приховати рекламу

Судовий розгляд 3

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Курсова робота
з курсу «Кримінально-процесуальне право»
на тему: «Судовий розгляд»

Зміст
"1-3" \ n \ p "" Вступ
Глава 1. Підготовча частина судового засідання
1.1 Відкриття судового засідання
1.2 Перевірка явки в суд
1.3 Роз'яснення перекладачеві його прав
1.4 Видалення свідків із залу судового засідання
1.5 Встановлення особи підсудного і своєчасності вручення йому копії обвинувального висновку або обвинувального акта
1.6 Оголошення складу суду, інших учасників судового розгляду і роз'яснення їм права відводу.
1.7 Роз'яснення підсудному його прав
1.8 Роз'яснення потерпілому, цивільному позивачеві і цивільному відповідачеві їх прав
1.9 Роз'яснення експертові його прав
1.10 Роз'яснення спеціалісту його прав
1.11 Заява та розв'язання клопотань
1.12 Вирішення питання про можливість розгляду кримінальної справи за відсутності будь-кого з учасників кримінального судочинства
Глава 2. Судове слідство
2.1 Початок судового слідства
2.2 Порядок дослідження доказів
2.3 Допит підсудного
2.4 Допит потерпілого
2.5 Допит свідків
2.6 Оголошення показань потерпілого і свідка
2.7 Допит експерта
2.8 Огляд речових доказів
2.9 Оголошення протоколів слідчих дій та інших документів
2.10 Залучення до матеріалів кримінальної справи документів, представлених суду
Глава 3. Судові дебати
3.1 Учасники судового дебати
3.2 Останнє слово підсудного
3.3 Видалення суду до нарадчої кімнати для постановлення вироку
Глава 4. Винесення і оголошення вироку
4.1 Винесення вироку ім'ям Російської Федерації
4.2 Законність, обгрунтованість і справедливість вироку
4.3 Види вироків
4.4 Проголошення вироку
4.5 Звільнення підсудного з-під варти
4.6 Вручення копії вироку
4.7 Питання, які вирішуються судом одночасно з постановою вироку
Висновок
Список використаної літератури

Введення
Відправлення правосуддя є однією з основних форм державної діяльності. Діючи на основі законності, суд не тільки забезпечує надійний правовий захист інтересів громадян і держави, а й активно демонструє демократизм суспільства, рівність всіх перед законом і судом. Конституція нашої держави встановлює, що ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, і також підданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону.
Якість судової роботи залежить не тільки від оволодіння суддями теорією кримінального процесуального права, з'ясування вимог закону про порядок судового розгляду, але і від того, як вони зуміють підготуватися до процесу, провести судове слідство, організувати обговорення питань, дозволених при постановленні вироку, скласти вирок. Організація цієї діяльності нормами закону не регламентована, не відображена вона і в навчальних посібниках і здійснюється суддями у відповідності зі сформованою практикою і набутим досвідом.
Судовий розгляд - стадія кримінального процесу, в ході якої вирішуються підсумкові завдання всього процесу: суд розбирає кримінальну справу по суті, дає в постановляємо їм вироку відповіді на основні питання будь-якої кримінальної справи - про винність або невинність підсудного і застосування або незастосування до нього покарання.
На попередніх стадіях судового розгляду вирішуються інші, допоміжні по відношенню до основних, завдання - попередньо формулюється суть обвинувачення, а також виявляються, збираються і досліджуються підтверджують його докази, створюються всі інші умови і передумови, необхідні для розгляду і вирішення судом справи по суті. Внаслідок цього виробництво у справі, що передує судовому розгляду, носить по відношенню до нього попередній, допоміжний характер. Наступні за судовим розглядом стадії (апеляційне та касаційне виробництва, виробництво в наглядовій інстанції, а також виробництво через нових і нововиявлених обставин) носять характер перевірочних виробництв. На цих стадіях перевіряються постановлені судом першої інстанції вирок і інші рішення, можуть виправлятися допущені помилки і т.д.
Предметом судового розгляду є правовий спір між державою і обвинуваченим, який до початку цієї стадії став підсудним, про право держави (у разі, якщо вдасться в установленому законом порядку довести винність підсудного у вчиненні злочину) публічно визнати його винним, тобто злочинцем, а за наявності необхідних підстав - справедливо, заслужено покарати, а також змусити зазнати всі пов'язані з відбуванням покарання і наявністю судимості тяготи і позбавлення.
При розгляді такого спору вирішується доля найважливіших прав і свобод людини, які є першорядними цінностями. Тому природно, що конструкція стадії судового розгляду повинна відповідати найвищим вимогам надійності передбачених законом гарантій правосуддя проти можливих помилок і зловживань.
Отже, предметом нашої уваги в розглянутій темі стане структура судового розгляду, а саме наступні питання: 1. Підготовча частина судового засідання; 2. Судове слідство; 3. Судові дебати; 4. Винесення і оголошення вироку.
Обгрунтуванням актуальності обраної мною теми є те, що судовий розгляд і його конституційні принципи, відіграють основну роль у кримінально-процесуальному праві. Об'єктом дослідження курсової роботи є дослідження судового розгляду, його загальних принципів, сторін і структури.
Відповідно, предметом дослідження даної курсової роботи є розгляд поняття судового розгляду, принципів, умов та порядку його проведення, а також інших важливих аспектів його здійснення. Головними цілями та завданнями цього дослідження є розкриття значення судового розгляду в кримінально-процесуальному праві, а також детальне вивчення та розгляд його основних структурних елементів. Поставлені завдання зумовлюють структуру курсової роботи, яка складається з вступу, трьох розділів, які розкривають сутність досліджуваного поняття та висновки.
Важливе значення має висновок з дослідження, так як воно містить короткий узагальнення викладеного матеріалу, основні аспекти існування та проведення судового розгляду, можливі варіанти подальшого розвитку досліджуваного поняття.
Кілька слів про саму сутність і структуру судового засідання. Розгляд справи по суті в судовому засіданні повинен бути розпочато не пізніше 14 діб з дня винесення суддею постанови про призначення судового засідання, а по кримінальних справах, що розглядаються судом за участю присяжних засідателів - не пізніше 30 діб (ст. 233 КПК). Розгляд кримінальної справи в судовому засіданні не може бути розпочато раніше семи діб з дня вручення обвинувачуваному копії обвинувального висновку або обвинувального акта. Момент відкриття судового засідання і є початок судового розгляду. Дана стадія включає в себе складний, багатогранний комплекс судових дій, який ділиться на 4 відносно самостійні частини (етапи), що мають свої завдання
1. Підготовча частина (ст. 261-272 КПК)
2. Судове слідство (ст. 273-291 КПК)
3. Дебати сторін і останнє слово підсудного (ст. 292 і 293 КПК)
4. Постанова і проголошення вироку (ст. 296-313 КПК)
Всі названі частині розглянутої стадії кримінального судочинства слідують один за одним у суворій послідовності, утворюючи в цілому досить струнку структуру, типову для переважної більшості справ, розглянутих судами. У принципі вона зберігається і при розгляді справ за участю присяжних засідателів, але зі значною специфікою. Характерним для структури судового розгляду є не тільки послідовне розташування його частин (етапів), але і внутрішня логіка побудови кожної з цих частин окремо, що проявляється, як у вимозі неухильного дотримання правил виконання конкретних судових дій, з яких повинна складатися кожна частина, так і у встановленні чіткої черговості здійснення таких дій. Все це в сукупності покликане сприяти ефективному виконанню завдань, які ставляться перед судовим розглядом, наданню акту правосуддя необхідної переконливості й урочистості.

Глава 1. Під готовчого частина судового засідання

1.1 Відкриття судового засідання

Відкриття судового засідання полягає в тому, що головуючий оголошує судове засідання відкритим і повідомляє, який суд і яке діло буде розглядати. При цьому називається повне найменування суду, прізвище, ім'я та по батькові підсудного і стаття Кримінального кодексу, за якою він обвинувачується у відповідності з постановою про призначення судового засідання. Обов'язковою умовою відкриття судового засідання є наявність всіх суддів при колегіальному розгляді кримінальної справи, а також секретаря судового засідання. Відкриття судового засідання - перше, початкова дія підготовчій частині судового засідання. Лише після відкриття судового засідання суд та інші учасники судового розгляду можуть здійснювати процесуальні дії, що утворюють судовий розгляд [1].

1.2 Перевірка явки в суд

Якщо хто-небудь з викликалися до суду не з'явився, то секретар встановлює причини неявки на підставі надійшли до суду письмових повідомлень, розписок про вручення судових повісток, телефонних запитів і т.д. Доповідь секретаря повинен містити відомості про те, хто викликався і хто з'явився в суд, хто викликався, але до суду не з'явився, а також причини неявки відсутніх. Після закінчення доповіді секретаря сторони з дозволу головуючого можуть поставити йому уточнюючі питання. При необхідності головуючий і суду в цілому має право здійснити додаткові дії щодо з'ясування причин неявки окремих осіб та їх виклику до суду. Продовження слухання справи можливе за відсутності будь-кого з неявившихся лише за умов, зазначених у ст. 272 КПК України.

1.3 Роз'яснення перекладачеві його прав

Першому серед всіх учасників судового розгляду роз'яснюються права перекладачеві, бо перекладач бере участь в судовому розгляді з моменту його відкриття.
Точність і правильність перекладу має велике значення і все, що вимовляється в суді, має перекладатися стороні, не володіє мовою судового розгляду. Переклад повинен бути правильним, а це включає і повноту перекладу. Одночасно з роз'ясненням прав головуючий попереджає перекладача про відповідальність за завідомо неправильний переклад, передбачений ст. 59 КПК. Кримінальну відповідальність перекладач несе не за кожен факт неправильного перекладу, тому що причини цього можуть бути самими різними, а лише за умисне, свідоме спотворення перекладу [2]. У протоколі судового засідання зазначається, що перекладач попереджений про відповідальність за завідомо неправильний переклад.

1.4 Видалення свідків із залу судового засідання

Видалення свідків із залу судового засідання до початку їх допиту судом має на меті отримання від свідків об'єктивних показань, огородження їх від можливого впливу відомостей, які можуть стати їх надбанням в ході судового розгляду або в процесі спілкування з іншими учасниками процесу до моменту їх допиту. Закон забороняє свідкові перебувати в залі судового засідання до його допиту судом. Свідки видаляються за розпорядженням головуючого, який вказує, де повинні знаходитися свідки до моменту виклику кожного з них для допиту в зал судового засідання. Свідки повинні розміщуватися в кімнаті, ізольованій від залу суду, з тим, щоб вони не могли знати, що відбувається в їх відсутність. Головуючий роз'яснює свідкам, що до допиту їх судом їм забороняється розмовляти з допитаними свідками. Судовий пристав вживає заходів до того, щоб вилучені із залу суду свідки не поверталися до зали суду до їх виклику. Якщо суд вирішив допитати як свідка кого-небудь з присутніх у залі суду, то після прийняття рішення ця особа повинна бути видалено з залу суду. Якщо в судовому засіданні підлягають допиту свідки, що одночасно є потерпілими або законними представниками потерпілого чи підсудного, то вони з залу суду не видаляються, тому що вони є учасниками судового розгляду. Якщо час допиту свідків на початку засідання визначити не представляється можливим, то головуючий може відпустити частину свідків, призначивши їм термін явки до суду.
1.5 Встановлення особи підсудного і своєчасності вручення йому копії обвинувального висновку або обвинувального акта
Встановлення особи підсудного необхідно для того, щоб упевнитися в тому, що в судове засідання з'явився (або доставлений) саме підсудний.
1.6 Оголошення складу суду, інших учасників судового розгляду і роз'яснення їм права відводу
При оголошенні складу суду та повідомленні про що беруть участь у справі осіб, головуючий називає процесуальне становище кожного, його прізвище, ім'я та по батькові. При повідомленні про прокурора вказуються його посаду і класний чин. При повідомленні про захисника - чи є він адвокатом, у якої юридичної консультації складається. У ставленні представників громадськості - про представляється громадської організації. При повідомленні про експерта і фахівця вказується їх спеціальність, а про перекладача - мова, на який буде здійснюватися переказ. Якщо експерт, спеціаліст, перекладач мають вчений ступінь або вчене звання, повідомляється і про це. Роз'яснення права на відведення проводиться в найбільш доступних для учасників судового розгляду виразах. Роз'яснюючи право на заяву відводу, головуючий вказує, що відведення повинен бути мотивованим, і повідомляються підстави відводу, встановлені законом, він повинен бути заявлений до початку судового слідства. Першим право заявити відвід роз'яснюється підсудному. Послідовність розгляду відводів не повністю встановлена ​​КПК. На початку доцільно обговорювати відводи складу суду чи судді, секретарю, а потім прокурору, захиснику, експерту, спеціалісту і перекладачу [3]. Вислухавши заяви про відвід або самовідвід, а також пояснення з приводу заявленого відводу, суд виходить до нарадчої кімнати для винесення ухвали про задоволення або про відмову в задоволенні заявленого відводу чи самовідводу.

1.7 Роз'яснення підсудному його прав

Головуючий роз'яснює підсудному його права на судовий розгляд, щоб підсудний міг їх зрозуміти і скористатися ними в ході процесу. Роз'яснення прав підсудному повинно бути зроблено в зрозумілих і доступних для підсудного виразах. Роз'яснивши підсудному його права, головуючий запитує підсудного, чи зрозумілі вони. При участі в справі декількох підсудних роз'яснення їм прав проводиться одночасно, але потім кожен підсудний окремо опитується про те, чи зрозумілі йому його права і, в разі необхідності, слід додаткове роз'яснення.
Про роз'яснення підсудному прав робиться відмітка в протоколі судового засідання.
1.8 Роз'яснення потерпілому, цивільному позивачеві і цивільному відповідачеві їх прав
Закон зобов'язує головуючого роз'яснити потерпілому його права, які надані в судовому розгляді і в подальшому. Цивільному позивачеві і цивільному відповідачеві права роз'яснюються окремо.
При участі в справі кількох потерпілих права роз'яснюються всім потерпілим одночасно, але питання про те, чи зрозумілі ці права, з'ясовується в кожного потерпілого окремо. Той же порядок дотримується і при участі в судовому розгляді декількох цивільних позивачів або цивільних відповідачів.
У справах приватного обвинувачення дуже важливо, щоб потерпілий і обвинувачений примирилися. Потерпілому роз'яснюється право на примирення. При цьому доцільно роз'яснити, що примирення виключає в подальшому виробництво з приводу того ж звинувачення. Роз'яснення права на примирення включає і повідомлення про момент судового розгляду, до якого допускається примирення.

1.9 Роз'яснення експертові його прав

Головуючий роз'яснює експерту його права та відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову від дачі висновку.
При комісійній або комплексну експертизу експертам роз'яснюються правила підготовки і підписання висновків експертів.
Підписка експерта долучається до протоколу судового засідання, про що робиться відмітка в протоколі судового засідання.

1.10 Роз'яснення спеціалісту його прав

Головуючий роз'яснює спеціалісту його права та відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову від дачі висновку.
Підписка фахівця долучається до протоколу судового засідання, про що робиться відмітка в протоколі судового засідання.

1.11 Заява та розв'язання клопотань

Для забезпечення повного, всебічного та об'єктивного дослідження доказів у судовому засіданні закон надає учасникам судового розгляду право на порушення клопотань про виклик нових свідків і експертів і про витребування речових доказів і документів. Учасники судового розгляду користуються однаковими правами при заяві клопотань і не мають ніяких переваг один перед одним. Суд оцінює і дозволяє заявлені клопотання виходячи лише з одного: чи мають вони значення для правильного вирішення справи, що розглядається. Клопотання можуть бути заявлені не тільки в усній, а й у письмовій формі, в останньому випадку вони оголошуються в порядку надходження. Питання про наявність клопотань задається кожному учаснику судового розгляду окремо. Думки учасників судового розгляду з приводу заявлених клопотань вислуховуються і фіксуються в протоколі судового засідання. Клопотання учасників судового розгляду про виклик нових експертів, фахівців, про витребування речових доказів та документів підлягають вирішенню безпосередньо після їх заяви і обговорення.
1.12 Вирішення питання про можливість розгляду кримінальної справи за відсутності будь-кого з учасників кримінального судочинства
Якщо судовий розгляд неможливо продовжити за відсутності будь-кого з учасників судового розгляду та інших осіб, то суд виносить ухвалу (постанову) про відкладення судового розгляду. Ухвалу про відкладення справи слуханням або про його продовження може бути винесено як у дорадчій кімнаті, так і в залі судового засідання після наради суддів на місці.

Глава 2. Судове слідство

2.1 Початок судового слідства

У відповідності зі структурою КПК, судове слідство структурно відокремлена від підготовчої частини судового засідання і дебатів сторін. У ході засідання це виділення повинно бути зрозуміло всім учасникам судового розгляду, в першу чергу, підсудному. Невиконання судом даного вимоги істотно обмежує права сторін, не дає їм належним чином підготуватися і брати участь у судовому слідстві як найважливішої частини судового розгляду. Виключно у ході судового слідства суд на основі змагальності сторін і за участю інших встановлених законом осіб (учасників судового розгляду) досліджує докази, зібрані в стадії попереднього слідства докази, що надаються учасниками процесу в судовому засіданні, а також докази, витребувані самим судом. Тільки матеріали судового слідства можуть бути покладені в основу вироку, і тільки на ці матеріали можуть посилатися сторони в ході дебатів.

2.2 Порядок дослідження доказів

Суд з власної волі чи за клопотанням іншої сторони не вправі змінити черговість дослідження доказів, запропоновану тією стороною, якій ці докази представлені.
Докази сторони обвинувачення досліджуються судом в першу чергу. Потім судом досліджуються докази сторони захисту. Як і попереднє правило, цей порядок теж є єдино допустимим і не може бути змінений судом з яких-небудь тактичним або практичних міркувань. Оскільки дана норма дає певні переваги стороні захисту, недотримання встановленої законом черговості слід розглядати як порушення прав підсудного.
Головуючий зобов'язаний надати підсудному право давати показання у будь-який момент судового слідства, якщо така дача свідчень в цей момент не перешкоджає або самому процесу дослідження доказів або реалізації законних прав іншого учасника процесу.
Встановлюючи з урахуванням думки сторін черговість надання доказів кількома підсудними, суд повинен керуватися практичними міркуваннями зручності дослідження усіх представлених сторонами доказів, прагнучи, таким чином, до повного, всебічного та об'єктивного дослідження всієї сукупності передбачуваних доказів.
Неприпустимо при встановленні черговості надання доказів керуватися тактичними міркуваннями, продиктованими бажанням викрити підсудних у вчиненні злочину.

2.3 Допит підсудного

Дача показань в ході судового слідства є правом, а не обов'язком підсудного. Суд не має права в будь-якій формі примушувати або схиляти підсудного до дачі показань. Підсудний не зобов'язаний пояснювати причини відмови від дачі показань.
Суд не має права ставити підсудному запитання до закінчення його допиту сторонами. Оскільки встановлена ​​КПК РФ черговість порядку допиту підсудного певним чином полегшує сприйняття підсудним, як всієї сукупності, так і окремих блоків ставляться (блок питань, що задаються стороною захисту; блок питань сторони обвинувачення; блок питань, що задаються самим судом), порушення цієї черговості обмежує законні права підсудного.

2.4 Допит потерпілого

Порядок допиту потерпілого повністю збігається з порядком допиту свідка (за винятком правила, встановленого частиною першою ст. 278 КПК України).
Також як і підсудний, потерпілий з дозволу головуючого вправі давати показання у будь-який момент судового слідства. З урахуванням процесуального становища потерпілого головуючий зобов'язаний надати потерпілому право давати показання у будь-який момент судового слідства, якщо така дача свідчень в цей конкретний момент не перешкоджає самого процесу дослідження доказів або реалізації законних прав іншого учасника процесу.
Всі встановлені для свідків заходи щодо забезпечення безпеки повністю поширюються і на потерпілого.

2.5 Допит свідків

З одного боку, суд повинен прийняти необхідні заходи по виключенню спілкування свідків між собою. З іншого боку, суд зобов'язаний не допустити перебування будь-якого зі свідків у залі судового засідання до самого моменту допиту цього свідка в ході судового слідства.
Разом з тим, закон не містить заборони на допит свідка, з якої-небудь причини все ж опинився в залі судового засідання. Роз'яснення перед допитом свідка його прав, обов'язків і відповідальності, взяття у свідка підписки про це є обов'язком головуючого. У осіб, які не досягли віку шістнадцяти років, передплата не береться (частина п'ята ст. 280 КПК України). Можлива ситуація, коли для реалізації будь-якого з прав свідка, передбаченого ст. 56 КПК України (наприклад, права свідка з'явитися на допит з адвокатом відповідно до частини п'ятої ст. 189 КПК РФ), допит цього свідка доведеться відкласти.
Суд не повинен чинити тиск на свідка з метою переконати його відмовитися від використання такого права [4]. Спочатку свідка допитує сторона, клопотати про виклик, потім інша сторона і, нарешті - суд. Ця черговість допиту прямо встановлена ​​законом і не може бути змінена судом. Зокрема, суддя не має права ставити питання свідку одночасно з його допитом однієї зі сторін.
Допитані свідки можуть покинути зал засідання тільки з дозволу головуючого. При вирішенні даного питання суд зобов'язаний вислухати думку сторін та врахувати заслуговують на увагу доводи (наприклад, довід про можливість участі даного свідка у подальших діях у ході судового слідства).

2.6 Оголошення показань потерпілого і свідка

При неявці в судове засідання свідка чи потерпілого допускається оголошення показань потерпілого і свідка, раніше даних при провадженні попереднього розслідування або судового розгляду, тільки за згодою обох сторін судового розгляду.

2.7 Допит експерта

Питання про виклик для допиту експерта, який дав висновок у ході попереднього розслідування, вирішується судом за клопотанням сторін або за власною ініціативою. Допит експерта проводиться виключно для роз'яснення або доповнення раніше даного ним висновку.
По-перше, в ході такого допиту можуть бути усунені неясності в термінології, стилі й мові представленого до суду висновку експерта. По-друге, суд і сторони вправі дізнатися від експерта необхідні для розуміння суті, завдань і можливостей експертизи загальні положення якої-небудь галузі знання, що у цих галузях методики дослідження, літературу і практику досліджень.
По-третє, стосовно до проведеної ним експертизи експерт розкриває обрану ним методику дослідження, критерії і типологію ідентифікаційних ознак і т.д. Можуть мати місце питання про достатність порівняльних матеріалів, запропонованих для експертизи, про причини протиріч між окремими висновками експертизи. Такий допит експерта не повинен сам перетворюватися на судову експертизу або замінювати її.
Після оголошення висновку експерта вправі допитати сторона, з ініціативи якої була призначена експертиза, потім інша сторона і, нарешті - суд. Ця черговість допиту прямо встановлена ​​законом і не може бути змінена судом. Зокрема, суддя не має права ставити питання експерту одночасно з його допитом однієї зі сторін. На прохання експерта суд надає йому час, необхідний для підготовки відповідей на питання сторін і суду.

2.8 Огляд речових доказів

Поняття речових доказів дане в ст. 81 КПК РФ. У будь-який момент судового слідства речові докази можуть бути піддані огляду.
При цьому обов'язково клопотання сторони про огляд речових доказів. Яких-небудь обмежень кола учасників огляду законом не передбачено. Також як і при проведенні інших слідчих дій у ході судового слідства, під час огляду речових доказів можлива участь спеціаліста (ст. 251 КПК України).

2.9 Оголошення протоколів слідчих дій та інших документів

Протоколи слідчих дій, висновок експерта, дане в ході попереднього розслідування, всі інші документи, долучені до кримінальної справи або подані в судовому засіданні, якщо ці протоколи, висновок та інші документи містять або засвідчують обставини, що мають значення для кримінальної справи, можуть бути оголошені у ході судового слідства.
Питання про те, чи містять або засвідчують такі документи обставини, що мають значення для даної кримінальної справи, вирішується судом у ході судового слідства. Тільки в разі їх оголошення в залі судового засідання протоколи, висновків та інші документи не можуть бути покладені в основу вироку. Про оголошення протоколів, висновків експертів та інших документів суд виносить ухвалу чи постанову. Таку постанову (визначення) може бути винесено як за клопотанням сторони, так і за ініціативою самого суду.
Визначення або постанова про оголошення документів вказує, повністю або частково оголошується протокол слідчої дії, висновок експерта, дане в ході попереднього розслідування, або інший документ, залучений до кримінальної справи або поданий у судовому засіданні. Якщо документ оголошується частково, в постанові (визначенні) необхідно вказати в якій частині він оголошується.
Та частина документа, яка не була оголошена в ході судового засідання, вважається не дослідженою в ході судового слідства і, відповідно, не може бути покладена в основу вироку.

2.10 Залучення до матеріалів кримінальної справи документів, представлених суду
Якщо документи, представлені в судове засідання сторонами або витребувані судом, викладають або засвідчують обставини, що мають значення для даної кримінальної справи, такі документи можуть бути за рішенням суду досліджені в ході судового слідства та долучені до матеріалів кримінальної справи. Про дослідження і залученні документів суд виносить ухвалу чи постанову.

Глава 3. Судові дебати

3.1 Учасники судового дебати
На цьому етапі судового розгляду сторонам було надано можливість проаналізувати всі обставини справи, перевірені в рамках судового слідства з різних позицій, що, у свою чергу, сприяє формуванню у судді власного відношення до даного події, дозволяє всебічно, повно і об'єктивно оцінити зібрані по справі докази і , отже, постановити законний, обгрунтований і справедливий вирок [5].
Перелік учасників судових дебатів є вичерпним.
Порядок виступу сторін визначає суддя. Практика свідчить, що дебати відкривають виступу державного або громадського обвинувачів, потім слідують мови потерпілого та цивільного позивача чи його представників, цивільного відповідача або його представника. Завершувати дебати за змістом статті повинні захисник і обвинувачений.
Державний обвинувач і захисник - це такі суб'єкти судових дебатів, для яких участь у них є не правом, а обов'язком. У той же час, для потерпілого у справах приватного обвинувачення, цивільного позивача, цивільного відповідача виступ у судових дебатах не обов'язок, а гарантоване законом право.
Речі виступаючих не повинні містити посилань на докази, які не досліджувались під час судового слідства. Важливою правовою гарантією повноцінного донесення інформації до суду є неможливість обмеження виступаючих у часі, за винятком випадків, коли учасник дебатів говорить про обставини, явно не стосуються справи.
Бажання відмовитися від участі в дебатах підсудний може висловити тільки добровільно. Ненадання обвинуваченому права виступати в судових дебатах істотно порушує кримінально-процесуальний закон.
Після виголошення промов всі учасники судових дебатів мають право виступити з реплікою.
Репліка - необов'язковий елемент судових дебатів. Правом репліки користуються тільки в тих випадках, коли існує необхідність заперечити проти спотворення фактів або містяться в промовах хибних положень.
Правом останньої репліки користуються захисник чи підсудний за домовленістю між собою.
Законні учасники дебатів після закінчення заключних виступів і реплік, але до видалення суду в нарадчу кімнату вправі представити суду в письмовому вигляді пропоновані ними формулювання рішень з питань: чи доведено, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний; чи доведено, що діяння вчинив підсудний; чи є це діяння злочином, і якими пунктом, частиною, статтею Кримінального кодексу РФ воно передбачено; чи винен підсудний у вчиненні цього злочину; чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин; чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання.
Пропоновані формулювання не мають для суду обов'язкової сили. Однак представлені письмові пропозиції по суті звинувачення повинні бути долучені до матеріалів справи.
3.2 Останнє слово підсудного
Проголошення останнього слова - право підсудного, а не його обов'язок. У цьому слові підсудному в останній раз перед постановою вироку дається можливість висловити своє ставлення до розглянутого судом звинуваченням і дати оцінку як власним діям, так і результатами розгляду [6]. Обвинувачений може відмовитися від його проголошення без пояснення причин.
Під час останнього слова підсудного запитання до нього не допускаються. Суд не може обмежувати тривалість останнього слова підсудного певним часом. У своїй промові підсудний має право говорити все, що він вважає за необхідне сказати у зв'язку з даною справою: каятися або заперечувати свою провину і наполягати на виправданні, просити суд про умовне засудження чи іншому пом'якшення покарання тощо
Головуючий вправі зупиняти підсудного тільки у випадках, коли він говорить про обставини, явно не відносяться до справи, або допускає образливі висловлювання на адресу суддів або учасників судового розгляду, а також при іншому негідну поведінку.
Заслухавши останнє слово підсудного, суд зобов'язаний піти на нараду для постановлення вироку, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання.
3.3 Видалення суду до нарадчої кімнати для постановлення вироку
Перерва в судовому засіданні можливий лише перед останнім словом підсудного. Якщо підсудних декілька, то суд може піти на перерву перед останнім словом останнього з виступаючих підсудних. У цьому випадку послідовність виступів підсудних визначається виходячи з домовленості між ними.
После последнего выступления подсудимого и перед удалением суда в совещательную комнату допустимо только объявление об этом присутствующим в зале судебного заседания и примирение потерпевшего с подсудимым по делам частного обвинения. В этот промежуток времени ни один член суда не вправе предпринимать какие-либо действия и принимать решения.
Членам суда запрещается высказывать любые оценки и выводы по существу рассматриваемого дела, вплоть до удаления суда в совещательную комнату для постановления приговора, исключив любую предвзятость и необъективность.
Перед удалением суда в совещательную комнату председательствующий обязан объявить, когда по делу предполагается провозгласить приговор.

Глава 4. Вынесение и оглашение приговора
4.1 Вынесение приговора именем Российской Федерации
Відповідно до ст. 1 Закона «О статусе судей в РФ» от 26 июня 1992 р . (в ред. от 15 декабря 2001 р .) судебная власть в РФ принадлежит судам в лице судей, которые действуют независимо от законодательной и исполнительной властей.
Повноваження суду щодо застосування норм матеріального (кримінального) і процесуального права носять владний характер. Суд, що розглядає кримінальну справу, висловлює свої рішення у форму процесуальних актів - вироків, ухвал і постанов. Важнейшим из них является приговор, представляющий собой решение о виновности или невиновности подсудимого и назначении ему наказания либо освобождении его от наказания, вынесенное судом первой или апелляционной инстанций (п. 27 ст. 5 УПК)[7].
Приймаючи рішення з питання про винність підсудного, суд дає юридичну оцінку його діям, висловлюючи тим самим ставлення держави до злочину та особам, яка його вчинила.
У свою чергу, судове рішення про невинність підсудного, виражене у виправдувальному вироку, означає його повну реабілітацію і тягне відновлення прав і свобод осіб, які незаконно або необгрунтовано підданого кримінальному переслідуванню, і відшкодування заподіяної йому шкоди.
Приговор содержит властное предписание суда, завершающее рассмотрение дела и разрешающее его по существу, т.к. згідно зі ст. 49 Конституции РФ: «Каждый обвиняемый в совершении преступления считается невиновным, пока его виновность не будет доказана в предусмотренном федеральным законом порядке и установлена вступившим в законную силу приговором суда».
Постановлений судом від імені держави і вступив в законну силу вирок отримує силу закону, тобто становится для данного дела таким же обязательным, как и закон, и ни частные лица, ни учреждения, ни органы государственной власти и их должностные лица не могут не подчиниться его предписаниям, поскольку он их касается[8].
Посредством приговора осуществляется государственное принуждение.
Вступивший в законную силу приговор – закон для данного дела, но, в отличие от закона, он имеет индивидуальный характер. Если закон обязателен для всех регулируемых им отношений, то приговор – закон лишь для конкретного дела, окончательно разрешающий лишь те отношения, которые были его содержанием.
В постановлении Пленума Верховного Суда РФ от 29 апреля 1996 р . № 1 «О судебном приговоре» отмечено, что согласно ст. 4 и 5 Конституции РФ суверенитет Российской Федерации, состоящей из республик, краев, областей, городов федерального значения, автономной области и округов, распространяется на всю ее территорию. Исходя из этого, а также учитывая, что вопросы уголовного и уголовно-процессуального законодательства находятся в ведении Российской Федерации (п. «о» ст. 71 Конституции РФ), все суды общей юрисдикции, осуществляющие правосудие по уголовным делам, выносят приговоры именем Российской Федерации.
4.2 Законность, обоснованность и справедливость приговора
Вирок - це підсумковий процесуальний документ. Він має найважливіше значення як акт правосуддя. Законодатель строго регламентирует его форму и содержание, а также требования, предъявляемые к нему. В комментируемой статье прямо указано, что приговор должен быть законным, обоснованным и справедливым.
Законність вироку означає вимогу точної відповідності процесуальних документів нормам кримінально-процесуального закону, що регулює його форму, зміст та умови складання, а також нормам кримінального та іншого матеріального права, що регулює вирішуються в ньому правові питання.
У вироку повинні бути зазначені норми матеріального і процесуального права, якими керувався суд при вирішенні справи, що необхідно для судового контролю за діяльністю судів першої інстанції з боку вищестоящих судів.
Обгрунтованість вироку - це нормативна вимога, що складається у повній відповідності викладених у ньому тверджень, висновків та рішень суду фактичним даними, встановленим у ході судового слідства, зібраними сторонами, перевіреними і оціненими судом доказами.
В пункте 2 постановления Пленума Верховного Суда РФ от 29 апреля 1996 р . № 1 «О судебном приговоре» разъяснено, что приговор может быть основан лишь на тех доказательствах, которые были непосредственно исследованы в судебном заседании. Суд не вправе ссылаться в подтверждение своих выводов на собранные по делу доказательства, если они не были исследованы судом и не нашли отражения в протоколе судебного заседания. Ссылка в приговоре на показания подсудимого, потерпевшего, свидетелей, данные при производстве дознания, предварительного следствия или в ином судебном заседании, допустима только при оглашении судом этих показаний в случаях, предусмотренных ст. 276, 281 УПК.
Законность приговора и его обоснованность тесно связаны между собой, но при этом являются самостоятельными качествами приговора. Причем если первое из них определяет отношение суда к закону, то второе – его отношение к фактам применения закона в конкретной ситуации.
Вирок повинен бути мотивований, що означає наявність у ньому не тільки опису діяння, події, обставин, але і посилання на докази, їх аналіз, відповідні роз'яснення. Мотивированность приговора связана с альтернативой принимаемых решений.
Мотивировка связана с обоснованностью документа, но это разные понятия. Приговор может быть обоснован, содержащиеся в нем утверждения и выводы могут соответствовать материалам дела, но при этом он может оказаться немотивированным, если в нем отсутствует изложение мотивов принятия решения и объяснений по поводу того, почему отдано предпочтение тому или иному выводу.
Законодатель определил, что приговор должен быть не только законным и обоснованным, но и справедливым. Это требование, отражающее нравственную сторону судебного решения, связано с назначением подсудимому наказания в соответствии с положениями Общей и Особенной частей УК РФ.
Справедливість вироку означає, що покарання, визначене в ньому, повинно знаходитися в межах санкції конкретної статті КК РФ, а також відповідати характеру і ступеня суспільної небезпеки скоєного злочину, враховувати в повній мірі особливості особистості підсудного, обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, та інші обставини .
Верховный Суд РФ отметил, что иногда суды без надлежащей оценки обстоятельств, предшествовавших преступлению, основывают свое решение на неправильном представлении о характере происшедшего события, не уточняя мотивов поведения осужденного, и зачастую принимают во внимание лишь тяжесть причиненного вреда, что приводит к неправильной квалификации действий виновных, а также допускают ошибки при применении материального закона из-за неполного исследования обстоятельств, имеющих значение для квалификации действий виновных (Бюллетень Верх. Суда РФ. – 2001. – № 9).
Законний, обгрунтований і справедливий вирок надає виховного вплив не тільки на підсудного, а й на всіх громадян.
4.3 Виды приговоров
Суд постановляет обвинительный или оправдательный приговор.
Обвинительный приговор выносится в случае признания подсудимого виновным, оправдательный – невиновным. Других видов приговоров УПК РФ не предусматривает.
По одному уголовному делу и в рамках одного судебного разбирательства суд вправе вынести только один приговор. В постановлении от 29 апреля 1996 р . № 1 «О судебном приговоре» Пленум Верховного Суда РФ указывает, что, если подсудимый обвиняется в совершении нескольких преступлений и по одному из них признается виновным, а по другим невиновным, суд выносит один приговор, в котором указывается об обвинении подсудимого за одни преступления и об оправдании подсудимого в других преступлениях. В итоге такой приговор является обвинительным. Когда производство одновременно ведется в отношении нескольких подсудимых и одни из них признаются виновными, а других суд оправдывает, то этот приговор в отношении осужденного является обвинительным, а в отношении оправданных оправдательным.
Суд выносит оправдательный приговор в случаях, если:
1) не установлено событие преступления;
2) подсудимый не причастен к совершению преступления;
3) в деянии подсудимого нет признаков преступления;
4) в отношении подсудимого коллегией присяжных заседателей вынесен оправдательный вердикт.
Этот перечень оснований для вынесения оправдательного приговора является исчерпывающим и суд не вправе придать ему расширительное толкование.
Оправдательный приговор за недоказанностью участия подсудимого в совершении преступления выносится и в том случае, когда имеющиеся в деле доказательства недостаточны для достоверного вывода о виновности подсудимого либо сомнительны и возможности получения дополнительных достоверных доказательств исчерпаны (ч. 3 ст. 14 УПК).
Відповідно до ч. 2 ст. 133 УПК оправдательный приговор, независимо от оснований оправдания, дает право на реабилитацию, и в том числе право на возмещение вреда, связанного с уголовным преследованием, поэтому малейшие домыслы в этом отношении должны быть полностью исключены.
Новацией УПК РФ является основание, указывающее на непричастность подсудимого к совершению преступления. Суд постановляет оправдательный приговор также, если не установлена причастность либо установлена непричастность подсудимого к совершению преступления (п. 20 ст. 5 УПК). Оправдательный приговор, постановленный на основании оправдательного вердикта присяжных заседателей, не должен содержать обоснования и мотивировки вывода о невиновности. Оправдательный вердикт обязателен для суда (ст. 348 УПК). При вынесении оправдательного приговора при неустановлении события преступления, отсутствии в деянии подсудимого признаков преступления, а также если коллегией присяжных заседателей в отношении подсудимого вынесен оправдательный вердикт, уголовное дело после вступления приговора в законную силу хранится в суде. При постановлении оправдательного приговора ввиду непричастности подсудимого к совершению преступления, уголовное дело направляется прокурору для продолжения доследования с целью установления лиц, причастных к совершению преступления.
Відповідно до ч. 4 ст. 14 УПК обвинительный приговор не может быть основан на предположениях. Суд постановляет его при условии, что виновность подсудимого в совершении преступления подтверждена совокупностью исследованных судом в судебном заседании доказательств. Відповідно до ст. 49 Конституции РФ и ч. 3 ст. 14 УПК предположения суда о виновности лица в совершении преступления при отсутствии допустимых доказательств не могут служить основанием для вынесения обвинительного приговора, т.к. все сомнения в виновности подсудимого, которые не могут быть устранены в порядке, установленном УПК РФ, толкуются в его пользу. УПК определяет следующие виды обвинительных приговоров:
1) с назначением наказания, подлежащего отбыванию осужденным;
2) с назначением наказания и освобождением от его отбывания;
3) без назначения наказания.
Обвинительный приговор с назначением наказания, подлежащего отбыванию осужденным, выносится в тех случаях, когда суд считает, что подсудимый за совершенное преступление подлежит наказанию и, нет предусмотренных материальным или процессуальным законом препятствий для его назначения (не истек срок давности, нет актов амнистии, помилования и т.п.). Обвинительный приговор без назначения наказания выносится в тех случаях, когда в ходе судебного разбирательства суд придет к выводу о том, что вследствие изменения обстановки совершенное виновным деяние потеряло характер общественно опасного или лицо перестало быть общественно опасным (ст. 26, 28 УПК).
4.4 Провозглашение приговора
Проголошенням є завершальним актом постановлення вироку. Вирок суду проголошується у відкритому судовому засіданні. У випадку розгляду кримінальної справи в закритому судовому засіданні на підставі ухвали або постанови суду можуть оголошуватися тільки вступна і резолютивна частини вироку (ч. 7 ст. 241 КПК). У останньому випадку суд зобов'язаний роз'яснити учасникам судового розгляду порядок ознайомлення з його повним текстом. Вирок проголошується обов'язково у присутності підсудного. Участь підсудного необов'язково тільки за його клопотанням при розгляді кримінальної дала про злочин невеликої або середньої тяжкості (ч. 4 ст. 247 УПК). Відповідно до ч. 3 ст. 258 УПК подсудимый, удаленный из зала судебного заседания, по общему правилу приглашается для выслушивания приговора. Однако если его поведение не позволяет суду принять соответствующее решение, приговор объявляется подсудимому под расписку немедленно после провозглашения.
Отсутствие в зале судебного заседания других участников уголовного процесса не является препятствием к провозглашению приговора. Если приговор изложен на языке, которым подсудимый не владеет, судья должен к моменту его провозглашения обеспечить присутствие в зале судебного заседания переводчика, который синхронно с провозглашением приговора или после этого переводит его на язык подсудимого.
Проголошення вироку тягне важливі правові наслідки: з цього моменту починається закінчення терміну, встановленого законом для апеляційного та касаційного оскарження і (або) внесення подання прокурором; після проголошення вирок стає офіційним актом, зміни в який можна внести тільки у встановленому законом порядку; після проголошення виправдувального вироку у суду виникає обов'язок звільнити з-під варти виправданого; якщо за вироком підсудний звільнений від покарання або засуджений до міри покарання, не пов'язаної з позбавленням волі, після його проголошення підсудний, що знаходиться під вартою, також звільняється. Вирок проголошує головуючий. Інші судді, які входять до складу суду, не має права здійснювати цю процедуру.
Після проголошення головуючий з'ясовує у підсудного, чи зрозумілий йому вирок, а при необхідності роз'яснює сутність призначеного судом покарання і порядок його відбуття, а також порядок і строки оскарження. При применении условного осуждения (ст. 73 УК РФ) председательствующий после провозглашения приговора обязан разъяснить подсудимому значение испытательного срока и дополнительных обязанностей, возложенных на него. Подсудимый предупреждается о правовых последствиях совершения им нового преступления, административного проступка или злостного невыполнения возложенных на него обязанностей. Если подсудимый осужден к смертной казни, то председательствующий обязан разъяснить ему право на помилование, которое, в соответствии с п. "в" ст. 89 Конституции РФ, осуществляет только Президент РФ. С ходатайством о помиловании вправе обратиться как сам подсудимый, так и иные лица (ст. 85 УК РФ).
4.5 Освобождение подсудимого из-под стражи
Распоряжение председательствующего об освобождении лица из-под стражи подлежит безусловному исполнению. Оно не может быть отсрочено под предлогом необходимости оформления каких-либо документов или по каким-либо другим мотивам.
Об освобождении подсудимого из-под стражи в зале суда делается отметка в протоколе судебного заседания.
4.6 Вручение копии приговора
Вручение копии приговора осужденному в определенный законом срок обеспечивает реализацию права подсудимого на защиту.
Перечень участников судебного разбирательства, которым суд обязан вручить копию приговора, регламентирован с исчерпывающей полнотой.
По смыслу закона вручение копии приговора указанным в законе лицам обязательно во всех случаях, независимо от того, присутствовали они на судебном заседании (в том числе при провозглашении приговора) или нет.
При этом следует учитывать, что, в отличие от осужденного (оправданного), его защитника и обвинителя (государственного и частного), которым копия приговора вручается в обязательном порядке, потерпевший, гражданский истец, гражданский ответчик и их представители могут получить копию приговора только при обращении в суд, постановивший приговор, с соответствующим ходатайством. Так как сроки такого обращения законом не определены, они не могут быть установлены судом.
Неграмотному или глухонемому осужденному (оправданному) вручают копию приговора в течение пяти суток и знакомят с содержанием приговора через переводчика (Бюллетень Верховного Суда РСФСР. – 1964. – № 12. – С. 9).
О вручении копии приговора составляется расписка с указанием даты и времени вручения. Осужденному, содержащемуся по стражей, копия приговора вручается администрацией места заключения, а расписка приобщается к делу. С момента вручения копии приговора для них исчисляется срок на апелляционное и кассационного обжалование приговора (ст. 356 УПК).
4.7 Вопросы, решаемые судом одновременно с постановлением приговора
Статья 313 УПК обязывает суд принять соответствующие решения, которые непосредственно не связаны с приговором и не отражаются в нем. Решение по этим вопросам оформляется либо постановлением (при единоличном рассмотрении уголовного дела), либо определением (при коллегиальном его рассмотрении).
Законодатель не определил в статье период и процедуру принятия подобных решений, указав только, что они принимаются по инициативе суда или по ходатайству заинтересованных лиц.
Рассматривая положения настоящей статьи, можно констатировать, что суд принимает соответствующее решение по своей инициативе, по правилам постановления приговора в совещательной комнате.
В то же время судебное решение по указанным в статье вопросам может быть принято и после провозглашения приговора, но только по ходатайству заинтересованных лиц. Причем подобное его принятие не ограничено конкретным сроком, зависит от возникновения соответствующих оснований. Скорее всего в этом случае решение принимает единолично судья, председательствовавший в судебном заседании (даже при коллегиальном рассмотрении дела).
По смыслу закона в перечень заинтересованных лиц могут входить не только участники процесса, но и другие лица, обладающие информацией о наличии у осужденного к лишению свободы несовершеннолетних детей, других иждивенцев, престарелых родителей, нуждающихся в постоянном уходе, а также заявившие об имуществе осужденного, оставшемся без присмотра.
В случае, если адвокат участвовал в производстве предварительного расследования и судебном разбирательстве по назначению, расходы на оплату его труда компенсируются за счет средств федерального бюджета (ч. 5 ст. 50 УПК). Для этого суд выносит соответствующее решение на основании приказа Минюста России и Минфина России от 6 октября 2003 р . N 257/89н «Об утверждении порядка расчета оплаты труда адвоката, участвующего в качестве защитника в уголовном судопроизводстве по назначению органов дознания, предварительного следствия, прокурора и суда, в зависимости от сложности уголовного дела» (рег. № 5174 от 15 октября 2003 р .).

Висновок
Отже, основні питання, що стосуються судового розгляду, були в даній роботі по можливості повно освітлені. Насправді, дана тема є досить цікавий предмет дослідження, оскільки існує ряд моментів, які не регулюються КПК України, а введених за допомогою традиції, що передбачає подальшу тенденцію до їх фіксації в нормативно-правових актах.
В данной работе были рассмотрены такие важные элементы структуры судебного разбирательства как его подготовительная часть, судебное следствие, прения сторон, а также непосредственно оглашение приговора. Таким чином, ми з'ясували, що судовий розгляд покликане охороняти права і законні інтереси громадян, шляхом здійснення правосуддя, надаючи велику виховний вплив. У процесі судового розгляду реалізується основна частина всіх принципів кримінального процесу. Точне і неухильне дотримання процесуального законодавства - важлива умова підвищення якості та ефективності судової діяльності, гарантія постанови законного і обгрунтованого вироку.

Список використаної літератури
1. Конституція РФ.
2. Кримінально-процесуальний кодекс РФ. М.: Видавництво «ЕКМОС» - 2002.
3. Постановление Пленума Верховного Суда РСФСР от 21.04.1987 г. № 1 «Об обеспечении всесторонности, полноты и объективности рассмотрения судами уголовных дел».//Бюллетень Верховного Суда РСФСР. 1987 р . № 7.
4. Алексєєв С.М. Функції прокурора за новим КПК України. Держава і право 2002. № 5.
5. Загорский А.А. Судовий розгляд у кримінальних справах. М.: Юридическая литература, 2005.
6. Коментар до КПК України під / ред. І.Л. Петрухин – М.: ООО «ТК ВЕЛБИ», 2002.
7. Курченко В., Павлова Л. Судовий розгляд. / / Відомості Верховної Ради. 2005. № 2.
8. Кондратьєв Є.Є. Новий КПК: Захист свідків, потерпілих та інших учасників кримінального процесу. Держава і право. 2003. № 8.
9. Радевіт Р., Ларін А.М. Захист прав потерпілого. М.: Наука, 2006.
10. Рижаков А.П. Кримінальний процес: Підручник для вузів. – М.: «Издательство ПРИОР», 2004 г.
11. Кримінальний процес. Навчальний посібник. / / За ред. Гуценко К.Ф. М. 2006.
12. Уголовный процесс.: Учебник для вузов/Под ред. В.П. Божьев. 2-е вид., Испр. І доп. - М.: Спарк, 2002.


[1] Загорский А.А. Судовий розгляд у кримінальних справах. М.: Юридическая литература, 2005. С. 21.
[2] Комментарий к УПК РФ под/ред. І.Л. Петрухин – М.: ООО «ТК ВЕЛБИ», 2002. С. 88.
[3] Кондратьев Е.Е. Новий КПК: Захист свідків, потерпілих та інших учасників кримінального процесу. Держава і право. 2003. № 8.
[4] Загорский А.А. Судовий розгляд у кримінальних справах. М.: Юридическая литература, 2005. С. 177.
[5] Комментарий к УПК РФ под/ред. І.Л. Петрухин – М.: ООО «ТК ВЕЛБИ», 2002. С. 199.
[6] Кондратьев Е.Е. Новий КПК: Захист свідків, потерпілих та інших учасників кримінального процесу. Держава і право. 2003. № 8.
[7] Кондратьев Е.Е. Новий КПК: Захист свідків, потерпілих та інших учасників кримінального процесу. Держава і право. 2003. № 8.
[8] Кондратьев Е.Е. Новий КПК: Захист свідків, потерпілих та інших учасників кримінального процесу. Держава і право. 2003. № 8.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Курсова
109.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Судовий розгляд 6
Судовий розгляд
Судовий розгляд 4
Судовий розгляд 2
Судовий розгляд 5
Судовий розгляд 2 Процесуальна діяльність
Судовий розгляд у кримінальному процесі 2
Судовий розгляд 2 Умови здійснення
Судовий розгляд у кримінальному процесі

Нажми чтобы узнать.
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru