Управління фінансовими потоками в ТОВ IMT сервіс

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Зміст
Введення ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 4
1. Фінанси підприємства ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .5
1.1 Основи організації фінансів підприємства ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 5
1.2 Планування фінансів ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 10
1.2.1 Поняття планування ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .10
1.2.2 Цілі планування ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 12
1.2.3 Організація планування ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 14
1.2.4 Процес планування ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .15
1.3 Управління фінансами ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 16
1.3.1 Управління активами ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 16
1.3.2 Управління поточними активами ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .17
1.3.3 Управління основними активами ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 18
2. Управління фінансами і оцінка економічної ефективності управління виробництвом ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 19
2.1 Загальні принципи управління фінансами та малий бізнес як фінансова система ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... ... ... .. 19
2.2 Управління прибутком ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... .32
2.3 Оцінка економічної ефективності управління заводом ... ... .. 35
3. Аналіз фінансового стану підприємства ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 44
3.1. Сутність аналізу фінансового аналізу та його завдання ... ... ... ... ... .44
3.2 Попередній огляд балансу ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... 45
3.3 Оцінка ліквідності балансу ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... ... ... ... ... ... .. 49
3.4 Характеристика майна підприємства ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 51
3.5 Характеристика джерел коштів підприємства. ... ... ... ... ... ... ... 62
3.5.1 Аналіз власних коштів ТОВ «IMT - сервіс» ... ... ... ... ... 63
3.5.2 Аналіз позикових коштів ТОВ «IMT - сервіс» ... ... .... ... ... ... .. 67
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .74
Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 75 "1-3"
Введення.
Ринкова економіка передбачає становлення і розвиток підприємств різних організаційно - правових форм, заснованих на різних видах приватної власності, поява нових власників - як окремих громадян, так і трудових колективів підприємств.
У цих умовах з'явився такий вид економічної діяльності, як підприємництво, який являє собою господарську діяльність, тобто діяльність, пов'язану з виробництвом та реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг або ж продажем товарів, необхідних споживачу. Вона має регулярний характер і відрізняється, по-перше, свободою у виборі напрямів та методів діяльності, самостійністю у прийнятті рішень (зрозуміло, в рамках законів і моральних норм), по-друге, відповідальністю за прийняті рішення та їх наслідки. По-третє, цей вид діяльності не виключає ризику, збитків і банкрутств. Нарешті, підприємництво чітко орієнтовано на отримання прибутку, чим в умовах розвиненої конкуренції досягається й задоволення суспільних потреб. Це найважливіша передумова і причина зацікавленості в результатах фінансово - господарської діяльності. Реалізація цього принципу на ділі залежить не тільки від наданої підприємствам самостійності і необхідності фінансувати свої витрати без державної підтримки, але і від тієї частки прибутку, яка залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків. Крім того, необхідно створити таке економічне середовище, в умовах якої вигідно виробляти товари, отримувати прибуток, знижувати витрати.

1. Фінанси підприємства.

1.1 Основи організації фінансових потоків фінансів підприємства.

Відповідно до Закону "Про підприємства і підприємницької діяльності в Російській Федерації" від 25 грудня 1999р. підприємство - це самостійний господарюючий суб'єкт, створений для ведення господарської діяльності, яка здійснюється з метою отримання прибутку і задоволення суспільних потреб.
Як правило, підприємство виступає юридичною особою, що визначається сукупністю ознак: відокремленістю майна, відповідальністю по зобов'язаннях цим майном, наявністю розрахункового рахунку в банку, виступом від свого імені. Відокремленість майна виражається наявністю самостійного бухгалтерського балансу, на якому значиться майно підприємства.
Фінансові відносини підприємства виникають тоді, коли на грошовій основі відбувається формування власних коштів підприємства, його доходів, залучення позичкових джерел фінансування господарської діяльності, розподіл прибутків, що утворюються в результаті цієї діяльності, їхнє використання на цілі розвитку підприємства.
Організація господарської діяльності вимагає відповідного фінансового забезпечення, тобто початкового капіталу, що утворюється з внесків засновників підприємства і приймає форму статутного капіталу. Це найважливіше джерело формування майна будь-якого підприємства. Конкретні засоби утворення статутного капіталу залежать від організаційно - правової форми підприємства.
При створенні підприємства статутний капітал направляється на придбання основних фондів і формування оборотних коштів у розмірах, необхідних для ведення нормальної виробничо - господарської діяльності, вкладається в придбання ліцензій, патентів, ноу-хау, використання яких є важливим доходообразующім чинником. Таким чином, початковий капітал інвестується у виробництво, в процесі якого створюється вартість, що виражається ціною реалізованої продукції. Після реалізації продукції вона приймає грошову форму - форму виручки від реалізації зроблених товарів, що надходить на розрахунковий рахунок підприємства.
Виручка - це ще не прибуток, але джерело відшкодування витрачених на виробництво продукції коштів та формування грошових фондів і фінансових резервів підприємства. У результаті використання виторгу з її виділяються якісно різні складові частини створеної вартості.
Перш за все це пов'язано з формуванням амортизаційного фонду, який утворюється у вигляді амортизаційних відрахувань після того, як знос основних виробничих фондів і нематеріальних активів прийме грошову форму. Обов'язковою умовою утворення амортизаційного фонду є продаж зроблених товарів споживачу і надходження виторгу.
Оскільки матеріальну основу утворюваного товару складають сировина, матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, їхня вартість поряд з іншими матеріальними витратами, зносом основних виробничих фондів, заробітною платою робітників складають витрати підприємства по виробництву продукції, що приймають форму собівартості. До надходження виторгу ці витрати фінансуються за рахунок оборотних коштів підприємства, що не витрачаються, а авансуються у виробництво. Після надходження виторгу від реалізації товарів оборотні кошти відновляються, а понесені підприємством витрати по виробництву продукції відшкодовуються.
Відокремлення витрат у вигляді собівартості дає можливість зіставити отриманий від реалізації продукції виторг і зроблені витрати.
Сенс інвестування коштів у виробництво продукції полягає в отриманні чистого доходу, і якщо виторг перевищує собівартість, то підприємство одержує його у вигляді прибутку.
Прибуток і амортизаційні відрахування є результатом кругообігу коштів, вкладених у виробництво, і відносяться до власних фінансових ресурсів підприємства, якими вони розпоряджаються самостійно. Оптимальне використання амортизаційних відрахувань і прибутку по цільовому призначенню дозволяє відновити виробництво продукції на розширеній основі.
Призначення амортизаційних відрахувань - забезпечувати відтворення основних виробничих фондів і нематеріальних активів. На відміну від амортизаційних відрахувань прибуток не залишається цілком у розпорядженні підприємства, її значна частина у вигляді податків надходить у бюджет, що визначає ще одну сферу фінансових відносин, які виникають між підприємством і державою з приводу розподілу створеного чистого доходу.
Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства - це багатоцільовий джерело фінансування його потреб, але основні напрямки її використання можна визначити як нагромадження і споживання. Пропорції розподілу прибутку на нагромадження і споживання визначають перспективи розвитку підприємства.
Амортизаційні відрахування і частина прибутку, що спрямовується на накопичення, складають грошові ресурси підприємства, використовувані на його виробничий і науково - технічний розвиток, формування фінансових активів - придбання цінних паперів, внески в статутний капітал інших підприємств і т.п. Інша частина прибутку, використовувана на накопичення, направляється на соціальний розвиток підприємства.
Частина прибутку використовується на споживання, в результаті чого виникають фінансові відносини між підприємством і особами, як зайнятими, так і не зайнятими на підприємстві.
У сучасних умовах господарювання розподіл і використання амортизаційних відрахувань і прибутку на підприємствах не завжди супроводжується створенням відособлених грошових фондів. Амортизаційний фонд як такий не формується, а вирішення питання про розподіл прибутку у фонди спеціального призначення залишено в компетенції підприємства, але це не змінює сутності розподільних процесів, що відбивають використання фінансових ресурсів підприємства.
Оскільки фінанси підприємства як відносини є частиною економічних відносин, що виникають у процесі господарської діяльності, принципи їхньої організації визначаються основами господарської діяльності підприємств. Виходячи їх цього, принципи організації фінансів можна сформулювати наступним чином: самостійність в області фінансової діяльності, самофінансування, зацікавленість у результатах фінансово - господарської діяльності, відповідальність за її результати, контроль за фінансово - господарською діяльністю підприємства.
Самофінансування - обов'язкова умова успішної господарської діяльності підприємств в умовах ринкової економіки. Цей принцип базується на повній окупності витрат по виробництву продукції і розширенню виробничо - технічної бази підприємства, він означає, що кожне підприємство покриває свої поточні і капітальні витрати за рахунок власних джерел. При тимчасовій недостатності в засобах потреба в них може забезпечуватися за рахунок короткострокових позичок банку і комерційного кредиту, якщо мова йде про поточні витрати, і довгострокових банківських кредитів, які використовуються на капітальні вкладення.
Господарська діяльність підприємства нерозривно пов'язана з його фінансовою діяльністю. Підприємство самостійно фінансує всі напрямки своїх витрат відповідно до виробничих планів, розпоряджається наявними фінансовими ресурсами, вкладаючи їх у виробництво продукції з метою отримання прибутку.
Фінансові ресурси підприємства, що направляються на його розвиток, формуються за рахунок:
-Амортизаційних відрахувань;
-Прибутку, одержуваної від усіх видів господарської і фінансової діяльності;
-Додаткових пайових внесків учасників у товариствах;
-Засобів, одержуваних від випуску облігацій;
-Засобів, що мобілізуються за допомогою випуску і розміщення акцій в акціонерних товариствах відкритого і закритого типів;
-Довгострокового кредиту банку й інших кредиторів (крім облігаційних позик);
-Інших законних джерел (наприклад, добровільних безоплатних внесків підприємств, організацій, громадян).
Принцип самофінансування поки не може бути забезпечений на підприємствах, що випускають необхідну споживачу продукцію з високими витратами на її виробництво і не забезпечують достатній рівень рентабельності по різних об'єктивних причин. До них відносяться підприємства житлово - комунального господарства, пасажирського транспорту, сільськогосподарські й інші підприємства, що одержують асигнування з бюджету. Те ж характерно і для підприємств оборонного значення, господарська діяльність яких не може вважатися підприємницькою і фінансується за рахунок коштів, отриманих від реалізації продукції.

1.2. Планування фінансів.

1.2.1. Поняття планування.

Фінансове планування - це планування всіх його доходів і напрямків витрачання грошових коштів для забезпечення розвитку підприємства. Фінансове планування здійснюється за допомогою складання фінансових планів різного змісту та призначення залежно від завдань і об'єктів планування.
Виходячи з цього фінансові плани можна розділити на перспективні, поточні та оперативні.
Прикладом поєднання перспективного і поточного планування є бізнес-план, який прийнято розробляти в розвинутих капіталістичних країнах при створенні нового підприємства або обгрунтуванні виробництва нових видів продукції. Він складається на період від трьох до п'яти років, оскільки планові розробки на більш тривалі періоди не можуть бути достовірними.
Бізнес-план не є тільки фінансовим планом, він необхідний для розробки стратегії фінансування і залучення конкретного інвестора на визначених умовах до участі у створенні нового підприємства або фінансуванню нової виробничої програми.
Складання бізнес-плану, безсумнівно, сприяє внутрішньому управлінню підприємством, оскільки він розробляється на основі постановки цілей, способів їх практичного здійснення, ув'язування фінансових, матеріальних і трудових ресурсів. Професійне складання бізнес-плану дозволяє зберегти кошти інвесторів і знижує ймовірність банкрутства.
Керівництво підприємства увесь час знаходиться перед необхідністю вибору. Воно повинно здійснювати вибір оптимальної ціни реалізації, приймати рішення в галузі кредитної та інвестиційної політики і багато іншого.
Необхідно домогтися такого положення, щоб уся діяльність підприємства в комплексі була б рентабельна і забезпечувала б грошові надходження в обсязі, що задовольняє зацікавлені в результатах роботи підприємства групи осіб (власників, кредиторів та ін.) Опис очікуваних результатів економічної діяльності в майбутній період має місце при складанні бюджетів (планів) підприємства.
Як правило, розрізняють короткострокове і довгострокове планування. Значення деяких із прийнятих рішень поширюється на дуже довгу перспективу. Це відноситься, наприклад, до рішень у таких областях, як придбання елементів основного капіталу, кадрова політика, визначення асортименту продукції, що випускається. Такі рішення визначають діяльність підприємства на багато років вперед і повинні бути відображені в довгострокових планах (бюджетах), де ступінь деталізованності зазвичай буває досить невисока. Довгострокові плани повинні являти собою свого роду рамкову конструкцію, складовими елементами якої є короткострокові плани.
В основному на підприємствах використовується короткострокове планування і мають справу з плановим періодом, рівним одному року. Це пояснюється тим, що за період такої протяжності, як можна припустити, відбуваються всі типові для життя підприємства події, оскільки за цей термін вирівнюються сезонні коливання кон'юнктури. За час річний бюджет (план) можна розділити на місячні або квартальні бюджети (плани).
Неможливо виробити загальні правила, які встановлюють ступінь деталізації бюджету. У першу чергу вона залежить від того, наскільки високий рівень надійності складаються розрахунків. Крім того, на кожному конкретному підприємстві необхідно оцінити ступінь необхідної деталізації бюджетів для забезпечення координації окремих запланованих дій.

1.2.2. Цілі планування.

Цілі планування можуть бути різні на різних підприємствах. Функцій планування може надаватися різне значення в залежності від виду і величини підприємства.
Бюджет як економічний прогноз. Керівництво будь-якого підприємства незалежно від його виду та величини зобов'язана знати, які завдання в області економічної діяльності воно може запланувати на наступний період. Як зазначалося в попередньому параграфі, групи зацікавлених у діяльності підприємства осіб пред'являють певні мінімальні вимоги до результатів його роботи. До того ж при плануванні деяких видів діяльності необхідно знати, які економічні ресурси вимагаються для виконання поставлених завдань. Це відноситься, наприклад, до планування в області залучення капіталу (придбання кредитів, збільшення акціонерного капіталу і т.п.) і визначення обсягу інвестицій.
Бюджет як основа для контролю. В міру реалізації закладених у бюджеті планів необхідно реєструвати фактичні результати деятельнсоті підприємства. Порівнюючи фактичні показники з запланованими, можна здійснювати так званий бюджетний контроль. У цьому сенсі основна увага приділяється показникам, які відхиляються від планових, і аналізуються причини цих відхилень. Таким чином поповнюється інформація про всі сторони діяльності підприємства. Бюджетний контроль дозволяє, наприклад, з'ясувати, що в будь-яких галузях діяльності підприємства намічені плани виконуються незадовільно. Але можна, зрозуміло, припустити і таку ситуацію, коли виявиться, що сам бюджет був складений на основі нереалістичних вихідних положень. В обох випадках керівництво зацікавлене в отриманні інформації про це, з тим щоб здійснити необхідні дії, тобто змінити спосіб виконання планів або ревізувати положення, на яких грунтується бюджет.
Бюджет як засіб координації. Бюджет являє собою виражену у вартісних показниках програму дій (план) в області виробництва, закупівель сировини або товару, реалізації виробленої продукції і т.д. В програмі дій повинна бути забезпечена тимчасова і функціональна координація (узгодження) окремих заходів. Рентабельність збуту залежить, наприклад, від величини очікуваної ціни постачальника і умов виробництва; кількість продукції, що випускається - від очікуваного обсягу реалізації; величина відпускної ціни - від того, яких обсягів закупівель сировини і матеріалів вимагає програма виробництва і реалізації, і т.д.
Бюджет як основа для постановки задачі. Розробляючи бюджет на наступний період, необхідно приймати рішення завчасно, до початку діяльності в цей період. У такому випадку існує велика ймовірність того, що розробникам плану вистачить часів для висунення та аналізу альтернативних пропозицій, ніж у тій ситуації, коли рішення приймається в самий останній момент.
Бюджет як засіб делегування повноважень. Схвалення керівництвом підприємства бюджету (плану) підрозділу служить сигналом того, що надалі оперативні рішення приймаються на рівні цього підрозділу (децентралізовано), якщо вони не виходять за встановлені бюджетом рамки. Якщо ж бюджети на рівні підрозділів не розробляються, керівництво підприємства навряд чи буде в такому ступені схильне до децентралізації процесу прийняття оперативних рішень.

1.2.3. Організація планування.

Організація планування залежить від величини підприємства. На дуже дрібних підприємствах не існує поділу управлінських функцій у власному розумінні цього слова, і керівники мають можливість самостійно вникнути у всі проблеми. На великих підприємствах робота по складанню бюджетів (планів) повинна проводитися децентралізовано. Адже саме на рівні підрозділів зосереджені кадри, які мають найбільший досвід в області виробництва, закупівель, реалізації, оперативного керівництва і т.д. Тому саме у підрозділах і висуваються пропозиції щодо тих дій, які було б доцільно зробити в майбутньому.
Як показано п.1.2.2, бюджети підрозділів розробляються не ізольовано один від одного. При розрахунку, наприклад, планових показників реалізації, а значить і величини покриття необхідно знати умови виробництва та заплановані відпускні ціни. Щоб забезпечити дієву систему координації, на багатьох підприємствах розробляється інструкція для складання бюджетів, в якій міститься погодинної план, а також розподіл обов'язків і відповідальності при розрахунку бюджетних показників.
У літературі про планування на підприємствах звичайно розрізняють дві схеми організації робіт зі складання бюджетів (планів): за методом break-down (зверху-вниз) і за методом build-up (знизу-вверх). За методом break-down робота зі складання бюджетів починається "зверху", тобто керівництво підприємства визначає цілі та завдання, зокрема планові показники по прибутку. Потім ці показники у все більш деталізованої, у міру просування на більш низькі рівні структури підприємства, формі входять у плани підрозділів. За методом build-up надходять навпаки. Наприклад, розрахунок показників реалізації починають окремі збутові підрозділи, і потім вже керівник відділу реалізації підприємства зводить ці показники в єдиний бюджет (план), який надалі може увійти складовою частиною в загальний бюджет (план) підприємства.
Методи break-down і build-up представляють дві протилежні тенденції. На практиці не доцільно використовувати тільки один з цих методів. Планування та складання бюджетів є поточний процес, в якому необхідно постійно здійснювати координацію бюджетів різних підрозділів.

1.2.4. Процес планування.

Підприємство повинне здійснювати планування і контроль у двох основних економічних областях. Мова йде про прибутковість (рентабельності) його роботи та фінансове становище. Тому бюджет (план) з прибутку і фінансовий план (бюджет) є центральними елементами внутріфірмового планування.
Планування потреби в оборотному капіталі. На підприємстві необхідно проводити планування використання як основного, так і оборотного капіталу. Важливим фактором планування використання оборотного капіталу є планування часу надходження доходу і витрати. Наявність оборотного капіталу підприємства повинно покривати витрати з часу початку виробництва до оплати продукту споживачем.
Планування потреб в основному капіталі. У міру розвитку підприємства верстати зношуються, змінюється технологія, потрібні нові будівлі, обладнання, комп'ютери. Часто терміни придбання основного капіталу досить великі.
Це означає, що важливо включити фінансове планування в процес стратегічного планування підприємства. Якщо підприємство хоче завоювати нові ринки і розширити виробництво продукту, воно повинно подбати про потребу в капіталі в процесі формування довгострокових планів з маркетингу та основних досліджень з виробничим методам.
Планування джерел доходу. Відомо багато джерел фондів підприємства, включаючи дохід від продажу продукції, інвестиції її власників, а також позики. Завдання перш за все полягає в знаходженні кращого джерела для кожної потреби і саме в той час, коли виникає така потреба.
Якісне планування полягає в тому, щоб отримувати необхідні фонди не тільки вчасно, але і за найнижчою ціною. Для цього потрібно знайти банк, який може їх надати в даний час, співвіднести джерело фондів з метою, для якої вони будуть використовуватися, збалансувати різні джерела, так як не можна покладатися лише на банківські позики, тільки на випуск акцій або надходжень з доходів. Зокрема, потрібно правильно вибрати час: продавати акції, коли ринок акцій процвітає, не брати в борг, коли дисконтні ставки високі і т.д.

1.3. Управління фінансами.

1.3.1. Управління активами.

Існують наступні основні спрямований витрачання фондів більшості підприємств: закупівля сировини, деталей, запасів, зарплата робітникам і службовцям, відсоток, плата по рахунках за комунальні послуги, податки.
Збільшення активів. Готівкові гроші, виручка від реалізації, запаси, обладнання, будівлі, земля - ​​все це активи. Будь-яке збільшення активів означає використання фондів.
Зменшення пасивів. Пасив підприємства включає усе, що воно повинно іншим: банківські позики, виплата постачальникам і податки. Фонди, одержувані підприємством, можуть піти на зменшення пасиву, наприклад, повернення банківських позик.
Платежі власникам. У приватних підприємствах і товариствах усе, що залишилося після збільшення активів і зменшення пасивів, належить власникам. У корпораціях капітал, що підприємство не використовують на себе, виплачується власникам у вигляді дивідендів.

1.3.2. Управління поточними активами.

Під поточними активами розуміються активи, які підприємство може тримати в межах року.
Цикл обігового капіталу. Поточні активи використовуються в якості оборотного капіталу. Фонди, використовувані в якості оборотного капіталу, проходять певний цикл. Ліквідні активи використовуються для покупки вихідних матеріалів, які перетворюють на готову продукцію; продукція продається в кредит, створюючи рахунку дебіторів; рахунки дебітора оплачуються й інкасуються, перетворюючись у ліквідні активи.
Ефективне використання оборотного капіталу. Будь-які фонди, не використовувані для потреб оборотного капіталу, можуть бути спрямовані на оплату пасивів. Крім того, вони можуть використовуватися для придбання основного капіталу або виплачені у вигляді доходів власникам. Один із способів економії оборотного капіталу полягає в удосконаленні управління матеріально-технічними ресурсами (запасами) за допомогою:
- Планування закупівель необхідних матеріалів;
- Введення жорстких виробничих систем;
- Використання сучасних складів;
- Вдосконалення прогнозування попиту;
- Швидкої доставки.
Другий шлях скорочення потреби в оборотному капіталі складається в зменшенні рахунків дебіторів шляхом жорсткості кредиткою політики, в оцінці непотрібних фондів, які могли б бути використані для інших цілей, в оцінці рахунків, що пред'являються до оплати.
Третій шлях скорочення витрат оборотного капіталу полягає в кращому використанні готівки. По банківських рахунках, на яких фірми тримають свої ліквідні активи, відсоток не сплачується. Проте інші ліквідні активи (короткострокові державні цінні папери, депозитні сертифікати, різновид одноразової позики, звана перекупочним угодою) приносять дохід у вигляді відсотків.

1.3.3. Управління основними активами.

До основних активів належать ті, які фірма використовує більше року. Вони включають основний капітал і природні ресурси. Одним з обов'язків фінансистів є вибір варіанта використання наявних фондів: на придбання основного капіталу або збільшення поточних активів, або скорочення пасиву, або на сплату власникам. При ухваленні рішення необхідно порівняти вартість нового капіталу з додатковою вартістю або з розмірами скорочення витрат, до якого призведе його використання.
Рішення про придбання основного капіталу складається в процесі складання кошторису капіталовкладень і їхньої окупності. Це складний процес, оскільки "плюси" додаткових основних активів звичайно виявляються по закінченні декількох років.
Та обставина, що головним для фінансистів є основний капітал, не повинно відволікати їх від необхідності ефективного управління нерухомістю.

2. Управління фінансовими потоками і оцінка економічної ефективності управління виробництвом

2.1. Загальні принципи управління фінансовими потоками та малий бізнес як фінансова система

Управління фінансами - це сукупність цілеспрямованих методів, операцій, важелів, санкцій, прийомів впливу на різноманітні види фінансових відносин для досягнення певного результату [1].
Інтеграція Росії у світову економіку пред'являє малим підприємствам суворі вимоги з виживання у світовій конкурентній боротьбі, перемогти у якій можна тільки вивчивши досвід сучасного управління системою бізнесу.
Успішна виробнича діяльність, результати роботи та довгострокова життєздатність будь-якого малого підприємства залежать від безперервної послідовності різних індивідуальних чи колективних управлінських рішень. По суті процес управління виробництвом на малому підприємстві - це серія економічних рішень. Загальним для всіх рішень є базовий принцип "економічного компромісу", згідно з яким, перед кожним рішенням з управління виробництвом необхідно порівнювати одержувані вигоди й фактичні витрати.
Головні блоки ділових рішень можна звести до трьох основних аспектах:
1. До інвестуванню ресурсів;
2. До здійснення прибуткової поточної виробничої діяльності шляхом ефективного використання всіх наявних ресурсів;
3. До оптимальному фінансування малого підприємства з усвідомленою платою за очікувані вигоди і ризиком, що виникають при використанні зовнішнього кредиту.
На рис. 10 показана взаємозв'язок трьох основних аспектів прийняття рішень з управління виробничо-господарською діяльністю.
Для того щоб знову организуемое мале підприємство могло почати свою виробничу діяльність, необхідна наявність фінансових ресурсів (грошових коштів у готівковій та безготівковій формі), які можуть бути витрачені на відшкодування організаційних витрат, закупівлю початкового запасу матеріальних ресурсів, оплату праці працівників та інші цілі.
Від початку виробничого процесу до завершення виробництва і отримання виручки від реалізації його результатів проходить деякий час, який називають тривалістю відтворювального циклу. Оскільки в ході діяльності малого підприємства відтворювальні цикли безперервно слідують один за іншим, оборот фінансових ресурсів можна представити як перетворення початкового капіталу (Кн) у первісний запас матеріальних ресурсів (Мн), а перетворення в процесі виробничої діяльності цих ресурсів за допомогою витрат живої праці (Тж ) - в результат виробництва - продукт-товар (П) - і потім (на завершальній стадії обороту) перетворення матеріального результату виробництва - продукту-товару - до виручки у грошовій формі (Д):


Рис. 10. Загальна концепція процесу створення ринкової вартості і управління виробничо-господарською діяльністю на МП
Комерційна діяльність малого підприємства передбачає, що грошова виручка (Д) повинна не тільки відшкодувати початкові витрати капіталу (Кн), а й покрити витрати на оплату витраченої живої праці (Тж), а також принести певний чистий дохід власникам малого підприємства і створити оптимальний запас фінансових ресурсів, необхідних для відновлення виробництва.
На практиці фінансових ресурсів, що утворюються в процесі створення малого підприємства шляхом грошових і матеріально-речових вкладів засновників у статутний фонд, виявляється, як правило, недостатньо для здійснення виробничої діяльності та малого підприємства змушене залучати позиковий капітал, тобто вдаватися до кредиту [2].
Розглянемо простий приклад роботи окремої продавщиці пиріжків, яка продає їх зі свого візка за готівку. Для того щоб займатися цим бізнесом, їй необхідно створити запас, який буде поступово перетворюватися в готівку гроші протягом усього дня.
Припустимо, що вона витратила свої власні гроші на початку дня, щоб купити пиріжки у постачальника. Продавщиця, очевидно, сподівається повернути ці кошти і заробити прибуток до кінця дня, тобто початкові інвестиції у вигляді грошей фінансуються з капіталу власника і використовуються для закупівлі запасу продукції (пиріжків) на перший день роботи. Якщо у цієї продавщиці мало готівки, то вона може підписати спеціальний документ у постачальника - боргову розписку. За початковими інвестиціями в запас пиріжків, а також за рахунок своїх коштів або кредиту від постачальника йдуть численні окремі продажу протягом дня. Надходження від цих продажів складають виручку продавщиці для роботи на наступний день. На рис. 11 показано рух грошових коштів, яке виникає у разі, якщо продавщиця використовує кредит постачальника в перший день.

Рис. 11. Схема прийняття управлінських рішень продавщицею пиріжків з прибуткової діяльності протягом першого дня
В кінці першого дня продажу продавщиця виявить, що суми грошей, що залишилася після виплати початкового кредиту постачальнику, вистачає тільки на придбання частини денного запасу пиріжків. Отже, для того щоб продовжити роботу в другий день, продавщиці необхідно прийняти управлінське рішення, а саме:
• просити свого постачальника відновити їй кредит;
• забезпечити додатково необхідні гроші з будь-яких власних джерел.
Аналогічні цикли найбільш організованих малих підприємств відрізняються від розглянутої ситуації тільки за складністю, але не по суті. Навіть у самих складних виробництвах кінцевою формою здійснення будь-якої угоди є готівкові гроші. Звичайно, в складному виробництві звертається велика різноманітність частково компенсують один одного кредитів, змін в запасах, трансформації активів і т.д.   Все це передує одержанню готівки або платежах.
Фінансовий механізм підприємства, в тому числі і малого, дуже складний.
Інформаційне забезпечення фінансового механізму малого підприємства має пріоритетне значення в управлінні фінансами.
Розглянемо найбільш суттєві елементи інформаційного забезпечення фінансового механізму розпочата (у тому числі і малого підприємства)-фінансовий облік і фінансовий розділ бізнес-плану.
Фінансовий облік [3] необхідний для управління результатами виробничо-господарської діяльності малого підприємства - прибутком (або збитком) - і призначений як для внутрішнього використання, так і для зовнішнього - інвесторів, акціонерів, постачальників, податкових органів та ін Можна виділити наступні основні цілі фінансового обліку:
• визначення використання власних і позикових коштів;
• визначення фінансової стійкості та ліквідності;
• визначення прибутковості (прибутковості).
Фінансовий розділ бізнес-плану включає в себе сукупність таких планово-звітних документів, як:
- Баланс малого підприємства, що показує його фінансовий стан у певний момент (накопичений ефект від минулих управлінських рішень);
- Звіт про прибутки та збитки. У ньому зіставляють доходи і витрати за певний період, включаючи списання та асигнування, а також описують елементи, з яких виходить чистий прибуток або збиток після сплати податків;
- Звіт про фінансові результати та їх використання або про рух фондів. Цей звіт показує схему фондових вкладень і джерел, що склалася під впливом управлінських рішень щодо інвестицій, виробничої діяльності, фінансування та ін
У конкретних умовах для ефективного функціонування виробництва на малому підприємстві необхідно навчитися управляти різними фондами, які потрібні для щоденних операцій, тобто операційними фондами. Ці фонди потрібні для забезпечення поточної виробничої діяльності, наприклад, для забезпечення елементами оборотного капіталу.
Рішення з управління операційними фондами впливають на здатність малого підприємства платити за рахунками, отримувати кредити від постачальників кредиторів, надавати кредит своїм покупцям, підтримувати обсяг виробництва на рівні попиту на продукти та послуги за підтримки їх відповідними інвестиціями. Кожне управлінське рішення впливає на поточний цикл фондових вкладень і їх джерел. Тому необхідно постійно підтримувати оптимальний баланс між притоками і відтоками фондів малого підприємства, а також передбачати вплив на операційні фонди будь-яких змін у виробничій діяльності, викликаних власними рішеннями або зовнішнім впливом. Вірне управління операційними фондами є фундаментом успішної роботи малого підприємства. При цьому необхідно правильно оцінювати вплив, який чиниться на вкладення і джерела фондів різними чинниками, наприклад, такими, як сезонні коливання (піки і спади), циклічні зміни і т.д. У залежності від цього фондові потоки, тобто рух різних категорій фондів через мале підприємство протягом певного періоду (зміна величини грошових коштів), будуть вести себе зовсім по-різному.
Незважаючи на те, що малі підприємства відрізняються один від одного розмірами, структурою, продукцією або послугами, усім їм доводиться мати справу в процесі роботи з фондовими циклами [4].
Під фондовими циклами, як правило, розуміють періодичне рух операційних фондів у вигляді грошових притоків і відтоків, викликане управлінськими рішеннями у сфері інвестиційної, виробничої та фінансової діяльності.
Розглянемо найпростіший випадок на прикладі окремого малого підприємства по виготовленню іграшок, фондовий цикл якого представлений у вигляді схеми з мінімумом деталей на рис. 12

Рис. 12. Фондовий.цікл на виробництві - найважливіша область прийняття управлінських рішень
Початковими джерелами фінансування малого підприємства є:
власний капітал, довгострокові позикові кошти і короткострокові позикові зобов'язання трьох видів, а саме:
1) розрахунки з постачальниками та різними кредиторами;
2) заборгованість по кредитах банку та інших підприємств;
3) інші поточні зобов'язання, наприклад, заборгованість по заробітній платі, заборгованість перед федеральним або муніципальним бюджетом.
По суті будь-який фондовий цикл виникає через серію лагів (запізнювань - часу, через яке зміна факторів призводить до зміни результативного показника) у процесі здійснення операцій. В одних випадках, як у продавщиці пиріжків, лаг між купівлею запасу продукції та його переведенням у готівку гроші через безліч маленьких операцій складає всього кілька годин. В інших випадках, у більш великих виробників, лаг між створенням продукції, наприклад на фабриці іграшок, і оплатою покупцем, що купили товар у кредит, може становити кілька днів і навіть місяців. Тому необхідно знаходити фінансування для тих операційних фондів малого підприємства, які через лагів запізнювання пов'язані тимчасово.
Мале підприємство з виробництва іграшок розпочало діяльність для поступової продажу. Спочатку інвестиції були зроблені в основний капітал (наприклад, у виробниче обладнання), потім в інші активи (наприклад, в ліцензії) і врешті-решт в оборотний капітал трьох видів:
1) у грошові кошти і ті активи, які можуть бути перетворені на грошові кошти в найближчому майбутньому - протягом року від дати балансового звіту;
2) у запаси сировини;
3) у запаси готової продукції.
У міру початку виробництва здійснюється основний процес трансформації в готову продукцію. Частина грошових коштів використовується для оплати праці та інших поточних витрат. Матеріали та інші постачання передаються із запасів у виробництво, наприклад, Шергей і бензин купуються в кредит і тимчасово фінансуються через рахунки до оплати.
На обладнання, зайняте в процесі виробництва, нараховується амортизація, аналогічно нараховується і амортизація на ліцензії. Закінчені виробництвом і визнані придатними іграшки (у міру накопичення на фабриці) передаються на склад, що відображається в зростанні рахунку запасів готової продукції. Якщо немає продажу іграшок, то процес виробництва трансформує грошові кошти, сировину, накопичені витрати і торговий кредит в зростаючий запас готової продукції. Якщо ж малого підприємства не зможе поступово перетворити готову продукцію в грошові кошти через продажу, то постійне створення запасів продукції виснажить як резерви грошових коштів, так і сировини.
Для фондових потоків важливими в нашому прикладі є тимчасові лаги, для яких:
• необхідно мати напоготові запас сировини для забезпечення безперервного виробництва протягом декількох (3-5) днів;
• фізичний лаг, що дорівнює числу днів виробництва іграшок, веде до накопичення незавершених виробів, які представляють собою іграшки на різних стадіях виготовлення;
• треба постійно виробляти і зберігати певний оптимальний запас готової продукції для поточних продажів.
Сукупні витрати операційних фондів, що викликаються цими лагами, необхідно постійно фінансувати із власних і позикових коштів.
Коливання фондових потоків викликаються управлінськими рішеннями, зовнішніми умовами або одночасно і тим, і іншим.
У малого підприємства, що працює в стабільних умовах, рівень i оборотного капіталу, нерухомості, обладнання та інших активів, 'залишається постійним. Тривалість операційного циклу можна виразити через суму оборотності дебіторської заборгованості та матеріально-виробничих запасів в днях і представити у вигляді такої формули:
Тривалість Оборотність Оборотність операційного = дебіторської + матеріально-виробничих циклу заборгованості в днях. запасів у днях.
Розглянемо загальну взаємозалежність між рухами операційних фондів у рамках прийняття управлінських рішень. На рис. 13 лінії фондових потоків показують можливі руху операційних фондів.

Рис. 13. Узагальнена схема фондових потоків - найважливіша область прийняття управлінських рішень
Сезонні коливання
Виробнича діяльність на значному числі малих підприємств пов'язана з сезонністю. Сезонність [5] - це поняття, що характеризує регулярно повторювані зміни процесів "виробництва і реалізації продукції (робіт, послуг) у динаміці, які можуть викликатися різними причинами, у тому числі пов'язаних зі зміною пір року, з періодом дозрівання зернових, овочів, фруктів та їх переробки, а також зі звичаями, традиціями, святами. Найчастіше сезонність зустрічається у виробничій діяльності промислових МП, в роботі торгівлі, транспорту та ін Простими прикладами сезонних коливань є роздрібні продажі, при яких їх активність зростає, а також підвищений попит на подарунки в періоди свят. Аналогічне явище спостерігається на заводах з переробки цукрових буряків або іншого сезонного сировини.
Спільним для всіх сезонних малих підприємств є фондовий цикл з короткостроковими коливаннями, рівний одному року або менше. При управлінні виробництвом дуже важливо розуміти фінансове значення факту сезонності. Під час спаду купівельного попиту виробничу діяльність необхідно підтримувати за допомогою внутрішніх і зовнішніх джерел для того, щоб виробництво взагалі не припинило своє існування. У більшості випадків відбувається поступове накопичення запасів продукції через виробництво або через закупівлю у постачальників. Фондами для такого накопичення можуть бути кредити, позики і власний капітал.
При управлінні виробництвом і фінансами слід прийняти ряд важливих рішень:
• визначити оптимальний розмір запасів продукції по відношенню до оптимального попиту;
встановити необхідний рівень операційних та інших витрат у різних фазах сезонних коливань;
• мати резерв фондів для фінансування зростання потреби в коштах;
• створити резерви під непередбачені обставини: наприклад, під низький, у порівнянні з очікуваним, попит або ціни (можливо, і те, і інше), під запізнювання надходжень грошей від покупців або затримку в часі отримання короткострокових джерел фінансування від банків та інших кредиторів.
Якщо управлінські рішення не будуть прийняті вчасно, то МП може опинитися в скрутному становищі, оскільки йому доведеться відповідати за зобов'язаннями до надходження коштів від продажів. Фінансовий лаг тут такий, що пік надходжень настає після піку потреби у фондах.
Вимірювання сезонності полягає у визначенні величини сезонних коливань, сезонної хвилі, а також в обчисленні індексів сезонності. Статистичні методи дозволяють чисельно виявити їх силу і характер, розкрити і виміряти фактори, що викликають їх, провести оцінку наслідків прояву сезонності перш, ніж прийняти управлінські рішення.
Більш точна оцінка сезонних коливань у виробничій та комерційній діяльності МП можлива тільки при щотижневому аналізі руху фондів і фондового циклу МП, тобто від піку до піку або від спаду до спаду і згідно з даними обліку доходів і витрат.
Малим підприємствам з простим технологічним процесом виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг і має не більше трьохсот господарських операцій на місяць, дозволено застосовувати спрощену форму бухгалтерського обліку доходів і витрат.
2.2. Управління прибутком.
У системі управління фінансами на МП доцільніше орієнтуватися на такі показники доходів і прибутку, як:
чистий виторг від реалізації продукції (робіт, послуг) - це різниця між валовою виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) і ПДВ, а також акцизами, вартістю повернених товарів і ціновими знижками. Цей показник є базовим для подальших розрахунків показників прибутку й оцінки рентабельності, в тому числі і для МП;
валовий прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) - це різниця між чистою виручкою від реалізації продукції і виробничими витратами на реалізовану продукцію. Цей показник необхідний для аналізу ефективності виробничої діяльності та прийняття управлінських рішень;
прибуток (збиток) від основної діяльності (операційний прибуток або операційний збиток) - це різниця між валовою виручкою від реалізації продукції і витратами по керуванню і збуту продукції. Цей показник відбиває вплив витрат по керуванню виробництвом і збуту продукції на фінансовий результат від її реалізації;
прибуток (збиток) до сплати податків - це оподатковуваний прибуток, скоригована відповідно до податкового законодавства і перелічений відповідно до податкових вимог; - чистий прибуток (чистий збиток) - це різниця між доходами (виручкою) і витратами (витратами). Прибуток після сплати податків - найважливіший показник результату виробничо-господарської діяльності МП: саме цей показник повинен знаходитися в центрі уваги керівництва, від його зміни залежить саме існування малого підприємства і робочих місць для його працівників.
Таким чином, прибуток є найважливішим показником результату і метою виробничо-господарської діяльності, в тому числі і на МП, заради її отримання воно і створюється.
Раціональне управління виробничо-господарською діяльністю малого підприємства через прибуток сприяє вирішенню низки завдань:
- Виробничого характеру. Для цього з метою підвищення прибутку збільшують випуск продукції, додатково завантажуючи виробниче обладнання за рахунок зростання його коефіцієнта змінності без додаткових інвестицій в основний капітал;
- Соціального характеру. Прагнучи до зростання прибутку, працівники гуртуються, запобігаючи ймовірність трудових конфліктів, взаємо-імозаменяют один одного, підвищують ефективність функціонування МП і не беруть участь у страйках;
- Комерційного характеру. Заради прибутку працівники приділяють багато уваги маркетингу, розширюють ринки збуту своєї продукції (робіт, послуг), покращують обслуговування, підвищують культуру і конкурентоспроможність.
На рис. 14 показані основні напрямки формування і використання прибутку на МП в загальному вигляді.
Управління прибутком привносить в економіку малого підприємства нову шкалу цінностей, змінює пріоритети і тенденції його розвитку. Метою управління прибутком є зростання добробуту власника та працівників МП або приріст капіталу, вкладеного в дане виробництво. Держава не повинна втручатися в цей процес або контролювати його за винятком перевірки певних схем розподілу чистого прибутку, що дають право МП на отримання податкових пільг.

Рис. 14. Типова схема освіти і розподілу прибутку МП • за звітний період
При управлінні фінансами важливо знати: як розподіляються кошти по етапах основний виробничо-господарської діяльності МП або скільки грошових коштів задіяно у виробництві, на складі, а також скільки відвантажено продукції, але ще не сплачено покупцем. Так, до складу показника "Матеріально-виробничі запаси" включають ті ресурси МП, які ще не знайшли покупця - це сировина, матеріали, незавершене виробництво, готова продукція, що включаються в цю категорію оборотних коштів.
2.3. Оцінка економічної ефективності управління виробництвом.
Економічна ефективність управління виробництвом на МП є результат безлічі окремих управлінських рішень, постійно прийнятих його керівництвом. Оцінка економічної ефективності управління виробництвом, таким чином, включає в себе сукупність фінансового та економічного ефекту і його оцінку із застосуванням порівняльних показників. Для цієї оцінки існує безліч методів, включаючи використання різних фінансових коефіцієнтів. Однак слід пам'ятати, що різні методи застосовні для досягнення різних цілей, тому необхідно визначити наступні аспекти оцінки економічної ефективності:
• точку зору, з якою проводиться оцінка економічної ефективності управління виробництвом;
• цілі оцінки;
• потенційні стандарти, об'єкти порівняння.
Дійсна корисність кожного конкретного коефіцієнта суворо визначена специфікою цілей оцінки, тому що коефіцієнти не є абсолютним критерієм. Більшість коефіцієнтів служить для виявлення змін у фінансовому стані або результати виробничо-господарської діяльності, а також допомагають проілюструвати тренди та характер таких змін, які можуть показати, які ризики та можливості існують для МП.
При цьому є досить велике коло людей, зацікавлених в успіху або провал управління виробництвом на кожному окремо взятому МП, це насамперед:
• власники (інвестори);
• позикодавці (кредитори);
• персонал;
• профспілки;
• урядові установи;
суспільство в цілому.
Точки зору цих груп людей на результати виробничо-господарської діяльності МП - різні: часто вони виходять за рамки оцінки економічної ефективності управління виробництвом і використовують у своїй оцінці більш широкі цінності.
Найближче до поточної діяльності і довгостроковим перспективам розвитку МП стоять власники (інвестори) і персонал. Потім йдуть кредитори і позикодавці, надають МП капітал на різні терміни. Їх турбує надійність виплат за належними їм відсоткам, а також здатність малого підприємства повернути основну суму заборгованості й забезпечення кредиту активами, що може захистити їх від ризику.
Інші групи - громадськість, уряд, профспілки-переслідують власні інтереси: надійність сплати податків, своєчасність виплати заробітної плати, стабільність зайнятості і інше, наприклад, охорону навколишнього середовища.
Для малого підприємства в цілому або для будь-якого з його підрозділів первісна оцінка економічної ефективності управління виробництвом зазвичай здійснюється шляхом наступного співвідношення:
Ефект виробництва
--------- * 100%
Витрати і вкладення
Якщо в чисельник цієї формули підставити балансовий прибуток до сплати відсотків за кредит і податків на прибуток, так званий НРЕІ (нетто-результат експлуатації інвестицій), а в знаменник - АКТИВ, тобто актив балансу МП, де відображені напрямки витрачання і вкладень коштів, то отримаємо рівень економічної рентабельності активів (ЕР):
Балансова прибуток +
Відсотки за кредит, що відносяться на собівартість
Ер = ----------------------
                                                  АКТИВ
Достатня величина рівня економічної рентабельності активів - запорука справжніх і майбутніх успіхів МП.
Різні варіанти співвідношень витрат + вкладень з ефектом виробництва використовуються як для вироблення думки про взаємозв'язок цих ключових елементів, так і для виявлення тенденцій до поліпшення або погіршення виробничо-господарської діяльності МП та управління ім.
При цьому необхідно також мати на увазі і специфіку галузі, її особливі властивості і характеристики, так як від цього залежить величина показника економічної рентабельності активів. Так, рентабельність ювелірного виробництва істотно вище рентабельності виробництва овочевих консервів. Однак порівняння цих показників конкретного МП з аналогічними показниками інших МП тієї ж галузі за тривалий проміжок часу може стати індикатором з'ясування: покращилася або погіршилась ефективність управління виробничо-господарською діяльністю. Саме цей показник використовують для ранжирування ефективності виробничої діяльності західні промисловці країн з розвиненою ринковою економікою.
Якщо формулу економічної рентабельності активів у чисельнику і знаменнику помножити на оборот малого підприємства, що складається з виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), то величина рентабельності не зміниться, так як
оборот
---- = 1,
оборот
однак при цьому з'являться два найважливіших елементи рентабельності: комерційна маржа (КМ) і коефіцієнт трансформації (ACT). Запишемо ці коефіцієнти у вигляді такої формули:
ЕР = НРЕІ / АКТИВ * оборот / оборот * 100% =
НРЕІ / оборот * 100% * оборот / АКТИВ =
КМ * 100% * КТ
Як правило, комерційна маржа вимірюється у відсотках і показує, який результат експлуатації інвестицій дають кожні 100 грошових одиниць обороту, тобто це економічна рентабельність реалізованої продукції (робіт, послуг).
У залежності від галузевої приналежності, КМ може коливатися від 5-10%, наприклад, на малих підприємствах з переробки овочів і до 40-50% - наприклад, на ювелірних МП.
Коефіцієнт трансформації показує: скільки разів за звітний період обертається кожна грошова одиниця активів або скільки грошових одиниць обороту знімається з кожної грошової одиниці активу. Досягнення значного обороту свідчить, здавалося б, про успішне управлінні виробничо-господарською діяльністю на МП. Однак завжди необхідно враховувати, якою ціною досягається цей успіх. Розглянемо простий приклад: для отримання 10 млн. грошових одиниць НРЕІ на 100 млн. обороту задіяні 200 млн. грошових одиниць активів,-при цьому пристойний рівень KM -
10% (10/100 * 100%) - зводиться нанівець занадто малим значенням КТ: 0,5 (100/200)
Таким чином, на кожну грошову одиницю обороту треба вкласти по дві грошові одиниці активу. Економічна рентабельність такого малого підприємства дорівнює всього
5%: (10% * 0,5).
Вплив на зміну економічної рентабельності зводиться до впливу на комерційну маржу і коефіцієнт трансформації. Чим нижче ділова активність МП, тим більше це повинно компенсуватися підвищенням рентабельності за рахунок зниження витрат на виробництво продукції або зростання цін на цю продукцію.
Оцінка економічної ефективності управління виробництвом тісно пов'язана з оцінкою ефективності виробничо-господарської діяльності, а саме:
• зі зміною обсягу виробництва продукції (робіт, послуг) на одного зайнятого на МП;
• зі зміною частки балансового прибутку у вартості продукції (робіт, послуг);
• зі зміною величини балансового прибутку на одного зайнятого на МП.
Найчастіше управління виробництвом грунтується на очікуваннях, прогнози, а іноді просто на здогадах. Тому з великим ступенем обережності слід ставитися до точності математичного апарату.
Малі підприємства, в силу своєї специфіки, слабо захищені від різного роду негативних обставин, оскільки найбільш чутливі до всяких потрясінь, коливань кон'юнктури ринку, необов'язковості контрагентів, несвоєчасність поставок, затримок платежів.
Центром економічних реформ шляхом опитування керівників МП в містах різних регіонів Росії проводився збір даних про що стоять перед малим бізнесом проблем, що дозволило виявити пріоритетність наступного:
- Так, на першому місці виявилася нестача фінансових ресурсів, на це вказали 70% опитаних керівників;
- Відчувалася потреба в інформації про внутрішні ринки збуту. Її вважають важливою 59% учасників опитування, що свідчить про зміну ринкових відносин, розвитку ринкової системи, при якій попит визначає пропозицію;
- Відчувалися також труднощі зі збутом виробленої продукції. Цю проблему вважають своєю основною проблемою 56% учасників опитування;
- Виникнення проблем з кредитуванням відчули 45% учасників опитування;
- Виникнення проблем з постачанням - 13% учасників опитування.
Малі підприємства отримали додаткову допомогу у вигляді Указу Президента "Про першочергові заходи підтримки малого підприємництва" від 4 квітня 2002 р., яким наказано уряду Росії виділити квоту в 500 млрд. руб. для надання кредитів суб'єктам Федерації на потреби розвитку малого підприємництва.
Незважаючи на підтримку, МП - це підвищений ризик всієї виробничо-господарської діяльності. Так, якщо великі підприємства можуть істотно збільшити свої доходи лише за рахунок переходу на масовий випуск продукції, то МП можуть розраховувати лише на свою виняткову підприємливість і спритність, орієнтовану на вузькі групи споживачів, а також на можливість знаходити взаємовигідні форми співробітництва з фірмами [6] .
Іноді МП доводиться вирішувати питання про реорганізацію або ліквідацію свого підприємства. У цьому випадку необхідно зіставляти різні показники вартості, виходячи з їх призначення:
• вартість - це ціна придбання активів;
• існує середньозважена вартість капіталу (гранична торговельна ставка). Вона розраховується виходячи з вартості для МП власного капіталу та заборгованості;
• вартість діючого підприємства - чиста поточна вартість очікуваних майбутніх грошових потоків, створених у результаті виробничо-господарської діяльності МП;
• ринкова вартість - ринкова ціна активів, ціна, усталена на вільному ринку, де є багато покупців і продавців, наприклад, на фондовій біржі;
економічна вартість (ЕС) малого підприємства - чиста поточна вартість усіх прогнозованих грошових потоків, які буде генерувати комерційне підприємство, тобто:

Щорічний чистий грошовий потік
ЕС = ---------------------;
Середньозважена вартість капіталу
• ліквідаційна вартість - прогнозована вартість МП, який отримується на основі припущення про ліквідацію його активів;
• ліквідаційна вартість при примусовій розпродажі - вартість активів або МП в цілому, що визначається виходячи з припущення про їх термінового розпродажу, занижена в порівнянні з ринковою вартістю.
Наприклад, ліквідаційна вартість МП, справа про банкрутство якого розглядається в суді, оцінена в 10,6 млн. грошових одиниць. У разі реорганізації прогнозується одержувати 1 млн. грошових одиниць чистих потоків щорічно. Середньозважена вартість капіталу становить 10%. Суд збирається прийняти рішення про ліквідацію МП. Вірно це у фінансовому відношенні?
Так, вірно, так як ліквідаційна вартість (10,6 млн. гр. Одиниць) вище його економічної вартості (1 млн. ден. Одиниць: 0,1 = 10 млн. грош. Одиниць). При незадовільну оцінку економічної ефективності управління виробництвом мале підприємство припиняє свою виробничо-господарську діяльність як за рішенням судових органів, так і за добровільною згодою його власників і співвласників. Особливим випадком ліквідації МП є його банкрутство.
Банкрутство [7] - це юридичний акт фінансової неспроможності, неплатоспроможності, який виражається в неможливості продовження малим підприємством підприємницької діяльності через перевищення боргових зобов'язань над вартістю майна.
Факт банкрутства встановлюється арбітражним судом як крайній захід в ланцюжку оздоровлення економіки підприємства, його збереження шляхом реорганізації з використанням санації, зовнішнього управління з метою відновлення платоспроможності та відстрочення вимог кредиторів. Коли різні заходи відновлення платоспроможності не дають позитивного економічного ефекту, тоді вводиться так зване конкурсне виробництво і всі права та обов'язки керівника переходять до конкурсного керуючого, який і здійснює ліквідаційні заходи.
Таким чином, при ліквідації МП має дотримуватися певний порядок і перш за все задовольняються претензії:
- Найманого персоналу (виплата заробітної плати та інших винагород, обумовлених трудовим законодавством або контрактом з найманим працівником);
- Державних органів (податкової служби, спеціалізованих фондів та ін);
- Сторонніх комерційних організацій (кредиторів).

3. Аналіз фінансового стану підприємства

3.1. Сутність аналізу фінансового аналізу та його завдання.

Зміст і основна цільова установка фінансового аналізу - оцінка фінансового стану і виявлення можливості підвищення ефективності функціонування господарюючого суб'єкта за допомогою раціональної фінансової політики. Фінансовий стан господарюючого суб'єкта - це характеристика його фінансової конкурентноздатності (тобто платоспроможності, кредитоспроможності), використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов'язань перед державою та іншими господарюючими суб'єктами [8].
У традиційному розумінні фінансовий аналіз являє собою метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності. Прийнято виділяти два види фінансового аналізу - внутрішній і зовнішній. Внутрішній аналіз проводиться працівниками підприємства (фінансовими менеджерами). Зовнішній аналіз проводиться аналітиками, можуть бути сторонніми особами для підприємства (наприклад, аудиторами).
Аналіз фінансового стану підприємства переслідує декілька цілей:
ü визначення фінансового становища;
ü виявлення змін у фінансовому стані в просторово-часовому розрізі;
ü виявлення основних факторів, що викликають зміни у фінансовому стані;
ü прогноз основних тенденцій фінансового стану.
Досягнення цих цілей досягається за допомогою різних методів і прийомів.
Фінансовий стан підприємства характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення, використання фінансових ресурсів підприємства та всю виробничо-господарську діяльність підприємства.
Основною формою при аналізі фінансового стану є баланс. Згідно з діючими нормативними документами баланс в цей час складається в оцінці нетто (облік основних засобів та МШП за залишковою вартістю без урахування зносу). Підсумок балансу дає орієнтовну оцінку суми коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства. Дослідити структуру і динаміку фінансового стану підприємства зручно за допомогою порівняльного аналітичного балансу.

3.2. Попередній огляд балансу.

Порівняльний аналітичний баланс можна одержати з вихідного балансу шляхом додавання однорідних по своєму складу й економічному змісту статей балансу і доповнення його показниками структури, динаміки та структурної динаміки. Аналітичний баланс охоплює багато важливих показників, що характеризують статику і динаміку фінансового стану організації. Цей баланс включає показники як горизонтального, так і вертикального аналізу [9].
Безпосередньо з аналітичного балансу можна отримати ряд найважливіших характеристик фінансового стану організації. До них відносяться:
1) Загальна вартість майна організації, що дорівнює підсумку балансу (рядок 399 або 699),
2) Вартість іммобілізованих (необоротних) коштів (активів) або нерухомого майна, що дорівнює підсумку розділу 1 активу балансу (рядок 190)
3) Вартість мобільних (оборотних) коштів, що дорівнює підсумку розділу 2 активу балансу (рядок 290);
4) Вартість матеріальних оборотних коштів (рядок 210);
5) Розмір власних коштів організації, що дорівнює підсумку розділу 4 пасиву балансу (рядок 490);
6) Величина позикових коштів дорівнює сумі підсумків розділів 5 і 6 пасиву балансу (рядок 590 +690);
7) Величина власних засобів в обороті, що дорівнює різниці підсумків розділу 4, 1 і 3 балансу (рядок 490-190-390).
Актив
З даних таблиці 4 (стор.51). бачимо, що за звітний період майно підприємства збільшилося на 2305494 тис. крб. (Неденомін.) або на 54,7%. Дане збільшення відбулося в основному за рахунок збільшення в оборотних активах майже за всіма статтями, у тому числі матеріально оборотні кошти (запаси) збільшилися на 1996544 тис. крб. або в 4 рази; грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення на 161 612 тис. руб. (У 8 разів), дебіторська заборгованість зросла на 239 519 тис. руб. або в 3,75 разів. У той же час нерухоме майно зменшилося на 293 691 тис. руб., Що складає 9,2% від величини на початок року.
Після оцінки зміни майна підприємства необхідно виявити так звані «хворі» статті балансу. Їх можна підрозділити на дві групи:
1. Відразу свідчать про вкрай незадовільну роботу підприємства в звітному періоді і сформованим у результаті цього поганому фінансовому становищі. До таких статей відноситься «Непокритий збиток звітного року» (стор. 320). На ТОВ «IMT - сервіс» на початок періоду такої статті не спостерігається, але на кінець 2003 року вона склала 60 400 тис. руб., Що свідчить про незадовільну роботу підприємства за 2003 рік.
2. Так само на аналізованому підприємстві присутній «Непокритий збиток минулих літ» у розмірі 249 912 тис. руб., Що становить 3,8% від вартості майна, що також свідчить про незадовільну роботу підприємства в 2002 році.
3. Статті, що говорять про певні недоліки у роботі підприємства:
* Наявність сум "поганих" боргів у статтях: "Дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати)» (рядок 230) і «Дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати)» (рядок 240).
На ТОВ «IMT - сервіс» відсутня довгострокова дебіторська заборгованість, що знижує частку повільно реалізованих активів. Але на підприємстві має місце короткострокова дебіторська заборгованість у сумі 326 555 тис. руб. на кінець року, що збільшилася за рік на 239 519 тис. руб. (+ 275%), що збільшило підсумок балансу на 10%.
Незважаючи на те, що дебіторська заборгованість короткострокова, наявність її в такій значній сумі характеризує іммобілізацію (відволікання) оборотних коштів підприємства з виробничо-господарського обороту.
* Наявність у рядку 246 «Інші дебітори» сум, що відбивають:
а) розрахунки з відшкодування матеріального збитку;
б) нестачі та втрати від псування ТМЦ, несписані з балансу в установленому порядку.
На ТОВ «IMT - сервіс» дані суми відсутні.
Пасив
Пасивна частина балансу збільшилася за рахунок зростання позикових коштів на 2305494 тис. крб. в тому числі за рахунок збільшення за такими статтями:
- «Кредиторська заборгованість» збільшилася на 1375734 тис. крб. (У 3,5 рази),
- «Короткострокові кредити і позики" на початок періоду рівні 0, а кінця 2003 року склали 929 760 тис. руб.
Питома вага власних засобів досить значний в структурі балансу на початок року і складає 87,1%; до кінця періоду відбулося значне зменшення їх частки до 56,3%. Причиною такого зниження частки власних засобів з'явився ріст кредиторської заборгованості з 541 671 тис. руб. до 1917405 тис. крб. або на 354% і як наслідок збільшення її частки у валюті балансу на 16,5%. Також значний вплив на зниження частки власних коштів мала поява до кінця періоду такої статті як "Короткострокові кредити і позики», яка до кінця звітного періоду стала дорівнювати 929 760 тис. руб. і склала 14,27% до валюти балансу. Дану спрямованість збільшення позикових коштів, навіть при не зменшуємо вартість власних коштів, потрібно назвати негативною.
Одне з найбільш «хворих» статей в ТОВ «IMT - сервіс» є кредиторська заборгованість. Найбільша вага в ній має заборгованість постачальникам і підрядникам (64,7% від суми кредиторської заборгованості) за неоплаченим вчасно розрахунковими документами, і не відвантаженої продукції в рахунок отриманих авансів. Це свідчить про фінансові ускладнення.
Таким чином, на підставі проведеного попереднього огляду балансу ТОВ «IMT - сервіс» за 2002-2003 роки, можна зробити висновок про незадовільну роботу підприємства і зростання хворих статей у 2003 році. Необхідно дати оцінку кредито-спроможності підприємства, яка проводиться на основі аналізу ліквідності балансу.

3.3 Оцінка ліквідності балансу

Завдання аналізу ліквідності балансу виникає в зв'язку з необхідністю давати оцінку кредитоспроможності підприємства, тобто його здатності вчасно і повністю розраховуватися за всіма своїми зобов'язаннями.
Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань організації її активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Від ліквідності балансу слід відрізняти ліквідність активів, яка визначається як величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх в грошові кошти. Чим менше час, який буде потрібно, щоб цей вид активів перетворився в гроші, тим вище їх ліквідність.
Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими за термінами їх погашення і розташованими у порядку зростання термінів. Аналіз ліквідності балансу наведено в таблиці 5 (стор.49).
Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо має місце такі співвідношення:
Таблиця 5.
Аналіз ліквідності балансу.
Абсолютно
Співвідношення активів і пасивів балансу ТОВ «IMT - сервіс»
Ліквідний баланс
2002
2003
На початок року
На кінець року
На початок року
На кінець року
А1 ³ П1;
А2 ³ П2;
А3 ³ П3;
А4 £ П4.
А1 <П1;
А2 <П2;
А3> П3;
А4> П4.
А1 <П1;
А2> П2;
А3> П3;
А4 <П4.
А1 <П1;
А2> П2;
А3> П3;
А4 <П4.
А1 <П1;
А2 <П2;
А3> П3;
А4 <П4.
Виходячи з цього, можна охарактеризувати ліквідність балансу ТОВ «IMT - сервіс» як недостатню. Зіставлення підсумків А1 і П1 (терміни до 3-х місяців) відбиває співвідношення поточних платежів і надходжень. На аналізованому підприємстві це співвідношення не задовольняє умові абсолютно ліквідного балансу, що свідчить про те, що в найближчий до розглянутого моменту проміжок часу організації не вдасться поправити свою платоспроможність. Причому, за звітний рік зріс платіжний недолік найбільш ліквідних активів для покриття найбільш термінових зобов'язань з 518 795 тис. руб. до 1732917 тис. крб. На початку аналізованого року співвідношення А1 і П 1 було 0,042:1 (22 876 тис. руб. / 541 671 тис. руб.), А на кінець року 0,096:1. Хоча теоретично значення даного співвідношення повинне бути 0,2:1. Таким чином в кінці року підприємство могло оплатити абсолютно ліквідними засобами лише 9,6% своїх короткострокових зобов'язань, що свідчить про істотне нестачі абсолютно ліквідних коштів.
Порівняння підсумків А2 і П2 в терміни до 6 місяців показує тенденцію зміни поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність (+) або неплатоспроможності (-) організації на найближчий до розглянутого моменту проміжок часу.
ТЛ на кінець року .= (А1 + А2) - (П1 + П2) = (184 488 +326 555) - (1 917 405 +929 760) = -2 336 122 тис. рублів.
Тобто на кінець року поточна ліквідність підприємства негативною. Так як друга нерівність не відповідає умові абсолютної ліквідності балансу (А2 <П2), то навіть при погашенні ТОВ «IMT - сервіс» короткострокової дебіторської заборгованості, підприємство не зможе погасить свої короткострокові зобов'язання і ліквідність не буде позитивною. Можна відзначити, що в порівнянні з 2002 роком ситуація кардинально змінилася, тобто У кінці 2002 року за умови погашення короткострокової дебіторської заборгованості, підприємство змогло б погасити свої короткострокові зобов'язання.
Проведений за викладеною схемою аналіз ліквідності балансу є наближеним. Більш детальним є аналіз платоспроможності за допомогою фінансових коефіцієнтів, який буде проведено трохи пізніше.

3.4. Характеристика майна підприємства

Актив балансу дозволяє дати загальну оцінку майна, що знаходиться в розпорядженні підприємства. А також виділити в складі майна оборотні (мобільні) і позаоборотні (іммобілізовані) кошти. Майно це основні фонди, оборотні кошти та інші цінності, вартість яких відображена в балансі. Дані аналітичних розрахунків наведені в таблиці 4 (стор. 51).
Розглянемо зміни в оборотних коштах.
У складі майна до початку звітного року оборотні кошти становили 18,25%. За минулий період вони зросли на 2 538 785 тис. рублів, а їх питома вага у вартості активів підприємства піднявся до 50,7%.
Частка найбільш мобільних коштів і короткострокових фінансових вкладень зросла на 2,6% (зросли на 161 612 тис. рублів) в структурі оборотних коштів. Але незважаючи зростання у 8 разів, частка їх у структурі оборотних коштів склала лише 5,6% на кінець звітного року, при 3% на кінець 2002 року.
Таблиця 4.
Оцінка майна (коштів) підприємства.

Показники
2002
2003
Відхилення 2002
Відхилення 2003
На початок
Року
На кінець
року
На початок
Року
На кінець
року
Абсолют
%
Абсолют
%
1. Усього майна (рядок 399)
4 847 436
4 208 747
4 208 747
6 514 241
-638 689
86.8
2 305 494
154.7
в тому числі:
Необоротні активи
2. ОС та інші необоротні. Активи (рядок 190)
3 810 013
3 190 599
3 190 599
2 896 908
-619 414
83.7
-293691
90.8
- Те ж у% до майна
78.6
75.8
75.8
44.5
-2.8
-31.3
2.1.Нематеріальние активи (рядок 110)
-Те ж у% до позаоборотних активів
2.2.Основні засоби (рядок 120)
3 431 283
2 761 869
2 761 869
2 419 416
-669 414
80.4
-342453
87.6
-Те ж у% до позаоборотних активів
90
86.6
86.6
83.5
-3.4
-3.1
2.3.Незавершенное будівництво (рядок 130)
358 588
408 588
408 588
457 350
50 000
113.9
48 762
112
-Те ж у% до позаоборотних активів
9.4
12.8
12.8
15.7
3.4
2.9
2.4.Долгосрочние фінансові вкладення (рядок 140)
20 142
20 142
20 142
20 142
0
100
0
100
-Те ж у% до позаоборотних активів
0,59
0,63
0,63
0,7
0,04
0,07

Оборотні активи

3.Оборотние (мобільні засоби) (рядок 290)
1 037 423
768 236
768 236
3 307 021
-269 187
74
2538 785
430
- Те ж у% до майна
21.4
18.25
18,25
50.7
-3.15
32.45
3.1.Матеріальние оборотні кошти (с. 210)
768 302
658 324
658 324
2 654 868
-109 978
85.7
1 996 544
403
-Те ж у% до оборотних засобів
74
85.6
85.6
80.3
11.6
-5.3
3.2.Денежн. кошти і короткострокові фінансові вкладення (250 +260)
93 355
22 876
22 876
184 488
-70 479
в 24.5р.
161 612
У 8р.
-Те ж у% до оборотних засобів
8.9
3
3
5.6
-5.9
2.6
3.3.Дебіторская заборгованість (230 +240)
175 766
87 036
87 036
326 555
-88 730
49.5
239 519
У 3.75 рази
-Те ж у% до оборотних засобів
16.9
11.3
11.3
9.9
-5.6
-1.4
3.4.НДС по придбаних цінностей (ст. 220)
141 110
141 110
-Те ж у% до оборотних засобів
4.3
4.3
4.Убиткі
(Рядок 390)
249 912
249 912
310 312
249 912
-
60 400
124
- Те ж у% до майна
0,00
5.9
5.9
4.76
5.9
-1,14
У той же час менш ліквідні кошти - дебіторська заборгованість становила на початок року 11,3% оборотних засобів, а на кінець року 9,9%, таке зниження можна охарактеризувати позитивно. Її абсолютне збільшення на 239 519 тис. рублів (у 3,75 разів), сприяло зростанню оборотних коштів лише на 9,4% (239 519 / 2 538 785 х 100%). На ТОВ «IMT - сервіс» дана заборгованість є короткостроковою (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати), що зменшує ризик не повернення боргів. Але наявність непогашеної дебіторської заборгованості на кінець року в сумі 326 555 тис. рублів свідчить про відволікання частини поточних активів на кредитуванні споживачів готової продукції (робіт, послуг) та інших дебіторів, фактично відбувається іммобілізація цієї частини оборотних засобів із виробничого процесу.
Великими темпами росли матеріальні оборотні кошти, які збільшилися на 1996544 тис. рублів в 2003 році або в 4 рази, при їх зменшенні у 2002 році на 109 978 тис. рублів або 14,3%. Частка їх у загальній вартості оборотних засобів у 2002 році зросла з 74% до 85,6%, а 2003 року частка матеріальних оборотних коштів незважаючи на їх абсолютне зростання впала з 85,6% до 80,3% (-5,3%) . Необхідно зазначити що частка запасів у складі майна на кінець 2003 року склала 40,7%, тобто має значну вагу. Це говорить про те, що у підприємства дуже багато запасів. Причиною такого стану є труднощі зі збутом продукції, які обумовлені тим, що на ринку пиломатеріалів жорстка конкуренція. Готові вироби при тривалому зберіганні втрачають свої якості, після чого ціна їх реалізації значно знижується. Крім того фірма витрачає значні кошти на їх зберігання. Крім того, на ТОВ "IMT - сервіс" не налагоджені канали постачання виробів, немає постійних замовників.
ТОВ "IMT - сервіс" необхідно найбільш ефективно керувати запасами: розрахувати оптимальний обсяг запасів необхідний для задоволення потреб ринку і нормального забезпечення виробничого процесу.
З фінансової точки зору структура оборотних коштів покращилася в порівнянні з попереднім роком, тому що частка найбільш ліквідних засобів зросла (кошти й короткострокові фінансові вкладення), а частка менш ліквідних активів (дебіторська заборгованість) зменшилася. Це підвищило їхню можливу ліквідність. Ефективність використання оборотних коштів характеризується насамперед їх оборотністю.
Таким чином перейдемо до аналізу оборотності всіх оборотних засобів та їх складових. Оцінка оборотності виробляється шляхом зіставлення її показників за кілька хронологічних періодів по аналізованому підприємству. Показниками оборотності є:
1. Коефіцієнт оборотності, що показує число обертів аналізованих засобів за звітний період і дорівнює відношенню виручки від реалізації без ПДВ до середньої вартості оборотних коштів.
2. Час обороту, що показує середню тривалість одного обороту в днях і визначається відношенням середньої вартості до виторгу від реалізації і помножене на число календарних днів в аналізованому періоді.
Розраховані показники оборотності оборотних засобів наведено в таблиці 6.
Таблиця 6.
Показники оборотності оборотних коштів за 2002-2003.

Показники
Значення показників за роками
2002
2003
% До 2002
1
Середня вартість матеріальних оборотних коштів, тис. руб.
713 313
1 656 596
232,2
2
Середня дебіторська заборгованість, тис. руб.
131 401
206 795
154,7
3
Середня вартість оборотних коштів, тис. руб.
902 829
2 037 628
225,6
4
Виручка від реалізації без ПДВ, тис. руб.
7 459 444
5 649 432
132,8
Розрахункові показники
5
Коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних коштів.
7,9
4,5
56,96
6
Час обороту матер. обор. коштів, дні
46
80,6
175,2
7
Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості
42,9
36,3
84,6
8
Час обороту дебіторської заборгованості, днів
8,5
10
117,6
9
Коефіцієнт оборотності оборотних коштів.
6,25
3,7
59,2
10
Час обороту оборотних коштів, днів.
5,8
99
170,6
З даних таблиці видно, що відбулося зниження оборотності всіх наведених показників. Оборотність дебіторської заборгованості зменшилася в порівнянні з 2002 роком з 42,9 оборотів у рік до 36,3 оборотів, тобто в порівнянні з попереднім роком погашення дебіторської заборгованості відбувалося більш повільними темпами. Час обороту дебіторської заборгованості складає 8,5 днів у 2002 і 10 днів в 2003 році. Це говорить про те що дебіторська заборгованість погашається досить швидко. Зміна часу обороту по роках представлено на малюнку № 1 (стор.58)
Більш істотно зменшилася оборотність матеріальних оборотних коштів з 7,9 оборотів у 2002 році до 4,5 оборотів у 2003 році. Відповідно час обороту збільшилася до 86,5 днів. Зменшення оборотності в 2003 році відбулося за рахунок утруднень зі збутом продукції, які в свою чергу викликані неефективністю управління запасами; недостатнім дослідженням фірмою ринків збуту своєї продукції і можливостей розширення каналів збуту.
\ S

Малюнок № 1
Оцінимо зміна необоротних активів.
Величина необоротних активів протягом 2-х років безперервно знижувалася. У 2002р. це зменшення склало 619 414 тис. руб., а в 2003 році 293 691 тис. руб. або 9,2%. Їх частка у майні також знижувалася. Так у 2003 вона впала з 75,8 до 44,5%. У той же час, як вже зазначалося оборотні засоби зросли у 4 рази. Таким чином темп приросту оборотних коштів був у 4,74 рази вище, ніж необоротних коштів (430% / 90,8%). Таку тенденцію можна було б охарактеризувати позитивно, якби не фактори вплинули на їх ріст-а саме, різке збільшення кількості запасів, які заморозили частину оборотних коштів. Дані наведені в таблиці 7 (стор.62).
Зниження вартості необоротних активів обумовлене скороченням такого елемента, як «Основні засоби», які за рік зменшилися на 342 453 тис. руб., Або на 12,4% при їх питомій вазі у необоротних активах на кінець року 83,5%. Зниження необоротних активів у 2002 році також пов'язано зі зменшенням статті «Основні засоби» за рік на 669 419 тис. руб. або на 19,6%, їх питома вага за 2002 рік скоротився на 3,4% (з 90 до 86,6%). Стаття «Незавершене будівництво» протягом двох років поступово зростає. У 2002 році вона зросла на 50 000 тис. рублів або 13,9%, її частка в необоротних активах збільшилася з 9,4% до 12,8% (+3,4%). У 2003 році «Незавершене будівництво» збільшилася на 48 762 тис. рублів або 12%, при її зростанні в частці необоротних активів з 12,8% до 15,7% (+2,9%). Оскільки ця стаття не бере участь у виробничому обороті і, отже, збільшення її частки в структурі поза оборотних активів негативно позначалося на результативності фінансово-господарської діяльності підприємства.
Довгострокові фінансові вкладення у складі необоротних активів становлять незначну частку, до початку 2002 року вони становили 0,59%, на початку 2003 року-0,63%, а на початку 1998 року 0,7%. Їх питома вага незначно збільшується (при незмінній абсолютною величиною дорівнює 20 142 тис. рублів) за рахунок зміни частки інших статей необоротних активів. Це вказує на не інвестиційну спрямованість вкладень підприємства.
У структурі необоротних активів найбільшу частку складають основні засоби, найменшу частку складають основні засоби, найменшу частку довгострокові фінансові вкладення.
Розглянемо зміну реальних активів, що характеризують виробничу потужність підприємства. До реальних активів відносяться засоби підприємства, які беруть безпосередню участь у виробничому процесі:
• основні засоби (рядок 120);
• сировина, матеріали та інші аналогічні цінності (рядок 211);
• МШП (рядок 213);
• витрати в незавершеному виробництві (витратах звернення) (рядок 214).
Розрахуємо вартість реальних активів і частку їх у майні:
1. На початок року:
Р.А. на початок року .= 2 761 869 + 128 502 = 2 890 371 тис. рублів
Частка Р.А. на початок року = 2890371 тис. рублів / 4208747 х 100% = 68,68%
2.На кінець року:
Р.А. на кінець року = 2 419 416 + 222 040 = 2 641 456 тис. рублів
Частка Р.А. на кінець року = 2 641456 тис. руб. / 6514241 х 100% = 40,5%
У абсолюті сума реальних активів зменшилася з 2890371 тис. крб. на 248 915 тис. руб. або на 8,6%, що відбулося в основному за рахунок зменшення вартості ОЗ. У структурі майна частка реальних активів впала (значно) на 28,18%. У цілому можна відзначити досить високий рівень реальних активів на початок року (понад 50%), і досить низький рівень на кінець року, що говорить про низькі виробничі можливості підприємства.
У цілому по активу можна відзначити деяке поліпшення фінансового стану ТОВ «IMT - сервіс», збільшення частки оборотних коштів, скорочення частки дебіторської заборгованості, і в той же погіршення коефіцієнтів оборотності, що відволікають грошові кошти з обороту. Істотним негативним моментом є наявність непокритого збитку минулого року в сумі 249 912 тис. рублів і непокритого збитку звітного року в сумі 60 400 тис. рублів.

3.5. Характеристика джерел коштів підприємства

Підприємство може набувати основні, оборотні кошти і нематеріальні активи за рахунок власних і позикових (залучених) джерел (власного і позикового капіталу). Необхідно відзначити, що зменшення підсумку балансу сам по ce6e не завжди є показником негативного стану справ на підприємстві. Так, наприклад, при зростанні активів необхідно аналізувати джерела в пасиві, що послужили їх зростанню. Якщо зростання активів відбувалося за рахунок власних джерел (нерозподілений прибуток, статутний капітал, резерви і т.д.), то це оптимальний варіант. Якщо ж зростання активів відбулося за рахунок позикових коштів під високі відсотки річних і при низькій рентабельності, а також при наявності збитків минулих років, то сформоване положення справ повинне насторожувати. Навпаки, зменшення вартості активів може відбуватися зокрема за рахунок зниження або повного покриття збитків минулих звітних періодів.
Дані таблиці 7 (стор. 62) показують, що загальне збільшення джерел склало 2305494 тис. крб. або 54,7%. Це зростання отримано за рахунок збільшення позикових засобів підприємства (на 2305494 або на 58,4%), в основному в результаті росту кредиторської заборгованості. У той же час частка власних коштів скоротилася на 30,7%, при незмінній її абсолютній величині (3667076). За аналогічний період минулого року позикові кошти скоротилися на 761 203 тис. рублів, або на 58,4%, що в основному і вплинуло на зменшення пасивів на 638 689 тис. руб. або на 13,2%.

3.5.1. Аналіз власних коштів ТОВ «IMT - сервіс»

Питома вага власних коштів підприємства в 2002 році збільшився на 14%, а в 2003 році їх питома вага різко скоротився на 30,7% і склав до кінця аналізованого періоду 56,3% від засобів підприємства, що викликано (як уже було відзначено) різким зростанням частки позикових коштів. Незважаючи на це власні кошти складають більше 50%, тобто у підприємства власних коштів більше, ніж позикових. Необхідно відзначити, що якщо питома вага власних коштів становить більше 50%, то можна вважати що, продавши приналежну підприємству частина активів воно зможе повністю погасити свою заборгованість різним кредиторам.
Для оцінки даних пасиву балансу складається аналітична таблиця 7.
Таблиця 7.
Власні і позикові кошти.
2002
2003
Показники
На початок
На кінець
На початок
На кінець
Відхилення
Року
Року
Року
Року
Абсолютна
%
2002
2003
2002
2003
1
2
3
4
5
6
7
8
1. Всього коштів підприємства, тис. руб. (Стр.699), - у тому числі:
4 847 367
4 208 747
4 208 747
6 514 241
-638 689
2 305 494
86,8
154,7
2.Собственние кошти підприємства, тис. руб. (Рядок 490);
3 544 562
3 667 076
3 667 076
3 667 076
122 514
0
103,5
100
-Те ж у% до майна
73
87
87
56,3
14
-30,7
З них:
2.1.Налічіе власних оборотних коштів, тис. руб. (490-190-390)
-265 451
226 565
226 565
459 856
492 016
233 291
-88,3
202,9
-Те ж у% до власних коштів.
-
6,18
6,18
12,5
6,18
6,32
3.Заемние кошти, тис. руб. (590 +690)
1 302 874
541 671
541 671
2 847 165
-761 203
2 305 494
41,6
в 5 разів.
-Те ж у% до майна;
26,87
12,8
12,8
43,7
-14,07
30,9
з них:
3.1.Долгосрочние позики, тис. руб. (Рядок 590);
- У% до позикових коштів.
3 .2. Короткострокові кредити і позики, тис. руб. (610);
200 000
929 760
-200 000
929 760
- У% до позикових коштів.
15,35
32,65
-15,35
32,65
3.3.Кредіторская заборгованість, тис. руб. (620);
1 102 874
541 671
541 671
1 917 405
-561 203
1 375 734
49
У 3,75 рази
- У% до позикових коштів.
84,6
100
100
67,35
15,4
-32,65
\ S

Малюнок № 2
Аналіз власних оборотних коштів
На початок звітного періоду наявність власних оборотних коштів склало 226 565тис. руб. і за рахунок цього джерела покривалося 34,4% (226565/658324х100%) матеріальних оборотних коштів, при нормативі в 50% і більше. На кінець ж року вартість власних оборотних коштів склала 459859 тис. крб., Що покриває лише 17,3% (459859/2654868х100%) матеріальних оборотних коштів, що значно нижче нормативу і говорить про недолік власних оборотних коштів і зайвої частки позикових.
Оскільки велике значення для стійкості фінансового положення має наявність власних оборотних коштів і їх зміну, доцільно вивчити утворюють його чинники.
Розглянемо зміну власних оборотних коштів (таблиця 8)
Таблиця 8.
Розрахунок власних оборотних коштів. (Тис. крб.)
2002
2003
Відхилення
Рівень
Показники
На початок
На кінець
На початок
На кінець
+
%
Впливу на ізм.
року
Року
Року
року
2002
2003
2002
2003
СОС,%
1. Статутний капітал
5 500
5 500
5 500
5 500
0
100
0
2. Додатковий
капітал.
1 739 351
1 739 351
1 739 351
1 739 351
0
100
0
3.Резервний капітал
-
-
-
-
-
-
-
-
-
4.Фонди накопичення
1 799 711
1 922 225
1 922 255
1 922 255
122 514
0
106,8
100
-
5. Фонд соціальної сфери
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
-
6.Нераспределенная прибуток минулих років
-
-
-
-
-
-
-
-
-
7.Нераспределенная прибуток отч. Року
-
-
-
-
-
-
-
-
-
Разом власні кошти (розділ 4)
3 544 562
3 667 076
3 667 076
3 667 076
122 514
0
103,5
100
Виключається:
1. Нематеріальні активи
2.0сновние кошти
3 431 283
2 761 869
2 761 869
2 419 416
-669 414
-342 453
80,5
87,6
146,8
3.Незавершенное будівництво
358 588
408 588
408 588
457 350
50 000
48 762
113,9
111,9
+20,9
4. Довгострокові фінансові вкладення
20 142
20 142
20 142
20 142
0
0
100
100
Разом необоротних активів (розділ 1)
3 810 013
3 190 599
3 190 599
2 896 908
-619 414
-293 691
83,7
90,8
-125,9
5. Збиток звітного року
0
249 912
249 912
310 312
249 912
60 400
124,17
+25,9
Разом виключається:
3 810 013
3 440 511
3 440 511
3 207 220
-396 502
-233 291
90,3
93,2
-100
Разом власних оборотних коштів
-265 451
226 565
226 565
459 856
492 016
233 291
202,9
100

З даних таблиці 8. видно, що на збільшення власних оборотних коштів більш ніж в 2 рази в найбільшою мірою вплинуло зменшення вартості основних засобів на 342453 тис. руб. або на 12,4%. Дане зниження становить найбільший рівень впливу на загальну зміну власних оборотних коштів (146,8%).
З наведених даних можна зробити висновок про те, що незважаючи на удавану значне збільшення власних оборотних коштів (у 2 рази) зміна відбулася за рахунок зменшення статей, які під час розрахунку виключаються з вартості власних коштів підприємства при одночасному зменшенні останніх. Хоча в ідеалі зростання власних оборотних коштів повинен відбуватися за рахунок збільшення власних коштів, а не за рахунок зменшення основних коштів, нематеріальних активів і довгострокових фінансових вкладень.

 

3.5.2. Аналіз позикових коштів ТОВ «IMT - сервіс»

   
Оскільки позикові кошти зросли за звітний рік, а частка власних скоротилася, то необхідно більш детально розглянути вплив кожної статті на приріст позикових коштів.
Довгострокові позики в звітному і в попередньому періодах відсутні. Короткострокові кредити і позики склали 929760 тис. руб. на кінець звітного періоду або 32,65% від усіх позикових коштів, при їх відсутності на початок періоду.
В 3,5 рази зросла кредиторська заборгованість, яка становить найбільшу питому вагу в позикових коштах - 67,35% на кінець року. Причому її збільшення з 541 671 тис. руб. до 1917405 тис. крб. (На 1375734 тис. крб.) Не перекривається збільшенням грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень (див. таблицю 4 .. показник 3.2). Це тягне за собою погіршення платоспроможності підприємства.
Тому необхідно більш детально вивчити склад кредиторської заборгованості. Розглянемо таблицю 9 (стор. 67)
Аналізуючи зміни в складі і структурі кредиторської заборгованості, наведені в таблиці 2.5, можна зазначити що відбулися істотні зміни в наступних статтях:
· Заборгованість постачальникам і підрядникам збільшилася за звітний період в 4,5 рази або на 967 605 тис. руб., При питомій вазі у всій кредиторської заборгованості в 64,7%. У 2002 році дана стаття скоротилася на 340 176 тис. руб. (З питомою вагою в 50,4% на кінець року).
Аналіз кредиторської заборгованості.
Таблиця 9              
Аналіз структури кредиторської заборгованості.
2002 р про д.
Розрахунки з кредиторами
На початок року
На кінець звітного періоду.
Зміна за звітний період
Сума, тис. руб.
Питома вага,%
Сума, тис. руб.
Питома вага,%
Сума, тис. руб.
%
1.З постачальниками і підрядниками
613 305
55,6
273 129
50,4
-340 176
44,5
2.По оплаті праці
152 210
13,8
119 374
22
-32 836
78,4
3.По соціальному страхуванню і забезпеченню
140 155
12,7
86 710
16
-53 445
61,87
4. Заборгованість перед бюджетом
194 204
17,6
62 458
11,5
-101 746
32,2
Разом кредиторська заборгованість
1 102 874
100
541 671
100
-561 203
49,1
2003 р про д.
Розрахунки з кредиторами
На початок року
На кінець звітного періоду.
Зміна за звітний період
Сума, тис. руб.
Питома вага,%
Сума, тис. руб.
Питома вага,%
Сума, тис. руб.
%
1.З постачальниками і підрядниками
273 129
50,4
1 240 734
64,7
967 605
У 4,5 рази
2.По оплаті праці
119 374
22
280 915
14,6
161 541
235
3.По соціальному страхуванню і забезпеченню
86 710
16
109 059
5,7
22 349
125,7
4. Заборгованість перед бюджетом
62 458
11,5
150 019
7,8
87 561
240
5.Аванси отримані
134 116
7
+134 116
6.Прочіе кредитори
2 562
0,13
+2 562
Разом кредиторська заборгованість
541 671
100
1 917 405
100
1 375 734
353,9
· Зросла практично в 2,5 рази заборгованість з оплати праці у 2003 році з одночасним скороченням її частки в структурі кредиторської заборгованості на 7,4%. Причому в 2002 році за цією статтею відбулося зменшення на 21,6%, що говорить про те, що почалося в 2002 році поліпшення з видачі заробітної плати не мав продовження у 2003 році.
· Відбулося збільшення заборгованості перед бюджетом на 87 561 тис. руб. або майже в 2,5 рази. Треба відзначити негативну тенденцію її збільшення. Так до кінця 2002 року відбулося зменшення заборгованості перед бюджетом на 101 746 тис. руб., Що дало зменшення в кредиторської заборгованості на 18% (-101746 / -561203 х100%).
· Менш значними темпами відбулося збільшення за іншими статтям: так заборгованість по соціальному страхуванню і забезпеченню виросла до кінця звітного періоду на 25,7% (+22 349 тис. рублів). Слід також зазначити, що в кінці 1998 року з'явилася така стаття як «Аванси отримані» в розмірі 134 116 тис. рублів та «Інші кредитори» у розмірі 2 562 тис. рублів, при їх відсутності в 2002 році і на початок 2003 року.
У цілому можна відзначити деяке поліпшення структури кредиторської заборгованості пов'язане зі скороченням частки «хворих» статей (заборгованість перед бюджетом, заборгованість з оплати праці). Негативним моментом є зростання заборгованості стороннім підприємствам (її частки), що пов'язано з взаємними не платіж. У той же час у 2002 році відбулося скорочення частки кредиторської заборгованості у підсумку балансу підприємства до 12,8%, а в 2003 році відбулося зростання її частки до 29%, що свідчить про погіршення структури пасивів підприємства у 2003 році.
На кінець звітного періоду кредиторська заборгованість різко збільшилася. З одного боку, кредиторська заборгованість - найбільш привабливий спосіб фінансування, так як відсотки тут звичайно не стягуються. З іншого боку, через великі відстрочок по платежах у підприємства можуть виникнути проблеми з постачаннями, збиток репутації фірми через несприятливі відгуків кредиторів, судові витрати у справах, порушених постачальниками.
Зниженню заборгованості сприяє ефективне керування нею за допомогою аналізу давності термінів. Такий аналіз виявляє хто з кредиторів, довго чекає оплати і швидше за все почне виявляти нетерпіння. ТОВ "IMT - сервіс" необхідно, перш за все, розрахуватися з боргами перед бюджетом, по соціальному страхуванню і забезпеченню, так як відстрочки за цими платежами, зазвичай тягнуть за собою виплату штрафів (пені). Потім необхідно чітко структурувати борги перед постачальниками і підрядниками, і виявити які з них вимагають невідкладного погашення. На ТОВ "IMT - сервіс" рекомендується вдатися до механізму взаємозаліків.
Для більш детального аналізу структури всієї заборгованості, доцільно розглянути співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості, представлений в таблиці 10 (стор. 70)
Таблиця 10                                                         
Порівняльний аналіз дебіторської і кредиторської заборгованості на кінець року. (Тис. крб.)
Розрахунки
Дебіторська
Заборгованість
Кредиторська
заборгованість
Перевищення заборгованості
Дебіторської
Кредиторської
2002
2003
2002
2003
2002
2003
2002
2003
1.З покупцями чи постачальниками за товари та послуги
273 129
1 240 734
273 129
1 240 734
2.По векселями
3. За авансами
134 116
134 116
4. З відрахувань на соціальні потреби
86 710
109 059
86 710
109 059
5. З бюджетом
62 458
150 019
62 458
150 019
6. По оплаті праці
119 374
280 915
1 119 374
280 915
7. З іншими
87 036
326 555
2 562
87 036
323 993
Разом
87 036
326 555
541 671
1 917 405
454 635
1 590 850
Висновок: у наявності перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською в сумі 1590850 тис. крб. або майже в 6раз. Тобто, якщо всі дебітори погасять свої зобов'язання, то ТОВ «IMT - сервіс» зможе погасити лише 1 / 6 частину зобов'язань перед кредиторами. Але в той же час перевищення кредиторської заборгованості над дебіторською дає підприємству можливість використовувати ці кошти, як залучені джерела (наприклад отримані аванси витрачені; отриману сировину пущено у переробку і т.д.)
Висновок.
Фінанси займають особливе місце в економічних відносинах. Їх специфіка проявляється в тому, що вони завжди виступають у грошовій формі, мають розподільний характер і відбивають формування і використання різних видів доходів і нагромаджень суб'єктів господарської деятельнсоті сфери матеріального виробництва, держави й учасників невиробничої сфери.
Фінансові відносини існують об'єктивно, але мають конкретні форми прояву, що відповідають характеру виробничих відносин у суспільстві. У сучасних умовах форми фінансових відносин перетерплюють серйозні зміни. Становлення ринку та підприємництва в Росії припускає не тільки роздержавлення економіки, приватизацію підприємств, їх демонополізацію для створення вільного економічного сектора, розвиток конкуренції, лібералізацію цін і зовнішньоекономічних зв'язків підприємств, але і фінансове оздоровлення народного господарства, створення адекватної системи фінансових відносин.
Фінанси підприємств, будучи частиною загальної системи фінансових відносин, відбивають процес утворення, розподілу і використання прибутків на підприємствах різних галузей народного господарства і тісно пов'язані з підприємництвом, оскільки підприємство є формою підприємницької діяльності.
Список використаної літератури
1. Баканов М.І. , Шеремет А.Д. «Теорія економічного аналізи: підручник.». - М.: Фінанси і статистика, 2002 - 288с.
2. Балабанов І.Т. "Основи фінансового менеджменту. Як керувати капіталом?". - М.: Фінанси і Статистика, 2002.
3. Ворст І., Ревентлоу П. "Економіка фірми" вид. "Вища школа" 2002
4. Гусєва Є.Г. "Управління виробництвом на малому підприємстві" навчально-практичний посібник - М.: МГУЕСІ, 2003 - 114с.
5. Ільєнкова С.Д. "Економіка і статистика фірм" - М.: Фінанси і статистика, 2002. - 240с
6. Ковальов В.В. «Фінансовий аналіз: Управління капіталом. Вибір інвестицій. Аналіз звітності. »- М.: Фінанси і статистика, 2002 - 432с.
7. Крейнина М.М. «Фінансовий стан підприємства. Методи оцінки ».- М..: ІКЦ« Дис », 2003 - 224с.
8. Моляков Д.С. "Фінанси підприємств галузей народного господарства". - М.: ФиС, 2002.
9. Палій В.Ф., Суздальцева Л.П. "Техніко-економічний аналіз виробничо - господарської діяльності підприємств" вид. "Машинобудування" - 2004
10. Положення про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), та про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку. Затверджено постановою Урядом РФ 5 серпня 2004 року № 552.
11. Скоун Т. "Управлінський облік" .- М.: Изд-во ЮНИТИ, 2003
12. Стоянов Е.А., Стоянова Е.С. "Експертна діагностика і аудит фінансово-господарського становища підприємства". - М.: Перспектива, 2002
13. "Фінансовий менеджмент: теорія і практика" / За ред. Стоянової Є.С. - М.: Перспектива, 2002
14. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. «Методика фінансового аналізу» - М.: ИНФРА-М, 2002 - 176с.
15. Шеремет А.Д. "Економічний аналіз в управлінні виробництвом" 1984
16. Шим Дж., Сігел Дж. Методи управління вартістю і аналізу витрат. - М.: Філін, 2002
17. Шишкін А.К., Вартанян С.С. , Мікрюков В.А. "Бухгалтерський облік і фінансовий аналіз на комерційних підприємствах" "Інфра-м" - 2002
18. Інструкція ГНС РФ № 37 від 10.08.95г. із змінами і доповненнями.


[1] Гусєва Є.Г. "Управління виробництвом на малому підприємстві" навчально-практичний посібник - М.: МГУЕСІ, 2003 - (76)
[2] Гусєва Є.Г. "Управління виробництвом на малому підприємстві" навчально-практичний посібник - М.: МГУЕСІ, 2003 - (77)
[3] Гусєва Є.Г. "Управління виробництвом на малому підприємстві" навчально-практичний посібник - М.: МГУЕСІ, 2003 - (79)
[4] Гусєва Є.Г. "Управління виробництвом на малому підприємстві" навчально-практичний посібник - М.: МГУЕСІ, 2003 - (80)
[5] Гусєва Є.Г. "Управління виробництвом на малому підприємстві" навчально-практичний посібник - М.: МГУЕСІ, 2003 - (82)
[6] Гусєва Є.Г. "Управління виробництвом на малому підприємстві" навчально-практичний посібник - М.: МГУЕСІ, 2003 - (95)
[7] Гусєва Є.Г. "Управління виробництвом на малому підприємстві" навчально-практичний посібник - М.: МГУЕСІ, 2003 - (96)
[8] Балабанов І.Т. Основи фінансового менеджменту. Як управляти капіталом? - М.: ФиС, 2004 - (53)
[9] Ковальов В. В. "Фінансовий аналіз: управління капіталом", М.: ФиС, 2002 - (119)
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Менеджмент і трудові відносини | Диплом
501.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Управління фінансовими потоками
Управління фінансовими потоками 2
Управління фінансовими потоками підприємства
Три завдання управління фінансовими потоками
Управління фінансовими потоками на прикладі підприємства РосСібСтрой
Принципи та підходи управління фінансовими потоками за кордоном
Управління фінансовими потоками на малому підприємстві в умовах невизначенності економічного
Система стратегічного управління на підприємстві ТОВ Тепло сервіс
Управління оборотними засобами підприємства на прикладі ТОВ Веселка-Сервіс
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru