додати матеріал

приховати рекламу

Статистичні показники

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

1. Абсолютні і відносні величини
Статистичне дослідження незалежно від його масштабів і цілей завжди завершується розрахунком і аналізом різних за видом і формою вираження статистичних показників.
Статистичний показник являє собою кількісну характеристику соціально - економічних явищ і процесів в умовах якісної визначеності. Якісна визначеність показника полягає в тому, що він безпосередньо пов'язаний з внутрішнім змістом досліджуваного явища або процесу, його сутністю.
Як правило, досліджувані статистикою процеси і явища досить складні, і їх сутність не може бути відображена за допомогою одного окремого взятого показника. У таких випадках використовується система статистичних показників.
Система статистичних показників - це сукупність взаємопов'язаних показників, що має однорівневу або багаторівневу структуру і націлена на вирішення конкретної статистичної завдання.
На відміну від ознаки, статистичний показник виходить розрахунковим шляхом. Це може бути простий підрахунок одиниць сукупності, підсумовування їх значень ознаки, порівняння двох або кількох величин або більш складні розрахунки. Розрізняють конкретний статистичний показник і показник-категорію.
Конкретний статистичний показник характеризує розмір, величину досліджуваного явища або процесу в даному місці і в даний час (під прив'язкою до місця розуміється відношення показника до будь-якої території або об'єкта).
Показник-категорія відображає сутність, загальні відмітний властивості конкретних статистичних показників одного й того ж виду без зазначення місця, часу і числового значення.
Абсолютні величини використовуються при характеристиці загальної сукупності (чисельність населення, загальна кількість лікарів у країні та ін), а також при оцінці рідко зустрічаються явищ (число особливо небезпечних інфекцій, число людей з аномаліями розвитку) [6, с. 15].
Абсолютні показники є кількісним виразом ознак статистичних явищ [3, с. 26].
Наприклад, зростання - це ознака, а його значення - це показник зростання.
Абсолютний показник повинен характеризувати розмір досліджуваного явища або процесу в даному місці і в даний час, він повинен бути «прив'язаний» до якого-небудь об'єкту або території і може характеризувати або окрему одиницю сукупності (окремий об'єкт) - підприємство, робочого, або групу одиниць, представляє частину статистичної сукупності, або статистичну сукупність в цілому, наприклад, чисельність населення в країні [3, с. 26].
У першому випадку мова йде про індивідуальні абсолютних показниках, а в другому - про зведених абсолютних показниках.
Індивідуальними називають абсолютні величини, що характеризують розміри окремих одиниць сукупності (наприклад, кількість хворих, кількість ліжко - місць в стаціонарі).
Їх отримують безпосередньо в процесі статистичного спостереження і фіксують у первинних облікових документах.
Індивідуальні показники одержують у процесі статистичного спостереження за тими чи іншими явищами і процесами як результат оцінки, підрахунку, виміру фіксованого цікавить кількісної ознаки.
Зведені абсолютні величини виходять, як правило, шляхом підсумовування окремих індивідуальних величин. Зведені абсолютні показники одержують у результаті зведення й угруповання значень індивідуальних абсолютних показників.
До абсолютними показниками також можна віднести показники, які виходять не в результаті статистичного спостереження, а в результаті будь-якого розрахунку. Як правило, дані показники - це різниця між двома абсолютними показниками [2, с. 41].
Наприклад, природний приріст (спад) населення знаходиться як різниця між числом народжених, і кількістю померлих за певний період часу; приріст продукції за рік - як різниця між обсягом виробленої продукції на кінець року і обсягом виробленої продукції на початок року.
Абсолютні величини відображають природну основу явищ, тобто виражають або чисельність одиниць досліджуваної сукупності, її окремих складових частин, або їх абсолютні розміри в натуральних одиницях, що випливають з їхніх фізичних властивостей, або в одиницях виміру, що випливають з їх економічних властивостей [4, с. 48].
Отже, абсолютні величини завжди мають певну розмірність.
Крім того, абсолютні статистичні показники завжди виражаються в натуральних, вартісних і трудових одиницях вимірювання в залежності від сутності описуваних ними процесів і явищ [4, с. 48].
Натуральні вимірники характеризують явища у властивій їм натуральній формі і виражаються в заходах довжини, маси, об'єму або кількістю одиниць, числом подій.
У ряді випадків використовуються комбіновані одиниці виміру, що представляють собою добуток двох величин, виражених у різних розмірностях.
У групу натуральних одиниць вимірювання входять і так звані умовно натуральні одиниці виміру.
Їх застосовують для отримання сумарних абсолютних величин у разі, коли індивідуальні величини характеризують окремі різновиди продукції, близькі за своїми споживчими властивостями, але відрізняються, наприклад, вмістом жиру, спирту, калорійністю.
Трудові одиниці виміру використовують для характеристики показників, які дозволяють оцінити витрати праці, відображають наявність, розподіл і використання трудових ресурсів, наприклад, трудомісткість виконаних робіт, людино-днях.
Натуральні, а іноді й трудові вимірники не дозволяють одержати зведені абсолютні показники в умовах різнорідної продукції. У цьому плані універсальними є вартісні одиниці виміру, які дають вартісну (грошову) оцінку соціально-економічних явищ, характеризують вартість певної продукції або обсягу виконаних робіт.
Найбільше перевагу в статистиці віддається вартісним одиницям виміру, так як вартісний облік є універсальним, проте він не завжди прийнятний.
Абсолютні показники можуть бути розраховані в часі і просторі [6, с. 72].
При обліку абсолютних показників у часі (в динаміці) їх реєстрація може бути здійснена на певну дату, тобто будь-який момент часу (вартість основних засобів підприємства на початок року) і за який-небудь період часу (число народжених за рік).
У першому випадку показники є моментальними, у другому-інтервальними.
Абсолютні показники не дають відповіді на питання, яку частку має та чи інша частина в загальній сукупності, не можуть охарактеризувати рівні планового завдання, ступінь виконання плану, інтенсивність того чи іншого явища, тому що вони не завжди придатні для порівняння і тому часто використовуються лише для розрахунку відносних величин.
Похідні величини поділяються на відносні і середні. Відносні величини використовуються при аналізі альтернативних (є явище або відсутній) ознак.
Види відносних величин:
1) екстенсивні коефіцієнти;
2) інтенсивні коефіцієнти;
3) коефіцієнти співвідношення;
4) коефіцієнти наочності.
Екстенсивні коефіцієнти характеризують ставлення частини до цілого, тобто визначають частку (питома вага), відсоток частини в цілому, прийнятому за 100% [6, с. 72].
Використовуються для характеристики структури статистичної сукупності. Наприклад: питома вага (частка) захворювань на грип серед усіх захворювань у відсотках; частка виробничих травм серед всіх травм у робітників (відношення числа виробничих травм до загального числа травм, помножене на 100%).
Інтенсивні коефіцієнти відображають частоту (рівень поширеності) явища в своєму середовищі [6, с. 73].
На практиці їх застосовують для оцінки здоров'я населення, медико-демографічних процесів. Наприклад: кількість випадків захворювань з тимчасовою втратою працездатності на 100 працюючих; кількість хворих на гіпертонічну хворобу на 100 жителів; число народжених на 1000 осіб (визначається як відношення кількості народжених за рік до середньої чисельності населення адміністративної території, помножене на 1000).
Інтенсивні коефіцієнти бувають загальні та спеціальні. Наприклад, загальними інтенсивними коефіцієнтами є показник народжуваності, загальний показник захворюваності; спеціальні (характеризуються більш вузьким підставою): кількість жінок дітородного віку (плідність), кількість жінок, хворих на гіпертонічну хворобу.
Коефіцієнти співвідношення характеризують відношення двох самостійних сукупностей [6, с. 73].
Використовуються для характеристики забезпеченості (рівня і якості) медичною допомогою: число ліжок на 10000 чоловік, а число лікарів на 10000 жителів, а число щеплень на 1000 жителів (відношення числа осіб, охоплених щепленнями, до чисельності населення адміністративної території, помножене на 1000).
Коефіцієнт наочності визначає, на скільки відсотків або у скільки разів відбулося збільшення або зменшення в порівнянні з величиною, прийнятої за 100%.
Використовується для характеристики динаміки явища. Наприклад, число лікарів у 2005 р. в порівнянні з числом лікарів у 2004 р., прийнятим за 100% (відношення числа фахівців у даному році до числа фахівців у попередньому році, помножене на 100%).
Найбільш часто в практиці лікаря використовують такі види відносних величин:
1. Відносні величини частоти (показники рівня, інтенсивні показники).
2. Відносні величини розподілу (показники структури, екстенсивні показники).
3. Відносні величини наочності.
4. Відносні величини співвідношення.
5. Відносні величини динаміки.
Відносні величини частоти використовуються в тих випадках, коли необхідно оцінити поширеність досліджуваного явища в середовищі, з якою воно пов'язане. Іншими словами, відносні величини частоти відповідають на питання як часто зустрічається досліджуване явище в тому середовищі, в якій воно відбувається.
Відносні величини частоти можна розраховувати до різних підставах (k) [4, с. 63].
У медичній статистиці при обчисленні рівнів народжуваності, смертності, природного приросту населення, загальної захворюваності і т.п. за підставу зазвичай приймають k = 1 000 чоловік населення; обчислення показників смертності чи захворюваності по відношенню до будь-якої окремої хвороби або групи хвороб проводиться на 10 000 або на 100 000 населення; обчислення показників тимчасової непрацездатності (число хворих осіб, випадків і днів) у зв'язку із захворюваннями проводиться на 100 працюючих.
Відповідно коефіцієнт інтенсивності виражається в промілле (0 / 00), продецімілле (0 / 000), просантімілле (0 / 0000) або у відсотках (0 / 0). Обчислення відносних величин частоти здійснюється за формулою:
Якщо коефіцієнти обчислюються за період часу менше року, з метою порівнянності їх треба привести до річного рівня, тобто встановити, чому б дорівнював коефіцієнт, якби частота вимірюваного явища протягом року була такою, як у період спостереження.
Для цього у наведеній вище формулі чисельник множиться на 12 (кількість місяців у році), а знаменник - на кількість місяців спостереження.
Відносні величини розподілу використовуються в тих випадках, коли необхідно кількісно характеризувати розподіл цілого на складові його частини.
Іншими словами, відносні величини розподілу відповідають на питання про те, яку частку (%) серед всього явища в цілому, що приймається за 100%, складає його будь-яка складова частина. Необхідно відзначити, що при обчисленні відносних величин розподілу можуть бути отримані або повна структура аналізованого явища, коли сума відносних величин становить 100%, або відносні частки, що характеризують відношення окремих частин явища до цілого.
Відносні величини розподілу використовуються для характеристики структури захворюваності за нозологічними формами, структури смертності, летальності, втрат працездатності.
Крім того, ці показники використовують при аналізі структури хворих по строках звернення за медичною допомогою, термінів ізоляції та госпіталізації і т.п.
Відносні величини наочності застосовують у тих випадках, коли необхідно в наочному вигляді зіставити кілька однорідних абсолютних або похідних (відносних і середніх) величин. Методика обчислення відносних величин наочності полягає в тому, що одна з порівнюваних величин приймається за 100%, а інші величини за допомогою звичайної пропорції перераховуються в показниках по відношенню до цього числа.
Відносні величини співвідношення використовуються в тих випадках, коли необхідно зіставляти досліджуване явище не пов'язане з середовищем, тобто оцінити співвідношення незалежних один від одного явища і середовища, об'єднаних між собою лише логічно, за змістом.
Прикладом застосування відносних величин співвідношення можуть служити показники забезпеченості населення країни (регіону, адміністративної території) лікарями, лікарняними ліжками; показники оперованого; показники охоплення лікувалися хворих спеціальними діагностичними дослідженнями, лабораторними дослідженнями. Методика розрахунку відносних величин співвідношення аналогічна методиці розрахунку відносних величин частоти.
Відносні величини динаміки застосовуються при аналізі рядів абсолютних, відносних або середніх величин, що відображають зміни явища у часі.
Таким чином, на закінчення необхідно зробити ряд наступних висновків.
Статистичне спостереження, незалежно від його масштабів і цілей, завжди дає інформацію про ті чи інші соціально-економічні явища і процеси у вигляді абсолютних показників, тобто показників, що представляють собою кількісну характеристику соціально-економічних явищ і процесів в умовах якісної визначеності.
Якісна визначеність абсолютних показників полягає в тому, що вони безпосередньо пов'язані з конкретним змістом досліджуваного явища або процесу, з його суттю.
У зв'язку з цим абсолютні показники та абсолютні величини повинні мати певні одиниці виміру, які найбільш повно і точно відбивали б їх сутність (зміст).
Абсолютні показники є кількісним виразом ознак статистичних явищ. Поряд з абсолютними величинами однією з найважливіших форм узагальнюючих показників у статистиці є відносні величини - це узагальнюючі показники, які виражають міру кількісних співвідношень, властивих конкретним явищам або статистичними об'єктах.
При розрахунку відносної величини вимірюється відношення двох взаємопов'язаних величин (переважно, абсолютних), що дуже важливо в статистичному аналізі. Відносні величини широко використовуються в статистичному дослідженні, так як вони дозволяють порівнювати різні показники і роблять таке порівняння наочним.
2. ЗАВДАННЯ
У районі А з чисельністю населення 75000 осіб за рік померло 743 людини, в районі Б, чисельність населення якого 89000 осіб, померло 820 осіб. Статево-статевий склад проживають у двох районах приблизно однаковий. Потрібно визначити, чи відрізняються рівні смертності в названих районах.
Рішення:
Рівень смертності населення в медицині розраховується як відношення кількості померлих від деякої хвороби людей до середньої чисельності населення.
Розрахуємо рівень смертності населення в районі А:
Рівень смертності (А) = 743/75000 = 0,0099
Розрахуємо рівень смертності населення в районі B:
Рівень смертності (В) = 820/89000 = 0,0092
Порівняємо показники рівня смертності населення по районах А і В:
0,0099-0,0092 = 0,0007
Відповідь: Рівень смертності населення в районі У нижче на 0,0007 ніж у районі А.

Список використаної літератури
1. Герасимова, А. М. Медична статистика / А. Н. Герасимова .- М.: Медичне інформаційне агентство, 2007 .- 480с.
2. Гланц Стенсон Медико - біологічна статистика / Стенсон Гланц .- М.: Практика, 1998 .- 459с.
3. Жидкова, О. І. Медична статистика / О. І. Жидкова .- М.: Ексмо, 2007 .- 154с.
4. Жижин, К. С. Медична статистика: Навчальний посібник / К. С. Жижин .- Ростов - на - Дону: «Фенікс», 2007 .- 149с.
5. Лук'янова, Є. А. Медична статистика / Е. Я. Лук'янова .- М.: РУДН, 2002 .- 248с.
6. Морозов, Ю. В. Основи вищої математики і статистики / Ю. В. Морозов .- М.: медицина, 1998 .- 232с.
7. Петрі, А., Себіна, К., наочна медична статистика /
8. А. Петрі, К. Себіна .- М.: Геотар - Медіа, 2009 .- 168с.
9. Реброва, О. Ю., Статистичний аналіз медичних даних / Под ред. М. Н. Соколової .- М.: медіасферу, 2002 .- 361з.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Контрольна робота | 32,2кб. | скачати

Схожі роботи:
Статистичні показники виробничої діяльності підприємства
Статистичні ігри Статистичні моделі та методи
Основні показники безвідмовності для відновлюваних об`єктів Основні показники довговічності
Статистичні розрахунки
Статистичні розрахунки 3
Статистичні завдання
Статистичні розрахунки 2
Статистичні методи в економіці
Статистичні методи аналізу
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru