Управління інноваційними проектами

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Міністерсво ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
«ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ»
Кафедра організації виробництва і управління персоналом
РЕФЕРАТ
з дисципліни «Інноваційний менеджмент»
на тему: «Управління інноваційними проектами»
Виконала:
студентка групи
Перевірив:
Харків 2008

зміст

ВСТУП
Сутність і поняття інноваційних проектів
Управління інноваційним проектом. Специфіка менеджменту інновацій
Процес управління інноваційним проектом
Роль концепції ризику в управлінні інноваційними проектами
Оцінка ефективності інноваційного проекту
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Введення
У сучасних умовах, коли, мабуть, єдиним шляхом зростання і зміцнення ринкових позицій для фірми є безперервний розвиток, компанії вибирають один з двох шляхів: або впровадження інновацій здобуває хаотичний характер, або воно здійснюється відповідно до корпоративної стратегією і логікою розвитку бізнесу. Другий шлях більш ефективний і перспективний. Але навіть у рамках вірної стратегії може виникнути питання про реалізацію інновацій.
Інновацію можна визначити як будь-яке нововведення, створення чогось нового в широкому сенсі: починаючи з нового продукту і закінчуючи зміною системи взаємовідносин між людьми. Головна запорука конкурентоспроможності фірми - інноваційність, тобто здатність створювати нові продукти і освоювати нові технології. На додаток до цього важливо також дотримання додаткових умов: відтворюваність конкурентних переваг, відповідна конкурентоспроможність партнерів і постачальників, наявність вимогливих клієнтів.
Проблема управління проектами, з якою стикаються всі підприємства, дуже серйозна. З одного боку, в Україні історично ніколи по-справжньому не прораховували ефективність проекту, з іншого боку, дуже часто управління проектами до цих пір не визнається сферою професійної діяльності. У той же час, залучення методології управління проектами як інструмент планування контролю та координації здійснення інноваційних проектів дозволяє економити значні кошти, реалізовувати цілі проекту в менші строки та, найголовніше, реалізовувати успішне управління.
Таким чином, метою даного реферату є розгляд управління інноваційними проектами.

Сутність і поняття інноваційних проектів
Поняття інноваційний проект може бути розглянуто наступним чином:
1) форма цільового управління інноваційною діяльністю. Інноваційний проект - це собівартість взаємообумовлених і взаємопов'язаних за ресурсами, термінами і виконавцям заходів, спрямованих на досягнення конкретних цілей (завдань) на пріоритетних напрямках розвитку науки і техніки.
2) процес здійснення інновацій. Інноваційний проект - це сукупність виконуваних у певній послідовності наукових, технологічних, фінансових, виробничих заходів, що приводять до інновацій.
3) як комплект документів, він представляє собою комплект технічної, розрахунково-фінансової, організаційно-планової документації, необхідної для реалізації цілей проекту.
Враховуючи ці три аспекти інноваційного проекту - це комплект документів, що визначають собівартість і науково обгрунтованих цілей та заходів щодо вирішення проблеми, організацію інноваційних процесів в просторі і в часі. Наукова обгрунтованість цілей та заходів досягається дотриманням наукових підходів до менеджменту, застосуванням сучасних методів.
Таким чином, інноваційний проект являє собою складну систему процесів, взаємообумовлених і взаємопов'язаних за ресурсами, термінами і виконавцям заходів, спрямованих на досягнення конкретних цілей (завдань) на пріоритетних напрямках розвитку науки і техніки.
Для реалізації інноваційних проектів істотне значення має їх фінансове обгрунтування або інвестування. При цьому слід розрізняти інноваційні проекти, що мають особливо з точки зору процедур проектного фінансування [6]:
а) інвестиційні, наприклад, великі капітальні вкладення на будівництво нових промислових об'єктів (енергетика, транспорт, зв'язок і т.д.);
б) науково-технічні (інноваційні) - передові технології, нововведення, продукти і послуги.
Між цими двома проектами існують важливі відмінності:
1. Наявна фінансова інформація про капітальні вкладення у промислові об'єкти набагато надійніша, ніж для більшості навіть найпростіших науково-технічних проектів, особливо на ранніх стадіях;
2. Відрізняючись значно більшою невизначеністю, інноваційні науково-технічні проекти мають ту перевагу, що вони можуть бути припинені при невеликих фінансових втратах вже на ранніх стадіях розробки;
3. У науково-технічних проектах набагато частіше можна зіткнутися з обмеженістю і неадекватністю інформації, в порівнянні з інвестиційними проектами. А це надзвичайно ускладнює кореляцію думок незалежних експертів з оцінки проектів. Відомі випадки, коли відкинуті на перших етапах експертизи інноваційні проекти потім приносили розробникам небувалий успіх (Міцубіші, Apple та ін);
4. Інноваційні проекти відрізняються не тільки багатокритеріальної і значним ступенем невизначеності, але і якісною оцінкою.
Інноваційний проект є комплектом документів, який визначає собівартість науково обгрунтованих цілей та заходів щодо вирішення проблеми, організацію інноваційних процесів в просторі і в часі. Інноваційний проект будь-якого рівня повинен включати наступні розділи [7]:
1) зміст та актуальність проблеми (ідеї);
2) резюме керівника проекту;
3) дерево цілей проекту, побудоване на основі маркетингових досліджень та структуризації проблеми
4) собівартість заходів щодо реалізації дерева цілей проекту
5) комплексне обгрунтування проекту
6) комплексне забезпечення реалізації проекту
7) характеристика науково-технічної ради
8) експертний висновок проекту
9) механізм реалізації проекту й система мотивації.
Механізм реалізації проекту повинен включати структуру інноваційної організації, положення про її підрозділи та посадові інструкції, оперативно-календарні плани, плани комплексного забезпечення, контролю, координації та регулювання виконання завдань і цілей проекту.
Класифікація інноваційних проектів здійснюється на основі класифікації інновацій. За рівнем затвердження, фінансування і реалізації: міждержавні, національні, регіональні, галузеві і окремого підприємства.
Основними завданнями інноваційного проекту на рівні організації є [7]:
- Визначення основних цілей, виду інновації (реконструкція, впровадження нових технологій і т.д.) і доказ відповідності проекту загальним цілям фірми;
- Виклад конкретних результатів реалізації проекту (збільшення обсягу продажів на X млн. рублів; отримання чистого прибутку на X млн. рублів; збільшення частки фірми на існуючому ринку від X до Z% і т.д.);
- Вибір інноваційної стратегії фірми по досягненню поставлених цілей реалізації проекту;
- Визначення конкретних заходів для реалізації в рамках прийнятої інноваційної стратегії;
- Визначення можливих форм участі інвесторів у здійсненні інноваційного проекту;
- Визначення нових видів товарів і послуг, які будуть пропонуватися фірмою в результаті розробки і реалізації проекту;
- Визначення джерел фінансування;
- Розрахунок рівня прибутковості;
- Визначення приблизного строку окупності;
- Розрахунок зразкового життєвого циклу інноваційного проекту;
- Визначення перспективи подальшого розвитку фірми на основі даного проекту.
Розробка інноваційного проекту завершується підготовкою проектної документації. Порядок завершення проекту включає здачу проекту і закриття договору. Здати інноваційний проект - значить, встановити відповідність рішень, прийнятих замовником при розробці концепції проекту, отриманим при його реалізації результатів. Вимоги до здачі та приймання робіт встановлюються договором.
Закриття договору здійснюється у наступні етапи:
- Перевірка фінансової звітності;
- Паспортизація;
- Виявлення невиконаних зобов'язань;
- Завершення невиконаних зобов'язань.
Перевірка фінансової звітності і відноситься до звітності замовника і організацій виконавців. Перевірка фінансової звітності виконавців включає:
- Перевірку платежів постачальникам і співвиконавцям;
- Відповідність суми замовлень закупівель за накладними постачальників;
- Пошук прострочених платежів постачальнику;
- Підтвердження відповідних утримань.
Результати такої перевірки дозволяють отримати дані для підготовки остаточних фінансових звітів за проектом. Паспортизація - важливий елемент організації закриття договору. Вона включає наступні основні моменти [9]:
- Виконавці розділів надають звіти в головну організацію по розділу;
- Головна організація представляє підсумковий звіт на науково-технічну раду з розділу;
- НТР за розділом приймає звіти й оформляє акти;
- Головна організація готує звіт по проекту в цілому і направляє генеральному замовнику і договір закривається.
Керівництво розробкою і реалізацією інноваційного проекту здійснює керівник проекту і науково-технічна рада. До складу НТР входять провідні фахівці за тематичними напрямками проекту, що несуть відповідальність за вибір рішень, ступінь їх реалізації, повноту і комплексність заходів, необхідних для досягнення проектних цілей. Організовують комплексний відбір виконавців і експертизу отриманих результатів. Керівник проекту - юридична особа, кіт замовник делегує повноваження по керівництву роботами по проекту. Склад повноважень визначається контрактом із замовником. Команда проекту - специфічна організаційна структура, очолювана керівником проекту і створювана на період здійснення проекту з метою своєчасного досягнення планових показників. Склад і функції команди залежать від масштабу, складності та ін характер проекту. Для виконання частини своїх функцій розроблювач може залучити спеціалізовані організації. До підтримує проект структур належать інноваційне центри, фонди підтримки програм і проектів, консалтингові фірми, організації незалежної експертизи, патентно-ліцензійні фірми, виставкові центри, аудиторські фірми.

Управління інноваційним проектом. Специфіка менеджменту інновацій
Управління проектом являє собою цілеспрямований процес досягнення цілей проекту при обмеженнях на фінансові, матеріальні, людські, часові та інші ресурси. Управління інноваційним проектом є складним завданням. Робоча група експертів, створена для реалізації проекту, вирішує нові завдання, що відрізняються від завдань, що вирішуються існуючими функціональними підрозділами.
Між робочою групою і всією організацією існує стійкий зв'язок, оскільки реалізація проекту повинна здійснюватися у співпраці з існуючими підрозділами і результат повинен бути інтегрований в наявну структуру.
Кожен член робочої групи, в такому випадку, має, як правило, двох керівників (керівника групи і керівника функціонального підрозділу). Для управління проектом може бути також виділено керівник. Структура групи за проектом залежить від ситуації, що склалася. Якщо, наприклад, проект не є складним (модифікація продукту), то створюється обмежена робоча група, до складу якої входять відділи розробки нової продукції, виробництва, маркетингу та обслуговування. Така група підпорядковується керівнику відповідного відділу.
Якщо ж мова йде про радикальні нововведення, у складі групи можуть бути виділені: технічний керівник, вирішальний, що і коли повинні робити співробітники; науковий ("професійний") керівник, який відповідає за якість виконання роботи; керівник-організатор, забезпечує особисті інтереси співробітників ( зарплата і т.п.).
Керівники утворюють координаційну групу, до завдань якої входить [9]:
¨ визначення мети проекту;
¨ призначення керівників робочих груп;
¨ створення робочих груп;
¨ постановка задачі;
¨ контроль за реалізацією проекту (якість, час, витрати);
¨ прийняття рішення про продовження;
¨ розпуск робочих груп.
Робочі групи відповідають за виконання своєї частини проекту; планування і контроль, складання звітів для координуючої групи і всієї організації.
При відборі кандидатур до робочої групи керуються такими критеріями:
¨ компетентність і досвід;
¨ наявність спеціальних знань в проблемній області;
¨ можливість залучення до роботи;
¨ владу і авторитет в організації;
¨ здатність вирішувати конфліктні ситуації;
¨ ставлення до справи;
¨ особистий інтерес і мотивація.
Треба враховувати, що керівник проекту грає вирішальну роль в організації роботи. Тому за своїми особистими якостями, здібностям і повноважень він повинен мати авторитет в очах керівників функціональних підрозділів.
У практиці менеджменту застосовується багато методик управління робочою групою. Серед них: планування (особливо планування бюджету та контролю за витратами; управління інформаційними потоками і т.п.). Однак ці методики не є спеціальними, вони застосовуються для управління будь-якими процесами. Універсальної є процедура організації нарад за проектом, прийняття рішень і т.п.
Специфічними інструментами управління проектом є:
1. Визначення проекту та постановка задачі.
2. Встановлення проміжних етапів (поділ проекту на окремі фази
Вони взаємопов'язані і не можуть ефективно функціонувати ізольовано. Чітке формулювання проблеми та постановка задачі важлива для:
¨ осмислення проекту і встановлення етапів виконання;
¨ виділення найважливіших проблем;
¨ створення моделі обміну інформацією;
¨ визначення очікуваних результатів;
¨ розробки рекомендацій після завершення робіт.
Протягом всіх етапів виконання проекту можуть прийматися рішення за наступними виникаючих питань:
¨ потрібно продовжувати або скорегувати завдання;
¨ чи не треба уточнити останній етап;
¨ форма завершення останнього етапу.
Підрозділ на етапи дозволяє контролювати хід виконання проекту. Наочно етапи проходження проекту представлені на схемі (рис. 1)

ініціатива
визначення
план
підготовка
реалізація
спостереження після реалізації
ідея
проектне завдання
що
програма проекту
як
план проекту
Як здійснити
програма реалізації
справа
програма спостереження після реалізації
Підтримання (супровід)


Малюнок 1. Етапи проходження інноваційного проекту [9]
Всі поділ проекту на етапи має бути ретельно продумано. Однією з причин невдач у реалізації проекту є нечітка організація співробітництва та узгодженості всередині робочої групи, а також між робочою групою і організацією.
Менеджмент інноваційних проектів - це прийняття рішень у постійно мінливих умовах, безперервне розгляд програми інновацій та переоцінка її в цілому і складових її частин. Для керівника сфери інновацій природно, що будь-яке його дію оточене невизначеностями як внутрішнього, так і зовнішнього порядку. У будь-який момент може виникнути непередбачена технічна проблема, необхідність перерозподілу ресурсів, нові оцінки ринкових можливостей. Тому будь-яка система планування та управління інновацій повинна бути досить гнучкою, а динамічність ситуації вимагає більшого управлінського уваги, ніж будь-яка сфера діяльності.
Кожен проект має починатися з чіткої постановки мети. Оскільки остаточний успіх визначається на ринку, то й цілі повинні бути визначені ринкової потребою. Перш за все, це ринковий сегмент і його взаємопов'язані характеристики (розмір, допустима ціна, вимоги до технічної ефективності і час виведення продукту). Продукт у свою чергу повинен бути визначений по своїй ефективності, ціну і дату появи. Всі ці характеристики взаємозалежні, і, отже, потрібна певна ітеративна процедура уточнення мети.
Особлива увага повинна бути приділена тому, якого технічного рівня продукту зажадає даний ринковий сегмент з найбільшою ймовірністю. Надмірність параметрів напевно збільшить витрати на інновації та виробництво, а також час розробки і, отже, знизить прибутковість проекту.
На стадії початкового визначення проекту істотною є концентрація уваги більшою мірою на ринкової потреби й ступеня її задоволення, ніж на рішеннях щодо виду остаточного продукту (слід мати на увазі, що в процесі розробки з'являться альтернативні рішення). Послідовність рішень повинна бути такою:
- Чого слід досягти;
- Як це перевести в практичну площину;
- Які з альтернатив найбільш багатообіцяючі.
Тільки після вичерпних пошуків і відбору найбільш привабливою концепції проекту слід переключити увагу на технічні деталі і специфікацію програми робіт. Визначення проекту має бути коротким і не повинно обмежувати свободу колективу в знаходженні нових рішень. Одночасно вона повинна містити чітко сформульовані цілі, орієнтири з технічних, вартісних параметрах і тривалості розробки.

Процес управління інноваційним проектом
Управління інноваціями - це зміни з метою впровадження та використання нових видів устаткування, процесів, постійного оновлення різних сторін інноваційної діяльності підприємства. Воно включає не тільки технічні і технологічні розробки, а й будь-які зміни в кращий бік у всіх сферах діяльності підприємства, а також в управлінні процесом нових знань.
Точна своєчасна інформація, перш за все, необхідна для ефективного управління проектом. В якості інформаційної бази управління інноваційним проектом використовуються:
- Критерії оцінки проектів;
- Оцінки і допущення, на яких базувалося рішення про відбір проекту;
- Визначення проекту;
- План виконання проекту.
Природно, вкрай важливим є своєчасне оновлення всіх видів інформації, що надходять з інших підрозділів фірми (служб маркетингу, фінансової і т.д.). Організаційні структури управління типу матричної найбільшою мірою сприяють цьому.
Система управління проектом повинна бути адекватною його обсягу, складності, ступеня невизначеності, місцем у портфелі інноваційних проектів. Вона повинна забезпечувати:
- Оцінку прогресу у вирішенні кожного завдання, витрат і тривалості робіт;
- Виявлення тих завдань, виконання яких випадає з графіка, оцінку наслідків цього для загального ходу робіт над проектом;
- Зміна розвитку проекту в цілому щодо запланованих витрат і дати завершення.
Однією з труднощів управління інноваціями є ефективний розподіл ресурсів. Це пояснюється наступними причинами.
1. Необхідно, щоб загальна величина ресурсів у сфері НДДКР була відносно стабільною в часі.
2. Ресурси інвестуються або в обладнання, що має фіксовану вартість незалежно від того, використовуються воно чи ні, або в оплату праці персоналу, і те й інше - специфічні і невзаємозамінні ресурси.
3. Кожен проект вимагає різної комбінації цих ресурсів, причому через невизначеність у проектах точне завчасне розподіл ресурсів неможливо.
У міру просування проекту від прикладної науково-дослідної роботи до дослідно-конструкторської він зазнає змін, в тому числі і в методах управління (рис. 2).
+
0
-
Час
Висока
Точне
Широке
Низька
Низькі
Низька
Соучастний
Низька
Висока
Витрати
Точність оцінки
Невизначеність
Визначення ринкової потреби
Придатність жорсткого контролю
Стиль управління
Висока
Авторитарний
Високі



Мистецтво управління полягає у здійсненні наміченого. У сфері інновацій, більше ніж у будь-який інший це залежить від людей, що входять в проектну «команду». Творчість і підприємництво не можуть бути сплановані, але умови, в яких вони можуть ефективно розкритися, сильно залежать від управлінських рішень. Здійснення плану може бути ефективним тільки тоді, коли він сприймається як реальний тими, хто відповідає за його виконання. Тому характер і стиль керівництва з боку вищого менеджменту - життєво важлива складова успіху проекту.
Фінансовий профіль проекту визначити з достатньою точністю неможливо. Тим не менш, необхідно знати, що дійсна його форма багато в чому визначається рішеннями керівництва НДДКР.
Управління інноваціями на підприємстві включає ряд загальновідомих стадій [1]:
1) формулювання цілей інновації. На стадії формулювання цілей інновації встановлюються місія-призначення, місія-орієнтація і місія-політика організації, в яких підкреслюється прихильність до інноваційної діяльності та інноваційним стратегіям, формулюється мета розвитку організації, будується і розраховується дерево цілей;
2) аналіз існуючого становища (оцінка інноваційної позиції фірми). На цій стадії аналізується внутрішнє середовище організації і оцінюється інноваційний потенціал, аналізується система зовнішнього середовища і дається оцінка інноваційного клімату, визначається інноваційна позиція організації;
3) вибір інноваційної стратегії та визначення методів
інноваційного менеджменту (встановлюються базові стратегії розвитку та їх інноваційні складові, здійснюється вибір і формулювання кращою інноваційної стратегії, проводиться підбір методів інноваційного менеджменту);
4) розробку та проектування інновації;
5) організацію робіт з реалізації інноваційного проекту, що включає створення або реструктуризацію органів управління, встановлення взаємозв'язків між управлінськими підрозділами і т.д.;
6) мотивацію інновацій. Розглядається в двох аспектах:
а) стимулювання створення і продажу інновації, мета якого є отримання грошей від продажу нових продуктів негайно
б) стимулювання покупки інновацій (мета - в отриманні грошових коштів у майбутньому за рахунок реалізації нових продуктів і технологій, куплених сьогодні);
7) контроль та оцінку ефективності прогресу реалізації проекту, який полягає у перевірці та наданні допомоги в організації інноваційного процесу, плану створення і ефективної реалізації інновацій;
8) коректування проекту, стратегій, цілей і місії підприємства.
Для успішного функціонування фірм і подальшого їх розвитку має бути в запасі декілька напрямів, варіантів, ідей з нововведень, тобто, так званий, «портфель» інноваційних ідей, який постійно оновлюється і поповнюється. Це необхідно для того, щоб в умовах несподіваних змін на ринку вчасно можна було б переорієнтувати своє виробництво, з урахуванням вже наявних нових розробок, а також мати в запасі новинки для використання їх у майбутньому.
Для полегшення управління інноваційними проектами керівникам слід дотримуватися наступних принципів управління інноваційними проектами [1]:
1. Принцип селективного (вибіркового) управління. Суть у виборі пріоритетних напрямків. Адресна підтримка інноваційних фірм і новаторів.
2. Принцип цільової орієнтації проектів на забезпечення кінцевих цілей. Передбачає встановлення взаємозв'язків між потребами в створенні інновації та можливостями їх реалізації. При цьому кінцеві цілі конкретних проектів орієнтуються на потреби, а проміжні цілі на кінцеві цілі цих проектів.
3. Принцип повноти циклу управління проекту.
4. Принцип етапності інноваційних процесів і процесів управління проектами.
5. Принцип ієрархічності організації інноваційних процесів. Всі рівні діяльності узгоджуються один з одним.
6. Принцип багатоваріантності при виборі управлінських рішень.
7. Принцип системності. Розробляється сукупність заходів, необхідних для організації проекту (організаційних, адміністративних та ін.)
8. Принцип забезпеченості або збалансованості. Усі заходи повинні бути забезпечені необхідними ресурсами.
Етап формування пропозицій щодо пріоритетних напрямів може виглядати приблизно таким чином [8]:
1. Фіксується перелік найбільш істотних критеріїв досягнення мети.
2. Для кожного проекту, що реалізує пріоритетний напрямок, робиться оцінка рівня поліпшення кожного показника в порівнянні з існуючим положенням за шкалою «низький», «нижче середнього», «вище середнього», «високий».
3. Технології, які не мають оцінок «вище середнього» або «високий», з подальшого розгляду виключаються. Решта включаються в попередні пропозиції щодо пріоритетних напрямів і критично важливим технологіям.
4. Технології, які мають не нижче однієї оцінки «високий» або не менш двох «вище середнього», попередньо вважаються кандидатами до групи пріоритетних; якщо більше двох «високий» або трьох «вище середнього» - кандидатами в групу особливо пріоритетних.
Ступінь пріоритетності визначається у відповідності з наступними критеріями:
1. Кожен проект (програма) нижнього рівня оцінюється за двома показниками:
· Кінцевий результат, вимірюваний приростом аналізованого показника за фіксований період;
· Витрати при виробництві програмної продукції (загальні, включаючи інвестиції та поточні витрати).
2. Розраховується значення показника ефективності, що характеризує ступінь пріоритетності: результат ділиться на витрати.
3. Всі проекти упорядковуються за ступенем пріоритетності згідно з рівнем ефективності (результат (ефект) / витрати).
У світовій практиці аналіз "витрати - результат» є обов'язковою процедурою будь-яких механізмів розподілу фінансів. Це пояснюється тим, що при всій простоті для практичного застосування цього вирішального правила забезпечує вибір такого портфеля проектів, який дає:
· Максимально можливу ефективність при заданому обмеженому обсязі коштів;
· Мінімальні витрати при досягненні необхідного рівня результату та ефективності.

Роль концепції ризику в управлінні інноваційними проектами
Невизначеність - один з головних ознак інноваційного проекту. Тоді зовсім природно постає запитання про відносини інноватора до ризику, про ризик-менеджменті інновацій, про баланс прибутковості і ризику при конкретних інноваційних проектах. Слід зазначити основні компоненти концепції ризику для інноваційних проектів [5]:
- Ризик має місце по відношенню до майбутнього, а, значить, тісно пов'язаний з прийняттям рішення;
- Категорії "невизначеність" і "ризик" тісно пов'язані, проте це не синоніми;
- Ризик виникає в тих випадках, коли треба прийняти рішення (один з варіантів перекладу слова "ризик" - "прийняття рішення, результат якого невідомий");
- Ризик суб'єктивний, а невизначеність об'єктивна [35];
- Для інновації справедливо правило: "якщо немає ризику, то немає і нічого нового" - інновація, як знаряддя глобальної конкуренції, стає безглуздою.
Ціна ризику для приймаючого рішення пов'язана з ймовірністю настання події ризику та рівнем збитків від цієї події. Суб'єктивна сторона ризику пов'язана з індивідуальним ставленням до його наслідків ОПР, його толерантності по відношенню до ризику. Ставлення інвестора до ризику можна описати кривими індиферентності, а також у термінах теорії корисності.
Отже, можна підсумувати головне наступним чином:
- Невизначеність - об'єктивна умова існування ризику;
- Необхідність прийняття рішення - суб'єктивна причина існування ризику;
- Майбутнє - джерело ризику;
- Величина втрат - основна загроза від ризику;
- Можливість втрат - ступінь загрози від ризику;
взаємозв'язок "ризик-прибутковість" - стимулюючий фактор прийняття рішення в умовах невизначеності;
- Толерантність до ризику - суб'єктивна складова ризику [35].
Будь-який ризик інноваційного проектування багатогранний у своїх проявах і являє собою складну конструкцію з елементів інших ризиків. Прояви ризику індивідуальні для кожного учасника ситуації (голова ради корпорації, президент, основні віце-президенти, керівник розробки, основні фахівці, маркетологи, фінансисти і т.д.).
Таким чином, ризик інноваційного проекту - це система факторів, що виявляється у вигляді комплексів ризиків, індивідуальних для кожного учасника проекту в кількісному і якісному відносинах [35]. Таку систему можна представити у вигляді математичної матриці.
Отже, значення будь-якого ризику для кожного учасника індивідуально, а загальний ризик інноваційного проекту є складна система приватних (у тому числі, індивідуальних) ризиків зі складними численними зв'язками. Система ризик-менеджменту інноваційного проекту повинна містити стадії у відповідності з рисунком 3 [6].



Малюнок 3. Структура ризик-менеджменту інноваційного проекту [7]

оцінка Ефективності інноваційного проекту
Для оцінки ефективності інноваційного проекту порівнюють варіанти проекту з точки зору їх прибутковості, вартості, термінів реалізації. Як результат, на продукцію протягом усього життєвого циклу буде триматися стабільний попит, достатній для призначення такої ціни, яка забезпечить покриття витрат на експлуатацію та обслуговування об'єктів проекту, виплату заборгованості та задоволення окупності капіталовкладень.
Ефективність проекту оцінюють за допомогою аналізу комерційної ефективності варіантів проекту, а також бюджетної і народногосподарської економічної ефективності варіантів (рис. 4).
Народногосподарська економічна - відображає ефективність проекту з точки зору всього національного господарства і для регіонів, галузей
Ефективність
Комерційна
враховує фінансові наслідки для учасників проекту
Бюджетна
враховує вплив проекту на витрати (доходи) бюджету


Малюнок 4. Види ефективності інноваційних проектів [4]
Комерційна (фінансова) ефективність, що враховує фінансові наслідки реалізації проекту для його безпосередніх учасників.
Бюджетна ефективність, що відбиває фінансові наслідки здійснення проекту для федерального, регіонального, місцевого бюджетів.
Народногосподарська економічна ефективність, що враховує витрати і результати, пов'язані з реалізацією проекту, що виходять за межі прямих фінансових інтересів учасників інвестиційного проекту й допускають вартісне вимірювання.
Комерційна ефективність (фінансове обгрунтування) проекту визначається співвідношенням фінансових витрат і результатів, що забезпечують необхідну норму прибутковості, і розраховується як для проекту в цілому, так і для окремих учасників з урахуванням їхніх внесків. При цьому в якості ефекту на t-кроку (3t) виступає потік реальних грошей.
У рамках кожного виду діяльності відбувається приплив П i (t) і відтік Про i (t) грошових коштів. Позначимо різницю між ними через Ф i (t) [2]:
Ф i (t) = П i (t) - Про i (t),   (1)
де i = 1,2,3
Притік реальних грошей Ф (t) називається різницею між припливом і відтоком грошових коштів від інвестиційної та операційної діяльності в кожному періоді здійснення проекту (на кожному кроку наміру) [2]:
Ф (t) = (П 1 (t) - Про 1 (t)) + (П 2 (t) - Про 2 (t)) = Ф 1 (t) - Ф 2 (t) (2)
Показники бюджетної ефективності відбивають вплив результатів здійснення проекту на прибутки і витрати відповідного (федерального, регіонального чи місцевого) бюджету. Головним показником бюджетної ефективності, використовуваним для обгрунтування передбачених у проекті мір федеральної і регіональної підтримки, є бюджетний ефект. Бюджетний ефект (B t) для кроку здійснення проекту визначається як перевищення прибутку відповідного бюджету (D t) над витратами (P t) у зв'язку зі здійсненням даного проекту [2]:
B t = D t - P t (3)
Інтегральний бюджетний ефект У розраховується як сума дисконтованих річних бюджетних ефектів або як перевищення інтегральних прибутків бюджету (D інт) над інтегральними бюджетними витратами (P інт).
Показники народногосподарської економічної ефективності відбивають ефективність проекту з точки зору інтересів народного господарства в цілому, а також беруть участь у здійсненні проекту регіонів (суб'єктів Федерації), галузей, організацій. При розрахунках показників народногосподарської економічної ефективності до складу результатів проекту включаються (у вартісному вираженні):
· Кінцеві виробничі результати (виторг від реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринку усієї виробничої продукції, крім продукції, споживаної російськими організаціями-учасниками). Сюди ж ставиться і виторг від продажу майна та інтелектуальної власності (ліцензій на право використовувати винаходи, ноу-хау і т.п.), створюваних учасниками в ході здійснення проекту;
· Соціальні та економічні результати, розраховані виходячи зі спільного впливу всіх учасників проекту на здоров'я населення, соціальну та екологічну обстановку в регіонах;
· Прямі фінансові результати;
Кредити і позики іноземних держав, банків і фірм, надходження від імпортних мит і т.п.
Поряд з технічними критеріями вибору інновації інвестори пред'являють економічні обмеження на інноваційні процеси, прагнучи забезпечити собі гарантію не лише повернення вкладених коштів, а й отримання доходу. Важливим чинником, який інвестори враховують при прийнятті рішень про фінансування інновації, є період, протягом якого будуть відшкодовані понесені витрати, а так само період, необхідний для отримання розрахункового прибутку.
Одним з найпростіших і широко розповсюджених методів оцінки є метод визначення терміну окупності інвестицій. Термін окупності визначається підрахунком числа років, протягом яких інвестиції будуть погашені за рахунок одержуваного доходу (чистих грошових надходжень), при рівномірному розподілі грошових надходжень по роках.
Якщо грошові доходи (прибуток) надходять по роках нерівномірно, то термін окупності дорівнює періоду часу (числу років), за який сумарні чисті грошові надходження перевищать величину інвестицій.
У загальному вигляді термін окупності n дорівнює періоду часу, протягом якого [11]:
, (4)
де Р k - чистий грошовий дохід в рік k, обумовлене інвестиціями, розраховується як сума річної амортизації в k-й рік і річного чистого прибутку за k-й рік;
I - величина інвестицій.
Цей метод має два істотних недоліків:
1) Він не робить різниці між проектами з однаковою сумою загальних грошових доходів, але з різним розподілом доходів по роках;
2) Не враховує доходів останніх періодів, тобто періодів часу після погашення суми інвестицій.

висновок
Управління інноваційним процесом - невід'ємна складова діяльності сучасного підприємства, яке охоплює планування, організацію і стимулювання інноваційної діяльності, реалізацію Інноваційних проектів, розрахованих на отримання конкурентних переваг і зміцнення ринкових позицій підприємства.
Управління інноваційними проектами є складовою частиною інноваційної діяльності та вирішує питання планування та реалізації інноваційних проектів, розрахованих на значний якісний стрибок у виробництві, підприємництві, соціальній сфері. У широкому розумінні стратегічне управління пов'язане з процесом передбачення глобальних змін в економічній ситуації, пошуком та реалізацією великомасштабних рішень, які забезпечують його виживання і сталий розвиток за рахунок виявлення майбутніх чинників успіху.
В інноваційних проектах викладаються науково обгрунтовані технічні, економічні чи технологічні рішення. Проекти можуть фінансуватися по лінії державної науково-технічної програми, шляхом отримання грантів. Кожен проект оформляється з урахуванням певних вимог, має чітку назву, супроводжується короткою анотацією, у проекті вказується число виконавців, терміни виконання, потреба у фінансуванні в розрахунку на рік, інформація про керівників і основних виконавців.
Пріоритетні напрямки досліджень і розробок реалізують у вигляді великих міжгалузевих проектів. Пріоритетними напрямками розвитку науки і техніки в Україні є: інформаційні технології і електроніка, виробнича технологія, нові матеріали і хімічні продукти, технологія живих систем, транспорт, паливо та енергетика, екологія і раціональне природокористування. Для управління проектом створюється робоча група.
Традиційно процес управління інноваціями передбачає наступні етапи: ідея; тестування ідеї; розробка конструкторської документації; розробка технічної документації; створення дослідного зразка; підготовка до виробництва; виробництво.
Інноваційні завдання передбачають зниження витрат виробництва, поліпшення якості продукції або послуг, виведення на ринок нового товару, формування нової стратегії збуту, яка сприяє підвищенню інтересу споживачів до нового товару. Залучення або створення інновацій має відбуватися цілеспрямовано, з метою формування конкурентних переваг на тому сегменті ринку, де працює фірма. Важливо не тільки вчасно визначити перспективність певної ідеї і оцінити її комерційну вигідність, а й створити умови для оперативного впровадження новинки на підприємстві.

список використаних джерел
1. Інноваційний менеджмент. Конспі. Лекцій для слухачів магістратурі держ. служби. - Харків: Вид. ХНЕУ, 2007. - 148с.
2. Інноваційний менеджмент. Підручник / За ред. С. Д. Ильенковой, - М.: Юніті, 2007. - 306 с.
3. Йохна М.А., Стадник В.В. Економіка І організація інноваційної діяльності: Навчальний посібник. - К.: Видавничий центр "Академія", 2005. - 400 с.
4. Козловський В.О. Інноваційний менеджмент: Навч.пос. - Вінниця: ВНТУ, 2007. - 210C.
5. Краснокутська Н.В. Інноваційний менеджмент: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2003 .- 504 с.
6. Мединський В.Г. Скалюй Л.В. Іноваційна підприємництво: Уч.пос. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 589с.
7. Морозов Ю.П. Інноваційний менеджмент: Учеб. посібник для вузів. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. - 446 с.
8. Організація та здійснення інноваційної діяльності: Метод.вказівкі / КМДА. - К.: Укр. ІНТЕІ, 2007. - 208с.
9. Основи інноваційного менеджменту (теорія і практика): Навчальний посібник. / Под ред. проф. д.е.н. П. Н. Завліна, проф. д.е.н. А. К. Казанцева, проф. д.е.н. Л. Е. Мінделі. - М.: Економіка, 2000. - 390С.
10. Павленко І.А., Гончарова Н.П., Швиданенко Г.О. Економіка та організація інноваційної діяльності: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2002. - 150 с.
11. Ефективне управління інноваційними проектами / Павлючук Ю.М., Козлов О.О. / / Менеджмент у Росії і за кордоном. - 2002. - № 4.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Менеджмент і трудові відносини | Реферат
86.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Інтелектуальна власність при управлінні інноваційними проектами
Управління проектами та системи управління проектами
Управління інноваційними ризиками
Управління інноваційними процесами на підприємстві
Організаційні структури управління інноваційними процесами на підприємстві
Управління інноваційними платформами проектів енергозберігаючих технологій у житлово комунальному
Управління проектами 2
Управління проектами
Управління організаційними проектами
© Усі права захищені
написати до нас