Собівартість продукції напрями та шляхи її зниження

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І «Гродненський державний університет імені Янки Купали»
ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ
Кафедра економіки і управління на підприємстві
Курсова робота
C ЕБЕСТОІМОСТЬ ПРОДУКЦІЇ, НАПРЯМКИ І ШЛЯХИ ЇЇ ЗНИЖЕННЯ
Спеціальність «Економіка і управління на підприємстві»
Спеціалізація «Економіка і управління на підприємстві послуг»
Автор роботи
студентка 3 курсу,
3 групи І.Є. Груцкая
Керівник
К. т. н., Доцент. В. Шамов
Гродно 2009

ЗМІСТ
ВСТУП
1.Теоретические АСПЕКТИ АНАЛІЗУ І Управління собівартістю продукції
1.1 Собівартість продукції: поняття, структура і види
1.2 Нормативно-правове регулювання формування собівартості продукції
1.3 Аналіз собівартості як елемент управління виробництвом
1.4 Методи визначення собівартості продукції
1.5 Фактори та можливі шляхи зниження собівартості продукції
1.6 Порядок визначення розміру зниження витрат на виробництво продукції
2. СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ ВАТ «Гродненський КОМБІНАТ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ»
2.1 Загальна характеристика підприємства
2.2 Аналіз загальної суми витрат на виробництво продукції
2.3 Заходи щодо зниження собівартості продукції
3. ПРОПОЗИЦІЇ щодо зниження собівартості продукції НА ВАТ «Гродненський КОМБІНАТ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ»
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТОК А Фінансові показники за січень-грудень 2008р

ВСТУП
Успішно функціонують ті виробники, які ефективно використовують свої ресурси. З процесом наповнення ринку товарами і послугами росте конкуренція, що змушує кожного учасника ринку боротися за своє місце на ньому. Це обумовлює необхідність підвищувати якість продукції, знижувати ціну на неї, а резерв поліпшення цих двох факторів укладений в собівартості.
В узагальненому вигляді собівартість продукції відображає всі сторони господарської діяльності підприємств, їх досягнення і недоліки. Собівартість є одним з основних чинників формування прибутку, однією з основних частин господарської діяльності і відповідно одним з найважливіших елементів управління.
Зниження собівартості є фактором підвищення рентабельності, зростання грошового накопичення, досягнення економічного ефекту і, отже, успіху підприємства. На кошти економії, одержувані шляхом зниження собівартості, здійснюється значна частина витрат щодо розширення та вдосконалення виробництва. Тому собівартість продукції є важливим елементом аналізу виробничо-господарської діяльності підприємства.
Метою курсової роботи є вивчення поняття собівартості продукції та механізму її формування, виявлення напрямів і шляхів її зниження. Досягнення даної мети передбачає вирішення наступних завдань:
1) розкриття сутності собівартості продукції;
2) характеристика основних нормативно-правових документів, згідно з якими відбувається формування собівартості;
3) визначення необхідності аналізу собівартості як елемента управління виробництвом;
4) розгляд основних методів формування собівартості;
5) виявлення факторів і шляхів зниження собівартості продукції;
6) розгляд порядку визначення розміру зниження витрат на виробництво продукції;
7) аналіз складу і структури собівартості продукції на підприємстві ВАТ «Гродненський комбінат будівельних матеріалів»;
8) визначення заходів щодо зниження витрат на виробництво продукції.
Об'єктом дослідження в даній курсовій роботі є склад і структура собівартості продукції на ВАТ «Гродненський комбінат будівельних матеріалів», предметом дослідження - шляхи зниження витрат на виробництво продукції.
Курсова робота складається з трьох розділів. Перший розділ присвячений розкриттю сутності собівартості продукції, шляхів її зниження, методів визначення. У другому розділі розглянуто склад витрат на виробництво продукції та заходи щодо їх зниження на ВАТ «Гродненський комбінат будівельних матеріалів». У третьому розділі запропоновано заходи щодо зниження собівартості продукції.
При написанні роботи досліджено праці вітчизняних авторів (Русак Є.С., Ільїн А.І., Нехорошева Л.М. та ін), матеріали періодичних видань, а також джерела мережі Інтернет.

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АНАЛІЗУ І Управління собівартістю продукції
1.1 Собівартість продукції: поняття, структура і види
Собівартість продукції є однією з найважливіших економічних категорій. Її рівень багато в чому визначає ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства. Сукупність витрат робить вирішальний вплив на формування всіх фінансових показників будь-якого суб'єкта господарювання.
Собівартість продукції в узагальненому вигляді являє собою вартісну оцінку використовуваних у процесі її виробництва та реалізації природних, матеріальних, трудових ресурсів, основних фондів та інших витрат. Собівартість відображає розмір поточних витрат, що мають виробничий, некапітальний характер, забезпечують процес простого відтворення на підприємстві. Вона є економічною формою відшкодування споживаних факторів виробництва.
Собівартість продукції характеризує рівень використання усіх ресурсів (змінного і постійного капіталу), що знаходяться в розпорядженні підприємства.
Як економічна категорія собівартість продукції виконує ряд найважливіших функцій:
• облік і контроль всіх витрат на випуск і реалізацію продукції;
• база для формування оптової ціни на продукцію підприємства і визначення прибутку та рентабельності;
економічне обгрунтування доцільності вкладення реальних інвестицій у реконструкцію, технічне переозброєння і розширення діючого підприємства;
• визначення оптимальних розмірів підприємства;
• економічне обгрунтування і прийняття будь-яких управлінських рішень та ін [17, с. 387]
Велику роль у плануванні, обліку і калькулювання собівартості, а також у ціноутворенні відіграє структура собівартості. Під структурою собівартості розуміється співвідношення різних елементів чи статей витрат у загальній сумі витрат на виробництво і реалізацію продукції.
Структура собівартості може визначатися на основі класифікації витрат за економічно однорідним елементам і статтям калькуляції.
Поелементна структура собівартості продукції розрізняється за галузями промисловості. Ці відмінності визначають характер промислового виробництва в залежності від переважання питомої ваги того чи іншого виду витрат. У зв'язку з цим можна виділити наступні групи галузей промисловості: матеріаломісткі, трудомісткі, енергоємні і фондомісткі.
Віднесення тієї чи іншої галузі до однієї з названих груп дозволяє встановити резерви і джерела, за рахунок яких можна забезпечити зниження собівартості продукції.
Слід зазначити, що розглянуте розподіл галузей промисловості за характером виробництва є відносним і динамічним, оскільки з розвитком техніки і технології змінюється співвідношення матеріальних і трудових витрат, і трудомісткі галузі стають матеріаломісткими або фондомісткості. [3, с.32]
Структура собівартості за статтями калькуляції дозволяє оцінити питому вагу різних статей витрат у собівартості продукції. Структура собівартості може змінюватися під впливом ряду чинників, що випливають з умов роботи окремих галузей і підприємств.
На структуру собівартості продукції істотно впливає розміщення підприємств по відношенню до джерел сировини і палива, зміни рівня цін на предмети і засоби праці.
В даний час зміни в структурі собівартості йдуть у напрямі зниження питомої ваги прямих витрат (заробітна плата основних виробничих робітників і основні матеріали на технологічні потреби). Однак значно зросла питома вага витрат на управління та реалізацію продукції. Отже, необхідно відмовлятися від раніше діючої системи розподілу непрямих витрат на собівартість продукції на основі прямих витрат і переходити до більш широкого впровадження функціонального калькулювання собівартості продукції. [3, с.34]
Всі показники собівартості продукції укрупнено можна класифікувати на групи:
• абсолютні;
• рівневі;
• відносні.
Абсолютні показники відображають загальні витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Такі показники розраховуються за даними кошторису витрат на виробництво. Наприклад, собівартість випущеної продукції, собівартість відвантаженої продукції, собівартість реалізованої продукції.
До рівневим показників відносять:
• собівартість одиниці продукції;
витрати на карбованець випущеної (товарної) продукції;
• витрати на карбованець обсягу продажів.
Відносні показники характеризують зміну рівневих показників у часі. Наприклад, відсоток зниження собівартості одиниці продукції розраховується як відношення різниці собівартості базового і звітного періодів до собівартості базового періоду, помножене на 100%. [17, с. 290]
У господарській діяльності підприємства використовуються різні види собівартості. За послідовності та обсягом включення витрат розрізняють технологічну, цехову, виробничу і повну собівартість.
До технологічної собівартості відносять тільки прямі витрати на виробництво за такими статтями як: сировина і матеріали, зворотні відходи (віднімаються), паливо і енергія на технологічні цілі, основна заробітна плата виробничих робітників. Технологічну собівартість часто називають дільничної, тому що витрати, що становлять її, складаються на виробничій ділянці.
Цехова собівартість - це сума витрат усіх цехів на виробництво продукції. Цехова собівартість включає в себе технологічну та загальновиробничі витрати.
Виробнича собівартість - це витрати підприємства на виробництво продукції. Виробнича собівартість відрізняється від цехової собівартості на величину загальногосподарських та інших виробничих витрат, а також втрат від браку.
Повна собівартість включає в себе виробничу собівартість і комерційні (позавиробничі) витрати. [10, с.157]
Крім того, розрізняють нормативну, планову і фактичну собівартість продукції.
Нормативна собівартість - максимально допустимі витрати на виробництво і збут продукції при науково обгрунтованих нормах витрат живої і матеріалізованої праці.
Планова собівартість може бути вище або нижче нормативної, так як в плановому періоді у зв'язку з досягнутим рівнем розвитку техніки, технології норми витрати живої праці можуть бути вище або нижче тих, які передбачалися на стадії становлення проекту.
Фактична, або звітна собівартість - це собівартість, визначена виходячи з фактично склалися в звітному періоді витрат праці і матеріальних ресурсів. Розрізняють індивідуальну і середньогалузеву собівартість. [18, с.330]
Собівартість входить до числа особливо значимих показників ефективності господарської діяльності. Вона являє собою витрати підприємства на виробництво й обіг, служить основою порівняння витрат і доходів, тобто самоокупності. Якщо не відома собівартість, то неможливо визначити прибуток, сформувати відпускну ціну. Собівартість показує, у що обходиться підприємству виходить їм продукція, скільки можна заробити на продажу продукції. Якщо вартість реалізованої продукції більше собівартості, то підприємство може здійснювати розширене виробництво. У зворотному випадку не забезпечується навіть просте відтворення. Собівартість найбільш чуйно реагує на ситуацію, яка складається на підприємствах, у виробництві окремих видів виробів і в цілих галузях.
1.2 Нормативно-правове регулювання формування собівартості продукції
Для правильного обліку витрат на виробництво і реалізацію продукції повинна бути сформована відповідна нормативно-правова база, яка буде спрямована на стимулювання економії та ефективного використання всіх видів ресурсів, запобігання необгрунтованого збільшення витрат, що відносяться на собівартість, що позитивно позначиться на фінансовому становищі організацій.
Основним документом, який регламентує віднесення витрат на собівартість продукції, в Республіці Білорусь є "Основні положення по складу витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг)". [7] Основні положення розроблені відповідно до чинного законодавства і мають на меті забезпечити однакове визначення складу витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах, незалежно від виду їхньої діяльності, форм власності та відомчої підпорядкованості.
Відповідно до Основних положень по складу витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), вартість матеріальних ресурсів, які включаються у витрати на виробництво, формується виходячи з фактично зроблених витрат на їх придбання (оплата вартості, акцизи, митні збори, інші платежі , витрати на доставку). Включення до складу собівартості сировини, матеріалів та інших матеріальних ресурсів здійснюється відповідно до облікової політики, прийнятої в організації, з використанням одного з наступних методів оцінки запасів: за середньозваженими цінами; за обліковими цінами з урахуванням відхилень від їх фактичної вартості; за цінами останнього придбання (ЛІФО), за цінами першого придбання (ФІФО).
У собівартість продукції згідно з Положеннями включаються витрати, пов'язані з:
- Виробництвом продукції, обумовлені технологією і організацією, підготовкою та освоєнням виробництва, обслуговуванням виробничого процесу;
- Освоєнням природних ресурсів;
- Забезпеченням виробництва сировиною, матеріалами, паливом, енергією, інструментом, пристосуваннями та іншими засобами і предметами праці;
- Винахідництвом і раціоналізацією;
- Поліпшенням якості продукції, зі створенням та сертифікацією систем управління якістю відповідно до законодавства;
- Забезпеченням нормальних умов праці і охороною навколишнього середовища;
- Управлінням виробництва і підготовкою кадрів;
- Відрахуваннями до цільових і бюджетні фонди;
- Збутом (реалізацією) продукції, товарів, робіт, послуг та ін
В даний час в Республіці Білорусь в собівартість продукції (робіт, послуг) не включається цілий ряд витрат, безпосередньо пов'язаних з виробничою діяльністю, зокрема:
- Суми премії за основні результати господарської діяльності, що перевищують 30%-вий рівень премії до посадових окладів, тарифного, відрядним заробітку працівників у цілому по організації;
- Вартість паливно-енергетичних ресурсів, витрачених понад ліміти, доводяться до організацій у встановленому порядку;
- Суми заробітної плати, зумовлені застосуванням організаціями тарифної ставки першого розряду, яка перевищує бюджет прожиткового мінімуму.
Зазначені вище витрати відносяться до складу позареалізаційних витрат і не приймаються до складу витрат, що враховуються при обчисленні податку на прибуток.
Згідно з Положеннями, витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) того звітного періоду, до якого вони належать, незалежно від часу оплати - попередньої або наступної.
У промисловості при формуванні собівартості продукції використовуються "Методичні рекомендації з прогнозування, обліку і калькулювання собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) в промислових організаціях Міністерства промисловості Республіки Білорусь. [6]
Метою даних Методичних рекомендацій є: регламентація складу і структури витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), забезпечення однаковості в обчисленні економічно обгрунтованої величини витрат, необхідної для виробництва та реалізації продукції, визначення порядку формування собівартості продукції в промислових організаціях, підпорядкованих Міністерству промисловості Республіки Білорусь.
Методичні рекомендації передбачають різноманітні рішення щодо прогнозування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), надають організаціям право вибору найбільш раціональних рішень з урахуванням характеру і структури, з точки зору особливостей виробничої діяльності та умов господарської діяльності. Специфіка організації та методології прогнозування та обліку витрат може проявлятися у виборі об'єктів обліку і калькулювання, номенклатурі калькуляційних статей витрат, методи розподілу витрат між готовою продукцією і незавершеним виробництвом, а також між різними видами (групами) продукції і т.д. Прийняті організацією методичні рішення щодо прогнозування, обліку і калькулювання собівартості продукції обов'язкові для застосування протягом усього звітного року. При зміні облікової політики необхідно забезпечити наступність методичного підходу і порівнянність даних в порівнянні з попереднім роком.
Методичні рекомендації застосовуються всіма промисловими організаціями незалежно від форм власності і є основою системи управління витратами виробництва.
1.3 Аналіз собівартості як елемент управління виробництвом
У ринковій економіці роль і значення собівартості продукції для підприємства різко зростає. Собівартість характеризує якісну сторону всієї виробничої і господарської діяльності підприємства. Чим нижча собівартість продукції при однаковому рівні виробництва, тим вище його ефективність. Таким чином, облік і використання резервів зниження собівартості служить збільшення прибутку і підвищення конкурентоспроможності продукції. З економічних і соціальних позицій значення зниження витрат і собівартості продукції для підприємства полягає в наступному:
• зниження витрат дозволяє підприємству вивільнити оборотний капітал і прискорити його оборот;
• зниження витрат є основним джерелом зростання прибутку і рентабельності виробництва, прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, а значить, надає можливість не лише простого, а й розширеного відтворення, матеріального стимулювання працівників і вирішення багатьох соціальних проблем колективу підприємства;
• зниження собівартості продукції дозволяє поліпшити фінансовий стан підприємства та знизити ступінь банкрутства;
• зниження витрат дозволяє підприємству збільшити діапазон регулювання цін та управляти по даному параметру конкурентоспроможністю продукції;
• зниження собівартості продукції (робіт, послуг) в акціонерних товариствах є гарною передумовою для виплати дивідендів і підвищення їх ставки. [16, с.338]
Під управлінням собівартістю розуміють дії менеджерів спрямовані на зміну факторів, що впливають на собівартість продукції, таких як структура випуску продукції, обсяг виробництва, розподіл і облік витрат, якість і використовується сировина і т.д. Управління собівартістю пов'язано зі здійсненням підприємства функцій планування, контролю і прийняття рішень. Значення аналізу собівартості продукції визначається тим, що вона являє собою найважливіший якісний показник, що характеризує економічну ефективність виробництва, і що тільки на основі його всебічного аналізу можна виявити резерви і визначити шляхи збільшення кінцевих результатів при мінімальних витратах трудових, матеріальних і фінансових. Аналіз собівартості дозволяє з'ясувати тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив факторів на його приріст і на цій основі дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей та встановити резерви зниження собівартості продукції.
Аналіз собівартості:
а) покликаний забезпечувати необхідною інформацією управлінський персонал підприємства, який відповідає за планування, за проведення контролю за господарськими операціями і прийняття різноманітних адміністративних рішень;
б) спрямований на виявлення можливостей підвищення ефективності використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів у процесі виробництва, постачання і збуту продукції;
в) дає дані необхідні для управлінських цілей, визначення показників ефективності, прийняття стратегічних рішень щодо ціноутворення, складу продукції, технологічного процесу, розробки виробів. Саме, керуючись аналізом, фахівці та менеджери приймають тактичні рішення і дії. [13, с.52]
Управління собівартістю і аналіз витрат є складовою частиною менеджменту, яка оперує даними про витрати. Витрати є показник минулої або майбутньої здатності розпорядитися економічними ресурсами в інтересах досягнення певної мети. Процес управління та аналізу поділяється на такі основні стадії:
а) планування витрат - визначення цілей організації і її підрозділів у формі постановки виробничих завдань і вибору засобів для їх виконання. Плани конкретизуються у кошторисах, що включають показники в грошовому вираженні. Наприклад, кошторис витрат складається як план очікуваних витрат.
б) контроль витрат - встановлення вихідних стандартів на основі яких можна визначити показники ефективності. Контроль витрат допомагає встановити причини відхилення від плану і внести відповідні корективи.
в) управління вартістю для прийняття рішень - оцінка точних і значимих даних про витрати і аналіз цієї інформації для прийняття рішень. Процес прийняття рішень, який також можна назвати процесом вирішення проблем, за великим рахунком є ​​процес вибору між альтернативними діями (чи варто приступати до виробництва нового виробу, чи слід призупинити випуск продукції або виробництво якихось послуг). Система управління вартістю для того і призначена, щоб сприяти керівництву в прийнятті оптимальних рішень, що стосуються розробки вироби, призначення ціни, маркетингу, асортименту, і сприяти внесенню удосконалень на постійній основі.
Головною функцією підприємства є виробництво необхідних споживачам товарів і послуг. Виробнича функція виражає існуючу на кожному підприємстві залежність між випуском продукції та застосовуваними економічними ресурсами або у кінцевому рахунку - між результатами і витратами. Будь-яка виробнича діяльність має в умовах ринку позитивне економічне значення лише тоді, коли вартість вироблених благ буде більше вартості вихідних ресурсів або факторів, витрачених на їх виробництво і збут. Основна мета будь-якого виробника і підприємця складається за інших рівних даних в максимізації цієї різниці, тобто прибутку. [4, с. 35]
1.4 Методи визначення собівартості продукції
Правильне обчислення собівартості продукції має важливе значення: чим краще організований облік, чим здійснено методи калькулювання, тим легше виявити за допомогою аналізу резерви зниження собівартості продукції. На промислових підприємствах застосовуються чотири основні методи калькулювання собівартості й обліку витрат на виробництво: простий, позамовний, попередільний і нормативний.
Простий метод калькулювання застосовується на підприємствах, що виробляють однорідну продукцію, що не мають напівфабрикатів і незавершеного виробництва. На цих підприємствах всі виробничі витрати за звітний період становлять собівартість всієї виробленої продукції (робіт, послуг). Собівартість одиниці продукції обчислюється шляхом ділення суми виробничих витрат на кількість одиниць продукції. [17, с.345]
Позамовний метод передбачає облік виробничих витрат і калькулювання за індивідуальним продукту або групі однорідних продуктів, тобто в якості об'єкта калькулювання виступає окреме замовлення. Даний метод калькулювання використовується в тих галузях, де одиниця продукції володіє певними властивостями і легко ідентифікується. Це індивідуальні та дрібносерійні типи виробництва, до яких в першу чергу відносяться підприємства машинобудування. Аналогічно організовується облік у будівництві, друкарнях, видавництвах, рекламних та консалтингових компаніях, ремонтних організацій, що працюють на замовлення і надають послуги відповідно до вимог покупців.
Застосування позамовного методу калькулювання вимагає дотримання наступної умови: продукт виробляється окремою партією в строго певних кількостях, тобто повинні бути дотримані відмінності в кількості, вигляді, розмірі або якості продукту, що тягне відмінності витрат кожної партії продукції, що виробляється. При цьому будь-яка спроба усереднити витрати по двох або більше партій призведе до помилкового визначення собівартості кожної партії.
Організація позамовного системи калькулювання собівартості продукції на підприємстві включає наступні етапи:
- Планування витрат виробництва в цілому по підприємству і в розрізі окремих замовлень;
- Облік витрат по замовленнях;
- Аналіз фактичної собівартості замовлення. [15]
Попередільний калькулювання використовується в галузях промисловості з серійним і потоковим виробництвом, коли однакові вироби проходять в певній послідовності через всі етапи виробництва. Як правило, це виробництва, де застосовуються фізико-хімічні та хімічні методи переробки сировини та процес отримання продуктів складається з декількох послідовних технологічних стадій. У цих випадках об'єктом калькулювання стає продукт кожного закінченого переділу, включаючи й такі переділи, в яких одночасно отримують декілька продуктів.
Сутність попередільного методу полягає в тому, що прямі витрати відбивають у поточному обліку не за видами продукції, а по переділах (стадіях) виробництва. Переділ - частина технологічного процесу (сукупність технологічних операцій), що закінчується отриманням готового напівфабрикату, який може бути відправлений у наступний переділ або реалізований на сторону. У результаті на виході з останнього переділу маємо не напівфабрикат, а готовий продукт.
Нормативний метод обліку передбачає попереднє визначення нормативних витрат за операціями, процесам, об'єктам з виявленням у ході виробництва відхилень від нормативних витрат. Фактичні витрати визначаються алгебраїчним складанням витрат за нормами і відхиленням від них. Цей метод характеризується тим, що на підприємстві по кожному виду виробу складається попередня нормативна калькуляція, тобто калькуляція собівартості, обчислена за діючими на початок місяця нормами витрат матеріалів і трудових витрат, яка використовується для визначення фактичної собівартості продукції, оцінка браку у виробництві і розмірів незавершеного виробництва. Всі зміни діючих норм відображаються протягом місяця в нормативних калькуляціях.
Основні принципи нормативного методу обліку:
1. Попереднє складання нормативної калькуляції собівартості по кожному виробу на основі діючих на підприємстві норм і кошторисів.
2. Ведення протягом місяця обліку змін діючих норм (для коригування нормативної собівартості).
3. Облік фактичних витрат протягом місяця з підрозділом їх на витрати за нормами і відхилення від норм.
4. Встановлення та аналіз причин, а також умов появи відхилень від норм за місцями їх виникнення.
5. Визначення фактичної собівартості випущеної продукції як суми нормативної собівартості, відхилень від норм та змін норм.
Дотримання такого алгоритму обліку і розрахунків, хоча і є досить трудомістким процесом, але при цьому, дозволяє одержати достовірну інформацію про витрати, придатну для подальшого аналізу і контролю. [9, с. 905]
Існує ряд інших методів калькулювання собівартості продукції. Так, у багатономенклатурних виробництвах поширений розрахунково-аналітичний метод. Його сутність полягає в тому, що прямі витрати на одиницю продукції визначаються на основі прогресивних норм витрат ресурсів, а непрямі - пропорційно ознакою, встановленому в галузевих методичних вказівках.
Для розрахунку витрат виробництва однотипних, але різних за якістю виробів застосовується параметричний метод, заснований на встановленні закономірностей динаміки витрат від зміни якісних параметрів продукції. Для вибору та обгрунтування якісних властивостей проводиться кореляційний аналіз залежності зміни витрат від зміни кожного параметра.
Коефіцієнтний і комбінований методи виключення витрат засновані на визначенні загальної суми усіх витрат на переробку вихідної сировини і наступному її розподіл між різними видами. Ці методи використовуються в комплексних виробництвах, тобто там, де з одного джерела сировини, у єдиному технологічному процесі одержують два або декілька різнорідних видів продукції. [17, с.346]
Метод Activity based costing (АВС) заснований на тому, що витрати утворюються в результаті виконання певних операцій. Процес розрахунку собівартості виробленої продукції (робіт, послуг) із застосуванням Activity based costing передбачає калькуляцію витрат у три етапи.
На першому етапі вартість непрямих витрат на підприємстві переноситься на ресурси пропорційно обраним драйверам витрат (параметр, по якому витрати переносяться на вартість ресурсів). На другому етапі розробляється структура операцій, необхідних для створення продукції (робіт, послуг). Після цього вартість ресурсів, розрахована на попередньому етапі, переноситься на операції пропорційно обраним драйверам ресурсів (параметр, по якому вартість ресурсу переноситься на вартість операції). На третьому етапі вартість операцій «поглинається» об'єктами витрат пропорційно драйверам операцій (параметр, по якому вартість операцій переноситься на об'єкти витрат). Результатом цього є розрахована собівартість об'єктів витрат, наприклад продукції.
Для того щоб розрахувати вартість ресурсів, рекомендується, по-перше, визначити структуру ресурсів, а також перелік витрат, які направляються на забезпечення діяльності кожного ресурсу, а по-друге, розподілити витрати на ресурси.
Метод АВС дозволяє підприємству з високим ступенем достовірності визначати вартість і продуктивність операцій, оцінювати ефективність використання ресурсів і обчислювати собівартість продукції (робіт, послуг). Часто дані, отримані таким методом, радикально відрізняються від результатів традиційних методів калькуляції. На підставі даних про реальну собівартості своєї продукції підприємство зможе приймати рішення про зміну товарного асортименту, зниження ціни та ліквідації каналу збуту.
Таким чином, метод АВС дозволяє приймати обгрунтовані рішення щодо:
- Зниження витрат. Реальна картина витрат дає можливість точніше визначати види витрат, які необхідно оптимізувати;
- Цінової політики. Точне віднесення витрат на об'єкти калькуляції дозволяє визначити нижню межу цін, подальше зниження яких щодо такої межі веде до збитковості продукту;
- Товарно-асортиментної політики. Реальна собівартість дозволяє розробити програму дій по відношенню до того чи іншого продукту - зняти з виробництва, оптимізувати витрати або підтримувати на поточному рівні;
- Оцінки вартості операцій. Можна вирішити, чи доцільно передавати ті чи інші операції підрядникам або необхідно проводити організаційні перетворення.
Проте варто сказати і про проблеми, які можуть виникнути при впровадженні цієї методики. У першу чергу це висока трудомісткість та значні витрати на впровадження методу АВС на підприємстві. Крім того, знадобляться певні часові витрати: у великих компаніях на впровадження методики може знадобитися близько року, в невеликих компаніях з відносно нескладними процесами впровадження може проходити набагато швидше. [15]
1.5 Фактори та можливі шляхи зниження собівартості продукції
Оцінці витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), повинна приділятися особлива увага, оскільки вони зумовлюють рівень відпускних цін, а відповідно, конкурентоспроможність продукції і величину прибутку підприємства.
В даний час на багатьох вітчизняних підприємствах затрати на виробництво і реалізацію продукції перевищують відповідні доходи. З проблемою постійного зростання собівартості стикаються навіть ті підприємства, які мають відносно високий і стабільний попит на виготовляється. Тому найбільшу актуальність набувають питання, пов'язані з розробкою заходів щодо зниження собівартості. [5, с.37]
В економічній теорії та господарської діяльності часто зустрічаються такі поняття, як резерви і чинники, а також напрями та шляхи зниження собівартості.
Під факторами розуміють причини, що зумовлюють певний рівень витрат, тобто це комплекс заходів, що викликають динаміку собівартості продукції. [17, с. 351]
Все різноманіття чинників, які впливають на собівартість продукції можна класифікувати на три категорії:
1. Впровадження інновацій, спрямованих на підвищення технічного рівня виробництва: механізація, автоматизація, комп'ютеризація виробництва, застосування сучасних технологій, нових видів матеріалів, удосконалення конструкції виробу;
2. Впровадження інновацій у сфері управління, організації виробництва і праці: організація контролінгу та управлінського обліку, створення автоматизованих робочих місць керівних працівників і спеціалістів, впровадження наукової організації праці, розширення зон обслуговування та ін;
3. Економічні чинники: вдосконалення матеріального стимулювання персоналу, залучення інвестицій, впровадження прогресивних норм і нормативів та ін [10, с. 171]
Всі фактори, що впливають на рівень зниження витрат, можна підрозділити за масштабами їх дії: загальнодержавні, внутрішньогалузеві і внутрішньовиробничі.
Загальнодержавні пов'язані з політикою уряду в галузі економічних відносин. Внутрішньогалузеві фактори в умовах реформування економіки відіграють незначну роль і можуть бути представлені процесом вдосконалення нормативів системи цін на продукцію і в галузі планування виробничої діяльності, прийняття цінових і тарифних, трудових (галузевих) угод, що регулюють окремі види витрат. Питання спеціалізації і кооперування вирішуються самим підприємством.
Внутрішньовиробничі фактори пов'язані з поліпшенням використання всіх наявних у підприємства матеріально-технічних, трудових і фінансових ресурсів. Вони головним чином залежать від результатів діяльності підприємства, можуть бути також незалежними від них.
Виділяють два напрямки зниження собівартості продукції. Перше представляє собою зниження умовно-змінних витрат. Воно, в свою чергу, складається з двох частин:
- Поліпшення використання умовно-змінних матеріальних витрат (сировини, матеріалів, покупних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, палива і енергії на технологічні цілі);
- Підвищення ефективності використання умовно-змінних трудових витрат (зростання продуктивності праці та поліпшення використання робочого часу).
Друге - це зниження умовно-постійних витрат (скорочення витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування, загальноцехових і загальногосподарських витрат, витрат на реалізацію)
В основі формування витрат на виробництво продукції і, зокрема, умовно-змінних матеріальних витрат, має лежати їх науково обгрунтоване калькулювання за нормами, обумовленим технічними, технологічними, конструкторськими та іншими характеристиками та особливостями вироблюваної продукції. [11, с.42]
Резерви зниження рівня умовно-постійних витрат (витрат за комплексними статтями собівартості) виявляються і узагальнюються на основі вивчення їх динаміки, а також проведення факторного аналізу по кожній статті витрат на утримання та експлуатацію машин і устаткування, загальноцехових і загальногосподарських витрат, витрат на реалізацію. Зміна обсягу виробленої продукції веде до відносного зміни умовно-постійних витрат. [11, с.43]
Резерви зниження собівартості продукції являють собою невикористані можливості зниження собівартості продукції. Вони поділяються на дві підгрупи - резерви, що залежать і не залежать від діяльності підприємства. Внутрішньовиробничі резерви виявляються в процесі аналізу і аудиту господарської діяльності підприємства. Причинами їх існування є як об'єктивні, так і суб'єктивні чинники.
Серйозним резервом зниження собівартості продукції є розширення спеціалізації і кооперування. На спеціалізованих підприємствах з масово-потоковим виробництвом собівартість продукції значно нижче, ніж на підприємствах, що виробляють цю ж продукцію в невеликих кількостях. Розвиток спеціалізації вимагає встановлення й найбільш раціональних кооперованих зв'язків між підприємствами.
Зниження собівартості продукції забезпечується насамперед за рахунок підвищення продуктивності праці. З ростом продуктивності праці скорочуються витрати праці в розрахунку на одиницю продукції, а отже, зменшується і питома вага заробітної плати в структурі собівартості.
Найважливіше значення в боротьбі за зниження собівартості продукції має дотримання найсуворішого режиму економії на всіх ділянках виробничо-господарської діяльності підприємства. Послідовне здійснення на підприємствах режиму економії виявляється насамперед у зменшенні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції, скорочення витрат на обслуговування виробництва та управління.
Матеріальні витрати, як відомо, в більшості галузей промисловості займають велику питому вагу в структурі собівартості продукції, тому навіть незначне заощадження сировини, матеріалів, палива і енергії при виробництві кожної одиниці продукції в цілому по підприємству дає великий ефект.
Основною умовою зниження витрат сировини і матеріалів на виробництво одиниці продукції є поліпшення конструкцій виробів і вдосконалення технології виробництва, використання прогресивних видів матеріалів, впровадження технічно обгрунтованих норм витрат матеріальних цінностей. [8, с.44]
Скорочення витрат на обслуговування виробництва і керування також знижує собівартість продукції. Розмір цих витрат на одиницю продукції залежить не тільки від обсягу випуску продукції, але і від їх абсолютної суми. Чим менше сума цехових і загальнозаводських витрат у цілому по підприємству, тим за інших рівних умов нижче собівартість кожного виробу.
Резерви скорочення цехових і загальнозаводських витрат полягають насамперед у спрощення та здешевлення апарату управління, в економії на управлінських витратах. До складу цехових і загальнозаводських витрат у значній мірі включається також заробітна плата допоміжних і підсобних робітників. Проведення заходів щодо механізації допоміжних і підсобних робіт призводить до скорочення чисельності робочих, зайнятих на цих роботах, а отже, і до економії цехових і загальнозаводських витрат. Найважливіше значення при цьому мають автоматизація та механізація виробничих процесів, скорочення питомої ваги витрат ручної праці у виробництві. Автоматизація та механізація виробничих процесів дають можливість скоротити і чисельність допоміжних і підсобних робітників у промисловому виробництві.
Скороченню цехових і загальнозаводських витрат сприяє також економне витрачання допоміжних матеріалів, використовуваних при експлуатації устаткування і на інші господарські потреби.
Значні резерви зниження собівартості укладені в скороченні втрат від браку й інших непродуктивних витрат. Вивчення причин браку, виявлення його винуватця дають можливість здійснити заходи щодо ліквідації втрат від браку, скороченню і найбільш раціональному використанню відходів виробництва. [8, с.46]
Масштаби виявлення і використання резервів зниження собівартості продукції багато в чому залежать від того, як поставлена ​​робота з вивчення та впровадження досвіду, наявного на інших підприємствах.
У собівартості як в узагальнюючому економічному показнику знаходять своє відображення всі сторони діяльності підприємства: ступінь технологічного оснащення виробництва і освоєння технологічних процесів; рівень організації виробництва і праці, ступінь використання виробничих потужностей; економічність використання матеріальних і трудових ресурсів та інші умови і чинники, що характеризують виробничо- господарську діяльність. Тому вирішення проблеми зниження собівартості продукції безпосередньо пов'язане з підвищенням ефективності роботи всього підприємства. [10, с.171]
1.6 Порядок визначення розміру зниження витрат на виробництво продукції
Для оцінки виконання завдань по зниженню витрат використовуються спеціально розроблювані індекси зміни обсягів виробництва продукції, обчислені на основі даних про динаміку виробництва в натуральних показниках та перерахунку вартості виробленої продукції з постатейного розбивкою, що, в принципі, дозволяє не тільки визначити зниження собівартості продукції в цілому, але і відстежувати тенденції зміни витрат за статтями, визначати, який «внесок» у загальне зниження витрат внесли матеріальні, в тому числі енергетичні, витрати, зміни трудомісткості і фондоємності виробленої продукції.
Можна визначити такий порядок розрахунку зниження витрат і оцінки його виконання:
1. Для зіставлення рівня витрат у цілому і величини окремих видів витрат у постатейному вираженні в звітному і базовому періодах рекомендується використовувати показники питомих витрат на 1 карбованець виробленої продукції (робіт, послуг) у відпускних цінах виробника, сформовані відповідно до законодавства, за наступними формулами.
Зміна рівня витрат у звітному періоді (Ез) в порівнянні з базовим в процентних пунктах визначається за формулою:
Ез = Узо - Узб (1.1)
де Узо, Узб - витрати на 1 крб. виробленої продукції (робіт, послуг) відповідно у звітному і базовому періодах.
Витрати на 1 руб. виробленої продукції (робіт, послуг) (питомі витрати) розраховуються за формулами:
Узо = Зо / Сто, (1.2)
Узб = Зб / Стб, (1.3)
де Зо, 3б - витрати на виробництво продукції (робіт, послуг) відповідно у звітному і базовому періодах;
Сто, Стб - обсяг виробленої продукції (робіт, послуг) відповідно у звітному і базовому періодах.
2. За аналогією з пунктом 1 визначаються питомі витрати і зміна рівня витрат по кожній статті витрат.
3. Розрахунки зміни рівня витрат у цілому (Ез) доповнюються розрахунком економії або збільшення витрат в абсолютному вираженні в формула:
Ез = Зо - Зр, (1.4)
Зр = Сто'Узб, (1.5)
де, крім раніше застосованих символів:
Зр - витрати розрахункові (наведені); Узб - витрати на 1 карбованець виробленої продукції (робіт, послуг) у базовому періоді.
4. Сумарне зміну витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) розраховується як сума результатів по кожній статті витрат:
ЕЗС = ЕМЗ + Езп + Есоц + Еа + ЕПР, (1.6)
або як відношення перерахованих змін до базової величини витрат у цілому:
DЕзс = ЕЗС / Зб, (1.7)
де ЕЗС - зміна витрат в цілому; ЕМЗ - зміна матеріальних витрат; Езп - зміна заробітної плати; Есоц - зміна відрахувань на соціальні потреби; Еа - зміна амортизаційних відрахувань; ЕПР - зміна інших витрат.
Контроль та аналіз постатейного зміни витрат здійснюються в наступному порядку.
1. Розрахунок і зіставлення питомих ваг доповнюються постатейним аналізом рівня витрат, який дозволяє не тільки виявити внесок в загальну зміну питомих витрат на виробництво продукції окремих статей витрат, а й організувати управління цими витратами на рівні підприємств і організацій.
2. Зміна рівня матеріальних витрат (Ем) розраховується за наступною формулою:
ЕМЗ = Умзо - Умзб, (1.8)
де Умзо, Умзб - питома вага матеріальних витрат в обсязі виробленої продукції (робіт, послуг) відповідно у звітному і базовому періодах.
Економія або збільшення матеріальних витрат в абсолютному вираженні розраховуються за формула:
Ем = Ізо - МЗР, (1.9)
МЗР = Сто 'Умзб, (1.10)
де МОЗ - матеріальні витрати; МЗР - матеріальні витрати розрахункові (наведені); Сто - обсяг виробленої продукції (робіт, послуг) - звітний період.
3. Зміна рівня заробітної плати (Езп) розраховується за формулою:
Езп = Узпо - Узпб, (1.11)
де Узпо, Узпб - питомі витрати по заробітній платі відповідно у звітному і базовому періодах.
4. Економія або збільшення заробітної плати в абсолютному вираженні (Езп ') розраховується за формулою:

Езп '= 3по - Сто' Узпб (1.12)
де ЗПО - витрата заробітної плати у звітному періоді.
5. Зміна рівня відрахувань на соціальні потреби (Есоц) розраховується за формулою:
Есоц = ПЗО - УСБ (1.13)
де УСО, Ус6 - питомі відрахування на соціальні потреби відповідно у звітному і базовому періодах. [12, с.60-61]
6. Економія або збільшення відрахувань на соціальні потреби в абсолютному вираженні розраховується за формулою:
Есоц = Асо - Азб (1.14)
де Асо, Азб - витрати на соціальні потреби у звітному і базовому періодах.
7. Зміна рівня амортизаційних відрахувань (Еа) розраховується за формулою:
Еа = Уао - УАБ, (1.15)
де Уао, УА6 - питомі амортизаційні відрахування відповідно у звітному і базовому періодах.
8. Абсолютне збільшення або зниження амортизаційних відрахувань у складі витрат розраховується за формулою:
Еа '= Ао - Сто' УАБ. (1.16)
Аналогічно розраховуються зміни за інших витрат.
Без використання даного підходу до розрахунку зниження витрат складно забезпечити оперативне регулювання і управління підсумковими показниками - собівартістю і прибутком організацій. Тому доцільно використовувати наведену методику визначення розміру зниження витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) для забезпечення умов виконання завдань по зниженню витрат, встановлення обгрунтованих завдань на перспективний період. Умовами зниження витрат на виробництво продукції, як показує світовий досвід, є зниження матеріало-та енергоємності, зростання продуктивності праці через впровадження нових технічних і технологічних рішень, оновлення і раціоналізацію виробництва. [12, с.62]

2. СОБІВАРТІСТЬ ПРОДУКЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ ВАТ "Гродненська КОМБІНАТ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ"
2.1 Загальна характеристика підприємства
Основним видом виробничої діяльності ВАТ «Гродненський КСМ» є випуск стінних блоків з комірчастого бетону, плит теплоізоляційних з пористого бетону, цегли силікатної, вапна будівельного повітряної, а також іншої супутньої продукції (подрібнений утеплювач, борошно вапнякове, вапняно-піщана суміш і т.д .). Продукція комбінату має високими якісними показниками, сертифікована в національній системі сертифікації Республіки Білорусь і затребувана як на внутрішньому, так на зовнішньому ринку. Продукція комбінату відзначена численними нагородами.
Основними споживачами продукції підприємства є будівельні організації та фірми, промислові підприємства та індивідуальні підприємці, фізичні особи. ВАТ «Гродненський КСМ» поставляє свою продукцію в усі регіони Білорусі, Російської Федерації, Литви, Латвії. Почалося просування продукції і на будівельні ринки України. Є 8 фірмових магазинів у різних регіонах Республіки. [1, с.5]
За січень-грудень 2008 року підприємством було випущено продукції (в порівняних цінах) на 58 491 млн. руб. Темп росту продукції склав 101,3%. Одержано виручку від реалізації продукції 92685 млн. руб, яка збільшилася у порівнянні з 2007 роком на 12502 млн. крб. (Темп росту склав 115,6%). [Додаток А]
Прибуток від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг в 2008 році склала 4724млн. руб., що на 3322 млн. руб. менше, ніж у 2007 році.
Експорт продукції в 2008 році в порівнянні з 2007 роком зменшився на 802,8 млн. руб. і склав 7480,1 млн. руб.
Можна виявити сильні і слабкі сторони підприємства, враховуючи особливості будівельної галузі та виходячи з аналізу виробничо-господарської діяльності комбінату за попередній період.
Сильна сторона діяльності полягає в нарощуванні обсягів виробництва ніздрюватого бетону на технологічній лінії німецької фірми «Верхан». Вироби з пористого бетону, вироблені на новій лінії, мають поліпшені якісні характеристики, володіють точністю геометричних розмірів. У 2008 році випуск нової продукції склав 111927 м3 або 27,6% у загальному обсязі випуску ніздрюватого бетону.
Слабкі сторони, що негативно впливають на діяльність підприємства:
- Зниження обсягів випуску та реалізації будівельних матеріалів в осінньо-зимовий період. У цей час проводяться поточні і капітальні ремонти обладнання, що збільшує витрати і призводить до збитковості продукції в 1 кварталі;
- Відбулися зміни умов видобутку і доставки сировини, що збільшило собівартість продукції. Так, повністю вироблені довколишні кар'єри піску і крейди, відкриваються нові, більш віддалені від комбінату, змінилася глибина залягання пісків та їх гранулометричний склад. Відстань від нового крейдяного кар'єру, що був відкритий в 2007 році, збільшилося в 2 рази. Також комбінат повинен здійснювати додаткові капітальні витрати з підготовки кар'єра до експлуатації, будівництва доріг, підводці електричної лінії, витрат з відведення земель і т. д.
- Недолік джерел фінансування не дає можливості оновити діючий парк обладнання, відсоток зносу активної частини основних виробничих фондів становить 79,3%. [1, с.7]
Мета стратегічного розвитку ВАТ «Гродненський комбінат будівельних матеріалів» полягає у створенні умов для забезпечення випуску продукції в обсягах, достатніх для забезпечення беззбиткової діяльності, своєчасного здійснення всіх платежів за поточними зобов'язаннями.
2.2 Аналіз загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції
Систематичний аналіз структури витрат на підприємстві має дуже важливе значення, в першу чергу, для управління витратами з метою їх мінімізації, виявлення основних резервів для їх зниження і розробки конкретних заходів щодо їх реалізації на підприємстві. Всі ці заходи сприяють зниженню собівартості продукції і підвищенню еффеківності діяльності підприємства.
Розглянемо структуру собівартості товарної продукції за елементами на ВАТ «Гродненський комбінат будівельних матеріалів» у 2007-2008 роках (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Структура витрат на випуск продукції в 2007-2008рр (млн. крб.)

Найменування витрат
2007
2008
Уд. вага з поч. 2007р,%
Уд. вага з поч. 2008р,%
1
Матеріальні витрати
31906
43379
53,4
57
в т.ч.
сировину і матеріали
10220
16480
17,1
21,6
покупні та послуги стор. орган.
3769
4955
6,3
6,5
паливо
10256
12832
17,2
16,8
електроенергія
4128
5032
6,9
6,6
допоміжні матеріали
3533
4080
5,9
5,4
2
Витрати на оплату праці
13900
16882
23,3
22,2
3
Відрахування на соц. страхування
5236
6579
8,8
8,6
4
Амортизація
2487
3022
4,2
4,0
5
Амортизація об'єкта лізингу
2190
2394
3,7
3,1
6
Лізингові платежі
1249
385
2,1
0,5
7
Інші витрати
2732
3523
4,6
4,6
Разом
59700
76164
100
100
Джерело: власна розробка автора на основі Додатку А
Аналіз наведених даних дозволяє визначити, що найбільшу питому вагу в структурі собівартості займають матеріальні витрати - 53,4% і 57% в 2007 і 2008 роках відповідно. Це свідчить про те, що ВАТ «Гродненський комбінат будівельних матеріалів» є матеріаломістким підприємством і основний резерв зниження собівартості лежить тут.
Збільшилася частка сировини і матеріалів (на 4,5%) і в незначній мірі - послуг сторонніх організацій (на 0,2%). Частка витрат на паливо, електроенергію й допоміжні матеріали знизилася на 0,4, 0,3 і 0,5% відповідно, хоча у вартісному вираженні ці витрати збільшуються.
Загальна сума матеріальних витрат у 2008 р склала 43 379млн. руб., що на 11 473млн. руб більше, ніж у 2007 р . Даний показник зріс як у зв'язку зі збільшенням частки матеріальних витрат у структурі собівартості продукції, так і у зв'язку зі збільшенням випуску продукції на 761 млн. руб (у порівнянних цінах).
Структура собівартості продукції в 2008 р на 22,2% складається з витрат на оплату праці. Частка цього елемента в структурі в порівнянні з 2007 р зменшилася на 1,1%. Однак у вартісному вираженні ці витрати на 2 982 млн. руб. більше, ніж у 2007 році, і становлять 16 882 млн. руб Динаміка витрат на оплату праці обумовлена ​​збільшенням продуктивності праці і випуску продукції.
Разом із зростанням заробітної плати відбулося збільшення відрахувань на соціальне страхування. Це пов'язано з тим, що відрахування дані надходять від заробітної плати. Отже, із зростанням заробітної плати на 2 982 млн. руб. відбулося збільшення відрахувань на 1 343 млн. руб. Частка цього елемента в собівартості продукції невелика - 8,6% у 2008 р , Що на 0,2% нижче, ніж у 2007р, що також пов'язане з динамікою витрат на оплату праці.
Частка амортизації в структурі собівартості невелика. Вона знизилася в 2008 р на 0,2% і склала 4,0% від усіх витрат на випуск продукції. У 2007 р сума амортизаційних відрахувань становила 2 487 млн. руб., а в 2008 р 3022 млн. руб. Амортизаційні відрахування мають тенденцію до збільшення.
Амортизація об'єкта лізингу зросла на 204 млн. крб і склала 2 394 млн. руб. Лізингові платежі ж зменшилися з 1 249 млн. руб. до 385 млн. руб. Ці елементи мають незначну питому вагу в структурі собівартості. Їх частка поступово знижується.
Інші витрати в 2008 р склали 3 523 млн. руб., що на 791 млн. руб більше, ніж у 2007 р . Але їхня частка в структурі витрат на випуск продукції не змінилася і становить 4, 6%.
Під впливом зростання всіх елементів витрат збільшилася і собівартість продукції. Загальна сума витрат на виробництво продукції склала в 2008 році 76 164 млн. руб., Що на 16 464 млн. руб. більше, ніж у 2007 р . Це пов'язано із збільшенням обсягу виробництва. Цей чинник був причиною підвищення по всіх елементах витрат і, перш за все, матеріальним витратам і заробітної плати.
2.3 Заходи щодо зниження собівартості продукції
Від рівня собівартості продукції багато в чому залежить ефективність діяльності підприємства. Чим нижча собівартість, тим більший прибуток може отримати підприємство. Від вирішення проблеми зниження витрат на підприємстві багато в чому залежить стійкість його фінансового стану, платоспроможність і кредитоспроможність. Націленість на зниження витрат повинна бути атрибутом господарювання. У зв'язку з цим необхідний постійний пошук і максимально швидка мобілізація резервів зниження витрат підприємства.
На ВАТ "Гродненський КСМ" проводиться ряд заходів, спрямованих на зниження собівартості продукції. В основному вони спрямовані на зниження матеріаломісткості продукції, так як дане підприємство є матеріаломістким (матеріальні витрати становлять 57% у загальній сумі витрат на виробництво продукції).
Комбінат є великим споживачем природного газу та електроенергії, що обумовлює необхідність прийняття заходів з енергозбереження. На випуск продукції в 2009 році буде потрібно 38 млн.м3 газу і 24 млн.кВт / год електроенергії.
За 2007 рік проведено ряд енергозберігаючих заходів з економічним ефектом 1121 т.у.т або 714,4 млн. руб. За 2008 рік виконано 10 заходів з економічним ефектом 3068 т.у.т або 1756 млн. руб. Доказом ефективності цих заходів служить тенденція до постійного зниження питомих енерговитрат. Так, у 2007 році був проведений аналіз електроспоживання, зроблено техніко-економічне обгрунтування інвестицій та впроваджено захід «Децентралізація компресорної станції № 1». Це захід дозволив зберегти 486 тис. кВт.год з жовтня по грудень 2007 року.
Постійно вдосконалюються системи опалення та гарячого водопостачання. У 2007 році було замінено насоси опалення на насоси меншої потужності, встановлені насоси рециркуляції, модернізований утилізатор тепла. Тепер все опалення та гаряче водопостачання комбінату здійснюється за рахунок теплових вторинних енергоресурсів. [1, с. 29]
У 2008 році було впроваджено захід «Заміна поршневого компресора 2ВМ10-63 / 9 на два менш енерговитратних гвинтових з регульованою продуктивністю і з рекуперацією тепла». Це захід дозволив зберегти 120 тис. кВт.год за жовтень 2008 року.
Складена програма з енергозбереження технологічних процесів на 2009 рік [Додаток Б], яка дозволить заощадити 4112 тонн умовного палива, що складе 9% від загального споживання паливно-енергетичних ресурсів (всього 45 700 тонн умовного палива). [2, с. 22]
У 2009 році планується проведення заходів щодо зниження витрат паливно-енергетичних ресурсів на суму 2719 млн. руб., Тобто на 3,59%. [Додаток В]
Необхідною умовою виконання планів по виробництву продукції, зниження її собівартості, зростанню прибутку, рентабельності є повне і своєчасне забезпечення підприємства сировиною і матеріалами необхідного асортименту і якості.
Комбінат має в своєму розпорядженні гарною сировинною базою, працює на місцевій сировині. Для доставки сировини та виконання робіт з його видобутку на комбінаті є великий парк автотракторної та вантажної техніки. Це дозволяє знизити витрати на виробництво продукції за рахунок використання більш дешевої сировини.
Підприємством планується в 2009 р . [Додаток В] заощадити сировини і матеріалів на суму 200 млн. руб. (На 0,26%) за рахунок оптимізації технологічних режимів, вдосконалення норм витрат сировини і матеріалів та зменшення технологічних втрат.
Усі проведені на підприємстві заходи по зниженню витрат на виробництво продукції позитивно позначаються на його діяльності. За рахунок їх може бути досягнуто збільшення прибутку, рентабельності, підвищення конкурентоспроможності продукції і підприємства.

3. ПРОПОЗИЦІЇ щодо зниження собівартості продукції НА ВАТ «Гродненський КОМБІНАТ БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ»
Ефективність діяльності підприємства може бути підвищена за рахунок проведення заходів з різних напрямків. Одним з таких напрямків є зниження собівартості продукції.
Для зниження собівартості можна запропонувати низку заходів, спрямованих на зміну основних її елементів. На комбінаті більше уваги приділяється матеріальним витратам, що пояснюється високою матеріаломісткістю продукції. Однак не слід забувати і про витрати на оплату праці та амортизаційних відрахуваннях, які разом складають 27,5% загальної суми витрат на виробництво продукції.
Зменшення матеріальних витрат на виробництво може бути наслідком підвищення технічного рівня виробництва. Сюди входить впровадження нової, прогресивної технології, механізація і автоматизація виробничих процесів; поліпшення використання та застосування нових видів сировини і матеріалів, також використання місцевої сировини. Потрібно використовувати більш дешеві матеріали, не знижуючи в той же час якості продукції. При придбанні сировини і матеріалів потрібно всебічно оцінювати якість і ціну сировини, умови постачань, тобто ретельно підходити до вибору постачальника. Для зниження матеріальних витрат актуальні і проведені на підприємстві заходи по зниженню витрати паливно-енергетичних ресурсів. Певні резерви зниження собівартості закладені в усуненні або скороченні витрат, які не є необхідними при нормальній організації виробничого процесу (наднормативний витрата сировини, матеріалів, палива, енергії). Потрібно також проводити заходи з усунення втрат від браку. Тут можна запропонувати організувати більш суворий контроль на всіх етапах виробництва.
Зниження витрат на оплату праці може бути досягнуто в результаті вдосконалення організації виробництва і праці. Зниження собівартості може відбутися в результаті зміни в організації виробництва.
Значне зменшення витрат живої праці може відбутися при скороченні втрат робочого часу, зменшенні числа робітників, не виконують норм виробітку. Додаткова економія виникає при вдосконаленні структури управління підприємства в цілому. Вона виражається в скороченні витрат на управління і в економії заробітної плати і нарахувань на неї у зв'язку з вивільненням управлінського персоналу. При поліпшенні використання основних фондів зниження собівартості відбувається в результаті підвищення надійності та довговічності обладнання, у зв'язку з чим зменшуються витрати на його ремонт, у тому числі на заробітну плату робітникам, його виробляють.
Відносне зменшення амортизаційних відрахувань також сприяє зниженню собівартості продукції. Сюди можна віднести більш ефективне використання основних фондів, зміна обсягу і структури продукції, які можуть призвести до відносного зменшення умовно-постійних витрат, зміни такий і асортименту продукції, підвищення її якості. Умовно-постійні витрати не залежать безпосередньо від кількості продукції, що випускається. Зі збільшенням обсягу виробництва їх кількість на одиницю продукції зменшується, що призводить до зниження її собівартості.
Таким чином, для підвищення ефективності діяльності підприємства, збереження конкурентоспроможності продукції необхідно проводити заходи щодо зниження витрат на підприємстві, виявляти можливі резерви зменшення собівартості продукції.

ВИСНОВОК
У курсовій роботі вивчена собівартість продукції і механізм її формування, основні напрями і шляхи її зниження. Поставлена ​​мета курсової роботи і супутні їй завдання досягнуті, що хотілося б представити наступними висновками.
Собівартість є одним з важливих показників господарської діяльності підприємства і являє собою вартісну оцінку використовуваних у процесі виробництва і реалізації продукції матеріальних, природних, трудових ресурсів, основних фондів та інших витрат. Під структурою собівартості розуміється співвідношення різних елементів чи статей витрат у загальній сумі витрат на виробництво і реалізацію продукції.
Основним документом, який регламентує віднесення витрат на собівартість продукції, є «Основні положення по складу витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг)». Вони забезпечують однакове визначення складу витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) на підприємствах, незалежно від виду їхньої діяльності, форм власності та відомчої підпорядкованості. Існують також нормативні акти, що визначають особливості формування витрат в окремих галузях.
Підприємству необхідно розглядати аналіз собівартості як елемент управління виробництвом. Значення аналізу собівартості продукції визначається тим, що вона характерізуюет економічну ефективність виробництва, і що тільки на основі її всебічного аналізу можна виявити резерви і визначити шляхи збільшення кінцевих результатів при мінімальних витратах трудових, матеріальних і фінансових. Аналіз собівартості дозволяє дати оцінку роботи підприємства по використанню можливостей та встановити резерви зниження собівартості продукції.
На промислових підприємствах застосовуються чотири основні методи калькулювання собівартості й обліку витрат на виробництво: простий, позамовний, попередільний і нормативний. Можна виділити і ряд інших, серед яких метод Activity based costing (АВС), заснований на тому, що витрати утворюються в результаті виконання певних операцій. Вибір того чи іншого методу залежить від безлічі факторів, і підприємство повинно враховувати при цьому специфіку свого виробництва.
Успішне функціонування і розвиток підприємства в умовах ринкової економіки багато в чому залежить від того, як вирішує підприємство питання зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції. Для ефективної діяльності підприємству потрібно виявляти резерви, аналізувати фактори і розглядати можливі шляхи зниження собівартості продукції.
Необхідно не тільки визначати зниження собівартості продукції в цілому, але і відстежувати тенденції зміни витрат за статтями. При аналізі доцільно використовувати методику визначення розміру зниження витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) для забезпечення умов виконання завдань по зниженню витрат, встановлення обгрунтованих завдань на перспективний період.
У результаті аналізу витрат на виробництво продукції на ВАТ «Гродненський КСМ» було виявлено, що під впливом зростання всіх елементів витрат збільшилася і собівартість продукції. Загальна сума витрат на виробництво продукції, яка збільшилась на 16 464 млн. руб., Склала в 2008 році 76 164 млн. руб. Це призвело до зменшення прибутку реалізованої продукції на 7,1%. Найбільшу питому вагу (57%) в структурі собівартості займають матеріальні витрати, тобто підприємство відноситься до матеріаломістким.
На підприємстві проводиться ряд заходів щодо зниження собівартості для підвищення його конкурентоспроможності як на внутрішньому ринку, так і на зовнішньому. В основному вони спрямовані на зменшення матеріальних витрат, зокрема, на економію електроенергії.
Для підвищення ефективності діяльності підприємства необхідно також проводити заходи щодо зниження витрат на оплату праці за рахунок більш досконалої організації виробництва і праці. Не повинні залишатися без уваги і амортизаційні відрахування, зменшення яких може бути досягнуто в результаті зміни обсягу і структури продукції, поліпшення використання основних фондів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Бізнес-план розвитку ВАТ «Гродненський комбінат будівельних матеріалів» на 2008 рік, - 76 с.
2. Бізнес-план розвитку ВАТ «Гродненський комбінат будівельних матеріалів» на 2009 рік, - 52 с.
3. Котляров, С.А. Управління витратами: навч. посібник / С.А. Котляров - СПб.: Бізнес-преса, 2001. - 210 с.
4. Лазаревич, М.І. Собівартість продукції на підприємстві / М.І. Лазарович / / Економіка. Фінанси. Управління. - 2008. - № 2. - 35-40.
5. Лешко, В. Як визначити причини зростання собівартості / В. Лешко / / Фінансовий директор. - 2005. - № 7, с.37-43.
6. Методичні рекомендації з прогнозування, обліку і калькулювання собівартості продукції (товарів, робіт, послуг) в промислових організаціях Міністерства промисловості Республіки Білорусь. Наказ Міністерства промисловості Республіки Білорусь від 1 квітня 2004 р. № 250 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.pravo.by - Дата доступу: 11.03.2009
7. Основні положення по складу витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг). Постанова міністерства економіки Республіки Білорусь, Міністерства фінансів Республіки Білорусь і Міністерства праці та соціального захисту Республіки Білорусь від 30 жовтня 2008 р. № 210/161/151 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.pravo.by - Дата доступу: 11.03.2009
8. Попова, Л.В. Процедура внутрішньовиробничого обліку витрат та управління собівартістю / Л.В. Попова, І.О. Маслова / / Фінансовий менеджмент. - 2004. - № 1, с. 44-55.
9. Раицкий, К.А. Економіка організації (підприємства) / К.А. Раицкий - підручник. - 4-е вид., Перераб. і доп. - М.: Видавничо-торгова корпорація «Дашков і К °», 2003. - 1012 с.
10. Русак, Є.С. Економіка підприємства: Курс лекцій / Є.С. Русак - Мн.: Академія управління при Президентові Республіки Білорусь, 2004. - 244 с.
11. Свєтов, А.Ф. Вміти треба платити менше, а отримувати більше. Резерви зниження собівартості продукції / А.Ф. Свєтов / / Економіка. Фінанси. Управління. - 2008. - № 3, с.41-45
12. Сивий, В.М. Порядок визначення розміру зниження витрат на произвоства продукції (робіт, суслуг) / В.М. Сивий / / Економіка. Фінанси. Управління. - 2004. - № 9, с.58-64.
13. СЛАВНИК, Д.В. Цільове управління витратами як основа стратегії бізнесу / СЛАВНИК Д.В. / / Економіка. Фінанси. Управління. - 2006. - № 4, с.51-55
14. Управління витратами на підприємстві: навч. посібник / В.Г Лебедєв [и др.]; під загальною ред. Г.А. Краюхіна - 2-е вид., Перераб. і доп. - СПб.: Бізнес-преса, 2003. - 256 с.
15. Облік витрат і калькулювання собівартості продукції [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://peomag.by/ - Дата доступу: 14.03.2009.
16. Економіка підприємства: навч. посібник / В.П. Волков [и др.]; під загальною ред. А.І. Ільїна. - 2-е вид., Испр. - М.: Нове знання, 2004. - 672 с.
17. Економіка підприємства: навч. посібник / Л.М. Нехорошева [и др.]; під ред. д-ра екон. наук, проф. Л. Н. Нехорошева. - Мінськ: БГЕУ, 2008. - 719 с.
18. Економіка підприємства / В.Я. Хріпач [и др.]; під ред. В.Я. Хріпача. - Мн.: Економпресс, 2000. - 464 с.

ДОДАТОК А
Фінансові показники за січень-грудень 2008 р

Найменування показників
од.вим
З ПОЧАТКУ РОКУ

вимк. до соотв. пер. пройшли. року
%. до соотв. пер. пройшли. року
2008р
2007р
1
Товарна продукція в дійств. цінах без ПДВ та ін отчісл.із виручки
млн.руб
73 508
58 506
15002
125,6
2
Товарна продукція в сопостав. цінах на 01.01.2008р.
млн.руб
58 491
57 730
761
101,3
3
Реалізована продукція з ПДВ
млн.руб
92 685
80 183
12502
115,6

в т.ч.начісленние податки і збори з виручки
млн.руб
14 037
12 218
1819
114,9
4
Собівартість:






реалізованої продукції згідно 5-ф
млн.руб
73 010
59 443
13567
122,8
5
Прибуток, збиток (-) від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг
млн.руб
4 724
8 046
-3322
58,7
6
Рентабельність






реалізованої продукції згідно 5-ф
%
6,5
13,5
-7,1

7
Дебіторська заборгованість






на початок періоду
млн.руб
2 542
2 035
507
124,9

на кінець періоду
млн.руб
4 470
2 542
1928
175,8
8
Кредиторська заборгованість






на початок періоду
млн.руб
11 504
15 055
-3551
76,4

на кінець періоду
млн.руб
9 109
11 504
-2395
79,2
9
Кредити банку
млн.руб
17 508
12 013
5495
145,7
10
Чистий прибуток (збиток)
млн.руб
432
3 999
-3567
10,8
11
Собівартість товарної продукції



Уд.вес з поч. 2008р,%
Уд.вес з поч. 2007р,%

Собівартість товарної продукції, з неї:
млн.руб
76 164
59 700
100
100
матеріальні витрати
"
43 379
31 906
57,0
53,4

з них
сировину і матеріали
"
16 480
10 220
21,6
17,1
покупні та послуги стор.орган.
"
4 955
3 769
6,5
6,3

паливо
"
12 832
10 256
16,8
17,2
електроенергія
"
5 032
4 128
6,6
6,9

допоміжні матеріали
"
4 080
3 533
5,4
5,9

лізингові платежі
"
385
1 249
0,5
2,1
витрати на оплату праці
"
16 882
13 900
22,2
23,3

відрахування на соц.страхование
"
6 579
5 236
8,6
8,8
амортизація
"
3 022
2 487
4,0
4,2

амортизація об'єкта лізингу
"
2 394
2 190
3,1
3,7
інші витрати
"
3 523
2 732
4,6
4,6
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Курсова
230.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Собівартість продукції та шляхи її зниження 3
Собівартість продукції та шляхи її зниження 2
Собівартість продукції та шляхи е зниження
Собівартість продукції та шляхи її зниження
Собівартість виробництва продукції рослинництва та шляхи її зниження
Собівартість та шляхи її зниження
Собівартість виробництва молока та шляхи е зниження На прикладі ВАТ П
Собівартість виробництва молока та шляхи її зниження На прикладі ВАТ Племзавод Кримський Сакського
Собівартість продукції та шляхи її зменшення
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru