додати матеріал


Страхова справа

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ЗМІСТ
Введення
1.Основи актуарних розрахунків
2. Принципи тарифної політики у страхуванні
3 Фактори що впливають на ціни страхових послуг
4.Структура страхового тарифу (страхової премії)
5.Как розраховується страховий тариф по ризикових видах страхування?
6. Витрати страхової компанії
7.Доходи страхової компанії
Висновок
Список літератури

ВСТУП
Страхова справа - один з найважливіших економічних інститутів, який існував у різних економічних формаціях, але найбільш повно реалізується в умовах ринку. Страхування покликане задовольнити насущну, фундаментальну потребу людини - потреба безпеки, проте в ринковій економіці дедалі більшою мірою зростає роль страхування як одного з шляхів концентрації накопичень фізичних і юридичних осіб, ефективного використання цих накопичень.
Страхування підвищує інвестиційний потенціал країни, сприяє зростанню добробуту нації, дозволяє вирішувати проблеми соціального і пенсійного забезпечення.
Важливість страхової діяльності для російської економіки важко переоцінити. Тому держава бере на себе функції регламентації і контролю, а також створює інститути обов'язкового і добровільного страхування, правовою основою для яких служить Конституція РФ і російське законодавство. Крім того, страхова діяльність регулюється низкою міждержавних угод, учасником яких є Україна.
Питання страхування зачіпають інтереси як приватних (фізичних) осіб, так і юридичних. Широта потреб визначає і широкий спектр страхових послуг, які разом з сукупністю державних і приватних страхових інститутів становлять сутність страхового ринку.
Страховий ринок має свою специфіку і піддається дії особливих законів, закономірностей і тенденцій, які визначають сутність методів організації, планування та управління страхуванням, а також зміст дисципліни «Страхування».
Ця дисципліна охоплює питання економіки страхової справи, формування та використання страхових фондів, методів страхової діяльності на ринку страхових послуг. Предметом страхової справи є доцільна спільна діяльність людей, спрямована на виявлення та управління ризиками, захист від можливого збитку при настанні несприятливих ситуацій, викликаних діяльністю людини або сил природи. Предметом страхування як галузі економічних знань є відносини, які складаються в процесі страхової діяльності, визначаються її характером і змістом. Страхування-це соціально-економічний інститут. Тому в страховій діяльності настільки важливі інтереси і поведінку людей, соціальні закономірності та процеси, у великій мірі визначають успіх страхових компаній. Об'єктом страхової справи як науки та навчальної дисципліни є особливі соціально-економічні відносини, які складаються на виробництві і в суспільстві з приводу різних видів страхової діяльності.

1. Основами актуарних розрахунків
Актуарні розрахунки - Система статистичних і економіко-математичних методів розрахунку тарифних ставок і визначення фінансових взаємовідносин страховика і страхувальника. Актуарні розрахунки відбивають механізм утворення і витрачання страхового фонду в довгострокових страхових операціях, пов'язаних з тривалістю життя населення. Основними завданнями актуарних розрахунків є: 1) вивчення і класифікація ризиків за певними ознаками (групами) у рамках страхової сукупності; 2) обчислення математичної ймовірності настання страхового випадку, визначення частоти і ступеня тяжкості наслідків заподіяння шкоди, як в окремих ризикових групах, так і в цілому по страховій сукупності; 3) математичне обгрунтування необхідних резервних фондів страховика і джерел їх формування; 4) дослідження норми вкладення капіталу (процентної ставки) при використанні страховиком зібраних страхових внесків як інвестицій і тенденцій їх зміни в конкретному часовому інтервалі, визначення залежності між процентною ставкою і величиною тарифної ставки.
Актуарні розрахунки переслідують дві основні мети:
1) визначення та аналіз витрат на страхування конкретного об'єкта, собівартість страхової послуги;
2) розрахунок тарифу за конкретним видом страхування, вартість послуги, наданої страховиком страхувальнику.
На підставі актуарних розрахунків визначається частка участі кожного страхувальника у створенні страхового фонду, провадиться перерахунок страхових внесків при зміні умов договору страхування життя. На базі актуарних розрахунків визначаються розміри тарифних ставок, які за допомогою довгострокових фінансових досліджень заздалегідь занижуються на суму доходу, який буде отриманий страховиком від використання акумульованих внесків страхувальників в якості інвестицій. При актуарних розрахунках використовуються показники страхової статистики, яка представляє собою систематичне вивчення найбільш масових і типових страхових операцій на основі використання методів обробки узагальнених підсумкових показників страхової справи.
Актуарні розрахунки класифікуються за галузями страхування, тимчасового та ієрархічним ознаками. По галузях
страхування актуарні розрахунки поділяються на розрахунки за особистим страхуванням, майновому страхуванню і страхуванню відповідальності.
По тимчасовому ознакою актуарні розрахунки діляться на звітні та планові.
Звітні актуарні розрахунки виробляються по вже зроблених операціях страховика, тобто за наявними звітними даними. Ці розрахунки орієнтовані на діяльність страховика в майбутньому періоді при проведенні даного виду страхування. У зв'язку з цим звітні актуарні розрахунки називають ще наступними. Планові актуарні розрахунки проводяться при введенні нового виду страхування, по якому відсутні будь-які достовірні спостереження ризику. У цьому випадку використовують результати актуарних розрахунків за однотипним або близьким за змістом видами страхування, які вже проводяться страховою компанією. Після закінчення певного терміну (не менше трьох років) аналізуються отримані статистичні дані по певному ризику, і в планові актуарні розрахунки вносяться відповідні корективи.
За ієрархічною ознакою актуарні розрахунки можуть бути федеральними (загальними для всієї території РФ), регіональними (виробленими для окремих регіонів - край, область, місто, район) і індивідуальними (виконуваними для конкретної страхової компанії).

2. ПРИНЦИПИ ТАРИФНОЇ ПОЛІТИКИ В СТРАХУВАННІ
Тарифна політика у страхуванні - це систематична робота страхової організації з розробки, уточнення, впорядкування страхових тарифів з метою здійснення ефективної діяльності. Тарифна політика страхових організацій заснована на наступних основних принципах: 1) самоокупності і рентабельності страхових операцій; 2) еквівалентності страхових відносин страхувальника і страховика; 3) доступності страхових тарифів для страхувальників, 4) стабільності розміру страхових тарифів; 5) розширення обсягу страхової відповідальності страховика.
Принцип самоокупності і рентабельності страхових операцій, здійснюваних страховиком, означає, що страхові тарифи повинні розраховуватися таким чином, щоб надходження страхових платежів повністю покривали витрати страховика, а також забезпечували йому певний прибуток. При цьому прибуток повинна бути закладена страховою компанією в навантаження до тарифної ставки, а не в нетто-ставку, так як остання забезпечує замкнуту розкладку шкоди, а не прибуток.
Принцип еквівалентності страхових відносин страхувальника і страховика означає, що розмір нетто-ставки в складі страхового тарифу повинен максимально відповідати розміру ймовірного збитку для того, щоб забезпечити повернення коштів страхового фонду за тарифний період тієї сукупності страхувальників, для якої розраховувалися дані страхові тарифи. Принцип еквівалентності відповідає перераспределительной сутності страхування як замкненої розкладці збитку, так як тарифні ставки встановлюються, як правило, в масштабі тієї чи іншої області, краю в середньому за 5 чи 10 років. При цьому мається на увазі, що в тому ж масштабі за встановлений період повинна відбутися і зворотність страхових внесків у вигляді виплат страхових відшкодувань.
Принцип доступності страхових тарифів для страхувальників означає, що страхові внески, які повинен сплачувати страхувальник, повинні відповідати його платоспроможності, тобто не повинні бути для нього обтяжливими. Занадто високі тарифні ставки є недоступними для потенційних страхувальників і, таким чином, гальмують розвиток страхування. Слід зазначити, що одним з основних факторів, що впливають на розмір тарифних ставок, є кількість страхувальників і число застрахованих об'єктів: чим їх більше, тим менший збиток припадає на кожного страхувальника і тим доступніше страхові тарифи.
Принцип стабільності розміру страхових тарифів виражається в тому, що якщо у страхової компанії тарифні ставки залишаються стабільними тривалий час, у страхувальників зміцнюється впевненість у надійності даного страховика. Страховим компаніям варто йти на розширення обсягу страхової відповідальності при незмінних тарифних ставках навіть у тих випадках, коли намітилася тенденція до погіршення економічних показників їх діяльності. До підвищення тарифних ставок страховим компаніям варто вдаватися тільки при неухильному зростанні збитковості страхової суми.
Принцип розширення обсягу страхової відповідальності страховика є пріоритетним у діяльності страхової організації. Розширення обсягу страхової відповідальності в першу чергу вигідно страхувальнику, так як для нього більш прийнятними, тобто доступними, стають тарифні ставки. Для страховика ж розширення обсягу страхової відповідальності забезпечує зниження показників збитковості страхової суми.

3. ФАКТОРИ ВПЛИВАЮТЬ НА ЦІНИ СТРАХОВИХ ПОСЛУГ
Страхова послуга є специфічним товаром страхового ринку і як будь-який інший товар має свою вартість або ціну. Ціна страхової послуги виявляється у страховому внеску (тариф,
премії), який страхувальник сплачує страховику відповідно до умов страхового договору. Розмір страхового внеску встановлюється при підписанні договору страхування і, як правило, залишається незмінним протягом терміну його дії. Величина страхового внеску повинна бути достатня, для того щоб: 1) покрити очікувані претензії протягом страхового періоду, 2) створити страхові резерви; 3) покрити витрати страховика на ведення справ; 4) забезпечити певний розмір прибутку.
Нижня межа ціни визначається рівністю між надходженнями платежів від страхувальників і виплатами страхового відшкодування та страхових сум за договорами плюс витрати страхової компанії. При такому рівні ціни, однак, страхова компанія не отримує прибутку за страховими операціями, тому надання страхової послуги за такими цінами для страховика є невигідним.
Верхня межа ціни страхової послуги визначається в першу чергу іншими факторами: розмірами попиту та пропозиції на неї і величиною банківського відсотка за вкладами. Так, при високому попиті на певну страхову послугу, коли існує масова потреба в страховому покритті певних ризиків, а число страхових компаній, що надають таку послугу невелика, у страховиків є можливість протягом якогось періоду часу підтримувати високий рівень вартості цієї страхової послуги. Страхові компанії змушені знижувати цю вартість у міру насичення страхового ринку даним видом страхових послуг, так як завищення ціни при високій пропозиції стає небезпечним для бізнесу страховика. Зіткнувшись з високими цінами на страхові послуги в одній компанії, потенційний клієнт може звернутися до іншої. Тому на страховому ринку, як і на будь-якому іншому, існує тенденція до вирівнювання рівнів вартості наданих страхових послуг.
Значний вплив на формування ціни страхових послуг надає величина банківського відсотка. У першу чергу тенденції динаміки банківського відсотка в порівнянні зі страховими тарифами визначають рішення клієнта з приводу того, з яких джерел йому знаходити кошти для покриття можливих збитків при настанні ризику. Цілком імовірно, що позичка, взята в банку, або накопичення в ньому грошей для самофінансування може бути вигідніше, ніж страховий захист ризиків. Виходячи з цього, страхові компанії змушені при формуванні ціни на страхові послуги враховувати розмір банківського відсотка. Крім цього, грошові кошти, отримані страховиком у вигляді страхових внесків та тимчасово вільні до моменту виплати страхових відшкодувань, використовуються страховою компанією в комерційних цілях, тобто інвестуються в цінні папери та нерухомість надаються в кредит. Таким чином, використання тимчасово вільних коштів страховиком приносить йому додатковий дохід (інвестиційний дохід), частина якого може надаватися страхувальникам у вигляді певного відсотка. Однак найчастіше вартість страхових послуг зменшується з урахуванням передбачуваної норми прибутковості за інвестиціями. Вартість страхової послуги, що надається страховиком, визначається також станом справ в даній страховій компанії, зокрема, залежить від величини та структури її страхового портфеля та управлінських витрат, розміру доходів, які компанія отримує при розміщенні тимчасово вільних грошових коштів. Тому страхові компанії зі стійким фінансовим положенням можуть дозволити собі зберігати в переліку надаваних послуг поряд з високорентабельними видами страхування та низькорентабельні. Слід зазначити, що прибутковість різних видів страхування залежить ще й від фази життєвого циклу, на якій знаходиться певна страхова послуга (страховий продукт): введення на ринок, зростання попиту, насичення ринку, спад продажів і рівня прибутковості, витіснення з ринку.
4. СТРУКТУРА страховий тариф (страховий ПРЕМІЇ)
Страховий тариф (страхова премія) як ціна страхової послуги має певну структуру, окремі елементи якої повинні забезпечувати фінансування всіх функцій, виконуваних страховою компанією. Основними складовими страхової премії є: нетто-премія, надбавка на покриття витрат страхової компанії і надбавка на прибуток. У цілому сукупність цих елементів складає брутто-премію.
Призначення нетто-премії - покриття збитку. Саме з цим пов'язана специфіка обгрунтування розміру нетто-премії, тому що в момент калькуляції ціни величина майбутнього збитку невідома. Тому середня величина шкоди визначається на основі даних про збитки за минулий період. Відповідно до принципу еквівалентності в якості мінімальної премії за ризик виступає очікувана величина збитку, яка називається чистим нетто-премією. Однак цієї суми недостатньо для того, щоб повністю забезпечити страхове покриття в необхідному розмірі. Як правило, реальний збиток перевершує очікувану величину в 50% страхових випадків. У результаті страхові компанії в середньому кожні два роки несуть втрати, зумовлені так званою технікою страхування.
Для того щоб страховики могли гарантувати страхувальникам страховий захист, до складу нетто-премії крім чистої нетто-премії включається страхова надбавка. Страхова надбавка призначається для фінансування випадкових відхилень реального збитку від його очікуваної величини. Крім цього, страхова надбавка має велике значення для скорочення страхового ризику, пов'язаного з інформаційними помилками, оскільки неправильна оцінка випадкового розподілу збитку може значно знизити гарантованість страхового захисту. Таким чином, введення страхової надбавки знижує всі ці ризики до прийнятного рівня.
Надбавка на витрати страхової компанії являє собою елемент страхової премії, призначений для покриття витрат страхової компанії.
Витрати страховика включають такі основні статті:
1) витрати на ведення справ, адміністративно-господарські витрати (оплата оренди приміщення, заробітна плата штатних співробітників, канцелярські витрати, плата за електроенергію тощо);
2) аквізиційна витрати, т. тобто витрати, пов'язані з укладанням нових договорів страхування. Основну частину цих витрат складає комісійну винагороду страховим посередникам.
Остання складова в складі брутто-премії - це надбавка на прибуток, т. е. прибуток від страхової діяльності, на яку розраховує страхова компанія. При розрахунку страхової премії як знижка може враховуватися частину прибутку, одержуваної від інвестиційної діяльності страхової компанії. Але цей метод використовується страховиками не завжди. Дохід від вкладень капіталу може розглядатися як джерело покриття витрат усіх видів, а також як самостійне джерело прибутку.
Для ефективного функціонування страхової компанії необхідно, щоб доходи страховика перевищували його витрати, тобто по кожному виду страхування має дотримуватися умова еквівалентності, яке можна записати наступним чином:
Страхові премії + Дохід від інвестиційної діяльності> Виплати + Витрати
Це означає, що сума зібраних по даному виду страхування премій має бути більше або дорівнює сумі виплат за страховими випадками і витрат страхової компанії, за винятком доходів, отриманих від інвестування тимчасово вільних грошових коштів:
Страхові првміі> (Виплати - Дохід від інвестування) + Витрати
На основі цього співвідношення можна сказати, що укрупнено страхова премія включає дві складові. Перша - це нетто-премія, призначена для створення страхового фонду, з якого будуть проводитися виплати страхувальникам. Друга складова служить для покриття витрат і формування планового прибутку страхової компанії і називається навантаженням
Основну вагу в структурі страхової премії займає нетто-премія. На навантаження припадає лише незначна частина премії, в залежності від виду страхування в середньому 10-20%. При визначенні брутто-ставки розрахунок навантаження не становить труднощів, тому що виробляється на основі наявних даних бухгалтерського обліку страхової компанії. Тому основну увагу приділяється розрахунку нетто-премії.
5. Як розраховується СТРАХОВИЙ ТАРИФ по ризикових видах страхування
Страхові тарифи по ризикових видах страхування розраховуються за «Методикою розрахунку тарифних ставок», затвердженої розпорядженням Федеральної служби Росії з нагляду за страховою діяльністю від 8 червня 1993 р . та рекомендованої страховим організаціям для розрахунку страхових тарифів. За даною методикою нетто-ставка н) включає: основну частину (То), що забезпечує формування страховиком фонду грошових коштів, що використовуються для поточних страхових виплат і створення страхових резервів, і ризикову надбавку (Тр), за рахунок якої страховик створює частину коштів страхового резерву, призначену для покриття можливого збільшення виплат страхового відшкодування в окремі несприятливі роки в порівнянні з середніми виплатами за прийнятий тарифний період. Таким чином, Г н = Т о + Тр. При цьому основна частина нетто-ставки (T о) розраховується за формулою:
Т о = S B / Sq x 100%,
де S в - середня величина страхового відшкодування на один страховий випадок за договорами страхування даного виду; S - середня страхова сума на один договір страхування даного виду; q - ймовірність настання страхового випадку в розрахунку на один договір страхування даного виду. При цьому відношення S B / S являє собою збитковість страхової суми за договорами страхування цього виду за прийнятий розрахунковий період.
Ризикова надбавкар) обчислюється за формулою:
де К Г - коефіцієнт гарантії, що означає, що страхова організація з ймовірністю р передбачає забезпечити перевищення загальної суми виплат страхових відшкодувань над сукупної страхової премією поданою виду страхування. Коефіцієнт К Г приймається для того чи іншого рівня р за даними спеціальної таблиці, розрахованої на основі теорії ймовірностей виходячи з припущення, що сукупний розмір виплачених страхових відшкодувань є нормально розподіленою випадковою величиною; п - плановане (фактичне) число договорів страхування
Брутто-ставкаБ) розраховується за формулою:
де Н - навантаження у відсотках.
Навантаження, у свою чергу, визначається таким чином:
де П - загальна фактична страхова премія, зібрана страховиком за договорами даного виду страхування за 1-2 роки. Структура навантаження (у відсотках до брутто-ставки) встановлюється виходячи зі сформованого співвідношення включаються в неї витрат і необхідності їх оптимізації.
Брутто-ставка може розраховуватися і за іншою формулою:
де Н - навантаження в абсолютному вираженні (у частках одиниці); Т н - нетто-ставка, виражена у відсотках або рублях з 100 руб. страхової суми.
6. ВИТРАТИ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ
Перелік витрат страхових організацій наведений в «Положенні про особливості визначення бази оподаткування для сплати податку на прибуток страховиками», затвердженому Постановою Уряду РФ від 16 травня 1994 р . і в «Положенні, про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), та про порядок формування результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку», затвердженому Постановою Уряду РФ від 5 серпня 1992 р . Відповідно до цих Положеннями витрати страхової компанії групуються також по напрямках діяльності і включають: 1) витрати, пов'язані з прямим страхуванням, 2) витрати, пов'язані з передачею ризиків у перестрахування; 3) витрати, пов'язані з прийняттям ризиків у перестрахування; 4) витрати на ведення справи і позареалізаційні втрати (збитки).
До витрат, пов'язаних з прямим страхуванням, відносять: страхові виплати у вигляді страхового відшкодування або страхового забезпечення; суми, що виплачуються страхувальникові при достроковому припиненні договору страхування, відрахування в страхові резерви.
Витрати, пов'язані з передачею ризиків у перестрахування, включають: страхову премію, що припадає на частку ризику, переданого в перестрахування перестраховику; суму нарахованих відсотків на депо премій по ризиках, переданим у перестрахування; частку страхових резервів, що припадає на перестраховиків.
До витрат, пов'язаних з прийняттям ризику в перестрахування, відносяться: відшкодування перестрахувальникові збитків за ризиком, прийнятому перестрахувальником в перестрахування; комісійну винагороду та танто, що сплачуються перестрахувальником перестрахувальникові за договором перестрахування.
Витрати на ведення справи і позареалізаційні втрати (збитки) включають: витрати, що відносяться на собівартість страхових послуг на підставі вищезазначених Положень; комісійні винагороди, сплачені за надання послуг страхового агента, страхового брокера; відшкодування страховим агентам витрат на проїзд від місця проживання до місцезнаходження страховика та назад, а також на ділянці роботи; плату за надання послуг, пов'язаних зі страховою діяльністю, підприємствам, установам, організаціям або окремим фізичним особам, експертам, сюрвейєра, аварійним комісарам, інкасаторам, банкам і т. п.; витрати на рекламу, підготовку і перепідготовку кадрів, представницькі витрати (в межах діючих норм і нормативів, обчислених з урахуванням галузевих особливостей); витрати на виготовлення страхових полісів, бланків суворої звітності, квитанцій і т. п.; оплату консультаційних, інформаційних послуг, а також аудиторських послуг, наданих з метою підтвердження правильності річного бухгалтерського звіту; витрати на публікацію річного балансу і рахунку прибутків і збитків; витрати на оренду основних фондів, що використовуються для здійснення страхової діяльності (у тому числі автомобільний транспорт для перевезення документів та матеріальних цінностей); позареалізаційні втрати (збитки), наприклад , судові витрати, штрафи, пені, неустойки, збитки від списання дебіторської заборгованості, негативна курсова різниця.

7. ДОХОДИ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ
Склад і структура доходів і витрат страхової компанії визначаються сукупністю видів їх діяльності. Поряд з прямим страхуванням за договорами між страхувальниками та страховиками страхові компанії передають і приймають ризики в перестрахування, а також займаються інвестиційною діяльністю. На підставі переліку доходів, представлених у «Положенні про особливості визначення бази оподаткування для сплати податку на прибуток страховиками» (затверджено Постановою Уряду РФ від 16 травня 1994 р .), Доходи страхової компанії можуть бути згруповані за напрямами їх діяльності, тобто доходи страховика включають:
1) надходження страхових премій за прямим страхуванням;
2) доходи від передачі ризиків у пере-
страхування;
3) доходи від прийнятих у перестрахування ризиків;
4) доходи, побічно пов'язані зі страховою діяльністю;
5) доходи від страхової діяльності.
Кожен з перелічених видів доходів страхової компанії має певні джерела формування.
Надходження страхових премій за прямим страхуванням формуються з внесків, що сплачуються страхувальниками за відповідними договорами; сум повернення страхових резервів, відрахованих, але не затребуваних у попередні періоди; сум, що направляються відповідно до встановленого порядку на покриття витрат на ведення справи страховиком з обов'язкових видів страхування, фінансуються за рахунок бюджетних коштів.
Доходи від передачі ризиків у перестрахування складаються з комісійної винагороди, Тантьєма, відшкодування перестрахувальником частки збитків (страхових виплат) за ризиками, переданими в перестрахування. Комісійна винагорода перестраховика, який передав у перестрахування відповідальність за ризиком перестраховикові, являє собою утримувану перестрахувальником частина страхової премії за договором страхування, яка припадає на частку прийнятої перестрахувальником відповідальності. Розмір комісійної винагороди встановлюється за згодою сторін у договорі перестрахування (зазвичай до 25% нарахованої перестраховикові премії) і призначається для покриття відповідної частки витрат на ведення справи. Тантьєма - це встановлена ​​договором перестрахування частка прибутку, отриманого перестрахувальником від участі в перестрахуванні ризику, що виплачується ним перестрахувальникові за надану можливість отримати додатковий дохід і ведення справи за договором страхування. Розмір Тантьєма встановлюється, як правило, у відсотках від прибутку за результатами виконання договору перестрахування і обумовлюється в ньому.
Доходи від прийнятих у перестрахування ризиків складаються зі страхової премії, що припадає на частку відповідальності перестраховика за договором перестрахування (за вирахуванням комісійної винагороди, що сплачується перестрахувальникові); суми отриманих відсотків, нарахованих перестрахувальником на депо (депонування) премій за ризиками, прийнятим у перестрахування. У договорі перестрахування може бути передбачено створення перестрахувальником депо всієї або частини страхової премії перестрахувальника, що припадає на ризики, прийняті ним в перестрахування. У тому випадку, якщо страхові випадки були відсутні, після закінчення дії договору перестрахування перестрахувальник перераховує знаходилася в депо суму перестраховикові разом з нарахованими на неї відсотками за невикористання коштів в обороті; розмір цих відсотків встановлюється в договорі перестрахування. Доходи, побічно пов'язані зі страховою діяльністю, включають : комісійна винагорода, отримана страховиком за надання послуг страхового агента, страхового брокера, сюрвейєра або аварійного комісара іншим страховим компаніям; суми, отримані в порядку реалізації страховиком, виплатив страхове відшкодування, права вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за збитки, відшкодовані страховою компанією відповідно до договору страхування; доходи, отримані від інвестування страхових резервів і власних коштів; економія коштів на ведення справи по обов'язковому медичному страхуванню; доходи, отримані від інвестування резервів з обов'язкового медичного страхування (за вирахуванням сум, використаних на покриття витрат по оплаті медичних послуг і поповнення відповідних резервів за нормативами, встановленими територіальним фондом обов'язкового медичного страхування).
До доходів від страхової діяльності відносяться: прибуток від реалізації основних фондів, матеріальних цінностей та інших активів; доходи від здачі майна в оренду; доходи від страхової діяльності, не забороненої законодавством; суми, що надійшли в погашення дебіторської заборгованості, списаної в минулі періоди на збитки; списана кредиторська заборгованість; позареалізаційні доходи.

ВИСНОВОК
На підставі актуарних розрахунків визначається частка участі кожного страхувальника у створенні страхового фонду, провадиться перерахунок страхових внесків при зміні умов договору страхування життя. На базі актуарних розрахунків визначаються розміри тарифних ставок, які за допомогою довгострокових фінансових досліджень заздалегідь занижуються на суму доходу, який буде отриманий страховиком від використання акумульованих внесків страхувальників в якості інвестицій. При актуарних розрахунках використовуються показники страхової статистики, яка представляє собою систематичне вивчення найбільш масових і типових страхових операцій на основі використання методів обробки узагальнених підсумкових показників страхової справи.
У країнах з розвиненою ринковою економікою страхування є одним з важливих секторів народного господарства. Воно забезпечує соціально-економічну стабільність шляхом гарантування власникам відшкодування збитку при загибелі або пошкодженні їх майна та втрати доходу. Страхування дозволяє юридичним і фізичним особам відшкодовувати збиток, заподіяний випадковими несприятливими подіями, надає громадянам можливість отримання страхового забезпечення при дожитті до певного віку, настанні тимчасової непрацездатності, інвалідності. Таким чином, страхування забезпечує безперервність всіх видів суспільно корисної діяльності, а також підтримання рівня життя, доходів людей при настанні певних подій - страхових випадків.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
1.Страхованіе.Учебное посібник.-М.: ИНФРА-М.2003.-160с.
2.Страховое справу. Навчальний посібник для вузов.Б.Ю.Сербіновскій.-Растів н / Д.Фенікс, 2005.-416с
3.Основи страхової сістеми.Учебнік.К.Бурроу.-М.: Анкіл.1996.-467с
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Банк | Контрольна робота
62.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Банківська і страхова справа
Ризик і страхова оцінка
Страхова діяльність в Росії
Страхова діяльність в Україні
Страхова корпорація Ллойда
Страхова компанія АХА
Страхова компанія СК Альфа Страхування
Розробка АІС Страхова компанія
Страхова послуга та її реалізація на ринку України
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru