Управління прибутком

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Зміст
Вступ 3
Глава 1. Теоретичні основи управління прибутком 7
1.1 Основні поняття сфери управління прибутком .. 7
1.2 Функції та об'єкти управління прибутком .. 11
1.3 Сучасні методи управління прибутком .. 21
Глава 2. Аналіз управління прибутком в ТД «Олімп» філії ВАТ «Ліпецкоблгаз» 32
2.1. Організаційно-економічна характеристика ТД «Олімп» філії ВАТ «Ліпецкоблгаз». 32
2.2 Аналіз прибутку і рентабельності підприємства. 37
2.3 Аналіз виручки від реалізації продукції і чистого прибутку підприємства 46
Глава 3. Рекомендації з управління прибутком 54
3.1 Шляхи підвищення рентабельності діяльності підприємства. 54
3.2 Використання фінансового та операційного важелів для максимізації прибутку 62
3.3 Рекомендації по факторному аналізу та формування прибутку від продажів і оцінці фінансової міцності. 66
Висновок 74
Список використаних джерел. 78

Введення
Прибуток, найважливіша економічна категорія отримала новий зміст в умовах сучасного економічного розвитку країни, формування реальної самостійності суб'єктів господарювання. Будучи головною рушійною силою ринкової економіки, вона забезпечує інтереси держави, власників і персоналу підприємства. Прибуток є складовим елементом ринкових відносин, займає чільне місце в створенні ринку засобів виробництва, предметів народного споживання, цінних паперів.
Прибуток - це грошове вираження основної частини грошових накопичень, створюваних підприємствами будь-якої форми власності. Як економічна категорія вона характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності підприємства. Прибуток є показником, який найбільш повно відображає ефективність виробництва, обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Разом з тим прибуток впливає на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва при будь-якій формі власності.
Прибуток - один з основних фінансових показників плану та оцінки господарської діяльності підприємств. За рахунок прибутку здійснюється фінансування заходів з науково-технічного та соціально-економічному розвитку підприємств, збільшення фонду оплати праці їх працівників.
Вона є не тільки джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, але і набуває все більшого значення у формуванні бюджетних ресурсів, позабюджетних і благодійних фондів.
Багатоаспектне значення прибутку посилюється з переходом економіки держави на основи ринкового господарства. Справа в тому, що акціонерне, орендне, приватне або іншої форми власності підприємство, отримавши фінансову самостійність і незалежність, мають право вирішувати, на які цілі і в яких розмірах спрямовувати прибуток, що залишився після сплати податків до бюджету та інших обов'язкових платежів і відрахувань.
Тому одним із актуальних завдань сучасного етапу є оволодіння керівниками та фінансовими менеджерами сучасними методами ефективного управління формуванням, розподілом і використанням прибутку підприємства. Істотно зростає і відповідальність за своєчасність і якість прийнятих рішень. Підвищується роль маркетингових досліджень, що дозволяють вивчати динаміку потреб на ринку товарів і послуг.
Грамотне, ефективне управління формуванням прибутку передбачає побудову на підприємстві відповідних організаційно-методичних систем забезпечення цього управління, знання основних механізмів формування прибутку, використання сучасних методів її аналізу і планування.
Поряд з формуванням прибутку на кожному підприємстві має бути забезпечено і ефективне управління її розподілом. Необхідно при цьому мати на увазі, що кожен цикл розподілу прибутку звітного періоду - це одночасно і процес забезпечення ефективних умов її формування на розширеній основі в майбутньому періоді, реалізації цілей стратегічного розвитку підприємства.
У сучасних умовах на російських підприємствах склалася вкрай несприятлива ситуація щодо показників прибутку. Продовжується падіння промислового виробництва, скорочується маса прибутку в реальному секторі економіки, зросла питома вага збиткових заходів. У таких умовах питання управління прибутком стають найбільш актуальними.
Актуальність теми дослідження пояснюється значенням прибутку в діяльності підприємства, так як її максимізація є першорядним завданням.
Метою роботи є вивчення теоретичних основ механізму управління прибутком у реальному секторі економіки, аналіз ефективності її формування, розподілу і використання на прикладі конкретного підприємства. Для досягнення поставленої мети в дипломній роботі були поставлені наступні завдання:
розкрито основні поняття сфери управління прибутком;
розглянуті функції та об'єкти управління прибутком;
описані сучасні методи управління прибутком;
зроблена оцінка фінансового стану ТД «Олімп»;
проаналізовано прибуток і рентабельність ТД «Олімп»;
проведено аналіз виручки від реалізації;
проаналізовано динаміка і розподіл чистого прибутку підприємства та запропоновано рекомендації щодо вдосконалення управління прибутком на підприємстві.
Об'єкт дослідження - торговий дім «Олімп» філія ВАТ «Ліпецкоблгаз».
Предмет дослідження: процес управління прибутком в ТД «Олімп». Період дослідження: 2005-2007 рр..
У роботі застосовані наступні методи: метод порівняння, розрахунково-аналітичні методи, методи структурно-динамічного аналізу, графоаналітичний метод.
Відповідно до завдань та цілями побудована дана робота, яка складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Робота містить 76 сторінок тексту. Для забезпечення наочності сприйняття інформації робота ілюстрована 10 рисунками, 13 таблицями.
Теоретико-методологічною основою роботи з'явилися праці вітчизняних і зарубіжних економістів, присвячені проблемам управління прибутком і його вдосконалення на підприємстві, матеріали періодичних видань, законодавчі та нормативні акти федерального і регіонального значення.

Глава 1. Теоретичні основи управління прибутком

1.1 Основні поняття сфери управління прибутком

Прибуток, будучи головною рушійною силою економіки ринкового типу, характеризується різноманіттям змісту форм.
Основним показником прибутку, що використовується для оцінки виробничо-господарської діяльності виступає: валовий прибуток, балансовий прибуток, прибуток від реалізації продукції, що випускається, прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства або чистий прибуток.
Валовий прибуток являє собою суму прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг), основних фондів (включаючи земельні ділянки), іншого майна підприємства і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по цих операціях.
Балансовий прибуток - сума прибутку підприємства від реалізації продукції та доходів від інших видів діяльності. Балансова прибуток, як кінцевий фінансовий результат виявляється на підставі бухгалтерського обліку.
Прибуток від реалізації - це різниця між валовим доходом і витратами на реалізацію товарів (витратами обігу). Прибуток є результуючим показником господарської діяльності торгової фірми [7, c. 118].
Чистий прибуток являє собою різницю між балансовим прибутком і сумами відрахувань і платежів до бюджетів різних рівнів.
Розглядаючи сутність прибутку, слід в першу чергу відзначити такі її характеристики:
Прибуток являє собою форму доходу підприємця, що здійснює певний вид діяльності. Ця внешностная, найбільш проста форма вираження прибутку є разом з тим недостатньою для її повної характеристики, тому що в ряді випадків активна діяльність у будь-якій сфері може і не бути пов'язаною з отриманням прибутку (наприклад, діяльність політична, благодійна та ін.)
Прибуток є формою доходу підприємця, що вклав свій капітал з метою досягнення певного комерційного успіху. Категорія прибутку нерозривно пов'язана з категорією капіталу - особливим чинником виробництва - і в усередненому вигляді характеризує ціну функціонуючого капіталу.
Прибуток не є гарантованим доходом підприємця, що вклав свій капітал у той чи інший вид бізнесу. Вона є результатом тільки вмілого та успішного здійснення цього бізнесу. Але в процесі ведення бізнесу підприємець внаслідок своїх невдалих дій або об'єктивних причин зовнішнього характеру може не тільки втратити очікуваного прибутку, але й повністю або частково втратити вкладений капітал. Тому прибуток є в певній мірі і платою за ризик здійснення підприємницької діяльності.
Прибуток характеризує не весь дохід, отриманий у процесі підприємницької діяльності, а тільки ту частину доходу, яка "очищена" від понесених витрат на здійснення цієї діяльності. Іншими словами в кількісному вираженні прибуток є залишковим показником, що представляє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення підприємницької діяльності.
Прибуток є вартісним показником, вираженим у грошовій формі. Така форма оцінки прибутку пов'язана з практикою узагальненого вартісного обліку всіх пов'язаних з нею основних показників - вкладеного капіталу, отриманого доходу, понесених витрат і т.п., а також до діючого порядку податкового її регулювання [5, c. 315].
З урахуванням розглянутих основних характеристик прибутку її поняття в найбільш узагальненому вигляді може бути сформульована таким чином: «Прибуток являє собою виражений у грошовій формі чистий дохід підприємця на вкладений капітал, що характеризує його винагороду за ризик здійснення підприємницької діяльності, який представляє собою різницю між сукупним доходом і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності »[10, c. 28].
Висока роль прибутку в розвитку підприємства і забезпеченні інтересів його власників і персоналу визначають необхідність ефективного і безперервного управління прибутком. Управління прибутком являє собою процес вироблення і прийняття управлінських рішень по всіх основних аспектах її формування, розподілу, використання і планування на підприємстві.
Забезпечення ефективного управління прибутком підприємства визначає ряд вимог до цього процесу, основними з яких є:
Інтегрованість із загальною системою управління підприємством. В якій би сфері діяльності підприємства не приймалося управлінське рішення, воно прямо або побічно впливає на прибуток. Управління прибутком безпосередньо пов'язано з виробничим менеджментом персоналу, інвестиційним менеджментом, фінансовим менеджментом і деякими іншими видами функціонального менеджменту. Це визначає необхідність органічної інтегрованості системи управління прибутком із загальною системою управління підприємством.
Комплексний характер формування управлінських рішень. Усі управлінські рішення в сфері формування і використання прибутку найтіснішим чином взаємопов'язані і мають прямий або непрямий вплив на кінцеві результати управління прибутком. У ряді випадків цей вплив може носити суперечливий характер. Так, наприклад, здійснення високоприбуткових фінансових вкладень може викликати дефіцит фінансових ресурсів, що забезпечують виробничу діяльність, і як наслідок - істотно зменшити розмір операційного прибутку. Тому управління прибутком повинно розглядатися як комплексна система дій, що забезпечує розробку взаємозалежних управлінських рішень, кожне з яких вносить свій внесок у результативність формування та використання прибутку по підприємству в цілому.
Високий динамізм управління. Навіть найбільш ефективні управлінські рішення в сфері формування і використання прибутку, розроблені та реалізовані на підприємстві в попередньому періоді, не завжди можуть бути повторно використані на наступних етапах його діяльності. Перш за все, це пов'язано з високою динамікою факторів зовнішнього середовища на стадії переходу до ринкової економіки, і в першу чергу - зі зміною кон'юнктури товарного і фінансового ринків. Крім того, змінюються в часі і внутрішні умови функціонування підприємства особливо на етапах переходу до наступних стадій його життєвого циклу. Тому системі управління прибутком має бути притаманний високий динамізм, що враховує зміну факторів зовнішнього середовища, ресурсного потенціалу, форм організації та управління виробництвом, фінансового стану й інших параметрів функціонування підприємства.
Багатоваріантність підходів до розробки окремих управлінських рішень. Реалізація цієї вимоги передбачає, що підготовка кожного управлінського рішення в сфері формування, розподілу і використання прибутку повинна враховувати альтернативні можливості дій. При наявності альтернативних проектів управлінських рішень їх вибір для реалізації повинен бути заснований на системі критеріїв, які визначають політику управління прибутком підприємства. Система таких критеріїв встановлюється самим підприємством.
Орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства. Якими б прибутковими не здавалися ті чи інші проекти управлінських рішень в поточному періоді, вони повинні бути відхилені, якщо вони вступають у протиріччя з місією (головною метою діяльності) підприємства, стратегічними напрямками його розвитку, підривають економічну базу формування високих розмірів прибутку в майбутньому періоді [ 12, c. 56].
З урахуванням змісту процесу управління прибутком і що пред'являються до нього вимог формуються його цілі і завдання.
Головною метою управління прибутком є ​​забезпечення максимізації добробуту власників підприємства у поточному та перспективному періоді. Ця головна мета покликана забезпечувати одночасно гармонізацію інтересів власників з інтересами держави і персоналу підприємства.
До завдань управління прибутком можна віднести:
забезпечення максималізації розміру формованого прибутку, відповідного ресурсного потенціалу підприємства;
забезпечення виплати необхідного рівня доходу на інвестований капітал власникам підприємства;
забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів за рахунок прибутку відповідно до завдань розвитку підприємства в майбутньому періоді;
забезпечення постійного зростання ринкової вартості підприємства [36, c. 19].

1.2 Функції та об'єкти управління прибутком

Механізм управління прибутком передбачає такі дії на чинники фінансово - господарської діяльності, які б сприяли, по-перше, підвищення доходів і, по-друге, зниження витрат.
Суб'єктом прибутку є організаційно - технічний рівень управління підприємницькою діяльністю підприємства, конкурентоспроможність продукції, що випускається, рівень продуктивності праці, витрати на виробництво і реалізацію продукції, рівень цін на готову продукцію.
Об'єктом прибутку є грошове надходження і виплати. Отримання прибутку є основною метою діяльності будь-якого господарського суб'єкта. Найважливіша роль прибутку, посилюється з розвитком підприємництва, визначає необхідність правильного її обчислення. Від того, наскільки достовірно визначена плановий прибуток, буде залежати успішна фінансово-господарська діяльність підприємства.
Управління прибутком на підприємстві здійснюється за допомогою таких методів, як, планування, формування, розподіл і використання прибутку [9, c. 185].
Планування прибутку - складова частина фінансового планування. Воно проводитися окремо за всіма видами діяльності підприємства. Роздільне планування обумовлено відмінностями й методології обчислення оподаткування прибутку від різних видів діяльності.
У процесі розробки фінансових планів враховуються всі фактори, що впливають на величину прибутку, і модифікуються фінансові результати від прийняття різних управлінських рішень. В умовах стабільної економіки, що розвивається планування прибутку здійснюється на період від трьох до п'яти років. При відносно стабільних цінах і прогнозованих умовах господарювання поширене поточне планування в рамках одного року. При нестабільній економічній і політичній ситуації планування можливе на короткочасний період - квартал, півріччя. Об'єктом планування є елементи балансового прибутку, в першу чергу, прибуток від реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг. Основою розрахунків прибутку служить прогнозований обсяг продажу. Це пов'язано з тим, що виробнича програма і запаси залежать від обсягу продажів. Проте цей обсяг може обмежуватися наявними виробничими потужностями. У такому разі саме вони є відправною точкою для планування.
Після визначення обсягу продажу розробляється виробнича програма на основі укладених контрактів. Виробнича програма залежить від планового обсягу реалізації і від величини запасів готової продукції на складі на початок і на кінець планованого періоду. У свою чергу, виробнича програма є основою для розрахунку потреби в матеріалах. Потреба в матеріалах визначається з обліків запасів на складі на початок планованого періоду, а також перехідних залишків на кінець періоду [13, c. 67].
Важливим елементом у плануванні прибутку є облік трудових витрат. З урахуванням необхідних відрахувань у соціальні фонди планується витрати на оплату праці. Далі складається кошторис виробничих накладних витрат, що включаються у виробничу собівартість. Сума цих витрат залежить від їх складу та поведінки щодо обсягу виробництва. Роздільно визначати змінні і постійні витрати. У результаті проведених розрахунків формується виробнича собівартість реалізованої продукції з урахуванням залишків готової продукції на початок і кінець планованого періоду.
На наступному етапі складаються кошториси адміністративних і комерційних витрат. На підставі цих розрахунків формується план з прибутку від реалізації продукції. Для планування балансового прибутку використовуються дані про майбутні операційних, а також позареалізаційні доходи та витрати. Наведений метод планування прибутку носить назву метод прямого розрахунку. У його основі лежить по асортиментний розрахунок прибутку від випуску і реалізації продукції. У процесі планування прибутку важливо визначити, за рахунок яких чинників вона зростає чи знижується. Оскільки прибуток обчислюється як різниця між ціною і собівартістю, то очевидно, що на розмір прибутку впливають зростання цін і зниження собівартості [16, c. 118].
Для збереження рівня прибутку на підприємстві важливо визначити момент початку проектування і запуску у виробництво нової продукції. Підвищення якості продукції, дизайну, технічні удосконалення і інші прийоми підтримки попиту на продукцію вимагають додаткових витрат і тому також повинні застосовуватися задовго до того, як рівень рентабельності почне знижуватися або принаймні відразу ж, як тільки така тенденція намітиться. Більш того, на гребені спроса поліпшення пропонованого товару може спричинити за собою і підвищення ціни на нього, і відповідно, прибутки.
Для формування прибутку важливе значення має визначення моменту реалізації продукції. В окремих законодавчих актах по - різному трактується момент реалізації. Однак незалежно від прийнятої трактування моменту реалізації в законодавчих актах, формування на підприємстві прибутку від реалізації продукції має місце тільки за умови реальної реалізації, тобто при зарахуванні коштів від покупця на розрахунковий рахунок постачальника. Визначення моменту реалізації за датою відвантаження товарів і пов'язане при цьому виникнення податкових зобов'язань супроводжується відволіканням оборотних коштів підприємств на сплату податків, погіршенням їх фінансового стану. Формування прибутку виглядає таким чином (рисунок 1).

SHAPE \ * MERGEFORMAT
ПДВ
Акцизи
Прибуток від реалізації продукції, робіт, послуг
Прибуток до оподаткування
Чистий прибуток
Комерційні витрати
Інші доходи
Інші витрати

Рис.1. Формування прибутку
Істотний вплив на обсяг реалізації продукції, а також безпосередньо і прибуток від реалізації справляє розмір прибутку, що включається в ціну продукції. В умовах формування ринкової економіки, скасовано в більшості випадків державне регулювання рентабельності продукції, створюється можливість регулювання прибутку за рахунок зазначеного чинника. Цьому сприяє відсутність достатньої конкуренції при виробництві та реалізації багатьох видів продукції.
Розрізняють такі чинники формування прибутку, які в узагальненому вигляді характеризує структурно - логічна модель, показана на малюнку 2.

SHAPE \ * MERGEFORMAT
Обсяг реалізованої продукції
Випуск товарної продукції
Залишки нереалізованої продукції
Структура реалізованої продукції
Повна собівартість реалізованої продукції
Ціни на реалізовану продукцію
Завищення цін
Порушення стандартів.
Від цінних паперів і пайової участі в спільних підприємствах
Штрафи, пені, неустойки
Прибуток (збиток) минулих років, виявлена ​​у звітному році
Надходження боргів і дебіторської заборгованості
Фінансова допомога від інших підприємств.
Інші прибутку
Прибуток від іншої діяльності
Прибуток від реалізації продукції
Прибуток

Рис.2. Фактори формування прибутку
На зміну прибутку впливають багато факторів. За ступенем співпідпорядкованості вони діляться на чинники першого і другого порядків. Взаємозв'язок чинників першого та другого порядків з прибутком пряма, за винятком зміни собівартості, зниження якої приводить до зростання прибутку. До зовнішніх факторів, які не залежать від діяльності підприємства, відносяться: кон'юнктура ринку, рівень цін на споживані матеріально-технічні ресурси, норми амортизації, система оподаткування та ін Внутрішні фактори діють на прибуток через збільшення обсягу випуску продукції, поліпшення якості продукції, підвищення відпускних цін і зниження витрат виробництва і реалізації продукції [30, c. 345].
Відомі три методи формування прибутку: прямий, нормативний і контрольний. Прямий метод, або метод прямого рахунку. Цей метод передбачає як глобальний розрахунок прибутку - по всьому об'єму випуску (реалізації) продукції або послуг, так і локальний - за кожним видом товару або асортиментної групі з подальшим підсумовуванням згідно з обсягом виробництва. Нормативний метод, що оцінює масу прибутку за коефіцієнтом рентабельності (незамінний для оптимізації асортименту за критерієм рентабельності продукції). Контрольний, чи економічний, або аналітичний (факторний) метод, який можна застосовувати і як контрольний, і як самостійний, кращий в умовах інфляційної нестабільності, що дозволяє врахувати індекси інфляції за такими факторами як відпускними цінами, покупними цінами і тарифами на компоненти виробництва, заробітної плати, нормами амортизації, вартості обладнання та інших основних засобів.
Формування і розподіл прибутку будується за наступною схемою:
Прибуток від випуску продукції (в оптових відпускних цінах) = (обсяг товарної продукції) - (собівартість).
Прибуток від реалізації продукції або послуг = (прибуток від випуску) ± (прибуток у перехідні залишки нереалізованої продукції).
Прибуток валовий, або за звітом - балансовий прибуток = (прибуток від реалізації) ± (результати від іншої реалізації) ± (позареалізаційні результати).
. Прибуток розрахункова, або оподатковуваний прибуток = (прибуток валова) - (рентні платежі) - (прибуток, що не обкладається податком чи оподатковувана в особливому порядку) - (резервний фонд підприємства).
. Прибуток чистий = (прибуток валова) - (податок на прибуток) - (відрахування в централізовані фонди) [17, c. 95].
Розподіл прибутку можна розглядати у трьох напрямках. Прибуток розподіляється між державою, власниками підприємства і самим підприємством. Пропорції цього розподілу значною мірою впливають на ефективність діяльності підприємства як позитивно, так і негативно.
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Прибуток
Підприємство
Власники

Рис.3. Розподіл прибутку
Взаємовідносини підприємств і держави з приводу прибутку будуються на основі оподатковуваного прибутку. Істотним в російському законодавстві є те, що податком на прибуток обкладається той прибуток, яка відображає результати фінансово-господарської діяльності і показана в бухгалтерській звітності.
Вихідною базою для обчислення оподатковуваного прибутку є валовий прибуток, як алгебраїчна сума прибутку від реалізації продукції, прибутку від реалізації майна і доходів від сальдо доходів і витрат від позареалізаційних операцій.
Далі валовий прибуток коригується на суми безоплатно отриманих цінностей, суми перевитрати по лімітуються статтями витрат, різницю між сумою виручки від реалізації, обчисленої по ринковим і фактичними цінами.
Частина прибутку розподіляється між власниками і самим підприємством, також розподіляється на прибуток, що збільшує вартість майна.
Розподіл прибутку на соціальні потреби включає в себе витрати по експлуатації соціально-побутових об'єктів, що знаходяться на балансі підприємства, фінансування будівництва об'єктів невиробничого призначення, проведення оздоровчих заході.
Якщо прибуток не витрачається на споживання, то вона залишається на підприємстві як нерозподілений прибуток минулих років і збільшує розмір власного капіталу підприємства. Наявність нерозподіленого прибутку збільшує фінансову стійкість підприємства, свідчить про наявність джерела для подальшого розвитку. За рахунок прибутку формується ціла сукупність фондів грошових коштів. На малюнку 4 показані два основних канали участі прибутку у розподільчому процесі.
SHAPE \ * MERGEFORMAT

До вилученню

До використання

Сплата податків і зборів

Сплата відсотків

Погашення позик

Відшкодування витрат і збитків

Надання фінансової допомоги

Фонд накопичення

Фонд споживання

Резервний фонд

Нерозподілений прибуток

Емісійний дохід


Ріс.4.Схема участі прибутку в розподільному процесі
Прибуток має таке значення у діяльності підприємств:
в узагальненій формі відображає результати підприємницької діяльності і є одним з показників її ефективності;
використовується в якості стимулюючого фактора підприємницької діяльності та продуктивності праці.
Багатогранний характер прибутку означає, що її дослідження має мати системний підхід. Такий підхід передбачає аналіз сукупності чинників утворення, взаємовпливу, розподілу і використання. У число утворюють факторів включена виручка, одержувана підприємством від різних видів підприємницької діяльності, у тому числі від реалізації продукції, що займає основну питому вагу, від реалізації інших активів, основних засобів [29, c. 423].
Важлива складова утворюють факторів - доходи від пайової участі в інших підприємствах, в тому числі дочірніх, доходи з цінних паперів, безоплатна фінансова допомога, сальдо штрафів, отриманих та сплачених. Взаимовлияющих чинники включають зовнішні, що визначаються фінансово-кредитною політикою держави, у тому числі податки та податкові ставки, процентні ставки по позиках, певною мірою ціни, тарифи і збори, а також внутрішні, включаючи собівартість, продуктивність праці, фондовіддачу, фондоозброєність, оборотність оборотних коштів. Фактори розподілу складаються з платежів обов'язкового характеру в бюджет і позабюджетні фонди, до банківських та страхових фондів, платежів добровільного характеру, включаючи благодійні фонди, спрямування прибутку до фондів грошових коштів, створювані в підприємствах. Фактори використання належать тільки до того прибутку, який залишається в підприємствах і комерційних організаціях. Вони включають такі напрямки: споживання, нагромадження, соціальний розвиток, капітальні та фінансові вкладення, покриття збитків та інших витрат.
Прибуток характеризує фінансовий стан підприємства. Зараз спостерігається подвійне ставлення підприємств до регулювання її розмірів. З одного боку, збільшення прибутку - одна з основних цілей діяльності підприємства. З іншого боку, чим більше прибуток, тим більша сума аналогів на неї. Прагнучи зменшити платежі до бюджетів різних рівнів, деякі підприємства занижують оподатковуваний прибуток, що очевидно, стало однією з причин істотного зменшення обсягів прибутку промисловості.
Господарюючий суб'єкт самостійно визначає напрями використання прибутку, якщо інше не передбачено Статутом.
Резервний фонд створюється господарюючими суб'єктами на випадок припинення їхньої діяльності для покриття кредиторської заборгованості. Резервний фонд акціонерного товариства використовується на виплату відсотків по облігаціях і дивідендів за привілейованими акціями у разі недостатності чистого прибутку для цих цілей. Його розмір повинен складати не менше 15% статутного капіталу. Щорічно резервний фонд поповнюється за рахунок відрахувань, що становлять практично не менше 5% прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.
Фонд нагромадження - кошти, спрямовані на виробничий розвиток підприємства, технічне переозброєння, реконструкцію, розширення, освоєння виробництва нової продукції і т.д. Фонд накопичення показує зростання майнового стану господарюючого суб'єкта, збільшення власних його коштів.
Фонд споживання - кошти, що направляються на здійснення заходів по соціальному розвитку. Він складається з двох частин: фонд оплати праці та виплати з фонду соціального розвитку.
Розподіл прибутку проводиться відповідно до Закону про податки і збори, які стягуються до бюджету, інструктивними та методичними вказівками Міністерства фінансів, Статутом підприємства [23, c. 327].

1.3 Сучасні методи управління прибутком

Створення і функціонування будь-якого підприємства спрощено представляє собою процес інвестування фінансових ресурсів на довгостроковій основі з метою отримання прибутку.
Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств у виробленні і прийняття управлінських рішень щодо забезпечення ефективності діяльності, яка виражається в досягнутих фінансових результатах.
Прибуток є основним джерелом засобів динамічно розвивається. В умовах ринкової економіки величина прибутку залежить від безлічі факторів, основним з яких є співвідношення доходів і витрат. Разом з тим в діючих нормативних документах закладена можливість певного регулювання прибутку керівництвом підприємства. До числа таких регулюючих процедур належать:
варіювання кордоном віднесення активів до основних засобів;
прискорена амортизація основних засобів;
застосовувана методика амортизації малоцінних і швидко зношуються предметів;
порядок оцінки та амортизації нематеріальних активів;
порядок оцінки вкладів учасників до статутного капіталу;
порядок обліку відсотків за кредитами банків, що використовуються на фінансування капітальних вкладень;
порядок створення резервів по сумнівних боргах;
своєчасне списання безнадійних боргів;
порядок віднесення на собівартість реалізованої продукції окремих видів витрат;
складу накладних витрат і спосіб їх розподілу;
зниження податків за рахунок використання пільгового оподаткування та ін [25, c. 28].
У процесі управління прибутком підприємства головна роль відводиться формуванню прибутку від основної діяльності, з метою здійснення якої вона створена.
Процес управління активами, спрямований на зростання прибутку, характеризується у фінансовому менеджменті категорією левериджу, тобто деякого фактора, невелика зміна якого може призвести до суттєвої зміни результуючих показників [18, c. 254].
Існує три види левериджа, що визначаються шляхом перекомпонування і деталізації статей «Звіту про фінансові результати» підприємства:
виробничий леверидж;
фінансовий леверидж;
виробничо-фінансовий леверидж.
Логіка такого угрупування полягає в наступному: чистий прибуток являє собою різницю між виручкою і витратами двох типів - виробничого та фінансового характеру. Вони не взаємопов'язані, проте величиною і часток кожного з них можна управляти.
Величина чистого прибутку залежить від багатьох факторів. З позиції фінансового управління діяльністю підприємства на неї впливають:
наскільки раціонально використані надані підприємству фінансові ресурси;
структура джерел коштів.
Перший момент знаходить відображення в структурі основних і оборотних коштів та ефективності їх використання.
Основними елементами собівартості продукції є постійні та змінні витрати, причому співвідношення між ними може бути різним і визначається технічною й технологічною політикою, обраною на підприємстві. Зміна структури собівартості може істотно вплинути на величину прибутку. Інвестування в основні засоби супроводжується збільшенням постійних витрат і, принаймні теоретично, зменшенням змінних витрат. Однак залежність носить нелінійний характер, тому знайти оптимальне співвідношення змінних і постійних витрат нелегко. Цей взаємозв'язок і характеризується категорією виробничого левериджу [11, c. 188].
Отже, виробничий леверидж - це потенційна можливість впливати на валовий дохід шляхом зміни структури собівартості та обсягу випуску.
Другий момент знаходить відображення в співвідношенні власних і позикових коштів як джерел довгострокового фінансування, доцільності та ефективності використання останніх. Використання позикових коштів пов'язане для підприємства з певними, часом значними витратами. Яке повинно бути оптимальне поєднання власних і залучених довгострокових фінансових ресурсів, як воно вплине на прибуток? Цей взаємозв'язок характеризується категорією фінансового левериджу [19, c. 107].
Таким чином, фінансовий леверидж - це потенційна можливість впливати на прибуток підприємства шляхом зміни обсягу та структури довгострокових пасивів.
Вихідним є виробничий леверидж, що представляє собою взаємозв'язок між сукупною виручкою підприємства, його валовим доходом і витратами виробничого характеру. До останніх відносяться сукупні витрати підприємства, зменшені на величину витрат з обслуговування зовнішніх боргів. Фінансовий леверидж характеризує взаємозв'язок між чистим прибутком і величиною доходів до виплати відсотків і податків, тобто валовим доходом.
Узагальнюючим критерієм є Виробничо-фінансовий леверидж, для якого характерна взаємозв'язок трьох показників: виручка, витрати виробничого та фінансового характеру та чистий прибуток.
Виробнича діяльність підприємства супроводжується витратами різного виду і відносної значущості. Згідно з новим планом рахунків можливі два варіанти обліку витрат на виробництво і реалізацію продукції. Перший, традиційний для вітчизняної практики, передбачає обчислення собівартості продукції шляхом групування витрат на прямі і непрямі. Другий варіант, широко використовуваний в економічно розвинених країнах, передбачає іншу угруповання витрат - на змінні і умовно-постійні за видами вироби. Основне значення такої системи обліку полягає у високому ступені інтеграції обліку, аналізу та прийняття управлінських рішень, що в підсумку дозволяє гнучко й оперативно приймати рішення по нормалізації фінансового стану підприємства [12, c. 181].
Аналітичне подання розглянутої моделі грунтується на наступній базовій формулі:
S = VC + FC + GL, (1)
де S - реалізація у вартісному вираженні (виручка);
VC - змінні витрати;
FC - умовно-постійні витрати;
GL - валовий дохід.
Оскільки в основу аналізу закладений принцип прямо пропорційної залежності показників, маємо:
VC = k + s, (2)
де k - коефіцієнт пропорційності.
Використовуючи формулу (1), а також умову, що критичним вважається обсяг реалізації, при якому валовий дохід дорівнює нулю, маємо:
S = k'S + FC (3)
Оскільки S у цій формулі характеризує критичний обсяг реалізації у вартісному вираженні, тому, позначивши його Sm, маємо:
Sm = FC / (1-k) (4)
Формулу (3) можна представити в наочному вигляді шляхом переходу до натуральних одиницях виміру. Для цього введемо такі додаткові позначення:
Q - обсяг реалізації в натуральному вираженні;
P - ціна одиниці продукції;
V - змінні витрати на одиницю продукції;
Qc - критичний обсяг продажів у натуральних одиницях.
Перетворюючи формулу (1), маємо:
Qc = FC / PV (5)
Знаменник у формулі (5) представляє собою питомий маржинальний дохід. Таким чином, економічний сенс критичної точки гранично простий: він характеризує кількість одиниць продукції, сумарний маржинальний дохід яких дорівнює сумі умовно-постійних витрат.
Очевидно, що формула (5) може бути легко трансформована в формулу для визначення обсягу реалізації у натуральних одиницях (Qi), що забезпечує заданий валовий дохід (GI).
Qi = (FC + GI) / (PV) (6)
Маржинальний доход являє собою суму валового доходу або валового прибутку і умовно-постійних витрат. Ця категорія заснована на тому, що повне поглинання все умовно-постійних витрат передбачає списання їх повної суми на поточні результати підприємства і прирівнюється до одного з напрямків розподілу прибутку. У формалізованому вигляді маржинальний дохід (Dm) можна представити двома основними формулами:
Dm = GL + FC (7)
Dm = S-VC (8)

Приступаючи до аналізу впливу на прибуток окремих факторів, перетворимо формулу (7) наступним чином:
GI = Dm-FC (9)
Для виконання аналітичних розрахунків прибутку від продажів часто використовують показники виручки від продажів і питомої ваги маржинального доходу у виручці від продажу (Dm) замість показника загальної суми маржинального доходу (Dm). Ці три показники взаємопов'язані між собою:
Dy = Dm / S (10)
Якщо з цієї формули виразити суму маржинального доходу:
Dm = S'Dy (11)
перетворити формулу (9), то отримаємо іншу формулу визначення прибутку від продажів:
GI = S'Dy-FC (12)
Формула (11) використовується саме тоді, коли доводиться рахувати загальний прибуток від продажів при реалізації підприємством декількох видів продукції. Якщо відомі питомі ваги маржинального доходу у виручці по кожному виду продукції в загальній сумі виручки від продажів, то тоді Dy для загальної суми виручки прораховується як середньозважена величина.
В аналітичних розрахунках використовують ще одну модифікацію формули визначення прибутку від продажів, коли відомими величинами є обсяг реалізації в натуральному вираженні і ставка маржинального доходу в ціні за одиницю продукції. Знаючи, що маржинальний прибуток можна представити:
Dm = Q'Dc (13)
де, Dc-ставка маржинального доходу в ціні одиниці продукції, формула (9) буде записана наступним чином:
GI = Q'Dc-FC (14)
Таким чином, для прийняття управлінських рішень в області збільшення прибутку від продажів, необхідно враховувати вплив наступних змін:
кількості та структури проданого; рівня цін; рівня умовно-постійних витрат.
Однак повернемося до оцінки виробничого та фінансового левериджу [12, c. 185].
Рівень виробничого левериджу (УПЛ) прийнято вимірювати наступним показником:
Ущ = TGI / TQ (15)
де TGI-темп зміни валового доходу,%;
TQ-темп зміни обсягу реалізації в натуральному вираженні,%.
Шляхом нескладних перетворень формули (15) її можна привести до більш простішого вигляду. Для цього використовуємо вищенаведені позначення і інше уявлення формули (1):
P'Q = V'Q + FC + GI або c'Q = FC + GI

Тому,
Ущ = c'Q / GI (16)
Економічний сенс показника УПЛ простий - він показує ступінь чутливості валового доходу підприємства до зміни обсягу реалізації. А саме, для підприємства з високим рівнем виробничого левериджа незначна зміна обсягу реалізації може призвести до суттєвої зміни валового доходу. Чим вище рівень умовно-постійних витрат по відношенню до рівня змінних витрат, тим вище рівень виробничого левериджу. Таким чином, підприємство, що підвищує свій технічний рівень з метою зниження питомих змінних витрат, одночасно збільшує і свій рівень виробничого левериджу [31, c. 303].
Підприємство з більш високим рівнем виробничого левериджа вважається більш ризикованим з позиції виробничого ризику, тобто ризику неотримання валового доходу. Виникає ситуація коли підприємство не може покрити свої витрати виробничого характеру [21, c. 39].
За аналогією з виробничим левериджем рівень фінансового левериджу (УФП) вимірюється показником що характеризує відносну зміну чистого прибутку при зміні валового доходу:
УФЛ = TNI / TGI (17)
де, TNI-темп зміни чистого прибутку,%;
TGI-темп зміни валового доходу,%.
Коефіцієнт УФЛ має наочну інтерпретацію. Він показує, у скільки разів валовий дохід перевершує оподатковуваний прибуток. Нижньою межею коефіцієнта є одиниця. Чим більше відносний обсяг залучених підприємством позикових коштів, тим більше виплачена по них сума відсотків, тим вище рівень фінансового левериджу. Ефект фінансового левериджу полягає в тому, що чим вище його значення, тим більше не лінійний характер набуває зв'язок між чистим прибутком і валовим доходом - незначна зміна валового доходу в умовах високого фінансового левериджу може призвести до значної зміни чистого прибутку.
З категорією фінансового левериджу пов'язане поняття фінансового ризику. Фінансовий ризик-це ризик, пов'язаний з можливим браком коштів для виплати відсотків за борговими терміновим позиках і позиками. Зростання фінансового левериджу супроводжується підвищенням ступеня ризикованості даного підприємства [34, c. 152].
Якщо підприємство повністю фінансується за рахунок власних коштів, то рівень фінансового левериджу дорівнює одиниці. У цьому випадку прийнято говорити, що фінансовий леверидж відсутня, а зміна чистого прибутку повністю визначається зміною валового доходу, тобто виробничих умов. Рівень фінансового левериджу зростає із збільшенням частки позикового капіталу. Як було зазначено вище, виробничий і фінансовий леверидж узагальнюються категорією виробничо-фінансового левериджу. рівень його (Вул), як випливає з формули (15) - (18), може бути оцінений наступним показником:
Вул = Упл'Уфл = (c'Q / GI) '(GI / GI-In) = c'Q / (GI-In)
А тепер
Вул = c'Q / (GI-In) (18)
Виробничий і фінансовий ризики узагальнюються поняттям загального ризику, тобто ризику, пов'язаного з можливим браком коштів для покриття Ткання витрат і витрат на обслуговування зовнішніх джерел коштів.
Ефективність політики управління прибутком підприємства визначається не тільки результатами її формування. Але і характером її розподілу, тобто формуванням напрямків її майбутнього використання у відповідності з цілями і завданнями розвитку підприємства.
Характер розподілу прибутку визначає багато істотних аспектів діяльності підприємства, впливаючи на її результативність. Цей вплив проявляється в різних формах зворотного зв'язку розподілу прибутку з її формуванням у майбутньому періоді.
Отже, у завершенні всього вищесказаного, хочеться відзначити, що прибуток є головною рушійною силою ринкової економіки, основним спонукальним мотивом діяльності підприємців. Висока роль прибутку в розвитку підприємства і забезпеченні інтересів його власників і персоналу визначають необхідність ефективного і безперервного управління нею. Управління прибутком, таким чином, має представляти собою процес вироблення і прийняття управлінських рішень по всіх основних аспектах її формування, розподілу і використання [28, c. 214].

Глава 2. Аналіз управління прибутком в ТД «Олімп» філії ВАТ «Ліпецкоблгаз»

2.1 Організаційно-економічна характеристика ТД «Олімп» філії ВАТ «Ліпецкоблгаз»

Торговий дім «Олімп» - філія Відкритого акціонерного товариства з газифікації та експлуатації газового господарства Липецької області «Ліпецкоблгаз» є відокремленим структурним підрозділом. Скорочене найменування - ТД «Олімп» - філія ВАТ «Ліпецкоблгаз». Місцезнаходження: 398902, г.Ліпецк, вул. Ударників, будинок 100.
ТД «Олімп» не є юридичною особою і діє на підставі Положення відповідно до чинного законодавства РФ, Статутом ВАТ «Ліпецкоблгаз» (додаток 1). ТД «Олімп» здійснює фінансово-господарську діяльність від імені ВАТ «Ліпецкоблгаз», має печатку із своїм найменуванням та найменуванням, може мати рахунки в банку за розпорядженням Товариства.
ТД «Олімп» у своїй діяльності керується чинним законодавством, указами, розпорядженнями Президента РФ, постановами, розпорядженнями Уряду РФ, нормативними актами інших органів державного управління, рішеннями відкритого акціонерного товариства «Ліпецкоблгаз», генерального директора, Статутом товариства та Положенням про філію «Ліпецкоблгаз» . ТД «Олімп» несе відповідальність за зобов'язаннями Товариства, у свою чергу Товариство несе відповідальність за результати діяльності філії своїм майном.
Філія зобов'язаний представляти оперативну інформацію, статистичну та бухгалтерську звітність про свою діяльність, підрозділам виконавчого апарату Товариства; вести первинний облік і звітність за формами, встановленими для відокремлених підрозділів Товариства.
Основною метою діяльності аналізованого підприємства є - отримання прибутку.
Основні види діяльності та функції філії:
здійснення оптової та роздрібної торгово-закупівельної діяльності всіма видами товарів,
виробництво і реалізація товарів народного споживання та продукції виробничо-технічного призначення,
здійснення торгівлі продовольчої та промислової групами товарів,
організація та здійснення громадського харчування населення,
маркетингові дослідження регіональних ринків і т.д.
Для виконання своїх завдань та завдань ВАТ «Ліпецкоблгаз» ТД «Олімп» здійснює фінансово-господарську діяльність. Виробнича діяльність планується і враховується у складі ВАТ «Ліпецкоблгаз».
Організаційну структуру підприємства можна представити на малюнку 5.
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Кафе «Олімп»
Магазин № 1
Магазин № 8
Магазин № 12
Магазин № 16
Бар «Блакитний вогник»
Директор ТД «Олімп»
Генеральний директор ВАТ «Ліпецкоблгаз»
Загальні збори акціонерів «Ліпецкоблгаз»
Бухгалтерія
Фінансовий відділ

Рис.5. Організаційна структура управління

Вищим органом управління товариства є загальні збори акціонерів. До компетенції загальних зборів акціонерів належить вирішення наступних питань:
внесення змін і доповнень до статуту товариства або затвердження статуту товариства в новій редакції;
реорганізація товариства;
ліквідація товариства, призначення ліквідаційної комісії та затвердження проміжного та остаточного ліквідаційних балансів;
визначення кількісного складу ради директорів, обрання членів ради директорів товариства та дострокове припинення їх повноважень;
обрання одноосібного виконавчого органу товариства;
дострокове припинення повноважень одноосібного органу товариства;
обрання членів ревізійної комісії товариства та дострокове припинення їх повноважень;
затвердження аудитора товариства;
обрання членів лічильної комісії;
дострокове припинення повноважень членів лічильної комісії;
визначення кількості, номінальної вартості, оголошених акцій і прав, що надаються цими акціями і т.д.
Керівником ТД «Олімп» є директор, який призначається на посаду на контрактній основі генеральним директором Товариства. Його основним завданням є вироблення і реалізація політики, відповідає основним цілям Товариства. На директора також лежить відповідальність за організацію бухгалтерського обліку в ТД «Олімп», дотримання законодавства при виконанні господарських операцій.
Безпосередньо керівнику організації підпорядковується головний бухгалтер який несе відповідальність за формування облікової політики, ведення бухгалтерського обліку, своєчасне представлення повної і достовірної бухгалтерської звітності.
Головний бухгалтер забезпечує відповідність здійснюваних господарських операцій законодавству РФ, контроль за рухом майна і виконанням зобов'язань. Його вимоги щодо документального оформлення господарських операцій і представлення в бухгалтерію необхідних документів і відомостей обов'язкові для всіх працівників організації.
Головний бухгалтер організації підписує разом з керівником організації документи, якими оформляються господарські операції з грошовими коштами. Без підпису головного бухгалтера або уповноваженого ним на те особи грошові і розрахункові документи, фінансові і кредитні зобов'язання, вважаються недійсними і не повинні прийматися до виконання.
Група обліку оплати праці проводить весь цикл робіт з обліку праці та її оплати, складає відповідну звітність та здійснює контроль.
Група обліку матеріалів враховує і контролює наявність і рух усіх видів товарно-матеріальних цінностей, бере участь в інвентаризації цих цінностей і складає звітність.
Група обліку витрат на виробництво веде облік витрат виробництва, обчислює собівартість продукції (робіт, послуг), контролює та аналізує трудові та матеріальні витрати і складає звітність.
Основні показники фінансових результатів діяльності ТД «Олімп» філія ВАТ «Ліпецкоблгаз» за 2005-2007 р. відображені в таблиці 1.
З наведених у таблиці 1 показників можна зробити висновок, що підприємство працює зі збитком. Це відбувається з наступних причин:
операційні і позареалізаційні витрати перевищують доходи;
дуже високі комерційні та управлінські витрати.
У порівнянні з 2005 роком, у 2006 році виручка від реалізації збільшилася на 16126887 крб., Також зросла й собівартість на 12626210 крб., Що сталося, по всій видимості, через збільшення обсягів продажів підприємства. Але з'явилися позареалізаційні доходи і витрати, причому витрати значно перевищили доходи. Таким чином, це також негативно позначається на діяльності підприємства, і, в підсумку, підприємство отримує збиток, що дорівнює 191616 крб.
Таблиця 1 Основні показники фінансово-господарської діяльності ТД «Олімп» філії ВАТ «Ліпецкоблгаз» за 2005-2007 рр..
Показники
Роки
Відхилення, (+,-)
Темп зростання, (%)
2005
2006
2007
06/05
07/06
06/05
07/06
Виручка від реалізації, руб.
45103138
61230025
72008914
16126887
10778889
136
118
Собівартість реалізованої продукції, грн.
35101776
47927986
56545690
12626210
8617704
137
118
Валовий прибуток (збиток), грн.
10001362
13302039
15463224
3300677
2161185
133
116
Прибуток від реалізації (збиток), грн.
(1082600)
795307
1168826
1877907
373519
173
147
Чистий прибуток / збиток, руб.
(1587740)
(191616)
(1590123)
1396124
-1398507
112
-829
У 2007 році також діяльність підприємства вийшла збитковою. Також відбулося зростання як виручки від реалізації, так і собівартості. Однак збільшення обсягів продажів не достатньо для покриття збитків від іншої діяльності підприємства, тому в 2007 році був отриманий чистий збиток у розмірі 1590123 крб.
Негативні значення прибутку говорять про те, що ТД «Олімп» випробовує важкі фінансові труднощі, і його можна визнати банкрутом.

2.2 Аналіз прибутку і рентабельності підприємства

Прибуток - це кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства. При ринковій економіці результати діяльності оцінюються системою показників, основним серед яких є рентабельність, що визначається як відношення прибутку до одного з показників функціонування торгового підприємства. При розрахунку рентабельності можуть бути використані різні показники прибутку. Це дозволяє виявити не тільки загальну економічну ефективність роботи підприємства, а й оцінити інші сторони його діяльності [27, с.145].
Для прийняття управлінських рішень звичайно використовується структурована система показників, орієнтована на певну мету. Система показників дозволяє уникнути небезпеки одностороннього і неповного відображення діяльності підприємства, оскільки окремі показники мають обмеженою інформаційної цінністю, що може призвести до неадекватної їх інтерпретації. Система показників особливо важлива в тих випадках, коли необхідно врахувати кілька цілей і встановити взаємозв'язки між елементами системи. При цьому необхідно підкреслити, що невиправдано велика кількість показників перевантажує матеріали аналітичного дослідження і, більше того, веде вбік від мети аналізу.
Склад системи показників у певній мірі залежить від виду проведеного аналізу. Прийнято виділяти два види фінансового аналізу: внутрішній і зовнішній. Зовнішній фінансовий аналіз проводиться незалежними аналітиками і в основному базується на загальнодоступній інформації, тому він менш деталізований і більш формалізований. Інформаційна база внутрішнього аналізу набагато ширше, відповідно зростають і можливості самого аналізу [32, с.32].
Незалежно від виду проведеного аналізу система показників не може бути раз і назавжди жорстоко заданої, більше того, вона повинна постійно змінюватися як за формою, так і по суті.
Одна з найважливіших складових фінансового аналізу - аналіз формування прибутку, який перебуває в безпосередньому зв'язку з порядком її формування.
За допомогою аналізу прибутку вивчаються тенденції розвитку, глибоко і системно досліджуються чинники зміни результатів діяльності, обгрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, оцінюються результати діяльності підприємства, виробляються економічна стратегія його розвитку, виявляються резерви підвищення ефективності діяльності. Пошук резервів збільшення прибутку і рентабельності є одним з основних завдань для підприємства, а для того, щоб здійснювати їх пошук доцільно на початку проаналізувати прибуток підприємства і на основі аналізу здійснювати роботу [20, с.184].
Для аналізу прибутку підприємства скористаємося даними таблиці 2.
Таблиця 2 Дані для аналізу прибутку від реалізації
Показники
Роки
2005
2006
2007
Виручка від реалізації, руб.
45103138
61230025
72008914
Собівартість реалізованої продукції, грн.
35101776
47927986
56545690
Прибуток від реалізації (збиток), грн.
10001362
13302039
15463224
На зміну суми прибутку, як вже зазначалося раніше, впливають в основному три фактори: зміна обсягу реалізації продукції, зміна структури та асортименту продукції, що випускається, а також зміна рівня витрат на 1 карбованець реалізованої продукції.
Таким чином:
ΔП = ΔП1 + ΔП2 + ΔП3, (19)

де ΔП1 - зміна прибутку від реалізації за рахунок зміни обсягу реалізованої продукції;
ΔП2 - зміна прибутку від реалізації за рахунок зміни структури та асортименту реалізованої продукції;
ΔП3 - зміна прибутку від реалізації за рахунок зміни рівня витрат на один карбованець реалізованої продукції.
ΔП1 = По (k1-1) (20)
де По - прибуток 2005, 2006 рр..;
k1 - коефіцієнт зростання реалізації продукції, обчислений за повною собівартістю.
k1 = C1/Cо, (21)
де, C1, Со - повна собівартість реалізованої продукції за 2006 р., 2007 р.
ΔП1 (2006) = 10001362 * (47927986/35101776-1) = 3675613 крб.
ΔП1 (2007) = 13302039 * (56545690/47927986-1) = 2197597 тис. крб.
ΔП2 = За '(k2-k1), (22)
де k2-коефіцієнт зростання реалізованої продукції, обчисленої в оптових цінах.
k2 = В1/Во, (23)
де В1, В - виручка від реалізації продукції за 2006, 2007 рр..
ΔП2 (2006) = 10001362 '(61230025/45103138-47927986/35101776) =- 100013 крб.
ΔП2 (2007) = 13302039 '(72008914/61230025-56545690/47927986) =- 50094 руб.
ΔП3 = В1 '(Со/Во-С1/В1), (24)
ΔП3 (2006) = 6130025 '(35101776/45103138-47927986/61230025) = -274 923 руб
ΔП3 (2007) = 72008914 '(47927986/61230025-56545690/72008914) = 13682 руб.
Результати факторного аналізу узагальнимо у таблиці 3.
Таблиця 3 Узагальнення результатів аналізу прибутку
Фактори
Сума прибутку, (грн.)
Питома вага, (%)
2006
2007
2006
2007
Зміна обсягу реалізації продукції, грн.
3675613
2197597
111
102
Зміна структури та асортименту, руб.
-10013
-50094
-0.3
-2.3
Зміна рівня витрат на 1 грн. товарної продукції, грн.
-274923
13682
-10.7
0.3
РАЗОМ:
3300677
2161185
100,0
100,0
У результаті зміни обсягу реалізації продукції сума прибутку збільшилася в 2006 р. на 3675613 рублів, ситуація не змінилася при зміні зміни структури та асортименту реалізованої продукції, прибуток зменшився на 10013 рублів, а за рахунок зміни рівня витрат на 1 карбованець реалізованої продукції прибуток підприємства знизилася на 274923 рублів. У цілому, під впливом цих факторів прибуток від реалізації продукції збільшилася в 2006р. на 3300677 рублів.
У 2007 році ситуація дещо змінилася в кращу сторону. У результаті зміни обсягу реалізованої продукції сума прибутку збільшилася на 2197597 карбованців, за рахунок зміни структури та асортименту реалізованої продукції прибуток від реалізації знизилася на 50094 рублів, а за рахунок зміни рівня витрат на 1 карбованець товарної продукції - збільшилася на 13682 рубля. Але, незважаючи на всю позитивну прибуток, у результаті вона збільшилася вже на 2161185 крб.
Таким чином, аналізуючи таблицю можна зробити висновок, що в 2007 р. в порівнянні з 2006 р. змінилося вплив усіх трьох факторів на прибуток від реалізації продукції:
обсяг реалізації на 102%;
структура й асортимент реалізованої продукції на (-2.3)%;
витрати на 1 карбованець реалізованої продукції на - 0,3%.
Прибуток - це кінцевий фінансовий результат діяльності підприємства. При ринковій економіці результати діяльності оцінюються системою показників, основним серед яких є рентабельність, що визначається як відношення прибутку до одного з показників функціонування торгового підприємства. При розрахунку рентабельності можуть бути використані різні показники прибутку. Це дозволяє виявити не тільки загальну економічну ефективність роботи підприємства, а й оцінити інші сторони його діяльності.
Для прийняття управлінських рішень звичайно використовується структурована система показників, орієнтована на певну мету. Система показників дозволяє уникнути небезпеки одностороннього і неповного відображення діяльності підприємства, оскільки окремі показники мають обмеженою інформаційної цінністю, що може призвести до неадекватної їх інтерпретації. Система показників особливо важлива в тих випадках, коли необхідно врахувати кілька цілей і встановити взаємозв'язки між елементами системи. При цьому необхідно підкреслити, що невиправдано велика кількість показників перевантажує матеріали аналітичного дослідження і, більше того, веде вбік від мети аналізу.
Склад системи показників у певній мірі залежить від виду проведеного аналізу. Прийнято виділяти два види фінансового аналізу: внутрішній і зовнішній. Зовнішній фінансовий аналіз проводиться незалежними аналітиками і в основному базується на загальнодоступній інформації, тому він менш деталізований і більш формалізований. Інформаційна база внутрішнього аналізу набагато ширше, відповідно зростають і можливості самого аналізу.
Незалежно від виду проведеного аналізу система показників не може бути раз і назавжди жорстоко заданої, більше того, вона повинна постійно змінюватися як за формою, так і по суті.
Показник рентабельності відображає співвідношення прибутку підприємства та факторів, які є, по суті, передумовами її виникнення. Бухгалтерська звітність дозволяє розрахувати велику кількість показників рентабельності, тому їх необхідно систематизувати в аналітичні групи з метою упорядкування та забезпечення оптимальності при виконанні аналітичних процедур (рис. 6) [35, c. 70].
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Показники рентабельності торговельного підприємства
Рентабельність продажів
Рентабельність діяльності
Рентабельність ресурсів
Рентабельність капіталу
Рентабельність інших ресурсів

Рис. 6. Основні показники рентабельності торговельних підприємств
Можливі поєднання прибутку з впливають на неї факторами дають у підсумку безліч показників рентабельності, різних не тільки за розв'язуваним завданням і змістом, а й по використаних при її розрахунку показників прибутку. В якості останніх у вітчизняній практиці традиційно використовуються показники балансового прибутку, прибутку від реалізації товарів і чистого прибутку.
Вибір необхідних показників рентабельності визначається тим, наскільки вони в сукупності представляють собою не просто набір, а систему, побудовану на певних принципах: окремі показники не дублюють один одного, але і не залишають «білих плям», не суперечать один одному, а взаємно доповнюють і інші. А для цього важливо правильно оцінити аналітичні можливості кожного показника рентабельності і визначити його значення в системі.
Рентабельність товарообороту (продаж) відображає залежність між прибутком і товарообігом і показує величину прибутку, отриману з одиниці проданого товару. Чим більше прибуток, тим вище рентабельність товарообігу [26, c. 10].
У таблиці 4 представлена ​​інформація для аналізу показників рентабельності підприємства.
Таблиця 4 Розрахунок і оцінка рентабельності обсягу продажів
Показники
Роки
Відхилення, (+;-)
Темп зростання, (%)
2005
2006
2007
06/05
07/06
06/05
07/06
Виручка від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг, руб.
45103138
61230025
72008914
16126887
10778889
135,8
117,6
Собівартість реалізації товарів, продукції, робіт, послуг, руб.
35101776
47927986
56545690
12626210
8617704
136,5
118,0
Прибуток від реалізації, руб.
10001362
13302039
15463224
3300677
2161185
133
116,2
Рентабельність обсягу продажів, руб.
22,17
21,72
21,47
-0,45
-0,25
98
98,8
Як видно з таблиці 4, рентабельність обсягу продажів за 2005-2006 рр.. і 2006 -2007 рр.. скоротилася на 0,45 або на 98% і 0,25 пунктів або 98% відповідно. Зниження цього показника свідчить про падіння конкурентоспроможності підприємства, так як дозволяє припустити скорочення попиту на його продукцію.
Зміна рентабельності обсягу продажів за рахунок зміни ціни реалізації (ΔРvn (Δцени)):
ΔPvn (2006) (Δцени) = (Vp1-So) / Vp1-(Vpo-So) / Vpo = (61230025-35101776) / 61230025 - (45103138 - 35101776) / 45103138 = 0,205 або 20,5%.
ΔРvn (2007) (Δцени) = (72008914-47927986) / 72008914 - (61230025-47927986) / 61230025 = 0,1172 або 11,72%.
Зміна рентабельності обсягу продажу за рахунок збільшення собівартості реалізації (ΔРvn (ΔS)):
ΔPvn (2006) (ΔS) = (Vp1-S1) / Vp1-(Vp1-So) / Vp1 = (61230025-47927986) / 61230025 - (61230025-31501776) / 61230025 = - 0,2095 або -20, 95%.
ΔPvn (2007) (ΔS) = (72008914-56545690) / 72008914 - (72008914-47927986) / 72008914 =- 0,1197 або - 11,97%.
Перевіримо відповідність загального застосування рентабельності продажів і сукупність впливу факторів:
ΔPvn (2006) = ΔPvn (Δцени) + ΔPvn (ΔS);
-0.45 = 20.5-20.95
-0.45 = -0.45.
ΔPvn (2007) = ΔPvn (Δцени) + ΔPvn (ΔS);
-0.25 = 11.72-11.97
-0.25 =- 0.25
При використанні методу ланцюгових підстановок для розрахунку рентабельності обсягу продажів в 2007 р. виявлено, що рентабельність продажів зменшилася на 0.25 пункту при сукупному впливі факторів:
зміна рентабельності обсягу продажів за рахунок зміни ціни реалізації склало +11.72%;
зміна рентабельності обсягу продажу за рахунок збільшення собівартості реалізації склало - 11.97%.
Таким чином, найпоширеніший показник рентабельності виражає залежність прибутку й обсягу реалізації підприємства. Метою його обчислення є визначення розміру тієї віддачі, якої домоглася організація від кожної грошової одиниці товарообороту. Однак аналітичні можливості даного показника досить обмежені в силу його досить широкого розкиду в залежності від сфери діяльності організації. Пояснюється це різницею в масштабах діяльності, в розмірах інвестованого капіталу, у швидкості обороту коштів, в умовах кредитування, в розмірах складських запасів та ін Тому даний показник рентабельності бажано використовувати у взаємозв'язку з іншими, в силу чого його можна назвати недостатнім, але необхідним ( вихідним) критерієм в оцінці прибутковості організації торгівлі.
Показник рентабельності власного капіталу дозволяє інвесторам оцінювати потенційний дохід від вкладення коштів в акції та інші цінні папери. На основі показника можна визначити період (число років), протягом якого повністю окупаються кошти, вкладені в торговельне підприємство. Рентабельність власного капіталу розраховується як відношення чистого прибутку до власного капіталу.
Рентабельність активів розраховується як відношення балансового прибутку до загальної суми активів, даний показник використовується в якості основного (узагальнюючого) і дозволяє оцінити ефективність сумарних капіталовкладень з фінансових джерел незалежно від порівняльних розмірів джерел цих коштів.
Рентабельність виробничих фондів торговельного підприємства визначається за співвідношенням суми (валової, чистої) і середньої вартості основних і матеріальних оборотних коштів, помноженому на 100.
Поряд з показниками обсягу реалізації, капіталу, основних і оборотних коштів для розрахунку рівня рентабельності (коефіцієнтів) застосовуються і інші показники: витрати виробництва та обігу, чисельність персоналу, кожен з яких підкреслює певний аспект результатів діяльності підприємства.
Рівень рентабельності, обчислений відношенням суми прибутку від реалізації товарів до суми витрат виробництва та обігу, свідчить про ефективність поточних витрат. Збільшення або скорочення витрат обігу безпосередньо впливає на зменшення або зростання прибутку. Цей показник рентабельності визначає ефективність угоди по продукції.
Рентабельність, розрахований по відношенню до чисельності зайнятих на підприємстві працівників, характеризує ефективність використання робочої сили і показує розмір отриманого прибутку в розрахунку на одного працівника (відношення балансового прибутку до середньоспискової чисельності працівників) [14, c. 67].

2.3 Аналіз виручки від реалізації продукції і чистого прибутку підприємства

Виручка від реалізації продукції є одним із джерел формування валового доходу підприємства. Доходи підприємства є його фінансовою базою, що забезпечує вирішення трьох найважливіших завдань:
забезпечення самоокупності поточної господарської діяльності підприємства. Основна частина доходів підприємства є джерелом відшкодування всіх поточних витрат, пов'язаних із здійсненням його господарської діяльності;
забезпечення виконання фінансових зобов'язань підприємства перед державою. Частина доходів підприємства є джерелом виплат різних податкових платежів до державного та місцевих бюджетів і обов'язкових внесків у державні позабюджетні фонди;
забезпечення самофінансування розвитку підприємства. Частина доходів підприємства є джерелом формування його прибутку, за рахунок якої утворюються фонди виробничого розвитку, додаткового матеріального стимулювання працівників, соціальних виплат, виплат власникам підприємства.
Виручка від реалізації продукції означає завершення виробничого циклу підприємств, певну стадію кругообігу грошових коштів, повернення авансованих на виробництво коштів підприємства у грошову форму і початок нового витка оборотних коштів. Вона характеризує відтворювальний процес підприємства в кількісному і якісному відношенні. З кількісного боку дається уявлення про обсяги виробництва в натуральному і грошовому вираженні. Якісна сторона проявляється в споживчих властивостях продукції і послуг, так як вони знаходять своїх споживачів.
Виручка від реалізації продукції складає 90% всіх доходів у виробництві. Вона є основним джерелом відшкодування витрат на виробництво і збут продукції і використовується підприємством для:
оплати рахунків постачальників за матеріальні цінності;
виплати заробітної плати робітникам і службовцям;
створення амортизації фонду;
створення фондів економічного стимулювання;
внеску платежів до бюджету (податку з обороту, плата за виробничі фонди, фіксованих платежів, вільного залишку прибутку);
сплати відсотків за кредит;
погашення банківського кредиту і т.д. [8, c. 162].
Для аналізу виручки від реалізації продукції підприємства використовуємо дані таблиці 5.

Таблиця 5 Аналіз виручки від реалізації продукції
Показники
Роки
Відхилення, (+;-)
Темп приросту,%
2006
2007
Виручка від реалізації, руб.
61230025
72008914
10778889
17
Собівартість реалізованої продукції, грн.
47927986
56545690
8617704
18
Прибуток від реалізації (збиток), грн.
13302039
15463224
2161185
16
Аналізуючи дані таблиці 5 і рисунка 7, робимо такі висновки з виручки від реалізації. Загальна виручка від реалізації в порівнянні з попереднім роком збільшилася на 10778889 руб.
\ S
Рис. 7. Динаміка зміни виручки від реалізації ТД «Олімп» за 2006-2007 рр.., Руб.
Для прийняття управлінських рішень звичайно використовується структурована система показників, орієнтована на певну мету. Система показників дозволяє уникнути небезпеки одностороннього і неповного відображення діяльності підприємства, оскільки окремі показники мають обмеженою інформаційної цінністю, що може призвести до неадекватної їх інтерпретації. Система показників особливо важлива в тих випадках, коли необхідно врахувати кілька цілей і встановити взаємозв'язки між елементами системи. При цьому необхідно підкреслити, що невиправдано велика кількість показників перевантажує матеріали аналітичного дослідження і, більше того, веде вбік від мети аналізу.
Склад системи показників у певній мірі залежить від виду проведеного аналізу. Прийнято виділяти два види фінансового аналізу: внутрішній і зовнішній. Зовнішній фінансовий аналіз проводиться незалежними аналітиками і в основному базується на загальнодоступній інформації, тому він менш деталізований і більш формалізований. Інформаційна база внутрішнього аналізу набагато ширше, відповідно зростають і можливості самого аналізу [32, с.32].
Незалежно від виду проведеного аналізу система показників не може бути раз і назавжди жорстоко заданої, більше того, вона повинна постійно змінюватися як за формою, так і по суті. Одна з найважливіших складових фінансового аналізу - аналіз формування прибутку, який перебуває в безпосередньому зв'язку з порядком її формування.
За допомогою аналізу прибутку вивчаються тенденції розвитку, глибоко і системно досліджуються чинники зміни результатів діяльності, обгрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їх виконанням, оцінюються результати діяльності підприємства, виробляються економічна стратегія його розвитку, виявляються резерви підвищення ефективності діяльності. Пошук резервів збільшення прибутку і рентабельності є одним з основних завдань для підприємства, а для того, щоб здійснювати їх пошук доцільно на початку проаналізувати прибуток підприємства і на основі аналізу здійснювати роботу [20, с.184].
У процесі аналізу результатів роботи підприємства торгівлі вивчають різні види прибутку:
валовий прибуток;
прибуток (збиток) від продажу;
прибуток (збиток) до оподаткування;
чистий прибуток (збиток) звітного періоду.
Валовий прибуток визначається як різниця між виручкою від продажу товарів, робіт, послуг (без ПДВ та інших аналогічних платежів) і собівартістю реалізації товарів, робіт, послуг - в торгівлі це покупна вартість реалізованих товарів.
Прибуток (збиток) від продажу - це валовий прибуток торговельного підприємства за вирахуванням комерційних і управлінських витрат цього підприємства.
Прибуток (збиток) до оподаткування утворюється з прибутку (збитку) від продажу, відсотків до отримання доходів від участі в інших організаціях, інших операційних і позареалізаційних доходів, зменшених на суми відсотків до сплати, інших операційних і позареалізаційних витрат підприємства.
Чистий прибуток (збиток) звітного періоду - утворюється як сума прибутку (збитку) до оподаткування збільшена на суму обов'язкових податкових активів і зменшена на величину податкових зобов'язань та поточного податку на прибуток. Таким чином, у збільшенні прибутку зацікавлені держава (зростає сума податків при продуманій, делікатної системі оподаткування), підприємство і трудовий колектив, тим самим створюється фінансова основа для узгодження їх економічних інтересів, стимулювання раціонального використання ресурсів, підвищення ефективності діяльності підприємств [33, с. 483].
Основні напрями використання прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, визначаються його установчими документами або рішенням засновників, в яких має бути зазначено, які фонди і в яких розмірах створюються на підприємстві за рахунок чистого прибутку і на які цілі вони направляються. Принципова схема розподілу прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, представлена ​​на рисунку 8.

SHAPE \ * MERGEFORMAT
Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства
Резервний фонд
Фонд накопичення
Фонд соціальної сфери
Фонд споживання

Рис. 8. Принципова схема використання прибутку, що залишається в розпорядженні торгового підприємства
Резервний фонд призначений для забезпечення фінансової стійкості в період тимчасового погіршення виробничо - фінансових показників. Він також служить для компенсації низки грошових витрат, що виникають у процесі виробництва і споживання продукції.
Фонд споживання складається з двох частин: фонд оплати праці та виплати з фонду соціального розвитку. Фонд оплати праці є джерелом оплати по праці, будь-яких видів винагороди та стимулювання працівників підприємства. Виплати з фонду соціального розвитку витрачаються на проведення оздоровчих заходів, часткове погашення кредитів за кооператив, індивідуальне житлове будівництво, безпроцентні позики молодим сім'ям та інші цілі, передбачені заходами з соціального розвитку трудових колективів. [27, c. 123]
Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (чистий прибуток), може бути обчислена за формулою:
ЧП = ВП - НП, (25)
де ЧП - чистий прибуток підприємства, руб.;
ВП - валовий прибуток, крб.
НП - податок на прибуток, руб.

Таблиця 6 Аналіз чистого прибутку підприємства
Показники
Роки
Відхилення, (+,-)
Темп зростання, (%)
2005
2006
2007
06/05
07/06
06/05
07/06
Виручка від реалізації, руб.
45103138
61230025
72008914
16126887
10778889
136
118
Собівартість реалізованої продукції, грн.
35101776
47927986
56545690
12626210
8617704
137
118
Валовий прибуток (збиток), грн.
10001362
13302039
15463224
3300677
2161185
133
116
Податок на прибуток, руб.
(282093)
(44059)
(37790)
-238034
-6269
16
86
Чистий прибуток / збиток, руб.
(1587740)
(191616)
(1590123)
1396124
-1398507
112
-829
Аналізуючи дані за 2005-2007 роки, приходимо до висновку, що підприємство працює зі збитками, з кожним наступним роком збиток збільшується. Основна причина, це дуже високі управлінські та інші витрати, які «з'їдають» позитивну валовий прибуток.
\ S
Рис.9. Динаміка чистого прибутку (збитку) ТД «Олімп» за 2005-2007 рр..
Величина прибутку залежить від обсягів попиту на товари та їх пропозицією. Результатом співвідношення попиту і пропозиції на ринку виступають роздрібні ціни. А так як чистий прибуток підприємство не отримує, то відповідно воно не в змозі створити жоден з фондів за рахунок чистого прибутку.
Після проведеного аналізу управління прибутком підприємства ТД «Олімп» визначимо основні напрями вдосконалення управління нею.

Глава 3. Рекомендації з управління прибутком

3.1 Шляхи підвищення рентабельності діяльності підприємства

Одним із шляхів удосконалення управління прибутком є ​​реалізація заходів щодо підвищення рентабельності діяльності підприємства.
Основними шляхами підвищення рентабельності обсягу продажів є:
зниження витрат на одиницю або 1 рубль робіт, послуг;
поліпшення використання матеріальних ресурсів, що формують собівартість (зниження фондомісткості, матеріаломісткості, зарплатоемкості, амортізаціоемкості продукції або підвищення зворотних їм показників фондовіддачі, матеріаловіддачі);
зростання обсягу господарської діяльності;
зростання цін на надавані послуги, що виконуються роботи.
Шляхи підвищення рентабельності коштів:
при низькій прибутковості продажів необхідно прагнути до прискорення оборотності активів і його елементів;
низька ділова активність підприємства може бути компенсована тільки зниженням витрат або зростанням цін на продукцію, тобто підвищенням рентабельності продажів.
Для досягнення високого рівня рентабельності власного капіталу підприємству необхідно прагне до зниження коефіцієнта фінансової залежності, збільшення рентабельності продажів і прискоренню оборотності засобів [22, c. 13].
Після оцінки фінансово-економічного механізму управління рентабельністю на підприємстві складемо підсумкову таблицю факторів та інструментів, які підприємство використовувало для збільшення рентабельності.

Таблиця 7 Фактори та інструменти, використані для збільшення рентабельності в ТД «Олімп» у 2005-2007 рр..
Фактори та інструменти збільшення рентабельності
1. Збільшення коефіцієнта фінансового важеля
2. Збільшення рентабельності продажів
3. Збільшення коефіцієнта оборотності активів
4. Зниження збитків від продажів
Таблиця 8 Чинники, необхідні для збільшення рентабельності в ТД «Олімп»
Фактори та інструменти збільшення рентабельності
1. Збільшення коефіцієнта фінансового важеля
2. Зростання коефіцієнта оборотності активів
3. Збільшення рентабельності продажів
4. Збільшення коефіцієнта автономії
5. Збільшення коефіцієнта оборотності власного капіталу
6. Збільшення маси прибутку
Складемо таблицю заходів щодо збільшення рентабельності (таблиця 9).
Оскільки у всіх формулах показників рентабельності в чисельнику міститься прибуток, то збільшення прибутку підприємства призведе до зростання його рентабельності.
Таблиця 9 Заходи щодо збільшення рентабельності на підприємстві
Заходи щодо збільшення рентабельності на підприємстві:
1. Збільшення прибутку підприємства
2. Зростання обсягів господарської діяльності
3. Зниження собівартості робіт, послуг
4. Оновлення основних фондів
5. Підвищення цін
6. Поліпшення використання праці
7. Поліпшення використання засобів праці

Блок-схему підрахунку резервів збільшення прибутку від реалізації продукції можна подивитися на малюнку 10.
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Зниження собівартості товарної продукції
Збільшення обсягу реалізації продукції
Підвищення якості товарної продукції
Пошук більш вигідних ринків збуту
Реалізація в більш оптимальні строки
Підвищення цін
Резерви збільшення суми прибутку

Рис. 10. Блок-схема підрахунку резервів збільшення прибутку від реалізації продукції
Резерви зростання прибутку - це кількісно вимірні можливості її збільшення за рахунок зростання обсягу реалізації продукції, зменшення витрат на її виробництво і реалізацію, недопущення позареалізаційних збитків, удосконалення структури продукції. Резерви виявляються на стадії планування і в процесі виконання планів.
Основними джерелами їх збільшення прибутку є збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості товарної продукції, реалізація її на більш вигідних ринках збуту і т.д. [6, c. 53]
Збільшення прибутку в результаті виробничої діяльності дає можливість підприємству заробити кошти на виробничий і соціальний розвиток, матеріальне заохочення, причому це стає функцією самого підприємства. У той же час зростання прибутку на підприємстві означає і збільшення відрахувань до державного бюджету. Для збільшення обсягу одержуваного прибутку від реалізації продукції важливе значення має збереження сформованих тривалих господарських зв'язків.
Для зростання обсягу прибутку від іншої реалізації необхідно регулярно проводити інвентаризацію запасів і обладнання з метою виявлення надлишків.
Резервом зростання прибутку також є дотримання планової структури продукції, що випускається та ліквідації збитків від іншої реалізації та позареалізаційних операцій.
Одним із шляхів підвищення прибутковості суб'єктів господарювання є точне і своєчасне виконання договірних зобов'язань щодо постачання продукції. Відступ від них - гарантія збитків.
Зниження собівартості продукції є найважливішим чинником зростання прибутку. У зниженні собівартості продукції найбільш повно відображається економія матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, якими володіє підприємство. Максимальна мобілізація резервів зниження собівартості продукції є важливою умовою ефективного функціонування підприємства [15, c. 202].
Зниження собівартості продукції - складний і важкий процес, що вимагає щоденної боротьби колективів підприємств за економію кожної одиниці палива і металу, електроенергії і деревини, за ефективне використання верстатів і технологічних ліній. Впровадження противитратної механізму діяльності підприємств передбачає, перш за все, посилення боротьби з непродуктивними і нераціональними витратами, пошук більш економічних рішень, виявлення резервів зниження витрат на виробництво і збут продукції.
Мобілізація резервів зниження собівартості продукції сприяє впровадження прогресивних норм витрати матеріальних ресурсів, широке використання у виробництві вторинної сировини, ліквідація всіляких втрат і непродуктивних витрат.
Основними напрямками роботи колективів підприємств щодо зниження витрат на виконувані роботи є: підвищення продуктивності праці, впровадження передової техніки і технології, краще використання устаткування, здешевлення заготівлі і краще використання предметів праці, скорочення адміністративно-управлінських і інших накладних витрат, скорочення браку і ліквідація непродуктивних витрат і втрат.
Підвищення технічного рівня підприємства сприяє зниженню витрат. Перш за все це впровадження нової, прогресивної технології, механізація і автоматизація виробничих процесів; поліпшення використання та застосування нових видів сировини і матеріалів; зміна конструкції і технічних характеристик виробів; інші чинники, що підвищують технічний рівень виробництва [20, c. 154].
Зниження собівартості може відбутися при створенні автоматизованих систем управління, використання ЕОМ, вдосконаленні і модернізації існуючої техніки і технології. Зменшуються витрати й у результаті комплексного використання сировини, застосування економічних замінників, повного використання відходів у виробництві. Великий резерв таїть у собі і вдосконалення продукції, зниження її матеріаломісткості і трудомісткості, зниження ваги машин і устаткування, зменшення габаритних розмірів та ін
Іншим важливим напрямком зниження витрат є вдосконалення організації виробництва і праці. Зниження собівартості може відбутися в результаті зміни в організації виробництва, формах і методах праці при розвитку спеціалізації виробництва; вдосконалення управління виробництвом і скорочення витрат на нього; поліпшення використання основних фондів; поліпшення матеріально-технічного постачання; скорочення транспортних витрат; інших факторів, що підвищують рівень організації виробництва.
При одночасному вдосконаленні техніки та організації виробництва необхідно встановити економію по кожному фактору окремо і включити у відповідні групи.
Значне зменшення витрат живої праці може відбутися при збільшенні норм і зон обслуговування, скороченні втрат робочого часу, зменшенні числа робітників, не виконують норм виробітку. Додаткова економія виникає при вдосконаленні структури управління підприємства в цілому. Вона виражається в скороченні витрат на управління і в економії заробітної плати і нарахувань на неї у зв'язку з вивільненням управлінського персоналу.
Удосконалення матеріально-технічного постачання і використання матеріальних ресурсів знаходить відображення у зменшенні норм витрати сировини і матеріалів, зниженні їх собівартості за рахунок зменшення заготівельно-складських витрат. Транспортні витрати скорочуються в результаті зменшення витрат на доставку сировини і матеріалів від постачальника до складів підприємства, від заводських складів до місць споживання; зменшення витрат на транспортування готової продукції.
Значною мірою розміри одержуваного прибутку залежать від того, наскільки раціонально та економно у виробництві витрачаються матеріальні ресурси. Зменшення величини сукупних матеріальних витрат на одиницю продукції забезпечує зниження її собівартості, в якій частка матеріальних витрат вельми значна. Скорочення матеріальних витрат збільшує прибуток. Одним з напрямків, який сприяє зниженню матеріальних витрат, є впровадження ефективних замінників сировини, матеріалів і палива з тим, щоб економити дефіцитні ресурси, і знизити собівартість продукції, що випускається без шкоди її якості. Одним із резервів збільшення прибутку промислових підприємств є більш повне використання вторинних ресурсів і попутних продуктів.
Резервом збільшення прибутку суб'єктів господарювання є: ліквідація непродуктивних виплат по заробітній платі, по оплаті цілоденних простоїв і годин внутрішньозмінного простою, доплат за роботу за роботу в надурочний час; скорочення втрат від браку, псування матеріалів і продукції; усунення непродуктивних витрат і втрат у складі витрат на обслуговування підрозділів виробництва і управління.
Істотний вплив на збільшення прибутку промислової продукції надає відновлення основних фондів. Технічне переозброєння виробництва покращує економічні показники роботи підприємства. Проте введення нових об'єктів в багатьох випадках викликає підвищення собівартості продукції. Однією з причин такого стану є подорожчання одиниці вводяться потужностей.
Основою збільшення прибутку є впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу. Саме науково-технічний прогрес і його ресурсозберігаючий характер забезпечують крутий поворот до інтенсифікації.
Резервом зростання валового прибутку є збільшення доходів, отриманих від цінних паперів, що належать підприємству. При інвестуванні коштів у цінні папери повинні дотримуватися певних вимог. Так, при покупці суб'єктами господарювання цінних паперів у емітента необхідно добре знати його фінансово-господарський стан та перспективи розвитку.
Можливі втрати прибутку можна запобігти, якщо регулярно здійснювати планування, здійснювати прогресивну оплату праці, контроль за нормуванням витрат матеріальних, паливно-енергетичних ресурсів і живої праці, а також раціонально використовувати завантаження устаткування і площ, покращувати облік матеріальних і трудових ресурсів, проводити аналіз господарської діяльності . На зростання прибутку в певній мірі впливає рівень освіти і чисельність фінансових працівників підприємства [24, c. 93].
Найважливіші шляхи зміцнення фінансів і завдання фінансової служби ТД «Олімп» наступні:
розробка стратегічної фінансової політики та шляхів її реалізації;
системний і безперервний фінансовий аналіз, постійна оцінка фінансового стану підприємства, визначення на цій основі тактики реалізації стратегічних цілей з урахуванням існуючої ситуації;
розробка та реалізація фінансового, кредитного та касового планів, плану фінансового оздоровлення (при необхідності), планування грошових потоків, розробка інших планів; використання бюджетування в річному плануванні;
управління фінансовим циклом на основі оптимізації часу звернення запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, забезпечення прискорення оборотності коштів відповідно до їх кругообігом як фактора підвищення рентабельності власних коштів;
поліпшення організації оборотних коштів, їх нормування, приведення запасів у відповідність з їх нормативами, підвищення ефективності їх використання;
управління дебіторською заборгованістю з метою оптимізації її розміру і об'єму продажів і скорочення безнадійних боргів;
здійснення заходів з ефективного використання виробничих фондів і створення відповідної структури майна підприємства з метою забезпечення задовільної структури балансу;
напрямки в області збільшення прибутку і забезпечення рентабельності, розробка та реалізація плану підвищення рентабельності, збільшення прибутку.
У зв'язку з цим в обов'язки фінансової служби підприємства входять: мобілізація грошових коштів для виробничого і соціального розвитку, забезпечення зростання прибутку, підвищення рентабельності; організація безготівкових розрахунків: виписка платіжних документів і оплата надійшли; виконання фінансових зобов'язань перед бюджетом, банками, постачальниками, по виплаті заробітної плати та інших зобов'язань, що випливають з фінансового плану; організація внутрішньокорпоративних фінансових відносин; аналітична робота на підприємстві: фінансовий, маржинальний та інші види аналізу; контроль за правильним використанням грошових коштів підприємства [38, c. 240].

3.2 Використання фінансового та операційного важелів для максимізації прибутку

У таблиці 10 зробимо розрахунок впливу сили операційного важеля.
Таблиця 10 Розрахунок впливу сили операційного важеля
Показник
Умовне позначення
Роки
Відхилення, (+,-)
Темп зростання, (%)
2006
2007
Виручка від продажів, руб.
N
61230025
72008914
16126887
136
Собівартість проданих товарів, продукції, робіт, послуг, руб.
Sпр
47927986
56545690
12626210
137
Прибуток від продажів, руб.
Pn
795307
1168826
1877907
173
Операційний важіль
МД / Р
16,7
13,2
-3,5
79
Сила впливу операційного важеля, коефіцієнт
ΔР / ΔN
Х
0,1
Х
Х
Операційний важіль знизився на 3,5. Сила впливу операційного важеля склала 0,1. Це свідчить про те, що підприємство недостатньо ефективно управляє своїми витратами.
Розглянемо два варіанти розрахунку рентабельності, єдина відмінність між ними - неоднакова структура пасиву балансу підприємства.
Припустимо, підприємство не буде платити податок на прибуток (воно буде залучати кошти в господарський оборот). Тоді за варіантом № 1 підприємство отримає 12 тис. руб. прибутку виключно завдяки використанню власного капіталу, який прокривает активи балансу. Рентабельність власного капіталу (Рск) за варіантом № 1 дорівнює 20 (12 / 60 Ч 100), тобто збігається з дохідністю його активів. Варіант № 2 - з тієї ж суми прибутку (12 тис. руб.) Підприємство має виплатити відсотки по заборгованості банку. За умови, що середня процентна ставка за кредит (СП) дорівнює 15%, ці фінансові витрати по заборгованості складають 4,5 тис. руб. (30 тис. руб. * 15%). На відшкодування інших витрат залишається 7,5 тис. руб. (12,0-4,5). Тоді Рск буде дорівнює 25% (7,5 8 30,0 * 100).
Таблиця 11 Вихідні дані для розрахунку прогнозної рентабельності власного капіталу за двома варіантами
Показники
Варіанти
№ 1
№ 2
Рентабельність активів,%
20
20
Пасив балансу (без кредиторської заборгованості), тис. руб.
60
60
У тому числі:
Власний капітал
60
30
Позиковий капітал
-
30
Актив балансу, знижений на суму кредиторської заборгованості, тис. руб.
60
60
Бухгалтерський прибуток (стор. 1 Ч стор 3: 100), тис. руб.
12
12
Отже, при однаковій рентабельності активів у 20% є відмінності в прибутковості власного капіталу, отримані в результаті іншої структури пасиву балансу. Ця різниця в 5% (25-20) являє собою ефект фінансового важеля (ЕФВ). Ефект фінансового важеля - це приріст до рентабельності власного капіталу, отримане завдяки використанню кредиту, незважаючи на його платність.
Отже, у підприємства за варіантом № 2 одна частина активу балансу, що приносить 20% дохідності, покривається джерелами коштів, які обходяться йому у 15%. Рентабельність власного капіталу при цьому підвищується. Мова йде саме про власний капітал, використання якого пов'язане не з фінансовими витратами по заборгованості, а з підприємницьким ризиком.
Далі приведемо розрахунок ЕФР (ефекту фінансового важеля) з урахуванням виплати податку на прибуток за ставкою 0,24, або 24% (таблиці 12).
З отриманих даних випливає, що у підприємства за варіантом № 2 рентабельність власного капіталу на 3,8% (19,0 - 15,2) вище, ніж за варіантом № 1, за рахунок іншої структури пасиву балансу.
Таблиця 12 Розрахунок рентабельності власного капіталу з урахуванням виплати податку на прибуток
Показники
Варіанти
№ 1
№ 2
Бухгалтерський прибуток, тис. руб.
12,0
12,0
Фінансові витрати по заборгованості, тис. руб.
-
4,5
Поточний фінансовий результат (стор. 1-стор. 2), тис. руб.
12,0
7,5
Сума податку на прибуток за ставкою 0,24 (24%), тис. руб.
2,88
1,8
Чистий прибуток (стор. 3 - стор 4), тис. руб.
9,12
5,7
Рентабельність власного капіталу,%
15,2 (9,12 / 60,0 Ч100), або 20% Ч 0,76
19,0 (5,7 / 30,0 Ч100), або 25% Ч 0,76
Висновки:
підприємство по варіанту № 1, використовуючи тільки власний капітал, обмежує його рентабельність 76% від прибутковості активів. Тоді
Рск1 = 0,76 Ч Ра,
де Рск - рентабельність власного капіталу;
Ра - рентабельність активів.
підприємство по варіанту № 2, залучаючи кредит, підвищує (знижує) рентабельність власного капіталу виходячи зі співвідношення між власним і позиковим капіталом у пасиві балансу і величини середньої процентної ставки за кредит (СП). Тоді й виникає ЕФР:
Рск2 = 0,76 * Ра + ЕФР.
ЕФР = (1-0,24) * (20-15) * 30/30 = 3,8%.

Якщо підприємству за варіантом № 2 вдається довести коефіцієнт заборгованості до трьох (90/30) замість одиниці (30/30), то розрахункова ставка відсотка за кредит (СП) може зрости до 18% (замість колишніх 15%). Тоді ЕФР буде дорівнює:
ЕФР = (1 - 0,24) * (20 -18) * 3 = 4,56%.
Отже, новий кредитний договір для підприємства за варіантом № 2 може бути визнаний кращим. У даному випадку ЕФР зросте завдяки опорі на потроєння коефіцієнт заборгованості, незважаючи на зниження диференціала до 2% (20 - 18) замість колишніх 5% (20 - 15). Зниження диференціала вказує на зростання ризику кредитного портфеля банку.
З наведених міркувань можна зробити наступні висновки:
Якщо нове запозичення приносить підприємству зростання рівня ЕФР, то воно вигідно для неї.
При цьому необхідно відслідковувати стан диференціала: при збільшенні коефіцієнта заборгованості банк змушений компенсувати зростання кредитного ризику підвищенням «ціни» позикових коштів.
Ризик кредитора виражається величиною диференціала: чим вище цей параметр, тим менше кредитний ризик у банку, і навпаки.
Підприємство за варіантом № 2 з ЕФВ - 4,56% і диференціалом - 2% (20 - 18) при подорожчанні кредиту на один пункт (СП = 19%) змушене буде для збереження колишнього ЕФР довести коефіцієнт заборгованості до шести:
ЕФР = (1 - 0,24) * (20 - 19) * 6 = 4,56%.
У даному випадку коефіцієнт заборгованості збільшився в 2 рази (6 / 3).
Таке співвідношення між позиковим і власним капіталом невиправдано, тому що може настати момент, коли диференціал стане менше нуля. Тоді ЕФР буде діяти на шкоду підприємству.
При дев'ятикратному співвідношенні між позиковим і власним капіталом підприємству доведеться виплачувати банку підвищену процентну ставку (припустимо 22%). Тоді:
ЕФР = (1 - 0,24) * (20 - 22) * 9 = -13,68%.
Тепер це буде не надбавка, а відрахування з рентабельності власного капіталу. Його величина за варіантом № 2 знизиться до 5,32% [0,76 * (25%) + (-13,68)] у порівнянні з 15,2% за варіантом № 1, де позикові кошти не залучались.
Звідси випливає висновок: обережний фінансовий директор не стане будь-яку ціну збільшувати коефіцієнт заборгованості, а буде його регулювати виходячи з величини диференціала. Він чудово розуміє, що майбутнє корпорації залежить від її поточного фінансового становища. Навіть якщо сьогодні співвідношення між позиковими і власними засобами сприятливо для підприємства, це не означає, що можна не турбуватися про прогнозний рівень рентабельності активів і ставкою банківського відсотка і, отже, про підтримці значення диференціала.

3.3 Рекомендації по факторному аналізу та формування прибутку від продажів і оцінці фінансової міцності

Перш ніж запропонувати рекомендації з аналізу та формування прибутку від продажів підприємству ТД «Олімп», визначимо запас його фінансової міцності (таблиця 13).
Поріг рентабельності до 2007 року збільшився на 5356210 крб., Або на 18%. Запас фінансової міцності також вріс на 8617703 крб. або на 18%.
Забезпечення ефективного управління прибутком підприємства визначає ряд вимог до цього процесу, основними з яких є:
Інтегрованість із загальною системою управління підприємства. В якій би сфері діяльності підприємства не приймалося управлінське рішення воно прямо або побічно впливає на прибуток. Управління прибутком безпосередньо пов'язано з різними видами функціонального менеджменту. Це визначає необхідність органічної інтегрованості системи управління прибутком із загальною системою управління підприємством.
Таблиця 13 Розрахунок впливу сили операційного важеля
Показник
Умовне позначення
Роки
Відхилення (+,-)
Темп зростання, (%)
2006
2007
Виручка від продажів, руб.
N
61230025
72008914
16126887
136
Собівартість проданих товарів, продукції, робіт, послуг, руб.
Sпр
47927986
56545690
12626210
137
Умовно-постійні витрати, руб.
Sпост
5996969
7068211
1071242
118
Маржинальний дохід, руб. (П.1-п.2)
Дм
13302039
15463225
2161185
116
Частка маржинального доходу у виручці від продажу (п.4/п.1)
dмд
0.2
0.2
-
-
6. Поріг рентабельності, руб. (П.3/п.5)
N Kp
29984845
35341055
5356210
118
7. Запас фінансової міцності, руб. (П.1-п.4)
ЗФП
47927986
56545689
8617703
118
8. Прибуток від продажів, руб.
Pn
795307
1168826
1877907
173
9. Операційний важіль
МД / Р
16,7
13,2
-3,5
79
10. Сила впливу операційного важеля, коефіцієнт
ΔР / ΔN
Х
0,1
Х
Х
Комплексний характер формування управлінських рішень. Усі управлінські рішення в сфері формування і використання прибутку найтіснішим чином взаємопов'язані і мають прямий або непрямий вплив на кінцеві результати управління прибутком. Тому управління прибутком повинно розглядатися як комплексна система дій, що забезпечує розробку взаємозалежних управлінських рішень, кожне з яких вносить свій внесок у результативність формування та використання прибутку по підприємству в цілому.
Високий динамізм управління. Навіть найбільш ефективні управлінські рішення в сфері формування і використання прибутку, розроблені та реалізовані на підприємстві в попередньому періоді, не завжди можуть бути повторно використані на наступних етапах його діяльності. Тому системі управління прибутком має бути притаманний високий динамізм, що враховує зміну факторів зовнішнього середовища, ресурсного потенціалу, форм організації та управління виробництвом, фінансового стану й інших параметрів функціонування підприємства.
Багатоваріантність підходів до розробки окремих управлінських рішень. Реалізація цієї вимоги передбачає, що підготовка кожного управлінського рішення в сфері формування, розподілу і використання прибутку повинна враховувати альтернативні можливості дій. При наявності альтернативних проектів управлінських рішень їх вибір для реалізації повинен бути заснований на системі критеріїв, які визначають політику управління прибутком підприємства. Система таких критеріїв встановлюється самим підприємством.
Орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства. Якими б прибутковими не здавалися ті чи інші проекти управлінських рішень та поточному періоді, вони повинні бути відхилені, якщо вони вступають у протиріччя з місією (головною метою діяльності) підприємства, стратегічними напрямками його розвитку, підривають економічну базу формування високих розмірів прибутку в майбутньому періоді [ 39, c. 120].
З урахуванням змісту процесу управління прибутком і що пред'являються до нього вимог формується його мета. Головною метою управління прибутком є ​​забезпечення максимізації добробуту власників підприємства у поточному та перспективному періодах.
Прибуток як одна з найбільш складних економічних категорій обумовлена ​​створенням додаткового продукту і товарно-грошовою формою розширеного відтворення. Вона виступає однією з грошових форм реалізації додаткового продукту і використовується як найважливіший інструмент державного регулювання діяльності суб'єктів господарювання (насамперед через механізм оподаткування). Розрахунок оподатковуваного об'єкта тісно пов'язаний з порядком формування прибутку.
Раціональне використання витрат для виробництва продукції є одним з визначальних умов правильної економічної політики. Інші фактори, що регулюють економічний стан виробництва підпорядковані йому. Однак чинний нині закон про податок на прибуток, що становить 24%, не тільки не дозволяє повністю забезпечити раціональне використання витрат на виробництво товарної продукції, а й певною мірою позбавляє виробника стимулів до поліпшення роботи. При дії закону про податок на прибуток збільшення витрат на отримання валового доходу не турбує підприємців, хіба що знижується психологічний тиск (менше платять податків). Це означає, що закон про податок на прибуток призводить до неекономного використання витрат. Можливо введення в дію закону про податок на витрати, тобто докорінну зміну бази оподаткування - перенесення її з прибутку, призведе до економії витрат, а отже до збільшення валового доходу, що буде сприяти впровадженню науково-технічних досягнень, раціональному використанню витрат, отримання підприємствами додаткового доходу. Проте створення економічного поля дії закону про податок на витрати - дуже тонкий, кропітка, досить спірний процес, в ході якого необхідно врахувати всі нюанси [37, c. 231].
Ще одним питанням формування високого рівня прибутку є питання про спонукальні мотиви до високого прибутку в діяльності найманих менеджерів підприємства та решти його персоналу при тому, що для власників підприємства отримання такого рівня прибутку - цілком очевидний мотив підприємницької діяльності. Для менеджерів, які не є власниками підприємства, керованого ними, прибуток є основним мірилом успіху їх діяльності.
В останні роки на практиці використовуються нові, прогресивні форми інтеграції системи управління прибутком із загальною системою управління в рамках єдиної організаційної структури підприємства, в яких визначальна роль відводиться побудові системи організаційного забезпечення управління прибутком. Така система базується на концепції виділення в рамках організаційної структури підприємства так званих "центрів відповідальності".
Центр відповідальності представляє собою структурний підрозділ підприємства, яке повністю контролює ті чи інші аспекти формування та використання прибутку, а його керівник самостійно приймає управлінські рішення в рамках цих аспектів і несе повну відповідальність за виконання доведених йому планових показників.
Різниця функціональної спрямованості діяльності таких структурних підрозділів, їх місця в організаційній структурі управління, а також широти повноважень їхніх керівників дозволяють виділити ряд конкретних типів центрів відповідальності в рамках підприємства.
Центр витрат являє собою структурний підрозділ, керівник якого несе відповідальність тільки за витрачання коштів відповідно до доведеним йому бюджетом. У силу функціональної спрямованості своєї діяльності такий структурний підрозділ не може самостійно впливати на обсяг доходів, а відповідно і на суму прибутку.
Центр доходу являє собою структурний підрозділ, керівник якого несе відповідальність тільки за формування доходів у встановлених обсягах. У силу функціональної спрямованості своєї діяльності такий підрозділ не може самостійно впливати на весь обсяг витрат з реалізованої продукції, а відповідно і на суму прибутку.
Центр прибутку - структурний підрозділ підприємства, керівник якого несе відповідальність за доведені йому завдання з формування прибутку. У силу функціональної спрямованості своєї діяльності такий підрозділ повністю контролює як формування доходів від реалізації продукції, так і обсяг витрат на її виготовлення.
Центр інвестицій - структурний підрозділ підприємства, керівник якого несе відповідальність за використання виділених йому інвестиційних ресурсів і отримання необхідного прибутку від інвестиційної діяльності. Основним контролюючим показником при цьому є звичайно рівень прибутку на інвестований капітал.
Побудова системи організаційного забезпечення управління прибутком шляхом створення центрів відповідальності різних типів залежить від багатьох факторів - обсягу діяльності підприємства, багатофункціональності цієї діяльності, чисельності персоналу, організаційної структури виробництва та інших. Тому визначення чисельності і складу центрів відповідальності потребує індивідуального дослідження для кожного підприємства.
У процесі аналізу прибутку підприємства за звітний період доцільно визначати наступні показники:
відхилення фактичного прибутку від планової, тобто суму надпланового прибутку або суму недоотриманого прибутку;
визначити ступінь виконання плану прибутку, як відношення фактичної суми прибутку до планової;
визначити фактичний рівень рентабельності по відношенню до виручки від реалізації і встановити його відхилення від планового рівня;
вивчити показники рентабельності і динаміки прибутку.
Обсяг реалізації продукції може здійснювати позитивний і негативний вплив на суму прибутку. Збільшення обсягу продажів рентабельної продукції приводить до пропорційного збільшення прибутку. Якщо ж продукція є збитковою, то при збільшенні обсягу реалізації відбувається зменшення суми прибутку.
Структура продукції може здійснювати як позитивний, так і негативний вплив на суму прибутку. Якщо збільшиться частка більш рентабельних видів продукції в загальному обсязі її реалізації, то сума прибутку зросте, і, навпаки, при збільшенні питомої ваги низькорентабельної чи збиткової продукції загальна сума прибутку зменшиться.
Собівартість продукції і прибуток знаходяться в обернено пропорційній залежності: зниження собівартості призводить до відповідного зростання суми прибутку і навпаки.
Зміна рівня средньореалізаціоних цін і величина прибутку знаходяться в прямо пропорційній залежності: при збільшенні рівня цін сума прибутку зростає і навпаки. Потім необхідно оцінювати причини зміни показників. Особливо ретельно досліджується склад позареалізаційних доходів і витрат.
До складу інших доходів (збитків) входить сальдо отриманих і сплачених штрафів, пені, неустойки та інших видів санкцій (крім санкцій, що сплачуються до бюджету і ряд позабюджетних фондів відповідно до законодавства), які пов'язані з економічною відповідальністю підприємства при порушенні договірних зобов'язань. Так само детально оцінюються інші витрати і втрати, а саме:
збитки по операціях минулих років, виявлені у звітному році, від уцінки товарів, від списання безнадійної дебіторської заборгованості;
недостачі матеріальних цінностей, виявлених при інвентаризації;
витрати з утримання законсервованих об'єктів;
негативні курсові різниці по валютних рахунках і операціям в іноземній валюті;
некомпенсовані втрати від стихійних лих з урахуванням витрат по запобіганню або ліквідації стихійних лих (за вирахуванням вартості отриманого металобрухту, інших матеріалів);
судові витрати та арбітражні збори та інше.
На закінчення аналізу прибутку в підприємствах розробляються конкретні заходи щодо забезпечення економії коштів і втрат при забезпеченні якості обслуговування населення, що і було зроблено в даній роботі [40, c. 215].

Висновок

У дипломній роботі розглянуті теоретичні питання, що стосуються однієї з найважливіших категорій економіки - прибутку, аналізу її формування, оцінки показників прибутку.
В умовах ринкової економіки значення прибутку величезне. Прагнення до її отримання орієнтує товаровиробників на збільшення обсягу виробництва продукції, потрібної споживачеві, зниження витрат на виробництво. При розвинутій конкуренції цим досягається не тільки мета підприємництва, але й задоволення суспільних потреб. Для підприємця прибуток є сигналом, що вказує, де можна домогтися найбільшого приросту вартості, створює стимул для інвестування в ці сфери. Свою роль грають і збитки. Вони висвітлюють помилки і прорахунки в напрямку засобів, організації виробництва і збуту продукції.
Головною метою управління прибутком є ​​забезпечення максимізації добробуту власників підприємства у поточному та перспективному періоді. Ця головна мета покликана забезпечувати одночасно гармонізацію інтересів власників з інтересами держави і персоналу підприємства.
Процес управління прибутком передбачає проведення аналізу, який характеризується різноманіттям своїх форм. На вибір форми аналізу впливає безліч факторів: галузь в якій здійснює свою діяльність організація, спеціалізація і вид діяльності підприємства обсяг товарообігу і його швидкість і інші. Тому менеджерам організації необхідно грамотно оцінити ситуацію, що склалася на підприємстві і вибрати саме ту форму аналізу, яка дасть найбільш вичерпну інформацію для розробки заходів з управління прибули з метою її збільшення. У сучасній науковій літературі виділяють безліч методів аналізу прибутку, але найбільшу практичну значимість має факторний аналіз. Його проведення дає найбільш об'єктивну оцінку факторів формування прибутку на підприємстві. Після виявлення всіх чинників, що впливають на прибуток і оцінивши її показники необхідно приступити до планування прибутку організації. Це дуже важливий процес, який вимагає високого ступеня підготовки фахівців, що займаються цими питаннями. Саме тактичне є найбільш використовуваним плануванням на практиці, тому що є сполучною ланкою між стратегічним і оперативним плануванням. При цьому слід підкреслити, що рішення приймаються при тактичному плануванні менш суб'єктивні, тому що базуються на повної та об'єктивної інформації, а його реалізація пов'язана з меншим ризиком.
Проведений аналіз управління прибутком на підприємстві ТД «Олімп» філія ВАТ «Ліпецкоблгаз», можна зробити наступні висновки.
У результаті зміни обсягу реалізації продукції сума прибутку збільшилася в 2006 р. на 3675613 рублів, ситуація не змінилася при зміні зміни структури та асортименту реалізованої продукції, прибуток зменшився на 10013 рублів, а за рахунок зміни рівня витрат на 1 карбованець реалізованої продукції прибуток підприємства знизилася на 274923 тис. рублів. У цілому, під впливом цих факторів прибуток від реалізації продукції збільшилася в 2006р. на 3300677 рублів.
У 2007 році ситуація дещо змінилася в кращу сторону. У результаті зміни обсягу реалізованої продукції сума прибутку збільшилася на 2197597 карбованців, за рахунок зміни структури та асортименту реалізованої продукції прибуток від реалізації знизилася на 50094 рублів, а за рахунок зміни рівня витрат на 1 карбованець товарної продукції - збільшилася на 13682 рубля. Але, незважаючи на всю позитивну прибуток, у результаті вона збільшилася вже на 2161185 крб.
Таким чином у 2007 р. в порівнянні з 2006 р. змінилося вплив усіх трьох факторів на прибуток від реалізації продукції:
обсяг реалізації на 102%,
структура й асортимент реалізованої продукції на (-2.3)%
витрати на 1 карбованець реалізованої продукції на - 0,3%;
Рентабельність обсягу продажів за 2005-2006 рр.. і 2006 -2007 рр.. скоротилася на 0,45 і 0,25 пунктів відповідно. Зниження цього показника свідчить про падіння конкурентоспроможності підприємства, так як дозволяє припустити скорочення попиту на його продукцію.
При використанні методу ланцюгових підстановок для розрахунку рентабельності обсягу продажів в 2007 р. виявлено, що рентабельність продажів зменшилася на 0.25 пункту при сукупному впливі факторів:
зміна рентабельності обсягу продажів за рахунок зміни ціни реалізації склало +11.72%;
зміна рентабельності обсягу продажу за рахунок збільшення собівартості реалізації склало - 11.97%.
Аналізуючи дані за 2005-2007 роки, приходимо до висновку, що підприємство працює зі збитками, з кожним наступним роком збиток збільшується. Основна причина, це високі управлінські та інші витрати.
Провівши аналіз прибутку підприємства ТД «Олімп» філія ВАТ «Ліпецкоблгаз» можна запропонувати наступні заходи щодо збільшення прибутку на підприємстві, які можливо здійснити двома способами: збільшення виручки від реалізації підприємства; зменшити витрати підприємства.
Навчитися успішному веденню підприємництва можна, тільки займаючись ним безпосередньо. Але, безумовно, уникнути помилок при здійсненні економічної діяльності буде набагато легше, маючи на озброєнні теоретичні знання.
У висновку слід зазначити, що основна мета роботи - вивчення теоретичних основ механізму управління прибутком у реальному секторі економіки, аналіз ефективності її формування, розподілу і використання на прикладі конкретного підприємства - є виконаною.

Список використаних джерел

1. Цивільний кодекс Російської Федерації. - М.: Видавництво ЗАТ «Слов'янський будинок книги», 2003. - 832 с.
2. Податковий кодекс Російської Федерації. - М.: Видавництво ЗАТ «Слов'янський будинок книги», 2003. - 832 с.
3. Федеральний закон про акціонерні товариства. - М.: «Ось-89», 2002.
4. Методичні рекомендації з розробки цінової політики підприємства. Наказ Міністерства економіки Російської Федерації від 1 жовтня 1997 р. № 118 / / Довідково-правова система «Гарант».
5. Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства Табурчак П.П., Вікуленко А.Є., Овчинникова Л.А. та ін: Навчальний посібник для вузів / Під ред. П.П. Табурчака, В.М. Тумин і М.С. Саприкіна. - Ростов н / Д: Фенікс, 2005. - 352 с.
6. Астрінскій Д. Економічний аналіз фінансового стану підприємства / / Економіст. - 2000. - № 12. - С.53-59.
7. Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу: Підручник. - 3-е изд., Перераб. - М: Фінанси і статистика, 2003. - 288 с.
8. Балабанов І.Т. Фінансовий аналіз і планування господарюючого суб'єкта. - 2-е вид. доп. - М.: Фінанси і статистика, 2004. - 208с.
9. Баришніков Н.П. Бухгалтерський облік, звітність і оподаткування / У 2т .- М: Інформаційний видавничий дім «Філін», 2005. - С.351.
10.Бачурін А. Підвищення ролі економічних методів управління / / Економіст. - 2002. - № 4. - С.28-31.
11.Белінков О.М. Секрети ефективного управління. - М.: ЛОРІ, 2004.
12.Бланк І.А. Управління прибутком. - М.: Ніка Центр, Ельга, 2003. - 544с.
13.Богатко А.І. Основи економічного аналізу господарюючого суб'єкта. - М: Фінанси і статистика, 2004. - 207 с.
14.Глазунов В.М. Критерії оцінки рентабельності та платоспроможності .- М.: Дело, 2000. - № 1. - С.67-72.
15.Грузінов В.П., Грибов В.Д. Економіка підприємства: Учеб. Посібник. - 2-е вид., Доп. - М.: Фінанси і статистика, 2003. - 208 с.
16.Івашковскій С.М. Економіка: Мікро-і макроаналізу: Навчально-практичний посібник. - М.: Справа, 2003. - 360С.
17.Ковалев А.І., Привалов В.П. Аналіз фінансового стану підприємства. - М.: Центр економіки і маркетингу, 2004. - 486 с.
18.Ковалев В.В. Фінансовий аналіз: методи й процедури: Наукове видання / В.В. Ковальов. - М.: Фінанси і статистика, 2002. - 560 с.
19.Ковалев В.В., Ковальов Віт.В. Фінанси підприємств: Навч. - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2004. - 352 с.
20.Ковалева А.М. Фінанси в управлінні підприємством: М.: Фінанси і статистика, 2005. - 339 с.
21.Колчіна Н.В., Поляк Г.Б. Бурмістрова Л.М. Фінанси організацій (підприємств): Підручник для вузів / Під ред. Проф. Н.В. Колчин. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - 368 с.
22.Косякін І. Фінансовий аналіз, як інструмент управління підприємством / / Фінансова газета. - 1998. - № 7. - С.13-16.
23.Кравченко ЧИ. Аналіз господарської діяльності в торгівлі: Підручник для вузів. - 4-е вид., Перераб. і доп. - Мн. Обчислюємо. шк, 1995.-789с.
24.Крейніна М.М. Фінансовий стан підприємства. Методи оцінки. - ІКЦ-«ДІС», 2003. - 224 с.
25.Матвейчева Є., Вішнінская Г. Фінансові результати діяльності підприємства / / Аудит і фінансовий аналіз. - 2000. - № 1. - С.28-32.
26.Мелентьева В. Аналіз рентабельності торгових підприємств / / Аудитор. - 1999. - № 9 - 10.
27.Прикіна Л.В. Економічний аналіз підприємства: Підручник для вузів / Л.В. Прикіна. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - 360 с.
28.Раіцкій К.А. Економіка підприємства. - М.: ІОЦ «Маркетинг», 2003.
29.Савіцкая Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства.: Учеб. посібник. - Мінськ: Нове видання, 2004. - 688с.
30.Самсонов П.І. Економіка.: Учеб. посібник - М.: ИНФРА-М, 2004. - 592с.
31.Селезнева М.М., Іонова А.Ф. Фінансовий аналіз: Учеб. Посібник. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 479 с.
32.Снітко Л.Т. Оцінка ефективності господарсько - фінансової діяльності підприємства: Навчально - методич. Посібник. - Білгород: БУПК, 2003. -59 С.
33.Управленіе організацією: Підручник / Під. ред А.Г. Поршнева, З.П. Румянцевої, Н.А. Соломатіна. - 3-е изд., Перераб. І доп. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 716 с.
34.Хорошавін І.А.. Техніка фінансового аналізу. Учеб.пособие. - М.: Аудит: ЮНИТИ, 2002.-345с.
35.Чернов В. Аналіз рентабельності / / Аудит і фінансовий аналіз .- 2001. - № 2. - С.70-71.
36.Шамхалов Ф. Прибуток - основний показник результатів діяльності організації / / Фінанси. - 2000. - № 6. - С.19-22.
37.Економіка і організація діяльності торгового підприємства: Навчальний посібник / За заг. ред. О.М. Соломатіна. - М.: ИНФРА-М, 2002. - 461с.
38.Економіка підприємства / За ред. В.П. Грузінова. - М.: ЮНИТИ, 2004.
39.Економіческій аналіз: ситуації, тести, приклади, завдання, вибір оптимальних рішень, фінансове прогнозування / За ред. проф. М.І. Баканова і проф. А.Д. Шеремета. - М.: Фінанси і статистика, 2005. - 653 с.
40.Економіческій аналіз підприємства: Підручник для вузів. - 2-е вид. Перераб. і доп. - М.: Юнити-Дана, 2004. - 407 с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Диплом
372.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Управління прибутком підприємства
Управління прибутком на підприємстві
Управління прибутком підприємства
Удосконалення управління прибутком на підприємстві
Управління прибутком на прикладі діяльності АТ
Управління прибутком та рентабельністю торгового підприємства
Управління прибутком підприємства ТОВ АРТ-КОЛОР
Управління прибутком підприємства ТОВ АРТ КОЛОР 2
Управління прибутком підприємства ТОВ АРТ КОЛОР
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru