додати матеріал


Теорія держави і права 3

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Курсова робота
З дисципліни: Теорія держави і права
На тему: «Предмет і методологія теорії держави і права»
Санкт-Петербург 2008 р .

План
Введення
Предмет науки теорія держави і права
Функції теорії держави і права
Значення методології в пізнанні держави і права
Методи вивчення держави і права
Висновок
Список використаної літератури

Введення
Теорія держави і права - це наука, яка вивчає державу і право в їх історичному розвитку.
Ісходником для встановлення предмета, що вивчається будь-якою наукою, є визнання його об'єктивності. Факт об'єктивного співіснування держави і права очевидний. Держава і право, їх закони виникнення і розвитку виступають як прояв законів суспільного розвитку. Нарешті, держава і право - відносно самостійні соціальні явища, що належить юридичній дійсності, і як такі мають правовими властивостями, власними приватними закономірностями формування та еволюції. Виходячи з цього, можна сказати, що предметом науки теорії держави і права є об'єктивні властивості держави і права, що відрізняються від усіх інших суспільних явищ, а також закономірності їх виникнення, функціонування і розвитку як відносно самостійних суспільних інститутів. Предмет теорії держави і права - історич. Він застосовується в міру залучення до сфери пізнання нових властивостей і явищ державної та правової дійсності.
Як будь-яка наука, теорія держави і права вивчає свій предмет за допомогою методів, які сформувалися в ході історичного пізнання. Теорія і метод виникають одночасно, вони пов'язані. Наукову методологію права і держави можна представити як застосування обумовленої філософським світоглядом сукупності певних теоретичних принципів, логічних прийомів і спеціальних методів дослідження державно-правових явищ.
Вивчення методології теорії держави і права актуально теоретично і практично. Теоретична цінність і актуальність методології теорії держави і права полягає в тому, що в основі методу лежить теорія, а без теорії метод залишиться безпредметною.
Актуальність вивчення предмета теорії держави і права полягають у тому, що це дає можливість глибше пізнати державно-правову дійсність. Побачити багатогранність держави і права, виявити їх специфіку, усвідомити взаємозв'язок між цими явищами суспільного життя. Вивчення держави і права дозволяє виявити форми їх існування. У формі втілюється суть явища, його призначення і функції. Саме форма служить способом існування і вираження явища.
Актуальність полягає в реальному застосуванні методів до діючих державних і правових інститутів, нормами права і законами. Правильний вибір і використання методу забезпечує наукову коректність теорії і практичну результативність її застосування.
Мета даної курсової роботи - систематизація, накопичення і закріплення знань про предмет і метод теорії держави і права. Поставлена ​​мета диктує такі завдання:
- Визначення змісту науки теорія держави і права, виявлення її предмета;
- Виявлення відмінностей предмета теорії держави і права від предметів інших наук, як юридичних, так і громадських, а також визначення місця теорії серед цих наук та їх взаємодію;
- Розглянути загальну методологію теорії держави і права;
- Розглянути різні методи вивчення держави і права;
- Зробити висновки по виконаній роботі;
Структура даної курсової роботи вбудована у відповідності з послідовним розв'язанням поставлених завдань.

Предмет науки теорія держави і права
Перш ніж говорити про предмет науки теорії держави і права, необхідно хоча б кілька слів сказати про те, що таке наука.
Наука - це сфера людської діяльності, в якій відбувається створення й упорядкування об'єктивних знань про дійсність, а також прогнозування на їх основі тенденцій розвитку технічних, біологічних та соціальних систем. Наука є упорядкована сукупність знань про найбільш істотних ознаках досліджуваних явищ дійсності, закономірності їх виникнення, розвитку та функціонування.
Отже, наука - це не тільки самі істини (достовірні, об'єктивні, апробовані знання), але і діяльність по їх осягнення, систематизації, а також з оптимального використання на практиці.
Наука, як важлива галузь людської діяльності, що має своєю метою отримання та систематизацію об'єктивних знань про дійсність, володіє складною структурою. Перш за все, вона ділиться на природничі та суспільні науки за характером досліджуваних нею явищ і процесів. У свою чергу суспільні науки також на уроках вивчення поділяються на більш дробові сфери наукового знання: соціологію, політичну економію, етику, психологію, естетику, політологію, соціальну сінеретіку і т.д.
Кожна наука має свій предмет дослідження, під яким розуміється досліджувана нею сторона об'єктивної дійсності. Іншими словами, предмет науки - це ті явища і процеси реального світу, які досліджуються нею, на що спрямовано наукове пізнання. Наука вивчає, перш за все, закономірності розвитку природи і суспільства. У цьому сенсі предмет теорії держави і права не є винятком.
Теорія права і держави - це суспільна наука про закономірності виникнення, розвитку і функціонування права, правосвідомості і держави взагалі, про типи права і держави, зокрема про їхні класово-політичної і загальнолюдської сутності, змісті, формах, функціях і кінцеву долю.
Теорія держави і права вивчає загальні закономірності виникнення, розвитку, призначення і функціонування держави і права. Вона як би виокремлює держава і право з усієї системи суспільних явищ і досліджує їх внутрішні закономірності. Але і в цьому випадку держава і право розглядається у зв'язку з економікою, політикою, мораллю, культурою та іншими громадськими феноменами.
Єдність предмета теорії держави і права обумовлюється її практичним і науково-понятійним єдністю. Держава і право невід'ємно пов'язані один з одним, взаємно обумовлюють один одного. Держава встановлює правові норми і забезпечує їх виконання, право ж закріплює структуру держави, її функції, компетенцію і тим самим вносить чітку визначеність у здійсненні державою політичної влади. Теорія держави і права вивчає державу в її правовому оформленні, а право - в державному виразі з урахуванням їх соціально-економічної зумовленості, політичного призначення.
Держава, встановлюючи норми права, забезпечує їх реалізацію, тому що воно потребує праві як знаряддя політичного панування, засобі впливу на суспільні відносини. Законодавство служить юридичною основою існування і функціонування всіх ланок політичної організації суспільства. А тому теорія держави і права не ізольовані галузі знання, а єдина наука.
Саме зазначені єдність і диференціація дозволяють вивчати державу в її правовому оформленні і юридичному закріплення, а право - в його державному забезпеченні, гарантуванні, не заважаючи при цьому поглибленому і детальному аналізу і держави, і права. Іноді допускається штучний відрив теорії права від теорії держави неминуче збіднює та правознавство, і державознавство, утрудняє їх розуміння. Тим більше неприпустимо протиставлення держави і права один одного.
У принципі предмет науки складає те, що вона вивчає. Предметом теорії держави і права є держава і право, правові і державні явища, закономірності їх виникнення, розвитку та кінцевих доль. У предмет даної науки і відповідно навчальної дисципліни, очевидно, повинні входити об'єктивні соціальні закономірності, що визначають особливі властивості, риси, ознаки права і держави, їх взаємозв'язок і взаємодія, їх завдання і роль по відношенню до інших явищ суспільного життя. Предмет складають правові та державно-владні відносини, державні і правові явища, категорії та поняття, які дозволяють пізнати сутність, зміст і форми права і держави, удосконалювати їх службову роль у суспільстві, їх управлінські, регулятивні та охоронні функції, нарешті, використовувати право і держава з метою реформування економічних засад суспільного життя, перетворення суспільно-політичних процесів, орієнтирів і цінностей. Це такі складні правові категорії, як, наприклад, правовідносини і реалізація права, правопорядок і законність, правові системи і форми права і т.п.
Нарешті, в предмет теорії права і держави входять не тільки реальні державно-правові відносини, процеси, явища і категорії, а й уявлення людей на цей рахунок. У предмет теорії права і держави включена та частина суспільної свідомості, яка пов'язана з правом, опосередковується ім. Право, державна влада, законодавство, правові відносини існують і будуються істотним чином відповідно з певними уявленнями людей, пов'язані з їх свідомістю, психологією, ідеологією. Теорію права і держави при цьому цікавить не тільки правосвідомість суспільства в цілому, але і правосвідомість групове, індивідуальне, а особливо професійне правосвідомість посадових осіб, представників влади, юристів-практиків, правознавців.
Отже, предметом теорії держави і права виступають такі явища суспільного життя, як держава і право, основні закономірності їх виникнення і розвитку, їх сутність, призначення і функціонування в суспільстві, а також особливості політичної і правової свідомості і правового регулювання.
Специфіка предмета теорії держави і права полягає в тому, що теорія держави і права розробляє систему понять не тільки для «себе», а й для всієї юриспруденції, виступаючи свого роду її азбукою, фундаментом. До таких понять можна віднести: право, джерела права, правові акти, норма права, інститут, галузь права, система права і система законодавства, правові відносини, суб'єкт і об'єкт права, правоздатність та дієздатність, юридичний факт, правотворчість і законотворчість, застосування і тлумачення права, юридичні колізії, прогалини в законодавстві, юридична практика, правопорушення, законність і правопорядок, суб'єктивні права і обов'язки, дозволу і заборони, юридична відповідальність і покарання, правові пільги та заохочення, правові привілеї і імунітети, правові стимули і обмеження, механізм правового регулювання і механізм правового впливу, правовий режим, правова політика і т.д.
Теорія держави і права займає особливе місце в системі юриспруденції з своєрідності предмета дослідження і особливої ​​методологічної значущості для інших юридичних наук. Якщо галузеві юридичні науки вивчають окремі сторони і області юриспруденції, то теорія держави і права вивчає юриспруденцію в її узагальненому вигляді, тобто з точки зору загальних і специфічних закономірностей функціонування і розвитку права і правових інститутів. Теорія держави і права, спираючись на досягнення галузевих юридичних наук, прагне розкрити найбільш загальні риси кожного з цих явищ, виробити понятійний апарат науки. Вона є фундаментальною по відношенню до всіх галузевих юридичних наук.
Зіставляючи теорію держави і права з науками, що мають схожий предмет можна виділити особливості, що відрізняють цю науку. Візьмемо таку всеохоплюючу науку, як філософія. Філософія вивчає найбільш загальні закономірності розвитку природи, суспільства і мислення. Теорія держави і права, на відміну від філософії вивчає тільки закономірності розвитку суспільства, і при тому - в частині його державно-правової форми існування. Вирішуючи свої власні питання, теорія держави і права спирається на висновки філософської науки, з неї значною мірою черпає свої ідеї. Філософські уявлення багато в чому визначають судження і висновки про конкретні державно-правові явища, про державу і право в цілому. Разом з тим, оскільки держава і право мають свої специфічні закономірності, то на їх дослідженні та акцентує свою увагу теорія держави і права.
Необхідно відзначити, що існує тісний внутрішній зв'язок між теорією держави і права та історією держави і права. Предметом історії держави і права є фактичне, що тривали протягом певного періоду часу розвиток держави і права в окремо взятій країні або групі країн. Завдання історії - точне, наукове, систематичний виклад та пояснення процесів, фактів, подій, що мали місце в певний період часу. Тому її матеріал розташовується в хронологічному порядку, за періодами. Справжньому наукова історія держави і права: її періодизацію, характеристика кожного періоду, оцінка того чи іншого юридичного пам'ятника, з'ясування причин, що викликали зміни в даній державі, у правовій системі та ін., - Припускає правильне розуміння самої сутності держави і права, знання загальних закономірностей їх розвитку.
Близькими за змістом є предмети теорії держави і права та історії політичних і правових вчень. Історія політичних і правових вчень - це історія самої теорії держави і права в її розвитку. У цій історії теорія постає у вигляді різних концепцій аналізу державно-правової діяльності. Погляди мислителів старовини, середньовіччя і пізніших історичних епох на ті чи інші явища держави і права дозволяють виявити історичну значимість відповідних проблем, показати наступність у розвитку державно-правових ідей, розкрити витоки зародження державно-правових цінностей, показати механізми їх закріплення у суспільній свідомості.
Предмет теорії держави і права не залишається незмінним. Соціальна практика в нашій країні і за кордоном ставить перед наукою все нові й нові питання, які потребують теоретичного осмислення і рішення на основі політичного узагальнення і практики.
Теорія держави і права вивчає державно-правові явища не ізольовано від інших фактів цивілізованого суспільства, а в тісному і нерозривному зв'язку з ними. У сучасних умовах соціально-політичний розвиток у всіх країнах світу характеризується зростанням ролі держави і права в житті суспільства, посиленням державно-правового втручання в різні суспільні процеси.
На відміну від догми права, що вивчає і вирішальною практичні юридичні завдання і проблеми, теорія держави і права вивчає загальні та специфічні властивості і тенденції права взагалі, незалежно від того, де б і коли б воно не існувало.
Предмет теорії держави і права - це динамічна категорія, яка постійно уточнюється. У вітчизняній науці йде дискусія про можливість виділення зі складу теорії держави і права спочатку теорії держави та теорії права чи філософії держави і права та соціології держави і права.
Отже, предметом теорії держави і права виступають такі явища суспільного життя, як держава і право, основні закономірності їх виникнення і розвитку, їх сутність, призначення і функціонування в суспільстві, а також особливості політичної і правової свідомості і правового регулювання.
Функції теорії держави і права
Як і кожна наука, теорія держави і права виконує певні функції, що характеризують її теоретичне і практичне значення для прогресивного перетворення суспільного життя.
Теорія держави і права як фундаментальна наука виконує ряд важливих функцій.
Онтологічна функція - перша і відправна. Онтологія - вчення про буття, в якому досліджуються основи, принципи буття, його структура, закономірності.
Виконуючи онтологічну функцію, теорія держави і права відповідає на питання, що є держава і право, як і чому вони виникли, що вони являють собою в даний час, яка їхня доля і т. д.
Гносеологічна функція. Гносеологія, або теорія пізнання, націлена на вивчення природи пізнання, його відношення до реальності і т. д. Теорія держави і права, виробляючи теоретичні конструкції і прийоми, тим самим сприяє розвитку правового пізнання.
Евристична функція. Евристика - це мистецтво знаходження істини, нових відкриттів. Теорія держави і права не обмежується пізнанням і поясненням державно-правових явищ, а відкриває нові закономірності в їхньому розвитку, в наш час, зокрема, в умовах ринкової економіки.
Методологічна функція. Будучи фундаментальною наукою, теорія держави і права виконує по відношенню до галузевих юридичних наук методологічну функцію, задаючи їм визначений рівень, теоретичну й логічну цілісність. Узагальнюючи державно-правову практику, теорія держави і права формулює ідеї й висновки, що мають принципове значення для юриспруденції у цілому. Її категорії, принципи, ідеї і висновки служать своєрідними «опорними пунктами», «несучими конструкціями» галузевих і спеціальних юридичних наук.
Політико-управлінська функція. Держава і право завжди були і будуть фокусом політичної боротьби, гострих політичних дискусій. Термин «политика» в переводе с греческого — «искусство управления государством». Венцом политики выступает государственная власть. Вот почему партии и политические движения ведут столь активную борьбу за политическую власть. Кому принадлежит государственная власть, тот решает, по сути, все дела. Реализуется эта функция через государственное управление.
Ідеологічна функція. Идеология — система основополагающих (базовых) идей, понятий, взглядов, в соответствии с которыми формируется мировоззрение и жизненная позиция личности, социальных групп, общества в целом. Без базовых интегрирующих идеологических установок и мотивов ни личность, ни государство, ни общество обойтись не могут. Не случайно кризисные периоды в жизни общества обычно сопровождаются потерей идеологических ориентиров, бездуховностю и смутами. Теория государства и права аккумулирует и приводит в систему идеи о государственном праве, создает научную основу для формирования общественной и индивидуальной политической и правовой культуры. Таким образом, она воздействует на общественную жизнь, поведение людей не только через государство и право, но и непосредственно, как важный идеологический фактор, оказывающий влияние на правосознание субъектов права и тем самым на регулирование общественной жизни в целом.
Практически-организаторская функция . Теория государства и права служит научной основой функционирования государства и права, вырабатывает рекомендации для решения многочисленных проблем государственно-правового строительства, особенно в современный сложный переходный период. Правда, в этом отношении наука в большом долгу перед обществом.
Прогностическая функция . На основе признания закономерностей развития государства и права анализируемая наука выдвигает гипотезы о их будущем, истинность которых затем проверяется практикой.
Научное прогнозирование имеет большое значение для предвидения в государственно-правовой сфере, оно позволяет «заглянуть» в будущее государственности. Научно обоснованные прогнозы будят мысль, придают уверенность в действиях и тогда, когда не полностью осуществляются.
Значение методологии в познании государства и права
Термин «метод» введен в научный оборот древними греками. Под ним понимается способ, исследования явлений природы и общественной жизни. Найвизначніші вчені надавали методам пізнання виняткове значення. Так, Ф. Бекон порівнював метод з ліхтарем, який висвітлює шлях вченому, вважаючи, що навіть кульгавою, що йде з ліхтарем по дорозі, випередить того, хто біжить у темряві без дороги. Інакше кажучи, плідність наукового пошуку, ступінь і глибина пізнання реальної дійсності багато в чому залежать від методів, використовуваних дослідниками. Сами по себе методы ― продукт творческой, интеллектуальной деятельности человека, они неразрывно связаны с предметом изучения. Постійний пошук нових методів дослідження, способів, методів забезпечує приріст наукових знань, поглиблення уявлень про притаманні предмету закономірності.
Методы теории государства и права — это приемы, способы, подходы, которые используются ею для познания своего предмета и получения научных результатов. Вчення про методи наукового пізнання називається методологією.
Методология теории государства и права представляет собой совокупность принципов, методов и уровней исследования государственно-правовых явлений.
Полнота и всесторонность исследования предполагают также рассмотрение государства и права не в одном каком-либо отдельно взятом аспекте, а во всех формирующих общее видение исследуемых явлений аспектах.
Принцип историзма в исследовании государства и права означает рассмотрение существующих государственно-правовых явлений не только под углом зрения настоящего их состояния, но и с позиций их прошлого и предполагаемого будущего.
Теорія держави і права не збори готових істин, канонів або догм. Це постійно розвивається, жива наука, що знаходиться в безперервному пошуку. Обновляя и развивая свои методы познания, она приближается к осуществлению своего основного предназначения — служить научным ориентиром государственно-правовой практике.
Вместе с тем поиск новых и обогащение арсенала существующих средств позволяют теории права и государства решать свою важнейшую внутреннюю задачу - сводить в единую систему все знание о своем предмете. Знание методологии теории права и государства проявляется вполне рельефно еще и в том, что ее закономерности используют специальные отраслевые юридические науки, изучающие нормы и условия правового регулирования в определенной области государственной деятельности. Обогащение методологического багажа теории, в свою очередь, идет и за счет специальных и частных методик отраслевых дисциплин. Нечто подобное происходит и во взаимоотношениях теории с другими общественными науками. Здесь уже теория права и государства использует в качестве своего наиболее широкого методологического основания мировоззренческие закономерности философии, чтобы, отправляясь от них, дать ответы, например, на вопросы о происхождении, сущности и общественном назначении права в целом, или разрабатывает общие понятия: закон, законодательство, правовая норма, правовое регулирование и др. В свою очередь, теория делится результатами собственных исследований, научными данными, своими методическими находками, помогающими фундаментальным мировоззренческим общественным наукам с единых теоретико-методологических позиций осмысливать свой предмет изучения.
Багатовіковий світовий досвід державно-правового розвитку викликав до життя численні і різноманітні політико-правові теорії і доктрини. Все они опираются на различные методы, подходы и получают далёко не одинаковые выводы и результаты: одни теории отвергают саму возможность познания сущности государства и права, другие считают, что государство и право возникают и развиваются спонтанно, третьи утверждают, что государство и право создаются и совершенствуются по воле людей, и т. д.
Разом з тим будь-яка теорія, використовуючи свої методи пізнання, несе крупиці знань у загальну скарбничку, дозволяє глибше і повніше зрозуміти ті чи інші сторони, грані досліджуваних феноменів. Сегодня самым, пожалуй, приемлемым для теории государства и права является конструктивно-критический подход к оценке и анализу прошлых и настоящих государственно-правовых учений.
Методи теорії держави і права, як вже говорилося, тісно пов'язані з її предметом. Последний отвечает на вопрос, что изучает теория, методы — как, какими способами она это делает. В основе методов лежит предмет теории, ибо без теории метод остается беспредметным, а наука — бессодержательной. У свою чергу лише теорія, озброєна адекватними методами, може виконати поставлені перед нею завдання і функції.
Теорія і метод виникають одночасно, вони генетично пов'язані, до них виставляються схожі вимоги: не тільки результат, але і шлях до нього повинен бути істинним. Изменение содержания теории требует совершенствования методов. Фр. Бэкон утверждал, что искусство открытия росло с самим открытием. Вместе с тем, будучи взаимосвязанными и взаимообусловленными, теория и метод не тождественны друг другу, не могут и не должны заменять и подменять друг друга.
Как отдельные методы, так и методология в целом определяются предметом самой науки. Важную роль играют субъективные факторы. Они заключаются в способности использовать по своему выбору методы исследования предмета.
Методы изучения государства и права
Методологія предмета теорія держави і права досить складна. Она включает в себя самые различные по степени общности и познавательными задачами приемы:
Філософський метод.
Философские методы отражают взгляды людей на мир и их место в этом мире, включая идею о ценностях жизни. Они отвечают на вопросы, из чего состоит мир, познаваем ли он, как должен мыслить человек и как он должен действовать. Философские методы используются всеми науками без исключения и составляют ядро соответствующего типа мировоззрения.
Следовательно, содержание философского метода составляют всеобщие принципы познания. Сукупність цих принципів залежить від того, яке філософське вчення поділяє дослідник. Зокрема, вчений-юрист, що дотримується діалектичного матеріалізму, має реалізувати вимоги об'єктивності та всебічності пізнання, історичного і конкретно-історичного підходів, пізнання окремого явища через виділення суперечливих його сторін і ін
Принцип об'єктивності означає, що в процесі пізнання потрібно підходити до досліджуваних явищ і предметів так, як вони існують в реальності, не домислюючи і не додаючи до них нічого такого, чого в дійсності в них немає. В свете этого требования необходимо рассматривать государство и право в процессе их многовекового развития, в его действительных связях и отношениях, уметь отличать помыслы и побуждения политиков и юристов от действительной направленности законодательства, обусловленного, в конечном итоге, экономическими отношениями общества.
Для раскрытия сущности государства и права весьма важным является и требование всесторонности познания. Держава і право перебувають у взаємозв'язку з усіма надбудованими і базисними явищами. Якщо які-небудь з цих зв'язків залишаться недослідженими, то це спричинить за собою неточне і в ряді випадків невірне розуміння сутності держави і права. Для дослідження сутності держави і права важливі не тільки їхні зв'язки і відносини, що існують на момент вивчення, але і відносини, які існували на різних етапах їх розвитку. Бо науковий підхід до пізнання соціальних явищ зводиться до розгляду історії виникнення та головних етапів розвитку досліджуваного явища, а також його сучасного стану, як підсумку, результату попереднього розвитку. Загальні філософські принципи не містять і не можуть містити специфічних правил, принципів пізнання права, і тому в конкретних дослідженнях, що проводяться вченими-юристами, вони застосовуються в тісній єдності із загальними, спеціальними та приватними методами.
Будь-який метод, як би не велика була його роль у пізнанні, дозволяє отримати плідні результати лише в обмеженому взаємодії з філософським методом в якості однієї з форм конкретизації певної сукупності його принципів. У сукупності загальних, спеціальних і приватних методів, що складають методологію теорії держави і права, філософський метод реалізується повністю.
Принципы философии не связаны с какими-то одними общими, специальными или частными методами, а реализуются в нескольких методах, выполняющих одинаковые познавательные задачи.
В методологии предмета теории государства и права имеется широкий круг способов изучения социально-правовой практики, анализа и обобщения единичных фактов, что свидетельствует о весьма высоком уровне ее разработки. Філософський метод залишає велику свободу для вибору і дослідження окремих загальних і спеціальних методів у відповідності зі специфікою фактичного матеріалу, завданнями дослідження, рівнями науки і т.д. Чем разнообразнее и совершеннее метод конкретной науки, чем полнее в нем отражены достижения науки, и условия в которых протекает процесс познания, тем полнее и глубже осуществляется познания предмета этой науки.
Государственно-правовые явления изучаются с различных философских, мировоззренческих позиций:
а) метафизики;
б) диалектики (материалистическая и идеалистическая)
Основой философского метода теории государства и права выступает диалектика – то есть учение о наиболее общих закономерностях, становлении и развитии бытия и познания. Одни теории связывают наличие государства и права с божественной силой, либо объективным разумом (объективный идеализм); вторые – с сознанием человека, его психикой, переживаниями, ощущениями, объявляют государство и право результатом согласования воли, договором людей (субъективный идеализм); третьи акцентируют внимание на материально-диалектических причинах (объективный материализм); четвертые связывают формы государства и права с географическими характеристиками территории, этническими и национальными особенностями людей (субъективный материализм). Существуют теории, представляющие государство и право явлениями постоянными и неизменными, глубоко не связанные друг с другом и иными общественными явлениями. Религиозные теории отвергают саму возможность познания государства и права, утверждают примат веры над разумом. Каждому из этих методов присущи свои законы, принципы, категории.
Найважливішою категорією діалектики є матерія; передусім категорія матерії не обумовлена ​​ніякими передумовами, а сама складає початкову діалектичну форму для розгортання всіх інших категорій. З нею нерозривно пов'язані основні форми існування матерії: рух, простір, час. Нескінченне різноманіття форм матерії дозволяє вирахувати той чи інший об'єкт дослідження, констатувати його буття, розкрити його властивості, встановити відмінність і тотожність. Визначальна, в кінцевому рахунку, роль економіки, виробництво матеріальних благ не заперечують найсуттєвішою залежно права і держави від великої кількості найрізноманітніших надбудовних чинників: політики, моралі, традицій, релігії, культури в цілому. Временами и субъективные моменты, «человеческий фактор», например уровень менталитета законодателя, могут оказать весьма существенные для формы проявления того или иного правового феномена или процесса.
Общенаучные методы.
Среди общих методов изучения предмета «Теории государства и права» существенное место занимают взятые в единстве исторический и логический методы. До последнего времени эти методы рассматривались не иначе как в качестве составляющих частиц исторического материализма. Однако исторический и логический методы имеют и самостоятельное значение. Совпадая по конечной цели исследования, исторический и логический методы различаются между собой исходными материалами, а также непосредственными задачами исследования.
Исторический метод характеризуется конкретно – историческими, историко-эмпирическими формами материалов. Этот метод предполагает критический анализ и сопоставление суждений, понятий и категорий с теми историческими фактами, событиями, процессами, в ходе осмысления которых эти суждения, понятия, категории возникали, формулировались. В философских системах рассматриваемый метод трактуется по-разному. Если, например, в марксизме при объяснении причин развития общества, государства и права приоритет отдается экономике, то в немарксистских учениях – идеям.
Логический метод характеризуется абстрактно – теоретическими формами. Узагальненим відображенням історичного аспекту в розгляді питань держави і права є логічне. Це той самий історичний спосіб, тільки звільнений від його форми і випадковостей, який дозволяє виявити в історичному процесі найбільш суттєве, закономірне і виразити в наукових категоріях.
В качестве общих методов изучения предмета «Теории государства и права» используются анализ и синтез, представляющие собой процессы мысленного и фактического разделения целого на составные части и воссоединение целого из частей. Условия всестороннего познания государства и права, различных государственно-правовых явлений – многогранность их анализа. Розчленування цілого на складові частини дозволяє виявити будову, структуру досліджуваного об'єкта, (структуру механізму держави, системи права).
Одна из форм анализа – классификация предметов и явлений (классификация государственных органов, функций государства, норм права, субъектов правоотношений, юридических фактов).
Синтез – есть процесс объединения в единое целое частей, свойств, отношений, выделенных посредством анализа. Например, на основе объединения и обобщения основных признаков, характеризующих государство, формируется их общие понятия. Синтез доповнює аналіз і перебуває з ним у нерозривній єдності.
Применяется также сравнительный метод познания права, когда сопоставляются различные правовые системы, правовые памятники разных эпох и подобное. Сравнительно-правовой метод применяется по отношению к предметам и явлениям, сосуществующим в данный исторический момент.
Частнонаучные методы.
Наряду с общими теориями государства права используются так же и частнонаучными методами современного познания, а именно, методами системно – структурного анализа, функциональные, статистические, моделирования, конкретных социологических исследований, сравнительным и др.
Системный метод в теории государства и права – это совокупность методологических подходов, принципов изучения и конструктирования государства и права, многих государственно-правовых явлений как систем.
Данный метод исходит из того что:
1) Система являє собою цілісний комплекс взаємозалежних елементів
2) Вона утворює єдність із середовищем;
3) Як правило, будь-яка досліджувана система являє собою систему більш високого порядку;
4) Элементы любой исследуемой системы в свою очередь, обычна выступают как системы более низкого порядка
Аналогичную картину строения взаимных отношений и разносторонних связей составных частей (элементов) любого государственно-правового явления как целостной системы дает структура (структура государственного аппарата, структура правовой системы, структура нормы права).
З системно-структурними підходами пов'язаний функціональний метод, який використовується для виділення у державно-правових системах складових структурних частин з точки зору їх соціального призначення, ролі, функцій, зв'язку між ними. Даний спосіб застосовується в теорії держави і права при вивченні функцій держави, державних органів, права, правосвідомості, юридичної відповідальності та інших державно-правових явищ.
Одним з ефективних інструментів вивчення держави і права служить статистичний метод, що грунтується на кількісних способах отримання даних, об'єктивно відображають стан, динаміку та тенденції розвитку державно-правових явищ.
Статистичні дослідження, що оперують цифрами, які нерідко виявляються доказательнее будь-яких слів, включають в себе декілька стадій:
1)статистическое наблюдение;
2)сводную обработку статистических данных;
3)анализ их.
Статистический подход особенно распространен при изучении государственно-правовых явлений, отличающихся массовостью и повторимостью, в частности, таких как, формы представительной и непосредственной демократии, правотворческий и правопринимательный процесс, борьба с преступностью и итоги правонарушений.
Среди частонаучных способов познания государства и права выделяется метод моделирования. Це вивчення державно-правових явищ, процесів та інститутів на їх моделях, тобто шляхом розумового, ідеального відтворення об'єктів, що досліджуються.
Метод моделирования имеет самостоятельное значение и вместе с тем используется как один из приемов более широкого метода конкретных социологических государственно-правовых исследований.
Этот метод, как способ изучения государственно-правовых явлений, поиска их оптимальных моделей направлен на воспроизведение структур механизма функционального действия государства и права, процессов демократии и правового регулирования. Следует также иметь в виду и значение метода моделирования при определении научных понятий и категорий, которыми оперируют теория государства и права и другие отрасли юридической науки.
Особое место в ряду частонаучных методов изучения проблем государства и права занимает метод конкретно-социологических исследований, осуществленный на основе единства системно-структурного, функционального, статистического методов и метода моделирования.
Суть метода конкретно-социологических исследований осуществляемой на основе других методов, в анализе переработке и отборе необходимой достоверной информации о важнейших сторонах юридической практики, развитие и функционирования государственных и правовых институтов в целях проведения определенных теоретических обобщений и принятия соответствующих практических решений.
Даний метод дозволяє не тільки глибоко, з урахуванням запитів суспільної практики підійти до вирішення багатьох традиційних державно-правових питань, а й поставити ряд нових проблем. Справа в тому, що для процесу переходу до ринку недостатньо лише визначити загальні положення, принципи, особливості та тенденції розвитку права і держави. Необхідно знати, як саме діють ці фактори в реальних відносинах, як забезпечити результативне функціонування державно-правової системи в цілому і в рамках системи кожного зі складових її елементів.
Цілий ряд прийомів, такі, як спостереження, анкетування, інтерв'ювання, експеримент і т.п., використовуються в рамках конкретно-соціологічного методу для пошуку оптимальних варіантів правових рішень, розробки обгрунтованих прогнозів у галузі проведення соціально-правових реформ, в галузі контролю над злочинністю . Метод требует, чтобы предполагаемые научные рекомендации основывались на обстоятельном изучении и учете всех социальных факторов.
Сравнительно-правовой метод имеет важное значение в методологии государствоведения и правоведения.
Реформування та вдосконалення державно-політичної і правової практики неможливо без зіставлення схожих об'єктів пізнання, що існують одночасно або розділених відомим періодом часу. Порівняно можуть бути піддані держави або правові системи різних історичних типів, країн, однієї й тієї ж країни на різних етапах її існування, при цьому для пошуку істини необхідно аналізувати кількісні та якісні сторони об'єкта, теоретичні та емпіричні його характеристики. Широкое внедрение сравнительно-правового метода исследований в государственно-правовую теорию может привести и приводит к появлению новых научных дисциплин, если в ходе таких исследований изучается определенная совокупность относительно самостоятельных закономерностей государственно-правовой сферы, не входящей непосредственно в предмет традиционных юридических наук.
Среди частонаучных методов есть методы, которые приобретают характер специальных (специфических), поскольку непосредственно связаны со специфическими сторонами исследуемого объекта.
Формально-юридичний метод є традиційним, властивим юридичній науці, виходить з її природи. Вже в період середньовіччя склалися цілі школи та напрямки, розвиваючі прийоми тлумачення правових норм і формального аналізу діючого законодавства. Формально-юридичний розгляд державно-правових явищ у правовій науці необхідно. Формализм – неотъемлемое свойство права, формальный подход генетически выделил право единства социальных рецепторов. Формальний метод складає обов'язкову, необхідну ступінь в науковому пізнанні права і держави, бо допомагає описати, узагальнити, класифікувати, систематизувати, передати отримане знання ясним, цілком певним чином. Елементи формально-юридичного методу можна виявити і в інших способах вивчення права і держави, особливо таких формалізованих, як правове моделювання і т.д.
Анализ государственно-правовых объектов как сложных систем, противоречивых по характеру и многообразию протекающих в них процессов, требует применения целого комплекса методов, в том числе и тех, которые успешно применяются и других областях знания. Усложнение и расширение предмета исследования, новые запросы практики вынуждают обращаться ко всем точным и строгим методам исследования, к котором относятся математико-статистические кибернетические и другие методики.
Метод теории государства и права сложен по своей структуре. Он представляет собой внутренне организованную систему общефилософских, общенаучных и частнонаучных принципов, приемов, средств познания государственно-правовой надстройки. Методология не может оставаться раз и навсегда данной, неизменной во всех частях. Она постоянно обогащается, подчиняясь задачам все более глубокого изучения предмета исследования – государства и права, которые находятся в постоянном развитии.

Висновок
Итак, проанализировав вышеописанное, можно сделать вывод, что теория государства и права занимает видное место, как среди общественных наук, так и среди юридических наук. В значительной степени можно даже говорить о том, что от уровня развития теории государства и права в целом, в том числе и уровня развития методов и методологии теории, зависит уровень развития юриспруденции.
Предмет теории права и государства находится в теснейшей связи и взаимозависимости с методом их изучения. Если теория раскрывает природу, сущность и закономерности государственно-правовых явлений и процессов, то метод ориентирует и нацеливает на определенные познавательные подходы и действия для анализа и понимания этой природы, сущности, закономерностей. В основе метода лежит теория, без теории метод останется беспредметным, наука — бессодержательной.
Методология теории государства и права позволяет изучать право, государство, политику как комплексный процесс, выявлять на общем фоне развития те или иные проявления, проследить их причинно-следственные связи, сделать прогноз на будущее.
Поиск новых исследовательских средств, новых методов, обеспечивает прирост теоретических знаний, углубление представлений о свойственных предмету закономерностях.
Передовая методология – это резкий прогресс науки, отсталая методология – это застой в науке. Развитие методологии, ее использование, находятся в зависимости от предмета и задач исследования.
Выбор конкретного метода, его приоритетное использование находятся в зависимости от предмета и задач исследования. Взятый абстрактно, безотносительно к предмету, метод исследования едва ли принесет приращение знаний, но при умелом его выборе и использовании метод может рационализировать познавательную деятельность теоретика, обеспечить ее научную корректность и практическую результативность, он позволяет систематизировать и оценить накопленные фактические данные, сделать прогноз на будущее.

Список використаної літератури
1) Абдулаев М.И., Комаров С.А., Проблемы теории государства и права, СПб.: Питер, 2003. - 576 с.
2) Теория государства и права. Підручник під ред. С.С. Алексєєва. М. 1998.
3) Теория государства и права, ред.: В.К. Бабаева. - М., 2004. - 354 с.
4) Венгеров А.Б. Теория государства и права 3-е изд. - М.: Юриспруденція, 2000. - 528 с.
5) Керимов Д.А, Журавлев М.М., Казаков В.Н. та ін Теорія держави і права. Під ред. Рассолова М.М. – 2-е изд., М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - 735 с.
6) Лазарев В.В.Общая теория права и государства. М. 1998
7) Керимов Д.А, Журавлев М.М., Казаков В.Н. та ін Теорія держави і права. Під ред. Рассолова М.М. – 2-е изд., М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. - 735 с.
8) Общая теория права и государства, ред.: В.В. Лазарєва. - М., 2006. - 420 с.
9) Теория государства и права. Під ред. Матузова Н.И., Малько А.В.,М. 2000
10) Теория государства и права. Під ред. Матузова Н.И., Малько В.М., Юристь, 2002
11) Теория государства и права. Підручник / Під. ред. М.Н.Марченко 3-е изд. Расширенное и дополненное. М. 2001.
12) Теория государства и права, ред.: Н.И. Мазутова., А.Р. Малько. - М.: 2007. – 455 с
13) Общая теория права. Під ред. А.С. Пиголкина М. 1996
14) Общая теория права, ред.: А.С. Пшонкіна. - М., 2006. - 389 с.
15) Теория государства и права, ред.: М.М. Рассолова, В.О. Лучинина, Б.С. Ебзеева. - М., 2005. - 278 с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Курсова
88.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Теорія держави і права Теорія держави
Теорія держави і права Теорія держави
Теорія держави і права 11
Теорія держави і права 8
Теорія держави і права 7
Теорія держави і права 10
Теорія держави і права 6
Теорія держави і права 5
Теорія держави і права
Теорія держави і права 2
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru