Управління дебіторською заборгованістю 2

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Управління дебіторською заборгованістю

Успішно вести бізнес і не надавати комерційні кредити практично неможливо в силу об'єктивних причин: високої конкуренції, дефіциту грошових коштів та ін Тим не менш підприємство повинно прагнути знижувати рівень дебіторської заборгованості і підвищувати її оборотність, щоб убезпечити себе від втрати ліквідності.
Управління дебіторською заборгованістю потребує особливої ​​уваги, оскільки знаходиться на стику юриспруденції і управління фінансами.

Етапи управління дебіторською заборгованістю

Дебіторська заборгованість відноситься до високоліквідних активів підприємства, які мають підвищеним ризиком. Великий обсяг простроченої та безнадійної дебіторської заборгованості істотно збільшує витрати на обслуговування позикового капіталу, підвищує витрати організації і як наслідок негативно позначається на фінансовій стійкості підприємства, збільшуючи ризик фінансових втрат. У той же час ефективно організовані грошові потоки є найважливішою ознакою "фінансового здоров'я" підприємства.
Найчастіше причиною високого рівня дебіторської заборгованості стає абсолютне незнання підприємством своїх контрагентів. У результаті підприємство, маючи гроші, не може розрахуватися за своїми зобов'язаннями, опиняючись на порозі кризи.
В умовах кризи компанія повинна переглянути роботу за наступними напрямками управління кредиторською заборгованістю:
1. Формування кредитної політики підприємства.
2. Знайомство з клієнтом.
3. Планування дебіторської заборгованості.
4. Оформлення договірних відносин.
5. Виконання своїх зобов'язань.
6. Контроль виконання зобов'язань клієнтом.
7. Досудове врегулювання спору.
8. Розгляд спору в суді.
9. Виконавче провадження.

Формування кредитної політики

Встановлюючи політику кредитування покупців продукції, підприємство повинно визначитися з таких ключових питань, як:
· Термін кредиту (частіше всього в компанії існує кілька типових договорів, які передбачають граничний термін оплати продукції);
· Стандарти кредитоспроможності (критерії, за якими оцінюється фінансова спроможність клієнта і що випливають звідси варіанти оплати);
· Система знижок;
· Процедури взаємодії з покупцем у разі порушення умов оплати.
При формуванні кредитної політики також необхідно визначити гранично допустимий розмір дебіторської заборгованості як в цілому для підприємства, так і по кожному клієнту (кредитний ліміт). Якихось універсальних правил в даному випадку не існує. Кожне підприємство самостійно визначає для себе ці цифри, орієнтуючись, в першу чергу, на свою стратегію. Наприклад, стратегія, спрямована на завоювання нових ринків збуту, припускає більший розмір дебіторської заборгованості, ніж стратегія утримання ринку.
Не варто забувати про те, що як би не була ефективна кредитна політика підприємства, в ході взаємодії компанії з покупцями не виключаються усілякі накладки, тому підприємство повинно обов'язково організувати систему контролю за виконанням покупцями платіжної дисципліни (іншими словами проводити моніторинг дебіторів). Це дозволить завчасно побачити кризові явища і вжити заходів для їх усунення.
Таким чином, з метою оптимізації політики продажів з відстрочкою платежу у підприємства повинні бути розроблені наступні положення та регламенти:
· Кредитна політика, що включає принципи кредитування клієнтів.
· Регламент роботи з дебіторською заборгованістю.
· Регламент укладення договорів.
· Положення про знижки.
· Посадові інструкції, які передбачають права, обов'язки і відповідальність персоналу.
· Форми договорів.

Що потрібно знати про клієнта

Другий етап роботи по управлінню дебіторською заборгованістю - знайомство з клієнтом, що припускає оцінку його платоспроможності. Кожне підприємство самостійно визначає критерії оцінки клієнтів і способи ранжування їх по групах. Оскільки використання методу оцінки фінансового стану клієнта, що грунтується на аналізі фінансової (бухгалтерської) звітності, на практиці обмежена через те, що або звітність компанії спотворена, або взагалі недоступна, підприємство може скористатися іншими способами визначення кредитоспроможності покупця.
У цій ситуації ми рекомендуємо приділити особливу увагу таким моментам, як:
1. Рік заснування підприємства (про підприємства, які існують на ринку вже не один рік, можна зібрати набагато більше корисної інформації, в тому числі спробувати отримати відомості від конкурентів, старих партнерів цих компаній тощо).
2. Види діяльності (так як здійснення деяких видів діяльності схильне підвищеним підприємницьким ризикам, це необхідно враховувати при укладенні контракту).
3. Репутація на ринку.
4. Наявність власного майна (так, у разі невиконання покупцем зобов'язань з оплати майно можна стягнути).
5. Стан кон'юнктури товарного ринку, на якому клієнт здійснює свою господарську діяльність.
Особливу увагу слід приділити збору інформації про контрагентів-нерезидентах. У разі ненадходження валютної виручки з боку контролюючих органів до підприємства можуть бути застосовані економічні санкції, а до керівництва - кримінальна відповідальність.
В обов'язковому порядку вимагайте від нерезидента надання легалізованої виписки з торгового реєстру країни місцезнаходження клієнта і довіреність представнику нерезидента з апостилем компетентного органу держави, в якій документ був виданий, а також копії установчих документів з нотаріально посвідченим перекладом.

Планування дебіторської заборгованості

Після "знайомства з клієнтом" і підготовки до оформлення договірних відносин необхідно здійснити планування дебіторської заборгованості в розрізі видів заборгованості, термінів погашення, сум за класами контрагентів і договорів, видів готової продукції (товарів) та ін Даний етап має відношення до бюджетного процесу підприємства, оскільки пов'язані зі створенням таких планових документів, як бюджет запасів, бюджет закупівель, бюджет доходів і витрат, бюджет руху грошових коштів, прогнозний баланс і, звичайно, бюджет дебіторської та кредиторської заборгованості.
Дебіторську заборгованість потрібно розглядати в різних зрізах (табл.1).
Таблиця 1
Види дебіторської заборгованості
Дебіторська заборгованість
Вид зрізу
Вікова структура дебіторської заборгованості
Клієнтська структура дебіторської заборгованості
Дебіторська заборгованість по каналах збуту
Функції
Потрібно для розрахунку коефіцієнтів інкасації, які використовуються при розрахунку надходжень грошових коштів від реалізації продукції та дебіторської заборгованості
Потрібно для вироблення оперативних рішень щодо зниження дебіторської заборгованості за основним боржниками
Необхідна для розрахунку оборотних коштів, необхідних для роботи в кожному каналі збуту, а також для вироблення кредитної та цінової політики по кожному каналу збуту
Структурування дебіторської заборгованості (виділення груп покупців по строках погашення, визначення розміру заборгованості за кожним покупцем) дозволяє значно посилити контроль за її об'ємом. Крім того, керівництву буде легше приймати рішення щодо усунення проблемних ситуацій, пов'язаних з дебіторською заборгованістю (наприклад, визначити методи стягнення заборгованості, способи впливу на дебіторів і т.д.).
Вибудовувати свої розрахунки з дебіторами слід з урахуванням планового руху грошових коштів, яке відображається у відповідному документі - бюджеті руху грошових коштів. Грошові потоки необхідно збалансувати за обсягом і термінах надходження, при цьому кінцеве сальдо має бути позитивним (касовий приріст). При виникненні дефіциту грошових коштів і негативного кінцевого сальдо необхідно переглянути розрахунки з дебіторами і вибудувати взаємини з контрагентами так, щоб ліквідувати цей дефіцит.
Розрахунки з дебіторами відображаються в бюджеті дебіторської заборгованостей, який формується на основі планованого надходження коштів від дебіторів з урахуванням заборгованості на початок періоду планування. Бюджет дебіторської та кредиторської заборгованостей може мати багаторівневу структуру залежно від розмірів підприємства і деталізації основних функцій.
Наприклад, зведений бюджет дебіторської та кредиторської заборгованостей великого виробничого підприємства може включати в себе: бюджет дебіторської заборгованості за готову продукцію, бюджети дебіторської та кредиторської заборгованостей за товари, послуги, з комерційних витрат, за енергоресурси, за основну сировину, за товарно-матеріальні цінності , по позареалізаційних витрат і т.д.
Особливу увагу при управлінні дебіторською заборгованістю треба приділяти зміни таких параметрів, як загальний обсяг заборгованості, заборгованість окремих дебіторів, оборотність. Постійне спостереження за цими параметрами дозволить у разі їх несприятливих змін своєчасно вжити заходів.
Способи мінімізації ризиків невиконання зобов'язань
Підвищений кредитний ризик, пов'язаний з тим, що підприємство не завжди має можливість зібрати повну інформацію про свого контрагента, можна мінімізувати на етапі оформлення договірних відносин.
Існує багато способів забезпечення виконання зобов'язань:
1. Порука.
2. Гарантія, у тому числі банківська.
3. Застава.
4. Застава товару, проданого в кредит.
5. Страхування ризиків.
6. Утримання.
7. Завдаток.
8. Неустойка.
9. Факторинг.
10. Резервування права власності.
11. Різні варіанти розрахунків.
Важливим аспектом, який впливає на вибір того чи іншого інструменту забезпечення виконання зобов'язань, є політика підприємства в області продажів. Якщо підприємство реалізує надлишки товарів, то можна використовувати менш складні в оформленні інструменти, такі як завдаток, платіжна вимога з попереднім акцептом. Коли ж в отриманні товару сильно зацікавлений контрагент, можна застосовувати і більш складні в оформленні та тягнуть додаткові витрати інструменти. У цьому випадку всі витрати на оформлення можна покласти на клієнта.
Вибір інструмента (або інструментів) також залежить від рівня кредитного ризику, від оцінки перспективності клієнта і вибору плану взаємовідносин з ним, а також від вартості додаткових витрат, пов'язаних з оформленням. Наприклад, використання таких інструментів, як страхування підприємницьких ризиків або банківської гарантії, дозволяє значно знизити ризик несплати за відвантажений товар (виконану роботу, надану послугу). Невипадково в цілях захисту інтересів вітчизняних суб'єктів господарювання постановою Правління Нацбанку РБ від 28.08. 2003 № 153 передбачено здійснення авансового платежу на користь нерезидента на суму, що перевищує 3 000 000 дол США в еквіваленті за наявності банківської гарантії, або резервного акредитива, або договору страхування підприємницьких ризиків.
Оскільки відповідно до білоруського законодавства витрати на страхування підприємницьких ризиків повинні здійснюватися з прибутку, цей інструмент підприємства використовують рідко. Виняток зроблено тільки для компаній, які здійснюють експорт білоруських товарів (робіт, послуг) або інвестиційну діяльність на території іноземних держав. Вони включають страхові внески за договорами страхування експортних ризиків з підтримкою держави, укладеним відповідно до Положення про страхування експортних ризиків з підтримкою держави, затвердженим Указом Президента РБ від 25.08. 2006 № 534, з Білоруським республіканським унітарним підприємством експортно-імпортного страхування "Белексімгарант", у витрати по виробництву і реалізації продукції, товарів (робіт, послуг), що враховуються при оподаткуванні.
На практиці у відносинах між резидентами Республіки Білорусь банківська гарантія використовується також украй рідко (через високу плату, яка стягується банками республіки за видачу банківської гарантії). Як правило, вона застосовується в розрахунках за договорами з нерезидентами зважаючи на підвищений кредитного ризику.
Найбільш компромісним варіантом, який можна використати як інструмент забезпечення виконання зобов'язань з оплати за відвантажені товари, (виконані роботи, надані послуги), є акредитивна форма розрахунків. Її доцільно застосовувати у випадку, коли покупець і продавець сумніваються в надійності один одного: продавець вимагає попередньої оплати, а покупець не вирішується її зробити з-за своїх сумнівів. Як показує практика, дана форма оплати, так само як і банківська гарантія або страхування ризиків, використовується в основному в розрахунках за договорами з нерезидентами, хоча ніщо не заважає її застосовувати у відносинах між резидентами.
Такі форми розрахунків, як оплата платіжної вимоги з попереднім акцептом і постійно діюче платіжне доручення, також можуть використовуватися білоруськими підприємствами. Наприклад, постійно діюче платіжне доручення доцільно застосовувати при поставках товару партіями. Щоб застрахуватися від несумлінної поведінки контрагента, у договорі необхідно передбачити відповідальність клієнта за невиконання умов з надання в банк заяви про використання вищевказаних форм розрахунків.
Деякі інструменти забезпечення виконання зобов'язань білоруські підприємства не хочуть застосовувати через складність їх оформлення. Наприклад, передача в заставу нерухомості тягне за собою реєстрацію застави в органах, що здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, прав на нього та угод з ним, а передача в заставу майнових прав законодавчо не врегульована, тому на практиці виникають проблеми, пов'язані з оформленням такої застави. На практиці широко використовується "заставу товарів в обороті". Застосовується він компаніями, у яких є можливість постійно заповнювати реалізований товар (наприклад, торговими та виробничими).
Не потребує особливих обтяжень використання таких інструментів, як поручительство або гарантії. Наприклад, банки широко використовують ці інструменти, коли мова йде про забезпечення виконання зобов'язань з повернення виданих кредитів. У цьому випадку поряд з платоспроможністю клієнта доведеться оцінити кредитоспроможність поручителя (гаранта).
Ще одним інструментом забезпечення зобов'язань є утримання. У разі невиконання боржником у строк зобов'язання щодо оплати речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків кредитор, у якого знаходиться ця річ, має право утримувати її до тих пір, поки відповідне зобов'язання не буде виконано. Утримання речі можуть забезпечуватися також вимоги, хоча і не пов'язані з оплатою речі або відшкодуванням витрат на неї та інших збитків, але виникли із зобов'язання, сторони якого діють як підприємці.
Наприклад, у разі невиконання замовником обов'язку сплатити встановлену ціну або іншу суму, належну підрядникові у зв'язку з виконанням договору підряду, підрядник має право на утримання у відповідності зі ст.666 Цивільного кодексу Республіки Білорусь (далі - ЦК). Як предмет утримання в даному випадку може виступати результат робіт, а також належні замовнику устаткування, передана для обробки (переробки) річ, залишок невикористаного матеріалу та інше опинилося у підрядника майно замовника. Річ може утримуватися підрядником до сплати замовником відповідних сум.
З огляду на простоту оформлення, відсутність додаткових витрат, завдаток як інструмент забезпечення виконання зобов'язань можна використовувати при укладанні будь-якої угоди, навіть якщо мова йде про невеликі суми. Досить у договорі передбачити використання певної суми в якості завдатку. У разі виникнення сумніву щодо того, чи є сума, сплачена в рахунок належних з боку за договором платежів, завдатком, ця сума вважається сплаченою як аванс, якщо не доведено інше. Відмінність завдатку від авансу полягає в тому, що аванс не виступає в якості способу забезпечення виконання зобов'язання і не засвідчує укладення договору.
Не всі суб'єкти господарювання знають, що визначення моменту переходу права власності на товар можна використовувати з метою управління дебіторською заборгованістю. Наприклад, у договорі купівлі-продажу може бути передбачено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин. Це означає, що покупець не має права до переходу до нього права власності відчужувати товар або розпоряджатися ним іншим чином. Укладаючи договір на таких умовах, покупець віддає собі звіт у тому, що це не його товар, він не може їм вільно розпоряджатися до тих пір, поки не оплатить його вартість.
У договорі рекомендується вказати:
· Право власності на товар зберігається за Продавцем до моменту повної оплати товару;
· Товар перебуває у володінні Покупця правомірно лише термін, передбачений цим договором для оплати;
· Ризик випадкової загибелі або псування товару переходить від Продавця до Покупця в момент надходження товару у володіння покупця;
· У разі несплати товару в строк, встановлений договором, Покупець зобов'язується в термін _____ днів з дати початку прострочення платежу за свій рахунок повернути товар Продавцю, а також здійснити оплату за користування товаром у розмірі.
Проте, використовуючи такий інструмент, необхідно враховувати ту обставину, що товар повинен залишатися на балансі продавця до його повної оплати, а це не завжди зручно.
Проблему короткострокового фінансування з метою покриття касових розривів, що виникають через необхідність надати своїм контрагентам комерційний кредит, можна вирішити за допомогою факторингу. Предметом поступки за договором факторингу може бути як право на отримання грошових коштів, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога), так і грошове вимога, термін платежу за яким настав (існуюче вимога). На практиці банки не хочуть надавати фінансування під відступлення існуючої вимоги. До того ж цей спосіб фінансування є досить дорогим, і білоруські підприємства ним користуються рідко.
Такий інструмент, як неустойка, в найменшій мірі виконує функцію забезпечення виконання зобов'язань, а служить мірою задоволення вимог кредитора. Якщо у боржника відсутні кошти для того, щоб виконати своє зобов'язання - оплатити товар (роботи, послуги), - то неустойка не вирішить проблеми кредитора, якою б великою вона не була.
Крім вибору форми розрахунків, велику роль відіграє визначення терміну надання комерційного кредиту покупцям. При визначенні відстрочки можна скористатися простим правилом: ставлення дебіторської заборгованості до періоду її оборотності повинно бути рівним відношенню кредиторської заборгованості до терміну погашення. Тобто термін надання комерційного кредиту повинен бути менше терміну погашення кредиторської заборгованості. Наприклад, якщо підприємство отримує кредит у банку на 30 днів, а своїм клієнтам відстрочку платежу надає на 40 днів, то в цьому випадку істотно зростає ризик виникнення дефіциту грошових коштів.
Контроль за виконанням зобов'язань і способи стягнення дебіторської заборгованості
На етапі контролю за виконанням зобов'язань клієнтом та аналізу фактичного стану дебіторської заборгованості важливе значення набувають наявність належного управлінського обліку на підприємстві, наявні регламенти роботи з дебіторською заборгованістю. Здійснення постійного моніторингу дебіторської заборгованості дозволяє відслідковувати темпи її зростання, виявляти прострочення по оплаті з боку дебіторів і приймати своєчасні управлінські рішення.
У разі якщо покупець свої зобов'язання належним чином не виконав, спочатку рекомендується використовувати досудовий порядок стягнення заборгованості. Практика показує, що приблизно 40% дебіторської заборгованості погашаються на цьому етапі.
Вибір тієї чи іншої тактики поведінки з дебітором залежить від причини, по якій він відмовляється платити. Можуть бути такі причини невиконання зобов'язань.
1. Немає коштів.
2. Кошти є, але вони спрямовуються на виконання інших зобов'язань.
3. Є претензії до якості поставленого товару (виконаних робіт, наданих послуг).
4. Після відвантаження товару (виконання робіт, надання послуг) у покупця відпала потреба в цьому товарі (виконаних роботах, наданих послугах).
Коли мова йде про стягнення заборгованості, необхідні і важливі як юридичні способи вирішення проблеми, так і психологічний вплив. При цьому хотілося б зауважити, що чим більше у кредитора інформації про боржника, тим більше варіантів для впливу на нього.
У другому і четвертому випадках необхідно використовувати жорстку тактику переговорів. Якщо є претензії до якості поставленого товару (виконаних робіт, наданих послуг), спочатку з'ясовується обгрунтованість претензій. Рекомендується вимагати у покупця документ, що підтверджує проведення експертизи на відповідність товару належної якості. Якщо претензії обгрунтовані, треба спробувати знайти з дебітором компроміс, в протилежному випадку - використовувати жорстку тактику переговорів.
Ми рекомендуємо підприємствам максимально задіяти свої внутрішні сили на перевірку платоспроможності покупців, тому що використання негрошових способів припинення зобов'язань істотно обмежено Указом Президента РБ від 15.08. 2005 № 373 "Про деякі питання укладання договорів та припинення зобов'язань на території Республіки Білорусь" 1.
Якщо переговори з боржниками ні до чого не привели, необхідно звертатися до суду. Проте навіть позитивне рішення суду не гарантує швидкого надходження стягнених сум.

Список використаних джерел

1. Конституція Республіки Білорусь. Прийнята на республіканському референдумі 24 листопада 1996р.
2. Банківський кодекс Республіки Білорусь від 25 жовтня 2000р. № 441-З Прийнято Палатою представників 3 жовтня 2000 року. Схвалений Радою Республіки 12 жовтня 2000. (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 17.11. 2000, N 106, реєстр. № 2 / 219 від 31.10. 2000).
3. Цивільний кодекс Республіки Білорусь від 7 грудня 1998 р. № 218-З. Прийнятий Палатою представників 28 жовтня 1998 року. Схвалений Радою Республіки 19 листопада 1998 року. (Відомості Національних зборів Республіки Білорусь, 1999 р., № 7-9, ст.101).
4. Годунов В.М. Коментар до Цивільного кодексу Республіки Білорусь з додатком актів законодавства та судової практики (постатейний): У 3 кн. Кн.2. Розд. III. Загальна частина зобов'язального права. Розділ IV. Окремі види зобов'язань (глави 30-50) / Відп. ред. і керівник авторського колективу В.Ф. Чигир. - Мн.: Амалфея, 2005.
5. Цивільне право: Підручник Автор: Алексєєв С.С., Гонгало Б.М. М.: 2006р. - 480с.
6. Цивільне право. Автор: "Фоков А.П., попони Ю.Г., Черкашина І.Л. та ін" Видавництво: "КноРус". 2008.
7. Журнал. Юстиція Білорусі, № 3 2004. Господарське право.
8. Колбасін Д.А. Цивільне право. Загальна частина. - Мн.: ПоліБіг. На замовлення громадського об'єднання "Молодіжне наукове товариство". 1999. - 360С.
9. Коментар до Цивільного кодексу Республіки Білорусь: у 2 кн. Кн.1. / Відп. Ред. В.Ф. Чигир. - 2-е вид. - Мн.: Амалфея, 2000.544с.
10. Правове регулювання господарської діяльності: Підручник / В.В. Авдєєв, А.В. Ананько, Н.Л. Бондаренко та ін; Під загальною редакцією В.А. Вітушко, Р.І. Філіпчик. - Мн.: Книжковий дім, 2004. - 832с.
11. Практичний журнал для бухгалтера, кадровика, юриста і керівника. У курсі правового справи № 19 від 1.09. 2008р.
12. Виробничо-практичний журнал "Юридичний журнал" № 2 2007р.
13. Господарське право Республіки Білорусь: Практичний посібник / С.С. Вабищевич. - Мн.: Молодіжне наук. т-во, 2002. - 398с.
14. Господарське право Республіки Білорусь. Особлива частина. Практ. посібник - Мн.: "МНО", 2001. - 318с.
15. Економічна газета. Випуск № 74 від 23.09. 2008р.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Реферат
52.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Управління дебіторською заборгованістю
Управління дебіторською заборгованістю підприємства 2
Управління дебіторською заборгованістю підприємства
Управління дебіторською та кредиторською заборгованістю на підприємстві
Грошові потоки та управління дебіторською заборгованістю
Управління дебіторською та кредиторською заборгованістю на підприємстві 2
Управління дебіторською та кредиторською заборгованістю на ВАТ Орбіта
Ефективне управління дебіторською заборгованістю і запасами підприємства
Управління дебіторською заборгованістю на прикладі ТОВ Ритм
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru