Страхування майна промислових підприємств

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Міністерство освіти і науки України
____________________________________________________
Контрольна робота
з дисципліни:
«__________________________________________________________________________________________»
на тему: «Страхування майна промислових підприємств»
Виконав студент:
__________________________
__________________________
Перевірив викладач:
__________________________
м. Сімферополь, 2007

Зміст (орієнтовний план):
1. Історія розвитку страхування в Україні та стан страхування майна юридичних осіб в Україні в наші дні.
2. Стандартні умови страхування майна:
a) промислових підприємств від вогню та інших небезпек;
b) страхування збитків від тимчасової перерви у виробництві.

1. Історія розвитку страхування в Україні та стан страхування майна юридичних осіб в Україні в наші дні.
Суспільне виробництво в цілому, і особливо кожне господарське формування, а також життєдіяльність практично кожної людини об'єктивно мають ризиковий характер, що породжує систему відносин між людьми з метою попередження, подолання, зменшення руйнівних наслідків стихійного лиха та нещасних випадків.
Спираючись на свій багатовіковий досвід, людство вживає всіх більш ефективні методи для протистояння стихійним лихам. Підвищуються вимоги до будівництва об'єктів, використовуються вдосконалені інженерні конмтрукціі, вогнестійкі та інші новітні ізоляційні матеріали, споруджуються платини, пильна увага звертається на безпеку експлуатації транспортних засобів та ін
Проте концентрація виробництва та ускладнення його технологій, одержання й застосування нових хімічних речовин, енергетичних ресурсів, швидкісних і багатотоннажних транспортних засобів, зростання криміногенних явищ призводять до появи безлічі нових ризиків. На долю України випала найбільша з відомих у світі техногенних катастроф - аварія на Чорнобильській атомній електростанції, що завдала шкоди обсягом понад 140 млрд. доларів. Якщо така аварія є, на щастя, винятком, то пожежі на виробничих, комунальних і житлових об'єктах, травми в транспорті і в побуті, забруднення навколишнього середовища та інші локальні події трапляються в країні практично щодня.
Великі ризики зумовлюються також новими захворюваннями (наприклад, СНІД), епідеміями інфекційних захворювань, травматизмом на виробництві та в побуті. Не можна також не брати до уваги ризики для юридичних і фізичних осіб, які породжуються зростанням злочинності, поширенням наркоманії та алкоголізму.
Таки чином, загальний вплив ризиків не зменшується. Це примушує весь світ активно шукати шляхи послаблення їх негативного впливу на людей.
У XIX столітті на заході Україні з'явилися перші страхові суспільства. У 1891 році у Львові було створено товариство взаємного страхування «Дністер», яке вже через рік почало здійснювати страхові операції. У 1911 році в Чернівцях була створена страхова організація «Карпатія» - теж товариство взаємного страхування, яке здійснювало страхування життя і пенсії.
Історія Держстраху СРСР почалася з Декрету Раднаркому від 28 листопада 1918 року «Про організацію страхової справи в Російській Федерації». Усі приватні страхові компанії і товариства були ліквідовані, а здійснення страхування у всіх його видах і формах оголошувало монополією держави. Організаційно державні страхові організації створювалися після видання Декрету Раднаркому від 6 жовтня 1921 року «Про державне майновому страхуванні».
Страховий захист досить довго значною мірою сприяв державний займенний фонд. Особливо характерним це було для сільського господарства та інших галузей, підприємства яких отримували великі суми кредиту під сезонний розрив між витратами виробництва і доходами. На випадок різкого зниження виходу продукції через природні аномалій та інших причин, не залежних від господарства, підприємствам надавалися довгі (до 12 років) відстрочки по оплаті позик. Нерідко в кінці відстрочки борги списувалися за рахунок бюджету.
Такий режим використання позик частково обумовлювався до заміщення ними потреби у страхуванні. Покладання на кредит не властивих йому функцій призвело до ігнорування основних принципів кредиту: цільового призначення, матеріального забезпечення, терміновості і платності за користування. Зрештою, кредит втрачав свої стимулюючі властивості.
В Україні за рахунок централізованих фондів і досі фінансуються витрати, пов'язані з попередженням та ліквідацією потопів, обвалів, аварій на шахтах і ін Держава, поки не розвинені інші форми захисту власності, змушена покривати зі свого бюджету витрати на відновлення пошкоджених чи знищених стихією або через збіг несприятливих обставин підприємств, дорого і інших об'єктів як промислового, так і соціального призначення.
Централізовані кошти держави, а також фонди відомств становили в сукупності більшу частину ресурсів, які прямували на страховий захист. Фінансування за рахунок державних фондів поширювалося на покриття витрат від ризиків лише підприємств державного сектора.
У той же час з розширенням прав підприємств зростали можливості самострахування, для чого створювалися внутрішні натуральні та грошові резерви. Такі фонди дозволяють покривати шкоду, заподіяну дрібними ризиками.
Перевага самострахування в тому, що воно дає можливість оперативно вирішити питання невеликих збитків. Крім того, не потрібно платити на сторону страхові премії. А вони передбачають витрати не лише на відшкодування втрат, завданих стихійним лихом або нещасним випадком, а й спрямовуються на покриття всіх витрат з утримання офісу на формування прибутку страхувальника.
Доходи від тимчасового інвестування вільних коштів цих резервів також залишаються фізичній або юридичній особі, яка організовує самострахування. Така особа завжди безпосередньо зацікавлена ​​вжити заходів із зниження ризиків. До того ж витрати із власних (внутрішніх) резервів безпосередньо не залежать від наслідків ризиків на інших підприємствах.
Кооперативні, громадські підприємства і населення вдавалося не тільки до самотрахованія, а й організовували захист своїх матеріальних інтересів на випадок ризику за рахунок коштів фонду, який створювався методом страхування. Цим методом можна було нагромаджувати кошти не лише на захист майна, а й на вирішення частини соціальних питань (страхування на випадок постійної або тимчасової втрати працездатності, страхування подальшому житті, довесiльне страхування тощо). Обнако відносно низький рівень доходів населення гальмував розвиток зазначених видів страхування.
Тепер, коли страхуванням в Україні охоплено менше 10% страхового поля, регулююча роль цього економічного важеля ще мало помітна, на відміну, наприклад, від Японії, де страхуванням охоплені практично всі підприємства та громадяни. Важко уявити підприємця, який ризикнув би зайнятись тим чи іншим бізнесом, проігнорувавши страхування. Такі дії суперечили б здоровому економічному глузду.
Таким чином, оскільки в плановій централізованій економіці переважувала державна форма власності, то й специфічні форми та методи її захисту відсунули страхування на другий план.
Зауважимо, що склад і структура фондів, призначених для страхового захисту, принципово змінюються в період покрокового переходу до економіки ринкового типу. Адже процес приватизації власності вимагає відповідних змін і в її страховому захисті. Вона повинна спрямовуватися на далі більш часте прийняття рішень про страховий захист на рівні підприємства, розширення меж самофінансування.
На підприємствах доцільно мати фонд ризику. Чинне законодавство дозволяє доводити його розмір до 25% від суми статутного фонду. Важливо, щоб кошти фонду постійно перебували в ліквідній формі.
Тепер значно меншою мірою, ніж у минулі часи, використовуються централізовані грошові резерви держави на відновлення майна, знищеного або пошкодженого стихією чи іншим лихом. Тут проявляються і тимчасові фінансові труднощі держави. При значному дефіциті бюджету неможливо передбачити в ньому серйозні резерви.
Значно послабилася роль у страховому захисті і займенного фонду. Він перестав бути єдиним державним фондом. Перебудова банківської справи на комерційних засадах зумовила появу сотень відносно автономних займенних фондів. На 1 січня 1998 року в Україну було 228 комерційних банків. Кожен з них володіє самостійними ресурсами. Банки в більшості не в силах і не мають економічного інтересу надавати тривалі (на кілька років) та й ще на безвідсоткових засадах відстрочки повернення позик. Не можуть розраховувати підприємства і на фінансову підтримку галузевих міністерств і відомств. Резервні фонди при цих органах ліквідовано.
Негативно позначилася на організації самострахування суб'єктів підприємництва жорстка податкова політика. Велика частина підприємств позбавлена ​​через це можливості мати у своєму розпорядженні необхідні грошові резервні фонди.
Таким чином, можливості забезпечення страховим захистом за рахунок перерахованих щойно джерел дуже обмежені. Це означає, що більше навантаження має незабаром лягти на фонди, створені методом страхування. Якщо до цього додати завдання з переорієнтації програми соціального захисту громадян (охорона здоров'я, пенсійне забезпечення, частково освіта) на страхові засади, як це зроблено в країнах з ринковою економікою.
Необхідність страхування випливає з права власності або володіння тим чи іншим об'єктом. Кожен індивідуальний або асоційований власник будинку, автомашини, а тим більш складного продуктивного технологічного комплексу, зацікавлений у тому, щоб вкладені в цей об'єкт кошти не були втрачені через стихійне лиха, нещасного випадку, грабежу і ін
У свою чергу, організації, які беруть на себе ризики, як і будь-яка інша комерційна структура, мають інтерес отримати прибуток. Мова йде про загальну масу прибутку, тобто з розрахунком і наслідків інвестиційної діяльності.
Страховий захист є проявом економічної безпеки фізичних і юридичних осіб. Серед багатьох форм страхового захисту страхуванню належить особлива роль. Воно дає можливість досягти національної структури коштів, що спрямовуються на попередження (або оперативне усунення) наслідків стихії чи інших причин, які перешкоджають діяльності тієї чи іншої особи.
Страхування, маючи великі можливості маневрування резервами, є важливим осередком формування всієї системи економічної безпеки. Така роль стає можливою тільки за належного рівня розвитку страхової справи.
Перед підприємцем постає проблема: що вигідніше - створити власний резерв коштів на випадок термінової необхідності заміни автомобіля чи скористатися послугами страхової компанії? Уявімо ситуацію, що власник не застрахував автомобіль. У такому випадку він заощадить на страхової премії (наприклад, 8% від вартості автомобіля).
У той же час утриматися від придбання страхового поліса означає для підприємця необхідність зарезервувати з метою самострахування транспортного засобу, а таким чином і безпеки свого бізнесу, не менш як третину всього капіталу. Це суттєво зменшує фінансові результати діяльності. Втрачена прибуток буде більше страхових платежів в 25 разів. Хоча приклад і умовний, але він добре відбиває ті переваги, які дає страхування.
Страхова галузь України, як і вся її економіка, зазнає зараз безпрецедентні зміни. У дуже стислі терміни необхідно подолати шлях від централізованої планової економіки до господарства, що функціонує на ринкових засадах. Зміни мають бути фундаментальні й стосуватися політичних, юридичних, економічних, соціальних і технологічних аспектах еволюції суспільства. Тобто реформування довгий час буде впливати на розвиток всіх галузей країни.
Головні перетворення лежать у структурних змінах форм власності. Ці зміни, у свою чергу, зумовлюють відповідну трансформацію форм її страхового захисту. Серед змін, які відбуваються зараз в Україні, у сфері підприємництва, найбільш суттєво вплинути на подальшу долю страховиків можуть наступні.
Здійснення приватизації майна переважної кількості підприємств, які раніше належали до державного сектора економіки. Це зумовлює підвищення страхового інтересу як щодо захисту майна, так і страхування відповідальності підприємств. Необхідно намагатися охопити страхуванням насамперед ризики засновників та акціонерів компанії. Це сприяє швидкому основи і подальшому розвитку страхової діяльності, підвищує довіру до нового страховика, що дуже важливо для укріплення позиції на страховому ринку.
Зміни в джерелах сплати страхових платежів. Тепер і в добровільних видах страхування майна підприємств (включаючи транспортні засоби, вантажі) страхові премії додаються до витрат на виробництво, що відповідно зменшує базу оподаткування. Це підсилює фінансові можливості підприємств, спонукає їх брати участь у страхуванні.
Очікуване збільшення кредитних інвестицій у підприємницьку діяльність. Це потягне за собою, крім іншого, збільшення масштабів використання страхових послуг у частині страхування майна від вогню та стихійного лиха, технічних ризиків, майна, яке передбачається в заставу, страхування відповідальності.
Зростання можливостей підприємств щодо реалізації продукції, особливо на експорт. Це створює сприятливі умови для розширення страхування експортних кредитів, страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції, страхування вантажів та відповідальності вантажоперевізника, страхування юридичних витрат на розгляд претензій.
Стабілізація економічного стану на багатьох підприємствах дозволяє поступово переходити до страхування витрат, до яких можуть призвести перерви у виробництві в разі настання стихійного лиха, техногенних аварій або інших страхових випадків.
Таким чином, державна політика, спрямована на приватизацію, проведення протіінфляціонних заходів, упорядкування оподаткування як страхувальників, так і страховиків, відсоткових ставок, валютних курсів, фінансового контролю, забезпечує серйозні передумови для активізації страхової діяльності. Стратегія кожної конкретної компанії лежить в тому, щоб максимально скористатися цими можливостями. Разом з тим мають бути своєчасно прораховані і фактори, які ускладнюють роботу страховиків.
Поступово в Україні складається економічно-правовий простір для діяльності страховиків. Держава в особі спеціально уповноваженого органу - Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю, здійснює управління цим процесом. Відпрацьовуються правові норми здійснення страхової діяльності, ведеться ліцензування страхових компаній, постійно проводяться перевірки на предмет контролю їх платоспроможності, фінансової стабільності та дотримання ними вимог законодавства.
Найбільш загальні принципи страхування (в основному відносно державного страхування) викладені в Цивільному Кодексі України. Але, не зменшуючи значення норм Цивільного Кодексу, все ж таки необхідно підкреслити, що основу страхового законодавства України зараз складає Декрет Кабінету Міністрів України № 47-93 від 10 травня 1993 року, і закон України "Про страхування" № 85/96-ВР від 7 Березень 1996
Страховий ринок України на кінець 1998 року налічував 224 страховика, які звітувались перед Укрстрахнаглядом. Ними отримано 408 401 тис. грн. страхових платежів по добровільних та обов'язкових видах страхування, в т. ч. по добровільних видах страхування 319 515 тис. грн., що становить 78% від загальної суми страхових платежів, та за обов'язковими видами страхування - 88 886 тис. грн., або 22 % від загальної суми надходжень. Надходження страхових платежів по особистому страхуванню в 1998 році складають 74% від надходжень 1997 року, в тому числі, по страхуванню життя - 55%. По інших видах страхування спостерігалось зростання страхових платежів, а саме:
· По майновому страхуванню - в 1, 89 рази;
· По державному обов'язковому страхуванню - в 1, 1 разу;
· По страхуванню відповідальності - в 1, 05 рази.
Виплати страхових сум та страхового відшкодування досягли 129 246 тис. грн., З них по добровільних видах страхування - 113 808 тис. грн., Або 88% від загальної суми виплат; по обов'язкових видах страхування - 15 438 тис. грн., Або 12 % від загальної суми виплат.
Серед них в 1998 році збільшились виплати страхових сум і страхового відшкодування по таких видах страхування:
• по майновому страхуванню - в 1, 46 рази;
• по державному обов'язковому страхуванню - в 1, 17 рази;
По інших видах страхування відбулося зниження виплат. Страхові виплати складають:
• по особистому страхуванню - 69% від виплат 1997 року, в тому числі, по страхуванню життя - 50%;
• по страхуванню відповідальності - 54%;
• по недержавному обов'язковому страхуванню - 8%.
Всього надходжень страхових платежів збільшилося в порівнянні з 1997 роком в 1,29 рази, в той же час виплати страхових сум і страхового відшкодування, вперше за останні роки, зменшились на 18 129 тис. грн., Або в 1,12 рази.
Темпи росту страхових платежів перевищували темпи зростання страхових виплат в 1,5 рази (у 1997 році - в 1,3 рази).
Середній рівень виплат (відношення виплат до платежів у%) становить в 1998 році 31,7%, з них по страхуванню життя 112,6%; за видами страхування, іншими, ніж страхування життя - 237,8%.
Кількість діючих договорів страхування наприкінці звітного року в 1998 році зменшилося на 17 відсотків по відношенню до попереднього року. Це пояснюється, в першу чергу, скороченням видів недержавного обов'язкового страхування. Між тим, існують і обнадійливі тенденції щодо діючих договорів страхування. Так, по майновому страхуванню і по страхуванню відповідальності відбувся значний ріст договорів (відповідно в 1,8 і 2,4 рази); за особистим страхуванням, в тому числі по страхуванню життя темпи спаду кількості діючих договорів на кінець звітного року значно сповільнилося.
Обсяг заявлених статутних фондів страхових організацій по положенню на 01.01.98 становив 131 924 тис. грн., Вирісши в порівнянні з 1997 роком майже в 1,7 рази; обсяг виплачених статутних фондів виріс відповідно майже в 1,9 разів і досяг 118 656 тис . грн.
У 2000 році Кабінетом Міністрів України була прийнята Державна програма розвитку страхового ринку України на період до 2005 року і на перспективу до 2010 року (Програма). Необхідність прийняття такої Програми була обумовлена ​​значним відставанням розвитку ринку страхування України та потребою забезпечення надійних гарантій відновлення порушених майнових прав та інтересів у випадках матеріальних втрат, заподіяних вогнем, стихійним лихом, транспортними пригодами та іншими непередбаченими обставинами.
Застосування заходів, передбачених Програмою, дозволить не тільки звільнити державу від витрат на відшкодування збитків при настанні страхового випадку, але й істотно вплине на зміцнення фінансів держави, стане ефективною формою скупчення коштів громадян і стабільним джерелом довгострокових інвестицій.
Незважаючи на труднощі становлення національного страхового ринку, обсяги страхових операцій помітно зростають. Це обумовлено тим, що в неринкових умовах господарювання відшкодування збитків, в основному, здійснювалося державою за рахунок коштів бюджету. Реалізація в Україні програми приватизації об'єктів державної власності зумовила необхідність страхового захисту нових власників майна від ризиків, які призводять до її втрати або пошкодження.
За роки незалежності в Україну, в основному, створена законодавча та нормативна база страхування. Це дало можливість налаштовувати страховий ринок на умовах конкуренції, що сприяє підвищенню якості надання страхових послуг.
Сьогодні в Україні зареєстровано близько 310 страхових компаній, з них майже третина працює масштабно і ефективно. Проте рівень розвитку страхового ринку в Україні покриває ще не більше 10% потенційних ризиків, тоді як у більшості розвинених країн це не менше 90-95%. Питома вага нашої країни на світовому ринку становить лише 0,01% і близько 0,05% обсягу страхових послуг, які виявляються в Європі, при тому, що в Україні проживає більше 7% населення Європи і є великий промисловий, аграрний і науковий потенціал. Низькими залишаються фінансові можливості вітчизняних страхових компаній щодо покриття великих ризиків. Не сприяє розвитку страхової справи в Україні та відсутність законодавчо визначених механізмів стимулювання власників майна як юридичних, так і фізичних осіб, до широкого використання можливостей страхового захисту своїх майнових інтересів. Потребує подальшого удосконалення державний контроль за фінансовою надійністю та виконанням страховими організаціями придбаних зобов'язань.
Законотворча робота ще недостатньо спирається на наукові дослідження і практику. Кадровий потенціал не завжди являє собою висококваліфікованих менеджерів страхової справи.
Через недооцінювання державними структурами значимості страхового захисту економіки держави основний тягар витрат на попередження та ліквідацію наслідків природних явищ, катастроф та техногенних аварій продовжує лягати на бюджет.
У той же час, вступ України в міжнародне співтовариство, зокрема, виконання угоди України про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом та підготовка вступу України до Світової організації торгівлі, здійснення широкої програми приватизації об'єктів державної власності, зміни в економічному механізмі управління державним сектором економіки, спрямовані на розширення самофінансування продуктивних потреб, вимагають зміцнення ринкових відносин в системі страхового захисту.
У жовтні 2001 року прийняті зміни до Закону України «Про страхування». Новим є наступне:
- Збільшення розміру статутного фонду страхових компаній протягом 2-х років з дня набрання Законом чинності від EUR 100 тис. до EUR 500 тис.; протягом ще одного року - до EUR 1 млн. При цьому розмір статутних фондів страхових компаній, які займаються страхуванням життя, повинен бути протягом двох років збільшено до EUR 750 тис., а протягом наступного року - до EUR 1,5 млн.;
- Знято обмеження на наявність іноземного капіталу в українських страхових компаніях;
- Суттєва зміна режиму перестрахування. Наприклад, виключена вимога першочерговості перестрахування великих ризиків в українських страхових компаніях;
- Введення додаткових видів обов'язкового страхування, що може в найкоротший термін заочно збільшити обороти ринку страхових послуг;
- Розширення можливостей компаній, які спеціалізуються на страхуванні життя. Тепер вони зможуть давати кредити своїм клієнтам і номінувати свої зобов'язання перед клієнтами у валюті.
Нове страхове законодавство також регулює ліцензування і питання державного регулювання страхування.
2. Стандартні умови страхування майна промислових підприємств.
Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), зазначених у договорі страхування або чинному законодавстві, за рахунок грошових фондів, сформованих шляхом оплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових вкладів, страхових премій), та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Стаття 3 Закону України «Про страхування» свідчить, що страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договір страхування або є страхувальниками згідно із законодавством України.
Існує багато видів майнового страхування. Всіх їх можна сгуппіровать в наступну схему:
1. Сільськогосподарське страхування:
- С / г культур;
- Тварин;
- Іншого майна с / г підприємств.
2. Транспортне страхування:
- Страхування вантажів;
- Морських судів;
- Авіаційне;
3. Страхування майна юридичних осіб (усі, що не входить у с / г і транспортне страхування).
4. Страхування майна фізичних осіб:
- Страхування будівель
- Тварин
- Домашнього майна.
- Транспортних засобів громадян.
Страхування майна, як правило, здійснюється тільки в добровільній формі. Законодавством України передбачені лише два види обов'язкового страхування майна: страхування авіаційних суден і страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень у державних сільськогосподарських підприємствах.
Умови страхування визначає кожна компанія самостійно. Розмір страхового тарифу для майна підприємств - 0,05-8% від страхової суми. Багато страхових компаній диференціюють страхові тарифи по обсягу страхового ризику. Стаття 6 Закону України «Про страхування» називає види добровільного майнового страхування. Це:
п. 10 - страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;
п. 11 - страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9 цієї статті).
Страхування ісущества підприємств як вид страхування забезпечує страховий захист від пошкодження та загибелі майна внаслідок пожежі, удару блискавки, займання газу та ін За додатковим договором страхування можуть бути застраховані можливі збитки внаслідок таких причин:
1) стихійного лиха - землетрусу, бурі, смерчу, повені, селевих потоків, тривалих снігопадів, граду, гірських зрушень тощо;
2) вибуху парових котлів, газосховищ, газопроводів, машин, агрегатів та інших аналогічних об'єктів;
3) пошкодження застрахованого майна в результаті аварії водопроводу, каналізаційної та опалювальної системи, систем гасіння пожежі, аварії електричної системи та впливу електричного струму;
4) крадіжки зі зломом і грабежу.
Чинне законодавство забороняє виплату страхових відшкодувань, що перевищує реальну вартість застрахованого об'єкта. Також не повинно бути паралельно двох однакових договорів страхування. Страхове відшкодування буде виплачено тільки в 1 випадку (якщо воно перевищує реальну вартість). Для контролю за реальністю настання страхового випадку та запобігання подвійного страхування необхідно надання оригіналів примірників про настання страхового випадку в страхову компанію. Страхова компанія має право на регресивний ризик винуватців страхового випадку.
Для стимулювання страхувальників, дбайливо відносяться до свого майна, деякі страхові компанії роблять знижку зі страхових тарифів при повторному укладенні договорів страхування, якщо по старим (попереднім) договорами не було позовів.
Зараз страхові компанії хочуть розширити коло об'єктів страхування майна: дрібних домашніх тварин, страхування квартир, майна громадян, які перебувають у відрядженні, пам'ятників, ювелірних виробів і так далі.
Страхова сума визначається страховиком за погодженням із страхувальником з урахуванням особливостей конкретного об'єкта страхування. Основою для визначення страхової суми є дійсна вартість застрахованого майна на момент підписання договору, яка визначається оп балансової вартості та вартістю придбання за винятком зносу. Майно може бути застраховане і за відновленою вартістю, яка визначається:
- Для будівель і споруд - за вартістю будівництва будівлі (споруди) з урахуванням зносу та експлуатаційно-технічного стану;
- Для обладнання, машин, інвентаря - відповідно з сумою, необхідної для придбання аналогічних предметів;
- Для товарів власного виробництва - на підставі витрат виробництва, але не вище ціни їх реалізації.
Страхове відшкодування виплачується:
- У випадку повної загибелі майна - у розмірі дійсної (відновленої) вартості за вирахуванням зносу та вартості залишків майна, придатного для подальшого використання, але в межах страхової суми;
- У разі часткового пошкодження майна - у розмірі різниці між заявленою страхової суми та вартістю залишків майна, придатних для подальшого використання, а при страхуванні за відновленою вартістю - в розмірі витрат на його відновлення, але не більше страхової суми.
Виплата страхового відшкодування не проводиться, якщо страхувальнику відшкодовують збитки треті особи. Страховик зобов'язаний виплатити відшкодування в розмірі різниці між сумою збитків та сумою, відшкодованої третіми особами.
Закон України "Про страхування" визначає, що об'єктами страхування можуть виступати три групи майнових інтересів:
1) пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування);
2) пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням майном (майнове страхування);
3) пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі (страхування відповідальності).
Найбільш старшої традиційно розвиненою галуззю страхування є майнове страхування. Його економічну призначення лежить в компенсації шкоди, заподіяної страхувальнику внаслідок страхового випадку із застрахованим майном. Мова йде як про матеріальні, так і про фінансові втрати.
Обсяг відповідальності страховика включає виплату страхового відшкодування страхувальникові в разі пошкодження або знищення матеріальних цінностей, а також у разі втрати страхувальником грошових коштів або неотримання ним запланованого доходу (прибутку) внаслідок страхових випадків, обумовлених договором страхування.
Особливістю даної галузі є те, що в основу визначення страхової суми за договором майнового страхування покладена дійсна вартість застрахованих об'єктів. У разі страхування майна не за повною вартістю, збитки при настанні страхового випадку, як правило, також не відшкодовуються в повному обсязі.
Розмір відшкодування залежить від системи страхового забезпечення, передбаченої конкретним договором страхування. У майновому страхуванні використовують три системи страхового забезпечення: пропорційну, систему першого ризику і граничну (граничного відшкодування).
Пропорційна система передбачає виплату відшкодування в тій самій пропорції реального збитку, в якій страхова сума за договором перебуває відносно дійсної вартості застрахованого майна.
Система першого ризику передбачає повне відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому майну, але в межах страхової суми за договором. Тобто якщо при використанні пропорційної системи страховик бере до уваги загальний обсяг збитків і відшкодовує його в певній пропорції, то в разі використання системи першого ризику - обсягом збитків, що перевищує страхову суму, страховик просто нехтує. Зазначений обсяг вважається «другим» ризиком (на відміну від «першого», який підлягає відшкодуванню і від якого походить назва системи).
Обидві ці системи використовуються страховиком як засіб заохочення страхувальника укладати договір на повну вартість майна. Вони втрачають сенс, коли страхова сума за договором і дійсна вартість сходяться.
Система граничного відшкодування використовується в тих видах майнового страхування, де страховик має компенсувати збитки страхувальника, які обчислені як різниця між заздалегідь обумовленою кордоном (звідси назва системи) і фактичним рівнем доходів. Ця система поширюється на страхування врожаю, втрат від простоїв у виробництві та ін
Існуючи також дещо інша форма захисту юридичною особою своїх майнових інтересів. У Законі України «Про господарські товариства» (ст. 14) розкривається значення Фондів суспільства: в суспільстві створюється резервний (страховий) фонд у розмірі, визначеному статутними документами, але не менше 25% статутного фонду, а також інші фонди, передбачені законодавством України або статутними документами товариства. Розмір щорічних відрахувань до резервного (страховий) фонд передбачається статутними документами, але не може бути менше 5% суми чистого прибутку. Даний вид організації грошових коштів являє Солби ні що інше як колишнє самострахування, що дозволяє погасити збитки за рахунок власних акумульованих коштів.
Таким чином, майнове страхування об'єднує різноманітні види страхування, які поділяються на дві галузі: страхування майна громадян і страхування майна юридичних осіб. Поділ цих двох підгалузей пов'язане з істотними відмінностями в практиці проведення страхування майна юридичних і фізичних осіб.
Так, розмір ризику при страхуванні майна фізичної особи, як правило, значно менше, ніж розмір ризику юридичної особи.
Крім того, ризики фізичної особи достатньо прості й однорідні, тому досить часто страховик може видавати стандартний страховий поліс. А ризики юридичної особи складні і неоднорідні, тому часто виникає необхідність створювати індивідуальні програми страхового покриття.
Процес прийняття на страхування ризиків фізичної особи - у більшості річ відносно нескладна. Іноді страховики навіть обходяться без попереднього огляду майна, що страхується. Чого не можна сказати про прийняття на страхування ризиків юридичних осіб. Тут завжди необхідний попередній огляд, оскільки ці ризики істотно відрізняються між собою.
Складність ризиків юридичних осіб часто спонукає страховика скористатися послугами кваліфікованого страхового посередника (брокера) з його досвідом і знаннями, а при страхуванні майна фізичних осіб страховик може сам пропонувати поліси клієнтам, а також використовувати послуги будь-якого посередника: банку, пошти, автостоянки тощо .
Об'єктами страхування у громадян звичайно виступають власні житлові і дачні будинки, господарські споруди, автомобілі, домашнє майно, домашні і сільськогосподарські тварини. Перелік об'єктів майнового страхування юридичних осіб значно ширше. Він включає в себе будівлі та споруди, машини і технологічне устаткування, електронне обладнання, транспортні засоби всіх видів, вантажівки, будівельно-монтажні та інженерні ризики, фінансово-кредитні ризики і т.д. Відповідно з перерахованими об'єктами в обох галузях поділяються конкретні види страхування.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Контрольна робота
71.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Страхування майна підприємств
Електропостачання промислових підприємств і установок
Водовідводні системи промислових підприємств
Водопостачання міста і промислових підприємств
Організаційні Стратегії розвитку промислових підприємств
Значення логістики в діяльності промислових підприємств
Управління конкурентоспроможністю продукції промислових підприємств
Страхування майна
Страхування майна 2
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru