додати матеріал


Суб єкти господарського права 2

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Київський національний економічний університет

кафедра господарського права

Р Е Ф Е Р А Т

На тему:


Виконала студентка 3 курсу

вечірнього факультету

спеціальності 6601 групи 1

Латенко Ганна Володимирівна

Київ 2000

Поняття суб'єкта господарського права

Поняття суб'єкта господарського права обґрунтоване тео­рією господарського права, яка виходить з того, що суб'­єктами господарського права є учасники господарських відносин, тобто організації та структурні підрозділи. Окремі громадяни, якщо вони здійснюють підприємництво без ство­рення підприємства, згідно з цією теорією не належать до суб'єктів господарського права. Вони є суб'єктами цивіль­ного права. Тобто, господарське право з точки зору його суб'єктів визначається як право колективних суб'єктів. Суб'­єктами господарського права є: а) організації, які у вигляді професійного промислу виробляють і реалізують для суспі­льних (не власних) потреб продукцію, виконують роботи, надають послуги; б) організації-споживачі результатів гос­подарської діяльності; в) організації, що здійснюють про­фесійну управлінську діяльність в економіці.

Суб'єкти господарського права діють або як власники ос­новних засобів виробництва (наприклад, кооперативи, гос­подарські товариства), або як господарюючі суб'єкти, зас­новані власниками (наприклад, державне підприємство, при­ватне підприємство, підприємство, засноване кооперативом). Управлінські організації — міністерства, відомства — зако­ном визначені як уповноважені власником (власниками) орга­ни (ст.ЗЗ Закону «Про власність», ст.5 Закону «Про підприєм­ства в Україні»).

Суб'єкти господарського права мають ряд ознак правосуб'єктності, закріплених господарським законодавством. По-перше, ці суб'єкти мають певну організаційно-правову форму, у якій здійснюється господарська або управлінська діяльність. Організаційно-правову форму можна визначити як перед­бачену або санкціоновану правом організаційну структуру, в якій діє суб'єкт господарського права. Це або одна з форм підприємства, або установа (наприклад, міністерство), або організація (наприклад, об'єднання громадян, яке є учасни­ком господарських відносин).

За загальним правилом, порядок створення, діяльності, реорганізації та ліквідації окремих організаційних форм суб'єктів господарського права визначається законодавством України (підприємства, об'єднання підприємств, міністер­ства тощо). Крім того, підприємець має право вибору органі­заційно-правової форми свого підприємства. Це може бути одна з передбачених законом форм, або, навіть, і неперед­бачена (наприклад, запозичена з-за кордону). У цьому разі підприємець керується законом «Про підприємництво» і своїм статутом.

Другою ознакою суб'єкта господарського права є те, що він має юридичне відокремлене і закріплене за ним майно у формі основних фондів, обігових коштів, інших цінностей. Тобто, у майновому відношенні суб'єкт господарського права є самостійним і не залежить у своїх рішеннях від заснов­ників і учасників. Майно суб'єкта господарського права відокремлюється і закріплюється за ним у правовій формі, елементами якого господарське право визначило установчі документи (установчий договір, статут, акт про створення, положення) суб'єкта, самостійний або зведений (для госпо­дарських об'єднань) баланс, який відображує вартість май­на суб'єкта в цілому, розрахунковий та інший рахунки в бан­ках.

Правом власності і господарським законодавством про управління майном визначається правовий титул, на яко­му майно належить суб'єктові. Це може бути право влас­ності, право повного господарського відання (зокрема, щодо державних підприємств), право оперативного управління (щодо міністерств, інших державних установ і організацій, що перебувають на державному бюджеті), право оренди (орендні та інші підприємства, утворені на базі орендова­ного майна).

Третьою, суто юридичною, ознакою суб'єкта господар­ського права є його господарська правосуб'єктність. Суб'єкт господарського права має засновану на законі можливість набувати від свого імені майнові та особисті немайнові пра­ва, вступати в зобов'язання, виступати в судових органах. Правосуб'єктність суб'єкта господарського права доктринально визначається як господарська компетенція, тобто су­купність встановлених законодавством і набутих у госпо­дарських правовідносинах прав і обов'язків. Суб'єкти господарського права (крім підрозділів організацій) є юридич­ними особами.

Отже, суб'єкти господарського права — це організації, які на основі юридичне відокремленого майна в межах своєї господарської компетенції безпосередньо здійснюють гос­подарську діяльність, використовуючи її результати, або уп­равлінську діяльність в економіці.

Види суб'єктів господарського права

Господарське законодавство і право регулює умови ство­рення і діяльності різних видів суб'єктів. Кожен вид має законодавче визначені назву і правове становище.

Класифікація суб'єктів господарського права на види здійснюється згідно з об'єктивним матеріальним критерієм. Таким критерієм законодавець вважає зміст діяльності або функції суб'єкта, які він виконує в економічній системі Ук­раїни.

З урахуванням особливостей функцій господарське зако­нодавство визначає правове становище таких суб'єктів гос­подарського права, як: 1) підприємства та їх структурні підрозділи; 2) об'єднання підприємств; 3) фінансові і посе­редницькі інститути; 4) органи державної виконавчої влади в економіці. Крім того, у кожній з цих груп враховуються особливості правового становища окремих видів суб'єктів господарського права.

Підприємства відповідно до їх функцій посідають головне місце в економіці. З урахуванням соціально-економічної ролі підприємств законодавець кваліфікує їх як основну організа­ційну ланку народного господарства України. Така кваліфі­кація обумовлена тим, що підприємство є господарською організацією, господарюючим суб'єктом. Коротко підприємство визначається як господарюючий суб'єкт, що створюється для здійснення господарської діяльності з метою одержання прибутку, який має необхідні для цього повноваження і реє­струється у визначеному законом порядку як комерційна юридична особа. Терміну підприємство в зарубіжному ко­мерційному праві відповідають поняття компанія або корпорація.

Суб'єктами господарської діяльності є також підрозділи підприємств (ст.7 Закону «Про підприємства в Україні») та інших господарських організацій. Вони створюються сами­ми організаціями для певної господарської діяльності. Функції і компетенцію даних суб'єктів визначають підприє­мства у положеннях про них. Положення затверджують орга­ни управління організацій. Ці суб'єкти не реєструються як юридичні особи.

Другим видом суб'єктів господарського права є об'єднання підприємств, що визначається як господарська організація, створювана на добровільних засадах двома і більше підприє­мствами з метою спільного виконання делегованих учасни­ками виробничих, комерційних, наукових та інших визна­чених статутом (договором) функцій і зареєстрована як юридична особа. Об'єднаннями згідно із законодавством є асо­ціації, корпорації, концерни, консорціуми та інші виробни­чо-господарські комплекси. Об'єднання підприємств ство­рюється лише у тому разі, якщо це не суперечить антимонопольному законодавству України.

Третім видом суб'єктів господарського права є так звані фінансові і посередницькі інститути, що відносяться до інфраструктури ринку. Загальна риса, яка їх об'єднує, — обслуговування ринку. Фінансовий інститут можна визна­чити як організацію, що засновується у формі акціонерного або іншого товариства і реєструється як юридична особа, яка забезпечує функціонування ринків товарів і капіталів.

Дані акціонерні та інші господарські товариства здійсню­ють кредитування господарюючих суб'єктів, інвестування об'єктів підприємництва та іншої діяльності, надають стра­хові, комерційні та посередницькі послуги. Назви цих суб'єктів визначаються залежно від виду діяльності: банки, інвестиційні фонди, інвестиційні компанії, страхові компанії (товариства), товарні та фондові біржі, довірчі товариства тощо.

Четвертим видом суб'єктів господарського права є органи державної виконавчої влади, які здійснюють управлінську діяльність в економіці (органи управління).

Види органів управління — суб'єктів господарського пра­ва системно визначені у Законі України від 18 лютого 1992 р. «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». Це:

центральні органи управління економікою підвідомчі Кабінету міністрів України, — міністерства, державні комі­тети;

місцеві органи управління економікою у складі викон­комів Рад народних депутатів, місцевих державних адмініст­рацій (головні управління, управління, комітети, департа­менти тощо);

органи управління господарських об'єднань — асоці­ацій, корпорацій, концернів, консорціумів та ін. На відміну від державних, це органи, на які функції управління покла­дені в межах повноважень, переданих їм підприємствами і делегованих державними органами управління;

органи управління об'єднання громадян, які здійсню­ють управління своїми підприємствами.

Особливими суб'єктами господарського права слід визна­ти фізичних осіб-підприємців, громадян України, іноземців, осіб без громадянства.

Ці особи мають право здійснювати підприємницьку гос­подарську діяльність у будь-яких організаційних формах на їх вибір (ст.6 Закону «Про підприємництво»). Зокрема, якщо діяльність фізичних осіб здійснюється із залученням найма­ної праці, вона реєструється як приватне підприємство.

Підприємець — фізична особа вправі також заснувати і зареєструвати індивідуальне підприємство, яке функціонує на його особистій власності та виключно на його праці (п.1 ст.2 Закону «Про підприємства в Україні»).

Господарювання фізичної особи може здійснюватись і без створення юридичної особи (підприємства) шляхом реєст­рації індивідуальної трудової діяльності.

Завдання, права та обов'язки суб'єкта господарського права

Кожен з видів суб'єктів господарського права має свої певні завдання. Підприємство здійснює виробничо-господарську діяльність, банк — кредитну, розрахункову та іншу діяльність, орган державної виконавчої влади — управлінську діяльність в економіці і т. ін. Правовою формою, в якій врегульовані завдання суб'єктів господарського права, є їх статутні господарсько-правові акти — установчі документи (установчий договір і статут), статут державного та іншого підприємства, положення (про міністерство, про державний комітет). Ви­ходячи із завдань, статутні акти врегульовують такі поняття, як цілі і предмет діяльності суб'єкта господарського права (функції щодо органів управління).

Підприємства згідно з законом мають право здійснювати будь-які види законної господарської діяльності: виробни­чої, науково-дослідної, комерційної та ін. Всі підприємства є комерційними організаціями. Їх статутними цілями завж­ди виступає здійснення певної господарської діяльності з метою одержання прибутку. Прибуток є основним узагаль­нюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства (ст.ст.1,18 Закону «Про підприєм­ства в Україні», ст.1 Закону «Про підприємництво»). Це є майно, яке у визначеному статутом порядку присвоює влас­ник (власники) підприємства.

Право визначати цілі і предмет діяльності підприємства належить його засновникам, які виходять при цьому з своїх підприємницьких можливостей. Закон дозволяє вносити в статут будь-яку кількість видів діяльності, не забороненої законом.

Юридичним засобом досягнення завдань і цілей суб'єкта господарського права виступають його права, захист яких гарантує держава. Права суб'єктів визначаються господар­ським законодавством залежно від їх видів: права під­приємств, об'єднань підприємств, фінансових і посередниць­ких інститутів, органів державної виконавчої влади.

Права суб'єктів можна класифікувати відповідно до їх змісту.

Засновницькі права ґрунтуються на загальній нормі права власності, згідно з якою власник «може використовувати майно для здійснення господарської та іншої, не забороне­ної законом діяльності» (ст.4 Закону «Про власність»). Ця норма деталізована статтями 5 та 6 Закону «Про підприєм­ництво» та ст.5 Закону «Про підприємства в Україні». Зас­новницькі права включають право на вільний вибір заснов­никами підприємства видів діяльності, право на вибір органі­заційно-правової форми підприємства, право на прийняття рішення про створення підприємства, право змінювати у встановленому порядку як діяльність, так і форму підприєм­ства. За загальним правилом ці та інші засновницькі права належать власнику (власникам).

Права в галузі управління. Підприємства й інші суб'єкти господарського права самостійно управляють своєю діяль­ністю та справами. Порядок здійснення управління регу­люється статутними актами згідно з принципами, визначе­ними законодавством. Основним з них є принцип поєднан­ня прав власника на господарське використання свого май­на з самоуправлінням трудового колективу. Власник здійснює свої управлінські права як безпосередньо (кооператив, ко­лективне підприємство), так і через уповноважені ним орга­ни (державні підприємства, господарські товариства). Влас­ник і уповноважений ним орган в порядку, передбаченому статутними актами, можуть делегувати свої управлінські права органу управління.

До управлінських належать, зокрема, права:

самостійно визначати структуру підприємства, тобто кількість і склад його структурних підрозділів, включаючи так звані відособлені підрозділи: філії, представництва, відділення тощо;

приймати і змінювати статут, інші установчі документи;

затверджувати положення про структурні підрозділи;

формувати органи управління і контролювати їх діяльність, призначати посадових осіб, визначати їх обов'язки тощо.

Склад і юридична природа органів підприємства залежать від того, до якої власності воно належить. Конкретно це питання визначається статутними актами» Наприклад, підприємства — суб'єкти права колективної власності — мають вищі керівні та виконавчі органи. Перший — це за­гальні збори (наприклад, загальні збори акціонерного това­риства) або конференція. Виконавчі функції в таких підпри­ємствах здійснюють правління. Правління обирається влас­никами підприємств на загальних зборах, які визначають і затверджують у статуті повноваження цього органу. Правлі­ння обирає з свого складу голову, заступників. Функції го­лови (заступників) можуть по черзі виконувати члени прав­ління. Керівники підприємств державної власності найма­ються (призначаються) уповноваженими органами згідно з контрактною системою.

Управлінські функції і повноваження мають також трудові колективи державних підприємств (ст.15 Закону «Про підприємства в Україні»). Реалізуються повноваження тру­дового колективу згідно з статутом загальними зборами (кон­ференцією) або виборним органом (рада підприємства, рада трудового колективу), члени якого обираються зборами (2/3 голосів) терміном на 2-3 роки.

Майнові права суб'єктів поділяються на загальні та спе­ціальні.

Загальні майнові права підприємства, господарських об'­єднань врегульовані на підставі статей 20-30, 37 Закону «Про власність». До них можна віднести права:

мати на підставі певного речового права (титулу) ос­новні фонди, обігові кошти, інші цінності, вартість яких відображується на самостійному балансі підприємства. Згідно із законами, статутами підприємств та укладеними угодами майно належить підприємствам, іншим суб'єктам на праві власності або на праві повного господарського відання. Май­но державної власності закріплюється за державними підприємствами і належить їм на праві повного господар­ського відання;

вести господарську та комерційну діяльність; бути у зв'яз­ку з цим позивачем та відповідачем у суді, арбітражному суді, захищати свої майнові права та інтереси від імені підприємства;

розпоряджатися майном. Підприємство, якщо інше не передбачене його статутом, має право: продавати (обміню­вати) майно іншим організаціям, здавати в оренду, застав­ляти, надавати тимчасово у безоплатне користування, спи­сувати зношені основні фонди з балансу1;

набувати на законних підставах майно. Підприємство відповідно до свого статуту має право купувати, орендува­ти, одержувати у будь-який інший правомірний спосіб май­но (рухоме і нерухоме), використовувати його, поліпшува­ти і т. ін.

Похідними від зазначених та інших майнових прав є дого­вірно-майнові права підприємства. Це права укладати зас­новницькі, господарські договори та інші контракти {внес­ти по них відповідальність); видавати закладні (застава) та інші фінансові зобов'язання; позичати гроші; інвестувати і реінвестувати кошти підприємства; одержувати рухоме і не­рухоме майно як гарантію оплати боргу та ін.

Крім розглянутих загальних прав, підприємства мають спеці­альні майнові права у сфері випуску і обігу цінних паперів, акцій, облігацій підприємств, приватизаційних паперів, ощад­них, інвестиційних сертифікатів, векселів. Ці права є спеці­альними, тому що обумовлені спеціальною правосуб'єктністю підприємств як емітентів цінних паперів. Підприємство має право випускати і реалізовувати лише ті види цінних па­перів, які спеціально визначені законом. Зокрема, акціонерні товариства — акції, облігації; інші підприємства — облігації.

За аналогічною схемою систематизуються обов'язки підприємств.

При заснуванні підприємства зобов'язані (законом) зат­верджувати (перезатверджувати) установчі документи; у вста­новленому законом порядку реєструватись як суб'єкти підприємницької діяльності; на діяльність, що підлягає ліцен­зуванню підприємства зобов'язані одержувати спеціальні дозволи (ліцензії).

У процесі господарювання закон зобов'язує підприємства:

виконувати господарські зобов'язання, обумовлені дер­жавними контрактами та державними замовленнями, інши­ми договорами;

забезпечувати необхідну якість продукції, послуг, робіт;

вести бухгалтерський облік (самостійні бухгалтерські баланси) своєї роботи, надавати органам державної статис­тики передбачену законом звітність;

своєчасно подавати податковим органам декларації про свої доходи, інші податкові документи, сплачувати податки, інші обов'язкові платежі;

не допускати недобросовісної конкуренції, інших пору­шень антимонопольного законодавства, прав та інтересів споживачів, будь-яких інших осіб.

Господарюючі суб'єкти мають також обов'язки, передба­чені природоохоронним законодавством. Стаття 4 Закону «Про підприємництво» та стаття 31 «Про підприємства в Україні» зобов'язують їх:

раціонально використовувати природні ресурси;

охороняти навколишнє середовище від забруднення, іншого шкідливого впливу;

своїм коштом відшкодовувати витрати на відновлення та охорону природних ресурсів тощо.

За порушення своїх обов'язків підприємство несе майнову та іншу відповідальність, встановлену законом, а також пе­редбачену договорами.

Література:

ПилипенкоА.Я., Щербина В.С. Господарське право: Курс лекцій: Навч. посібник для юрид. фак. вузів. - К.: Вентурі, 1996. - 288 с.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Реферат
49.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Суб єкти господарського права
Індивідуальні підприємці як суб єкти господарського права
Суб`єкти і об`єкти права власності на землю Зміст права з
Поняття об`єкти і суб`єкти права користування надрами
Поняття об`єкти і суб`єкти права користування надрами
Суб`єкти та об`єкти патентного права
Види суб єктів господарського права
Суб`єкти авторського права Об`єкти авторського права Службове вироб
Суб`єкти авторського права Об`єкти авторського права Службовий твір
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru