Управління як функція

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ЗМІСТ

Введення
1. Основні функції управлінської діяльності
2. Безпосереднє управління організацією
3. Характеристика основних управлінських функцій
3.1 Конкретні (специфічні) управлінські функції
Висновок
Список використаної літератури

Введення

Тема роботи одна з важливих і актуальних тем на сьогоднішній день. Вона актуальна тому, що управлінська діяльність - невід'ємний і найбільш важливий компонент функціонування соціальних організацій. Метою роботи є розгляд основних управлінських функцій організації. Основними управлінськими функціями в організації є:
Управління процесами, що відбуваються всередині організації;
Управління процесами взаємодії організації із зовнішнім середовищем;
Функція - широко поширене слово, що має безліч значень. Функція (лат.functio) - це обов'язок, коло діяльності, призначення, роль. Дане поняття використовується у всіх галузях знань і у всіх сферах діяльності. У політекономії під функцією розуміють конкретну форму прояву сутності; у філософії - зовнішній прояв властивостей якого-небудь об'єкта в даній системі відносин; в біології - роботу, вироблену органом, організмом; в математиці - залежність однієї змінної від іншої. Більшість людей планують свою діяльність на день (місяць, рік і т.д.), потім організовує ресурси, які будуть потрібні для виконання їх плану. У міру руху вперед ми порівнюємо те, що зробили, з цілями і завданнями, які поставили раніше. Така повсякденна робота зачіпає цілий ряд управлінських функцій. Тобто управління необхідно розглядати як циклічний процес, що складається з конкретних видів управлінських робіт, званих функціями управління. У соціально-економічних системах поняття "функція" також широко застосовується до системи в цілому, об'єкту і суб'єкту управління, окремих підсистем та видами діяльності. Функції займають особливе місце в системі менеджменту та грають ключову роль в її формуванні. Функція як категорія менеджменту характеризує істотний вид управлінської діяльності або об'єктивно необхідний вид відносин між людьми як області прояву сутності менеджменту. Функція менеджменту як можлива область формування керуючого впливу передбачає здійснення безперервних взаємопов'язаних між собою дій з вироблення засобів і методів впливу і їх реалізації стосовно до вирішення конкретної проблеми. Тому функція розглядається як об'єктивно необхідна область процесу управління, що має тимчасову і просторову визначеність і кінцеву результативність.

1. Основні функції управлінської діяльності

Управлінська діяльність - принципово відрізняється від інших видів діяльності працю. [1] Основні психологічні особливості управлінської діяльності можна звести до наступних:
 Велика розмаїтість видів діяльності на різних рівнях управлінської ієрархії;
 неалгоритмічний, творчий характер діяльності, здійснюваний при нестачі інформації і в умовах часто мінливої, нерідко суперечливої ​​обстановки;
 Яскраво виражена прогностична природа розв'язуваних управлінських завдань;
 Значна роль комунікативної функції;
 Висока психічна напруженість, викликана великою відповідальністю за прийняті рішення.
Управлінська діяльність вимагає здійснення (вчинення, виконання) керівниками безлічі різноманітних управлінських робіт. Спеціалізовані види цих робіт іменуються функціями управління. Весь зміст процесу управління розчленовується на спеціалізовані функції головним чином для того, щоб закріпити окремі види робіт за певними виконавцями і цим самим надати процесу управління впорядкованість, забезпечити високий професіоналізм виконання управлінських робіт. Загальні або універсальні функції властиві управлінню будь сферою і будь-якою діяльністю. До таких функцій відносять цілепокладання, планування, організацію, координування, стимулювання і контроль.
 Функція цілепокладання полягає у виробленні основних, поточних і перспективних цілей діяльності.
Функція планування полягає у виробленні напрямів, шляхів, засобів і заходів щодо реалізації цілей діяльності організації.
 Функція організації. Під організацією розуміється процес, діяльність, спрямовані на впорядкування взаємодії людей, ідей, процесів.
 Послідовність реалізації функції організації зазвичай наступна:
 Визначення цілей, завдань та особливостей спільної діяльності членів організації;
 Виявлення потреби в ресурсах для здійснення цілей і забезпечення безперебійного постачання цими ресурсами;
 Встановлення послідовності дій виконавців, тривалості та контрольних термінів їх виконання;
Вибір способів здійснення необхідних дій і взаємодій людей для досягнення цілей;
 Встановлення між членами організації необхідних організаційних відносин (співпідпорядкованості, координації тощо);
 Створення відповідної мотивації у членів організації в досягненні поставлених цілей.
Ключовим моментом реалізації цієї функції є процес організації взаємодії між підлеглими. У числі принципів ефективної організації взаємодії наступні:
 Спеціалізація виконавців;
 Кількісна і якісна пропорційність частин, що утворюють систему;
 Паралельність дій;
 Ритмічність діяльності.
Після здійснення функції організації можуть виникнути деякі невідповідності між усіма елементами створеної системи або механізму досягнення цілей. У цих випадках з'являється необхідність, по-перше, уточнити характер дій виконавців, зробити їх більш злагодженими, гармонійними і ефективними і, по-друге, усунути відхилення від заданого організацією режиму функціонування системи. Така «тонка настройка» системи одержала назву функції координування і регулювання спільної діяльності.
Функція стимулювання включає в себе розробку і використання стимулів до ефективної взаємодії суб'єктів спільної діяльності та їх результативної діяльності. Керівник при здійсненні цієї функції повинен дотримуватися ряду принципів:
 Залежність величини стимулу від конкретного внеску підлеглого у спільну справу;
 Зв'язок стимулів з цілями діяльності організації;
 Єдність інтересів підлеглого, організації та суспільства в цілому;
 Розумне поєднання моральних і матеріальних стимулів;
 Поєднання стимулювання з мірами покарання і примусу.
 У числі основних функцій управління важлива роль належить функції контролю, обліку та аналізу діяльності. Зміст цієї функції включає комплексне вивчення діяльності і передбачає:
 спостереження за ходом, динамікою і закономірностями розвитку процесів у керованій системі, вимірювання, реєстрацію і угруповання даних;
порівняння її параметрів із заданою програмою функціонування;
 кількісну та якісну оцінки ефективності діяльності;
 виявлення відхилень, вузьких місць у розвитку системи;
 виявлення причин сформованого стану;
 визначення найбільш доцільних шляхів відновлення працездатності системи.
Як правило, обсяг всіх перерахованих вище функцій перевищує обсяг реально виконуваних, в яких спостерігається певна вибірковість, перевагу одних функцій перед іншими. Таким чином, у кожного керівника визначається свій стиль діяльності.

2. Безпосереднє управління організацією
Виходячи зі своєї концепції менеджменту А. Файоль сформулював чотирнадцять принципів управління. [2] Ці принципи не втратили своєї актуальності і сьогодні, хоча безумовно їх застосування вимагає досвіду, вдумливості і обережності:
 Поділ праці. Спеціалізація є природним порядком речей. Метою розподілу праці є виконання роботи, більшої за обсягом і кращою за якістю, при тих самих зусиллях. Це досягається за рахунок скорочення кількості цілей, на які повинні бути спрямовані увагу і зусилля.
 Повноваження і відповідальність. Повноваження є право віддавати наказ, а відповідальність є її складова протилежність. Де даються повноваження - там виникає відповідальність.
Дисципліна. Дисципліна передбачає послух у повагу до досягнутих угод між фірмою і її працівниками. Встановлення цих угод, пов'язують фірму і працівників, з яких виникають дисциплінарні формальності, повинно залишатися одним із головних завдань керівників індустрії. Дисципліна також припускає справедливо застосовуються санкції.
 Єдиноначальність. Працівник повинен одержувати накази тільки від одного безпосереднього начальника.
 Єдність напряму. Кожна група, що діє в рамках однієї мети, повинна бути об'єднана єдиним планом і мати одного керівника.
 Підпорядкованість особистих інтересів загальним. Інтереси одного працівника або групи працівників неповинні превалювати над інтересами компанії або організації більшого масштабу.
 Винагорода персоналу. Для того, щоб забезпечити вірність і підтримку працівників, вони повинні отримувати справедливу заробітну плату за свою службу.
 Централізація. Як і розподіл праці, централізація є природним порядком речей. Проте, відповідна ступінь централізації буде варіюватися в залежності від конкретних умов. Тому виникає питання про правильну пропорцію між централізацією і децентралізацією. Це проблема визначення міри, яка забезпечить кращі можливі результати.
 Скалярний ланцюг. Скалярний ланцюг - це ряд осіб, що стоять на керівних посадах, починаючи від особи, що займає саме високе положення в цьому ланцюжку, - вниз, до керівника низової ланки. Вило б помилкою відмовлятися від ієрархічної системи без певної необхідності в цьому, але було б ще більшою помилкою підтримувати цю ієрархію, коли вона завдає шкоди інтересам бізнесу.
 Порядок. Місце - для всього і все на своєму місці.
 Справедливість. Справедливість-це поєднання доброти і правосуддя.
 Стабільність робочого місця для персоналу. Висока плинність кадрів знижує ефективність організації. Посередній керівник, який тримається за місце, безумовно краще ніж видатний, талановитий менеджер, який швидко йде і не тримається за своє місце.
 Ініціатива. Ініціатива означає розробку плану і забезпечення його успішної реалізації. Це надає організації силу та енергію.
 Корпоративний дух. Союз - це сила. А вона є результатом гармонії персоналу. [3]
Моделі управління організацією:
 Автократична модель управління грунтується на: влади, Директиві, авторитеті, персональної залежності, виконанні.
Економічна модель управління грунтується на: економічному примусі, матеріальне заохочення, мотивації, економічне стимулювання, ініціативи.
 Нова модель управління грунтується на: творчому участі, тобто з приводу того, як краще зробити роботу, колективізм і моральні стимули, відданість роботі, фірмі, начальнику, колективу, економічне і моральне стимулювання, тотальне творчість.

3. Характеристика основних управлінських функцій


Функція планування. Вона припускає рішення про те, якими повинні бути цілі організації і що повинні робити її члени, щоб досягти цих цілей. По суті це підготовка сьогодні до завтрашнього дня, визначення того, що потрібно і як цього домогтися.
План являє собою складну соціально-економічну модель майбутнього стану організації. Стадії процесу планування в основному універсальні. Єдиного методу планування, який би відповідав кожної ситуації, не існує.
За допомогою функції планування в певній мірі вирішується проблема невизначеності в організації.
Функція організації. Вона полягає у встановленні постійних і тимчасових взаємин між усіма підрозділами організації, визначення порядку і умови її функціонування. Це - процес об'єднання людей і засобів для досягнення поставлених організацією цілей. Оскільки концепція організації складається в зведенні воєдино усіх фахівців фірми, завдання полягає в тому, щоб визначити місію, роль, відповідальність, підзвітність для кожного з них. Існує ряд принципів, якими слід керуватися в процесі виконання функцій організації:
1) визначення та деталізації цілей фірми, які були виявлені в ході планування;
2) визначення видів діяльності після досягнення цих цілей;
3) доручення різних завдань індивідуумам і об'єднання їх у керовані робочі групи або підрозділу;
4) координація різних видів діяльності, доручених кожній групі, за допомогою встановлення робочих взаємин, включаючи чітке визначення того, хто здійснює керівництво, тобто кожен член групи повинен знати, що він повинен робити, терміни виконання робіт і хто ним керує;
5) єдність мети - чи працює кожен член організації на загальну мету, тобто ніхто не повинен працювати проти цілей організації;
6) розмах контролю або розмах менеджменту - чи відповідає кожен менеджер в групі за кероване ним число працівників.
Таким чином, організація - це друга управлінська функція.
Функція мотивації. Поведінка людини завжди умотивовано. Він може працювати ретельно, з наснагою й ентузіазмом, а може ухилятися від роботи. Поведінка особистості може мати і будь-які інші прояви. У всіх випадках слід шукати мотив поведінки.
Мотивація - це процес спонукання себе й інших до діяльності для досягнення особистісних цілей і цілей організації.
Функція контролю. Контроль, як правило, асоціюється з владою, командуванням, "спіймати", "поліпшити", "схопити". Таке уявлення про контроль веде вбік від головного змісту контролю. У найзагальнішому вигляді контроль означає процес порівняння (зіставлення) фактично досягнутих результатів із запланованими.

3.1 Конкретні управлінські функції

Конкретні функції управління - це вузько спеціалізовані види управлінської діяльності з управління конкретними об'єктами, організаціями.
Управління персоналом. Управління персоналом включає в себе цілу систему. Система роботи з персоналом - це сукупність взаємопов'язаних дій по забезпеченню управління у праці певної якості і кількості.
Маркетинг. Маркетинг - це система управління, яка і в методологічному, і в організаційному відношенні орієнтована на ринок. Маркетинг є одним з ефективних типів управління в сучасних умовах розвитку економіки.
Управління фінансами. Управління фінансами полягає в грамотному володінні та розпорядженні грошовими коштами компанії або організації.

Висновок

Усередині організації управління відіграє роль координуючого початку, формує і приводить у рух ресурси організації для досягнення поставлених нею цілей. У даній роботі були розглянуті основні функції управління. Кожна функція менеджменту являє собою сферу дії визначеного процесу управління, а система управління конкретним об'єктом чи видом діяльності - це сукупність функцій, зв'язаних єдиним управлінським циклом. У цьому суть процесного підходу до дослідження функцій менеджменту.
Основні функції мають самостійність і випливають одна за одною поки кожна конкретна не виконається.

Список використаної літератури
1. М.: "ФБК-Прес", Під редакцією М. Л. Разу і Ф. М. Русинова, "Менеджмент" (Сучасний Російський менеджмент), 1998р.
2. М.: "Економіка", Б. З. Мільнер "Організаційні структури управління виробництвом", 1980р.
3. Виханский О.С., Наумов А.І. Менеджмент: підручник - М.: Гардаріки, 2002. - 528 с.
4. Урбанович А.А. Психологія управління: навчальний посібник. - Мн.: Харвест, 2001. - 640 с.
5. Шипунов В.Г. Основи управлінської діяльності. М.: Вища школа, 2001. - 304 с.
6. Файоль А., Тейлор У., Форд Г., Емерсон Г. - Управління - це наука і мистецтво. Пер. з англ. М., Юніті, 2002.
7. Журнал «Бізнес експерт» № 12, 2007.


[1] Журнал «Бізнес експерт» № 12, 2007.
[2] Файоль А., Тейлор У., Форд Г., Емерсон Г. - Управління - це наука і мистецтво. Пер. з англ. М., Юніті, 2002.
[3] Файоль А., Тейлор У., Форд Г., Емерсон Г. - Управління - це наука і мистецтво. Пер. з англ. М., Юніті, 2002.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Менеджмент і трудові відносини | Контрольна робота
36.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Управління кадрами як функція управління страховою компанією
Організація як функція управління
Мотивація як функція управління
Мотивація функція управління
Контроль як функція управління
Контроль функція управління
Планування як функція управління
Планування як провідна функція управління
Соціально економічна відповідальність організації як функція управління
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru