Управління фінансово-господарською діяльністю підприємства на прикладі ТОВ Тіара

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

ЗМІСТ
ВСТУП
1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
1.1 Основні етапи оцінки фінансово-господарської
діяльності підприємства
1.2 Методичні підходи до діагностики фінансового стану підприємства
1.3 Моделі управління фінансово-господарською діяльністю підприємства
2 ХАРАКТЕРИСТИКА ДІЯЛЬНОСТІ ТОВ «ТИАРА»
2.1 Загальні відомості про підприємство
2.2 Аналіз основних техніко-економічних показників
2.3 Діагностика фінансового стану ТОВ «Тіара»
2.4 Оцінка ймовірності настання неспроможності
2.5 Заходи щодо ефективного прийняття та реалізації фінансових рішень
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ

Введення
Фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності направлена ​​на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективного його використання.
Головна мета управління фінансово-господарською діяльністю підприємства - вирішити, де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання максимального прибутку. Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, треба добре знати, як керувати фінансами. Слід знати і такі поняття ринкової економіки, як ділова активність, ліквідність, платоспроможність, кредитоспроможність підприємства, а також методику їх аналізу. Основне завдання - вчасно виявляти й усувати недоліки фінансової діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану і його платоспроможності.
Насправді ж фінансово-економічний аналіз є потужним засобом ефективного планування, організації, контролю діяльності підприємства, невід'ємною і об'єктивної функцією управління, яка забезпечує ефективність прийнятих рішень. І саме грамотно використовуються методи управління фінансово-господарською діяльністю дозволять сформулювати поточні для підприємства завдання розвитку і спрогнозувати довгострокову формування і політику використання його фінансових ресурсів. Дана концепція підходу до управлінської діяльності підприємства і лягла в основу дипломного проекту.
Той факт, що більшість російських підприємств знаходиться в кризовому або передкризовому стані, свідчить про низьку ефективність служб, що займаються аналізом та управлінням діяльності підприємства. Тому створення ефективної фінансово-аналітичної служби могло б послужити серйозним кроком до економічного процвітання підприємства, так як проведення діагностики дозволяє досить точно визначити «вузькі» місця та можливості покращення фінансового стану підприємства.
Об'єктом дослідження є ТОВ «Тіара», що спеціалізується на виробництві фурнітури.
Предмет дослідження - управління фінансово-господарської діяльності-ністю на підприємстві.
Метою дипломного проекту є вивчення фінансового стану підприємства на основі використання його ресурсів та визначення напрямів фінансово-господарської діяльності, пов'язаних із збільшенням прибутку.
Виходячи з мети дослідження в роботі були поставлені наступні завдання:
- Вивчити стан фінансових ресурсів підприємства, необхідних для забезпечення його фінансової стійкості та платоспроможності;
- Розглянути загальну характеристику діяльності ТОВ «Тіара»;
- Дати оцінку фінансового стану ТОВ «Тіара» на основі тестування виробничої діяльності за фінансовими індикаторами;
- Визначити стратегію підприємництва з управління фінансово-господарською діяльністю підприємства.
Зіставлення отриманих результатів дозволило в кінцевому підсумку позначити основні проблеми і рекомендації щодо поліпшення фінансового стану ТОВ «Тіара».
Коротка характеристика основних показників, що використовуються в аналізі фінансово-господарської діяльності підприємства, а також виконання ряду процедур поглибленого аналізу та розробка напрямків фінансової стабілізації ТОВ «Тіара» представлені за даними бухгалтерської звітності.

1 Теоретичні основи управління ФІНАНСОВО-господарською діяльністю підприємства

1.1 Основні етапи оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства

Сучасний стан більшості господарських об'єктів таке, що першочерговими тактичними завданнями для них є «латання дірок» і недопущення банкрутства. Подібний підхід не дозволяє досягти стійкої роботи підприємства в довгостроковій перспективі. Тому особливе значення в сьогоднішніх умовах набуває формування ефективного механізму управління підприємствами, заснованого на аналізі фінансово-економічного стану, з урахуванням постановки стратегічних цілей діяльності адекватних ринковим умовам і пошуку шляхів їх досягнення.
У зв'язку з цим виникає необхідність проводити систематичний фінансовий аналіз підприємства. Фінансовий аналіз дозволяє не тільки з'ясувати, в чому полягає конкретна хвороба економіки підприємства-боржника, а й завчасно продумати і реалізувати заходи щодо виходу підприємства з кризової ситуації.
Ринкова економіка виробила велику систему фінансових методів діагностики банкрутства і виробила методику прийняття управлінських рішень в умовах загрози банкрутства. Ця методика призначена не тільки для підприємств, де криза очевидна й необхідно вживати невідкладних заходів щодо стабілізації, а для всіх підприємств, що працюють у ринкових умовах, оскільки її особливості такі, що дозволяють виявити на ранній стадії і усунути негативні фактори розвитку підприємства, намітити шляхи їх усунення.
Значення проведення діагностики фінансового стану підприємства обумовлена ​​низкою причин.
По-перше, в даний час, в російській економіці ключовою проблемою є криза неплатежів, і добру половину російських підприємств слід було вже давно оголосити банкрутами, а отримані кошти перерозподілити на користь ефективних виробництв, що, безсумнівно, сприяло б оздоровленню російського ринку.
По-друге, в умовах масової неплатоспроможності російських господарюючих суб'єктів особливого значення набувають заходи щодо запобігання кризових ситуацій, а також заходи, спрямовані на відновлення платоспроможності підприємства і стабілізацію його фінансового стану.
Таким чином, найважливішою складовою системи антикризового менеджменту є діагностика фінансового стану підприємства, контроль і своєчасне попередження і запобігання наближаються кризових ситуації.
Своєчасна і якісна діагностика та профілактична робота - головне завдання управління фінансово-господарською діяльністю підприємства взагалі і кризового, зокрема. Робота з діагностики проводиться у кілька етапів головними з яких є:
а) аналіз фінансового стану, прогноз розвитку ринкової ситуації;
б) своєчасне виявлення причин та основних чинників, що сприяють розвитку кризових ситуацій;
в) уміння виявити раніше не помітні для неспеціаліста ознаки прийдешнього неблагополуччя підприємства.
У ринкових умовах заставою виживання та основою стабільного стану підприємства служить його фінансова стійкість. Вона відображає такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперебійний процес виробництва та реалізації продукції, а також витрати по його розширенню та оновленню.
Для оцінки фінансової стійкості підприємства необхідний аналіз його фінансового стану. Фінансовий стан являє собою сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.
Методи оцінки фінансового стану підприємства можуть розглядатися в двох аспектах:
1) методи, пов'язані з визначенням узагальнюючих показників, що відносяться до обстежуваній підприємству;
2) методи, що дають можливість оцінити фінансовий стан на основі обчислюваних інтегральних критеріїв, що дозволяють визначити місце, яке дане підприємство займає в ряду інших.
При проведенні аналізу фінансового стану встановлюється: дієздатність підприємства відносно позик (по минулому досвіду, а також імовірність повернення інвестиційних кредитів), тобто репутація позичальника; здатність отримувати дохід; форми і розміри активів, а також ставлення до них; стан економічної кон'юнктури.
Узагальнюючі показники оцінки фінансового стану характеризують: ліквідність, залучення позикових коштів, оборотність капіталу, прибутковість. Тверді критерії допустимих рівнів значень окремих показників при сучасному стані російської економіки не можуть бути приведені. У процесі аналізу використовуються, як правило, в якості порівняльного еталону система показників підприємства, близького за профілем продукції, що випускається зі стійким фінансовим становищем.
Фінансовий стан підприємства є наслідком всіх аспектів його діяльності. Аналіз фінансового стану може здійснюватися з різним ступенем подробиці. Наведені вище показники є найбільш агрегованими (кінцевими). Вони залежать від показників більш низького рівня. Для визначення причин відхилення їх величин від бажаних, проводиться декомпозиція умов (економічних та / або виробничих), що визначають значення кінцевих показників.
Фінансовий аналіз пред'являє високі вимоги до знання безлічі фінансових чинників та їх взаємозв'язку, а також - до вміння прогнозувати зміни показників і співвідношення між ними на розрахунковий період часу.
Діагностика стану підприємства являє собою систему цільового фінансового аналізу, спрямованого на виявлення параметрів розвитку підприємства, що здійснюється на базі даних фінансового обліку за стандартними алгоритмами аналізу. В умовах, коли більшість російських підприємств знаходиться в стані, близькому до критичного, в умовах масових неплатежів проведення діагностики дозволяє досить точно визначити вузькі місця і можливості поліпшення фінансового стану підприємства.
У додатку 1 представлено алгоритм проведення діагностики сос-дянського підприємства. Блок 1 зазначеної схеми є традиційний фінансовий аналіз, основна мета якого - оцінка фінансового стану і виявлення можливостей підвищення ефективності функціонування підприємства. Основне завдання - ефективне управління фінансовими ресурсами підприємства. Схема аналізу фінансового стану підприємства наведена в додатку 2.
Складові фінансового аналізу підприємства: загальний аналіз фінансового стану, аналіз фінансової стійкості, аналіз ліквідності балансу, аналіз фінансових коефіцієнтів, аналіз рентабельності та ділової активності. Отже, на другому етапі діагностики після проведення аналізу виробничо-господарської та фінансової діяльності підприємства згідно з додатком 1 проводяться рейтингова, комплексна оцінки фінансового стану підприємства.
З огляду на безліч показників для оцінки фінансового стану і що виникають у зв'язку з цим складнощі в загальній оцінці спроможності підприємства, багато зарубіжних і вітчизняних аналітики рекомендують проводити інтегральну або комплексну оцінку фінансового стану підприємства на основі одного критерію - ймовірності банкрутства підприємства. На думку ряду авторів (Абрютина М.С., Грачов А.В., Савицька Г.В.), дана система критеріїв діагностики банкрутства суб'єктів господарювання є недосконалою. За цією методикою можна оголосити банкрутом навіть високорентабельне підприємство, якщо воно використовує в обороті багато позикових коштів. Крім того, нормативне значення прийнятих критеріїв не може бути однаковим для різних галузей економіки на увазі різної структури капіталу. Вони повинні бути розроблені для кожної галузі та підгалузі. Тому, прагнення фінансистів оцінювати фінансовий стан підприємства з широкого кола показників, а не обмежуватися трьома, названими вище коефіцієнтами, сфокусованими в одному і тому ж ракурсі, цілком виправдано.
В даний час в спеціальній літературі пропонуються різні варіанти методик рейтингової експрес-діагностики, а також комплексні оцінки фінансово-господарської діяльності підприємства, що представляє безперечний інтерес для потенційних інвесторів, для банків, що надають кредит, для податкової служби, для органів законодавчої та виконавчої влади, для працівників підприємств.

1.2 Методичні підходи до діагностики фінансового стану підприємства

Для діагностики фінансового стану підприємства використовується кілька підходів, заснованих на застосуванні:
а) аналізу великої системи критеріїв та ознак;
б) обмеженого кола показників;
в) інтегральних показників,
Ознаки банкрутства при багатокритеріального підходу зазвичай ділять на дві групи (додаток 3). До першої групи належать показники, що свідчать про можливі фінансові утруднення та ймовірності банкрутства в недалекому майбутньому. У другу групу входять показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичний, але сигналізують про можливість різкого його погіршення в майбутньому при неприйнятті дійових заходів.
До достоїнств цієї системи індикаторів можливого банкрутства можна віднести системний і комплексний підходи, а до недоліків - більш високий ступінь складності прийняття рішення в умовах багатокритеріальної задачі, інформативний характер розрахованих показників, суб'єктивність прогнозного рішення.
Відповідно до чинного законодавства про банкрутство підприємств для діагностики їх неспроможності застосовується система показників.
Коефіцієнт поточної ліквідності (К тл) характеризує загальну забезпеченість підприємства оборотними коштами для ведення господарської діяльності і своєчасного погашення термінових зобов'язань підприємства. Коефіцієнт визначається як відношення фактичної вартості знаходяться в наявності у підприємства оборотних коштів у вигляді запасів, грошових коштів, дебіторських заборгованостей, короткострокових фінансових вкладень, і інших оборотних активів до найбільш термінових зобов'язаннях підприємства у вигляді короткострокових кредитів банків, короткострокових позик і різних кредиторських заборгованостей.
Підсумок II розділу балансу
До тл = ----------------------------------------------- -
Підсумок V розділу балансу - стор.640, 650
Значення коефіцієнта поточної ліквідності на кінець звітного періоду, менше 2 (До тл <2), є підставою для визнання структури балансу підприємства незадовільною, а підприємство - неплатоспроможним.
Коефіцієнт забезпеченості власними засобами (К ОСС) характеризує наявність у підприємства власних оборотних коштів, необхідних для фінансової стійкості. Коефіцієнт визначається як відношення різниці між обсягами капіталу і резервів і фактичною вартістю необоротних активів до фактичної вартості знаходяться в наявності у підприємства оборотних коштів у вигляді запасів, грошових коштів, дебіторських заборгованостей, короткострокових фінансових вкладень і інших оборотних активів.
Підсумок III розділу - підсумок I розділу балансу
До ОСС = ----------------------------------------------- -----
Підсумок II розділу балансу
Значення коефіцієнта забезпеченості власними коштами на кінець звітного періоду, менше 0,1 (К ОСС <0,1), є підставою для визнання структури балансу підприємства незадовільною, а підприємство - неплатоспроможним.
Коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності (К в (у) п) характеризує наявність реальної можливості в підприємства відновити або втратити свою платоспроможність протягом встановленого періоду.
Коефіцієнт відновлення платоспроможності за період 6 місяців розраховується за формулою:
До тл (к.г) + 6 / Т (К тл (к.г) - К тл (Н.Г))
До вп = --------------------------------------,
2
де Т - звітний період, в місяцях;
До тл (к.г) - коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду;
До тл (Н.Г) - коефіцієнт поточної ліквідності на початок звітного періоду.
Коефіцієнт відновлення платоспроможності, що приймає значення більше 1, розрахований на нормативний період, рівний 6 місяцям, свідчить про наявність реальної можливості в підприємства відновити свою платоспроможність. Якщо цей коефіцієнт менше 1, то підприємство не має реальної можливості відновити свою платоспроможність у найближчий час.
Згідно з правилами підприємство визнається неплатоспроможним за наявності однієї з наступних умов:
- Коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду нижче нормативного значення;
- Коефіцієнт забезпеченості підприємства власними оборотними коштами на кінець звітного періоду нижче нормативного значення;
- Коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності <1.
Методика, розглянута вище, дозволяє оцінити найближчі перспективи платоспроможності підприємства. Прогноз на більш тривалий період (як вважається, на 2 - 3 роки вперед) може бути отриманий шляхом розрахунку індексу кредитоспроможності. Цей метод запропонований в 1968 році відомим західним економістом Альтманом. Індекс кредитоспроможності є комплексним фінансово-економічним параметром, виведеним дослідно-статистичним способом: побудований на основі представницької вибірки емпіричних даних, оброблених за допомогою мультиплікативно-дискримінантного аналізу, і по ряду поточних показників, що характеризують господарський потенціал підприємства, синтезуючи їх, дозволяє в деякому наближенні судити або про ймовірні для підприємства перспективи економічного зростання, або про можливість його неспроможності (банкрутства) в доступному для огляду майбутньому.
При побудові індексу Альтман обстежив 66 підприємств, половина яких збанкрутіла в період між 1946 і 1965 рр.., А половина працювала успішно, і досліджував 22 аналітичних коефіцієнта, які могли бути корисні для прогнозування можливого банкрутства. З цих показників він відібрав п'ять найбільш значущих і побудував багатофакторне регресійне рівняння. Таким чином, індекс Альтмана являє собою функцію від деяких показників, що характеризують економічний потенціал підприємства і результати його роботи за минулий період.
У загальному вигляді індекс кредитоспроможності (Z-рахунок) має вигляд:
Z = 3,3 * До 1 + 1,0 * До 2 + 0,6 * До 3 + 1,4 * До 4 + 1,2 * До 5,
де показники-аргументи До 1, К 2, К 3, К 4, і К 5, представлені в моделі, стосовно до особливостей вітчизняного обліку та практикою, що склалася звітності розраховуються формулами, наведеним у додатку 4.
Рівень загрози банкрутства підприємства в моделі Альтмана оцінюється за наступною шкалою (табл. 1):
Таблиця 1
Оціночна шкала для моделі Альтмана
Значення показника "Z"
Вірогідність банкрутства
до 1,80
Дуже висока
1,81 - 2,70
Висока
2,71 - 2,99
Можлива
3,00 і вище
Дуже низька
Незважаючи на відносну простоту використання цієї моделі для оцінки загрози банкрутства, хотілося б звернути увагу на те, що застосування моделі Альтмана у викладеному вигляді не дозволяє отримати об'єктивний результат у наших умовах.
Перш за все, при розрахунках показників рівня рентабельності, прибутковості та оборотності активів (відповідно До 2, К 3, К 5) в умовах інфляції не можна використовувати балансову вартість цих активів, тому що в цьому випадку всі розглянуті показники будуть штучно завищені. Тому при розрахунках повинна бути використана відновлювальна (ринкова) вартість цих активів. При розрахунку коефіцієнта співвідношення використовуваного капіталу 4) власний капітал повинен бути також оцінено за відновною (ринковою) вартістю з урахуванням його авансування в різні активи (основні фонди, нематеріальні активи, запаси товарно цінностей тощо). При розрахунку відношення чистого робочого капіталу до активів (К 1) корективи повинні бути внесені в обидва показники. Сума чистого робочого капіталу повинна бути зменшена на суму внутрішньої кредиторської заборгованості, яка носить стабільний характер і не може служити загрозою банкрутства. Сума активів повинна бути скоригована з урахуванням вищевикладених вимог.
Нарешті, сама система коефіцієнтів значимості окремих факторів в умовах нашої економіки повинна бути переглянута. Так, навряд чи можна погодитися з тим, що рівень прибутковості активів в наших умовах (особливо в умовах високого рівня монополізації окремих ринків) більш ніж у п'ять разів перевершує за значимістю коефіцієнт співвідношення різних видів використовуваного капіталу, що визначає фінансову стійкість підприємства. Крім того, значення кожного з цих коефіцієнтів повинні бути в наших умовах диференційовані з урахуванням галузевих особливостей діяльності підприємств (у закордонній практиці в такій диференціації немає такої високої потреби у зв'язку з вільним міжгалузевим переливом капіталу з метою вирівнювання норми прибутку).
Коригування коефіцієнтів значимості окремих факторів є найбільш настійною вимогою при використанні моделі Альтмана у наших умовах для об'єктивної оцінки загрози банкрутства підприємства.

1. 3 Моделі управління фінансово-господарською діяльністю підприємства

Фінансові ресурси підприємства являють собою грошові кошти, які є в розпорядженні підприємства. Грошові кошти, вкладені в основні фонди, нематеріальні активи, оборотні фонди, фонди обігу становлять структуру капіталу. За формою вкладення розрізняють підприємницький і кредитний капітал. Підприємницький - це капітал вкладений прямо або у вигляді окремих інвестицій в підприємство з метою отримання прибутку і прав на управління підприємством. Кредитний - це капітал, наданий у кредит на умовах повернення і платності. Грошові кошти, вкладені в основні фонди, представляють собою основний капітал. Особливості відтворення основних фондів пов'язані з поступовим перенесенням їх вартості на готову продукцію, що надає можливість створення амортизаційних коштів та їх накопичення в грошовому резервному фонді. Вкладення грошових коштів підприємства в нематеріальні активи також приносить дохід. За характером застосування матеріальні активи схожі на основні засоби: вони використовуються тривалий період, приносять прибуток.
Фінансові ресурси спрямовуються на розвиток виробництва, на утримання невиробничої сфери, споживання, а також можуть залишатися в резерві. Гроші, пущені в оборот і приносять доходи являють собою капітал у його грошовій формі. Капітал являє собою частину фінансових ресурсів, це гроші призначені для отримання прибутку. Тільки вкладення капіталу в господарську діяльність, його інвестування створює прибуток.
Для забезпечення господарської діяльності підприємству необхідно мати запаси предметів праці, а також продуктів праці, які знаходяться на шляху від одного до іншого господарюючому суб'єкту. Запаси предметів праці представляють собою речові елементи оборотних фондів. Для обслуговування процесу продажу товару використовуються фонди обігу. Оборотні фонди і фонди обігу - це самостійні, відмінні один від одного це економічні категорії. Грошові кошти, вкладені в ці фонди, являють собою оборотні кошти або оборотний капітал.
Фінансові ресурси утворюються за рахунок цілого ряду джерел. За формою права власності вони розрізняються як власні грошові кошти і чужі. Джерелами фінансових ресурсів є: прибуток, амортизаційні відрахування, кредиторська заборгованість, постійно знаходиться в розпорядженні господарюючого суб'єкта, кошти отримані від продажу цінних паперів, кредит і позики.
Розглянемо основні джерела фінансових ресурсів. Так, у господарюючого суб'єкта функціонує ціла система прибутків і доходів.
Дохід являє собою збільшення активів або зменшення зобов'язань господарюючого суб'єкта, що веде до збільшення власного капіталу. Вся система прибутків і доходів складається з прибутку від реалізації продукції, прибутку від іншої реалізації і доходів по позареалізаційних операцій. Стійким джерелом фінансових ресурсів є амортизаційний фонд. Амортизаційні відрахування можуть нараховуватися рівномірним або прискореним методом.
До джерел фінансових ресурсів відноситься кредиторська заборгованість, постійно знаходиться в розпорядженні підприємства. Це, перш за все, заборгованість по заробітній платі, відрахування в позабюджетні фонди, пов'язані з фондом оплати праці, резерв майбутніх платежів. Зазначені кошти не належать господарюючому суб'єкту або мають цільове призначення. Проте вони постійно знаходяться у підприємства, яке розпоряджається ними на свій розсуд до моменту погашення даної заборгованості.
Кошти, отримані організацією від продажу цінних паперів також є фінансовим джерелом підприємства. До джерел фінансових ресурсів ставляться так само надходження грошових коштів за рахунок благодійних внесків, страхових внесків, від продажу закладеного майна боржника, спонсорських внесків.
Фінансові ресурси використовуються підприємством для фінансування поточних витрат і інвестицій. У процесі своєї діяльності господарюючий суб'єкт вступає в різні фінансові відносини, завдяки чому фінансові ресурси перебувають у постійному русі. Сучасний процес формування і використання фінансових ресурсів на основі фінансових відносин можна представити як фінансову модель управління грошовими потоками організації (додаток 5).
У практичному використанні фінансові ресурси потребують управління, кожен з яких вимагає використання відповідних прийомів управління. Підходи до вирішення управлінських завдань розробляє фінансовий менеджмент, ефективність якого залежить від швидкості реакції на зміну умов ринку, фінансової ситуації та фінансового стану підприємства.
Ефективність функціонування фінансового менеджменту багато в чому залежить від швидкості реакції на зміну умов фінансового ринку, фінансової ситуації та фінансового стану об'єкта управління. Тому фінансовий менеджмент повинен базуватися на знанні стандартних прийомів управління, на умінні швидко і правильно оцінити фінансову ситуацію. У фінансовому менеджменті готових рішень немає і бути не може. Він вчить тому, як, знаючи фінансові методи управління, добитися відчутного успіху для конкретного господарюючого суб'єкта.
Фінансовий метод являє собою вплив факторів фінансового середовища на результати діяльності підприємства. Методи фінансового менеджменту дозволяють оцінити: ризик і вигідність того чи іншого способу вкладення грошей; ефективність роботи фірми; швидкість оборотності капіталу його продуктивність.
Методи фінансового управління різноманітні. Основні з них і їх зміст представлені в додатку 6. Елемент наведених методів - спеціальні прийоми фінансового управління: кредити, позики, процентні ставки, дивіденди. Таким чином, фінансовий аналіз спрямований на управління рухом фінансових ресурсів і фінансових відносин, що виникають між господарюючими суб'єктами. Фінансовий менеджмент являє собою процес вироблення мети управління фінансами і здійснення впливу на них за допомогою методів і важелів фінансового механізму. Фінансовий менеджмент пов'язаний з управлінням різними фінансовими активами, кожен з яких вимагає використання відповідних прийомів управління.
З позиції розробки фінансової політики суб'єкта господарювання ключовими є наступні напрямки аналізу:
- Задоволені чи будуть стратегічні інвестори діяльністю підприємства, напрямком і динамікою її розвитку, положенням я конкурентному середовищі?
- Які повинні бути величина та оптимальний склад активів підприємства, що дозволяють досягти поставлені перед підприємством цілі та завдання?
- Де знайти джерела фінансування і яким має бути їх оптимальний склад?
- Як організувати поточне і перспективне управління фінансовою діяльністю, що забезпечує (а) платоспроможність, (б) фінансову стійкість підприємства, (в) економічно ефективну, рентабельну роботу та (г) ритмічність платіжно-розрахункових операцій?
Вирішуються ці питання в рамках фінансової політики як системи ефективного управління фінансово-господарською діяльністю підприємства.
Структура та процес функціонування системи управління фінансами господарюючого суб'єкта представлені в додатку 7.
У додатку до фінансової політики підприємства суб'єкт управління, або керуюча підсистема, може бути представлена ​​як сукупність шести базових елементів: оргструктури управління фінансами, кадрів фінансової служби, фінансових методів, фінансових інструментів, інформації фінансового характеру і технічних засобів управління фінансами.
Об'єкт системи управління фінансами підприємства являє собою сукупність трьох взаємопов'язаних елементів: фінансові відносини, фінансові ресурси, зобов'язання - саме цими елементами і намагаються керувати менеджери.
Технічне засоби управління фінансово-господарською діяльністю підприємства є самостійним і дуже важливим елементом фінансової політики фірми. Багато сучасні системи, засновані на безпаперовій технології (міжбанківські розрахунки, взаємозаліки, розрахунки за допомогою кредитних карток, клірингові розрахунки та ін), неможливі без застосування мереж ЕОМ, персональних комп'ютерів, функціональних пакетів прикладних програм.
У процесі кругообігу капіталу вивільняється грошовий капітал, що утворюється в результаті реалізації товару та втілює в собі перенесену і знову створену вартість. Вивільнені оборотні засоби (тобто оборотний капітал) у грошовій формі повинні в короткий строк бути перетворені у виробничий капітал шляхом придбання визначеного або такої ж кількості праці і матеріальних елементів для безперервного виробничо-торгового процесу. Тому основою для накопичення грошового капіталу є амортизація і прибуток, точніше частину прибутку, яка залишається після використання її на споживання. Амортизаційні відрахування як джерело накопичення грошового капіталу мають перевагу, тому що амортизація на відміну від прибутку і доходів не обкладається податком. Таким чином, фінансові ресурси і капітал перебувають у постійному русі.
Під управлінням рухом фінансових ресурсів і капіталу розуміється процес впливу фінансових відносин на величину і динаміку зміни цих ресурсів. Такий вплив здійснюється через фінансовий механізм за допомогою різних способів.
Ці способи впливу і є прийоми управління. До них відносяться: системи розрахунків та їх форми; кредитування та його форми; депозити та вклади (у тому числі в дорогоцінні метали і за кордоном); операції з валютою; страхування; заставні операції; трансфертні операції; трастові операції; поточна оренда; лізинг; селенг; інжиніринг; транстінг; френчайзінг; еккаутінг.
Управління оборотними засобами означає не зменшення запасів і дебіторської заборгованості. Чи не тут треба шукати резерви раціонального використання оборотних коштів, оскільки вони необхідні для виробництва. Мова йде про оптимізацію платежів, тобто про оптимальний фінансуванні оборотного майна, про можливості більш швидкого вивільнення капіталу з оборотних коштів у рамках cash-менеджменту.
Таким чином, за допомогою фінансово-економічного інструментарію (cash-flow у взаємозв'язку з балансом руху і потоком руху грошових коштів) можна глибоко проникнути у фінансову ситуацію підприємства, виявити джерела та використання фінансових коштів, а також оцінити його фінансове становище.
Внутрішнє фінансування підприємств досить проблематично. Звичайно, на погіршення фінансового становища підприємств впливають зовнішні чинники, зокрема, невизначеність прав власності та прав прийняття рішень; високі процентні ставки на ринку фінансових ресурсів, відсутність державної промислової політики, інвестиційної політики, амортизаційної політики та ін тобто чітких "правил гри". Але разом з тим, потрібно пам'ятати, що управління припускає постійне подолання змін через прийняття управлінських рішень, причому, за існуючих в даний момент умовах. Це передбачає діяти, випереджаючи зміни, бути готовим до них, що з неминучістю підводить до багатоваріантним фінансово-економічним та інвестиційним розрахунками.
Наступний крок полягає в усвідомленні факту, що в основі прийняття управлінських рішень лежить фінансово-економічна аналітична інформація, яку необхідно керівнику регулярно отримувати, осмислювати, оцінювати і використовувати в управлінні. Реалізація таких рішень передбачає регулярний контроль за допомогою різноманітного управлінського інструментарію, в тому числі і на базі показників. Тільки при такому прагматичному і конструктивному підході до аналізу можливо перш за все усвідомлення необхідності подолання негативних тенденцій, що склалися в даний час на підприємствах.
Нарешті, практичний крок в напрямку підприємства в бік раціонального господарювання полягає у створенні на підприємстві аналітичного (управлінського) обліку.

2 характеристика діяльності ТОВ «ТИАРА»

2.1 Загальні відомості про підприємство

Виробничо-комерційна фірма «Тіара» організована в 2000 році як товариство з обмеженою відповідальністю, засновниками були фізичні особи. Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіара» зареєстровано Реєстраційної палатою Республіки Марій Ел 19 травня 2000, реєстраційний номер 3423.
ТОВ «Тіара» створено для здійснення виробничої, господарської та комерційної діяльності, виконання робіт та здійснення послуг з метою задоволення суспільних потреб і отримання його засновниками максимального прибутку на вкладений капітал шляхом здійснення різних видів діяльності, що не суперечать чинному законодавству Російської Федерації.
Товариство створене з метою організації діяльності з виробництва та реалізації товарів, продукції, послуг, а також отримання прибутку в інтересах учасників.
Предметом діяльності ТОВ «Тіара» є:
- Виробництво та реалізація товарів народного споживання та продукції виробничо-технічного призначення;
- Ремонтно-будівельні, монтажні та пусконалагоджувальні роботи;
- Виробниче, цивільне, дорожнє та інше будівництво;
- Технічне обслуговування та ремонт металорізального, ковальсько-пресового і технологічного обладнання;
- Надання побутових послуг населенню;
- Оренда та обслуговування транспортних засобів, вантажні перевезення;
- Надання транспортних, складських, постачальницько-збутових послуг;
- Послуги агента на договірній основі;
- Інші види діяльності, не заборонені законодавством Російської Федерації та Республіки Марій Ел.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тіара», знаходиться на території міста Йошкар-Ола, у промисловій зоні. Місцезнаходження товариства: Республіка Марій Ел, м. Йошкар-Ола, вул. Будівельників, 92.
ТОВ «Тіара» є господарським товариством та у своїй діяльності керується чинним законодавством, Цивільним кодексом РФ, Федеральним законом РФ «Про товариства з обмеженою відповідальністю», Статутом. У відповідності з цими документами метою створення підприємства є найбільш повне задоволення потреб народного господарства в продукції, товарах і послугах, а також отримання прибутку від здійснення власної виробничої і комерційної діяльності.
Товариство є юридичною особою, відповідає по своїм зобов'язанням всім своїм майном, може від свого імені набувати і здійснювати майнові та немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному суді.
Взаємовідносини ТОВ «Тіара» з постачальниками - підприємствами та організаціями усіх видів власності, а також окремими громадянами, здійснюються на договірній основі. Матеріально-технічне постачання фірми здійснюється за прямими договорами з підприємствами через систему оптової та роздрібної торгівлі, в тому числі за готівковий розрахунок.
Товариство є власником: коштів, отриманих від продажу акцій; доходів та продукції, виробленої в результаті господарської діяльності; іншого майна, отриманого і (або) придбаного ним на інших підставах, що допускаються законодавством.
Прибуток товариства використовується на сплату податків, відсотків за кредит та покриття збитків. Відповідно до результатів своєї господарської діяльності і за рахунок прибутку товариства створюється резервний капітал у розмірі 10% від статутного капіталу, можуть створюватися і формуватися і інші фонди. Призначення, розміри, джерела формування і порядок використання таких фондів визначаються Учасниками ТОВ «Тіара».
Реалізація продукції, виконання робіт і надання послуг здійснюються за цінами і тарифами, що встановлюються суспільством самостійно, крім випадків, передбачених законодавством.
Прибуток, що залишилася в розпорядженні суспільства після сплати податків та інших обов'язкових платежів відповідно до чинного законодавства, розподіляється істотою самостійно.
Фірма, для виконання поставлених перед нею завдань, створює служби, необхідні для її діяльності, а також фірмові магазини чи відділи (секції) у торговельних підприємствах усіх форм власності за погодженням з власником майна.
У номенклатуру продукції включено більше 40 найменувань продукції. На кожне найменування товару є необхідний сертифікат якості, на кожну партію продукції видаються посвідчення якості, щорічно виробляється сертифікація товарів.
Для виробництва фурнітури потрібні наступні матеріали: чорний метал, нержавіюча сталь, прутки з нержавіючої сталі і чорного металу, пружинна сталь. Сталь і чорний метал на підприємство доставляються транспортом, орендованим для перевезення, зі складів фірм, що здійснюють торгівлю необхідними матеріалами. Матеріали закуповуються в міру необхідності в них.
ТОВ «Тіара» відоме як надійний партнер, воно володіє технічним потенціалом, має кваліфікованих фахівців. На підприємстві є хороше обладнання, нові конструкторські розробки і винаходи, працівники мають високу кваліфікацію, що дозволяє досягти конкурентоспроможності шляхом організації випуску товарів з високим рівнем якості і привернути увагу покупців до товару, що випускається.
Штат підприємства має високу кваліфікацію, менеджери вищої та середньої ланки здатні працювати ініціативно і ефективно, на кінцевий результат.
Вищим органом управління ТОВ «Тіара» є Загальні збори Учасників товариства. Генеральний директор організує виконання рішень загальних зборів учасників.
Директор є виконавчим органом товариства, здійснює оперативне керівництво його адміністративно-господарської та комерційної діяльністю в межах наданих йому повноважень, на підставі Статуту та локальних нормативних актів. Директор приймає рішення з усіх питань, що належать до діяльності товариства, крім тих, які входять у виняткову компетенцію зборів акціонерів.
Велике значення для господарського керівництва має встановлення раціональної виробничої структури підприємства.
Організаційна структура управління ТОВ «Тіара» є лінійною, представлена ​​на рис. 1.
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Генеральний директор
Головний інженер
Заступник директора
Фінансовий директор
Інженер з техніки безпеки
ПТО
Підсобне виробництво
Інженер з постачання
Бухгалтерія
Секретар-інспектор ОК
Програміст
Головний механік
Підпис: Інженер з техніки безпекиПідпис: ПТОПідпис: Підсобне виробництвоПідпис: Інженер з постачанняПідпис: БухгалтеріяПідпис: Секретар-інспектор ОКПідпис: ПрограмістПідпис: Головний механік
Рис. 1. Структура управління ТОВ «Тіара»
Управління підприємством здійснюється директором на основі єдиноначальності. Створена єдина вертикальна лінія керівництва і прямий шлях активного впливу на підлеглих. Перевага такої структури управління полягає в простоті, надійності і економічності. Керівник в даному випадку повинен охоплювати всі сторони діяльності підприємства.
ТОВ «Тіара» має лінійну структуру управління. Лінійна організаційна структура утворюється в результаті побудови апарату управління тільки з взаимоподчиненность органів у вигляді ієрархічної градації. Члени підприємства кожної з найнижчих щаблів управління перебувають у відношенні безпосередньо лінійного підпорядкування до керівника наступного, більш високого рівня.
Керівники вищого рівня надають рекомендації від керівників функціональних ланок, і передають рішення для виконання лінійним керівникам нижчого рівня. Підприємство очолює директор, який здійснює свою діяльність на основі принципу едінолічія і забезпечує виконання покладених на підприємство завдань. Директору підпорядковані всі нижчі керівники.
Організаційна структура підприємства є компактною, але не раціональної, оскільки допускає дублювання функцій, передбачає непотрібний, додатковий контроль. Так, наприклад, заступник директора з фінансів, крім інших функцій, виконує функції контролю бухгалтерії.
Лінійна організаційна структура є найоптимальнішою для ТОВ «Тіара». Це грунтується на тому, що фірма є організацією, яка випускає щодо обмежену номенклатуру продукції, має замовників для забезпечення свого функціонування і потребує вирішення стандартних завдань.
Структура, штатна чисельність, порядок і розміри оплати праці робочого апарату суспільства визначаються директором. Персональний підбір кадрів і оформлення прийому на роботу в робочий апарат товариства здійснюється директором.

2.2 Аналіз основних техніко-економічних показників

Багатогранна діяльність підприємства знаходить своє вираження в системі економічних показників. Промислове підприємство, як правило, є багатогалузевим, тому для оцінки його роботи необхідні синтетичні показники, що відображають взаємозв'язок всередині окремої галузі і між галузями.
Масштаби роботи підприємства характеризуються перш за все величиною створеної ним продукції, виконаних робіт, послуг. Поряд з цим стійке становище підприємства залежить від поліпшення таких якісних показників, як фондовіддача, рентабельність, прибуток і ряд інших.
На сьогоднішній день, важливе значення має реалізована продукція, так як вона в більшій мірі впливає на фінансовий результат діяльності підприємства отримання прибутку або збитків. При аналізі структури продукції необхідно забезпечити угруповання виробів за галузевим сегментах, на відповідну і не відповідну профілю даного підприємства. При аналізі структури реалізованої продукції ТОВ «Тіара» з відповідної профілю даного підприємства особливо виділяють роботи по виготовленню фурнітури та інших видів металоконструкцій. До не відповідним профілем даного підприємства належить надання транспортних, ремонтних та інших послуг населенню. Для проведення даного аналізу заповнимо таблицю 2.

Таблиця 2
Структура реалізованої продукції
Показники
2004 р .
2005 р .
2006 р .
Відхилення 2006/2004
Реалізована продукція, тис. руб.
22061
19510
9345
10716
Відповідна профілю підприємства,
тис. руб.
17009
14340
7728
-9281
питома вага в обсязі товарної продукції,%
77,1
73,5
82,7
+5,6
Не відповідна профілю підприємства, тис. руб.
5052
5170
1617
-3435
питома вага в обсязі товарної продукції,%
22,9
26,5
17,3
-5,6
Аналізуючи структуру реалізованої продукції можна сказати, що середня питома вага продукції відповідної профілю підприємства за аналізований період становить 77,8%. У відношенні динаміки питомої ваги реалізованої продукції відповідної профілю підприємства певної тенденції не спостерігається. Так, у 2005 році спостерігається зниження питомої ваги на 3,6% по відношенню до попереднього року, у 2006 році знову відзначається ріст на 9,2% по відношенню до попереднього року.
Підсобне виробництво в основному спрямовано на забезпечення матеріалами основної діяльності ТОВ «Тіара», а також реалізації на сторону. У 2006 році реалізація по неосновної діяльності зменшилася з 5052 тис. руб. до 1617 тис. руб., що становить 32% до рівня 2004 року.
Розглянемо динаміку обсягу випуску продукції власного виробництва у ТОВ «Тіара» за звітний період (табл. 3).
Таблиця 3
Динаміка обсягу випуску продукції власного виробництва
Рік
Обсяг,
тис. руб.
Базисні
Ланцюгові
Темп зростання,
%
Абсол.
приріст,
тис. руб.
Темп зростання,
%
Абсол.
приріст,
тис. руб.
2004
17009
100
-
100
-
2005
14340
84,3
-2669
84,3
-2669
2006
7728
45,4
-9281
53,9
-6612
За даними таблиці можна зробити висновок про скорочення обсягів випуску продукції власного виробництва ТОВ «Тіара» в 2005-2006 рр..
Падіння обсягу робіт у 2006 році склало відносно 2004 року - 54,6%, зменшення обсягів робіт веде до скорочення прибутку підприємства і пов'язано в першу чергу зі скороченням замовлень на виконувані підприємством роботи. Якщо порівняти 2006 рік з йому попереднім, то видно, що він був вкрай важким для підприємства і охарактеризувався скороченням обсягу робіт на 6612 тис. руб. Підприємство втратило частину ніші на ринку, перед ним стоїть головне завдання - відвоювати її у своїх конкурентів.
Головне завдання аналізу трудових ресурсів - виявити обгрунтованість плану чисельності працюючих і встановити ефективність їх використання. В основні задачі аналізу використання трудових ресурсів також входить дослідження чисельності робочої сили, її складу і структури, а також визначення розмірів та динаміки середньої заробітної плати працівників підприємства. Вивчення починається з аналізу забезпеченості ТОВ «Тіара» робочою силою як в розрізі груп персоналу, так і за категоріями (табл. 4).
Таблиця 4
Динаміка чисельності та структури персоналу
Найменування
показника
2004
2005
2006
Відхилення,
2006/2004
Чол.
Уд. вага,%
Чол.
Уд. вага,%
Чол.
Уд. вага,%
Абсол., Чол.
Относ.
%
Середньооблікова чисельність, всього
137
100
133
100
98
100
-39
71,5
робочі
119
86,9
115
86,5
82
83,7
-15
68,9
службовці
18
13,1
18
13,5
16
16,3
-2
88,9
З даних таблиці видно, що на підприємстві склалася негативна тенденція до зниження чисельності персоналу, в цілому за період чисельність працівників підприємства скоротився на 39 чол. або на 28,5%.
У 2006 році середньооблікова чисельність працюючих в ТОВ «Тіара» становить 98 чол. Середній вік персоналу підприємства становить 46,8 років. Низька заробітна плата та її несвоєчасна видача зумовлюють плинність кваліфікованих кадрів. Заборгованість по заробітній платі на початок 2006 року становить 266 тис. руб.
На жаль, в останні роки в деякі періоди часу на підприємстві доводилося вдаватися до відправки невеликого числа робітників у вимушену відпустку, в основному протягом першого кварталу. Скорочення робочих - це вимушений захід у зв'язку зі зниженням обсягів робіт внаслідок неплатоспроможності замовників.
Структура працівників за період 2004-2005 рр.. не зазнає будь-яких істотних змін, частка службовців загальної чисельність працівників підприємства складає 13%. У 2006 році питома вага адміністративно-управлінського персоналу зріс до 16,3%.
У середньому на одного управлінського працівника припадає 5 робочих.
Далі розглянемо розміри середньої заробітної плати та її динаміку в таблиці 5, а також рівень диференціації оплати праці між категоріями працівників.
Таблиця 5
Динаміка середньомісячної заробітної плати
Найменування показника
2004
2005
2006
Зміна за період
2004-2005 рр..
2005-2006 рр..
Середня заробітна плата, в цілому, р.
4938,6
5536,4
6797,7
597,8
1261,3
робочі
3415,6
4037,0
5284,9
621,4
1247,9
службовці
6461,5
7035,7
8310,5
574,2
1274,8
Як показує таблиця, середня заробітна плата на підприємстві в 2006 році зріс на 38% в порівнянні з 2004 роком. За період 2004-2005 рр.. середня заробітна плата працівників збільшилася всього на 12%, це-ставлять перед собою вкрай негативну тенденцію на тлі постійної інфляції і зростання вартості "споживчого кошика" для населення.
Незважаючи на досить високий рівень заробітної плати працівників підприємства для республіки Марій Ел, соціальна захищеність їх неухильно знижується.
Продуктивність праці визначається витратами робочого часу на виконання одиниці обсягу робіт, тобто трудомісткістю, а також виробленням в кошторисній вартості на одного працюючого в одиницю часу.
Розглянемо зміну продуктивності праці працівників ТОВ «Тіара» за 2004-2006 рр.. (Табл. 6).
Таблиця 6
Динаміка продуктивності праці
Показники
2004
2005
2006
Середньорічне виробництво працівників,
тис. руб. / Чол.
Абсолютний приріст базисний, тис. руб.
Темп зростання, базисний,%
Абсолютний приріст ланцюговий, тис. руб.
Темп зростання, ланцюговий,%
161,0
-
100
-
100
146,7
-14,3
91,1
-14,3
91,1
95,4
-65,6
59,2
-51,3
65,0
За даними таблиці слід відзначити: протягом аналізованого періоду відбулося значне зменшення вироблення в 2006 р . У порівнянні з базовим періодом середньорічна вироблення одного працівника в 2005 р . скоротилася на 8,9%, що в абсолютному вираженні складає 14,3 тис. руб.; в 2006 р . даний показник знизився ще на 35% або 51,3 тис. руб.
У порівнянні з 2004 р . середньорічна вироблення скоротилася в 2006 році на 40,8% або на 65,6 тис. руб. в основному за рахунок падіння обсягів реалізованої продукції підприємства. Це говорить про те, що недостатньо приділяють увагу в організації трудових ресурсів і використовують їх неефективно.
Основним виробничим засобам належить визначальне місце в економіці промислового виробництва. Поліпшення їх використання має першорядне значення для виконання завдання по освоєнню обсягів робіт та підвищення ефективності виробництва.
Основні засоби створюють матеріально-технічну основу і умови виробничо-господарської діяльності, надають безпосередній вплив на ефективність виробництва, якість роботи і результати всієї діяльності підприємства.
Розглянемо структуру основних фондів підприємства за три останні роки з метою її вдосконалення та визначення напрямків майбутніх капітальних вкладень (табл. 7).
Таблиця 7
Склад і динаміка основних засобів підприємства
Найменування
2004
2005
2006
Зміна, 2006/2004
тис. руб.
уд. вага,%
тис. руб.
уд. вага,%
тис. руб.
уд. вага,%
тис. руб.
уд. вага,%
Будинки
2263
27,5
2263
27,3
2263
42,0
-
+14,5
Споруди
643
7,8
643
7,8
643
11,9
-
+4,1
Машини та обладнання
527
6,4
542
6,5
576
10,7
+49
+4,3
Транспортні засоби
648
7,9
719
8,7
773
14,4
+125
+6,5
Інші види основних засобів
4158
50,5
4115
49,7
1131
21,0
-3027
-29,5
Разом

8239
100
8282
100
5386
100
-2853
-
Дані таблиці 7 свідчать про зростання вартості основних виробничих засобів за 2004-2006 рр.. на 500 тис. руб. або на 10,2%. Також слід зазначити, що всі кошти підприємства в 2006 році є виробничими.
Структура основних фондів підприємства зазнала значних змін. Зросла частка будівель і споруд, тобто пасивна частина основні коштів. Також приростом охарактеризувалися транспортні засоби, їх частка на кінець 2006 року склала 14,4%. Частка інших основних засобів знизилася на 29,5%.
У 2004-2006 рр.. зростає частка пасивної частини фондів - будівель і споруд (на 14,5% в порівнянні з 2004 роком) і знижується частка активної частини основних засобів, що оцінюється негативно в роботі організації, оскільки якісні зміни в складі основних виробничих засобів повинні здійснюватися в напрямку зростання активної частини засобів праці. У цих цілях в організації необхідно здійснювати заходи, що забезпечують технічні, організаційні та економічні перетворення.
Для оцінки руху та стану основних фондів підприємства розраховують і аналізують показники, представлені в таблиці 8.
Показниками, що характеризують рух основних фондів є коефіцієнти оновлення та вибуття; коефіцієнти ж придатності та зносу показують їх стан.
Таблиця 8
Стан та рух основних засобів підприємства
Найменування
Рік
Коефіцієнти
вибуття
оновлення
зносу
придатності
Основні засоби підприємства
2004
2005
2006
0
0,04
0,06
0,024
0,057
0,061
0,57
0,56
0,54
0,43
0,44
0,43
будівлі
2004
2005
2006
0
0
0
0
0,018
0
0,46
0,47
0,48
0,54
0,53
0,52
машини, обладнання та інструмент
2004
2005
2006
0
0,085
0
0,012
0,095
0,006
0,77
0,78
0,71
0,23
0,22
0,23
транспортні засоби
2004
2005
2006
0
0,12
0,05
0,17
0,16
0,06
0,64
0,52
0,45
0,52
0,36
0,48
0,48
Як показують дані таблиці, рівень всіх показників досить низький. Однак у 2006 році в порівнянні з 2004 роком коефіцієнт оновлення збільшився на 0,037, отже, частка нових фондів у загальній їх вартості на кінець року значно підвищилася, що є позитивною тенденцією. На аналізованому підприємстві вибуття основних коштів менше, ніж їх надходження.
Усі фонди підприємства знаходяться в зношеному стані, проте позитивно оцінюється на кінець 2006 р . зниження коефіцієнта зносу внаслідок нововведених основних засобів. У цілому ж можна зробити висновок про те, що на підприємстві за аналізований період не відбувалося якісного поліпшення складу і структури основних фондів.
Узагальнюючими показниками ефективності використання основних фондів є фондовіддача і фондомісткість.
Показник фондовіддачі характеризує випуск продукції на одиницю вартості основних фондів, фондомісткість - це показник, зворотний попередньому.
Оцінка ефективності використання основних виробничих засобів ТОВ «Тіара» в роботі здійснюється шляхом порівняння показників фондовіддачі та фондомісткості, представлених в табл. 9.
Таблиця 9
Показники ефективності використання основних засобів
Показники
2004 р .
2005 р .
2006 р .
Відхи-ня 2006/2004
Темп росту,%
2006/2004
Обсяг реалізованої продукції за мінусом ПДВ, тис. руб.
22061
19510
9345
10716
42,4
Середньорічна вартість коштів, тис. руб.
8239
8282
5386
-2853
65,4
Середньорічна чисельність, чол.
137
133
98
-39
71,5
Фондовіддача, грн. / руб.
2,68
2,36
1,74
-0,94
65,0
Фондомісткість, грн. / руб.
0,37
0,42
0,57
0,20
154,1
Фондоозброєність, тис. грн. / чол.
60,1
62,3
55,0
-5,1
91,5
З таблиці 9 видно, що фондовіддача за аналізований період зменшилася на 35%, а фондомісткість відповідно зросла на 54,1%, що свідчить про неефективне використання основних виробничих фондів на підприємстві.
Фондовіддача в 2005 році знизилася на 0,32 грн. / руб., Що обумовлено падінням обсягу реалізованої продукції підприємства. У 2006 році вартість основних засобів скоротилася в результаті вибуття невиробничих засобів, але великими темпами зменшився обсяг реалізованої продукції, у зв'язку з чим фондовіддача зменшилася і склала 1,74 грн. / руб.
Показник фондоозброєність працівників ТОВ «Тіара» знизився на 8,5%, що пов'язано в першу чергу в скороченням вартості основних засобів і свідчить про зменшення забезпеченості працівників підприємства засобами праці.
У цілому ж можна зробити висновок про негативну тенденцію використання засобів праці в ТОВ «Тіара» і недостатньо розробленою політику використання виробничого потенціалу підприємства за період 2004-2006 рр..
Собівартість продукції - один з чинників, що визначають рентабельність виробництва, тому на аналізі собівартості зупинимося більш детально. У рамках даного аналізу проводиться оцінка собівартості продукції в цілому та за елементами витрат, а також визначення граничного рівня витрат. У таблиці 10 проведемо аналіз собівартості продукції підприємства за елементами витрат.
Таблиця 10
Аналіз собівартості робіт за елементами витрат
Елементи витрат
2004
2005
2006
тис. руб.
уд. вага,%
тис. руб.
уд. вага,%
тис. руб.
уд. вага,%
Матеріальні витрати
8 450
50,23
5 360
44,13
4973
53,12
Витрати на оплату праці
4 883
29,03
4 073
33,54
3122
33,35
Соціальні відрахування
1 789
10,64
1 487
12,24
811
8,66
Амортизація
373
2,22
285
2,35
409
4,37
Інші витрати
1 326
7,88
940
7,74
46
0,49
Разом витрат на виробництво
16 821
100,0
12145
100,0
9361
100,0
Структура елементів витрат, підкреслює, що виробництво продукції підприємства є матеріаломістким. Частка матеріальних витрат у загальному обсязі витрат підприємства за 2004 рік становить 50%, в 2005 році вона скоротилася до 44,1%, що оцінюється позитивно в роботі ТОВ «Тіара». Основну частку в матеріальних витратах (більше 90%) займають витрати на сировину і матеріали, паливо та електроенергію.
Як показують дані таблиці, виробництво на підприємстві є досить трудомістким, останнім часом намітилася тенденція до зростання частки витрат на оплату праці, що втім пояснюється зміною політики в галузі заробітної плати: підприємство не вважає для себе можливим в даний час збільшувати заробітну плату працівникам підприємства. За розглянутий період спільна частка витрат на оплату праці та відрахувань на соціальні потреби скоротилася з 39,7% до 42%, тобто на 2,3%.
Спостерігається тенденція до скорочення інших витрат, які полягають в організації з представницьких і витрат на відрядження (близько 40%), податків (близько 35%) і послуг сторонніх організацій.
Далі визначимо граничний рівень витрат, тобто витрат на 1 карбованець реалізованої продукції.
Таблиця 11
Визначення граничного рівня витрат
Показники
2004
2005
2006
Обсяг реалізованої продукції, робіт, послуг, тис. руб.
22061
19510
9345
Собівартість проданих товарів, продукції,
робіт, послуг, тис. руб.
20004
19474
9352
Витрати на 1 карбованець реалізованої продукції, грн.
0,907
0,998
1,001
Табличні дані свідчать, що питома вага собівартості в обсязі робіт за період з 2004 по 2005 рр.. зріс на 9,1 коп.
Граничний рівень витрат досяг критичної позначки у 2006 році, складаючи 100,1 коп. на 1 карбованець реалізованої продукції, що розглядається як негативна тенденція. Можна зробити висновок - підприємство працює для того, щоб покрити свої витрати.
Фінансові результати діяльності підприємства характеризуються сумою отриманого прибутку і рівнем рентабельності. Прибуток - це частина чистого доходу, створеного в процесі виробництва і реалізованого, який безпосередньо одержує підприємство. Показники фінансових результатів характеризують абсолютну ефективність господарювання підприємства. Найважливішими серед них є показники прибутку, яка в умовах ринкової економіки складає основу економічного розвитку підприємства. Узагальнено найбільш важливі показники фінансових результатів діяльності підприємства представлені у формі № 2 «Звіт про прибутки і збитки». На основі цього звіту складено таблицю 12.
Таблиця 12

Аналіз формування прибутку (збитку) підприємства, тис.р.

Показники
2004 р .
2005 р .
2006 р .
1.Виручка від реалізації
22061
19510
9345
2. Собівартість продажних товарів, продукції, робіт, послуг
20004
19474
9352
3. Валовий прибуток
2057
36
-7
4. Комерційні витрати
-
-
-
5. Прибуток (збиток) від реалізації
2057
36
-7
6. Операційні доходи
-
-
25
7. Операційні витрати
-
-
27
8. Позареалізаційні доходи
11
25
-
9. Позареалізаційні витрати
36
41
-
10. Балансовий прибуток (збиток)
2032
20
-9
11. Чистий прибуток (збиток)
1557
4
-11
Аналіз даних таблиці показує наявність балансового і чистого прибутку лише в 2004-2005 рр.., Основна діяльність ТОВ «Тіара» протягом 2006 рр.. була збитковою. Це пов'язано з високим рівнем витрат на виробництво робіт і виконання продукції.
Результати операційної та позареалізаційної діяльності протягом періоду аналізу були також негативними. З метою підвищення прибутковості підприємства директору слід щомісяця аналізувати доходи і витрати фірми і розраховувати розмір заробітної плати в залежності від отриманого результату.
Підприємство в 2006 році отримало збиток, тому що собівартість продукції була вищою обсягу реалізації.
Показники рентабельності характеризують ефективність роботи підприємства в цілому, прибутковість різних напрямів діяльності, окупність витрат і т.д. Вони більш повно, ніж прибуток характеризують остаточні результати господарювання, тому що їх величина показує співвідношення ефекту з наявними або використаними ресурсами.
Рентабельність виробничої діяльності обчислюється шляхом відношення валового прибутку до суми витрат на реалізацію. Так як в 2006 році прибутку не було, рентабельність вважати недоцільно.
R 04 = 2057 / 20004 · 100 = 10,3%;
R 05 = 36 / 19474 · 100 = 0,2%;
Рентабельність продажів розраховується діленням балансового прибутку на суму отриманої виручки:
R 04 = 2032 / 22061 · 100 = 9,2%;
R 05 = 20 / 19510 · 100 = 0,1%;
З розрахунків видно, що підприємство в 2005 році має низьку рентабельність продажів. Це зумовлено відсутністю своєчасного фінансування з боку замовника, внаслідок чого з'являються об'єкти-довгобуди, і прибуток за даними об'єктів переноситься на наступний період часу.
Таким чином, діяльність ТОВ «Тіара» малоефективна. Низький рівень коефіцієнтів рентабельності (нижче середньогалузевих) свідчать про те, що фірма мало конкурентоспроможна.
З метою підвищення ефективності діяльності організації необхідно розраховувати заздалегідь рентабельність торгових угод і віддавати перевагу тільки тим, по яких рівень рентабельності відповідає бажаної. Як орієнтир рентабельності можна використовувати середньогалузеві показники по галузі, або бажану норму рентабельності, що забезпечує беззбитковий результат.
Якщо діяльність ТОВ «Тіара» як і раніше буде залишатися збитковою, то це призведе до його вимушеної ліквідації або банкрутства. Управління витратами на фірмі відсутня. Для поліпшення фінансового стану підприємству необхідно докласти всіх зусиль по стабілізації і зміцненню становища підприємства. Варіантом вирішення проблеми можна запропонувати зміну профілю діяльності, тобто займатися бізнесом, гарантовано приносять дохід.

2.3 Діагностика фінансового стану ТОВ «Тіара»

У зв'язку зі сформованою обстановкою в країні різко зростає значення аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства та розробка на його основі ефективної стратегії є на сучасному етапі розвитку підприємства одним з пріоритетних напрямків аналізу. Далі наведено методику фінансової діагностики Стоянова Є.А. і Стоянової Є.С.
Показники рентабельності є відносними характеристиками фінансових результатів і ефективності діяльності підприємства. Вони характеризують відносну прибутковість підприємства, вимірювану у відсотках до витрат коштів чи капіталу з різних позицій.
Розрахунок даних показників по ТОВ «Тіара» представлений в таблиці 13.
Таблиця 13
Показники рентабельності продукції
Показники
Розрахунок
2004 р .
2005р.
2006 р .
Вихідні дані, тис. р..
1.Виручка від реалізації товарів, робіт, послуг (Вр)
ф .. № 2,
стор 010
22061
19510
9345
2. Середня вартість власних засобів (КРср)
ф .. № 1,
стор 490
2974
3518,5
3268
3. Середня вартість майна (Аср)
ф .. № 1,
стор 300
7556
7622
6951
4. Балансова прибуток (БП)
ф .. № 2,
стор 140
2032
20
-9
5. Повна собівартість (С)
ф .. № 2, стор 020 +030 +040
20004
19474
9352
Розрахункові показники,%
1. Рентабельність активів (Rа)
БП / Аср
26,89
0,26
-0,13
2. Рентабельність власного капіталу (Rск)
БП / КРср
68,33
0,57
-0,28
3. Загальна рентабельність продажів (Rп)
БП / Вр
9,21
0,10
-0,10
4. Рентабельність діяльності (Rд)
БП / З
10,16
0,10
-0,10
Рентабельність активів підприємства показує ефективність використання всього майна підприємства.
Загальна рентабельність вкладень в 2005 р . знизилася з 26,89% у 2004 р . до 0,26%, у 2006 році - збитковість вкладень. Тобто на 1грн. вартості майна підприємства у 2004 році припадало 26 коп. балансового прибутку. Значення даного показника у 2005-2006 рр.. низьке для підприємства, що свідчить про неефективне використання активів підприємства.
Рентабельність власних засобів також висока в 2004 році і протягом 2005 року впала з 68,33% до 0,57%. Динаміка цього показника за останні роки дозволяють зробити висновок про те, що інвестиції власних коштів у виробництво дали недостатньо хороший результат.
На основі даних таблиці побудуємо діаграму (рис. 2).
\ S
Рис. 2. Динаміка показників рентабельності продукції за 2004-2006р.
Показник загальної рентабельності продажів за звітний період скоротився з 9,21% у 2004 до 0,1% у 2005 році. Це говорить про те, що в 2004 році кожен рубль реалізації приносив у середньому близько 9 копійок балансового прибутку. Треба відзначити різке зниження даного показника в 2005-2006 рр.. в порівнянні з 2004 роком. Рентабельність діяльності також знизилася за звітний період на 3,1% і склала до кінця 2006 року 13,7%.
У 2005-2006 рр.. внаслідок неплатоспроможності більшості споживачів, а також внаслідок отримання збитків від позареалізаційних операцій показники рентабельності продукції істотно знизилися.
У 2006 році спостерігаємо збитковість виробництва, всі показники рентабельності зменшилися.
Ділова активність проявляється в динамічності розвитку підприємства, досягнення ним поставлених цілей, ефективності використання економічного потенціалу, розширення ринків збуту своєї продукції.
Оцінку ділової активності виробляють, використовуючи систему коефіцієнтів ділової активності. Така оцінка має велике значення для характеристики фінансового стану, тому що швидкість обороту коштів безпосередньо впливає на платоспроможність підприємства.
Розраховані показники оборотності оборотних засобів наведено у додатку 8. Аналіз даних показує зниження обертаючи-емості всіх наведених показників.
Капіталоотдача підприємства більше одиниці, тобто виручка підприємства більше величини його активів. Це пояснюється тим, що виробничі потужності досить завантажені і забезпечують випуск більшого обсягу продукції. За динамікою значень цього показника можна зробити висновок про прискорення кругообігу засобів підприємства.
Фондовіддача основних засобів та інших необоротних активів протягом трьох аналізованих років скоротилася. З цього випливає висновок про зниження ефективності використання основних засобів.
Коефіцієнт оборотності мобільних коштів у 2005 році знизився до 3,4, що говорить про недостатньо ефективне використання оборотних коштів. У 2006 році також спостерігаємо деяке зниження показника до 1,8 оборотів, період обороту зріс до 208 днів.
Істотно скоротилася оборотність матеріальних оборотних коштів з 17,5 оборотів у 2004 році до 7,7 оборотів у 2006 році. Відповідно час обороту зросла до 47 днів. Зниження оборач-ваності у 2006 році відбулося за рахунок зменшення збуту продукції, яке в свою чергу викликано неефективністю управління запасами; недостатнім дослідженням фірмою ринків збуту своєї продукції і можливостей розширення каналів збуту.
Коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних коштів за аналізований період зменшився, що свідчить про збільшення числа оборотів запасів і витрат підприємства.
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує розширення або зниження комерційного кредиту, що надається підприємством. Оборотність дебіторської заборгованості зменшилася в порівнянні з 2004 роком з 5,1 обертів за рік до 2,5 оборотів, тобто в порівнянні з попереднім роком погашення дебіторської заборгованості відбувалося більш повільними темпами. Час обороту дебіторської заборгованості складає 71 днів у 2004 і 142 днів у 2006 році. Це говорить про те, що дебіторська заборгованість погашається недостатньо швидко.
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості на протязі з 2004 р . по 2006 р . поступово знижується, наслідком цього стало збільшення середнього терміну обороту кредиторської заборгованості, що говорить про зростання терміну повернення комерційного кредиту підприємством.
Таким чином, спостерігаємо зниження основних коефіцієнтів ділової активності в динаміці за 2004-2006 рр.. У той же час, можна сказати, що більшість показників цієї групи у підприємства близькі до нормативів.
Одним з показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, є його платоспроможність, тобто можливість наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої платіжні зобов'язання. Аналіз платоспроможності необхідний не тільки для підприємства з метою оцінки і прогнозування фінансової діяльності, але і для зовнішніх інвесторів (банків).
Для оцінки платоспроможності розраховуються деякі коефіцієнти, дані для розрахунку яких наведені в таблиці 14.
Таблиця 14
Вихідні дані для розрахунку показників ліквідності та платоспроможності
Показники
Розрахунок
На початок 2004 р .
На початок 2005 р .
На початок 2006 р .
На кінець 2006 р .
1. Вартість необоротних активів (ВНА)
ф .. № 1, стор 190
1456
2105
1 696
1 536
2. Вартість дебіторської заборгованості (КЗ)
ф .. № 1, стор 230 +240
4908
3801
3 692
3 675
3. Вартість кредиторської заборгованості (ДЗ)
ф .. № 1, стор 620 +630
5066
3458
4161
3205
4. Вартість оборотних активів (ОА)
ф .. № 1, стор 290
5922
5629
5 814
4 856
5. Заборгованість підприємства перед самим собою (КЗС)
ф .. № 1, стор. 640 +650
-
-
-
-
6.Денежние засоби (ДС)
ф .. № 1, стор 250 +260
4
319
860
24
7. Власні кошти (КР)
ф .. № 1, стор 490
2260
3688
3349
3187
Для більш детального аналізу розглянемо ряд показників ліквідності балансу, яка відображає здатність підприємства здійснювати розрахунки за всіма видами зобов'язань, як по найближчим, так і по віддаленим (табл. 15).

Таблиця 15
Динаміка показників ліквідності та платоспроможності ТОВ «Тіара»
Коефіцієнти
Норма
На початок 2004 р .
На початок 2005 р .
На початок 2006 р .
На кінець 2006 р .
1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності
До ал ≥ 0,2-0,5
0,0008
0,0922
0,2067
0,0075
2.Коеффйціент критичної ліквідності
До кл> 1
0,969
1,099
0,887
1,147
3. Коефіцієнт поточної ліквідності
До тл ≥ 2
1,169
1,628
1,397
1,515
4. Коефіцієнт забезпеченості власними коштами
До ОСС ≥ 0,1
0,136
0,281
0,284
0,340
Коефіцієнт абсолютної ліквідності ТОВ «Тіара» за період 2004-2005 рр.. не відповідає нормативному, тобто підприємство має низьку платоспроможність і не може найближчим часом покрити свою заборгованість. На початок 2006 року коефіцієнт досягає нормативного значення і склав 0,21.
Коефіцієнт критичної ліквідності, характеризує ставлення оборотного капіталу до короткострокової заборгованості. Як видно, коефіцієнт покриття на кінець 2006 року дорівнював 1,15, тобто в порівнянні з 2004-2005 рр.. поточна платоспроможність підприємства зросла.
Коефіцієнт поточної ліквідності показує платіжні можливості підприємства, оцінювані за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами і сприятливою реалізації продукції, а й продажу разі потреби інших елементів матеріальних оборотних коштів. Даний коефіцієнт зросла протягом періоду 2004-2005 рр.., Але не перевищив нормативне обмеження, а в 2006 року знизився.
Аналізуючи коефіцієнт забезпеченості власними засобами, слід зазначити, що в 2004-2006 рр.. підприємство мало достатньо власних оборотних коштів (чистих мобільних засобів), тому значення коефіцієнта перевищує норму.
Таким чином, показники абсолютної та поточної ліквідності на кінець 2006 року не відповідають нормативним обмеженням.
Аналіз фінансової стійкості проводиться з метою вивчення ефективності використання майна підприємства і з метою порівняльної оцінки діяльності підприємства з конкурентами в галузі.
У ринкових умовах важливою аналітичної характеристикою є фінансова стійкість підприємства, тому що господарська діяльність підприємства і його розвиток здійснюється за рахунок самофінансування, а при недостатності власних фінансових ресурсів - за рахунок позикових коштів.
Результати розрахунків заносяться в табл. 16.
Таблиця 16
Динаміка фінансових коефіцієнтів ТОВ «Тіара»
Показники
Розрахунок
На початок 2004 р .
На початок 2005 р .
На початок 2006 р .
На
кінець 2006 р .
Вихідні дані, тис. р..
1. Вартість необоротних активів (ВНА)
ф .. № 1, стор 190
1456
2105
1 696
1 536
2. Власні оборотні кошти (ВОК)
ф .. № 1,
стор 490-190
804
1583
1653
1631
3. Вартість запасів і витрат (З)
ф .. № 1, стор 210 +220
1010
1509
1 262
1 157
4. Вартість оборотних активів (ОА)
ф .. № 1, стор 290
5922
5629
5 814
4 856
5. Власні кошти (КР)
ф .. № 1, стор 490
2260
3688
3349
3187
6. Вартість майна (А)
ф .. № 1, стор 300
7378
7734
7 510
6 392
7. Позиковий капітал (ЗК)
ф .. № 1, стор 590 +690
5118
4046
4712
3934
Розрахункові показники
1. Коефіцієнт автономії (Ка)
КР / А
0,306
0,477
0,446
0,499
2. Коефіцієнт чутливості (Кч)
ЗК / КР
2,26
1,10
1,41
1,23
3. Коефіцієнт маневреності (Км)
ОА / КР
2,620
1,526
1,736
1,524
4. Коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих активів (Кім)
ОА / ВНА
4,067
2,674
3,428
3,161
5. Коефіцієнт автономії формування запасів (Кз)
З / СОС
0,853
0,828
0,699
0,594
Коефіцієнт автономії, його нормальне мінімальне значення оцінюється на рівні 0,5. На підставі даних табл. 16 можна сказати, що концентрація власного капіталу висока і становить 30,6% на початок 2004 року, 47,7% - на початок 2005 року і 49,9% на кінець 2006 року, що говорить про фінансову незалежність підприємства. Тобто для кредиторів і потенційних інвесторів підприємство за показником автономії є привабливим.
Значення коефіцієнта співвідношення власних і позикових коштів (чутливості), який показує скільки позикових коштів організація залучила на 1 тис. рублів вкладених в активи власних коштів. У 2004-2006 рр.. значення коефіцієнта можна визнати задовільним. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів на початок 2006 р . знизився до 1,23, що говорить про зниження позикових коштів підприємства за даний період.
Коефіцієнт маневреності знизився в 2006 р ., Однак його значення (1,5) вище оптимальної величини 0,5. Це говорить про те, що більше половини власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі і дозволяє відносно вільно маневрувати цими засобами.
Коефіцієнт співвідношення мобільних та іммобілізованих активів знизився до 3,2 на кінець 2006 р . Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат власними оборотними засобами. За даним показником спостерігається спад протягом 2006 року, він менше 1, що свідчить про недостатній покритті власними оборотними засобами запасів і витрат.
До кінця 2006 року ТОВ «Тіара» не досягає нормативних значень параметрів стратегічної стійкості, необхідна розробка заходів з фінансової стабілізації підприємства.

2.4 Оцінка ймовірності настання неспроможності

 

В умовах, коли більшість російських підприємств знаходиться в стані, близькому до критичного, в умовах масових неплатежів проведення діагностики дозволяє досить точно визначити вузькі місця і можливості поліпшення фінансового стану підприємства. З огляду на безліч показників для оцінки фінансового стану і що виникають у зв'язку з цим складнощі в загальній оцінці спроможності підприємства, багато зарубіжних і вітчизняних аналітики рекомендують проводити інтегральну або комплексну оцінку фінансового стану підприємства на основі одного критерію - ймовірності банкрутства підприємства.
Оцінка ймовірності настання неспроможності проводиться на основі ряду методик вітчизняних і зарубіжних фахівців в області розробки стратегії попередження неспроможності. Розглянемо деякі з них, розрахувавши показники для проведення діагностики за методикою У. Бівера.
Таблиця 17
Оцінка ймовірності настання неспроможності ТОВ «Тіара»
Показники
Формула
Нормативне значення
2004 р .
2005 р .
2006 р .
1. Коефіцієнт Бівера (Кб)
(ПП + Ам) / ЗКср
I група Кб> = 0,41
II група 0,17 ≤ Кб <0,4
III група Кб ≤ 0,16
1,303
0,860
0,691
2. Коефіцієнт поточної ліквідності (КТЛ)
ОАср / КОср
I група КТЛ> = 2,1
II група 1 ≤ КТЛ <2
III група КТЛ ≤ 0,9
1,260
1,307
1,234
3. Економічна рентабельність (ЕР)
(ПП / Аср) *
100%
I група ЕР> = 5
II група -20 ≤ ЕР <4
III група ЕР ≤ -21
20,606
0,052
-0,158
4. Фінансовий леверидж (Фл)
(ЗКср / Аср) *
100%
I група Фл ≤ 36
II група 37 ≤ Фл <49
III група 80 ≤ Фл ≤ 50
60,641
57,452
62,192
5. Коефіцієнт покриття активів власними оборотними засобами (Кп)
(КРср-ВНАср) /
Аср
I група Кп> = 0,4
II група 0,3 ≤ Кп <0,39
III група 0,06 ≤ Кп ≤ 0,29
0,158
0,212
0,238
ЗК - позиковий капітал (ф. № 1, стор 590 +690)
КР - короткостроковий капітал (ф. № 1, стор 690)

Таблиця 18
Оціночна шкала

Показники

2004 р .
2005 р .
2006 р .
I
II
III
I
II
III
I
II
III
1. Коефіцієнт Бівера
2. Коефіцієнт поточної ліквідності
3. Економічна рентабельність
4. Фінансовий леверидж
5. Коефіцієнт покриття активів власними оборотними засобами
1,303
-
20,6
-
-
-
1,260
-
-
-
-
-
-
60,64
0,158
0,860
-
-
-
-
-
1,307
0,05
-
-
-
-
-
57,45
0,212
0, 691
-
-
-
-
-
1,234
-
-
-
-
-
-0,158
62,19
0,238
Як видно з таблиці 18, більшість показників ТОВ «Тіара» відноситься до показників 3-ї групи, які характеризують неблагополучний стан підприємства. До показників 2-ї групи відноситься коефіцієнт поточної ліквідності, до показників 1-ї групи - лише коефіцієнт Бівера.
Далі розглянемо двухфакторную модель діагностики банкрутства Федотової М.А.
При побудова моделі використовуються два показники - коефіцієнт поточної ліквідності (КТЛ) і відношення позикових коштів до активів (КЗС).
Z = - 0,3877 - 1,0736 * КТЛ + 0,0579 * КЗС
Якщо Z <0 - ймовірно, що підприємство залишиться платоспроможним, Z> 0 ймовірно банкрутство.
Розрахуємо на кінець 2005 року:
Z = - 0,3877 - 1,0736 * 1,397 + 0,0579 * 0,554 = -2,275
На кінець 2006 року:
Z = - 0,3877 - 1,0736 * 1,515 + 0,0579 * 0,551 = -1,98
Негативне значення розрахованого показника говорить про те, що підприємство ТОВ «Тіара» вважається фінансово-стійким і залишиться платоспроможним.
Далі проведемо факторний аналіз рентабельності по пятифакторную моделі Едварда Альтмана. Ця модель являє собою лінійну дискримінантних функцій.
Для ТОВ «Тіара» за 2006 рік (див. додаток 4):
Х1 = 0,2377
Х2 = -0,0016
Х3 = -0,0013
Х4 = 0,8108
Х5 = 1,344
Z-рахунок Альман за 2006 рік:
1,2 * 0,2377 + 1,4 * (-0,0016) + 3,3 * (-0,0013) + 0,6 * 0,8108 + 1,0 * 1,3444 = 2,1092 < 2,7 Þ ймовірність банкрутства підприємства ТОВ «Тіара» середня.
Розглянутий метод Альтмана застосуємо перш за все для великих акціонерних компаній, яких в Росії не так багато. Тому вітчизняних нормативно - розпорядчими документами пропонуються інші підходи до прогнозування можливого банкрутства.

2.5 Заходи щодо ефективного прийняття та реалізації фінансових рішень

Метою аналізу підприємства, в першу чергу, є точне визначення його фінансового стану, а також ступеня і причин кризи. На даному етапі відбувається формування вихідних даних для побудови системи управління фінансово-господарською діяльністю, виявлення і формулювання проблем підприємства.
Таким чином, діагностика фінансового стану ТОВ «Тіара» виявила, що:
- Підприємство є фінансово-нестійким, це доводить наявність простроченої кредиторської заборгованості, платежів до бюджету і в позабюджетні фонди і заборгованість перед працівниками по оплаті праці;
- Структура балансу незадовільна, про що свідчать дуже низькі значення показників ліквідності (нижче норми);
- Ділову активність підприємства можна оцінити як не стабільну, простежується уповільнення оборотності засобів підприємства і збільшення тривалості обороту;
- Господарська діяльність підприємства в 2006 році є збитковою. Також спостерігаємо зниження всіх показників рентабельності, тобто ефективності роботи підприємства протягом року.
- Відповідно до критеріїв, ймовірність банкрутства на аналізованому підприємстві дуже висока.
Підводячи підсумки виявлення причин нестійкого стану підприємства можна зробити наступні висновки: керівництву ТОВ «Тіара» слід поміняти своїх постачальників, тим самим скоротивши свої витрати на сировину та матеріали. Основні фонди підприємства зношені більш ніж 50%. В даний час підприємство працює в складних умовах, що визначаються нестабільним станом сфер оточення. Для практичної реалізації цих можливостей необхідний ефективний комплекс маркетингу, планування і управління фінансово-господарською діяльністю.
Можна говорити про непогану конкурентної позиції підприємства і високого ступеня привабливості галузі. Підприємству необхідно, перш за все, збільшити свою частку на ринку і обсяг реалізації фурнітури. Для цього доцільно зробити стратегію концентрованого зростання, а саме стратегію розвитку ринків, тобто підприємству необхідно виходити на нові ринки, наприклад ринки великих міст Росії, де продукція підприємства ще не продається (такими містами можуть стати Н. Новгород, Ростов-на-Дону і ін), а також на ринки зарубіжних країн, наприклад на ринок Казахстану.
Для збільшення обсягів реалізації фурнітури на стадії зростання необхідно, перш за все, збільшити обсяги випуску продукції. Для цього потрібно:
1. Зростання продуктивності праці:
- Введення відрядно-преміальної системи оплати праці для підвищення зацікавленості робітників у результатах своєї праці.
- За рахунок зростання прибутку покупка більш продуктивного сучасного обладнання, яке забезпечить також підвищення якості фурнітури.
2. Збільшення обсягів виробництва фурнітури можливо також за рахунок найму додаткових робітників та організації двозмінної роботи.
3. Залучення покупців за рахунок підвищення якості фурнітури, яке досягатиметься за рахунок:
- Придбання більш досконалого обладнання (більшість конкурентів у РМЕ використовують обладнання, на якому неможливо виробляти продукцію європейського рівня якості, оскільки воно не забезпечує необхідного рівня точності при верстатної обробці).
- Застосування більш дорогих і більш якісних матеріалів вітчизняних та зарубіжних виробників.
Перш ніж прийняти будь-яке рішення необхідно визначити цілі, для досягнення яких і приймається рішення. Такі цілі визначаються виходячи з проблем, які виявлені в процесі роботи підприємства за допомогою фінансового аналізу.
Основними проблемами роботи підприємства є:
- Матеріаломістке виробництво: основні витрати на виробництво продукції становлять сировина і матеріали, ціни на придбання яких дуже високі. Зниження витрат можливе, якщо знайти більш прямі шляхи постачання сировини і матеріалів, не використовуючи послуги посередників. На жаль, ситуація на ринку складається таким чином, що реалізувати це на практиці практично неможливо;
- Знос обладнання. Необхідні інвестиції для періодичної заміни вийшло з ладу;
- Велика кількість бартерних угод не сприяють нарощуванню грошових коштів підприємства, які необхідні для капітальних вкладень;
- Відсутність автоматизованого обліку не дозволяє не те що приймати правильні управлінські рішення, але і в належному вигляді аналізувати існуючу ситуацію. Та ж ситуація і у фінансовому обліку. Мінімальний період для проведення фінансового аналізу - квартал. Якісні своєчасні фінансові рішення приймати в такій ситуації не представляється можливим. Ускладнює проведення фінансового планування і контролю.
На основі виявлених проблем у діяльності ТОВ «Тіара» можна сформулювати такі цілі діяльності фінансової служби:
1. Стратегічні цілі:
- Реконструкція структури підприємства;
- Поліпшення фінансового стану підприємства;
- Підвищення фінансової стійкості;
- Підвищення інвестиційної привабливості;
2. Тактичні цілі:
- Припинення зростання дебіторської і кредиторської заборгованості і зниження їх сум у майбутньому;
- Залучення фінансових ресурсів з метою інвестицій в основні фонди;
- Скорочення заборгованості перед бюджетом.
Стратегічні і тактичні цілі визначають подальший напрямок діяльності фінансової служби та фінансового менеджера, які для досягнення цих цілей проводять, якщо необхідно, додатковий аналіз і розробляють рекомендації щодо прийняття та реалізації рішень.
Як показав аналіз, на зниження фінансової стійкості ТОВ «Тіара» великий вплив робить зростання дебіторської та кредиторської заборгованостей. Тому з метою підвищення ефективності управління підприємством необхідно розробити рекомендації щодо прийняття та реалізації рішень, спрямованих на покращення управління дебіторською заборгованістю. Для цього розробимо схему реалізації рішень по управлінню дебіторською заборгованістю, на якій наочно показані всі дії, які необхідні для реалізації цього завдання.
Рекомендований процес прийняття рішень полягає в наступному.
Спочатку фінансовий менеджер на основі бухгалтерської, статистичної та довідкової документації, що надходить з бухгалтерії, відділу збуту і збирається самостійно фінансовим менеджером, проводить аналіз дебіторів. Аналіз дебіторів передбачає, перш за все, аналіз їх платоспроможності з метою вироблення індивідуальних умов подання комерційних кредитів. На наступному етапі фінансовий менеджер проводить аналіз дебіторської заборгованості та оцінює її реальну вартість, який полягає в аналізі заборгованості по термінах виникнення, у виявленні безнадійної заборгованості та формуванні на цю суму резерву по сумнівних боргах.
Певний інтерес представляє аналіз динаміки дебіторської заборгованості за термінами її виникнення. Для цього всі рахунки для отримання класифікують по групах: термін оплати не настав, прострочення від 1 до 30 днів, від 31 до 90 днів, від 91 до 180 днів, від 181 до 360 днів, від 360 днів і більше року. Чим більше термін прострочення, тим імовірніше несплата за рахунком. Відволікання коштів у цю заборгованість створює реальну загрозу неплатоспроможності самого підприємства-кредитора і послаблює ліквідність його балансу. Рахунки, які покупці не оплатили, називаються сумнівними боргами (безнадійними).
У таблиці 19 представлений зразок аналізу стану розрахунків з дебіторами за термінами оплати рахунків покупцями.

Таблиця 19

Зразок аналізу стану дебіторської заборгованості за термінами її утворення
Статті ДЗ
Залишок на початок року, тис. р..
Залишок на кінець року, тис. р..
У тому числі за строками освіти
Термін оплати не настав
Прострочення від 1 до 30 днів
Прострочення від 31 до 90 днів
Прострочення від 91 до 180 днів
Прострочення від 181 до 360 днів
Прострочення більше року
Дебіторська заборгованість
У т.ч. прострочена
сомни-
тельная
Безнадійні борги означають, що з кожної гривні, вкладеної у дебіторську заборгованість, певна частина не буде отримана. Наявність сумнівної заборгованості свідчить про нераціональну політику підприємства з надання відстрочки у розрахунках з покупцями.
Докладний аналіз дозволяє зробити прогноз надходжень грошових коштів, виявити дебіторів, щодо яких необхідні додаткові зусилля з повернення боргів, оцінити ефективність і збалансованість політики кредиту та надання знижок, дає базу для створення резерву по сумнівних боргах.
Інформація по необхідності створення резерву по сумнівних боргах надходить до бухгалтерії, де для цього приймаються відповідні заходи. Прогноз надходжень грошових коштів дозволяє визначити достатність грошових коштів в майбутні періоди та розробити політику залучення необхідних позикових коштів
Проведення даного аналізу є також етапом контролю ефективності роботи фінансового менеджера по управлінню дебіторською заборгованістю.
Результати перших двох етапів дозволяють виявити дебіторів, які мають найбільш тривалу заборгованість і не вживають заходів до її погашення. У цьому випадку фінансовий менеджер передає інформацію юристу, який приймає рішення про початок претензійної роботи.
Наступним етапом ухвалення рішення з управління дебіторської заборгованості є контроль за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованістю.
Співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей - характеристика фінансової стійкості фірми та ефективності фінансового менеджменту. У практиці фінансової діяльності російських фірм часто складається така ситуація, яка робить невигідним зниження дебіторської заборгованості без зміни кредиторської. Зменшення дебіторської заборгованості знижує коефіцієнт покриття, фірма набуває ознак неспроможності і стає вразливою з боку державних органів і кредиторів.
Дебіторська заборгованість - елемент оборотних коштів, її зменшення знижує коефіцієнт покриття. Тому необхідно вирішувати не тільки завдання зниження дебіторської заборгованості, але і її балансування з кредиторською.
Фінансовий менеджер приймає далі рішення, яке зміна дебіторської та / або кредиторської заборгованості бажаніше для підприємства в даний період часу. Якщо підприємство знижує дебіторську заборгованість, то і кредиторська заборгованість теж повинна знижуватися. У рамках рішення даного завдання фінансовий менеджер розглядає можливість залучення додаткових грошових коштів для використання варіанти оплати зі знижкою. Це може бути банківська позика, облігаційну позику, додаткова емісія акцій. Якщо плата за відстрочку платежу перевищує суму, яка виплачується, наприклад, по банківській позичці, то варіант з довгостроковою оплатою переважніше, оскільки вище значення чистого прибутку.
Якщо для підприємства бажано збільшення дебіторської заборгованості, то менеджер розглядає варіанти надання знижок покупцям і визначає умови платежів за відвантажену продукцію: надання окремим покупцям комерційного кредиту (відстрочки платежу), термін кредиту; знижка за своєчасність оплати.
Перелічені три умови можуть бути виражені поширеною схемою: "n / m чистих с", де n - знижка,%; m - термін знижки; с - термін оплати без пред'явлення санкцій. Останній термін - термін комерційного кредиту, далі - штрафи за прострочення оплати.
При виробленні політики платежів виходять з порівняння прибутку, додатково одержуваної при пом'якшення умов платежу і, отже, зростання обсягів продажів, і втрат у зв'язку зі зростанням дебіторської заборгованості. Пом'якшення умов комерційного кредиту може, наприклад, полягати у збільшенні терміну кредиту для нових споживачів.
Заключним етапом процесу прийняття рішення фінансового менеджера по управлінню дебіторською заборгованістю, є розробка рекомендацій щодо використання знижок, які передаються на розгляд вищому керівництву для розгляду та прийняття. Далі затверджені знижки передаються у відділ збуту, де використовуються при укладанні контрактів з покупцями. Інформація про використання знижок покупцями та оплату договорів потім знову надходить у фінансову службу та аналізується. Фінансовим менеджером робляться висновки про ефективність розробленої політики та вносяться відповідні виправлення.
Потім настає етап реалізації прийнятих рішень. Інформація щодо прийнятих рішень передається іншим відділам підприємства, які беруть участь у реалізації рішень по управлінню дебіторською заборгованістю, потім після виконання ними необхідних дій інформація щодо дебіторської заборгованості збирається знову і передається фінансовому менеджеру для повторного аналізу, після чого їм вносяться необхідні зміни в політику надання комерційних кредитів покупцям.
Рекомендації щодо прийняття та реалізації рішень управління дебіторською заборгованістю мають на меті збільшити приплив грошових коштів та підвищити фінансову стійкість підприємства.
Таким чином, управління дебіторською заборгованістю - це лише одне із завдань, на вирішення яких націлена організація управління фінансами на підприємстві. Процес прийняття та реалізації рішення даного завдання ясно показане в розроблених рекомендаціях. За таким же принципом розробляються рекомендації і для вирішення інших завдань фінансового менеджменту.
Діяльність фінансового менеджера охоплює різні сторони діяльності підприємства, і неможливо в одній роботі розробити рекомендації по всіх напрямах, тому необхідно було зробити вибір на чомусь одному. Фінансовий аналіз показав, що у підприємства є труднощі в області управління дебіторською та кредиторською заборгованостями. Управління дебіторською заборгованістю має на меті не тільки її зниження, але і збалансування її з кредиторською, тому вибір зупинився на управлінні дебіторською заборгованістю. Розроблено схему прийняття рішень з управління дебіторською заборгованістю і схема реалізації прийнятих рішень.
Правильна організація управління фінансами і результативна діяльність фінансового менеджера впливають на загальну ефективність діяльності підприємства. Виявлена ​​тенденція змін аналізованих показників говорить, що адміністрація підприємства в даний час не займається цілеспрямовано питаннями організації управління фінансами на заводі. Тому впровадження запропонованих заходів актуально для ТОВ «Тіара».
Розробка планів тактичних заходів включає в себе:
1) скорочення іншої дебіторської заборгованості за рахунок введення практики надання знижки споживачеві продукції при оплаті у визначений термін та оплати продукції повністю за умови оплати її протягом 30 днів. Це є основним напрямком потенційного скорочення дебіторської заборгованості.
2) поліпшення роботи з дебіторами шляхом нагадування про що сталася угоді
3) можливе формування кредитної політики на основі проведення експертизи кредитоспроможності контрагента заявників. Для цього можна скористатися системою множинного дискримінантного аналізу, широко застосовується за кордоном фінансовими менеджерами підприємств.
4) скорочення простроченої дебіторської заборгованості за дебіторами, зв'язки з якими не представляють особливої ​​значущості для підприємства, через судові розгляди;
5) збільшення прибутку відбудеться за рахунок зростання обсягу виробництва, про який вже говорилося раніше. Цим пояснюється відповідно і зростання нерозподіленого прибутку підприємства.
6) підприємству необхідно отримати довгостроковий позику для збільшення власних джерел фінансування оборотних коштів. Воно має таку можливість згідно з Федеральним Закону.
7) на майбутній період планується скорочення кредиторської заборгованості підприємства в результаті повного погашення кредиторська заборгованість з оплати праці і перед бюджетом та позабюджетними фондами і частини заборгованості постачальникам і підрядникам.
Таким чином, можна зробити такі загальні висновки:
- За рахунок реалізації представлених заходів підприємство суттєво поліпшить ефективність своєї фінансово-господарської діяльності;
- Тим не менш, підприємство повинно продовжувати роботу з реструктуризації свого балансу. Зокрема, прийняття фінансових рішень вимагають такі позиції, як грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення;
- Підприємству слід ввести практику постійного контролю та прийняття необхідних управлінських рішень щодо кредиторської та дебіторської заборгованості, так як вирішити всі проблеми протягом короткострокового періоду неможливо.
Розробка стратегії зміцнення фінансового стану підприємства дозволяє зробити висновок, що ТОВ «Тіара» не можна допускати подальшого зниження показників ефективності своєї роботи. Підприємство має здійснювати виробництво в залежності від потреб ринку, а також збільшення обсягів випуску за рахунок прибутків від поточної діяльності та реалізації продукції.
Головне стратегічне завдання підприємства, успішне виконання якої забезпечить підприємству безліч конкурентних переваг і допоможе висунутися в лідери галузі, - це оновлення основних фондів та використання сучасних технологій. Стабілізувати стан у ТОВ «Тіара» можна постійним завантаженням цехів, високим професіоналізмом і відповідальністю кожного фахівця на своєму робочому місці.
В даний час фінансову ситуацію на підприємстві ТОВ «Тіара» можна оцінити як кризову. Але підприємство має резерви для відновлення свого становища на ринку. Стійкість фінансового стану ТОВ «Тіара» може бути далі підвищена шляхом прискорення оборотності капіталу в поточних активах; поповнення власного оборотного капіталу за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.
Якщо в недалекому майбутньому підприємство ТОВ «Тіара» не зробить здійснення великих програм по капітальним витратам, то поліпшення фінансових показників може виявитися короткочасним. Для зміцнення своїх позицій, підвищення конкурентоспроможності підприємству необхідно більш ефективно використовувати вільні грошові кошти, нерозподілений прибуток за минулі роки, а також розробити програму з метою залучення інвестицій для розширення сфер діяльності підприємства. У такій ситуації підприємству можна використовувати наступні варіанти стратегій управління фінансово-господарською діяльністю підприємства:
1. Детальний аналіз і скорочення витрат виробництва.
2. Ціноутворення базується на ціновій політиці конкурентів.
3. Активізація пошуку замовників, з метою збільшення обсягів продажів.
4. Вихід на нові ринки з поліпшеними або відмінними від продукції, що випускається характеристиками.
Дані варіанти стратегій можуть бути реалізовані шляхом раціонального використання оборотного капіталу і політики сезонного зміни цін на сировину з використанням наявних на підприємстві основних засобів та обладнання, кваліфікованих кадрів, технологій.

Висновок
Представлене дослідження присвячене аналізу напрямків та джерел виходу підприємства з нестійкого фінансового стану, розкриття методик управління фінансово-господарською діяльністю підприємства. Залежно від цілей аналізу використовується той чи інший метод оцінки. В умовах обмежених можливостей вирішальне значення набуває правильність вибору пріоритетних напрямів та раціональні рішення.
Досягнення фінансової стабілізації вітчизняних підприємств неможливе без формування адаптованої до ринкових умов фінансової політики, яка розглядається як ключова ланка реформування суб'єктів господарювання. Управління фінансовими ресурсами, грошовими потоками організації є одним з ключових елементів всієї системи сучасного управління, що мають особливе, пріоритетне значення для сьогоднішніх умов економіки Росії.
Таким чином, ефективна фінансова політика фірми в умовах ринку підвищує прибуток і забезпечує необхідні інвестиції. Для підтримки високої прибутковості і ліквідності значну роль відіграє управління фінансово-господарською діяльністю підприємств. Від вмілого управління фінансовим забезпеченням підприємств багато в чому залежить успішна підприємницька діяльність господарюючого суб'єкта.
Розробка розділу роботи, спрямована на аналіз діяльності підприємства ТОВ «Тіара», дозволила виявити наступні результати. У 2006 році обсяг вироблених робіт зменшився. На підприємстві склалася тенденція до скорочення чисельності персоналу. Незважаючи на досить високий рівень заробітної плати працівників підприємства для республіки Марій Ел, соціальна захищеність їх неухильно знижується.
Усі фонди підприємства знаходяться у вкрай зношеному стані. На підприємстві за аналізований період не відбувалося якісного поліпшення складу і структури основних фондів. У цілому можна говорити про негативну тенденцію, що намітилася в 2006 році, в політиці використання виробничого потенціалу підприємства.
Виробництво на підприємстві є досить матеріаломістким, хоча останнім часом у структурі витрат існують такі динамічні тенденції: до зниження частки витрат на оплату праці робітників, тобто до зменшення трудомісткості, і до підвищення частки витрат на утримання та експлуатацію машин і механізмів, яке у великій мірі обумовлено високою зношеністю машин і устаткування.
У ході роботи було проведено фінансовий аналіз діяльності підприємства ТОВ «Тіара» за 2004-2006 роки. За результатами аналізу можна зробити висновок про нестійкість фінансового стану підприємства, який грунтується на нижчеперелічених показниках.
Джерела майна на кінець 2006 року були сформовані за рахунок власних коштів на 50%. Аналіз ліквідності говорить про наявність власних оборотних коштів та їх маневреності. Однак коефіцієнт поточної ліквідності не відповідають рекомендованим мінімального значення. Господарська діяльність підприємства в 2006 році є збитковою. Також спостерігаємо зменшення всіх показників рентабельності, тобто ефективності роботи підприємства протягом року. Підприємству не можна допускати подальшого зниження показників ефективності своєї роботи, необхідно вишукати резерви для підвищення ефективності господарювання.
На підприємстві ТОВ «Тіара» склалася незначна тенденція до скорочення чисельності персоналу. Виручка від реалізації продукції підприємства скоротився за 2004-2006 рр.., Відповідно і загальна собівартість реалізації продукції підприємства має тенденцію зниження. Основну частку у витратах на реалізацію продукції складають витрати на матеріали, енергію, паливо.
Отже, основним завданням на сучасному етапі розвитку для ТОВ «Тіара» є утримання завойованих позицій і подальше усе більше задоволення потреб споживачів в даній продукції.
Перспективами розвитку ТОВ «Тіара» вважаємо наступні:
1. Продовження розширення сфери діяльності підприємства.
2. Збільшення обсягу реалізації послуг та виконання робіт.
3. Розширення асортименту виробів, що виготовляються.
4. Проведення активної роботи зі стягнення дебіторської заборгованості по виплаті заробітної-боргованості.
Перевага в ресурсах і краще майстерність дозволять ТОВ «Тіара» пропонувати споживачам товари широкого асортименту більш високої якості і за нижчими цінами, ніж конкуренти, домагаючись переваги. Досягнуті переваги дозволяють зайняти більш міцні позиції на ринку, отримувати рентабельність вище середньої по галузі, що в свою чергу буде сприяти подальшому розвитку сильних сторін та усунення слабких сторін організації.
Для зміцнення своїх позицій, підвищення конкурентоспроможності підприємству необхідно більш ефективно використовувати вільні грошові кошти, нерозподілений прибуток за минулі роки, а також розробити програму з метою залучення інвестицій для розширення сфер діяльності підприємства.
Для підприємства необхідно запропонувати варіанти фінансових стратегій і напрямків розвитку, які можливо зможуть змінити становище на краще і їх використання допоможе зробити продукцію підприємства більш конкурентоспроможною і завойовувати нові ніші в сфері металообробки, а можливо і розширити нові виробництва.

Список використані ої літератури
1. Абрютина М.С. Економічний аналіз торгівельної діяльності. Навчальний посібник. - М.: "Справа та сервіс", 2000. - 344 с.
2. Алексєєва Т.Є. Оцінка фінансової діяльності компанії і проблема неплатежів / / Фінанси і кредит. 2004. - № 5. - С. 17-23.
3. Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства: Учеб. посібник для вузів / Під ред. П.П. Табурчака. - Ростов н / Д: Фенікс, 2002. - 408 с.
4. Антикризове управління: Підручник / За ред. Е.М. Короткова. - М.: ИНФРА-М, 2004. - 345 с.
5. Афітов Е.А. Планування на підприємстві: Учеб. Посібник. - Мн. Обчислюємо. шк., 2001. - 285 с.
6. Баканов М.І. Теорія економічного аналізу / М.І. Баканов, А.Д. Шеремет. - М.: Фінанси і статистика, 2000. - 367 с.
7. Балабанов І. Т. Основи фінансового менеджменту: Учеб. посібник. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: Фінанси і статистика, 2001. - 417 с.
8. Балабанов І.Т. Фінансовий аналіз і планування господарюючого суб'єкта. - М.: Фінанси і статистика, 2001. - 519 с.
9. Басовский І.Г. Економічний аналіз. Учеб.пособие. - М.: ИНФРА-М, 2005. - 319 с.
10. Бердникова Т.Б. Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник. - М.: ИНФРА-М, 2001. - 215 с.
11. Бернстайн Л.А. Аналіз фінансової звітності: Пер. з англ. - М.: Фінанси і статистика, 2000. - 178 с.
12. Бізнес-планування: Підручник / За ред. В. М. Попова та С.І.Ляпунова.-М: Фінанси і статистика, 2001 .- 672 с.
13. Бороненкова С.А. Управлінський аналіз: Учеб. Посібник. - М.: Фінанси і статистика, 2002. - 384 с.
14. Брігхем Ю., Гапенскі Л. Фінансовий менеджмент: Повний курс в 2-х томах, переклад з англійської під ред. В. В. Кавалева, Спб.; Економічна школа, 2001. - 389 с.
15. Гіляровський Л.Т., Вехорева А.А. Аналіз та оцінка фінансової стійкості комерційного підприємства. СПб., 2003. - 266 с.
16. Гінзбург А.І. Економічний аналіз: Підручник для вузів. СПб, 2003. - 314 с.
17. Графова М.М. Планування та прогнозування діяльності підприємства. - М.: Фінанси і статистика, 2002. - 283 с.
18. Грачов А.В. Оцінка платоспроможності підприємства за період / / Фінансовий менеджмент. - 2004. - № 6. - С. 23-28.
19. Грищенко О.В. Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник. Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2000. - 316 с.
20. Грузинів В.П., Грибов В. Д. Економіка підприємства: Навчальний посібник. - М.: Фінанси і статистика, 2002. - 208 с.
21. Дегтяренко В.М. Основи логістики та маркетингу. - М.: Гардарика, 2002. - 304 с.
22. Донцова Л.В., Никифорова Н.А. Аналіз фінансової звітності. - М.: ДІС, 2003. - 247 с.
23. Донцова Л.Р., Никифорова Н.А. Комплексний аналіз бухгалтерської звітності. - М: "Справа та сервіс", 2001. - 238 с.
24. Журавльов В.В., Саврук М.Т. Аналіз господарсько-фінансової діяльності підприємств. Конспект лекцій: ЧІЕМ СПБДТУ. Чебоксари, 2004. - 135 с.
25. Ігнатушенко В.М. Аналіз фінансового стану підприємства (експрес-оцінка) / / Менеджмент у Росії і за кордоном. - 2004. - № 3. - С. 26-37.
26. Качалін В.В. Фінансовий облік і звітність відповідно до стандартів. - М.: Изд-во «Дело», 2004. - 216 с.
27. Ковальов В.В. Введення у фінансовий менеджмент. - М.: Фінанси і статистика, 2001. - 419 с.
28. Ковальов В.В. Практикум з фінансового менеджменту. Конспект лекцій із завданнями. - М.: Фінанси і статистика, 2000. - 207 с.
29. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз: Управління капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності. - М.: Фінанси і статистика, 2002. - 389 с.
30. Ковальов В.В., Волкова О.М. Аналіз господарської діяльності підприємства. - М.: ПБОЮЛ, 2000. - 355 с.
31. Коласса Б. Управління фінансовою діяльністю підприємства. Проблеми, концепції і методи: Навчальний посібник / пров. з франц. під ред. проф. Я. В. Соколова. - М.: Фінанси, ЮНИТИ, 2000 .- 576 с.
32. Кондратюком Н.П. Бухгалтерський облік і фінансово-економічний аналіз. - М.: Видавництво «Справа», 2000. - 233с.
33. Контролінг у бізнесі. Методичні та практичні основи побудови контролінгу в організаціях. / А.М. Кормінскій, Н.І. Оленєв, А.Г. Примак, Є.П. Фалько. - М.: Фінанси і статистика, 2000. - 470 с.
34. Крейнина М.М. Фінансовий стан підприємства: Методи оцінки. - М.: ІКЦ «ДІС», 2001. - 224с.
35. Лебедєв О.Т., Філіппов Т.Ю. Основи маркетингу: Учеб. посібник / За ред. О. Т. Лебедєва. - 2-е вид. доп. - СПб.: Вид. Дім «МіМ», 2001. - 221с.
36. Ліференко Г.М. Фінансовий аналіз підприємства: Навчальний посібник. - М.: "Тріора", 2005. - 390 с.
37. Любушин Н.П., Лещева В.В., Дьякова В.Г. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства: Учеб. посібник. - М.: Юнити-Дана, 2002. - 471 с.
38. Маркар'ян Е.А., Герасименко Г.П. Фінансовий аналіз. - М.: "Тріора", 2004. - 419 с.
39. Мельник М. Фінансовий аналіз: система показників і методика проведення: Навчальний посібник. -М.: ИНФРА-М, 2006. - 156 с.
40. Нестеров В. Діяльність підприємства: дві сторони медалі / / Економіка і життя. - 2002. - № 15. - С.22.
41. Пахомов В.А. Деякі методи оцінки фінансово-економічного стану підприємства / / Економіка і мат. методи. - 2002. - № 1. - С. 57-65.
42. Попов Є.В. Потенціал маркетингу підприємства. / / Маркетинг у Росії і за кордоном, 2001. - № 5. - С. 37-39.
43. Русак Н.А., Русак В.А. Фінансовий аналіз суб'єкта господарювання. - М.: "Вища школа", 2001. - 452 с.
44. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства: 5-е видання, перероблене і доповнене. Мн.: ТОВ «Нове знання», 2002 .- с. 498.
45. Сарагосі Ф.Б. Фінансовий і управлінський аналіз. - М.: Видавництво Пріор, 2004. - 301 с.
46. Селезньова М.М., Іонова А.Ф. Фінансовий аналіз: Учеб. посібник. - М.: Юнити-Дана, 2000. - 479 с.
47. Сергєєв І.В. Економіка підприємства: Уч. посібник. - М.: Фінанси і статистика, 2002. - 304с.
48. Синягин А. Специфіка фінансового аналізу російських компаній: розвиток теми на прикладі конкретного підприємства / / Ринок цінних паперів. - 2005. - № 1. - С. 19-23.
49. Соколова Т.В. Маркетингові дослідження збутової мережі / / Маркетинг у Росії і за кордоном. - 2001. - № 4. - С. 28-32.
50. Стоянов Е.А., Стоянова Е.С. Експертна діагностика і аудит фінансово-господарського становища підприємства. - М., 2004. - 360 с.
51. Троніна Ю.М. Аналіз фінансової діяльності підприємства. - М.: Економіт', 2006. - 307с.
52. Фінанси підприємств: Підручник / За ред. проф. Н. В. Колчина. - М.: Фінанси, ЮНИТИ, 2002. - 413 с.
53. Фомін Я.А. Антикризове управління фірмою - Московський державний університет економіки, статистики та інф-ки, М., 2003. - 164 с.
54. Четиркін Є.М. Методи фінансових і комерційних розрахунків. - М.: «Справа», 2003. - 323 с.
55. Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу. - М.: ИНФРА-М, 2002. - 419 с.
56. Шеремет А.Д., Негашев Є.В. Методика фінансового аналізу діяльності комерційних організацій. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 420 с.
57. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С., Негашев Є.В. Методика фінансового аналізу. - М.: Инфра-М, 2003. - 329 с.
58. Шишкін О.К., Мікрюков В.А., Дишкант І.Д. Облік, аналіз, аудит на підприємстві: Навчальний посібник для вузів. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 2002. - 405 с.
59. Шишкін О.П. та ін Бухгалтерський облік і фінансовий аналіз на комерційних підприємствах: практичне керівництво. - 2-е вид. - М.: Финстатинформ, 2003. - 349 с.
60. Економіка і статистика фірм: Підручник / В. Є. Адамов, С. Д. Ільєнкова, Т. П. Сиротіна та ін Під. ред. д-ра екон. наук, проф. С. Д. Ильенковой .- 2-е вид .- М.: Фінанси і статистика, 2004 .- 240 с.
61. Економіка підприємства: Підручник - 2-е вид., Перераб. і доп.; Під ред. Семенова В.М. -М.: Центр економіки і маркетингу, 2000. - 312 с.
62. Економіка підприємства: Підручник для вузів / Під ред. Я. Горфінкеля, В. А. Швандара. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006. - 718 с.
63. Економічний аналіз: Підручник для вузів / Під ред. Л.Т. Гіляровський .- М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 459 с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Менеджмент і трудові відносини | Диплом
463.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Роль бізнес плану в удосконаленні управління господарською діяльністю підприємства
Управління господарською діяльністю
Механізми управління виробничо господарською діяльністю локальних електричних мереж
Управління природоохоронною діяльністю на прикладі підприємства ВАТ Хімпром г Волгограда
Аналіз управління інноваційною діяльністю підприємства на прикладі ВАТ Гродномебель
Порушення порядку зайняття господарською та банківською діяльністю
Управління фінансами підприємства на прикладі ТОВ Сфера 2
Управління фінансами підприємства на прикладі ТОВ Сфера
Логістичне управління транспортно-розподільчої і фінансово-збутової діяльністю
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru