Спеціалізація виробництва

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

План
Введення
1. Поняття спеціалізації виробництва
2. Види з пеціалізаціі виробництва
3. Цілі і характер із пеціалізаціі виробництва
4. Рівень спеціалізації виробництва
5. Економічна ефективність спеціалізації виробництва
6.Спеціалізація виробництва галузі машинобудування для текстильної та легкої промисловості
Висновок
Список літератури

Введення
Будь-яка галузь виникає і функціонує у відповідності з законом поділу та усуспільнення праці. Сам закон поділу та усуспільнення праці конкретно проявляється у сфері виробництва через форми організації суспільного виробництва - спеціалізацію, концентрацію, кооперацію і комбінування виробництва. Кожна з них - самостійна форма організації виробництва, хоча вони тісно взаємопов'язані і взаємозумовлені.
На першому етапі розвитку суспільного виробництва (а будь-яке виробництво в ринку носить суспільний характер незалежно від форми власності і господарювання) спеціалізація виробництва в постадійне або подетальної формі створює умови для високопродуктивної праці і зростання масштабу виробництва. Така спеціалізація виробництва також створює передумови для застосування техніки, що ще більше збільшує масштаби виробництва, тобто концентрацію виробництва.
Концентрований і спеціалізоване виробництво в міру економічної доцільності формує нові галузі, профілюючі на виготовленні окремих деталей, вузлів, стадій загального готового продукту. А це передбачає виникнення специфічних кооперованих зв'язків між ними для складання, остаточного виготовлення готового продукту, придатного до самостійного споживання. На деякому етапі розвитку спеціалізації, під впливом науково-технічного прогресу і розміщення продуктивних сил стає економічно вигідним і доцільним злиття в рамках одного підприємства технологічно і економічно взаємопов'язаних виробництв, тобто поява комбінування виробництва.
Це новий етап усуспільнення праці. При цьому комбінування не лише не протиставляється спеціалізації, а навпаки, розвиває її на більш високій основі. Спеціалізація виробництва відіграє важливу роль для економічної ефективності підприємства і економіки в цілому.

1. Поняття спеціалізації виробництва
Спеціалізація виробництва, форма суспільного поділу праці, що виражається в поділі старих і формуванні нових галузей виробництва, а також в розподілі праці всередині галузей.
Спеціалізація виробництва проявляється посиленням суспільного характеру виробництва. Науково-технічний прогрес і зростання масштабів виробництва - найважливіші чинники поглиблення спеціалізації.
Спеціалізація виробництва характерна для всіх галузей матеріального виробництва, а також невиробничої сфери.
Найбільш розвинена спеціалізація в промисловій галузі. Галузь у структурі економіці - це сукупність підприємств, що характеризуються єдністю економічного призначення вироблюваної продукції, однорідністю споживаних матеріалів, спільністю технологічної бази і технологічних процесів, особливим професійним складом кадрів, специфічними умовами праці. Приклад: металургійна галузь промисловості, машинобудівна, хімічна, автомобільна, електронна. Збільшення числа особливих, самостійних галузей промисловості означає відокремлення виробництв різнорідних продуктів і скорочення номенклатури однорідної продукції при збільшенні масштабів її виробництва на підприємствах, що утворюють в сукупності ту чи іншу галузь. З усіх характерних ознак спеціалізації галузі і підприємства головним є рід, що випускається. Найбільш узагальнюючим показником корінних змін, які відбулися в спеціалізації промисловості, є зростання числа її особливих, самостійних галузей, багато з яких, у свою чергу, включають підгалузі і виробництва. Спеціалізація галузей доповнюється спеціалізацією підприємств всередині кожної галузі на випуску конструктивно і технологічно однорідної продукції.

2. Види з пеціалізаціі виробництва
Збільшення числа особливих, самостійних галузей промисловості відбувається не тільки в результаті відокремлення виробництв різнорідних готових продуктів, але й окремих деталей і частин готових продуктів і окремих операцій технологічного процесу їх виготовлення. У залежності від того, яка з цих груп виробництв виділяється в самостійну галузь, розрізняються три основних види з пеціалізація виробництва: предметна, подетально, технологічна (стадійна).
Прикладами предметної спеціалізації служать автомобільні і тракторні заводи, взуттєві і швейні фабрики, що випускають закінчені обробкою готові продукти певного роду. При предметній формі спеціалізації підприємства галузі зосереджують свою діяльність на окремих предметах, придатних до самостійного споживання - хліб, вино, масло, машини, меблі та ін На основі предметної форми спеціалізації в основному сформувались галузі харчової, машинобудівної, меблевої промисловості - цукрова, кондитерська, верстатобудівна, автомобільна та ін
Приклади подетальної спеціалізації - заводи шарикопідшипників, автомобільних поршнів, кріпильних металовиробів, будівельних деталей та інші підприємства, що випускають деталі і вузли. При Подетальна (повузлової) формі спеціалізації підприємства галузі зосереджують свою діяльність на виробництво окремих деталей або вузлів готового продукту, придатного до самостійного споживання. Подетальна (повузлова) форма спеціалізації застосовується і досить розвинена в галузях промисловості, які виробляють конструктивно-складну продукцію - машинобудування, приладобудування, автомобільна, інструментальна промисловість.
Технологічна (повузлова) форма спеціалізації передбачає зосередження діяльності підприємств на виробництві однієї або кількох фаз виробництва готового продукту, придатного до самостійного споживання. Ця форма спеціалізації дозволяє раціональніше розосередити галузі промисловості, наближаючи одних до джерел сировини, інших - до районів споживання.
Класичним прикладом технологічної (постадійне) спеціалізації може служити видобуток і виробництво на окремих підприємствах галузі руди (видобуток і збагачення), чавуну з руди, сталі з чавуну, прокату із сталі, машин з прокату або болванок. У харчовій промисловості технологічна (постадійне) форма спеціалізації дуже розвинена: сахаропесочние і цукро підприємства відповідних галузей; первинне, вторинне виноробство та підприємства з розливу готового вина;
виробництво зерна - зберігання і обробка зерна на елеваторах - борошно - хліб, макарони, кондитерські вироби та ін
Технологічна форма спеціалізації в промисловості забезпечує істотну економію коштів на транспорті, але в умовах первісного ринку вона дещо ослабла. Адже на цій стадії ринку кожен господарюючий суб'єкт шукає максимум прибутку. А це досягається зосередженням у себе всіх можливих переділів.
Найбільшого поширення в промисловості отримала предметна спеціалізація. Слабше розвивалася подетальная і технологічна спеціалізація. У машинобудуванні подетальная спеціалізація розвивається в автомобілебудуванні, тракторобудуванні, авіаційної промисловості.
Перетворення предметно спеціалізованих заводів у підприємства складального типу передбачає створення широкої мережі подетально і технологічно спеціалізованих підприємств, що є основною передумовою розширення виробництв, зв'язків - кооперування.

3. Цілі і характер із пеціалізаціі виробництва
Цілі і характер із пеціалізаціі виробництва залежать від способу виробництва. При капіталізмі в міру розвитку техніки і зміни структури виробництва збільшується число особливих, самостійних галузей промисловості. У ряді капіталістичних країн значного поширення набули також подетальная і технологічна спеціалізація. В автомобільній, електротехнічній і радіопромисловості США головні фірми використовують широку мережу спеціалізованих заводів-суміжників, які виробляють окремі агрегати і деталі.
Матеріальна основа з пеціалізаціі виробництва - диференціація знарядь праці. Розвиток з пеціалізаціі виробництва відбувається в тісній взаємодії з формуванням спеціальної технології, зростаючим різноманітністю предметів праці, збільшенням масштабів виробництва та асортименту виробів, стандартизацією виробів і уніфікацією деталей, зміною професійного розподілу праці.
Зосередження випуску продукції на спеціалізованих підприємствах дозволяє повніше, ніж на підприємствах універсального типу, використовувати спеціальні високопродуктивні машини і обладнання. Розвиток з пеціалізаціі виробництва - важлива умова швидкого зростання і вдосконалення виробництва. Економічні переваги спеціалізованих підприємств, що випускають великосерійних і масову однорідну продукцію, що застосовують високопродуктивне спеціалізоване обладнання, прогресивну технологію і передові форми організації виробництва і праці, виражаються в поліпшенні використання знарядь праці і матеріальних ресурсів, підвищення кваліфікації та продуктивності праці працівників, зниження собівартості і зростання рентабельності, економії капіталовкладень.

4. Рівень спеціалізації виробництва
Процес спеціалізації має певний рівень. Рівень спеціалізації виробництва характеризується для різних її форм і різноманітних поєднань наступними показниками.
1. Питома вага виробленої продукції спеціалізованими підприємствами в загальному обсязі виробництва продукції галузі:

2. Питома вага спеціалізованих підприємств у загальній кількості підприємств галузі.
3. Кількість вироблених видів продукції на підприємстві галузі (номенклатура).
4. Кількість і частка технологічно однорідних груп продукції в загальному обсязі виробництва.
5. Питома вага спеціалізованого обладнання в загальному парку машин.
5. Економічна ефективність спеціалізації виробництва
Економічна ефективність спеціалізації вельми висока. Досягнення сучасної промисловості багато в чому забезпечені спеціалізацією виробництва. Економічна ефективність при спеціалізації виробництва досягається використанням високопродуктивного і економічного спеціалізованого обладнання, істотним зниженням втрат робочого часу через відсутність або мінімуму переналагоджень, роботою висококваліфікованих спеціалізованих кадрів, які забезпечують високу продуктивність праці на спеціалізованих операціях.
Так, на спеціалізованих інструментальних підприємствах вартість інструментів, метизів в кілька разів дешевше, а продуктивність праці набагато вище, ніж їх виробництво на кожному машинобудівному або іншому універсальному підприємстві. Те ж саме можна сказати про розфасувальні підприємствах харчової промисловості.
Значним підвищенням економічної ефективності супроводжується укрупнення і спеціалізація міжгалузевих виробництв.
Середня собівартість виробництва на спеціалізованих підприємствах нижче, ніж на неспеціалізованих: 1 т чавунного литва на 40-60%, 1 т поковок і штампувань - на 30-40%. Проте при надмірній спеціалізації підприємств в тій чи іншій галузі промисловості розширюються межі постачань готової продукції з кожного з цих підприємств, збільшуються відстані по її перевезення до споживачів і транспортні витрати, що підвищує собівартість продукції.
6. Спеціалізація виробництва галузі машинобудування для текстильної та легкої промисловості
Основною метою машинобудування для текстильної та легкої промисловості є задоволення потреби вітчизняних підприємств технологічним обладнанням, здатним виробляти продукцію для забезпечення життєдіяльності населення Росії та суміжних галузей економіки. Розвиток текстильної та легкої промисловості країни неможливо без зміцнення вітчизняної машинобудівної бази, яка десятиліттями надійно забезпечувала формування левової частки парку технологічного обладнання галузі.
Спеціалізовані підприємства машинобудування для текстильної та легкої промисловості своєму розпорядженні значний парком металообробного обладнання, який перевищував 50 тис. одиниць. Однак у період 1992-2000 рр.. через нестачу фінансових коштів оновлення парку обладнання практично не здійснювалося, в результаті чого віковий склад його значно погіршився.
За рахунок власного виробництва в Росії задовольнялися практично всі потреби країни у масових видах текстильної техніки: чесальних і стрічкових машинах для бавовни, прядильних машинах, ткацьких верстатах і деяких інших типах обладнання. В даний час виробнича база вітчизняного машинобудування для текстильної та легкої промисловості налічує близько 60 спеціалізованих заводів.
Але економічна криза вплинула на структуру виробництва російського машинобудування. В умовах падіння попиту на технологічне устаткування для текстильної та легкої промисловості чимало машинобудівних підприємств (у тому числі такі великі, як ВАТ «Пензтекстільмаш», ВАТ «Пензмаш», ВАТ «Івчесмаш», Орловський завод ім. Медведєва та ін) були змушені освоювати випуск продукції, невластивої раніше профілем їх спеціалізації.
Лише невелика частина підприємств - ВАТ «Коломнатекмаш», АТ «Колір», Грибановський машзавод, ВАТ «Орелтекмаш», ВАТ «Костроматекстільмаш» і деякі інші - зуміли зберегти досить високу частку технологічного устаткування для текстильної та легкої промисловості в загальному обсязі виробництва.
Таким чином, можна констатувати, по-перше, що рівень предметної спеціалізації машинобудівних підприємств за останнє десятиліття значно знизився, по-друге, відбулася зміна самої структури виробництва, яке полягає в зниженні частки випуску машин і збільшенні питомої ваги запасних частин.
Найважливішим фактором, що визначає розвиток вітчизняного машинобудування для текстильної та легкої промисловості, є потреба в технологічному обладнанні для всіх підгалузей і виробництв.
Проблема спеціалізації підприємств з випуску устаткування для текстильної та легкої промисловості завжди була актуальною і перш дозволялася шляхом концентрації виробництва конструктивно подібних або різних типів машин для однієї-двох підгалузей. Але з припиненням виробництва деяких типів обладнання в колишніх республіках Союзу РСР, розривом інтеграційних зв'язків з державами-членами канув у небуття РЕВ питання освоєння виробництва ряду масових типів машин на російських заводах встав з особливою гостротою.
При вирішенні питання про спеціалізацію машинобудівних підприємств необхідно враховувати ряд факторів, найбільш важливими серед яких є наступні:
- Досвід виробництва подібних машин;
- Конструктивно-технологічна подоба знову освоюваної техніки тієї, яка випускається на підприємстві в даний час;
- Наявність виробничих потужностей для освоєння нової продукції;
- Наявність кадрів, які мають досвід освоєння і виробництва машин для текстильної та легкої промисловості.
Розвиток машинобудування для текстильної промисловості в умовах кризи породило ряд серйозних проблем, що перешкоджають подальшому ефективному функціонуванню галузі:
- Різке падіння платоспроможного попиту на технологічне устаткування з боку підприємств текстильної та легкої промисловості і деяких інших сфер народного господарства;
- Припинення виробництва частини раніше випускалася номенклатури технологічного обладнання;
- Припинення нормального процесу оновлення основних фондів підприємств текстильної та легкої промисловості та різкого «постаріння» парку металообробного обладнання машинобудування для текстильної та легкої промисловості;
- Недостатнє впровадження нових технологічних процесів на підприємствах машинобудування для текстильної та легкої промисловості;
- Серйозне ослаблення науково-дослідної та проектно-конструкторської бази галузі, що стало наслідком катастрофічного скорочення обсягу фінансування цих організацій, у тому числі і майже повного припинення державної підтримки.
Відродження вітчизняного машинобудування, в тому числі і для текстильної та легкої промисловості, почалося після серпневого дефолту 1998 р., що призвів до різкого підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції за параметром ціна-якість.
Період 2006-2010 рр.. буде часом різкого збільшення обсягів виробництва техніки для текстильної та легкої промисловості на базі освоєння знову створеного устаткування за технічним рівнем відповідає вимогам вітчизняних споживачів і досягненням світового машинобудування. Модернізація технологічного обладнання стане другим джерелом підвищення технічного рівня активної частини основних фондів підприємств-споживачів техніки.

Висновок
Таким чином, спеціалізація виробництва - це зосередження діяльності підприємства галузі на випуск обмеженої номенклатури виробів чи технологічно однорідної продукції.
Розвиток спеціалізації також безмежно, як безмежно сам розвиток техніки, відзначали економісти-класики. І це вірно. З часом лише посилюються ті чи інші форми спеціалізації, видозмінюються їх конкретні прояви.
У промисловості чітко проявляються галузі, що акцентують на спеціалізації, а значить подальше кооперування (машинобудування, деревообробка та ін) і тяжіють до комбінування виробництва (харчова, хімічна, металургія тощо).
У сучасній промисловості чітко розрізняються три форми спеціалізації, хоча конкретних видів безліч.

Література
1. Економіка підприємства і галузі промисловості / А.С Пелиха / 2001 Ростов-на-Дону
2. В. Д. Піщиков «Ринок текстильного обладнання - дослідження, аналіз попиту і пропозицій», 2002 р.
3. Шибалової Н. П., Сімкіна Л. Г. «Економіка. Завтра іспит »1-е видання, 2004 р.
4. Герасимова В. Д. «Аналіз і діагностика виробничої діяльності підприємств (теорія, методика, ситуації, завдання)». КноРус, 2008 р.
5.Гукасьян Г. М., Маховикова Г. А., Амосова В. В. «Економічна теорія» 2-е видання. Підручник для вузів. 2003
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Виробництво і технології | Реферат
37кб. | скачати


Схожі роботи:
Спеціалізація і кооперування виробництва в світовому господарстві
Спеціалізація професії юриста
Спеціалізація і типізація підприємств
Спеціалізація районів України
Спеціалізація сільгосподарських районів України
Спеціалізація Північно-Кавказького комплексу
Спеціалізація Північно Кавказького комплексу
Концентрація спеціалізація кооперування і комбінування на підприємстві
Виробнича структура підприємства його цехів та їх спеціалізація
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru