додати матеріал

приховати рекламу

Стандарти і добровільна сертифікація у сфері послуг

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

Кафедра «Туризм і Гостинність»
Реферат
з дисципліни:
«Стандартизація, сертифікація та ліцензування у сфері туризму»
на тему:
«Стандарти і добровільна сертифікація у сфері послуг»
2008р

Зміст
1. Закон про сертифікацію продукції і послуг
1.1 Загальні положення
1.2 Обов'язкова сертифікація
1.3 Добровільна сертифікація
1.4 Відповідальність за порушення положень цього закону
2. Стандартизація
2.1 Міжнародна стандартизація
2.2 Міжнародні стандарти сістемекологіческого менеджменту ISO 14000
3. Метрологія
Список використаної літератури

1. Закон про сертифікацію продукції і послуг
Цей Закон встановлює правові основи обов'язкової і добровільної сертифікації продукції, послуг і інших об'єктів (далі - продукція) в Російській Федерації, а також права, обов'язки і відповідальність учасників сертифікації.
1.1 Загальні положення
Стаття 1. Поняття сертифікації
Сертифікація продукції (далі - сертифікація) - процедура підтвердження відповідності, за допомогою якої незалежна від виробника (продавця, виконавця) та споживача (покупця) організація засвідчує в письмовій формі, що продукція відповідає встановленим вимогам. сертифікація здійснюється з метою: створення умов для діяльності організацій і підприємців на єдиному товарному ринку Російської Федерації, а також для участі в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі; сприяння споживачам у компетентному виборі продукції; захисту споживача від несумлінності виробника (продавця, виконавця); контролю безпеки продукції для навколишнього середовища, життя, здоров'я та майна; підтвердження показників якості продукції, заявлених виробником. сертифікація може мати обов'язковий і добровільний характер. <У ред. Федерального закону від 31 липня 1998 р. N 154-ФЗ>
Стаття 2. Законодавство Російської Федерації про сертифікації
Відносини у сфері сертифікації регулюються цим Законом та видаються відповідно до них актами законодавства Російської Федерації.
Стаття 3. Міжнародні договори
Якщо міжнародним договором Російської Федерації встановлені інші правила, ніж ті, які містяться в законодавстві Російської Федерації про сертифікацію, то застосовуються правила міжнародного договору.
Стаття 4. Повноваження спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі сертифікації <Назва дана на ред. Федерального закону від 31 липня 1998 р. N 154-ФЗ; НГР: Р9803588>
Спеціально уповноважений федеральний орган виконавчої влади в галузі сертифікації відповідно до цього Закону: формує і реалізує державну політику в галузі сертифікації, встановлює загальні правила і рекомендації з проведення сертифікації на території Російської Федерації і опубліковує офіційну інформацію про них; проводить державну реєстрацію систем сертифікації та знаків відповідності, що діють в Російській Федерації; опубліковує офіційну інформацію про діючі в Російській Федерації системах сертифікації та знаках відповідності та представляє її у встановленому порядку в міжнародні (регіональні) організації з сертифікації; готує в установленому порядку пропозиції про приєднання до міжнародних (регіональних) систем сертифікації, а також може у встановленому порядку укладати угоди з міжнародними (регіональними) організаціями про взаємне визнання результатів сертифікації; представляє в установленому порядку Російську Федерацію в міжнародних (регіональних) організаціях з питань сертифікації як національний орган Російської Федерації з сертифікації. <У ред. Федерального закону від 31 липня 1998 р. N 154-ФЗ; НГР: Р9803588>
Стаття 5. Система сертифікації
1. Система сертифікації створюється федеральними органами виконавчої влади організаціями і являє собою сукупність учасників сертифікації, що здійснюють сертифікацію за правилами встановленим у цій системі відповідно до цього Закону. У систему сертифікації можуть входити організації незалежно від форм власності, а також громадські об'єднання. У систему сертифікації можуть входити декілька систем сертифікації однорідної продукції.
2. Системи сертифікації підлягають державній реєстрації у встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі сертифікації порядку. <У ред. Федерального закону від 31 липня 1998 р. N 154-ФЗ>
Стаття 6. Сертифікат і знак відповідності
1. Сертифікат відповідності (далі - сертифікат) - документ, виданий за правилами системи сертифікації для підтвердження відповідності сертифікованої продукції встановленим вимогам. Обов'язковою складовою частиною сертифікату відповідності є сертифікат пожежної безпеки. Порядок організації та проведення сертифікації продукції та послуг у галузі пожежної безпеки визначається Державної протипожежної службою федерального органу виконавчої влади в галузі внутрішніх справ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі сертифікації. <У ред. Федерального закону від 27 грудня 1995р. N 211-ФЗ; Федерального закону від 31 липня 1998 р. N 154-ФЗ>
2. Знак відповідності - зареєстрований у встановленому порядку знак, яким за правилами, встановленими в даній системі сертифікації, підтверджується відповідність маркованої їм продукції встановленим вимогам. Порядок державної реєстрації знаків відповідності встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі сертифікації. <У ред. Федерального закону від 31 липня 1998 р. N 154-ФЗ>
3. Правила застосування знаків відповідності встановлюються конкретною системою сертифікації відповідно до правил, що встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі сертифікації. <У ред. Федерального закону від 31 липня 1998 р. N 154-ФЗ>
1.2 Обов'язкова сертифікація
Стаття 7. Обов'язкова сертифікація
1. Обов'язкова сертифікація здійснюється у випадках, передбачених законодавчими актами Російської Федерації. При обов'язкової сертифікації дію сертифіката і знака відповідності поширюється на всій території Російської Федерації.
2. Організація і проведення робіт з обов'язкової сертифікації покладаються на спеціально уповноважений державний орган виконавчої влади в галузі сертифікації, а у випадках, передбачених законодавчими актами Російської Федерації щодо окремих видів продукції, можуть бути покладені на інші федеральні органи виконавчої влади.
3. Форми обов'язкової сертифікації продукції встановлюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі сертифікації або іншими федеральними органами виконавчої влади, уповноваженими на те відповідно до цієї статті, з урахуванням сформованої міжнародної та зарубіжної практики.
4. Підтвердження відповідності може також проводитися за допомогою прийняття виробником (продавцем, виконавцем) декларації про відповідність. Декларація про відповідність є документом, в якому виробник (продавець, виконавець) засвідчує, що поставляється (продається) їм продукція відповідає встановленим вимогам. Переліки продукції, відповідність якої може бути підтверджена декларацією про відповідність, вимоги до декларації про відповідність та порядок її прийняття затверджуються Урядом Російської Федерації. Декларація про відповідність, прийнята в установленому порядку, реєструється в органі з сертифікації і має юридичну силу нарівні з сертифікатом.
5. Реклама продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, здійснюється в порядку, встановленому законодавством Російської Федерації про рекламу. <У ред. Федерального закону від 2 березня 1998 р. N 30-ФЗ; Федерального закону від 31 липня 1998 р. N 154-ФЗ>
Стаття 8. Учасники обов'язкової сертифікації
Учасниками обов'язкової сертифікації є спеціально уповноважений державний орган виконавчої влади в галузі сертифікації, інші федеральні органи виконавчої влади уповноважені проводити роботи з обов'язкової сертифікації, органи з сертифікації, випробувальні лабораторії (центри), виробники (продавці, виконавці) продукції, а також центральні органи систем сертифікації , що визначаються в необхідних випадках для організації та координації робіт у системах сертифікації однорідної продукції. Допускаються до проведення робіт з обов'язкової сертифікації організації незалежно від їх організаційно-правових форм та форм власності, якщо вони не є виробниками (продавцями, виконавцями) та споживачами (покупцями) сертифікується ними продукції, за умови їх акредитації в установленому порядку і наявності ліцензій на проведення робіт з обов'язкової сертифікації. <У ред. Федерального закону від 31 липня 1998 р. N 154-ФЗ>
Стаття 9. Правомочності федеральних органів виконавчої влади <Назва дана на ред. Федерального закону від 31 липня 1998 р. N 154-ФЗ>
Спеціально уповноважений федеральний орган виконавчої влади в галузі сертифікації та інші федеральні органи виконавчої влади, на які законодавчими актами Російської Федерації покладаються організація та проведення робіт з обов'язкової сертифікації, в межах своєї компетенції: створюють системи сертифікації однорідної продукції і встановлюють правила процедури і управління для проведення сертифікації в цих системах; здійснюють вибір способу підтвердження відповідності продукції вимогам нормативних документів (форми сертифікації); визначають центральні органи систем сертифікації; акредитують органи з сертифікації та випробувальні лабораторії (центри) і видають їм дозволи на право проведення певних видів робіт (ліцензії на провадження певних видів робіт); ведуть державний реєстр учасників і об'єктів сертифікації; встановлюють правила визнання зарубіжних сертифікатів, знаків відповідності та результатів випробувань; встановлюють правила акредитації та видачі ліцензій на проведення робіт з обов'язкової сертифікації; здійснюють державний контроль і нагляд та встановлюють порядок інспекційного контролю за дотриманням правил сертифікації і за сертифікованою продукцією; розглядають апеляції з питань сертифікації; <У ред. Федерального закону від 31 липня 1998 р. N 154-ФЗ>
Стаття 10. Обов'язки центрального органу системи сертифікації
Центральний орган системи сертифікації: організовує, координує роботу і встановлює правила процедури і управління в очолюваній ним системі сертифікації; розглядає апеляції заявників з приводу дій органів з сертифікації, випробувальних лабораторій (центрів).
Стаття 11. Обов'язки органу з сертифікації
Орган з сертифікації: проводить ідентифікацію продукції, представленої для сертифікації, відповідно до правил системи сертифікації; сертифікує продукцію, видає сертифікати та ліцензії на застосування знака відповідності; здійснює в установленому порядку інспекційний контроль за сертифікованою продукцією; призупиняє або скасовує дію виданих ним сертифікатів; надає заявнику на його вимогу необхідну інформацію в межах своєї компетенції. <У ред. Федерального закону від 31 липня 1998 р. N 154-ФЗ>
Стаття 12. Обов'язки випробувальної лабораторії (центру)
Випробувальні лабораторії (центри), акредитовані в установленому порядку, здійснюють випробування конкретної продукції або конкретні види випробувань і видають протоколи випробувань з метою сертифікації. <У ред. Федерального закону від 31 липня 1998 р. N 154-ФЗ; НГР: Р9803588>
Стаття 13. Обов'язки виробників (продавців, виконавців)
Виробники (продавці, виконавці) продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації та реалізується на території Російської Федерації, зобов'язані: реалізовувати цю продукцію тільки за наявності сертифіката, виданого або визнаного уповноваженим на те органом або декларації про відповідність, прийнятої в установленому порядку; забезпечувати відповідність реалізованої продукції вимогам нормативних документів, на відповідність яким вона була сертифікована, і маркірування її знаком відповідності у встановленому порядку; вказувати в супровідної технічної документації інформацію про сертифікат або декларації про відповідність нормативних документів яким повинна відповідати продукція, і забезпечувати доведення цієї інформації до споживача (покупця, замовника) ; призупиняти або припиняти реалізацію продукції, якщо вона не відповідає вимогам нормативних документів, на відповідність яким сертифікована або підтверджена декларацією про відповідність, після закінчення терміну дії сертифіката, декларації про відповідність або терміну придатності продукції, терміну її служби, а також у разі, якщо дія сертифіката зупинено або скасовано рішенням органу з сертифікації; забезпечувати безперешкодне виконання своїх повноважень посадовими особами органів, які здійснюють обов'язкову сертифікацію продукції і контроль за сертифікованою продукцією; сповіщати орган з сертифікації у встановленому ним порядку про зміни, внесені в технічну документацію або в технологічний процес виробництва сертифікованої продукції . <У ред. Федерального закону від 31 липня 1998 р. N 154-ФЗ; НГР: Р9803588>
Стаття 14. Умови ввезення продукції, що імпортується
1. В умовах контрактів (договорів), укладених про поставки в Російську Федерацію продукції, що підлягає відповідно до актів законодавства Російської Федерації обов'язкової сертифікації, має бути передбачено наявність сертифіката і знака відповідності, що підтверджують її відповідність встановленим вимогам. Зазначені сертифікати і знаки відповідності повинні бути видані або визнані уповноваженим на те федеральними органами виконавчої влади.
2. Сертифікати або свідоцтва про їх визнання видаються в митні органи разом з вантажною митною декларацією і є необхідними документами для отримання дозволу на ввезення продукції на територію Російської Федерації. У виняткових випадках Уряд Російської Федерації має право видавати дозволи на ввезення продукції, призначеної для виробничих потреб конкретної організації, без подання до митних органів сертифікатів або свідоцтв про визнання сертифікатів за умови подальшої сертифікації даної продукції на території Російської Федерації.
3. Порядок ввезення на територію Російської Федерації продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, встановлюється федеральним органом виконавчої влади з митної справи та спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі сертифікації відповідно до законодавчих актів Російської Федерації. <У ред. Федерального закону від 31 липня 1998 р. N 154-ФЗ; НГР: Р9803588>
Стаття 15. Державний контроль та нагляд за дотриманням правил обов'язкової сертифікації та за сертифікованою продукцією
1. Державний контроль та нагляд за дотриманням виробниками (продавцями, виконавцями), випробувальними лабораторіями (центрами), органами з сертифікації правил обов'язкової сертифікації та за сертифікованою продукцією здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі сертифікації іншими спеціально уповноваженими органами виконавчої влади в межах їх компетенції . <У ред. Федерального закону від 31 липня 1998 р. N 154-ФЗ; НГР: Р9803588>
2. Безпосередньо державний контроль і нагляд за дотриманням правил сертифікації та сертифікованою продукцією проводиться посадовими особами, які здійснюють державний контроль і нагляд за дотриманням обов'язкових вимог державних стандартів. Зазначені посадові особи здійснюють державний контроль і нагляд за дотриманням правил з сертифікації та за сертифікованою продукцією в порядку і на умовах, встановлених Законом Російської Федерації "Про стандартизацію".
Стаття 16. Фінансування робіт з сертифікації та державного контролю і нагляду
1. Обов'язковому державному фінансуванню підлягають: розробка прогнозів розвитку сертифікації, правил та рекомендацій щодо її проведення; забезпечення офіційної інформацією в галузі сертифікації; участь у роботі міжнародних (регіональних) організацій із сертифікації та проведення робіт із закордонними національними органами з сертифікації; розробка та (або) участь у розробці міжнародних (регіональних) правил та рекомендацій щодо сертифікації; розробка проектів актів законодавства у сфері сертифікації, проведення науково-дослідних та інших робіт з сертифікації, що мають загальнодержавне значення, проведення державного контролю та нагляду за дотриманням правил сертифікації та за сертифікованою продукцією; ведення Державного реєстру по сертифікації та акредитації і архівне зберігання матеріалів щодо державної реєстрації систем сертифікації та знаків відповідності; інші роботи з обов'язкової сертифікації, що визначаються законодавством Російської Федерації.
2. Оплата робіт з обов'язкової сертифікації конкретної продукції виробляється заявником у порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі сертифікації і федеральними органами виконавчої влади, на які законодавчими актами Російської Федерації покладені організація і проведення обов'язкової сертифікації, за погодженням з центральним органом виконавчої влади в області фінансів. Сума коштів, витрачених заявником на проведення обов'язкової сертифікації своєї продукції, відноситься на її собівартість. <У ред. Федерального закону від 31 липня 1998 р. N 154-ФЗ; НГР: Р9803588>
1.3 Добровільна сертифікація
Стаття 17. Добровільна сертифікація
1. Добровільна сертифікація проводиться за ініціативою заявників (виробників, продавців, виконавців) з метою підтвердження відповідності продукції вимогам стандартів, технічних умов, рецептур та інших документів, визначених заявником. Добровільна сертифікація проводиться на умовах договору між заявником та органом з сертифікації.
2. Добровільна сертифікація продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації, не може замінити обов'язкову сертифікацію такої продукції. <У ред. Федерального закону від 31 липня 1998 р. N 154-ФЗ; НГР: Р9803588>
Стаття 18. Організація добровільної сертифікації
1. Добровільна сертифікація здійснюється органами з добровільної сертифікації, які входять у систему добровільної сертифікації, утворену будь-яким юридичною особою, що зареєстрував дану систему і знак відповідності в спеціально уповноваженому федеральному органі виконавчої влади в галузі сертифікації у встановленому ним порядку. Органом з добровільної сертифікації може бути юридична особа, яка утворила систему добровільної сертифікації, а також юридична особа, яка взяла на себе функції органу з добровільної сертифікації на умовах договору з юридичною особою, що утворили цю систему. Орган з добровільної сертифікації: здійснює сертифікацію продукції, видає сертифікати, а також на умовах договору з заявником надає йому право на застосування знака відповідності; призупиняє або скасовує дію виданих сертифікатів.
2. Юридична особа, яка утворила систему добровільної сертифікації, встановлює правила проведення робіт у системі сертифікації, порядок оплати таких робіт і визначає учасників системи добровільної сертифікації.
3. Добровільна сертифікація може проводитися також в системі обов'язкової сертифікації, якщо це передбачено правилами системи обов'язкової сертифікації та за наявності в даній системі зареєстрованого у встановленому порядку знака відповідності добровільної сертифікації. <У ред. Федерального закону від 31 липня 1998 р. N 154-ФЗ; НГР: Р9803588>
Стаття 19. Права заявника
При укладанні договору на проведення сертифікації заявник має право отримати від органу з добровільної сертифікації необхідну інформацію про правила сертифікації продукції, а також визначити форму сертифікації.

1.4 Відповідальність за порушення положень цього закону
Стаття 20. Кримінальна, адміністративна або цивільно-правова відповідальність
Юридичні та фізичні особи, а також федеральні органи виконавчої влади, винні у порушенні правил обов'язкової сертифікації, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність. <У ред. Федерального закону від 31 липня 1998 р. N 154-ФЗ; НГР: Р9803588>

2. Стандартизація
Стандартизація є інструментом забезпечення якості продукції, робіт і послуг - важливого аспекту багатогранної комерційної діяльності.
Проблема якості актуальна для всіх країн незалежно від зрілості їх ринкової економіки. Щоб стати учасником світового господарства і міжнародних економічних відносин необхідно вдосконалення національної економіки з урахуванням світових досягнень і тенденцій.
Відставання національних систем стандартизації багато в чому визначило ті труднощі, які зазнають вітчизняні підприємства в умовах сучасної конкуренції не тільки на зовнішніх ринках, але і на внутрішньому.
Стандартизація грунтується на останніх досягненнях науки, техніки та практичного досвіду і визначає прогресивні, а також економічно оптимальні рішення багатьох народногосподарських, галузевих і внутрішньовиробничих завдань. Органічно об'єднуючи функціональні і прикладні науки, вона сприяє посиленню їх цілеспрямованості та якнайшвидшому впровадженню наукових досягнень у практичну діяльність.
Стандартизація створює організаційно-технічну основу виготовлення високоякісної продукції, спеціалізації і кооперування виробництва, надає йому властивості самоорганізації.
Стандарт - це зразок, еталон, модель прийняті за вихідні для зіставлення з ними інших подібних об'єктів. Як нормативно-технічний документ стандарт встановлює комплекс норм, правил, вимог до об'єкта стандартизації і затверджується компетентним органами.
Стандарт розробляється на матеріальні предмети (продукцію, еталони, зразки речовин), норми, правила та вимоги різного характеру.
Отже, перехід країни до ринкової економіки з властивою їй конкуренцією, боротьбою за довіру споживачів змушує фахівців комерції ширше використовувати методи і правила стандартизації у своїй практичній діяльності для забезпечення високої якості товарів, робіт і послуг.

2.2 Поняття стандартів та стандартизації. Система стандартів Російської Федерації

Стандартизація - діяльність, спрямована на досягнення упорядкування в певній галузі шляхом встановлення положень для загального і багаторазового застосування щодо реально існуючих або потенційних завдань. Ця діяльність виявляється у розробці, опублікуванні виконанні стандартів.
Мета стандартизації - досягнення оптимального ступеня упорядкування в тій чи іншій області за допомогою широкого і багаторазового використання встановлених положень, вимог, норм для вирішення реально існуючих, що плануються або потенційних завдань.
Аспект стандартизації - напрямок стандартизації обраного об'єкта стандартизації, що характеризує певну властивість (або групу властивостей) даного об'єкта.
Так, аспектами стандартизації конкретної продукції є:
· Терміни та визначення;
· Умовні позначення і скорочення;
· Класифікація, вимоги до головних параметрів і (або) розмірами (показниками цільового чи функціонального призначення);
· Вимоги до основних показників рівня якості (корисності);
· Вимоги до основних показників рівня економічності;
· Вимоги до комплектності продукції;
· Вимоги до методів і засобів зберігання і транспортування;
· Вимоги безпеки продукції для життя, здоров'я та майна при її виробництві, обігу та споживанні;
· Вимоги охорони навколишнього природного середовища (вимоги до екологічно небезпечних властивостей продукції при її виробництві, обігу та споживанні);
· Вимоги до правил і засобів приймання продукції;
· Вимоги до маркування продукції;
· Вимоги до упаковки продукції, транспортної та споживчої тари.
Основними результатами діяльності в галузі стандартизації повинні бути підвищення ступеня відповідності продукту (послуг), процесів їх функціональному призначенню, усуненню технічних бар'єрів у міжнародному товарообміні, сприяння науково-технічному прогресу та співробітництво в різних областях.
Стандартизація здійснюється на різних рівнях:
· Міжнародна стандартизація;
· Регіональна стандартизація;
· Національна стандартизація - в одному конкретному державі;
· Адміністративно-територіальна стандартизація.
Стандарт - нормативний документ, розроблений на основі угоди більшості зацікавлених сторін і затверджений визнаним органом (або підприємством), в якому встановлюються загальні принципи, характеристики, вимоги та методи, що стосуються певних об'єктів стандартизації, спрямованих на впорядкування та оптимізацію роботи в певній галузі.
Види стандартів:
· Державні стандарти;
· Міжнародні стандарти;
· Галузевий стандарт;
· Стандарти підприємств;
· Стандарти громадських об'єднань (науково-технічні товариства)
· (Стандарти на нові продукції і послуги);
Об'єктом стандартизації можуть бути продукція, послуги та процеси, що мають перспективу багаторазового відтворення та (або) використання. У стандартах регламентуються методи вимірювання, контролю та випробування продукції. Стандартизації підлягає і сам порядок розробки, узгодження, затвердження і реєстрації стандартів і технічних умов. Саме у стандартах встановлюються вимоги до продукції, що випускається, дотримання яких дозволяє вважати цю продукцію якісною.
Показниками стандартів є характеристики об'єктів стандартизації, виражені за допомогою умовних одиниць, позначень або понять. Показники можуть бути дані у вигляді розмірів, хімічного складу, фізичних властивостей, ваг, експлуатаційних якостей, економічності, надійності, довговічності.
В даний час сформувалася державна система стандартизації Російської Федерації (ГСС), яка регламентує процеси побудови, викладу та поширення стандартів в Російській Федерації. ГСС включає 5 основних стандартів.
Нормативні документи із стандартизації поділяються на такі різновиди:
- Державні стандарти Росії (ГОСТ);
- Галузеві стандарти (ОСТ);
- Стандарти науково-технічних та інженерних об'єднань;
- Технічні умови (ТУ);
- Стандарти підприємств.
Державні стандарти Росії містять обов'язкові та рекомендаційні вимоги. До обов'язкових належать:
- Вимоги, що забезпечують безпеку продукції для життя, здоров'я та майна громадян, її сумісність і взаємозамінність, охорону навколишнього середовища, і вимоги до методів випробувань цих показників;
- Вимоги техніки безпеки і гігієни праці з посиланням на відповідні санітарні норми і правила;
- Метрологічні норми, правила, вимоги та положення, які забезпечують достовірність і єдність вимірювань;
- Положення, які забезпечують технічну єдність під час розробки, виготовлення, експлуатації продукції.
Рекомендаційні вимоги державних стандартів Росії підлягають безумовному виконанню, якщо:
- Це передбачено відповідними законодавчими актами;
- Ці вимоги включені до договору на розробку, виготовлення і поставку продукції;
- Виробником (постачальником) продукції зроблено заяву про відповідність продукції цим стандартам.
Обов'язкові вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню органами державної виконавчої влади, всіма підприємствами, їх об'єднаннями, організаціями та громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності; на діяльність яких поширюється дія стандартів.
Галузеві стандарти розробляються на продукцію за відсутності державних стандартів Росії або в разі необхідності встановлення вимог, які перевищують або доповнюють вимоги державних стандартів. Обов'язкові вимоги галузевих стандартів підлягають безумовному виконанню підприємствами, їх об'єднаннями та організаціями, які входять в сферу управління органу, який їх затвердив.
Стандарти науково-технічних та інженерних об'єднань розробляються у разі необхідності поширення результатів фундаментальних досліджень у сфері професійних інтересів. Ці стандарти можуть використовуватися на основі добровільної домовленості.

2.1 Міжнародна стандартизація

Міжнародна стандартизація - це сукупність міжнародних організацій по стандартизації та продуктів їх діяльності - стандартів, рекомендацій, технічних звітів та іншої науково-технічної продукції. Таких організацій три: Міжнародна організація по стандартизації - ІСО (ISO), Міжнародна електротехнічна комісія - МЕК (IEC), міжнародний союз електрозв'язку - МСЕ (ITU).
Міжнародна організація по стандартизації - найбільша і авторитетна з вищеназваних. Основна її мета сформульована в Статуті ИСО: "... сприяння розвитку стандартизації в світовому масштабі для забезпечення міжнародного товарообміну і взаємодопомоги, а також для розширення співпраці в галузях інтелектуальної, наукової, технічної та економічної діяльності".
Про масштаб діяльності організації свідчать наступні факти: понад 30 тис. експертів беруть участь у технічній роботі, яка здійснюється в рамках 187 технічних комітетів, 576 підкомітетів, 2057 робочих груп. Щорічно в різних країнах світу проводяться понад 800 засідань згаданих вище технічних органів. Парк стандартів ІСО перевищує 14 тис. одиниць, щорічно публікується понад 800 нових і переглянутих стандартів.

Основні об'єкти стандартизації, кількість стандартів (у% від загального числа) характеризують діапазон інтересів організації.
Машинобудування
29%
Хімія
13%
Неметалічні матеріали
12%
Руди і метали
9%
Інформаційна техніка
8%
Сільське господарство
8%
Будівництво
4%
Спеціальна техніка
3%
Охорона здоров'я і медицина
3%
Основоположні стандарти
3%
Навколишнє середовище
3%
Упаковка і транспортування товарів
2%
Решта стандарти відносяться до охорони здоров'я та медицини, охорони навколишнього середовища, інших технічних областях. Питання інформаційної технології, мікропроцесорної техніки - це об'єкти спільних розробок ІСО / МЕК.
Основне призначення міжнародних стандартів - це створення на міжнародному рівні єдиної методичної основи для розробки нових і вдосконалення діючих систем якості та їх сертифікації.
В останні роки ІСО приділяє багато уваги стандартизації систем забезпечення якості. Практичним результатом зусиль у цих напрямках є розробка та видання міжнародних стандартів. При їх розробці ІСО враховує очікування всіх зацікавлених сторін - виробників продукції (послуг), споживачів, урядових кіл, науково-технічних та громадських організацій.
У стратегії останніх років ІСО приділяє особливу увагу торговельно-економічної діяльності, що вимагає розробки відповідних рішень в інтересах ринку, і оперативною моделі, що дозволяє в повній мірі використовувати потенціал інформаційних технологій і комунікаційних систем, враховуючи при цьому, в першу чергу інтереси країн, що розвиваються і формування глобального ринку на рівноправних умовах.
Стандарти ІСО, акумулюючі передовий науково-технічний досвід багатьох країн, націлені на забезпечення єдності вимог до продукції, що є предметом міжнародного товарообміну, включаючи взаємозамінність комплектуючих виробів, єдині методи випробувань та оцінки якості виробів.
Користувачі міжнародних стандартів ІСО - промислові та ділові кола, урядові та неурядові організації, споживачі та суспільство в цілому.
Міжнародні стандарти ISO не мають статусу обов'язкових для всіх країн-учасниць. Будь-яка країна світу вправі застосовувати чи не застосовувати їх. Вирішення питання про застосування міжнародного стандарту ІСО пов'язано в основному зі ступенем участі країни в міжнародному поділі праці і станом зовнішньої торгівлі. У російській системі стандартизації застосовуються близько половини міжнародних стандартів ІСО.
У Росії прийнятий такий порядок впровадження міжнародних стандартів:
§ пряме застосування міжнародного стандарту без включення додаткових вимог;
§ використання автентичного тексту міжнародного стандарту з додатковими вимогами, що відбивають потреби народного господарства.
За своїм змістом стандарти ІСО відрізняються тим, що лише близько 20% з них включають вимоги до конкретної продукції. Основна ж маса нормативних документів стосується вимог безпеки, взаємозамінності, технічної сумісності, методів випробувань продукції, а також інших загальних і методичних питань. Таким чином, використання більшості міжнародних стандартів ІСО припускає, що конкретні технічні вимоги до товару встановлюються у договірних відносинах.
ISO та IEC спільно розробляють керівництва ІСО / МЕК, в яких розглядаються різні аспекти діяльності з оцінки відповідності. Вміщені в цих інструкціях добровільні критерії - результат міжнародного консенсусу щодо найкращих прийомів і підходів. Їх застосування сприяє наступності і впорядкованості у справі оцінки відповідності у всьому світі і сприяють тим самим розвитку міжнародної торгівлі.
Таким чином на практиці реалізується принцип: "Єдиний стандарт, одне випробування, визнані всюди".
Хоча міжнародні стандарти розробляються на основі консенсусу та добровільного визнання закладених в них вимог, на практиці відповідність їм продукції, по суті, обов'язково, тому що є критерієм конкурентоспроможності та допуску на міжнародний ринок.
Міжнародні стандарти стали ефективним засобом усунення технічних бар'єрів в міжнародній торгівлі, оскільки набули статусу документів, що визначають науково-технічний рівень і якість виробів.
За останні п'ять років рівень використання міжнародних стандартів зріс з 15 до 35%, а в таких галузях як машинобудування, металургія, транспорт і зв'язок - перевищив 40%.
Перспективні завдання ІСО
ІСО визначила свої завдання, виділивши найбільш актуальні стратегічні напрямки робіт:
· Встановлення більш тісних зв'язків діяльності організації з ринком, що перш за все повинно відбиватися на виборі пріоритетних розробок;
· Зниження загальних і часових витрат в результаті підвищення ефективності роботи адміністративного апарату, кращого використання людських ресурсів, оптимізації робочого процесу, розвитку інформаційних технологій і телекомунікацій;
· Надання ефективного сприяння Всесвітньої торгової організації шляхом впровадження програми, орієнтованої на поступову переробку технічних умов на постачання товарів в стандарти ІСО;
· Стимулювання "самоподдерживающихся" елементів зазначеної вище програми: заохочення створення нових стандартів для промисловості, розвиток взаємовідносин із СОТ на умовах надання необхідної технічної допомоги. Зокрема, передбачається всіляко сприяти включенню вимог до продукції, що поставляється з боку держав у міжнародні стандарти ІСО, що повинно позитивно позначитися на визнання оцінки відповідності;
· Турбота про підвищення якості діяльності з національної стандартизації в країнах, що розвиваються, де головна увага приділяється вирівнювання рівнів стандартизації.
Надалі ІСО планує розширити сферу наданих технічних послуг. Нею визначено три пріоритетні можливості: сприяння прийняттю широко використовуваних промислових стандартів, розроблених за рамками ІСО, в якості міжнародних нормативних документів; виявлення першочергових потреб в стандартизації, що стосується спеціальних галузей; підвищення гнучкості планування робіт зі створення стандартів у відповідь на мінливі умови ринку і держав.
Крім того, досить швидко зростаючої областю міжнародної стандартизації як і раніше залишаються послуги, де все ширше будуть застосовуватися стандарти серії 9000.
Уряди низки великих країн передають відповідальність за розробку і впровадження стандартів, що застосовуються при державних закупівель (особливо оборонними відомствами), у приватний сектор. У зв'язку з цим ІСО вивчає можливості міжнародної стандартизації в неурядовому секторі. У перспективі буде зростати значення співпраці ІСО, МЕК і яке доповнює діяльність цих організацій і сприяє здійсненню ефективних програм стандартизації в галузі інформаційних технологій і телекомунікацій. Споживачі розглядають це співробітництво як позитивне, що сприяє ефективній роботі трьох головних організацій з міжнародної стандартизації і в наступному столітті.
2.2 Міжнародні стандарти систем екологічного менеджменту ISO 14000
Поява ISO 14000 - серії міжнародних стандартів систем екологічного менеджменту на підприємствах і в компаніях - називають однією з найбільш значних міжнародних природоохоронних ініціатив. Система стандартів ISO 14000, на відміну від багатьох інших природоохоронних стандартів, орієнтована не на кількісні параметри (обсяг викидів, концентрації речовини і т.п.) і не на технології (вимога використовувати або не використовувати певні технології, вимога використовувати "найкращу доступну технологію" ). Основним предметом ISO 14000 є система екологічного менеджменту. Типові положення цих стандартів полягають у тому, що в організації повинні бути введені і виконуватися визначені процедури, повинні бути підготовлені певні документи, повинен бути призначений відповідальний за певну область. Основний документ серії - ISO 14001 не містить ніяких "абсолютних" вимог до впливу організації на навколишнє середовище, за винятком того, що організація в спеціальному документі повинна оголосити про своє прагнення відповідати національним стандартам. Такий характер стандартів обумовлений, з одного боку, тим, що ISO 14000, як міжнародні стандарти, не повинні втручатися у сферу дій національних нормативів. З іншого боку, попередником ISO є "організаційні" підходи до якості продукції, згідно з якими ключем до досягнення якості є побудова належної організаційної структури і розподіл відповідальності за якість продукції. Система стандартів ISO 14000 також використовувала зарекомендувала себе модель міжнародних стандартів по системах контролю якості продукції (ISO 9000) відповідно до яких в даний момент сертифіковано понад 70000предпріятій і компаній по всьому світу. Перші стандарти з серії ISO 14000 були офіційно прийняті опубліковані в кінці 1996 року. Передбачається, що система стандартів буде забезпечувати зменшення негативного впливу на навколишнє середовище
1) Організація повинна виробити екологічну політику - спеціальний документ про наміри і принципи організації, який повинен бути основою для дій організації та визначення екологічних цілей і завдань (див. нижче). Екологічна політика повинна відповідати масштабу, природі та екологічним впливам, створюваним діяльністю, продуктами та послугами компанії. Екологічна політика, серед інших, повинна містити заяви про прагнення до відповідності нормативам, а також до "постійного поліпшення" системи екологічного менеджменту і до "запобігання забруднень". Документ повинен бути доведений до відома всіх співробітників організації та бути доступним громадськості.
2) Організація повинна виробити і дотримуватися процедури для визначення значущих впливів на навколишнє середовище (відзначимо, що тут і в інших місцях стандарт говорить про впливи, пов'язаних не тільки безпосередньо з діяльністю організації, але і з її продуктами і послугами). Організація повинна також систематично врахувати всі законодавчі вимоги, пов'язані з екологічними аспектами її діяльності, продуктів та послуг, а також вимоги іншої природи (наприклад, галузеві кодекси).
3) З урахуванням значущих екологічних впливів, законодавчих та інших вимог, організація повинна виробити екологічні цілі і завдання. Цілі і завдання повинні бути по можливості кількісними. Вони повинні бути засновані на екологічній політиці ("включаючи усвідомлення необхідності або прихильність запобігання забруднень"), та визначено для кожної функції (сфери діяльності) та рівня організації. При їх формулюванні повинні також братися до уваги погляди "зацікавлених сторін" (під якими розуміються будь-які групи та громадяни, чиї інтереси зачіпаються екологічними аспектами діяльності підприємства, або стурбовані цими аспектами).
4) Для досягнення поставлених цілей організація повинна виробити програму екологічного менеджменту. Програма повинна визначати відповідальних, засоби і строки для досягнення цілей і завдань.
5) В організації повинна бути визначена відповідна структура відповідальності. Для забезпечення роботи цієї системи повинні бути виділені достатні людські, технологічні та фінансові ресурси. Повинен бути призначений відповідальний за роботу системи екологічного менеджменту на рівні організації, в обов'язки якого має входити періодично доповідати керівництву про роботу EMS.
6) Повинен виконуватися ряд вимог з навчання персоналу, а також щодо підготовки до позаштатних ситуацій.
7) Організація повинна здійснювати моніторинг або вимірювання основних параметрів тієї діяльності, яка може справити значний вплив на навколишнє середовище. Повинні бути встановлені процедури для періодичної перевірки відповідності чинним законодавчим та іншим вимогам.
8) Повинен проводитись періодичний аудит системи екологічного менеджменту з метою з'ясування, чи відповідає вона критеріям, встановленим організацією, а також вимогам стандарту ISO 14001, впроваджена чи і чи працює вона належним чином. Аудит може проводитися як самою компанією, так і зовнішньою стороною. Результати аудиту доповідаються керівництву компанії.
9) Керівництво організації повинне періодично розглядати роботу системи екологічного менеджменту з точки зору її адекватності та ефективності. Обов'язково має розглядатися питання про необхідні зміни в екологічній політиці, цілях та інших елементах EMS. При цьому повинні братися до уваги результати аудиту, що змінилися обставини і прагнення до "постійного поліпшення". Взагалі, в основі вимог стандарту лежить відкритий цикл "план - здійснення - перевірка - перегляд плану".
Стандартом мається на увазі, що система екологічного менеджменту інтегрована з загальною системою управління організацією. Стандарт не вимагає, щоб особи, відповідальні за роботу EMS, не мали інших обов'язків, або щоб документи, пов'язані з екологічним менеджментом були виділені в спеціальну систему документообігу.
Навіщо стандарти ISO 14000 потрібні підприємствам
Стандарти ISO 14000 є "добровільними". Вони не замінюють законодавчих вимог, а забезпечують систему визначення того, яким чином компанія впливає на навколишнє середовище і як виконуються вимоги законодавства.
Організація може використовувати стандарти ISO 14000 для внутрішніх потреб, наприклад, як модель EMS або формат внутрішнього аудиту системи екологічного менеджменту. Передбачається, що створення такої системи дає організації ефективний інструмент, за допомогою якого вона може управляти всією сукупністю своїх впливів на навколишнє середовище і приводити свою діяльність у відповідність з різноманітними вимогами. Стандарти можуть використовуватися і для зовнішніх потреб - щоб продемонструвати клієнтам та громадськості відповідність системи екологічного менеджменту сучасним вимогам. Нарешті, організація може отримати формальну сертифікацію від третьої (незалежної) сторони. Як можна припускати з досвіду стандартів ISO 9000, саме прагнення отримати формальну реєстрацію, мабуть, буде рушійною силою впровадження систем екологічного менеджменту, відповідних стандартам.
Незважаючи на добровільність стандартів, за словами голови ISO / TC 207 (технічної комісії, яка розробляє ISO) Джима Діксона через 10 років від 90 до 100 відсотків великих компаній, включаючи транснаціональні компанії будуть сертифіковані відповідно до ISO 14000, тобто отримають свідоцтво "третьої сторони "про те, що ті чи інші аспекти їх діяльності відповідають цим стандартам. Підприємства можуть захотіти отримати сертифікацію по ISO 14000 в першу чергу тому, що така сертифікація (або реєстрація за термінологією ISO) буде одним з неодмінних умов маркетингу продукції на міжнародних ринках (наприклад, нещодавно ЄЕС оголосило про свій намір допускати на ринок країн Співдружності тільки ISO -сертифіковані компанії).
Серед інших причин, за якими підприємству може знадобитися сертифікація або впровадження EMS, можна назвати такі, як:
· Поліпшення образу фірми в галузі виконання природоохоронних вимог (в т.ч. природоохоронного законодавства);
· Економія енергії і ресурсів, у тому числі спрямованих на природоохоронні заходи, за рахунок більш ефективного управління ними;
· Збільшення оціночної вартості основних фондів підприємства;
· Бажання завоювати ринки "зелених" продуктів;
· Поліпшення системи управління підприємством;
· Інтерес у залученні висококваліфікованої робочої сили.
За задумом ISO, система сертифікації має створюватися на національному рівні. Судячи з досвіду таких країн, як Канада, провідну роль у процесі створення національної інфраструктури сертифікації відіграють національні агентства по стандартизації, такі як Держстандарт, а також Торгово-промислові палати, союзи підприємців тощо
Очікується, що стандартний процес реєстрації буде займати від 12 до 18 місяців, приблизно стільки ж часу, скільки займає впровадження на підприємстві системи екологічного менеджменту.
Оскільки вимоги ISO 14000 в чому перетинаються з ISO 9000, можлива полегшена сертифікація підприємств, які вже мають ISO 9000. Надалі передбачається можливість "подвійна" сертифікація для зменшення загальної вартості. "Сертифікація в рамках ISO 9000 - це 70% роботи з сертифікації в рамках ISO 14000", стверджує одна з консультаційних фірм.
Ситуація в Росії
Отримання сертифікації в системі ISO 14000 може виявитися необхідним для російських підприємств, що працюють або планують збут продукції на зовнішніх ринках. Оскільки на даний момент національна інфраструктура сертифікації знаходиться на початковій стадії розвитку, то такі підприємства схильні запрошувати іноземних аудиторів. Крім дорожнечі надаваних послуг закордонні аудитори часто незнайомі з вимогами російського екологічного законодавства.
Тому в найближчому майбутньому представляється доцільним зробити наступні кроки:
· Популяризація ISO 14000, в тому числі через публікацію російськомовного тексту стандартів;
· Популяризація основних принципів екологічного аудиту промислових підприємств;
· Підготовка фахівців-аудиторів;
· Розвиток нормативної бази з аудиту навколишнього середовища;
· Впровадження національної системи екологічної сертифікації та маркування продукції, а в якості першого кроку - офіційне визнання певних систем екологічного маркування імпортної продукції.
4. Стандартизація: місце і роль у системі технічного регулювання
Важливість і необхідність стандартизації Російська держава зрозуміло ще в 1900 році, коли спробувало стандартизувати зернові в частині торгової класифікації, проводило роботи з уніфікації озброєнь, вводило норми проектування електротехнічних виробів.
Хоча зараз всі основні елементи технічного регулювання - технічні регламенти, стандарти, процедури підтвердження відповідності, акредитація, контроль і нагляд - у тому чи іншому вигляді є в Російській Федерації, вони вимагають суттєвого доопрацювання, ще й тому, що створюють необгрунтовані і надлишкові бар'єри в торгівлі .
В кінці 2002р. У Росії був прийнятий Федеральний закон "Про технічне регулювання", який регулює відносини, що виникають при розробці, прийнятті, застосуванні та виконанні обов'язкових вимог до продукції, процесів виробництва, експлуатації, зберігання, перевезення, реалізації та утилізації. Федеральним законом введені:
§ поняття і принципи технічного регулювання;
§ поняття, зміст і застосування технічного регламенту, цілі прийняття і види технічних регламентів, порядок розробки, прийняття, зміни та скасування технічних регламентів;
§ цілі, принципи стандартизації, а також документи в галузі стандартизації та правила їх розробки;
§ цілі, принципи і форми підтвердження відповідності;
§ положення в галузі акредитації органів з сертифікації та випробувальних лабораторій;
§ положення про державний контроль (нагляд) за дотриманням вимог технічних регламентів;
§ відповідальність, обов'язки та права сторін при виявленні порушень вимог технічних регламентів;
§ положення про федеральний інформаційному фонді технічних регламентів і стандартів;
§ положення про фінансування в області технічного регулювання.
Стандартизація в якості одного з елементів технічного регулювання в умовах ринкової економіки може забезпечити внесок в економічне зростання, що перевищує відповідні показники від впровадження патентів та ліцензій. Так, за дослідженнями німецьких експертів, третина щорічного економічного зростання Німеччини за 1960-1990 рр.. (Близько 30 млрд. марок) ставилася до ефекту застосування стандартів
При розробці технічних регламентів необхідно використовувати досвід країн Європейського Союзу, який практично перестав включати конкретні технічні вимоги до директив ЄС, а використовує принцип нового підходу, який передбачає зазначення в директиві тільки істотних вимог. Конкретні вимоги і методи випробувань встановлюються в національних стандартах, спрямованих на підтвердження відповідності директиві. Стандарти приймаються на основі консенсусу всіх зацікавлених сторін в рамках погоджувальної наради представників міністерств і відомств, підприємств-виробників, саморегулівних організацій, наукових організацій - технічних комітетів з стандартизації.

Висновок

Удосконалення системи стандартизації, застосування міжнародних стандартів - непогана передумова для створення підприємством систем забезпечення якості, здатних значно підвищити конкурентоспроможність вітчизняної продукції.
Хоча міжнародні рекомендації по стандартизації не є обов'язковими для всіх держав, проте відповідність продукції нормам міжнародних стандартів визначає її вартість і конкурентоспроможність на міжнародному ринку. Застосування міжнародних стандартів якості відкриває великі можливості для виходу російських підприємств на міжнародний ринок.
Стандартизація є ключовим чинником підтримки ряду напрямів державної політики, таких як конкуренція, впровадження інновацій, усунення торговельних бар'єрів, розширення торгівлі, захист інтересів споживачів, захист навколишнього середовища та багатьох інших напрямків.
Стандартизація, поєднується з законодавством, сприяє більш ефективному технічному регулюванню на державному рівні.
Міжнародна стандартизація дозволяє заощадити час і кошти необхідні для розробки національних стандартів. Таким чином, розвиток міжнародної стандартизації зумовлює розвиток світової торгівлі.

3. Метрологія
Метрологія - наука про вимірювання фізичних величин, методи та засоби забезпечення їх єдності та способи досягнення необхідної точності. Основні завдання метрології (ГОСТ 16263-70) - встановлення одиниць фізичних величин, державних еталонів та зразкових засобів вимірювань, розробка теорії, методів і засобів вимірювань і контролю, забезпечення єдності вимірювань і однакових засобів вимірювань, розробка методів оцінки похибок, стану засобів вимірювання та контролю , а також передачі розмірів одиниць від еталонів або зразкових засобів вимірювань робочих засобів вимірювань. Вимірювання фізичної величини виконують досвідченим шляхом за допомогою технічних засобів, і при контролі визначають відповідність дійсного значення фізичної величини встановлених значень. Прикладом контрольних засобів є калібри, шаблони, пристрої з електроконтактними перетворювачами.
МЕТОДИ ВИМІРЮВАНЬ
При вимірах використовують різноманітні методи (ГОСТ 16263-70), що представляють собою сукупність прийомів використання різних фізичних принципів і засобів. При прямих вимірюваннях значення фізичної величини знаходять з досвідчених даних, при непрямих - на підставі відомої залежності від величин, що піддаються прямим вимірам. Абсолютні вимірювання засновані на прямих вимірах основних величин і використанні значень фізичних констант. При відносних вимірах величину порівнюють з однойменної, що грає роль одиниці або прийнятої за вихідну. Прикладом відносного виміру є вимірювання діаметра обертається деталі по числу обертів стикається з нею атестованого ролика.
При методі безпосередньої оцінки значення фізичної величини визначають безпосередньо по відлікового пристрою приладу прямої дії, при методі порівняння з мірою вимірювану величину порівнюють з мірою. Наприклад, за допомогою гир врівноважують на важільних терезах вимірювану масу деталі. Різновидом методу порівняння з мірою є метод протиставлення, при якому вимірювана величина і величина, відтворена мірою, одночасно впливають на прилад порівняння, що дозволяє встановити співвідношення між цими величинами (наприклад, вимір опору за мостовою схемою з включенням в діагональ мосту показує приладу). При диференціальному методі вимірювану величину порівнюють з відомою величиною, що відтворюється мірою. Цим методом, наприклад, визначають відхилення контрольованого діаметра деталі на оптіметри після його налаштування на нуль по блоку кінцевих мір довжини. Нульовий метод - також різновид методу порівняння з мірою, при якому результуючий ефект впливу величин на прилад порівняння доводять до нуля. Подібним методом вимірюють електричний опір за схемою моста з повним його зрівноважуванням. При методі збігів різниця між вимірюваною величиною і величиною, що відтворюється мірою, визначають використовуючи збіги відміток шкал або періодичних сигналів. Поелементний метод характеризується вимірюванням кожного параметра виробу окремо. Комплексний метод характеризується вимірюванням сумарного показника якості, на який впливають окремі його складові (наприклад, вимір радіального биття циліндричної деталі, на яку впливають ексцентриситет, овальність і ін; контроль положення профілю граничним контурах і т. п.).

Список використаної літератури
1. "Стандартизація і управління якістю продукції", підручник для вузів / В.А. Швандар, В.П. Панов, Є.М. Купряков и др. - М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2005.
2. "Метрологія, стандартизація та технічні засоби вимірювань", Тартовскій Д.Ф., Ястребов А.С., - М.: Вищ. Шк., 2006.
3. "Товарознавство продовольчих товарів", Кругляков Г.Н., Круглякова Г.В., - Ростов н / Д: видавничий центр "Март", 2001.
4. "Сертифікація: навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів", М.: ЛОГОС, 2004.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Спорт і туризм | Реферат | 118,4кб. | скачати

Схожі роботи:
Добровільна сертифікація послуг громадського харчування
Добровільна сертифікація
Обов`язкова і добровільна сертифікація
Сертифікація послуг та сертифікація продукції
Стандарти якості сертифікація продукції та товарів
Сертифікація послуг на транспорті
Інновації у сфері виробництва послуг Організація і управління сфери послуг охорони здоров`я
Сертифікація послуг на залізничному транспорті
Сертифікація послуг з технічного обслуговування і ремонту автотранспортних засобів
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru