додати матеріал


Творчість і структура дидактичного процесу

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст
1. Структура дидактичного процесу. Мотиваційні етапи дидактичного процесу. Методики формування мотивації
2. Які види творчості можуть проявлятися під час педагогічного проектування?
3. Види аналізу спостережуваного уроку
Список літератури0

1. Структура дидактичного процесу. Мотиваційні етапи дидактичного процесу. Методики формування мотивації
При всій цілісності дидактичного процесу він має власну структуру. Існують різні підходи у визначенні структури навчального процесу. Одним з таких підходів є співвіднесення ланок навчального процесу з етапами наукового пізнання. При цьому виявляються специфічні для навчального процесу ланки: підготовка до сприйняття знань, закріплення знань, контроль за якістю засвоєння змісту освіти (Н. А. Сорокін, Ю. К. Бабанський, М. І. Махмутов).
Процес навчання починається з підготовки до сприйняття нових знань і вмінь успішного вирішення учнями нової пізнавальної задачі; розвитком інтересу до пропонованого на даному уроці матеріалу на основі проблемної ситуації, історії питання і т.п. і до предмета в цілому. У цій ланці йде перевірка і коректування знань і умінь, необхідних для успішного оволодіння новим матеріалом.
Після створення потреби у знаннях вчитель організує сприйняття нових знань. Сприйняття передбачає цілісне відображення матеріалу в свідомості учнів, однак у процесі сприйняття вчитель виділяє головне, найсуттєвіше. Цьому сприяє план викладу матеріалу; питання, написані на дошці, на які необхідно відповісти після знайомства з новою інформацією. Виділення головного, істотного в сприйнятті створює умови для переходу до наступного ланці навчального процесу.
На основі вміло організованого сприйняття навчального матеріалу вчитель формує наукові поняття. Поняття - це форма абстрактного мислення, що відображає найістотніші ознаки предмета або явища, а також стійкі об'єктивні внутрішні зв'язки між явищами або предметами, вираженими в законах, закономірностях. Виділення головного полегшує формування наукових понять. Процес формування наукового поняття починається з операції порівняння відомого з невідомим. Учні знаходять подібні ознаки, відмінності, потім дається визначення поняття.
Нове знання поки не стало знаряддям мислення учня. Його слід закріпити, тому вчитель використовує первинне закріплення, а потім різні види побудови: поточне і узагальнююче. Важливою умовою ефективності повторення є елементи новизни зробити процес навчання творчим, усвідомленим. На основі повторень одних і тих же дій з елементами новизни в учнів формуються вміння і навички. Уміння - це знання в дії можна сформувати тільки за умови повного розуміння.
Забезпечивши засвоєння матеріалу з вивченої теми, вчитель включає ці нові знання в систему вже наявних знань, умінь і навичок. Ця ланка навчального процесу передбачає використання вивченого в нових ситуаціях, щоб домагатися гнучкості знань, їх критичності і креативності.
Останньою ланкою навчального процесу є контроль як ланка зворотного зв'язку. У процесі контролю вчитель виявляє прогалини у знаннях учня і допомагає йому в подоланні та попередженні відставання. Крім того, вчитель контролює і якість своєї роботи. За допомогою різних форм та видів контролю забезпечується мотивація і подальша успішна пізнавальна діяльність вчителя.
Необхідно підкреслити, що процес навчання - цілісний. У кожній ланці навчального процесу позначаються і всі інші ланки. Вже на етапі підготовки до сприйняття знань є і сприйняття, і оперування поняттями, і закріплення, і контроль. Але, незважаючи на це, кожна ланка виконує своє специфічне завдання при всій умовності поділу навчального процесу на етапи.
Якщо говорити про мотиваційному компоненті в процесі дидактичної діяльності, то він включає формування в учнів позитивної стійкої мотивації до навчальної діяльності, яка спонукала б їх до наполегливої ​​систематичної роботи. Мотиви надають навчальної діяльності значимий зміст. Вчення стає саме по собі життєво важливою метою, а не тільки засобом досягнення інших цілей. Без позитивної мотивації пізнавальна діяльність людини може здатися йому безглуздою. Позитивні мотиви навчання не виникають самі по собі, тому навчальні повинні забезпечити цілеспрямованої розвиток мотиваційної сфери учнів.
Основними шляхами і методами формування позитивної стійкої мотивації до навчальної діяльності психологи А.К. Маркова, А.Б. Орлов та інші вважають:
- Усвідомлення ролі змісту навчального матеріалу. Слід врахувати, що сама по собі інформація без врахування інтересів і потреб учнів не має для них значення і не надає позитивного впливу. Облік вікових потреб у змісті інформації допомагає формувати любов до інтелектуальної діяльності.
- Раціональна організація навчальної діяльності, що робить процес пізнання захоплюючим завдяки використанню різних методів і форм навчальної діяльності, завдань дослідницького характеру, нестандартних, історичних і цікавих завдань, навчально-проблемних ситуацій, що розвивають кмітливість, гнучкість розуму.
- Використання оцінної діяльності вчителя і товаришів. Їхня думка впливає на формування позитивної мотивації. Важлива і ситуація успіху, особливо для невпевнених у собі учнів, а також для втратили інтерес до навчання, а потреба в знаннях.
- Розвиток пізнавального інтересу як головного мотиву пізнавальної діяльності, формування об'єктивної потреби у знаннях і в інтелектуальній діяльності. Психологічні основи процесу навчання розкриває теорія поетапного формування розумових дій П.Я. Гальперіна. Вчений розглядає процес навчання як систему певних видів діяльності, виконання яких призводить учня до нових знань і умінь. Центральною ланкою цієї концепції є дія як одиниця діяльності учня, як одиниця будь-якої людської діяльності.
Виконання дії передбачає наявність мети, яка реалізується на основі того чи іншого мотиву. Дія завжди спрямоване на матеріальний предмет чи ідеальний об'єкт. Воно виконується суб'єктом за зразком (зовнішньому чи внутрішньому, містить всі необхідні знання або тільки частину) з урахуванням умов дії.
2. Які види творчості можуть проявлятися під час педагогічного проектування?
Моральне творчість - це діяльність у сфері морально-етичних відносин учнів і педагогів з використанням неповторних, оригінальних підходів, що дає якісно новий результат.
Моральне творчість необхідно перш при проектуванні педагогічних ситуацій.
Дидактичне творчість - це діяльність у сфері навчання за винаходом різних способів добору і структурування навчального матеріалу, методів його передачі і засвоєння учнів.
Дидактичне творчість - найпоширеніше і доступне для педагогів і учня.
Технологічне творчість - це діяльність в галузі педагогічної технології та проектування, коли здійснюється пошук і створення нових педсістем, педпроцес і навчальних педсітуацій, що сприяють підвищенню результативності та виховання учнів.
Це найскладніший вид педагогічної творчості. Він охоплює діяльність педагога і учнів цілком. До такого виду творчості належить створення інтегративного уроку, бригадної форми виробничого навчання учнів, ліцеїв, коледжів, інформаційних технологій навчання.
Організаторський творчості - це творчість у сфері управління організаторської діяльності зі створення нових способів планування, контролю, розстановки сил, мобілізації ресурсів.
Організаторський творчість забезпечує наукову організацію праці, раціональне використання всіх факторів, що сприяють досягненню мети більш економним шляхом.
Таким чином, педагогу є де проявити свою творчість. Все, що сам розробляє педагог за ступенем складності і значимості можна розділити на три групи, використовуючи для цього технічну термінологію. Найпростіша творча розробка - раціоналістичне пропозицію. Рацпропозиція - це нове рішення, за допомогою якого йде удосконалення вже наявних і раніше застосовуваних окремих компонентів педсістем, педпроцес, педсітуацій. Новизна в цьому суча носить як би місцевий, локальний характер. Творчість педагога на цьому рівні називається новацією.
Творча розробка більш високого рівня в техніці називається винаходом. Винахід в педагогіці - це пропозиція істотно відмінне від уже наявного, що дозволяє значно поліпшити розвиток учнів і педагогів. До таких винаходів можна віднести деякі педагогічні теорії (теорія розвивального навчання В. В. Давидова, теорія виробничого навчання С. Я. Батишева. І ін нові види дидактичної техніки та передовий педагогічний досвід, які досягли рівня інновацій.
Нарешті, творчість у педагогіці можливо на рівні відкриття. Воно пов'язане з встановленням раніше невідомих об'єктивних закономірностей функціонування педсістем, протікання педпроцес і дозволу педсітуацій. Як правило, відкриття роблять ті дослідники, які близькі до практики. До них можна віднести А. С. Макаренка, який відкрив закономірності формування дитячого колективу.
Необхідно також додати, що не завжди сам педагог готовий до нього з-за своєї психологічної інерції. Схильність до конкретного методу, формі, засобам приводить його до ігнорування інших. Форми прояву психологічної інерції найрізноманітніші: початкове категоричне неприйняття нових ідей і рішень.
3. Види аналізу спостережуваного уроку
Види аспектно аналізу уроку:
- Педагогічний аналіз;
- Психологічний аналіз;
- Методичний аналіз;
- Гігієнічний аналіз.
Доцільно розглянути компоненти кожного з пропонованих у літературі видів аналізу уроку.
Психологічний аспект аналізу уроку може бути розглянуто через наступні компоненти: управління увагу учнів; управління розвитком мнемонічних особливостей; облік закономірностей функціонування і розвитку мислення.
Методичний аспект аналізу уроку може бути розглянуто через наступні компоненти: основна навчальна мета уроку; методична логіка уроку; використання різних засобів навчання; використання різних методичних прийомів; використання різних організаційних форм навчання.
Гігієнічний аспект аналізу уроку може бути розглянуто через наступні компоненти: характеристика учнів класу; облік вікових особливостей учнів; дотримання санітарно-гігієнічних вимог; попередження втоми і перевантаження школярів; володіння вчителем прийомами саморегуляції у професійній діяльності.
Педагогічний аспект аналізу уроку може бути розглянуто через наступні компоненти: місце уроку в системі уроків; правильність постановки мети уроку; організація уроку; зміст уроку; методика проведення уроку; спілкування на уроці; робота і поведінку учнів на уроці.
Також в літературі запропоновані наступні форми аналізу уроку:
1 - короткий (оціночний) аналіз - це загальна оцінка навчально-виховної функції уроку, характеризує рішення освітньої, виховної та розвиваючої завдань і дає оцінку їх реалізації;
2 - структурний (поетапний) аналіз - це виявлення та оцінка домінуючих структур (елементів) уроку, їх доцільність, забезпечує розвиток пізнавальних здібностей учнів;
3 - системний аналіз - це розгляд уроку як єдиної системи з точки зору вирішення головної дидактичної задачі і одночасного вирішення розвиваючих завдань уроку, забезпечення формування знань, умінь і навичок учнів, засвоєння ними способів навчання;
4 - повний - це система аспектних аналізів, що включають оцінку реалізації завдань уроку, зміст і види навчальної діяльності учнів за такими характеристиками, як рівні засвоєння учнями знань і способів розумової діяльності, розвиток учнів, реалізація дидактичних принципів і результативності уроку;
5 - структурно-часовий аналіз - це оцінка використання часу уроку по кожному його етапу;
6 - комбінований аналіз - це оцінка (одночасна) основної дидактичної мети уроку та структурних елементів;
7 - психологічний аналіз - це вивчення виконання психологічних вимог до уроку (забезпечення пізнавальної діяльності учнів розвивального типу);
8 - дидактичний аналіз - це аналіз основних дидактичних категорій (реалізація принципів дидактики, відбір методів, прийомів і засобів навчання та навчання школярів, дидактична обробка навчального матеріалу уроку, педагогічне керівництво самостійною пізнавальною діяльністю учнів і т.п.);
9 - аспектний аналіз - це розгляд, детальне і всебічне вивчення та оцінка під певним кутом зору якої-небудь сторони або "окремої мети уроку у взаємозв'язку з результатами діяльності учнів.

Список літератури
1. Безрукова В.С. Педагогіка. Проективна педагогіка. Навчальний посібник для інженерно-педагогічних інститутів і індустріально-педагогічних технікумів. - К.: Вид-во «Ділова книга». - 1996. - 344 с.
2. Булатова О.С. Мистецтво сучасного уроку: посібник для студ. вищ. навч. закладів - М.: Видавничий центр «Академія», 2006. - 256 с.
3. Гребенюк О.С., Гребенюк Т.Б. Теорія навчання: Учеб. для студ. вищ. навч. закладів. - М.: Изд-во ВЛАДОС-ПРЕС, 2003. - 384 с.
4. Педагогіка: Підручник / Під. ред. Л.П. Крившенко. - М.: Изд-во Проспект, 2004. - 432 с.
5. Хуторський А.В. Сучасна дидактика: Навчальний посібник. - Мн.: Висш.шк., 2007. - 639 с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Педагогіка | Контрольна робота
29.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Структура знакового процесу Структура значення знака Типові логічні помилки
Структура технологічного процесу
Сутність та структура пізнавального процесу
Природа й структура комунікативного процесу
Органiзацiя та структура рекламного процесу
Структура процесу навчання рухових дій
Поняття структура і принципи організації виробничого процесу
Структура і суб`єкти політичного процесу в сучасній Росії
Схема процесу автоматизованого проектування РЕЗ Структура і класифікація проектних завдань
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru