Росія на початку ХХ століття

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

На початку ХХ ст. в Росії поряд із соціал-демократією в активну полі-тичні діяльність вступила і інша сила - соціалісти-революціонери (есери), які були головною партією селянської демократії. Вона кон-реконструйованих в кінці 1901 - початку 1902 р. в результаті злиття несколькихнеонароднических організацій. Становлення партії соціалістів-революціонерів було тривалим ісложним процесом. Ці партії, союзи, ліги були носіями різних тенденційв народництві. Одні з них залишалися вірні народовольчеських традіціямтеррора. Інші покладали надії на створення масової партії "революційного соціалізму" і дивилися на терор як лише на дополнітельноесредство боротьби з самодержавством, а деякі навіть готові були від нього відмовляються-заться. Але незалежно від тактичних поглядів їх всіх об'едінялостремленіе до оновлення народницької ідеології в умовах нової історичну-ської ситуації, коли капіталістичні відносини утвердилися в Росії. Велике значення для об'єднання неонароднических сил і поширеною-нання їх впливу на маси мали газета "Революційна Росія" та журнал "Вісник російської революції". З січня 1902 з моменту публікації в "Революційної Росії" повідомлення про створення партії соціалістичного-стів-революціонерів газета стала її офіційним органом. Газета була розр-тана на пропаганду есерівських поглядів як в середовищі членів партії, так і вшироких масах. Теоретичним органом есерів був "Вісник російської рево-люції". Проект програми есерів було опубліковано в газеті "РеволюціоннаяРоссія" в 1904 році (N 46). Його провідним автором був В. М. Чернов (1873-1952), що висувається в кінці ХІХ століття в якості найбільшого теоретика не-онароднічества. На рубежі ХІХ - початку ХХ століття есери не могли заперечувати самого фактапобеди капіталізму в Росії. Але поширення капіталізму в країні пояс-нялось ними багато в чому його штучним насадженням урядом. У началеХХ-го століття у есерів ще жевріла надія на стійкість дрібного селян-ського господарства, яке, як вони вважали, не втягнеться в орбіту капіталізації стических відносин і зможе стати основою для еволюції до соціалізму. Бажаючи визнавати більший процес майнового розшарування селян-ства, есери пояснювали це більше впливом царської політики, ніж резуль-татом природної еволюції капіталізуються села. Більшість кре-стьян, провідних самостійно своє господарство і не застосовують найману працю, вони зарахували до категорії так званого "трудового селянства". У програмі есерів формулювалися завдання як соціалістичного, таки демократичного етапів революції. До перших відносилося головна вимога-експропріація капіталістичної власності та організація производствав всього суспільного життя країни на соціалістичних засадах. А це передбачає лагает "повну перемогу робітничого класу, організованого в соціаль-но-революційну партію, і в разі потреби встановлення його временнойреволюціонной диктатури". Слід відзначити широку програму демократичного ських перетворень, висунутих есерами. До них ставилися свобода совісті, слова, друку, зборів і спілок, свобода пересувань, неприкосновенностьличности і житла. На основі загального і рівного виборчого права длявсіх громадян передбачалося освіта виборних органів демократіческойреспублікі з автономією областей та громад, широке застосування федератівнихотношеній між національностями, введення рідної мови в усіх місцевих, громадських та державних установах. Партія соціалістичних стов-революціонерів висувала вимогу 8-годинного робочого дня, введеніегосударственного страхування, а також встановлення мінімальної заработнойплати. У відповідності зі своїми поглядами в селі, есери виступали заіз'ятіе землі з приватної власності і зі сфери купівлі та продажу, і пере-дачу в загальнонародне надбання, насамперед у руки сільських громад. Встановлює зрівняльно-трудове право користування землею. Ніхто не міг тре-бовать землі більше, ніж був у змозі обробити її сам або працею чле-нів своєї сім'ї. На особливому положенні в партії перебувала Бойова організація есерів, створена в кінці 1901 року одним з лідерів партії Г. А. Гершуні. Вона биластрого законспірована. Члени Бойовий організації не брали участі врегіональних комітетах партії, так само як і останні не брали участь у де-ності Бойової групи. Її відносини з ЦК партії будувалися через особливо-уповноваженого і відрізнялися великою самостійністю. З 1903 р. Боевуюорганізацію очолив Евно Азеф, що був інформатором царської охранки. У жовтні 1906 р. з есерівської партії виділилося самостоятельноеобразование "Союз соціалістів-революціонерів максималістів". Ідеологами ітеоретікамі цього напряму були А. Троїцький, М. Енгельгарт, С. Свєтлов, Г. Нестроев та інші. Інша частина есерівської партії (А. В. Пешехонов, В. А. Мякотін, Н. Ф. Анненський, С. Я. Єлпатьєвський) заснували партію народних соціалістів (енесов). Найважливішим напрямком діяльності есерів вважалася пропагандист-сько-агітаційна робота в масах. Есери закликали селян до організаціістачек, бойкоту поміщиків, до створення селянських "братств" (таємних круж-ков - первинних організацій у селі). Перед "братствами" ставилися задачіраспространенія народницької ідеології серед селян, ознайомлення їх спрограммамі і тактичними установками есерів, посилення впливу на рішення "мирських справ" у відповідності з цими установками, об'єднання селян напроведеніе просвітницьких заходів, в боротьбі за свої права і організа-цію "революційних "акцій. Причому в "революційних" акціях перевагу від-давалося мирним демократичним діям (страйки, демонстрації, петиції). Глибокий ідейний і організаційний розбрід після поразки революціі1905-1907р. наздогнав партію есерів. Партія есерів зазнала серйозніше втрати у зв'язку з поліцейськими репресіями. Численні арешти послабили її органі-зації, ряди есерів охопила хвиля упадничества. Серед есерів з'явилися дватеченія: вкрай терористичний і прихильники виключно легальних формдеятельності в масах. У післяреволюційний період розпад селянської громади в результатестолипінской аграрної реформи змусив скоригувати погляди есерів вподдержку заможних верств селянства. Тепер воно, на їхню думку, сталосоставной частиною "трудового селянства", хоча до революції есерівські ті-оретікі, як відомо, дотримувалися протилежних поглядів.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Історія та історичні особистості | Доповідь
12.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Росія на початку 20 століття
Росія на початку 19 століття
Росія на початку ХХ-го століття
Росія на початку XX століття
Росія на початку XIX століття
Росія на початку XIX століття 2
Росія на початку ХIX століття
Росія в XIX на початку XX століття
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru