Роль малого бізнесу у розвитку сфери послуг

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Роль малого бізнесу у розвитку сфери послуг

Зміст
Введення. 3
1. Поняття і сутність сервісної діяльності. 5
2. Інноваційні форми організації малого бізнесу в сфері послуг. 9
2.1 Франчайзинг. 9
2.2 Мерчандайзинг як сучасна форма роздрібної торговельної послуги. 14
3. Роль і місце малого бізнесу у розвитку сфери послуг. 17
Висновок. 23
Список використаної літератури .. 26

Введення
Колосальний ефект від використання малого бізнесу як ринкового інструменту за кордоном відзначений вже давно. Феномену його впливу на політичне, економічне, соціальне і технологічний розвиток країни та здатності стабілізувати процеси, що відбуваються в цих областях, приділяється пильна увага.
Малий бізнес пом'якшує наслідки структурних змін в економіці, швидко адаптується до мінливих вимог ринку, вносить істотний внесок у регіональний розвиток, має здатність до генерації і використання технічних і організаційних нововведень. Органічно пов'язаний з великим бізнесом, він є основою сталого розвитку країни та підвищення конкурентоспроможності її економіки. Особлива роль відводиться малому бізнесу у розвитку сфери послуг, яка служить свого роду індикатором оцінки рівня розвитку економіки будь-якої країни.
Актуальність обраної теми не викликає сумніву, так як на сучасному етапі однією з основних тенденцій розвитку економіки висувається випереджальний розвиток сфери послуг, що зумовлює постійний пошук її кількісного зростання та якісного вдосконалення. Важлива роль у вирішенні цих проблем відводиться малому бізнесу, здатному за своєю сутністю гнучко реагувати на потреби і попит ринку послуг, краще і швидше насичувати його послугами високої якості. У цьому зв'язку стає все більш значущим створення системи управління малим бізнесом у даній сфері, як об'єктивної необхідності подальшого руху країни до економічного і соціального прогресу.
При виконанні даної роботи автором була поставлена ​​наступна мета: визначити роль малого бізнесу у розвитку сфери послуг.
Представляється доцільним постановка наступних завдань:
- Розкрити основні поняття і сутність сервісної діяльності;
- Розглянути інноваційні форми організації малого бізнесу в сфері послуг;
- Проаналізувати роль і місце малого бізнесу у розвитку сфери послуг.
Теоретичною основою контрольної роботи з'явилися праці провідних вітчизняних вчених та економістів: Ж.А. Романович, В.В. Кулібановой, Є.І. Балаловой, В.К. Карнаухової, М.Г. Лапуста та інші.
Цілі і завдання визначили структуру роботи, яка складається з вступу, трьох параграфів, висновків та списку використаної літератури.
Розв'язання такої багатоаспектною і складного завдання, як визначення ролі малого бізнесу в сфері послуг, вимагає зміцнення наукового забезпечення формування ефективної системи управління, як основного умови функціонування та успішного розвитку не тільки сфери послуг, але й економіки регіонів на сучасному етапі економічних і соціальних перетворень. Вона повинна охоплювати не сферу послуг в цілому, але і її підсистеми та елементи, усувати виникаючі негативні моменти розвитку на всіх рівнях і сприяти постійному пошуку внутрішніх і зовнішніх резервів економічного зростання, як на окремих підприємствах, так і всієї розглянутої області народного господарства регіону.

1. Поняття і сутність сервісної діяльності
Сервісна діяльність - це вид діяльності, спрямований на задоволення потреб людей шляхом надання індивідуальних послуг. Сервісної діяльністю займаються індивідуальні підприємці та сервісні організації. Результатом їх праці є послуга. Послуга являє собою продукт праці, призначенням якого є задоволення конкретних потреб людей.
Послуга - це результат безпосередньої взаємодії виконавця і споживача (замовника), а також власної діяльності виконавця щодо задоволення потреби людини. Послуга - це діяльність по задоволенню потреб і потреб людей.
Ця діяльність може втілюватися у виробах (матеріальні послуги) або існувати як корисний ефект праці, споживаний в самому процесі праці (нематеріальні послуги). Наприклад, послуга кравця полягає в тому, що він шиє костюм. Перетворення матеріалу в костюм і є послугою кравця. Діяльність кравця втілюється в костюмі (матеріальна послуга).
Важливою особливістю послуги є корисна дія для споживача, причому ця дія може надавати як жива праця (нематеріальна послуга), так і працю, матеріалізований у відчутному продукті. У цьому й полягає принципова призначення послуг, їх суспільну функцію - безпосереднє обслуговування населення, створення комфортних умов життєдіяльності: у транспорті, в громадських місцях, під час відпочинку.
Корисний ефект від послуги - це сукупність корисних властивостей послуги, безпосередньо спрямованих на задоволення тієї або іншої потреби людини.
Споживач послуги - це громадянин, який отримує, замовляє або має намір отримати або замовити послуги для особистих потреб.
Виконавець послуги - підприємство, організація чи підприємець, які надають послугу споживачу.
Результатом послуги є відновлення (зміну, збереження) споживчих властивостей товару, створення за замовленням нового виробу, переміщення, створення умов споживання, забезпечення або підтримання здоров'я, духовний чи фізичний розвиток особистості, підвищення професійної майстерності.
У сервісологіі існують поняття ідеальної та реальної послуги.
Ідеальна послуга - це абстрактна, теоретична модель того чи іншого виду сервісної діяльності. Вона включає правила обслуговування населення, стандарти якості, технологію надання послуги.
Реальна послуга - це конкретні матеріальні дії, спрямовані на задоволення потреб споживача. Ці послуги індивідуалізовані за виконавцями, споживачам, конкретних умов їхнього надання.
Сервісні організації надають матеріальні та соціально-культурні послуги.
Матеріальні послуги - це послуги, що задовольняють матеріальні потреби людей. Матеріальні послуги забезпечують відновлення (зміну, збереження) споживчих властивостей виробів або виготовлення нових виробів за замовленнями споживачів, а також переміщення вантажів і людей, створення умов для споживання. Зокрема, до матеріальних послуг належать побутові послуги (послуги з ремонту й технічному обслуговуванню виробів, будівель і споруд, фотопослуги, перукарські послуги), житлово-комунальні послуги, послуги громадського харчування, послуги транспорту, сільськогосподарські послуги і так далі.
Соціально-культурні послуги - це послуги, що задовольняють духовні, інтелектуальні потреби людей і підтримують їх нормальну життєдіяльність. Соціально-культурні послуги забезпечують утримання та відновлення здоров'я, духовний та фізичний розвиток особистості, підвищення професійної майстерності. До соціально-культурним послуг належать медичні послуги, послуги культури, туризму та освіти.
Результатом матеріальних послуг є виконана робота або виріб. Результат соціально-культурних послуг (власне послуг) не має матеріальної форми (результат туристичного або екскурсійного обслуговування).
Матеріальні та соціально-культурні послуги є взаємодоповнюючими. Часто придбання товарів супроводжує споживання послуг (наприклад, послуг з післяпродажного обслуговування), а споживання послуг супроводжується придбанням супутніх товарів. Наприклад, при споживанні послуг громадського харчування споживач отримує товар - продукти харчування, місце споживання продуктів харчування, послугу з подачі страв і напоїв, психологічне розвантаження.
Послуги надаються споживачам у процесі обслуговування.
Надання послуги - це діяльність виконавця послуги, необхідна для забезпечення виконання послуги. Надання послуги поділяється на окремі етапи: забезпечення необхідними ресурсами, технологічний процес виконання, контроль і оцінка, процес обслуговування. Послуги невіддільні від споживачів і виконавців.
Життєвий цикл послуги поділяється на кілька етапів: [1]
1) надання інформації по послугах, пропонованих споживачам;
2) прийняття замовлення на послугу;
3) виконання послуги;
4) контроль якості виконання послуги;
5) видача замовлення споживача.
Взаємодія споживача і виконавця послуги відбувається в процесі обслуговування. Характер взаємодії залежить від форми надання послуги і буває безпосереднім (очною) і опосередкованим (заочним). При безпосередній взаємодії відбувається прямий контакт виконавця і споживача, а при опосередкованому - контакт може здійснюватися через посередників або допоміжний персонал виконавця послуги.
Обслуговування - це діяльність виконавця послуги, що проходить при безпосередньому контакті зі споживачем. Процес обслуговування забезпечується засобами виробництва і персоналом сервісної організації. Обслуговування включає аналіз замовлення споживача, розробку проектів надання послуг (технічних завдань та процесу надання послуги), пошук компромісних рішень в умовах багатоваріантності способів надання послуг, встановлення та забезпечення необхідної якості послуги, узгодження, оформлення і доведення послуги до споживача.
Ефективність роботи сервісного підприємства залежить від правильної організаційно-управлінської діяльності керівників.
Організаційно-управлінська робота включає: [2]
- Планування сервісної діяльності організації, прогнозування розвитку організації при зміні ринку або асортименту послуг;
- Оцінку виробничих і невиробничих витрат;
- Оптимізацію складу технологічного устаткування і технічних засобів з урахуванням асортименту та рівня якості послуг;
- Організацію контактної зони для спілкування зі споживачем послуги;
- Підбір співробітників, які мають психологічними здібностями для роботи із споживачами.
Таким чином, сервісна діяльність є складним багатогранним процесом, який забезпечується грамотним управлінням персоналом та ресурсами підприємства, дотриманням вимог стандартів обслуговування, відповідністю послуг, що надаються запитам споживачів.

2. Інноваційні форми організації малого бізнесу в сфері послуг
2.1 Франчайзинг
У другій половині XX століття відбулася чергова революція в методах організації бізнесу. Зародившись у США в ході післявоєнного економічного буму 1950-х, франчайзинг став новим інструментом зростання компаній у сфері послуг, показавши найбільшу ефективність в індустрії гостинності.
Франчайзинг був з готовністю прийнятий на озброєння багатьма підприємствами готельного і ресторанного бізнесу, ставши домінуючим способом організації ділової активності.
Одним з перших прикладів франчайзингової діяльності слід вважати законодавче надання в США прав приватному бізнесу в таких сферах, як залізниці і банки. Виключне право, отримане від уряду, давало приватному бізнесу можливість вкладати значні капітали в розвиток цих підприємств, хоча певний державний контроль над роботою залізниць і банків зберігався. Певні привілеї надавалися тим, хто міг забезпечити необхідні послуги. Такі умови дозволили досить швидко і якісно розвивати підприємства різних сфер послуг без надання державних коштів.
Не менш показовою є історія автодилерів компанії «Дженерал моторі». У 1898 р . молода компанія, яка не мала достатнього наявного капіталу, необхідного для відкриття магазинів, почала продаж двигунів через систему дилерів. Ця система і по теперішній час залишається основним способом продажу автомобілів.
У 20-30-ті роки двадцятого століття нафтопереробні компанії приступили до організації фірмових бензоколонок. З 50-х років у багатьох країнах особливо швидкими темпами почала розвиватися франчайзингова система створення готелів і ресторанів. Цьому явищу сприяло прийняття в США закону про товарні знаки, який регламентував положення про те, що підприємство-виробник товарів чи послуг, що має досить високу репутацію, набувало на певних умовах торговий знак (торгову марку). Власник торгового знака може видавати ліцензії іншим фірмам на певний період часу, протягом якого власник контролює якість товарів і послуг, що продаються під його товарним знаком.
Практика продажу підприємствам права на використання свого товарного знаку під контролем і під захистом закону дає можливість власнику істотно розширити масштаби свого бізнесу без значних одноразових і поточних витрат. На цій основі почали складатися певні правила ведення справ власника товарного знаку (франчайзера) з підприємствами, які придбали ліцензії (франшизи) з метою їх використання (франчайзі), тобто відносини франчайзингу.
Сутність франчайзингу може бути визначена як форма договірних відносин, при якій товаровиробник або одноосібний розповсюджувач продукту або послуги, захищених торговою маркою (зазвичай це велика фірма, називається «франчайзер»), надає своїм малим партнерам («франчайзі») ексклюзивні права з кооперації в області виробництва і збуту цих товарів і послуг. Франчайзі виплачують франчайзеру платежі (роялті) і зобов'язуються дотримуватися технологію виробництва та обслуговуючих операцій.
Характерними рисами франчайзингу як форми підприємницької діяльності є наступні: [3]
- Франчайзер має право власності на торговельну марку, фірмові послуги, ідею, технологічний процес, патент, спецобладнання, ділові зв'язки, ноу-хау і так далі;
- Для здійснення франчайзингу продається ліцензія (франшиза), яка дає право на використання всіх перерахованих вище елементів у процесі виробничо-господарської та збутової діяльності;
- До договору про продаж ліцензії включаються права франчайзера на контроль за діяльністю франчайзі, а також зобов'язання з надання кваліфікованої допомоги партнерам у навчанні персоналу, підборі приміщень, проведення маркетингових досліджень тощо;
- Франчайзер отримує від франчайзі одноразову оплату ліцензії (франшизи) та оплату за необхідне обладнання, а також періодичні платежі (роялті) у вигляді відсотка від обсягу продажів (або прибутку) і постійні внески в централізований рекламний фонд. Ці основні риси притаманні кожному з чотирьох основних видів франчайзингу: товарному, виробничого, ділового і конверсійним.
У рамках товарного франчайзингу в якості франчайзера виступає великий товаровиробник, у якого франчайзі набуває право на продаж і сервісне обслуговування товарів відповідної марки; реалізація продукції кінцевим споживачам здійснюється від імені франчайзера. Прикладом цього типу франчайзингу можуть служити дилерські мережі з торгівлі автомобілями і системи фірмових бензоколонок.
Стійке зростання цієї форми підприємницької діяльності спостерігається з кінця 50-х і протягом 60-х рр.. Це підтверджується тим фактором, що дев'ять з десяти сучасних найбільш великих фірм-франчайзерів вступили в бізнес після 1954 р . Надалі система коопераційних зв'язків поширилася на нові галузі роздрібної торгівлі, забезпечивши високі темпи розвитку мережі підприємств харчування швидкого обслуговування, а також «зручних магазинів».
Діяльність всесвітньо відомої фірми «МакДоналдс» є одним з найбільш наочних прикладів розвитку і становлення франчайзінгової системи. Ця фірма в даний час може розглядатися як безперечний лідер в індустрії швидкого обслуговування.
Накопичивши великий досвід у США, франчайзинг почав свою експансію на ринках інших країн. Багато американських компаній продали свої франшизи в інші країни, і деякі з цих компаній швидкими темпами розширюють свою міжнародну мережу. В даний час більше 350 американських фірм і їх франчайзі володіють більш ніж 32 тис. торгових підприємств в інших країнах.
Бурхливий розвиток франчайзингу відбувається в Західній Європі, Канаді, Японії, Австралії, країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону. У свою чергу, франчайзери з цих країн починають поступово проникати на ринок США. Таким чином, міжнародний франчайзинг в найближчі роки буде розвиватися ще більш швидкими темпами.
У Росії в режимі франчайзингу вже працюють такі відомі вітчизняні і зарубіжні компанії, як «Довгань», «Російське бістро», «МакДоналдс», «Піца Хат», «Баскін Роб-БІНС», «Рібок» та інші. Разом з тим поки що немає підстав для висновку про остаточне затвердження в нашій країні цієї сучасної форми підприємництва.
Взаємовідносини в системі франчайзингу можуть бути поділені на два основних види і декілька підвидів. Двома основними видами є індивідуальні та регіональні (зональні, територіальні) франчайзинги.
Індивідуальний франчайзинг являє собою продаж ліцензії (франшизи) на який-небудь один вид бізнесу і є найбільш поширеним.
Сутність регіонального франчайзингу полягає в наступному. При цьому виді франчайзингу франчайзер приймає рішення про поширення сфери своєї діяльності на якийсь регіон, але в той же час він враховує ту обставину, що не має можливості для швидкого розвитку і розширення своєї діяльності, наприклад, обмежений розмірами капіталу або немає достатньо підготовленого персоналу . У цих умовах залучається помічник - головний франчайзі, який, у свою чергу, має права і можливості не лише в доборі нових франчайзі у своєму регіоні, але й у забезпеченні їх первинного навчання, а також у виконанні інших робіт і послуг, які зазвичай виконує франчайзер .
Регіональний франчайзинг підрозділяється на різні підвиди, які мають спільні риси і в той же час відмінності один від одного.
Франчайзинг з володінням багатьма підприємствами розвивається з індивідуального франчайзингу і може бути передбачений у самому початку взаємин. У цьому варіанті франчайзер і франчайзі укладають контракт на регіональний розвиток бізнесу, відповідно до якого франчайзі має право відкрити свої підприємства в певному районі.
Другий підвид регіонального франчайзингу - субфранчайзингу, при якому реалізуються два напрями відрізняються один від одного контрактних відносин: перше - між генеральним франчайзером і субфранчайзером і друге - між субфранчайзером і звичайним франчайзі.
Розвиваючий франчайзинг є комбінацією перших двох видів і охоплює тристоронні взаємовідносини між франчайзером та особою, які отримують право на розвиток бізнесу на певній території.
Відповідно до умов контракту регіональний субфранчайзер (особа, яка отримала право розвитку бізнесу на даній території) зобов'язується підібрати і відповідним чином навчити індивідуальних франчайзі, надавати їм практичну і методичну допомогу та здійснювати контроль за їх діяльністю. У той же час франчайзер видає ліцензію (франшизу) безпосередньо індивідуальним франчайзі і має з ними прямі контрактні відносини.
Сенс франчайзингової діяльності полягає в орієнтації на успішну роботу всіх його учасників, і саме ця обставина вигідно відрізняє франчайзинг від ряду інших концепцій бізнесу.

2.2 Мерчандайзинг як сучасна форма роздрібної торговельної послуги
Мерчандайзинг - підготовка товарів до продажу в роздрібній мережі; комплекс заходів, спрямованих на залучення уваги покупців, наприклад, розміщення товарів у торговельному залі, оформлення торгових прилавків, розміщення рекламних проспектів і так далі.
За кордоном первісна ініціатива по впровадженню ідей мерчандайзингу виходила від найбільш організованих роздрібних торговців, якими були мережі супермаркетів. Ні для кого не секрет, що серед асортименту кожної товарної групи можна до статочно чітко виділити марки та упаковки, які завоювали найбільшу популярність серед споживачів, і торгівля якими приносить основний прибуток власникові магазину. Статистика свідчить: покупці залишають на 13% більше грошей у тих магазинах, де мерчандайзинг продукції бездоганний.
На російський ринок ідеї мерчандайзингу були занесені такими корпораціями, як: «Кока-Кола», «Пепсіко», «Філіп Морріс» та інші.
Вивчаючи процес розвитку світової роздрібної торгівлі, можна виділити чотири етапи еволюції мерчандайзингу.
Перший етап характеризується торгівлею з мінімумом необхідних послуг.
Другий етап - торгівля, підкріплена розширеним асортиментом послуг.
На третьому етапі торгівля, підкріплена розширеним асортиментом послуг, обростає раціональної технологічністю процесів, створюючи якусь уніфіковану систему.
Четвертий етап - це етап розвитку системного підходу в роздрібній торгівлі - мерчандайзингу, спрямованого на людину.
Серед передумов до зародження мерчандайзингу як єдиної системи можна виділити такі фактори, як: [4]
- Конкуренція між торговими точками;
- Внутрішньовидова конкуренція чи конкуренція торгових марок;
- Накопичений досвід технології роздрібної торгівлі;
- Активізація маркетингових заходів, агресивність маркетингу.
Роздрібна торгівля товарами народного споживання є найважливішою сферою сучасної ринкової економіки, в якій зайнято, поданим статистики, 4% працездатного населення країни. Російські сім'ї витрачають на роздрібну торгівлю 40% свого бюджету.
Після приватизації керівництво більшості російських універсальних магазинів стало здавати торгові площі в оренду різним власникам. Природно, що замість зрозумілих покупцеві магазинів, де традиційно на першому поверсі розташовувався продовольчий відділ, на другому - товари для жінок, на третьому - товари для чоловіків і так далі
Розміщення товарних груп визначається взаємним розташуванням орендарів і ніяк не систематизовано. Наприклад, по залу може бути довільно «розкидано» кілька «бутиків» з однотипною взуттям, кілька ювелірних крамниць і т. д., при відсутностей, скажімо, таких важливих у повсякденному побуті речей, як шкарпетки, брючні ремені, і т. д. Для того щоб покупець хоч якось міг орієнтуватися, при вході в торговий зал вивішуються схеми розташування орендних торговельних секцій.
З метою продемонструвати покупцю як можна більшу кількість товарів, рух по магазину і зонування (за принципами мерчандайзингу) будується проектувальниками по складній траєкторії, зі своїми острівцями, магістральними напрямками і так далі. При русі по кривій траєкторії відбувається більш яскраве сприйняття різних ділянок стіни, де відповідно розміщені різні асортиментні групи. Особливим впливом володіють шляху у вигляді кола, уздовж якої як на арені можна ефектно демонструвати товари для продажу.
Завдяки великим централізованим службам постачання і складування мережеві супермаркети пропонують своїм покупцям товари «золотої середини» за якістю і вартістю. Незважаючи на те, що тут завжди широко представлені ходові товари відомих виробників, все сильніше розвивається схема «власних торгових марок» як невід'ємний інструмент мерчандайзингу.
За рівнем застосування торговельних послуг Захід випереджає Росію на кілька кроків. До теперішнього часу за кордоном основні переваги глобальної організації та технологічності роздрібної торгівлі вже задіяні практично на 90% суб'єктах роздрібної торгівлі, і тепер активно вдосконалюються такі елементи мерчандайзингу, як:
- Орієнтація на емоційне сприйняття товарів цільовими групами покупців;
- Відхід від безликості великих торговельних просторів, оформлених у єдиному стилі, до виділення різних активних зон продажу (при збереженні єдності загальної концепції);
- Динамічна презентація товарів завдяки використання сучасних мультимедійних засобів.
Перспективи розвитку російської роздрібної торгівлі пов'язані, в першу чергу, з розвитком і вдосконаленням торговельних послуг. Провідником у даному процесі будуть виступати прогресивні форми роздрібної торгівлі, такі як супермаркети.

3. Роль і місце малого бізнесу у розвитку сфери послуг
Чим швидше і ефективніше розвивається суспільство, чим глибше розподіл праці і чим складніше процеси спеціалізації суспільного виробництва, тим очевидніше стає вплив на зростання продуктивних сил тих функцій, які вважалися у свій час не пов'язаними безпосередньо з виробництвом як таким.
Історія розвитку суспільства свідчить, що в міру його економічного зростання змінюється структура сфер прикладання праці, їх роль і місце у сфері суспільного виробництва. Зафіксовано три глобальні соціальних процесу зміни у сфері зайнятості суспільного виробництва, в його загальній структурі. У результаті промислової революції і технічного прогресу частка зайнятих у сфері промислового виробництва зросла до 70-75%, а питома вага працюючих в сільському господарстві в масштабах суспільства скоротився до 10%. І лише менше ста років треба суспільству, щоб зайнятість у сфері послуг стала основною сферою докладання праці.
Світові тенденції соціально-економічного розвитку зайнятості населення та розподілу його за сферами прикладання праці показують постійне посилення орієнтації суспільства на все більшу розгортання масштабів виробництва матеріальних і нематеріальних послуг, спрямованих на задоволення дедалі складніших потреб людини. На підвищення сфери його жізнеобітанія і життєдіяльності.
Для сучасної системи господарювання в багатоукладній суспільному виробництві характерно перетворення нематеріальних ресурсів, таких як інтелектуальний та освітній потенціал суспільства (освіта, культура, кваліфікація, інформація, підприємницьке мистецтво тощо), а також результатів діяльності інших галузей сфери послуг у вирішальний фактор розвитку суспільства з розвиненою ринковою економікою. І це не тільки тому, що галузі сфери послуг є пріоритетною базою розвитку та можуть динамічніше трансформуватися в ринкову економіку, але й у зв'язку з тим, що роль і значущість сфери послуг у життєдіяльності людини і в розвитку виробництва незмірно зростає і перетворюється у провідну сферу зайнятості .
Необхідність соціального розвитку суспільства все більше приймає характер об'єктивної закономірності незалежно від політичного й економічного його пристрою, що посилює державний вплив на послідовне розширення даної сфери прикладання праці шляхом різних методів стимулювання діяльності з надання послуг, що мають не тільки соціальну спрямованість і значимість безпосередньо для суспільства в цілому, а також для розвитку і безпосередньо виробництва.
Все це разом узяте призвело до того, що в розвинених країнах сформувалася особлива сукупність всіх видів діяльності з надання послуг у вигляді сфери сервісу. У сферу сервісу включаються різноманітні види діяльності, які в цілому визначають якість життя і рівень духовних цінностей суспільства.
На жаль, вирішальним фактором розширення сфери послуг у Росії на сучасному етапі є не зростання продуктивності праці, що забезпечує високу ступінь його поділу, а спад виробництва і, як наслідок, деформацію структури народного господарства. Однак, незважаючи на кризовий характер нашої економіки, на сучасному етапі вже в доперебудовний період, коли сфера послуг була орієнтована в основному на обслуговування виробництва і суспільства в цілому, і її розвиток формувалося (особливо галузей, що надають послуги особистого характеру) за залишковим принципом, вже тоді простежувалася чітка тенденція до її щорічного зростання. Разом з тим, перехід України до ринкової економіки спричинив за собою ряд суттєвих змін і в соціально-економічній структурі суспільства.
Сервісізація розглядається як загальний прогресивний соціально-економічний процес реструктуризації в сфері зайнятості суспільного виробництва за рахунок зростаючих темпів розвитку і вдосконалення її інфраструктури, що забезпечує як обслуговування всіх видів життєдіяльності конкретної людини (послуги індивідуальної спрямованості), включаючи й послуги, які надаються суспільству в цілому (освіта , культура, мистецтво, наука, охорона здоров'я та ін), так і обслуговування всіх галузей національної економіки, включаючи матеріальне виробництво.
Таким чином, основна функція сервісу як такого - доведення до споживача матеріальних та нематеріальних благ у відповідності з індивідуальними смаками і запитами шляхом: [5]
- Задоволення відповідних потреб;
- Обслуговування процесу їх споживання;
-Створення умов для побуту, відпочинку та дозвілля;
- Сприяння збільшенню вільного часу і раціонального його використання.
Слід також зазначити, що поряд з розвитком традиційних джерел фінансування сфери послуг таких як кредитно-фінансова і банківська діяльність, використовуються такі нетрадиційні джерела зовнішнього фінансування:
- Фінансування без кредитування (лізинг),
- Факторинг (перетворює борги у готівку),
- Франчайзинг (кредитування і привілеї за контрактом),
- Комерційний трансферт (взаємне придбання партнерами один у одного капіталів у національній валюті в умовлених розмірах і за договірною ціною) і так далі.
Великий розвиток отримали страхування, в тому числі і підприємницьких ризиків, а також аудиторська діяльність та інше.
З певною мірою умовності можна визначити чотири основні укрупнені напрямки сервісної діяльності та надати наступну класифікацію:
- Техніко-технологічний сервіс, включаючи транспортне обслуговування,
- Інформаційно-комунікаційний сервіс,
- Торгово-побутовий та житлово-комунальний сервіс,
- Соціальний сервіс (охорона здоров'я, освіта, наука, культура).
Природно, ніяка класифікація послуг не забезпечить розвиток сфери сервісу, якщо не буде розроблено механізм і визначена чітка політика держави у формуванні та регулюванні цього складного і надзвичайно важливого сектора економіки.
На кожному етапі свого розвитку суспільство має кількісно і якісно визначеними матеріальними і трудовими ресурсами, а також має об'єктивно складаються суспільні потреби, розмір і зміст яких регулюється комплексом соціально-економічних, політичних умов розвитку суспільства, і в першу чергу, громадської продуктивністю праці. Структура і пропорції суспільного виробництва, в тому числі і пропорції розподілу матеріальних і трудових ресурсів, формуються під впливом тих чи інших факторів і покликані забезпечувати високий соціальний і економічний ефект. Пізнання основних тенденцій і закономірностей кількісних і якісних змін рівня зайнятості населення в галузях сфери послуг і факторів, їх визначальних, дають можливість по новому оцінити соціально-економічну значимість проблеми використання трудових ресурсів у цій сфері національного господарства, бо її слід розглядати не тільки як область додатка суспільної праці, але і як систему галузей, сприяє раціональному використанню вільного часу населення, зростанню продуктивності суспільної праці.
В умовах формування Російської ринкової економіки розвиваються і поглиблюються структурні та функціональні взаємозалежності не тільки в матеріальній, виробничої, а й у сфері послуг. Особливе місце в цій структурі розбудови ринкової економіки відводиться зростаючому процесу сервісізаціі суспільного виробництва і всіх видів життєдіяльності людини і суспільства в цілому.
Сервісізація - загальний соціально-економічний процес здійснюваний за рахунок розвитку сфери послуг, що забезпечує обслуговування не тільки всіх видів життєдіяльності людини і суспільства в цілому, але і надання послуг всім галузям суспільного виробництва. При цьому під послугою розуміється процес, діяльність, здійснювана виконавцем на замовлення конкретного споживача в широкому сенсі слова. Послуга не становить матеріального результату, тобто послуга має такі риси як невідчутність, невіддільність від джерела, непостійність якості і несохраняемость для подальшої реалізації. Виробництво, обмін і споживання послуги проходить як одночасний процес.
Дедалі більшу вплив галузевої сфери послуг на виробничі та господарські процеси, на суспільство в цілому і життєдіяльність людини, назване за кордоном севісізаціей, пов'язане з серйозними змінами в системі потреб та цінностей ринкової економіки.
Найважливішими показниками сервісізаціі суспільства є:
- Збільшення питомої ваги зайнятих в інфраструктурі з обслуговування матеріального виробництва і сфери послуг. Кожна галузь суспільного виробництва має свою інфраструктуру зі своєю сферою послуг;
- Зростання частки галузей сфери послуг, зайнятих у галузях сфери обслуговування населення в розрахунку на 10 тис. населення в цілому по Росії та окремих її регіонах;
- Витрати коштів (в млн. крб.) На рік на розвиток інфраструктури в розрахунку на 10 тис. зайнятих по галузях і видам діяльності суспільного виробництва;
- Збільшення частки сфери послуг (обслуговуючої всі галузі народного господарства, суспільства в цілому і життєдіяльності людини) у валовому національному продукті і в загальній чисельності зайнятого населення в національній економіці та ін
Аналізуючи ці показники в динаміці можна простежити основні тенденції і дати оцінку рівню сервісізаціі суспільства в цілому, за основними галузями діяльності сфери послуг, регіонами.

Висновок
Життєдіяльність сучасної людини заснована на споживанні товарів і послуг. Їх створення, виробництво та розподіл і споживання забезпечують задоволення потреб людей і динамічний розвиток економіки країни.
В економіці держави сфера послуг і сфера товарного виробництва є органічними взаємодоповнюючими галузями.
Сфера послуг являє собою одну з найважливіших сфер суспільного життя і робить помітний вплив на всі сторони нашої діяльності. У зв'язку з цим сервісна діяльність відіграє певну роль у матеріальному життєзабезпеченні людей, тут здійснюються найрізноманітніші види їх духовної діяльності.
Сфера послуг - це, з одного боку асортимент сервісних послуг, що надаються населенню, з іншого - сукупність організацій і індивідуальних виконавців, які в рамках сервісної діяльності надають матеріальні та соціально-культурні послуги споживачам.
Мета сервісної діяльності - задоволення суспільних та індивідуальних потреб людей, а результат сервісної діяльності - підвищення якості життя міського і сільського населення.
Інновація (нововведення, нововведення) є результат діяльності з оновлення, перетворення попередньої діяльності, що призводить до заміни одних елементів іншими. Цей термін може мати різні значення в різних контекстах, і вибір їх залежить від конкретних цілей дослідження або аналізу.
Результатом інноваційної діяльності є продукт, технологія, наукове знання, які є новими для індивіда, організації або ринку і ефективно задовольняють наявну або нову потребу.
Інноваційний процес - це процес виникнення, розробки і дифузії нововведень, тобто послідовний ланцюг подій, в ході яких інновація визріває від ідеї до конкретного продукту або послуги і поширюється при практичному використанні.
Сутність франчайзингу може бути визначена як форма договірних відносин, при якій товаровиробник або одноосібний розповсюджувач продукту або послуги, захищених торговою маркою (зазвичай це велика фірма, називається «франчайзер»), надає своїм малим партнерам («франчайзі») ексклюзивні права з кооперації в області виробництва і збуту цих товарів і послуг. Франчайзі виплачують франчайзеру платежі (роялті) і зобов'язуються дотримуватися технологію виробництва та обслуговуючих операцій.
Впровадження технології мерчандайзингу як торговельної послуги покупцеві, яку на Заході застосовують усі магазини, а в Росії незначне число, дозволяє збільшити середню суму покупки, скоротити час вибору товару, а також збільшити площу викладення. За найскромнішими підрахунками, сума середньої покупки зростає в 2-4 рази.
Виникнення малого бізнесу обумовлено розвитком попиту на продукцію і можливістю його задоволення за допомогою ресурсів, якими володіє те чи інше підприємство. Взаємозв'язок попиту і ресурсів є об'єктивною умовою функціонування підприємства і може розглядатися в якості вихідної передумови для створення системи ефективного управління виробничо-ринкової діяльністю. Її реалізація здійснюється в рамках ресурсної концепції малого бізнесу, орієнтованої на ефективне використання ресурсного потенціалу підприємства в сформованих умовах ринкової кон'юнктури.
Нові економічні цілі вимагають ефективного управління, який передбачає прийняття стратегічних рішень, реалізація яких дозволяє здійснити значний якісний прорив у сфері розвитку малого бізнесу. Це зумовлює необхідність неухильного вдосконалення маркетингу та менеджменту, інновацій, орієнтованих на покупців, пропозиції додаткових споживчих послуг, поліпшення споживчих функцій продукції підприємств малого бізнесу. Якість, дизайн, розумні споживчі функції виробів все більше стають вирішальним чинником продажів, що також висуває нові завдання перед управлінням малим бізнесом і зумовлює неухильне підвищення його ефективності.
Реальне вирішення зазначених та інших подібного роду проблем можливе на основі конкретизації умов функціонування підприємств тих чи інших областей національного господарства. Більшість об'єктів сфери послуг знаходиться в регіональній або муніципальної власності, і діють в умовах чітко вираженої локальності ринку послуг.

Список використаної літератури
Нормативно-правові документи
1) Конституція Російської Федерації: Офіційний текст. ─ М.: Рольф, 2002.
2) Бюджетний кодекс РФ. Офіційний текст. 2-е вид., Доп. М.: Норма, 2000.
3) Федеральний закон «Про бухгалтерський облік» від 22 листопада 1996 р . № 129-ФЗ (спільне підприємство змінами від 23 липня 1998р).
4) Федеральний закон «Про акціонерних товариствах» від 26.12.95, № 39-ФЗ.
Навчальна та навчально-методична література
5) Балалова, Є.І. Сервісна діяльність, облік, економічний аналіз та контроль: Навчальний посібник / Є.І. Балабанова, О.В. Каурова. - М.: Іздательсьво «Справа і Сервіс», 2006. - 288 с.
6) Карнаухова, В.К. Сервісна діяльність: навчальний посібник / В.К. Карнаухова, Т.А. Краківська. - М.: ІКЦ «МарТ»; Ростов н / Д: Видавничий центр «МарТ», 2006. - С. 116.
7) Кулібанова, В.В. Маркетинг сервісних послуг / В.В. Кулібанова. - СПб.: Вектор, 2006. - 192 с.
8) Лапуста, М.Г. Мале підприємництво: навчальний посібник, 2-е вид. / М.Г. Лапуста, Ю.А. Старостін. - М.: ИНФРА-М, 2002. - С. 68.
9) Піхлер, Й.Х. Малі та середні підприємства. Управління та організація / під ред. Й.Х. Піхлера, Х.Й. Пляйтнера, К.-Х. Шмідта. Пер. з нім. І.С. Алексєєвої, Г.І. Токарєвої. - М.: ИНФРА-М, 2002. - С. 77.
10) Романович, Ж.А. Сервісна діяльність: Підручник, 3-е изд., Перераб. і доп. / За заг. ред. проф. Ж.А. Романовича. - М.: Видавничо-торгова корпорація «Дашков і К о», 2007. - С. 11.


[1] Романович, Ж.А. Сервісна діяльність: Підручник, 3-е изд., Перераб. і доп. / За заг. ред. проф. Ж.А. Романовича. - М.: Видавничо-торгова корпорація «Дашков і К о», 2007. - С. 11.
[2] Лапуста, М.Г. Мале підприємництво: навчальний посібник, 2-е вид. / М.Г. Лапуста, Ю.А. Старостін. - М.: ИНФРА-М, 2002. - С. 68.
[3] Карнаухова, В.К. Сервісна діяльність: навчальний посібник / В.К. Карнаухова, Т.А. Краківська. - М.: ІКЦ «МарТ»; Ростов н / Д: Видавничий центр «МарТ», 2006. - С. 116.
[4] Кулібанова, В.В. Маркетинг сервісних послуг / В.В. Кулібанова. - СПб.: Вектор, 2006. - С. 89.
[5] Піхлер, Й.Х. Малі та середні підприємства. Управління та організація / під ред. Й.Х. Піхлера, Х.Й. Пляйтнера, К.-Х. Шмідта. Пер. з нім. І.С. Алексєєвої, Г.І. Токарєвої. - М.: ИНФРА-М, 2002. - С. 77.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Контрольна робота
83.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Значення великого середнього та малого бізнесу у розвитку сфери послуг у різних країнах
Роль екологічного менеджменту в розвитку малого бізнесу
Роль малого бізнесу в розвитку економіки України
Роль і місце малого бізнесу в перехідній економіці Росії
Роль комерційного банку в кредитуванні малого та середнього бізнесу
Проблеми розвитку малого бізнесу в Росії
Економічні проблеми розвитку малого бізнесу
Подальші перспективи розвитку малого бізнесу в Росії
Поняття малого бізнесу і особливості його розвитку
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru