додати матеріал


Роль рухливих ігор у житті школяра молодшого віку

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

Зміст:
1. Введення ................................................. .................................................. ........... 3
2. Гра та вікові особливості дітей молодшого шкільного віку ......... 4
3. Підбір і організація рухливих ігор ............................................. ............... 7
4. Методика проведення ігор ............................................... ................................. 12
5. Висновок ................................................. .................................................. ..... 21
6. Література ................................................. .................................................. ...... 23

1. Введення
Основними завданнями фізичного виховання у школі є зміцнення здоров'я, сприяння правильному розвитку, навчання учнів життєво необхідним руховим навичкам, виховання фізичних і моральних якостей. Вирішенню цих завдань активно сприяє гра, виступаючи як засіб і метод фізичного виховання. Вона є супутником дитинства, де людини відкриває для себе вічно оновлюється світ. Зрозуміти природу гри - значить пізнати природу дитинства. Молодший шкільний вік - найбільш сприятливий час для включення гри в процес виховання.
Гра - специфічний вид дитячої діяльності, а рухлива гра є свідомою дитячої діяльністю, спрямованої на досягнення поставленої мети, причому спосіб її досягнення грає підлеглу роль. Вміст рухливих ігор складають різноманітні види рухів: біг, стрибки, метання, лазіння і т.д. структуру рухливих ігор та взаємодії граючих визначають і регулюють правила гри. Особливості рухомий гри визначаються її емоційною насиченістю, різноманіттям моментів веселою несподіванки, що сприяють позитивному емоційному настрою. На позитивному емоційному тлі значно збільшуються емоційні резерв, можливості організму. Рухова діяльність дитини в грі залучає до роботи різноманітні м'язи, сприяючи розсіяною м'язової навантаженні, попереджаючи стомлюваність.
Процес гри пов'язаний з приємними для дітей фізичними та руховими діями, в грі завжди закладений елемент нового, непізнаного. Адже одна і та ж гра, навіть періодично повторювана, не схожа на попередні варіанти, дії її учасників неідентичні.
Вже одне передчуття майбутньої гри викликає у дітей позитивні емоції. Ось чому, говорячи про застосування ігор у школі, важливо мати на увазі, з одного боку, потяг дітей до гри. Великі можливості, що представляються шкільною програмою, а з іншого боку, вимоги до рівня педагогічного керівництва, плановість і систематичність застосування гри в шкільному колективі, що й зумовлює очікуваний педагогічний ефект.
За допомогою ігрового методу вчитель може швидко створити радісну атмосферу спілкування, спонукати в дітей бажання швидше включитися в запропоновану діяльність. При цьому невірно думати, що в ігровій ситуації, коли завдання виконуються на ігровій основі, не вирішуються моральні проблеми. У рухливій грі, особливо колективної або групової, завжди мається на увазі виконання обов'язку. Почуття честі, міжособистісні відносини виступають у грі найбільш темпераментно і яскраво.

2. Гра та вікові особливості дітей молодшого шкільного віку
Ігри, рекомендовані шкільною програмою, спрямовані на вирішення не лише освітніх, але також виховних та оздоровчих завдань. Це особливо важливо, бо всіх, хто причетний до педагогіки турбує гіподинамія дітей. Руховий режим дитини помітно скорочується з моменту надходження його в школу, що пов'язано з початком нової діяльності - навчання. Єдиним засобом профілактики гіпокінезії дітей може стати створення оптимального обсягу рухової активності з правильною постановкою навчальної та позакласної роботи з фізичної культури в школі. Чимала роль належить тут і рухливій грі - природній увазі живий і безпосередній діяльності, любов і звичка до якої закладається з раннього дитинства.
Дефіцит рухів дітей шкільного віку стає причиною ослаблення всього організму, що позначається на зниженні його загальної біологічної стійкості. Серед школярів особливо поширені хронічно захворювання дихальних шляхів, і це служить причиною хвороб внутрішніх органів, є постійним вогнищем інтоксикації сенсибілізації організму. Особливу роль у профілактиці захворювань органів дихання відіграє організація різноманітних рухливих ігор та інших фізичних вправ на відкритому повітрі. Встановлено. Що при систематичних заняттях різко скорочується кількість захворювань дихальних шляхів (тонзилітів, бронхітів), помітно покращується постава дітей, знижується надлишкова у багатьох дітей вагу.
Особливо важливі заняття іграми та коригуючої гімнастикою з дітьми, що відносяться до спеціальної медичної групи. Не тільки уроки фізкультури, а й активний відпочинок під час змін, заняття іграми на свіжому повітрі в режимі продовженого дня сприяють створенню оптимального обсягу рухової активності учнів.
Успіхи школяра в навчанні багато в чому визначають чітке дотримання режиму дня і адекватні фізичні навантаження. Щоб правильно вибрати для школяра необхідний руховий режим, організувати заняття фізичною культурою і спортом потрібно враховувати особливості вікового розвитку та можливості дітей.
Хлопчики і дівчатка молодшого шкільного віку (7-9 років) за показниками фізичного розвитку (вага, зріст, окружність грудної клітини і пропорції тіла) розрізняються незначно. У цьому віці вони мало зростають - від 120 до 137 см., а от вага тіла збільшується більш помітно: середня надбавка становить 2,5 кг. У рік (з 26 кг. В 7 років до 33,5 кг у 10 років). Окружність грудей, дорівнювала в 7 років половині зростання, до 10 років зменшується на 2 - 3 см. (68 - 69 см.) з - за витягування тіла в довжину. Триває окостеніння кістяка, тому неправильна посадка за партою, одностороння навантаження (скажімо носіння портфеля в одній руці, захоплення одноманітними іграми) можуть призвести до сутулості, викривлень хребта. Особливо часто це спостерігається у дітей зі слабкою мускулатурою, мало рухаються. Надалі, після окостеніння кістяка, у них на все життя залишаються бічні викривлення хребта (сколіози) сутула або кругла спина, а живіт у зв'язку зі слабкістю черевного преса буде випнутий. У віці від 7 до 10 - 11 років поступово завершується окостеніння рук? Зміцнюються суглобової і зв'язковий апарати, а також м'язи кисті. Це дозволяє виконувати більш тонку і важку роботу і ряд складних фізичних вправ. У міру розвитку кісток поліпшується координація рухів, зростає м'язова сила.
Серцево - судинна система має такі особливості: у 7 - 9 років вага серця становить 0,5% ваги всього тіла - майже як у дорослого. Однак постачання органів і тканин всього організму кров'ю відбувається у дітей майже в два рази швидше. Це пояснюється більш високою частотою серцевих скорочень (в стані повного м'язового спокою вона дорівнює 85 - 90 уд / хв в 7 років і 80 - 85 - у 10 років); більш високою швидкістю кровотоку, тобто швидкістю, з якою кров проходить по судинах тіла і повертається до серця; великою кількістю артерій і капілярів.
У 7 - 11 років у хлопців ще слабо розвинені дихальні м'язи; дихання більш поверхневе і приватне - 22 - 24 рази на хвилину. Обмін речовин і рівень енергетичних витрат організму в стані спокою досить високі (багато енергії йде на ріст і збільшення маси).
Організм дитини віддає більше тепла, ніж організм дорослої людини, з - за більшою відносною поверхні тіла, що припадає на одиницю ваги. Так у 7 років вона дорівнює 360 см 2 / кг, у 10 - 338 см 2 / кг, а у дорослого - 230 см 2 / кг. У зв'язку з цим потреба у харчуванні (на 1 кг ваги) у молодших школярів значно вище, ніж у підлітків та дорослих (М. Я. Студенікін, В. М. Бісярін).
Вік - своєрідний місток між дитинством і отроцтвом. Вчорашній дитина стає школярем. Є поняття «готовність до шкільного навчання». Їм психологи та фізіологи позначають ту ступінь фізичного і розумового розвитку, ту суму знань умінь і навичок, якими повинен володіти дитина, щоб впоратися з новими обов'язками і завданнями. Нерідко батьки вважають: дитина готова до школи, якщо володіє навичками читання, рахунку, письма. Тим часом набагато важливіше не стільки той чи іншій, хоча і необхідний для навчання, навик, скільки загальний рівень розвитку - і фізичного й розумового. Причому не слід розглядати фізичний розвиток як щось другорядне - саме від нього часто залежать успіхи першокласника.
Сім років - це той вузловий момент, коли змінюються життєві умови і збільшуються навантаження, перебудовується організм. Це виражається в широкому розмаху коливань у фізичній і психічній сфері, в загальній нестійкості організму, в його податливості зовнішнім впливам.

3. Підбір і організація рухливих ігор
Необхідний підбір ігор для уроків фізичної культури визначається програмою. Однак на уроці і особливо в позакласній роботі можна використовувати найрізноманітніші рухливі ігри, складені самостійно або взяті з методичної літератури, якщо вони відповідають вирішення поставлених завдань. Щоб вдало підібрати гру а на хорошому педагогічному рівні її провести, важливо враховувати інтереси дітей, їх фізичні можливості, особливості психічного розвитку.
Молодший шкільний вік (1 - 3 класи) характеризується достатнім розвитком серцево - судинної системи. Це дозволяє проводити ігри зі значною інтенсивністю дій. Однак, незважаючи на велику рухливість, діти швидко втомлюються, увага їх нестійка. Тому в ході ігор важливі короткі перерви для відпочинку.
У школярів у цьому віці переважає предметно - образне мислення. Рухливі ігри носять, як правило, сюжетний характер, надаючи учасникам можливість драматизації, прояву творчої активності.
Помітно виражена у хлопчиків і дівчаток цього віку потреба до вдосконалення мовного апарату, у зв'язку з чим в програму включено чимало ігор з речитативом. Оскільки координація рухів у дітей ще не досконала, корисно застосовувати ігри, що вимагають прояви значною точності рухів, відчуття часу і простору.
Учні 3 - го класу починають цікавитися іграми, які вимагають рішення досить складних рухових завдань, зокрема вміння володіти м'ячем: передача, лов, вибивання. У заняття включаються гри з комбінованими діями: біг разом з метаннями, з подлезаніем, перелазаніямі та іншим.
Характер рухливих ігор в молодших школярів різноманітний, але переважають колективні ігри з ведучим, командні ігри без вступу в безпосереднє зіткнення з супротивником. Головний зміст гри - руху, що сприяють вдосконалення і збагачення рухового досвіду: ігри з бігом, стрибками, вивертанням, метаннями в ціль і на дальність, подоланням невеликих перешкод, які потребують переважного прояву спритності та швидкості, без великих тривалих напружень.
У хлопців у цьому віці починають активно формуватися навички суспільної поведінки, проявляється зацікавленість у спільних діях, уміння боротися за своє місце і загальний порядок у колективі. У цьому віці в порівнянні з дошкільним діти вже можуть стримуватися, підкорятися в іграх загальними правилами поведінки, оцінювати вчинки інших. Інакше кажучи, вони вже мають певний досвід спілкування та спільної діяльності в колективі однолітків. Однак у хлопців ще слабо розвинена здатність до розумової аналізу, незважаючи на те, що багато з них вже вміють відповідально ставитися до своїх вчинків, приховувати переживання, виявляти почуття товариства.
Особливості фізичного і психічного розвитку дітей диктують вчителю і методику організації рухливих ігор. Діти краще зберігають в пам'яті наочно - образне пояснення ігор, не люблять довго перебувати поза грою, коли вона ще не закінчена.
У педагогічній практиці відомо, що справжній організатор і вихователь дітей повинен мати здатність до межі скоротити відстань між собою і дітьми. Інструментом, що допомагає вирішувати цю задачу, є гра. «Не може бути педагога, який не вмів би грати», - стверджував А. С. Макаренко.
Учитель фізкультури і будь-який педагог. Розуміє значення гри і застосовує її в роботі, повинен оволодіти методикою гри. «Керівництво іграми становить дуже важке завдання» - писав основоположник вітчизняної системи фізичного виховання П. Ф. Лесгафт.
Учитель фізкультури, класний керівник повинні володіти вмінням виховувати через гру, вміти так організувати колектив, щоб дії кожного учасника гри давали йому можливість проявити особисті якості і разом з тим приносили успіх спільної справи. Гра є методом фізичного розвитку дітей, їх морального виховання і одночасно способом удосконалення педагогічної майстерності самого вчителя.
У методиці навчання рухливим іграм необхідно керуватися принципами дидактики. Це виражається в усвідомленні сприйняття ігор учнями, активній участі в них, в прояві дитячої ініціативи і творчості. Послідовність застосування ігор на уроках фізкультури, в тих чи інших формах позакласної роботи повинна бути заздалегідь спланована, а процес навчання грі повинен носити виховує характер. Закон педагогіки, який трактує про те, що вчити інших треба тільки тому, що добре знаєш сам, має пряме відношення до підбору та організації ігор вчителем.
Вибір рухомий гри, перш за все, залежить від тих педагогічних завдань, які вчитель ставить перед уроком або тренуванням. Важливий також облік ступеня труднощі ігри для займаються. Ступінь труднощі гри визначається підготовленістю класу. Треба чітко уявляти, що учні можуть, і що ще не в силах.
На вибір гри для уроку або тренувального заняття впливає кількісний склад групи, а також треба враховувати, де проводиться гра (у залі, не майданчику, на галявині), який інвентар є у розпорядженні керівника.
Підготовка до проведення гри особливо важлива в тих випадках, коли гра застосовується вперше і педагог не в змозі передбачити всіх ситуацій, які можуть скластися в ході змагання. Ось чому на перших порах необхідно при підготовці до будь-якої нової грі складати конспект, включаючи його у розробку уроку або тренувального заняття.
В обов'язок керівника крім вивчення гри входить і підготовка для неї місця, забезпечення гри інвентарем.
Організація, що грають - важлива передумова для подальшого успішного ходу гри. Розмістити грають і правильно вибрати місце для пояснення гри - перша важлива умова. Перш за все, вибирають ведучого або розділяють грають на команди. Краще, якщо водящего призначить сам керівник або його оберуть грають, але попередньо керівник пояснює якими якостями повинен володіти той, хто водить (добре володіти м'ячем, бути швидким, кмітливим, уважним і т.д.). Іноді можна застосовувати лічилку, визначати початківця за жеребом. Наступні водячи зазвичай виявляються під час гри або за результатом минулої гри.
Командні ігри - найбільш ефективний засіб закріплення навичок, а також виховання колективу. Однак потрібно враховувати, що грати цікаво, коли команди рівні за силою.
Для оцінки дій грають у ряді випадків необхідний помічник судді. Керівник може призначити його сам, а потім замінити, щоб він теж міг взяти участь в грі.
Капітанів команд (якщо вони потрібні) вибирають зазвичай самі займаються. Капітану дається право розподіляти ролі в команді. Капітан стежить за дотриманням правил і дисципліни. Він є помічником керівника в своїй команді.
Пояснення гри проходить, коли учасники побудовані і розподілені по командам. Виклад гри треба супроводжувати показом. При проведенні в з молодших класів ігор з речитативом текст або слова, вимовлені під час гри, розучуються заздалегідь. Перед грою дітям повідомляється про всіх командах або сигналах, які застосовуються в грі.
Щоб переконатися, чи зрозуміла гра, вчитель запитує в донного - двох учнів про її зміст і правила, після чого починає гру. Учні повинні знати, що дасть їм, крім задоволення, та чи інша гра, вони повинні бути впевнені, що гра тренує їх у виконанні того чи іншого прийому, зміцнює м'язи, формує витривалість, кмітливість, ініціативу і самостійність.
Будь-яку гру потрібно пояснювати приблизно по наступний схемою: 1) назва гри (можна сказати з якою метою гра проводиться); 2) ролі, що грають і їх розташування на майданчику, 3) хід гри; 4) мету гри; 5) правила гри. Закінчується пояснення гри відповіддю на питання, що грають.
Керівництво грою має виключно важливе значення для вирішення поставлених освітніх і виховних завдань. Обов'язок керівника не тільки почати гру, але й розумно її дозувати і вчасно закінчити.
Одна з найбільш важливих завдань керівника - зуміти увійти в дитячий колектив, включитися в сферу ігрових дій. Тільки при такому ставленні до гри можна активно впливати на дітей, вирішувати потрібні педагогічні завдання. Із закінченням гри обриваються ігрові зв'язки, майже повністю зникає не формальна ігрова сфера. Однак залишається головне - довіру дитини до педагога, який, нехтуючи дорослістю, може увійти в дитячий світ, залишаючись разом з тим справедливим авторитетом.
Керівнику важливо стежити за психологічною атмосферою рухомий гри. Не можна допускати сперечань, грубості, варто запитувати помічників про помічені помилки, дисципліни в командах. Виховання витримки, справедливості, взаємовиручки, наполегливості у досягненні мети - важливе завдання керівника.
Не менш важливо стежити за виконанням основного прийому гри, на закріплення якого вона в основному спрямована. Давати сигнал до закінчення гри краще всього тоді, коли учасники отримали від неї задоволення, але не перевтомилися. Про закінчення гри можна попередити. Несподіване для учнів закінчення гри може викликати негативну реакцію.
Підведення підсумків гри, визначення її результатів, виявлення помилок, невірних дій мають велике виховне значення. Після гри корисно відзначити тих, хто краще за інших діяв на майданчику. Спостерігаючи за грою і підводячи її підсумки, вчитель може оцінити: знання правил та вміння їх дотримуватися, вміння доцільно і узгоджено діяти в грі; вміння використовувати в певних ігрових ситуаціях знайомі рухові дії.
Об'єктивний огляд гри з боку вчителя привчає школярів до правильної самооцінки. До розбору корисно залучати помічників з числа займаються. Це привчає критично мислити, підвищує свідому дисципліну, інтерес до подальшої участі в іграх.
Педагогічні спостереження в процесі гри, якими вчитель може не ділитися з дітьми, також мають важливе значення для роботи з дитячим колективом і кожним учнем окремо. Спостереження в процесі гри - одне з джерел удосконалення педагогічної майстерності, пов'язаний з пізнанням своїх учнів.

4. Методика проведення ігор
У ряді ігор зустрічаються елементи, пов'язані з різними рухами тулуба, голови, рук, а також з бігом, стрибками, подоланням перешкод. При цьому в роботу включається серцево - судинна і дихальна системи, зміцнюється руховий апарат. Такі ігри надають загальний вплив на формування основних рухових якостей, але при спеціальному підборі ігрового матеріалу можна досягати щодо ізольованого впливу на окремі частини тіла і групи м'язів.
Головне завдання ігор з елементами загальнорозвиваючих вправ не досягнення максимальних результатів, а зміцнення рухового апарату, загальний фізичний розвиток. Як правило, такі ігри багаті сюжетами і руховими діями, що допомагає вирішувати завдання не тільки фізичного, а й морального виховання. У процесі гри діти привчаються дотримуватися правил, швидко мислити, проявляти волю і витримку, виручати один одного.
1. Клас, струнко!
Гравці стоять в одній шерензі. Вчитель, стоячи обличчям до дітей, подає команди, які ні повинні виконувати в тому разі, якщо вчитель перед командою скаже слово «клас». Якщо слово не вимовлено, виконувати команду не можна. Хто помилився - робить крок вперед, але продовжує грати. Після другої помилки робить ще один крок вперед і т. д.
Гра триває не більше трьох хвилин. Після закінчення відзначаються самі неуважні й самі уважні, тобто ті, хто залишився стояти на початковому положенні. Згідно з правилами крок вперед роблять і ті хлопці, які своєчасно не виконали правильну команду.
Якщо ззаду займаються гімнастичні лавки, то в кінці уроку можна домовитися, що зробили одну (або дві) помилку сідають на лаву і в грі більше не беруть участь. До кінця гри в шерензі залишаться самі уважні хлопці.
2. Світлофор
Виготовляються гуртки (діаметр - 10 см) червоного, жовтого і зеленого кольорів, які прикріплюють до паличок. Учні стоять у шерензі і виконують вправу згідно сигналам вчителя. На червоний сигнал діти присідають, на жовтий - стають, на зелений - марширують на місці.
Під час руху в колоні по одному в обхід залу вправи змінюються: червоний - всі стоять з гарною поставою, жовтий - крок на місці, зелений - просування вперед легким бігом.
Можна урізноманітнити вправи і давати інші завдання: стояти на носках, прийняти положення приседа, високого старту, бігти, як конячка і ін вчителю самому треба бути уважним, і давати сигнали суворо за правилами вуличного руху.
3. Шишки, жолуді, горіхи
У середині кола ведучий, а інші, розбившись по трійках, стають один за іншим обличчям до центру (перший номер - у трьох - чотирьох кроках від ведучого). Учитель дає всім граючим назви: перші у трійках - шишки, другі - жолуді, треті - горіхи.
За сигналом ведучий голосно говорить, наприклад: «Горіхи!» Всі гравці, названі горіхами, повинні помінятися місцями, а ведучий прагне стати на будь-яке місце, що звільнилося. Якщо йому це вдається, то гравець, що залишився без місця стає ведучим.
Якщо ведучий скаже: «Жолуді!», Міняються місцями другі в трійках, якщо «Шишки!» - Міняються місцями стоять у трійках першими. Коли гра вже освоєна, то водить можна викликати двох або навіть трьох гравців у трійках, наприклад: «Шишки, горіхи!» Викликані також повинні помінятися місцями.
Перемагають гравці, які жодного разу не були ведучим.
Правила гри забороняють викликаним залишатися на місці, не перебігаючи в яку-небудь іншу трійку. Такий гравець йде водити.
При повторенні гри кожну трійку можна побудувати не в колону, а в гурток.
Ігри з бігом. Біг - це рух циклічного типу, що відрізняється від ходьби наявністю фази польоту, тобто відривом обох ніг від опори. Фаза польоту посилює швидкість пересування за рахунок інерції, дозволяючи м'язам розслабитися і сприяти відновленню енергетичних ресурсів. Поперемінне скорочення і розслаблення великої кількості м'язів залучає до роботи велику кількість систем організму (кровообіг, дихання, обмін речовин тощо), діяльність яких проходить на стійкому рівні адаптації, сприяючи збільшенню фізіологічних резервів дитячого організму. Фізіологічно особливості бігу дозволяють використовувати його в якості вправи, що підвищує фізичне навантаження при сприятливих зрушення в стані вегетативних систем.
1. Гуси - лебеді
Для гри потрібні чотири - шість гімнастичних лавок і два - чотири гімнастичних матів. На одній стороні залу проводиться риса. Вона відділяє гусятник, куди стають всі гравці, окрім двох, які відходять в сторону. Це вовки. Посередині залу ставлять чотири лавки, утворюючи коридор (дорога між гір), а на іншому кінці залу кладуть мати. Це - гора. За нею лігво вовків.
Керівник вимовляє: «Гуси - лебеді, в полі!» Гуси проходять по гірській дорозі в поле (місце між матами і лавкою), де й гуляють. Потім керівник каже: «Гуси - лебеді, додому, вовк за дальньої горою!» Гуси біжать спочатку до кінців лавок, пробігають по гірській дорозі (між лавками), а потім розбігаються в різні боки, намагаючись швидше опинитися в гусятник.
Із - за дальньої гори вибігають вовки і наздоганяють гусей. Осаленного зупиняються. Вовки переслідують гусей до гусятник, потім повертаються в лігво.
Спіймані підраховуються і повертаються в своє стадо гусей. Вибираються нові вовки і гра повторюється. Відзначаються жодного разу не піймані гравці і вовки, що зуміли зловити більше гусей.
Правила дозволяють ловити гусей тільки після слів «за дальньої горою» і переслідувати тільки до гусятник. Не можна стрибати через лавки.
2. Два морозу
На протилежних сторонах площадки на відстані 10 - 20 м. лініями відзначають будинок і школу. На одній стороні залу (за межею) - всі гравці окрім двох провідних, Морозов. Вони стоять посередині майданчика і, звертаючись до хлопців кажуть: Ми два брати молоді, два Мороза молодецькі. Я - Мороз - Червоний ніс, - каже один. - Я, Мороз - Синій ніс, - говорить інший. - Хто з вас наважиться в дорогу - доріженьку пуститися?!
Діти дружно відповідають: Не боїмося ми загроз, і не страшний нам мороз! - Після чого перебігають з дому до школи. Морози плямують пробігають, заморожують їх. Кого осалил - залишаються стояти на місці.
Потім морози знову звертаються до хлопців з тими ж словами, а хлопці, відповівши, перебігають назад у будинок. Їм дозволяється по дорозі виручити заморожених, торкнувшись їх рукою, після чого виручені приєднуються до решти.
Після двох пробіжок з не спійманих хлопців вибирають нових Морозов, а осаленного підраховують і відпускають.
У підсумку гри відзначаються хлопці, не попалися Морозам жодного разу, а також найкраща пара водящих.
Не дозволяється затримуватися в будинку, салити за межею і покидати перебігали те місце, де їх застали Морози.
3.День і ніч
Гравці діляться на дві команди, які стають не середину майданчика спиною один до одного на відстані 1,5 м. Однією команді дається назва «День», інший - «Ніч. У кожної команди на свій стороні майданчика (у 10 - 12 м.) будинок.
Учитель несподівано вимовляє назву однієї з команд, наприклад: «День!». Ця команда швидко тікає в свій будинок, а інша команда наздоганяє ми плямує. Осаленного гравці підраховуються (записується їх число) і відпускаються у свою команду.
Всі стають на колишні місця, вчитель знову називає команду. Важливо, щоб не було строгого чергування, тоді грають не знають, яка команда буде названа, а тому гранично уважні.
Перед сигналом керівник, щоб відвернути увагу граючих може запропонувати їм виконувати різні вправи (зміна положень рук, стрибки або крок на місці тощо)
Гра проводиться декілька разів, після чого підраховується скільки гравців було спіймано в якій команді за однакову кількість пробіжок (за три або чотири). Перемагає команда, осалил більше гравців.
Гравців дозволяється салити тільки до межі будинку. Спіймані діти продовжують брати участь у грі. У ході пробіжки один учасник може салити не тільки стоїть навпроти, але і його сусідів.
Ігри зі стрибками. Стрибки - основний рух ациклического типу. При стрибках відсутня повторення однакових дій, а весь процес його виконання становить єдиний рух, в якому можна розрізнити три фази: підготовчу у вигляді розмаху, присідання або розбігу, основну - відштовхування і політ, заключну - приземлення. У всіх фазах потрібна складна координація рухів, поєднання сильних, але короткочасних м'язових зусиль з подальшим зниження навантаження. Під час стрибків фізіологічне навантаження пов'язана не тільки з м'язової роботою, але й зі значним впливом на суглоби і зв'язки, нервову систему. Як і біг, стрибки складають один з природних видів рухів. Завдання рухливих ігор, рекомендованих програмою, сприяти за допомогою включаються в них стрибків розвитку загальної стрибучості, умінню правильно відштовхуватися і двома ногами, м'яко приземлятися. Спостереження за діями хлопців в іграх допомагають вчителю фізкультури визначити поштовхову ногу того чи іншого учня, що важливо для подальшого вдосконалення в стрибках.
Ігри з елементами стрибків пов'язані, як правило, із значним навантаженням на організм, активно впливають на всі його функції.
1. Стрибунці - воробушки
Чертится коло діаметром 4 - 6 м. Вибирається ведучий - кішка. Вона сидить в центрі кола, а решта грають - воробушки - за межами кола.
За сигналом воробушки встрибують в коло і вистрибують з нього. Кішка намагається зловити горобця, який не встиг вистрибнути з кола. Спіймані залишаються в колі. Коли кішка зловить трьох - чотирьох горобців, вибирається нова кішка з неспійманих.
Дозволяється стрибати на одній або двох ногах (за домовленістю). Той, хто пробіг через коло вважається спійманим.
2. Вовк у рові
Посередині майданчика проводяться дві лінії на відстані 50 - 70 см одна від одної. Ці лінії утворюють рів, в якому живе вовк (ведучий) інші учасники гри - кізоньки. Вони знаходяться на одній зі сторін площадки.
За сигналом вчителя кози перебігають на інший бік майданчика, по дорозі перестрибуючи через рів. Вовки, не вибігаючи з ями, ловлять (плямують) перебігав. Спіймані кози підраховуються і відпускаються. Після трьох - чотирьох перебіжок вибирають нового вовка (або двох вовків, якщо ширина рову дозволяє це зробити). Виграють кози, ні разу не попалися вовкам, і вовки, що зуміли зловити більше кізок.
Не дозволяється затримуватися перед ровом більше 5 секунд і заступати в рів ногою. Козочки, які порушили, це правило вважаються спійманими. Коза не вважається спійманої, якщо вона осалил вовком, ступила за межі рову.
3. Хто обжене?
Гравці розташовуються уздовж однієї із стін залу. Вони діляться на п'ятірки, які беруться за руки. Це команди. Їх завдання по сигналу вчителя, стрибаючи на одній нозі, досягти лінії, намальованої перед ними в десяти кроках. Виграє команда, яка досягла межі першої. Потім команди повертаються і здійснюють стрибки у зворотний бік.
Гру можна ускладнити, давши завдання стрибати на одній нозі, а іншу тримати за гомілковостопний суглоб. Один з варіантів передбачає стрибки колонами, при цьому хлопці кладуть руки один одному на плечі. Команда може втратити перемоги, якщо її гравці оступалися на другу ногу або розчепили руки.
Ігри з метаннями на дальність і мета. Метання відносяться в основному до прикладного виду фізичних вправ. Ігри, пропоновані для вивчення в молодших класах, містять всі основні види метань - на дальність, в нерухому і рухому ціль.
Метання з використанням малих і великих (легенів) м'ячів зміцнюють суглоби і м'язи рук, розвивають окомір, удосконалюють координацію рухів. Це важливо для повсякденної діяльності, для подальших занять спортом і особливо спортивними іграми.
1. Влуч у м'яч
Для гри потрібен один волейбольний м'яч і тенісні м'ячі за кількістю, рівному половині класу.
Гравці діляться на дві команди і вибудовуються шеренгами на протилежних сторонах майданчика, щоб між ними була відстань 18 - 20 м. Перед носками граючих проводяться лінії, а посередині майданчика кладеться волейбольний м'яч. Гравці однієї команди (за жеребом) отримують по маленькому тенісному м'ячу.
За сигналом вчителя гравці кидають м'ячі в волейбольний м'яч, намагаючись відкотити його до протилежної команді. Гравці з іншої команди збирають кинуті м'ячі і по сигналу теж кидають їх у волейбольний м'яч, намагаючись відкотити його назад. Так по черзі команди метають м'ячі встановлена ​​кількість разів.
Виграє команда, що зуміла закотити м'яч за межі команди, яка стоїть навпроти.
Якщо в ході гри волейбольний м'яч викотиться убік від граючих, його кладуть у зону площадки на тому ж рівні.
Коли гра освоєна, можна метати м'ячі у два волейбольних м'яча, і якщо м'ячів вистачає, їх роздають всім учасникам. Обстріл волейбольних м'ячів починається з двох боків одночасно. Якщо один м'яч закотився за лінію, а другий ще в полі, то метання проводиться за що залишився м'ячу. Гра закінчується коли у полі не залишиться волейбольних м'ячів.
Кожен загнаний за межу супротивника м'яч приносить команді одне очко. Тривалість ігри 8 - 10 хвилин
2. Мисливці і качки
Гравці діляться на дві команди, одна з яких - мисливці - стають по колу (перед межею), а друга - качки - виходь у середину кола. У мисливців волейбольний м'яч. За сигналом вони починають вибивати качок з кола. Кожен гравець може сам метати м'яч або передати м'яч для кидка партнера по команді. Качки, бігаючи усередині кола, рятуються від м'яча, увертиваясь й підстрибуючи. Підбита качка залишає коло.
Гра закінчується, коли в колі не залишиться жодної качки, після чого гравці міняються ролями. Перемагає команда, що зуміла підстрелити качок за менший час.
Учитель може встановити час гри для метання м'яча в качок. Тоді підсумок підводиться за кількістю качок, вибитому за цей час. Правила гри забороняють, метаючи м'яч, заступати за межу. Знаходяться в колі не мають права ловити м'яч руками, вони не вважаються вибитими, якщо м'яч відскочив у них від статі.

5. Висновок
Гра з давніх пір становила невід'ємну частину життя людини, використовувалася з метою виховання і фізичного розвитку підростаючого покоління. Час змінювало гру, щось забувалося, щось виникало знову, але відмовитися від гри неможливо, тому що не можна знищити живу потребу в грі. Змінюються умови гри, уводяться у звичну канву ігор нові сюжети, що відображають свій час, але незмінною залишається тяга людей до гри, особливо рухливій, де можна перевірити і показати свою сміливість, спритність, швидкість і силу.
Ігрова діяльність ставиться до числа потреб, обумовлених самою природою людини, - це потреба в тренуванні м'язів і внутрішніх органів, потреба спілкування, одержання зовнішньої інформації. Ні акселерація, про яку останнім часом так багато говорять, ні обмеження, пов'язані з ростом міст, не можуть применшити значення гри.
Граючи, діти і підлітки розвиваються фізично і розумово, загартовуються у вольовому відношенні, краще пізнають один одного. Цьому сприяють ті риси ігрової діяльності, які зближують її з працею, адже в грі, як і в праці, є мета, яку бажано досягти. Гра, як і робота, яка до душі, пов'язана з почуттям задоволення, задоволення. І якщо праця має свої закономірності, то і гра пов'язана із застосуванням правил, без яких вона не здійсненна.
Великий російський педагог К. Д. Ушинський, говорячи про гру, зазначав, що в ній формуються всі сторони душі людської: його розум, серце, воля. У грі не тільки виражаються нахили дитини і сила його душі, але сама гра має великий вплив на розвиток дитячих здібностей і нахилів, а, отже, і на майбутню долю. Саме це і слід мати на увазі вчителю фізкультури, класному керівнику, що використовує гру в своїй роботі.

6. Література
1. Коротков І. М. Рухливі ігри в школі: На допомогу вчителям фіз. Культури. - М.: Просвещение, 1979.
2. Довідник педіатра / Под ред. Студенікіна М. Я. М.: Медицина, 1972.
3. Фізкультура для всієї родини / Укл. Козлова Т. В., Рябухіна Т. А. - М.: фізкультура і спорт, 1988.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Психологія | Диплом | 69.9кб. | скачати

Схожі роботи:
Вплив рухливих ігор для розвитку фізичних якостей у дітей молодшого шкільного віку
Можливості використання рухливих ігор як засобу реалізації творчої активності дітей молодшого
Розвиток фізичних якостей дітей старшого дошкільного віку за допомогою рухливих ігор
Роль та значення рухливих ігор у розвитку фізичних здібностей дошкільника з інтелектуальними порушеннями
Роль естетичного виховання у формуванні підростаючої особистості молодшого школяра
Роль розвивального навчання для розвитку творчої особистості молодшого школяра
Уч ба і праця їх місце в психічному розвитку молодшого школяра новоутворення молодшого шкільного
Навчання та труд їх місце в психічному розвитку молодшого школяра новоутворення молодшого шкільного
10 рухливих ігор
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru