приховати рекламу

Удосконалення фінансового планування на підприємстві на прикладі ТОВ Техноавіа

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Економічний факультет
Кафедра економіки та менеджменту
Дипломний проект
На тему: «Удосконалення фінансового планування на підприємстві (на прикладі ТОВ« Техноавіа »)»
2006 р .

ЗМІСТ
Введення
РОЗДІЛ 1 Теоретичні аспекти фінансового планування
1.1 Фінансове планування і прогнозування
1.1.1 Процес фінансового планування
1.1.2 Рівні планування
1.1.3 Фінансове прогнозування
1.2 Роль внутрішньофірмового фінансового планування
1.2.1 Фінансова політика
1.2.2 Теоретичні основи стратегічного планування
1.3 Планування грошових потоків

РОЗДІЛ 2 Фінансове планування на прикладі ТОВ «ТЕХНОАВІА»

2.1 Історія створення ТОВ «ТЕХНОАВІА»
2.2 Техніко-економічна характеристика ТОВ «ТЕХНОАВІА»
2.2.1 Торговельна діяльність компанії
2.3 Загальний аналіз фінансового стану ТОВ «ТЕХНОАВІА»
2.3.1 Значення аналізу фінансово-економічної діяльності
2.3.2 Фінансово-економічний аналіз ТОВ «ТЕХНОАВІА»
2.4 Висновки за результатами аналізу фінансового стану і фінансової стійкості ТОВ «ТЕХНОАВІА»

РОЗДІЛ 3 Механізм вдосконалення управління фінансовим плануванням на підприємстві ТОВ «ТЕХНОАВІА»

3.1 Економічна оцінка проекту
Висновок
Список вивченою і використаної літератури

Введення
Актуальність теми зумовлена ​​значними змінами в економічному житті країни і в чинному законодавстві.
Виникнення і розвиток в Україні ринкових відносин, формування товарних, фінансових ринків і конкуренції висунуло нові, жорсткіші вимоги до підприємств, що викликало потребу у зміні механізмів їх функціонування.
Підвищилася самостійність підприємств, їх відповідальність. Різко зросло значення фінансового аналізу, за допомогою якого можна оцінити внутрішні і зовнішні відносини аналізованого об'єкту: охарактеризувати його платоспроможність, ефективність діяльності, перспективи розвитку, а потім прийняти обгрунтоване управлінське рішення.
В даний час для того, щоб підприємство нормально функціонувало і було конкурентоспроможним, необхідна достатня кількість фінансових ресурсів, які забезпечать платоспроможність і фінансову стійкість. Однак, як правило, багато господарюючі суб'єкти відчувають брак матеріальних і фінансових коштах і не раціонально їх використовують, що створює протиріччя між вимогами ринку, з якими стикається організація як об'єкт господарської діяльності, та особливостями управління структурою майна.
Вирішення даного протиріччя можливо при впровадженні ефективної системи фінансового планування на підприємстві. Вона буде включати в себе такі процеси, як вивчення і детальний аналіз кожного елемента структури активів, формування достатнього обсягу і необхідного складу активів, оптимізація їх обігу, забезпечення постійної платоспроможності підприємства за рахунок підтримки достатнього рівня ліквідності активів і доцільного їх використання і т. д.
Розуміння сутності та необхідності застосування даної системи стає все більш актуальним для керівників підприємств, так як розміщення коштів має дуже велике значення в організації діяльності та підвищення її ефективності. Від того, які інвестиції вкладені в основні і оборотні кошти, скільки їх знаходиться у сфері виробництва та обігу, в грошовій і матеріальній формі, наскільки оптимально їх співвідношення, багато в чому залежать виробничі і фінансові результати підприємства.
Мета дипломного проекту полягає в розробці напрямків удосконалення фінансового планування на підприємстві.
Поставлена ​​мета досягається на основі вирішення наступних завдань:
- Проаналізувати, узагальнити теоретичні аспекти фінансового планування на підприємстві;
- Дослідити фінансовий стан і виявити проблеми підприємства;
- Розробити шляхи вдосконалення системи управління активами.
Предмет дослідження - управлінські відносини та механізми управління фінансово-економічною діяльністю.
Об'єктом дослідження є система управління Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХНОАВІА».
При виконанні дипломного проекту були використані загальнонаукові методи діалектичної логіки, крім того, застосовувалися порівняльний метод, метод спостереження, економічний аналіз, фінансовий аналіз та інші.
Період дослідження: 2004 - 2005 року.
Інформаційна база. Для розкриття сутності даної тематики в дипломній роботі використані роботи О.В. Ефімової, О.І. Дранко, І.М. Сироежін, І.Т. Балабанова, Е.А. Маркар'ян, Г.Б. Поляка, С. Бабичева, Н.Ф. Самсонова, В.З. Черняка, І.А. Бланка, І.Є. Глушкова.
Для практичної частини дослідження використовувалися документи бухгалтерського обліку і звітності підприємства даного проекту є, в першу чергу, Федеральний закон «Про бухгалтерський облік» від 21.11.1996 року № 129-ФЗ (в ред. Від 28.03.2002 р. № 123-ФЗ) . Цей закон регламентує бухгалтерський облік в Російській Федерації і є основним нормативним документом. Закон містить загальні положення про бухгалтерський облік, визначає об'єкти і основним завдання обліку, встановлює єдині правові і методологічні основи організації та ведення бухгалтерського обліку в Російській Федерації. Федеральним законом «Про бухгалтерський облік» встановлено імперативна вимога про те, що всі організації зобов'язані складати бухгалтерську звітність на основі даних синтетичного і аналітичного обліку. Зазначена вимога дозволяє забезпечити документальну обгрунтованість даних звітності.
Становище ведення бухгалтерського обліку та звітності в Російській Федерації від 29.07.1998 р. № 34н (в ред. Від 24.03.2000 р. № 31н) визначає порядок організації та ведення бухгалтерського обліку, складання та подання бухгалтерської звітності юридичними особами за законодавством Російської Федерації , незалежно від їх організаційно-правової форми, а також взаємовідносини організації з зовнішніми споживачами бухгалтерської інформації.
Також інформаційною базою послужив Наказ Міністерства фінансів РФ від 06.07.1999 р. № 43н "Про затвердження положення по бухгалтерському обліку« Бухгалтерська звітність організації (ПБО 4 / 99) ».
Аналіз фінансового стану підприємства передбачає, що в якості джерела інформації виступає бухгалтерська звітність. Тому ми проводимо аналіз на основі форми № 1 «Бухгалтерський баланс», а також форми № 2 «Звіт про прибутки і збитки».
Аналіз на базі балансу дає нам можливість побудувати аналітичні фінансові таблиці; у складі майна виділити власну і позикову частина, зробити висновки з отриманих даних, побудувати модель оптимізації управління фінансовою стійкістю і платоспроможністю.
Узагальнена інформація про фінансові результати діяльності організації представлена ​​у формах № 2 «Звіт про прибутки та збитки.
Практична значимість дипломного проекту обумовлена ​​тим, що викладені в ній висновки, пропозиції та економічно обгрунтовані рекомендації дозволяють покращити фінансовий стан підприємства, удосконалити фінансове планування.
У першому розділі дипломного проекту ми розглянули теоретичні аспекти фінансового планування на підприємства. У другому розділі провели аналіз загального фінансового стану ТОВ «ТЕХНОАВІА» і виявили негативні і позитивні тенденції діяльності підприємства. У заключній главі дипломного проекту ми запропонували підприємству механізм удосконалення управління фінансовим плануванням і запропонували запровадити: систему бюджетного управління шляхом автоматизації самого процесу управління; напрямок як «Торгівля в кредит», а також провели розрахунки щодо скорочення дебіторської та кредиторської заборгованості через застосування факторингу і знижок.

Розділ 1 Теоретичні аспекти фінансового планування

1.1 Фінансове планування і прогнозування
Планування є одним з тих методів управління економікою, які дуже активно і успішно розроблялися радянськими вченими. У цій області був накопичений чималий позитивний досвід, однак на початку 90-х років процес реформування вітчизняної економіки супроводжувався досить негативним ставленням до ідеї планування. Пізніше пристрасті почали поступово вщухати, і до цієї ідеї стали повертатися як до цілком здоровою, не заперечуваної ні в якій самої «наіриночной» країні [23, с.134].
В економічній літературі планування представляють як діяльність з прийняття рішень, орієнтовану на майбутнє [21, с. 85].
Найважливішим елементом підприємницької діяльності є планування, в тому числі фінансову. Ефективне управління фінансами фірми можливе лише при плануванні всіх фінансових потоків, процесів і відносин фірми [25, с.41].
1.1.1 Процес фінансового планування
Виходячи з цілей, що стоять перед фінансовим плануванням на фірмі, можна відзначити, що це складний процес, що включає в себе кілька етапів, які відображені на рис.1.
На першому етапі аналізуються фінансові показники діяльності фірми за попередній період на основі найважливіших фінансових документів бухгалтерського балансу, звіту про прибутки і збитки, звіту про рух грошових коштів. Основна увага приділяється таким показникам, як обсяг реалізації, витрати, розмір отриманого прибутку. Проведений аналіз дає можливість оцінити фінансові результати діяльності фірми і визначити проблеми стоять перед нею.
Другий етап - це розробка фінансової стратегії і фінансової політики за основними напрямками фінансової діяльності фірми. На цьому етапі складаються основні прогнозні документи, які відносяться до перспективних фінансових планів і включаються в структуру бізнес-плану в тому випадку, якщо він розробляється на фірмі.
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Процес фінансового планування
Аналіз фінансової ситуації
Розробка загальної фінансової стратегії фірми
Складання поточних фінансових планів
Коригування, ув'язка і конкретизація фінансового плану
Розробка оперативних фінансових планів

Рис. 1. Основні етапи фінансового планування на фірмі
У процесі здійснення третього етапу уточнюються і конкретизуються основні показники прогнозних фінансових документів за допомогою складання поточних фінансових планів.
На четвертому етапі відбувається стикування показників фінансових планів з виробничими, комерційними, інвестиційними, будівельними і іншими планами і програмами, що розробляються підприємницької фірмою.
П'ятий етап - це здійснення оперативного фінансового планування шляхом розробки оперативних фінансових планів.
Планування передбачає здійснення поточної виробничої, комерційної і фінансової діяльності фірми, що впливають на кінцеві фінансові результати її діяльності в цілому.
Завершується процес фінансового планування на фірмі аналізом і контролем за виконанням фінансових планів. Даний етап полягає у визначенні фактичних кінцевих фінансових результатів діяльності підприємницької фірми, зіставленні з запланованими показниками, виявленні причин відхилень від планових показників, в розробці заходів щодо усунення негативних явищ [25, с.419-420].
На думку Дранко О.І. фінансове планування - складання комплексного плану функціонування та розвитку підприємства у вартісному вираженні для забезпечення безперебійної успішної роботи. Бюджет або система бюджетів мають показувати орієнтири повсякденній діяльності керівників підприємства.
В англійській мові як поняття «план» використовується слово «budget» (бюджет), у зв'язку з чим вся процедура фінансового планування отримала назву budgeting (бюджетування).
Як поняття «факт» в англійській мові використовується слово «actual" (фактичний). У даному випадку термінологічні проблеми відсутні.
З досвіду консультаційної роботи, на кожному підприємстві є поняття «фінансового плану». Складність полягає в тому, що на кожному підприємстві під «фінансовим планом» розуміється щось своє. Найбільш часто зустрічаються наступні варіанти:
- Бюджет доходів і витрат (план прибутків / збитків);
- Бюджет надходжень і платежів (план руху грошових коштів);
- Бізнес-план (середньо-або довгостроковий план роботи).
Часто доводиться вводити на підприємстві термін «комплексний фінансовий план», щоб відрізнити його від «часткового» фінансового плану [20, с.206-207].
Можна підбити поняття «планування» під більш загальне визначення через «планомірність», яка означає об'єктивну необхідність і можливість узгодження діяльності господарюючих суб'єктів. А саме, планування - це практична реалізація планомірності, тобто усвідомлена діяльність по досягненню збалансованості та пропорційності [38, с.24]. Стосовно до фінансового планування - це діяльність щодо збалансованості і пропорційності фінансових ресурсів. Збалансованість при цьому означає оптимальне співвідношення між фінансовими ресурсами, що знаходяться в розпорядженні держави, і доходами, які залишаються в руках господарюючих суб'єктів. Пропорційність - раціональне співвідношення між величиною доходу до сплати податку і після сплати по підприємствах, галузях господарства, регіонам, суб'єктам Федерації. Держава через збільшення або зменшення цього співвідношення може стимулювати або обмежувати їх розвиток [21, 85].
Згідно з методикою В.М. Попова, у рамках ринкової системи головним координатором дій її учасників - підприємств є ціни. Саме ціни визначають вигідні для продавців і покупців обсяги і способи виробництва й споживання товарів. Фірма як учасник ринкової системи також змушена підкорятися ціновому механізму, закону попиту та пропозиції, оскільки не має можливості скасувати їх дію. У навколишньому світі ринку фірма - усього лише клітина великого організму, загальна роль якої часто нею не усвідомлюється. Однак у внутрішньому середовищі кожної господарської одиниці ціна перебуває під контролем свідомих дій професійних рішень менеджерів, які усвідомлено визначають основні напрями внутрішньофірмової діяльності. Отже, внутрішня природа фірми грунтується на системі планових рішень [11, с. 30].
Відповідно до думки Балабанова І.Т. ринкова економіка - це економіка, заснована на відносинах, що виникають при купівлі-продажу товарів на ринку.
Ринок є сфера прояву економічних відносин між виробниками і споживачами товарів [9, с. 87].
Місце фінансового планування в ринковій економіці визначається тим, що планування є одна з функцій управління, тому фінансове планування - функція управління фінансами.
Функції управління - частина управлінської діяльності. Вони визначають формування структури керуючої системи.
Поняття «функція» (лат. Functio - виконання) означає відповідну діяльність, визначене коло робіт, що виконується будь-яким матеріальним утворенням або людиною, наприклад функції міністерства фінансів, фінансового відділу комерційної фірми або функції фінансового менеджера.
Функція управління - планування охоплює весь комплекс заходів як щодо вироблення планових завдань, так і за їх планомірного і цілеспрямованого втілення в життя. План є марним, якщо він не втілюється у конкретну справу [9, с.90].
Фінансове планування являє собою складову частину народногосподарського планування, базується на показниках плану соціально-економічного розвитку, спрямоване на координацію діяльності всіх органів фінансової системи. Відносна відособленість окремих ланок системи фінансів зумовлює необхідність розробки системи фінансових планів, що відбивають:
На кінець звітного періоду фінансовий стан аналізованого підприємства характеризується як кризовий, а проведений рейтинговий бізнес-аналіз фінансового стану показав наявність тенденції зниження ефективності управління бізнесом.
Це стало наслідком низки причин, головна з яких полягає у відсутності стратегічного підходу до управління фінансовим плануванням на нашому підприємстві.
З метою вдосконалення механізму управління фінансовим плануванням, нами було запропоновано впровадження оперативної автоматизованої системи бюджетного управління компанією за центрами відповідальності через бюджети, що дозволяють досягати поставлені цілі шляхом найбільш ефективного використання наявних ресурсів. Усі заходи щодо автоматизації процесу управління на нашому підприємстві виправдані і окупляться протягом одного року. Це дозволить підприємству найближчим часом і короткі терміни стабілізувати фінансовий стан і вийти з кризового становища. Умовна економія коштів, включаючи всіх керівників, складе:
14256 * 4 = 57 024 рублів в масштабах 1 року.
У рамках довгострокового планування та з метою підвищення кредитоспроможності ТОВ «ТЕХНОАВІА», збільшення товарообігу і купівельної спроможності населення, залучення оборотних коштів, збільшення прибутку було запропоновано ввести новий напрям «Торгівля в кредит» з використанням системи «Товари в кредит». Реалізацію даного заходу здійснюється через укладення договору з банком «Російський стандарт», пріоритетними напрямками, в роботі якого є програми споживчого кредитування населення та поширення кредитних карт.
При збільшенні обсягу продажів на 20 - 30% на місяць при середній торговельну надбавку в 35% наше підприємство збільшить виручку на місяць на 235 675,00 рублів, що в річному обсязі складе 2828 100,00 рублів.
У результаті даного заходу, ми не тільки залучимо додаткових покупців, збільшимо приплив оборотних коштів і отримаємо прибуток, але і підтвердимо звання лідера на ринку надання товарів і послуг населенню.
З метою максимізації припливу коштів підприємству ТОВ «ТЕХНОАВІА» було запропоновано розробляти широке розмаїття моделей договорів із гнучкими умовами форми оплати і гнучким ціноутворенням. Можливі різні варіанти: від передоплати чи часткової передоплати до передачі на реалізацію та банківської гарантії.
Проведена порівняльна оцінка двох варіантів короткострокового фінансування:
1. Надання знижки заради якнайшвидшого покриття потреби в коштах, який показав, що підприємству вигідніше надати знижки покупцеві, ніж брати кредит у банку. У даному випадку, підприємство заощаджує 20,39 руб. з кожної 1000 крб. договірної ціни.
За 2006 рік ця сума складе 141 170,17 руб. (6923500 тис. руб. / 1000 руб. * 20,39);
2. варіант - отримання кредиту без надання знижки, як показав розрахунок, підприємству вигідно використовувати знижки і здійснювати дострокову оплату. Однак 5%-вий рівень знижки в даному випадку є мінімально допустимим, що і показують такі розрахунки:
5. Мінімально допустимий рівень знижки = 40% / 360 серпні 1945 = 5%.
6. Максимально допустима величина знижки = 1000 * 5% = 50 руб. з кожної 1000 крб.
За 2006 рік знижка складе 2526000 тис. крб. / 1000 * 50 руб. = 126 300,00 руб.
Таким чином, система знижок сприяє захисту фірми ТОВ «ТЕХНОАВІА» від інфляційних збитків та відносно дешевого поповненню оборотного капіталу в грошовій або натуральній формі.
Також було запропоновано використання факторингу в такій ситуації: здійснення торгівлі продукції матеріально-технічного призначення, товарів народного споживання в кредит, оборот - 2 дні. Повна вартість факторингу = 63,75 * 2 = 127,5 тис. руб.
Ефективна річна вартість факторингу = річна вартість факторингу / отримані доходи = 127,5 / 736,26 * 100% = 17,3%.
Всі запропоновані в розділі третьої рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення фінансового планування на підприємстві і його економічна оцінка мають на меті підвищити платоспроможність ТОВ «ТЕХНОАВІА» і поліпшити його фінансовий стан, що в свою чергу має, безсумнівно, практичне значення для підприємства.

Список вивченою і використаної літератури
1. Конституція Російської Федерации.1993. - М.: Новий юрист. 1994. - 95 с.
2. Цивільний кодекс Російської Федерації. Ч. 1, 2,3. - М.: ТК Велбі, Вид-во «Проспект», 2003. - 448 с.
3. Федеральний закон РФ «Про неспроможність (банкрутство)» від 27.09.2002 р. № 127-ФЗ.
4. Федеральний закон «Про фінансову оренду (лізингу)» від 29.10.98 р. № 164-ФЗ.
5. Наказ Мінфіну Росії від 17.02.97 № 15 «Про відображення в бухгалтерському обліку операцій за договором лізингу».
6. Аналіз фінансової звітності: навчальний посібник для студентів, що навчаються за спеціальністю «Фінанси і кредит», «Бухгалтерський облік, аналіз і аудит» / за ред. О.В. Ефімової, М.В. Мельник. - 2-е вид., Испр. і доп. - М.: Изд-во ОМЕГА-Л, 2006. - 408 с.: - (Вища фінансова освіта / Фінансова академія при Уряді РФ).
7. Афанасьєв А. Управління витратами / / Фінансовий директор № 4, квітень, 2006. - С. 32 - 38.
8. Бабічев С. Оподаткування операцій факторингу / / Фінансовий директор № 10, жовтень, 2005. - С. 48.
9. Балабанов І.Т. Фінансовий аналіз і планування господарюючого суб'єкта. - 2-е вид., Доп. - М.: Фінанси і статистика, 2000. - 208 с.: Іл.
10. Бердникова Т.Б. Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства: Учеб. посібник. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 215 с. - (Серія «Вища освіта»).
11. Бізнес - планування: Підручник / За ред. В.М. Попова і С.І. Ляпунова. - М.: Фінанси і статистика, 2000. - 672 с.: Іл.
12. Бланк І.А. Фінансовий менеджмент: Навчальний курс. - 2-е вид., Перераб. і доп. - К.: Ельга, Ніка - Центр, 2004. - 656 с.
13. Бочаров В.В. Управління грошовим обігом підприємств і корпорацій. - М.: Фінанси і статистика, 2002. - 144 с.
14. Васильєва Л.С. Фінансовий аналіз: підручник / Л.С. Васильєва, М.В. Петровська. - М.: КНОРУС, 2006. - 544 с.
15. Вахрушина М. Створення системи управління дебіторською заборгованістю / / Фінансовий директор № 5, травень, 2005. - С. 30 - 43.
16. Глазов М.М. Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства: Підручник. - СПб.: ТОВ «Андріївський видавничий дім», 2006. - 448 с.
17. Глушков І.Є. Бухгалтерський облік на сучасному підприємстві. Ефективне посібник з бухгалтерського обліку. Москва, «КНОРУС», Новосибірськ, «ЕКОР», 2001. - 797 с.
18. Домбровська І.А., Малишев Ю.А. Адаптація управління державним унітарним промисловим підприємством до умов ринку: інституціональний аспект. - Єкатеринбург, 2005. - 288 с.
19. Донцова Л.В., Никифорова Н.А. Аналіз фінансової звітності: підручник. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: Изд-во «Справа і Сервіс», 2005. - 368 с.
20. Дранко О.І. Фінансовий менеджмент: Технології управління фінансами підприємства: Учеб.пособие для вузів. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - 351 с. - (Серія «Професійний підручник: Фінанси»).
21. Єфімова О.В. Фінансовий аналіз. - М.: Бухгалтерський облік, 2003. - 538 с.
22. Жуковська С.Л. Фінансовий аналіз підприємства, що знаходиться в стані кризи: Навчальний посібник. - Єкатеринбург, 2003. - 36 с.
23. Ковальов В.В., Волкова О.М. Аналіз господарської діяльності підприємства. - М.: ПБОЮЛ Гріженко Є.М., 2000. - 424 с.
24. Ковальов В.В., Ковальов Віт.В. Фінанси підприємств: навч. - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2004. - 352 с.
25. Ковальова А.М., Лапуста М.Г., Скамай Л.Г. Фінанси фірми: Підручник. - 3-е изд., Испр. і доп. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 496 с. - (Серія «Вища освіта»);
26. Лапуста М.Г., Скамай Л.Г. Фінанси фірми: Учеб.пособие. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 316 с. - (Серія «Питання-відповідь»).
27. Лисицина Є.В. Лекція 3. Управління активами підприємства / / Фінансовий менеджмент № 5, вересень-жовтень, 2005. - С. 112 - 127.
28. Литвинов Д.В. Аналіз фінансового стану підприємства: Довідкова допомога. - СПб.: Стрікс, 2004. - 105 с.
29. Маркар'ян Е.А., Герасименко Г.П., Маркар'ян С.Е. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. - 4-е вид., Испр. - М.: ІД ФБК - ПРЕС, 2003. - 224 с.
30. Маркар'ян Е.А. Економічний аналіз господарської діяльності: Підручник / Е.А. Маркар'ян, Г.П. Герасименко, С.Е. Маркар'ян. - Вид. 2-е, виправлене. і додатк. - Ростов н / Д: Фенікс, 2005. - 560 с. - (Вища освіта).
31. Незамайкін В.М., Юрзінова І.Л. Фінанси організацій: менеджмент і аналіз. Навчальний посібник. - М.: Изд-во Ексмо, 2004. - 448 с. - (Вища економічна освіта).
32. Основні етапи побудови системи управління фінансами. За матеріалами «круглого столу», проведеного редакцією журналу «Фінансовий директор» / / Фінансовий директор № 11, листопад, 2005. - С. 80 - 88.
33. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства: Підручник. - 3-е вид., - М.: ИНФРА-М, 2004. - 425 с.
34. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства: Підручник. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: ИНФРА-М, 2006. - 425 с. - (Вища освіта).
35. Слєпов В.А., Громова Є.І. Кері І.Т. Фінансова політика компанії: Учеб.пособие / В.А. Слєпов, Є.І. Громова, І.Т. Кері; під ред. проф. В.А. Слепова. - М.: Економіст, 2005. - 283 с.
36. Станкевич В. Як застрахувати дебіторську заборгованість / / Фінансовий директор № 9, вересень 2005. - С. 42 - 49.
37. Стоянова Е.С. Фінансовий менеджмент: теорія і практика: Підручник. - М.: Изд-во «Перспектива», 2002 р . - 212 с.
38. Сироежін І.М. Планомірність. Планування. План: Теоретичні очернкі / Науч.ред. Є.З. Маймікас - М.: Економіка, 1986. - С.24.
39. Управління організацією: Підручник / За ред. А.Г. Поршнева, З.П. Румянцевої, Н.А. Саломатіна. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: ИНФРА-М, 2005. - 716 с. - (Вища освіта).
40. Фінансовий менеджмент: теорія і практика: Підручник / За ред. Є.С. Стоянової. - 5-е вид., Перераб. і доп. - М.: Изд-во «Перспектива», 2002. - 656 с.
41. Фінансовий менеджмент: Підручник для вузів / Під ред. акад. Г.Б. Поляка. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2004. - 527 с.
42. Фінансовий менеджмент: Підручник для вузів / Під ред. проф. Н.Ф. Самсонова. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2004. - 415 с.
43. Фінансовий менеджмент: Практикум: Учеб.пособие для вузів / Л.А. Бурмістрова, Є.Ю. Вєтрова, О.А. Жевалюкова та ін; Під перд. Н.Ф. Самсонова. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. - 269 с.;
44. Ченг Ф. Лі, Джозеф І. Фіннерті. Фінанси корпорацій: теорія, методи і практика. Пер. з англ. - М.: ИНФРА - М, 2000. - XVIII, 686 с.
45. Черняк В.З. Фінансовий аналіз: Підручник / В.В. Черняк. - М.: Видавництво «Іспит», 2005. - 416 с. (Серія «Підручник для вузів»).
46. Шеремет А.Д., Іонова А.Ф. Фінанси підприємств: менеджмент і аналіз. - М.: ИНФРА-М, 2004. - 538 с. - (Підручники економічного факультету МДУ ім. М. В. Ломоносова).
47. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. Фінанси підприємств. М.: ИНФРА-М, 1998. - 343 с.
48. Шредер Н.Г. Аналіз фінансової звітності. - М.: Видавництво «Альфа-Прес», 2006. - 176 с.
49. Економіка підприємств (фірми): Підручник / За ред. проф. О.І. Волкова і доц. О.В. Дев'яткіна. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: ИНФРА-М, 2005. - 601 с. (Вища освіта).
50. Югов Ю.Г., Новосьолова Є.С., Механошіна В.П. Управління фінансами підприємств. - Єкатеринбург, 2002. - 342 с.

Додаток
ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА ДЛЯ ЦІЛЕЙ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ
Організаційно-технічний відділ
1. Бухгалтерський облік в організації здійснюється бухгалтерією як самостійним структурним підрозділом під керівництвом головного бухгалтера (п.2 ст. 6 Закону № 129-ФЗ).
2. Підприємство використовує Типовий план рахунків, затверджений наказом Мінфіну від 31 жовтня 2000 р . № 94н (п.9 наказу № 34н).
3. Підприємство веде бухгалтерський облік з використанням комп'ютерної техніки (ст.10 Закону № 129-ФЗ).
4. Господарські операції оформляються документами встановленої форми. Документи, за якими не передбачені типові форми, розробляються організацією самостійно (ст.9 Закону № 129-ФЗ).
5. Перелік осіб, які мають право підпису первинних документів, підписи первинних документів, стверджує керівник за погодженням з головним бухгалтером фірми окремим наказом по підприємству (п.3 ст.9 Закону № 129-ФЗ).
6. Порядок і строки проведення інвентаризації визначаються керівником організації, за винятком випадків, коли проведення інвентаризації обов'язково (ст.12 Закону № 129-ФЗ).
7. Об'єкти бухгалтерського обліку оцінюються в рублях і копійках (п.25 наказу № 34н).
8. Підприємство використовує типові форми бухгалтерської звітності (наказ Мінфіну від 22 липня 2003 р . № 67н).
Загальні елементи облікової політики підприємства
1. Облікова політика для цілей бухгалтерського обліку
1.1. Строк корисного використання за основними засобами визначається на підставі Класифікації основних засобів, що включаються в амортизаційні групи, затвердженої Постановою Уряду РФ від 1 січня 2002 р . № 1.
1.2. Нарахування амортизації по основних засобів ведеться лінійним способом.
1.3. Об'єкти основних засобів вартістю понад 10 000 руб., А так само книги, брошури та інші видання списуються у витрати у міру їх відпуску в експлуатацію.
1.4. Щорічна переоцінка основних засобів не проводитися.
1.5. Списання матеріально-виробничих запасів здійснюється за методом середньої собівартості.
1.6. Витрати, у разі неможливості їх віднесення до якого-небудь виду діяльності, розподіляються пропорційно частці доходів, отриманих від кожного виду діяльності, в загальній сумі доходів.
1.7. Підприємство не створює резерви по сумнівних боргах і майбутніх витрат і платежів.
2. Облікова політика для цілей податкового обліку
2.1. Фірма визначає податкову базу по ПДВ в міру надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок або в касу або в міру погашення зобов'язань іншим способом, «по оплаті»
2.2. З метою визнання доходів і витрат при розрахунку податку на прибуток фірма використовує метод нарахування.
2.3. Строк корисного використання за основними засобами визначається на підставі Класифікації основних засобів, що включаються в амортизаційні групи, затвердженої Постановою Уряду РФ № 1 від 1 січня 2002 року.
2.4. За амортизується майну амортизація нараховується лінійним способом.
2.5. Списання матеріально-виробничих запасів здійснюється за методом середньої собівартості.
2.6. Фірма не створює резерви по сумнівних боргах і майбутнім витрат і платежів.
Інформаційною базою даного проекту є, в першу чергу, Федеральний закон «Про бухгалтерський облік» від 21.11.1996 року № 129-ФЗ (в ред. Від 28.03.2002 р. № 123-ФЗ). Цей закон регламентує бухгалтерський облік в Російській Федерації і є основним нормативним документом. Закон містить загальні положення про бухгалтерський облік, визначає об'єкти і основним завдання обліку, встановлює єдині правові і методологічні основи організації та ведення бухгалтерського обліку в Російській Федерації. Федеральним законом «Про бухгалтерський облік» встановлено імперативна вимога про те, що всі організації зобов'язані складати бухгалтерську звітність на основі даних синтетичного і аналітичного обліку. Зазначена вимога дозволяє забезпечити документальну обгрунтованість даних звітності.
Становище ведення бухгалтерського обліку та звітності в Російській Федерації від 29.07.1998 р. № 34н (в ред. Від 24.03.2000 р. № 31н) визначає порядок організації та ведення бухгалтерського обліку, складання та подання бухгалтерської звітності юридичними особами за законодавством Російської Федерації , незалежно від їх організаційно-правової форми, а також взаємовідносини організації з зовнішніми споживачами бухгалтерської інформації.
Також інформаційною базою послужив Наказ Міністерства фінансів РФ від 06.07.1999 р. № 43н "Про затвердження положення по бухгалтерському обліку« Бухгалтерська звітність організації (ПБО 4 / 99) ».
Аналіз фінансового стану підприємства передбачає, що в якості джерела інформації виступає бухгалтерська звітність. Тому ми проводимо аналіз на основі форми № 1 «Бухгалтерський баланс», а також форми № 2 «Звіт про прибутки і збитки».
Аналіз на базі балансу дає нам можливість побудувати аналітичні фінансові таблиці; у складі майна виділити власну і позикову частина, зробити висновки з отриманих даних, побудувати модель оптимізації управління фінансовою стійкістю і платоспроможністю.
Узагальнена інформація про фінансові результати діяльності організації представлена ​​у формах № 2 «Звіт про прибутки та збитки.
- Особливості форм і методів утворення і використання грошових фондів;
- Галузеве і територіальне перерозподіл фінансових ресурсів. [21, с.86].
Природно, що народжуються ринкові відносини призвели не тільки до впровадження нових для нашої країни економічних категорій, але і до появи інших підходів до планування. Перш за все слід зазначити, що необхідність складання планів визначається багатьма причинами. Виділимо три з них, які є, на нашу думку, основними:
- Невизначеність майбутнього;
- Координуюча роль плану;
- Оптимізація економічних наслідків.
Дійсно, якщо б майбутнє компанії чи підприємства було абсолютно передбачуваним, не було б потреби постійно розробляти плани, удосконалювати методи їх складання і структурування [23, с.134].
Головним об'єктом фінансового планування є ланки фінансів (відносини), які отримують в плані свою кількісну оцінку. Рух коштів конкретного грошового фонду виражається і закріплюється у відповідних фінансових планах, які об'єднані в єдину систему. Центральне місце в системі фінансових планів належить бюджетному планом, в якому відображається рух бюджетного фонду, форми і методи його утворення та використання, структура доходів і витрат.
Рух позабюджетних фондів відображається відповідно у фінансових планах (кошторисах) доходів і витрат: Пенсійного фонду РФ, Фонду соціального страхування РФ, Фонду обов'язкового медичного страхування, Державного фонду зайнятості населення РФ. У дохідній частині відображаються обов'язкові та добровільні внески юридичних і фізичних осіб. Розмір страхових внесків встановлений у відсотках від фонду оплати праці. Під позабюджетні фонди частково надходять бюджетні кошти, за браку коштів допускається запозичення коштів позабюджетних фондів один у одного. Таким чином, позабюджетні фонди тісно пов'язані між собою і з бюджетним фондом [21, с. 87].
Попов В.М. також уточнює, що планування як система вольових, свідомо прийнятих рішень регулює ринок у внутрішній діяльності фірми.
Здійснюючи адміністративну функцію, пов'язану з вольовим керівництвом та прийняттям рішень, підприємець займається плануванням також в більш вузькому сенсі як різновидом управлінської діяльності.
У сучасному менеджменті планування - це передбачення.
Планування - природна і складова частина менеджменту. Його можна визначити як уміння передбачати цілі організації, результати її діяльності і ресурси, необхідні для досягнення певних цілей [11, с.31].
Підприємство як економічний суб'єкт може ставити перед собою різні цілі, причому мети в короткостроковій і довгостроковій перспективі можуть сильно відрізнятися. В економічній літературі часто зустрічається категоричне твердження про те, що головною метою бізнесу є отримання прибутку. Це твердження здається нам в корені невірним. Основною метою будь-якої економічної активності є перш за все підвищення добробуту власників діючого економічного суб'єкта. Добробут у даному випадку слід розуміти не просто як багатство в грошовому вираженні, а в більш широкому сенсі - як поліпшення якості життя. Ця мета може досягатися не тільки шляхом збільшення споживання окремих матеріальних благ (їжі, одягу, транспортних засобів і т.д.), але також і поліпшення екологічної ситуації в місті, можливості доступу до широкого кола інформаційних ресурсів, до культурних цінностей, можливості отримання певних соціальних благ (освіта, охорона здоров'я). До досягнення добробуту економічний суб'єкт прагне власним шляхом, за допомогою постановки системи конкретних цілей і розробки планів їх реалізації [23, с.135-136].
Підхід до організації короткострокового фінансового аналізу та планування залежить насамперед від розміру компанії. У малих компаніях звичайним є поєднання функцій, тому одна людина може бути президентом компанії і її скарбником. У середніх компаніях, як правило, існує спеціалізація і для управління грошовими коштами доводиться тримати окремий штат працівників. У великих організаціях, через які проходить великий потік грошових коштів, існує спеціальний штат для планування та управління рухом грошових коштів; нерідко навіть в регіональних відділеннях таких компаній буває посаду менеджера з готівкових коштів.
Цілі короткострокового фінансового управління такі:
1) забезпечення дотримання графіка виробництва;
2) забезпечення збуту;
3) зведення до мінімуму витрат на фінансування;
4) забезпечення ліквідності компанії.
Для досягнення цих цілей краще прагнути до того, щоб терміни погашення коштів (кредитів) збігалися з тривалістю життя активів [44, с.482-483].
1.1.2 Рівні планування
З точки зору тривалості періоду, до якого належить розробляється план, можна виділити три різних рівня планування: стратегічний, тактичний, оперативний.
Стратегічне планування здійснюється на довгострокову перспективу і має на увазі формулювання цілей, завдань, масштабів та сфери діяльності підприємства на якісному рівні або у вигляді досить загальних кількісних орієнтирів.
Тактичне планування здійснюється на середньострокову перспективу (1 - 5 років) і визначає ресурси, необхідні підприємству для вступу на обраний стратегічний шлях.
Оперативне планування охоплює поточну діяльність підприємства і має горизонт не більше одного року. Часто представляється у помісячному, подекадно або потижневої розбивці [23, с.136].
Планування допомагає відповісти на такі важливі питання:
- Де організація знаходиться в даний час (економічна позиція підприємства), які підсумки і умови її діяльності?
- Як, за допомогою яких ресурсів можуть бути досягнуті цілі організації?
Планування - це перший і найбільш значущий етап процесу менеджменту. На основі системи планів, створених фірмою, надалі здійснюються організація запланованих робіт, мотивація задіяного для їх виконання персоналу, контроль за результатами та їх оцінка з точки зору планових показників.
Один із «батьків» сучасного менеджменту А. Файоль зазначав: «Управляти - це передбачати», а «передбачати - це вже майже діяти».
Планування - це не тільки вміння передбачити всі необхідні дії, але й здатність передбачати будь-які несподіванки у вигляді ризиків, які можуть виникнути по ходу справи, і вміти з ними справлятися. Фірма не може повністю усунути ризик у своїй діяльності, але здатна керувати їм за допомогою ефективного передбачення [11, с.31].
Планування не тільки дозволяє добитися поставлених цілей, воно також надає можливість оцінки дій управлінського апарату підприємства. Діяльність керівників повинна бути спрямована на виконання планових завдань і досягнення запланованих результатів, і те, наскільки забезпечена реалізація цих цілей на кожній конкретній ділянці роботи і в кожному підрозділі, можна вважати показником ефективності роботи керівників цих підрозділів. Для багатьох підприємств критерій виконання планових завдань є також основою системи матеріального стимулювання співробітників [23, с.136].
Показники фінансових планів є вихідним матеріалом для аналізу фінансового стану держави, інформаційною основою (базою) перспективного планування. Система фінансових планів дозволяє виявити об'єктивні взаємозв'язки і довготривалі тенденції зміни структури джерел фінансових ресурсів (доходів фізичних та юридичних осіб), а також фактори, що визначають розвиток цих тенденцій у майбутньому [21, с.88].
1.1.3 Фінансове прогнозування
Для вивчення і розробки можливих шляхів розвитку підприємства в умовах ринкової економіки виникає необхідність у фінансовому прогнозуванні. Основні його завдання - встановити обсяг фінансових ресурсів у майбутньому періоді, джерела їх формування та напрями найбільш ефективного використання. Прогнозування дозволяє розглянути складаються тенденції в проведенні фінансової політики з урахуванням впливу на неї внутрішніх і зовнішніх умов і на основі аналізу визначити перспективи фінансової стратегії, що забезпечує підприємству стабільне фінансове і ринкове становище. Розробка прогнозу дає можливість відповісти на життєво важливе питання, що чекає на підприємство в доступному для огляду майбутньому - зміцнення чи втрата платоспроможності (банкрутство) [30, с.407].
Фінансове прогнозування - передбачення можливого фінансового становища держави, обгрунтування показників фінансових планів. Прогнози можуть бути середньостроковими (5 - 10 років). Фінансове прогнозування передує стадії складання фінансових планів, виробляє концепцію фінансової політики на певний період розвитку суспільства. Метою фінансового прогнозування є визначення реально можливого обсягу фінансових ресурсів, джерел формування та їх використання у прогнозованому періоді. Прогнози дозволяють органам фінансової системи намітити різні варіанти розвитку та вдосконалення системи фінансів, форми і методи реалізації фінансової політики [21, с.89].
У фінансовому прогнозуванні можна використовувати економіко-математичне моделювання і метод експертних оцінок. Економіко-математичне моделювання дозволяє з певним ступенем достовірності визначати динаміку показників залежно від впливу факторів на розвиток фінансових процесів у майбутньому. Для отримання більш надійного фінансового прогнозу економіко-математичне моделювання доповнюється методом експертних оцінок, що дозволяє коригувати знайдені в ході моделювання кількісні значення фінансових процесів [30, с.407-408].
Фінансове прогнозування передбачає застосування різних методів:
- Побудова економетричних моделей, що описують динаміку показників фінансових планів в залежності від факторів, що визначають (що впливають на) економічні процеси;
- Кореляційно-регресійний аналіз;
- Метод безпосередньої експертної оцінки.
Фінансове програмування - метод фінансового планування, що використовує програмно-цільовий підхід, в основі якого закладені чітко сформульовані цілі та засоби їх досягнення, передбачає:
- Встановлення пріоритетів державних витрат за напрямками;
- Підвищення ефективності витрачання державних коштів;
- Припинення фінансування у відповідності з вибором альтернативного варіанта.
Вибір варіанта програми залежить, перш за все, від економічних чинників (ресурсних). При цьому враховуються не тільки масштаби, значення і складність досягнення мети, але і розміри наявних напрацювань, очікуваний сумарний ефект, потенційні втрати від недосягнення мети. Програмування, як важливий метод узгодження коротко-і довгострокових цілей та заходів в обрости фінансової політики, має активно використовуватися в сучасній практиці фінансового планування [21, с.89].
В даний час у світовій практиці для прогнозування фінансової стійкості підприємства, вибору його фінансової стратегії, а також визначення ризику банкрутства використовуються різні економіко-математичні моделі.
Найбільш простою моделлю прогнозування ймовірності банкрутства вважається двофакторна. Вона грунтується на двох ключових показниках (наприклад, показник поточної ліквідності і показник частки позикових коштів у загальній сумі джерел), від яких залежить імовірність банкрутства підприємства. Ці показники множаться на вагові значення коефіцієнтів, знайдені емпіричним шляхом, і результати потім сумуються з якоюсь постійною величиною (const), також отриманої дослідно-статистичним способом. Якщо результат С1 виявляється негативним, імовірність банкрутства невелика, позитивне значення С1 вказує на високу ймовірність банкрутства [30, с.408].
На підставі вищевикладеного можна зробити висновок: планування являє собою процес розробки і прийняття цільових установок кількісного і якісного характеру і визначення шляхів найефективнішого їх досягнення. Будь-яке планування являє собою оцінку того завдання, яке необхідно виконати шляхом вирішення питань про те, які ресурси для цього необхідні і чи будуть вони доступні тоді, коли це буде потрібно, і в тих кількостях, які будуть потрібні. Планування на сучасному підприємстві пов'язано з фінансовими ресурсами, в першу чергу з грошима. Найважливіше для виживання та успішного функціонування підприємства - щоб його продукція задовольняла вимогам споживачів, тому професійна підготовка виробничих, збутових та інвестиційних планів є важливим фактором успішної діяльності підприємства в ринковій економіці. Прогнозування - це одна з основних складових управлінського процесу. Без прогнозування, без подання про очікуваний ході розвитку подій неможливо прийняття ефективного управлінського рішення.
1.2 Роль внутрішньофірмового фінансового планування
У ринковій економіці планування на підприємстві - внутрішньофірмове планування - не включає елементів директивності. Метою внутрішньофірмового планування виступає забезпечення оптимальних можливостей для успішної господарської діяльності, отримання необхідних для цього коштів, досягнення конкурентоспроможності та прибутковості підприємства, а також планування доходів і витрат підприємства, руху його грошових коштів [41, с. 407].
Виходячи з цих цілей внутрішньофірмове фінансове планування - це багатопланова робота, що складається з ряду взаємозалежних етапів (блоків):
- Аналіз фінансової ситуації і проблем;
- Прогнозування майбутніх фінансових умов;
- Постановка фінансових завдань;
- Вибір оптимального варіанту;
- Складання фінансового плану;
- Коректування, ув'язування і конкретизація фінансового плану;
- Виконання фінансового плану;
- Аналіз та контроль виконання плану.
Аналіз ситуації і проблем полягає у вивченні фактичних даних за попередній період. Це дає можливість оцінити фінансові результати за минулий час і визначити проблеми. Основна увага приділяється таким показникам, як обсяг реалізації, витрати, розмір отриманого прибутку і ін
Прогнозування майбутніх умов необхідно для визначення зовнішнього і внутрішнього середовища, в яких буде протікати діяльність підприємства. На основі перспективних розрахунків виробничої діяльності підприємства, а також маркетингових прогнозів вивчення ринку, попиту й інших факторів прогнозуються можливі фінансові результати [41, с.407].
Постановка фінансових задач полягає у визначенні на планований період параметрів одержання доходів, прибутку, граничних розмірів витрат і основних напрямків використання коштів.
Вибір оптимального варіанту. На основі аналізу тенденцій і поточного фінансового стану розглядається кілька варіантів положень, у яких може виявитися підприємство, і оптимальні варіанти розвитку фінансів підприємства.
Складання фінансового плану. Складається фінансовий план підприємства у вигляді балансу його доходів і витрат.
Коригування, ув'язка і конкретизація фінансового плану полягають у стикуванні показників фінансового плану з виробничими, комерційними, інвестиційними, будівельними і іншими планами і програмами у встановленні конкретних термінів їхнього досягнення. Узгоджені показники фінансового плану доводяться до відповідних підрозділів підприємства і конкретних виконавців.
Виконання фінансового плану. Це процес поточної виробничої, комерційної і фінансової діяльності підприємства, що впливає на його кінцеві фінансові результати.
Аналіз і контроль полягає у визначенні фактичних кінцевих фінансових результатів діяльності підприємства, зіставленні з плановими показниками, виявленні причин і наслідків відхилень від планових показників, у підготовці заходів щодо усунення негативних явищ.
Методи фінансового планування. Процес складання фінансового плану підприємства полягає в розрахунку його показників. При цьому використовуються різні способи і прийоми розрахунку: розрахунково-аналітичних, балансовий, нормативний, метод оптимізації планових рішень, економіко-математичне моделювання.
Розрахунково-аналітичний метод - Один з найбільш використовуваних в ринковій економіці методів планування фінансових показників. Фінансові показники розраховуються на основі аналізу досягнутих величин показників за минулий період, індексів їх розвитку та експертних оцінок цього розвитку в плановому періоді. Вивчається зв'язок фінансових показників з виробничими, комерційними та іншими показниками. Розрахунково-аналітичний метод використовується в основному при розрахунку планових показників обсягу виручки, доходів, прибутку, фондів споживання і нагромадження підприємства [41, с.408].
Балансовий метод застосовується при плануванні розподілу отриманих фінансових коштів. Суть його полягає в побудові балансу наявних коштів і потреби в їх використанні. Баланс при цьому має наступний вигляд:
Він + П = Р + Ок,
де, Він - залишки коштів на початок року;
П - надходження коштів у планованому періоді;
Р - витрати в планованому періоді;
Ок - залишок коштів на кінець планового періоду.
Нормативний метод використовується при наявності встановлених норм і нормативів, наприклад норм амортизаційних відрахувань, податкових ставок і тарифів внесків у державні позабюджетні фонди (пенсійний, медичного страхування тощо), нормативів потреби в оборотних коштах і ін
Нормативи, використовувані при фінансовому плануванні, встановлюються:
- Органами влади та управління на федеральному, регіональному, місцевому рівнях (ставки амортизаційних відрахувань, податків, внесків до позабюджетних фондів);
- Відомствами (норми граничних рівнів рентабельності, граничних відрахувань у резервні фонди тощо);
- Підприємствами (норми потреби в оборотних коштах, кредиторської заборгованості, запасів і сировини, відрахувань в ремонтний фонд та ін.)
Метод оптимізації планових рішень полягає в розробці низки варіантів планових показників і виборі з них оптимального. В якості критеріїв вибору варіантів показників для подальшого включення їх у фінансовий план можуть бути використані: мінімум приведених витрат, максимум наведеної прибутку, мінімум поточних витрат, максимум прибутку на карбованець вкладеного капіталу, мінімум часу на оборот капіталу, максимум доходу на карбованець вкладеного капіталу та ін .
Економіко-математичне моделювання використовується при прогнозуванні фінансових показників на термін не менше ніж п'ять років. Економіко-математичні моделі дозволяють знайти кількісне вираження взаємозв'язків фінансових показників і факторів, що впливають на них. Такі моделі будуються на функціонального та кореляційного зв'язку. Застосування економіко-математичних моделей дає можливість швидко розрахувати кілька варіантів показників і вибрати найбільш оптимальний з них [41, с.409].

1.2.1 Фінансова політика
У залежності від часового горизонту і цілей слід розрізняти довгострокову і короткострокову корпоративну фінансову політику.
Довгострокова фінансова політика підприємства - це система довгострокових цільових установок і способів розвитку фінансів компанії для досягнення її довгострокових цілей. Така політика спрямована на всебічний пошук джерел фінансового забезпечення її розвитку, досягнення високого фінансового потенціалу, що забезпечує довгострокову фінансову стійкість фірми.
Короткострокова фінансова політика компанії - це система короткострокових цільових установок і способів розвитку компанії. Вона спрямована на вирішення найбільш гострих поточних фінансових проблем, що дозволяють покращити фінансовий стан підприємства і підвищити його фінансову стійкість в короткі терміни.
Взаємозв'язок довгострокової та короткострокової фінансової політики компанії проявляється в тому, що остання конкретизує інструменти і способи досягнення довгострокових цілей фірми з окремих аспектів її фінансової діяльності. Пріоритет у прийнятті фінансових рішень в компанії належить довгострокової фінансової політики, здатної забезпечити ефективний розвиток і високу фінансову стійкість підприємства. Склад елементів довгострокової фінансової політики фірми відрізняється від короткостроковою.
До елементів довгострокової фінансової політики організації відносяться інвестиційна і дивідендна політика, оскільки від цих напрямів залежать фінансовий потенціал і довгострокова фінансова стійкість компанії. Інвестиційна політика спрямована на підвищення привабливості компанії та оптимізацію залучаються фінансових ресурсів. Не менш важлива оптимізація розподілу прибутку між власниками та інвесторами. Відповідно, ефективна дивідендна політика є гарантом її фінансової стійкості і орієнтиром для залучення інвесторів.
Компонентами короткострокової фінансової політики компанії є цінова політика, податкова політика, облікова політика, політика управління оборотними активами і кредиторською заборгованістю, маркетингова політика, політика управління ризиками.
Згідно з методикою Слепова В.А. фінансова політика компанії - це її фінансова ідеологія, система поглядів, цільових установок і способів адаптації і розвитку фінансів компанії для досягнення її цілей [41, с.20].
Основними цілями фінансової політики компанії є:
- Максимізація прибутку;
- Оптимізація структури капіталу компанії та забезпечення її фінансової стійкості;
- Підвищення рівня капіталізації компанії;
- Підвищення конкурентоспроможності та посилення позицій компанії на ринку;
- Досягнення інформаційної прозорості фінансово-економічного стану компанії для власників (учасників, засновників), інвесторів, кредиторів;
- Забезпечення інвестиційної привабливості компанії;
- Створення ефективного механізму управління організацією на основі діагностики фінансового стану, вибору стратегічних цілей діяльності компанії, адекватних ринковим умовам, і пошуку шляхів їх досягнення [35, с.20].
Фінансову політику компанії визначають її власники і менеджмент компанії. Виконавцями цієї політики є фінансові служби, виробничі структури, окремі підрозділи та працівники компанії.
По напрямку дії фінансова політика компанії поділяються на внутрішню і зовнішню. Внутрішня фінансова політика компанії спрямована на оптимізацію фінансових відносин і процесів, що відбуваються всередині компанії. Зовнішня фінансова політика компанії спрямована на оптимальне використання можливостей різних сегментів національного та міжнародного фінансових ринків для розвитку компанії.
У залежності від часового горизонту і цілей слід розрізняти довгострокову і короткострокову фінансову політику компанії.
Довгострокова фінансова політика компанії - це система довгострокових цільових установок і способів розвитку фінансів компанії для досягнення її довгострокових цілей. Така політика спрямована на всебічний пошук джерел фінансового забезпечення її розвитку, досягнення високого фінансового потенціалу, що забезпечує довгострокову фінансову стійкість компанії. В економічній літературі, нормативних документах та на практиці відсутні єдині методологічні підходи до визначення поняття «фінансовий потенціал компанії» і його оцінкою. На нашу думку, фінансовий потенціал компанії проявляється в його здатності залучати фінансові ресурси і ефективно їх використовувати для виконання своєї місії, довгострокових цілей. Фінансовий потенціал компанії характеризується складом фінансових ресурсів та їх ціною. Формалізовану оцінку фінансового потенціалу компанії доцільно проводити за показниками його ділової (виробничої активності, інвестиційної діяльності, фінансового стану.
Короткострокова фінансова політика компанії - це система короткострокових цільових установок і способів розвитку фінансів компанії. Вона спрямована на вирішення найбільш гострих поточних фінансових проблем, що дозволяє поліпшити фінансовий стан компанії та підвищити її фінансову стійкість в короткі терміни [35, с.22].
Основні елементи довгострокової і короткострокової фінансової політики компанії представлені в табл.1. До складу довгострокової фінансової політики включаються інвестиційна і дивідендна політики, оскільки від цих напрямів залежать фінансовий потенціал і довгострокова фінансова стійкість компанії. Інвестиційна політика спрямована на підвищення інвестиційної привабливості компанії та оптимізацію залучаються інвестиційних ресурсів.
Таблиця 1 Основні елементи довгострокової і короткострокової фінансової політики компанії
Елементи довгострокової фінансової політики
Елементи короткострокової фінансової політики
Інвестиційна політика
Дивідендна політика
Цінова політика
Облікова політика
Податкова політика
Політика управління оборотними активами
Політика управління кредиторською заборгованістю
Не менш важлива оптимізація розподілу прибутку між власниками та інвестиціями при виборі дивідендної політики. Відповідно, ефективна дивідендна політика компанії є гарантом її фінансової стійкості і орієнтиром для залучення інвесторів.
До складу короткострокової фінансової політики компанії включаються цінова, податкова, облікова політика, політика управління оборотними активами і кредиторською заборгованістю.
Для досягнення високої результативності та прийнятного рівня фінансових ризиків, пов'язаних з реалізацією фінансової політики в довгостроковому та короткостроковому періодах, необхідна їх внутрішня збалансованість та узгодженість. Взаємозв'язок довгострокової фінансової політики компанії з короткостроковою проявляється в тому, що остання конкретизує інструменти і способи досягнення довгострокових цілей компанії з окремих аспектів його фінансової діяльності з метою підвищення фінансової стійкості компанії. Пріоритет у прийнятті фінансових рішень на підприємстві належить довгострокової фінансової політики, здатної забезпечити ефективний розвиток компанії і його високу фінансову стійкість. Відповідно і склад елементів довгострокової фінансової політики відрізняється від короткострокової фінансової політики компанії.
Розробка і остаточне формування фінансової політики компанії можуть бути забезпечені на основі моделювання великої кількості ітерацій фінансових ситуацій, виявлення майбутніх змін і передбачення результатів. Очевидно, коли фінансова політика компанії внутрішньо і зовні повністю співвідноситься з виробничою та маркетинговою стратегіями, можна говорити про максимальну цінності бізнесу. Завдання прийняття того чи іншого рішення пов'язана з вибором найбільш вигідного варіанту, оскільки неефективно прийняте рішення може знизити прибуток або призвести до збитків за результатами фінансово-господарської діяльності [35, с.23].
1.2.2 Теоретичні основи стратегічного планування
Термін «стратегічне планування» в додатку до економіки став застосовуватися порівняно недавно. Вважається, що вперше він з'явився в 1960-і роки як одна з ключових характеристик діяльності ряду транснаціональних корпорацій зі штаб-квартирами в США.
У рамках стратегічного планування цільові установки можуть упорядковуватися різними способами, однак як мінімум виділяється чотири типи цілей:
- Ринкові (який сегмент ринку товарів і послуг планується охопити, які пріоритети в основній виробничо-комерційної діяльності компанії);
- Виробничі (які структура виробництва і технологія забезпечать випуск продукції необхідного обсягу і якості);
- Фінансово-економічні (які основні джерела фінансування та прогнозовані фінансові результати обраній стратегії);
- Соціальні (якою мірою діяльність компанії забезпечить задоволення певних соціальних потреб суспільства в цілому або окремих його верств).
У будь-якому випадку серед основних цілей, заради досягнення яких розробляються стратегічні плани, завжди присутня комбінація «товар - ринок». Іншими словами, основне призначення подібного плану - обгрунтування того, по-перше, який товар має вироблятися і, по-друге, де він може бути реалізований. Природно, план не обмежується лише констатацією цілей, але також включає їх обгрунтування, у тому числі і ресурсне. Саме тому складовою частиною будь-якого стратегічного плану є фінансова компонента [23, с. 138-139].
Для будь-якої організації, що діє в умовах ринку актуальною сьогодні проблема виживання і забезпеченості безперервності розвитку. У залежності від складних умов і обставин ця проблема вирішується різними організаціями по-своєму, але в основі її лежить копітка і трудомістка робота зі створення і реалізації конкурентних переваг, зміст і організацію якої розкриває концепція стратегічного планування [8, с.4].
Сутність концепції полягає у відповіді на питання «Як слід здійснювати управління організацій в умовах динамічною, мінливою невизначеною середовища?». Наростання «постіндустріальної» нестабільності, відображенням якої є зміна споживчого попиту, глобалізація бізнесу, ускладнення конкурентної боротьби, скорочення життєвих циклів товару, зростаючі вимоги до якості життя і так далі, носить об'єктивний і всезагальний характер.
Відповідь на поставлене питання містить не тільки необхідність проведення аналізу та оцінки середовища та прогнозування того, як вона буде змінюватися в часі, а й створення такої системи управління, яка б постійно підтримувала відповідність між середовищем, характером і результатами діяльності організації [42, с.3 ].
Легко помітити, що термін «стратегічний» зовсім не рівнозначний терміну «довгостроковий» - перший набагато об'ємніше другого в концептуальному та змістовному сенсах, хоча, безумовно, стратегічне планування здійснюється з позиції довгострокової перспективи. Стратегічний план може мати таку структуру.
Розділ 1. Зміст і цільові установки діяльності компанії
Викладаються призначення і стратегічна мета діяльності компанії, масштаби і розмах, тактичні цілі і завдання.
Розділ 2. Прогнози та орієнтири
Наводяться прогноз економічної ситуації на ринках капіталів, продукції та праці, намічені перспективні орієнтири за основними показниками.
Розділ 3. Спеціалізовані плани і прогнози
- Виробництво.
- Маркетинг.
- Фінанси (фінансовий план).
- Кадрова політика.
- Інноваційна політика (науково-дослідні та конструкторські розробки).
- Нова продукція і ринки збуту [23, с.139].
Стратегічне планування на сьогодні є актуальним для російських комерційних фірм. Відхід від централізованого планування, що пройшла приватизація і весь хід економічних перетворень в Росії примушують підприємства заглянути в майбутнє, сформулювати свою стратегію, визначити свої головні переваги та конкурентні переваги, ліквідувати стратегічні загрози і небезпеки, тобто безпосередньо використовувати ідеї стратегічного планування.
Жорсткість конкурентної боротьби, прискорення змін у навколишньому середовищі, динамізм змін запитів споживачів, несподівану появу нових можливостей для бізнесу, непередбачуваність деяких факторів зовнішнього середовища (економічних, політичних та ін) - ось далеко не повний перелік причин, що призвели до різкого зростання значення стратегічного управління .
Черняк В.З. стверджує, що сучасне російське підприємство - це складна система, якій доводиться керувати в нестабільних умовах переходу до ринку. «Сверхсложная природа підприємства, - пише директор департаменту Роел консалтинг Н. Треньов, - вимагає попереднього аналізу як його самого, так і зовнішнього середовища і вироблення детальної послідовності дій по постановці цілей і їх реалізації, тобто надскладне природа підприємства спонукає формувати план. Одночасно динамічна і нестабільне зовнішнє середовище робить непрацюючими тверді і детерміновані плани ».
План підприємства повинен бути:
1) досить детальним, щоб вчасно передбачати і вирішувати виникаючі проблеми, координувати зусилля різних підрозділів і фахівців;
2) достатньо гнучким, щоб дозволяти фахівцям реагувати на небажані обурення з боку зовнішнього середовища і щоб з вигодою використати випадково з'являються можливості [45, с.129-131].
Під ефективним управлінням організацій розуміється набір управлінських впливів з боку суб'єктів управління з перекладу стану, в якому організація знаходилася в інший стан, тобто Аtо → Вt1 ((tо-t1) - місяць, квартал, рік тощо), при цьому бажано, щоб організація:
- Зберегла свій потенціал;
- Підвищила ступінь стійкості;
- Працювала в умовах розширеного відтворення;
- Набула нові ринкові ніші;
- Мала певний запас міцності на подальший розвиток.
Під неефективним управлінням розуміється або збереження статус-кво за період tо → t1, або ж наближення до останньої межі неспроможності та банкрутства, тобто до кризового стану, в якому можлива альтернатива: проведення заходів по виходу з кризового стану або відхід з економічного обороту і ліквідація підприємства як юридичної особи.
Будь-яке підприємство в процесі управління стикається з короткостроковими цілями, вирішуючи короткочасні тактичні завдання, і цілями стратегічними, тобто стратегічним управлінням і здійсненням сценаріїв майбутнього розвитку. Пріоритет безумовно необхідно віддавати цілям стратегічного плану.
За твердженням Г.Б. Поляка, стратегічне управління - це забезпечення функціонування підприємства в довгостроковій перспективі за допомогою найбільш ефективного використання стратегічних ресурсів організації та швидкої реакції на зміну навколишнього ділового середовища для досягнення поставлених цілей [41, с.426].
Відповідно до вищевикладеного слід зробити висновок, що метою внутрішньофірмового планування виступає забезпечення оптимальних можливостей для успішної господарської діяльності, отримання необхідних для цього коштів, досягнення конкурентоспроможності та прибутковості підприємства, а також планування доходів і витрат підприємства, руху його грошових коштів. Метою розробки фінансової політики підприємства є побудова ефективної системи управління фінансами, спрямованої на досягнення стратегічних і тактичних цілей його діяльності. Головним завданням підприємства є перехід до управління фінансами на основі аналізу фінансово-економічного стану з урахуванням постановки стратегічних цілей діяльності підприємства, адекватних ринковим умовам, і пошуку шляхів їх досягнення.
1.3 Планування грошових потоків
Жоден з видів поточних фінансових планів підприємства, жодна з великих господарських його операцій не може бути розроблена поза зв'язку з планованими грошовими потоками по них. Концентрація всіх видів планованих грошових потоків підприємства отримує своє відображення у спеціальному плановому документі - плані надходження і витрачання грошових коштів, який є одним їх основних форм поточного фінансового плану.
План надходження та витрачання грошових коштів розробляється на майбутній рік у помесячном розрізі з тим, щоб забезпечити облік сезонних коливань грошових потоків підприємства. Він складається з окремих видів господарської діяльності і по підприємству в цілому. Враховуючи, що низка вихідних передумов розробки цього плану носять слабопрогнозованим характер, він складається зазвичай у варіантах - «оптимістичному», «реалістичному» і «песимістичному». Крім того, розробка цього плану носить різноманітний характер і по використовуваних методів розрахунку окремих його показників [12, с.504].
В економіці підприємства важливе місце займає практика планування надходжень і витрат (руху) коштів або планування руху готівки. У західній економіці під готівкою розуміють наявні на кожний момент часу грошові кошти як на рахунках у банках, так і в касі підприємства, а в російській - тільки грошові кошти, в даний момент знаходяться на руках.
Згідно з методикою Черняка В.З. планування і аналіз грошових коштів - це основа успішної діяльності підприємця, оскільки однією з основних задач підприємницької діяльності є підтримання поточної платоспроможності підприємства.
Якщо в проекті звіту про прибутки і збитки підприємець намічає конкретні фінансові цілі, то плануючи рух грошових коштів, він визначає, коли конкретно і скільки грошей надійде до нього або буде сплачено їм по рахунках постачальників продукції або кредиторів, щоб забезпечити нормальну діяльність підприємства.
Деякі деталі в звіті про рух грошових коштів підприємства можуть розкрити не тільки сильні, але також слабкі сторони діяльності фірми. Якщо підприємець вважає, що ця інформація носить конфіденційний характер, він подбає, щоб не було її витоку [45, с.128].
Основною метою розробки плану надходження та витрачання грошових коштів є прогнозування в часі валового та чистого грошових піт-кайданів підприємства в розрізі окремих видів його господарської діяльності та забезпечення постійної платоспроможності на всіх етапах планового періоду.
План надходження та витрачання грошових коштів розробляється на підприємстві в такій послідовності:
На першому етапі прогнозується надходження і витрачання грошових коштів з операційної діяльності підприємства, так як ряд результативних показників цього плану є вихідною передумовою розробки інших складових його частин.
На другому етапі розробляються планові показники надходження і витрачання грошових коштів з інвестиційної діяльності підприємства (з урахуванням чистого грошового потоку з операційної його діяльності).
На третьому етапі розраховуються планові показники надходження і витрачання грошових коштів з фінансової діяльності підприємства, яка покликана забезпечити джерела зовнішнього фінансування операційної та інвестиційної його діяльності в майбутньому періоді.
На четвертому етапі прогнозуються валовий і чистий грошові потоки, а також динаміка залишків грошових коштів по підприємству в цілому [12, с. 505].
Можна зробити висновок, що фінансова діяльність підприємств пов'язана з надходженням коштів довгострокових та короткострокових кредитів, позик і бюджетних асигнувань, а також із витрачанням коштів на погашення заборгованості за отриманими раніше кредитами і позиками, виплатою дивідендів, відсотків.

Розділ 2 Фінансове планування на прикладі ТОВ «Техноавіа»
2.1 Історія створення ТОВ «Техноавіа»
ТОВ «Техноавіа» створено як товариство з обмеженою відпові-ністю. Воно зареєстровано Московської реєстраційної палатою № 421.888 від 16 квітня 1992 р ., Внесено в єдиний державний реєстр юридичних осіб 10 грудня 2002 р . Ця фірма здійснює наступні види діяльності:
- Оптова та роздрібна торгівля продукцією матеріально-технічного призначення, товарів народного споживання;
- Матеріально-технічне постачання та збут;
- Реалізація товарів народного споживання та промислових товарів;
- Організація фірмового, торгового та сервісного обслуговування продаваних товарів народного споживання;
- Посередницькі послуги в купівлі-продажу, постачанні та збуті;
- Маркетинг і консультації, послуги в галузі реклами;
- Транспортні послуги;
- Вантажно-розвантажувальні роботи;
- Готельне обслуговування;
- Організація барів, кафе, ресторанів;
- Будівництво, експлуатація автостоянок;
- Благодійна діяльність;
- Послуги в галузі бухгалтерського обліку;
- Представницькі послуги;
- Будівельно-монтажні роботи;
- Виробництво будівельних матеріалів (товарного бетону, будівельного розчину, пиломатеріалів, продукції деревообробки);
- Виробництво та реалізація поліграфічної, аудіо-, фото-, відео-продукції;
- Організація ярмарків, лотерей, аукціонів;
- Заготівля і переробка відходів металообробки, металобрухту та інших металевих виробів і сплавів з них;
- Розробка та впровадження нових прогресивних технологій в галузі охорони навколишнього середовища;
- Інвестиційна діяльність;
- Операції з векселями та цінними паперами;
- Організація підприємств туризму і відпочинку;
- Громадське харчування;
- Організація виробництва та поставок нафтогазопромислового обладнання та запасних частин;
- Організація виробництва на договірних та кооперативних засадах з переробки та використання відходів і вторинних ресурсів, виготовлення товарів народного споживання, виробництво будівельних матеріалів, розробка, виготовлення та впровадження науково-технічної продукції;
- Розміщення виготовлення дослідних експериментальних зразків (партій) разових замовлень, серійного виробництва;
- Здійснення посередницьких функцій між підприємствами з використання науково-технічної продукції, матеріально-технічного постачання;
- Оптова та роздрібна постачання (продаж) нафти і нафтопродуктів, з правом організації автобензозаправок;
- Організація пунктів обміну, прокату, сервісного обслуговування.
ТОВ «Техноавіа» є комерційною організацією, створеною на основі рішення засновників. Це підприємство, що здійснює свою діяльність у секторі роздрібної та оптової торгівлі.
Напрямок діяльності фірми ТОВ «Техноавіа» - оптово-роздрібна торгівля з метою насичення населення продукцією матеріально-технічного призначення, товарів народного споживання, надання додаткових послуг населенню, а також високопрофесійні консультації по товару.
2.2 Техніко-економічна характеристика ТОВ «Техноавіа»
2.2.1 Торговельна діяльність компанії
Основна загальна мета компанії (місія) утворює фундамент для встановлення ключових загальної мети, на досягнення яких має орієнтуватися вище керівництво.
З урахуванням сформульованої фірмою ТОВ «Техноавіа» місії можна виділити наступні проблеми, що стоять перед організацією: розширення кола пропонованої продукції і послуг, постійне оновлення асортименту, встановлення прийнятних цін на всі види продукції, підвищення кваліфікації співробітників, вивчення потреб споживачів. На виконання саме цієї місії і спрямована торговельна діяльність компанії.
ТОВ «Техноавіа» є одним з небагатьох фірм з продажу продукції матеріально-технічного призначення, в якому:
1) Діє автоматизована система обслуговування покупців;
2) Здійснюється робота з потенційними клієнтами по каталогах під замовлення;
3) Створений оптовий відділ по роботі з корпоративними клієнтами, для яких розроблена гнучка система знижок;
4) За домовленістю здійснюється доставка товару до під'їзду покупця з гнучкою системою оплати даної послуги;
5) Надається послуга замовлення товару по телефону з доставкою та оплатою на дому замовника;
6) Надається можливість покупцям зробити оплату як безготівковим, так і наявним шляхом;
Серед споживачів фірми можна виділити дві основні групи:
- Фірми, які купують товар для власного користування;
- Роздрібні споживачі.
2.3 Загальний аналіз фінансового стану ТОВ «Техноавіа»
2.3.1 Значення аналізу фінансово-економічної діяльності
Економічний аналіз є основою господарської діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта. У ході економічного аналізу здійснюється оцінка поточного та минулого фінансового стану, результатів діяльності підприємства, його місце в ринковій системі.
Значення аналізу фінансово-економічного стану підприємства важко переоцінити, оскільки саме він є тією базою, на якій будується розробка фінансової політики підприємства, метою якої є побудова ефективної системи управління фінансами, спрямованої на досягнення стратегічних і тактичних цілей його діяльності. Зазначені цілі індивідуальні для кожного господарюючого суб'єкта. Підприємства завжди можуть мати різні інтереси в питаннях формування і використання прибутку, виплати дивідендів, регулювання витрат виробництва, збільшення майна й обсягів продажів (виручки від реалізації). Перехід підприємств до управління фінансами на основі аналізу фінансово-економічного стану з урахуванням постановки стратегічних цілей діяльності підприємства, адекватних ринковим умовам, і пошук шляхів їх досягнення допомагає підприємству встояти [17, с. 93].
Фінансова стратегія підприємства здійснюється через реалізацію фінансових планів і прогнозів, тому при вирішенні проблеми фінансового планування і прогнозування необхідно мати достовірну вихідну інформацію про фінансовий стан самого підприємства, його можливих конкурентів і партнерів, про становище підприємства на ринку збуту продукції і загальної економічної ситуації в країні і в галузі. Для отримання необхідної і достатньої інформації про фінансовий стан будь-якого підприємства проводяться:
1) Загальний аналіз фінансового стану підприємства, в ході якого оцінюються розміщення і використання засобів підприємства (його активи) і джерела формування цих коштів (пасиви) в цілому по балансу підприємства і за окремими групами показників: активів, пасивів, майну, запасами і узагальнюючих показників діяльності підприємства за період - фінансовими результатами діяльності.
2) Визначення фінансової стійкості підприємства для правильного вибору в реальних економічних умовах надійного з точки зору платоспроможності партнера, наприклад, оцінки можливості потенційного покупця, своєчасно сплатити поставлену підприємством продукцію або можливості повернення позичальником кредиту в обумовлений термін і з обумовленими відсотками.
3) Визначення ліквідності балансу - ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов'язань (оцінки кредитоспроможності підприємства).
4) Розрахунок і аналіз фінансових коефіцієнтів для виявлення змін фінансового стану підприємства за певний період і порівняльного фінансового аналізу споріднених підприємств.
5) Визначення рентабельності та ділової активності підприємства здійснюється через розрахунок і аналіз коефіцієнтів рентабельності і ділової активності (оборотності) для оцінки управління підприємством і змін результатів діяльності підприємств [43, с.215].
2.3.2 Фінансово-економічний аналіз ТОВ «Техноавіа»
ТОВ «Техноавіа» є комерційною організацією. Організовується бухгалтерський облік у ТОВ «Техноавіа» відповідно до облікової політики, затвердженої наказом Мінфіну РФ від 31.10.2000 р. № 94н (дод.1).
Форма ведення обліку - журнально-ордерна з застосуванням товарних звітів матеріально-відповідальних осіб.
Отримані від них звіти після ретельної перевірки використовуються в бухгалтерії в якості облікових регістрів.
Такий порядок дещо скорочує обсяг бухгалтерської роботи, тому що немає необхідності переписувати дані, що містяться у звітах в журнали-ордери, і зменшує можливість здійснення помилок.
Майно товариства складають основні фонди та оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відображається на балансі. Джерелом формування майна є грошові і матеріальні внески засновників, доходи, отримані від реалізації товарів і послуг.
Товариство має статутний капітал у розмірі 100 000 рублів.
Вертикальний і горизонтальний аналіз показників звітності
Найбільш загальне уявлення про які мали місце якісні зміни у структурі активного і пасивного капіталів в ТОВ «Техноавіа», а також про динаміку цих змін можна отримати за допомогою вертикального і горизонтального аналізу показників звітності з форми № 1 «Баланс» (прил.2) (табл .2).

Таблиця 2
Вертикальний і горизонтальний аналіз балансу ТОВ «Техноавіа» за 2005 рік
Показники
На початок року
На кінець року
Зміни (+, -)
тис. руб.
в уд.
вазі,%
тис. руб.
в уд. вазі,%
тис. руб.
в уд. вазі,%
А
1
2
3
4
5
6
АКТИВ
Основні засоби
88
2,2
68
1,7
- 20
- 0,5
Інші необоротні активи
-
-
-
-
-
-
Запаси і витрати
2737
68,5
2276
57,3
- 461
-11,2
ПДВ
617
15,4
624
15,7
+ 7
+ 0,3
Дебіторська заборгованість
457
11,4
959
24,1
+ 502
+ 12,7
Грошові кошти та інші активи
99
2,5
49
1,2
- 50
- 1,3
БАЛАНС
3998
100,0
3976
100,0
- 22
Х
ПАСИВ
Капітал і резерви
-1080
-27
-2775
-69,8
- 1695
- 42,8
Кредиторська заборгованість
5078
127
6751
169,8
+ 1673
+ 42,8
Інші пасиви
-
-
-
-
-
-
БАЛАНС
3998
100,0
3976
100,0
- 22
Х
На підставі представлених даних можна зробити висновок про те, що в складі засобів і джерел ТОВ «Техноавіа» відбулися істотні зміни.
Як негативну тенденцію слід відзначити збільшення питомої ваги дебіторської заборгованості за 2005 рік на 12,7%, що свідчить про призупинення надходжень платежів від дебіторів. Негативним моментом також є зменшення питомої ваги грошових коштів на 1,3% і зростання кредиторської заборгованості до кінця року на 1673 тис. руб., Тому що підприємство за своїми боргами стало розраховуватися повільніше і е питома вага в загальному капіталі збільшився на 42,8%. Відбулося зменшення запасів на 461 тис. руб., Це сталося внаслідок зниження товарного залишку, який підтверджується збільшенням «оприбуткованого» ПДВ на суму 700,0 руб. За рік вартість майна магазину знизилася на 22 тис. руб., В т.ч. в результаті зменшення на 20 тис. руб. основних засобів, запасів і витрат на 461 тис. руб., за рахунок ПДВ на 700,0 руб. і недоотримання прибутку у розмірі 1695 тис. руб.
Запорукою виживаності і основою стабільності будь-якого господарюючого суб'єкта є її фінансова стійкість, тобто такий стан ресурсів, їх розподіл і використання, яке забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику. Всі відносні показники фінансової стійкості, що характеризують стан та структуру активів підприємства, і забезпеченість їх джерелами покриття (пасивними) поділяють на такі показники (табл. 3):
1) Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними оборотними засобами - характеризує ступінь забезпеченості СОС підприємства, необхідну для фінансової стійкості:
До об.СОС = III разд.бал. + Р. 640,650 - I разд.бал. / II разд.бал
2) Коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними засобами - показує, якою мірою матеріальні запаси покриті власними джерелами та не потребують залучення позикових:
До об.МЗ = III разд.бал. + Р. 640,650 - I разд.бал. / Стор 210
3) Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, наскільки мобільні власні джерела коштів підприємства з фінансової точки зору, він визначається шляхом ділення власних оборотних коштів на суму всіх джерел власних коштів:

К м = III разд.бал. + Р. 640 + стор 650 - розд. I бал. / II разд.бал. + р. 640 + стор 650
4) Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності і концентрації власного капіталу) - свідчить про перспективи зміни фінансового стану в найближчий період:
К а = III разд.бал. + Р. 640 + стор 650/Валюта балансу
6) Коефіцієнт фінансової стійкості. Значення цього коефіцієнта показує питому вагу джерел фінансування, які підприємство може використовувати у своїй діяльності тривалий час; характеризує частину активу балансу, фінансовану за чіт стійких джерел, а саме, власних коштів, середньо - та довгострокових зобов'язань:
До ф.уст. = IV разд.бал. + V разд.бал. / Валюта Балансу
7) Коефіцієнт фінансової активності (плече фінансового важеля) відображає співвідношення позикових і власних коштів підприємства, який характеризує структуру фінансових джерел підприємства, а також ступінь залежності від позикових джерел:
До СЗС = IV разд.бал. + V разд.бал. стор. 640 + стор 650 / III разд.бал. + р. 640 + стор 650
8) Коефіцієнт фінансування (співвідношення власних і позикових коштів), показує, яка частина діяльності підприємства фінансується за рахунок власних коштів, а яка за рахунок позикових:

III разд.бал. + р. 640 + стор 650 / IV разд.бал. + V разд.бал.
Таблиця 3
Коефіцієнти
Норма-тиви
На початок року
На кінець року
Зміни (+,-)
А
1
2
3
4
Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними оборотними засобами
> 0,1
- 0,30
- 0,73
-0,43
Коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними засобами
0,5 - 0,8
- 0,43
- 1,25
-0,82
Коефіцієнт маневреності власного капіталу
0,5
+1,08
+1,02
-0,06
Коефіцієнт автономії
> 0,6
- 0,27
- 0,70
-0,43
Коефіцієнт фінансової стійкості
> 0,6
1,27
1,70
+0,43
Коефіцієнт фінансової активності
<1
- 4,70
- 2,43
-2,27
Коефіцієнт фінансування
=> 1
- 0,21
- 0,41
+0,2
Аналіз фінансових коефіцієнтів полягав у порівнянні їх значень з базисними величинами. Розраховані коефіцієнти далекі від нормативів.
Коефіцієнт автономії (незалежності) не тільки нижче норми, але й має негативне значення, підприємство повністю залежить від зовнішніх кредиторів, отже, фінансовою стійкістю не володіє.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами показує, що наше підприємство цими джерелами не забезпечено, ні на початку, ні в кінці року.
Для визначення типу фінансової стійкості нашого підприємстві розрахуємо наступні показники:
- Наявності власних оборотних коштів СОС як різницю між капіталом і резервами і необоротних активів; характеризує чистий оборотний капітал:

(ВОК = III разд.П - I розд.)
У даному випадку він дорівнює:
- На початок звітного періоду СОС = - 1080 - 88 = - 1168 УРАХУВАННЯМ
- На кінець звітного періоду СОС = - 2775 - 68 = - 2843 УРАХУВАННЯМ
- Наявності власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (СД) шляхом збільшення попереднього показника на суму довгострокових пасивів:
(СД = ВОК + IV разд.П)
У даному випадку він дорівнює:
- На початок звітного періоду СД = - 840 УРАХУВАННЯМ
- На кінець звітного періоду СД = - 2515 УРАХУВАННЯМ
- Загальну величину основних джерел формування запасів і витрат (ОІ) - розраховується шляхом збільшення попереднього показника на суму короткострокових позикових коштів:
(ОІ = СД + КЗС)
У даному випадку він дорівнює:
- На початок звітного періоду ОІ = - 512 УРАХУВАННЯМ
- На кінець звітного періоду ОІ = - 2187 УРАХУВАННЯМ
Трьом цим показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами їх формування:
- Надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів Фс:
Фс = ВОК - З,

де З - запаси (рядок 210 розділу II активу балансу);
У даному випадку він дорівнює:
- На початок звітного періоду Фс = - 1168 - 2737 = - 3905 УРАХУВАННЯМ
- На кінець звітного періоду Фс = - 2843 - 2276 = - 5119 УРАХУВАННЯМ
- Надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат Фm:
Фт = СД - З
У даному випадку він дорівнює:
- На початок звітного періоду Фт = - 3577 УРАХУВАННЯМ
- На кінець звітного періоду Фт = - 4791 УРАХУВАННЯМ
- Надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів Фо:
ОІ = ОІ - З.
У даному випадку він дорівнює:
- На початок звітного періоду Фт = - 3249 УРАХУВАННЯМ
- На кінець звітного періоду Фт = - 4463 УРАХУВАННЯМ
Виявлення надлишків (або) недоліків джерел коштів для покриття запасів і витрат дозволяє, у свою чергу, визначити тип фінансової ситуації аналізованого підприємства, для чого з допомогою показників Фс, Фт, Фо будується трикомпонентний показник такого вигляду:
1, якщо Ф> 0
S (Ф) =
0, якщо Ф <0

У даному випадку трикомпонентний показник має наступний вигляд:
S = / 0,0,0 /, тобто З> ВОК + К
Дані проведеного експрес-аналізу вказують на фінансовий стан підприємства, коли грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають її кредиторської заборгованості і прострочених позик.
Цей стан підприємства, що знаходиться на межі банкрутства, називають кризовим.
Після загальної характеристики фінансового стану і його зміни за звітний період, аналізу фінансової стійкості проводиться дослідження абсолютних показників фінансової стійкості ТОВ «Техноавіа» - аналіз ліквідності балансу і розрахунок коефіцієнтів платоспроможності.
Під ліквідністю розуміється здатність підприємства платити за своїми зобов'язаннями, а потреба в аналізі ліквідності балансу виникає в умовах ринку у зв'язку з посиленням фінансових обмежень і необхідністю оцінки кредитоспроможності підприємства. Аналіз ліквідності полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованих за строками їх погашення (табл.4).

Таблиця 4
Аналіз ліквідності балансу ТОВ «Техноавіа» за 2005 рік
Активи
На початок року тис. руб.
На кінець року тис. руб.
Пасиви
На початок року тис. руб.
На кінець року тис. руб.
Платіжний надлишок, недолік (+,-)
на початок року
на кінець року
А
1
2
У
1
2
3
4
Абсолютно ліквідні активи (ден. засоби і краткосрочн. Фінанс. Вкладення)
99
49
Найбільш термінові зобов'язання (кредиторська заборгованість)
4750
6423
-4651
-6374
Бистрореалізуе-мі активи (дебіт.задол-женості та інші активи)
457
959
Короткострокові пасиви (короткострокові кредити і позики, інші пасиви)
-
-
+457
+959
Медленнореа-лізуемие активи (запаси)
3354
2900
Довгострокові активи (долг. кредити і позики
328
328
+3026
+2572
Труднореалі-вуються активи (основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення)
88
68
Постійні пасиви
-1080
-2775
+1168
+2843
БАЛАНС
3998
3976
3998
3976
Характеризуючи ліквідність підприємства за даними балансу (табл.4), слід зазначити, що у звітному періоді спостерігається платіжний недолік абсолютно ліквідних активів для покриття термінових зобов'язань, як на початок, так і на кінець року, на початок року - 4651 тис. руб. або 97,9% і на кінець року - 6374 тис. руб. або 99,2%. Ці дані свідчать про те, що підприємство на кінець періоду змогло б покрити лише тільки 0,8% короткострокових зобов'язань за рахунок готівкових грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень.
При мобілізації всіх оборотних коштів платіжний недолік скоротиться, і буде складати і в кінці року -2843 тис. руб.
Розглядаючи важкореалізовані активи, можна відзначити, що до кінця року вони зменшилися на 20 тис. руб.
Іншим показником, що характеризує фінансову стійкість підприємства, є його платоспроможність. Поняття платоспроможності і ліквідності дуже близькі, тому що від ступеня ліквідності залежить платоспроможність. Під платоспроможністю розуміється здатність погашати короткострокову заборгованість (до 1 року). Розрахований коефіцієнт ліквідності показує питому вагу короткострокової заборгованості, який можна погасити різними групами оборотних активів.
У процесі проведення аналізу ліквідності підприємства, визначення оцінки платоспроможності розраховується ряд коефіцієнтів (табл.5):
1) Коефіцієнт абсолютної ліквідності, який розраховується як відношення найбільш ліквідних активів до суми найбільш термінових зобов'язань і короткострокових пасивів (сума кредиторської заборгованості і короткострокових кредитів). Він показує, яка частина поточної заборгованості може бути погашена найближчим до моменту складання балансу час, що є однією з умов платоспроможності.
До ал = (стр .250 + р. 260) / (стор. 610 + стор 620 + стор 630 + р. 660)
2) Коефіцієнт критичної ліквідності (або проміжний коефіцієнт покриття) розраховується як частка від ділення величини грошових коштів короткострокових цінних паперів і розрахунків на суму короткострокових зобов'язань підприємства. Коефіцієнт відображає прогнозовані платіжні здатності організації за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.
До кл = (II разд.бал. - Стор 210 - стор 220 - стор 230) / (стор. 610 + стор 620 + стор 630 + р. 660)
3) Коефіцієнт покриття або поточної ліквідності (або коефіцієнт покриття), який визначається як відношення всіх оборотних коштів поточних активів за вирахуванням податку на додану вартість по придбаних цінностей та дебіторської заборгованості з терміном платежу через 12 місяців після звітної дати до поточних зобов'язань. Коефіцієнт показує, якою мірою поточні активи покривають короткострокові зобов'язання, і характеризує платіжні можливості організації.
Таблиця 5
Динаміка показників ліквідності ТОВ «Техноавіа» за 2005 рік
Коефіцієнти
Нормативи
На початок року
На кінець року
Зміни (+,-)
А
1
2
3
4
Коефіцієнт абсолютної ліквідності,%
> = 0,2-0,5
0,020
0,007
-0,013
Коефіцієнт критичної ліквідності (загальний коефф.ліквідності),%
0,7-1,0
0,08
0,16
+0,08
Коефіцієнт покриття або поточної ліквідності,%
=> 2
0,69
0,51
-0,18
Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, що у даного підприємства цей показник дуже малий. На початку року він склав - 2,0%, в кінці - 0,7%. Коефіцієнт критичної оцінки покращився до кінця року на 8%. Тобто фірма не має платіжних можливостей на початку року. Значення коефіцієнта покриття значно нижче нормального, а до кінця року простежуються негативні зрушення - зменшення на 1,8%.
Комплексний аналіз коефіцієнтів поточної ліквідності і коефіцієнта забезпеченості власними засобами (КТЛ <2; Кобс.с. <0,1) дозволив нам зробити висновок про визнання структури балансу ТОВ «Техноавіа» незадовільним, а підприємства - неплатоспроможним. Для перевірки реальної можливості підприємства відновити свою платоспроможність ми розрахували коефіцієнт відновлення платоспроможності строком на 6 місяців наступним чином:
До восст. = К тл.к + 6 / Т (К тл.к - До тл.н)
2
де К тл.к, До тл.н - фактичне значення коефіцієнта поточної ліквідності на кінець і початок звітного періоду;
6 - період відновлення платоспроможності в місяцях;
Т - звітний період у місяцях;
2 - нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності.
Розрахований коефіцієнт відновлення платоспроможності в ТОВ «Техноавіа» склав для даного випадку 0,21, що є нижчим нормативного показника, рівного 1. Отже, в найближчі 6 місяців на підприємстві немає реальної можливості відновити платоспроможність.
Вертикальний і горизонтальний аналіз балансу показав, що у ТОВ «Техноавіа» відбулися істотні зміни.
Як негативну тенденцію слід відзначити збільшення питомої ваги дебіторської заборгованості за 2005 рік на 12,7%, що свідчить про призупинення надходжень платежів від дебіторів. Негативним моментом також є зменшення питомої ваги грошових коштів на 1,3% і зростання кредиторської заборгованості до кінця року на 1673 тис. руб., Тому що підприємство за своїми боргами стало розраховуватися повільніше і е питома вага в загальному капіталі збільшився на 42,8%. Відбулося зменшення запасів на 461 тис. руб., Це сталося внаслідок зниження товарного залишку, який підтверджується збільшенням «оприбуткованого» ПДВ на суму 700,0 руб. За рік вартість майна магазину знизилася на 22 тис. руб., В т.ч. в результаті зменшення на 20 тис. руб. основних засобів, запасів і витрат на 461 тис. руб., за рахунок ПДВ на 700,0 руб. і недоотримання прибутку у розмірі 1695 тис. руб.
Характеризуючи ліквідність підприємства за даними балансу (табл.4), слід зазначити, що у звітному періоді спостерігається платіжний недолік абсолютно ліквідних активів для покриття термінових зобов'язань, як на початок, так і на кінець року, на початок року - 4651 тис. руб. або 97,9% і на кінець року - 6374 тис. руб. або 99,2%. Ці дані свідчать про те, що підприємство на кінець періоду змогло б покрити лише тільки 0,8% короткострокових зобов'язань за рахунок готівкових грошових коштів і короткострокових фінансових вкладень.
При мобілізації всіх оборотних коштів платіжний недолік скоротиться, і буде складати і в кінці року -2843 тис. руб.
Розглядаючи важкореалізовані активи, можна відзначити, що до кінця року вони зменшилися на 20 тис. руб.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, що у даного підприємства цей показник дуже малий. На початку року він склав - 2,0%, в кінці - 0,7%. Коефіцієнт критичної оцінки покращився до кінця року на 8%. Тобто фірма не має платіжних можливостей на початку року. Значення коефіцієнта покриття значно нижче нормального, а до кінця року простежуються негативні зрушення - зменшення на 1,8%.
Рейтинговий бізнес-аналіз. Для оцінки ефективності господарської діяльності ТОВ «Техноавіа» нами було проведено порівняльний рейтинговий бізнес-аналіз на підставі наступних показників (прил.4) (табл.6):
Дані проведеного бізнес-аналізу показують різке зниження показників ефективності бізнесу в 2005 році з від'ємним значенням в порівнянні з 2004 роком, коли цей показник був вище нормативного, і не мав яскраво вираженої негативної тенденції.
Таблиця 6
Коефіцієнти
Норматив
2004
2005
Зміни (+,-)
А
1
2
3
4
Коефіцієнт забезпеченості власними коштами
> 0,1
- 0,30
- 0,73
- 0,43
Коефіцієнт поточної ліквідності балансу
> 2
- 0,69
- 0,51
- 0,18
Коефіцієнт інтенсивності обороту авансируемого капіталу
> 2,5
1,11
2,36
+1,25
Коефіцієнт ефективності управління підприємства
- 0,21
- 0,14
- 0,35
Коефіцієнт прибутковості (рентабельності) власного капіталу
> 0,2
1,73
0,92
- 0,81
Рейтингова експрес-оцінка
1
1,05
- 0,46
- 1,51
Коефіцієнт забезпеченості власними коштами і коефіцієнт поточної ліквідності показують, що у даного підприємства цей показник негативний, як у 2004 році так і в 2005 році., Тобто далекий від нормативу. Коефіцієнт інтенсивності обороту авансируемого капіталу покращився у порівнянні з 2004 роком на 1,25%. Коефіцієнт прибутковості відповідає нормативу, але в 2005 році знизився на 0,81%. Рейтингова експрес-оцінка показує у 2004 році відповідає нормі, а до 2005 року цей показник має негативний характер на 1,51%.
Аналіз результатів прибутковості. Різні сторони виробничої, збутової, постачальницької і фінансової діяльності ТОВ «Техноавіа» одержують закінчену грошову оцінку в системі показників фінансових результатів. Узагальнено ці показники представлені у Звіті про прибутки та збитки (додаток 3) (табл.6).

Таблиця 7
Показники
2004
2005
Зміни (+, -)
тис. руб.
в уд. вазі
тис. руб.
в уд. вазі
тис. руб.
в уд. вазі
А
1
2
3
4
5
6
Виручка від продажу товарів за мінусом ПДВ
4420
100,0
9427
100,0
+5007
Собівартість проданих товарів
3392
76,7
7617
80,8
+4225
+4,1
Валовий прибуток
1028
23,3
1810
19,2
+782
-4,1
Комерційні витрати
1949
44,1
3103
32,9
+1154
-11,2
Прибуток (збиток) від реалізації продажу
-921
-20,8
-1293
-13,7
-372
+7,1
Операційні доходи і витрати
-13
-0,3
-5
-0,1
-18
+0,2
- Доходи
180
4,1
170
1,8
-10
-2,3
- Витрати
193
4,4
175
1,9
-18
-2,5
Позареалізаційні доходи і витрати
-
-
27
0,3
27
0,3
- Доходи
-
-
83
0,9
83
0,9
- Витрати
-
-
56
0,6
56
0,6
Прибуток (збиток) до оподаткування
-934
-21,1
-1271
-13,5
-337
-7,6
Податок на прибуток
-
-
-
-
-
-
Прибуток (збиток) від звичайної діяльності
-934
-21,1
-1271
-13,5
-337
-7,6
Чистий (нерозподілений прибуток (збиток) звітного періоду)
-934
-21,1
-1271
-13,5
-337
-7,6
Виходячи з отриманих даних, можна зробити висновок, що фінансовим результатом діяльності підприємства за 2005 рік є збиток, який утворився за рахунок перевищення суми операційних витрат над сумою одержуваного прибутку від основної діяльності підприємства.
Незважаючи на зростання виручки (товарообігу) у 2005 році простежується збільшення собівартості товарів і комерційних витрат. Так зростання собівартості склав 4,1%, зростання комерційних витрат знизився на 11,2%.
Показники фінансових результатів характеризують абсолютну неефективність господарювання ТОВ «Техноавіа». Розрахований за даними форми № 2 відносний показник ефективності господарювання - показник ефективності управління або менеджменту (табл.8) відображає наявність негативної тенденції ефективності управління.
Різниця всіх показників ефективності управління - в чисельнику формули, тобто у фінансових результатах, що відображають певний бік господарської діяльності:
- Прибуток від продажу продукції на 1 руб. продажів (обороту):
рядок 050 ф. № 2 / рядок 010 ф. № 2
- Чистий прибуток на 1 крб. обороту:
рядок 160 ф. № 2 / рядок 010 ф. № 2
- Загальний прибуток на 1 крб. обороту:
рядок 140 ф. № 2 / рядок 010 ф. № 2
Таблиця 8
Показник
2005
2004
Зміни (+, -)
Прибуток від продажу продукції на 1 руб. продажів (обороту),%
- 0,14
- 0,21
+0,07
Чистий прибуток на 1 крб. обороту,%
+0,01
0
+0,01
Загальний прибуток на 1 крб. обороту,%
-0,13
-0,21
+0,08
З причини того, що рівень витрат на продаж (витрат обігу) є одним з найважливіших показників аналізу витрат обігу в торгівлі, розглянемо його зміна в цілому та за елементами витрат за два пропонованих року (табл.9).
Таблиця 9
Витрати обігу за елементами витрат
Показники
2004
2005
Зміни (+, -)
тис. руб.
в уд. вазі
тис. руб.
в уд. вазі
тис. руб.
в уд. вазі
А
1
2
3
4
5
6
Виручка від реалізації товарообігу
4420
100,0
9427
100,0
+5007
100,0
Витрати обігу всього:
1949
44,1
3103
32,9
1154
-11,2
- Матеріальні витрати
1292,2
29,2
1902,1
20,2
609,9
-9
- Витрати на оплату праці
300,1
6,8
704,4
7,5
404,3
+0,7
- Відрахування на соціальні потреби
122,8
2,8
229,6
2,4
106,8
-0,4
- Амортизація основних фондів
44,8
1,0
49,7
0,5
4,9
-0,5
- Інші
189,1
4,3
217,2
2,3
28,1
-2,0
\ S
Рис. 2 Зміна структури витрат обігу за елементами витрат
Таким чином, витрати звернення ТОВ «Техноавіа» склали в 2005 році 3103 тис. руб. або у відсотках до товарообігу - 32,9%, цей показник вищий у порівнянні з 2004 на 1154 тис. руб., але на 11,2% нижче у відсотках до товарообігу.
Необхідно відзначити, що не слід прагнути до обов'язкового зниження рівня витрат, тому що це може призвести до погіршення якості обслуговування і в кінцевому підсумку до зниження обсягів продажів і прибутку. Знову ж таки, підвищення суми та рівня витрат, виправдовується тоді, коли це сприяє прискоренню оборотності товарів, підвищенню престижу організації.
У ТОВ «Техноавіа» рівень всіх витрат з кожним наступним роком збільшується. Рівень матеріальних витрат у 2005 році в порівнянні з 2004 роком знизився на 9%. Зниження по даному елементу витрат відбулося, зокрема, за статтею «Транспортні витрати», це є наслідком впливу зовнішнього фактора, незалежного від діяльності підприємства, а саме зменшення транспортних тарифів.
Збільшення рівня витрат по елементу «Витрати на оплату праці» пов'язано з зростанням фонду заробітної плати, збільшення її питомої ваги відбулося на 0,7%, і зменшився на 0,4% рівень витрат за статтею «Відрахування на соціальні потреби».
За елементу «Амортизація основних засобів» відбулося зниження витрат обігу на 0,5%.
За елементу «Інші витрати» рівень витрат обігу знизився на 2%.
Зміни у структурі витрат обігу за елементами витрат на аналізованому об'єкті наочно простежуються на гістограмі (рис. 2).
2.4 Висновки за результатами аналізу фінансового стану і фінансової стійкості ТОВ «Техноавіа»
Проведений аналіз фінансово-економічної діяльності ТОВ «Техноавіа» показав наявність змін в структурі активного і пасивного капіталів і динаміку цих змін:
- Негативна тенденція збільшення питомої ваги дебіторської заборгованості за 2005 рік на 12,7%, що свідчить про призупинення надходжень платежів від дебіторів;
- Негативний момент - зменшення питомої ваги грошових коштів на 1,3%;
- Зростання кредиторської заборгованості до кінця року на 1673 тис. руб., Так як підприємство по своїх боргах стало розраховуватися повільніше, її питома вага в загальному капіталі збільшився на 42,8%.
- Зменшення запасів на 461 тис.руб. внаслідок списання товарного залишку;
- Зменшення вартості майна фірми на 22 тис. руб., В тому числі в результаті зменшення на 20 тис.руб. основних засобів, зменшення запасів і витрат на 461 тис.руб., за рахунок ПДВ на 7 тис.руб.
Фінансовим результатом діяльності підприємства за 2005 рік був збиток, який утворився за рахунок перевищення сум операційних витрат над сумою одержуваного прибутку від основної діяльності підприємства. Незважаючи на зростання виручки (товарообігу) у 2005 році простежувалось збільшення собівартості товарів (4,1%) і зниження комерційних витрат. Під впливом товарообігу на 11,2% в порівнянні з 2004 роком став нижче рівень витрат.
У бізнесі фінансовий стан крутиться навколо трьох взаємопов'язаних установок: платоспроможність, рентабельність і вартість (компанії). Порушення цих показників на підприємстві, що аналізується призвело до порушення нормального ритму роботи компанії, що підтвердив проведений експрес-аналіз показників ринкової стійкості: фінансовий стан ТОВ «Техноавіа» характеризується як кризовий.
Аналіз ліквідності балансу і розрахунок коефіцієнтів платоспроможності характеризують структуру балансу аналізованого підприємства, як незадовільний, а підприємство неплатоспроможним. Розрахований коефіцієнт відновлення платоспроможності далекий від нормативного і протягом 6 місяців у підприємства немає реальної можливості її відновлення.
Рейтинговий бізнес-аналіз фінансового стану показав наявність тенденції зниження ефективності управління бізнесом.
Дана ситуація на згадуваному підприємстві склалася з наступних причин:
- Погано структуровані цілі і заходи обраної керівництвом ТОВ «Техноавіа» фінансової стратегії;
- Обрані місія і цілі недостатньо ясно і чітко доведені до працівників і сприйняті ними;
- Немає чіткого плану дій щодо реалізації фінансової стратегії, що передбачає забезпечення плану всіма необхідними ресурсами;
- Невміння керівництва в рамках реалізації стратегії залучити та використовувати внутрішній потенціал;
- Відсутність системи планування, обліку, контролю та аналізу.
Як показує практика, у того, хто не має цілей, у кого планування носить локальний характер, оргструктура залишилася від колишніх часів, чи не налаштована на потреби управління бізнесом, системи обліку охоплюють не всі області, а аналіз цільових показників при відсутності достовірних та своєчасних даних стає по суті марним, порушений цикл управління. У таких умовах два останні етапи циклу управління - формування управлінського впливу і коригування здійснюється без системної підтримки, а тільки на основі досвіду та інтуїції вищих менеджерів підприємств.
Саме з цієї причини наше підприємство відчуває проблеми, пов'язані з управлінням, тому що при порушеному циклі управління неефективно управляються як все підприємство, так і окремі предметні області. І в цьому випадку, як показує практика, спроби налагодити управління окремими предметними областями, наприклад, фінансами, зазнають невдачі, тому що натраплять на системні порушення і невідповідності.
Тому, основними заходами при розробці фінансової політики підприємства при проведенні на підприємстві економічної реформи стратегічними завданнями мають бути не тільки максимізація отримання прибутку, оптимізація структури капіталу та забезпечення його фінансової стійкості, досягнення прозорості фінансово-економічного стану, забезпечення інвестиційної привабливості, а й створення ефективного механізму управління підприємством.
1. Мета побудови (оптимізації) системи управління - підвищення ефективності управління підприємством.
2. Завдання - побудувати (реструктурувати) систему управління підприємством, яка буде забезпечувати, і підтримувати функціонування повного управлінського циклу.
3. Дії - впровадження системи бюджетного управління.

Розділ 3 Механізм вдосконалення управління фінансовим плануванням на підприємстві ТОВ «ТЕХНОАВІА»
У ринкових умовах прийняття ефективних фінансових рішень на мікрорівні багато в чому визначається корпоративної фінансовою політикою.
Фінансову політику компанії можна визначити як систему ідей і поглядів, цільових установок і способів розвитку фінансів компанії для досягнення її цілей.
Основними цілями фінансової політики російських компаній є: максимізація прибутку, оптимізація структури капіталу компанії, забезпечення її фінансової стійкості, підвищення рівня капіталізації компанії, підвищення конкурентоспроможності та посилення позиції на ринку, досягнення інформаційної прозорості фінансово-економічної діяльності, забезпечення інвестиційної привабливості компанії, створення ефективного механізму управління компанією.
Вибір варіанту фінансової політики компанії залежить від безлічі внутрішніх і зовнішніх факторів. До внутрішніх факторів відносять організаційно-правову форму компанії, галузеву приналежність і вид діяльності, масштаб діяльності, наявність автоматизованих інформаційних систем, організаційну структуру управління, ступінь розвитку фінансового менеджменту в Росії. Зовнішні чинники - макроекономічна ситуація, кон'юнктура ринків, ступінь лібералізації законодавства та інше.
Як елемент короткострокового планування розглянемо бюджетування. Бюджет фірми - це план, що охоплює всі аспекти господарських операцій на певний період і відображає цілі й політику фірми, встановлений вищим керівництвом для підприємства в цілому і для кожного з його підрозділів. На самому початку періоду дії бюджет являє собою план або норматив; в кінці періоду дії він служить засобом контролю, за допомогою якого керівництво визначає ефективність дій і складає план заходів щодо вдосконалення діяльності компанії в майбутньому. На сьогоднішній день бюджети є головним засобом планування і контролю у сфері бізнесу та управління.
На нашому підприємстві система планування як елемента в управлінні фінансовою стратегією відсутня. Тому пропонуємо ввести цей елемент у структуру управління і впровадити систему бюджетного управління шляхом автоматизації самого процесу управління.
Бюджетне управління - це оперативна система управління компанією за центрами відповідальності через бюджети, що дозволяють досягати поставлені цілі шляхом найбільш ефективного використання ресурсів.
Постановка бюджетного управління - це комплекс організаційно-технічних заходів з розробки та впровадження системи, яка забезпечить здійснення заходів з розробки та впровадження системи, здійснення самого процесу управління.
Проведення робіт з постановки системи компанією пропонується здійснити поетапно в наступному порядку:
1. Проектування фінансової структури.
На основі організаційної структури компанії розробляється фінансова структура. У рамках цієї роботи з організаційних ланок (підрозділів) формуються Центри Фінансової Відповідальності (ЦФВ). Далі їх вибудовують один перед одним у ієрархічної підпорядкованості, що відбиває рівні відповідальності.
2. Проектування бюджетної системи.
Описуються і структуруються статті планування і обліку всієї господарської діяльності підприємства, які є складовими елементами бюджетів. Далі статті групуються до бюджетів, які об'єднуються в єдину структуру, через яку управляють показниками відповідальності ЦФО і підприємства в цілому.
3. Розробка внутрішньої облікової політики.
Формуються організаційні основи ведення обліку, вибираються принципи документування господарських операцій та методи оцінки майна, визначаються методика і техніка ведення обліку.
4. Розробка системи планування.
Визначається порядок планування - від формування плану продажів підприємства до затвердження основного бюджету підприємства, із зазначенням учасників процесу планування, регламентів їх дій, формату документів та строків їх розробки, узгодження та затвердження.
5. Розробка системи аналізу.
Формується система аналізу результатів господарської діяльності підприємства: описується структура і взаємозв'язок управлінських звітів, вибираються основні показники для оцінки фінансового стану компанії. Також наводяться джерела даних для аналізу, і регламентується процедура його проведення.
6. Регламентація.
Результати всіх проведених робіт повинні бути формалізовані, тобто закріплені в регламентних документах підприємства. Для цього всі етапи завершуються підготовкою відповідних Положень: Положення про фінансову структуру, положення про бюджетну структурі; Положення про облікову політику, Положення про планування; Положення про фінансово-економічному аналізі.
Описаний порядок роботи ілюструє схема на рис. 4.
Програмний продукт являє собою інструмент, створений для вирішення певних завдань. В якості програмного модуля для автоматизації бюджетування ми пропонуємо придбати «1С: Підприємство, Конфігурація« Фінансове управління », розроблена фірмою 1С за участю КВФ« ІНТАЛЄВ ». Дана програма вимагає мінімальних витрат на установку і станції. В якості платформи для автоматизації використовується облікова багатокористувацька система «1С: Підприємство 7.7», яка на нашому підприємстві встановлена ​​і успішно працює 4,5 року.
Автоматизована система бюджетування складається з наступних складових:
1. Система бюджетів. Це карта звітної інформації, за якою керівники будуть визначати свій стан, судити про досягнення своїх цілей, або відхилення від них.
2. Фінансова структура. Це окремі відділи нашого підприємства, у кожної з яких повинна стояти своя певна завдання, і повинні бути визначені свої показники успішності виконання цього завдання.
3. Аналітик управлінського обліку. Аналіз виконання плану, і особливо аналіз відхилень, корисно проводити за додатковими аналітичним ознаками, які будуть додавати корисну інформацію для керівника і допомагати у виробленні коригуючого дії.
4. Технічних параметрів, який забезпечує зберігання і обробку даних. Ці параметри залежать від обраної програми. У запропонованій нами програмі треба буде визначити сценарії планування, тверду валюту системи, спосіб введення фактичних даних і т.п.
Схема керування стосовно до бюджетування має вигляд, представлений на рисунку 4.

SHAPE \ * MERGEFORMAT
Центри Фінансової Відповідальності
Стаття бюджетів
Х
Аналітики
«Цілепокладання» - Визначення облікової структури підприємства, адекватної поставленим бізнес-цілям.
Коригування
Планування
Затвердження планових бюджетів
Планові звіти про прибутки та збитки
Плановий управлінський баланс
«Аналіз»
План-фактний фінансово-економічний аналіз за результатами періоду
Поточний план-фактний контроль відхилень
Виконання
Облік факту в розрізі ЦФВ, статей бюджетів і аналітик

Рис. 4 «Петля управління» стосовно до бюджетування
Бюджетне управління базується на даних бюджету про рух грошових коштів, що показує платоспроможність компанії; бюджету доходів і витрат (або прибутків і збитків), що містить інформацію про рентабельність діяльності компанії; бюджету по балансу, що містить інформацію для визначення вартості компанії.
На малюнку 5 показано конкретний приклад автоматизації процесу планування для нашого підприємства:
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Логічна схема бюджетів
Бюджет
Бюджет
Бюджет
Бюджет
Бюджет прямих витрат
Бюджет операційної діяльності
Бюджет накладних витрат
Бюджет
Бюджет заборгованості
Бюджет доходів і витрат
Бюджет
Бюджет руху грошових коштів

Рис. 5 Логічна схема бюджетів
Розглянемо на практичному прикладі реалізацію технології бюджетування. Введення первинних бухгалтерських документів здійснюється в системі «1С: Підприємство 7.7» і одночасно передаються в модуль «1С: Підприємство, Конфігурація« Фінансове планування », де відображаються у стовпці« Факт »відповідних бюджетів.
Для реалізації подібної схеми в системі розробили відповідні бюджетам документи. Слід зазначити, що внесення інформації в систему за частиною бюджетів зручно виконувати не тільки через документи (в термінах 1С), а через електронні таблиці, які вільно інтегруються в систему «1С: Підприємство 7.7». Частина даних є розрахунковими показниками. Для цього в системі розробляються відповідні довідники. Наприклад, на наведеній схемі планування бюджету закупівель вийде автоматично з бюджетів продажів, залишків, і т.д.
Недостатньо просто розробити об'єкти і форми звітності. Процес складання планів - є колективний процес роботи менеджерів, протягом якого плани обговорюються, коригуються, затверджуються.
Розглянемо цей процес на прикладі планування накладний витрат.
1. Фінансовий директор (менеджер) робить в системі позначку про початок планування.
2. Автоматично всім зазначеним раніше користувачам розсилається повідомлення про початок планування наступного періоду, і про терміни надання плану. Все це в «1С» можна реалізувати.
3. Наприклад, начальник відділу ІТ, в числі інших відповідальних, отримує матеріальну повідомлення і починає планувати, допустимо, наступний місяць.
4. Він вказує номер декади (тижня, точну дату - все залежить від обраної моделі), статтю витрати і суму. До речі, плануючи закупівлю нового комп'ютера, автоматичним можна спланувати його амортизацію за спеціальним або загальному графіком, спланувати графік оплати виходячи з договору з постачальником техніки і т.д.
5. Завершивши планування, менеджер оцінює свої плани, що щось змінює і ставить позначку.
6. Автоматично система формує повідомлення, що тоді-то такий-то змінює і ставить позначку.
7. Фінансовий директор, таким чином, одержує автоматично консолідовану інформацію від усіх відділів.
8. Потім, як правило, отримані плани не задовольняють фінансового директора (а може - генерального директора або акціонерів). Фінансовий директор або дає завдання підрозділам щось змінити, або в межах дозволеного змінює сам. Але з автоматичним попередженням всіх зацікавлених осіб.
9. У результаті в системі формуються прийнятні для всіх сторін (природно, з урахуванням їх ваги) бюджетів видатків і платежів.
10. Фінансовий директор закриває вказаний період для планування, після чого всім автоматично розсилаються оповіщення про затвердження (неможливості подальшої зміни) бюджетів.
Це спрощений варіант планування. Враховуючи вимоги конкретного менеджменту, процедура може бути простіше або складніше, наприклад:
1. Фінансовий директор може відредагувати планові суми, а начальник відділу ІТ їх ще уточнити. Тобто кількість операцій може бути різним.
2. Витрата на придбання техніки може розраховуватися як певний відсоток (норматив) від, скажімо, обсягу продажів. Тоді достатньо менеджерам спланувати продажу, як автоматично начальник відділу ІТ дізнається планову величину витрат по своєму відділу.
У результаті сформовані чіткі плани витрат і виплат підприємства на майбутній період. На практиці процедура розробки та затвердження таких планів займає від 3 до 10 днів залежно від складності бізнесу і швидкості прийняття рішень.
Для наочного прикладу пропонуємо подивитися на таблиці 10 як буде виглядати в пропонованій програмі бюджет руху грошових коштів нашої компанії.

Таблиця 10
Бюджет руху грошових коштів
Показники
Січень 2006
Лютий 2006
Березень 2006
Разом за період
Сценарій
Сценарій
Сценарій
Сценарій
Бюджет руху грошових коштів
4.00
4.00
4.00
4.00
Залишок коштів на початок періоду
0.00
86013
137183
0.00
Безготівкові грошові кошти
0.00
86013
137183
0.00
Готівкові кошти
0.00
0.00
0.00
0.00
Надходження за період
179900
637000
646100
1463000
Готівкові кошти
16100
7000
16100
39200
Безготівкові грошові кошти
163800
630000
630000
1423800
Виплати за період
93888
125300
93100.00
312288.00
Готівкові кошти
16100
7000
16100.00
39200.00
Безготівкові грошові кошти
77788
118300
77000.00
273088.00
Залишок грошових коштів на кінець періоду
86016
597713.00
690183.00
1373912.00
Готівкові кошти
0.00
0.00
0.00
0.00
Безготівкові грошові кошти
86016
597713.00
690183.00
1373912.00
Норма мінімального залишку грошових коштів
100 000.00
100 000.00
100 000.00
100 000.00
Потреба в додатковому фінансуванні
- 86016
- 497713.00
- 590183.00
- 590183.00
Таким чином, бюджетування - це своєрідний спосіб мислення категоріями планів і бюджетів, стрижень, навколо якого об'єднується діяльність підприємства, і що дозволяє підрозділам об'єктивно оцінювати і порівнювати свої результати, мотивувати на досягнення цілей.
Система бюджетування нерозривно пов'язана з обліком. Облік - це, перш за все, система збору і зберігання інформації. І основним завданням на цьому етапі є забезпечення повноти та достовірності врахованих даних, а також мінімізація їх втрат при передачі між співробітниками підприємства. Облік буває бухгалтерським, систематизуються збір і зберігання інформації про господарсько-фінансові операції з метою отримання фіскальної звітності, та управлінським, систематизирующим збір та зберігання первинних даних про господарсько-фінансової діяльності підприємства, що використовується для одержання інформації, необхідної для прийняття. Спільним для обліків є їхній об'єкт - фінансово-господарська діяльність підприємства. А це означає абсолютно формально, що інформація про реєструються в системі операціях принципово буде одноразово вводиться. На практиці це буде реалізовуватися наступними способами.
Кожен первинний документ породжує одну з декількох бухгалтерських (сукупності проводок) та управлінських операцій. Список і зміст цих операцій, природно, підлягають визначенню та налаштування до початку і протягом дослідної експлуатації. У загальному випадку, один господарсько-фінансовий документ може породжувати не одну операцію, а ланцюжок пов'язаних бухгалтерських та управлінських операцій. Крім того, синхронізація проведення відповідних бухгалтерських та управлінських операцій необов'язкова.
Якість обліку залежить від організації його ведення. Вирішення цієї проблеми в організаційній структурі (в частині відділів, які займаються обліком), регламент та засобах ведення обліку. Вони розробляються так, щоб інформація за фактичними операція для бюджетного управління надавалася менеджерам максимально оперативно і по всіх операціях, які впливають на виконання бюджетів підприємства. Окремим завданням є визначення організації введення даних для управлінського обліку, визначення того, які дані можна автоматично забирати з бухгалтерських програм, а які потрібно вносити вручну, або передавати з інших програм, в яких враховується операційна діяльність. А такий якісний програмний продукт для бюджетування «1С: Підприємство, Конфігурація« Фінансове управління »дозволяє вирішувати цю проблему максимально просто, без повторного введення даних і відставань даних у бюджетах від поточного часу.
Контроль є вибором системи стандартів і нормативів. Він визначає можливості аналізу і тим самим є формальним мовою, що описує цілі, які ми реально можемо досягти. Істотна частина контролю у бюджетному управлінні полягає в план-фактного порівнянні даних.
Контроль повинен виконуватися постійно, в поточному режимі і для найбільш критичних операцій заявник (бажаючий отримати результати операції) подає заявку на виконання, вказуючи оперативні параметри, чого він хоче добитися. Наведемо приклад:
Щоб витратити кошти, наприклад, співробітник у компанії робить заявку на виплату грошових коштів. Вказує необхідну суму, спосіб платежу, контрагента тощо, загалом, вказує відому йому управлінську аналітику. Заявка автоматично стає доступною керівнику заявника.
1. Керівник підрозділу перевіряє її доцільність, коректність і т.д. якщо все нормально - спрямовує її далі.
2. Фінансовий директор перевіряє наявність коштів у бюджеті за вказаною статтею грошових коштів, підрозділі, і в разі відповідності бюджету - встановлює пріоритет виплати.
3. У призначений день, коли підходить пріоритет, фінансовий директор включає заявку до реєстру платежів, щоб бухгалтерія провела затверджений платіж.
4. Далі бухгалтер отримує реєстр, в якості наказу платежів на конкретний день, формує первинні документи на оплату і т.д.
У цьому прикладі важливими є два моменти:
- Контроль та рішення про здійснення дії приймаються ще до цієї дії. При цьому сам контроль може бути багатоетапним. У результаті компанія впевнена, що робить тільки необхідні та ефективні дії.
- У разі невиконання кожного етапу його виконавець повідомляє попереднього причину своєї незгоди, щоб можна було внести зміни. Колектив працює злагоджено. Так, це певна бюрократія, яка збільшує кількість погоджень. Але в межах розумного, використовуючи сучасні засоби автоматизації виконання робіт на всіх етапах узгодження, включаючи передачу інформації.
Фаза аналізу необхідна для визначення сильних і слабких сторін бізнесу. Причому потрібно пам'ятати як про суб'єктивні, так і про об'єктивні фактори.
У бюджетному управлінні аналізу в першу чергу підлягають відхилення від планових величин. Спочатку основною причиною цих відхилень буде тривіальне неякісне планування (або надмірно оптимістичне, або надмірно песимістичне), але буквально через 3 - 9 місяців план-фактного відхилення через цих факторів вже будуть у межах 10 - 15%, а то й менше.
З іншого боку, корисними бувають і порівняння даних у динаміці, і структурний аналіз, і аналіз основних груп, і багато іншого. Нарешті, фінансовий аналіз, дозволяє оцінити наслідки кожного рішення, і вибрати оптимальне.
Спрямований для аналізу безліч, як і варіантів прийняття рішень. Бюджетування як система надає повний набір фінансової інформації для прийняття рішень, і самих можливих рішень у такому випадку буде не одне або два, а цілий спектр.
Таким чином, були розглянуті фази контролю та аналізу - заключні етапи управлінського циклу, які підлягають автоматизації і є обов'язковими ланками грамотно побудованої і безперебійно працюючої системи бюджетного управління компанією.
Бюджетування виконує структуроутворюючу роль у розвитку підприємства, проектуючи його майбутнє. Описавши в формальних термінах і цифрах майбутній стан через місяць, квартал, рік - всі співробітники починають розуміти, до чого прагне їх компанія і до чого вони повинні прагнути.
При автоматизації системи управління підприємством автоматизуються всі три фази: планування, контролю (обліку) і аналізу. Впровадження автоматизованої системи управління фінансами підприємства «1С: Підприємство, Конфігурація« Фінансове управління »дозволить всім службам нашого підприємства управляти своєю діяльністю: закупівлею, транспортуванням, прямими витратами. Це дасть можливість компанії працювати як єдиного цілого, встановлюючи єдині для всієї компанії цінності, цілі та правила гри, а також полегшить взаємодію між усіма службами і підвищить ефективність роботи самої компанії.
У програмі автоматизації реалізовується методика бюджетування, яка спрямована на підтримку діяльності керівників на всіх етапах управління. Налаштування програми бюджетування відбувається таким чином, що цілі бюджетування відповідають цілям розвитку компанії.
Результатом цього впровадження буде економія і засобів, та робочого часу, а тому що здійснюється із залученням фахівця, то матиме й деякі витрати, які згодом виправдаються.
На даний момент на нашому підприємстві встановлена ​​багатокористувацька програма «1С: Підприємство 7.7». Комплексна поставка даного продукту включає: платформу, типову конфігурацію «Торгівля + Склад», «Бухгалтерія», «Зарплата + Кадри» (виробництво, послуги, бухгалтерія, торгівля + склад, зарплата + кадри), і додаткову конфігурацію бухоблік УСН і фінансове планування. Це спрощений варіант, який входить в комплект постачання комплексної конфігурації. За період експлуатації протягом 30 місяців дана конфігурація себе окупила.
Витрати, пов'язані з придбанням і впровадженням програмного продукту «1С: Підприємство, Конфігурація« Фінансове управління »будуть наступні:
1. Вартість програмного продукту 2 тис. доларів - 60 000 рублів.
2. Визначення структури бюджетів, опис джерел, статей витрат і складання технічного завдання економістом для запрошеного програміста буде потрібно 15 чол. / годин.
- Заробітна плата штатного економіста становить 5 000 рублів на місяць.
- Середньоденна вартість 1 люд. / години економіста приблизно коштує: 5000: 22: 8 ≈ 28 рублів,
де 22 - кількість робочих змін,
8 - тривалість зміни.
У вартісному вираженні: 15 * 28 = 420 рублів.
3. Встановлення та налаштування програмного продукту, виконання технічного завдання запрошеним програмістом зажадає 10 осіб / годин. Середня вартість аналогічних робіт коштує 400 рублів на годину.
У вартісному вираженні: 10 * 400 = 4000 рублів.
Таким чином, загальна вартість придбаного, встановленого і налаштованого програмного продукту становитиме 64 420 рублів.
В якості підтвердження необхідності даного нововведення розрахуємо економію часу та коштів від впровадження даного заходу на етапі планування. Суттєвим недоліком у роботі на нашому підприємстві є значні витрати робочого часу на планування робочого дня, узгодження графіків завезення, доставок, платежів. У середньому на цю процедуру витрачається 3 години на день. Середньомісячна заробітна плата 1 керівника складає 4 795 рублів на місяць (середньогодинна заробітна плата 1 люд. / години становить 27 рублів). Після впровадження програмного продукту дана процедура буде займати 1 годину в день. Отже, економія часу становить 2 години, звідси умовна економія коштів - 54 рубля в день, 14 256 рублів на рік. Умовна економія коштів, включаючи всіх керівників, складе: 14 256 * 4 = 57 024 рублів в масштабах 1 року.
На підставі підсумків витрат та економії розрахуємо результат та ефективність від впровадження: 64420: 57024 = 1,13 років.
В якості елемента довгострокового планування з метою залучення оборотних коштів і збільшення прибутку пропонуємо впровадити напрям «Торгівля в кредит». Реалізація цього напрямку пропонуємо здійснити через укладення договору з банком «Російський стандарт». Пріоритетними напрямками в роботі банку є програми споживчого кредитування населення та поширення кредитних карт. Наше торговельне підприємство завдяки кредитуванню зможе залучити велику кількість потенційних клієнтів, тому що не у всіх споживачів бажаючих придбати собі спец.одяг, спец.услугі вистачає необхідних засобів. Для надання кредитів приватним клієнтам Банк "Російський стандарт» використовує найдосконаліші технології. Це дозволяє видавати кредити при пред'явленні тільки паспорта протягом 15 хвилин прямо на місці. Доступність та швидкість видачі кредиту дає можливість збільшити обсяг продажів на 20 - 30% за 1 - 2 місяці. Крім того, безкоштовна розсилка кредитних карт позичальникам з позитивною кредитною історією може значно розширити коло наших потенційних клієнтів, тому що люди зробили покупки в кредит в інших магазинах, в наступний раз прийдуть із кредитною карткою до нас в ТОВ «ТЕХНОАВІА».
Розрахуємо середньомісячну виручку у звітному році: 9427000: 12 = 785 583 рублів (9 427 тис. руб. - Це виручка від продажу товарів у 2005 році за даними форми № 2; 12 - кількість місяців).
Прогнозуємо, що за рахунок впровадження напряму «Товари в кредит» виручка повинна збільшитися на 30%: 785 583 * 30 = 235 675 рублів - приріст середньомісячної виручки, що за рік складе 235 675 * 12 = 2 828 100 рублів.
Таким чином, при збільшенні обсягу продажів на 20 - 30% на місяць при середній торговельну надбавку в 35% наше підприємство збільшить виручку на місяць на 235 675,00 рублів, що в річному обсязі складе 2828 100,00 рублів.
Собівартість проданого товару: 2828100: 1,3 = 2175462 рублів (1,3 - 30%-я націнка на товар). Вище ми вказували на націнку на товар у розмірі 35%, а в прирості 30% (1,3). Це пов'язано з тим, що банк «Російський стандарт» утримує за договором комісійну винагороду у розмірі 5%.
Продана націнка в цьому обсязі складе: 2828100 - 2175462 = 652638 рублів, що дозволить збільшити наш прибуток від реалізації товарів практично на ту ж величину, так як наші постійні витрати при впровадженні напряму «Торгівля в кредит» не збільшаться, а змінні тільки на незначну величину через збільшення транспортних витрат. Крім того, даний захід майже не вимагає додаткових витрат. Для впровадження потрібно оргтехніка (комп'ютер, модем, матричний принтер), яка на нашому підприємстві є. Робота в цьому напрямку потребує продавців - консультантів на програмному забезпеченні банку. Цю послугу банк надає безкоштовно.
Таким чином, в результаті даного заходу, ми не тільки залучимо додаткових покупців і підтвердимо звання лідера на ринку надання товарів і послуг населенню, а й збільшимо приплив оборотних коштів і отримаємо прибуток.
З метою максимізації припливу коштів підприємству ТОВ «ТЕХНОАВІА» слід розробляти широке розмаїття моделей договорів із гнучкими умовами форми оплати і гнучким ціноутворенням. Можливі різні варіанти: від передоплати чи часткової передоплати до передачі на реалізацію та банківської гарантії.
Розглянемо приклад порівняльної оцінки двох варіантів короткострокового фінансування підприємством - продавцем:
1. надання знижки заради якнайшвидшого покриття потреби в грошових коштах;
2. отримання кредиту без надання знижки.
За результатами аналізу дебіторської заборгованості підприємства ТОВ «ТЕХНОАВІА» пропонуємо встановити 3%-ную знижку з договірної ціни.
Важливим аргументом на користь надання знижок покупцям у разі дострокової оплати є той факт, що підприємство при цьому одержує можливість скоротити не тільки дебіторську заборгованість, а й обсяг фінансування, тобто обсяг необхідного капіталу. Справа в тому, що крім прямих втрат від інфляції підприємства - постачальник несе втрати, пов'язані з необхідністю обслуговування боргу, а також з упущеною вигодою від можливого використання тимчасово вільних грошових коштів.
Якщо середній термін оплати дебіторської заборгованості становить 30 днів, а підприємство надає покупцям 3%-ную знижку при оплаті за фактом відвантаження на початку місяця, то така знижка для підприємства буде порівнянна з отриманням кредиту за ставкою 12% (1 * 365 / 30).
Якщо підприємство залучає позикові кошти по 18% річних, то такі умови будуть для нього вигідними. У той же час для покупця, яка розміщує кошти в депозитах під 9% річних, така знижка також буде привабливою.
Таблиця 11. Розрахунок фінансового результату, руб.
Показник
Надання знижки
Кредит
1. Індекс цін
1,02
1,02
2. Коефіцієнт дисконтування
0,98
0,98
3. Втрати від знижки з кожної 1000 крб.
30
-
4. Втрати від інфляції з кожної 1000 крб.
-
1000-1000 * 0,98 = 20
5. Дохід від альтернативних вкладень капіталу
(1000-30) * 0,1 * 0,98 = 95,06
(1000 * 0,1) * 0,98 = 98
6. Оплата відсотків
-
1000 * 0,18 / 12 = 15
7. Фінансовий результат
95,06-30 = 65,06
98-15-33,33 = 44,67
Розрахунок показує, що підприємству вигідніше надати знижки покупцеві, ніж брати кредит у банку. У даному випадку, підприємство заощаджує 20,39 руб. з кожної 1000 крб. договірної ціни.
За 2006 рік ця сума складе 141 170,17 руб. (6923500 тис. руб. / 1000 руб. * 20,39).
Іншим способом впливу на прискорення розрахунків з покупцями є введення в розрахунок штрафних санкцій за затримку платежу. Система штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань покупцями, що формується в процесі розробки кредитних умов, повинна передбачати відповідні пені, штрафи і неустойки. Розміри цих штрафних санкцій повинні повністю відшкодовувати всі фінансові втрати підприємства - кредитора (втрату доходу, інфляційні втрати, відшкодування ризику зниження рівня платоспроможності та інші). Необхідно зазначити, що механізм санкцій не вигідний продавцю і покупцю, що пов'язано з системою оподаткування організацій. Згідно з вимогами Податкового кодексу РФ (частина друга) сума отриманих штрафів у повному обсязі є базою з розрахунку податку на додану вартість.
Взаємозв'язок терміну погашення дебіторської заборгованості та її вартості вимагає особливої ​​уваги. Даний факт повинен прийматися до уваги розробки ефективної кредитної політики.
Свідомої збільшення термінів розрахунків можна розглядати як спосіб залучення нових покупців. Найголовніше при цьому - точно визначити, що є в даній ситуації більш вигідним в боротьбі за нових покупців: надання знижки або збільшення терміну оплати. Можна сказати, наприклад, що при вартості капіталу 20% збільшення терміну розрахунків на один місяць (30 днів) рівнозначно зниженню ціни на 1,6% (20 * 30/365).
Іншим добре відомим способом стимулювання продажів і заохочення покупців є знижки при придбанні значних обсягів продукції. Пов'язане з цим скорочення доходів повинно компенсуватися зниженням витрат, що припадають на одиницю продукції.
Крім того, такі продажі сприяють прискоренню оборотності оборотних коштів підприємства, що призводить до скорочення потреби у фінансуванні і, отже, зменшує фінансові витрати підприємства.
Також, одним з важливих моментів в управлінні оборотним капіталом є визначення розумного співвідношення між дебіторською та кредиторською заборгованостями. При цьому необхідно проводити оцінку не тільки своїх власних умов кредитування покупців, але й умов кредиту постачальників сировини і матеріалів, з точки зору зменшення витрат або збільшення додаткового доходу, отримуваного підприємством при використанні знижок. Постачальники сировини і матеріалів надають нам знижку 5% при оплаті в момент відвантаження, або відстрочку платежу на 45 днів.
Оцінимо доцільність використання знижки з точки зору покупця, використовує для дострокової оплати кредит під 40% річних (таблиця 12).
Таблиця 12. Розрахунок фінансового результату (розрахунок на кожну 1000 руб.)
Показник
Оплата зі знижкою
Оплата без знижки
1. Оплата за матеріали, руб.
950
1000
2. Витрати з виплати відсотків, руб.
950 * 0,4 * 45/360 = 47,5
-
Разом:
997,5
1000

Як показує розрахунок, підприємству вигідно використовувати знижки і здійснювати дострокову оплату. Однак 5%-вий рівень знижки в даному випадку є мінімально допустимим, що і показують такі розрахунки:
1. Мінімально допустимий рівень знижки = 40% / 360 серпні 1945 = 5%.
2. Максимально допустима величина знижки = 1000 * 5% = 50 руб. з кожної 1000 крб.
За 2006 рік знижка складе 2526000 тис. крб. / 1000 * 50 руб. = 126 300,00 руб.
Таким чином, система знижок сприяє захисту фірми ТОВ «ТЕХНОАВІА» від інфляційних збитків та відносно дешевого поповненню оборотного капіталу в грошовій або натуральній формі.
З метою рефінансування дебіторської заборгованості пропонуємо використовувати таку форму, як факторинг.
Факторинг. Факторингові операції - спосіб фінансування торговельних операцій, що полягає в тому, що комісіонер викуповує рахунки дебіторів, вносячи авансом частину суми, що підлягає оплаті, і погашаючи рахунок при настанні терміну оплати. Сучасний факторинг допомагає підприємству боротися з негативними сторонами комерційного кредиту, тому що при цьому комісіонер бере на себе всі комерційні ризики, пов'язані з набутими рахунками, включаючи можливість несплати по них. Завдяки факторингу виробник отримує оборотний капітал.
Укладаючи договір факторингу, підприємство за винагороду поступається право вимоги боргу до свого дебітора. Причому компанія може поступитися як існуючий борг (термін платежу за договором купівлі-продажу між підприємством та контрагентом вже настав), так і майбутній. Майбутній борг припускає, що договір купівлі-продажу вже укладено, але право на отримання грошових коштів з контрагента ще не настав.
Підприємства, що вперше використовують факторинг, можуть зіткнутися з певними проблемами при обчисленні і сплаті податку на прибуток і ПДВ. Тому необхідно знання найбільш важливих аспектів оподаткування факторингових операцій, яке дозволить уникнути подібних проблем.
Розглянемо приклад застосування факторингу.
Підприємство вирішує використовувати факторинг в такій ситуації: здійснення торгівлі продукції матеріально-технічного призначення, товарів народного споживання в кредит становить 2 млн. руб. на рік, оборотність дебіторської заборгованості - 2 рази. Умови кредитування факторингової компанії: 20% - резерв дебіторської заборгованості; комісійні - 2,5% на середню дебіторську заборгованість, що підлягають сплаті при придбанні заборгованості; 10% від дебіторської заборгованості після обчислення комісійних і резерву. Відповідні процентні зменшують кредит.
Визначимо:
1) середню дебіторську заборгованість;
2) скільки отримає ТОВ «ТЕХНОАВІА» при використанні факторингу;
3) ефективну річну вартість факторингу.
1) Середня дебіторська заборгованість = здійснення робіт у кредит / оборотність = 2000 / 2 = 1000 млн. руб.
2) Дохід від факторингу тис. руб.
середня дебіторська заборгованість 1000
- Резерв (1000 тис. руб. * 0,2) 200
- Комісійні (1000 тис. руб. * 0,025) 1925
= До виплати відсотків 775
- Відсотки [775 тис. руб. * (0,1 / 2)] 38,75
= Отримані доходи 736,26
Вартість факторингу тис. руб.
комісійні (1000 тис. руб. * 0,025) 1925
+ Відсотки [775 тис. руб. * (0,1 / 2)] 38,75
= Вартість кожні 180 днів (360 / 2) 63,75
Оборот - 2 дні. Повна вартість факторингу = 63,75 * 2 = 127,5 тис. руб.
3) Ефективна річна вартість факторингу = річна вартість факторингу / отримані доходи = 127,5 / 736,26 * 100% = 17,3%.
Перераховані вище заходи і розраховане техніко-економічне обгрунтування від їх впровадження дозволяють зробити висновок про правильність напрямку обраного й запропонованого заходу з метою вдосконалення механізму управління фінансовим плануванням на підприємстві ТОВ «ТЕХНОАВІА».
3.1 Економічна оцінка проекту
Ми запропонували для підприємства, як елемент короткострокового планування бюджетування. Для підтвердження необхідності даного нововведення розрахували економію часу та коштів від впровадження даного заходу на етапі планування. На планування робочого дня, узгодження графіків завезення, доставок, платежів, у середньому витрачається 3 години на день. Середньомісячна заробітна плата 1 керівника складає 4 795 рублів на місяць (середньогодинна заробітна плата 1 люд. / години становить 27 рублів). Після впровадження програмного продукту дана процедура буде займати 1 годину в день. Отже, економія часу становить 2 години, звідси умовна економія коштів - 54 рубля в день, 14 256 рублів на рік.
Умовна економія коштів, включаючи всіх керівників, складе:
14256 * 4 = 57 024 рублів в масштабах 1 року.
На підставі підсумків витрат та економії розрахуємо результат та ефективність від впровадження: 64420: 57024 = 1,13 років.
В якості елемента довгострокового планування з метою залучення оборотних коштів і збільшення прибутку було запропоновано впровадити напрям «Торгівля в кредит». При збільшенні обсягу продажів на 20 - 30% на місяць при середній торговельну надбавку в 35% наше підприємство збільшить виручку на місяць на 235 675,00 рублів, що в річному обсязі складе 2828 100,00 рублів.
Було запропоновано 2 варіанти порівняльної оцінки короткострокового фінансування: 1 варіант - Надання знижки заради якнайшвидшого покриття потреби в коштах, який показує, що підприємству вигідніше надати знижки покупцеві, ніж брати кредит у банку. У даному випадку, підприємство заощаджує 20,39 руб. з кожної 1000 крб. договірної ціни.
За 2006 рік ця сума складе 141 170,17 руб. (6923500 тис. руб. / 1000 руб. * 20,39); 2 варіант - отримання кредиту без надання знижки, як показав розрахунок, підприємству вигідно використовувати знижки і здійснювати дострокову оплату. Однак 5%-вий рівень знижки в даному випадку є мінімально допустимим, що і показують такі розрахунки:
3. Мінімально допустимий рівень знижки = 40% / 360 серпні 1945 = 5%.
4. Максимально допустима величина знижки = 1000 * 5% = 50 руб. з кожної 1000 крб.
За 2006 рік знижка складе 2526000 тис. крб. / 1000 * 50 руб. = 126 300,00 руб.
Таким чином, система знижок сприяє захисту фірми ТОВ «ТЕХНОАВІА» від інфляційних збитків та відносно дешевого поповненню оборотного капіталу в грошовій або натуральній формі.
Також було запропоновано використання факторингу в такій ситуації: здійснення торгівлі продукції матеріально-технічного призначення, товарів народного споживання в кредит, оборот - 2 дні. Повна вартість факторингу = 63,75 * 2 = 127,5 тис. руб.
Ефективна річна вартість факторингу = річна вартість факторингу / отримані доходи = 127,5 / 736,26 * 100% = 17,3%.
Отже, всі запропоновані заходи та рекомендації мають на меті вдосконалювати систему фінансового планування підприємства ТОВ «ТЕХНОАВІА».

Висновок
У роботі розглянуто актуальні проблеми сучасного підприємства в умовах ринкової економіки, пов'язані з фінансовою планування і фінансовим управлінням.
В якості об'єкта практичного дослідження було обрано ТОВ «ТЕХНОАВІА». Використовуючи звітно-облікову інформацію про діяльність підприємства з позиції майнового і фінансового стану, був проведений аналіз фінансового стану та механізму управління фінансової стратегії конкретного підприємства.
Фінансовим результатом діяльності підприємства за 2005 рік був збиток, який утворився за рахунок перевищення сум операційних витрат над сумою одержуваного прибутку від основної діяльності підприємства. Проведений аналіз фінансово-економічної діяльності ТОВ «ТЕХНОАВІА» показав наявність негативної тенденції збільшення питомої ваги дебіторської заборгованості, зменшення запасів і вартості майна фірми.
У цілому положення підприємства не оптимістично. Незважаючи на зростання виручки (товарообігу) у 2005 році простежувалось збільшення собівартості товарів і комерційних витрат, а під впливом товарообігу став нижчий рівень витрат, відбулося зменшення питомої ваги грошових коштів, суттєво зросла частка кредиторської заборгованості.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Диплом
493.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Удосконалення фінансового планування на підприємстві на прикладі ВАТ Нафтоавтоматика
Дослідження фінансового планування на підприємстві на прикладі ТОВ Фірма
Удосконалення фінансового планування в ТОВ Племзавод Північно-Любинський Омської області
Удосконалення фінансового планування в ТОВ Племзавод Північно Любинський Омської області
Оптимізація системи фінансового планування на підприємстві ТОВ Монтажстрой
Ціноутворення в системі фінансового планування та фінансового контролю на підприємстві
Фінансове планування на підприємстві та його удосконалення
Методи фінансового планування на підприємстві
Методи фінансового планування на підприємстві

Нажми чтобы узнать.
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru