додати матеріал


Сутність і роль страхування в системі суспільних відносин

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Сутність і роль страхування в системі суспільних відносин

Зміст

Введення

  1. Економічна сутність та функції страхування

Поняття страхування

    1. Функції страхування

    2. Страховий ринок і його структура

Основні учасники страхування

  1. Класифікація і види страхування

  2. Фінансові аспекти страхової діяльності

Формування статутного капіталу

Страхові резерви

    1. Формування прибутку страхових організацій

Висновок

Список літератури

Введення

У процесі становлення ринкових відносин в Росії з'являються нові види комерційної діяльності, які не мали достатнього поширення в роки радянської влади. До них належить, зокрема, і страхова справа. Страхові організації, не створюючи нового продукту, активно беруть участь в процесі його перерозподілу. За рахунок акумулювання і використання грошових коштів, зібраних з усіх учасників страхування, в кожному окремому випадку страхові організації приймають на себе зобов'язання з надання страхового захисту в розмірі, що істотно перевищує відповідний страховий внесок. Крім того, маючи в своєму розпорядженні великими обсягами тимчасово вільних грошових коштів, зібраних у страхових резервах, страхові організації займаються не тільки страховий, але й інвестиційно-фінансовою діяльністю. Іншими словами, в цій сфері економіки циркулюють величезні фінансові ресурси, а страхові організації перетворюються, по суті, у складні фінансово-кредитні інститути, які мають свою галузеву специфіку.

1. Економічна сутність та функції страхування

Страхування - це особливий вид економічної діяльності, пов'язаний з перерозподілом ризику завдання шкоди майновим інтересам серед учасників страхування (страхувальників) і здійснюваний спеціалізованими організаціями (страховиками), що забезпечують акумуляцію страхових внесків, освіта страхових резервів та здійснення страхових виплат при нанесенні шкоди застрахованим майновим інтересам. При цьому під перерозподілом ризиків серед страхувальників слід розуміти особливий процес, при якому потенційний ризик нанесення шкоди майновим інтересам кожного страхувальника розподіляється на всіх і як наслідок - кожен страхувальник стає учасником компенсації фактично нанесеного збитку. Ключовим моментом в таких відносинах є сплата страхового внеску (страхової премії) страховика, що забезпечує організацію перерозподільного процесу. Однак це не означає, що при нестачі зібраних страхових внесків страховик вільний від компенсації шкоди, завданої господарюючому суб'єкту. Особливість страхової діяльності як виду підприємництва полягає саме в тому, що їй притаманний відомий підприємницький ризик, обумовлений обов'язком страховика компенсувати обговорений заздалегідь з причин виникнення і розміру шкоди, в тому числі і за рахунок власних джерел.

Страхування здійснюється у випадках, коли ймовірність настання ризиків може бути оцінена і існують певні фінансові гарантії з боку страховиків про компенсацію збитку.

1.1 Функції страхування

Зміст страхування як економічної категорії і його функції органічно пов'язані. Як функцій економічної категорії страхування можна виділити наступні: 1) формування спеціалізованого страхового фонду грошових коштів; 2) відшкодування збитків та особисте матеріальне забезпечення громадян; 3) попередження страхового випадку і мінімізація збитків.

Перша функція - формування спеціалізованого страхового фонду грошових коштів як плати за ризики, які беруть на свою відповідальність страхові компанії. Цей фонд може формуватися як в обов'язковому, так і в добровільному порядку. Держава, виходячи з економічної і соціальної обстановки, регулює розвиток страхової справи в країні. Функція формування спеціалізованого страхового фонду реалізується в системі запасних і резервних фондів, що забезпечують стабільність страхування, гарантію виплат і відшкодувань. Якщо в комерційних банках акумулювання засобів населення з метою, наприклад, грошових накопичень має тільки ощадний сенс, то страхування через функцію формування спеціалізованого страхового фонду несе ощадно-ризикове початок. У моральному плані кожний учасник страхового процесу, зокрема при страхуванні життя, упевнений в одержанні матеріального забезпечення на випадок нещасної події і при завершенні терміну дії договору. При майновому страхуванні через функцію формування спеціалізованого страхового фонду не тільки вирішується проблема відшкодування вартості постраждалого майна в межах страхових сум і умов, обумовлених договором страхування, але і створюються умови для матеріального відшкодування частини або повної вартості постраждалого майна.

Через функцію формування спеціалізованого страхового фонду вирішується проблема інвестицій тимчасово вільних засобів у банківські й інші комерційні структури, вкладення коштів у нерухомість, придбання цінних паперів і т.д. З розвитком ринку в страхуванні незмінно буде удосконалюватися і розширюватися механізм використання тимчасово вільних коштів. Значення функції страхування як формування спеціальних страхових фондів буде зростати.

Друга функція страхування - відшкодування збитку й особисте матеріальне забезпечення громадян. Право на відшкодування збитку в майні мають тільки фізичні і юридичні особи, які є учасниками формування страхового фонду. Відшкодування шкоди через зазначену функцію здійснюється фізичним чи юридичною особою в рамках наявних договорів майнового страхування. Порядок відшкодування збитку визначається страховими компаніями виходячи з умов договорів страхування і регулюється державою (ліцензування страхової діяльності). За допомогою цієї функції одержує реалізацію повнота страхового захисту.

Нарешті, третя функція страхування - попередження страхового випадку і мінімізація збитку - передбачає широкий комплекс заходів, у тому числі фінансування заходів щодо недопущення або зменшення негативних наслідків нещасних випадків, стихійних лих. Сюди ж відноситься правовий вплив на страхувальника, закріплене в умовах укладеного договору страхування й орієнтоване на його дбайливе ставлення до застрахованого майна. Заходи страховика по попередженню страхового випадку і мінімізації збитку звуться превенції. З метою реалізації цієї функції страховик утворює особливий грошовий фонд попереджувальних заходів. В інтересах страховика витратити якісь кошти на попередження збитку (наприклад, фінансування протипожежних заходів: придбання вогнегасників, розміщення спеціальних датчиків контролю за тепловим випромінюванням і т.д.), які допоможуть зберегти застраховане майно в первісному стані. Витрати страховика на попереджувальні заходи доцільні, тому що дозволяють домогтися істотної економії грошових коштів на виплату страхового відшкодування, запобігаючи пожежа або який-небудь інший страховий випадок. Джерелом формування фонду превентивних заходів служать відрахування від страхових платежів.

1.2 Страховий ринок і його структура

Страховий ринок - це особлива соціально-економічне середовище, певна сфера економічних відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формуються попит і пропозиція на неї. Об'єктивна основа розвитку страхового ринку - необхідність забезпечення безперебійності відтворювального процесу шляхом надання грошової допомоги потерпілим у разі непередбачених несприятливих обставин. Страховий ринок можна розглядати також як форму організації грошових відносин з формування та розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту суспільства; сукупність страхових організацій (страховиків), які беруть участь у наданні відповідних послуг. Обов'язковою умовою існування страхового ринку є, з одного боку, наявність суспільної потреби у страхових послугах і, з іншого боку, наявність страховиків, здатних задовольнити цю потребу. Таким чином, страхові компанії перетворюються в повноправних суб'єктів господарського життя.

Страховий ринок характеризується як складна багатофакторна динамічна система, що складається з постійно взаємодіючих і взаимозависящих економічних елементів, окремих груп учасників і суб'єктів ринку. До складових частин, які взаємодіють в ринковій системі страхових послуг відносяться: страхові продукти, сукупність тарифів і премій, інфраструктура страховиків, попит клієнтури, рівень прибутковості страхових операцій і ін

Структура страхового ринку може бути охарактеризована в інституціональному та територіальному аспектах. В інституціональному аспекті вона представлена ​​акціонерними, корпоративними, взаємними і державними страховими компаніями. У територіальному аспекті можна виділити місцевий (регіональний) страховий ринок, національний (внутрішній) та світовий (зовнішній) страхові ринки.

У залежності від масштабів попиту і пропозиції на страхові послуги можна виділити внутрішній, зовнішній і міжнародний страхові ринки.

За галузевою ознакою виділяють ринок особистого страхування, майнового страхування, страхування відповідальності і страхування економічних ризиків.

Учасниками страхового ринку виступають продавці, покупці і посередники, а також їх асоціації. Категорію продавців становлять страхові та перестрахувальні компанії. В якості покупців виступають страхувальники - фізичні та юридичні особи, які вирішили оформити договір страхування з тим чи іншим продавцем. Посередниками між продавцями і покупцями є страхові агенти та страхові брокери, своїми зусиллями сприяють укладенню договору страхування.

Специфічний товар, пропонований на страховому ринку, - страхова послуга. Вона може бути представлена ​​фізичній або юридичній особі на основі договору (у добровільному страхуванні) або законом (в обов'язковому страхуванні). У тих випадках, коли надання страхового захисту необхідно з позицій суспільних інтересів, страхування носить обов'язковий характер. Акт купівлі-продажу страхової послуги оформляється укладенням договору страхування, на підтвердження чого страхувальнику видається страхове свідоцтво (поліс). Перелік видів страхування, якими може скористатися страхувальник, представляє собою асортимент страхового ринку.

У самому характері сучасних страхових послуг відбулися істотні зміни, спричинені так званим технологічним вибухом, широким впровадженням електроніки та автоматики в страхову сферу. В даний час у світовій практиці страхування посилилися дві тенденції: спеціалізація та універсалізація діяльності страховиків. Перша безпосередньо пов'язана з поглибленим суспільним поділом праці: відповідний процес стає об'єктивно необхідним і в страховій справі. Однак в останні роки поряд зі спеціалізацією страховиків посилюються тенденції до універсалізації їх діяльності: традиційно займалися більшою мірою тими чи іншими видами страхування страховики вторгаються в суміжні види діяльності, наприклад, набувають біржові маклерські фірми, підприємства роздрібної торгівлі, готелі і т.д.

Нова роль страхових компаній полягає в тому, що вони все більше виконують функції спеціалізованих кредитних інститутів - займаються кредитуванням певних сфер і галузей господарської діяльності. Страхові компанії займають провідні після комерційних банків позиції по величині активів і по можливості використання їх як позичкового капіталу. Характер акумульованих ними ресурсів дозволяє використовувати їх для довгострокових виробничих капіталовкладень через ринок цінних паперів. Такими можливостями банки, які спираються на порівняно короткостроково залучені кошти, не мають. Тому страхові компанії повинні зайняти чільне місце на ринку капіталів. Приплив грошових коштів у вигляді страхових премій і доходів від активних операцій, як правило, набагато перевищує суму щорічних виплат власникам полісів. Це дозволяє страховим компаніям із року в рік збільшувати інвестиції у високоприбуткові довгострокові цінні папери з фіксованими термінами погашення, головним чином в облігації промислових корпорацій, державні облігації і заставні під нерухомість.

Держава може прямо брати участь в ринкових відносинах як страховик через державні страхові організації та надавати все зростаючий вплив на функціонування страхового ринку різними правовими законами.

У процесі страхування беруть участь два основні суб'єкти: страхувальник і страховик.

Страхувальник (у практиці міжнародного страхування - застрахований) - це господарюючий суб'єкт або громадянин, який сплачує страхові внески і вступає в конкретні страхові відносини зі страховиком. Страхувальником визнається особа, яка із страховиком договори страхування або є страхувальником у силу закону. Страхувальник сплачує страхові внески і має право за законом (обов'язкове страхування) або за договором (добровільне страхування) отримати при настанні страхового випадку відшкодування (страхову суму), а також забезпечити його отримання іншою особою (у страхуванні відповідальності та особистому страхуванні). У майновому страхуванні страхувальником можуть бути власник майна; особи, одержала майно в оренду або користування; організація, що приймає матеріальні цінності на зберігання, у заставу (ломбард) і т.д. В особистому страхуванні страхувальниками є громадяни, що застрахували себе, інших осіб (наприклад, дітей), а також організації, які укладають договори страхування своїх працівників. У страхуванні відповідальності страхувальником виступає будь-яка фізична або юридична особа, яка передає страховикові на основі закону або договору свої обов'язки з відшкодування збитку (шкоди) третім особам, які можуть виникнути внаслідок якої-небудь діяльності страхувальника (або його бездіяльності).

Страховик - це господарюючий суб'єкт, створений для здійснення страхової діяльності, проводить страхування і відає створенням і витрачанням страхового фонду. Страховиком визнається господарюючий суб'єкт будь-якої організаційно-правової форми, створеної для здійснення страхової діяльності (страхові організації та суспільства взаємного страхування), що отримав ліцензію на здійснення страхової діяльності. Предметом безпосередньої діяльності страховика не може бути виробнича, торгово-посередницька та банківська діяльність. Таким чином, страховик (Insurer, Underwriter) - це фізична або юридична особа, яка бере на себе за договором страхування за певну винагороду (страхова премія) зобов'язання відшкодувати страхувальнику або іншій особі, на користь якої укладено страхування, збитки, що виникли в результаті настання страхових випадків , обумовлених у договорі.

2. Класифікація і види страхування

У світовій практиці відомі різні класифікації систем страхування, які визначаються ознаками, закладеними в їх основу. Ознака "юридична природа" визначає дві основні форми страхування - обов'язкова і добровільна. Обов'язкове страхування здійснюється в силу існуючого законодавства. При цьому правила, умови та порядок проведення його також визначаються відповідними законами. Добровільне страхування передбачає, що взаємини між страхувальником і страховиком будуються на основі договору між ними. При цьому правила добровільного страхування, які визначають умови і порядок його проведення, встановлюються страховиком самостійно відповідно до існуючої законодавчої бази. Конкретні ж умови страхування визначаються при укладенні договору. Об'єктом страхування є майнові інтереси, пов'язані з зацікавленістю у зниженні шкоди, словленного економічним ризиком.

За ознакою "утримання об'єкта страхування" всі види страхування діляться на особисте, майнове та страхування відповідальності.

За російською класифікації особисте страхування включає страхування життя, страхування від нещасних випадків і хвороб, медичне страхування. Об'єктом особистого страхування є майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю, з пенсійним забезпеченням страхувальника або застрахованої особи.

Майнове страхування включає страхування засобів наземного, повітряного, водного транспорту, вантажів та інших видів майна, в тому числі домашнього майна, тварин, сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, будівель, будівельно-монтажних ризиків. Об'єктом майнового страхування є майнові інтереси, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном. За російським законодавством в групу видів майнового страхування також включається страхування фінансових ризиків, в той час як по світовій практиці цей вид страхування може виділятися у самостійний.

Страхування фінансових ризиків включає страхування ризику непогашення кредитів, інших фінансових ризиків, наприклад пов'язаних з банкрутством, можливістю недоотримання очікуваного прибутку, появи непередбачених комерційних витрат, втрати роботи, з перевезенням цінностей, прийомом фальшивих грошей, нелояльністю працівників банку, махінацій і т. д. Об'єктом страхування фінансових ризиків є майнові інтереси, пов'язані з комерційною діяльністю.

Страхування відповідальності по російській класифікації включає страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів, перевізника, підприємств - джерел підвищеної небезпеки, страхування професійної відповідальності, страхування відповідальності за невиконання зобов'язань та страхування інших видів цивільної відповідальності. Об'єктом страхування відповідальності є майнові інтереси, пов'язані з обов'язком страхувальника або застрахованої відшкодувати збиток, заподіяний їм третім особам.

Європейське страхове законодавство виділяє дві великі групи видів страхування - групу ризикових видів страхування і групу видів особистого страхування.

Крім закріплених законодавчо в російському і зарубіжному страхування використовуються також і інші системи класифікацій.

Так, за ознакою "форма організації" особисте страхування підрозділяється на індивідуальне та групове (колективне). При індивідуальному страхуванні договір полягає у відношенні одного застрахованого, у той час як при груповому (колективному) страхування - в ​​відношенні цілого колективу застрахованих суб'єктів.

Ознакою класифікації страхування може бути "однорідність ризиків". У цьому випадку можуть бути виділені такі види страхування як транспортний, морське, авіа, цивільної відповідальності, від нещасних випадків і т.д.

За ознакою "вид наслідків" виділяють вогневе страхування, а за ознакою "вид страхового випадку" розрізняють страхування від нещасного випадку, від критичних захворювань і т.д.

Ознака "мета страхування" виділяє дві великі групи видів страхування - ризикові види страхування, основна мета яких полягає в покритті ризику, і накопичувальні, які поряд з покриттям ризику передбачають накопичення грошових коштів.

3. Фінансові аспекти страхової діяльності

Зважаючи на велику соціальну значущість страхування як інституту фінансового захисту вимоги до статутного капіталу як основного структурному елементу власних коштів, особливо на початковому етапі роботи страхової організації, є досить високими. В даний час для страхових компаній, що займаються іншими видами страхування, ніж страхування життя, статутний капітал повинен бути не менше 25 000 мінімальних розмірів оплати праці (МРОТ), для страхових компаній, що займаються всіма видами страхування (ризиковими і страхуванням життя), статутний капітал повинен бути не менше 35 000 МРОТ, а для компаній, що займаються виключно перестрахувальної діяльністю, - не менш 50 000 МРОТ.

Свою основну функцію - виконання зобов'язань по страхових виплатах - комерційна страхова організація реалізує за рахунок спеціальних страхових резервів. Правильне формування страхових резервів поряд з іншими не менш важливими функціями страхових організацій, такими, як інвестування страхових резервів, перестрахування та ін, є основою фінансової стійкості страховиків.

Страховий резерв страхової організації - це фонд, утворений нею за рахунок отриманих страхових внесків і призначений для виконання прийнятих страхових зобов'язань в порядку і на умовах, передбачених як існуючим законодавством, так і укладеним договором страхування.

Від того, наскільки правильно розраховуються страхові резерви, як враховують вони невиконані або виконані не повністю зобов'язання, залежить фінансова стійкість страхової компанії, її платоспроможність, можливість виконати прийняті перед страхувальниками зобов'язання по страхових виплатах.

Як і у світовій практиці, за прийнятою в даний час в Росії класифікації виділяють страхові резерви: (а) зі страхування життя (для накопичувальних видів страхування) і (б) за видами страхування іншим, ніж страхування життя (для ризикових видів страхування). У першому випадку термін дії договору не менше одного року і вигодонабувачу обіцяний інвестиційний дохід, у другому випадку термін дії договору не більше року і інвестиційний дохід вигодонабувачу не передбачається.

Такий підрозділ грунтується на двох основних ознаках - термін дії договору та надання вигодонабувачу інвестиційного доходу. У свою чергу, ці ознаки та їх значення відображають специфіку двох великих груп видів страхування, обумовлену відмінностями ризиків, страхового захисту, функцій, технічних принципів, які лежать в основі проведення цих видів страхування.

До першої групи - накопичувальних видах страхування - належать договори зі страхування життя. Це договори особистого страхування, що укладаються на строк не менше одного року і, як правило, передбачають покриття двох основних видів ризиків - ризику смерті і ризику дожиття. Розрахунок тарифних ставок і резервів проводиться на основі актуарних методів, що використовують таблицю смертності і норму доходу по інвестуванню тимчасово вільних коштів, які формують резерв внесків по страхуванню життя. До структури страхового внеску (на структуру його нетто-премії) для цих видів договорів крім ризикового внеску обов'язково включається накопичувальний внесок. За умовами даного договору страхування цей внесок накопичується, росте за рахунок його капіталізації. До моменту закінчення терміну дії договору з'являється можливість отримати суму, вже збільшену в порівнянні з її розміром на момент укладання договору.

Накопичена в резерві внесків за накопичувальним виду страхування за окремим договором сума залежить, по-перше, від розміру самого накопичувального внеску, який, у свою чергу, пов'язаний зі страховою сумою, яка виплачується за ризиком дожиття, по-друге, від норми доходу, т. е. темпу капіталізації, і, по-третє, від терміну та умов дії договору страхування. Для страхувальника зростання накопичення в резерві внесків йде за правилом складного відсотка, якщо інше в договорі не обмовляється особливо. Зауважимо, що в залежності від прийнятих схем накопичення правила формування резерву внесків по накопичувальних видах страхування можуть бути різними.

До другої групи - ризиковими видами страхування - належать договори інші, ніж договори зі страхування життя. Ці договори укладаються на строк не більше одного року, передбачають тільки покриття ризику і не включають капіталізацію внеску, тобто вони "не обіцяють" страхувальникові отримання інвестиційного доходу. Договори можуть укладатися на декілька років, але на основі щорічного поновлення як річні короткострокові.

Рис. 1. Склад страхових резервів, який визначається російським законодавством

3.1 Формування прибутку в страхових організаціях

Основним показником фінансового результату страхової організації є прибуток. У страховій діяльності розрізняють два види прибутку: фактичну, отриману за результатами роботи організації, і нормативну, яка закладена в структуру брутто-премії. Розбіжність між значеннями нормативного прибутку і прибутку від реальної страхової діяльності пояснюється впливом безлічі факторів, і в першу чергу ймовірнісної природою страхових виплат, що призводить до відхилення реальних страхових виплат від тих, що були враховані в структурі страхового тарифу.

У страхуванні фінансовий результат (прибуток, збиток) традиційно визначається на основі зіставлення доходів і витрат за певний період. Кінцевий фінансовий результат діяльності страхових організацій - прибуток (збиток) П (У) визначається за формулою

П (У) = П (У) сд + П (У) ід + П (У) пд пд

де П (У) сд - прибуток (збиток) від страхової діяльності; П (У) ід-Прибуток (збиток) від інвестиційної діяльності; П (У) пд - прибуток (збиток) від іншої діяльності.

Таким чином, прибуток звітного періоду страхової організації дорівнює сумі прибутку від страхової, інвестиційної та іншої діяльності.

Висновок

Страхування як унікальна галузь економіки, професійно пов'язана з управлінням ризиками, впливає на розвиток безпеки виробництва та життєдіяльності. Вартість страхування виявляється тим вище, чим меншою мірою на підприємствах або в господарствах приділяють увагу превентивним заходам, спрямованим на зниження ступеня ризику настання основних несприятливих подій. Перелік таких заходів та заходів досить широкий і пов'язаний з особливостями виробництва і професійної діяльності в різних галузях виробництва і сфери послуг. Протипожежні заходи, протипаводкові заходи, масові вакцинації населення на випадок епідемічних захворювань та інші подібні заходи істотно знижують вірогідність масових економічних втрат. Поява цих методів зниження ризику і подальший контроль за ризиками багато в чому зобов'язані страхуванню.

Список літератури

  1. Ермасов С.В., Ермасова Н.Б. Страхування: підручник. - М.: Вища освіта, 2008. - 613 с.

  2. Ковальова В.В. Фінанси: підручник. - М.: ТК Велбі, Вид-во Проспект, 2005.ю - 634 с.

  3. Колчина Н.В., Поляк Г.Б., Павлова Л.П. та ін - М: ЮНИТИ, 2000. - 413с.

  4. Паригін В.А., Браун К., Тедеєв А.А. Бюджетна система Росії: підручник. 3-тє вид. перераб. і доп. - М.: ЕКСМО, 2006.

  5. Фінанси: підручник для вузів / під ред. М.В. Романовського, О.В. Врублевської, Б.М. Сабантуй. - М.: Изд-во "Перспектива" Вид-во "Юрайт", 2007. - 520 с.

  6. 16. Фінанси ринкового господарювання / Под ред. Родіонової В.М. - М.: Видавничий дім "Економічна література", 2003.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Контрольна робота
69кб. | скачати


Схожі роботи:
Сім`я в системі суспільних відносин
Аграрна політика в системі суспільних відносин
Право в системі нормативного регулювання суспільних відносин
Право в системі нормативного регулювання суспільних відносин 2
Право і мораль у системі нормативного регулювання суспільних відносин
Страхування його роль у фінансовій системі
Страхування його роль у фінансовій системі
Страхування - його роль у фінансовій системі
Економічна сутність страхових відносин їхня суспільна необхідність функції і види страхування
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru