Соціально-психологічні механізми формування правосвідомості чи

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

РЕФЕРАТ
Соціально-психологічні механізми формування правосвідомості особистості

Перебудова правової системи в умовах становлення державності Росії пов'язана зі змінами у свідомості і психології людей, зачіпаючи їх інтереси. Об'єктивною необхідністю є вироблення дієвих механізмів підвищення ролі права і правової системи в активізації людського чинника, чималий потенціал якого полягає в зацікавленому, відповідальній і активної участі молодого покоління в розбудові правової системи, демократизації і соціально-економічному розвитку держави. У процесі знаходження таких дієвих механізмів при реалізації законодавства та правозастосовчої діяльності пильної уваги заслуговують реально існуючі на даний момент соціально-психологічні фактори, що впливають на дієвість права в цілому, окремих правових норм та юридичних процедур. Особливого значення набувають соціально-психологічні фактори, які зумовлюють свідоме, добровільне та відповідальне ставлення особистості до виконання юридичних обов'язків, використання гарантованих чинним законодавством прав і свобод для здійснення особистих потреб та інтересів, а також для реалізації їх соціального призначення і ролі.
Сучасною тенденцією у дослідженні права, є розширення "проблемного поля" дослідження, тобто розгляду не тільки соціально-юридичних, але також інформаційних, соціологічних, психологічних проблем функціонування права. Психологічна орієнтація в рамках, статусу самостійного напряму в теоретико-правових дослідженнях, розглядає наступні психологічні аспекти правосвідомості: правомірна поведінка, правозастосовна діяльність (А. У. Бейсенова, Є. А. Лукашева, Н. І. Козюбра, Н. Я. Соколов, В. Н. Кудрявцев, Є. К. Нурпеісов, В. В. Оксамитний, Р. К. Русинов, І. Я. Дюрягін, В. В. Лазарєв). Результати наукової діяльності цих дослідників представляють значний внесок у вивчення психологічного боку правового регулювання та правосвідомості. Не менш значні за своєю суттю також праці психологів: С. Л. Рубінштейна, А. І. Леонтьєва, М. А. Андрєєвої, А. Г. Асмолова, Д. Н. Узнадзе; педагогів: А. С. Макаренка, І. С. Кона, В. В. Давидова, Ю. К. Бабанського та ін
Для розкриття сутності процесу формування правосвідомості індивіда, першорядне значення має дослідження елементів соціально-психічної регуляції, які закладені в правовій свідомості, - інтересів, мотивів, цілей, вольової спрямованості. Всі ці елементи діють як система й у своїй єдності регулюють поведінку людини в правовій сфері. Соціально-психічне регулювання забезпечує впорядкованість життєдіяльності суспільства, його поступальний розвиток. Воно пов'язане з прийнятою і визнаною в даному суспільстві правовою системою, визначається рівнем суспільного розвитку. У цьому сенсі юридичні норми транслюють модель належної поведінки в складних суперечливих конфліктних життєвих ситуаціях. Всі писані закони минулих часів - зрізи особливостей людської поведінки в минулому, "археологічні пласти" психології. Так, право відображає суттєві особливості суспільної свідомості, особливості поведінки людей конкретної історичної епохи, зокрема, що випливають з їх внутрішньої психології.
Формування правосвідомості особистості починається з усвідомлення своїх соціальних потреб, визначення інтересів, які обумовлюються об'єктивними потребами всього суспільства. Цей процес включає пізнавальні, емоційні та оцінні компоненти. Пізнавальні компоненти правосвідомості допомагають соціальним групам, класам, верствам виявити свої потреби і інтереси, емоційні - формувати своє ставлення до них, оціночні - визначити форму даної поведінки, спрямованого на задоволення своїх потреб.
У результаті цієї складної діяльності правосвідомості, пов'язаної з визначенням потреби і усвідомленням інтересу, особистість виробляє мета, якій підпорядковується її діяльність. Сполучною ланкою між потребою і діяльністю людини є мотиви. Вони ставляться як до встановлення мети, так і до вибору способу діяльності. Весь цей складний процес соціальної регуляції людської діяльності опосередкований волею.
Так, якщо особистість знає, що ті чи інші норми відкривають можливість для задоволення провідних потреб, значить, ставлення до них складається позитивне, і навпаки.
Розкриваючи структуру потреби, потрібно зазначити, що основними компонентами цього поняття є: а) суб'єкт, який відчуває потребу; б) об'єкт потреби; в) своєрідна зв'язок між суб'єктом і об'єктом, що має певну структуру, яка виявляється у переживанні тяжіння до об'єкта і в активному прагненні до оволодіння ім. Так, суб'єктом, в більшості випадків є сама людина; об'єктом те, що є певною заданою метою або бажане чи необхідне суб'єкту. У свою чергу для володіння бажаного людина використовує ту різноманітність зв'язків, яке існує між ним і об'єктом.
У результаті, потреба виступає по відношенню до індивіда як об'єктивна категорія, об'єктивна необхідність. Коли потреба відбивається у свідомості людини, вона виступає як інтересу, тобто суб'єктивного вираження об'єктивної потреби. У структурні елементи інтересу входять: 1) потреба, як об'єктивна основа інтересу; 2) усвідомлення потреб в якості мети, 3) ціннісне відношення до мети (визначення, наскільки її досягнення бажаного і пріоритетним в порівнянні з іншими цілями); 4) внутрішнє прагнення домогтися цієї мети. У практично-правовій сфері все це виробляється психологічними компонентами при формуванні правосвідомості людини. Категорія потреба може визначати суть категорії інтереси або є наслідком.
У структурі особистості слід виділити різні за характером інтереси. Первинними є інтереси, зумовлені потребами людини як такого: у житлі, одязі, їжі. Потреба в цих блоках об'єктивно необхідна для всіх людей, але її усвідомлення в результаті своєрідності психіки особистості призводить до різноманітних інтересам у цій галузі: люди різному задовольняють цю об'єктивно існуючу потребу. Так, природні права людини в основному законі держави дають правову можливість для реалізації первинних інтересів, випливає з потреб індивідів.
Далі в структурі особистості слід розрізняти інтереси, типові для неї як представника даного суспільства, соціальної групи. Ці типові для індивіда як представника певної соціальної групи інтереси також мають певну своєрідність, обумовлене рівнем розвитку суспільства, емоційним складом особистості.
Нарешті, третя група інтересів - це інтереси, що характеризують індивідуальну неповторність особистості, її своєрідність. У людей, що належать до однієї соціальної групи, що живуть в умовах одного суспільства, різні інтереси в галузі культури, естетики, різний характер інтересу до громадської роботи і т.д. Всі ці інтереси і створюють суб'єктивний психічний склад особистості. Об'єктивні потреби, що визначають інтереси, єдині, але процес їх усвідомлення як інтересів суб'єктивний, він обумовлений психічним складом особистості і разом з тим сприяє формуванню структури її свідомості.
Одна з центральних проблем психології права - дослідження психологічних аспектів правового регулювання. У літературі існують безліч підходів до розгляду психологічних особливостей у процесі правового регулювання. Серед них можна виділити такі які концентрують основну увагу на: 1) розгляді впливу правосвідомості (правовий психіки) на поведінку суб'єктів у сфері правового регулювання; 2) психології правового (правомірного) поведінки; 3) психологічних аспектах правозастосовчої діяльності; 4) психологічному механізмі дії права , яке розглядається як основний мотив впливу правових норм на поведінку і діяльність особистості. Різноманіття цих підходів підкреслює, що жоден з них не може на практиці забезпечити цілісної психологічної характеристики правового регулювання. У зв'язку з цим постає питання про роль і місце в механізмі правового регулювання психологічних факторів. Звичайно, розглядати в юриспруденції сукупність психологічних чинників поза механізму правового регулювання не представляється можливим. З огляду на взаємозв'язок і взаємопроникнення юридичної та соціальної підсистеми, слід було б виділити в форму підсистеми також психологічну сторону в механізмі правового регулювання. На думку Новікова Ю.І., представляється необхідним розгляд психологічних факторів у рамках механізму правового регулювання, де з урахуванням їх взаємних зв'язків і взаємодії вони можуть бути представлені в якості однієї з функціональних підсистем його загальної системної організації. З цієї точки зору, психологічна функціональна підсистема в єдиному механізмі правового регулювання, може бути виділена поряд з іншими: юридичної, соціальної, інформаційної і т.д.
Правове регулювання суспільних відносин ставить своєю метою впорядкування, організацію поведінки людей. Правове вплив на розвиток суспільних відносин здійснюється через свідомість особистості, нерозривно пов'язане з соціальною поведінкою, діяльністю людини, що приводить до досягнення тих цілей, які ставить законодавець при виданні правових актів. У системі правових норм, у кожній правовому акті виражені певні, об'єктивно детерміновані суспільні цілі, інтереси чи народна воля. Видання акта опосередковано певною мотивацією, обумовленої потребами суспільного розвитку. Мета, інтереси, воля, мотиви, виражені в праві, стають об'єктивувати, що не залежать від волі, свідомості, цілей і мотивів окремих людей. Але дія будь-якого правового припису, вимоги, заборони, дозволу здійснюється у взаємодії зі свідомістю людей. Окремий індивід, соціальна група, яким адресовано правові приписи, не можуть змінити зміст цих вимог. Але у них виникають у кожній реальної правової ситуації свої цілі, мотиви, інтереси, своя вольова активність. Ефективність же правового регулювання в суспільстві значною мірою залежить від характеру взаємодії суспільних цілей, інтересів, мотивів з індивідуальними, від їх відповідності, або суперечливості. Психологічний модус кожної молодої людини, яка вступає у взаємодію з правовою системою, досить широкий: соціальні, соціально-психологічні, індивідуальні, аж до особливостей психофізіологічного будови людини, фактори та обставини, що впливають на правову поведінку. На наш погляд, домінуюче становище займають соціально-правові ціннісні орієнтації та установки особистості, в яких відображається особисте ставлення молодих людей до різних сторін та елементів правової дійсності. І саме тут категорія правосвідомість, розглядається як узагальнююча, тобто з'єднує величезну сукупність внутрішніх психічних умов, що знаходять своє вираження і що дають підставу для спрямованості правової поведінки і відношення до правової дійсності індивіда. У свою чергу на схильність, готовність або неготовність до правомірної соціально-активної поведінки індивіда, впливають зовнішні соціально-правові інститути та особистісно-психологічні складові правосвідомості у їх взаємозв'язку.
Залежно від ролі в механізмі правового регулювання виділяють такі психологічні чинники як: фактори-регулятори і фактори-умови; останні сприяють або перешкоджають регулятивного впливу правових засобів на поведінку особистості. Нас же цікавлять чинники регулятори, серед яких центральне місце займають мотиви.
Мотиви - найважливіші елементи, вища форма соціальної психічної регуляції поведінки людини, оскільки в тісному зв'язку з мотивацією знаходиться проблема активності поведінки людини. Тут виникає ціла група проблем, що відносяться до з'ясування того, чим може викликатися активність людини, ведуча до цілеспрямованих дій. Відразу виникає уявлення про нужду в чомусь, що штовхає людину до дії, уявленню про потреби як про початок, волаючий до активності людини. Об'єктивно обумовлені потреби виступають як побудители людської діяльності. Вони об'єктивно детермінують соціальну діяльність людини, спонукають його до цієї діяльності. Але потреба повинна бути суб'єктивно осмислена людиною в якості інтересу. Відповідно до усвідомленням нуждаемости людина намічає певну мету, яка виступає в якості ідеального уявлення про бажані та очікувані результати дії особистості. Цілі людини породжені характерно, що вона не тільки відображає об'єктивний світ таким, як він є, але і визначає, які зміни мають відбутися в об'єктивній дійсності соціуму. Мета цього не тільки визначення бажаного результату дії людей, а й оцінка дійсності, її суперечностей, недоліків.
На жаль, цілі, що випливають з збоченого, неправильного понятого інтересу, також пов'язані з прагненням людей внести зміни в навколишній їх світ, в ту сферу суспільних відносин, в яку вони включені. Однак, діяльність людей, спрямована на досягнення цієї мети, може суперечити ціннісним ідеалам і цілям суспільства, і її впливу на навколишнє соціальне дійсність буде негативним. Тут конфлікти цілей суспільства і особистості суспільного розвитку, прояв суперечливості громадських і особистих інтересів.
У сфері соціального правового регулювання правові інтереси зв'язуються з правової метою через систему правових мотивів, які розкривають психологічне ставлення людини до вихідних спонукальним силам до кінцевого результату правової діяльності. У процесі формування особистості відбуватися її ознайомлення з певними правовими вимогами і нормами, зіставлення своїх вчинків і дій із зразками, моделями поведінки, зафіксованими у правових нормах.
На цій основі виробляється оцінне ставлення людини до юридичних вимогам, до правових цінностей. Мотив - не просто відношення, а саме оціночне ставлення, з одного боку, до вимоги, змісту правової норми, з іншого - до своїх дій. Тут слід підкреслити, що формування особистості грунтується не тільки на вимогах, але й на знанні зразків і на процесі зіставлення своїх дій, вчинків з існуючими соціально-правовими зразками, з оцінкою. Цей внутрішній процес призводить до утворення оціночних відносин, формуються у зв'язку з етичними, естетичними, юридичними та іншими критеріями вчинків і переживань людини.
Без оцінного ставлення до своїх дій, до вимог та приписів правових норм неможливе формування мотиву, притаманного лише соціально - правової сфери. Для справді правомірного вчинку характерно збіг цілей, зафіксованих у правовій нормі, з метою певної соціальної діяльності особистості або соціальної групи. Мотиви у соціально-правовій сфері - це оцінне ставлення індивіда до випливає з його інтересів діяльності у співвідношенні її до вимог правових норм. Для мотивації в правовій сфері необхідно, щоб людина усвідомила потребу в чому-небудь у вигляді інтересів; визначив характер своїх дій і їх кінцевий результат (мета); співвідніс свою діяльність з тими соціальними вимогами, які містяться у правових нормах. Цілком зрозуміло, що всі ці відносини особистості до свого інтересу, мети, до норм, що зафіксував модель належної поведінки, є оціночними. Мотив - важливий елемент суб'єктивної сторони діяльності людини в соціально-правовій сфері. Тільки з урахуванням характеру мотивів, якими керується індивід у своїй діяльності, можна зрозуміти справжній характер правомірного чи протиправної поведінки. Без урахування мотивів, в силу яких індивіди слідують приписам правових норм, неможливо всебічно охарактеризувати ступінь ефективності цих норм.
Таким чином, правосвідомість особистості володіє складною психологічною структурою функціонально взаємопов'язаних компонентів, кожен з яких має власні соціально-психологічні детермінанти і свою логіку формування в онтогенезі розвитку особистості.
У нас цікавить аспекті правосвідомість виступає як фактор гармонізації особистих інтересів людей з суспільною необхідністю, як фактор соціальної регуляції індивідуальної поведінки. У сфері правосвідомість психологія особистості взаємодіє з загальносоціальні і груповими цінностями, соціальними очікуваннями й установками. Соціально-правові норми транслюють людині модель належної поведінки в складних суперечливих конфліктних ситуаціях. Правосвідомість відображає суттєві особливості суспільної свідомості, особливості поведінки людей конкретної соціальної спільності і конкретної історичної епохи.
Особистісна автономія, яка затверджується сучасним правосвідомістю, стала можливою лише на певному історичному етапі психологічного та соціального розвитку людини, коли зовнішні соціальні регулятори трансформувалися у соціально адаптовані внутрішньоособистісні регуляційні механізми.
Концептуальною основою соціально-правового регулювання є праворозуміння. Від праворозуміння залежить реалізація права. Сучасне розуміння права - це розуміння його як основного засобу реалізації соціальної доцільності та справедливості, справедливість пов'язана з уявленнями людей про дані відносинах між ними, про відповідність між їхніми діяннями заплата їм, між працею і винагородою, злочином і покаранням, між заслугами людей та їх суспільним визнанням.
Справедливість - умови нормального розвитку соціуму. Справедливо все моральне. Несправедливі аморальність, свавілля, беззаконня. Вчинки людей, результати їх поведінки підлягають соціальної оцінці через категорію справедливості. Справедливе соціально належне. Цей загальнолюдський еталон соціально належного і лежить в основі правосвідомості, є його суттю.
У наші дні рівень правосвідомості є показником рівня соціального розвитку суспільства, показник рівня дозволів людської активності, а вся соціально-правова система - механізмом, що забезпечує функціонування суспільства як системи, що, механізмом безперервного нарощування самоцінності людини.
Соціально-правовий вплив на поведінку членів суспільства здійснюється через механізм соціально-правового регулювання. Соціально-правове регулювання здійснюється з інформаційного та ціннісно-ориентационному каналах. В якості об'єкта соціально-правового регулювання виступає вольова поведінка людей, залежне від соціально-психологічного стану середовища, рівня соціальних домагань в суспільстві, соціально-культурної спадщини суспільства. Ефективність соціально-правового регулювання залежить не тільки від його "жорстокості", але і від відповідності з властивостями об'єкта цієї регуляції.
Рівень розвиненості правосвідомості в значній мірі визначається її соотнесенностью з нагальними проблемами суспільства, психологічними особливостями людської поведінки в соціально-правовій сфері.

Література
1. Дмитрук В.М. Теорія держави і права. Навчальний посібник. Мінськ. 1998р.
2. Дубровський Д.І. Проблема ідеального. М., 2003.
3. Еникеев М.І. Загальна та юридична психологія в 2-х томах. Т1. М., Юридична література. 2006, с.550
4. Злобін Г.А. Правосвідомість у радянському загальнонародному державі. М.1963г.
5. Ільїн І.А. Про сутність правосвідомості. М., Зерцало.1993г.с.608
6. Історія соціології / під ред. А. Н. Елсукова, Г. Н. Соколової. Мінск.2008г
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Реферат
38.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Соціально-психологічні механізми формування правосвідомості особистості
Психологічні механізми формування соціальних стереотипів
Соціально-психологічні умови формування структури ціннісних орієнтацій старшокласників
Соціально-психологічні умови формування структури ціннісних орієнтацій старшокласників
Поняття правосвідомості його структура основні функції оціночні відносини Дефекти правосвідомості
Формування правосвідомості та правової культури Росії в сучасні
Формування правосвідомості та правової культури Росії в сучасних умовах
Психологічні механізми творчості
Психологічні механізми афекту
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru