додати матеріал


приховати рекламу

Роль зовнішньої трудової міграції у формуванні ринку праці Ставропольського краю

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

Ставропольський ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
На правах рукопису
Орлинське Оксана Геннадіївна
РОЛЬ зовнішньої трудової міграції в ФОРМУВАННІ РИНКУ ПРАЦІ Ставропольського краю
ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата економічних наук за спеціальністю
08.00.05 - економіка та управління народним господарством
(Економіка народонаселення і демографія)
Науковий керівник
доктор економічних наук, професор
Рязанцев Сергій Васильович
Ставрополь, 2007

ЗМІСТ
ВСТУП ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ..... 2
РОЗДІЛ 1. ДЕМОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ І ПОПИТ НА ТРУДОВІ РЕСУРСИ У Ставропольському краї ... ... ... ... ... ......... 7
1.1. Демографічна ситуація і чисельність трудових ресурсів у регіоні ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 7
1.2. Попит на робочу силу на регіональному ринку праці ... ... ... ... .. ... ... 16
РОЗДІЛ 2. Легальних і нелегальних ТРУДОВА МІГРАЦІЯ В РЕГІОНІ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ....... 28
2.1. Причини трудової міграції в регіон ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .28
2.2. Масштаби і структура залучення іноземної робочої сили в Ставропольський край ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 34
2.3. Нелегальна трудова міграція в регіоні ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 41
РОЗДІЛ 3. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ трудової міграції в Ставропольському краї: ПІДХОДИ І НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ...... 57
3.1. Система обліку іноземних громадян - трудових мігрантів Росії ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 57
3.2 Система залучення і використання іноземної робочої сили в Росії та рекомендації щодо її вдосконалення ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... .. 94
ВИСНОВОК ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 109
ЛІТЕРАТУРА ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 117

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. У сучасній демографічній ситуації міжнародна міграція для Росії - один з можливих джерел поповнення убутного населення і трудових ресурсів. За прогнозами демографів з 2007 р. країну чекає скорочення чисельності населення працездатного віку, що може негативно відіб'ється на стані ринку праці і призвести до дефіциту трудових ресурсів усередині країни. Росія в принципі повинна бути зацікавлена ​​в припливі трудових мігрантів з-за кордону, виробити стратегію, а також чіткі та прозорі умови їх залучення. У зв'язку з цим особливої ​​актуальності набувають питання формування міграційної політики щодо тимчасових трудових мігрантів з-за кордону. Зокрема, актуальні позиції визначення потреб ринку праці в іноземній робочій силі, галузей їх залучення, умов розміщення, дотримання прав і пр.
В даний час тимчасова трудова міграція на території Росії відбувається в стихійному режимі, багато мігрантів перебувають поза легального статусу, працюють у тіньовій економіці. У країні в цілому і окремих регіонах не враховуються реальні потреби ринку праці і можливості соціальної інфраструктури, зростає соціальна напруженість, створюються умови для поширення серед російського населення ідей національної нетерпимості та ксенофобії по відношенню до мігрантів різних національностей. Самі трудові мігранти не мають реєстрації, їхні права порушуються, вони піддаються експлуатації з боку деяких роботодавців.
Важливим пріоритетом у цьому напрямку має стати формування чіткої, прозорої і зрозумілої мігрантам та роботодавцям процедури залучення тимчасових трудових мігрантів в країну, його реальне полегшення, скорочення часу і витрат російських роботодавців для отримання необхідної кількості тимчасових трудових мігрантів як легальна робочої сили. Міграційна політика в даній сфері вимагає наукового обгрунтування та вдосконалення.
Об'єктом дослідження в даній роботі є іноземні мігранти, які здійснюють трудову діяльність на території Ставропольського краю. Предмет дослідження - міжнародна трудова міграція (легальна і незаконна), її вплив на соціально-економічний розвиток регіону та підходи до регулювання трудової міграції на регіональному та державному рівні.
Мета дослідження - оцінити вплив міжнародної трудової міграції на соціально-економічний розвиток Ставропольського краю та розробити рекомендації щодо вдосконалення системи державного регулювання залучення іноземної робочої сили в Росію.
Завдання дослідження:
- Встановити динаміку чисельності трудових ресурсів у Ставропольському краї в 2000-2006 рр..;
- Оцінити обсяг попиту на робочу силу на регіональному ринку праці на 2006-2008 рр..;
- Виявити причини трудової імміграції в регіон;
- Визначити масштаби легальної і незаконної міжнародної трудової міграції на регіональному рівні;
- Визначити підходи до регулювання міжнародної трудової міграції на національному та регіональному рівнях;
- Розробити рекомендації щодо вдосконалення управління міжнародною трудовою міграцією в Росії на федеральному і регіональному рівнях.
Теоретична і методологічна база. Дана дисертаційна робота базувалася на наукових працях провідних демографів і соціологів, які описали наукові аспекти окреслених вище проблем на міждержавному, загальноукраїнському і регіональному рівнях. У їх числі роботи Вітковська Г.С., Воробйової О.Д., Зайончковської Ж.А., Івахнюк І.В., Іонцева В.А., Кам'янського О.М., Красінца Є.С., Лук'янової А.Ю ., Метельова С.В., Моісеєнко В.М., Мукомела В.І., Орлової І.Б., Регент Т.М., Рибаківська Л.Л., Рязанцева С.В., Ткаченко М.Ф., Топіліна О.М., Тюрюканова Є.В.
Джерелами інформації стали дані Федеральної міграційної служби Російської Федерації, Управління Федеральної міграційної служби по Ставропольському краю, Територіального органу федеральної служби державної статистики по Ставропольському краю, Міністерства праці та соціального захисту населення Ставропольського краю, Управління федеральної державної служби зайнятості населення по Ставропольському краю, Інформаційного центру Головного управління внутрішніх справ Ставропольського краю, адміністрацій муніципальних районів і міських округів краю. У роботі також використані матеріали монографій російських вчених, спеціальних періодичних видань, а також всесвітньої інформаційної мережі Інтернет. Нормативно-правову базу дослідження склали закони Російської Федерації, укази і постанови Президента та Уряду Російської Федерації, відомчі акти Міністерства внутрішніх справ, Міністерства закордонних справ, а також нормативно-правові акти інших міністерств і відомств Російської Федерації.
Наукова новизна результатів дослідження полягає в наступному:
- Уточнено поняття «нелегальні трудові мігранти», під якими ми розуміємо іноземних громадян та осіб без громадянства, які перетнули кордон РФ добровільно або примусовим чином, легально або нелегально, здійснюють трудову діяльність з порушенням законодавства РФ, регулюючого питання працевлаштування іноземних громадян на території Росії;
- Розроблено класифікацію причин міжнародної трудової міграції на регіональному рівні з точки зору їх значимості для країни і регіону, в тому числі виділені геополітичні, соціально-економічні та нормативно-правові причини міграції;
- Визначено структуру попиту на робочу силу на регіональному ринку праці, в якій більше 2 / 3 складають робочі спеціальності і 1 / 3 - працівники з вищою освітою, передусім, інженерно-технічних працівників і менеджерів;
- Виявлено масштаби нелегальної міграції в Ставропольському краї, які становлять не менше 25 тис. чоловік, здебільшого з країн СНД з безвізовим режимом;
- Визначено підходи до регулювання та обгрунтовано рекомендації щодо вдосконалення управління міжнародною трудовою міграцією в Росії на федеральному і регіональному рівнях.
Практична значимість дослідження полягає в тому, що окремі положення роботи можуть бути використані при виробленні національної концепції і програм по залученню іноземної робочої сили на національному та регіональному рівнях, а також фахівцями, які працюють у сфері управління міграційними процесами. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для підготовки навчальних курсів з демографії і міжнародної міграції, а також використані науковими працівниками та аспірантами, які займаються дослідженням проблем міжнародної трудової міграції.
Апробація роботи. Основні положення роботи доповідалися, як на регіональному рівні, так і на Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Ломоносов-2007». Опублікована стаття в науковому журналі «Вісник Ставропольського державного університету». Всього за темою дослідження опубліковані 5 робіт, загальним обсягом 1,5 д.а. Результати дисертаційного дослідження використовувалися при складанні аналітичних звітів Управління Федеральної міграційної служби по Ставропольському краю.
Структура дисертації. Дисертаційна робота складається з вступу, трьох розділів, які містять 7 параграфів, висновків, списку літератури із104 джерел, містить 21 таблицю, 7 рисунків.

РОЗДІЛ 1. ДЕМОГРАФІЧНА СИТУАЦІЯ І ПОПИТ НА ТРУДОВІ РЕСУРСИ У Ставропольському краї
1.1 Демографічна ситуація і чисельність трудових ресурсів у регіоні
В останні роки для більшості регіонів Північного Кавказу характерні скорочення чисельності безробітних, зростання кількості зайнятого населення. Сучасна ситуація на ринку праці та у сфері зайнятості населення Ставропольського краю характеризується наступними особливостями і тенденціями, які носять як позитивну, так і негативну спрямованість. [1]
За даними Територіального органу федеральної служби державної статистики по Ставропольському краю чисельність осіб, які не мають роботи або прибуткового заняття, активно його шукають і готові приступити до роботи, які у відповідність із методологією МОП класифікуються як безробітні, в 2006 р. склали 116 тис. чоловік. Це на 55,1 тис. осіб, або 67,7% менше, ніж у 2000 р. Загальне зростання кількості зайнятого населення склав (111%).
Чисельність економічно активного населення краю з 1237.1 тис. чоловік в 2000 р. збільшилася до 1300 тис. осіб у 2006 р., що склало 48% усього населення краю. Таким чином, в цілому відбулося збільшення чисельності економічно активного населення на 62,9 тис. чоловік (табл. 1).
Збільшення числа зайнятого населення відзначається не у всіх секторах економіки Ставропольського краю. Найбільше зростання числа зайнятих відзначається в торгівлі, громадському харчування, матеріально-технічному постачання та збуті, заготівлях. Так, починаючи з 2000 р., кількість зайнятих у цій сфері збільшилося на 61,1 тис. чоловік (табл. 2). У всіх інших галузях істотних змін не спостерігається.
Таблиця 1.
Економічно активне населення у віці 15-72 років (за даними обстеження домашніх господарств з проблем зайнятості), тис. осіб [2]
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
Економічно активне населення - Всього
1237.1
1205.1
1163.7
1225.7
1267.0
1289.0
1300.0
Жінки
574.4
574.4
551.5
586.0
604.0
619.2
637.0
Чоловіки
662.7
630.7
612.2
639.7
663.0
670.5
663.0
в тому числі:
зайняті в економіці - всього
1066.0
1087.1
1052.1
1099.6
1146.0
1199.7
1184.0
Жінки
489.5
509.9
502.1
528.2
541.0
569.7
585.0
Чоловіки
576.5
577.2
550.0
571.4
605.0
630.0
599.0
безробітні - всього
171.1
118.0
111.6
126.1
121.0
90.0
116.0
Жінки
84.9
64.5
49.4
57.8
63.0
49.5
52.0
Чоловіки
86.2
53.5
62.2
68.3
58.1
40.5
64.0
Збільшення чисельності економічно активного населення в Ставропольському краї сталося, швидше за все, через істотне зростання числа працюючих студентів, учнів та деяких інших категорій населення, що традиційно відносяться до економічно пасивного населенню.
Таблиця 2.
Середньорічна чисельність зайнятого населення по галузях економіки, тис. чоловік [3]
2000
2001
2002
2003
2004
2005
Зайнято в економіці - всього
1020,5
1025,3
1044,9
1077,3
1124,9
1159,6
в тому числі:
промисловість
162
163,7
163,6
162,3
161,9
186,2
сільське господарство
249,3
250,9
240,6
232,1
229,1
225,6
транспорт і зв'язок
71
69,2
69,3
71,5
77,8
87,8
будівництво
74,1
76,1
72,9
73,9
80,7
79,3
2000
2001
2002
2003
2004
2005
торгівля, громадське харчування, матеріально-технічне постачання та збут, заготівлі
151,4
152,6
179,7
198,9
209,5
212,5
житлово-комунальне господарство, невиробничі види побутового обслуговування населення
45,6
46
48,2
48
53,7
40,6
охорона здоров'я, фізична культура та соціальне забезпечення
76,8
76,6
78,2
84,5
88,1
91,8
освіта, культура та мистецтво, наука і наукове обслуговування
113,4
112
113,6
117,8
121,2
103,9
кредитування, фінанси, страхування
10,3
11,2
11,7
13,3
16,2
10,9
органи управління
44,2
45
46,4
46,8
53,6
51,3
інші галузі
22,4
22
20,7
28,2
33,1
69,7
При цьому слід мати на увазі, що в офіційній звітності багато роботодавців з різних мотивів не показують реального числа зайнятих, перш за все за рахунок вищеперелічених категорій. [4] Поряд зі збільшенням чисельності зайнятого населення, незначно зросла і кількість населення працездатного віку. Починаючи з 2000 р. і до першого півріччя 2006 р., це зростання склало 85,8 тис. осіб (табл. 3).

Таблиця 3.

Чисельність населення працездатного віку, тис. чоловік [5]

2000
2001
2002
2003
2004
2005
Перше півріччя 2006 року
Всього
1598,2
1621,6
1645,2
1665,0
1678,2
1688,3
1684,0
чоловіків
803,8
813,6
826,7
838,7
850,0
858,5
857,0
жінок
794,4
808,0
818,5
826,3
828,2
829,8
827,0

Слід зауважити, що динаміка чисельності працездатного населення безпосередньо залежить від характеру і динаміки відтворення населення в країні або конкретному регіоні. Відтворення населення відбувається безперервно і визначається поєднанням і динамікою природних і механічних процесів.
Зменшення чисельності населення країни і території відбувається за рахунок смертей і вибуття емігрантів, але одночасно збільшується за рахунок народжень і прибуття іммігрантів. Отже, величина абсолютного приросту чисельності населення залежить від чотирьох складових: чисел народжень і смертей, а також чисел іммігрантів та емігрантів. Різниця між числом народжень і смертей за період називається природним приростом. Баланс між імміграцією та еміграцією називається міграційним приростом, або сальдо міграції. Можна сказати, що чисельність населення території змінюється під дією лише двох процесів - природного приросту та міграції. [6]
Чисельність населення в Ставропольському краї на 1 січня 2007 р. склала 2705,7 тис. осіб. Якщо брати до уваги дані 2000 р., то чисельність населення скоротилася на 35,2 тис. осіб (табл. 4).
3. Постанова Уряду РФ від 15 листопада 2006 р. № 683 «Про встановлення на 2007 р. припустимої частки іноземних працівників, використовуваних господарюючими суб'єктами, що здійснюють діяльність у сфері роздрібної торгівлі на території Російської Федерації». Згідно з ним вводяться обмеження на залучення іноземних працівників у сфері роздрібної торгівлі: до 1 квітня 2007 р. їх максимальне кількість не повинна перевищувати 40% від усіх працюючих, після 1 квітня 2007 р. іноземним громадянам заборонено працювати в якості продавців (реалізаторів), касирів, торгових агентів і комівояжерів у роздрібній торгівлі. Що стосується роздрібної торгівлі ліками та алкоголем, у тому числі пивом, то в цю сферу іноземні громадяни взагалі не будуть допущені з 15 січня 2007
Однією з головних цілей введених обмежень є захист прав та інтересів російських громадян у сфері споживчого ринку, а також забезпечення на пріоритетне заняття російськими громадянами вакантних і новостворюваних робочих місць.
Як було встановлено раніше, іноземний громадянин, тимчасово проживає в РФ, міг працювати тільки в межах того суб'єкта РФ, в якому йому дозволено проживання, а іноземний громадянин, тимчасово перебуває в РФ, міг працювати в тому суб'єкті РФ, на території якого йому виданий дозвіл на роботу. З 15 січня 2007 р. Уряд РФ має право розширити територію їхньої роботи до декількох суб'єктів або до всієї території РФ.
4. Обов'язкова тимчасова реєстрація іноземних громадян за місцем перебування замінена міграційним урахуванням повідомного характеру.
Аналізуючи відбулися після 15 січня 2007 р. Зміни в міграційному законодавстві, стає очевидним наступне:
- Іноземні громадяни, які прибули в РФ в порядку, що не вимагає отримання візи, можуть мати декілька дозволів на роботу одночасно. Такий стан утруднить статистичний облік іноземних працівників;
- Лібералізація порядку здійснення трудової діяльності торкнулася тільки іноземних громадян, які прибули до РФ у порядку, що не вимагає отримання візи, кількість адміністративних перешкод, які необхідно пройти роботодавцю для їх найму, скорочено. Очевидно, що за інших рівних умов роботодавцю стає вигідніше наймати на роботу іноземних працівників з безвізових країн СНД;
- У разі, якщо іноземний працівник з безвізової країни захоче згодом «осісти» в Росії, то й тут для нього передбачено особливий, пільговий порядок набуття статусу «тимчасово проживає в РФ», і надалі «громадянина РФ». Працівникам з країн з безвізовим режимом перетину кордону в Росії відкрита «зелена вулиця», їм простіше в'їжджати, працювати, пересуватися і проживати в ній. У силу чого, привабливість Росії як країни-роботодавця зростає лише для трудових мігрантів з безвізових країн СНД. Відносно решти працівників - ні;
- Лібералізація режимів реєстрації та обліку навряд чи буде стимулювати як іноземних громадян, так і приймаючу сторону своєчасно і повно повідомляти органи міграційного обліку про пересування іноземців по Росії. Повідомний характер міграційного обліку, на наш погляд, робить неможливим ефективний контроль за перебуванням іноземних громадян в Росії;
- Природно припустити, що з введенням нових законів може в гірший бік змінитися ситуація з умовами проживання іноземних громадян, оскільки згідно з новим положенням роботодавець може зареєструвати іноземця в повідомному характері навіть у нежилому приміщенні. Це знімає з роботодавця будь-яку відповідальність і зацікавленість у підвищенні якості умов проживання іноземних працівників, дотримання санітарно-гігієнічних норм у місцях компактного проживання трудових мігрантів. Наслідками даних рішень може стати погіршення санітарно-епідеміологічної обстановки, збільшення ризиків розповсюдження деяких захворювань серед мігрантів.
СИСТЕМА ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН НА РОБОТУ ДО РОСІЇ З країн з безвізовим режимом
іноземні громадяни, які прибули в РФ в порядку, що не вимагає отримання візи
іноземні громадяни, які тимчасово проживають в РФ
в'їзд в РФ
постановка на міграційний облік
отримання дозволу на роботу
укладення трудових договорів або договорів цивільно-правового характеру, постановка на податковий облік
робота за договором
закінчення трудового договору
виїзд іноземних робітників за межі РФ
отримання дозволу на роботу
укладення трудових договорів або договорів цивільно-правового характеру, постановка на податковий облік
робота за договором
закінчення трудового договору
В даний час з урахуванням всіх нововведень схема залучення і використання іноземної робочої сили на території РФ виглядає наступним чином (рис. 6-7).
Рис. 1. Система залучення іноземних громадян на роботу в Росію з країн з безвізовим режимом
отримання працедавцем висновки про доцільність залучення іноземних працівників
отримання роботодавцем дозволу на залучення і використання іноземних працівників
отримання роботодавцем дозволу на роботу для кожного іноземного працівника
отримання працедавцем запрошення для іноземного працівника

отримання іноземними громадянами робочої візи
в'їзд іноземних робітників у РФ, постановка на міграційний облік
укладення трудових договорів, постановка на податковий облік
здійснення трудової діяльності
закінчення трудового договору
виїзд іноземних робітників за межі РФ за сприяння роботодавця
СИСТЕМА ЗАЛУЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ ГРОМАДЯН ОТРИМАННЯ ВІЗИ НА РОБОТУ ДО РОСІЇ З країн з візовим режимом


Рис. 2. Система залучення іноземних громадян на роботу в Росію з країн з візовим режимом
Для того, щоб ефективно застосовувати існуючу систему квотування для іноземної робочої сили на території РФ і порядок зайнятість трудових мігрантів на національному та регіональному ринках праці, слід більш уважно поставитися до системи обліку іноземних громадян - трудових мігрантів. Міграційна політика будь-якої держави повинна спиратися на кількісні орієнтири. Без цього неможливо зрозуміти, якими будуть цілі, напрямки та обсяг роботи з управління міграційними потоками, неможливо обгрунтувати витрати і оцінити можливий результат кроків, що робляться. [46]
3.2. Система обліку іноземних громадян - трудових мігрантів
Облік міграції є одним з найбільш важких видів збору даних про населення. В даний час в Росії є кілька джерел даних з міжнародної трудової міграції.
Найбільш поширений джерело про чисельність і склад іноземних трудових мігрантів - дані ФМС Росії. У 2006 р. ФМС Росії вперше випустила збірку «Моніторинг легальної (законної) зовнішньої трудової міграції за 2004-2005 рр..». Первинним джерелом інформації є кількість дозволів на роботу іноземним громадянам, виданих, як в рамках отриманих роботодавцем дозволів на залучення і використання іноземних працівників, так і оформлених іноземними працівниками самостійно (статистична форма 2-Т). Головним недоліком цієї інформації є те, що дозвіл на роботу може видаватися неодноразово на одного і того ж працівника протягом звітного періоду. Для отримання реальних даних по чисельності трудових мігрантів з-за кордону необхідно враховувати конкретних людей, а не факти отримання ними дозвільних документів.
Як певне джерело інформації про трудову міграцію можна розглядати дані прикордонної служби ФСБ Росії. Згідно з чинним законодавством, іноземний громадянин при перетині кордону зобов'язаний заповнити міграційну карту, вказавши, в тому числі, мету свого в'їзду. Проте мета в'їзду може бути змінена. При цьому, не зовсім зрозуміла методика збору даних прикордонної статистики, що не дає можливості розглядати її як адекватний джерело інформації про міграцію. Оскільки, як і в розглянутому вище випадку, фіксуються факти перетину кордону іноземними громадянами, а не саме число людей.
Кожен з джерел має свої переваги і недоліки, при цьому жоден з названих джерел не дає повної картини міграційної ситуації. Комбінувати або порівнювати їх дані вкрай складно, тому що методики збору первинної інформації і, тим більше, її обробки, не узгоджені.
В даний час всі наявні джерела інформації про іноземних громадян об'єднані в рамках Центрального банку даних обліку іноземних громадян (ЦБД УІГ). Його створення було передбачено статтею 26 Федерального закону Російської Федерації від 25 липня 2002 р. № 115-ФЗ «Про правове становище іноземних громадян у Російській Федерації».
Основною метою створення ЦБД УІГ є підвищення ефективності, стійкості та поліпшення якості інформаційного забезпечення підрозділів МВС, МЗС, ФСБ, МНС, Міністерства транспорту, Міністерства економічного розвитку (Митна служба), Міністерства зв'язку, Міністерства соціального розвитку (далі - зацікавлені міністерства та відомства) в процесі обліку іноземних громадян, вдосконалення порядку та ведення обліку іноземних громадян на основі впровадження прийнятих у світовій практиці передових інформаційних технологій, перспективних систем зв'язку і передачі даних, і, як наслідок, підвищення ефективності функціонування всього державного механізму контролю міграційної ситуації в країні.
Центральний банк даних є федеральним інформаційним ресурсом і перебуває у віданні Федеральної міграційної служби Росії. Порядок його створення визначено Положенням про створення, введення та використання Центрального банку даних з обліку іноземних громадян, які тимчасово перебувають і тимчасово або постійно проживають у Російській Федерації, затвердженого Постановою Уряду Російської Федерації від 6 квітня 2005 р. № 186.
Центральний банк даних обліку іноземних громадян (ЦБД УІГ) - спеціалізована міжвідомча автоматизована інформаційна підсистема, що містить інформацію про іноземних громадян та осіб без громадянства, що в'їжджають в Російську Федерацію, які тимчасово перебувають і тимчасово або постійно проживають в Російській Федерації і виїжджаючих з Російської Федерації (далі - іноземні громадяни), призначена для спільного ведення та використання зацікавленими федеральними органами виконавчої влади і є складовою частиною федеральної міжвідомчої інформаційної системи забезпечення контролю міграційної ситуації в Російській Федерації.
Регіональний сегмент центрального банку даних обліку іноземних громадян - складова частина ЦБД УІГ - пpoграммно-aппapaтний комплекс, який би введення формованої в суб'єкт Російської Федерації інформації про іноземних громадян, а також надає доступ до міститься в ЦБД УІГ інформації про іноземних громадян.
Постачальниками інформації про іноземних громадян є федеральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи (структурні підрозділи), органи виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації, органи місцевого самоврядування, організації, що вступають у відповідні родом їх діяльності відносини з іноземними громадянами.
Робоче місце постачальника інформації про іноземних громадян - автоматизоване робоче місце передачі інформації про іноземного громадянина в ЦБД УІГ, сформованої в результаті виконання реєстраційно-облікових функцій, функцій визначення регламенту перебування іноземного громадянина в Російській Федерації.
Користувачі інформації про іноземних громадян - федеральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи (структурні підрозділи).
Робоче місце користувача інформації про іноземних громадян - автоматизоване робоче місце запиту та отримання інформації про іноземних громадян з ЦБД УІГ.
Створення ЦБД УІГ передбачало паралельне формування регіональних банків даних з обліку іноземних громадян. На території Ставропольського краю регіональний банк даних заробив в кінці 2005 р.
У 2005 р. на базі Управління федеральної міграційної служби по Ставропольському краю в повному обсязі були виконані технічні вимоги до комплексу інженерно-технологічних систем для розміщення програмно-апаратного комплексу регіонального рівня відомчого сегмента ЦБД УІГ.
Прообразом регіонального банку даних послужили розрізнені бази даних на окремі категорії іноземних громадян.
Так, у зв'язку з необхідністю підготовки об'ємних статистичних звітів за формою 2-Т (міграція), що містять інформацію про чисельність та склад іноземної робочої сили, Міграційна служба Ставропольського краю власними силами у 1999 р. створила локальну електронну базу даних, в якій містилася інформація на іноземних громадян і осіб без громадянства, які отримали підтвердження на право трудової діяльності. У неї заносилися такі відомості: П.І.Б. іноземного громадянина або особи без громадянства; країна громадянської належності іноземного працівника; дата народження; паспортні дані або дані документа, що засвідчує особу іноземного громадянина або ЛБГ; період залучення іноземного працівника; посаду або виконувана робота, назва привертає організації та її форма власності, інші відомості про роботодавців; галузь народного господарства.
Разом з тим, як показала практика, створена база з допоміжного програмного продукту перетворилася на єдину в краї базу даних на легально працюючих іноземних громадян і ЛБГ. Дані з цієї бази неодноразово використовувалися зацікавленими правоохоронними органами при проведенні одиничних рейдів і масштабних заходів з виявлення нелегальних трудових мігрантів, а також при перевірці автентичності відомостей, наданих іноземними громадянами та особами без громадянства в різні органи і установи краю.
Далі, у зв'язку з переходом до видачі дозволів на роботу на пластикових картах в Управлінні у справах міграції ГУВС СК у 2003 р. було встановлено спеціальне обладнання та необхідне програмне забезпечення, яке, за своєю суттю, також є електронною базою даних на іноземних робітників. Відомості з цієї бази щомісячно направлялися на магнітних носіях у ФМС МВС РФ. В даний час інформація про видані дозволи на роботу та їх власників, завдяки новим каналам зв'язку та створеному регіональному банку даних на іноземних громадян, передається у ФМС Росії щодня в автоматичному режимі для включення цих відомостей до ЦБД УІГ. Створена ж раніше електронна база даних, як і раніше заповнюється співробітниками Управління Федеральної міграційної служби по Ставропольському краю для зручності у роботі.
1 січня 2003 у відповідності з Наказом МВС РФ, МЗС РФ, Мінтранс РФ, Міністерства шляхів сполучення Російської Федерації, Державного митного комітету Російської Федерації, Федеральної прикордонної службою Російської Федерації «Про введення в дію міграційних карт» від 11.11.2002 р. № 1095/16531/143/49/1189/692 на території краю були введені міграційні карти.
Відповідно до п.2 вищевказаного Наказу міграційна карта містила відомості про іноземного громадянина або особу без громадянства, що в'їжджають в Російську Федерацію, і служила для контролю за його тимчасовим перебуванням на території Росії.
Новоприбулим іноземним громадянам карти видавалися в пунктах перетину Державного кордону РФ у міжнародних аеропортах рр.. Ставрополя і Мінеральних Вод, що знаходяться на території Російської Федерації і зареєстрованим за місцем перебування іноземців міграційна карта видавалася паспортно-візовими підрозділами ГУВС Ставропольського краю.
Заповнені міграційні карти передавалися в Управління у справах міграції ГУВС Ставропольського краю для їх обробки та підготовки аналітичних інформацій.
Відповідно до п. 19 зазначеного вище Наказу в Управлінні у справах міграції ГУВС Ставропольського краю силами його співробітників була створена локальна електронна база даних, до якої заносилися відомості в'їзних і виїзних частин міграційних карт, вилучених у іноземних громадян. Після апробації електронна база з міграційних картках була встановлена ​​в постах імміграційного контролю «Ставрополь, аеропорт» та «Мін-Води, аеропорт».
Ще однією такою, що заслуговує уваги базою даних на тимчасово перебувають іноземних громадян є база даних на іноземних громадян та осіб без громадянства, поставлених на міграційний облік (зареєстрованих) за місцем перебування на території краю. Раніше ця база заповнювалася співробітниками Паспортно-візового Управління ГУВС Ставропольського краю. В даний час, у зв'язку з передачею функцій, робота по заповненню бази здійснюється співробітниками Управління Федеральної міграційної служби по Ставропольському краю. База містить настановні дані іноземних громадян та осіб без громадянства, термін і місце тимчасового перебування, підстава для постановки на міграційний облік, інформацію про продовження терміну перебування та її основи.
Подібні бази даних існували на кожну категорію іноземних громадян. В даний час ці бази допрацьовані в плані їх сумісності з регіональним банком даних і встановлені у всіх структурних підрозділах УФМС Росії по Ставропольському краю. Інформація з периферійних баз щодня накопичується в регіональному банку даних, обробляється і надсилається до ЦБД УІГ.
У банку даних міститься стандартна інформація про кожного зарубіжному гостя (у тому числі, дата в'їзду, номер отриманої міграційної карти, мета візиту і т.п.), в перспективі його фотографія і біометричні дані. Крім того, в базу заноситься інформація про правопорушення, вчинені іноземцем на території Росії.
Необхідно сказати про позитивні і негативні сторони створення ЦБД УІГ.
До позитивних сторін банку даних слід віднести той факт, що на відміну від існуючих раніше форм обліку банк враховує людей, а не події, з ними пов'язані.
З іншого боку, на презентації ЦБД УІГ 25 квітня 2005 керівники МВС та Федеральної міграційної служби говорили тільки про одну функції банку даних - контрольної, що вказує на те, що він пристосований в основному для пошуку індивідуальних відомостей про конкретних осіб. До розробки банку даних були залучені відомства, в основному далекі від традиційної статистики населення. Питання конструювання його макета, структури даних, методик і програми їх розробки, виявилися недоступні для обговорення в професійних колах фахівців, що працюють з даними про населення і, зокрема, про мігрантів. Громадянська наука і державна статистика не були допущені до участі в обговоренні навіть самих загальних питань створення цього банку даних, не кажучи вже про питання переліку змінних, які будуть вноситися в базу даних, алгоритму їх обробки, корекції, агрегування і так далі.
Для аналізу масових процесів і явищ потрібні не індивідуальні, а узагальнені, знеособлені дані, при отриманні яких повинні дотримуватися певні правила і враховуватися особливості предмета обліку, в даному випадку, мігрантів. Тому так важливо ще на етапі проектування банку даних передбачити можливість роботи з масивами інформації, отримувати не тільки найпростіші розподілу ознак, але і можливість аналізувати складніші їх поєднання. Тільки в цьому випадку Росія зможе отримати мобільну базу даних, призначену як для здійснення контролю над іноземними громадянами, так і для статистичної обробки даних про закордонні мігрантах.
3.3. Рекомендації щодо вдосконалення управління зовнішньої трудової міграцією на національному та регіональному рівнях
Аналіз інституційно-правової системи управління зовнішньої трудової міграцією, так само як і системи її обліку на федеральному і регіональному рівнях, дозволив зробити кілька важливих висновків.
Для послідовного і ефективного вирішення питань регулювання міграції Росії необхідна науково-обгрунтована концепція міграційної політики, що враховує геополітичні, економічні та демографічні інтереси країни. Вона повинна бути складовою частиною стратегії демографічного розвитку російської держави і включати такі напрямки:
- Залучення іммігрантів, в першу чергу співвітчизників (представників титульних народів Росії) на постійне місце проживання з держав нового зарубіжжя для заміщення природного зменшення населення країни (сальдо міграції має бути, як мінімум, не менше масштабів природного спаду населення);
- Залучення трудових мігрантів з держав нового і старого зарубіжжя в галузі і регіони у відповідності з економічними і геополітичними інтересами Росії (обсяги трудової міграції повинні покривати дефіцит у трудових ресурсах на ринку праці);
- Скорочення усіма можливими способами масштабної еміграції з країн на постійне місце проживання за кордон росіян, у тому числі висококваліфікованих кадрів;
- Розселення внутрішньоросійських мігрантів та іммігрантів, а також закріплення постійного населення у важливих з геополітичної точки зору регіонах країни (перш за все, в прикордонних районах Сибіру і Далекого Сходу); [47]
- З урахуванням існуючої міграційної ситуації та завдань на перспективу важливо розробити програму підготовки і перепідготовки кваліфікованих кадрів для роботи у сфері міграції і зайнятості населення.
Що стосується сфери залучення зовнішніх трудових мігрантів, які на наш погляд, тут необхідна реалізація наступних практичних заходів:
- Спростити порядок залучення іноземних працівників.
Для цього необхідно, по-перше, повернути іноземним громадянам, тимчасово проживають в РФ, право працювати без отримання дозволу на роботу, як це було раніше.
По-друге, передати функції з видачі дозвільних документів службам зайнятості населення, що володіє реальною ситуацією на ринку праці. Знайти робоче місце, будучи на території іншої держави складно або практично неможливо. [48] Це підтверджує і аналіз заяв про видачу дозволу на роботу, поданих в УФМС по Ставропольському краю іноземними громадянами, які прибули до РФ, у порядку, що не вимагає отримання візи. Більш ніж в 50% заяв іноземні громадяни не вказують місце роботи, що свідчить про відсутність такого на момент подачі заяви.
По-третє, створити на базі служби зайнятості населення єдиний банк вакансій.
Ці заходи дозволять отримати в особі служб зайнятості населення державного посередника між працівником і роботодавцем, скоротити час і витрати останніх при наймі іноземної робочої сили, а також отримати можливість управляти потоками зовнішньої трудової міграції на території РФ.
- Доопрацювати ЦБД УІГ з метою отримання статистичної інформації для можливості проведення міграційного моніторингу, як у регіонах, так і по всій Росії в цілому. Одночасно прискорити другий етап створення ЦБД УІГ, що передбачає підключення користувачів інформації про іноземних громадян (федеральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи).
Оскільки нелегальні мігранти складають значну частку серед прибуваючих на територію Ставропольського краю і Росії в цілому, особливу увагу необхідно сконцентрувати на проблемах боротьби з незаконною трудовою міграцією.
Повинна застосовуватися певна система заходів щодо боротьби з незаконною міграцією в регіоні.
Основним елементом є проведення планових перевірок порядку залучення та використання в РФ іноземної робочої сили. В даний час нормативним документом, що регламентує проведення таких перевірок, є Федеральний закон Російської Федерації від 8 серпня 2001 р. № 134-ФЗ «Про захист прав юридичних і фізичних осіб і індивідуальних підприємців при проведенні державного контролю (нагляду)".
У відношенні однієї юридичної особи або індивідуального підприємця перевірка проводиться не більше ніж один раз на два роки, щодо суб'єкта малого підприємництва - не раніше ніж через три роки з моменту його державної реєстрації.
Тут слід зазначити, що вступив в законну силу з 1 липня 2002р. Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП РФ) вперше ввів адміністративну відповідальність за порушення правил залучення і використання іноземної робочої сили. До того часу при проведенні перевірок порядку залучення іноземної робочої сили у разі виявлення порушення роботодавцю виписувалось припис про усунення недоліків, суть якого зводилася до вказівки на необхідність дотримання функціонуючого законодавства РФ. Крім того, чинне на той момент законодавство у сфері трудової міграції регулювало процес залучення іноземців, що працюють за трудовими договорами. Іноземні громадяни, які здійснюють трудову діяльність на території Росії поза рамками трудового найму, не підпадали під дію законів РФ. Їх неконтрольована трудова діяльність впливала на стан ринку праці та платних послуг, негативно позначалася на вирішенні проблеми зайнятості населення, була пов'язана з ухилянням від оподаткування, чим стимулювала трудову імміграцію в Росію.
Позитивними прикладами роботи з припинення незаконної трудової імміграції в регіон можна вважати наступні заходи:
1. За наявності підстав дію виданих дозволів на залучення іноземної робочої сили і підтверджень на право трудової діяльності призупинялося, у разі застосування крайніх заходів видані документи анулювалися. При цьому інформувалися Управління паспортно-візової служби ГУВС Ставропольського краю (УПВС ГУВС Ставропольського краю) і його територіальні підрозділи для скорочення терміну перебування іноземних громадян.
2. Проводилися консультації з роботодавцями з питання залучення і використання іноземної робочої сили, в тому числі, через засоби масової інформації.
3. Здійснювався постійний інформаційний обмін з ГУВС Ставропольського краю і УФСБ по Ставропольському краю про встановлені випадки незаконного заняття трудовою діяльністю іноземними громадянами, про зміни нормативно-правової бази; проводилися спільні семінари з УПВС ГУВС Ставропольського краю з питань незаконної трудової імміграції, на яких розглядалися пропозиції щодо вдосконалення спільної діяльності.
4. Розроблялися і проводилися спільно з режимним відділом УПВС ГУВС Ставропольського краю заходи щодо попередження неконтрольованою і припинення незаконної трудової імміграції.
5. При здійсненні імміграційного контролю в пунктах пропуску через державний кордон співробітниками Постів імміграційного контролю (ПІК) проводилася робота з виявлення потенційних порушників чинного законодавства у галузі трудової міграції, оскільки значну частину пасажиропотоку іноземних громадян та осіб без громадянства складають ті, хто, в'їжджаючи на територію Росії за дійсними проїзними документами під приводом тимчасового перебування, не приховують можливості зміни мети в'їзду для здійснення трудової діяльності на території краю. З метою вдосконалення імміграційного контролю, а також зниження числа незаконних трудових іммігрантів, у квітні 2002 року відповідним наказом керівника Територіального органу Міністерства у справах федерації, національної та міграційної політики РФ у Ставропольському краї на ПІК "Ставрополь, аеропорт" були експериментально введені міграційні карти, заповнення яких сприяло виявленню осіб, що в'їжджають з оголошеною метою, що не відповідає дійсній або з метою роботи за наймом без дозвільних на те документів. За наявності достатніх підстав для депортації, іноземний громадянин видворяли з території Росії.
6. У зв'язку з випадками найму сільськогосподарськими підприємствами краю іноземних громадян для здійснення сезонних робіт, головам районних адміністрацій був доведений порядок працевлаштування даної категорії громадян з метою надання ними сприяння в організації дотримання керівниками сільськогосподарськими підприємств Указу Президента РФ № 2146 від 16 грудня 1993 р. «Про залучення і використання в Російській Федерації іноземної робочої сили »на територіях районів краю.
7. Розроблялися і вносилися пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства РФ, інструкцій, правил та інших нормативних документів з питань міжнародної трудової міграції.
Після вступу в дію з 1 липня 2002 р. нового КоАП РФ заходи, які застосовуються до порушників правил залучення і використання іноземної робочої сили на території Росії, знайшли більш істотний і практичний характер.
В даний час згідно з КпАП РФ порушення роботодавцем або замовником робіт (послуг) правил залучення і використання в Російській Федерації іноземних працівників тягне за собою накладення адміністративного штрафу: на громадян у розмірі від десяти до двадцяти мінімальних розмірів оплати праці; на посадових осіб у розмірі від двадцяти п'яти до двохсот мінімальних розмірів оплати праці; на юридичних осіб у розмірі від ста до трьох тисяч мінімальних розмірів оплати праці. [49]
Здійснення іноземним громадянином трудової діяльності в Російській Федерації без дозволу на роботу тягне за собою накладення адміністративного штрафу в розмірі від десяти до двадцяти п'яти мінімальних розмірів оплати праці з адміністративним видворенням за межі Російської Федерації або без такого. [50]
Як було зазначено раніше, основними заходами щодо виявлення нелегальних трудових мігрантів є планові перевірки порядку залучення іноземної робочої сили. Кількість і результати таких перевірок показані в табл. 22. Крім планових перевірок на території краю періодично проводяться великомасштабні оперативно-профілактичні заходи.
Таблиця 22.
Результати перевірок порядку залучення та використання іноземної робочої сили на території Ставропольського краю в 2000-2006 рр.., Штук [51]
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
Проведено перевірок
57
82
138
553
2068
8391
8654
Виявлено незаконних трудових мігрантів
28
122
54
215
319
-
-
Складено протоколів
в тому числі:
-
-
26
320
1151
9802
10245
Ст.18.8 КоАП РФ [52]
-
-
23
104
818
8232
8508
Ст.18.9 КоАП РФ [53]
-
-
-
-
2
1251
1272
Ст.18.10 КоАП РФ [54]
-
-
3
216
331
319
465
в тому числі:
частина 1
-
-
-
1
11
11
14
частина 2
-
-
-
215
319
308
451
Стягнуто штрафів (тис. грн.)
-
-
13,5
146
633,3
6702,4
6463
Судами прийнято рішень про адміністративне видворення
-
-
-
161
348
338
394
Метою цих оперативно-профілактичних заходів є підвищення ефективності боротьби з незаконною міграцією та забезпечення правопорядку в сфері трудової міграції. Наведемо кілька прикладів таких заходів. У серпні 2002 р. на території Ставропольського краю було проведено оперативно-профілактичний захід «Мігрант».
За час проведення операції було проведено більше 230 рейдів співробітниками міліції громадської безпеки та Управління у справах міграції ГУВС Ставропольського краю з метою виявлення іноземних громадян та осіб без громадянства, що незаконно перебувають (працюють) на території Ставропольського краю.
Найбільше таких осіб було встановлено більше 14000 чоловік, на 13323 складені протоколи про адміністративні правопорушення, 24-м громадянам СНД скорочено термін перебування в РФ, на 30 іноземців матеріали були направлені до суду для прийняття рішення про видворення з території РФ, по 14-ти з них судами прийняті позитивні рішення.
Крім цього, до адміністративної відповідальності було залучено 54 посадових осіб за порушення правил реєстраційного обліку та незаконного залучення і використання іноземної робочої сили і 288 власників квартир.
Незважаючи на те, що основним завданням операції було виявлення незаконних мігрантів на території краю, попутно виявлено ряд злочинів, скоєних цією категорією осіб. За цими підставами було затримано 14 іноземних громадян, причому, 8 з них раніше оголошувалися в розшук за скоєння злочинів, 2 - за незаконний оборот наркотиків, 4 - за підробку, виготовлення та збут штампів і печаток.
З 20 по 30 березня 2004 р. на території Ставропольського краю у взаємодії з УФСБ по Ставропольському краю, Мінфіном Ставропольського краю, Міністерством охорони здоров'я Ставропольського краю, адміністраціями міст і районів краю було проведено оперативно - профілактичний захід під умовною назвою "Нелегальний мігрант".
За час поведінки цього заходу ГО - РВВС краю, підрозділами апарату ГУВС Ставропольського краю, задіяними в операції, було перевірено понад 500 роботодавців, які використовують працю іноземних працівників, перевірено 1435 іноземних працівників, 2582 місця компактного проживання іноземних громадян, виявлено близько 8 тисяч порушень, видворено за межі Російської Федерації 75 іноземних громадян, накладено штрафів на суму 563 500 рублів.
У 2006 р. підрозділи УФМС Росії по Ставропольському краю взяли участь у проведенні комплексних профілактичних заходів «Іноземець», «Кура», «Курорт-2006», «Караван-авто», «За попередження та припинення незаконної міграції» з включенням до складу тимчасових органів управління (оперативних штабів, робочих груп) співробітників Управління та розгортанням координаційного центру з операції «Іноземець» та профілактичного заходу «За попередження та припинення незаконної міграції» на базі УФМС Росії по Ставропольському краю.
Вжито додаткових заходів з антитерористичної захищеності і недопущенню нелегальної міграції в пунктах імміграційного контролю «Ставрополь, аеропорт», «Мінеральні Води, аеропорт».
З метою припинення незаконної міграції правоохоронними органами краю проводяться заходи щодо виявлення каналів незаконної міграції.
У червні - серпні 2004 р. співробітниками ГУВС Ставропольського краю був виявлений стійкий канал нелегальної трудової міграції. Громадяни Узбекистану слідували транзитом через територію краю на автобусах з Москви і Санкт-Петербурга в Моздок на будівництво військового госпіталю.
У серпні 2004 р. співробітниками ДІБДР ГУВС Ставропольського краю в районі 270 км федеральної автодороги «Кавказ» на КПМ були зупинені для перевірки документів 2 автобуси, що здійснювали перевезення громадян Узбекистану (всього 140 осіб) за маршрутом Моздок - Москва. У ході перевірки було встановлено, що всі громадяни Узбекистану не мають реєстрації в Російській Федерації. У процесі вивчення документів затриманих іноземних громадян, було встановлено, що всі вони мають підроблені міграційні карти, у яких проставлені підроблені дата - штампи КПП «Ілецк» про перетин Державного кордону РФ, що підтвердилося проведеної Управлінням у справах міграції УВС Оренбурзької області перевіркою. У зв'язку з цим, з іноземцями почали працювати органи дізнання андроповського РВВС по залученню їх до кримінальної відповідальності за ст. 327 КК РФ. Всі затримані були сфотографовані, проведена їх дактилоскопія, дані занесені у відповідні обліки ГУВС Ставропольського краю.
Раніше 9 червня 2004 там же був затриманий автобус з 51 громадянином Узбекистану, 27 червня 2004 р. - автобус з 16 узбеками та 30 червня 2004 ще один автобус з 51 узбеком. У ході проведеної роботи всі вони були притягнуті до адміністративної відповідальності за ст.18.8 КоАП РФ і за рішенням судів видворено за межі Російської Федерації.
Сукупність усіх даних дає підставу вважати, що територія Ставропольського краю використовувалася як транзитна зона стійкого каналу нелегальної трудової міграції з Узбекистану в Північно-Кавказький регіон Росії.
У квітні 2005 року співробітниками ДІБДР ГУВС Ставропольського краю на території Грачівського району Ставропольського краю була виявлена ​​група громадян Узбекистану в кількості 30 чоловік, в їх числі 7 неповнолітніх дітей, що слідувала автобусом з г.Астрахані в г.Черкесск з метою заняття сезонними роботами в сільському господарстві . У ході поглибленої перевірки документів іноземних громадян державними службовцями Управління у справах міграції ГУВС Ставропольського краю спільно з ППО Грачівського ОВС було встановлено, що їх проїзні документи, міграційні карти і відмітки прикордонконтролю про перетин Державного кордону через КПП «Аксарайський» (Астраханська область) сумнівів у їх справжності не викликають. У теж час, на всіх міграційних картах іноземних громадян заявлена ​​мета візиту - робота. Дозволів на роботу в Росії вони не мали. Крім того, була отримана інформація про те, що з населених пунктів Дінаусского району Сухадарьінской області Узбекистану в КЧР виїхало на сезонні сільгоспроботи близько 6 груп по 25-40 осіб у кожній і найближчим часом планується виїзд ще такої ж кількості громадян Узбекистану. У зв'язку з тим, що отримана інформація вказувала на наявність стійкого транзитного каналу незаконної трудової міграції громадян Узбекистану через Ставропольський край у Карачаєво-Черкеську Республіку, про це було поінформовано МВС КЧР.
Необхідно відзначити, що в даний час за організацію нелегальної міграції на території Росії передбачена кримінальна відповідальність. Відповідні зміни Кримінального кодексу Російської Федерації вступили в дію 30 січня 2005 Згідно з ними, організація незаконного в'їзду в Російську Федерацію іноземних громадян або осіб без громадянства, їх незаконного перебування в Російській Федерації або незаконного транзитного проїзду через територію Російської Федерації тягне за собою кримінальну відповідальність осіб , які вчинили вищевказані діяння, і передбачає різного роду покарання, в тому числі, у вигляді позбавлення волі.
Як показує практика, у співробітників правоохоронних органів, що займаються збором доказової бази по даній статті, відсутні необхідні навички застосування до правопорушників положень ст. 322.1 КК РФ. Так, у 2005 р. співробітниками Управління у справах міграції ГУВС Ставропольського краю були зібрані матеріали по п'яти фактами, що мають ознаки складу злочину, передбаченого ст. 322.1 КК РФ (організація незаконної міграції). По чотирьох із них було відмовлено в порушенні справи і одна справа була направлена ​​прокуратурою на додаткове розслідування.
У рамках реалізації положень ст. 34 Федерального закону Російської Федерації від 25 липня 2002 р. № 115-ФЗ «Про правове становище іноземних громадян у Російській Федерації» Управлінням Федеральної міграційної служби по Ставропольському краю проводяться заходи щодо створення на території краю спеціальної установи для утримання іноземних громадян і осіб без громадянства, підлягають адміністративному видворенню або депортації за межі РФ.
В даний час на території краю функціонують два спеціальні приймача ГУВС Ставропольського краю для утримання адміністративно заарештованих осіб, які розташовані в м. Ставрополі та м. Мінеральні Води. Вони майже постійно переповнені. У зв'язку з цим іноземці, щодо яких винесено судове рішення про адміністративне видворення, як правило, в порушення судового рішення, продовжують безконтрольно перебувати на території краю, і нерідкі випадки їх повторного виявлення та покарання за адміністративне правопорушення.
У зв'язку з тим, що питання на крайовому рівні досі не вирішене, наказом начальника ГУВС Ставропольського краю в спеціальному приймачі при УВС на КМВ у 2004 р. виділено 12 ліжко / місць для утримання іноземних громадян і осіб без громадянства, що підлягають адміністративному видворенню за межі РФ за рішенням суду. У січні 2005 року додатково було виділено ще 12 ліжко / місць в спеціальному приймальнику ОВС Промислового району м. Ставрополя. Разом з тим, режим утримання в цих установах не повною мірою відповідає вимогам законодавства Російської Федерації і прийнятим РФ міжнародним зобов'язанням. Тому питання створення спеціальної установи для утримання іноземних громадян і осіб без громадянства, що підлягають адміністративному видворенню або депортації за межі Російської Федерації вимагає якнайшвидшого вирішення.
Згідно з даними УФМС по Ставропольському краю, протягом 2004 року в спеціальний приймач при УВС на КМВ за рішенням судів було вміщено 139 іноземних громадян.
З листопада 2004 р. адміністративне видворення іноземних громадян та осіб без громадянства у разі неможливості встановлення приймаючої сторони здійснюється за рахунок коштів, виділених з федерального бюджету. За даними УФМС по Ставропольському краю в 2004 р. на ці цілі було виділено 1,950 мільйонів рублів, укладені відповідні договори з перевізниками.
Аналіз результатів боротьби з незаконною міграцією на території краю показав деякі відмінності даних з адміністративних правопорушень у різних джерел. Така ситуація пояснюється тим, що робота з виявлення адміністративного правопорушення складається з кількох етапів, які реалізовуються різними підрозділами. Так, складання протоколів за виявленими адміністративним правопорушенням пропонується одному підрозділу, прийняття рішення - другому, а напрям відомостей за підсумками розгляду протоколів і даних на іноземних громадян, притягнутих до адміністративної відповідальності, до бази адміністративних правопорушень ІЦ ГУВС Ставропольського краю «Кримінал-І» - третім . Це призводить до зайвих витрат часу на листування та несвоєчасного напрямку відомостей до Інформаційного центру ГУВС Ставропольського краю.
Виходячи з виявлених недоліків у розробці та застосуванні заходів з припинення незаконної трудової міграції в регіон, вважаємо за доцільне пропозицію наступних заходів:
- Провести легалізацію частини незаконно перебувають на території Росії іноземців.
Переклад незаконних трудових мігрантів в легальний поле дозволить захистити права іноземних працівників, скоротити сектор економіки, пов'язаний з експлуатацією нелегальної робочої сили, дасть країні можливість отримати значні податкові відрахування. Процесу легалізації в деякій мірі сприятимуть положення Федерального закону Російської Федерації від 18 липня 2006 р. № 110-ФЗ «Про внесення змін до Федерального закону« Про правове становище іноземних громадян у Російській Федерації »та про визнання такими, що втратили чинність окремих положень Федерального закону« Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів Російської Федерації », який входить у юридичну силу з 15 січня 2007 р. Закон значно спростив процедуру отримання дозволу на роботу іноземними громадянами, які перебувають в Росію в порядку, що не вимагає отримання візи. Однак, на наш погляд, основною умовою для легалізації трудових мігрантів має стати не порядок перетину ними кордону, а наявність у мігранта місця роботи (джерела доходу) [55], і відсутність різного роду правопорушень.
- Посилити контроль над використанням роботодавцями праці мігрантів, умовами їх зайнятості та соціальним обслуговуванням, а також повинні бути посилені покарання за сприяння та організацію нелегальної міграції, незаконний в'їзд і зайнятість, порушення прав мігрантів та нелегальне використання їх праці роботодавцями.
- Створити імміграційну інспекцію і передати їй всі функції з контролю за іноземними громадянами (скориставшись досвідом Краснодарського краю та м. Москви).
Введення в систему протидії зовнішньої незаконної міграції такої ланки, як імміграційна інспекція, дозволив би замкнути коло контролю за іноземними громадянами та особами без громадянства від їх в'їзду, перебування на території суб'єктів РФ і до виїзду. Імміграційна інспекція могла б здійснювати взаємодію з адміністраціями міст і районів, територіальними органами, задіяними у боротьбі з незаконною міграцією, а також вести всю адміністративну та кримінальну практику в цій сфері.
Для досягнення зазначених пропозицій необхідно прийняття нових законодавчих актів. При цьому вони повинні враховувати національні інтереси Росії і будуватися на загальноприйнятих міжнародних нормах.
Міжнародне право залучення іноземної робочої сили виходить з необхідності дотримання прав людини в країні перебування. Погане і несправедливе ставлення до працівників може викликати їх негативну реакцію і стати причиною психічних, фізичних та інших захворювань, в результаті чого їхня праця буде менш продуктивною, ніж праця корінних жителів країни. Крім того, порушення міжнародного права у сфері поводження з іноземними робітниками підривають репутацію країни, яка приймає мігрантів, а також може порушувати соціально-політичну стабільність у суспільстві, викликати страйки і прояви невдоволення з боку трудових іммігрантів. [56]

ВИСНОВОК
Аналіз особливостей і масштабів в'їзду іноземної робочої сили на територію Ставропольського краю, а також пріоритетів в управлінні цими процесами дозволив зробити кілька важливих висновків.
Перше. Демографічна ситуація як на національному, так і на регіональному рівнях продовжує залишатися неоднозначною. Поряд з окреслилися позитивними тенденціями в динаміці чисельності населення, підвищення народжуваності та скорочення випадків смертності показники природного зменшення населення продовжують залишатися високими. Зростаюча смертність у працездатному віці в сукупності з прогресуючим старінням населення самим негативним чином позначаються на чисельності працездатного населення, посилюють демографічне навантаження на працюючих членів суспільства. Природне зменшення населення, починаючи з 1993 р., компенсує тільки міграційний приплив, чия динаміка продовжує залишатися інтенсивною.
Друге. У структурі попиту на трудові ресурси більш 2 / 3 становить частка представників робочих спеціальностей, відповідно, 1 / 3 попиту припадає на працівників з вищою освітою, передусім, інженерно-технічних працівників і менеджерів. Найближчим часом найбільш затребуваними будуть працівники в таких сферах як: торгівля і громадське харчування, промисловість, будівництво, житлово-комунальне, сільське господарство, охорона здоров'я, освіта.
У цілому дослідження показало, що, по-перше, попит на некваліфікованих робітників значно перевершує попит на фахівців високої кваліфікації, але при цьому підібрати фахівця високої кваліфікації на порядок складніше, по-друге, для роботодавців, які наймають адміністративно-управлінський та інженерний персонал, найбільш важливими характеристиками фахівців є освіта і досвід роботи, по-третє, при всій рідкості фахівців високої кваліфікації при наймі на роботу підприємці висувають саме цієї категорії працівників найбільш жорсткі вимоги.
При цьому складається парадоксальна ситуація, коли, незважаючи на існуючий дефіцит на робочі кадри в регіоні та наявність цілком конкретних вимог, що висуваються роботодавцями до працівників, зберігаються проблеми, пов'язані з безробіттям. Виходить, що при значному числі безробітних організації не в змозі забезпечити себе кадрами. Основна причина полягає у невідповідності попиту і пропозиції робочої сили в територіальному і професійно-кваліфікованому розрізі.
Існуючий дисбаланс можна скоротити лише за рахунок залучення іноземної робочої сили внаслідок небажаних тенденцій, що спостерігаються в демографічній ситуації на регіональному рівні. Скорочення чисельності населення можна подолати тільки через використання механізму міжнародної трудової міграції як джерела працездатного населення.
Третє. За період з 2000 по 2006 рр.. можна констатувати збільшення кількості ІРС на території Ставропольського краю щонайменше в три рази при середньорічному показнику не більше 3,5 тисяч чоловік або 0,2% зайнятого населення краю. Причинами подібних процесів вважаються як чинники геополітичного та природно-географічного характеру, так і чинники, що мають соціально-економічне та нормативно-правове походження. До них, перш за все, відносять: потреба в робочій силі в окремих секторах економіки регіону, реалізація іноземними юридичними особами договорів на здійснення будь-яких робіт; необхідність у залученні фахівців для нових і перспективних галузей; монтаж, шеф-монтаж і обслуговування іноземцями поставляється іноземного обладнання з подальшим навчанням російського персоналу.
До числа основних факторів, що стимулюють роботодавців до вибору та залучення іноземної робочої сили з республік колишнього СРСР, можна віднести наступні обставини: можливість конкурсного відбору для роботодавців; порівняно низька оплата праці, відсутність мовного бар'єру; культурна близькість, знання звичаїв і т.п.
Наявність подібних факторів посилило приплив іноземної робочої сили в Ставропольський край. Згідно з офіційними даними найбільшим постачальником робочої сили в край є Туреччина (18,2%), на друге місце вийшов В'єтнам (13,8%). Значно посилилися тенденції до збільшення зростання кількості іноземних працівників з країн СНД. При цьому для вихідців з країн далекого і ближнього зарубіжжя характерна зайнятість за етнічною та етнотериторіальну принципом. Найбільш привабливим для трудових мігрантів є регіон Кавказьких Мінеральних Вод ((58,4%) від загальної чисельності легальної трудової міграції в Ставропольському краї). У цілому аналіз структури міграційного потоку іноземної робочої сили в Ставропольський край дозволив скласти узагальнений соціально-демографічний портрет трудового мігранта на Ставропіллі. Це - чоловік у віці від 30 до 49 років, зайнятий низькокваліфікованим працею в сфері оптово-роздрібної торгівлі, сільському господарстві або будівництві. При цьому очевидним залишається факт, що більшість з них знаходяться на нелегальному положенні.
Четверте. Нелегальна трудова імміграція залишається досить гострою проблемою як для Росії в цілому, так і для окремих її регіонів. За даними Управління федеральної міграційної служби по Ставропольському краю, в даний час кількість незаконних мігрантів на території краю приблизно оцінюється в 25 тис. чоловік. Це, в основному, жителі СНД, які використовують безвізовий режим перетину Державного кордону РФ. З країн далекого зарубіжжя саме відчутне вливання в нього здійснює В'єтнам і Китай. За даними УФМС по Ставропольському краю серед нелегалів явна більшість становлять чоловіки, частка яких близько 70%, середній вік нелегалів - 34 роки. Для нелегальних трудових мігрантів як і для легальних також характерна зайнятість за етнічною ознакою, та ж сама галузева і професійна специфіка зайнятості.
П'яте. Були визначені основні підходи та напрямки вдосконалення. З 1993 року і по теперішній час залучення і використання іноземної робочої сили на території Російської Федерації носить дозвільний характер на підставі Указу Президента РФ від 16 грудня 1993 р. № 2146 «Про залучення і використання в Російській Федерації іноземної робочої сили» (далі - Указ) . Найбільший недолік Указу полягав у тому, що він не охоплював усі категорії трудящих мігрантів. У ньому чітко було прописано про працюючих за наймом іноземців, тобто за трудовими договорами, і нічого не було сказано про робітників, які надають послуги за договорами цивільно-правового характеру (ремонт квартир, репетиторство), або працюють в якості індивідуальних підприємців.
При цьому були виділені три основні періоди, в рамках яких відбувалося формування нормативно-правової бази та інституційної структури, що забезпечує управління міграційними потоками в Росію і Ставропольський край. Значний вплив на формування даної системи зробило прийняття таких нормативно-правових актів, як: Федеральний закон Російської Федерації від 25 липня 2002 р. № 115-ФЗ «Про правове становище іноземних громадян у Російській Федерації», Федеральний закон Російської Федерації від 18 липня 2006 р . № 109-ФЗ «Про міграційний облік іноземних громадян та осіб без громадянства в Російській Федерації».
Основними позитивними змінами, що відбулися в системі управління, можна вважати: збереження дозвільного порядку працевлаштування іноземних громадян; видача дозволів на залучення і використання іноземних працівників, в тому числі з держав СНД, здійснюється Федеральної міграційної службою МВС РФ; внесення роботодавцем або замовником робіт (послуг) в установленому порядку коштів на депозит, необхідних для забезпечення виїзду кожного іноземного працівника відповідним видом транспорту з Російської Федерації; поява можливості отримання дозволів на залучення і використання іноземних працівників, що діють відразу в декількох суб'єктах РФ; введення обмежень по заміщенню іноземними громадянами деяких посад, перш за все , пов'язаних з державною службою і забезпеченням безпеки країни, введення нової форми дозволу на роботу - на пластикових картах; необхідність оформлення запрошення для отримання іноземним працівником так званої «робочої» візи для легального в'їзду на територію Росії; введення квоти на видачу іноземним громадянам запрошень на в'їзд в РФ в цілях здійснення трудової діяльності; повідомлення роботодавцем територіального органу Федеральної міграційної служби про факт прийому іноземного громадянина на роботу без оформлення дозволу на залучення і використання іноземних працівників і сплати держмита; обмеження на залучення іноземних працівників у сферу роздрібної торгівлі.
Однак у даній системі є і свої недоліки:
- Іноземні громадяни, які прибули в РФ в порядку, що не вимагає отримання візи, можуть мати декілька дозволів на роботу одночасно. Такий стан утруднить статистичний облік іноземних працівників;
- Лібералізація порядку здійснення трудової діяльності торкнулася тільки іноземних громадян, які прибули до РФ у порядку, що не вимагає отримання візи;
- У разі, якщо іноземний працівник з безвізової країни захоче згодом «осісти» в Росії, то й тут для нього передбачено особливий, пільговий порядок набуття статусу «тимчасово проживає в РФ», і надалі «громадянина РФ»;
- Лібералізація режимів реєстрації та обліку навряд чи буде стимулювати як іноземних громадян, так і приймаючу сторону своєчасно і повно повідомляти органи міграційного обліку про пересування іноземців по Росії, що робить неможливим ефективний контроль за перебуванням іноземних громадян в Росії;
- З введенням нових законів може в гірший бік змінитися ситуація з умовами проживання іноземних громадян, оскільки згідно з новим положенням роботодавець може зареєструвати іноземця в повідомному характері навіть у нежилому приміщенні. Наслідками даних рішень може стати погіршення санітарно-епідеміологічної обстановки, збільшення ризиків розповсюдження деяких захворювань серед мігрантів.
Шосте. Міграційна політика будь-якої держави повинна спиратися на кількісні орієнтири. З цією метою в даний час всі наявні джерела інформації про іноземних громадян об'єднані в рамках Центрального банку даних обліку іноземних громадян (ЦБД УІГ). На території Ставропольського краю регіональний банк даних заробив в кінці 2005 р.
Необхідно сказати про позитивні і негативні сторони створення ЦБД УІГ. До позитивних сторін банку даних слід віднести той факт, що на відміну від існуючих раніше форм обліку банк враховує людей, а не події, з ними пов'язані.
З іншого боку, ЦБД УІГ пристосований в основному для пошуку індивідуальних відомостей про конкретних осіб. До розробки банку даних були залучені відомства, в основному далекі від традиційної статистики населення.
Розглянуті особливості в управлінні і контролі за легальної та нелегальної трудової імміграцією дозволили нам обгрунтувати ряд важливих рекомендацій щодо вдосконалення системи управління міжнародною трудовою міграцією.
Міграційна політика по залученню іноземної робочої сили повинна включати наступні напрямки:
- Залучення іммігрантів, в першу чергу співвітчизників (представників титульних народів Росії) на постійне місце проживання з держав нового зарубіжжя у відповідності з економічними і геополітичними інтересами Росії (обсяги трудової міграції повинні покривати дефіцит у трудових ресурсах на ринку праці);
- Скорочення усіма можливими способами масштабної еміграції з країн на постійне місце проживання за кордон росіян, у тому числі висококваліфікованих кадрів;
- Розселення внутрішньоросійських мігрантів та іммігрантів, а також закріплення постійного населення у важливих з геополітичної точки зору регіонах країни; [57]
- Розробка програми підготовки та перепідготовки кваліфікованих кадрів для роботи у сфері міграції і зайнятості населення.
Що стосується сфери залучення іноземних працівників, на наш погляд, тут необхідна реалізація наступних практичних заходів:
- Спростити порядок залучення іноземних працівників. Для цього необхідно, по-перше, повернути іноземним громадянам, тимчасово проживають в РФ, право працювати без отримання дозволу на роботу, як це було раніше. По-друге, передати функції з видачі дозвільних документів службам зайнятості населення, що володіє реальною ситуацією на ринку праці. По-третє, створити на базі служби зайнятості населення єдиний банк вакансій.
- Доопрацювати ЦБД УІГ з метою отримання статистичної інформації для можливості проведення міграційного моніторингу, як у регіонах, так і по всій Росії в цілому. Одночасно прискорити другий етап створення ЦБД УІГ, що передбачає підключення користувачів інформації про іноземних громадян (федеральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи).
Значна роль повинна приділятися припинення нелегальної трудової імміграції, тим більше, що на території Ставропольського краю існує позитивний досвід у боротьбі з нею.
Основним елементом є проведення планових перевірок порядку залучення та використання в РФ іноземної робочої сили, оперативно-профілактичних заходів та заходів щодо виявлення каналів незаконної міграції. В даний час за використання праці нелегалів на території Ставропольського краю застосовується адміністративна і кримінальна відповідальність.
Проблема боротьби з нелегальною трудовою міграцією загострюється також через відсутність скоординованості дій різних підрозділів, відповідальних за припинення випадків нелегальної міграції.
Виходячи з виявлених недоліків у розробці та застосуванні заходів з припинення незаконної трудової міграції в регіон, вважаємо за доцільне пропозицію наступних заходів:
- Провести легалізацію частини незаконно перебувають на території Росії іноземців;
- Посилити контроль над використанням роботодавцями праці мігрантів, умовами їх зайнятості та соціальним обслуговуванням, а також повинні бути посилені покарання за сприяння та організацію нелегальної міграції, незаконний в'їзд і зайнятість, порушення прав мігрантів та нелегальне використання їх праці роботодавцями;
- Створити імміграційну інспекцію і передати їй всі функції з контролю за іноземними громадянами.
Для досягнення зазначених пропозицій необхідно прийняття нових законодавчих актів, які будуть враховувати національні інтереси Росії і будуватися на загальноприйнятих міжнародних нормах.
Список використаних джерел:
Нормативно-правові джерела:
  1. Концепція демографічного розвитку Російської Федерації на період до 2015 року, схвалена Урядом РФ 24 вересня 2001 року.
  2. Федеральний закон Російської Федерації від 15 серпня 1996 року № 114-ФЗ «Про порядок виїзду з Російської Федерації та в'їзду в Російську Федерацію» в редакції Федерального закону Російської Федерації від 10 січня 2003 року № 7-ФЗ «Про внесення змін і доповнень у федеральний закон «Про порядок виїзду з Російської Федерації та в'їзду в Російську Федерацію»;
  3. Федеральний закон Російської Федерації від 8 серпня 2001року № 134-ФЗ «Про захист прав юридичних і фізичних осіб і індивідуальних підприємців при проведенні державного контролю (нагляду)".
  4. Федеральний закон Російської Федерації від 11 листопада 2003 року № 141-ФЗ «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів Російської Федерації».
  5. Федеральний закон Російської Федерації від 18 липня 2006 року № 110-ФЗ «Про внесення змін до Федерального закону« Про правове становище іноземних громадян у Російській Федерації »та про визнання такими, що втратили чинність окремих положень Федерального закону« Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів Російської Федерації »;
  6. Федеральний закон Російської Федерації від 18 липня 2006 року № 109-ФЗ «Про міграційний облік іноземних громадян та осіб без громадянства в Російській Федерації»;
  7. Федеральний закон Російської Федерації від 6 січня 2007 року № 2-ФЗ «Про внесення змін до Федерального закону« Про внесення змін до Федерального закону «Про правове становище іноземних громадян у Російській Федерації» та про визнання такими, що втратили чинність окремих положень Федерального закону «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів Російської Федерації ».
  8. Указ Президента РФ від 16 грудня 1993 року № 2146 «Про залучення і використання в Російській Федерації іноземної робочої сили».
  9. Указ Президента РФ від 29 квітня 1994 року № 847 «Про додаткові заходи щодо впорядкування залучення і використання в Російській Федерації іноземної робочої сили»
  10. Постанова Уряду Російської Федерації від 11 жовтня 2002 р. № 755 «Про затвердження переліку об'єктів та організацій, в яких іноземні громадяни не мають права бути прийнятими на роботу».
  11. Постанова Уряду РФ від 2 квітня 2003 року № 188 «Про перелік інфекційних захворювань, що становлять небезпеку для оточуючих і є підставою для відмови у видачі або анулювання дозволу на тимчасове проживання іноземним громадянам і особам без громадянства, або виду на проживання, або дозволу на роботу в Російської Федерації ».
  12. Постанова Уряду Російської Федерації від 24 березня 2003 року № 167 «Про порядок кончини гарантії матеріального, медичного та житлового забезпечення іноземних громадян та осіб без громадянства на період їх перебування в Російській Федерації».
  13. Постанова Уряду РФ від 11 листопада 2006 року № 665 «Про затвердження на 2007 рік квоти на видачу іноземним громадянам запрошень на в'їзд у Російську Федерацію з метою здійснення трудової діяльності»;
  14. Постанова Уряду РФ від 15 листопада 2006 року № 682 "Про затвердження на 2007 рік квоти на видачу дозволів на роботу іноземним громадянам, які прибули в Російську Федерацію в порядку, що не вимагає отримання візи»;
  15. Постанова Уряду РФ від 15 листопада 2006 року № 683 «Про встановлення на 2007 рік припустимої частки іноземних працівників, використовуваних господарюючими суб'єктами, що здійснюють діяльність у сфері роздрібної торгівлі на території Російської Федерації».
  16. Постанова Міністерства праці та соціального розвитку Російської Федерації від 29 квітня 2003 року № 23 «Про затвердження порядку підготовки та розгляду пропозицій щодо визначення квоти на видачу іноземним громадянам запрошень на в'їзд у Російську Федерацію з метою здійснення трудової діяльності».
  17.   Постанова Міністерства праці та соціального розвитку Російської Федерації від 29 квітня 2003 року № 23) п. 8 Порядок підготовки і розгляду пропозицій щодо визначення квоти на видачу іноземним громадянам запрошень на в'їзд у Російську Федерацію з метою здійснення трудової діяльності.
  18. Наказ МВС РФ, МЗС РФ, Мінтранс РФ, Міністерства шляхів сполучення Російської Федерації, Державного митного комітету Російської Федерації, Федеральної прикордонної службою Російської Федерації «Про введення в дію міграційних карт» від 11.11.2002 року № 1095/16531/143/49/1189 / 692
  19. Наказ МВС РФ від 13 травня 2003 року № 325 "Про організацію видачі дозволів на залучення і використання іноземних працівників"
  20. Наказ Мінпраці Росії від 15 липня 2003 року № 175 «Про організацію роботи з підготовки та видачі територіальними органами Мінпраці України з питань зайнятості населення висновків про доцільність залучення і використання іноземних працівників».
  21. Наказ МВС РФ від 26 березня 2003 року № 199 «Про затвердження форми бланка заяви про видачу іноземному громадянину чи особі без громадянства дозволу на роботу і форми бланка дозволу на роботу іноземному громадянинові або особі без громадянства».
  22. Наказ МВС РФ від 26 березня 2003 року № 199 «Про затвердження форми бланка заяви про видачу іноземному громадянину чи особі без громадянства дозволу на роботу і форми бланка дозволу на роботу іноземному громадянинові або особі без громадянства».
  23. Наказ МВС РФ від 31 січня 2003 року № 72 «Про організацію діяльності органів внутрішніх справ Російської Федерації з оформлення та видачі запрошень на в'їзд у Російську Федерацію іноземних громадян і осіб без громадянства, обліку та зберігання бланків запрошень»;
  24. Спільний Наказ від 27 грудня 2003 року МЗС РФ № 19723А, МВС РФ № 1048, ФСБ РФ № 922 «Про затвердження переліку« цілі поїздок », використовуваного уповноваженими державними органами Російської Федерації при оформленні запрошень і віз іноземним громадянам та особам без громадянства»;
  25. Лист ФМС Росії від 6 квітня 2005 року № МС-2/9-3866 «Про вимоги, що пред'являються до підготовки та оформлення документів для отримання дозволу на залучення іноземної робочої сили».
  26.   Положення про видачу іноземним громадянам і особам без громадянства дозволу на роботу, затвердженим Постановою Уряду РФ від 30 грудня 2002 року № 941 (далі - Положення про видачу дозволу на роботу).
Монографії, брошури, книги, статті:
  1. Абрамов В.Г. Зовнішня трудова міграція: завдання і проблеми / / Податки. Інвестиції. Капітал. Вип.5-6, 2001 .- С. 154.
28. Аверін А.Н. Міграція населення: навчальний посібник. -М.: «Видавництво РАГС», 2006. - 456 с.
  1. Авксеньтьев В.А. Феномен етнопрофессіоналізма та етнічні процеси на Північному Кавказі / Проблеми населення та ринків праці Росії і Кавказького регіону. - Москва - Ставрополь: Ставропольсервісшкола, 1998. - С. 45-69
  2. Авксеньтьев В.А., Бабкін І.О., Медведєв Н.П., Шнюков В.В., ХОЦ А.Ю. Ставропіллі: етноконфлітологіческій портрет. - Ставрополь: Ставропольсервісшкола, 2002. - 143 с.
  3. Акинин П.В., Гаєвський В.В., Рязанцев С.В. Економіка Ставропольського краю. - Ставрополь: Книжкове видавництво, 2000. - 317 с.
  4. Акинин П.В., Медведєв Н.П. Загрози безпеці Росії на Північному Кавказі. - Ставрополь: Книжкове видавництво, 2004 .- 156 с.
  5. Акинин П.В., Степанова С.В. Регіональний ринок праці в умовах соціально-економічної трансформації російської економіки (на матеріалах Південного Федерального округу). - Ставрополь: Сервісшкола, 2002. - 254 с.
  6. Алієва М.В., Агаркова О.С. Демографічна ситуація в краї / Матеріали 51-ї науково-методичної конференції «Університетська наука регіону» присвяченій 75 - річному ювілею Ставропольського державного університету. - Ставрополь: Вид-во СГУ, 2006. - С. 24 - 26.
  7. Архангельський В.М, Іванова А.Є., Рибаківська Л.Л., Рязанцев С.В., Кузнецов В.Н. Стратегія демографічного розвитку Росії. - М.: ЦСП, 2005 .- 76 с.
36. Ахізер А.С. Міграція / / Вісник філософського товариства. - 2004. - № 1. - С. 34-39
  1. Батуркін А.П. Москва повинна бути прикладом вирішення міграційних проблем / / Міграція та громадянство. - Вип. 2-3. - М.: МВС України, 2002 .- С. 7.
  2. Безпека та міжнародне співробітництво в поясі нових кордонів Росії / Під ред. Л.Б. Вардомський і С.В. Голунова. - М. - Волгоград, 2002. - 203 с.
  3. Бєлозьоров В.С. Міграція та етнодемографічних процесів на Північному Кавказі. - Ставрополь: Вид-во СГУ, 2002. - 112 с.
40. Білсброу Р., Хьюго Г., Обераі А., Злотник Х. Статистика міжнародної міграції: рекомендації щодо вдосконалення систем збору даних. - М., 1999.
  1. Вітковська Г. Незаконна міграція в країнах СНД / / Центральна і Східна Європа в системі глобальних міграцій: Матеріали міжнародного семінару 16-17 листопада 2001 р. - М.: ЦСП, 2002. - С. 12-15
  2. Вітковська Г.С. Вимушені мігранти в Росії. Біда чи благо / / Людина і праця. - 1995. - № 11. - С. 9-12.
  3. Вітковська Г.С. Надія Росії / / Міграція .- вип.2 .- М.: ФМС РФ, 1998 .- С. 5-12.
  4. Власов В.І. Правові питання використання іноземної робочої сили в Росії / / Юридичний світ. - 2000. - № 8 - С.33.
  5. Волох В. Держави СНД: боротьба з незаконною міграцією / / Міграція в Росії. - Вип. 3. - М.: ФМС РФ, 2000 .- С.10.
  6. Воробйова О.Д. Міграція населення. Вип. 1: Теорія і практика дослідження. Додаток до журналу «Міграція в Росії». М., 2001 .- 176 с.
  7. Воробйова О.Д. Міграція населення. Вип. 6: Міграційна політика. Додаток до журналу «Міграція в Росії». М., 2001 .- 176 с.
48. Воробйова О.Д. Міграційна політика / Міграція населення. Вип. 6. - М.: Изд-во «Гуманитарий», 2001. - С. 56-61
  1. Воробйова О.Д. Політика і економічна ефективність зовнішньої трудової міграції / / Використання іноземної робочої сили в Росії: проблеми і перспективи: Матеріали круглого столу. - М.: Інститут міжнародних економічних і політичних досліджень РАН, 2005. - С.18.
  2. Вишегородцев М. Далека дорога, рублевий інтерес / / Економіка і життя. - № 49. - Грудень 1998. С. 28.
  3. Глазирін В.В. Праця іноземців в Росії. - М.: Юридична будинок Юстіцінформ, 1997. - С.11.
  4. Гончаренко С.В. Динаміка і структура зайнятості населення в Ставропольському краї / Матеріали 51-ї науково-методичної конференції «Університетська наука регіону» присвяченій 75 - річному ювілею Ставропольського державного університету. - Ставрополь: Вид-во СГУ, 2006. - С. 116 - 117.
53. Денисенко М.Б., Іонцев В.А., Хорев Б.С. Міграціологія .- М.: Изд-во МГУ, 1989. - 414 с.
54. Дмитрієв А. Міграція: конфліктне вимір. - М.: Изд-во «Альфа-М», 2006. - 516 с.
  1. Завялов С.І. Особливості національного ринку праці / / Міграція та громадянство. Вип.1. М.: МВС України, 2002 .- С. 7.
  2. Зайончковська Ж. А. Росія: міграція в різному масштабі часу. - М., 1999. - 45 с.
57. Зайончковська Ж.А. Міграції населення і ринок праці в Росії / / Програма з дослідження міграції. Випуск IV. - М.: ІНП РАН, РЕНД (RAND), 1994. - С. 119-134
  1. Звєрєва Н.В., Веселкова І.М., Єлізаров В.В. Основи демографії: Навчальний посібник. -М.: Вищ. шк., 2004 .- 374 с.
59. Земскова А.В., Демиденко Д.П., Шевченко К.Д. Виконання міграційного законодавства РФ: основні питання і відповіді. - М.: Изд-во: «Юридичний центр Прес», 2007. - 154 с.
60. Зінченко Н. Міграція населення: теорія і практика міжнародно-правового регулювання. М.: Изд-во «Внештогіздат», 2003. - 285 с.
  1. Іванов В.П. Влада закону / / Міграція та громадянство. - Вип.1. - М.: МВС України, 2002 .- С. 7.
  2. Іванова Т. Імміграція в Росію з-за меж колишнього СРСР. М.: Изд-во БЕК, 1997. - 212 с.
63. Івахнюк І.В. Міжнародна трудова міграція. Вид-во: «ТЕИС», 2005. - 286 с.
64. Імміграційна політика західних країн: Альтернативи для Росії / Під ред. Вітковська Г.С. - М.: МОМ: Московська дослідницька програма з міграції. - М.: Гендальф, 2002. - С. 144-176
65. Іонцев В.А. Міжнародна міграція населення: теорія та історія вивчення. - М.: Диалог-МГУ, 1999. - 367 с.
66. Іонцев В.А. Міжнародна міграція / Міграція населення. - Вип. 3. - М.: Изд-во «Гуманитарий», 2001. - С. 78-88
67. Історичний досвід регулювання міграції населення в Росії / Під ред. Рибаківська Л.Л. - М.: ІСПІ РАН, 1994. - 253 с.
68. Каменський О.М. Проблеми міжнародного трудового обміну і Росія. - М.: МОНФ, 1999. - 297 с.
  1. Красінец Є.С. Зовнішня трудова міграція в Росію / / Міграція населення. Вип. 2: Трудова міграція в Росії. Додаток до журналу «Міграція в Росії». - М., 2001. - С.84.
  2. Красінец Є.С., Баринова Н.М. Гастарбайтери в Росії / / Соціологічні дослідження. -1996. - № 3. - С. 68-69.
71. Курс демографії: навчальний посібник для вузів / Боярський А.Я., Валенте Д.І., Вишневський А.Г. и др. - М.: «Фінанси та статистика», 1985. - 427с.
  1. Литвиненко К.А. Трудова міграція в країнах СНД і підходи до її регулювання / Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. - М.: ІСПІ РАН, 2007 .- 156 с.
  2. Лук'янова А.Ю. Трудова міграція та її регулювання в Ставропольському краї. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 - Економіка та управління народним господарством (економіка народонаселення і демографія). - М.: ІСПІ РАН, 2003 .- 27 с.
  3. Малєва Т. Політика на ринку праці в контексті макроекономічних імперативів / / Світ Росії. - 1996 .- № 2. - С. 34-45
  4. Маньшина Р.В. Демографічна ситуація і демографічна політика в Південному Федеральному окрузі. Автореферат на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 - Економіка та управління народним господарством (економіка народонаселення і демографія) .- М.: ІСПІ РАН, 2004 .- 28 с.
  5. Медков В.М. Демографія. - М.: ИНФРА-М, 2005 .- 418 с.
77. Заметіль С.Є. Міжнародна міграція та вплив на соціально-економічний розвиток Росії. - М.: Изд-во «ЮНИТИ», 2007. - 324 с.
  1. Миронов О. Росії потрібен закон про міграційної політики / / Міграція в Росії. - Вип. 3 .- М.: ФМС РФ, 2000 .- С.10.
  2. Моісеєнко В.М. Міграція населення як об'єкт комплексного дослідження / / Народонаселення: сучасний стан перспективи розвитку наукового знання. - М.: Изд-во МГУ, 1997. - С. 24.
  3. Моніторинг легальної (законної) зовнішньої трудової міграції за 2004-2005 роки. Збірник / Федеральна міграційна служба. Управління зовнішньої трудової міграцією. - М., 2006.
  4. Мукомель В.І. Правові основи і практика регулювання міграції в суб'єктах Федерації / / Міграція. - Вип.3. - М.: Изд-во «Гуманитарий», 1997 .- С. 15-26.
  5. Населення Росії 2002. Десятий щорічний демографічний доповідь / За ред. А. Г. Вишневського. - М.: Книжковий дім «Університет», 2004. - С. 173-195.
  6. Парфенцева О.А. Вплив міграції населення на ринок праці Російської Федерації / Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. - М., 2000. - 164 с.
  7. Попов А.Н., Суворова М.М. Міграційний потенціал / / Міграція. - Вип.2. - М.: ФМС РФ, 1998 .- С. 20-22.
  8. Проблеми і перспективи сталого розвитку Ставропольського краю в структурі Південного Федерального округу / Матеріали 48 науково-методичної конференції «Університетська наука - регіону». Ставрополь: Вид-во СГУ, 2003 .- 200 с.
  9. Регент Т.М. Проблеми регулювання міграційних процесів / / Міграція. Вип.4. - М.: Изд-во «Гуманитарий», 1997 .- С. 15-26.
  10. Рибаківська Л.Л. Міграція населення. Три стадії міграційного процесу. - М., 2001.
  11. Рибаківська Л.Л. Прикладна демографія. - М.: ІСПІ РАН, 2003.-206 с.
  12. Рибаківська Л.Л., Архангельський В.М., Рязанцев С.В., Іванова А.Є. Практична демографія. - М.: ЦСП, 2005. - 245 с.
  13. Рибаківська Л.Л., Рязанцев С.В. Міжнародна трудова міграція в Росію і принципи нової міграційної політики / / Використання іноземної робочої сили в Росії: проблеми і перспективи: Матеріали круглого столу. - М.: Інститут міжнародних економічних і політичних досліджень РАН, 2005. - С. 8-9.
  14. Рязанцев С.В. Міграційна ситуація в Ставропольському краї в нових геополітичних умовах. - Ставрополь, 1999. - 107с.
  15. Рязанцев С.В. Сучасний демографічний і міграційний портрет Північного Кавказу. - Ставрополь: Ставропольсервісшкола, 2003. - 376 с.
  16. Рязанцев С.В. Етнічне підприємництво як форма адаптації мігрантів / / Суспільні науки і сучасність. - 2000. - № 5. -
    С. 78-89
  17. Рязанцев С.В., Маньшина Р.В., Ткаченко М.Ф. Обмеження щодо створення робочих місць в Південному федеральному окрузі (на матеріалах Ставропольського краю і Північній Осетії). - Науково-дослідне видання. - Ставрополь: ТОВ «Світ Даних», 2006. - 96 с.
  18. Сидоров В.А., Смидович С.Г. Робоча віза. Столичний досвід використання іноземної робочої сили / / Міграція. Вип.1. - М.: Вид-во «Гуманитарий», 1996 .- С. 15-26.
  19. Сучасні міграційні процеси в Ставропольському краї за 2005 рік. Аналітична записка: Ставропольстат, 2006.
  20. Сучасні міграційні процеси на Північному Кавказі: проблеми інтеграції та підвищення рівня толерантності. Матеріали регіональної науково-практичної конференції. / За заг. ред. Єфімова Ю.Г. і Забєліна В.М. - Ставрополь: СГАУ, 2002. - 266 с.
  21. Ставропольський край у цифрах: Статистичний збірник: Територіальний орган федеральної служби державної статистики по Ставропольському краю, 2005.
  22. Стокер П. Робота іноземців: Огляд міжнародної міграції робочої сили. - М.: Изд-во «Наука», 1995. - 317 с.
  23. Щербаков О.І., Мдінарадзе М.Г. Основи демографії та державної політики народонаселення: Навчальний посібник для вузів .- М.: Академічний Проект: Культура, 2005 .- 208 с.
  24. Юнаш І.Б. Які загрози таїть в собі незаконна міграція / / Міграція та громадянство. Вип. 2-3. - М.: МВС України, 2002 .- С. 7.
Інтернет-ресурси:
  1. Бюлетень «Народонаселення і суспільство» Інституту народно-господарського прогнозування РАН www.demoscope.ru/weekly/2003/0135
  2. Золотаев А.А. Нелегальна міграція: політика «закручування гайок» або міграційна амністія. www.demoscope.ru/weekly/2003/0135
  3. Чудіновскіх О. Причини і наслідки кризи російської міграційної статистики. http://www.archipelag.ru


[1] Гончаренко С.В. Динаміка і структура зайнятості населення в Ставропольському краї. Матеріали 51-ї науково-методичної конференції «Університетська наука регіону» присвяченій 75 - річному ювілею Ставропольського державного університету. - Ставрополь: Вид-во СГУ, 2006. - С. 116 - 117.
[2] Дані Територіального органу Федеральної служби державної статистики по Ставропольському краю.
[3] Дані Територіального органу Федеральної служби державної статистики по Ставропольському краю
[4] Гончаренко С.В. Динаміка і структура зайнятості населення в Ставропольському краї. Матеріали 51-ї науково-методичної конференції «Університетська наука регіону» присвяченій 75 - річному ювілею Ставропольського державного університету. Ставрополь 2006. - С. 116-117.
[5] Дані Територіального органу Федеральної служби державної статистики по Ставропольському краю
[6] Медков В.М. Демографія. - М.: ИНФРА - М, 2005. - С. 100.
[7] Дані Територіального органу Федеральної служби державної статистики по Ставропольському краю.
[8] Сучасні міграційні процеси в Ставропольському краї за 2005 рік. Аналітична записка. Ставропольстат, 2006. - С. 2.
[9] Сучасні міграційні процеси в Ставропольському краї за 2005 рік. Аналітична записка. Ставропольстат, 2006. - С. 1. Примітка. Дані міграційного приросту за 2004-2005 роках наведені з урахуванням неконтрольованої міграції.
[10] Сучасні міграційні процеси в Ставропольському краї за 2005 рік. Аналітична записка. Ставропольстат, 2006. - С. 2.
[11] Дані Територіального органу Федеральної служби державної статистики по Ставропольському краю.
[12] Дані Територіального органу Федеральної служби державної статистики по Ставропольському краю
[13] Ставропольський край у цифрах: Статистичний збірник. Територіальний орган Федеральної служби державної статистики по Ставропольському краю. - 2005. - С. 48.
[14] Дані Територіального органу Федеральної служби державної статистики по Ставропольському краю
[15] Акинин П.В., Степанова С.В. Регіональний ринок праці в умовах соціально-економічної трансформації російської економіки (на матеріалах Південного Федерального округу). - Ставрополь: Сервісшкола, 2002 .- С. 58.
[16] Дані Міністерства праці та соціального захисту населення Ставропольського краю, Управління федеральної державної служби зайнятості населення по Ставропольському краю.
[17] Дані Міністерства праці та соціального захисту населення Ставропольського краю, Управління федеральної державної служби зайнятості населення по Ставропольському краю.

[18] Дані Міністерства праці та соціального захисту населення Ставропольського краю, Управління федеральної державної служби зайнятості населення по Ставропольському краю.

[19] Рязанцев С.В., Маньшина Р.В., Ткаченко М.Ф. Обмеження щодо створення робочих місць в Південному федеральному окрузі (на матеріалах Ставропольського краю і Північній Осетії). Науково-дослідне видання. - Ставрополь: ТОВ «Світ Даних», 2006. - С. 54-60
[20] Авксеньтьев В.А. Феномен етнопрофессіоналізма та етнічні процеси на Північному Кавказі / проблеми населення та ринків праці Росії і Кавказького регіону. - Москва - Ставрополь, 1998.
[21] Дані Управління ФМС по Ставропольському краю.
[22] Дані Управління ФМС по Ставропольському краю.
[23] Дані Управління ФМС по Ставропольському краю.
[24] Дані Управління ФМС по Ставропольському краю.
[25] Дані Управління ФМС по Ставропольському краю.
[26] Дані Територіального органу Федеральної служби державної статистики по Ставропольському краю, Управління ФМС по Ставропольському краю
[27] Дані Управління ФМС по Ставропольському краю.
[28] Топілін А.В. Нелегальна міграція: масштаби та соціально-економічні наслідки. Використання іноземної робочої сили в Росії: проблеми і перспективи. Матеріали круглого столу. - М.: Інститут міжнародних економічних і політичних досліджень РАН, 2005. - С. 8-9.
[29] Рибаківська Л.Л., Архангельський В.М., Рязанцев С.В., Іванова А.Є. Практична демографія. - М.: ЦСП, 2005. - С. 180-181
[30] Воробйова О.Д. Політика і економічна ефективність зовнішньої трудової міграції / / Використання іноземної робочої сили в Росії: проблеми і перспективи. Матеріали круглого столу - М.: Інститут міжнародних економічних і політичних досліджень РАН, 2005. - С.18.
[31] ст. 18.9 Кодексу РФ про адміністративні правопорушення
[32] Дані Управління ФМС по Ставропольському краю.
[33] Дані Інформаційного центру ГУВС Ставропольського краю, Управління ФМС по Ставропольському краю.
[34] Дані Інформаційного центру ГУВС Ставропольського краю, Управління ФМС по Ставропольському краю.
[35] Дані Інформаційного центру ГУВС Ставропольського краю, Управління ФМС по Ставропольському краю.
[36] Дані Інформаційного центру ГУВС Ставропольського краю, Управління ФМС по Ставропольському краю.
[37] п. 4. Стаття 13. Умови участі іноземних громадян у трудових відносинах. Федеральний закон РФ від 25 липня 2002 року № 115-ФЗ «Про правове становище іноземних громадян у Російську Федерацію».
[38] п. 5. Стаття 18. Запрошення на в'їзд до Російської Федерації іноземного громадянина з метою здійснення трудової діяльності. Федеральний закон РФ від 25 липня 2002 року № 115-ФЗ «Про правове становище іноземних громадян у Російську Федерацію».
[39] п. 7. Стаття 18. Запрошення на в'їзд до Російської Федерації іноземного громадянина з метою здійснення трудової діяльності. Федеральний закон РФ від 25 липня 2002 року № 115-ФЗ «Про правове становище іноземних громадян у Російську Федерацію».
[40] п. 14. Частина 2. Прийом і розгляд заяв. Положення про видачу іноземним громадянам і особам без громадянства дозволу на работу.Постановленія Уряду від 30.12.2002 року № 941 «Про порядок видачі іноземним громадянам та особам без громадянства дозволу на роботу».
[41] п. 2. Стаття 32. Контроль за трудовою діяльністю іноземних працівників. Федеральний закон РФ від 25 липня 2002 року № 115-ФЗ «Про правове становище іноземних громадян у Російську Федерацію».
[42] п. 13. Стаття 18. Запрошення на в'їзд до Російської Федерації іноземного громадянина з метою здійснення трудової діяльності. Федеральний закон РФ від 25 липня 2002 року № 115-ФЗ «Про правове становище іноземних громадян у Російську Федерацію».
[43] Дані Управління Федеральної міграційної служби по Ставропольському краю.
[44] Воробйова О.Д. Політика і економічна ефективність зовнішньої трудової міграції. Використання іноземної робочої сили в Росії: проблеми і перспективи. - М.: Інститут міжнародних економічних і політичних досліджень РАН, 2005. - С.18.
[45] Куценко Т.І. Формування політики, законодавства і методів регулювання зовнішньої трудової міграції в Росії. Використання іноземної робочої сили в Росії: проблеми і перспективи. - М.: Інститут міжнародних економічних і політичних досліджень РАН, 2005. - С.33.
[46] Чудіновскіх О. Причини і наслідки кризи російської міграційної статистики. http://www.archipelag.ru.
[47] Архангелькій В.М., Іванова А.Є., Кузнєцов В.М., Рибаківська Л.Л., Рязанцев С.В. Стратегія демографічного розвитку Росії. М.: ЦСП, 2005 .- С. 151-152.
[48] ​​Воробйова О.Д. Політика і економічна ефективність зовнішньої трудової міграції. Використання іноземної робочої сили в Росії: проблеми і перспективи. Матеріали круглого столу. - М.: Інститут міжнародних економічних і політичних досліджень РАН, 2005. - С. 19.
[49] Стаття Кодексу РФ про адміністративні правопорушення.
[50] Стаття Кодексу РФ про адміністративні правопорушення.
[51] Дані Управління ФМС по Ставропольському краю.
[52] ст. 18.8 Порушення іноземним громадянином або особою без громадянства режиму перебування в Російській Федерації. Кодекс РФ про адміністративні правопорушення.
[53] ст. 18.9 Порушення посадовою особою організації, що приймає в Російській Федерації іноземного громадянина або особу без громадянства, або громадянином Російської Федерації правил перебування іноземних громадян або осіб без громадянства в Російській Федерації. Кодекс РФ про адміністративні правопорушення.
[54] ст. 18.10 Порушення правил залучення і використання в Російській Федерації іноземної робочої сили. Кодекс РФ про адміністративні правопорушення.
[55] Архангелькій В.М., Іванова А.Є., Кузнєцов В.М., Рибаківська Л.Л., Рязанцев С.В. Стратегія демографічного розвитку Росії. М.: ЦСП, 2005 .- С. 193.
[56] Литвиненко К.А. Трудова міграція в країнах СНД і підходи до її регулювання. Дисертація на здобуття ступеня кандидата економічних наук. - М, 2007. - З 135-136.
[57] Архангельський В.М., Іванова А.Є., Кузнєцов В.М., Рибаківська Л.Л., Рязанцев С.В. Стратегія демографічного розвитку Росії. М.: ЦСП, 2005. - С. 151-152.

Таблиця 4.

Чисельність населення Ставропольського краю за 2000-2006 рр.., Тис. чоловік [7]

2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
Все населення
2740.9
2736.2
2732.5
2726.4
2718.0
2710.3
2705,7
із загального підсумку
чоловіки
1283.9
1281.1
1278.4
1274.3
1269.3
1264.1
-
жінки
1457.0
1455.1
1454.1
1452.1
1448.7
1446.2
-
При цьому найбільшими темпами скорочувалася сільське населення. Це було викликано, з одного боку, природним спадом населення, з іншого боку, набирали темпи процесами урбанізації (табл. 5). За прогнозами Росстату, чисельність населення в краї буде скорочуватися і становитиме на початок 2016 р. - 2685 тис. осіб, 2026 р. - 2656 тис. осіб. [8]
Таблиця 5.
Чисельність постійного населення на 1 січня 2000-2006 рр.. в Ставропольському краї, тис. осіб
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
Все населення
2740,9
2740,9
2736,2
2732,5
2726,4
2718,0
2710,3
із загального підсумку
1532,2
1531,3
1530,5
1529,6
1529,3
1527,0
1527,7
міське населення
1208,7
1209,6
1205,7
1202,9
1197,0
1190,9
1182,5
сільське населення
2740,9
2740,9
2736,2
2732,5
2726,4
2718,0
2710,3
Скорочення чисельності населення відбувається через природних втрат, яка в 3 рази перекрила міграційний приріст, зрослий в 1,5 рази в порівнянні з 2004 р. (з 2,5 до 4,1 тис. осіб з урахуванням оцінки обсягів неконтрольованої міграції) ( рис. 1).

Рис. 1. Зміна чисельності населення Ставропольського краю за рахунок природного руху та міграції, тис. чоловік. [9]
Роль міграції в загальному прирості в останні роки зазнала суттєвих змін. Якщо раніше, в 1970-80-і рр.., Вона разом з природним рухом сприяла загальному приросту населення, то зараз міграція повністю його забезпечує. Починаючи з 1993 р., на Ставропіллі спостерігається стабільна природний спад населення, і загальний приріст забезпечується тільки міграцією. Досягнувши свого піку в 1994 р. і почавши скорочуватися в останні роки, міграційний приріст залишається, тим не менше, єдиним джерелом поповнення населення краю, [10] оскільки в природному русі намітилася тенденція перевищення числа померлих над числом народжених (табл. 6).
Таблиця 6.
Показники природного руху населення, народжуваності, смертності, в розрахунку на 1000 населення [11]
1995
1997
1999
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
народжуваність
Всього по краю
10.7
9.6
8.9
9.2
9.3
9.9
10.2
10.3
10.0
10.1
в тому числі
міська місцевість
9.8
8.7
8.3
8.6
9.0
9.5
9.7
10.0
9.8
9.9
сільська місцевість
11.7
10.6
9.7
10.0
9.7
10.4
10.7
10.6
10.3
10.5
смертність
Всього по краю
13.5
13.1
13.4
13.9
14.0
15.0
14.9
14.3
14.4
14.2
в тому числі
міська місцевість
13.3
12.5
13.1
13.5
13.8
14.7
14.4
13.8
13.8
13.8
сільська місцевість
13.8
13.9
13.8
14.4
14.3
15.3
15.6
14.8
15.2
14.7
малюкова смертність (на 1000 чоловік народжених)
Всього по краю
21.5
17.6
15.9
13.8
14.0
13.0
11.6
11.1
11.1
10.1
в тому числі
міська місцевість
23.0
16.7
16.2
14.4
15.4
13.6
11.5
10.8
10.7
9.8
сільська місцевість
20.2
18.5
15.5
13.2
12.4
12.4
11.7
11.5
11.6
10.4
Смертність економічно активного населення - один з найважливіших демографічних чинників, що певний вплив на чисельність трудових ресурсів і на соціально-економічний розвиток регіону в цілому. У табл. 7 представлені дані по смертності населення у розподілі за статтю та місцевості проживання.
Таблиця 7.
Число померлих в 2000-2006 рр.. в Ставропольському краї, тис. осіб
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
обидві статі
все населення
37,3
37,6
40,0
40,8
38,9
39,1
38,4
міське населення
20,2
20,6
21,8
22,1
21,1
21,1
21,1
сільське населення
17,1
17,0
18,2
18,7
17,7
18,0
17,3
жінки
все населення
18,1
17,9
18,8
19,2
18,3
18,3
18,2
міське населення
9,8
9,8
10,3
10,4
10,0
10,0
10,0
сільське населення
8,3
8,1
8,5
8,7
8,3
8,4
8,2
чоловіки
все населення
19,2
19,7
21,2
21,6
20,6
20,8
20,2
міське населення
10,4
10,8
11,5
11,7
11,2
11,1
11,1
сільське населення
8,8
8,9
9,6
10,0
9,4
9,7
9,1
Як видно з табл. 7, тенденції у смертності не мають сталої динаміки. Очевидним залишається факт, що чоловіків помирає більше, ніж жінок. Причому, цей показник вищий серед міських жителів, ніж серед сільських. У 2006 р. в порівнянні з попередніми роками ситуація дещо покращилася за всіма ознаками.
Особливо гострою проблемою залишається смертність населення у працездатному віці. Так, за 2005 р. у краї померло 10224 тис. чоловік, це на (119%) відсотків більше, ніж у 2000 р. У структурі причин смертності працездатного населення переважають хвороби системи кровообігу (34,2%), нещасних випадків, отруєнь і травм (30,3%) та новоутворення (13,4%) (табл. 8).
Таблиця 8.
Динаміка смертності населення Ставропольського краю працездатного віку, чоловік [12]
2000
2001
2002
2003
2004
2005
Всього померлих
8536
8803
9767
10373
9938
10224
в тому числі від інфекційно - паразитичних хвороб
466
476
474
523
416
441
новоутворень
1264
1275
1317
1266
1324
1299
хвороб системи кровообігу
2720
2871
3273
3563
3514
3756
хвороб органів дихання
355
329
421
458
403
395
хвороб органів травлення
426
520
596
715
696
768
нещасних випадків, отруєнь і травм
2834
2758
3017
3134
2844
2854
З них від
вбивств
387
376
373
437
355
298
самогубств
486
485
476
441
374
403
Триває процес старіння населення, який виражається в погіршенні співвідношення вікових груп молодше і старше працездатного віку (табл. 9).
Демографічне старіння (висока частка осіб у віці 60 років і старше в загальній чисельності населення) вже тривалий час характеризує населення багатьох регіонів Російської Федерації і, в тому числі, Ставропольського краю. Рівень в 12% і вище свідчить про настання цього явища; 16-18% - високий рівень старіння. Процес цей зумовлений поступовим скороченням числа дітей внаслідок зниження народжуваності, так зване «старіння знизу», а також зростанням кількості людей старших вікових груп у результаті зменшується їх смертності, або «старіння зверху». [13]
Таблиця 9.
Показники демографічного навантаження в Ставропольському краї
за 2000-2005 рр.. [14]
Показники
2000
2001
2002
2003
2004
2005
на 1000 осіб працездатного віку припадає осіб непрацездатного віку
715
687
661
637
620
605
на 1000 осіб у віці
0-15 років припадає осіб старше працездатного віку
1017
1068
1108
1139
1174
1206
частка літніх і старих людей в загальній чисельності населення
19,1
19,2
19,0
18,5
18,0
18,5
Таким чином, природні демографічні процеси не можуть сприяти поповненню чисельності працездатного населення в регіоні. Компенсація природного спаду населення відбувається в основному за рахунок міграційного приросту, який протягом тривалого періоду залишається єдиним джерелом поповнення населення в Ставропольському краї. При цьому потрібно більш чітко визначитися з якісними і кількісними характеристиками робочої сили, яка може бути залучена в регіон з-за кордону.
1.2. Попит на робочу силу на регіональному ринку праці
Ринок праці являє собою механізм узгодження інтересів роботодавців (пред'явників попиту на працю) і найманої робочої сили (продавців робочої сили). Попит на робочу силу виражається потребою в працівниках для заповнення вакантних робочих місць на постійних умовах або тимчасово (за сумісництвом). [15]
Міністерством праці та соціального захисту населення Ставропольського краю спільно з Управлінням Федеральної державної служби зайнятості населення по Ставропольському краю і адміністраціями муніципальних районів і міських округів краю проведена робота з вивчення попиту на робочу силу в організаціях Ставропольського краю на 2006-2008 рр..
Робота з вивчення попиту проводилася шляхом аналізу банку вакансій за попередній прогнозом період часу і обстеження підприємств на території краю, проведеним вибірковим методом. До вибірки обстеження включалися підприємства, чисельність яких перевищувала 100 осіб. Додаткова потреба в робочій силі визначалася з урахуванням заміни вибулого персоналу. Попит на робочу силу вивчений у 11 основних галузях економіки краю із загальною чисельністю зайнятих понад 300 тис. чоловік.
Підсумки розвитку економіки Ставропілля за 2005 р. свідчить про досить високі темпи зростання макроекономічних показників. Поліпшилася робота багатьох підприємств і організацій краю. Збільшилися надходження податків і зборів до бюджетів всіх рівнів. Підвищилися грошові доходи і купівельна спроможність населення.
Розвиток економіки краю, зростання попиту на робочу силу, нових робочих місць у різних видах діяльності дозволили тільки за останній рік збільшити число зайнятих в економіці на 1,2%. У 2005 р. (за попередніми даними) в економіці краю було зайнято близько 1,2 млн. чоловік, або 90,6% від числа економічно активного населення.
За даними проведеного обстеження на 1 травня 2006 р. потреба в робочих кадрах склала 44,8 тис. осіб, а до 2008 р. вона зросте на 3,2% і складе 46,3 тис. осіб. Найбільш ємними в разі потреби у робочій силі залишаються ринки праці крайового центру, а так само Кавказьких Мінеральних Вод, промислових районів краю. Для них характерний широкий спектр наявних вакансій як для інженерно-технічних робітників і службовців, так і за робочими спеціальностями. Сільські райони в силу нестачі робочих місць, менш розвиненою інфраструктури мають незначне число і різноманітність у структурі потреб.
Найбільшу потребу в кваліфікованих кадрах будуть відчувати організації торгівлі та громадського харчування краю, а також потреба буде існувати в організаціях промисловості, будівництва, житлово-комунального, сільського господарства, охорони здоров'я, освіти та інших галузей (табл. 10).
Таблиця 10.
Потреба галузей краю в кваліфікованих кадрах [16]
Найменування галузей
2006
2007
2008
Торгівля, громадське харчування
11375
11993
12797
Промисловість
6194
6569
6767
Будівництво
5670
5669
5844
Житлово-комунальне господарство і побутове обслуговування населення
4922
5065
5277
Сільське господарство
5164
5030
5102
Транспорт, зв'язок
3275
3267
3596
Охорона здоров'я
1625
1372
1409
Освіта
1463
1150
1242
Культура
319
325
314
Фінанси, кредитування, страхування
325
259
262
Управління
026
103
115
Інші галузі
4357
3615
3594
Разом:
44715
44417
46319
Оцінюючи структуру потреби, можна відзначити, що підвищеним попитом у роботодавців користуються професії кваліфікованих робітників. За даними дослідження, 64% з усієї потреби складають робочі спеціальності. Серед цих професій стабільно високий попит на робітників промислових спеціальностей (слюсар, електрозварник, фрезерувальник, токар). Також потрібні робітники будівельних спеціальностей: муляри, штукатури, електрогазозварники, плиточники-лицювальники, електромонтери; робочі житлово-комунального господарства: слюсарі-електрики, слюсарі-сантехніки, швачки, оператори, перукарі; у торгівлі та громадському харчуванні: продавці, кондитери, офіціанти; в сільському господарстві: тваринники, механізатори, слюсарі з ремонту сільськогосподарських машин і обладнання та інші (табл. 11).
Таблиця 11.
Попит на робітничі професії в Ставропольському краї [17]
Найменування професії (спеціальності)
Потреба в 2008 р. (чоловік)
Питома вага в числі вакансій кваліфікованих робітників,%
1
Слюсар
4887
17,8
2
Продавець, контролер-касир
4185
15,2
3
Кухар, кондитер
1939
7,0
4
Електрогазозварник
1914
7,0
5
Штукатур, маляр, плиточник
1669
6,1
6
Механізатор, тракторист
1503
5,5
7
Водій
1398
5,1
8
Верстатник (токар, фрезерувальник, шліфувальник тощо)
1049
3,8
9
Кравець, швачка, закрійник
732
2,7
10
Тваринник
704
2,6
Разом:
19989
72,8
На вищеназвані масові професії припадає більша частина попиту робочої сили. Крім цього, на ринку праці потрібно і працівники без спеціальної освіти і підготовки: вантажники, вахтери, кур'єри, сторожа, санітари, підсобні робітники. Як правило, це низькооплачувані робочі місця, і в зв'язку з цим плинність кадрів на цих місцях висока.
У структурі потреб попит на фахівців і службовців становить лише третю частину від загальної потреби. Динамічно розвиваються галузі промисловості і будівництва сприяють зростанню попиту на інженерно-технічний персонал. Будуть вимагатися технологи, програмісти, енергетики, конструктори, механіки, будівельники, проектувальники, бухгалтери. Установам бюджетної сфери буде потрібно кваліфікований персонал в наступних областях:
- Лікувально-профілактичним установам - лікарі-фахівці та середній медичний персонал;
- Освітнім установам - педагогічні працівники, вихователі дошкільних установ;
- Закладам культури і мистецтва - музичні працівники, хореографи, бібліотекарі, режисери та ін;
- Органам соціального захисту - психологи, соціальні працівники, методисти.
У табл. 12 представлені найбільш затребувані в краї спеціальності, що вимагають вищої чи середньої професійної освіти.
Таблиця 12.
Десять найбільш затребуваних у Ставропольському краї спеціальностей, що вимагають вищої чи середньої професійної освіти [18]
Найменування професії (спеціальності)
Потреба в 2008 р. (чоловік)
Питома вага в числі вакансій для фахівців, ІТП і службовців,%
1
Менеджер в торгівлі
1364
9,0
2
Інженер з організації експлуатації та ремонту будівель і споруд
798
5,3
3
Інженер з експлуатації газових об'єктів
605
4,0
4
Товарознавець
502
3,3
5
Інженер з експлуатації споруд і устаткування водопровідно-каналізаційного господарства
369
2,4
6
Інженер-будівельник
350
2,3
7
Інженер-програміст
320
2,1
8
Інженер-механік
286
1,9
9
Менеджер з маркетингу
263
1,7
10
Інженер-технолог
216
1,4
11
Вихователь дошкільних установ
216
1,4
Разом:
5289
34,8
Як видно з табл. 12, найбільшим попитом користуються менеджери, а також інженерно-технічні працівники. Причому, дефіцит висококваліфікованих кадрів - проблема багатьох організацій.
Зроблені на підставі обстеження висновки підтверджуються результатами контент-аналізу, проведеного в рамках дослідження «Обмеження щодо створення робочих місць в Південному Федеральному окрузі (на матеріалах Ставропольського краю і Північній Осетії)». Найбільший попит пред'являється на представників робочих спеціальностей. Основними факторами, що впливають на попит на робочу силу, є стать, вік, освіта, досвід роботи, спеціальні професійні вимоги (знання іноземних мов, вміння працювати на персональному комп'ютері, комунікабельність і т.п.). При ці цьому для роботодавця найбільш важливим виявляється чинник досвіду роботи (19% об________________________________________________ом для роботодавця найбільш важливим виявляється чинник досвіду роботи (19% оголошень).
Якщо подібний аналіз провести в розрізі двох груп (високо і низько кваліфікованих працівників), то можна виявити істотні відмінності. При наймі працівників низької кваліфікації пріоритетними з боку роботодавця є демографічні характеристики (стать і вік), а при наймі висококваліфікованих працівників найбільш важливе місце займають якісні (кваліфікаційні) характеристики робочої сили (освіта, досвід роботи, спеціальні професійні вимоги).
Кожен з перерахованих чинників має певне значення при найманні працівників.
1. Пол. Тільки 7% оголошень не акцентують увагу на статевої приналежності працівника. Перевага явно на боці чоловіків (56%), причому як при найманні працівників адміністративно-управлінського та інженерного профілю, так і робочих спеціальностей. Однак, існують певні професійні ніші, де домінує попит на жіночу працю: фінанси та право (бухгалтера); робочі спеціальності в сфері автосервісу і транспорту (Автомийщики, автозаправники); харчове виробництво, ресторанний бізнес, громадське харчування (офіціанти, кухарі); інформаційні технології ( оператори ПК). В інших сферах чоловіки-працівники виявляються переважно жінок.
2. Вік. Частка оголошень із зазначенням віку потенційних працівників становить 16%, у тому числі найбільш затребуваними є критерії «до 35 років» (20%), «до 40 років» (21%), «до 45 років» (18%), до 30 років (13%). Сама нижня вікова межа встановлена ​​на рівні - 18 років, а самий крайній вікова межа - на рівні 60 років. У найменшій мірі віковий ценз визначає попит на працівників у сфері побутового обслуговування (3%) і реклами (3%). Найбільшою мірою фактору віку роботодавці приділяють увагу при найманні працівників торгівлі робочих спеціальностей (14%), фінансово-правової сфери (11%).
Для адміністративно-управлінського персоналу середній вік, вказаний в оголошеннях, становить 35 років, хоча гранична вікова планка стоїть на рівні 50 років. У сфері фінансів і права допускається використання в незначній кількості випадків праці працівників у віці 55-60 років (всього 2% оголошень). При наймі інженерів на виробництво, роботодавці намагаються знайти фахівців більш зрілого віку - до 45-60 років (51% оголошень). Це пов'язано зі складністю технологічного процесу на виробництві та дефіцитом молодих фахівців інженерних спеціальностей.
Для представників робочих зайнятих на виробництві, в будівництві, верхня вікова межа встановлюється на кордоні 60 років. Це пояснюється дефіцитом робочої сили у зв'язку зі значним відтоком молоді в сферу освіти, низькою зарплатою. Саме тому роботодавці пред'являють мінімальні вимоги за віком до працівників. У тих професійних сферах, де представники робочих спеціальностей можуть отримувати гідну заробітну плату (харчове виробництво, ресторанний бізнес, автосервіс і транспорт, інформаційні технології), і куди, відповідно, спрямовується молодь, віковий ценз дещо підвищується - основна маса оголошень в цих сферах орієнтована на вікову групу від 20 до 40 років. Певні вікові обмеження існують в таких мало престижних сферах діяльності як робота двірником, вантажником, технічним працівником. Тут більшість оголошень встановлюють вікова межа на рівні 40 років (78%). Досить жорсткий віковий ценз встановлюється для працівників охорони і служб безпеки - до 45 років. Таким чином, будь-який роботодавець зацікавлений у працівниках молодих віків, а зниження вікового цензу у більшій мірі обумовлено дефіцитом кадрів, низькою оплатою праці.
3. Освіта. Є одним з основоположних умов найму висококваліфікованої робочої сили. На нього вказується у 10% оголошень. При цьому фахівців з вищою освітою вимагає приблизно 85% оголошень, фахівців з середньою спеціальною освітою - близько 15%. Попит на працівників з вищою освітою для адміністративних та інженерних спеціальностей складає - 90% оголошень, для робочих спеціальностей - 10%. Попит на фахівців з середньою спеціальною освітою серед робочих спеціальностей складає 45%, а для працівників управлінських і інженерних спеціальностей він становить 55%. Найбільші вимоги до утворення працівників пред'являються у фінансах і право (33% оголошень), інженерних спеціальностей (26%).
4. Досвід роботи. Є важливим при найманні на роботу працівників високої кваліфікації і які мають спеціальну освіту, для працівників, зайнятих некваліфікованим і низькокваліфікованим працею знаходиться на другому місці. У більшості оголошень, де згадується фактор досвіду роботи, не вказується, який конкретно стаж роботи важливий для роботодавця. Частка таких оголошень становить 63%. Досвід роботи терміном 1 рік виявляється кращим у 10% оголошень із зазначенням даного чинника. Досвід роботи, тривалість якого становить 2 роки, вважається необхідним для найму на роботу в 5% оголошень. Три роки вважається необхідним строком стажу в 14% випадків, а більше 3 років - у 5% випадків.
Найбільші вимоги роботодавці з досвіду роботи пред'являють до адміністративно-управлінського й інженерного персоналу (61% від загальної кількості оголошень, де вказується фактор «досвід роботи»). Тут поряд з категорією «будь-який досвід роботи» домінує категорія «три роки досвіду роботи» (73% від загальної кількості оголошень в даній категорії). Категорія «досвід роботи більше трьох років» превалює при наймі інженерних працівників у будівництві (1,5%). Відповідно, для представників робочих спеціальностей фактор «досвід роботи» вважається обов'язковою умовою найму на роботу в 40% випадків. Для представників робочих спеціальностей найбільш жорсткі вимоги до досвіду роботи пред'являються до фахівців, що працюють в автосервісі (тут переважає категорія «досвід три роки»), торгівлі і громадському харчуванні.
5. Спеціальні професійні вимоги. Частка оголошень із зазначенням спеціальних професійних вимог становить 4%. Знання основ роботи на персональному комп'ютері вважається необхідним елементом профпридатності в основному для фахівців адміністративно-управлінського профілю, а також інженерних працівників сфери торгівлі (63%). Знання англійської мови вважається необхідним для інженерних працівників сфери торгівлі (56% оголошень із вказівкою на дану професійну характеристику). До спеціальних вимог, які пред'являються до працівників некваліфікованого або низькокваліфікованої праці, є відсутність шкідливих звичок (особливо це характерно для вантажників, водіїв, двірників і т.д.) - на це вказує майже третину оголошень. Для адміністративно-управлінського персоналу також вважається важливим наявність такого навику як комунікабельність.
У цілому дослідження показало, що, по-перше, попит на некваліфікованих робітників значно перевершує попит на фахівців високої кваліфікації, але при цьому підібрати фахівця високої кваліфікації на порядок складніше, по-друге, для роботодавців, які наймають адміністративно-управлінський та інженерний персонал, найбільш важливими характеристиками фахівців є освіта і досвід роботи, по-третє, при всій рідкості фахівців високої кваліфікації при наймі на роботу підприємці висувають саме цієї категорії працівників найбільш жорсткі вимоги.
У результаті був складений узагальнений соціально-демографічний портрет потенційного працівника, затребуваного роботодавцями в регіоні.
Потенційний працівник адміністративно-управлінського та інженерного профілю - це чоловік у віці в середньому до 45 років, має вищу освіту, будь-який досвід роботи і що володіє спеціальними професійними вимогами (знання ПК, комунікабельність і т.д.).
Потенційний працівник з числа робітників - це чоловік у віці до 55-60 років, який має среднеспециальное освіту або не має його взагалі, не має досвіду роботи або що має порівняно невеликий досвід роботи за своєю спеціалізацією [19].
Незважаючи на існуючий дефіцит на робочі кадри в регіоні та наявність цілком конкретних вимог, що висуваються роботодавцями до працівників, зберігаються проблеми, пов'язані з безробіттям.
Відбулося деяке збільшення кількості безробітних з 90 тис. чоловік у 2005 р. до 116 тис. осіб у 2006 р. При цьому серйозною проблемою стає незатребуваність на ринку праці дипломованих фахівців. Якщо взяти до уваги чисельність офіційно зареєстрованих Управлінням федеральної державної служби зайнятості населення по Ставропольському краю, то на 1 травня поточного року в службі зайнятості офіційно зареєстровано 33,5 тис. безробітних, що на 22% більше, ніж на цю дату в 2005 р.
Відповідно, виникає парадоксальна ситуація, коли при великому числі безробітних організації не в змозі забезпечити себе кадрами.
Основна причина: невідповідність попиту і пропозиції робочої сили в територіальному і професійно-кваліфікованому розрізі. Показник напруженості на ринку праці у 2005 р. склав 2,6 (відношення чисельності незайнятих громадян, зареєстрованих в службі зайнятості з метою пошуку підходящої роботи до кількості заяв робочих місць і вакантних посад). В окремих районах він у десятки разів перевищує среднекраевой рівень. Так, в Грачевський районі на одне місце претендує понад 25 осіб, Андроповських - близько 30, Іпатово - 47, Степновський - 44, Туркменському - 53, Труновський - 268, Арзгірський - 325 чоловік. У минулому році було відмічено зростання числа громадян, які шукають роботу за межами краю.
Банк вакансій вільних робочих місць і вакантних посад у 2005 р. склав 93,1 тис. місць і збільшився у порівнянні з 2004 р. на 3 тисячі.
На ринку праці найбільшим попитом користувалися робочі професії водія, продавця, офіціанта, секретаря-референта, кухарі, закрійника, механізатора, електрогазозварника. Серед фахівців були потрібні бухгалтери, менеджери, інженери, страхові агенти.
Найбільше вакансій надійшло для наступних галузей: охорони здоров'я, соціального забезпечення, освіти, культури і науки - 24,4%, торгівлі - 14,1%, промисловості - 13,0%, сільського господарства - 11,3%, будівництва - 10, 8%.
Як правило, звертаючись до служби зайнятості, організації зацікавлені в наймі тільки робочої сили. Близько 80% всіх вакансій, наявних в службі зайнятості, складають робочі спеціальності. На ринку праці збільшується попит на висококваліфікованих робітників, який все більше перевищує пропозицію. Фахівці, які мають вищу і середню професійну освіту, часто залишаються незатребуваними на ринку праці. Це такі фахівці з поширеними сьогодні професіями, як: економісти, юристи, менеджери, працівники соціально-гуманітарного профілю.
Існуючі протиріччя між зростаючим рівнем освіти населення в краї в цілому, незатребуваністю дипломованих фахівців на ринку праці, з одного боку, і браком кваліфікованих робітників, вкрай недостатньою підготовкою кваліфікованих робітничих кадрів, з іншого боку, починає перетворюватися на реальний гальмо розвитку економіки краю. Намітився в краї зростання обсягів виробництва у промисловості та будівництві привів до збільшення потреби у кваліфікованих робітниках. У 2005 р. в професійно-технічних училищах краю було підготовлено тільки 650 зварників, тоді як по цій спеціальності в службу зайнятості було заявлено 1050 вакансій, верстатників (токарів, фрезерувальників) було випущено 107 осіб, а вакансій за цими спеціальностями-587, штукатурів, малярів, плиточників підготовлено 453 особи, а вакансій - 1200 одиниць, електромонтерів відповідно - 231 людина та 548 вакансій, теслярів, столярів, паркетників - 217 чоловік і 1350 вакансій, автомеханіків, водіїв і слюсарів з ремонту автомобілів - 700 чоловік і 3885 вакансій, мулярів - 207 чоловік і 1070 вакансій, продавців - 370 чоловік і 2560 вакансій і т.д. Тим часом існує зворотний дисбаланс у підготовці швачок, кравців, закрійників, бухгалтерів, кухарів на базі профтехучилищ.
Серед 5793 випускників вищих навчальних закладів, що навчаються за рахунок бюджетних коштів, направлення на роботу отримали 39%. Найбільш затребуваними виявилися економісти, юристи, психологи, соціальні працівники, вихователі та інші, які звернулися з питання працевлаштування.
Процеси відтворення трудових ресурсів та управління ними мають для економіки найважливіше значення, тому прогноз попиту на робочу силу, повинен стати невід'ємною складовою частиною розробки економічної стратегії.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, можна зробити наступні висновки. У останні роки для Ставропольського краю характерні скорочення чисельності безробітних, зростання кількості зайнятого населення в окремих секторах економіки. Тим не менш, при зростанні числа зайнятого населення, за даними проведеного дослідження, на регіональному ринку праці існує потреба в робочих кадрах, насамперед, робочих спеціальностей. Основна причина: невідповідність попиту і пропозиції робочої сили в територіальному і професійно-кваліфікованому розрізі. Існуючий дисбаланс можна скоротити лише за рахунок залучення іноземної робочої сили внаслідок небажаних тенденцій, що спостерігаються в демографічній ситуації на регіональному рівні. Процес природного спаду населення, що є наслідком високого відсотка смертності та низького відсотка народжуваності, самим негативним чином позначається на відтворенні працездатного населення та демографічної навантаженні. Скорочення чисельності населення можна подолати тільки через використання механізму міжнародної трудової міграції як джерела працездатного населення.

РОЗДІЛ 2. Легальних і нелегальних ТРУДОВА МІГРАЦІЯ В РЕГІОНІ
2.1. Причини трудової міграції в регіон
Явище міжнародної трудової міграції прямо пов'язано з глобалізацією. Поряд з міжнародним ринком товарів, послуг і капіталів все більшої сили набуває тепер і міжнародний ринок робочої сили. Національні ринки праці поступово втрачають свою замкнутість і відособленість. Між ними виникають транснаціональні потоки і переміщення робочої сили, які набувають постійний і систематичний характер.
Такі транскордонні переміщення робочої сили поряд з рухом капіталу між країнами утворюють верхній (над національними ринками) міжнародний рівень ринку праці. І мова йде в даному випадку не про епізодичному переміщенні робочої сили з однієї країни в іншу (це траплялося й раніше). З'являються покупці і продавці робочої сили, які на більш-менш постійній основі зайняті пошуком і продажем робочої сили за кордоном.
Таким чином, міжнародний ринок праці можна визначити як наднаціональне утворення, де на постійній основі виступають покупці і продавці закордонної робочої сили, що беруть участь у процесі відбору необхідної робочої сили в рамках міждержавного регулювання попиту-пропозиції робочої сили. Формування міжнародного ринку праці - свідчення того, що процеси світової інтеграції йдуть не тільки в економічній і технологічній областях, але починають торкатися незмірно більш складну область соціальних і трудових відносин, які набувають тепер глобальний характер.
Міжнародна трудова міграція починає набирати значних обертів і на регіональному рівні.
Серед основних причин трудової міграції в Ставропольський край можна виділити, як загальні для країни, так і регіональні фактори.
На загальнонаціональному рівні в якості причин трудової імміграції можна назвати наступні.
Перший важливий фактор трудової імміграції до Росії - її відносна привабливість з точки зору більш високого в порівнянні з країнами результату рівня життя, можливості отримання більш високих заробітків. Другий важливий чинник, що визначає приплив трудових мігрантів - це ситуація на ринку праці, стійкий попит на іноземну робочу силу в Росії, зберігаються можливості зайнятості для іноземців у формальному та неформальному секторах економіки.
До числа регіональних причин можна віднести наступні фактори:
1. Геополітичне становище Ставропольського краю. Після розпаду СРСР Ставропольський край став прикордонним регіоном на південних рубежах Росії. І хоча безпосередньо в краю немає межі, що збігається з державним кордоном Росії, Ставропольський край приймає на себе або пропускає через свою територію різні категорії та етнічні групи мігрантів з сусідніх країн СНД і держав далекого зарубіжжя. При цьому регіон можна порівняти зі своєрідним міграційним «фільтром», який абсорбує на себе значну частину мігрантів. [20]
2. Природно-географічний фактор, який визначає наявність сприятливих кліматичних умов. Цілком закономірно, що при виборі мігрантом місця проживання ці умови іноді служать вирішальними.
3. Стабілізація соціально-економічної ситуації на території краю, що дозволяє розвиватися таким галузям економіки, як будівництво, сільське господарство, комерція, які залучають мігрантів досить стабільними заробітками.
Основними причинами використання в краї іноземної робочої сили є:
1. Потреба в робочій силі в окремих секторах економіки регіону, обумовлена ​​великими обсягами низькооплачуваних ручних робіт (будівельні та сільськогосподарські різноробочі, підсобні, сезонні і вахтові робітники).
2. Реалізація іноземними юридичними особами договорів на здійснення будь-яких робіт, в основному, договорів-підрядів на будівельні роботи, або на надання різного роду послуг, наприклад, вивчення іноземних мов. Це сприяє залученню іноземного капіталу в край, створення додаткових робочих місць для російських громадян, впровадження нових ресурсо - і природозберігаючих технологій.
3. Необхідність у залученні фахівців для нових і перспективних галузей (програмісти, вузькоспеціалізовані інженери та архітектори), представників рідкісних професій (ювеліри, диригенти), фахівці зі світовим ім'ям (вчені, спортсмени, лікарі).
4. Монтаж, шеф-монтаж і обслуговування іноземцями поставляється іноземного обладнання з подальшим навчанням російського персоналу.
До числа основних факторів, що стимулюють роботодавців до вибору та залучення іноземної робочої сили з республік колишнього СРСР, можна віднести наступні обставини:
1. Низький, у порівнянні з Росією, рівень життя населення в країнах результату, що змушує потенційних працівників самим пропонувати свої послуги, створюючи тим самим можливість конкурсного відбору для роботодавців.
2. Порівняно низька оплата праці.
3. Відсутність характерного для іноземних робітників з країн «далекого» зарубіжжя мовного бар'єру і необхідності вводити в штат фірми - роботодавця перекладачів.
4. Пристосованість до умов життя в Росії, культурна близькість, знання звичаїв і т.п.
За даними Управління Федеральної міграційної служби по Ставропольському краю (УФМС по Ставропольському краю), протягом 2000-2006 рр.. масштаби залучення та використання в регіоні іноземної робочої сили в силу ряду причин змінювалися. Аналіз статистики по залученню і використанню іноземної робочої сили на території краю виявляє збільшення кількості іноземних працівників практично в три рази (2000 р. - 1205 чоловік; 2006 р. - 3364 людини). У цілому ж, кількість легального використання іноземних працівників не перевищувало 3,5 тис. осіб на рік (рис. 2).

Рис. 2. Динаміка залучення іноземної робочої сили в Ставропольський край у 2000-2006 рр.. [21]
У 2001 р. спостерігається незначне зростання кількості іноземних працівників. Це відбувалося, незважаючи на такі стримуючі приплив у край іноземних інвестицій фактори, як близькість кордону з Чеченської Республікою, наявність дешевої робочої сили за рахунок в'їзду на територію краю вимушених переселенців.
Однією з причин такого збільшення стало проведення Югославській будівельною компанією «Подорожні» робіт з реконструкції санаторіїв у містах - курортах краю, використала на будівельних майданчиках до п'ятисот громадян країн колишньої Югославії щорічно.
Подальше незначне зниження числа іноземних працівників пов'язано, в основному, з вступом в юридичну силу з 1 листопада 2002 р. Федерального закону РФ від 25 липня 2002 р. № 115-ФЗ «Про правове становище іноземних громадян у Російській Федерації» і, як наслідок, зміною порядку отримання дозволу на залучення і використання іноземних працівників: оформлення дозволів здійснювалося у ФМС МВС РФ, незалежно від країни громадянства залучених іноземних працівників, що було особливо проблематичним при короткочасних сезонних роботах; збільшення державного мита за видачу відповідних документів з 100 рублів до 4000 рублів за 1 людину.
У силу зазначених змін керівниками сільгосппідприємств неодноразово висловлювалися претензії до усталеному порядку, тому що питання про необхідність залучення іноземних робітників до виконання сільгоспробіт та їх необхідній кількості вирішувалося ними в залежності від видів на врожай, який дозволяв зробити такий висновок за три-чотири тижні до початку самих робіт, у той час як на оформлення необхідних документів потрібно два і більше місяців . Крім того, залучаючи сезонних робітників на один - три місяці, сільгосппідприємства вимушені були оплачувати отримання дозволів нарівні з роботодавцями, залучають іноземних фахівців на рік.
Наприклад, колгосп імені Чапаєва Кочубєєвського району Ставропольського краю в червні 2002 р. приваблював іноземних робітників з України в кількості 60 чоловік, при цьому всі працівники відпрацювали в господарстві лише три тижні, після чого відбули у свою країну. Їх заробітна плата склала від 3,5 до 4 тис. рублів, за залучення іноземних працівників підприємством була внесена держмито в розмірі 6 тис. рублів.
Відповідно до Федерального закону РФ від 25 липня 2002 р. № 115-ФЗ «Про правове становище іноземних громадян у Російській Федерації» держмито за таке ж кількість іноземних сільхозробітників у 2003 р. становила вже 240 тис. рублів, що було нереально для сільгосппідприємств, тому що значно піднімало собівартість кінцевого продукту і робило його нерентабельним і неконкурентоспроможним. Тому велика частина сільгосппідприємств у подальшому відмовилася від використання праці іноземців.
Найбільш істотне зростання іноземної робочої сили відзначається з 2004 р. Причинами такого положення послужили:
1. Передача у відповідності до Наказу МВС РФ від 13 травня 2003 р. № 325 «Про організацію видачі дозволів на залучення і використання іноземних працівників» з 1 липня 2003 р. підрозділами у справах міграції функції з видачі, переоформлення, призупинення дії, продовження терміну дії та анулювання дозволів на залучення і використання іноземних працівників з держав - учасниць СНД;
2. У зв'язку з вступом в юридичну силу з 1 листопада 2002 р. Федерального закону РФ № 115-ФЗ від 25 липня 2002 р. «Про правове становище іноземних громадян у Російській Федерації», значно розширилося коло осіб, які підпадають під дозвільний порядок працевлаштування іноземців на території Росії. До іноземців, які працюють за трудовими договорами, додалися іноземні громадяни, які здійснюють трудову діяльність за допомогою укладення договорів цивільно-правового характеру, а також іноземні громадяни, зареєстровані як індивідуальних підприємців.
Очевидно, що вигідні геополітичні та соціально-економічні умови для залучення іноземної робочої сили повинні поєднуватися з розумними діями влади з регулювання порядку в'їзду і перебування гастарбайтерів на території регіону. При цьому заходи з управління міжнародної трудової міграцією безпосередньо залежать від якісних та кількісних характеристик прибуває на територію Ставропольського краю робочої сили.
2.2. Масштаби і структура залучення іноземної робочої сили в Ставропольський край
Іноземна робоча сила залучається в Ставропольський край з 35 країн. Згідно з офіційними даними найбільшим постачальником робочої сили в край є Туреччина (18,2%), на друге місце вийшов В'єтнам (13,8%). Зростає приплив робочої сили з Китаю. Значно знизилося число залучених іноземців з країн колишньої Югославії. Це обумовлено завершенням Югославській фірмою «Подорожні» реконструктивних робіт в районі КМВ. Масштаби залучення працівників з розвинутих європейських країн, а також США, Канади, Японії вкрай незначні (табл. 12).
Таблиця 12.
Чисельність залученої в Ставропольський край іноземної робочої сили з країн далекого зарубіжжя, чоловік [22]
Країни походження
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
всього
%
Країни далекого зарубіжжя:
1062
970
649
969
1198
1155
1451
7454
56
Афганістан
16
4
-
1
2
-
25
48
0,4
Болгарія
68
47
49
3
-
-
17
184
1,4
Великобританія
3
1
1
-
2
2
1
10
0,1
В'єтнам
82
85
78
412
524
287
382
1850
13,8
Німеччина
4
2
2
2
1
3
4
18
0,1
Греція
2
-
-
-
-
-
2
0,01
Ізраїль
10
27
28
28
27
33
41
194
1,4
Індія
4
4
3
2
2
2
5
22
0,2
Індонезія
-
-
-
-
-
-
4
4
0,03
Іран
1
5
4
-
-
2
2
14
0,1
Ірландія
1
1
-
-
-
-
-
2
0,01
Країни походження
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
всього
%
Канада
1
2
2
1
-
-
-
6
0,04
Кіпр
-
-
1
2
1
-
-
4
0,03
Китай
-
2
6
116
241
296
380
1041
7,8
Туреччина
217
187
208
348
375
524
577
2436
18,2
Франція
3
2
-
-
2
1
8
0,06
Швейцарія
-
-
-
1
1
-
2
0,01
Нідерланди
1
-
-
-
-
1
3
5
0,03
Пакистан
-
-
-
-
-
-
1
1
0,01
Сирія
7
5
1
-
-
-
13
0,1
США
3
3
-
3
5
4
7
25
0,2
Південна Африка
-
-
-
-
-
-
1
1
0,01
Чехія
3
-
-
-
-
-
-
3
0,02
З країн колишньої Югославії:
636
593
266
50
15
-
1
1561
12
Аналіз залученої в край іноземної робочої сили за країнами походження відзначає тенденцію до збільшення зростання кількості іноземних працівників з країн СНД і Балтії (рис. 3).
Рис. 3. Чисельність іноземної робочої сили на території Ставропольського краю з країнами походження за 2000-2006 рр.. [23]
Намітилася тенденція істотного зростання чисельності робочої сили з Азербайджану, Вірменії, Киргизстану, Узбекистану. Збільшення кількості легально працюючих громадян Азербайджану, Вірменії, Узбекистану пов'язане з тим, що, займаючись в своїй більшості індивідуальною трудовою діяльністю, вони відповідно до змін в міграційному законодавстві РФ зобов'язані оформляти дозволи на роботу.
Так, з початку 2000 р. їх кількість збільшилася більш ніж у 13 разів і склало (44%) від загального числа залученої іноземної робочої сили. В основному іноземні робітники прибували з Азербайджану (10,6%), Вірменії (7,7%), Узбекистану (5,4%), Молдови (4,5%), від загального числа залучених. Країною з найбільшою кількістю результату трудових мігрантів, безсумнівно, є Україну (11,9%) (табл. 13).
Таблиця 13.
Чисельність залученої в Ставропольський край іноземної робочої сили з країн СНД і Балтії, чоловік [24]
Країни походження
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
Всього
%
З країн колишнього СРСР:
143
619
769
391
795
1235
1913
5865
44
Азербайджан
11
19
19
13
186
425
747
1420
10,6
Вірменія
27
73
69
21
141
323
372
1026
7,7
Грузія
14
23
23
2
3
6
12
83
0,6
Казахстан
1
4
21
27
16
10
5
84
0,6
Киргизстан
-
-
-
1
35
49
44
129
0,9
Молдова
12
210
310
15
21
20
15
603
4,5
Таджикистан
-
-
-
-
19
49
112
180
1,3
Туркменія
2
-
-
-
1
1
-
4
0,03
Узбекистан
17
47
52
26
67
133
383
725
5,4
України
53
238
273
282
305
216
222
1589
11,9
Литва
6
5
2
4
1
3
1
22
0,1
Структура зайнятості іноземних робочих показує, що основними галузями, що залучають трудових мігрантів, є: будівництво, зайнятість у цій галузі, склала (43,1%); комерційна діяльність (42,8%), сільське господарство (8,1%), промисловість (1,8%) (табл. 14).
Таблиця 14.
Структура іноземної робочої сили в Ставропольському краї за галузями економіки 2000-2006 рр.. [25]
Галузі економіки
з республік колишнього СРСР
Країни дальнього зарубіжжя
Усього:
чол.
%
чол.
%
чол.
%
промисловість
219
1,6
37
0,2
256
1,8
сільське господарство
847
6,3
251
1,8
1098
8,1
Транспорт
42
0,3
1
0,01
43
0,31
Зв'язок
131
1
-
-
131
1
Будівництво
1793
13,4
3953
29,7
5746
43,1
Торгівля і громадське харчування
16
0,1
66
0,5
82
0,6
матеріально-технічне постачання та побут
заготовки
1
0,01
-
-
1
0,01
Інформаційно-обчислювальне обслуговування
4
0,03
2
0,01
6
0,04
Загальна комерційна діяльність по забезпеченню ринку
2626
19,7
3082
23,1
5708
42,8
геологія та розвідка надр.
13
0,2
-
-
13
0,2
ЖКГ
5
0,03
-
-
5
0,03
Охорона здоров'я, фізкультура і спорт соціальне забезпечення
43
0,7
9
0,06
52
0,76
у тому числі охорона здоров'я / без аптек /
народна освіта
5
0,03
1
0,01
6
0,04
культура і мистецтво
21
0,1
-
-
21
0,1
наука і наукове обслуговування
4
0,03
-
-
4
0,03
Кредитування, фінанси і т.д.
-
-
-
-
-
-
органи управління і т.д.
-
-
-
-
-
-
Інші галузі
95
0,7
52
0,4
147
1,1
Усього:
5865
44,2
7454
55,8
13319
100
При цьому склалася досить чітка спеціалізація іноземних робітників з окремих країн на певних галузях зайнятості. Так, в потоці мігрантів з України переважають будівельники і сільгоспробітники. Трудові мігранти з Азербайджану, Вірменії, Китаю та В'єтнаму переважно залучаються в сферу торгівлі. Вихідці з Узбекистану працюють в сільському господарстві та будівництві. Серед працівників з Молдови переважають будівельники. Робітники з Туреччини будують житло і об'єкти соціального призначення, турецькі бізнесмени відкривають кафе і ресторани.
Крім того, у Ставропольському краї, як і по всій Росії, складаються сегменти ринку праці, на яких трудові мігранти з-за кордону працевлаштовуються за етнотериторіальну принципом.
Залучення в Ставропольський край іноземних робітників у різні галузі економіки поповнюють місцеві бюджети і бюджет РФ. Однак оскільки частка такої міграції в середньому становить всього (0,2%) зайнятих в економіці регіону, то можна говорити про те, що її вплив незначний (табл. 15).
Таблиця 15.
Частка іммігрантів в чисельності зайнятих в економіці [26]
2000
2001
2002
2003
2004
2005
2006
зайняті в економіці - всього (тис. чоловік)
1066.0
1087.1
1052.1
1099.6
1146.0
1199.7
1184.0
Жінки
489.5
509.9
502.1
528.2
541.0
569.7
585.0
Чоловіки
576.5
577.2
550.0
571.4
605.0
630.0
599.0
залучені ІРС-всього (тис. чоловік)
1.205
1.589
1.418
1.360
1.993
2.390
3.360
Жінки
72
128
126
293
462
482
622
Чоловіки
1133
1461
1292
1067
1531
1908
2742
частка іммігрантів в чисельності зайнятих в економіці - всього (%)
0.113
0.146
0.134
0.124
0.174
0.199
0,284
Статево-віковою склад іноземних працівників достатньо стабільний - переважна частина серед них чоловіки (протягом багатьох років - близько 80% від загальної чисельності іноземних працівників), що значною мірою є наслідком характеру зайнятості мігрантів. У Ставропольському краї вони виконують, перш за все, важку роботу, що вимагає переважно ручного чоловічої праці (будівництво, сільськогосподарське виробництво). Серед трудових мігрантів трохи більше 70% чоловіків і 80% жінок знаходяться у віці від 18 до 49 років. Найбільш численні групи іноземних працівників у віці 30-39 років і 40-49 років (табл. 16).
Таблиця 16.
Статево-віковою склад іноземної робочої сили, залученої в Ставропольський край за 2000-2006 рр.., Чоловік [27]
Звітний період (рік)
Працювало
всього
Вікова група
16-17
18-29
30-39
40-49
50-55
56-59
60 і
старше
2000
1205
3
150
431
469
106
34
12
Чоловіки
1133
3
142
395
445
104
32
12
Жінки
72
0
8
36
24
2
2
0
2001
1589
-
382
349
536
190
96
36
Чоловіки
1461
-
344
318
501
178
89
31
Жінки
128
-
38
31
35
12
7
5
2002
1418
-
373
357
441
168
34
42
Чоловіки
1292
2
338
323
405
156
32
36
Жінки
126
1
35
34
36
12
2
6
2003
1360
-
362
542
322
89
25
20
Чоловіки
1067
-
280
401
269
77
23
17
Жінки
293
-
82
141
53
12
2
3
2004
1993
-
540
781
478
143
35
16
Чоловіки
1531
-
425
570
366
123
32
15
Жінки
462
-
115
211
112
20
3
1
2005
2390
-
708
827
615
143
81
16
Чоловіки
1908
-
606
629
463
122
73
15
Жінки
482
-
102
198
152
21
8
1
2006
3364
-
62
774
1115
494
429
490
Чоловіки
2742
-
38
683
893
392
329
407
Жінки
622
-
24
91
222
102
100
83
Аналіз територіального розподілу іноземної робочої сили в краї показав, що найбільш привабливим для трудових мігрантів є регіон Кавказьких Мінеральних Вод. На його частку припадає близько (58,4%) від загальної чисельності легальної трудової міграції в Ставропольському краї. Це обумовлено, перш за все, наявністю найбільших на території краю ринків оптової та роздрібної торгівлі, необхідністю розвитку транспортної інфраструктури регіону.
Кілька меншими масштабами залучення ІРС характеризуються м. Ставрополь (24,8%), Кочубеївський район (4,8%), Шпаковський район (3%), Новоолександрівський район (2,8%). До числа районів і міст, в яких частка трудових мігрантів не перевищує 1,5% від загальної кількості іноземних працівників, відносяться: Красногвардійський район (1,1%); р. Будденновск (1,3%); р. Невинномиськ (1, 2%); Ізобільненський район (0,8%); р. Светлоград (0,7%). У Кіровському, Курськом, Благодарненський, Георгіївському, Олександрівка, Андроповських районах кількість залучених не перевищувало 0,5%.
Розподіл іноземних працівників за формами працевлаштування в краї виглядало наступним чином. Велика частина трудящих-мігрантів працювала в рамках реалізації договорів підряду (контрактів) іноземними юридичними особами, інші за трудовими договорами (контрактами) між російськими юридичними особами (фізичними) та іноземними працівниками. На сьогоднішній день Ставрополь економічно вигідна присутність іноземної робочої сили. Мігранти, що отримали посвідку на проживання або громадянство і стали повноправними членами російського суспільства, поповнюють трудової [28] і демографічний потенціал. Робочі місця, створювані мігрантами, сприяють утворенню додаткових робочих місць у суміжних сферах і галузях зайнятості, розвитку інфраструктури. Крім того, багато гастарбайтерів займають низькооплачувані та не престижні для місцевого населення робочі місця.
Присутність іноземних компаній на ринку краю, в основному залучають своїх співвітчизників для реалізації договорів підряду не тільки приваблює іноземних інвесторів, а й забезпечує додатковими робочими місцями безробітних громадян Росії, дає можливість підвищення якості робіт, освоєння нових технологій і матеріалів російськими працівниками, а також створює умови для існування здорової економічної конкуренції.
Таким чином, виходячи з представленої структури трудової імміграції в регіон, можна скласти узагальнений соціально-демографічний портрет трудового мігранта на Ставропіллі. Це - чоловік у віці від 30 до 49 років, зайнятий низькокваліфікованим працею в сфері оптово-роздрібної торгівлі, сільському господарстві або будівництві. При цьому очевидним залишається факт, що більшість з них знаходяться на нелегальному положенні.
2.3. Нелегальна трудова міграція в регіоні
Поняття «нелегальна міграція» є юридичної, політичної та соціальної конструкцією XX століття і став активно використовуватися тільки в останній третині століття. Міграційна політика в її відношенні також широко поширена в світі і різноманітна як торгові угоди, міжнародні відносини, військові стратегії.
Незаконна або нелегальна міграція стала повсюдним явищем в умовах посилення міжнародного міграційного обміну Росії з іншими державами. Підсилює тиск нелегальної міграції, яке є однією з основних особливостей сучасного міжнародного обміну мігрантами, призводить до розширення «тіньових» процесів у різних сферах російського суспільства, викликаючи цілий ряд досить болючих соціально-політичних та економічних наслідків. Протидія нелегальній міграції, мінімізація і попередження її негативних наслідків вимагає всебічного дослідження цього явища, підкріпленого інформацією про її найважливіші характеристики та динаміці. Однак, незважаючи на зростання масштабів нелегальної міграції, вона вважається слабо вивченою, немає чіткого розуміння ролі латентної імміграції в економіці та її впливу на ринок праці та систему зайнятості населення.
Незаконна (нелегальна) міграція зачіпає інтереси національної безпеки країни, приводить у деяких випадках до соціальної напруженості, оскільки іммігранти нерідко займаються незаконною трудовою діяльністю, контрабандою, включаючи зброю, наркотики і т.п., погіршує криміногенну обстановку, сприяє тероризму та ін Крім того , незаконне переправлення іммігрантів стає прибутковим злочинним бізнесом, все сильніше впливає на обстановку в країнах походження, транзиту або призначення.
Особливо слід зупинитися на визначенні поняття «нелегальна (незаконна) трудова міграція».
Серед вчених, що займаються вивченням процесів міграції, немає єдиного підходу у визначенні самого поняття «міграція». Їхні думки також різняться і на рахунок визначення поняття «незаконна (нелегальна) міграція» і «незаконний (нелегальний) мігрант», немає і всіма визнаного визначення «незаконної (нелегальної) трудової міграції» і «незаконних (нелегальних) трудових мігрантів».
Приміром, у виданні «Практична демографія» під редакцією Рибаківська Л.Л., автори дотримуються наступного підходу у визначенні «нелегальних мігрантів»: «нелегальні мігранти - люди, які незаконно перетинають кордон, а також люди, законно перетинають кордон, але потім стають нелегальними мігрантами (наприклад, не мають реєстрації в уповноважених державних органах, порушують терміни дії візи, або їх мети перебування й заняття не відповідають заявленим при в'їзді в країну). Стати нелегальним мігрантом людина може декількома способами. Перший - нелегально перетнути кордон. Другий спосіб - приїхати легально, але не зареєструватися або прострочити візу. Третій спосіб - приїхати на навчання, а займатися торгівлею ». [29] У цьому визначенні зазначені конкретні порушення міграційного законодавства, маючи які іноземний громадянин з категорії легальних мігрантів легко переходить у категорію нелегальних. Але, здійснюючи трудову діяльність без дозвільних документів або перевищуючи дозволений термін перебування на території РФ у разі безвізового режиму перетину кордону, іноземець також потрапляє в категорію нелегалів.
Відповідно до класифікації Метельова С.Є., незаконними мігрантами в Росії є особи, які в'їхали на її територію з інших країн і при цьому порушили правила в'їзду, або правила перебування в країні. Серед нелегальних іммігрантів можна виділити наступні групи: іноземні громадяни, які потрапляють на територію Росії нелегально (минаючи паспортний та імміграційний контроль, за недійсними документами); іноземці, які перебувають в Росію легально, але з іншою метою, ніж зазначена при їх оформленні; іноземні громадяни та особи без громадянства, які прибули до Росії в пошуках притулку і не отримали статус біженця; транзитні мігранти з простроченими візами; іноземні громадяни, що навчалися раніше у навчальних закладах Росії і після завершення навчання не побажали повернутися на батьківщину; іноземні громадяни, які не пройшли на російській території, у визначений законодавством терміни реєстрацію за місцем проживання або перебування; іноземні громадяни, які працюють з порушенням встановлених російським законодавством правил зайнятості.
Згідно з російською правозастосовчій практиці, незаконними (нелегальними) мігрантами вважаються особи, які порушили правила в'їзду на територію країни або правила перебування на її території. До цієї категорії зараховують також тих, хто займається в Росії незаконної (нелегальної) трудовою діяльністю. Деякі автори вважають, що при такому підході в одну групу виявляються включеними як свідомі порушники закону, так і люди, що опинилися на нелегальному становищі через надмірно ускладненої системи отримання дозволів на право залучення і використання іноземної робочої сили, системи реєстрації перебування і проживання на території Росії іноземних громадян. [30]
Але питання свідомості в цьому випадку - дуже спірне питання, тому що всім відоме твердження про те, що «незнання законів не звільняє від відповідальності», зводить нанівець спроби включити у визначення поняття «незаконний мігрант» свідоме або несвідоме порушення міграційного законодавства. До того ж, довести сам факт свідомого або несвідомого порушення закону - завдання, практично нездійсненна з юридичної точки зору.
У Федеральному законі РФ від 25 липня 2002 р. № 115-ФЗ «Про правове становище іноземних громадян у Російській Федерації», який визначає правовий статус іноземця на території Росії, застосовуються, в тому числі, такі основні поняття:
трудова діяльність іноземного громадянина - робота іноземного громадянина в Російській Федерації на підставі трудового договору або цивільно-правового договору на виконання робіт (надання послуг);
іноземний працівник - іноземний громадянин, тимчасово перебуває в Російській Федерації та здійснює в установленому порядку трудову діяльність;
іноземний громадянин, зареєстрований як індивідуальний підприємець, - іноземний громадянин, зареєстрований в Російській Федерації як індивідуального підприємця, що здійснює діяльність без утворення юридичної особи;
дозвіл на роботу - документ, що підтверджує право іноземного працівника на тимчасове здійснення на території Російської Федерації трудової діяльності або право іноземного громадянина, зареєстрованого в Російській Федерації як індивідуального підприємця, на здійснення підприємницької діяльності.
У визначенні «нелегального трудового мігранта» необхідно також враховувати фактор «добровільність-вимушеність».
Тому що цікавить нас категорії нелегальних трудових мігрантів можна дати наступні визначення. Нелегальні трудові мігранти - це іноземні громадяни та особи без громадянства, які перетнули кордон РФ добровільно або примусовим чином, легально або нелегально, здійснюють трудову діяльність з порушенням законодавства РФ, регулюючого питання працевлаштування іноземних громадян на території Росії.
Мігранти часто в'їжджають в країну незаконно з різних причин.
Причинами першого порядку є фактори глобалізації. Технічний прогрес полегшив поширення інформації, що призвело, наприклад, до зростання обсягів телевізійних передач і використання мобільних телефонів. Переміщатися на великі відстані також стало легше, ніж у минулому. Більш того, глобалізація підвищила рівень життя в промислово розвинених країнах, причому це супроводжувалося поглибленням нерівності, як в світовому, так і в національному масштабах. Глобалізація також внесла свій внесок у скорочення бар'єрів міжнародної торгівлі і пересування капіталів. І все це не супроводжувалося будь-якими політичними діями щодо посилення міграції.
Значну роль у розповсюдженні нелегальної трудової міграції відіграють соціально-економічні складнощі в країні виїзду: відсутність досвіду міграції; ослаблений правовий режим у сфері соціального захисту громадян, відсутність заходів щодо легалізації міграційних потоків і підписання міждержавних угод.
Третя група чинників пов'язана з соціально-економічними тенденціями в приймаючих країнах (на думку П. Тарана це основні причини треффіка): недоліки в застосуванні та реалізації трудових стандартів у країнах прийому; відсутність моніторингу робочих місць, особливо в маргінальних секторах економіки, таких як сільське господарство , домашнє обслуговування, секс-робота; висока зацікавленість інвестора у великому доході, в складі якого відрахування в соціальні фонди займають незначну частину або зовсім відсутні. За заявою Джорджа Тапіноса, «магніт суспільного благополуччя» набагато важливіше для роботодавця, ніж для працівника.
Таким чином, існує обопільна зацікавленість всіх суб'єктів міжнародного ринку праці в тому, щоб нелегальна трудова міграція продовжувала існувати: країна прийому і роботодавець отримують у великій кількості робочу силу «без претензій» на високий рівень доходу і виплати необхідних соціальних допомог, а нелегальний мігрант отримує можливість безболісного проникнення в країну його мрії в надії на більш високі доходи там.
Подібні причини виникнення і розповсюдження нелегальної трудової міграції в рівній мірі характерні і для України.
Значне переважання у трудовій міграції нелегальної складової багато в чому обумовлюється своєрідністю сформованої моделі соціально-економічної трансформації, що сприяє формуванню в російській економіці великого тіньового сектора, в якому виробляється приблизно чверть ВВП і зайнято 20-30% від загального числа працюючих (за оцінками Держкомстату, за експертними оцінками - в 1,5 - 2 рази більше). Незаконні мігранти більшою мірою зайняті в тих галузях національної економіки, в яких значна частка тіньового сегмента. Важливим чинником, сприяючим зростанню масштабів потоку нелегальних мігрантів, є сформовані недоліки у законодавчій базі та практиці, що регламентує та контролює рух даного потоку. Російська модель ринкових трансформацій на рубежі ХХ-ХХІ ст. сприяла формуванню господарського устрою, заснованого на широкому використанні праці мігрантів. За 1995-2004 рр.. чисельність ЕАН в Росії збільшилася на 2,8%, зайнятих в економіці - на 4,7%, а кількість громадян країн СНД, що працюють в Росії і складають близько 60% від усієї кількості працюючих офіційно іноземних громадян - на 65,1%
Стосовно до Ставропольському краю, який в силу свого геополітичного положення, природно-кліматичних умов та рівнем соціально-економічного розвитку, традиційно є приймаючою територією, в якості основних причин виникнення нелегальної міграції можна відзначити наступні:
1. Наявність слабко контрольованих, а на окремих ділянках відкритих і значних по довжині кордонів РФ з державами-учасниками СНД.
2. Порушення міграційного законодавства РФ іноземними громадянами та особами без громадянства:
- Незаконний перетин Державного кордону РФ;
- Зміна мети в'їзду;
- Порушення режиму перебування, в тому числі, несвоєчасний виїзд іноземних громадян, що навчалися в РФ або отримали відмову у наданні притулку на території Росії;
- Незаконне заняття трудовою діяльністю.
3. Надання окремою особою або групою осіб сприяння в незаконному перетині іноземними громадянами Державного кордону РФ, аж до організації каналів незаконної міграції.
4. Порушення посадовою особою організації, що приймає в Російській Федерації іноземного громадянина або особу без громадянства, або громадянином Російської Федерації або постійно проживають в Російській Федерації іноземним громадянином правил перебування іноземних громадян або осіб без громадянства в Російській Федерації. [31]
5. Порушення роботодавцем правил залучення і використання в Російській Федерації іноземних працівників.
6. Складність оформлення документів для легального перебування (роботи) іноземних громадян на території Росії.
7. Наявність фактів протиправної легалізація незаконних мігрантів на території краю за допомогою виготовлення та збуту підроблених міграційних карт, а також інших документів, що надають іноземним громадянам та особам без громадянства право перебування на території Російської Федерації.
8. Недосконалість міграційного законодавства, наявність різночитань і так званих «правових дірок» в нормативних актах, що регулюють процеси міграції.
Найбільш частими мотивами використання роботодавцями праці незаконних мігрантів є: прагнення роботодавців знизити витрати виробництва за рахунок більш низької заробітної плати; неконтрольована трудова діяльність пов'язана з ухилянням від оподаткування; знижені запити нелегалів до побутового, соціального і медичного забезпечення; згоду нелегалів працювати на важких і шкідливих роботах , понаднормово і, найчастіше, без дотримання правил техніки безпеки. До основних мотивів незаконної зайнятості також слід віднести брак місцевих кадрів, необхідність заповнення робочих місць, непривабливих для місцевого населення, а також складність процедури отримання дозволу на працевлаштування іноземців.
Найбільш складною справою виявляється визначення масштабів нелегального в'їзду та нелегальної зайнятості трудових мігрантів на території країни або окремо взятого регіону.
Експертні оцінки кількості нелегальних мігрантів варіюються в діапазоні 0,5-10% від загальної чисельності населення країни. Істотна різниця в оцінках свідчить про складність кількісного визначення явища, яке за своєю природою носить прихований характер. При вивченні процесів нелегальної міграції виникають істотні труднощі, оскільки нелегальні мігранти зазвичай прагнуть уникнути будь-яких форм, пов'язаних з урахуванням їх перебування, переміщенням та господарською діяльністю. При цьому дослідники сходяться в тому, що офіційна статистика припливу іноземних громадян в Росію лише в незначній мірі відображає реальну картину через величезних масштабів нелегальної міграції, яка здійснюється в прихованій, не реєстрованої формі. Найбільш вірогідною представляється оцінка загальної чисельності нелегальних мігрантів в Росії в 4-5 млн. чоловік.
Сформовані масштаби використання в країні трудящих-мігрантів обумовлені, по-перше, зацікавленістю роботодавців та місцевих органів влади в їх притоці, по-друге, хоча трудові мігранти і виконують не престижну і низькооплачувану роботу, проте роботодавці нерідко встановлюють занижений рівень ставок заробітної плати, що призводить до появи штучних, віртуальних ніш дефіциту робочих місць, які не бажають займати місцеві працівники і, у зв'язку з цим, залучається іноземна робоча сила.
При цьому виникає безліч протиріч у стосунках між працівниками та роботодавцями. Основною причиною є відсутність правових підстав для мігрантів займатися в конкретний момент часу трудовою діяльністю на території країни. Тільки 10-15% з них перебувають і працюють в Росії на законних підставах і роботодавцями оформляються всі необхідні документи. Більшість мігрантів працюють на умовах усних домовленостей без офіційного оформлення. Нелегальна зайнятість іноземних громадян здійснюється на наступних формах: трудова діяльність без оформлення необхідних дозволів та підтверджень на право трудової діяльності (крім законодавчо встановлених випадків); трудова діяльність, що здійснюється не відповідно до отриманим дозволом і підтвердженням або простроченим або підробленим дозволом; підприємницька та індивідуальна трудова діяльність без оформлення дозволів, ліцензій та належної реєстрації в державних органах (податкових, соціального забезпечення і т.д.); кримінальні види діяльності.
Нелегальна міграція не тільки сприяє зростанню тіньової економіки, а й стимулює широке поширення свавілля роботодавців, використання примусової праці іммігрантів та ігнорування роботодавцями широкого комплексу трудових прав. Середня тривалість робочого часу у них становить 10 годин при 6-7 денного робочого тижня. Багато працівників працюють по 12-14 годин без вихідних в несприятливих умовах праці небезпечних для життя і здоров'я. Закономірним наслідком такої праці є високий рівень захворюваності та виробничого травматизму. Майже всі іноземні працівники стикалися з порушенням основних прав працівників; широко поширені різні форми їх експлуатації - від примусу до роботи в несприятливих умовах і обману при розрахунках до обмеження свободи пересування і тілесних покарань. Трудящі мігранти фактично беззахисні і перед зловживанням працівників адміністративних структур і правоохоронних органів.
На регіональному рівні оцінка масштабів незаконної міграції ще більш ускладнена. Точно оцінити масштаби незаконної міграції в край неможливо з багатьох причин, головна з яких - географічне положення Ставропольського краю. Крім двох пунктів пропуску через Державний кордон РФ в аеропортах рр.. Ставрополь і Мінеральні Води, які беруть у середньому по 40420 іноземних громадян на рік (рис. 4), Ставропольський край межує, в тому числі, з Дагестаном, Краснодарським краєм, Ростовською областю, Північною Осетією. Кожен з перелічених суб'єктів Російської Федерації має на своїй території як мінімум один Пункт пропуску через Державний кордон РФ, а на території Ростовської області таких Пунктів пропуску 10 (рис. 4). Врополь і Мінеральні Води, що приймають у середньому по ... про краю. Крім двох пуктів пропуску через Державний кордон Рнят
\ S Рис. 4. Динаміка пасажиропотоку іноземних громадян та осіб без громадянства в Ставропольському краї через аеропорти м. Ставрополя та м. Мінеральні Води [32]
За даними Управління Федеральної міграційної служби по Ставропольському краю, в даний час кількість незаконних мігрантів на території краю приблизно оцінюється в 25 тис. чоловік. Спрямований в Ставропольський край міграційний потік складається, в основному, з жителів СНД, які використовують безвізовий режим перетину Державного кордону РФ. З країн далекого зарубіжжя саме відчутне вливання в нього здійснює В'єтнам і Китай. За даними УФМС по Ставропольському краю серед нелегалів явна більшість становлять чоловіки, частка яких близько 70%, середній вік нелегалів - 34 роки.
Про структуру нелегальної трудової міграції на Ставропіллі свідчать дані про кількість видворених з території краю іноземців, які займалися нелегальною трудовою діяльністю.
Аналіз даних про видворених іноземних громадян та осіб без громадянства з території Ставропольського краю показує, що найбільш численною категорією нелегальних мігрантів у Ставропольському краї є громадяни країн колишнього СРСР (91,3%) (рис. 5), а саме: Узбекистану, Вірменії, Грузії , Азербайджану.

Рис. 5. Відомості про іноземних громадян та осіб без громадянства, виселених з території Ставропольського краю, по країнах результату за 2004-2006 рр.. [33]
З країн далекого зарубіжжя своєю численністю виділяються нелегальні мігранти, що прибули з Китаю, В'єтнаму (таб. 17).
Таблиця 17.
Іноземні громадяни, видворення за межі РФ з території Ставропольського краю в 2004-2006 рр.. за країнами походження, людина [34]
Країни
походження
2004
2005р.
2006
всього
%
Республіки колишнього СРСР:
52
38
403
493
91,3
України
-
5
3
8
1,5
Узбекистан
18
9
95
122
22,6
Таджикистан
34
1
12
47
8,7
Вірменія
-
5
72
77
14,3
Азербайджан
-
4
60
64
11,8
Киргизстан
-
1
6
7
1,3
Туркменістан
-
1
4
5
0,9
Молдова
-
1
3
4
0,7
Казахстан
3
3
0,5
Грузія
-
11
145
156
29
Країни далекого зарубіжжя:
-
20
27
47
8,7
Китай
-
6
6
12
2,2
В'єтнам
-
11
8
19
3,5
Болгарія
2
2
0,4
Афганістан
4
4
0,7
Ангола
1
1
0,2
Особи без громадянства
-
3
6
9
1,7
Разом:
52
58
430
540
100
Аналіз половозрастного складу видворених іноземних громадян та осіб без громадянства показує явна перевага чоловіків, частка яких становить (77т близько сьомого становить близько 70оС до%) від загального числа видворених. Серед нелегальних мігрантів трохи більше (72%) чоловіків і (73%) жінок знаходяться у віці від 18 до 49 років (табл. 18).
Таблиця 18.
Статево-віковою склад видворених іноземних громадян з території Ставропольського краю в період 2004-2006 рр.., Чоловік [35]
Звітний період
Вікова група
18-29
30-39
40-49
50-55
56-59
60 і старше
Разом:
%
2004 в тому числі:
20
13
13
6
-
-
52
9,6
чоловіки
20
13
13
6
-
-
52
9,6
жінки
-
-
-
-
-
-
-
-
2005 в тому числі:
12
18
18
5
3
2
58
10,7
чоловіки
8
15
10
5
1
1
40
7,4
жінки
4
3
8
-
2
1
18
3,3
На квітень 2006
в тому числі:
134
116
96
44
27
13
430
79,6
чоловіки
107
92
72
32
15
8
326
60,4
жінки
27
24
24
12
12
5
104
19,2
Разом:
166
147
127
55
30
15
540
100
За територіальним розподілом кількості видворених іноземних громадян та осіб без громадянства можна зробити висновок, що найбільша кількість нелегальних мігрантів перебувають у регіоні Кавказьких Мінеральних Вод (44,6%). Це обумовлено, перш за все, наявністю великої кількості ринків на території регіону. На друге місце по зосередженню нелегалів вийшов крайовий центр (33,2%). Кілька меншими масштабами видворених характеризується р. Невинномиськ, Шпаковський, Кочубеївський, Геогіевскій, Туркменський райони (таблиця 19).
Таблиця 19.
Кількість видворених іноземних громадян по районах Ставропольського краю за 2004-2006 рр.., Чоловік [36]
Райони
Звітний період
2004
2005
2006
всього
%
Ставрополь
52
37
90
179
33,2
Нєфтєкумський р-н
-
1
1
2
0,4
Невинномиськ
-
2
25
27
5
Андроповських район
-
3
3
6
1,1
Шпаковський район
-
3
18
21
3,8
Туркменський район
-
2
5
7
1,3
Апанасннковскій
-
-
2
2
0,4
Новоолександрівський р-н
-
1
6
7
1,3
Благодарненський
-
-
2
2
0,4
Красногвардійський район
-
-
11
11
2
Георгіївський
-
-
7
7
1,3
Арзгірський район
-
-
2
2
0,4
Будьонівський
-
-
3
3
0,6
Грачевський
-
-
4
4
0,7
Ізобільненський
-
-
5
5
0,9
Кіровський
-
-
3
3
0,6
Петровський
-
-
1
1
0,2
Радянський
-
-
1
1
0.2
Левокумський
-
-
2
2
0,4
Кочубеївський район
-
-
7
7
1,3
КМВ
-
9
232
241
44,6
Разом:
52
58
430
540
100
Практично всі нелегальні мігранти займаються трудовою діяльністю. Причому, у незаконних мігрантів, вихідців з певних країн, існує досить чітке розмежування по окремих галузях зайнятості. Так, нелегальні мігранти з Вірменії, Азербайджану та Грузії працюють в основному в торгівлі і сфері обслуговування, китайці та в'єтнамці працюють реалізаторами на ринках, або в підпільних майстернях з виробництва промислових товарів (текстиль, взуття тощо), громадяни України, Молдови та держав Середньої Азії працюють в будівництві.
Таким чином, аналізуючи дані по легальній і нелегальній трудовій міграції в Ставропольський край, можна зробити наступні висновки. По-перше, кількість нелегальних мігрантів значно перевершує кількість легальних мігрантів. По-друге, для нелегальних трудових мігрантів характерна та ж сама галузева і професійна специфіка зайнятості, що і для легальних трудових мігрантів. По-третє, в умовах зростаючого попиту на дешеву робочу силу можна прогнозувати збільшення чисельності нелегальних трудових мігрантів. При цьому, залишає бажати кращого система обліку та управління трудовою імміграцією, як на національному, так і на регіональному рівні.

РОЗДІЛ 3. СИСТЕМА УПРАВЛІННЯ міжнародної трудової міграції в Ставропольському краї: ПІДХОДИ І НАПРЯМКИ ВДОСКОНАЛЕННЯ
3.1. Система залучення та використання іноземної робочої сили в Росії
Як було зазначено раніше, відбуваються в світі процеси міграції робочої сили стають все більш актуальними для Росії. Інтеграція Російської Федерації в світове економічне співтовариство, складовою частиною якого є і міжнародний ринок праці, передбачає активне залучення їх у ці процеси. У зв'язку з цим особливої ​​актуальності набувають проблеми, пов'язані з регулюванням процесів залучення і використання іноземної робочої сили.
Особливе значення у даному випадку відіграє інституційно-правова структура регулювання міжнародної трудової міграції. Перший компонент даної структури є діяльність органів та установ, відповідальних за управління процесами міграції на національному та регіональному рівнях. Другий елемент являє собою звід нормативно-правових вимог і правил, якими керуються органи управління зовнішньої трудової міграцією.
З 1993 р. і по теперішній час залучення і використання іноземної робочої сили на території Російської Федерації носить дозвільний характер на підставі Указу Президента РФ від 16 грудня 1993 р. № 2146 «Про залучення і використання в Російській Федерації іноземної робочої сили» (далі - Указ ). Протягом наступних років Росія підписала з рядом країн міжнародні угоди в галузі обміну трудовими мігрантами, і деякі з них були ратифіковані. Були укладені двосторонні угоди з Республікою Білорусь, Україна, Молдовою, Вірменією, Фінляндією, КНР, Німеччиною, Польщею, Швейцарією, Словенією та іншими країнами.
Якщо розглядати процес залучення і використання іноземної робочої сили на території Росії з точки зору нормативних документів, його регламентують, то можна виділити три основних часових періоду.
Перший період, природно, пов'язаний з дією Указу. Згідно з Указом, роботодавець, який має трудові відносини з іноземними громадянами, що тимчасово перебувають на території РФ, зобов'язаний був оформляти дозвіл на залучення іноземної робочої сили (далі - дозвіл). Іноземний громадянин, який в'їхав в Російську Федерацію з метою здійснення професійної діяльності, міг працювати за наймом на території Росії тільки при наявності підтвердження на право трудової діяльності (далі - підтвердження). За видачу дозволу з роботодавців стягувалася плата в розмірі одного мінімального розміру оплати праці за кожного залученого працівника. Протягом усього терміну дії Указу ця плата становила 100 рублів за 1 чол. Підтвердження, що оформляється в рамках отриманого дозволу, видавалося безкоштовно.
На початку 2000 р. дозволу у разі залучення іноземних робітників з країн далекого зарубіжжя оформлялися ФМС Росії, а для робітників з країн-учасниць СНД - територіальними органами ФМС Росії. Підтвердження у всіх випадках видавалися територіальними органами ФМС Росії.
Порядок видачі дозволів і підтверджень був визначений Положенням про залучення та використання в Російській Федерації іноземної робочої сили (далі - Положення), затвердженого вищезгаданим Указом.
Згідно з Положенням, в якості роботодавців могли виступати російські юридичні особи, підприємства з іноземними інвестиціями, що діють на території Російської Федерації, а також окремі російські та іноземні фізичні особи та особи без громадянства, які проживають на території Російської Федерації і використовують працю найманих працівників у особистому господарстві.
На підставі вимог Положення співробітниками Міграційної служби Ставропольського краю була розроблена пам'ятка для роботодавців, згідно з якою для отримання дозволу необхідно було надати наступні документи:
- Заява про видачу дозволу із зазначенням у ньому чисельності, країни громадянства, професійного складу залучених іноземних працівників, термінів їх перебування і конкретного географічного місця роботи іноземців на території Ставропольського краю;
- Пропозиція (висновок) Уряду Ставропольського краю;
- Укладення районних центрів Держсанепіднагляду;
- Проект трудового договору (контракту), що підтверджує попередню домовленість з іноземними громадянами про намір і про умови залучення іноземних працівників;
- При реалізації іноземним роботодавцем контракту на території Ставропольського краю надавалася копія контракту на виконання робіт;
- Копії свідоцтва про реєстрацію та статуту (установчих документів) для юридичної особи;
- Копію документа, що посвідчує особу, для фізичної особи;
- Платіжне доручення (квитанцію).
У ній також перераховувалися вимоги, які пред'являються до роботодавців, які використовують працю іноземців, рекомендації з оформлення запрошень для іноземних громадян з візовим режимом перетину кордону, та багато іншої корисної інформації. У перелік документів, що надаються роботодавцем, було включено висновок районних центрів Держсанепіднагляду про відповідність наданого іноземним робітникам житла санітарним нормам, встановленим законодавством РФ.
Дозвіл видавався на термін до одного року. У разі необхідності, воно могло бути продовжено на такий же термін. Для продовження дозволу роботодавцем надавався новий пакет документів.
На підставі отриманого роботодавцем дозволу і за поданою ним клопотанням встановленої форми територіальний орган ФМС Росії видавав підтвердження персонально на кожного залученого іноземного громадянина з зазначенням професії, місця роботи, у межах встановленої дозволом тривалості роботи та чисельності працюючих. Для виключення фактів передачі підтвердження іншій особі на нього наклеювалася малюнок іноземного працівника.
На підставі отриманих документів іноземному робітнику з візовим порядком в'їзду оформлялося запрошення для отримання робочої візи з правом роботи за наймом на території РФ.
У разі залучення іноземних громадян з числа висококваліфікованих фахівців для роботи на підприємствах з іноземними інвестиціями, що діють на території Російської Федерації, в якості керівників підприємств, їх заступників, керівників підрозділів (в тому числі відокремлених) цих підприємств, підтвердження видавалося без оформлення дозволу. За видачу підтвердження без оформлення дозволу стягувалася плата, встановлена ​​ФМС Росії. Слід зазначити, що вона неодноразово змінювалася, і її сума коливалася від кількох сотень до тисяч рублів.
У ст. 18 Положення перераховані категорії іноземних громадян і осіб без громадянства, до яких не застосовувався дозвільний порядок працевлаштування, а саме: офіційно визнаним біженцями; постійно проживають на території Російської Федерації; отримав притулок на території Російської Федерації; подали клопотання про надання статусу біженця і яка одержала дозвіл на тимчасове проживання.
Зазначений порядок також не застосовувався до іноземних громадян:
- Діячам науки і культури, які працюють на території Російської Федерації в установах, створених відповідно до міждержавних угод;
- Працівникам дипломатичних і консульських установ, а також організацій, що користуються дипломатичним статусом, що знаходяться на території Російської Федерації;
- Релігійним діячам, які здійснюють професійну діяльність на території Російської Федерації в офіційно зареєстрованих релігійних організаціях та громадах;
- Членам екіпажів російських морських і річкових суден;
- Студентам, які проходять виробничу практику під час канікул в рамках програм російських освітніх установ вищої професійної освіти;
- Кореспондентам і журналістам, акредитованим в Російській Федерації;
- Лекторам та інструкторів, запрошуваним для читання курсу лекцій і іншої роботи в російських академіях та освітніх установах вищої професійної освіти;
- Особам, для яких визначено інший порядок працевлаштування міждержавними і міжурядовими угодами Російської Федерації з зарубіжними країнами.
Пізніше Указом Президента РФ від 29 квітня 1994 р. № 847 «Про додаткові заходи щодо впорядкування залучення і використання в Російській Федерації іноземної робочої сили» від отримання яких-небудь документів звільнялися іноземні громадяни, які є працівниками іноземних юридичних осіб та відряджені до Російської Федерації для проведення монтажу (шефмонтажу) обладнання, що поставляється цими іноземними компаніями. Крім того, зазначений нормативний документ розповсюдив введений дозвільний порядок працевлаштування іноземних громадян на іноземні юридичні особи, що реалізують на території Російської Федерації укладені ними контракти.
Таким чином, Положення було не тільки інструкцією з оформлення документів, але вона стала й першим зведенням правил залучення і використання іноземної робочої сили на території Російської Федерації.
Аналізуючи ситуацію, що в 90-і роки систему залучення іноземної робочої сили, необхідно відзначити, що діючий на той час Указ був першим документом, що регулює питання залучення іноземних робітників на пострадянському просторі. І як багато нормативні документи не був позбавлений недоліків. Найбільший полягав у тому, що Указ не охоплював усі категорії трудящих мігрантів. У ньому чітко було прописано про працюючих за наймом іноземців, тобто за трудовими договорами, і нічого не було сказано про робітників, які надають послуги за договорами цивільно-правового характеру (ремонт квартир, репетиторство), або працюють в якості індивідуальних підприємців. Кількість легально працюючих іноземців на території Росії було незмірно мало в порівнянні з іноземцями, які працюють без підтверджень і поза рамками трудового найму. Але весь парадокс полягав у тому, що вони не могли отримати підтвердження, навіть якщо б дуже цього хотіли, оскільки ці категорії не були обумовлені законодавчо. І чим більше ставало іноземців, що працюють поза рамками трудового найму, тим гостріше ставала проблема регулювання процесу залучення і використання іноземної робочої сили саме в цьому контексті.
В даний час законодавчим документом, який регламентує питання залучення і використання іноземної робочої сили на території Росії, є Федеральний закон Російської Федерації від 25 липня 2002 р. № 115-ФЗ «Про правове становище іноземних громадян у Російській Федерації» (далі - Закон). Закон вступив в юридичну силу з 1 листопада 2002
З цього моменту розпочався другий період процесу залучення і використання іноземної робочої сили на території Росії.
Закон зберіг дозвільний порядок працевлаштування іноземців на території РФ і при цьому охопив всі категорії іноземних громадян, які здійснюють тимчасову трудову діяльність у РФ.
З метою реалізації положень Закону були введені такі поняття як: іноземний громадянин, особа без громадянства, запрошення на в'їзд в Російську Федерацію, трудова діяльність іноземного громадянина, іноземний працівник, іноземний громадянин, зареєстрований як індивідуальний підприємець, дозвіл на роботу, роботодавець і замовник робіт (послуг).
У світлі прийнятих нормативних документів система залучення іноземної робочої сили на території Росії в цей період виглядала наступним чином.
Відповідно до Закону, роботодавець, замовник робіт (послуг) має право залучати і використовувати іноземних працівників на території Росії тільки при наявності дозволу на залучення і використання іноземних працівників. Іноземний громадянин має право здійснювати трудову діяльність тільки при наявності дозволу на роботу.
Як і в попередньому Указі, Закон визначив іноземних громадян, на яких не поширюється дозвільний порядок працевлаштування. Так від отримання дозволу на роботу звільняються іноземці: 1) постійно проживають в Російській Федерації; 2) тимчасово проживають в Російській Федерації; 3) є співробітниками дипломатичних представництв, працівниками консульських установ іноземних держав у Російській Федерації, співробітниками міжнародних організацій, а також приватні домашні працівники зазначених осіб; 4) є працівниками іноземних юридичних осіб (виробників або постачальників), що виконують монтажні (шеф - монтажні) роботи, сервісне та гарантійне обслуговування, а також післягарантійний ремонт поставленого в Російську Федерацію технічного обладнання; 5) є журналістами, акредитованими в Російській Федерації ; 6) навчаються в Російській Федерації в освітніх установах професійної освіти і виконують роботи (надають послуги) протягом канікул; 7) навчаються в Російській Федерації в освітніх установах професійної освіти і що працюють у вільний від навчання час як навчально-допоміжного персоналу в тих освітніх установах, в яких вони навчаються; 8) запрошені до Російської Федерації у якості викладачів для проведення занять в освітніх установах, за винятком осіб, що в'їжджають в Російську Федерацію для заняття викладацькою діяльністю в установах професійної релігійної освіти (духовних освітніх установах). [37]
Для іноземних працівників з числа тимчасово проживають в Російській Федерації було введено територіальне обмеження на право заняття трудовою діяльністю. Так, тимчасово проживає в Російській Федерації іноземний громадянин не має права здійснювати трудову діяльність поза того суб'єкта Російської Федерації, на території якого йому дозволено тимчасове проживання.
Крім того, Законом були введені обмеження щодо заміщення іноземними громадянами деяких посад, насамперед, пов'язаних з державною службою і забезпеченням безпеки країни.
Перелік таких об'єктів і організацій затверджений Постановою Уряду Російської Федерації від 11 жовтня 2002 р. № 755 «Про затвердження переліку об'єктів та організацій, в яких іноземні громадяни не мають права бути прийнятими на роботу».
Пізніше, у відповідності Федеральним законом Російської Федерації від 11 листопада 2003 р. № 141-ФЗ «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів Російської Федерації», у ст.ст. 14 і 15 Закону були внесені зміни, що дозволяють іноземним громадянам заміщати посади на державній службі і працювати в якості цивільного персоналу в Збройних Силах Російської Федерації, інших військах, військових формуваннях і органах відповідно до федеральними законами та іншими нормативними актами РФ.
Як і раніше, у разі, коли роботодавець, зареєстрований в одному з суб'єктів Російської Федерації, залучає іноземну робочу силу для роботи на території іншого суб'єкта РФ, оформлення необхідних документів на отримання дозволу на залучення і використання іноземних працівників здійснюється за місцем передбачуваної роботи іноземців. Крім того, з'явилася можливість отримання дозволів на залучення і використання іноземних працівників, що діють відразу в декількох суб'єктах РФ.
З моменту вступу Закону в юридичну силу, тобто з 1 листопада 2002 р., видача дозволів на залучення і використання іноземних працівників, в тому числі з держав СНД, здійснювалася Федеральної міграційної службою МВС РФ.
Дозволи на роботу іноземним громадянам та особам без громадянства оформлюються територіальними органами ФМС РФ.
У відповідність з п.3 ст.18 Закону видача роботодавцям, замовникам робіт (послуг) дозволів на залучення і використання іноземних працівників здійснюється за наявності висновку відповідного територіального органу федерального органу виконавчої влади, що відає питаннями зайнятості населення, (раніше Департамент федеральної державної служби зайнятості населення по суб'єктах РФ, нині Управління федеральної державної служби зайнятості населення по суб'єктах РФ), на території якого передбачається залучення і використання іноземної робочої сили.
У зв'язку з цим Мінпраці Росії був розроблений і підписаний наказ від 15 липня 2003 р. № 175 «Про організацію роботи з підготовки та видачі територіальними органами Мінпраці України з питань зайнятості населення висновків про доцільність залучення і використання іноземних працівників». Згідно з ним отримання роботодавцем або замовником робіт (послуг) висновку про доцільність залучення іноземних працівників відбувається наступним чином.
Роботодавець, замовник робіт (послуг) звертається до відповідного центру зайнятості населення за місцем передбачуваного залучення і використання іноземної робочої сили.
Центр зайнятості населення в 7-ми денний термін розглядає звернення роботодавця, замовника робіт (послуг) і з урахуванням можливості задоволення потреби роботодавця у робочій силі за рахунок національних трудових ресурсів готує відповідну пропозицію, яке в 3 - денний термін доводиться до Департаменту з одночасним інформуванням роботодавця .
Департамент у 7 - денний термін розглядає звернення роботодавця, замовника робіт (послуг), пропозицію центру зайнятості населення і з урахуванням ситуації на регіональному ринку праці готує висновок (згода) про доцільність залучення і використання іноземної робочої сили або мотивоване рішення про відмову у видачі такого висновку .
Про результати розгляду Департамент у 3-денний термін письмово повідомляє працедавця, замовника робіт (послуг) або ж в той же термін видає йому на руки відповідний документ.
Для отримання дозволу на залучення і використання іноземних працівників роботодавець або замовник робіт (послуг) подає такі документи:
1. Заява про видачу дозволу на залучення і використання іноземних працівників із зазначенням у ньому чисельності, країни громадянства, професійного складу залучених іноземних працівників, термінів їх перебування і конкретного географічного місця роботи іноземців на території суб'єкта РФ;
2. Оригінал висновку Управління, на територію якого залучаються іноземні робітники, з обгрунтуванням доцільності залучення та використання роботодавцем іноземної робочої сили;
3. Нотаріально завірені копії
3.1 для юридичної особи: установчих документів, свідоцтва про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб; свідоцтва про постановку на податковий облік за місцем реєстрації;
3.2 для індивідуальних підприємців: свідоцтва про внесення запису до Єдиного державного реєстру індивідуальних підприємців; основного документа, що засвідчує особу і місце реєстрації індивідуального підприємця (у випадку, якщо індивідуальний підприємець є громадянином РФ); документа, встановленого федеральним законом або визнаного відповідно до міжнародного договору Російської Федерації як документа, що засвідчує особу і місце реєстрації іноземного громадянина, зареєстрованого як індивідуального підприємця (у випадку, якщо індивідуальний підприємець є іноземним громадянином); свідоцтво про постановку на податковий облік за місцем реєстрації;
4. Проект трудового або цивільно-правового договору, що підтверджує попередню домовленість з іноземними громадянами або закордонними партнерами про намір і про умови залучення іноземних працівників;
5. Оригінал платіжного документа про сплату державного мита за видачу дозволу роботодавця або замовнику робіт (послуг). Тут варто відзначити, що положення Закону значно підвищили розмір державного мита за оформлення документів. Так, за видачу дозволу на залучення і використання іноземних працівників з роботодавців або замовників робіт (послуг) стягується 3000 рублів за кожного залученого працівника. Розмір державного мита за видачу дозволу на роботу іноземному громадянинові або особі без громадянства, у тому числі, зареєстрованому як індивідуального підприємця, становить 1000 рублів.
Вищевказаний перелік документів наведений у Листі ФМС Росії від 6 квітня 2005 р. № МС-2/9-3866 «Про вимоги, що пред'являються до підготовки та оформлення документів для отримання дозволу на залучення іноземної робочої сили».
Порядок видачі іноземним громадянам та особам без громадянства дозволу на роботу визначено Положенням про видачу іноземним громадянам і особам без громадянства дозволу на роботу, затвердженим Постановою Уряду РФ від 30 грудня 2002 р. № 941 (далі - Положення про видачу дозволу на роботу). Необхідно зазначити, що відповідно до даним нормативним документом, дозвіл на роботу видається іноземному громадянину, який досяг 18-річного віку. Раніше вікові обмеження були обумовлені трудовим законодавством РФ.
На підставі вимог Закону та Положення про видачу дозволу на роботу співробітниками Управління у справах міграції ГУВС Ставропольського краю був розроблений перелік документів для отримання дозволу на роботу. Згідно з ним роботодавець або замовник робіт (послуг) представляє наступний пакет документів: заяву про видачу дозволу на роботу встановленого зразка; копія документа, що засвідчує особу іноземного громадянина або особи без громадянства; трудовий договір з іноземним працівником; медична довідка про відсутність у іноземного працівника інфекційних захворювань , які становлять небезпеку для оточуючих і є підставою для відмови у видачі дозволу на роботу (або гарантійний лист про надання такої довідки після прибуття іноземного громадянина до місця роботи); оригінал платіжного доручення; кольорова фотографія іноземного громадянина розміром 30х40 мм; гарантійний лист про внесення на депозит грошових коштів, необхідних для забезпечення виїзду іноземного працівника за межі РФ після закінчення термінів роботи, а також у разі його видворення.
Це ще одне нововведення чинного законодавства. Відповідно до п. 5 ст. 18 [38] Закону дозвіл на роботу видається роботодавцю або замовнику робіт (послуг) для кожного іноземного працівника за умови внесення роботодавцем або замовником робіт (послуг) у встановленому порядку коштів, необхідних для забезпечення виїзду кожного іноземного працівника відповідним видом транспорту з Російської Федерації.
Після виїзду іноземного працівника з Російської Федерації зазначені вище кошти повертаються роботодавцю або замовнику робіт (послуг) після закінчення терміну договору, а іноземному громадянину, зареєстрованому як індивідуального підприємця, - за пред'явленням проїзних документів, що підтверджують оплату виїзду іноземного працівника з Російської Федерації. [39 ]
Для отримання дозволу на роботу іноземному громадянину, зареєстрованому як індивідуального підприємця, необхідно представити той же пакет документів, що і роботодавцям або замовникам робіт (послуг), за винятком трудового договору. Замість нього іноземний громадянин подає копію документа, що підтверджує його реєстрацію в Російській Федерації як індивідуального підприємця.
Термін розгляду заяви про видачу дозволу на роботу може становити до 30 робочих днів з дня подачі заяви з усіма необхідними і належним чином оформленими документами. Після перевірки відомостей, що містяться в заяві та поданих документах, та за результатами їх розгляду приймається рішення про видачу або про відмову у видачі іноземному громадянину дозволу на роботу. За кожною заявою приймається окреме рішення. [40]
Підставою для відмови у видачі іноземному громадянину дозволу на роботу є встановлення обставин, які тягнуть за собою загрозу національної та громадської безпеки країни в різних її проявах, або встановлений факт, що іноземний громадянин виїхав з Російської Федерації
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Менеджмент і трудові відносини | Дисертація | 979.8кб. | скачати

Схожі роботи:
Причини і наслідки зовнішньої трудової міграції
Роль внутрішніх факторів у формуванні зовнішньої політики Турецької республіки після Другої світової
Економічна безпека Ставропольського краю
Демографічна ситуація на прикладі Ставропольського краю
Географія зовнішньоекономічної діяльності Ставропольського краю
Розвиток місцевого ринку праці на прикладі Краснодарського краю
Розвиток місцевого ринку праці на прикладі Краснодарського краю 2
Міграційні портрети сільських районів Ставропольського краю 2
Міграційні портрети сільських районів Ставропольського краю
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru