Управління оборотним капіталом і товарними запасами

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Зміст
1. Управління оборотним капіталом
2. Деякі особливості управління товарними запасами
3. Завдання
Список використаної літератури

Управління оборотним капіталом
Управління оборотними активами становить найбільш велику частину операцій фінансового менеджменту.
З позицій фінансового менеджменту класифікація оборотних активів будується за такими основними ознаками.
1. За характером фінансових джерел формування виділяють валові, чисті та власні оборотні активи.
а) Валові оборотні активи характеризують загальний їх обсяг, сформований за рахунок як власного, так і позикового капіталу.
б) Чисті оборотні активи (або чистий робочий капітал) характеризує ту частину їх обсягу, що сформована за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу.
Суму чистих оборотних активів (чистого робочого капіталу) розраховують за такою формулою:

де ЧОА - сума чистих оборотних активів підприємства; ОА - сума валових оборотних активів підприємства; ТФО - короткострокові (поточні) фінансові зобов'язання підприємства.
в) Власні оборотні активи характеризують ту їх частина, яка сформована за рахунок власного капіталу підприємства.
Суму власних оборотних активів підприємства розраховують за формулою:

де СОА - сума власних оборотних активів підприємства;
ОА - сума валових оборотних активів підприємства; ДЗК - довгостроковий позиковий капітал, інвестований в оборотні активи підприємства;
ТФО - поточні фінансові зобов'язання підприємства.
2. Види оборотних активів. За цією ознакою вони класифікуються в практиці фінансового менеджменту наступним чином:
а) Запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів. Цей вид оборотних активів характеризує обсяг вхідних матеріальних потоків у формі запасів, що забезпечують виробничу діяльність підприємства.
б) Запаси готової продукції. До цього виду оборотних активів додають зазвичай обсяг незавершеного виробництва (з оцінкою коефіцієнта його завершеності за окремими видами продукції в цілому).
в) Поточна дебіторська заборгованість. Вона характеризує суму заборгованості на користь підприємства, за розрахунками за товари, роботи, послуги, видані аванси і т.п.
г) Грошові активи та їх еквіваленти. До них відносять не тільки залишки грошових коштів у національній та іноземній валюті (у всіх їхніх формах), але і короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, вільно конверсіруемих в грошові кошти і які характеризуються незначним ризиком зміни вартості.
д) Інші оборотні активи. До них відносяться оборотні активи, не включені до складу вищерозглянутих їх видів, якщо вони відображаються в загальній їх сумі.
3. Характер участі в операційному процесі. Відповідно до цього ознакою оборотні активи диференціюються наступним чином:
а) Оборотні активи, що обслуговують виробничий цикл підприємства (вони представляють собою сукупність оборотних активів підприємства у формі запасів сировини, матеріалів і напівфабрикатів, обсягу незавершеної продукції і запасів готової продукції);
б) Оборотні активи, що обслуговують фінансовий (грошовий) цикл підприємства (вони представляють собою сукупність всіх товарно-матеріальних запасів і суми поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням суми кредиторської заборгованості).
Більш докладно диференціація оборотних активів за цією ознакою буде розглянута при характеристиці виробничого і фінансового (грошового) циклів підприємства.
4. Період функціонування оборотних активів. За цією ознакою виділяють такі їх види:
а) Постійна частина оборотних активів. Вона являє собою незмінну частину їх розміру, яка не залежить від сезонних та інших коливань діяльності підприємства. Іншими словами, вона розглядається як незнижуваний мінімум оборотних активів, необхідний підприємству для здійснення операційної діяльності.
б) Змінна частина оборотних активів. Вона являє собою варіюють їх частина, яка пов'язана із сезонним зростанням обсягу виробництва і реалізації продукції. У складі цього виду оборотних активів виділяють зазвичай максимальну і середню їх частину.
Рух оборотних активів підприємства в процесі їх кругообігу проходить чотири основних стадії, послідовно змінюючи свої форми.
Управління оборотними активами підприємства пов'язане з конкретними особливостями формування його операційного циклу. Операційний цикл представляє собою період повного обороту всієї суми оборотних активів, у процесі якого відбувається зміна окремих їх видів. Він характеризує проміжок часу між придбанням виробничих запасів та отриманням коштів від реалізації, зробленої з них продукції.
На першій стадії грошові активи (включаючи їх еквіваленти у формі короткострокових фінансових інвестицій) використовуються для придбання сировини і матеріалів.
На другій стадії вхідні запаси матеріальних оборотних активів у результаті безпосередньої виробничої діяльності перетворюються в запаси готової продукції.
На третій стадії запаси готової продукції реалізуються споживачам і до настання їх оплати перетворюються в поточну дебіторську заборгованість.
На четвертій стадії інкасована (тобто оплачена) поточна дебіторська заборгованість знову перетвориться в грошові активи (частина яких до їх виробничого запитання може зберігатися у формі високоліквідних короткострокових фінансових інвестицій).
Найважливішою характеристикою операційного циклу, що істотно впливає на обсяг, структуру та ефективність використання оборотних активів, є його тривалість. Вона включає період часу від моменту витрачання підприємством грошових коштів на придбання вхідних запасів матеріальних оборотних активів до надходження грошей від дебіторів за реалізовану їм продукцію.
Принципова формула, за якою розраховується тривалість операційного циклу підприємства, має вигляд:

де ПОЦ - тривалість операційного циклу підприємства, у днях;
ПО МОЗ - тривалість обороту запасів сировини, матеріалів та інших матеріальних факторів виробництва у складі оборотних активів, у днях;
ПО ДП - тривалість обороту запасів готової продукції, у днях;
Подз - тривалість інкасації поточної дебіторської заборгованості, у днях.
У процесі управління оборотними активами в рамках операційного циклу виділяють дві основні його складові:
1) виробничий цикл підприємства;
2) фінансовий цикл (або цикл грошового обороту) підприємства.
Виробничий цикл підприємства характеризує період повного обороту матеріальних елементів оборотних активів, що використовуються для обслуговування виробничого процесу, починаючи з моменту надходження сировини, матеріалів і напівфабрикатів на підприємство та закінчуючи моментом відвантаження виготовленої з них готової продукції покупцям.
Тривалість виробничого циклу підприємства визначається за наступною формулою:

де ППЦ - тривалість виробничого циклу
підприємства, у днях;
ПО СМ - період обороту середнього запасу сировини, матеріалів і напівфабрикатів, у днях;
ПО НЗ - період обороту середнього обсягу незавершеного виробництва, у днях;
ПО ДП - період обороту середнього запасу готової продукції, у днях;
Фінансовий цикл (цикл грошового обороту) підприємства являє собою період часу між початком оплати постачальникам одержаних від них сировини і матеріалів (погашенням кредиторської заборгованості) і початком надходження грошових коштів від покупців за поставлену їм продукцію (погашенням дебіторської заборгованості).
Тривалість фінансового циклу (або циклу грошового обігу) підприємства визначається за наступною формулою:
ПФЦ = ППЦ + ПО ДЗ-ПО КЗ,
де ПФЦ - тривалість фінансового циклу (циклу грошового обігу) підприємства, у днях; ППЦ - тривалість виробничого циклу підприємства, у днях;
Подз - середній період обороту поточної дебіторської заборгованості, у днях;
ПО КЗ - середній період обороту поточної кредиторської заборгованості, у днях.
Політика управління оборотними активами підприємства розробляється за такими основними стадіями:
1. Аналіз оборотних активів підприємства в попередньому періоді.
Основною метою цього аналізу є визначення рівня забезпеченості підприємства оборотними активами і виявлення резервів підвищення ефективності їх функціонування.
На першій стадії аналізу розглядається динаміка загального обсягу оборотних активів, що використовуються підприємством, - темпи зміни середньої їх суми в зіставленні з темпами зміни обсягу реалізації продукції і середньої суми всіх активів; динаміка питомої ваги оборотних активів у загальній сумі активів підприємства.
На другій стадії аналізу розглядається динаміка складу оборотних активів підприємства в розрізі основних їх видів - запасів сировини, матеріалів і напівфабрикатів; запасів готової продукції; поточної дебіторської заборгованості; залишків грошових активів та їх еквівалентів. У процесі цієї стадії аналізу розраховуються та вивчаються темпи зміни суми кожного із цих видів оборотних активів у зіставленні з темпами зміни обсягу виробництва та реалізації продукції; розглядається динаміка питомої ваги основних видів оборотних активів у загальній їх сумі. Аналіз складу оборотних активів підприємства за окремими їх видами дозволяє оцінити рівень їх ліквідності.
На третій стадії аналізу вивчається оборотність окремих видів оборотних активів і загальної їх суми. Цей аналіз проводиться з використанням показників - коефіцієнта оборотності та періоду обороту оборотних активів. У процесі аналізу встановлюється загальна тривалість і структура операційного, виробничого і фінансового циклів підприємства; досліджуються основні фактори, що визначають тривалість цих циклів.
На четвертій стадії аналізу визначається рентабельність оборотних активів, досліджуються визначають її чинники. У процесі аналізу використовуються коефіцієнт рентабельності оборотних активів, а також Модель Дюпона, яка стосується такого виду активів має вигляд:

де Р оа - рентабельність оборотних активів;
P рп - рентабельність реалізації продукції;
Про оа - оборотність оборотних активів.
На п'ятій стадії аналізу розглядається склад основних джерел фінансування оборотних активів - динаміка їх суми та питомої ваги в загальному обсязі фінансових коштів, інвестованих у ці активи; визначається рівень фінансового ризику, що генерується сформованою структурою джерел фінансування оборотних активів.
Результати проведеного аналізу дозволяють визначити загальний рівень ефективності управління оборотними активами на підприємстві та виявити основні напрями його підвищення в майбутньому періоді.
2. Вибір політики формування оборотних активів підприємства. Така політика повинна відображати загальну філософію фінансового управління підприємством з позицій прийнятного співвідношення рівня прибутковості та ризику фінансової діяльності.
Теорія фінансового менеджменту розглядає три принципових підходи до політики формування оборотних активів підприємства - консервативний, помірний та агресивний.
Консервативний підхід до формування оборотних активів передбачає не тільки повне задоволення поточної потреби в усіх їх видах, що забезпечує нормальний хід операційної діяльності, але й створення високих розмірів їх резервів на випадок непередбачених складностей. Такий підхід гарантує мінімізацію комерційних і фінансових ризиків, але негативно позначається на ефективності використання оборотних активів - їх оборотності і рівень рентабельності.
Помірний підхід до формування оборотних активів спрямований на забезпечення повного задоволення поточної потреби в усіх їх видах і створення нормальних страхових їх. При такому підході забезпечується середнє співвідношення між рівнем ризику і рівнем ефективності використання оборотних активів. Агресивний підхід до формування оборотних активів полягає в мінімізації всіх форм страхових резервів за окремими видами цих активів. При відсутності збоїв у ході операційної діяльності такий підхід до формування оборотних активів забезпечує найбільш високий рівень ефективності їх використання.
3.Оптімізація обсягу оборотних активів. Процес оптимізації цього обсягу складається з 3-х основних етапів.
На першому етапі з урахуванням результатів аналізу оборотних активів визначається система заходів по реалізації резервів, спрямованих на скорочення тривалості операційного, а в його рамках - виробничого та фінансового циклів підприємства.
На другому етапі на основі обраного типу політики і розкритих резервів скорочення тривалості операційного циклу оптимізується обсяг і рівень окремих видів цих активів. Засобом такої оптимізації виступає нормування періоду їх обороту та суми.
На третьому етапі визначається загальний обсяг оборотних активів підприємства на майбутній період:
ОАП = ЗСП + ЗДП + ДЗП + ДАП + Пп,
Де ОАП - загальний обсяг оборотних активів підприємства на кінець періоду;
ЗСП - сума запасів сировини і матеріалів на кінець періоду;
ЗДП - сума запасів готової продукції на кінець майбутнього періоду (з включенням до неї перерахованого обсягу незавершеного виробництва);
ДЗП - сума дебіторської заборгованості на кінець періоду;
ДАП - сума грошових активів на кінець періоду;
Пп - сума інших видів оборотних активів на кінець періоду.
4. Оптимізація співвідношення постійної і змінної частин оборотних активів. У процесі управління оборотними активами слід визначати їх сезонну (або іншу циклічну) складову, яка представляє собою різницю між максимальною і мінімальною потребою в них протягом року.
Процес оптимізації співвідношення постійної і змінної частин оборотних активів здійснюється за такими стадіями:
На першій стадії за результатами аналізу помісячного динаміки рівня оборотних активів у днях обороту або в сумі за ряд попередніх років будується графік їх середньої <сезонної хвилі> у розрізі месяцевгода.
В окремих випадках він може бути конкретизований за окремими видами оборотних активів.
На другій стадії за результатами графіка <сезонної хвилі> розраховуються коефіцієнти нерівномірності (мінімального і максимального рівнів) оборотних активів по відношенню до середнього їх рівня.
На третій стадії визначається сума постійної частини оборотних активів за такою формулою:

де ОА ПОСТ - сума постійної частини оборотних активів у майбутньому періоді;
ОА п - середня сума оборотних активів підприємства в аналізованому майбутньому періоді;
Кмін - коефіцієнт мінімального рівня оборотних активів.
На четвертій стадії визначається максимальна і середня сума змінної частини оборотних активів у майбутньому періоді. Ці розрахунки здійснюються за такими формулами:

де ОА макс-максимальна сума змінної частини оборотних активів у майбутньому періоді;
п середовищ-середня сума змінної частини оборотних активів у майбутньому періоді;
ОА ПОСТ-сума постійної частини оборотних активів у майбутньому періоді;
Кмакс-коефіцієнт максимального рівня оборотних активів;
Кмін-коефіцієнт мінімального рівня оборотних активів.
5. Забезпечення необхідної ліквідності оборотних активів. У цих цілях з урахуванням обсягу і графіка майбутнього платіжного обороту повинна бути визначена частка оборотних активів у формі грошових коштів, високо - та среднеліквідних активів.
6. Забезпечення необхідної рентабельності оборотних активів. Як і будь-який вид активів оборотні активи повинні генерувати певний прибуток при їх використанні в операційній діяльності підприємства. Складовою частиною управління оборотними активами є забезпечення своєчасного використання тимчасово вільного залишку грошових активів для формування ефективного портфеля короткострокових фінансових інвестицій, які у формі їх еквівалентів.
7. Вибір форм і джерел фінансування оборотних активів. Цей етап управління оборотними активами забезпечує вибір політики їх фінансування на підприємстві і оптимізацію структури його джерел. У процесі управління оборотними активами на підприємстві розробляються окремі фінансові нормативи, які використовуються для контролю ефективності їх формування та функціонування. Основними з таких нормативів є:
· Норматив власних оборотних активів підприємства;
· Система нормативів оборотності основних видів оборотних активів і тривалості операційного циклу в цілому;
· Система коефіцієнтів ліквідності оборотних активів.
Мета і характер використання окремих видів оборотних активів мають суттєві відмінні особливості. Тому на підприємствах з великим обсягом використовуваних оборотних активів управління ними деталізується в розрізі основних їх видів.

Деякі особливості управління товарними запасами
Ефективне управління запасами дозволяє знизити тривалість виробничого та всього операційного циклу, зменшити рівень поточних витрат на їх зберігання, знизити рівень трансакційних витрат по їх закупівлю, визволити з поточного господарського обороту частину фінансових засобів, реінвестуя їх в інші активи.
Управління запасами охоплює ряд послідовно виконуваних етапів робіт, основними з яких є:
1. Аналіз запасів товарно-матеріальних цінностей у попередньому періоді. Основним завданням цього аналізу є виявлення рівня забезпеченості виробництва і реалізації продукції відповідними запасами товарно-матеріальних цінностей у попередньому періоді й оцінка ефективності їх використання. Аналіз проводиться в розрізі основних видів запасів.
На першій стадії аналізу розглядаються показники загальної суми запасів товарно-матеріальних цінностей - темпи її динаміки, питома вага в обсязі оборотних активів тощо
На другій стадії аналізу вивчається структура запасів у розрізі їх видів і основних груп, виявляються сезонні коливання їх розмірів.
На третій стадії аналізу вивчається ефективність використання різних видів і груп запасів, а також їх обсягу в цілому, яка характеризується показниками їх оборотності і рентабельності.
На четвертій стадії аналізу вивчаються обсяг і структура поточних витрат з обслуговування запасів у розрізі окремих видів цих витрат.
2 Визначення цілей формування запасів. Запаси товарно-матеріальних цінностей можуть створюватися на підприємстві з різними цілями:
а) забезпечення поточної виробничої діяльності (поточні запаси сировини і матеріалів);
б) забезпечення поточної збутової діяльності (поточні запаси готової продукції);
в) накопичення сезонних запасів, що забезпечують господарський процес у майбутньому періоді (сезонні запаси сировини, матеріалів і готової продукції) і т.п.
3. Оптимізація розміру основних груп поточних запасів. Така оптимізація пов'язана з поділом запасів товарно-матеріальних цінностей на два основних види - виробничі (запаси сировини, матеріалів і напівфабрикатів) та запаси готової продукції. У розрізі кожного з цих видів виділяються запаси поточного зберігання - постійно оновлювана частина запасів, які формуються на регулярній основі і рівномірно споживаних у процесі виробництва продукції або її реалізації покупцям.
Для оптимізації розміру поточних запасів товарно-матеріальних цінностей використовується ряд моделей, серед яких найбільшого поширення набула Модель економічно обгрунтованого розміру замовлення.
Сума сукупних операційних витрат по розміщенню замовлень визначається за наступною формулою:

де ОЗрз - сума сукупних операційних витрат по розміщенню замовлень;
ОПП - обсяг виробничого споживання товарів (сировини або матеріалів) в аналізованому періоді;
РПП - середній розмір однієї партії постачання товарів;
З рз - середня вартість розміщення одного замовлення.
З наведеної формули видно, що при незмінному обсязі виробничого споживання й середньої вартості розміщення одного замовлення загальна сума операційних витрат з розміщення замовлень мінімізується з ростом середнього розміру однієї партії постачання товарів.
З іншого боку, високий розмір однієї партії постачання товарів викликає відповідний ріст операційних витрат на зберігання товарів на складі, так як при цьому збільшується середній розмір запасу в днях обороту (період їх зберігання). Якщо закуповувати сировину один раз на два місяці, то середній розмір його запасу (період зберігання) складе 30 днів, а якщо розмір партії поставки знизити вдвічі, тобто закуповувати сировину один раз на місяць, то середній розмір його запасу (період зберігання) складе 15 днів.
З урахуванням цієї залежності сума операційних витрат по зберіганню запасів на складі може бути визначена за наступною формулою:

де О3 хр - сума операційних витрат по зберіганню запасів на складі;
РПП - середній розмір однієї партії постачання товарів;
З х - вартість зберігання одиниці товару в аналізованому періоді.
З наведеної формули видно, що при незмінній вартості зберігання одиниці товару в аналізованому періоді загальна сума операційних витрат із зберігання товарних запасів на складі мінімізується при зниженні середнього розміру однієї партії постачання товарів.
Математично Модель EOQ виражається наступною принциповою формулою:


де РПП 0-оптимальний середній розмір партії поставки товарів (EOQ);
ОПП - обсяг виробничого споживання товарів (сировини або матеріалів) в аналізованому періоді;
C РЗ-середня вартість розміщення одного замовлення;
З х - вартість зберігання одиниці товару в аналізованому періоді.
Відповідно оптимальний середній розмір виробничого запасу визначається за наступною формулою:

де П3 0 - оптимальний середній розмір виробничого запасу (сировини, матеріалів); ​​РПП 0 - оптимальний середній розмір партії поставки товарів (EOQ).
Для запасів готової продукції завдання мінімізації операційних витрат з їх обслуговування полягає у визначенні оптимального розміру партії виробленої продукції (замість середнього розміру партії постачання). Використовуючи замість показника обсягу виробничого споживання (ОПП) показник планованого обсягу виробництва продукції, ми на основі Моделі EOQ аналогічним чином можемо визначити оптимальний середній розмір партії виробленої продукції й оптимальний середній розмір запасу готової продукції.
4. Оптимізація загальної суми запасів товарно-матеріальних цінностей, що включаються до складу оборотних активів. Розрахунок оптимальної суми запасів кожного виду (у цілому і по основних групах обліковується їх номенклатури) здійснюється за формулою:

де З п - оптимальна сума запасів на кінець аналізованого періоду;
Н тх - норматив запасів поточного зберігання в днях обороту; Про 0 - одноденний обсяг виробництва (для запасів сировини та матеріалів) або реалізації (для запасів готової продукції) у майбутньому періоді; З ​​сх - планована сума запасів сезонного зберігання; Зцн - планована сума запасів цільового призначення інших видів.
5. Забезпечення високої оборотності і ефективних форм руху запасів. Управління цими процесами здійснюється шляхом оптимізації матеріальних потоків всіх видів запасів.
Оптимізація матеріальних потоків являє собою процес вибору найкращих форм їх організації на підприємстві з урахуванням умов та особливостей здійснення технологічного циклу його операційної діяльності.
Основною метою оптимізації матеріальних потоків підприємства є забезпечення своєчасної доставки різних матеріальних активів в необхідній кількості в потрібні пункти з мінімумом витрат на здійснення цього процесу.
Методологічну основу оптимізації матеріальних потоків становлять концепції, методи та прийоми логістики.
Логістичний підхід до управління рухом запасів передбачає наступну послідовність оптимізації їх матеріальних потоків:
На першій стадії проводиться дослідження основних чинників, що впливають на організацію матеріальних потоків підприємства. До числа найважливіших із цих факторів належать:
· Обсяги операційної діяльності підприємства;
· Широта асортименту виробленої продукції;
· Складність виробленої продукції за складом використовуваних сировинних матеріальних інгредієнтів;
· Кількість технологічних структурних підрозділів підприємства, що забезпечують здійснення операційного процесу;
· Характер використовуваної технології виробництва продукції;
· Тривалість виробничого циклу;
· Частота поставки сировини і матеріалів на підприємство;
· Інтенсивність попиту на вироблену продукцію;
· Рівень розвитку складського господарства підприємства (кількість складів, їх ємність, їх відповідність технологічним вимогам зберігання вантажів);
· Рівень технічної оснащеності підприємства машинами та механізмами по транспортуванню і внутрішньому переміщенню вантажів, здійснення вантажно-розвантажувальних робіт тощо
На другій стадії інтегруються різні види матеріальних потоків, що характеризують рух запасів. Процес такої інтеграції полягає в перетворенні різних видів матеріальних оборотних активів в єдині вантажні одиниці, що підлягають транспортуванню, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання як єдиного матеріального об'єкта. Основними параметрами, що характеризують вантажну одиницю в процесі інтеграції матеріальних потоків, є її здатність до збереження цілісності в процесі руху та здійснення різних логістичних операцій, а також її розміри.
Формування вантажних одиниць у процесі інтеграції матеріальних потоків дозволяє забезпечувати ефективне їх проходження по всіх ланках логістичного ланцюга як єдине ціле.
На третій стадії здійснюється оптимізація логістичної ланцюга матеріальних потоків підприємства. Цей етап оптимізації передбачає здійснення наступних логістичних операцій:
· Вирівнювання матеріальних потоків і забезпечення їх односпрямованість. У процесі цієї операції виключаються зустрічні і зворотні пересування вантажів одного виду;
· Мінімізація кількості пунктів перевантаження. Скорочення пунктів перевантаження забезпечує економію трудових і матеріальних витрат і зниження тривалості матеріальних потоків в рамках одного технологічного циклу;
· Оптимізація відстані між суміжними пунктами перевантаження. Ця операція здійснюється паралельно з мінімізацією кількості пунктів перевантаження і також спрямована на прискорення матеріальних потоків;
· Створення необхідних резервів пропускної здатності у кожному з ланок логістичного ланцюга. Ці резерви покликані забезпечувати безперебійний матеріальний потік в умовах можливої ​​його нерівномірності, а також при нарощенні (до певних меж) обсягів операційної діяльності підприємства;
· Забезпечення можливостей механізації і автоматизації окремих процесів у системі логістичного ланцюга;
· Забезпечення гнучкості побудови ланок логістичного ланцюга. У процесі оптимізації логістичного ланцюга слід враховувати можливість її адаптації до змін умов операційної діяльності підприємства в майбутньому періоді.
Розроблена логістична ланцюг матеріальних потоків є одним з основних документів, що забезпечують їх раціоналізацію
На четвертій стадії забезпечується збалансованість об'ємів окремих видів матеріальних потоків. Така збалансованість здійснюється на виході-вході кожного з видів матеріальних потоків підприємства.
На п'ятій стадії здійснюється синхронізація окремих видів матеріальних потоків у часі. Ця стадія оптимізації матеріальних потоків запасів підприємства є найбільш відповідальною і складною. Процес такої синхронізації грунтується на календарних циклах технологічних операцій виробництва і реалізації подукції. Методологія синхронізації окремих видів матеріальних потоків підприємства базується на двох альтернативних логістичних концепціях.
Логістична концепція <точно в строк> передбачає синхронізацію процесів доставки запасів матеріальних оборотних активів, що формують матеріальний потік, до того конкретного терміну, коли їх потребують споживачі в наступних ланках логістичного ланцюга. Реалізація концепції <точно в строк> забезпечує мінімізацію розмірів запасів в кінцевих ланках логістичного ланцюга за рахунок виключення страхової їх частини, чітку орієнтацію на попит покупців і скорочення періоду виробничого циклу підприємства.
Логістичні системи, засновані на концепції <точно в термін ", називають <тягнуть системами> [pull systems], так як матеріальні потоки <витягуються> подальшими ланками логістичної ланцюга з попередніх. Найбільш відомою системою цієї групи є Мікрологістична <Система КАНБАН> [KANBAN-system], розроблена японською корпорацією <Тойота Мотор> у 1972 році. Сутність цієї системи полягає в тому, що всі матеріальні потоки в рамках підприємства генеруються за замовленням споживача відповідних матеріальних активів (готової продукції, напівфабрикатів, сировини тощо) шляхом передачі попереднього логістичного ланці спеціальної картки-замовлення (японський термін <канбан> означає <картка>). Така Мікрологістична система автоматично синхронізує в часі матеріальні потоки між суміжними ланками логістичного ланцюга.
Логістична концепція <планування потреб-ресурсів> [reguirements / resource planning; RP] передбачає синхронізацію процесів доставки запасів, що формують матеріальний потік, з ініціативи попередніх логістичних ланок у чіткій відповідності з планом (графіком) їх поставки наступним ланкам логістичного ланцюга. Реалізація цієї концепції забезпечує високу планову дисципліну здійснення матеріальних потоків і мінімізацію розмірів запасів у початкових ланках логістичного ланцюга.
Логістичні системи, засновані на концепції <планування потреб-ресурсів>, отримали назву <штовхаючі системи ", так як матеріальні потоки <виштовхуються> кожним попереднім ланкою логістичного ланцюга в наступні ланки в суворій відповідності з розробленим планом (графіком). Найбільш відомими системами цієї групи є мікрологіческая виробнича система <МРП> [materials / manufacturing requirements / resource planning; MRP] і мікрологіческая збутова система <ДРП> [distribution requirements / resourse planning; DRP]. Кожна з цих систем також дозволяє автоматично синхронізувати в часі матеріальні потоки оборотних активів між суміжними ланками логістичного ланцюга на плановій основі.
Механізми синхронізації матеріальних потоків оборотних активів у часі на основі викладених та інших видів логістичних систем докладно розглядаються в спеціальній літературі з проблем логістики.
На шостій стадії оптимізується розподіл запасів у розрізі окремих ланок логістичного ланцюга. Такий розподіл здійснюється в чіткій координації з планованим рухом матеріальних потоків, так як між розміром запасів у статиці і обсягом матеріальних потоків в динаміці існує прямий зв'язок. Можна стверджувати, що будь-який обсяг матеріального потоку в кожному з ланок логістичного ланцюга на конкретну дату його розгляду представляє собою розмір запасів матеріальних оборотних активів на цю ж дату в кожному з таких ланок. І навпаки, динаміка запасів цих активів, розглянута в мінімальних інтервалах часу, буде характеризувати обсяг матеріальних потоків у відповідних періодах. Іншими словами, в рамках короткого періоду обсяги матеріальних потоків і розміри запасів матеріальних оборотних активів в розрізі ланок логістичного ланцюга можуть розглядатися як паритетні взаємопов'язані величини.
Розподіл запасів матеріальних оборотних активів у розрізі окремих ланок логістичного ланцюга може носити жорсткий і гнучкий характер. При синхронізації матеріальних потоків оборотних активів у часі на основі мікрологістичних систем, що базуються на концепції <планування потреб-ресурсів>, розмір запасів встановлюється як фіксована планова величина в кожному з ланок логістичного ланцюга. Якщо ж використовуються мікрологістичних системи синхронізації матеріальних потоків оборотних активів, засновані на концепції <точно в термін ", розміри запасів у кожному з ланок логістичного ланцюга можуть носити рухливий характер - в цьому випадку їх розподіл носить структурний характер (встановлюється лише питома вага запасів матеріальних оборотних активів у кожній ланці по відношенню до загальної їх розміру).
У процесі розподілу слід врахувати, що розмір запасів у кожній ланці при оптимізації матеріальних потоків встановлюється не у вартісних, а в натуральних показниках (вартісна оцінка запасів може бути здійснена лише на вході і виході логістичного ланцюга для ув'язки з грошовими потоками). Нормування запасів у кожному з ланок логістичного ланцюга може здійснюватися різними методами, в тому числі і на основі раніше розглянутої <Моделі EOQ>.
Для регулювання розміру запасів в окремих ланках логістичного ланцюга можуть бути використані і спеціальні мікрологістичних системи - <Система швидкого реагування> [quick response system; QRS], <Система автоматичного поповнення запасів> [automatic replanishment system; ARS] та інші.
На сьомий, заключній стадії здійснюється оцінка ефективності оптимізації матеріальних потоків оборотних активів підприємства. Ефект оптимізації матеріальних потоків підприємства може виражатися різними показниками:
· Розміром зниження сукупних запасів матеріальних оборотних активів у всіх ланках логістичного ланцюга;
· Скороченням періоду часу проходження матеріального потоку по логістичному ланцюгу в рамках одного виробничого циклу;
· Розміром зниження витрат на заробітну плату технологічного персоналу у зв'язку з скороченням обсягу затрат ручної праці;
· Розміром зниження транспортних витрат у зв'язку з вирівнюванням логістичного ланцюга та іншими.
· Кожен з цих видів ефекту в процесі оцінки може бути співвіднесений з об'ємом матеріального потоку
· Або середніми розмірами запасів матеріальних оборотних активів в аналізованому періоді.
Інтегральна оцінка економічної ефективності оптимізації матеріальних потоків може бути отримана шляхом використання <методу сукупних витрат> [total distribution cost method; TDS], в основі якого лежить порівняння суми повних витрат на організацію матеріальних потоків оборотних активів до і після проведення їх оптимізації. Алгоритм розрахунків інтегральної економічної ефективності цього процесу має такий вигляд:


де ІЕ 0 - інтегральна економічна ефективність оптимізації матеріальних потоків оборотних активів підприємства, у%;
ПЗ 1-фактична сума повних витрат на організацію матеріальних потоків до проведення їх оптимізації в певному періоді;
П3 2-очікувана сума повних витрат на організацію матеріального потоку аналогічного обсягу після проведення його оптимізації в аналогічному періоді;
ЗМУ П - планований обсяг матеріального потоку оборотних активів в аналогічному періоді.
Результати оптимізації матеріальних потоків оборотних активів отримують відображення в системі відповідних поточних та оперативних планів підприємства з операційної діяльності.
6. Обгрунтування облікової політики оцінки запасів. При відпуску запасів у виробництві, продажу та іншому вибутті підприємство може здійснювати їх оцінку одним з таких методів:
· Ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів. Такий метод може використовуватися за відпускається запасах готової продукції при виконанні спеціальних замовлень і проектів;
· Середньозваженої собівартості. Така оцінка проводиться по кожній одиниці запасів діленням сумарної вартості їх залишку на початок звітного місяця і вартості отриманих у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів (у натуральному вираженні) на
· Початок звітного місяця і одержаних у даному місяці запасів;
· Собівартості перших за часом надходження запасів (метод ФІФО). Оцінка запасів за методом ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство (тобто запаси, першими відпускаються у виробництво або продаж, оцінюються за собівартістю перших за часом надходження вхідних запасів);
· Нормативних витрат. Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю продукції, які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних витрат до фактичних норми і ціни в нормативній базі повинні регулярно перевірятися і при необхідності переглядатися;
· Ціни продажу. Оцінка запасів за цінами продажу використовується на підприємствах роздрібної торгівлі шляхом застосування середнього відсотка торговельної націнки на реалізовані товари. Цей метод можуть застосовувати торговельні підприємства, що реалізують великий і мінливий асортимент товарів з приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю цих товарів і сумою торговельної націнки на них. У свою чергу, сума торгової націнки на реалізовані товари розраховується як добуток продажної (роздрібної) вартості цих товарів і середнього відсотка торговельної націнки.
Для всіх видів і різновидів запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, може застосовуватися тільки один із наведених методів їх оцінки
На дату балансу запаси можуть відображатися у звітності за найменшою з двох оцінок - первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Первісна вартість запасів включає суму, що сплачується постачальнику (за вирахуванням непрямих податків); суму ввізного мита; суму непрямих податків, які не відшкодовуються підприємству; транспортно-заготівельні витрати, інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, придатного для використання у передбачених цілях.
Чиста вартість реалізації являє собою очікувану ціну реалізації запасів в умовах звичайної операційної діяльності за вирахуванням очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію.
Вибір облікової політики оцінки запасів обгрунтовується особливостями управління ними на підприємстві.
7. Побудова ефективних систем контролю за рухом запасів на підприємстві. Основним завданням таких контролюючих систем, які є складовою частиною оперативного фінансового контролінгу підприємства, є своєчасне розміщення замовлень на поповнення запасів і залучення в операційний оборот зайво сформованих їх видів.
Серед систем контролю за рухом запасів у країнах з розвиненою економікою найбільш широке застосування отримала <Система ABC>. Суть цієї контролюючої системи полягає в поділі всієї сукупності запасів товарно-матеріальних цінностей на три категорії виходячи з їх вартості, обсягу і частоти витрачання, негативних наслідків їх нестачі для ходу операційної діяльності та фінансових результатів і т.п.
Певне поширення у зарубіжній практиці контролю запасів отримала і <Система рівня повторного замовлення>. Вона застосовується зазвичай спеціалізованими підприємствами торгівлі з відносно вузьким асортиментом товарів, але з досить великим контингентом покупців.
В основі цієї системи лежить попереднє встановлення трьох нормативних елементів рівня запасу по певній товарній позиції:
· Середній період виконання замовлення, в днях;
· Страховий запас на можливе порушення строку поставки товару;
· Страховий запас на можливе перевищення середнього рівня попиту покупців на товар.
На основі підсумовування цих трьох нормативних елементів визначається <рівень повторного замовлення>. При зниженні фактичного розміру запасів до цього рівня, здійснюється повторне замовлення даного товару у постачальників.
Ця система контролю дозволяє мінімізувати витрати по зберіганню запасів на підприємстві.
У процесі управління запасами повинні бути заздалегідь передбачені заходи щодо прискорення залучення в безпосередній операційний процес (виробництво або реалізацію). Це забезпечує вивільнення частини фінансових ресурсів, а також зниження розміру втрат товарно-матеріальних цінностей у процесі їх зберігання.

Завдання
Завдання:
Підприємство розглядає два проекти: з виробництва молока та соку. (Обидва проекти можуть бути реалізовані на наявних машинах). При цьому, сума вкладень у «молочний проект» дорівнює 100 тис.дол., А віддача протягом року планується в розмірі 15 тис. дол. «Соковий проект» вимагає додаткових інвестицій на упаковку і сума вкладень в цілому - 120 тис.дол. Але й віддача складе 18 тис.дол. Вартість капіталу для компанії - 12%. Виберіть проект, оцінюючи його з точки зору збільшення вартості компанії (використовуйте показник EVA - економічна додана вартість).
Рішення:
1) Оцінимо обидва проекти з точки зору рентабельності проекту:

· «Молочний проект»

· «Соковий проект»

У даному випадку прибутковість за проектами однакова.
2) Оцінимо обидва проекти з точки зору окупності проекту:

· «Молочний проект»

· «Соковий проект»

У даному випадку окупність за проектами однакова.
3) Оцінимо обидва проекти з точки зору економічної доданої вартості:
, Де
- Прибуток від проекту
- Середньозважені витрати на капітал
- Капітал компанії
· «Молочний проект»

· «Соковий проект»

Таким чином, з позиції оцінки економічної доданої вартості найбільш вигідним є «Соковий проект».

Відповідь:
Найбільш вигідним, з точки зору збільшення вартості компанії, є «Соковий проект».

Список використаної літератури
1. Фінанси підприємств. Колчина Н.В., Поляк Г.Б., Павлова Л.П. - М.: ЮНИТИ, 2003.
2. Фінанси і керування підприємством. Ковальова А.М., Шабалін Є.М., Богачова В.Д. - М.: Фінанси і статистика, 2005
3. Організація виробництва, Г. Я. Кожекін, Л.М. Синиця, Мн ІП «Екоперспектіва», 2001р
4. «Прогнозування та планування в умовах ринку», Т.Г. Морозова, А.В. Пікулькіна М., «Юніті», 1999р.
5. «Економічний аналіз», О.В. Хлистова, «ДСДУ», 2001р.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Менеджмент і трудові відносини | Контрольна робота
86.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Управління оборотним капіталом та запасами підприємства
Управління товарними запасами
Управління товарними запасами
Управління товарними запасами 2
Управління товарними запасами і потоками
Управління оборотним капіталом
Управління оборотним капіталом 6
Управління оборотним капіталом 2
Управління оборотним капіталом 2
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru