Статистичні методи аналізу фінансового стану підприємства в умовах ринку

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Зміст 1. Введення

2. Загальна оцінка динаміки і структури статей бухгалтерського балансу

3. Статистичні методи аналізу

4. Аналіз фінансової стійкості підприємства

5. Аналіз ліквідності балансу

6. Аналіз фінансових коефіцієнтів

7. Система критеріїв та методика оцінки незадовільної структури балансу неплатоспроможних підприємств

8. Аналіз взаємозв'язку прибутку, руху оборотного капіталу і потоку грошових коштів

1. Введення Запропонована методика аналізу фінансового стану призначена для забезпечення управління фінансовим станом підприємства та оцінки фінансової стійкості його ділових партнерів в умовах ринкової економіки. Вона включає елементи, загальні як для зовнішнього, так і внутрішнього аналізу. Розглянуті нижче завдання та алгоритми їх рішення визначають головні напрямки аналізу, а їхнє поглиблення на базі всієї достовірної інформації (в тому числі на базі розробляються на підприємствах нормативів) проводяться в рамках внутрішнього аналізу. Крім того, основи методики можуть бути адаптовані до вимог конкретного зовнішнього користувача і тому мають певною мірою універсальний характер, що випливає з універсальності ринкових відносин, які об'єднують різні форми власності і різні види економічної діяльності.

Методика включає такі блоки аналізу: загальна оцінка фінансового стану і його зміни за звітний період; аналіз фінансової стійкості підприємства; аналіз ліквідності балансу, аналіз ділової активності та платоспроможності підприємства.

Оцінка фінансового стану і його зміни за звітний період з порівняльного аналітичного балансу, а також аналіз показників фінансової стійкості складають вихідний пункт, з якого повинен логічно розвиватися заключний блок аналізу фінансового стану. Аналіз ліквідності балансу повинен оцінювати поточну платоспроможність і давати висновок про можливість збереження фінансової рівноваги та платоспроможності в майбутньому. Порівняльний аналітичний баланс та показники фінансової стійкості відображають сутність фінансового стану. Ліквідність балансу характеризує зовнішні прояви фінансового стану, які обумовлені його сутністю. Поглиблення аналізу на основі даних обліку призводить до завдань, які належать переважно до внутрішнього аналізу. Так, дослідження факторів фінансової стійкості викликає необхідність внутрішнього аналізу запасів та витрат, а уточнення оцінки ліквідності балансу проводиться за допомогою внутрішнього аналізу стану дебіторської та кредиторської заборгованості.

У ході аналізу для характеристики різних аспектів фінансового стану застосовуються як абсолютні показники, так і фінансові коефіцієнти, які становлять відносні показники фінансового стану. Останні розраховуються у вигляді відносин абсолютних показників фінансового стану або їх лінійних комбінацій. Відповідно до класифікації одного із засновників балансоведенія Н.А. Блатова, відносні показники фінансового стану поділяються на коефіцієнти розподілу та коефіцієнти координації.

Коефіцієнти розподілу застосовуються в тих випадках, коли потрібно визначити, яку частину той чи інший абсолютний показник фінансового стану становить від підсумку що включає його групи абсолютних показників. Коефіцієнти розподілу та їх зміни за звітний період, як буде показано нижче, відіграють велику роль у ході попереднього ознайомлення з фінансовим станом з порівняльного аналітичного балансу-нетто.

Коефіцієнти координації використовуються для вираження відносин різних за суті абсолютних показників фінансового стану або їх лінійних комбінацій, мають раз особистий економічний сенс.

Аналіз фінансових коефіцієнтів полягає в порівнянні їх значенні з базисними величинами, а також у вивченні їх динаміки за звітний період і за ряд років. В якості базисних величин використовуються усереднені по тимчасовому ряду значення показників даного підприємства, пов'язані з минулим сприятливим з точки зору (фінансового стану періодів, середньогалузеві значення показників, значення показників, розраховані поданим звітності найбільш удачливого конкурента. Крім того, в якості бази порівняння можуть служити теоретично обгрунтовані або отримані в результаті експертних опитувань величини, що характеризують оптимальні або критичні з точки зору стійкості фінансового стану значення відносних показників. Такі величини фактично виконують роль нормативів для фінансових коефіцієнтів, хоча методики їх розрахунку в залежності, наприклад, від галузі виробництва поки не створено, оскільки в даний час не устоявся і тому позбавлений повноцінної системної упорядкованості набір відносних показників, що застосовуються для аналізу фінансового стану підприємства. Найчастіше пропонується надмірна кількість показників. Для точної і повної характеристики фінансового стану підприємства та тенденцій його зміни достатньо порівняно невеликої кількості фінансових коефіцієнтів. Важливо лише, щоб кожен з цих показників відбивав найбільш суттєві сторони фінансового стану.

2. Загальна оцінка динаміки і структури статей бухгалтерського балансу Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням та використанням засобів (активів) і джерелами їх формування (власного капіталу і зобов'язань, тобто пасивів). Ці відомості представлені в балансі підприємства. (Табл. 1).

Основними факторами, що визначають фінансовий стан, є, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в міру виникнення потреби власного оборотного капіталу за рахунок прибутку і, по-друге, швидкість оборотності оборотних коштів (активів). Сигнальним показником, у якому виявляється фінансовий стан, виступає платоспроможність підприємства, під яким розуміють його спроможність вчасно задовольняти платіжні вимоги постачальників техніки і матеріалів відповідно до господарськими договорами, повертати кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет. Оскільки виконання фінансового плану в основному залежить від результатів виробничої та господарської діяльності в цілому, то можна сказати, що фінансове становище визначається всією сукупністю господарських факторів, є найбільш узагальнюючим показником. Отже, Звіт про фінансові результати та їх використання також залучається для аналізу фінансового стану (табл. 2).

У 20-х роках один з творців балансоведенія Н.А. Блату рекомендував досліджувати структуру і динаміку фінансового стану підприємства за допомогою порівняльного аналітичного балансу. Порівняльний аналітичний баланс виходить з вихідного балансу шляхом доповнення його показниками структури, динаміки та структурної динаміки вкладень і джерел коштів підприємства за звітний період. Обов'язковими показниками порівняльного аналітичного балансу є: абсолютні величини за статтями вихідного звітного балансу на початок і кінець періоду; питомі ваги статей балансу у валюті балансу на початок і кінець періоду; зміни в абсолютних величинах, зміни в питомих вагах; зміни у% до величин на початок періоду (темп приросту статті балансу); зміни у% до змін валюти балансу (темп приросту структурних змін - показник динаміки структурних змін); ціна одного відсотка зростання валюти балансу і кожної статті - відношення величини абсолютної зміни до відсотка абсолютної зміни на початок періоду.

Порівняльний аналітичний баланс чудовий тим, що він зводить воєдино і систематизує ті розрахунки і прикидки, які зазвичай здійснює будь-який аналітик при первинному ознайомленні з балансом. Схемою порівняльного балансу охоплена безліч важливих показників, що характеризують статику і динаміку фінансового стану. Порівняльний баланс фактично включає показники горизонтального і вертикального аналізу, активно використовувані в практиці капіталістичних фірм. У ході горизонтального аналізу визначаються абсолютні та відносні зміни величин різних статей балансу за певний період, а метою вертикального аналізу є обчислення питомої ваги нетто. Усі показники порівняльного балансу можна розбити на три групи:

показники структури балансу; показники динаміки балансу; показники структурної динаміки балансу. Для осмислення загальної картини зміни фінансового стану вельми важливі показники структурної динаміки балансу. Зіставляючи структури змін в активі і пасиві, можна зробити висновок про те, через які джерела в основному був приплив нових коштів і в які активи ці нові кошти в основному вкладені.

Таблиця 1

Затверджена Міністерському фінансів Російської Федерації для річної бухгалтерської звітності за 1994 р.

БАЛАНС ПІДПРИЄМСТВА

Форма № 1

АКТИВ
Код рядка На початок року На кінець року
1 2 3 4
1. ОСНОВНІ КОШТИ ТА ІНШІ

Необоротні активи
Нематеріальні активи:

первісна вартість * (04 )...................
010
знос * (05 )............................................. ....... 011
залишкова вартість ................................... 012
Основні засоби: ...............................................
первісна (відновна) вартість * (01, 03 )....................................... ....... 020 8274 114852
знос * (02 )............................................. ....... 021 4394 81836
залишкова вартість ................................... 022 3880 33016
Обладнання до установки (07 )............................... 030 1112 4572
Незавершені капітальні вкладення (08, 61 )...... 040 227 2354
Довгострокові фінансові вкладення (06 )............... 050
Розрахунки з засновниками (75) ................................. 060
Інші необоротні активи .................................. 070
Разом у розділі ................................. 080 5219 39942

АКТИВ
Код рядка На початок року На кінець року
1 2 3 4
II. ЗАПАСИ І ВИТРАТИ
Виробничі запаси (10, 15, 16 ).................... 100 1767 10333
Тварини на вирощуванні 1 відгодівлі (11 ).............. 110
Малоцінні та швидкозношувані предмети:
первісна вартість (12, 16 )............... 120 148 697
знос * (13 )............................................. ......... 121 83 81
залишкова вартість ..................................... 122 65 616
Незавершене виробництво (20, 21, 23, 29, 30, 36, 44) ................................. .................................... 130 1184 8592
Витрати майбутніх періодів (4 )................................ 140
Готова продукція (40 )............................................ 150 1102 10517
Товари (41 ).............................................. ................ 162 9 685
Податок на додану вартість і спеціальний податок по придбаним цінностям (19 )................. 175 24 271
Інші запаси і витрати ......................................... 176
Разом у розділі II ............................... 180 4151 31014
III. ГРОШОВІ ЗАСОБИ, РОЗРАХУНКИ

ТА ІНШІ АКТИВИ
Товари відвантажені (45 )......................................... 199
Розрахунки з дебіторами:
за товари, роботи і послуги (62, 76 )............... 200 4536 13980
за векселями одержаними (82 )........................ 210
з дочірніми підприємствами (78 )................... 220 s
з бюджетом (68 )............................................. 230 792 4907
з персоналом за іншими операціями (73 )...... 240 2 322
з іншими дебіторами ................................... 250 374 1077
Аванси, видані постачальникам і підрядникам (61 )......................................... ................................. 260
Короткострокові фінансові вкладення (58 )............ 270
Грошові кошти:
каса (50 ).............................................. ........ 280
розрахунковий рахунок (51 )....................................... 290 362 8059
валютний рахунок (52 )....................................... 300
інші грошові кошти (55, 56, 57 )......... 310 409 59
Інші оборотні активи ....................................... 320
Разом у розділі III ............................. 330 6475 28404
Збитки:
минулих років (87 ).......................................... 340
звітного року .............................................. 350 х
БАЛАНС (сума рядків 080, 180, 330, 340 і 350) 360 15845 99360

ПАСИВ
Код рядка На

початок
На

кінець
1 2 3 4
1. ДЖЕРЕЛА ВЛАСНИХ КОШТІВ
Статутний капітал (85 )............................................. . 400 5948 5948
Додатковий капітал (85 )........................................... 401 - 6641
Резервний капітал (86 )............................................ 402
Резервні фонди (86 )............................................. . 410
Фонди накопичення (88) ............................................ 420 1165 39123
Цільові фінансування і надходження (96 )......... 430 227 227
Орендні зобов'язання (97 )................................... 440
Нерозподілений прибуток минулих років (87 )........ 460
Прибуток
звітного року * (80 )............................................ .... 470 Х 72527
використано * (81 )............................................. ..... 471 Х 72527
нерозподілений прибуток звітного року ............ 472 Х
Разом у розділі I. ................................ 480 7340 51939
II.ОСНОВНИЕ КОШТИ ТА ІНШІ Необоротні активи РОЗРАХУНКИ ТА ІНШІ ПАСИВИ
Довгострокові кредити банків (92 )........................... 500 3778 3098
Довгострокові позики (95 )......................................... 510
Короткострокові кредити банків (90 )......................... 600 3600 11000
Кредити банків для працівників (93 )........................ 610
Короткострокові позики (94 )........................................ 620
Розрахунки з кредиторами:

за товари, роботи і послуги (60, 76 ).........................
630 5323
за векселями виданими (80 ).................................... 640
з оплати праці (70 )............................................ ... 650 369 2915
із соціального страхування і забезпечення (69). 660 111 1130
по майновому і особистому страхуванню (65) ... 670
з дочірніми підприємствами (78) ........................... 680
з позабюджетних платежів (67 )........................... 690 63
з бюджетом (68 )............................................. ......... 700 99 9507
з іншими кредиторами ........................................... 710 108 2677
Аванси, отримані від покупців і замовників (64 )........................................ ................................... 720
Розрахунки з засновниками (75 ).................................... 725
Доходи майбутніх періодів (83) ................................ 730
Фонди споживання (88 )............................................ 735 280 11771
Резерви майбутніх витрат і платежів (89 )..... 740
Резерви по сумнівним боргами (82) .................... 750
Інші короткострокові пасиви ................................. 760 97 -
Разом у розділі II .............................................. ........ 770 8505 47421
БАЛАНС (сума рядків 480 і 770 )............................... 780 15845 99360
* Дані по цих рядках в валюту балансу не входять.

Керівник Головний бухгалтер

Таблиця 2.

Затверджена Міністерством фінансів Російської Федерації для річної бухгалтерської звітності за 1994 р.

ЗВІТ ПРО ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ І ЇХ ВИКОРИСТАННЯ

Форма № 2

1. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

Найменування показника Код рядка Прибуток Збитки (витрати)
1 2 3 4
Виручка (валовий дохід) від реалізації продукції (робіт, послуг )..................................... .................. 010 309639 Х
Податок на додану вартість і спеціальний податок ........................................... ................................ 015 Х 65786
Акцизи ................................................. ........................ 020 Х
030 X
Витрати на виробництво реалізованої продукції (робіт, послуг )........................................ ............ 040 X 171434
Результат від реалізації ......................................... 050 72419
Результат від іншої реалізації ............................. 060 432
Доходи і витрати від позареалізаційних операцій ............................................ .................................. 070 67 391
про тому числі:

з цінних паперах і від пайової участі в

спільних підприємствах .............................

071

Х
курсові кордону за операціями в інстран-

ної валюті ................................................ ....
072
073
Разом прибутків і збитків ...................................... 080 72918 391
Балансова прибуток або збиток ............................ 090 72527
2. ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ
Найменування показника Код рядка На кінець звітного періоду
1 2 3
Платежі до бюджету ............................................... ....... 200 23526
Відрахування в резервні капітал і фонди ................ 210
Відвернута на:
фонди накопичення .......................................... 220 35766
фонди споживання ......................................... 230 12500
благодійні цілі .................................. 250
інші цілі ................................................ ....... 260
Керівник Головний бухгалтер

Для загальної оцінки динаміки фінансового стану підприємства слід згрупувати статті балансу в окремі специфічні групи за ознакою ліквідності (статті активу) і терміновості зобов'язань (статті пасиву). На основі агрегованого балансу здійснюється аналіз структури майна підприємства, який у більш упорядкованому вигляді зручно проводити за такою формою:

Актив

1. Майно

1.1. Іммобілізаційний активи

1.2. Мобільні, оборотні, активи

1.2.1. Запаси і витрати

1.2.2. Дебіторська заборгованість.

1.2.3. Грошові кошти та цінні папери.
Пасив

1. Джерела майна

1.1. Власний капітал

1.2. Позиковий капітал

1.2.1. Довгострокові зобов'язання

1.2.2. короткострокові кредити і позики

1.2.3. Кредиторська заборгованість
Читання балансу за такими систематизованим групам ведеться з використанням методів горизонтального і вертикального аналізу. Такий аналіз статей активу і пасиву представлений відповідно в табл. 3 та 4.

Безпосередньо з аналітичного балансу можна отримати ряд найважливіших характеристик фінансового стану підприємства. До них відносяться:

загальна вартість майна підприємства = валюті, або підсумку, балансу:

вартість іммобілізованих активів (тобто основних та інших необоротних засобів) = підсумку розділу 1 активу балансу;

вартість оборотних (мобільних) коштів = сумі підсумків розділів II і III активу балансу;

вартість матеріальних оборотних коштів = підсумку розділу II активу балансу;

величина дебіторської заборгованості в широкому сенсі слова (включаючи аванси, видані постачальникам і підрядчикам) = рядкам 199-260 розділу III активу балансу;

сума вільних грошових коштів у широкому сенсі слова (включаючи цінні папери і короткострокові фінансові вкладення) = рядкам 270-310 розділу III активу балансу (так званий банківський актив);

вартість власного капіталу = розділу 1 пасиву і рядкам 725-750 розділу II пасиву балансу;

величина позикового капіталу = розділу II пасиву балансу без рядків 725-750;

величина довгострокових кредитів і позик, призначених, як правило, для формування основних засобів та інших необоротних активів = рядкам 500-510 розділу II пасиву балансу;

величина короткострокових кредитів і позик, призначених, як правило, для формування оборотних активів, = рядкам 600-620 розділу II пасиву балансу;

величина кредиторської заборгованості в широкому сенсі слова = рядкам 630-720 і 760 розділу II пасиву балансу. Рядки 725-750 показують заборгованість підприємства як би самому собі, тобто мова йде про власні кошти підприємства, тому при аналізі суми за цими рядками слід додати до власного капіталу.

Горизонтальний, або динамічний, аналіз цих показників дозволяє встановити їх абсолютні збільшення і темпи зростання, що важливо для характеристики фінансового стану підприємства. Так, динаміка вартості майна підприємства дає додаткову до величині фінансових результатів інформацію про потужність підприємства. Не менше значення для оцінки фінансового стану має і вертикальний, структурний, аналіз активу і пасиву балансу.

Таблиця 3.

Аналітичне угруповання й аналіз статей активу балансу

Актив На початок

періоду
На кінець

періоду
Абсолютна від- Темп зростання,
балансу тис. руб. % До підсумку тис. руб. % До підсумку лень, УРАХУВАННЯМ %
1. Майно - усього 15845 100 99360 100 83515 627,1
1.1. Іммобілізовані активи 5219 32,9 39942 40,2 34723 765,3
1.2. Оборотні активи 10626 67,1 59418 59,8 48792 559,2
1.2.1. Запаси 4151 26,2 31014 31,2 26863 747,1
1.2.2. Дебіторська

заборгованість
5704 36,0 20286 29,4 14582 355,6
1.2.3. Грошові

кошти
771 4,9 8118 8,2 7347 1053

Таблиця 4.

Аналітичне угруповання й аналіз статей пасиву балансу

Актив
На початок

періоду
На кінець

періоду
Абсолютна від- Темп зростання,
балансу тис. руб. % До підсумку тис. руб. % До підсумку лень, УРАХУВАННЯМ %
1. Джерела імущест-

ва - всього

15845
100 99360 100 83515 627,1
1.1. Власний

капітал
7620 48,1 63710 64,1 56090 836,1
1.2. Позиковий капітал 8225 51,9 35650 35,9 27425 433,4
1.2.1. Довгострокові

зобов'язання
3778 23,8 3098 3,1 -680 82,0
1.2.2. Короткострокові

кредити і позики
3600 22,7 11000 11,1 7400 305,5
1.2.3. Кредиторська

заборгованість
847 5,3 21552 21,7 20705 2544,5
Так, співвідношення власного і позикового капіталів говорить про автономію підприємства в умовах ринкових зв'язків, про його фінансової стійкості. Особливе значення для коригування фінансової стратегії підприємства, визначення перспектив фінансового становища має трендовий аналіз окремих статей балансу за більш тривалий час з використанням, як правило, спеціальних економіко-математичних методів (середнє прирощення, визначення функцій, що описують поведінку даної статті балансу, та ін) .

За даними бухгалтерського обліку з розділу III активу балансу слід виділити витрати, не перекриті засобами спеціальних фондів і цільового фінансування, які означають іммобілізацію оборотних активів, а з розділу II пасиву балансу - неплатежі, а саме позики, не погашені в строк, платіжні вимоги постачальників, не оплачені в строк, недоїмки в бюджет і ін

Поряд з побудовою порівняльного аналітичного балансу для одержання загальної оцінки динаміки фінансового стану за звітний період проводиться зіставлення зміни підсумку балансу зі змінами фінансових результатів господарської діяльності за звітний період, наприклад, зі зміною виручки від реалізації продукції, інформація про яку міститься у ф. № 2 річної звітності (стор. 010). Зіставлення здійснюється шляхом порівняння коефіцієнтів KN і KB, які показують приріст відповідно виручки від реалізації продукції та середнього значення підсумку балансу за звітний період. Якщо KN> КB, то у звітному періоді використання фінансових ресурсів підприємства було більш ефективним, ніж у попередньому періоді; якщо КN <КB - менш ефективним.

Ознаками "хорошого" балансу з точки зору підвищення (зростання) ефективності можна назвати також такі відомі показники:

коефіцієнт поточної ліквідності ³ 2,0; забезпеченість підприємства власним оборотним капіталом ³ 0,1; має місце зростання власного капіталу; немає різких змін в окремих статтях балансу; дебіторська заборгованість знаходиться у відповідності (рівновазі) з розмірами кредиторської заборгованості; в балансі відсутні "хворі "статті (збитки, прострочена заборгованість банкам і бюджету); у підприємства запаси і витрати не перевищують величину мінімальних джерел їх формування (власних оборотних коштів, довгострокових кредитів і позик, короткострокових кредитів і позик). Аналіз стану запасів і витрат. Для деталізації загальної картини зміни фінансового стану таблиця, аналогічна порівняльному аналітичного балансу, може бути побудована для кожного з розділів активу і пасиву балансу. Так, для дослідження структури і динаміки стану запасів і витрат використовується таблиця 5, побудована на основі даних розділу II активу балансу.

Такі ж таблиці служать для аналізу структури і динаміки основних засобів і вкладень, грошових коштів, дебіторської заборгованості та інших активів, джерел власних коштів, кредитів та інших позикових коштів, кредиторської заборгованості й інших пасивів. Більш докладний аналіз за статтею "Основні засоби" розділу I активу проводиться на основі форми № 5 річного звіту, в якій представлені детальна структура основних засобів на початок і кінець року, їх надходження і вибуття за звітний період.

На основі таблиць 3, 4, 5 аналітик робить загальний огляд змін фінансового стану за звітний період. Для наведеного в таблицях числового прикладу можна зробити наступне аналітичне висновок.

За звітний період майно аналізованого підприємства збільшилося на 83515 тис. крб., Склавши в кінці періоду 99360 тис. руб. Дана зміна на 58,4% обумовлено збільшенням оборотних коштів і на 41,6% - збільшенням основних засобів і вкладень. В кінці періоду питома вага основних засобів і вкладень у майно підприємства збільшено на 7,3% і склав 40,2, а питома вага матеріальних оборотних коштів зріс на 5,0%, склавши 31,2%. На 3,3% збільшився до кінця звітного періоду питома вага грошових коштів і цінних паперів і дорівнював 8,1%. На 6,6% знизилася питома вага дебіторської заборгованості та інших активів, що дорівнював до кінця періоду 29,4%.

Збільшення майна підприємства на 83515 тис. руб. на 67,2% було забезпечено зростанням власних коштів, а на 32,8% - покривалося збільшенням зобов'язань підприємства. Зростання джерел власних коштів на 58090 тис. руб. підвищив частку майна підприємства, що покривається власними коштами, за період до 64,1%. Питома вага кредитних та інших позикових джерел зменшився на 32,4%, склавши в кінці періоду 14,2%. У той же час частка кредиторської заборгованості підприємства збільшився на 16,4%, досягнувши 21,7%.

Збільшення запасів і витрат склало невелику частку у зростанні майна підприємства (32,2%). Приріст матеріальних оборотних коштів переважно було обумовлено зростанням виробничих запасів, що збільшилися на 8566 тис. руб. і склали в кінці періоду 33,3% загальної величини запасів і витрат. Незавершене виробництво зросло на 425,7%, а готова продукція - на 654,3%, або на 9415 тис. крб.; Її питома вага склала в кінці періоду 33,9% вартості матеріальних оборотних коштів.

Таблиця 5.

Аналіз стану запасів і витрат

Абсолютні

величини
Питомі ваги Зміни
Запаси і витрати на початок року на кінець року

на нача-ло року

на кінець року
в абсолютних величи-нах

в питомих вагах
у% до величин на початок року у% до зміни загальної величини запасів і витрат
Виробничі запаси

1767

10333

42,6

33,3

8566

-9,3

384,7

31,9
Незавершене виробництво

1184

8592

28,5

27,7

7408

-0,8

525,7

27,6
Витрати майбутніх періодів

-

-

-

-

-

-

-

-
Готова продукція

1102

10517

26,5

33,9

9415

7,4

754,3

20,1
Товари 89 1572 2,4 5,1 1474 2,7 7411 2,4
Інші запаси і витрати

-

-

-

-

-

-

-

-
Загальна величина запасів і витрат

4151

31014

100

100

+26863

0

+647,1

+100
3. Статистичні методи аналізу Фінансовий стан - це сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Основна мета аналізу фінансового стану - це не тільки оцінка поточного стан підприємства, але і відстеження тих чи інших тенденцій у зміні основних фінансових показників, виявлення слабких позицій, проведення цілеспрямованої роботи на покращення цих показників.

При статистичному дослідженні застосовуються основні статистичні методи: угруповань, середніх і відносних величин, графічний, індексний, а також метод зіставлення.

Головна мета статистичного аналізу фінансового стану - простежити динаміку і структуру змін фінансового стану підприємства за допомогою оцінки зміни основних фінансових показників.

При цьому використовуються такі методи статистичного дослідження:

* Побудова динамічних рядів як фактичні показники, так і в порівнянних (відносних) показниках;

* Розрахунок показників динамічних рядів;

* Побудова трендових і регресивних моделей;

* Розрахунок індексів.

На мій погляд, чільне місце при аналізі фінансового стану займає:

1. вивчення структури того чи іншого показника;

2. характеристика динаміки показника;

3. оцінка і дослідження факторів, що впливають на зміни основних показників, їх склад і динаміку зміни.

Останнім часом, у зв'язку з повсюдним впровадженням обчислювальної техніки процес статистичного аналізу фінансового стану комерційного підприємства значно спростився. Будь-який грамотний економіст в стані використовую стандартні електронні таблиці в стані написати програми розрахунку фінансових показників і тим самим позбавити себе від монотонної розрахункової частини і зосередиться безпосередньо на аналізі і прогнозі.

Тут слід зазначити, що успіх аналізу і прогнозу в значній мірі залежить від повноти та достовірності інформації.

Далі в курсовій роботі я постараюся на основі практичного матеріалу зробити аналіз фінансового стану підприємства, акцентуючи увагу не стільки на сам фінансовий аналіз, а скільки на статистичні методи, використовувані при цьому.

4. Аналіз фінансової стійкості підприємства Після загальної характеристики фінансового стану і його зміни за звітний період наступним важливим завданням аналізу фінансового стану є дослідження показників фінансової стійкості підприємства. Для даного блоку аналізу має вирішальне значення питання про те, які показники відображають сутність стійкості фінансового стану. Відповідь на нього пов'язаний насамперед з балансовою моделлю, із якої виходить аналіз. В умовах ринку ця модель має такий вигляд:

F + Z + Rа = ІВ + КТ + Кt + Ко + Rp,

де умовні позначення мають той же зміст, що і в таблиці 6, тобто:

F - основні засоби і вкладення;

Z - запаси і витрати;

Rа - грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, розрахунки (дебіторська заборгованість) та інші активи;

ИC-джерела власних коштів;

Кt - короткострокові кредити і позикові кошти;

КT - довгострокові кредити і позикові кошти;

КО - позички, не погашені в строк;

Rр - розрахунки (кредиторська заборгованість) та інші пасиви.

Таблиця 6.

БАЛАНС ПІДПРИЄМСТВА (в агрегованому вигляді)

АКТИВ

Умовні позначення ПАСИВ

Умовні позначення
I. Основні засоби і вкладення F I. Джерела власних коштів Іс
II. Запаси і витрати Z II. Розрахунки та інші пасиви Rp
III. Грошові кошти, розрахунки та інші активи Ra III. Кредити та інші позикові кошти K
в тому числі: в тому числі:
грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення

Д
короткострокові кредити і позикові кошти Kt
розрахунки та інші активи ra довгострокові кредити і позикові кошти KT
позики, не погашені в строк Ko
БАЛАНС B БАЛАНС B
По суті справи, модель передбачає певну перегрупування статей бухгалтерського балансу для виділення однорідних з точки зору термінів повернення величин позикових коштів. Перш за все на основі агрегування статей розділу II пасиву балансу виходять величини КТ та Кt.

Враховуючи, що довгострокові кредити і позикові кошти спрямовуються переважно на придбання основних засобів і на капітальні вкладення, перетворимо вихідну балансову формулу:

Z + Rа = {(ИC + КT) - F] + [Kt + К ° + RP}.

Звідси можна зробити висновок, що за умови обмеження запасів і витрат Z величиною {(ІС + КТ) - F}:

Z £ (ИC + КT) - F,

буде виконуватися умова платоспроможності підприємства, тобто грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення (цінні папери) та активні розрахунки покриють короткострокову заборгованість підприємства (Кt + КO + RP):

Rа ³ Кt + Кo + RP.

Таким чином, співвідношення вартості матеріальних оборотних коштів і величин власних і позикових джерел їх формування визначає стійкість фінансового стану підприємства. Забезпеченість запасів і витрат джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, тоді як платоспроможність виступає її зовнішнім проявом. У той же час ступінь забезпеченості запасів і витрат джерелами є причина тієї чи іншою мірою платоспроможності (або неплатоспроможності), що виступає як наслідок забезпеченості.

Найбільш узагальнюючим показником фінансової стійкості є надлишок чи недолік джерел коштів для формування запасів і витрат, що отримується у вигляді різниці величини джерел засобів і величини запасів і витрат. При цьому мається на увазі забезпеченість певними видами джерел (власними, кредитними та іншими позиковими), оскільки достатність суми всіх можливих видів джерел (включаючи короткострокову кредиторську заборгованість та інші пасиви) гарантована тотожністю підсумків активу і пасиву балансу.

Загальна величина запасів і витрат Z підприємства дорівнює підсумку розділу II активу балансу.

Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовуються кілька показників, що відображають різну ступінь охоплення різних видів джерел:

наявність власних оборотних коштів, рівне різниці величини джерел власних засобів і величини основних засобів і вкладень: ЕТ = ІС - F;

наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат, одержувана з попереднього показника збільшенням на суму довгострокових кредитів і позикових засобів: ЕТ = (ИС + КТ) - F;

загальна величина основних джерел формування запасів і витрат, що дорівнює сумі попереднього показника і величини короткострокових кредитів і позикових коштів (до яких в даному випадку не приєднуються позики, не погашені в строк): ЕS = (ІВ + КТ) - F + Кt = ЕТ + Кt.

Кожен з наведених показників наявності джерел формування запасів і витрат повинен бути зменшений на величину іммобілізації оборотних коштів у разі присутності в розділі III активу балансу перевищення розрахунків із працівниками за отриманими ними позичкам над позичками для робітників і службовців (розділ II пасиву). Іммобілізація може також ховатися в складі інших дебіторів і інших активів, але визначення її величини при цьому можливо лише в рамках внутрішнього аналізу на основі облікових даних. Критерієм тут повинна служити низька ліквідність або повна неліквідність виявлених сумнівних сум.

У назві показника наявності власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат є деяка умовність. Так як довгострокові кредити і позикові кошти використовуються в основному на капітальні вкладення і на придбання основних засобів, то фактично показник наявності ЕТ відображає скориговану величину власних оборотних коштів, тому назва "наявність власних і довгострокових позикових джерел" вказує лише на той факт, що вихідна величина власних оборотних коштів ЄС збільшена ні суму довгострокових кредитів і позикових коштів.

Використовуваний в практиці капіталістичних фірм показник вартості чистих мобільних засобів, рівний різниці оборотних активів і короткострокової заборгованості, відповідає обговорюваному показнику наявності власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат. Дійсно, якщо короткострокова заборгованість буде перенесена в ліву частину, балансової моделі, то остання прийме наступний вигляд:

(Z + Rа) - (Kt + К ° + RP) = (ИC + KT) - F.

У лівій частині рівності маємо різницю оборотних коштів підприємства та його короткострокової заборгованості, в правій - величину показника Е ". Таким чином, ці перетворення дозволяють встановити обгрунтовані взаємозв'язки між показниками фінансового стану підприємств і фірм.

Показник загальної величини основних джерел формування запасів і витрат (ЕS) є наближеним, оскільки частина короткострокових кредитів видається під товари, відвантажені (позначимо цю частину короткострокових позик, не призначених для формування запасів і витрат, - (j Кt), а для покриття запасів і витрат залучається частина кредиторської заборгованості (позначення - Y RP), зарахована банком при кредитуванні. Величини j Кt і Y RP в балансі не відображаються, для них можна оцінити лише верхні межі. Позики під товари відвантажені обмежені зверху дебіторською заборгованістю за товари, роботи і послуги, а кредиторська заборгованість, зарахована банком при кредитуванні, не перевищує суми заборгованості за товари і послуги і заборгованості за авансами отриманими. Якщо величини (j Кt і Y RP визначені в рамках внутрішнього аналізу на основі облікових даних, то показник ЕS коригується на величину

D = Y RP - j Кt

наступним чином:

ЕS = ЕS + D.

Наближеність, оцінний характер показника загальної величини основних джерел формування запасів і витрат неминучі при обмеженості інформації, використовуваної в ході зовнішнього аналізу фінансового стану. Незважаючи на ці недоліки показник Е дає суттєвий орієнтир для визначення ступеня фінансової стійкості.

Трьом показникам наявності джерел формування запасів і витрат відповідають три показники забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування:

надлишок (+) або нестача (-) власних оборотних коштів:

± ЄС = ЄС Z;

надлишок (+) або нестача (-) власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат:

± ЕТ = ЕТ - Z = (ЕC + КT) - Z;

надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел для формування запасів і витрат:

± ЕS = ЕS - Z = (ЕC + КT + Кt) - Z.

Обчислення трьох показників забезпеченості запасів і витрат джерелами їх формування дозволяє класифікувати фінансові ситуації за ступенем їхньої стійкості.

Можливо, виділення чотирьох типів фінансової стійкості:

1) абсолютна стійкість фінансового стану, що зустрічається рідко і що являє собою крайній тип фінансової стійкості. Вона задається умовами

ЕЗ <ЕС + СКК;

2) нормальна стійкість фінансового стану підприємства, що гарантує його платоспроможність,

ЕЗ = ЕС + СКК;

3) нестійкий фінансовий стан, пов'язана з порушенням платоспроможності, при якому проте зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів і збільшення власних оборотних коштів,

ЕЗ = ЕС + СКК + СО,

де СО - джерела, що послабляють фінансову напруженість.

Фінансова нестійкість вважається нормальною (припустимою), якщо величина залучених для формування запасів і витрат короткострокових кредитів і позикових коштів не перевищує сумарної вартості виробничих запасів і готової продукції (найбільш ліквідної частини запасів і витрат), тобто якщо виконуються умови

Z1 + Z4 ³ Кt - [± ЕS],

Z2 + Z3 £ ET,

де Z1 - виробничі запаси;

Z2 - не завершене виробництво;

Z3-витрати майбутніх періодів;

Z4 - готова продукція;

(Kt - [± ЕS]) - частина короткострокових кредитів і позикових коштів, що бере участь у формуванні запасів і витрат.

Якщо умови не виконуються, то фінансова нестійкість є ненормальною і відображає тенденцію до істотного погіршення фінансового стану. Частка покриття короткостроковими кредитами вартості виробничих запасів і готової продукції, обумовлена ​​величиною

фіксується в кредитному договорі з банком і тим самим задає більш точний критерій розмежування нормальної і ненормальною нестійкості.

4) кризовий фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства, оскільки в даній ситуації грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість підприємства не покривають навіть його кредиторської заборгованості і прострочених позик,

ЕЗ> ЄС + СКК.

Поряд з оптимізацією структури пасивів у ситуаціях, що задаються останніми двома умовами, стійкість може бути відновлена ​​шляхом обгрунтованого зниження рівня запасів і витрат.

Схема, що повідомляє алгоритми розрахунків показників фінансового стану підприємства, може бути представлена ​​в такому вигляді (схема 1).

Кожен із 4-х типів фінансової стійкості характеризується набором однотипних показників, що дають повну картину фінансового стану підприємства (див. табл. 7). До цих показників відносяться: коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат джерелами коштів; надлишок (чи недолік) коштів для формування запасів і витрат; запас стійкості фінансового стану (у днях); надлишок (чи недолік) коштів на 1 тис. руб. запасів.

Як видно з табл. 7 підприємство знаходиться в кризовому стані. Запаси і витрати перевищують джерела формування на суму 4919 тис. руб. Недолік оборотних коштів становить майже 6-денну потребу (LК = 5,8 дня) Цей недолік коштів покривається за рахунок кредиторської заборгованості, зобов'язань перед бюджетом, з оплати праці і т. д.

Щоб зняти фінансове напруження підприємству необхідно з'ясувати причини різкого збільшення на кінець року таких статей матеріальних оборотних коштів виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції і товарів Це вже завдання внутрішнього фінансового аналізу.

У рамках внутрішнього аналізу здійснюється поглиблене дослідження фінансової стійкості підприємства на основі побудови балансу неплатоспроможності, що включає наступні взаємопов'язані групи показників:

1. Загальна величина неплатежів:

прострочена заборгованість по позиках банку;

прострочена заборгованість за розрахунковими документами постачальників;

недоїмки до бюджетів;

інші неплатежі, у тому числі з оплати праці;

2. Причини неплатежів:

недолік власних оборотних коштів,

надпланові запаси товарно-матеріальних цінностей;

товари відвантажені, не оплачені в строк покупцями;

Схема 1. Схема аналізу показників фінансового стану підприємства.

товари на відповідальному зберіганні у покупців через відмови від акцепту; іммобілізація оборотних коштів у капітальне будівництво, в заборгованість працівників по одержаних ними позиках, а також у витрати, не перекриті засобами спеціальних фондів і цільового фінансування. 3. Джерела, що послабляють фінансову напруженість:

тимчасово вільні власні кошти (фонди економічного стимулювання, фінансові резерви та ін); залучені кошти (перевищення нормальної кредиторської заборгованості над дебіторською); кредити банку на тимчасове поповнення оборотних коштів та інші позикові кошти.
Тип ситуації (критерій оцінки) Коефіцієнт забезпеченості запасів і витрат джерелами коштів Надлишок (+) або нестача (-) засобів Запас стійкості фінансового стану (у днях) Надлишок або нестача коштів на 1 тис.руб. запасів
1. Абсолютна стійкість

E3 <Ec + CKK
2. Нормальна стійкість

E3 = Ec + CKK
3. Нестійкий (передкризовий) стан

E3 = Ec + CKK + C °
4. Кризовий стан

E3> Ec + CKK
(КК = 0,84) (D К = - 4919) (LК = - 5,8 дн.) (Zк = - 0,16)
При повному обліку загальної величини неплатежів і джерел, що послаблюють фінансову напруженість, підсумок по групі 2 повинен дорівнювати сумі підсумків по групах 1 і 3. Для аналізу фінансового стану, платіжної дисципліни і кредитних відносин рекомендується розглядати дані показники в динаміці (наприклад, поквартально).

Поряд з джерелами формування запасів і витрат важливе значення для фінансового стану має оборотність як всього оборотного капіталу (активів), так і особливо оборотних товарно-матеріальних цінностей, що виражається у відносному (проти обороту) зниженні запасів і витрат.

Поглиблений аналіз стану запасів і витрат виступає в якості складової частини внутрішнього аналізу фінансового стану, оскільки передбачає використання інформації про запаси і витрати, не міститься в бухгалтерській звітності та певною мірою відноситься до галузі комерційної таємниці.

Повернемося до основної балансової моделі, що має наступний вигляд:

F + Z + Rа = ИC + КT + Кt + КO + RP,

де умовні позначення відповідають прийнятим раніше.

Спираючись на зовнішні ознаки фінансового благополуччя, ми визначили необхідні критерії і типи фінансової стійкості підприємства. Сутність фінансової стійкості визначалася як забезпеченість запасів і витрат джерелами формування коштів, т. е.

Z £ (ИC + KT) - F.

Проте абсолютно очевидно, що з умови платоспроможності підприємства насправді витікає не одне, а два напрямки оцінки фінансової стійкості підприємства, а саме:

1. Оцінка фінансової стійкості підприємства виходячи зі ступеня покриття запасів і витрат джерелами засобів, тобто з умови

Z £ (ИC + KT) - F.

2. Оцінка фінансової стійкості підприємства виходячи зі ступеня покриття основних засобів та інших необоротних активів джерелами засобів, тобто з умови

F £ (ИC + KT) - Z,

де (ИC + КT) представляє собою величину перманентного, тобто постійного капіталу підприємства. Власний капітал і довгострокові кредити і позики є стабільними джерелами фінансування діяльності підприємства;

Обидва напрямки оцінки фінансової стійкості випливають із загальної формули стійкості, тобто з умови

F + Z £ ІС + KT,

яке означає, що вкладення капіталу в основні засоби і матеріальні запаси не повинні перевищувати величини перманентного капіталу.

У таблиці 8 наводиться класифікація типів фінансової стійкості для умов другого напрямку оцінки. Обмеження для F легко виводяться з основної балансової моделі і приведених у табл. 8 нерівностей.

Таблиця 8.

Класифікація типів фінансової стійкості для умови F £ (ІС + KT) - Z

Стійкість Поточна У короткостроковій перспективі У довгостроковій перспективі
1. Абсолютна Д ³ Rp + Ko Д ³ Rр + К ° + Кt Д ³ Rp + К ° + Кt + КT
2. Нормальна RA ³ Rp + Ko RA ³ Rp + К ° + Кt RA ³ Rp + K ° + Кt + КT
3. Передкризова (мінімальна стійкість) RAE + Z ³ Rp + K ° RA + Z ³ Rp + K ° + Kt RA + Z ³ Rp + К ° + Кt + KT
4. Кризова RA + Z ³ Rp + Ko RA + Z <Rp + К ° + Kt RA + Z <Rp + К ° + Кt + KT
Фінансова стійкість - це певний стан рахунків підприємства, що гарантує його постійну платоспроможність. У результаті здійснення будь-якої господарської операції фінансовий стан підприємства може залишитися незмінним, або поліпшитися або погіршитися. Потік господарських операцій, що здійснюються щодня, є як би "порушником" певного стану фінансової стійкості, причиною переходу з одного типу стійкості в інший. Знання граничних меж зміни джерел засобів для покриття вкладень капіталу в основні фонди чи виробничі запаси дозволяє генерувати такі потоки господарських операцій, які ведуть до поліпшення фінансового стану підприємства, до підвищення його стійкості.

5. Аналіз ліквідності балансу Потреба в аналізі ліквідності балансу виникає в умовах ринку у зв'язку з посиленням фінансових обмежень і необхідністю оцінки кредитоспроможності підприємства. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у грошову форму відповідає терміну погашення зобов'язань. Ліквідність активів - величина, зворотна ліквідності балансу за часом перетворення активів у грошові кошти. Чим менше потрібно часу, щоб цей вид активів знайшов грошову форму, тим вище його ліквідність. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими за термінами їх погашення і розташованими у порядку зростання термінів. Наведені нижче угруповання здійснюються по відношенню до балансу.

У залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові кошти, активи підприємства поділяються на такі групи:

А1) найбільш ліквідні активи - грошові кошти підприємства та короткострокові фінансові вкладення (цінні папери);

А2) швидко реалізовані активи - дебіторська заборгованість та інші активи. Підсумок групи виходить вирахуванням з підсумку розділу III активу величини найбільш ліквідних активів. Бажано також, використавши дані бухгалтерського обліку, відняти витрати, не перекриті засобами фондів і цільового фінансування, і розрахунки з працівниками за отриманими ними позичкам.

Витрати, не перекриті засобами фондів і цільового фінансування, а також перевищення величини розрахунків з працівниками за отриманими ними позичкам над величиною позик банку для робітників і службовців представляють собою іммобілізацію оборотних коштів (частина перевищення розрахунків над позичками банку, обумовлена ​​видачею позик працівникам за рахунок коштів спеціальних фондів підприємства, скорочується при вирахуванні іммобілізації з величини джерел власних коштів). У разі виявлення в ході внутрішнього аналізу іммобілізації за статтями інших дебіторів та інших активів на її величину також зменшується підсумок швидко реалізованих активів;

A3) повільно реалізовані активи - статті розділу II активу "Запаси і витрати" (за винятком "Витрат майбутніх періодів"), а також статті з розділу 1 активу балансу "Довгострокові фінансові вкладення" (зменшені на величину вкладень до статутних фондів інших підприємств) і "Розрахунки з засновниками";

А4) важкореалізовані активи - статті розділу I активу балансу "Основні засоби та інші необоротні активи", за винятком статей цього розділу, включених в попередню групу.

Оскільки з підсумку розділу I віднімається тільки частину суми, відображеної за статтею "Довгострокові фінансові вкладення", у складі важкореалізованих активів враховуються вкладення в статутні фонди інших підприємств.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати:

П1) найбільш термінові зобов'язання - до них відносяться кредиторська заборгованість (статті розділу II пасиву балансу "Розрахунки та інші пасиви"), а також позики, не погашені в строк із довідки 2 ф. № 5.

У складі найбільш термінових зобов'язань позики для робітників і службовців враховуються лише в розмірі перевищення над величиною розрахунків з працівниками за отриманими ними позичкам - це перевищення означає використання цільових позик банку не за призначенням і тому повинно бути забезпечено найбільш ліквідними активами для термінового погашення;

П2) короткострокові пасиви - короткострокові кредити і позикові кошти;

ПЗ) довгострокові пасиви - довгострокові кредити і позикові кошти;

П4) постійні пасиви - статті розділу 1 пасиву балансу "Джерела власних коштів". Для збереження балансу активу і пасиву підсумок даної групи зменшується на суму іммобілізації оборотних коштів за статтями розділу III активу і величини за статтею "Витрати майбутніх періодів" розділу II активу і збільшується на стор 725 - 750.

Для визначення ліквідності балансу слід зіставити підсумки наведених груп по активу і пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце співвідношення:

А1 ³ П1

А2 ³ П2

A3 ³ ПЗ

А4 £ П4

Виконання перших трьох нерівностей з необхідністю тягне виконання і четвертого нерівності, тому практично істотним є зіставлення підсумків перших трьох груп по активу і пасиву. Четверте нерівність носить "балансуючий" характер, і в той же час воно має глибокий економічний сенс: його виконання свідчить про дотримання мінімального умови фінансової стійкості - наявність у підприємства власних оборотних коштів.

У випадку, коли одна чи кілька нерівностей мають знак, протилежний зафіксованим в оптимальному варіанті, ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної. При цьому нестачу коштів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі, хоча компенсація при цьому має місце лише з вартісної величині, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замістити більш ліквідні.

Аналіз ліквідності балансу оформляється у вигляді таблиці (див. табл. 9.) У графах 2, 3, 5, 6 цієї таблиці дані підсумки груп активу і пасиву, обчислювані на початок і кінець звітного періоду.

Таблиця 9.

Аналіз ліквідності балансу

АКТИВ На

початок
На

кінець

ПАСИВ
На

початок
На

кінець
Платіжний

надлишок

або недолік
періоду періоду періоду періоду на початок періоду на кінець періоду
1 2 3 4 5 6 7 8
1. Найбільш ліквідні активи

771

8118
1. Найбільш термінові зобов'язання

845

21552

-76

-13434
2. Швидко реалізованих активи

5704

20286
2. Короткострокові пасиви

3600

11000

+2104

+9286
3. Повільно реалізовані активи

4151

31014
3. Довгострокові пасиви

3778

3098

+373

+27916
4. Важко реалізовані активи

5219

39942
4. Постійні пасиви

7620

63710

-2401

-23768
БАЛАНС 15845 99360 БАЛАНС 15845 99360 х х
У графах 7 і 8 представлені абсолютні величини платіжних надлишків чи недоліків на початок і кінець звітного періоду.

Зіставлення найбільш ліквідних коштів і швидко реалізованих активів з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє з'ясувати поточну ліквідність. Порівняння ж повільно реалізованих активів з довгостроковими і середньостроковими пасивами відображає перспективну ліквідність. Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність (або неплатоспроможність) підприємства на найближчий до розглянутого моменту проміжок часу.

Перспективна ліквідність являє собою прогноз платоспроможності на основі порівняння майбутніх надходжень і платежів (з яких у відповідних групах активу і пасиву представлена, звісно, ​​лише частина, тому прогноз досить наближений).

Проведений за викладеною схемою аналіз ліквідності балансу є наближеним і з тієї причини, що відповідність ступеня ліквідності активів і термінів погашення зобов'язань у пасиві намічено орієнтовно. Це обумовлено обмеженістю інформації, якою володіє аналітик, проводить зовнішній аналіз на основі бухгалтерської звітності. Для уточнення результатів аналізу потрібні тому спеціальні методи, що коректують показники представленої методики. У 20-і роки в аналітичній практиці використовувався метод нормативів знижок. За допомогою нормативів знижок здійснювався перерозподіл величин балансових статей між групами активів і пасивів відповідно з середньостатистичними оцінками ліквідності активів і термінів погашення зобов'язань.

Зіставлення підсумків першої групи по активу і пасиву, тобто А1 і П1 (терміни до 3-х місяців), відбиває співвідношення поточних платежів і надходжень.

Порівняння підсумків другої групи по активу і пасиву, тобто A2 і П2 (терміни від 3-х до 6-ти місяців), показує тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Зіставлення підсумків по активу і пасиву для третьої і четвертої груп відбиває співвідношення платежів і надходжень у відносно віддаленому майбутньому. Аналіз, проведений за даною схемою, досить повно представляє фінансовий стан з точки зору можливостей своєчасного здійснення розрахунків.

Для комплексної оцінки ліквідності балансу в цілому (l) слід використовувати загальний показник ліквідності, що обчислюється за формулою

де: A ¼, П ¼ - підсумки відповідних груп по активу і

пасиву,

a ¼ - вагові коефіцієнти.

Загальний показник ліквідності балансу показує відношення суми всіх ліквідних коштів підприємства до суми всіх платіжних зобов'язань (як короткострокових, так і довгострокових і середньострокових) за умови, що різні групи ліквідних засобів і платіжних зобов'язань входять до зазначених сум з ваговими коефіцієнтами, що враховують їх значимість з точки зору термінів надходження коштів та погашення зобов'язань. Даний показник дозволяє порівнювати баланси підприємства, що відносяться до різних звітних періодів, а також баланси різних підприємств і з'ясовувати, який баланс більш ліквідний.

6. Аналіз фінансових коефіцієнтів Фінансові коефіцієнти являють собою відносні показники фінансового стану підприємства. Вони розраховуються у вигляді відносин абсолютних показників фінансового стану або їх лінійних комбінацій. Відповідно до класифікації Н.А. Блатова, відносні показники фінансового стану поділяються на коефіцієнти розподілу та коефіцієнти координації.

Коефіцієнти розподілу застосовуються в тих випадках, коли потрібно визначити, яку частину той чи інший абсолютний показник фінансового стану становить від підсумку що включає його групи абсолютних показників.

Коефіцієнти координації використовуються для вираження відносин різних за суті абсолютних показників фінансового стану або їх лінійних комбінацій, що мають різний економічний сенс.

Аналіз фінансових коефіцієнтів полягає в порівнянні їх значень з базисними величинами, а також у вивченні їх динаміки за звітний період і за ряд років. В якості базисних величин використовуються усереднені по тимчасовому ряду значення показників даного підприємства, пов'язані з минулим сприятливим з точки зору фінансового стану періодів; середньогалузеві або средненароднохозяйственные значення показників; значення показників, розраховані за даними звітності найбільш удачливого конкурента. Крім того, в якості бази порівняння можуть служити теоретично обгрунтовані або отримані в результаті експертних опитувань величини, що характеризують оптимальні або критичні з точки зору стійкості фінансового стану значення відносних показників. Такі величини фактично виконують роль нормативів для фінансових коефіцієнтів, хоча методики їх розрахунку в залежності, наприклад, від галузі виробництва поки не створено, оскільки в даний час не устоявся і тому позбавлений повноцінної системної упорядкованості набір відносних показників, що застосовуються для аналізу фінансового стану підприємства. Найчастіше пропонується надмірна кількість показників. Для точної і повної характеристики фінансового стану підприємства та тенденцій його зміни достатньо порівняно невеликої кількості фінансових коефіцієнтів. Важливо лише, щоб кожен з цих показників відбивав найбільш суттєві сторони фінансового стану.

Система відносних фінансових коефіцієнтів з економічного глузду може бути підрозділена на ряд характерних груп:

показники оцінки рентабельності підприємства; показники оцінки ефективності управління або прибутковості продукції; показники оцінки ділової активності або капіталоотдачі; показники оцінки ринкової стійкості; показники оцінки ліквідності активів балансу як основи платоспроможності. Розглянемо основні з кожної групи фінансові коефіцієнти і проілюструємо розрахунок їх по звітності підприємства (див. табл. 1,2). Попередимо читача, що їх назви в спеціальній літературі не стандартизовані, тому важливо зрозуміти, суть показника.

1. Оцінка рентабельності підприємства

1.1. Загальна рентабельність підприємства =

1.2. Чиста рентабельність підприємства =

1.3. Чиста рентабельність власного капіталу =

чистий прибуток підприємства

1.4. Загальна рентабельність виробничих фондів =

(Розрахунок даний в табл. 3)

У російській практиці особливе значення має останній показник. Показник 1.2 характеризує економічну рентабельність усього використовуваного капіталу (власного і позикового), а показник 1.3 - фінансову рентабельність, тобто рентабельність власного капіталу. Показники рентабельності є найбільш узагальненою характеристикою ефективності господарської діяльності. На них впливають показник рентабельності продукції (його прийнято називати ефективністю управління) і показник капіталоотдачі (його прийнято називати діловою активністю). Цю залежність покажемо на прикладі чистої рентабельності підприємства (в коефіцієнтах):

Статистичні методи аналізу фінансового стану підприємства в умовах ринку

2. Оцінка ефективності управління

2.1. Чистий прибуток на 1 крб. обороту =

2.2. Прибуток від реалізації продукції на 1 руб. реалізації продукту (обігу) =

2.3. Прибуток від всієї реалізації на 1 грн. обороту =

2.4. Загальний прибуток на 1 крб. обороту =

Різниця всіх показників ефективності управління - в чисельнику формули, тобто у фінансових результатах, що відображають певний бік господарської діяльності.

3. Оцінка ділової активності

3.1. Загальна капіталовіддача (фондовіддача) =

3.2. Віддача основних виробничих засобів і нематеріальних активів =

3.3. Оборотність всіх оборотних активів =

3.4. Оборотність запасів =

3.5. Оборотність дебіторської заборгованості =

3.6. Оборотність банківських активів =

3.7. Оборот до власного капіталу =

Відносні фінансові показники можуть бути виражені як у коефіцієнтах, так і у відсотках. Показники ділової активності наочніше представляти в коефіцієнтах. У розвинутій ринковій економіці за найбільш важливими показниками ділової активності встановлюються нормативи по народному господарству в цілому і по галузях. Як правило, такі нормативи відображають середні фактичні значення цих коефіцієнтів. Так, у більшості цивілізованих ринкових країн нормативом оборотності запасів є 3 обороту, тобто приблизно 122 дня, нормативом оборотності дебіторської заборгованості - 4,9, або приблизно 73 дні. Слід зауважити, що середню вартість активів і пасивів за період, наприклад, рік, розраховують як середню хронологічну за місячними даними, якщо немає такої можливості - то за квартальними даними, а якщо в розпорядженні фінансового аналітика є лише річний баланс, то застосовується спрощений прийом: середня з суми даних на початок і кінець періоду (року).

4. Оцінка ринкової стійкості

Фінансові коефіцієнти ринкової стійкості багато в чому базуються на показниках рентабельності підприємства, ефективність управління та ділової активності. Їх слід розраховувати на певну дату складання балансів і розглядати в динаміці. Надамо можливість розрахувати ці показники читачеві за даними балансу підприємства.

4.1. Однією з найважливіших, характеристик стійкості фінансового стану підприємства, його незалежності від позикових джерел коштів є коефіцієнт автономії, рівний частці джерел коштів в загальному підсумку балансу.

Нормальне мінімальне значення коефіцієнта автономії (КА) оцінюється на рівні 0,5. Нормальне обмеження

К А ³ 0,5

означає, що всі зобов'язання підприємства можуть бути покриті його власними засобами. Виконання обмеження важливо не тільки для самого підприємства, але і для його кредиторів. Зростання коефіцієнта автономії свідчить про збільшення фінансової незалежності підприємства, зниженні ризику фінансових труднощів в майбутніх періодах. Така тенденція з точки зору кредиторів підвищує гарантованість підприємством своїх зобов'язань.

4.2. Коефіцієнт автономії доповнює коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів (КЗ / С), рівний відношенню величини зобов'язань підприємства до величини його власних коштів. Взаємозв'язок коефіцієнтів КЗ / С і КА:

звідки випливає нормальне обмеження для коефіцієнта співвідношення позикових і власних коштів:

KЗ / С £ 1.

4.3. При збереженні мінімальної фінансової стабільності підприємства коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів повинен бути обмежений зверху значенням відношення вартості мобільних коштів підприємства до вартості його іммобілізованих коштів. Цей показник називається коефіцієнтом співвідношення мобільних та іммобілізованих коштів (КМ / І) і обчислюється діленням оборотних активів (розділи II і III активу) на іммобілізовані активи (розділ I активу).

У разі наявності в розділі III активу балансу іммобілізації оборотних коштів його підсумок зменшується при розрахунку на її величину, а знаменник показника (іммобілізовані засоби) збільшується, так як відволікання мобільних засобів з обороту знижує реальна наявність власних оборотних коштів підприємства.

4.4. Досить суттєвою характеристикою стійкості фінансового стану є коефіцієнт маневреності, рівний відношенню власних оборотних коштів підприємства до загальної величини джерел власних коштів. Він показує, яка частина власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі, що дозволяє відносно вільно маневрувати цими засобами. Високі значення коефіцієнта маневреності позитивно характеризують фінансовий стан, проте будь-яких усталених у практиці нормальних значень показника не існує. Іноді в спеціальній літературі в якості оптимального розміру коефіцієнта рекомендується 0,5.

4.5. Відповідно до тієї визначальною роллю, яку відіграють для аналізу фінансової стійкості абсолютні показники забезпеченості підприємства засобами джерел формування запасів і витрат, одним з головних відносних показників стійкості фінансового стану є коефіцієнт забезпеченості власними коштами, рівний відношенню величини власних, оборотних коштів до вартості запасів і витрат підприємства (КО).

Його нормальне обмеження, одержуване на основі статистичних усереднень даних господарської практики, має наступний вигляд:

КО ³ 0,6 0,8.

4.6. Важливу характеристику структури коштів підприємства дає коефіцієнт майна виробничого призначення, рівний відношенню суми вартостей (взятих за балансом) основних засобів, капітальних вкладень, устаткування, виробничих запасів і незавершеного виробництва до підсумку балансу (КП.ІМ).

На основі даних господарської практики нормальним вважається таке обмеження показника:

КП.ІМ ³ 0,5.

У випадку зниження значення показника нижче критичної межі доцільне залучення довгострокових позикових засобів для збільшення майна виробничого призначення, якщо фінансові результати в звітному періоді не дозволяють істотно поповнити джерела власних коштів.

4.7. Для характеристики структури джерел засобів підприємства поряд з коефіцієнтами автономії, співвідношення позикових і власних коштів, маневреності слід використовувати також приватні показники, що відображають різноманітні тенденції у зміні структури окремих груп джерел. До таких показників в першу чергу відноситься коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів, що дорівнює відношенню величини довгострокових кредитів і позикових коштів до суми джерел власних коштів підприємства і довгострокових кредитів і позик.

Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів дозволяє приблизно оцінити частку позикових коштів при фінансуванні капітальних вкладень.

4.8. Коефіцієнт короткострокової заборгованості виражає частку короткострокових зобов'язань підприємства у загальній сумі зобов'язань.

4.9. Коефіцієнт автономії джерел формування запасів і витрат показує частку власних оборотних коштів у загальній сумі основних джерел формування запасів і витрат.

4.10. Коефіцієнт кредиторської заборгованості й інших пасивів виражає частку кредиторської заборгованості й інших пасивів у загальній сумі зобов'язань підприємства,

Позики для робітників і службовців у складі підсумку розділу II пасиву балансу включені лише в розмірі перевищення над розрахунками з працівниками за отриманими ними позичкам за розділом III активу балансу.

5. Оцінка ліквідності активів підприємства
Розглянутий вище загальний показник ліквідності балансу виражає здатність підприємства здійснювати розрахунки за всіма видами зобов'язань - як по найближчим, так і по віддаленим. Цей показник не дає уявлення про можливості підприємства в плані погашення саме короткострокових зобов'язань. Тому для оцінки платоспроможності підприємства використовуються три відносних показника ліквідності, різняться набором ліквідних коштів, що розглядаються в якості покриття короткострокових зобов'язань. Наведені нижче нормальні обмеження показників ліквідності отримані на основі статистичної обробки емпіричних даних, експертних опитувань, математичного моделювання і т.д. і відповідають в основному господарській практиці зарубіжних фірм. В якості орієнтирів вони можуть служити і при аналізі фінансового стану вітчизняних підприємств.

5.1. Коефіцієнт абсолютної ліквідності (К ал)

Даний коефіцієнт дорівнює відношенню величини найбільш ліквідних активів до суми найбільш термінових зобов'язань і короткострокових пасивів. Під найбільш ліквідними активами, як і при угрупованню балансових статей для аналізу ліквідності балансу, маються на увазі грошові кошти підприємства та короткострокові цінні папери. Короткострокові зобов'язання підприємства, представлені сумою найбільш термінових зобов'язань і короткострокових пасивів, включають: кредиторську заборгованість та інші пасиви (з урахуванням зауваження до коефіцієнта кредиторської заборгованості й інших пасивів; це зауваження відноситься також до коефіцієнта короткострокової заборгованості); позики, не погашені в строк; короткострокові кредити і позикові кошти.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом. Нормальне обмеження цього показника наступне:

До ал ³ 0,2 0,5.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності характеризує платоспроможність підприємства на дату складання балансу.

5.2. Для обчислення коефіцієнта критичної ліквідності (К КЛ) (інша назва - проміжний коефіцієнт покриття) до складу ліквідних коштів у чисельник відносного показника включаються дебіторська заборгованість та інші активи. Таким чином, величина ліквідних коштів у чисельнику дорівнює підсумку розділу III активу балансу за вирахуванням іммобілізації оборотних коштів за статтями даного розділу (тобто витрат, не перекритих засобами фондів і цільового фінансування, і т.д.). Коефіцієнт ліквідності відбиває прогнозовані платіжні можливості підприємства за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Оцінка нижньої нормальної межі коефіцієнта ліквідності виглядає так:

До КЛ ³ 1.

Коефіцієнт критичної ліквідності характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, рівний середньої тривалості одного обороту дебіторської заборгованості.

5.3. Нарешті, якщо до складу ліквідних коштів включаються також запаси і витрати (за вирахуванням витрат майбутніх періодів), то виходить коефіцієнт поточної ліквідності (K ТЛ), або коефіцієнт покриття. Він дорівнює відношенню вартості всіх оборотних (мобільних) коштів підприємства до величини короткострокових зобов'язань. Коефіцієнт покриття показує платіжні можливості підприємства, оцінювані за умови не тільки своєчасних розрахунків з дебіторами і сприятливою реалізації готової продукції, а й продажу разі потреби інших елементів матеріальних оборотних коштів.

Рівень коефіцієнта покриття залежить від галузі виробництва, тривалості виробничого циклу, структури запасів і витрат і ряду інших чинників. Нормальним для нього вважається обмеження

До тл ³ 2.

Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, рівний середньої тривалості одного обороту всіх оборотних коштів.

Різні показники ліквідності не тільки дають різнобічну характеристику стійкості фінансового стану підприємства при різному ступені обліку ліквідних коштів, але й відповідають інтересам різних зовнішніх користувачів аналітичної інформації. Так, для постачальників сировини і матеріалів найбільш цікавий коефіцієнт абсолютної ліквідності. Банк, що кредитує дане підприємство, більше уваги приділяє коефіцієнту критичної ліквідності. Покупці і власники акцій і облігацій підприємства у більшою мірою оцінюють фінансову стійкість підприємства за коефіцієнтом поточної ліквідності.

З розрахунків та аналізу фінансових коефіцієнтів випливає висновок, що кожна група коефіцієнтів відбиває певний бік фінансового стану підприємства. Не можна забувати, що відносні фінансові показники є лише орієнтовними індикаторами фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Сигнальним показником фінансового стану підприємства є його платоспроможність, яка характеризується абсолютними даними, розглянутими в балансі неплатежів і їх причин.

Указом Президента Російської Федерації "Про поліпшення розрахунків у господарство і підвищенні відповідальності право їх своєчасне проведення" ("Російська газета", 1993, 26 жовтня.) Відновлені в банках облік прострочених платежів, календарно-цільова черговість платежів, вводяться в обіг прості фінансові та товарні векселя з обов'язковим зазначенням термінів платежу. Першочерговими платежами за наявності неплатежів є платежі до бюджету, платежі за товари і, нарешті, позики банків.

З урахуванням готівки неплатежів, а також порушень внутрішньої фінансової дисципліни і внутрішніх неплатежів фінансовий стан підприємства може бути охарактеризований наступним ранжуванням:

абсолютна і нормальна стійкість фінансового стану характеризується відсутністю неплатежів і причин їх виникнення, тобто робота високо або нормально рентабельна, відсутні порушення внутрішньої і зовнішньої фінансової дисципліни;

нестійкий фінансовий стан характеризується наявністю порушень фінансової дисципліни (затримки в оплаті праці, використання тимчасово вільних власних коштів резервного фонду і фондів економічного стимулювання тощо), перебоями в надходженні грошей на розрахункові рахунки і платежі, нестійкою рентабельністю, невиконанням фінансового плану, в тому числі по прибутку;

кризовий фінансовий стан характеризується, крім вищевказаних ознак нестійкого фінансового стану, наявністю регулярних неплатежів, за якими кризовий стан може класифікуватися: перша ступінь (наявність прострочених позичок банкам), друга ступінь (наявність, крім того, простроченої заборгованості за товари); третій ступінь (наявність , крім того, недоїмок до бюджетів), яка межує з банкрутством.

7. Система критеріїв та методика оцінки незадовільної структури балансу неплатоспроможних підприємств Однією з категорій ринкового господарювання є банкрутство або неспроможність господарюючих суб'єктів.

Під банкрутством підприємства розуміється його нездатність фінансувати поточну операційну діяльність і погасити строкові зобов'язання. Банкрутство є наслідком розбалансованості економічного механізму відтворення капіталу підприємства, результатом неефективної цінової, інвестиційної та фінансової політики. Масового банкрутства підприємств може викликати серйозні негативні соціальні наслідки, тому в країнах ринкової економіки вироблений механізм установи та захисту підприємств від повного краху. Основними його елементами є:

правове регулювання банкрутства; наявність організаційного, економічного та нормативно-методичного забезпечення процесів прийняття рішення при реалізації актів про неспроможність (банкрутство) підприємств; заходи державної фінансової підтримки неплатоспроможним підприємствам з метою збереження перспективних товаровиробників; фінансування реорганізаційних і ліквідаційних заходів; економічний захист інтересів всіх учасників процедури банкрутства; ведення реєстру неплатоспроможних підприємств, забезпечення гласності інформації про банкрутів для широкої громадськості. Чинним в Російській Федерації порядком встановлено, що рішення про неспроможність (банкрутство) підприємств приймаються: у добровільному порядку самим підприємством; за висновком арбітражного суду; Федеральним управлінням у справах про неспроможність (банкрутство) при Держкоммайна. Підстава для прийняття рішення про неспроможність (банкрутство) підприємства є система критеріїв для визначення незадовільної структури балансу неплатоспроможних підприємств, затверджена Постановою Уряду Російської Федерації від 20 травня 1994 р. № 498.

Показниками для оцінки задовільності структури балансу підприємства є:

1) коефіцієнт поточної ліквідності, що визначається за формулою:

де: IIa - підсумок розділу II активу балансу;

IIп - підсумок розділу II пасиву балансу;

ІІІа - підсумок розділу III активу балансу;

500, 510, 730, 735, 740 - відповідні рядки пасиву балансу.

Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує ступінь загального покриття усіма оборотними коштами підприємства суми термінових зобов'язань (суми короткострокових кредитів, а також кредиторської заборгованості).

2) коефіцієнт забезпеченості власними засобами, визначається за формулою:

де: Ia - підсумок розділу I активу балансу;

Iп - підсумок розділу I пасиву балансу;

IIа - підсумок розділу II активу балансу;

ІІІа - підсумок розділу III активу балансу;

Коефіцієнт забезпеченості власними коштами характеризує наявність власних оборотних коштів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості.

3) коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності, що визначається за формулою:

де: Ктлк - значення коефіцієнтів поточної ліквідності наприкінці звітного періоду;

Ктлн - значення коефіцієнтів поточної ліквідності на початку звітного періоду;

Т - тривалість звітного періоду в місяцях;

У - період відновлення (втрати) платоспроможності.

При розрахунку коефіцієнта відновлення платоспроможності У = 6 міс.

При розрахунку коефіцієнта втрати платоспроможності У = 3 місяців.

За результатами розрахунків й отриманим значенням перерахованих показників (критеріїв) може бути прийняте одне з таких рішень:

про визнання структури балансу підприємства незадовільною, а підприємства неплатоспроможним; про наявність реальної можливості у підприємства-боржника відновити свою платоспроможність; про наявність реальної можливості втрати платоспроможності підприємством, коли воно найближчим часом не зможе виконати свої зобов'язання перед кредиторами. Прийняте рішення є підставою для підготовки пропозицій щодо надання фінансової підтримки неплатоспроможним підприємствам, їх приватизації, чи інших дій в межах повноважень Федерального управління у справах про неспроможність (банкрутство).

Підставою для визнання структури балансу підприємства незадовільною, а підприємства - неплатоспроможним, є виконання однієї з наступних умов:

коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду має значення менше 2; коефіцієнт забезпеченості власними коштами на кінець звітного періоду має значення менше 0,1. При незадовільно структурі балансу для перевірки реальної можливості в підприємства відновити свою платоспроможність розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності строком на 6 місяців. Якщо значення коефіцієнта К3 більше 1, то може бути прийнято рішення про наявність у підприємства реальної можливості відновить свою платоспроможність і рішення про визнання структури балансу незадовільною може бути відкладено на термін, обумовлений Федеральним управлінням у справах про неспроможність (банкрутство).

Результати розрахунків оформляються в таблицю 10. Однією з частих причин неплатоспроможності підприємства є заборгованість держави перед ним. Під заборгованістю держави перед підприємством розуміються не виконані в строк зобов'язання повноважного органу державної виконавчої влади Росії або суб'єкта Російської Федерації по оплаті замовлення, розміщеного на підприємстві, від виконання якого підприємство не вправі відмовитися відповідно до законодавства. Наявність заборгованості держави перед підприємством визначається на підставі довідки про структуру державної заборгованості (договорів, розпоряджень, наказів і т.д.).

На підставі поданих документів по кожному з невиконаних у строк держзобов'язань, визначаються обсяги державної заборгованості і терміни їх виникнення. При наявності державної заборгованості оцінка поточної ліквідності здійснюється за скоригованої формулою:

де: К1 * - скоригований коефіцієнт поточної ліквідності;

Pi - обсяг державної заборгованості по i-му не сповненого вчасно зобов'язанню держави;

å Pi - сумарна заборгованість;

Z - сума платежів по обслуговуванню заборгованості держави перед підприємством, що розраховується за формулою:

Z = å Pi 'ti' Si / 100/360,

де: ti - період заборгованості по i-му не сповненого вчасно зобов'язанню держави

Si - річна облікова ставка ЦБ на момент виникнення заборгованості. Датою виникнення заборгованості вважається дата оплати розміщеного державного замовлення, встановлена ​​відповідним договором або іншим документом. У разі відсутності зазначеної дати моментом виникнення державної заборгованості вважається дата закінчення виконання замовлення (або етапу робіт за держзамовленням).

Таблиця 10.

Оцінка структури балансу

Показники На початок року На момент встановлення неплатоспроможності Норма коефіцієнта Можливе рішення

(Оцінка)
1. Коефіцієнт поточної ліквідності (КТЛ) 2,39 1,82 не менше 2,0 Структура балан-
2. Коефіцієнт забезпеченості власними засобами (К °)

0,20

0,20
не менше 0,20 са незадовільна
3. Коефіцієнт відновлення платоспроможності (КЗ *) х 0,77 Більше 1,0 У підприємства найближчим часом немає реальної віз-
4. Коефіцієнт втрати платоспроможності підприємства (КЗ **) х х х можності відновити платоспроможність
Примітка:

КЗ * - розраховується у випадку, якщо хоча б один з коефіцієнтів КТЛ, Ко приймає значення, менше передбаченого критерієм;

КЗ ** - розраховується у випадку, якщо обидва коефіцієнта КТЛ, Ко приймають значення, не менше передбаченого критерієм.

За значенням скоригованого коефіцієнта поточної ліквідності визначається залежність неплатоспроможності підприємства від заборгованості держави перед ним, якщо

К1 * ³ 2.

Неплатоспроможність підприємства вважається не пов'язаної безпосередньо з заборгованістю держави перед ним, якщо:

значення скоригованого коефіцієнта поточної ліквідності нижче передбаченого критерієм, тобто

К1 * <2,

залежність неплатоспроможності підприємства від заборгованості держави перед ним визнається невстановленою.

Після прийняття рішення про визнання структури балансу незадовільною, а підприємства - неплатоспроможним у підприємства запитується додаткова інформація і проводиться поглиблений аналіз його фінансово-господарської діяльності з метою вибору варіанту проведення реорганізаційних процедур для відновлення його платоспроможності або ліквідаційних заходів.

8. Аналіз взаємозв'язку прибутку, руху оборотного капіталу і потоку грошових коштів Результати аналізу фінансових результатів мають бути узгоджені із загальною оцінкою фінансового стану підприємства, яке у більшій мірі залежить не від розмірів прибутку, а від здатності підприємства своєчасно погашати свої борги, тобто від ліквідності активів. Остання залежить від реального грошового обороту підприємства, супроводжуваного потоком грошових платежів і розрахунків, що проходять через розрахунковий та інші рахунки підприємства. Тому бажана ефективність господарської діяльності, стійкий фінансовий стан будуть досягнуті лише при достатньому і узгодженому контролі за рухом прибутку, оборотного капіталу і грошових коштів.

Основним джерелом інформації для проведення аналізу взаємозв'язку прибутку, руху оборотного капіталу та грошових коштів є баланс (ф. № 1), додаток до балансу (ф. № 5), звіт про фінансові результати та їх використання (ф. № 2). Особливістю формування інформацією цих звітах є метод нарахувань, а не касовий метод. Це означає, що отримані доходи, чи понесені витрати можуть відповідати реальному "припливу" чи "відтоку" грошових коштів на підприємстві.

У звіті може бути показано достатня величина прибутків і тоді оцінка рентабельності буде високої, хоча в той же час підприємство може відчувати гостру нестачу грошових коштів для свого фінансування. І навпаки, прибуток може бути незначною, а фінансовий стан підприємства - цілком задовільним. Показані в звітності підприємства даних про формуванні та використанні прибутку не дають повного уявлення про реальний процес руху грошових коштів. Наприклад, достатньо для підтвердження сказаного зіставити величину балансового прибутку, показаної в ф. № 2 звіту про фінансові результати та їх використання з величиною зміни коштів в балансі (стор. 270-310). Прибуток є лише одним із чинників (джерел) формування ліквідності балансу. Іншими джерелами є кредити, позики, емісія цінних паперів, вклади засновників, інші.

Тому в деяких країнах у час віддається перевагу звіту про рух грошових коштів як інструменту аналізу фінансового стану фірми. Наприклад, у США з 1988 року введено стандарт, за яким підприємства, замість составлявшегося ними до цього звіту про зміни у фінансовому становищі, повинні складати звіт про рух грошових коштів. Такий підхід дозволяє більш об'єктивно оцінити ліквідність фірми в умовах інфляції і з урахуванням того, що при складанні інших форм звітності використовується метод нарахування, тобто він передбачає відображення витрат незалежно від того, отримані чи сплачено відповідні грошові суми.

Звіт про рух грошових коштів - це документ фінансової звітності, в якому відображаються надходження, витрачання і нетто-зміни грошових коштів у ході поточної господарської діяльності, а також інвестиційної та фінансової діяльності за певний період. Ці зміни відображаються так, що дозволяють встановити взаємозв'язок між залишками грошових коштів на початок і кінець звітного періоду.

Звіт про рух грошових коштів - це звіт про зміни фінансового стану, складений на основі методу потоку грошових коштів. Він датою можливість оцінити майбутні надходження грошових коштів. проаналізувати здатність фірми погасити свою короткострокову заборгованість і виплатити дивіденди, оцінити необхідність залучення додаткових фінансових ресурсів. Даний звіт може бути складений або у формі звіту про зміни у фінансовому положенні з заміною показника "чисті оборотні активи" на показник "грошові кошти"), або за спеціальною формою, де напрямки руху грошових коштів згруповані по 3-м напрямам: господарська (операційна ) сфера, інвестиційна та фінансові сфери.

У сфері виробничо-господарської діяльності відбиваються статті, які використовуються при розрахунку чистого прибутку у звіті про прибутки та збитки. Сюди включаються такі надходження, як оплата покупцями товарів і наданих послуг, відсотки і дивіденди, сплачені іншими компаніями, надходження від реалізації необоротних активів. Відтік грошових коштів викликається такими операціями, як виплата заробітної плати, виплата відсотків по позиках, оплата продукції і послуг, витрати по сплаті податків та інші. Ці статті коригуються на надходження і витрати нараховані, але не оплачені або нараховані, але не потребують використання грошових коштів. Крім того, виключаються щоб уникнути повторного рахунку статті, що впливають на чистий прибуток, які розглядаються в розділах фінансової та інвестиційної діяльності.

Таким чином, для розрахунку приросту або зменшення грошових коштів у результаті виробничо-господарської діяльності необхідно здійснити наступні операції:

1) Розрахувати оборотні активи і короткострокові зобов'язання, виходячи з методу грошових потоків. При коригуванні статей оборотних активів слід їх приріст відняти від суми чистого прибутку, а їх зменшення за період додати до чистого прибутку. це обумовлено тим, що оцінюючи оборотні активи за методом потоку грошових коштів, ми завищуємо їх суму, тобто занижуємо прибуток. Насправді приріст оборотних коштів не тягне за собою збільшення грошових коштів в такій же мірі, що і прибутку.

При коригуванні короткострокових зобов'язань, навпаки, їх зростання варто додати до чистого прибутку, тому що цей приріст не означає відтоку грошових коштів; зменшення короткострокових зобов'язань віднімається з чистого прибутку.

2) Коригування чистого прибутку на витрати, що не вимагають виплати грошових коштів. Для цього відповідні витрати за період необхідно додати до суми чистого прибутку. Прикладом таких витрат є амортизація матеріальних необоротних активів.

3) Виключити вплив прибутків і збитків, отриманих від неординарної діяльності, таких як результати від реалізації необоротних активів і цінних паперів інших компаній. Вплив цих операцій, враховане також при розрахунку суми чистого прибутку у звіті про прибуток, елімінується щоб уникнути повторного рахунки: збитки від цих операцій слід додати до чистого прибутку, а прибутку - вилучити з суми чистого прибутку.

Інвестиційна діяльність включає в основному операції, пов'язані з змінам у необоротних активах. Це - "Реалізація і купівля нерухомості", "Продаж і купівля цінних паперів інших компаній", "Надання довгострокових позик", "Надходження коштів від погашення позик".

Фінансова сфера включає такі операції, як зміни в довгострокових зобов'язаннях фірми і власному капіталі, продаж і покупка власних акцій, випуск облігацій компанії, виплата дивідендів, погашення компанією своїх довгострокових зобов'язань. У кожному розділі окремо наводяться дані про надходження коштів та про їх витрачання за кожною статтею, на підставі чого визначається загальна зміна грошових коштів на кінець періоду як алгебраїчна сума грошових коштів на початок періоду і змін за період.

Розглянемо алгоритм роботи зі звітом про рух грошових коштів.

У розділі виробничо-господарської діяльності сума чистого прибутку коректується на наступні статті:

1) додаються до чистий прибуток: амортизація, зменшення рахунків до отримання, збільшення витрат майбутніх періодів, втрати від реалізації нематеріальних активів, збільшення заборгованості зі сплати податку.

2) віднімаються: прибуток від продажу цінних паперів, збільшення авансових виплат, збільшення МЗП (матеріально-виробничих запасів), зменшення рахунків до оплати, зменшення зобов'язань, зменшення банківського кредиту.

У розділі інвестиційної діяльності:

1) додаються: продаж цінних паперів і матеріальних необоротних активів,

2) віднімаються: купівля цінних паперів і матеріальних необоротних активів.

У сфері фінансової діяльності:

1) додаються емісія звичайних акцій.

2) віднімаються: погашення облігацій та виплата дивідендів.

На завершення аналізу виробляється розрахунок коштів на початок і кінець року, що дозволяє говорити про зміни у фінансовому становищі фірми.

Чинниками зміни прибутку є витрати, які включаються до собівартості продукції, зміна обсягу продажів у кредит, нарахування податків і дивідендів і ін

Звітна прибуток коригується також на величину поправок, не що відбивають рух грошових коштів:

а) амортизація основних засобів і нематеріальних активів;

б) втрати від реалізації основних засобів і нематеріальних активів;

в) прибуток від реалізації основних засобів;

г) витрати на науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи.

Сума коригування звітної прибутку складе величину D Р:

D Р = а + б - в - р

Разом "грошова" прибуток або реальний приплив готівки становитиме величину Д:

Д = Р + D Р

де: Д - зміна коштів по балансу;

Р - прибуток звітна за ф. № 2;

D Р - сума коригування.

Причиною розбіжності між величинами Р і Д є, як зазначалося вище, метод обліку доходів.

Важливою компонентою фінансового стану є рух обігового капіталу чи поточних активів підприємства. З обороту мобільних активів як б починається весь процес звернення капіталу, наводиться в рух весь ланцюжок господарської діяльності підприємства. Тому чинникам прискорення оборотних коштів, синхронізації руху оборотного капіталу з прибутком та грошовими коштами слід приділяти максимум уваги.

Факторами "припливу" оборотного капіталу є:

реалізація товарів, реалізація майна, зростання дебіторської заборгованості, реалізація акцій і облігацій за готівку. Факторами "відтоку" оборотного капіталу є:

закупівлі сировини і матеріалів, придбання об'єктів основних засобів, виплата заробітної плати, сплата% за кредити, збільшення резерву по сумнівних боргах, списання запасів товарно-матеріальних цінностей як втрати, нарахування на заробітну плату. Для ув'язки змін прибутку, обігового капіталу і грошових коштів необхідно виконати кілька попередніх розрахунків.

Перший розрахунок - це визначення обсягу закупівель матеріалів за звітний період:

М = Rп + D KZ,

де: М - обсяг закупівель матеріалів за звітний період;

Rп - розрахунки з постачальниками (погашена у звітному періоді кредиторська заборгованість);

D KZ - зміна залишків кредиторської заборгованості.

Другий розрахунок - це визначення суми матеріальних витрат, що включаються до собівартості продукції:

MZ = M - D Z,

де: MZ - матеріальні витрати, що включаються до собівартості продукції;

DZ - зміна залишків виробничих запасів і витрат.

Третій розрахунок - це визначення суми грошових надходжень від дебіторів:

DZ = N - D RA,

де: DZ - грошові надходження від дебіторів;

N - виручка від реалізації продукції без податку на додану вартість, акцизів і спецналога;

D RA - зміна залишків дебіторської заборгованості за звітний період.

Методику аналізу змін прибутку, обігового капіталу і грошових коштів розглянемо на прикладі наступних вихідних даних (табл. 11):

Таблиця 11.

Вихідні дані для аналізу руху грошових коштів

Показники Сума, тис. руб. Джерело інформації
Стан на початок звітного періоду
Запаси 600 ф. № 1
Дебітори 85 ф. № 1
Кредитори 160 ф. № 1
Основні засоби 1137 ф. № 1
Операції за звітний період
Реалізація 4137 ф. № 2
Розрахунки з постачальниками 438 ф. № 2
Витрати з оплати праці 1950 ф. № 2
Придбання основних засобів 889 ф. № 5
Нараховано амортизації 969 ф. № 5
Стан на кінець періоду
Запаси 653 ф. № 1
Дебітори 94 ф. № 1
Кредитори 284 ф. № 1
Основні засоби 1304 ф. № 1
Користуючись наведеними вище формулами, обчислимо:

1) обсяг закупівель матеріалів

562 = 438 + (284 - 160).

2) Обсяг матеріальних витрат, що включаються до собівартості продукції

509 = 562 + (653 - 600).

3) Грошові надходження від дебіторів

4128 = 4137 + (94 - 85).

У таблиці 12 дано результати балансування руху грошових коштів.

Таблиця 12.

Аналіз руху грошових коштів

Прибутки та збитки Оборотний капітал Грошові кошти
1. Надходження коштів:
реалізація продукції 4137 4137 -
приріст запасів - 53 -
грошові кошти - - 4128
2. Витрати:
матеріальні витрати 509 - -
закупівлі матеріалів - 562 -
оплата матеріалів - - 438
оплата праці 1950 1950 1950
придбання основних засобів - 889 889
амортизація 969 - -
3. Чисті надходження
(Витрата) коштів 709 789 851
Підсумки чистих надходжень коштів балансуються між собою наступною системою розрахунків:

789 = 709 + 969 - 889

789 = 851 + (653 - 600) + (94 - 85) - (284 - 160)

851 = 709 +969 - 889 - (653 - 600) - (94 - 85) + (284 - 160).

У розглянутому прикладі приплив обігового капіталу є результатом одержаного прибутку - 709 тис. руб. плюс нарахованої амортизації 969 тис. руб. мінус витрати на придбання основних засобів в сумі 889 тис. руб.

Чистий приплив грошових коштів у сумі 851 тис. руб. утворився в результаті сальдірованія сум припливу та відтоку коштів. Приплив коштів утворився за рахунок прибутку 709 тис. руб.), Амортизації (969 тис. крб.), Зростання кредиторської заборгованості (124 = 284 -160).

Відтік грошових коштів викликаний придбанням основних засобів (889 тис. крб.), Зростанням запасів на суму 53 тис. руб. (653-600), зростанням дебіторської заборгованості на суму 9 тис. руб. (94-85).

Висновок З виконаної курсової роботи можна зробити наступні висновки:

* Статистика фінансової діяльності підприємства вивчає якісну сторону показників у нерозривному зв'язку з якісною стороною.

* Основна цінність статистичного аналізу полягає в тому, що він дозволяє простежити вплив різних чинників на кінцевий показник або результат.

* В умовах нестабільної економіки та високої інфляції аналіз фінансового стану дещо утруднений, тому що деякі фінансові показники не завжди адекватно відображають реальний фінансовий стан підприємства. Тому аналіз динаміки деяких фінансових показників слід проводити з використанням так званих дефілюють коефіцієнтів, які розраховуються залежно від середнього індексу цін (на споживчі товари або товари виробничого призначення) у той період часу, коли розраховуються фінансові коефіцієнти. Тим самим забирається так звана інфляційна складова.

Література 1. Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу .- М.: Фінанси і статистика, 1993 .- 288 с.

2. Бухгалтерський аналіз. (Рекомендовано інститутом банківської справи). Переклад з англ. / Под ред. М.А. Гольцберга і Л.М. Хасан-Бек. Київ, 1993.-428 с.

3. Патров В.В., Ковальов В.В. Як читати баланс .- М.: Фінанси і статистика, 1993 .- 256 с.

4. Фінансовий менеджмент .- Під ред. Є.С. Стоянової .- М.: Перспектива, 1993. - 268 с.

5. Четиркін Є.М. Методи фінансових і комерційних розрахунків .- М.: Дело, 1992 .- 320 с.

6. Шеремет А.Д. та ін Методика фінансового аналізу предпріятія.-М.: Справа, 1992 .- 320 с.

7. Статистика. Курс лекцій. Л.П. Харченко, В.Г. Іонін та ін Новосибірськ, НГАЕіУ, 1997.


Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Реферат
209.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Розробка фінансового плану будівельного підприємства на основі аналізу його фінансового стану
Теоретичні основи аналізу фінансового стану підприємства
Міжнародні методики аналізу фінансового стану підприємства
Використання бухгалтерської звітності для аналізу фінансового стану підприємства
Сутність і завдання функціонально-вартісного аналізу Аналіз фінансового стану підприємства
Сутність і завдання функціонально-вартісного аналізу Аналіз фінансового стану підприємства
Теоретичні та методологічні основи комплексного аналізу та оцінки фінансового стану підприємства
Формування інформаційного масиву для аналізу фінансового стану підприємства з використанням
Аналіз та оцінка фінансового стану підприємства на основі читання та аналізу бухгалтерської звітності
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru