Тлумачення правових норм

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ТЛУМАЧЕННЯ ПРАВОВИХ НОРМ

План

З'ясування і роз'яснення правових норм.

Способи тлумачення.

Суб'єкти тлумачення.

Види тлумачення.

Офіційне і неофіційне тлумачення.

Нормативне та казуальне тлумачення.

Тлумачення при колізії правових норм.

При правозастосуванні на стадії вибору правової норми, особливо актуальним стає з'ясування сенсу і змісту цієї правової норми. Інакше се можна застосувати помилково з усіма наслідками, що випливають звідси сумними соціальними наслідками: покарати невинного, здійснивши так зване об'єктивне зобов'язання, звільнити від відповідальності злочинця, зруйнувати сформовані майнові відносини і т.п.

І навпаки, точний вибір правової норми за її змістом і змістом, її владне (у необхідних випадках) застосування веде до впорядкування відповідних суспільних відносин до їх незворотного розвитку. А скільки логічних сутичок вирує навколо тих чи інших конкретних обставин правозастосування, скільки ерудиції, претензій на логічне та юридичне знання кидають учасники конкретного правозастосування в суперечку про сенс і зміст тієї чи іншої Правовий норми! Ось чому теорія права традиційно виділяє з теми правозастосування тему «Тлумачення правових норм», щоб спокійно, грунтовно розібратися в цьому найважливішому юридичному дійстві і перш за все відповісти на два питання: що таке тлумачення правових норм і чому виникає сама необхідність в такій юридичної діяльності?

Тлумачення правових норм розкривається як діяльність державних органів, громадських організацій, посадових осіб, громадян по з'ясуванню і роз'ясненню змісту і змісту правових норм.

І той, хто застосовує правову норму, і той, у відношенні якого застосовується ця норма, повинні переконатися, що її сенс і зміст саме такі, якими їх визначив законодавець.

Тому знайти ту чи іншу норму для застосування ще недостатньо. Треба ще зрозуміти, коли і чому вона з'явилася, які цілі ставили при її прийнятті, що, власне, вона встановлює, визначає.

І нелегке це завдання перед правоприменителем виникає об'єктивно.

Перш за все, вона породжена загальним характером правової норми, який не завжди враховує, не може врахувати всі конкретні ситуації, хоча і розрахований на їх типізацію, на більшість з них.

У процесі правозастосування відбувається оцінка фактів та визначення - чи підпадають ці факти під дію норми? Іноді це дійсно складне завдання.

Ось один з прикладів. Є правова норма, яка говорить, що у виборчій кампанії для реєстрації кандидата на посаду Президента необхідно зібрати і представити в Центральну виборчу комісію один мільйон підписів виборців. Встановлено відповідним виборчим законом та вимоги до порядку збору підписів, їх оформлення. Здавалося б, все ясно.

Проте, коли відбувалася в ЦВК перевірка оформлення підписів, виникали сумніви, а чи був призначений відповідає всім вимогам уповноважений по збору підписів, а чи існував насправді той чи інший збирач підписів, а підписався чи сам виборець або хтось за нього і т. д. Тому про всяк випадок можливі кандидати представляли списки із запасом, більше одного мільйона підписів.

У свою чергу ЦВК, тлумачачи норму про порядок оформлення підписів, став на такий шлях. Якщо виникали обгрунтовані сумніви щодо особи уповноваженого, збирача, то бракували всі списки, завірені сумнівним уповноваженим, складені сумнівним складальником. Іншими словами, за відсутності в законі (правовій нормі) точного порядку «вибракування» підписів ЦВК не визнавав всі підписи, зібрані сумнівними збирачами. З цим не погоджувалися кандидати і вважали, що «вибракуванню» повинні підлягати лише конкретні підпису, щодо яких існували докази їхньої недійсності, фіктивності. У наявності різне тлумачення правової норми, те що через її загального характеру.

Верховний Суд РФ за скаргами кількох незареєстрованих кандидатів став на позицію кандидатів і інакше, ніж ЦВК, оцінив факти, а також інакше витлумачив правову норму. За оцінкою суду виходило значно меншу кількість пропущених підписів. Вся ця ситуація свідчить, що у суду інше, ніж у ЦВК, розуміння правової норми. За відсутності в законі прямих вказівок як поступати з усіма підписами при «сумнівності» складальника, при порушеннях, допущених уповноваженим, суд став на позицію приватноправового, а не публічно-правового підходу до оцінки підписів. Суперечка розглядається на основі цивільно-правового судочинства. На думку суду, кожен підпис повинна бути перевірена, хоча суд не роз'яснив як це можна зробити фізично. Але це вже були недоліки закону. Такий підхід спонукав Верховний суд скасувати кілька рішень ЦВК про відмову в реєстрації кандидатам, у яких виникли проблеми з підписами.

Варто зауважити, що в цьому випадку з'ясування змісту відповідної правової норми («всі» підписи бракуються або тільки конкретно встановлені, «поодинокі») відбувалося по конкретних спорах, «роз'яснення» давалося Верховним Судом також по конкретних спорів.

Крім конкретизації загального характеру норми, наповнення його конкретним змістом, тлумачення (з'ясування і роз'яснення) майже завжди вимагають і так звані оціночні поняття, широко використовувані в понятійному апараті юридичних норм. «Виробнича необхідність», «розкрадання в особливо великих розмірах», «достовірна інформація», «культурна спадщина», «незаможні», «кожен» і т.п. все це приклади так званих оціночних понять. Ці поняття охоплюють кількісне і якісне зміст правових норм. Перевірка можливості, обгрунтованості їх поширення на ті чи інші фактичні обставини та стає об'єктивною завданням при тлумаченні правової норми.

Відбувається деталізація, конкретизація оціночних понять, їх примірка для поширення правової норми на конкретні фактичні обставини. Покажемо це на деяких прикладах.

Наприклад, в 1953 році з'явилося поняття «розкрадання в особливо великих розмірах». І тільки після роз'яснення, що мова йде про розкрадання понад 25 000 рублів (у масштабі тодішніх цін), застосування поняття про розкрадання в особливо великих розмірах стало можливим. Відбулася кількісна конкретизація оціночного поняття. «Виробнича необхідність» як підставу тимчасового переведення працівника на іншу, як правило, менш оплачувану роботу - ще один приклад. Так, таке поняття в правовій нормі є, але чи підходить конкретний випадок до цієї «необхідності»?

В силу якихось конкретних якісних обставин від такого переведення виграє виробництво (чи буде дотримано термін виконання зобов'язань, чи буде досягнута необхідна якість продукції тощо)? З яких характеристик полягає взагалі «виробнича необхідність»? Чи не постраждає основна робота? Все це конкретизується, розкривається при оцінці такого поняття, стосовно конкретної ситуації.

«Тяжкі тілесні ушкодження». Чим вони відрізняються від ушкоджень, що спричинили легкий розлад здоров'я? Який критерій лежить в основі відмінності одних пошкоджень від інших? Термін лікування, наслідки? Що має місце в конкретному випадку? Все це також предмет тлумачення (з'ясування).

Нарешті, в текстовому, граматичному викладі норми можуть бути невдалі, неточні формулювання, та й просто помилки, неясності, що виникають з відмінностей між тим, що хотів сказати законодавець і що сказав на самому справі.

Зрозуміло, розрив між думкою і її словесним вираженням через огрубіння, можливих неточних, і навіть помилкових формулювань - це проблема не тільки і не стільки норми права, скільки психології, лінгвістики, інших наук. Це і філософська проблема. Недарма кажуть: «думка висловлена ​​- брехня». Але для теорії права всі ці аспекти є власною, специфічною проблемою тлумачення правової норми.

І в цьому випадку з'ясування сенсу, мети, призначення норми також є найважливішою юридичної завданням. Причому - підкреслю - перевірку тексту правової норми завжди треба здійснювати за офіційним текстом, тому що неточності, в тому числі навіть друкарські помилки, дуже поширені в різних збірниках нормативних актів, брошурах, навіть підручниках (дати, структурні позначення і т.п.). Тому користуватися треба офіційними зборами законодавства, кодексами, словом, офіційними виданнями, якщо виникають сумніви в граматичному вираженні норми.

Тлумачення правової норми - це завжди процес мислення, і складається він з двох етапів. Перший - це з'ясування змісту і змісту норм «для себе», для реального, фізичного, конкретного правоприменителя. Це, так би мовити, процес тлумачення «усередину». Другий етап - це роз'яснення змісту і змісту норми «зовні», для адресатів правозастосування, для учасників правозастосовчого процесу. Роз'яснення - це підсумок з'ясування, виражений суб'єктами тлумачення у відповідних формах, які ми розглянемо трохи нижче.

Які ж способи тлумачення виділяє теорія права?

Дореволюційна вітчизняна юридична література основну увагу приділяла граматичному і логічному тлумаченню, зводячи до цих двох способів і такі, як систематичне і історичне тлумачення. Але сучасна теорія права розглядає всі чотири основних способи: граматичне, систематичне, історико-політичне, логічне тлумачення.

Граматичне тлумачення. Воно полягає, по-перше, в з'ясуванні тексту, його граматичних форм (число, рід, відмінки, закінчення, навіть коми). Значення ком показує відомий приклад: знаменитий вираз, сенс якого залежить від місця комою, «страчувати не можна помилувати». По-друге, з'ясування словесних, термінологічних виразів і, перш за все, з'ясування термінів, наприклад «конституційний лад», «узурпація» і т.д. Сюди ж належать і «оціночні поняття», про що йшлося вище. По-третє, специфічні форми вираження правових приписів: замість форм повинності вживаються інфінітивні форми. Говориться «не повинен», а те, що адресат «робить». Це питання ми розглянули вище, в аспекті про пряме дії Конституції. По-четверте, окреслюються морфологічні і синтаксичні структури. Наприклад, коли ми зустрічаємося в Конституції зі словом «громадянин», то розуміємо, що мова йде про громадянина Російської Федерації, а коли зі словом «кожен» (кожен має право ...), то розуміємо, що мова йде про громадянина Російської Федерації , іноземною громадянина, особу без громадянства.

Прикладом граматичного тлумачення стало одна справа, пов'язане з правом громадянина іншої держави засновувати в Росії газету.

Стаття 7 Закону про засоби масової інформації встановлює, що не може виступати засновником газети громадянин іншої держави або особа без громадянства, яка не проживає постійно в Російській Федерації. Виникло питання про застереження «не проживає постійно в Російській Федерації». Чи відноситься це тільки до особи без громадянства або до громадянина іншої держави? Зацікавлені особи вважали, що так, відноситься. Мовляв, якщо іноземний громадянин постійно проживає в Росії, то він може засновувати газету.

Однак граматичний аналіз офіційного тексту показав, що використання законодавцем закінчення в однині - «не проживає постійно» - відносить право на заснування газети тільки до особи без громадянства, а ніяк не до «громадянинові іншої держави». І за рішенням суду свідоцтво про реєстрацію газети, заснованої громадянином іншої держави, було визнано недійсним.

Але граматичне тлумачення - це ще іноді перевірка грамотності, акуратності при редагуванні нормативно-правового акту. І справа при цьому не обмежується спогадом про «карати не можна помилувати».

Дивна історія з ще однієї коми трапилася в Указі Президента Російської Федерації «Про заходи щодо розвитку органів юстиції Російської Федерації» (1996 р.). В одному з абзаців вже розісланого тексту цього Указу значилося: Міністерство юстиції здійснює «контроль за відповідністю відомчих нормативних правових актів Конституції Російської Федерації федеральних законів, указам і розпорядженням Президента Російської Федерації». Виходило, що контроль здійснюється за відповідністю Конституції федеральним законам. Виявляється, була пропущена кома між словами «конституція» і «федеральним законам». Довелося. відкликати первинний текст і замінювати його іншим, з комою.

Систематичне тлумачення. Кожна норма права повинна розглядатися в зв'язку з усією системою правових положень. Як зазначалося ще в дореволюційній юридичній літературі, навіть нові правові норми розвивають найчастіше вже існуючі закони і зрозуміти, чому і як вони їх замінюють, - «святе діло» правоприменителя. Сюди ж - до систематичного тлумачення - стосується з'ясування місця правової норми в системі інших правових норм. Припустимо, аналіз Конституції будь-якої держави показав, що місцеві суди (світовий суддя) не перебувають в Конституції в розділі «судова влада». Чи означає це, що дана категорія судів взагалі не відноситься до судової влади? Систематичне тлумачення в даному випадку дає підставу для такого висновку і, відповідно, критичних зауважень.

Історико-політичне тлумачення. Це аналітичний процес, коли розглядається норма з урахуванням тієї історика-політичної обстановки, в якій вона приймалася. При цьому відбувається і зіставлення норми з існуючою ситуацією.

Дійсно, для повного розуміння правової норми виявляється необхідним простежити, коли вона виникла, як розвивалася. Це не означає, що історичне тлумачення може спотворити застосування норми або взагалі призупинити процес правозастосування. Зрозуміло, немає. Але історичне знання дозволяє застосувати право доцільно, справедливо, обгрунтовано, законно, словом, дотримати всі зазначені вище принципи реалізації права.

Логічне тлумачення. Це спосіб тлумачення припускає використання законів формальної логіки для з'ясування сенсу, змісту, норми права, її співвідношення з іншими нормами.

У цей процес слід включати правила оперування поняттями, щоб мати правильні судження, робити правильні умовиводи. Цілком неприпустимі умовиводи помилкові, які можуть просто спотворювати правозастосування. Втім, іноді це відбувалося до історії вітчизняної правової системи навмисно, на догоду корисливим цілям, боротьбі за владу. Так, в кінці 20-х початку 30-х років і процесі колективізації для "обгрунтування" виселення «куркулів» їм - куркулям - висували звинувачення за статтею 107 КК РРФСР «кримінальна відповідальність за спекуляцію». Стаття 107 встановлювала відповідальність за скупку і перепродаж з метою наживи того чи іншого майна. Тому робилися висновки, що якщо у селянина було запаси зерна (насправді для посіву, залишки врожаю тощо), то це нібито був замах на спекуляцію, тобто приготування до продажу з метою наживи. У наведеному прикладі в основу лягли «задані», кон'юнктурні умовиводи. Виявляється, навіть свавілля, злодійства, а в даному випадку вся колективізація - це, як виявилося в кінцевому рахунку, було, по суті, геноцидом проти власного народу - «потребують» в будь-якому правовому обгрунтуванні.

Дуже часто правова норма формулюється таким чином, що встановлюються виключення з правил - і тоді логічний аналіз має спрямовуватися на з'ясування умов цього виключення.

Логічний спосіб тлумачення в результаті призводить до визначення обсягу тлумачення - він може бути буквальним, або розширювальним, яких обмежувальних. Приклад розширювального тлумачення, який свого часу зробив Держарбітраж СРСР, - це прирівнювання угоди, що укладається з допомогою ЕОМ, до письмової угоди. Приклад обмежувального тлумачення - частина 2 статті 38 Конституції України встановлює, що «турбота про дітей, їхнє виховання - рівне право й обов'язок батьків». Очевидно, що в даному випадку мова йде про неповнолітніх дітей, тому що працездатні діти, які досягли 18 років, повинні самі піклуватися про непрацездатних батьків. У даному випадку правова норма стає зрозумілою в результаті використання двох способів: логічного і систематичного.

Буквальне тлумачення має місце тоді, коли обсяг тлумачення повністю збігається з текстом правової норми, коли відсутня розширювальне і обмежувальне тлумачення. Це все - процес з'ясування правової норми.

У свою чергу роз'яснення «зовні» усвідомлює правової норми здійснюється офіційно, тобто спеціально уповноваженим на це державним органом.

Такі роз'яснення можуть бути надані як при розгляді конкретної справи, так і при узагальненні судової практики. Відповідно до статей 126 і 127 Конституції РФ офіційні роз'яснення з питань відповідної судової практики дають Верховний Суд РФ і Вищий Арбітражний Суд РФ.

Особливий вид тлумачення - це так зване автентичне тлумачення, коли роз'яснює норму сам державний орган, який прийняв цю правову норму (закон, постанова і т.п.). Наприклад Державна Дума, прийнявши постанову про денонсацію «Біловезьких угод», укладених у 1991р., Витлумачила свою ж постанову в особливому постанові таким чином, що, мовляв, юридичних наслідків постанову Думи не має.

Мова йшла про постанову Верховної Ради РРФСР від 12 грудня 1991 року, яким було денонсовано Договір від 1922 року про утворення СРСР.

15 березня 1996 Держдума відмінила своєю постановою постанову Верховної Ради РРФСР від 12 грудня 1991р., Назвавши свою постанову «Про поглиблення інтеграції народів, що об'єдналися в СРСР». А потім прийняла постанову, зміст якого зводився до того, що постанова від 15 березня 1996 року - це політична заява і юридичних наслідків не породжує.

Офіційні, в тому числі автентичні, види тлумачення є легальними, випливають, як правило, з виникаючих великих соціально-політичних проблем, які створює сам законодавець. Так, наприклад, прийнявши 27 грудня 1990р. норму про оголошення 7 січня в Росії (Різдво Христове) неробочим днем, законодавець змушений був роз'яснити, як бути з цим неробочим днем прихильників інших віросповідань (було роз'яснено, що за бажанням вони також можуть не працювати в цей день).

Суб'єктами тлумачення можуть бути спеціально уповноважені державні органи (суди, перш за все), органи, самі прийняли правову норму (якщо вони мають повноваження на автентичне тлумачення). Виникає питання - а громадянин може бути суб'єктом тлумачення? Так, для себе, для з'ясування сенсу і змісту правової норми може. Проте тлумачення правової норми, здійснене громадянином, не є офіційним, не є обов'язковим, хоча може використовуватися для правотворчої ініціативи та інших активних дій у правовій сфері.

Коментарі вчених, які супроводжують кодекси, інші нормативно-правові акти, є важливим, авторитетним, але також неофіційними тлумаченням.

Нарешті, розрізняють нормативне і казуальне тлумачення. У першому випадку мова йде про формування в процесі офіційного тлумачення загальних, конкретизують і деталізують норму правоположеній (наприклад, правоположенія, які містяться в керівних роз'ясненнях Пленуму Верховного Суду РФ).

Конкретизація при такому вигляді тлумачення веде до формулювання також загальних, нормативних положень, але більш конкретні, ніж ті, які сформульовані в правовій нормі, особливо це стосується оціночних понять.

По конкретній справі на відміну від нормативного тлумачення може здійснюватися казуальне тлумачення. Таким було тлумачення за відомим справі Мартинюка (1940 р.), яке, однак, призвело до появи у вітчизняній правовій історії інституту відшкодування шкоди з рятування майна.

Особливі труднощі виникають при тлумаченні правової норми, коли треба заповнити прогалини у праві. Це той випадок, про який йшлося вище, який ми називали «аналогією закону».

Ще одна проблема - тлумачення правової норми при прямому дії Конституції. Це проблема тлумачення конституційних норм. Вони мають дуже загальний зміст, і завжди виникає питання про їх прямому застосуванні до конкретних ситуацій, чи підходять ці ситуації під дію конституційної норми. Це питання було висвітлено вище, в темі реалізації права.

І, нарешті, тлумачення при колізії правових норм. Такі ситуації виникають, коли різні норми, з різним суперечливим змістом регулюють одні й ті ж суспільні відносини. Причини колізій дуже різні: помилка законодавця, несвоєчасне оновлення законодавств, акти, фактично втратили силу (Фуси), збереження «старих» актів при прийнятті нових, конфлікти норм міжнародного права та національного права і т.д.

Теорія права сформулювала кілька способів тлумачення в цих ситуаціях, пріоритет над нормами внутрішньодержавного права норм міжнародного права (при схваленні, підписання, ратифікації відповідних договорів, декларацій, конвенцій, в яких містяться ці норми), пріоритет спеціальних норм над загальними нормами, пріоритет федеральних законів над нормами суб'єктів Федерації.

Розвивається в рамках теорії права новий напрям - «логіка права» - спеціально вивчає логічні прийоми, за допомогою яких здійснюється тлумачення права. Ця логіка розвивається на розумінні права як деонтіческой (нормативно розпорядчої) інформації і має великі перспективи.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Реферат
50.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Тлумачення кримінально-правових норм та його види Чинність кримінальних законів у просторі
Тлумачення норм права 2 Аспекти тлумачення
Тлумачення норм права 2
Тлумачення норм права 2
Тлумачення норм права
Тлумачення норм права 4
Тлумачення норм права
Тлумачення норм права 3
Тлумачення та кваліфікація норм права
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru