Східні слов`яни в древностіВознікновеніе державності у східних слов`ян

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

УЛЬЯНОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
юридичний факультет







РЕФЕРАТ
Трубчанінова Марини
по темі:
"СХІДНА СЛОВ'ЯНИ В СТАРОЖИТНОСТІ. ВИНИКНЕННЯ
ДЕРЖАВНОСТІ У СХІДНИХ СЛОВ'ЯН "






Ульяновськ 1997.

ПЛАН.
===========
I. Історіографія.
1) Ранні відомості
II.Фактори впливу.
1) географічний
а) значення грунтових і ботоніческіх смуг
б) вплив річкової системи
2) етнічний
3) соціальний
4) політичний
III.Дославянское заселення південної Росії.
1) відомості про початковий заселенні південної Русі
2) дані про народи південноруських степів
3) версії про зв'язок народів південної Русі зі слов'янами
IV. Походження слов'ян.
1) уявлення про походження слов'ян.
а) Нестор
б) Синопсис: слов'яни і руси
в) В. О. Ключевський
г) А. А. Шахматов і Л. Н. Гумільов
д) Б. А. Рибаков
2) термін "слов'яни"
3) праслов'яни
а) відмінності між слов'янами
4) ареал розселення слов'ян
а) перші звістки про венедів
б) Певтінгерова Карта
в) слов'яни і археологічні культури
г) переміщення населення в результаті гуннської навали
V. Ранні відомості про східних слов'ян
1) візантійські історики VI ст.
а) слов'яни на Балканах
б) західні та східні слов'яни
в) ранні політичні об'єднання східних слов'ян
г) Антський союз
д) анти під владою Великої Булгарії і Хазар
2) ал-Масуді та ал-Джармо
а) Валінана
3) російська літопис
VI. Розселення слов'ян
1) джерела
а) карта розселення слов'ян за даними ПВЛ
а / слов'яни на Дунаї
2) злиття слов'ян з різноплеменним населенням
VII. Заняття східних слов'ян
1) землеробство
2) скотарство
3) промисли
4) торгівля
VIII. Суспільний лад східних слов'ян
1) ранні класи
2) більш пізніше поділ
IX. Причини виникнення держави
1) суспільний поділу праці
2) розвиток економіки
3) зацікавленість суспільства в появі держави
X. Освіта Давньоруської держави
1) питання про утворення держави
а) легенда про заснування Києва
в) відомості про ранні княжениях
2) "варязький" питання
а) ПВЛ про варягів
б) руси
3) термін "Русь"


I. Істо-1.Ранніе Ми маємо досить різноманітні
РІОГРАФІЯ відомості й різнобічні відомості про перші
століттях нашої історії. Такі особ-
але іноземні известия патріарха
Фотія IX ст. , Імператора Костянтина
Багрянородного X ст. і Льва Диякона X
в., сказання скандинавських саг і ряду
арабських письменників тих же століть: Ібн
-Хордадбе, Ібн - Фадлана, Ібн - Дас-
ти, Масуд ін
Основним же джерелом для вивчення-
чення першого періоду нашої історії
є Початкова літопис. Вона
представляє спочатку преривіс-
тий, але, чим далі, тим все більше після-
послідовних розповідь про перших двох з
половиною століттях нашої історії.
Важку проблему перш
всього представляє історія расселеія
слов'ян на території Всточной Євро-
пи. Раніше вона вирішувалася майже виклю-
ключно шляхом аналізу літописної
концепції, що склалася до початку XII
в. і викладеної в ПВЛ. Подання
про вихідний східнослов'янському
єдності лягли в основу міцно укре-
що пив у працях А. А. Шахматова
концепції спочатку обмежений-
ної території східнослов'янського
ядра. Відповідно до цієї концеп-
єю магістральний шлях розвитку
східних слов'ян у VI-XIII ст.
представлявся дослідникам як
процес розкладання вихідного едінс-
тва (що визнавалося і В.О.Ключевс-
ким), різко посилився в ході фео-
дальной роздробленості і ординс-
кого навали.
Не менш складна проблема
норманських політичних та куль-
турних впливів, роль яких
В. О. Ключевський ніяк не був скло-
нен перебільшувати. У своїх крайніх
проявах норманська теорія
тлумачить літописну легенду про приз-
вання іноземних князів як свід-
тельство відсутності на Русі в на-
чільного період правопорядку, дер-
державних i самостійної
культури. Тим часом історія Нов-
міста (тобто тієї території, з якої
безпосередньо пов'язана легенда про
покликання), за новітніми археологи-
ного даними, відображає зовсім
інший процес, ніж він міг предста-
витися В. О. Ключевського.
Розглядаючи в "Лекціях з
російської історії "питання про образо-
вання Київського держ-ва, Платонов
слідом за Ключевський йшов врозріз з
уявленнями прихильників гос-ой
школи, які вбачали в древ-
ній Русі панування "родового побуту".
На його думку, основними причина-
ми виникнення государственнсті
у давньому Києві був розвиток тор-
говли, землеробства, інших форм хо-
дарської діяльності.
У кінці XIX - початку XX ст. в
ліберальної академічній науці
виявилася тенденція рішення
"Варязького питання" на користь сла-
Вянскя походження Русі, кото-
раю пояснювалася появою нових
підходів до досліджуваної проблеми.
М. А. Алпатов пов'язує виникнення-
ня нового підходу з іменами
В. О. Ключевського і А. А. Шахматова.
Він подчеркіает, що Шахматов і Клю-
евской намагалися зрозуміти самого ле-
топісца, вивчити, в яких умовах
він жив, які проблеми сучасним
ності його турбували, чому він імен-
але так реконструював події
минулого.

II.ФАКТО-1. Геогра-а) значення Три географічних особливості, бла-
Ри ВПЛИВАЄ-ний грунтових гоприятной для умов історичної
ВУВАННЯ: і ботани-життя країни:
чних по-1) її поділ на грунтові та ботани-
лос. ческие смуги з неоднаковим складі угідь
вом грунту і неоднаковою рослинність
ністю;
2) складність її водної мережі з раз-
ностороннімі напрямками річок і
взаємної близькістю річкових басейнів;
3) загальний ботанічний і гідрографії-
чний на центральному просторі
.
в) вплив За великих річок як головним
річковий торгових шляхах густішала населення,
системи брала найбільш діяльну учас-
тя в торговому русі, рано тут
зав'язався, по них виникали торго-
ші зосередження, найдавніші русс-
Електричні міста; населення, від них вилучений-
ве, залишалося при хліборобстві і
лісових промислах, доставляли ви-
возниестатьі прирічкових торговцям
(Мед, віск, хутра). При такому впливі на
народногосподарський обмін річки рано
отримали ще більш важливе політич-
дещо значеніе.Речнимі басейнами нап-
равлять географічне розміщення
населення, а цим розміщенням визна-
лялось політичний поділ країни.
Служачи готовими первісними доро-
гами, річкові басейни своїми рознос-
сторонніми розсіювали населення по
своїм гілкам. За цим басейнах рано
позначилися різні місцеві груп-
пи населення, племена, на які
давня літопис ділить російське сла-
вянства IX-X ст; по них же склалися
потім політичні області, землі, на
які довго ділилася страна.Взаім-
ва близькість головних річкових басейнів
рівнини за сприяння однакової
форми поверхні не дозволяючих раз-
ться за ним частинам населення
відокремлюватися один від одного, замикатися
в ізольовані гідрографічні
клітини, підтримувала спілкування між
ними.

2) Етнічес-Люди, що населяли північ і центр
кий. Східно-Європейської рівнини в I
тис. до Р.Х., говорили на індоевро-
пейських і фінноугорскіх мовами. І в
той час, і в наступні століття не б-
ло виразного з'єднання і розмежує-
вання племен за мовною ознакою;
племена ворогували або підтримуючи-
Чи добросусідські відносини, не при-
даючи першорядного значення Етні-
ного відмінностей або подібністю.

3) Соціль-позначиться ще в епоху
ний. бронзи, в II тис. до Р.Х., поділ
племен на осілі землеробські та
кочові скотарські істотно
впливало на долі цих племен,
але не було ні абсолютним, ні закін-
в'язковим.
Більш мобільні і внаслідок
цього більш войовничі скотоводчес-
кі племена століття за століттям повільно
просувалися по степах Євразії з вос-
струму на захід; багато хто з цих племен
подовгу затримувалися в прикаспійських
і причорноморських областях. Достатній-
але поширеним явищем був пе-
реходе кочівників до осілості; під на-
лещат нових прибульців осілі або
напівосілі племена часом бували ви-
вимушений залишати звичні місця
проживання і повертатися до кочового
способу життя.
Землеробські племена теж
далеко не завжди могли розраховувати
на спокійне і безбідне существова-
ня в раз обраній місцевості. Істо-
щення грунтів або поява можу-
мадських ворогів були найбільш годину-
прищеплені причинами переселення земле-
ділків.

4) Політі-Складна взаємодія осідаючи-
тичний лого півночі і кочового півдня Східної
Європи багато в чому визначило своєрідна-
разіе історичного розвитку регіону.
І військові сутички, і набіги, і політи-
ческие спілки, і торгові отнотошенія
степовиків і лісових жителів - все це
впливало на життя слов'ян. При
це "ліс" і "степ" не залишалися не-
змінені; в їх постійному протидії
борстве і мирному спілкуванні складаючи-
лись і руйнувалися союзи племен, за-
часту вбирають в себе іншомовні
групи.

III. ДО-1) Відомості Що розуміти під початком істо-
СЛАВЯНС - про первонах-рії будь-якого народу? З чого починати спо-
КУО Засєєв-початковому нать історію? Стародавні грецькі і
Леніє РУ-заселенні римські письменники повідомляють нам про
СІ. Південної Ру-південної частини сучасної Росії ряд
сі. звісток, неоднаково достовірних,
отриманих ними за посередництвом гре-
чеських колоній по північних берегів
Чорного моря від купців чи з особистих
спостереженнями.
До нашої ери різні коче-
ші народи, які приходили і Азії, держ-
подствовалі тут один за іншим, не-
коли кіммеріане, потім при Ге-
родоте скіфи, пізніше, за часів
римського вдадичества, сармати.
Близько початку нашої ери зміна
прибульців частішає, номенклатура
варварів в давньої Скіфії стає
складніше, заплутаніше. Сарматів поміняй-
Чи або з них виділилися гети, язиги,
Роксолани, алани, бастарни, даки. Ці
народи товпляться по нижньому Дунаю, до
північним меж римської імперії,
іноді вторгаються в її області, ску-
чиваются в мішанину рассипча-
ті громади, утворюють між Дніпром-
ром і Дунаєм великі, але скоропре-
ходить володіння, які були царс-
тва гетів, потім даків і Роксолана, ко-
менту, котрим римляни навіть змушені б-
Чи платити данину і відкуп. Видно, що
підготовляли велике переселення
народів.
Південна частина сучасної Рос-
оці служила для цих азіатських при-
шельцев тимчасової стоянкою, на кото-
рій вони готувалися зіграти ту чи
іншу європейську роль, пробравшись
до нижнього Дунаю або переваливши за
Карпати.

2) Дані Ці народи, ланцюгом минулі
про народи протягом століть по південно-рос-
південно-рус-ким степах, залишили тут після себе
ських сте-незліченні кургани, якими усе-
пий яни були великі простори
між Дністром і Кубанню, являющі-
еся на даний момент об'єктами допоміжні-
ледования археології, результати до-
торих поповнюють і прояснюють описа-
ня давньогрецьких письменників. Неко-
торие народи, подовгу загоюється в
пріпонтійскіх степах, наприклад скі-
фи, входили через тутешні колонії в
досить тісне зіткнення з
античною культурою.

3) Версії Всі ці дані мають велику про-
про зв'язок щеісторіческую ціну; але вони відносять-
народів ся більше до історії нашої країни,
Південної Ру-ніж до історії нашого народу. Наука
сі з сла-поки не в змозі уловити достатній-
вянамі але прямого зв'язку цих азіатських посе-
тител південній Русі з слов'янським на-
селищем, пізніше тут з'являються-
ся як і впливу їх художніх
запозичень і культурних успіхів
на побут східних слов'ян. Присутності
слов'ян серед цих стародавніх народів не-
помітно. Історична етногр-
фія, вивчаючи походження всіх цих
народів намагалася з'ясувати, які з
них належали до кельтського і ка-
киє до німецького або слов'янському
племені. Однак ці племінні груп-
пи, на які тепер ділиться євро-
пейської населення, не суть будь-яке
первісне одвічне поділ челове-
якості: воно склалося історично і
відокремилися в свій час кожне. За
думку Ключевського, якщо ці племена-
на і мали спільну генетичну зв'язок
з пізнішим населення Європи, то
окремим європейським народам
важко знайти серед них своїх прямих
предків і з них починати свою істо-
рію.


IV.ПРОІС-1) предс-а) Нестор З питання про походження і
ХОДІННЯ тавленія про найдавнішої історії східних слов'ян
СЛОВ'ЯН. походжу - сушествует багато різних предс-
дении сла тавленія.
вян Літописець Нестор вважав, що
спочатку слов'яни жили в Цент-
ральної і Східної Європі приблизно
від Ельби до Дніпра і лише в перших
століттях нашої ери заселили басейн Ду-
ва і Балканський півострів.

б) Синоп - Найбільш розповсюджений в
сис: славлячи-XVIII ст. теорія походження слов'ян
не і руси отримала своє відображення в першому
російською друкованому підручнику з істо-
рії, так званим Синопсисі, ви-
йшов до 70-і рр.. XVII ст .. Вона складається
в наступному: автори, притримую-
щиеся цієї теорії, проводять чітке
поділ між слов'янами і руса-
ми. Руси, на думку цих авторів, бо-
леї древній народ. Їх коріння з Мессе-
Паттами; вони походять від біблейс-
ких героїв: сина Ноя Яфета і Мосоха,
який був першим патріархом ру-
сов. Пам'ять про цього героя, на думку
авторів, зберігалася в російського народу і
була запечетлен у назві столиці
російської держави - Москві. Пост-
пінно руси розселилися по території
Європи. Існує навіть таке мені-
ня, що в певний момент руси
становили більшість населення Єв-
ропи, зокрема, так званих
етрусків - жителів Італії виводить
від русів, нібито це зашифроване
ім'я русів. Слов'яни ж набагато менш
стародавній народ, що відноситься до Індо-
ропейской сім'ї народів. На початку на-
ший ери руси за припущенням тих
же самих авторів, займали терито-
рію по Дунаю і Дніпру.


в) В.О.Клю-В. О. Ключевський, слід відом-
чевскій. тиям готського історика Йордана: пер-
воначально слов'яни займали Карпатс-
кий край. Він називає Карпати общес-
лавянскім гніздом, з якого впос-
ледствии слов'яни розійшлися в різні
сторони.

г) А.А.Шах-Академік А. А. Шахматов, чиє
матів і думку підтримує також Л.Гумі-
Л. Н. Гумі - лев, вивчаючи літописи, дослі-
лев дмухаючи історію російської мови та її діа-
утворюватися колектив, прийшов до висновку, що стародавні
слов'яни зародилися у верхів'ях Вісли,
на берегах Тиси і на схилах Карпат
(Сучасна східна Угорщина та пд-
ва Польща).

д) Б.А.Ри-Б. А. Рибаков, відкидаючи всі наз-
баків ванні і неназвані точки зору,
відстоює свою. У віддалену епоху
в Південно-Східній Європі і в Малій
Азії жили споріднені племена -
предки індоєвропейських народів.
Засобом спілкування в них був при-
мітівний мову з додаванням невеликої кількості-
вом слів. Позднеев, в період неоліту і
протягом бронзового століття, Ці племена
стали розселятися, зв'язок між ними
слабшала і проявлялися деякі,
спочатку дуже незначні
особливості в мові, створилися мовно-
ші групи, що відображали вже іншу
угруповання древніх племен. Предків
слов'ян імовірно знайти серед
племен бронзового століття, що населяли
басейни Одри, Вісли та Дніпра. У той
Водночас іще не було поділу сла-
вян з мови на західних і східних
слов'ян. По всій імовірності, що вказу-
ет Рибаков про предків слов'ян говорить
Геродот, описуючи землеробські
племена Середнього Подніпров'я в V ве-
ке до н.е. Онназивает їх "сколотами"
або "борисфенітами", відзначаючи, що
греки помилково зараховують їх до скі-
фам, хоча скіфи абсолютно не знали
землеробства. Академік визнає, що
проблема походження слов'ян є-
ється дуже складною; тут багато спор-
них питань, які е слідують істо-
Рікі лінгвісти, антропологи та архео-
логи.

2) Термін Cам термін "слов'яни" до цих
"Слов'яни" пор задовільно не пояснений.
Можливо, він пов'язаний зі "словом", і
так наші предки могли іменувати себе
на відміну від інших народів, мова кото-
яких вони не розуміли (німці). З та-
ким явищем ми зустрічаємося не толь-
ко в слов'янському світі. Відомо, що
араби в VII-VIII вв.називалі все про-
чіе народи, що не розуміли їхньої мови,
Аджаму, тобто неараб, буквально
німими, бессловестнимі (німцями).
Пізніше такий термін став застосовуватися
виключно до іранців. Цікаво,
що згідно Прокопію Кесарійському
(VI ст.), Вельми ерудованій писа-
телю, слов'яни називалися перш спо-
рами, а у Йордану фігурує ка-
кой-то народ спол, з яким воїв-
Чи готи. Розшифрувати ці поняття
неможливо при нашому стані зна-
ний, але, очевидно, термін "слов'яни"
виник не відразу і не раптом став загально-
вживаним. Можливо, древ-
нейшее назва була все-таки вені-
ди: саме так іменували слов'ян їх
найдавніші сусіди з заходу - герман-
ци і, здається, східні балти. Але
так могла називатися і частина предків
слов'ян, тоді як інші могли носити
інші найменування. І тільки пізніше
(V-VI ст.) Закріпилася загальна назва
"Слов'яни" (словени).

3) Праслен-а) разли-Знайомлячись з найдавнішими опи-
вяне. чия між саніямі нашої країни, ми аж до
слов'янами перших століть нашої ери не знайдемо
в них навіть згадки імені слов'ян.
Перш за все східні слов'яни
виникли в результаті злиття так на-
зване праслов'ян, носії сла-
Вянскя промови, з різними іншими
етносами Східної Європи. Цим
пояснюється той факт, що при всій
схожості мови та елементів культу-
ри, з ним пов'язаних, в іншому
між слов'янськими народами є
серйозні відмінності, навіть з антропо-
логічного типу - такого роду разли-
чия є всередині окремих груп тих
чи інших східнослов'янських наро-
дов. Не менш істотна відмінність
виявляється в сфері матеріальної
культури, оскільки славянізіровалось-
ні етноси, що стали складовою частиною
тих чи інших слов'янських народів,
мали неоднакову матеріальну
культуру, риси якої збереглися
і в їхніх нащадків. Саме у сфері ма-
ріальних культури, а також такого
елемента культури, як музика, име-
ються значні відмінності навіть
між такими близькоспорідненими
народами, як росіяни й українці.

4) Ареал Є всі підстави вважати,
розселення що ареал розселення праслов'ян, кото-
слов'ян. які, як доведено лінгвістами, відділень-
лилися від споріднених їм балтів у се-
редине першого тисячоліття до н.е. (у
часи Геродота), був вельми неве-
лик. Враховуючи, що ніяких звісток про
слов'ян до перших століть н.е.в пись-
сних джерелах немає, а ці дже-
ники, як правило, виходили з райо-
нов Північного Причорномор'я, з ареа-
ла розселення праслов'ян доводиться
виключити більшу частину території
сучасної України, крім її сівбі-
ро-заходу.

а) перші Перші згадки про венедів, -
звістки про а саме так називали ранні дже-
венедів ники праслов'ян, - з'явилися тільки
тоді, коли римляни у своїй експансії-
вічную Європі досягли Середнього Дунаю,
Паннонії і Норіка (нинішніх Венг-
рії та Австрії). Не випадково першими
про венедів згадують Пліній Старший
і Тацит (друга половина I століття н.е.).
Очевидно, тільки з цих областей б-
Чи були отримані перші звістки про народ
- Венедів. Але й ці звістки були
вкрай невиразними, так як римські і
грецькі письменники не могли навіть
точно визначити, чи відносити їм ве-
недов до германцям або від сарматів,
схиляючись, правда, до більшої близькості
венедів по ним звичаїв, звичаїв та побуту
саме до германцям.
Паннонія в I-II ст. н.е.била на-
селену різними народами - Германс-
кими та сарматськими (іранськими), Бо-
гемія (нинішня Чехія) отримала
назву від кельтського племені бойїв,
однак за часів Тацита і пізніше
тут оселилися германці, а десь
за ними (на північному сході (?)) оби-
талі венеди.
Тацит, розповідаючи про венедів,
згадує поруч з ними естів і фе-
нов, під якими ховаються предки
балтських народів (але не фінів і сов-
ремінних естів). Отже, ве-
Неди в ту пору займали наблизить-
тельно територію нинішньої
Південно-Східної Польщі, Південно-Західної
Беллоруссіі і Північно-Західної Украї-
іни (Волині і Полісся). А дані
Птоломея (друге століття н.е.) вже позво-
ляєт розширити межа проживання сла-
вян, включивши до них північне Прікар-
патье і частина узбережжя Балтійського
моря, відомого в ту пору, як Ве-
нецький затоку. Очевидно, вже на про-
тяжінь другого століття слов'яни оттес-
нили або асимілювали якусь
частина інших етносів, але швидше за все
германців і аборигенів Прикарпаття.
Можна припустити, що дані
Птоломея фіксують догляд готовий з по-
Правобережжя Балтійського моря і просування
ються на їх місце слов'ян.

б) Певтін-Ймовірно, якийсь розширення
Генова етнічної території слов'ян спостеріга-
карта далося і в III-IV ст., але, на жаль
джерел для цього часу майже
немає. Так звана Певтінгерова
Карта, остаточна редакція кото-
рій відноситься до першої половини П'ято-
го століття, включає, однак і значною
ні елементи більш ранньої інформації
ції, висхідній ще до першого століття
до н.е., тому користуватися її дано-
вими дуже складно. Венеди цього
Карті показані на північний захід від
Карпат, разом з якоюсь частиною
сарматов.Совместная фіксація вені-
дів і сарматів у Прикарпатті, оче-
видно відбиває з елементами п'ятому
сторіччя реалії II-IV вв.до навали
гунів.

в) слов'яни Археологи намагаються побачити
і археоло-слов'ян в носіях різних археоло-
гические гічних культур, починаючи від так на-
культури зване культури подклошних пог-
ребен (IV-IIвв.до н.е., Верхня Віс-
ла і басейн Варти) до різних ар-
хеологіческіх культур першу полови-
ни I тисячоліття н.е.. Однак у цих
висновках багато спірного. Ще не-
Недавно досить поширена ін-
терпрітація приналежності чорно-
ховской культури слов'янам має не
так вже й багато прихильників, і біль-
шінство вчених вважають, що дана
культура була створена різними етно-
самі з переважанням іранців.

г) переміщення гунської нашестя призвело до
щення на-значним переміщенням населення-
селища в нія, у тому числі і зі степової і годину-
результаті тично лісостепової смуги нашого
гунського юга.Более за все це стосується степових
навали районів, де після короткочасної
гегемонії угрів вже в VI столітті відновлюваних-
ладан прототуркі.Іное справа - лосос-
тепь нинішньої України і Північного
Кавказу (Подоння). Тут старе
іранське населення виявилося більше
стійким, але й воно стало поступового-
але піддаватися впливу неухильно-
але що рухалися на схід слов'ян. Оче-
видно, вже в V столітті останні вийшли
до середнього Дніпра, де ассімілірова-
Чи місцевих іранців. Ймовірно, імен-
але останні заснували містечка на кі-
евской горах, оскільки назва Киє-
ва може бути пояснено з іранських
прислівників як княжий (містечко). За-
тим слов'яни просунулися за Дніпро в
басейн річки Десни, що отримала сла-
Вянскя назва (Права). Цікаво
однак, що основна частина великих
річок на півдні зберегла дославянськими
(Іранські) названія.Так, Дон - просто
ріка, Дніпро - глибока річка, Рось -
світла річка, Прут - ріка і т.д.А ось
назва річок на північно-заході Украї-
ни і на більшій частині Білорусії -
слов'янські (Березина, Тетерів, Горинь,
і т.д.) і це, безсумнівно, свідок-
ство дуже стародавнього проживання там
слов'ян.

V. РАННІ 1) Візан-У цьому слов'яни спочатку
ВІДОМОСТІ тийской як жителі лісів (а саме такими
Про Вистачає-історики їх нам малюють візантійські історики
Них СЛА-IV століття VI століття) просувалися і розселялися
ВЯНАХ. переважно вздовж великих річок
(Транспортні артерії). Місцеве на-
селище досить легко ассімілірова-
лось з слов'янами, як правило мирним
путем.Подавляющая частина нашої ін-
формації про ранні слов'ян черпається
з візантійських джерел. Навіть
відомості, збережені з VI-VIIвв. сі-
рийские і арабськими письменниками, в
цілому сходити до Візантії.
Візантійська історіографія
VIв. фіксувала увагу майже позов-
лючітельно на тих народів, та країнах,
з якими у імперії були ті чи
інші відносини. Візантійці писали
багато лише про тих районах, які
знаходилися у сфері безпосередніх
інтересів імперії. Починаючи з часів-
ні правління Юстина I (518-527) ін-
формація про слов'ян у візантійських
джерелах починає рости як сніжить-
ний ком, хоча, очевидно, і до цього
слов'яни були у Візантії небезиевест-
ни.

а) слов'яни Особливе, загострену увагу
на Балка-до слов'ян саме з кінця другого де-
нах сятілетія VI ст. пояснюється перш
за все тим, що з цього часу вони на-
чинают активно впроваджуватися на Бал-
канський півострів і вже через ніс-
колько десятиліть опановують біль-
ший його частиною. У політичному житті
Балкан все більше грають саме сла-
вяне, які насувалися на Візантію
з двох сторін - з півночі Балканського
півострова і з низин Дунаю. Ві-
зантійци згадують про слов'янських
вождів-вони зовсім не царі чи князі,
а скоріше ватажки військових дру-
жин стадії військової демократії.
Дружини завжди йшли попереду свого
народу, нерідко заглиблюючись у своїх
походах у ворожу територію, як
б готуючи її до слов'янської колоніза-
ції.

б) західні Візантійські письменники VI століття
і східній ділять слов'ян на дві групи. Західна
ні славлячи-(північно-західна) частину слов'ян так і
не позначалися як слов'яни (склавини,
склавии). Здається, до них відносили і
балканських слов'ян. Але крім того, ви-
зантійскіе письменники VI-VII століть
згадують антів, яких вони вва-
Чи особливої ​​(східної) групою слов'ян.
Анти жили від низин Дунаю, де з
ними й стикалися греки, на схід
чи то до Дніпра, чи до Дону.

в) ранні Зауважимо, що древляни, північно-
політич-ні і т.д. в ПВЛ племенами не мали-
Електричні обсягів по-нують, хоча в сучасних пере-
динения водах термін "плем'я" нерідко фі-
східних гурірует. Ряд вчених уже давно
слов'ян зробили висновок, що в давньоруській
літописі йдеться не про племена,
але про союзи племен. Таку думку
подкрелялось і великий територій-
їй таких "племен", як мешканці півночі,
кривичі і ін Ні терміна "плем'я"
або подібного йому і в списках сла-
вян Костянтин а Багрянородного,
який веде мову про слов'ян -
древляни, сіверяни і т.д. Разом
з тим перед нами ще, безсумнівно,
об'єднання додержавного
або предгосударственное порядку,
швидше за все саме спілки близько-
споріднених племен. У цих союзах,
вже займали певну,
чітко фіксується територію, на
особа перехідні риси до політи-
ческому об'єднанню типу раннек-
лассового суспільства. У цьому плані
древляни, поляни і т.д. по-сила-
му, ідентичні таким німецьким
"Племенам", як франки, сакси, ба-
вари і т.д., які на ділі предс-
шають союзи племен, хоча і сох-
поранили найменування одного (гос-
подство) племені.

г) Антський Хронологічні рамки су-
союз ществованія Антського союзу прихо-
дяться приблизно на 3О-ті роки VI
століття - перші роки VII століття, коли
союз був знищений аварами, З цього
часу ім'я антів ізчезает зі - стра-
ниць історії так само несподівано, як
і з'являється там.Ето свідоцтво
того, що термін "анти" навряд чи упот-
споживаною серед самих слов'ян і, строго
кажучи, не мало етнічного сенсу.
Мабуть він мав чисто терито-
но-політичний зміст і ізчез
після аварського разгрома.Народная
пам'ять зберегла перекази про аварах
як про людей богатирського складання,
підкорили слов'ян і всіляко прітес-
нявшіх їх. Зокрема, якщо Обринье
хотів куди-небудь їхати, то він запрягав
у віз Дулебського жінок замість
худоби. Літописець завершує оповідь
тим, що, за його словами, Бог раазгне-
вався на обрів за їх гординю і Істра-
бив їх, так що нікого обра не ос-
талось. Тут виникає ряд інтерес-
них питань. Літопис говорить про сла-
вянах-дуліби, тобто (волинянам частина
східних слов'ян) хоча дуліби як
плем'я відомі і в Чехії, так що,
можливо, перед нами дуже давнє
спільнослов'янське сказання. Що стосується
загибелі зверхників обрів, то на самому
Насправді їх спочатку побив визан-
тийской імператор Іраклій, після
того як авари "зробили свою справу", тобто
за його наказом розтрощили Антський
союз.Сделалі вони це, швидше за все, не
поодинці, але разом зі своїми союз-
ніками булгарами, що мешкали у
Азовського моря. Однак Аварська ка-
ганат як політичне об'єднання
існував до кінця VIII століття, коли
він був знищений Карлом Великим.


д) Анти під Можна вважати що після
владою розділу антського союзу територія
Великої антів тимчасово потрапила під владу Ве-
Булгарії і Лікою Булгарії а після підпорядкування
Хазар останньої хозарам перейшла під їх
вплив. Не випадково ряд старих істо-
Риков саме розширенні слов'янських
території на схід пов'язували як
раз з часом хазар, коли під їхніми
владою створилися сприятливі ус-
ловія для цього. Це, здається, підтем-
верждает та давньоруської літо-
писью, де мова йде про підпорядкування ха-
зарам полян, сіверян, радимичів і в'яжу-
тічей. Влада над згаданої частиною
східних слов'ян дозволяла хозарам
контролювати не тільки Волзький
шлях, але і Нижньодніпровський, свя-
занний через землю сіверян і в'ятичів
з Волгою. Однак таке положення су-
ществовало недовго. Важливо відзначити,
що слов'яни до VIII століття просунулися
далеко на схід, аж до Північного
Дінця й Дону. Це підтверджується на-
ім'ям Дона Слов'янської рікою і
наявністю там слов'янських поселень.
Як і коли потрапили ті ж слов'яни, в настільки
віддалений район - сказати важко.

2) ал-Масу-а) Валінана Крім Антського союзу дже-
ри і ал-ники дозволяють припускати сущест-
Джармо. вованіе ніколи (в VI-VII ст.) како-
го-то політичного об'єднання сла-
вян в районі Прикарпаття. Мова йде про
звістці, записаному арабським ен-
ціклопедістом ал-Масуді (ум.956 р.),
який у свою чергу, користувався
твором побував у византийс-
ком полоні за сто років до цього араба
ал-Джармо. Той написав спеціальний
праця про слов'ян, заснований на відомостей-
нях, зібраних ним під час багато-
річного перебування у Візантії. У
Зокрема ал-Джармо (у пердач
ал-Масуді) пише про те, що колись
тобто задовго до його часу, у слов'ян
існувало єдине політичне
об'єднання, яке він називає Ва-
лінана.Прежде вчені, як правило
пов'язували це об'єднання з славлячи-
нами-волинянами, котрі жили в сівбі-
ро-східному Прикарпатті (сучасним
ве північно-західна Україна). Однак
кілька десятиліть тому відновлене-
дала точка зору, висловлена ​​поль-
ськими вченими, згідно з якою Ва-
ліна це місто Волін в Помор'я. Чи не
враховувалося, що Воліна в IX столітті, а
тим більше раніше, ще не існувало
ло, а тому логічніше повернутися до ста-
рій гіпотезі, за якою мова йде
саме про частину території нинішньої
Україна. Наявність тут якогось
(Очевидно, недовготривалого) союзу
слов'янських племен цілком припустимо,
маючи на увазі саме географічне поло-
ження цієї областіна роздоріжжі до тих
маршрутами, що вели слов'ян на схід.
Волинь - очевидно, можна віднести до
областям, як говоримо, споконвічного рас-
селища слов'ян, і тут як раз десь
в VI столітті могло скластися об'єднанню
ня, про яке знали у Візантії ще в
першій половині IX століття, коли там
перебував ал-Джармі.Возможно, що
Валінана загинула саме в результаті
аварського нашестя ще до аварії
Антського союзу. Існування сла-
Вянскя союзу в Прикарпатті допус-
калі багато великих історики (нап-
риклад Ключевський, Грушевський та ін)

3) Російська Всі ті ранні звістки про сла-
літопис. вянах VI-VIIвв. багато в чому неясні і не
піддаються точній географічній і
хронологічній ідентифікації. Бо-
леї точну достовірну картину дає
лише давньоруська літопис, вапня-
тя якої доповнюються византийс-
кими, арабськими та іншими іноземних-
вими джерелами. На жаль, ле-
топісние известия були записані не
раніше XI ст., т.е.уже в період, коли
пам'ять про первинні сславянскіх
об'єднаннях починає стиратися,
оскільки все слов'янське населення
усвідомлювало себе як русичі, росіяни.
Тим не менш, цим известиям, ми
можемо довіряти.

VI.РАССЕ-1) Істочн-Ще недавно вважали, що де-
Леніє ки. ня візантійськими письменниками сла-
СЛОВ'ЯН. вян в VI столітті на склавинів і антів
можна бачити реальне розділення сла-
Вянскя світу на східний і захід-
ний. Нині більшість фахівців
вважають, що про поділ слов'ян на три
великі групи східних, західних
і південних можна говорити лише з VIII
століття. Ймовірно, цю датування можна
кілька удревніть, поширивши
її з деякими застереженнями і на VII
століття, але не раніше.
Картина ж розселення вос-
точних слов'ян, зафіксована в
"Повісті временних літ" (ПВЛ), мо-
жет бути віднесена до VIII-IX ст., пре-
майново, до останнього сторіччя.
Інші джерела, так званий
"Баварський географ" і Костянтин Баг-
рянородний, дополяет цю картину
також для IX-першої половини X ве-
ка. "Баварський географ" першої полови-
ни IX століття Східну Європу знає
погано, фіксуючи в самій загальній формі
такі народи, як руси, хазари, а
також деякі ПівденноСхідної
племена. Костянтин Багрянородний
(4О-ті роки X століття) більш детальний, але
він аж ніяк не ставить за мету намалювати
етнічну карту Русі свого часу
а лише зазначав найменування ряду
груп східних слов'ян, підлеглих
русів.

а) карта Спробуємо уявити
розселення карту розселення окремих груп
слов'ян по східних слов'ян, переважно
даними ПВЛ за даними ПВЛ. Літописець вважав,
що вони прийшли в Східну Європу з
Дунаю, "де тепер Угорская земля і
Угорська ", але перш слов'ян називаючи-
Чи норики. Це дуже загадкове міс-
то літопису, не розшифроване до
цих пор.Более того, як правило, тол-
кователі ПВЛ взагалі його обходять і
починають вести мову з проживання слов'ян
на Середньому та Нижньому Дунаї і в Фра-
киї. Між тим Норік - це назва
римської провінції, приблизно
відповідної сучасної територі-
торії Австрії, де предки слов'ян
цілком могли мешкати, (так само, як у
інших більш північних районах) до їх
розселення в зазначених придунайських
країнах.

2) Злиття Словом, всі дані говорять
слов'ян з за те, що в процесі руху слов'ян
разнопле - на схід відбувалася їх злиття з
з багатьох сучасних на-різноплеменним місцевим населенням,
селищем в результаті чого і вироблялися ті
риси (в мові, антропологічному
типі, матеріальній культурі), що від-
розрізняють східних слов'ян від західних
і південних. Вже в ту пору намічалися і
певні відмінності між південно-за-
падном частинами східно-слов `янсько-
го світу, північними і північно-східній
вими і північно-західними, які
пізніше, в певних специфічних
умовах XIII-XVIвв., призвели до роз-
паду єдиної давньоруської народнос-
ти на три самостійні.
Однак шукати окремих перед-
ков для росіян, українців і Білорусь-
сов вже в епоху Київської Русі, а тим
більше раніше, як це зараз намагаються
робити націоналістично настроєних
ні історики, немає ніяких підстав.
Наприклад, жителі півночі стали предками і
росіян і українців, а кривичі і ра-
Діміч - єдині пращури росіян і
білорусів. Та й у більш пізній час
відзначаються переливи населення з
різних областей Древньої Русі, не як
не пов'язане з відособленістю в ту
пору її окремих частин.

VII. ЗАЙНЯВ-Головним заняттям східних слов'ян
Ку ВОС-у відому нам епоху було землеробство
ТОЧНИХ ліє в поєднання з розведенням худоби і
СЛОВ'ЯН. різного роду промислами. Чим
далі на північ, тим більше значення
набували промисли, тим більше, що
у зовнішній торгівлі є особливо з роз-
прищеплені країнами Сходу і Візантією,
особливу роль грав саме експорт
різного хутрового звіра, яким у
ту пору був багатий не тільки славянс-
кий північ, а й більш південні землі.

1) землеробство Життя серед лісів і боліт була
ліє. нелегкою. Перш ніж зрубати будинок,
потрібно було знайти сухе і порівняй-
тельно відкрите місце і розчистити
його. Спочатку слов'янські селища
були рідкісними острівцями серед "ліс-
ного моря ". Їх жителі вели господарство,
застосовуючись до навколишніх умов.
Головне місце серед їхніх занять зани-
мало землеробство. Але в VII в.славяне
ще не знали ні двопілля, ні трьох-
полья.
У слов'ян панувала пере-
помилкова (у лісостепах) і підсічно-ог-
невая (у лісах) системи землеробства.
При перелогова система на
ділянці випалювали траву і використан-
Чи удобрену золою землю до істо-
ння. Після цього ділянку забраси-
вали на 2 - 4 роки, аж до повного
відновлення трав'яного покриву. При
лісовому переліг земля відпочивала 10 -
15 років.
Подсечно - вогневої системи
названа так тому, що дерева під-
рубаї й залишали сохнути на корені,
а потім викорчовували і спалювали. Як
і при перелоговою системі, ділянку
використовували до виснаження, а потім
кидали і розчищали новий. Справжньою
оранки не велося - землю лише пухко-
Чи. Така організація землеробства ви-
потребував слов'ян час від часу пе-
реходит на нові ділянки, що робило
неминучим освоєння все більш відда-
ленних земель.
Лише у VIII столітті в степових і
лісостепових районах поряд з пере-
хибним поширилося орне
землеробство: землю орали і давали їй
регулярний відпочинок під паром. У лісовій
смузі вируб панувала аж
до XIII століття.
Основними сільськогоспо-
вими культурами були у слов'ян пше-
Іваниця, ячмінь, просо, що давали високі
врожаї при підсік і перелоги. З
просуванням на північ і поширеною-
ненням орного землеробства збіль-
чувати посіви жита і вівса, перш
займали незначне місце.

2) худоби-Поряд з землеробством слов'яни
ництво. розводили худобу. Тримали коней, ко-
рів, свиней.


Заселивши лісу і лісостепу,
3) Промис-східні слов'яни не залишили без
ли. уваги і лісові багатства. Мисливство та
бортництво (збір меду і воску диких
бджіл) вимагали праці та терпіння не
менше, ніж обробка землі. У лісі
треба було влаштовувати і підтримувати
мисливські пастки і борті (дупла для
бджіл). І ліс справно забезпечував людей
хутром, медом і воском. Саме
ці "дари лісу" склали основу сла-
Вянскя торгівлі з сусідами - перш
всього з Візантійською імперією.

4) Торгівля. Через Східно-Європейську
рівнину пролягав торговельний шлях, ко-
менту, котрим користувалися ще стародавні гре-
ки, що заснували колонії в Прічерно-
Морье. "Повітку временних літ" так
описує його: "Шлях із Варяг в Греки
і з Грек по Дніпру, і верх Дніпра по-
лок до Ловоті, по Ловоті треба ввійти в
Ільмень озеро велике, ІЕ нього ж
озера потече Волхов і втечеть в озе-
ро велике Нево і того озера внидет
гирло в мор Варязьке, і по тому
моря ити до Риму, а від Риму прити по
тому ж морю до Царюгороду, а від
Царягорода прити в Понт морі в неже
втечет Днепр річка ".
Цей шлях став основною доро-
гой Стародавньої Русі. По ній везли не
тільки хутра та мед, а й видобуток, захва-
ченную під час військових походів.
Провідну роль в транзитній
торгівлі через Східну Європу, як
вже сказано, грали у VIII-IXвв. єв-
рейскіе купці, які лише у межах вели-
лах халіфату поступалися її місцевим
мусульманським торговцям. Останні
по Каспії і Волзі доходили до не-
великого містечка Булгар (заснований в IX
столітті, недалеко від сучасної Казані)
очевидно, переважно суходолом-
вим шляхом, тоді як Волзький шлях
контролювався хозарами та єврейськи-
ми купцями цієї держави. У се-
вірні межі слов'ян арабські куп-
ци в IXв. не заходили: хазари тримали
дороги під своїм контролем і крім
суто адміністративних заходів Прибєга-
Чи до простого залякування розповіді-
ми про диких північних людях, нібито
вбивали всіх чужинців.
Разом з тим вже в IX столітті але
особливо X столітті все більшого значення
набуває іншого шлях, що зв'язує
європейський північ з Чорним морем.
Ймовірно, його функціонування було
викликано пануванням хозар на Волж-
ському шляху, де вони ставили для всіх
торговців, виключаючи єврейські, всяко-
го роду заслони.
У той час як на півночі акти-
візували діяльність скандинави,
південь все більше залучався до орбіту
впливу або прямо під владу хозарів.

VIII. ПРО-1) Ранні Вивчаючи по "Руській Правді" і по
Ществ - класи. літописі складу стародавнього київського
Рий СТРОЙ суспільства, можна відзначити три древ-
СХІДНИХ нейших його шару:
СЛОВ'ЯН. 1) вищий, званий старця-
мі "міським"; це земська арісток-
ратія, до якої деякі дослід-
вача зараховують і огнищан. (Види-
мо, можна приймати огнищан за
знатних княжих мужів, але сомни-
тельно, щоб огнищани були вищим
кнассом земського суспільства.)
2) Середній клас становили
люди (одн.: людин), мужі, з'єднаний-
ні в громади, верві.
3) Холопи або челядь - раби і
притому безумовні, повні, обілити-
верхові ("облий" - круглий) - були третину-
їм шаром.

З плином часу це про-
2) Більш ня криз поділ ускладнюється. На
пізні верху суспільства знаходиться вже кня-
класи. жеские дружина, з якою зливається
колишній вищий земський класс.Дру-
жина складається зі старшої ("бояр дума-
чих і чоловіків храборствующіх ") і
молодшій (юнаків, ГРІД), в яку
входять і раби князя. З лав дружи-
ни призначається князівська адмініст-
рація і судді (посадник, тіун, вирне-
ки та ін)
Клас людей ділився визна-
енно на городян (купці, ремісничо-
ки) і селян, з яких вільні
люди називаються смердами, а залеж-
мі - закупи. Закупи не раби, але
ними починається на Русі клас умовно
залежних людей, з плином часу
змінив собою повних рабів. Дру-
жина і люди не замкнуті гро-
ються класи: з одного можна було
перейти у другой.Основное відмінність в
положенні їх полягала, з одного
сторони стосовно до князя (одні
князю служили, а інші йому платили;
що ж стосується до холопів, то вони
мали своїм "паном" господаря, а
не князя, який їх зовсім не торкався),
а з іншого боку - в господарському
і майновому відношенні гро-
ських класів між собою.


IX.ПРІЧІ-1) Гром-Більш різноманітними станови-
НІ ВООЗ-дарське лись джерела, з яких люди чер-
НІКНОВЕ - поділ впали засоби існування; так,
ВУВАННЯ дер-праці. велику роль в житті роду починала
Жави. грати військова здобич. Розмежування
племен кочових і осілих, землеробсько-
чеських і скотарських, і навіть
племен, що жили по перевазі
полюванням і перейшли до виробничого
господарству, доповнювалося начатками
внутріродового поділу праці: по-
з'явилися професіонали-ремісники
(Гончарі та фахівці з виплавки
або обробці металів), профе-
Нали-воїни. Часті переселення ро-
дов, виникнення і розпад межродо-
вих і міжплемінних союзів, виділ-
ня із роду груп шукачів військової
видобутку (дружин) - всі ці процеси
змушували раз у раз відступати від
традиції, засновані на звичаї ста-
рие рішення не завжди спрацьовували в
раніше невідомих конфліктних ситу-
ациях.

2) Хіба-Не тільки змінилося індиві-
вітіе еко-дуальне та групове самосвідомість і
номіки. усложівшіеся міжплемінні отноше-
ня, а й господарська, еко-
кая діяльність спонукала людей до
пошуку більш підходящих форм загально-
житія. Значення економічного фак-
тора у виникненні держави
зазвичай перебільшується в досліджен-
пах прихильників марксизму та інших
навчань, які вважають виробництво (або
розподіл виробленого) осно-
вої суспільного життя. Співвідношення
між економікою та ідеями, які-
ми керуються люди, між хо-
сово-господарською діяльністю та спосо-
бами організації влади багато складність
неї, ніж це передбачають марксіс-
там.Не вдаючись у подробиці давньо-
го спору "матеріалістів", висуваю-
щих на перший план економічні
потреби людей, та "ідеалістів",
вважають ідеї основним чинником
соціального розвитку, обмежимося
визнанням тісному взаємозв'язку мате-
ріального світу і людського созна-
нія.Частная власність не могла
виникнути, поки людина не усвідомив
свою відокремленість від роду, але на
подальший розвиток самосвідомості від-
слушною особистості, безсумнівно, віз-
діяли практичні, матеріальних
результати екс роздроблення загальної
родової власності.)
Економічні чинники (зростання
продуктивності праці, возникно-
веніе надлишків, дедалі глибше роз-
ня праці і-як наслідок-роз-
тя мінової, а потім і грошової тор-
говли) впливали на становлення дер-
дарства, але цей вплив не було ні
прямим, ні визначальним. Державної адмін-
тво виникло тоді, коли безпосередній-
ничих пов'язані з економікою иму-
суспільних відмінності були не дуже
істотні; формувалася дер-
дарчий влада спочатку поч-
ти не претендувала на серйозне учас-
тя в господарському житті. Носії
нової, предгосударственной і дер-
жавної влади (князі, дружин-
ники) виділялися з товариства не по
майновому, а по професійних
ному ознакою. При цьому часто збігатися
дали професії воїна і правителя
(Що стояв над традиційною, патрі-
архальной владою родових старій-
шин) майже одностайно визнавалися
суспільно корисними.

3) Заінте-Держава виникла тому,
ресован - що в його появі було зацікавлених
ність про - вано переважна більшість членів
щества в суспільства. Хліборобу-общиннику
появі було зручно і вигідно, щоб князь і
державної адмін - дружинники зі зброєю в руках захи-
тва. щалі його і позбавляли від обтяжить-
тільних і небезпечних ратних справ. (Тут
слід зауважити, що реальна відділень-
ленность і віддаленість влади від
суспільства, а привілейованого кня-
жорсткій дружинника від хлебопаш-
ца-смерда склалася набагато пізніше;
в первиевека існування дер-
дарства кожен хлібороб міг дуже
легко змінити своє суспільне по-
ложення і, подібно билинному Іллі
Муромцю, вступити на княжу
службу.)
Держава з самого початку реша-
ло не тільки військові, але і судові
завдання, особливо пов'язані з
міжродової спорами. Князі і їх
дружинники були відносно об'єк-
єктивні посередниками в конфлік-
тах між представниками різноманіт-
них пологів; старші, які вико-
кон століття повинні були піклуватися про
інтересах свого роду, своєї громади,
не годилися на роль безстороннього
арбітрів. Дозвіл міжобщинних
суперечок силою зброї було надто
обтяжливо суспільству; в міру
усвідомлення загальної корисності влади,
що стоїть вище приватного і родового ін-
Тереса, створювалися умови для пере-
дачі найважливіших судових повноважень
історично новій структурі - дер-
дарства.

X.ОБРАЗО-1) Питання Давно вже доведено, що ні ва-
ВАННЯ про образо-рягі, ні хазари слов'янам державної адмін-
Древні - вании го-твенность не принесли, оскільки ця
РОСІЙСЬКОГО цієї державі. посдедняя як така виникає
Державної адмін-перш за все в результаті визначено-
ТВА. ційних процесів усередині самого суспільства
з виникнення майнового не-
рівності і соціальне розшарування.
Ось і у східних слов'ян, очевидно,
не пізніше VIII століття з'явилися свої
князювання, про які пам'ятав і давньо-
російський літописець. Щоправда, той же ле-
топісец зазначає, що такі кня-
дружність існували не у всіх вос-
точних слов'ян - їх, мабуть не
було у тих, що були вже в VII столітті
підпорядковані хозарам (в'ятичі, сіверяни,
радимичі) або потрапили під верховенс-
тво сильних сусідніх западнославянс-
ких об'єднань, насамперед Вели-
кою Моравії, що можна припустимо
жити для волинян та білих хорватів.

а) легенда Але ПВЛ знає, що свої князю-
про основа-ния до покликання варягів существова-
нии Києва. Чи є у полян, древлян, кривичів, словен
ільменських і у дреговичів. У ставлення-
нии полян літописець, уродженець Києва
і його патріот, записав легенди про
княьях, засновників міста: Кия, Щека
і Хорива та їх сестру Либеді.Правда в
відношенні Кия ще в XI столітті сущест-
вова два варіанти легенди, і по дру-
рому він був просто перевізником на
Дніпрі. Однак літописець за цілком
зрозумілих причин з обуренням
відкинув цей варіант оповіді і навіть
намагався обгрунтувати його недостовер-
ність.
Показово, що всі три ма-
ні "засновників" Києва може бути
пояснені з іранських діалектів, що
ймовірно, доводить їхній зв'язок з дос-
лавянскім населенням регіону. Незадовільно-
вітельно, що пам'ять про них збережи-
лась в назві Києва, так і у на-
іменуванні двох київських гір - Щеко-
віци і Хоривиці.
Ймовірно, в давнину сущест-
вова аналогічні легенди і про інші
"Прабатьків" місцевої дер-
ності, відлуння яких також сох-
ранілісь в літописі (Тур - засновник
Турова, Вячко і Радим - патріархи в'яжу-
тічей і радимичів).

b) відомості Як би там не було їсти все осно-
про ранні вання вважати, що у полян було своє
княжениях князювання, яке було ліквідірова-
але хазарамі.Ето могло відбутися
десь у VIII веке.Все ці місцеві
князювання були мало один з одним
пов'язані і не могли протистояти ні
хозарам, ні варягам. З цих двох ре-
альних загроз сильнішою була ха-
Зарська, оскільки хазари представля-
Чи потужне політичне об'єднання,
Панувала майже на всій Вос-
точної Европе.Варяге ж тут ника-
ких завоювань не робили: усе, що нам
відоме свідчить швидше усього, що вони
затверджувалися в слов'янських землях як
союзники місцевої знаті більше самос-
тоятелние на півночі і залежні від
останньої на півдні.
У таких умовах на теренах Вос-
точної Європи почала складатися
нова провідна політична сила -
Старовинні-російське держава, або
Русь, як його в ту пору іменували.

2) "Варяжс Питання про утворення на Русі
кий питання "великого князювання (Київського) приво-
дит нас до питання про варягів-руси, ко-
менту, котрим приписується оселення на
Русі політичної єдності і поряд-
ка.
Хто ж були ці варяги-русь,
підкорили спершу Новгород, потім
Київ?

а) ПВЛ про Зупинимося насамперед на двох
варягах місцях ПВЛ, яке по суті і
просмикнули варязький питання:
1) літописець, перераховуючи пле-
Імена, що жили по берегах Балтійського
моря говорить: "По цьому ж морю Ва-
Ряжсько (тобто Балтійського) сидять
Варязі "..." і те Варязі: звий, Урмань,
Готі, Русь, Англяне ". Всі ці сівбі-
ро-німецькі племена і варяга пос-
ний серед них, як їхнє родове ім'я
серед видових назв.
2) Далі читаємо: "ідоша за
море до варягів-руси, сице бо ся зваху
тьі Варязі Русь, яко се друзі звуться
Свеи, друзии ж Англяне, Урмяне, дру-
зії Готі тако і сі ". Таким чином,
за словами ПВЛ, із варягів одні називаються
валися руссю, інші англянамі і т.д.;
літописець очевидно думає, що Русь
є один з багатьох варязьких пле-
мен.Учение ж, на підставі цих та
інших свідчень, встановили, що ва-
рягов знав не тільки наш літописець, але
і грекі.У греків під ім'ям варангов
малися на увазі наймані дружини
північних людей, норманів, служив-
ших у Візантії. З етм же значенням
зустрічається це слово і в скандинав-
ких сагах, і арабських істочніках.Сле-
довно "варангов" представляють со-
бій щось цілком визначене в пов-
нографіческом сенсі - дружину
норманського походження.

б) Русі Отже, визначаючи ва-
рянгов як скандинавів ми не можемо
визначити русі. Для визначення на-
циональности руси можна звернутися
до залишків її мови, який дуже
мізерний. На них-то головним чином і
тримається так звана норманська
школа. Вона указивет, що власні
імена князів руси - норманські: Рю-
рік, Аскольд, Трувор, Ігор, Олег,
Ольга.Названіе Дніпровських порогів у
Костянтина Багрянородного приведе-
ни по-російськи і по-слов'янському А імена
руські звучать не по-слов'янськи, а об'єк-
ясняется з німецьких коренів (Юссу-
пі, Ульворсі, Геннадрі, Леанті, стру-
вун), навпаки ті імена, які він
називає слов'янськими, дійсно
слов'янські (Островуніпрах, Напрезі,
Веруці, не зрозуміле). Деякі предста-
ставники норманської школи, наполягаючи
на відмінності руси і слов'ян, шукають руси
не на Скандинавському півночі, а в ос-
татка тих німецьких племен, кото-
рие жили в 1 столітті н.е. Чорного моря
(Професор Буділовіч наполягає на
тому, що слово Русь походить від
назви готського племені ріс).

3) термін Питання про походження тер-
"Русь" міна "Русь" в нашій імсторіографіі,
до жаль, досить штучно
заплутаний. Нині проте, загалом цілком
доведено, що даний термін прийшов з
півночі: так називали фінські Аборигени-
ни прибульців зі Скандинавії, а від
них цей же термін став вико-
тися і слов'янами спочатку в
тому ж сенсі.
================================================== ===========================

ЛІТЕРАТУРА.
================
1) Головатенко А. "Історія Росії: спірні проблеми". М.: Шко-
ла-Прес, 1994.
2) Данилевський І.М. "Святополк Окаянний" / / Знання - сі-
ла. 1992, N8.
3) Думін С.В., Турілов А.А. "Звідки пішла Руська зем-
ля "/ / Історія Батьківщини: люди, ідеї, рішення: Нариси історії
Росії IX - початку XX ст. М., 1991.
4) "Історія Росії з давніх-давен до наших днів", под ред.
М. Н. Зуєва, М.: Вища школа, 1994.
5) "Історія Росії", під ред. А. Д. Сахарова: т.I, М., 1996.
6) Карташев А.В. "Нариси з історії російської церкви. Т.I."
М.: Наука, 1991.
7) Кацва Л.А., Юрганов А.Л. "Історія Росії VIII-XVвв." ,
М.: МИРОС-Аргус, 1995.
8) Ключевський В.О. "Курс російській історії: частьI", М., 1987.
9) Романов Б.А. "Від Корсуня до Калки", М., 1990.
10) "Повість временних літ" / / Пам'ятки літератури Стародавньої
Русі. Початок російської літератури. X - початок XII ст. М., 1978.
11) Платонов С.Ф. "Курс лекцій з російської історії". М., 1990.
12) Попов А.І. "Назви народів СРСР". Л., 1973.
13) Рибаков Б.А. "Київська Русь і руські князівства XII-XIII
ст ". М.: Наука, 1982.
14) Сєдов В.В. "Східні слов'яни в VI-XIII ст.". М., 1982.
15) Сєдов В.В. "Походження та рання історія слов'ян". М., 1979.
16) Соловйов С.М. "Твори: У 18 кн. Кн.I". М.: Думка, 1988.
17) Третьяков П.Н. "Біля витоків давньоруської народ-
ності ". Л., 1970.
18) Щавелєва Н.І. "Походження та рання історія слов'янських
народів "/ / Викладання історії в школі. 1990. N1.
================================================== ============================

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Історія та історичні особистості | Курсова
108.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Східні слов`яни 3
Східні слов`яни 2
Східні слов`яни
Східні слов`яни давнину
Східні слов`яни в давнину 2
Східні слов`яни в давнину
Східні слов яни у VI XI столітті
Східні слов`яни 2 Походження початок
Східні слов`яни Історія і сучасність
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru