Травесті

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Травесті (від італ. Travestire - «переодягати») - вид комічної поезії, що сформувався в епоху Відродження в зв'язку із загальним розвитком бурлескної поезії. Комізм Т. будується на тому, що серйозний зміст виражається невідповідними йому образами і стилістичними засобами, а «піднесені герої» класичної античної або неокласичної (рідше - середньовічної) літератури виявляються як би «переодягненими» в блазнівське чуже їм шати.

Раніше всього Т. виникає в Італії. Ранніми зразками італійської Т. можна вважати Orlando riffato - іроі-комічну поему Франческо Берні (1541), що є відповідною переробкою Orlando Innamorato Боярдо і подібну ж переробку того ж сюжету, що належить перу Лодовіко Доменіко (1545). Але тільки в наступному столітті ми бачимо вже по-справжньому сформувалася Т., що знайшла, нарешті, свій основний об'єкт - образи античної давнини, насамперед настільки високо шанованою середньовіччям і гуманістами «Енеїди». Така «Eneide travestita» Лалл (1633), який знайшов собі численних наслідувачів.

У Франції найбільш яскравим твором цього жанру з'явилася знаменита свого часу «Eneide travestie» Скаррона (1648-1653). Так як Скаррон перервав свій виклад на восьмий пісні «Енеїди», то незабаром з'явилися спроби продовження. Більше самостійний d'Assoucy зі своїм «Ravissement de Proserpine». Був і ще цілий ряд подібних спроб у французькій літературі, але мало вдалих. Кілька виділяється в цьому ряду спроба травестіровать «Генріада» Вольтера, спроба, зроблена Монброном (1758).

Початок німецької Т., в кінці XVIII ст., Поклав Міхаеліс зі своїм «Leben und Taten des teuren Helden Aeneas». Erstes Märlein, 1771. Але цей твір, як і подальше аналогічне Ф. Беркало (1779-1783), були ще дуже слабкими. Більш вдалий зразок Т. дав лише А. Блумауер (1784-1788), що викликав ряд наслідувачів і послідовників у Німеччині і навіть за її межами. Різкі випади Блумауера проти єзуїтів, яскраві картини німецького побуту під покровом розповіді про Енея і його супутниках, вдале застосування комічного тони - зумовили досить велику популярність Блумауера і його травестірованной «Енеїди».

На англійському грунті Скаррона наслідував у своєму травестірованном Вергілія К. Коттон; але найважливішим пам'ятником Т. в Англії є «Hudibras» Бетлера (1669) - зла сатира на пуритан. З інших Т. можна назвати Т. 4 кн. «Енеїди» голландського поета П. Лангендіка (1735) і поему датського поета Гольберга (1754), травестіровавшего у своїй поемі ряд місць з «Енеїди». У Росії кінець XVIII ст. ознаменувався кількома травестірованнимі поемами. Одна з них - «Віргіліева Енейда, вивернуті навиворіт» Н. П. Осипова (1791) і з продовженням Котельницька (у 1801). Далі до того ж жанру належать «Ясон, викрадач золотого руна, у смаку нового Енея» Наумова (1794) і «Викрадення Прозерпіни» Котельницька і Люценко (1795). Всі ці твори зберегли тепер тільки історичне значення. Навпаки, понині зберегла свою свіжість високохудожня українська Т. - «Енеїда» І. Котляревського (1-е повне посмертне вид. 1842, написана ж була в період від 90-х рр.. XVIII століття і до 20-х рр.. XIX століття) . Була спроба травестіровать «Енеїду» і в білоруській літературі («Енаіда навиварат»; інший зразок Т. - «Тарас на Парнасі»).

У новітній європейській літературі жанр Т. розвитку не одержав і в значній мірі є зразком пережиточних жанрової форми. Окремо стоять музичні Т. Оффенбаха - «Прекрасна Єлена» та «Орфей у пеклі».

Список літератури

I. «Іроі-комічна поема», редакція і примітки Б. Томашевського, вид. Письменників в Ленінграді, Л., 1933 (передруковані з деякими скороченнями «Віргіліева Енейда, вивернуті навиворіт» Н. П. Осипова, «Закінчення Віргіліевой Енейди, вивернутої навиворіт» Олександра Котельницька, «Ясон, викрадач золотого руна в смаку нового Енея» І. Наумова, «Викрадення Прозерпіни» Є. Люценко і А. Котельницька)

Котляревський І., Енеіда, під ред. і з вступ. статтею У. Айзеншток, вид. «Книгоспілка», Київ, 1927

Карський Є., Білоруська Енеїда навиворіт, в сб.: Пошана, збірник Харківського історико-філологічного товариства, т. XVIII, Харків, 1909 (найкраще видання тексту збережених уривків білоруської «Енеїди» зі зведенням варіантів)

Дзяржинскі Вул., Випіси з беларускай літаратури XIX І XX ст., Менському, 1926, вид. 2-е (текст білоруської «Енеїди» і «Тараса на Парнасі»).

II. Стешенко І. П., Поезія І. П. Котляревського (до 100-літнього ювілею його «Енеїди»). 1 - І. П. Котляревський і Осипов. 2 - Котляревський у світлі критики, Київ, 1898 (відбиток з «Київської старовини», 1898, липень - жовтень)

Його ж, Енеіда Котляревського І Котельніцького в порівнянніі з іншими текстами, в сб. «Записки украінського наукового товариства в Київі», книга IX, Київ, 1912

Дашкевич М., Малоросійська та інші бурлескний (жартівливі) Енеїди, Київ, 1898 (відбиток з «Київської старовини», 1898, вересень)

Карський Є., Білоруси, т. III, Нариси словесності білоруського племені, 3 (Художня література на народній мові), II., 1922 (стор. 9-22 - Білоруська Енеїда навиворіт, стор 79-82 - «Тарас на Парнасі» ).

Для підготовки даної роботи були використані матеріали з сайту http://feb-web.ru/


Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Культура і мистецтво | Доповідь
10.7кб. | скачати

© Усі права захищені
написати до нас