Україна і утворення СРСР

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Міністерство освіти і науки України

Севастопольський національний технічний університет.


Україна і утворення СРСР.


Виконав: ст. гр. ????

??????????

Перевірила: ??????????


Севастополь 2004

План


  1. Введення. Прихід до влади Більшовиків.

  2. Радянська влада в Україні 1919 - 1921 рр.. Українсько-російські відносини.

  3. Об'єднавчий рух у 1922 р. I З'їзд рад СРСР і його рішення.

4. Договір про утворення СРСР

  1. Висновок.


Введення. Прихід до влади Більшовиків.


Після перемоги лютневої буржуазної революції 1917 року в Російській Імперії відразу ж активізувалися численні партії та націоналістичні елементи. У всіх регіонах Росії стала рости політична нестабільність. Революція торкнулася спочатку тільки великі міста, а провінція ще деякий час жила за старим засадам. Країнам, що розвиваються партіям і рухам потрібні були послідовники, яких вони розраховували знайти в основному в густо населених промислових і сільгосп районах. Через це за перші місяці після лютневої революції найбільший вплив і кількість послідовників мали партії народного і національного напрямків. Партія Меншовиків спиралася на селянство, робітничий клас і саму «дрібну» буржуазію. Також у цей час на політичній арені були партії есерів, кадетів і більшовиком. При цьому партія більшовиків, яка через півроку прийде до влади, була сама непопулярний і нечисленна, так як спочатку спиралася в основному на велику і середню буржуазію. Тимчасовий уряд був не в змозі тримати ці партії під контролем. Воно було не популярно серед робітників і селян, коли здійснювалось лютнева революція народу обіцяли краще життя і нові можливості. Після революції Тимчасовий уряд не поспішав виконувати обіцяне і стало різко втрачати популярність, а партії пронародних толку стали дуже швидко рости. Так само в цей час на заводах і фабриках стали створюватися «Поради» які в перший час були підконтрольні есерів та меншовиків. В Україні в цей період ситуації нічим не відрізнялася від ситуації в інших регіонах Російської Імперії, але з ухилом в національне русло. Національні та націоналістичні партії рвалися до влади. Що б хоч якось можна було контролювати ситуацію і порядок амбіції нових партій в Україні за ініціатива ТУП (Товариство українських поступовців) 3 березня 1917 балу створена Центральна Рада на чолі в Грушевським. До неї увійшли представники з усіх регіонів України, які були вихідцями з усіх верств суспільства. Свої інтереси в Центральній Раді захищали 25 партій. «Народні» партії становили більшість. ЦР була розколота на два табори. У першому таборі перебували націоналісти, які бажали негайно відколотися від Росії і проголосити незалежність України. Вони висували стандартний гасло для всіх націоналістичних партій:


«Україна для Українців!»


У другому таборі перебували помірні парії, які хотіли створення широкої Української автономії у складі Росії. Грушевський був на боці другого табору.

Найцікавіше, що ЦР не була визнана Тимчасовим Урядом, і сама нічого вирішувати не могла.

У цей час по Росії та України прокотилася хвиля маніфестацій, підсумком яких стало скликання Українського національного конгресу, на якому вирішувалися організаційні питання побудови вертикалі влади і рішення внутрішньої і зовнішньої політики. У результаті був сформований парламент з 150 чоловік і избранно курівництво Центральної Ради. Націоналістичні партії були в новому парламенті в меншості. Цей момент є поворотним в історії ЦР, тому що тепер Україні мала свої органи влади і легітимно обраний уряд, якому підпорядковувалася армія і внутрішні сили. Але це було поки не визнана уряд. Що б проголосити свої інтереси й утвердити статус ЦР як органу правління був проголошений «I Універсал ЦР». Він проголошував:

1) Автономію Україні у складі Росії, 2) Вимога від Тимчасового Уряду визнати ЦР владою в Україні, 3) ЦР має право проголошувати Універсали, 4) Створити при Тимчасовому Уряді комісара у справах України, і т.д.

Народ прийняв I Універсал неоднозначно. Тимчасовий Уряд не вжив I Універсал, тобто не визнало не одного з його положень. У Україні для розгляду була направлена ​​комісія на чолі з Керенським. Після тривалих переговорів був досягнутий компроміс, і ЦР приступила до створення II Універсалу. Після його завершення 3 липня 1917 року, Тимчасовий уряд визнав ЦР органом влади в Україні. Перший уряд очолив Винниченко.

Весь цей час більшовики грали зовсім незначну роль у політиці ЦР і Тимчасового Уряду, але все змінилося після приїзду в Петроград В.І. Леніна. Своїм виступом на Фінській вокзалі Петрограда він схилив величезні маси робітників і селян у бік більшовизму. Подальші мітинги і виступи за участю Леніна мали грандіозний успіх у народу. Більшовики з найвідсталішою партії перетворювалися на могутню силу, яка стрімко набирала прихильників. Вже до осені 1917 року більшовики стали найвпливовішою силою в Росії. Більшовики проголосили гасла:


«Вся влада радам!»

«Землю селянам, а фабрики робітникам!»




Ленін на Путилівському заводі в травні 1917 року.


У партії більшовиків назрівав розкол на комуністів і соціалістів. Соціалістичне крило було в меншості і всіляко намагалося відстрочити або провалити жовтневу революцію аж до опублікування секретних планів партії в пресі. Народ в більшості своїй підтримував ідею революції, тому що дуже хотів, що б настали зміни на краще. У більшовиків визрівав план побудови комунізму в Росії. В Україні більшовики мали не менше прихильників, ніж у Росії. Основними осередками більшовицьких настроїв були Донбас, Київ, Харків. У цих регіонах активність «Рад» була найвищою.

10 жовтня 1917 на засіданні ЦК партії була озвучена пропозиція Леніна про проведення революції. 16 жовтня на розширеному засіданні ЦК партії були обговорені механізми проведення і терміни початку.

25 жовтня Ленін прибув у Смольний для керівництва повстанням. Більшовики за одну ніч зайняли ключові об'єкти у всіх великих містах. Штурмом було взято Зимовий Палац, де розташовувалося Тимчасовий Уряд. Вранці, виступаючи перед екстреним зборами Петроградської ради, Ленін сказав:


«Відтепер настає нова смуга в історії Росії, і дана третя російська революція повинна в своєму остаточному підсумку привести до перемоги соціалізму!


Після приходу до влади Леніна Росія вийшла з Першої Світової війни, шляхом територіальних поступок Німеччини. Цим більшовики отримали визнання у великої маси народу, але були й незадоволені і відверто розлючені таким станом справ у країні. Росія була на порозі громадянської війни і Інтервенції.

У цей час в Україні сформувалася Українська Народна Республіка (УНР). ЦР та її керівники були повалені. Від УНР відійшли великі території на заході, вони потрапили під вплив Німеччини та її союзників. Націоналістичні партії втекли на захід і продовжували свою діяльність на окупованих територіях.

Відразу ж після революції в багатьох регіонах Росії почали спалахувати невеликі повстання незадоволених. У більшості своїй це були прихильники царя або аппозіціонних партій.

Капіталістичним державам теж дуже не сподобалася поява на світовій арені настільки сильного Соціалістичної держави. Через це вибухнула Громадянська війна і Іноземна Інтервенція. Поради націоналізували закордонні капітали і анулювали заборгованість Росії перед заходом. Що б повернути собі вплив в регіоні і повернути свої гроші капіталістичні країни стали підтримувати повстання в Росії як фінансово, так і прямої інтервенцією. Починало формуватися Білий рух на чолі з Колчаком, Врангелем, Денікіним. Також утворився великий загін Анархістів на чолі Махно, які воювали як з «Білими» так і з «Червоними», але надалі все ж таки перейшов на радянську сторону.


Радянська влада в Україні 1919 - 1921 рр.. Українсько-російські відносини.


З приходом до влади в Україні Рад ситуація почала швидко змінюватися. За царя і Тимчасовому уряді України була лише сировинним придатком Росії, країна була аграрного типу, індустріальні об'єкти були відсталими і невеликими. Основу населення становили селяни. Але відбуваються зміни не мали благотворного характеру. Був введений «Військовий Комунізм» - економічна політика рад в період інтервенції і громадянської війни. Були націоналізовані всі промислові підприємства, з селян стали стягувати продрозверстку. Була встановлена ​​загальна трудова повинність. В цей час головним було гасло:


«Хто не працює, той не їсть!

Але в військового комунізму були і хороші сторони. Преса та громадський транспорт стали безкоштовними, було скасовано плату за комунальні послуги, а борги реструктуризовані. Продукти стали видавати по картках.

Все це було зроблено, для того щоб підняти економічні показники. Але піднімалися вони за рахунок народу, і в першу чергу за рахунок селян. Дуже скоро первинний зростання перейшов у швидкий спад. На місцях невеликі начальники, бажаючи виконати і перевершити план, відбирали у селян не надлишки, а взагалі всі запаси. На промислових підприємствах теж збільшили тривалість трудового дня і ввели семиденний робочий тиждень. Підприємства працювали за військовим законам, а всі робочі вважалися мобілізованими, за прогул або самовільне залишення робочого місця людей судили за законами воєнного часу. Більшовикам конче були потрібні кошти на боротьбу з інтервентами і білою армією. Але вже до 1920 року робочі сильно втомилися, і показники промисловості різко пішли вниз. На селі ситуація складалася ще більш жалюгідно. Час продрозкладки співпало з неврожайними роками, через це на Україну і в Поволжі почався голод, який забрав кілька мільйонів життів.

УНР в цей час беззаперечно підкорялася Москві. На її території йшли бої з білогвардійцями. Воеска на чолі з Денікіним і Врангелем утримували південні райони України і Крим. Їх постійно фінансували і допомагали матеріально інтервенти. Емігрували на захід представники ЦР вели з за кордону пропагандистську діяльність. Але більшовики теж пропагували свої ідеали на західних територіях України і серед білогвардійців. Ближче до середини 1920 року, коли червона армія розбила загони Колчака в Сибіру і Денікіна на півдні Росії, Врангель був «замкнений» у Криму. У листопаді 1920 року був розбитий і втік на захід.

У березні 1921 року за рішенням X з'їзду партії продрозкладка була замінена продподатком, що послужило початком введення Нової Економічної Політики (НЕП). Тепер селяни могли продавати надлишки своєї продукції на ринку. Були повною мірою повернуті валютні відносини. Вже до літа 1921 року в рамках НЕПу дрібні промислові об'єкти почали переходити у власність кооперативів та приватних осіб. Розцвіла приватна торгівля. Сильно зросла приватне підприємництво. Економічні показники різко пішли вгору. На державних підприємствах був введений госпрозрахунок. Почалася підготовка грошової реформи. Народ сприйняв рішення партії з натхненням. Життєвий рівень з 1921 по 1924 роки сильно виріс і за багатьма показниками перевищив рівень 1913 року.


Об'єднавчий рух у 1922 р. I З'їзд рад СРСР і його рішення.


У ході громадянської війни склалися 2 форми національної державності: 1-а, федерація заснована на автономії, і 2-а, федерація заснована на конфедерації. Інша форма федерації почала складатися на основі згуртування інших націй. Об'єднання почало відбуватися спершу на військовій основі. У зародку це була форма конфедерації. Але на практиці ж, ця конфедерація була під диктатом СРСР. Зберігалася єдина Комуністична партія, залишалася чітка централізація, через комуністичну партію відбувалося повне підпорядкування. Вирішальним політичним умови об'єднання була єдність їхнього політичного ладу - в результаті революції в усіх республіках була встановлена ​​диктатура пролетаріату. Перехід до непу посилив об'єктивну потребу до об'єднання республік. Сталін у цей час був Наркомом у справах національностей, і він був прихильником об'єднання на основі автономій, тому що при цьому була можливість повного контролювання всієї території. На Х з'їзді партії Сталін виступив з доповіддю. Він говорив про потребу подолати соціально - культурне та економічне нерівність народів. Він вважав, що шовінізм і місцевий націоналізм являє собою однакову небезпеку для комуністичного інтернаціоналізму. На цьому ж з'їзді, Сталін запропонував покінчити з національним питанням назавжди і запропонував адміністративний переділ Росії. Зміна меж відбувалося не дуже гладко. При розгляді питань економічного районування країни, національні питання в розрахунок не бралися. Частина партійних діячів, в тому числі і І. В. Сталін, спочатку вважали створення незалежних національних республік рішенням чисто часових, політичних завдань.

Неп вимагав відтворення державного єдності на основі конфедерації. Було організовано єдине управління залізницями Закавказзя. Але більшовики недооцінили національне питання. Почалася політика форсованого зближення, об'єднання національностей. У липні 1922 року був запропонований проект ФСССРЗ. При цьому основні повноваження залишалися в руках республік. Це був союз на основі конфедерацій. Цим був дуже незадоволений Орджонікідзе. Сталін як і Орджонікідзе був прихильником жорсткої централізації. В кінці серпня Сталін запропонував проект, в якому пропонував "... пристосувати форму взаємин між центрами і околицями до фактичних взаємин, в силу яких околиці в усьому, безумовно, повинні підкорятися центру ...". У результаті на добровільній основі СРСР став складатися з 6-ти республік - РРФСР, УРСР, БРСР та ЗРФСР.

Напередодні I з'їзду Рад СРСР 29 грудня 1922 р. у Москві була скликана Конференція повноважних делегацій РРФСР, УРСР, БРСР та ЗРФСР. Вона розглянула і прийняла Декларацію і Договір про утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Конференція підготувала все для роботи з'їзду Рад.

I з'їзд Рад почав роботу 30 грудня 1922 р. у Москві. На ньому були присутні 1727 делегатів від РРФСР, 364 делегата від УРСР, 91 делегат від ЗРФСР і 33 делегата від БРСР.

З'їзд затвердив Декларацію і Союзний договір про утворення СРСР і обрав Центральний Виконавчий Комітет Союзу СРСР (ЦВК СРСР). У Декларації говорилося: "... що Союз цей є добровільним об'єднанням рівноправних народів, що за кожною республікою забезпечене право вільного виходу з Союзу, що доступ у Союз відкритий усім соціалістичним радянським республікам, як існуючим, так і що можуть виникнути в майбутньому ... нова союзна держава з'явиться ... новим рішучим кроком на шляху об'єднання трудящих у Світову Соціалістичну Радянську Республіку ". Треба при цьому зазначити, що питання про право входження до складу Союзу нових членів був непростим. Цікава постановка цього питання І. В. Сталіним на четвертій Нараді ЦК РКП (б) (червень 1923 р.). У відповідь на слова доповідача від Бухарської республіки Ф. Ходжаєва про те, що Бухара ще не увійшла до СРСР, але це, мовляв, питання, вирішене нею, і входити до Союзу вона повинна тільки безпосередньо, Сталін різко відповів, що недостатньо лише захотіти

"Увійти в союз Республік, щоб розчинилися ворота. Ні, товариші, справа йде не так просто. Треба ще запитати, чи пустять в Союз республік? Щоб мати можливість увійти до Союзу, потрібно попередньо заслужити в очах народів Союзу, потрібно завоювати собі це право . Я повинен нагадати т.т. бухарцям, що Союз Республік не можна розглядати як звалищного місце ".

Договір про утворення СРСР визначав сферу повноважень Союзу Радянських Соціалістичних Республік. До його компетенції належали: 1) представництво Союзу у міжнародних відносинах, 2) зміна зовнішніх кордонів Союзу, 3) укладення договорів про прийом до складу Союзу нових республік, 4) оголошення війни і укладення миру, o встановлення системи зовнішньої і внутрішньої торгівлі, 5) встановлення основ і загального плану всього господарства Союзу, 6) укладення концесійних договорів, 7) регулювання транспортного і поштово-телеграфної справи, 8) встановлення основ організації Збройних Сил Союзу, 9) затвердження єдиного державного бюджету Союзу, монетної, грошової і кредитної системи, системи загальносоюзних, республіканських і місцевих податків, 10) встановлення загальних засад землеустрою та землекористування, а також користування надрами, лісами і водами по всій території Союзу, основне законодавство в галузі союзного громадянства та щодо прав іноземців, 11) скасування, порушують договір, постанов З'їзду Рад, Центральних Виконавчих Комітетів і Рад Haродних Комісарів союзних республік і ряд інших пунктів.

Договір передбачав формування загальносоюзних органів державної влади. Народні комісаріати закордонних справ, зовнішньої торгівлі, з військових і морських справ, шляхів сполучення, пошти і телеграфу тепер ставали загальносоюзними. А комісаріати фінансів, народного господарства, продовольства, праці і робітничо-селянської інспекції створювалися як союзно-республіканські. Республіканськими ж залишалися комісаріати землеробства, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, внутрішніх справ, юстиції, тобто ті, що мають пряме відношення до особливостей побуту, звичаїв, специфічних форм землеустрою та судочинства, мови і культури народів.

У заключній 26-й статті було записано, що "за кожною з союзних республік зберігається право вільного виходу з Союзу". У Договорі разом з тим не було ніяких вказівок на строки його існування, на можливість скасування. Стаття 25 лише свідчила: "Твердження, зміна і доповнення союзного Договору підлягають виключно відання З'їзду Рад Союзу Радянських Соціалістичних Республік".

Документ підписали 17 представників РРФСР, по 23 представника УРСР та ЗРФСР, а також 24 представники від БРСР.

I з'їзд Рад, відповідно, з прийнятим Договором, обрав Центральний Виконавчий Комітет СРСР - верховний орган влади Союзу (з представників союзних республік пропорційно населенню кожної - всього 371 член). Сесія ЦВК обрала президію ЦВК (19 осіб) і чотирьох голів ЦВК - за кількістю об'єдналися республік.

Утворення СРСР було подією історичного значення. Радянський Союз, створений в ті роки, зіграв важливу роль в житті населяли його народів. Він зробив величезний вплив на світовий розвиток. Разом з тим суверенність входять до нього республік вже спочатку порушувалася. Дуже образно про розбіжність слова і справи на практиці сказав на засіданні фракції РКП (б) (26 грудня 1922 р.) товариш Удалов: "У наших гаслах ми говоримо про незалежність, самовизначення і т.д., а між тим, прагнемо зжерти це самовизначення ". У тезах з національного питання до XII з'їзду партії Сталін звертав увагу на те, що значною частиною чиновників у центрі і на місцях утворення СРСР було визнано" не як союз рівноправних державних одиниць, а як крок до ліквідації цих республік, як початок утворення так званого "єдиного-неподільного". Троцький, в зауваженнях на ці тези, підкреслив, що спостерігається тенденція радянської бюрократії до початку ліквідації національних автономних державних організацій та областей. Подібна лінія апарату чиновників була в той час різко засуджена як "непролетарських і реакційна". Однак життя показало, що і сам Сталін мав ту ж тенденцію.


Договір про утворення СРСР

Російська Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (РРФСР), Українська Соціалістична Радянська Республіка (УРСР), Білоруська Соціалістична Радянська Республіка (УРСР) і Закавказька Соціалістична Федеративна Радянська Республіка (ЗРФСР - Грузія, Азербайджан і Вірменія) укладають цей союзний договір про об'єднання в одну союзну державу - "Союз Радянських Соціалістичних Республік" - на наступних підставах.

1. Віданню Союзу Радянських Соціалістичних Республік, в особі його верховних органів, підлягають:

а) представництво Союзу у міжнародних зносинах;

б) зміна зовнішніх кордонів Союзу;

в) укладення договорів про пріTме до складу Союзу нових республік;

г) оголошення війни і укладення миру;

д) укладення зовнішніх державних позик;

е) ратифікація міжнародних договорів;

ж) встановлення систем зовнішньої і внутрішньої торгівлі;

з) встановлення основ і загального плану всього народного господарства Союзу, а також укладення концесійних договорів;

і) регулювання транспортного і поштово-телеграфної справи;

к) встановлення основ організації вооружTнних сил Союзу Радянських Соціалістичних Республік,

л) затвердження єдиного державного бюджету Союзу Радянських Соціалістичних Республік, встановлення монетної, грошової і кредитної системи, а також системи загальносоюзних, республіканських і місцевих податків;

м) встановлення загальних засад землеустрою та землекористування, а так само користування надрами, лісами і водами по всій території Союзу;

н) загальна союзне законодавство про переселення;

о) встановлення основ судоустрою і судочинства, а також цивільне і кримінальне союзне законодавство;

п) встановлення основних законів про працю;

р) встановлення загальних засад народної освіти;

з) встановлення загальних заходів у галузі охорони народного здоров'я;

т) встановлення системи мір і ваг;

у) організація загальносоюзної статистики;

ф) основне законодавство в галузі союзного громадянства щодо прав іноземців;

х) право загальної амністії;

ц) скасування порушують союзний договір постанов з'їздів Рад, Центральних Виконавчих Комітетів і Рад Народних Комісарів союзних республік.

2. Верховним органом влади Союзу Радянських Соціалістичних Республік є з'їзд Рад Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а в періоди між з'їздами - Центральний Виконавчий Комітет Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

3. З'їзд Рад Союзу Радянських Соціалістичних Республік складається з представників міських Рад з расчTту 1 депутат на 25 000 виборців і представників губернських з'їздів Рад з расчTту 1 депутат на 125 000 жителів.

4. Делегати на з'їзд Рад Союзу Радянських Соціалістичних Республік обираються на губернських з'їздах Рад.

5. Чергові з'їзди Рад Союзу Радянських Соціалістичних Республік скликаються Центральним Виконавчим Комітетом Союзу Радянських Соціалістичних Республік один раз на рік; надзвичайні з'їзди скликаються Центральним Виконавчим Комітетом Союзу Радянських Соціалістичних Республік за його власним рішенням або ж на вимогу не менше двох союзних республік.

6. З'їзд Рад Союзу Радянських Соціалістичних Республік обирає Центральний Виконавчий Комітет з представників союзних республік пропорційно населенню кожної, усього в складі 371 члена.

7. Чергові сесії Центрального Виконавчого Комітету Союзу Радянських Соціалістичних Республік скликаються тричі на рік. Надзвичайні сесії скликаються за постановою Президії Центрального Виконавчого Комітету Союзу або на вимогу Ради Народних Комісарів Союзу Радянських Соціалістичних Республік, а також Центрального Виконавчого Комітету однієї з союзних республік.

8. З'їзди Рад і сесії Центрального Виконавчого Комітету Союзу Радянських Соціалістичних Республік скликаються у столицях союзних республік у порядку, що встановлюється Президією Центрального Виконавчого Комітету Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

9. Центральний Виконавчий Комітет Союзу Радянських Соціалістичних Республік обирає Президію, що є найвищим органом влади Союзу в періоди між сесіями Центрального Виконавчого Комітету Союзу.

10. Президія Центрального Виконавчого Комітету Союзу Радянських Соціалістичних Республік обирається у складі 19 членів, з яких Центральний Виконавчий Комітет Союзу обирає четирTх голів Центрального Виконавчого Комітету Союзу за кількістю союзних республік.

11. Виконавчим органом Центрального Виконавчого Комітету Союзу є Рада Народних Комісарів Союзу Радянських Соціалістичних Республік (Раднарком Союзу), що обирається Центральним Виконавчим Комітетом Союзу на строк повноважень останнього в складі:

Голови Ради Народних Комісарів Союзу,

Заступників голови,

Народного комісара у закордонних справах,

Народного комісара у військових і морських справ,

Народного комісара зовнішньої торгівлі,

Народного комісара шляхів сполучення,

Народного комісара пошт і телеграфів,

Народного комісара робітничо-селянської інспекції,

Голови Вищої Ради Народного Господарства,

Народного комісара праці,

Народного комісара продовольства,

Народного комісара фінансів.

12. З метою утвердження революційної законності на території Союзу Радянських Соціалістичних Республік та об'єднання зусиль союзних республік по боротьбі з контрреволюцією засновується при Центральному Виконавчому Комітеті Союзу Радянських Соціалістичних Республік Верховний Суд, з функціями верховного судового контролю, а при Раді Народних Комісарів Союзу - об'едінTнний орган Державного Політичного Управління , голова якого входить до Ради Народних Комісарів Союзу з правом дорадчого голосу.

13. Декрети і постанови Раднаркому Союзу Радянських Соціалістичних Республік обов'язкові для всіх союзних республік і приводяться у виконання безпосередньо на всій території Союзу.

14. Декрети і постанови Центрального Виконавчого Комітету та Раднаркому Союзу друкуються мовами, загальновживаних у союзних республіках (російська, українська, білоруська, грузинська, вірменська, тюркська).

15. Центральні Виконавчі Комітети союзних республік опротестовують декрети і постанови Раднаркому Союзу до Президії Центрального Виконавчого Комітету Союзу Радянських Соціалістичних Республік, не припиняючи їх виконання.

16. Постанови і розпорядження Ради Народних Комісарів Союзу Радянських Соціалістичних Республік можуть бути отменяеми лише Центральним Виконавчим Комітетом Союзу Радянських Соціалістичних Республік і його Президією; розпорядження ж окремих народних комісарів Союзу Радянських Соціалістичних Республік можуть бути отменяеми Центральним Виконавчим Комітетом Союзу Радянських Соціалістичних Республік, його Президією та Раднаркомом Союзу .

17. Розпорядження народних комісарів Союзу Радянських Соціалістичних Республік можуть бути пріостанавліваеми Центральними Виконавчими комітетами або Президіями Центральних Виконавчих Комітетів союзних республік лише у виняткових випадках, при явній невідповідності даного розпорядження постанов Раднаркому або Центрального Виконавчого Комітету Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Про призупинення розпорядження Центральний Виконавчий Комітет або Президія Центрального Виконавчого Комітету союзних республік негайно повідомляє Раді Народних Комісарів Союзу Радянських Соціалістичних Республік і відповідному народному комісару Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

18. До складу Ради Народних Комісарів союзних республік входять:

Голова Ради Народних Комісарів,

Заступники голови,

Голова Вищої Ради Народного Господарства,

Народний комісар землеробства,

Народний комісар продовольства,

Народний комісар фінансів,

Народний комісар праці,

Народний комісар внутрішніх справ,

Народний комісар юстиції,

Народний комісар робітничо-селянської інспекції,

Народний комісар по освіті,

Народний комісар охорони здоров'я,

Народний комісар соціального забезпечення,

Народний комісар по національних справах,

а також з правом дорадчого голосу уповноважені наркоматів Союзу: у закордонних справах, з військових і морських справ, зовнішньої торгівлі, шляхів сполучення і пошт і телеграфів.

19. Вища Рада Народного Господарства та народні комісаріати: продовольства, фінансів, праці та робітничо-селянської інспекції союзних республік, безпосередньо підпорядковуючись Центральним Виконавчим комітетам і Раднаркомам союзних республік, керуються у своїй діяльності розпорядженнями відповідних народних комісарів Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

20. Республіки, що входять до складу Союзу, мають свої бюджети, які є складовими частинами загальносоюзного бюджету, що затверджується Центральним Виконавчим Комітетом Союзу. Бюджету республік в їх прибуткових і витратних частинах встановлюються Центральним Виконавчим Комітетом Союзу. Перелік доходів і розміри дохідних відрахувань, які йдуть на освіту бюджетів союзних республік, визначаються Центральним Виконавчим Комітетом Союзу.

21. Для громадян союзних республік встановлюється єдине союзне громадянство.

22. Союз Радянських Соціалістичних Республік має свій прапор, герб і державну печатку.

23. Столицею Союзу Радянських Соціалістичних Республік є місто Москва.

24. Союзні республіки вносять у відповідності з цим договором зміни у свої конституції.

25. Затвердження, зміна і доповнення союзного договору підлягають виключного відання з'їзду Рад Союзу Радянських Соціалістичних Республік.

26. За кожною з союзних республік зберігається право вільного виходу з Союзу.


Висновок.

Прихід до влади в Росії більшовиків зіграв величезну роль у подальшому розвитку Росії і майбутніх республік СРСР. З введенням НЕПу становище в країні стало покращаться і лідери радянської держави заручилися підтримкою більшості населення. Закінчення громадянської війни та інтервенції перемогою комунізму вселили в народ надію на «світле майбутнє». Заходи з ліквідації безграмотності і введення плану ГОЕЛРО вивели молодий СРСР на новий рівень розвитку держави. Всі промислові показники до 1926 року перевищили рівень 1913 року, і продовжували зростати. Починалися великі будівництва комунізму. Була побудована Дніпрогес, більш ніж у двоє збільшена довжина залізних доріг, кількість заводів за перші 10 років радянської влади збільшилася більш ніж у двоє. Соціально спрямована політика почала приносити свої плоди, збільшилася народжуваність і сильно впала смертність, середня тривалість життя перевищила 60 років. Рівень життя звичайних людей виріс. Зростання економіки та виробництва продовжувався до 30х років, коли скасували НЕП економіка перестала рости.

Загалом можна зробити висновок, що створення держави рад та СРСР мали позитивне значення для більшості населення, але від цього сильно постраждали національно визвольні рухи в республіках СРСР.


Список використаної літератури.


1. Визначення «СРСР» Вид. Москва 1957 764 стор

2. Диск «Червоні» «ИДДК» і «МЦФ» Москва 2001.

3. Диск «Білі» «ИДДК» і «МЦФ» Москва 2001.

4. "Посібник з історії СРСР" Вид. Москва 1987.

5. Матеріали сайту http://www.nasledie.ru

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Історія та історичні особистості | Реферат
62.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Утворення СРСР
Утворення та розвиток права СРСР
Основні причини утворення СРСР
Україна і створення СРСР
Утворення СРСР і роль у ньому України
Утворення СРСР і подальше національно-державне будівництво
Україна у складі СРСР 1945 1985 рр
Україна у складі СРСР 1945-1985 рр
Україна в ключових геополітичних контурах Європа - США - Ісламський світ - Україна - Російська Ф
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru