Собівартість продукту

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

СЦЕНАРІЇ УРОКУ
Розділ програми: Основи підприємництва
Тема: Собівартість продукту
Клас: 10 клас
Час: 45 хвилин
Освітні цілі уроку - учні повинні засвоїти такі знання:
1. Ознайомитися з поняттям про собівартість продукції.
2. Ознайомитися з видами собівартості і її структурою.
Розвиваючі цілі уроку - учні повинні розвинути вміння і навички:
1. Знати про собівартість продукції.
2. Знати структуру собівартості.
Виховні цілі уроків - учні повинні оволодіти наступними видами дії:
1. Вміти відтворювати поняття про собівартість продукції.
2. Уміти будувати відповіді на створювані питання.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу
Метод проведення уроку: евристична бесіда
Обладнання: наочні посібники.
Література:
1. Тищенко А.Т., Самородскій П.С., Симоненко В.Д., Шіпіцин Н. П. Технологія. Пробний підручник для хлопчиків 10 класу / під ред. В.Д. Симоненко - Видавництво Брянського пед. університету. - Брянськ, 1995.
2. Підготовка вчителя технології до уроку. Навчально-методичний посібник. Автор-упоряд.: В.Г. Соловьянюк - Бірськ, 2007.
Місце проведення: Навчальні майстерні.
Хід уроку

I. Організаційний етап
Вчитель: Здравствуйте! Сідайте! (Учні стоять біля своїх місць і сідають після слів викладача). Черговий хто сьогодні відсутній? (Черговий класу повідомляє про відсутніх, якщо вони є).
II. Мотиваційний етап
Вчитель: Що означає слово «собівартість продукції»?
Учні:???
Вчитель: Собівартість продукції - Один з основних показників ефективності господарської діяльності підприємства.
III. Повідомлення теми та мети уроку
Вчитель: А тепер, запишіть число і тему сьогоднішнього уроку: «Собівартість продукту» (учні під диктовку записують тему уроку у зошити під диктовку, вчитель контролює, щоб усі записали).
IV. Вивчення нового матеріалу
Учитель: Від якості розрахунку собівартості залежить обгрунтованість цін. Собівартість не тільки включає витрати на виробництво і реалізацію продукції підприємства, а й розкриває економічний механізм відшкодування цих витрат. У залежності від повноти включення витрат, собівартість підрозділяється на цехову, виробничу і повну (комерційну).
Вчитель: Що означає термін «цехова собівартість»?
Учні:???
Вчитель: Цехова собівартість - це витрати конкретного підрозділу на виготовлення продукції.
Виробнича собівартість включає цехову собівартість і загальнозаводські витрати (витрати на оплату праці управлінського та обслуговуючого персоналу, утримання та ремонт споруд і будівель, витрати на охорону праці, техніку безпеки і т.д.).
Повна (комерційна) собівартість складається з виробничої собівартості і позавиробничих витрат (витрати на реалізацію, підготовку кадрів тощо).
З точки зору ціноутворення, собівартість підрозділяється на індивідуальну і суспільно необхідну. Індивідуальна собівартість відображає конкретні умови роботи підприємства. По ній можна судити про те, наскільки раціонально використовуються основні виробничі фонди, матеріальні, трудові та фінансові ресурси, ефективність управління підприємством.
Узагальнення даних про індивідуальну собівартості конкретного виробу на різних підприємствах дозволяє визначити суспільно необхідну собівартість цього продукту.
Вчитель: У спрощеному вигляді собівартість продукції можна представити у вигляді формули, запишіть її собі в зошит:
С = М 3 + Р оп + О сс + А 0 + Про кр + З ін,
де С - собівартість продукції (товарів, послуг);
М 3 - матеріальні витрати на виробництво і реалізацію продукції;
Р оп - витрати на оплату праці;
Про сс - відрахування на державне соціальне страхування;
А 0 - амортизаційні відрахування на відновлення основних виробничих фондів;
Про кр - Оплата за короткостроковими кредитами банків;
З ін - інші витрати на виробництво і реалізацію продукції, включаючи витрати по всіх видах ремонту основних виробничих фондів.
Розрахунки амортизаційних відрахувань здійснюються за кожним технічному елементу окремо. Сумарна їх величина в розрахунку на одиницю товарної продукції включається у витрати виробництва. Після реалізації товару їх грошовий еквівалент зараховується на спеціальний амортизаційний рахунок, на якому відбувається накопичення необхідної суми для заміни технічного елемента виробництва у разі його зносу.
До складу собівартості не включаються такі виплати у грошовій і натуральній формі:
- Матеріальна допомога працівникам підприємства;
- Винагорода за підсумками року;
- Оплата додатково наданих за рішенням трудових колективів (понад передбачених законодавством) відпусток працівникам, жінкам, які виховують дітей, надбавки до пенсій;
- Одноразову допомогу йде на пенсію ветеранам праці;
- Доходи по акціях, виплати по паях, деякі інші виплати.
Всі ці виплати здійснюються з прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства після сплати податків.
Визначення собівартості одиниці продукції (вироби, виду, групи) за статтями витрат називається калькуляцією.
Перелік статей витрат для кожного підприємства, фірми буде різним. Тому, відкриваючи свою справу, слід керуватися методичними рекомендаціями галузі, до якої належить фірма або організація.
Калькуляційна одиниця - це одиниця виміру самого об'єкта калькулювання: готової продукції, робіт, напівфабрикатів, вузлів, окремих деталей. Наприклад, у текстильній промисловості калькуляційною одиницею є тканина певного артикулу.
Велике значення для аналізу рівня, структури і динаміки собівартості продукції має угруповання витрат на виробництво і реалізацію виробів за економічними елементами витрат і статтям калькуляції.
Угрупування витрат за економічними елементами потрібна для визначення потреби підприємства у виробничих ресурсах, економічної характеристики підприємства і галузі, визначення величини національного доходу.
Інші цілі має угрупування витрат за статтями калькуляції. У калькуляції витрати групуються в залежності від призначення і виробничої дільниці, де вони зроблені. Розрахунок витрат за статтями калькуляції необхідний для обчислення витрат за підрозділами і окремими видами продукції, що виробляється, для визначення впливу на собівартість таких чинників, як зміна обсягу виробництва, втрати від шлюбу, простої і т.д.
Вчитель: Що означає «структура собівартості»?
Учні:???
Вчитель: Структура собівартості - це процентне співвідношення окремих видів витрат. Аналіз структури витрат виробництва продукції дозволяє розкрити основні резерви і шляхи зниження собівартості.
Наприклад, є два підприємства - № 1 і № 2 (Див. таблицю).
Таблиця
Найменування статей
%
Підприємство № 1
Підприємство № 2
Сировина і основні матеріали
50
10 -
Допоміжні матеріали
6
6
Паливо
13
6
Енергія
6
7
Інші витрати
5
6
Амортизаційні відрахування
5
15
Заробітна плата з відрахуваннями на соціальне страхування
15
50
З цієї таблиці видно, що для зниження собівартості продукції першому підприємству слід розробляти заходи щодо економії та раціонального використання сировини, матеріалів, фонду заробітної плати, а другому підприємству - з економії фонду заробітної плати.
Вчитель: Що означає слово «ціноутворення»?
Учні:???
Вчитель: Ціноутворення - це одне з найважливіших питань, що стоять перед підприємцем, будь то підприємець або бізнесмен, який досяг певного рівня прибутку і хто хоче розширити виробництво. Саме ціна відображає стан справ на ринку певної продукції і рівень рентабельності підприємства. Якщо вдається реалізувати продукцію по наміченій ціною - це означає, що була правильно обрана стратегія ціноутворення, вірно визначена ніша на ринку продукції (послуги).
У залежності від кінцевих цілей підприємця доцільно застосовувати такі стратегії ціноутворення:
1. Стратегія низьких цін використовується в тому випадку, коли підприємець сподівається саме таким чином захопити найбільшу частину ринку збуту даного товару (послуги).
2. Стратегія помірних цін обирається, коли фірма намагається створити собі імідж стабільного виробника і постачальника, і в результаті використання помірних цін досягається впевнене стабільний розвиток підприємства.
3. Стратегія високих цін застосовується для отримання найбільшого прибутку в найкоротші терміни. Високий прибуток навіть на початковому етапі розвитку підприємства (фірми) приверне увагу можливих нових акціонерів і дозволить підприємцеві вивільнитися від тягаря виплат за кредитами.
Незважаючи на таку велику різницю в кінцевих цілях цих стратегій ціноутворення, не можна сказати, що одна з них вірна, а інша - хибна. У кожному конкретному випадку підприємцю самому необхідно обрати єдиний, тільки для нього одного і тільки на певний термін прийнятну стратегію ціноутворення.
Ціна є основним чинником прибутковості виробництва. Прибуток являє собою різницю між собівартістю товару і ціною його продажу. З іншого боку, саме від ціни залежить рівень продажів продукції, що випускається.
Механізм ціноутворення досить складний для починаючого підприємця. При визначенні ціни на товар йому необхідно керуватися двома основними критеріями:
- Ціна повинна відшкодувати витрати на виробництво і реалізацію продукції та забезпечити підприємству прибуток, яка давала б можливість безперебійно працювати далі, розширювати виробництво, виплачувати доходи по паях і акціям, наповнювати коштами все фонди підприємства (фонд ризику, фонд матеріального заохочення тощо);
- Ціна повинна призначатися у відповідності з попитом на дану продукцію (роботу, послугу). Вона повинна бути помірно гнучкої і стабільною, щоб забезпечити можливість не тільки достатній прибутковості підприємства, але й можливого розширення ринку збуту продукції.
Ціна = собівартість + очікуваний прибуток, або
ц = с + п 0.
Ціна - це грошове вираження вартості товару. В умовах ринкових відносин ціна - найважливіший елемент економічних зв'язків між виробником і споживачем, збалансованості попиту та пропозиції.
Ціни регулює ринок. Вони можуть підвищуватися в залежності від попиту на товар.
Ціна покупця і продавця - найбільша ціна, яку може запропонувати продавець, і найменша, за якою може купити покупець.
Ціни поділяються на оптові, роздрібні, закупівельні та інші, що дають уявлення про взаємодію виробника і покупця.
Базисна ціна - ціна для визначення сорту чи якості товару, узгоджена сторонами в процесі купівлі-продажу і є вихідною для визначення остаточної ціни даного товару.
Договірна (вільна) ціна встановлюється на основі домовленості покупця і продавця; в період переходу до ринкових відносин повинна застосовуватися щодо товарів, що не роблять істотного впливу на життєвий рівень населення.
Закупівельна ціна - ціна, за якою держава закуповує сільськогосподарську продукцію у колгоспів, радгоспів, фермерів, у населення і т.д.
Монопольна ціна встановлюється на ринку монополістичними об'єднаннями та забезпечує надприбуток.
Номінальна ціна - ціна, що вказується в прейскурантах (перелік видів робіт, послуг, продукції, товарів і т.д. з зазначенням їх ціни або розцінок, тарифів на них) і довідниках (довідник цін на товари, товарний довідник).
Кошторисна ціна використовується для визначення розрахункової вартості нового будівництва або капітального ремонту, реконструкції будівель та споруд.
Трансферна ціна застосовується корпораціями в угодах між підрозділами, філіями або підконтрольними їм фірмами.
Фактична ціна - ціна, за якою фактично відбувається угода; на ринку фондових цінностей - остаточна ціна, на яку погодилися покупець і продавець.
Фактурна ціна - ціна реальної операції купівлі-продажу, яка може змінюватися на суму транспортних і страхових витрат.

V. Підведення підсумків уроку, виставлення і коментування оцінок.
Вчитель: Сьогодні ви познайомилися з поняттям про собівартість продукції. А також з видами собівартості і її структурою.
VI. Завдання домашнього завдання
Вчитель: Запишіть домашнє завдання: прочитати § 11. Будь ласка, ваші запитання за сьогоднішньою темі?
Вчитель: Урок закінчений. Усім спасибі, до побачення!
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Педагогіка | Книга
37.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Собівартість
Собівартість 2
Собівартість
Собівартість 3
Собівартість продукції 2
Собівартість продукції
Собівартість продукції 3
Собівартість продукції 4
Собівартість продукції 13
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru