додати матеріал


Суб`єкти і об`єкти права власності на землю Зміст права власності на землю

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати


СУБ'ЄКТИ І ОБ'ЄКТИ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ. ЗМІСТ ПРАВА ВЛАСНОСТІ НА ЗЕМЛЮ

Відповідно до цільового призначення та незалежно від форм власності всі землі в Республіці Білорусь поділяються на категорії. Державі належать всі землі, не передані у приватну власність. Відзначимо, що земля завжди має свого власника, і не існує безгосподарної землі. Чинне законодавство не допускає використання без дозволів навіть вільних, не зайнятих ніким земель. Вони є державною власністю.

Земельний фонд поділяється на:

  • землі сільськогосподарського призначення;

  • землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів), садівничих товариств і дачного будівництва;

  • землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення;

  • землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

  • землі лісового фонду;

  • землі водного фонду;

  • землі запасу (ст. 3 Кодексу про землю).

Головний критерій такого поділу державного земельного фонду - основне цільове призначення земель. Переведення земель з однієї категорії в іншу провадиться у випадках зміни основного цільового призначення цих земель. Віднесення земель до зазначених категорій і переведення їх з однієї категорії в іншу проводяться органами, які приймають рішення про надання цих земель. Якщо ж земельні ділянки не надаються в користування, довічне успадковане володіння, у власність, - таке право надається органам, що затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про утворення об'єктів природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного та іншого призначення, якщо інший порядок не передбачений законодавством Республіки Білорусь (ст. 4 Кодексу про землю).

Зміст права власності НА ЗЕМЛЮ в об'єктивному сенсі як інституту земельного права становить зміст норм права, що регулюють економічні відносини земельної власності. Норми цього інституту містяться в Конституції Республіки Білорусь, Кодексі про землю, ЦК і цілому ряді законів і підзаконних актів. Зміст права власності в суб'єктивному сенсі утворюють належать конкретному власнику правомочності. У ст. 210 ЦК встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Кожне з даних правочинів входить необхідним елементом в право власності. Власник має право на свій розсуд вчиняти щодо належного йому майна будь-які дії, що не суперечать законодавству, суспільної користі та безпеки, що не завдають шкоди навколишньому середовищу, історико-культурних цінностей і не ущемляють прав і захищаються законом інтересів інших осіб, в тому числі відчужувати своє майно у власність іншим особам, передавати їм, залишаючись власником права володіння, користування і розпорядження майном, віддавати майно в заставу й обтяжувати його іншими способами, а також розпоряджатися ним іншим чином (п. 2 ст. 210 ЦК).

Зміст права власності, в тому числі і земельної, як суб'єктивного права, традиційно пов'язано з наявністю у її власника правомочностей володіння, користування і розпорядження землею. Земельне законодавство встановлює ряд розпоряджень, що стосуються реалізації даних правочинів.

Право власності являє собою незалежне від інших право особи володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Кожне з даних правочинів має свою специфіку стосовно земельної власності.

Правомочність володіння означає можливість власника реально володіти землею, вважати її своєю, реєструвати її і керувати нею, вести облік земель, забезпечувати їх збереження і являє собою юридично забезпечену можливість господарського панування над майном. Власник реєструє земельну ділянку за собою, враховує його в складі свого майна, веде освоєння, відмежовує від сусідніх ділянок шляхом встановлення обмежувальних знаків, може вимагати повернення землі з чужого незаконного володіння, наприклад, у разі самовільного захоплення, може з допомогою відповідних служб втілити проект землеустрою , закріпити межі земельної ділянки на місцевості, зробити зонування території.

Правомочність володіння у власника грунтується на законі, йому належить вищий рівень прав за землеволодіння. Інші особи можуть володіти землею в межах прав, наданих їм власником, і на основі інших титулів: користувача, орендаря і т.п.

Одночасно слід враховувати, що власник земельної ділянки, володіючи ним, зобов'язаний не порушувати права інших власників, землевласників, землекористувачів та орендарів землі.

Правомочність користування являє собою юридично забезпечену можливість вилучення з майна його корисних властивостей у процесі особистого чи господарського споживання майна, передбачає винесення предмета з кола можливих домагань інших осіб задля його використання в якихось (необов'язково визначених) цілях в майбутньому часі. Підкреслимо, що право користування - це і право, і обов'язок власника.

Правомочність користування як суб'єктивне право припускає скоєння власником землі можливих дій з користування нею в межах, встановлених законодавством. Користування і володіння землею тісно взаємопов'язані. Володіння землею на увазі можливість користуватися нею, а також з урахуванням наявних правил використовувати ресурси, що знаходяться на її поверхні і під землею і використовувати для себе користь, вигоду, будь-який дохід. Власник землі має право здійснювати на ній самостійну господарську діяльність, використовувати не тільки верхній родючий шар землі, але й наявні на ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, водні об'єкти, а також експлуатувати інші корисні властивості землі.

Забудова земельної ділянки має здійснюватися з дотриманням містобудівних, будівельних та інших норм і правил, а також вимог земельного законодавства. Якщо інше не передбачено законодавством або договором, власник земельної ділянки набуває право власності на будівлю, споруду та інше нерухоме майно, зведене або створене ним для себе на приналежному їй ділянці (п. 2 ст. 264 ЦК).

Власник земельної ділянки не вправі самостійно змінити цільове призначення землі. Він не має права перейти, наприклад, з промислового на сільськогосподарське землекористування. Це стосується, в першу чергу, земель, наданих у власність громадян Республіки Білорусь.

Право користування земельною ділянкою може бути реалізовано по-різному. Так, власник може використовувати тільки природні властивості землі, вирощуючи, наприклад, різноманітні сільськогосподарські культури, виробляючи посадки та посіви. Але власник може використовувати ділянку для будівництва житлового будинку, інших господарських будівель і споруд, дотримуючи встановлені правила і норми. Здійснюючи свої правомочності щодо використання землі, власник не може при цьому порушувати права і захищаються законом інтереси інших осіб (п. Зет. 210 ЦК).

При характеристиці правомочності користування слід враховувати, що власник на землю не є власником мінеральних ресурсів під землею. Його право власності на землю не поширюється нижче певного рівня під поверхнею землі. Власнику землі не надано право контролювати простір над землею вище певного рівня.

Право власності безстроково. Право власності на землю є найбільш широке за змістом право. Воно дає можливість його власникові - власнику вільно і самостійно здійснювати свої повноваження. Власник землі наділений рядом виняткових розпорядчих дій. Право розпорядження включає різноманітні дії з визначення юридичної долі землі. Розпорядження землею може виражатися у двох основних формах: речової і правовий. Правова форма складається в праві власника продати, обміняти, закласти земельну ділянку, передати її у спадщину, зробити щодо землі інші розпорядчі дії. Наприклад, передати земельні ділянки у власність Республіки Білорусь, відмовитися від частини ділянки, розділити його до встановлених законом норм надання, утворити шляхом об'єднання спільну сумісну або часткову власність, зробити відчуження земельних ділянок (частин земельних ділянок), здати їх в заставу, в оренду. Разом з тим коло розпорядчих дій власника обмежений земельним законодавством.

Не менше значення має і речова форма розпорядження землею. У неї включається право власника необоротно змінити призначення землі. Така зміна відбувається при переплануванні ландшафтів, забудови земельної ділянки, затоплення земель при будівництві водосховищ, переведення земель з однієї категорії в іншу у випадках зміни цільового призначення земель.

Таким чином, суб'єктивне право земельної власності полягає в комплексі правомочностей власників щодо володіння, користування і розпорядження землею, здійснюваних власниками самостійно, своєю владою, підкоряючись тільки вимогам законодавства.

Право земельної власності слід відрізняти від інших правочинів на землю.

По-перше, право власності - саме велике за змістом право. Воно передбачає наявність у власника таких правочинів, яких позбавлені інші користувачі землі.

По-друге, власник землі при здійсненні своїх прав незалежний від кого б то не було. Він повинен підкорятися тільки вимогам закону, здійснюючи щодо землі різноманітні дії.

По-третє, тільки власник володіє землею на титулі власності, всі ж інші особи - на підставі інших прав.

По-четверте, права власника землі встановлені законом. Власність на землю може бути припинена тільки в особливому порядку і на умовах, встановлених законом.

По-п'яте, тільки власник землі має право розпорядитися нею в повному обсязі. Він самостійно вибирає і спосіб розпорядження, права ж всіх інших власників та користувачів землі залежать від побажань та влади її власника.

Власник має право вимагати припинення втручання в його діяльність від будь-яких інших осіб, усунення будь-яких перешкод, які позбавляють його можливості здійснювати право власності.

Таким чином, слід зробити висновок про те, що право власності на землю може бути реалізовано власником у повному обсязі. Воно підлягає захисту як суб'єктивне право від втручань у справи власника.

Право власності як найважливіше речове право і речове правовідношення має свої особливості. Воно відрізняється не тільки від зобов'язальних прав і правовідносин, а й від інших речових правовідносин і речових прав (права довічного наслідуваного володіння землею громадян, права постійного чи тимчасового користування землею, земельних сервітутів). Правовідносини земельної власності як речове правовідносини носить безстроковий характер. Суб'єкту, що володіє землею на праві власності, належить право на пред'явлення віндикаційного і негаторного позову.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Конституція Республіки Білорусь 1994 року. Прийнята на республіканському референдумі 24 листопада 1996 року (зі змінами та доповненнями, прийнятими на республіканському референдумі 24 листопада 1996р. Та 17 жовтня 2004р.) Мінськ «Білорусь» 2004р.

  2. Цивільний кодекс Республіки Білорусь: з коментарями до розділів / Коментарі В. Ф. Чигир. - 3-е вид. - Мн.: Амалфея, 2000.-704с.

  3. Кодекс Республіки Білорусь про землю від 23 липня 2008р. № 425. Прийнятий Палатою представників 17 червня 2008 року. Схвалений Радою Республіки 28 червня 2008. Юридична база «ЮСІАС».

  4. Колбасін Д.А. Цивільне право. Загальна частина. - Мн.: ПоліБіг. На замовлення громадського об'єднання «Молодіжне наукове товариство». 1999. - 360С.

  5. Станкевич Н.Г. Земельне право Республіки Білорусь. Навчальний посібник. - Мн.: Амалфея, 2000. - 480с.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Реферат
30кб. | скачати


Схожі роботи:
Суб`єкти і об`єкти права власності на землю Зміст права з
Суб єкти права власності на природні ресурси
Припинення права власності на землю
Розподіл прав на об єкти права інтелектуальної власності між суб єкт
Муніципальні освіти як суб`єкти цивільного права установчі документи право власності
Цивільно правовий захист права власності на землю
Цивільно-правовий захист права власності на землю
Підстави виникнення зміни та припинення права власності на землю в Республіці Білорусь
Державна форма власності види суб єкти об єкти
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru