додати матеріал


Технологія виховання

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати


МІНІСТЕРСТВО СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Федерального державного освітнього закладу

ВИЩОЇ ОСВІТИ

«ІЖЕВСЬКА ДЕРЖАВНА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКА АКАДЕМІЯ»

ФАКУЛЬТЕТ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ

Контрольна робота

Технологія виховання

Виконала: студентка 2 курсу

А.А. Вежеева

Іжевськ 2008

Зміст

Введення

  1. Сутність, цілі, завдання та види виховання

  2. Педагогічні принципи виховання та особливості їх реалізації

  3. Методи виховання

  4. Форми виховання

Висновок

Список літератури

Введення

Педагогіка з моменту свого зародження і до середини ХХ ст. Займалася майже виключно питаннями навчання і виховання дітей. Але педагогічні дослідження військової і правоохоронної діяльності, проблем вищої школи, котрі розгорнулися з 50-х років, показали наявність педагогічних проблем і продуктивність цілеспрямованих педагогічних рішень у роботі з дорослими.

Виховання - цілеспрямований процес формування найважливіших соціальних якостей особистості як громадянина суспільства і носія загальнолюдських цінностей: духовних, світоглядних, патріотичних, гуманних, демократичних, моральних, правових, культурних, естетичних, трудових та інших Вихованням досягається підготовка людини до життя в соціумі, в суспільстві , серед людей, до цивілізованої поведінки, формування у нього громадянськості, любові до Батьківщини, навколишньої природи, сім'ї, працьовитості, гуманізму, поваги до закону, прав і свобод людини, до загальнолюдських цінностей, навчання розумного задоволення своїх потреб, способам самореалізації можливостей. Результатом виховання є вихованість конкретної людини, спільності громадян. Вихованість залежить від освіченості, навченості і розвиненості людини і в свою чергу впливає на них.

1. Сутність, цілі, завдання та види виховання

Виховання - процес комплексний. Існує філософія виховання, соціологія виховання, психологія виховання. У педагогічному плані виховання - це процес формування та безперервного вдосконалення вихованості особистості - одного з найважливіших педагогічних та соціально значущих властивостей. Сутність виховання - в ​​доданні вихованості характеристик:

- Цивілізованих соціально орієнтованих відносин до життя, суспільства, людей, праці і відповідної поведінки;

- Активності в самоформування для повної реалізації себе в житті і самоствердженні при безумовному дотриманні норм моралі та права;

- Громадянськості, любові до Батьківщини, працьовитість, гуманізм, демократизм, культурному відношенні до природи, сім'ї, здоров'ю і такому ж задоволенні своїх потреб.

Істинно вихований не той, хто знає, як вести себе, і вміє це робити, а той, хто вести себе інакше не може. Метою виховання і виступає формування такої вихованості, а завданнями - формування її компонентів. Останнє визначає існування в системі виховання взаємопов'язаного комплексу видів виховання: патріотичного, громадянського, морального, гуманістичного, демократичного, економічного, трудового, екологічного, естетичного, сімейного, фізичного, в дусі здорового способу життя.

Вихованість - інтегральний продукт стихійних і цілеспрямованих педагогічних впливів. Педагогіка досліджує останні і розробляє шляхи перетворення стихійних в регульовані і оптимально удосконалювані. Складні і відповідальні завдання виховання можуть бути вирішені тільки в єдності з освітою, вихованням і розвитком особистості.

2. Педагогічні принципи виховання та особливості їх реалізації

Будучи підсистемою в загальній системі формування особистості, виховання саме повинно бути системно, володіти усіма притаманними педагогічним системам елементами, де все має бути взаємопов'язане, взаємообумовлене, узгоджено. Виховання стає справді педагогічним, перетворюється на педагогічну систему, в процес, в вид педагогічної діяльності, коли усвідомлюється його мета, організується і проводиться підпорядкована мети система педагогічної роботи, характерна особливим, які виховують змістом, формами, умовами, методами, прийомами, засобами.

Виховання, як і інші види педагогічної діяльності, закономірно. Ці закономірності специфічні, бо специфічні цілі, завдання виховання, зміст, форми, методи, як і сама вихованість. Принципи виховання засновані на розумінні їх і досвіді виховання людей. Вони відповідають на три педагогічних питання: чому виховувати? як організувати? якими методами досягти? Звідси і три групи принципів: змістовні, організаційні і методичні. Вони тісно взаємопов'язані, перекривають один одного і реалізуються в єдиному комплексі.

Змістовні принципи виховання дозволяють відбирати й удосконалювати зміст виховання і педагогічні впливи з урахуванням мети виховання, ставити вихователю і самоформірующемуся людині проміжні цілі і завдання, конкретизувати їх з урахуванням особливостей людини, групи, часу, місця і умов.

Принцип виховної цілеспрямованості зобов'язує всю роботу формуючого себе людини і роботу з ним будувати з установкою на підвищення рівня вихованості, на досягнення виховного ефекту, але з думкою у свідомості: «Не нашкодь!» (Люди псуються легше, ніж виправляються; невихованість легше попередити, ніж подолати). Без прагнення керуватися цим принципом, без ясних цілей і підпорядкованості їх досягненню змісту виховних зусиль виховні можливості можуть перетворитися на «віднесені вітром». Важливо прагнути у вихованні до повного досягнення його цілей, вживати всіх заходів до цього.

Принцип цивілізованості і творенням наказує за будь-якої виховної роботи, за будь-якої конкретизації відповіді на питання «чому виховувати?» Пам'ятати, що головне - це підвищення, а не придушення людини, сприяння у його підйомі на рівень цінностей і досягнень людської цивілізації, культури, інтелекту, а не окремої корпоративної групки, не тимчасовим, а довготривалим життєвим інтересам у самореалізації та самоствердженні. Головне - допомогти стати гідною загальної поваги особистістю та індивідуальністю, громадянином світу, сином своєї Батьківщини і народу Росії, продовжувачем вікових традицій, творцем, активним творцем. Місце і роль виховання в тому, щоб пробудити, розвинути, посилити прагнення кожної людини до цього, зробити це стрижнем, стратегічною лінією в своєму житті не на словах, а на ділі, не колись потім, а в будь-якому віці, тут і зараз .

Принцип зв'язку з життям і діяльністю підкреслює необхідність конкретизації цілей і завдань виховання людини з урахуванням далекої перспективи і наявних умов, етапу життя, що стоять перед ним в даний час завдань, здійснюваної діяльності. Так, зміст виховання школярів, студентів і фахівців-практиків, маючи довготривале загальне, включає і відмінності. Те ж можна сказати і про зміст виховання вчителів, інженерів, лікарів, військових, юристів і т.д.

Принцип змістовної наступності і безперервності виховання, спираючись на закономірну безперервність відбуваються в людині по ходу життя змін, вказує на необхідність конкретизувати завдання виховання з урахуванням віку, що проводилася до цього роботи, реального рівня вихованості. Необхідно наполегливо продовжувати лінію на досягнення довгострокової мети виховання, спиратися на досягнуте.

Наступність повинна бути і при переході людини з однієї системи виховання в іншу. Наприклад, система виховання у вузі повинна продовжувати ту, яка існує в школі, але піднімати планку вихованості до висот, потрібних дорослій людині і фахівцеві для самостійного життя і професійної діяльності.

Організаційні принципи виховання дозволяють домогтися злагодженості та порядку у виховній роботі.

Принцип підпорядкованості виховання інтересам цілісного формування особистості і його взаємозв'язок з освітою, навчанням і розвитком особистості. Він відповідає цілісності особистості і умов успішності впливів на неї. Не можна вдосконалити окремі якості, не впливаючи на інші. Не можна досягти мети, удосконалюючи навіть 10-15 якостей, але по черзі. Не можна добитися успіху, коли на одних заходах намагаються тільки виховувати, на інших - тільки вчити. Не можна спочатку вчити, а потім виховувати, і навпаки. Не можна одним людям займатися вихованням, іншим - навчанням, третім - освітою, четвертим - розвитком. Процес виховання за всі підставах повинен бути цілісним.

Принцип єдності виховання і самовиховання, педагогічного керівництва з ініціативою і самостійністю особистості. Дороги, які ми самі вибираємо, роблять нас такими, якими ми є. Ніхто не може змусити людину бути вихованим. Навіть сто вихователів не в змозі добитися того, на що здатний сама людина, якщо захоче. Можна змусити людину підняти руки, повернутися направо, сісти, але ніхто не може змусити його бути переконаним у чомусь, вважати щось правильним і цінним, пристрасно бажати чогось і віддавати себе цілком досягненню мети. Виховання без самовиховання, без відкритості людини виховним впливам, без його вільного вибору рухатися разом з педагогом до єдиної виховної мети неефективно і навіть шкідливо.

Організація самовиховання людей у різних установах, організаціях, сім'ї - найбільш демократична форма педагогічної роботи, що набуває особливої ​​важливості в умовах сучасних тенденцій і підходів до вільного розвитку особистості. Без неї виховний процес схожий на спробу рухатися без двигуна. Самовиховання людей студентського та наступних віків - найбільш підходящий для них спосіб особистісного зростання, самореалізації та самоствердження.

Принцип єдності виховує середовища, колективу і діяльності орієнтує на всебічний облік виховують реальностей життя при організації системи виховання і в процесі виховання, а також максимально можливе виключення несприятливих впливів.

Про середовищі, пов'язаної з положенням в сім'ї, поза стінами навчального закладу або трудового колективу, вже сказано вище. Якщо в ній є щось несприятливе, треба зробити все можливе, щоб змінити на краще, посилити цілеспрямовані виховні впливу, змінити середовище, максимально активізувати самовиховання.

Особливу роль педагог відводить первинного колективу, членом якого є особистість і середовище якого утворює безпосереднє оточення. Діяльність - потужний фактор, що робить багатогранне психологічне та педагогічне, в тому числі і виховне, вплив на людину. Параметри здійснюваної діяльності - її цілі, завдання, організація, умови, засоби, методи, результати - формують у нього пов'язані з ними погляди, переконання, особисті цінності, плани, бажання, інтереси, відносини і інші елементи вихованості.

Методичні принципи виховання побудовані на основі виявлених у великому досвіді та спеціальних дослідженнях закономірних залежностях між методами виховних впливів і результатами.

Принцип терплячою наполегливості, оптимізму та доброзичливості у вихованні відображає складність відшукання ефективних шляхів і методів досягнення бажаних педагогічних наслідків, необхідність наполегливих і терплячих пошуків, без зривів при невдачах і з вірою в успіх. Невіра у можливості виховання - випадок не рідкісний. Воно загострилося в обстановці загального зниження моральності і культури російського суспільства, авторитету влади, безкарності багатьох людей, що переступили закон.

Виховання завжди було найскладніші справою. Не можна не визнати, що нині вона дійсно зіткнулося з великими труднощами, але так було не раз в історії людства, і потрібні засоби та шляхи завжди знаходилися. Робота вихователя з вірою в успіх наближає і збільшує його. Оптимізм вихователя передається всім, з ким він працює. Чим більше оптимізму, тим менше роздратування, причіпок, докорів, звинувачень, покарань, тим більше хорошого настрою, бадьорості, доброзичливості.

Принцип авторитету вихователя та педагогічного співробітництва. У вихованні величезне значення має особистість того, хто виховує, його взаємини з людиною, на якого він впливає. Досвід свідчить, що при всій різноманітності стилів, педагогічних систем, методів і методик, що призводять до успіху, загальною умовою успіху виступає авторитет вихователя і атмосфера відносин, яка іменується педагогічним співпрацею. Авторитет вихователя - це особливе ставлення до нього виховуваних, характерне добровільним визнанням ними його достоїнств, переваги в знаннях, майстерності та досвіді, його порядності, чесності, справедливості. Виховувати успішно може лише той, до кого тягнуться, а не той, від якого бігають.

Педагогічна співпраця - це така побудова спільної роботи, якій притаманне обопільне прагнення вихователя і виховуються до досягнення єдиної мети, отриманню цікавить обох результату, взаєморозуміння, повага один одного, отримання задоволення від спільної роботи.

Принцип виховує діяльності констатує факт стійких залежностей між усіма елементами діяльності та відповідними виховними впливами їх на людину. Діяльність може бути ігрової, навчальної, громадської, трудової, управлінської, дослідницької і т.д. Виховує вплив посилюється зі збільшенням інтересу, захопленості людини нею, роботою з самовіддачею. Високоефективний, творчий, захопливий людини праця - не тягар, а життя людини, який знайшов себе у цій праці.

Формальне, байдуже, маловідповідальних, безініціативно ставлення шкідливо не тільки для справи, а й для виховання самої людини.

Принцип гнучкого комплексування методів і такту у вихованні. У педагогіці немає поганих чи добрих методів. Кожен хороший до місця і до часу, а також в гнучкому і обгрунтованому поєднанні з іншими, в комплексі.

Потрібні почуття міри, психолого-педагогічний такт в застосуванні різних методів і впливів. Слід керуватися, наприклад, такими правилами:

- Не пригнічувати активність виховуються своєю надмірною активністю,

- Бути вимогливим, але справедливим і поважним,

- Виявляти наполегливість, невідступність, твердість, рішучість у діях, але без придушення волі, самостійність, без самодурства і приниження особистості,

- Бути простим, природним, доступним, але без награнність, фамільярності,

- Довіряти, але не потурати,

- Бути щедрим на похвалу, але без захвалювання,

- Бути уважним, чуйним, дбайливим, але не хвалитися, не нагадувати весь час про це,

- Застосовувати гумор, жарт, іронію, але без вульгарності, образ і ін

3. Методи виховання

Під методами виховання розуміється сукупність засобів і прийомів однорідного педагогічного впливу на виховуються в цілях досягнення певного педагогічного результату.

Засоби виховання - все те, за допомогою чого здійснюється вплив: слова, факти, приклади, документи, фотографії, дії тощо

Прийоми виховання - приватні способи (операції) використання методів і засобів.

Існує чимало методів виховання і класифікація розкриває їхню систему і призначення.

До методів впливу на свідомість відносяться: роз'яснення, словесне переконання, переконання на досвіді, приклад.

До методів виховання звичок поведінки належать: проходження приміром, участь у спільній роботі, вправа в правильному вчинку, допомога у здійсненні вчинків, вимога, примус.

Є група методів стимулювання належної поведінки: суперництво, змагання, підтримка, показ перспектив, схвалення, заохочення, осуд, критика, покарання.

Кожному методу властиві свої методичні прийоми. Так, до прийомів методу переконання відносяться: аргументація, порівняння, аналогія, опора на досвід і знання, демонстрація прикладу, переконання фактом, цифрами, статистичними даними, посилання на досвід інших, звернення до почуття власної гідності, совісті, порядності, самолюбству і ін

Успіх застосування методів залежить від умов, авторитетності застосовує їх, а також його цілеспрямованості, педагогічної грамотності, а головне - особистого прикладу: особистої сумлінності, порядності, культурності, людяності, справедливості, поведінки, спілкування, ставлення до людей, вирішення питань та ін

Переконуючи когось, привчаючи, заохочуючи, схвалюючи, вимагаючи і т.п., батько, вчитель, викладач, старший за віком, керівник не завжди надходить як педагог, навіть застосовуючи метод, званий педагогічним. Його ще треба перетворити в дійсно педагогічний. Це відбувається тоді, коли застосовує його:

- Чітко усвідомлює виховний результат, який повинен бути в даній ситуації досягнуто,

- Активізує у своїй свідомості педагогічну установку на досягнення саме цього результату,

- Розмірковує про індивідуальні особливості людини, його психічному стані, про попередження промахів і можливих негативних реакції,

- Не збивається з педагогічної позиції при фактичному застосуванні методу.

4. Форми виховання

Під ними розуміються зовні виражені способи організації виховного процесу. Класифікувати їх можна за різними підставами:

- За кількістю що у них осіб: індивідуальні, мікрогрупповой, групові (колективні) і масові,

- По приватних завданням: культурні, спортивні, правові, військово-патріотичні та ін,

- Про особливості способів проведення: лекції (з питань виховання), бесіди, обговорення, дискусії, загальні збори, зустрічі з досвідченими, знаючими й авторитетними людьми, відвідування культурних заходів, індивідуальні доручення, колективна робота, товариська допомога, опіка, шефство, кураторство, управління, благодійність та ін,

- За місцем проведення: форми виховання в процесі навчання, освіти, праці, позашкільної роботи, в побуті, при заняттях спортом та інших,

- За часом проведення: планові, профілактичні, підведення підсумків, звіт, групова оцінка, виправні та ін

Форми теж не самі по собі, не за назвою, не за зовнішніми ознаками стають виховують. Вирішальне значення знову-таки має їх педагогічна «начинка» - зміст, організація, умови, методику. Вони робляться справді педагогічними, які виховують, коли організовуються з повним урахуванням вимог педагогічних принципів виховання, компетентним підбором і застосуванням методів, засобів і прийомів. В іншому випадку вони виявляються формальними, не порушують розум і почуття їх учасників, а то й викликають внутрішній протест, шкідливими.

До основ науково-педагогічного знання відносяться і інші розділи педагогіки, які більш доречно розглянути в інших розділах.

Висновок

Таким чином, ми з'ясували, що виховання - це процес формування та безперервного вдосконалення вихованості особистості.

Накопичення людством знань, розвиток знарядь і способів праці, їх ускладнення історично призвели до необхідності спеціально займатися навчанням і вихованням дітей. Виникнувши в Давньому Єгипті, вони поступово поширилися по світу.

Ми з'ясували, що розвиток будь-якої людини відбувається в процесі виховання, коли попереднє покоління передає накопичений досвід подальшому, яке його примножує і збагачує. Виховання - процес цілеспрямованого формування особистості.

У широкому сенсі виховання включає в себе всю суму впливів, весь процес формування особистості підготовки її до активної участі у виробничому, громадському і культурному житті. У такому розумінні виховання охоплює не тільки виховну роботу сім'ї, школи, вузу, громадських організацій, але і вплив всього життєвого укладу суспільства, пануючих у ньому ідей, вплив літератури, мистецтва, засобів масової інформації. Виховання в широкому сенсі цього слова включає в себе також освіта і навчання.

У вузькому сенсі виховання означає формування світогляду, морального обличчя, розвиток естетичного смаку, фізичний розвиток.

При виховує навчанні досягається взаємозв'язок між придбанням знань, умінь і навичок та формуванням особистості учнів. У процесі навчання, що виховує здійснюються основні завдання виховання і виявляються повноцінність або неповноцінність соціальної ситуації розвитку, істотно впливає на процес розвитку особистості.

Список літератури

1. Столяренко А.М. Психологія і педагогіка: Навчальний посібник для вузів. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - 423с.

2. Немов Р.С. Психологія: Підручник для студентів вищ. пед. навч. закладів. - 4-е вид. - М.: ВЛАДОС, 2001. - 688с.

3. Рубінштейн С.А. Основи загальної психології. - СПб.: Пітер, 2002. - 720с.


Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Психологія | Контрольна робота
53.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Технологія колективного виховання АСМакаренко
Технологія продукції громадського харчування 2 Технологія приготування
АС Макаренко про виховання дітей у сім`ї та сучасні проблеми сімейного виховання
Залучення громадськості до виховання дітей Церква і виховання підростаючого покоління
Структурні елементи виховання Цілі зміст джерела виховання
Навчання і виховання у Стародавній Греції Система спартання виховання
Виховання екологічної свідомості Правові аспекти екологічного виховання
Моральне виховання учнів у процесі фізичного виховання
Виховання як система Сутність системного підходу до виховання
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru