Управління витратами на виробництво

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Міністерство освіти Російської Федерації
ННОУ Південно-уральський інститут «управління і економіки»
Курсова робота
З дисципліни: «Лабораторний практикум з бухгалтерського обліку»
На тему: «Управління витратами на виробництво»
Виконав студент:
Бакулін М.А.
Група: БЗС-502
Дата відправлення _________
Перевірив викладач: Струну Є.Л.
Дата перевірки ___________________
м. Челябінськ, 2007

Зміст
Теоретична частина
1. Теоретичні основи управління витратами на виробництво і реалізацію продукції
1.1 Поняття і склад витрат виробництва та обігу
1.2. Класифікація витрат на виробництво
1.3. Зарубіжний досвід визначення витрат виробництва
1.4. Управління витратами на виробництво і реалізацію продукції
2. Вдосконалення практики управління витратами на виробництво і реалізацію продукції
2.1. Значення і зміст методики управління витратами на основі маржинального аналізу
2.2. Угруповання витрат у системі маржинального аналізу
Список літератури
Практична частина

Теоретична частина
1. Теоретичні основи управління витратами на виробництво і реалізацію продукції
1.1. Поняття і склад витрат виробництва
Діяльність фірми пов'язана з певними витратами (витратами). Витрати відбивають, скільки і яких ресурсів було використано фірмою. Загальна величина витрат, пов'язаних з виробництвом і реалізацією продукцією (робіт, послуг), називається собівартістю.
Собівартість продукції (робіт, послуг) є найважливішим якісним показником, що відбиває результати господарської діяльності підприємства, а також інструментом оцінки техніко-економічного рівня виробництва і праці, якості управління. Вона виступає як вихідна база для формування цін, а також безпосередньо впливає на прибуток, рівень рентабельності і формування загальнодержавного грошового фонду - бюджету.
У «Положенні про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг)» вказується: «Собівартість продукції (робіт, послуг) являє собою вартісну оцінку використовуваних у процесі виробництва продукції (робіт, послуг ) природних ресурсів, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, а також інших витрат на її виробництво і реалізацію ». Наведене визначення собівартості відноситься до виробничих витрат й у прийнятій класифікації становить виробничу собівартість, а з урахуванням витрат по реалізації продукції - повну собівартість промислової продукції.
У собівартість продукції включають:
- Витрати на підготовку і освоєння виробництва;
- Витрати, безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції, обумовлені технологією і організацією виробництва;
- Витрати на оплату праці;
- Витрати, пов'язані з використанням природної сировини;
- Витрати некапітального характеру, пов'язані з удосконаленням технології та організації виробництва, а також з поліпшенням якості продукції;
- Витрати, пов'язані з винахідництвом, технічним удосконаленням і раціоналізаторськими пропозиціями;
- Витрати з обслуговування виробничого процесу (поточний, середній і капітальний ремонт);
- Витрати із забезпечення нормальних умов праці та техніки безпеки;
- Витрати, пов'язані з набором робочої сили;
- Поточні витрати, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення;
- Витрати, пов'язані з підготовкою та перепідготовкою кадрів;
- Витрати з транспортування працівників до місця роботи і назад;
- Виплати, передбачені законодавством про працю (оплата відпусток, компенсації тощо);
- Відрахування на державне соціальне страхування і пенсійне забезпечення, в державний фонд зайнятості від витрат на оплату праці працівників, зайнятих у виробництві відповідної продукції;
- Відрахування по страхуванню майна підприємства;
- Витрати на оплату відсотків по короткострокових позичках банків, оплата послуг банків;
- Витрати з гарантійного обслуговування;
- Витрати, пов'язані зі збутом продукції (упакування, зберігання, транспортування);
- Витрати на відтворення основних виробничих фондів (амортизація на повне відновлення);
- Знос (амортизація) по нематеріальних активах;
- Втрати від браку;
- Втрати від простоїв з внутрішньовиробничих причин.
Величина цих витрат залежить від цін на ресурси, необхідні для виробництва товарів, а також від технології їх використання. Ціна, за якою отримуються виробничі ресурси, не залежить від діяльності підприємства. Вона визначається складним попитом та пропозицією на ресурси. Отже, для підприємства надзвичайно важливий технологічний аспект формування витрат виробництва, що визначає, з одного боку, кількість приваблюваних виробничих ресурсів, а з іншого боку - якість їхнього використання. Причому підприємство повинне використовувати такі методи виробництва, які були б ефективними як з технологічної, так і з економічної точок зору і забезпечували б наіменьшіеіздержкі виробництва.
Залежно від місця виникнення витрат у господарській діяльності підприємства розрізняють цехову, виробничу і повну собівартість.
Під цехової собівартістю розуміються витрати цеху на виготовленні продукції. Собівартість продукції може визначатися для ділянки, зміни, бригади.
Виробнича собівартість - це сума виробничих витрат цеху і загальнозаводських витрат, які включають витрати по управлінню підприємством (заробітна плата персоналу заводоуправління, амортизація і поточний ремонт будівель загальнозаводського призначення і т.д.). Враховуються також і непродуктивні витрати (втрати від шлюбу, нестача і псування матеріальних цінностей та ін.)
Повна собівартість промислової продукції складається з витрат на виробництво і реалізацію продукції, тобто це сума виробничої собівартості і позавиробничих витрат (вартість тари, придбаної на стороні, відрахування збутовим організаціям відповідно до встановлених норм і договорами й ін.)
У залежності від мети (планування, облік, аналіз, управління і т.д.) можуть використовуватися наступні різновиди собівартості: собівартість валової, товарної або реалізованої продукції, собівартість порівнянної продукції, собівартість одиниці продукції і т.д..
Розрізняють також планову, розрахункову і звітну (фактичну) собівартість.
Планова собівартість відбиває максимально припустиму величину витрат і включає тільки ті витрати, які при даному рівні техніки та організації виробництва є для підприємства необхідними. Вона розраховується за прогресивними плановим нормам використання активної частини основного капіталу, трудових витрат, витрат матеріальних та енергетичних ресурсів.
Розрахункова собівартість використовується при техніко-економічних розрахунках з обгрунтування проектів впровадження досягнень науково-технічного прогресу.
Фактична собівартість відбиває реальні витрати на виробництво і реалізацію продукції. На підприємствах з налагодженим виробництвом звітна собівартість, як правило, повинна бути нижче планової. Режим економії створюється при поліпшенні використання основного капіталу трудових і матеріальних ресурсів. Перевищення звітної собівартості від планової спостерігається при погіршенні роботи підприємства.

1.2. Класифікація витрат на виробництво
У вітчизняній практиці управління витратами для цілей планування, обліку і калькулювання існує наступна класифікація:
* По виду виробництва - основне і допоміжне;
* По виду продукції - окремий виріб, група однорідних виробів, замовлення, переділ, роботи, послуги;
* За місцем виникнення витрат - ділянка, цех, виробництво, госпрозрахункова бригада;
· За складом і економічним змістом - за елементами і статтями витрат;
· За способами включення у собівартість - прямі і непрямі;
за ступенем участі в процесі виробництва - основні і накладні;
за ступенем залежності від зменшення обсягу виробництва - на пропорційні (умовно-змінні) і непропорційні (умовно-постійні)
· За часом віднесення на собівартість продукції - поточні витрати, витрати майбутніх періодів і майбутні витрати;
за ступенем однорідності витрат - на елементні і комплексні.
Для практичного використання в системі управління формуванням витрат доцільно використовувати класифікацію по елементах і статтям витрат.
Угруповання витрат по економічних елементах застосовується при складанні кошторису витрат на виробництво всієї випущеної продукції, плануванні зниження собівартості, визначення її структури, а також при нормуванні оборотних коштів. Вона відрізняється від угруповання витрат по статтях тим, що в ній усі витрати розподіляються за видами, що характеризує їхній економічний зміст, без обліку місць їхнього виникнення.
Для підприємств усіх галузей промисловості встановлена ​​наступна обов'язкова номенклатура витрат на виробництво за економічними елементами:
* Матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів). Сюди відноситься вартість придбаних зі сторони для виробництва продукції сировини і матеріалів, комплектуючих виробів та напівфабрикатів, палива й енергії всіх видів, що витрачаються як на технологічні цілі, так і на обслуговування виробництва (опалення будинок, транспортні витрати і т.д.). З витрат на матеріальні ресурси виключається вартість поворотних відходів, під якими розуміються залишки сировини, матеріалів, що утворилися в процесі виробництва продукції та втратили повністю або частково споживчі якості вихідного продукту й у силу цього використовуються з підвищеними витратами або зовсім не використовуються за прямим призначенням;
* Витрати на оплату праці. Сюди відноситься основна і додаткова заробітна плата промислово-виробничого персоналу підприємства, в тому числі премії робітникам та службовцям за виробничі результати, стимулюючі і компенсуючі виплати, а також витрати на оплату праці не складаються в штаті підприємства працівників, зайнятих у основної діяльності;
* Відрахування на соціальні потреби. Сюди відносяться обов'язкові відрахування за встановленими нормами органам соціального страхування, Пенсійного фонду, Державного фонду зайнятості і медичного страхування у відсотках до оплати праці працівників;
* Амортизація основних фондів. Сюди входить сума амортизаційних відрахувань на повне відновлення основних виробничих фондів, що визначаються виходячи з їх балансової вартості і встановлених норм, включаючи і прискорену амортизацію їх активної частини;
* Інші витрати. Сюди відносяться всі інші витрати, які не ввійшли в раніше перераховані елементи витрат. Це податки, збори, відрахування в спеціальні фонди і плата по кредитах у межах установлених ставок, витрати на відрядження, оплата послуг зв'язку та інші.
Угрупування витрат за економічними елементами непридатна для обчислення собівартості одиниці продукції, так як багато витрати не можливо розподілити по видах продукції.
При калькулюванні собівартості одиниці окремих видів продукції застосовується угруповання витрат по калькуляційних статтях. Таке групування здійснюється в залежності від місця виникнення і призначення витрат за видами продукції і послуг. Вона використовується для визначення собівартості одиниці окремих видів продукції, а також для планування та обліку витрат по цехах і переробкам виробництва.
Перелік статей калькуляції, їх склад і методи розподілу по видах продукції, робіт, послуг визначаються галузевими методичними рекомендаціями з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) з урахуванням характеру і структури виробництва. Як типовий угруповання застосовується наступна номенклатура, статей калькуляції:
* Сировину і матеріали (за вирахуванням вартості зворотних відходів). Сюди включаються витрати на всю сировину й основні матеріали, які входять до складу вироблюваної продукції або є необхідні компонентами при її виготовленні, включаючи витрати на придбання, заготівлю і доставку їх на склад підприємства. Вартість допоміжних матеріалів, покупних виробів і напівфабрикатів може бути виділена в окрему статтю, якщо вони займають значну питому вагу в собівартості продукції. Собівартість сировини власного видобутку визначається за цехової собівартості кар'єрів;
* Паливо на технологічні цілі. Сюди включаються витрати на всі види палива, використовуваного безпосередньо в технологічному процесі. Витрати на паливо витрачається на опалення приміщень, враховуються в статті загальновиробничих і загальногосподарських витрат;
* Енергія на технологічні цілі. Сюди включаються витрати усіх видів енергії покупної або власного вироблення, використовуваної в технологічному процесі;
* Основна заробітна плата виробничих робітників. Сюди включаються витрати на оплату праці робітників безпосередньо пов'язаних з виготовленням продукції, включаючи премії та інші виплати стимулюючого характеру;
* Додаткова заробітна плата виробничих робітників. Сюди включаються виплати передбачені законодавством про працю або колективними договорами за опрацьованим на виробництві час: оплата чергових і додаткових відпусток; оплата пільгових годин підліткам і т.д. Визначається за встановленими відсотками до основної заробітної плати;
* Відрахування на соціальне страхування виробничих робітників виробляється за встановленими відсотками від суми основної та додаткової заробітної плати виробничих робітників;
* Витрати на підготовку і освоєння виробництва. Сюди включаються витрати пов'язані з освоєнням нових виробництв, нових цехів і технологічних ліній;
* Витрати на утримання та експлуатацію устаткування. Сюди включаються витрати на амортизацію і ремонт устаткування і транспортних засобів, на експлуатацію устаткування (мастильні й обтиральні матеріали, заробітна плата з відрахуванням на соціальне страхування допоміжних робітників, обслуговування обладнання), інші витрати пов'язані з утриманням та експлуатації обладнання;
* Загальновиробничі витрати. Сюди включаються витрати на утримання апарату управління та молодшого обслуговуючого персоналу цеху, амортизацію, зміст і усі види ремонту виробів, споруд та інвентарю цеху, витрати по охороні праці, а також втрати від простоїв, від нестачі матеріальних цінностей та інші невиробничі втрати цеху.
Підсумовування витрат по перерахованим вище статтях утворять цехову собівартість продукції.
· Загальногосподарські витрати. Сюди включаються витрати, пов'язані з управлінням підприємством і організацією виробництва в цілому (заробітна плата апарату управління, відрядження, амортизація, утримання та поточний ремонт будівель і т.д.), а також податки, збори, непродуктивні витрати.
Загальновиробничі і загальнозаводські витрати розподіляються між окремими видами продукції, як правило, пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників;
· Втрати від браку. Сюди відноситься вартість остаточно заробітної продукції, а також витрати на виправлення браку.
Підсумовування усіх витрат по всім перерахованим вище калькуляційних статтях утворить виробничу собівартість.
· Позавиробничі витрати включають витрати по збуту готової продукції.
Всі вище перелічені статті витрат утворюють повну собівартість продукції.

Взаємозв'язок трьох видів собівартості показана на малюнку.
Статті витрат

\ S

Сировина і матеріали; паливо і енергія на
технологічні цілі; основна заробітна
плата виробничих робітників; додат-
тельная заробітна плата виробничих
них робітників; відрахування на соціальне
страхування; витрати на підготовку і
освоєння виробництва; втрати від браку;
інші виробничі витрати.

\ S
\ S
\ S
Цехова собівартість

Виробнича (фабрично-заводська) собівартість

Повна (комерційна) собівартість


Таким чином, економічні елементи витрат і калькуляційні статті витрат істотно відрізняються за своїм змістом. У той час як в одному економічному елементі зібраний весь обсяг даного виду витрат, ці витрати в залежності від їх призначення і ролі у виробництві продукції відображаються в різних статтях калькуляції. Так, витрати на електроенергію, що обліковуються за елементу витрат «матеріальні витрати» розосереджені по наступних статтях калькуляції: «енергія на технологічні цілі», «витрати на утримання та експлуатацію устаткування», «загальновиробничі витрати», «загальногосподарські витрати». Також відноситься до елемента «заробітна плата», яка також розосереджена по декількох статтях калькуляції і т.п.
У залежності від способів включення в собівартість окремих видів продукції витрати підрозділяються на прямі і непрямі. [8.195]
Прямі витрати - це витрати, пов'язані з виробництвом окремих видів продукції (на сировину, основні матеріали, основна заробітна плата виробничих робітників і т.п.), які можуть бути прямо і безпосередньо включені в їхню собівартість.
Непрямі витрати не можуть бути віднесені до випуску певного виробу, оскільки вони пов'язані з роботою цеху або підприємства в цілому. Вони розподіляються між різними виробами пропорційно тому або іншому умовному вимірнику, наприклад, заробітній платі основних виробничих робітників.
За рівнем участі в процесі виробництва витратою поділяються на основні, безпосередньо пов'язані зі здійсненням виробничого процесу, і накладні, пов'язані із забезпеченням та управлінням виробництвом.
За ступенем залежності від зміни обсягу виробництва з Атрато поділяються на пропорційні (умовно-змінні) і непропорційні (умовно-постійні).
Умовно-змінні витрати змінюються пропорційно росту обсягу виробництва (сировина, основні матеріали, витрата палива, енергії на технологічні цілі і т. д.).
Умовно-постійні витрати при зменшенні обсягу виробництва істотно не змінюються (витрати на освітлення, опалення, амортизації будинків і споруд тощо).
За часів віднесення витрат витрати поділяються на поточні та одноразові.
Поточними витратами є ті, які виробляються і включаються до собівартості продукції звітного періоду.
Одноразовими називаються витрати, що забезпечують процес виробництва протягом тривалого часу. Вони підрозділяються у свою чергу на витрати майбутніх періодів і майбутні витрати. До витрат майбутніх періодів відносяться витрати, вироблені в звітному періоді, але включаються до собівартості продукції поступово частинами в наступні періоди. Майбутніми називають витрати, які включаються у витрати поточного періоду, але будуть проводиться в майбутніх періодах. Робиться це з метою рівномірного включення їх до собівартості продукції. До таких витратою відносяться резерви на оплату працівникам чергових відпусток, на проведення ремонтів устаткування і д.р.
За ступенем однорідності витрати поділяються на елементні і комплексні.
Комплексні витрати - це багатоелементні статті. Сюди відносяться загальновиробничі та загальногосподарські, комерційні та інші витрати.
Такий поділ необхідно перш за все при плануванні собівартості нових видів продукції, коли виявляються всі витрати по їх видам.
У ринковій економіці витрати класифікують також на явні і неявні (імпліцитні).
До явних (бухгалтерських) ставляться витрати, що приймають форму прямих платежів постачальникам факторів виробництва. Наприклад, заробітна плата робітників, службовців, менеджерів, виплати банкам і іншим постачальникам фінансових і матеріальних ресурсів і багато чого іншого.
Неявні (імпліцитні) витрати - це альтернативні витрати використаних ресурсів, що належать власникам фірми або знаходяться у власності фірм як юридичної особи. Такі витрати не передбачені контрактами, зобов'язаннями для явних платежів і не відбиваються в бухгалтерській звітності, але від цього вони стають менш реальними. Наприклад, фірма використовує приміщення приналежному її власникові і нічого за це не платить, отже імпліцитні витрати будуть рівні можливості одержання грошових платежів за здачу цього будинку кому-небудь в оренду.
В умовах ринкової економіки класифікація витрат у вітчизняному господарстві буде спрощуватися і наближатися до закордонної практики, про зміст якої розказано в наступному параграфі.

1.3. Зарубіжний досвід визначення витрат виробництва
У розвинених країнах останні 35-40 років широко використовується метод визначення витрат на виробництво продукції по обмеженій номенклатурі калькуляційних статей. У витрати включаються тільки змінні витрати: сировина і матеріали, оплата праці, змінна частина непрямих витрат. Ці витрати розглядаються як функція величини виробничої діяльності. Зовсім обгрунтовано вважається, що постійні витрати слабко пов'язані з витратами виробництва окремих видів продукції. Відповідно до цього широко прийнято підрозділ витрат виробництва підприємства на постійні, змінні, валові й граничні. У свою чергу, постійні витрати підрозділяються на дві групи: залишкові і стартові.
До залишковим відносяться частина постійних витрат, які продовжує нести підприємство, незважаючи на те, що виробництво і реалізація продукції на якийсь час повністю зупинені.
До стартовим відноситься та частина постійних витрат, які виникають з поновленням виробництва і реалізації продукції.
Між залишковим і стартовим витратами не існує чіткого розмежування. На вирішення питання про те, до якої групи постійних витрат відносити ті чи інші витрати, впливає термін, на який призупинено виробництво і реалізація продукції. Чим довший період зупинки господарської діяльності, тим менше величина залишкових витрат, тому що при цьому зростають можливості звільнитися від окремих видів витрат або скоротити їх (наприклад, договорів про оренду приміщень, контрактів про наймання на роботу окремих категорій працівників тощо)
Сума постійних і змінних витрат становить валові витрати підприємства.
Розрізняють також граничні витрати. Так як на підприємствах нерідко виникає питання про необхідність розширення або скорочення виробництва продукції. При цьому слід вирішити наскільки виправданим може бути те або інше розширення і скорочення виробництва. При рішення цих питань необхідно вміти розраховувати величину витрат приросту при розширенні господарської діяльності і відповідно витрат скорочення при її згортанні.
Що стосується угруповання витрат виробництва за економічними елементами і за статтями витрат, то на закордонних підприємствах застосовується угруповання, близька вітчизняної.
До угруповання витрат по економічних елементах включаються витрати на придбання сировини, матеріалів, палива, енергії, витрати на утримання персоналу (оплата праці працівників), амортизація основного капіталу (основних фондів), витрати з виплати відсотків та інші зовнішні витрати (оренда приміщень, страхові внески , транспортні витрати, послуги сторонніх організацій, реклама та інші витрати).
До складу угруповання витрат по статтях витрат входять наступні статті:
1. «Матеріали». Ці витрати складають найбільш важливу статтю витрат. До них належать витрати на придбання сировини, матеріалів основних і допоміжних, напівфабрикатів. Величина витрат на матеріали безпосередньо залежить від обсягу виробництва продукції і відноситься до змінних витрат підприємства. Вони змінюються пропорційно обсягу виробництва продукції.
2. «Оплата праці». Сюди входить заробітна плата робітників і адміністративного персоналу. За кордоном так само, як і в нашій країні, застосовуються дві принципово відрізняються друг від друга форми оплати праці: погодинна і відрядна.
Обидві форми оплати праці (і відрядна і погодинна) можуть мати свої різновиди. Наприклад, за кордоном широко застосовується відрядна оплата з гарантованим мінімумом, відрядно-преміальна. Так, при відрядній оплаті з гарантованим мінімумом мінімальний розмір заробітної плати може бути встановлений відповідно до погодинної заробітної платою. Така змішана оплата праці забезпечує робітникові мінімальний розмір заробітку з одночасним використанням переваг відрядної оплати праці.
Формою оплати праці адміністративного персоналу на закордонних підприємствах служать, як і в нашій країні, посадові оклади. Крім окладів таким працівникам у порядку стимулювання виплачуються так звані Тантьєма (премії), зазвичай співвідносні з прибутком підприємства. Деякі фірми укладають угоди зі своїми працівниками в тій або іншій формі розподілу частини свого прибутку.
3. «Плата за оренду приміщень». Ця плата нерідко становить відносно велику статтю витрат. Якщо підприємство орендує приміщення, то величина витрат по цій статті буде дорівнює загальній величині орендної плати. Якщо ж приміщення належить самому підприємству, то плата за його оренду буде складатися з ряду статей: виплат по іпотечній заборгованості, податків на нерухомість, страхування, експлуатаційних витрат, а також з точці зору втрачених можливостей - відсотків від власного капіталу, вкладеного в дану нерухомість.
4. «Амортизація». На закордонних підприємствах під амортизацією розуміється частина постійних витрат, яка складається шляхом розподілу одноразових витрат на придбання основного капіталу на кілька періодів його використання. При цьому використовується кілька методів розрахунку величини амортизації: амортизація по залишковій вартості; амортизація за обсягом виробництва.
Найбільш близька вітчизняним методам обчислення амортизації є лінійна амортизація. У відповідності з цим методом щорічна величина амортизації капіталу А розраховується по формулі:
А = (ПС - ЛС) / СС,
де ПС - первісна вартість даного елемента основного капіталу (основних фондів). Сюди включаються також витрати з доставки та монтажу;
ЛС - ліквідаційна вартість (вартість реалізації даного елемента після закінчення терміну його служби);
СС - термін служби цього елемента основного капіталу (період часу, протягом якого планується використання даного елемента).
5. «Інші витрати». Сюди відносяться витрати на експлуатацію та ремонт машин та інші елементи основного капіталу, витрати на різні види енергоносіїв, витрати на доставку продукції покупцеві, телекоммутаціонние витрати, поштовий збір і деякі інші.
Слід також зазначити, що на підприємствах закордонних країн під структурою витрат нерідко розуміється процентне співвідношення змінних і постійних підприємства в рамках його валових витрат. За таким співвідношенням роблять певні висновки.
Наприклад, відносно високий рівень постійних витрат свідчить про високий рівень механізації та автоматизації виробництва, а відносно високий рівень змінних витрат - про високих витратах на оплату праці працівників.
На підприємствах зарубіжних країн здійснюється порівняльний аналіз витрат виробництва конкурентів. Такий аналіз дозволяє зіставити структуру витрат власного виробництва зі структурою витрат конкурентів, виявити їх переваги, а також зайві витрати в конкурентів і на основі цього аналізу прийняти необхідні напрямки на поліпшення структури витрат виробництва, зниження цих витрат.

1.4. Управління витратами на виробництво і реалізацію продукції
Досягнення високих результатів роботи підприємства припускає управління витратами на виробництво і реалізацію продукції. Це складний процес, який означає по своїй сутності керування всією діяльністю підприємства, тому що охоплює всі сторони відбуваються виробничих процесів.
У вітчизняній практиці під управлінням собівартістю продукції розуміється планомірний процес формування витрат на виробництво всієї продукції і собівартості окремих виробів, контроль за виконанням завдань по зниженню собівартості продукції, виявлення резервів її зниження. Основними елементами системи управління собівартістю продукції є: прогнозування і планування, нормування витрат, облік і калькулювання, аналіз і контроль за собівартістю (рис. 1.2).
Регулювання
Прогнозування
Планування
Нормування
Облік витрат на виробництво
Калькулювання
Економічний аналіз
Контроль витрат


Рис. 1.2. Елементи системи управління собівартістю та їх взаємозв'язок
Для виділення собівартості всієї товарної продукції підприємства розробляється кошторис витрат на виробництво. Вона визначає загальний обсяг витрат на випуск усієї продукції по економічних елементах витрат. До кошторису витрат на виробництво включаються усі витрати як основного, так і допоміжних виробництв, необхідні для випуску та реалізації промислової продукції, а також виконання робіт і послуг непромислового характеру як для господарств свого підприємства (капітального будівництва, житлово-комунального господарства, ремонту й ін ), так і для інших організацій, включаючи витрати на здійснення робіт, що не входять до складу валової і товарної продукції підприємства. Кошторис витрат розраховується без внутрішньозаводського обороту як сума витрат усіх цехів підприємства мінус вартість напівфабрикатів свого виробництва, робіт промислового характеру і продукції допоміжних цехів, споживаних усередині підприємства.
Дані про витрати на виробництво за економічними елементами визначаються у розрахунках до бізнес-планів фірм.
Собівартість одиниці окремих видів продукції визначається шляхом розробки калькуляцій.
Розрізняють такі види калькуляцій: планові, проектно-кошторисні, звітні.
Планова калькуляція представляє собою розрахунок витрат по калькуляційних статтях витрат на виробництво одиниці продукції. Вона складається на всі види виробів виробничої програми на основі прогресивних норм витрат праці і засобів виробництва. Вона використовується в практиці управління виробництвом як своєрідний еталон, порівняння з яким дозволяє виявити шляхи зниження витрат на виробництво продукції і резерви збільшення прибутку за рахунок зниження собівартості продукції кожного виду.
Проектно-кошторисна калькуляція розробляється на знову освоювані види продукції або продукцію не передбачену планом.
Звітна калькуляція складається бухгалтерськими службами фірми і характеризує фактичний рівень витрат. Крім цілей порівняння з плановими даними є важливим інструментом фінансового контролю за раціональним використанням у виробництві різних видів ресурсів.
Конкретна номенклатура статей витрат розробляється з урахуванням галузевих особливостей виробництва і застосовуваних методів організації бухгалтерського обліку витрат виробництва та обігу.
В якості калькуляційної звичайно приймається одиниця, установлена ​​для даної продукції в стандарті або технічних умовах, що служить для вимірювання кількості продукції в натуральному вираженні (т, м 2 і т.д.).
У залежності від характеру продукції, особливостей організації і технології виробництва застосовуються різні методи калькулювання. Одним з них є нормативний. Завдяки своєму універсальному характеру нормативний метод рекомендований до впровадження у всіх галузях народного господарства. Він заснований на використанні прогресивних норм витрати на одиницю продукції (норми витрати матеріалів і заробітної плати). Його перевага полягає в тому, що він не тільки простий у використанні, але і дозволяє раціонально витрачати матеріальні, трудові та фінансові ресурси.
· Важливим елементом управління витратами є планування. Планування собівартості здійснюється з метою визначення розмірів і вишукування можливостей її зниження. Планування собівартості може бути поточним і перспективним. Перспективний план розробляється на кілька років. При поточному плануванні (на рік) уточнюються перспективні плани на основі даних планових кошторисів і калькуляцій витрат на виробництво. При випуску підприємством одного виду продукції вартість одиниці є показником, що характеризує рівень і динаміку витрат на її виробництво і реалізацію. Промислові підприємства, що випускають різнорідну продукцію, планують зниження собівартості порівняльної продукції і величину витрат на один карбованець товарної продукції.
Розрахунки планової собівартості продукції використовуються при плануванні прибутку, визначенні заходів технічного прогресу, а також при встановленні цін.
При плануванні собівартості продукції передбачається можливе її зниження і досягнення в результаті цього оптимального рівня витрат на виробництво. Тому складанню плану по собівартості повинен передувати аналіз фактичної собівартості за звітний період з метою виявлення резервів зменшення витрат.
Послідовність складання плану по собівартості наступна: складається розрахунок зниження витрат на виробництво за рахунок впливу техніко-економічних чинників; визначається сума витрат на обслуговування виробництва і управління; складаються планові калькуляції собівартості окремих видів продукції основного виробництва; визначається собівартість товарної і реалізованої продукції; складається кошторис витрат на виробництво.
Економічно обгрунтоване планування собівартості має спиратися на систему прогресивних техніко-економічних норм і нормативів матеріальних, трудових і грошових витрат. Система планування спрямована на організацію контролю витрат і отримання прибутку, а також координацію всіх планів організації. Т.ч. організація внутрішньовиробничого планування та обліку неможлива без надійної нормативної бази, тобто комплексу норм і нормативів. За допомогою нормування регламентується витрачання персоналом всіх видів ресурсів на підприємстві.
· Нормування - це метод розробки і встановлення граничних величин запасу і витрати виробничих і інших ресурсів, необхідних для забезпечення процесу виробництва і збуту продукції.
Нормативна база підприємства є основою: планування; регулювання та контролю діяльності структурних підрозділів; порівняння виробничих витрат з досягнутими результатами; розмежування відповідальності за результати діяльності між підрозділами; об'єктивної оцінки оплати праці і стимулювання діяльності персоналу за підсумками роботи.
На будь-якому підприємстві норми і нормативи повинні обов'язково переглядатися у зв'язку зі зміною технології й організації виробництва, характеристик матеріалів, відновленням продукції, що випускається.
Норми і нормативи встановлюються з метою: недопущення зайвої витрати ресурсів; забезпечення встановленого режиму роботи підприємства; недопущення відхилень від заданих характеристик продукції, що випускається; дотримання нормальних умов праці та охорони навколишнього середовища; створення баз даних для планування діяльності підприємства.
Удосконалення нормативної бази припускає широке впровадження більш точних методів розрахунку норм і нормативів, створення розрахунково-обгрунтованих норм на всі види робіт і процесів, використання обчислювальної техніки для розробки, затвердження, автоматизації, збору, накопичення, систематизації та безпека норм і нормативів, використання економіко- математичних методів.
Управління витратами на основі норм запобігає непотрібні втрати, підвищує ефективність виробництва, поліпшує політику закупівель, вимірює витрата виробничих ресурсів і націлює на їх ефективне використання в майбутньому.
· Іншим найважливішим елементом керування є облік і калькулювання витрат на виробництво. Його основне призначення - контроль за виробничою діяльністю і керування витратами на її здійснення.
Основними завданнями обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції є:
- Формування повної і достовірної інформації про господарські процеси і результати діяльності підприємства, необхідної для оперативного керівництва та управління, а також для використання податковими і банківськими органами, інвесторами, постачальниками, покупцями, кредиторами, податковими, фінансовими і банківськими органами й іншими зацікавленими організаціями та особами ;
- Облік фактичних витрат на виробництво продукції і контроль за використанням сировини, матеріальних, трудових та інших ресурсів у зіставленні із затвердженими нормами, нормативами і кошторисами з метою виявлення відхилень і формування економічної стратегії на майбутнє;
- Калькулювання собівартості продукції і контроль за виконанням плану за собівартістю;
- Виявлення та оцінка результатів діяльності структурних госпрозрахункових підрозділів підприємства;
- Виявлення резервів зниження собівартості продукції, їх мобілізація та ефективне використання;
- Систематизація інформації виробничої діяльності для прийняття рішень, що мають довгостроковий характер;
- Окупність виробничих і технологічних програм, рентабельність асортименту продукції, що випускається, ефективність капітальних вкладень в основні фонди і виробничі запаси і т.п.
У країнах з розвиненою ринковою економікою облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції виділені в управлінський облік, покликаний дати інформацію для керування собівартістю продукції фахівцям і адміністрації підприємства і його підрозділів.
У вітчизняній практиці облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції є складовою частиною загальної єдиної системи бухгалтерського обліку.
В даний час у нашій країні йде реформування системи бухгалтерського обліку з метою «приведення національної системи бухгалтерського обліку у відповідність з міжнародними стандартами фінансової звітності». Необхідність реформування вітчизняного обліку викликана змінами, що відбулися в економіці Росії, її активним вступом у світовий економічний та інформаційний простір.
· Економічний аналіз, як елемента управління витратами перебуває в тісному взаємозв'язку з іншими його складовими. Він будується на інформації обліку, звітності, планів, прогнозів. Головна мета аналізу - виявлення можливостей більш раціонального використання виробничих ресурсів, зниження витрат на виробництво і реалізацію і забезпечення прибутку.
Результати аналізу є основою для прийняття управлінських рішень на рівні керівництва підприємством і є вихідним матеріалом для роботи фінансових менеджерів.
У завдання аналізу витрат на виробництво і реалізацію продукції входить:
- Оцінка динаміки і виконання плану за найважливішими показниками собівартості;
- Визначення факторів, що вплинули на динаміку показників і виконання плану по них, а також сум і причин відхилення фактичних витрат від планових;
- Оперативне вплив на формування показників собівартості;
- Виявлення і мобілізація резервів подальшого зниження собівартості продукції.
Детальний аналіз сформованого в базисному періоді рівня витрат повинен передувати плануванню й прогнозуванню собівартості продукції. У процесі аналізу виявляються резерви зниження собівартості продукції, які потім враховуються при розробці поточних і перспективних планів.
Аналізу належить найважливіша роль у забезпеченні оптимального рівня собівартості, а отже максимізації прибутків і підвищенні конкурентоспроможності підприємства. Однак в останні роки аналізу господарської діяльності не приділялося достатньої уваги, тому що в ньому не було об'єктивної необхідності. Становлення ринкових відносин вимагає вдосконалення методології аналізу з урахуванням особливостей перехідного до ринкової економіки періоду і міжнародного досвіду.
Управління витратами на виробництво і реалізацію продукції здійснюється з метою вишукування резервів зниження собівартості продукції і отже максимізації прибутку підприємства.
У традиційному уявленні найважливішими шляхами зниження собівартості промислової продукції є: ріст продуктивності праці і зниження трудомісткості продукції, поліпшення використання сировини, матеріалів, палива та впровадження нових видів сировини і матеріалів; поліпшення використання основних виробничих фондів; скорочення адміністративно-управлінських витрат і ліквідація непродуктивних втрат.
Досить значну частку в структурі витрат виробництва займає оплата праці (у промисловості Росії - 13-14%, розвитих країн - 20-25%). Тому актуальна задача зниження трудомісткості що випускається продукції, росту продуктивності праці, скорочення чисельності адміністративно-обслуговуючого персоналу.
Зниження трудомісткості продукції, росту продуктивності праці можна досягти різноманітними засобами. Найбільш важливі з них - механізація та автоматизація виробництва, розробка і застосування прогресивних високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого обладнання. Проте одні заходи щодо удосконалювання застосовуваної техніки і технології не дадуть належної віддачі без поліпшення виробництва і праці. Нерідко підприємства здобувають або беруть під оренду дороге устаткування, не підготувавшись до його використання. У результаті коефіцієнт використання такого устаткування дуже низький. Витрачені на придбання основних фондів кошти не приносять очікуваного результату.
Важливе значення для підвищення продуктивності праці має належна його організація: підготовка робочого місця, повне його завантаження, застосування передових методів і прийомів праці й ін
Економія сировини, матеріалів, палива і енергії має істотне значення у зниженні собівартості продукції більшості галузей промисловості в зв'язку з високою питомою вагою цих витрат у складі витрат виробництва (до 60% у структурі витрат).
Шляхи економії сировини, матеріалів і палива надзвичайно різноманітні. До їх числа відносяться такі, як застосування ресурсозберігаючих технологічних процесів; підвищення вимогливості і повсюдне застосування вхідного контролю за якістю надходять від постачальників сировини і матеріалів, а також комплектуючих виробів та напівфабрикатів; впровадження науково-обгрунтованих норм витрати матеріалів, зменшення втрат і відходів; вторинне використання матеріалів.
Поліпшення використання основних фондів забезпечує скорочення витрат по амортизації основних виробничих фондів, а отже і витрат по змісту устаткування. Підвищення коефіцієнта змінності, ліквідація простоїв, зниження витрат на ремонт шляхом подовження міжремонтного періоду, збільшення терміну служби машин і поліпшення якості ремонтів забезпечує істотне зниження собівартості продукції.
У зниженні собівартості немаловажне місце належить скороченню адміністративно-управлінських витрат. Незважаючи на спрощення і здешевлення змісту апарат управління в останні роки, ще є великі невикористані резерви в цій області. На багатьох підприємствах апарат управління залишається громіздким, складним, багатоступеневим, що також збільшує собівартість продукції.
На закордонних підприємствах розглядаються також такі чинники зниження витрат на виробництво продукції, як визначення і дотримання оптимальної величини партії закуповуваних матеріалів, оптимальної величини серії що запускається у виробництво продукції, рішення питання про те, робити самим або закуповувати в інших виробників окремі компоненти або комплектуючі вироби.
У поєднанні з традиційними шляхами зниження витрат на виробництво продукції знову виниклі чинники дозволять у комплексі довести розмір витрат виробництва до оптимального рівня.
Ефективне управління собівартістю продукції неможливо без строго і регулярного контролю за рівнем витрат на виробництво.
Контроль - завершальний процес планування й аналізу, що направляє діяльність підприємства на виконання встановлених завдань, що дозволяє розкривати й усувати виникаючі відхилення. Існують різні сфери і види контролю. Проте вони постійно змінюються, мають відмітними особливостями на кожному підприємстві, відбиваючи специфіку його діяльності. Вважають, що витрати виробництва найкраще контролювати по місцях виникнення, центрам витрат, центрам відповідальності.
У висновку слід ще раз наголосити, що всі елементи методу діють не ізольовано один від одного, а в тісному взаємозв'язку і взаємозалежності.
Проблема розробки і використання в практиці нових підходів до ефективного управління витратами виробництва широко обговорюється у вітчизняній і зарубіжній економічній літературі. Зарубіжна методика управління витратами на основі маржинального аналізу розглянута в третьому розділі.

2. Вдосконалення практики управління витратами підприємства на виробництво і реалізацію продукції
2.1. Значення і зміст методики управління витратами на основі маржинального аналізу
Управлінню витратами на виробництво і реалізацію продукції до теперішнього часу не приділялося достатньої уваги, тому що в цьому не було об'єктивної необхідності. Становлення ринкових відносин вимагає розробки змісту і методики управління собівартістю з урахуванням особливостей перехідного до ринкової економіки періоду і міжнародного досвіду. Вирішення цієї задачі можливе на основі маржинального аналізу, методика якого базується на вивченні співвідношення між трьома групами найважливіших економічних показників: витратами, обсягом виробництва продукції і прибутком. Даний метод управлінських розрахунків розроблено був у 1930 році американським інженером Уолтером Раунтенштрахом як метод планування, відомий під назвою графіка критичного обсягу виробництва. Вперше детально був описаний у вітчизняній літературі 1971 Н.Г. Чумаченко.
Проведення маржинального аналізу базується на сучасній системі обліку собівартості "директ - костинг", яку ще називають "системою управління собівартістю" або "системою управління підприємством". У цій системі собівартість промислової продукції враховується і планується тільки в частині змінних витрат. Постійні витрати збираються на окремому рахунку і з заданою періодичністю списуються безпосередньо на фінансовий результат підприємства. При цьому вони також перебувають під постійним контролем, тобто здійснюється жорстка перевірка обгрунтованості їх рівня, контролюються кошторису по підприємству і цехах, так як економія або перевитрата в частині постійних витрат також впливає на формування прибутку.
Оптимізація прибутку підприємства в умовах ринкових відносин вимагає постійного припливу оперативної інформації не тільки зовнішнього характеру (про стан ринку, попиту на продукцію, ціни і т.п.), але і внутрішнього - про формування витрат на виробництво і собівартості продукції. Ця інформація спирається на систему виробничого обліку витрат за місцями їх виникнення та видами виробів, на виявлені відхилення витрати ресурсів від стандартних норм і кошторисів, на дані про калькуляцію собівартості окремих видів продукції, обліку результатів реалізації за видами виробів.
Система "директ - костинг" є атрибутом ринкової економіки. У ній досягнутий високий ступінь інтеграції обліку, аналізу, і прийняття управлінських рішень. Головну увагу в цій системі приділяється вивченню поведінки витрат ресурсів у залежності від зміни обсягів виробництва, що дозволяє гнучко й оперативно приймати рішення по нормалізації фінансового стану підприємства.
Найбільш важливі аналітичні можливості маржинального аналізу полягають у визначенні:
· Дії операційного (виробничого) важеля;
· Беззбиткового обсягу виробництва (порога рентабельності, окупності витрат) при заданих співвідношеннях ціни, постійних і змінних витрат;
· Запасу фінансової міцності підприємства);
· Необхідного обсягу продажу для одержання заданої величини прибутку.
Проведення розрахунків за методикою маржинального аналізу вимагає дотримання низки умов:
· Необхідності поділу витрат на дві частини змінні і постійні;
· Змінні витрати змінюються пропорційно обсягу виробництва (реалізації) продукції;
· Постійні витрати не змінюються в межах релевантного обсягу виробництва (реалізації) продукції, тобто в діапазоні ділової активності підприємства, який встановлений виходячи з виробничої потужності підприємства та попиту на продукцію;
· Тотожність виробництва і реалізації продукції в рамках розглянутого періоду часу, тобто запаси готової продукції істотно не змінюються;
· Ефективність виробництва, рівень цін на продукцію і споживані виробничі ресурси не будуть піддаватися істотним коливанням на протязі аналізованого періоду;
· Пропорційність надходження виручки обсягом реалізованої продукції.
2.2. Угруповання витрат у системі маржинального аналізу
Як вже зазначалося у параграфі 1.2 витрати класифікують за різними ознаками. В основу методики маржинального аналізу покладено розподіл виробничих і збутових витрат в залежності від зміни обсягу виробництва на змінні і постійні.
До змінних відносяться витрати, величина яких змінюється зі зміною обсягу виробництва: витрати на сировину і матеріали, заробітна плата основних виробничих робітників, паливо і енергія на основні виробничі цілі та інші витрати.
Окремі елементи змінних витрат у свою чергу залежно від темпів їх зміни підрозділяються на пропорційні, прогресивні і дегресивним. Але в середньому змінні витрати змінюються пропорційно обсягу виробництва продукції. На практиці пропорційна залежність "виручка від реалізації - змінні витрати" має меншу жорсткістю. Наприклад, при збільшенні закупівель сировини постачальники його нерідко надають підприємству знижку з ціни, і тоді витрати на сировину ростуть трохи повільніше обсягів виробництва.
До постійних прийнято відносити такі витрати, величина яких не змінюється зі зміною обсягу виробництва, наприклад, орендна плата, відсотки за користування кредитом, нарахована амортизація основних фондів, оклади управлінських працівників, адміністративні витрати та інші витрати.
Слід зазначити, що поділ витрат на постійні та змінні дещо умовні, оскільки багато видів витрат носять напівзмінний (полупостоянний) характер. Проте недоліки умовності поділу витрат багаторазово перекриваються аналітичними перевагами "директ - костинг".
Найважливішому аспектом аналізу постійних витрат є поділ їх на корисні і марні (холості) таким чином, постійні витрати можна представити як суму корисних витрат і марних, не використовуються у процесі виробництва.:
Z const = Z корисні + Z даремні
Величину корисних і даремних витрат можна визначити за формулою:
Z даремні = (N max - N еф) * Z const / N max
Z корисні = N еф * Z const / N max,
де N max-максимально можливий випуск продукції;
N еф-фактичний обсяг виробництва продукції.
Ступінь реагування витрат виробництва на зміни обсягу продукції може бути оцінена за допомогою коефіцієнта реагування витрат. Цей коефіцієнт обчислюється за формулою:
До i =
де: К-коефіцієнт реагування витрат на зміни обсягу виробництва;
Z - зміна витрат за період, у%;
N - зміна обсягу виробництва, у%.
Цей коефіцієнт використовується як критерій віднесення витрат до тієї чи іншої групи. Для постійних витрат коефіцієнт реагування витрат дорівнює нулю. (К = 0). В інших випадках витрати будуть вважатися змінними. Значення коефіцієнта реагування витрат вироблені в таблиці
Значення коефіцієнта реагування витрат
Характер проведення витрат
К = 0
0 <К <1
К = 0
К> 1
Постійні витрати
Дегрессивно витрати
Пропорційні витрати
Прогресивні витрати

Список літератури
1. Вєтров О.А. Операційний аудит-аналіз. - М.: Перспектива, 1996.-120 с.
2. Карпова Т.П. Управлінський облік. - М.: Аудит, ЮНИТИ, 1998.-350 с.
3. Методичні рекомендації з викладання курсу «Управлінський облік». - К.: вид. КФЕІ, 2004.
4. Раїн Б. Стратегічний облік для керівника. - М.: ЮНИТИ, 2003.
5. Шим Дж., Сігел Д. Методи управління вартістю і аналіз витрат. - М.: Філін. 2003
6. Інформаційний портал мережі Інтернет

Практична частина
Виписка з облікової політики підприємства на 2007 р .
1. Облік основних засобів ведеться відповідно до ПБУ 6 / 01 та інструкцією із застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку, затвердженої наказом Міністерства фінансів РФ від 31 жовтня 2000 р . № 94н. Визначення залишкової вартості описуваних основних засобів (по будь-яких причин) проводиться на окремому субрахунку «Вибуття основних засобів», що відкривається до рах. 01 «Основні засоби».
2. Для виявлення фактичної собівартості заготовлення матеріалів застосовується рах. 15 «Заготівля і придбання матеріалів». На рах. 10 «Матеріали» враховуються за обліковими цінами, в якості яких використовуються відпускні (договірні) ціни (без ПДВ). Різниця між вартістю матеріалів за обліковими цінами та фактичною собівартістю придбання надійшли матеріалів відображається на рах. 16 «Відхилення вартості матеріалів».
3. матеріали списуються з рах. 10 «Матеріали» за обліковими цінами в дебет різних рахунків. Доведені списання матеріалів за фактичною собівартістю їх придбання проводиться шляхом пропорційного розподілу загальної суми відхилень, відображеної в обліку на кінець звітного періодів (місяця), між сумами списання матеріалів на різні рахунки.
4. Згідно ПБУ 10/99 акціонерне товариство веде облік в резерві наступних елементів витрат:
· Матеріальні витрати;
· Витрати на оплату праці;
· Відрахування на соціальні потреби;
· Амортизація;
· Інші витрати
5. У виробничу собівартість продукції включається такі калькулювати статті:
· Сировина та матеріали;
· Заробітна плата виробничих робітників;
· Відрахування на потреби соціального страхування з заробітної плати виробничих робітників;
· Втрати від браку;
· Загальновиробничі витрати;
· Загальногосподарські витрати.
6. У повну собівартість реалізованої продукції включається, крім повної її виробничої собівартості, загальний розмір щомісячних витрат на продаж, які обліковуються на рах. 44 «Витрати на продаж» того ж назви.
7. Для обліку витрат на виробництво використовуються різні моделі віднесення витрат: в основному виробництві для обліку управлінських виробничих витрат використовується рах. 25 «Загальновиробничі витрати», у допоміжному ж виробництві даний рахунок не використовується.
8. При формуванні собівартості виробничої продукції основного виробництва на рах. 20 «Основне виробництво» відображаються основні (змінні) витрати, на рах. 25 «Загальновиробничі витрати» враховується частина накладних витрат, пов'язаних з управлінням основного виробництва, які з певною мірою умовності приймаються як умовно-змінні. В кінці місяця загальновиробничі витрати, враховані на рах. 25 «Загальновиробничі витрати», повністю списуються на рах. 20 «Основне виробництво», де збираються змінні витрати, тобто скорочення собівартості.
Змінні витрати на виготовлення продукції обліковуються за скороченою номенклатурою статей (без загальногосподарських витрат).
Загальногосподарські витрати (рах. 26) є умовно-постійними і щомісяця списуються безпосередньо на рах. 90 «Продажі».
9. У допоміжному виробництві собівартість формується безпосередньо на рах. 23 «Допоміжне виробництво», на якому відображаються всі змінні (основні і накладні) витрати, пов'язані зі створенням продукції та управлінням допоміжним виробництвом (без вживання рах. 25 «Загальновиробничі витрати», субрахунка "Загальновиробничі витрати допоміжного виробництва».
10. Акціонерне товариство щомісячно утворює резерв майбутніх витрат на ремонт основних засобів. Відповідно до прийнятих моделями обліку витрат на виробництво суми нарахованого резерву відносяться:
· По основному виробництву - на рах. 25 «Загальновиробничі витрати і рах. 26 «Загальногосподарські витрати»;
· По допоміжному виробництву - на рах. 23 «Допоміжне виробництво»
11. Розмір незавершеного виробництва по основному виробництву визначається на підставі даних інвентаризацій, проведених на кінець звітного місяця. Результати інвентаризації оформляються актами та затверджуються керівником підприємства.
12. Фактична собівартість випущеної продукції визначається на рах 20 «Основне виробництво» розрахунковим шляхом: залишки незавершеного виробництва на початок місяця плюс дебетові обороти за звітний місяць мінус залишки незавершеного виробництва на кінець звітного місяця.
13. Рух готової продукції на рах. 43 «Готова продукція відображається за нормативною скороченою собівартості. Для обліку випуску продукції використовується рах. 40 «Випуск продукції». За дебетом цього рахунку враховується фактична скорочена фактична скорочена собівартість готової (випущеної з виробництва) продукції, а по кредиту її нормативна (планова) вартість. Рах. 40 «Випуск продукції» щомісяця закривається. Відхилення, що утворилися на даному рахунку, списуються в дебет рах. 90 «Продажі» чорної або червоної записом у залежності від характеру відхилень.
14. Моментом реалізації продукції основних засобів та інших активів для обліку, так само як і для оподаткування, є момент відвантаження, оформлений відповідними первинними документами і з пред'явленням покупцем рахунків і рахунків-фактур.
15. Виходячи з прийнятої моделі обліку готової продукції, фактична собівартість реалізованої продукції формується на рах. 90 «Продажі». Вона складається з нормативної скороченою вартості відвантаженої продукції, списаних відхилень фактичної собівартості випущеної продукції від її нормативно-планової величини, загальногосподарських витрат і витрат на продаж. З цього випливає, що на підставі відповідних первинних та інших документів, що складаються при відвантаженні продукції, робляться проводки: Д-т рах. 90 «Продажі», К-т рах. 43 «Готова продукція» (на суму нормативної вартості відвантаженої продукції), рах. 40 «випуск продукції (робіт, послуг)» (на суму фактичної собівартості нормативно-планової оцінки), рах. 44 «Витрати на продаж» (у повному розмірі витрат, здійснених у звітному періоді), рах. 26 «Загальногосподарські витрати (у повному розмірі витрат, здійснених у звітному місяці).
16. Використана частина непраспределенной прибутку підприємствах обліковується на окремому субрахунку синтетичного рах. 84 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)».

Таблиця 1
Залишки по рахунках бухгалтерського обліку на 1 березня 2007р.

Найменування рахунків
Сума
Дебет
Кредит
01
Основні засоби
11 280 000
02
Амортизація основних засобів
4 823 275
04
Нематеріальні активи
765 300
05
Амортизація нематеріальних активів
191 325
07
Обладнання до установки
30 200
08
Вкладення у необоротні активи
627 520
10
Матеріали (за обліковими цінами)
613 370
15
Заготівельні і придбання матеріальних126 210 цінностей
16
Відхилення у вартості матеріальних цінностей
53 270
19
Податок на додану вартість по придбаних цінностей
65 610
20
Основне виробництво
1 320 780
43
Готова продукція
672 570
50
Каса
6 780
51
Розрахунковий рахунок
7 241 200
52
Валютний рахунок
1 270 530
57
Переклади в дорозі
75 800
58
Фінансові вкладення
580 000
59
Резерви під забезпечення вкладень у цінні папери
192 500
60
Розрахунки з постачальниками і підрядниками
429 710
62
Розрахунки з покупцями і замовниками
892 700
66
Розрахунки за короткостроковими кредитами і позиками
1 597 800
67
Розрахунки за довгостроковими кредитами і позиками
6 417 800
68
Розрахунки по податках і зборам
420 170
69
Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпеченню
230 450
70
Розрахунки з персоналом з оплати праці
729 530
71
Розрахунки
4 500
73
Розрахунки з персоналом за іншими операціями
70 350
75
Розрахунки з засновниками
270 560
76
Розрахунки з різними дебіторами і кредиторами:
- Дебіторами
- Кредиторами
109 600
270 830
80
Статутний капітал
9 770 000
81
Власний капітал
1 561 300
82
Резервний капітал
27 500
83
Додатковий капітал
978 600
84
Нерозподілений прибуток
665 100
96
Резерви майбутніх витрат
46 630
98
Доходи майбутніх періодів
75 800
99
Прибуток і збитки
765 130
Разом
27 627 650
27 627 650
Таблиця 2
Журнал господарських операцій

Операція
Сума
Дебет
Кредит
1
Надійшли від постачальників основні засоби. Згідно з рахунком-фактурою:
Купівельна ціна поставлених основних засобів
40 500
08
60
ПДВ, включений в рахунок-фактуру постачальника 18%
7 290
19
60
Разом:
47 790
2
Надані консультаційні послуги, пов'язані з придбанням основних засобів. Складено акт і пред'явлений рахунок-фактура:
за тарифом
1 060
08
60
ПДВ, включений в рахунок-фактуру 18%
191
19
60
Разом:
1 251
3
Списуються витрати за транспортування придбаних основних засобів, оплачені з підзвітних коштів:
Вартість послуг за тарифом згідно з рахунком-фактурою
720
08
71
ПДВ по рахунку-фактурі 18%
130
19
71
Разом:
850
4
Оплачено рахунок-фактура за договором підряду
4 956 000
60
51
Прийнято за актом виконані будівельно-монтажні роботи по договору-підряду
Кошторисна вартість будівельно-монтажних робіт по зведенню будівлі цеху згідно з рахунком-фактурою
4 200 000
08
60
ПДВ по рахунку-фактурі 18%
756 000
19
60
Разом:
4 956 000
5
Відображено витрати за реєстрацію права власності на задні цеху
2 100
08
60
6
Внесено засновниками в якості внеску до статутного капіталу
30 000
51
75
7
Прийняті об'єкти основних засобів до бухгалтерського обліку за первісною вартістю (суму визначити)
4 244 380
01
08
8
Нараховано амортизації я основних засобів, що знаходяться в експлуатації до початку поточного місяця:
обладнання та інших об'єктів, що використовуються в основному виробництві
2 300
25
02
об'єктів, використовуваних у допоміжних виробництвах
1 200
23
02
Об'єктів загальногосподарського призначення
2 250
26
02
Разом:
5 750
9
Списано амортизація, нарахована за основними засобами, підлягають реалізації в звітному місяці
6 780
02 / 1
01 / 2
10
Списана первісна вартість основних засобів, що реалізуються у звітному періоді
30 700
01 / 2
01 / 1
11
Списано залишкову вартість основних засобів, реалізованих у звітному місяці, (суму визначити)
23 920
91 / 2
01 / 2
12
Відображено продажну вартість основних засобів, відвантажених покупцю, на підставі виписаного рахунку-фактури:
за договірною вартістю без ПДВ
21 125
62
91 / 1
ПДВ 18%
3 803
91 / 2
68
Разом:
24 928
13
Відвантажено обладнання в якості внесків до статутного фонду іншої організації обладнання, яке потребує монтажу по фактичної собівартості заготовлення
7 200
58 / 4
07
14
Списуються витрати на завантаження, розвантаження та доставки обладнання, що вимагає монтажу, переданого до статутного капіталу іншої організації (послуги сторонньої організації)
780
58 / 4
76
15
На підставі рахунку-фактури транспортної організації відображена сума ПДВ з доставки, навантаження та розвантаження обладнання, переданого до статутного капіталу іншої організації
140
58 / 4
76
16
Відображено договірна вартість переданого обладнання і списана різниця в його оцінці (суму визначити)
25 360
62 / 1
91 / 1
17
Виручка (надійшла на розрахунковий рахунок) за договірною ціною (включаючи ПДВ) за реалізовані основні засоби
25 360
51
62 / 1
18
Прийняті до оплати рахунки-фактури постачальників з транспортних послуг, пов'язаними з реалізацією основних засобів:
Вартість послуг по рахунках постачальників (без ПДВ)
700
91 / 2
60
ПДВ по рахунку-фактурі постачальника 18%
126
19
60
Разом:
826
19
Здійснені щомісячні відрахування в резерві майбутніх витрат та платежі для регулювання витрат на ремонт основних засобів:
основних цехів
4 000
25
96
допоміжних цехів
2 200
23
96
загальногосподарських підрозділів
3 800
26
96
Разом:
10 000
20
Пред'явлені акти у рахунку-фактури підрядників за виконані ремонтні роботи:
вартість робіт без ПДВ
12 600
96
60
ПДВ по ремонтних робіт 18%
2 268
19
60
Разом:
14 868
21
Оприбутковано придбані нематеріальні активи в акцептовано рахунок:
5 800
04
08
Вартість за рахунком-фактурою (без ПДВ)
5 800
08
60
ПДВ 18%
1 044
19
60
Разом:
6 844
22
Нараховано щомісячна амортизація по нематеріальних активах загальногосподарського призначення
8 300
26
05
23
Списана первісна вартість нематеріальних активів, що підлягають реалізації
7 965
91 / 2
04
24
Списано амортизація, нарахована за матеріальних активів, що підлягають реалізації
1 750
05
91 / 1
25
Описано:
Нематеріальні активи, відвантажені (реалізовані) покупцеві за залишковою вартістю (суму визначити)
6 215
91 / 2
04
витрати з реалізації, оплачені з підзвітних сум
620
91 / 2
71
Вартість переданих покупцю реалізованих нематеріальних активів (включаючи ПДВ)
9 800
62
91 / 1
ПДВ по реалізованих нематеріальних активів 18%
1495
91 / 2
68 / 2
26
Надійшли Ра розрахунковий рахунок суми за реалізовані нематеріальні активи
9800
51
62
27
Прийняті до оплати протягом місяця рахунки постачальників матеріалів:
за оптовими цінами
410 420
15
60
ПДВ по рахунку-фактурі 18%
73 876
19
60
Разом:
484 296
28
Відображаються витрати з транспортування, вивантаження та інших операцій з заготовлению матеріалів:
за рахунками-фактурі постачальників (без ПДВ)
70 360
15
60
ПДВ за рахунками-фактурами постачальника 18%
12 665
19
60
Разом:
83 025
29
Відображаються витрати на придбання, вивантаження та інші операції з заготовляння матеріалів:
За авансовими звітами (без ПДВ)
13 662
15
71
ПДВ за авансовими звітами 18%
2 459
19
71
Разом:
16 121
30
Оприбутковано придбані протягом місяця матеріали за обліковими цінами
410 420
10
15
31
Списано відхилення фактичної собівартості придбаних матеріалів від їх облікової ціни (суму визначити)
84 022
16
15
32
Відпущені у виробництво матеріали за обліковою ціною, призначені для:
виготовлення продукції
210 100
20
10
на виробництво послуг допоміжних виробництв
150 400
23
10
на обслуговування обладнання та інші загальновиробничі цілі в основному виробництві
120 300
25
10
на загальногосподарські цілі
170 500
26
10
на упаковку продукції
60 300
44
10
Разом:
711 600
33
Списано відхилення фактичної собівартості матеріалів, що відносяться до витраченим:
на виготовлення продукції
28 174
20
16
на виробництво послуг допоміжних виробництв
20 169
23
16
на обслуговування обладнання та інші загальновиробничі цілі в основному виробництві
16 132
25
16
на загальногосподарські цілі
22 864
26
16
на упаковку продукції
8 086
44
16
Разом: (для розрахунку сум відхилень складіть табл., Наведену в додаток 1)
95425
34
Відвантажено покупцям матеріали за ринковими цінами
2 778
62 / 1
91 / 1
35
Списано фактична собівартість реалізованих заготовляння матеріалів:
за обліковою ціною
2 315
91 / 2
10
Відхилення фактичної собівартості заготовлення від облікової оцінки (див. Додаток 1)
310
91 / 2
16
36
Нараховано ПДВ по реалізованих матеріалами
424
91 / 2
68
37
Надійшли на розрахунковий рахунок суми за реалізовані матеріальні активи
2 778
51
62
38
Нараховані суми, належні на оплату праці робітникам за виготовлення продукції
270 500
20
70
працівникам за обслуговування основних цехів
80 400
25
70
працівникам допоміжних виробництв
90 600
23
70
управлінському персоналу організації
210 200
26
70
премії працівникам, зайнятим виготовленням продукції
130 400
20
70
за листками непрацездатності
30 300
69
70
Разом:
812 400
39
Здійснені утримання із заробітної плати:
Податок на доходи працівникам (фізичних осіб)
97 500
70
68 / 1
за виконавчими документами
22 300
70
76 / 2
у відшкодування матеріального збитку
250
70
73 / 2
Разом:
120 050
40
Зроблено відрахування на державне соціальне страхування, пенсійне забезпечення і медичне страхування на основі заробітної плати 26%: робітників, зайнятих виготовленням продукції
70 330
20
69
працівників, які обслуговують основні цехи
20 904
25
69
працівників допоміжних цехів
23 556
23
69
управлінського персоналу організації
54 652
26
69
премії працівників, зайнятих виготовленням продукції
33 904
20
69
Разом:
203 346
41
Отримано готівку грошові кошти в касу організації з розрахункового рахунку за чеком
955 000
50
51
42
Отримано готівку грошові кошти в касу організації в якості внеску а статутний капітал від фізичних осіб
80 000
50
75 / 1
43
Повернуто до каси залишок невикористаних підзвітних
сум.
520
50
71
44
Погашено заборгованість за недостачу, виявлену в ході інвентаризації, шляхом внеску грошових коштів у касу організації
150
50
73 / 2
45
Видана заробітна плата працівникам організації (за другу, половину попереднього місяця і аванс за поточний місяць)
980 000
70
50
46
Видана сума під звіт
20000
71
50
47
Підтверджено доцільність витрат, включених до складу витрат, за авансовими звітами: загальногосподарських
320
26
71
витрат пі продажу
1 150
44
71
Разом:
1 470
48
Депоновані невиплачені суми заробітної плати та авансу
3 370
70
76 / 4
49
Внесено на розрахунковий рахунок грошові кошти з каси
7 020
51
50
50
Отримано короткостроковий кредит банку на поповнення оборотних коштів
190 000
51
66
51
Згідно з отриманими рахунками-фактурами нараховані витрати за використання тепла, світла, газу та ін в процесі: обслуговування основного виробництва
25 700
25
60
обслуговування допоміжного виробництва
7300
23
60
обслуговування загальногосподарських підрозділів організації
10200
26
60
реалізації продукції
2100
44
60
ПДВ по придбаних послуг 18%
8 154
19
60
Разом:
53 454
52
Оплачено рахунки організацій, що надають тепло, світло, газ, електроенергію та аналогічні послуги
53 454
60
51
53
Перераховано заборгованість: постачальникам і підрядникам (за розрахунками поточного місяця, див. операції 1,18,20,21,27,28), у тому числі ПДВ
637 649
60
51
різним кредиторам (за розрахунками за березень, див. операцію 2), у тому числі ПДВ
1 251
60
51
різним кредиторам (за розрахунками минулих періодів), е тому числі ПДВ,
270 830
76 / 5
51
бюджету з податків
420 170
68
51
органам соціального страхування і забезпечення
230 450
69
51
на сплату короткострокового кредиту
50 000
66
51
на сплату довгострокового кредиту
80 000
67
51
Разом:
1 690 350
54
Надійшла на розрахунковий рахунок виручка за продукцію за оптовими цінами, включаючи ПДВ
1 210 600
51
62
55
На валютний рахунок надійшла виручка за продукцію, відвантажену зарубіжному покупцеві
400 000
52
62
5
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Лабораторна робота
387.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Управління витратами на виробництво і реалізацію продукції
Управління витратами 5
Управління витратами
Управління витратами 2
Управління витратами
Управління витратами 4
Управління витратами 3
Управління витратами на підприємстві 2
Управління виробничими витратами
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru