Розробка технологічної карти по вирощуванню і збиранню гороху тракт

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст
Вступ
1. Ботанічні та біологічні характеристики гороху
1.1 Ботанічна характеристика
1.2 Характерні морфологічні ознаки посівного та польового гороху
1.3 Різновиди гороху
1.4 Технологічна карта по вирощуванню гороху і його економічне обґрунтування
2. Технічне обслуговування трактора Т-150К
2.1 Загальні відомості про систему технічного обслуговування
2.2 Технологічний процес технічного обслуговування
Висновки
Література

Вступ
Горох (Pisum) – однолітня, самопильна трав'яниста рослина сімейства Бобові, зернова бобова культура.
Батьківщиною гороху вважають Південно-Західну Азію, де він вирощувався ще в кам'яному віці, в Україні горох відомий з незапам'ятних часів.
Горох саме багате джерело білка – серед овочевих культур. Білки гороху подібні з білками м'яса, тому що містять ряд незамінних амінокислот (цистин, лізин, триптофан, метіонін). Також у горосі багато аскорбінової кислоти (до 59 мг%), маються різні цукри (більш 7%), крохмаль (1–3%), вітаміни З, РР, групи В, каротин, клітковина. Живильна цінність гороху в 1,5- 2 рази вище, ніж картоплі й інших овочів, крім того горох багатий солями калію, кальцію, фосфору і заліза.
Рослина гороху одна із самих холодостійких овочевих культур, особливо це виявлено в сортів з округлими, гладкими насіннями. Сходи гладкозернистих сортів витримують заморозки до -6°С. По цьому горох можна висівати ранньої навесні. Оптимальна температура для проростання насіння і наступного росту рослини 16–25°С.
Горох є однією з кращих кулісних культур. До моменту посіву чи посадки теплолюбних культур він встигає сформувати високі стебла, надійно захищаючі їх від вітру. [1 ст. 7–8]
Будучи рослиною помірних широт, горох позитивно відзивається на довгий день. Вегетаційний період гороху в північних районах коротше, ніж на Півдні, а при короткому 10 годинному дні деякі сорти навіть не зацвітають. Він погано переносить затінення і добре росте на освітлених ділянках.
Горох вимогливий до ґрунтової вологи, особливо при проростанні насіння і в перший період вегитації. Мириться з надлишковою вологістю, але не переносить високого стояння ґрунтових вод. Завдяки могутній кореневій системі – горох стійкий до короткочасних посух. Кращі ґрунти для гороху – легкі суглинки і субпіщаники з нейтральною реакцією. На малородючих ґрунтах ефективне внесення як органічних (перегній, компост), так і мінеральних добрив (особливо чуйний на фосфорно-калійні).
Догляд за рослинами складається в розпушуванні ґрунту, у забезпеченні рослин вологою, знищенні бур'янів, своєчасній установці опор. Низькорослі сорти в опорі не бідують. Якщо посіви гороху будуть виконувати функцію захисних куліс, то споруджують шпалери.
Врожай забирають багаторазово, по мірі формування бобів. Знімаються боби добре заповнені горошком, які не почали втрачати яскраво-зеленого збарвлення. В міру дозрівання гороху кількість цукрів зменшується, а білка і крохмалю збільшується. [11 ст. 75–80]
У їжу горох використовується у виді недоспілого насіння (зеленого горошку), споживають у свіжому, консервованому, сухому і замороженому виді. Готують з нього супи, гарніри до різних м'ясних блюд, пюре, салати, а також він служить для прикраси різних блюд.
Тема «Розробити технологічну карту по вирощуванню і збиранню гороху площею 150 га з організацією ТО трактора Т-150К, який випрацював 1700 кг палива»
Мета: побудувати технологічну карту по вирощуванню, збиранню гороху і розробити організацію ТО для трактора Т-150К.
Об’єкт дослідження: технологічна карта по вирощуванню, збиранню гороху, а також ТО для трактора Т-150К.
Предмет дослідження: роль гороху в сільському господарстві.
Завдання:
§     проаналізувати літературу, що стосується даного питання;
§     визначити сутність технологічної карти по вирощуванню гороху та ТО для трактора Т-150К ;
§     з’ясувати причини розроблення технологічної карти та проведення ТО;
§     визначити умови для ефективної організації роботи по вирощуванню гороху та проведення ТО;
§     проаналізувати порядок створення технологічної карти та ТО для трактора Т-150К;
Гіпотеза: В процесі дослідження ми хочемо розробити технологічну карту по вирощування гороху з мінімальними затратами палива, коштів, труда, а також організацію ТО для трактора Т-150К для його надійної роботи.
Методи: 1. Аналіз.
2. Опитування.
3. Бесіда.

1. Ботанічні та біологічні характеристики гороху
1.1 Ботанічна характеристика
Рід гороху – Pisum L. (підродини лядвенцевих – Lotoideae) – поділяється на шість видів:
горох культурний (посівний) – P. sativum L.;
горох високий – Р – elatius Steven.;
горох низькорослий – P. himile Boiss et Мої.;
горох абіссінський – P. abyssinicum Braun.;
горох червоно-жовтий – P. fulvum Sibth. et Sm.;
горох багаторічний (красивий) – P. formosum Boiss.
Найпоширеншіим є посівний горох, який визнається деякими ботаніками як збірний вид культурного гороху (Pisum sativum L.). Його поділяють на чотири підвиди:
культурний посівний – sativum Gov.;
польовий – arvense L.;
закавказький – transcaucasicum Gov.;
азіатський – asiaticum Gov.
Академік П.М. Жуковський вважає, що посівний і польовий горох – це самостійні види. Переважна більшість сортів, які вирощують в Україні, належать до виду культурного, або посівного гороху, менша частина – до польового, який ще має назву пелюшка.
1.2 Характерні морфологічні ознаки посівного та польового гороху
Горох посівний
Насіння округле, з гладенькою поверхнею або кутасте із зморшками на поверхні (так зване мозкове), жовте, оранжеве, зелене, без малюнка, переважно із світлим насінним рубчиком (рідше з чорним). Сходи і листки зелені. Квітки білі (зрідка голубі).
Горох польовий
 Насіння округло-кутасте з гладенькою або хвилястою поверхнею; сіре, буре, коричневе, темно-червоне, фіолетово-червоне, часто з малюнком, з бурим або чорним насінним рубчиком. Сходи і листки зелені, але в основі прилистків та в місцях прикріплення листочків і вусиків є червонуваті антоціанові плями. На стеблах сходів і дорослої рослини з більш освітленого південного боку теж помітне червонувате забарвлення. Квітки рожеві, фіолетово-червоні, пурпурові (рідше білуваті).
Ботаніки вважають, що віднесення гороху посівного і польового до різних видів більш аргументовано з ботанічної точки зору. Тепер серед кормових сортів гороху на зерно (їх можна використовувати як харчові) є такі, в яких зерно має світле забарвлення, а рубчик – темне.
Коренева система у гороху добре розвинена. Головний стрижневий корінь проникає у ґрунт на глибину до 1,5 м, а розгалужені бічні корені – до 1 м у боки.
Стебло трав'янисте, в основі здатне до гілкування, різної висоти: у карликових сортів – до 50 см, напівкарликових – 80, середньорослих – 130 та у високорослих – до 150–200 см і більше. Карликові сорти стійкі проти вилягання; високорослі – утворюючи сланкі стебла, вилягають. У поперечному розрізі стебло округле або невиразно чотиригранне, порожнисте, різної товщини, з багатьма міжвузлями. Стебла у гороху бувають простими (звичайними) і фасційованими (штамбовими). Прості стебла мають видовжені міжвузля, до верхівки тоншають; фасційовані – складаються з коротких міжвузлів, у верхній частині розширено-сплющених (фас-ційованих). [8 ст. 150–225]
Листки у посівного і польового гороху парнопірчасті, здебільшого з 2–3 парами листочків і закінчуються розгалуженими вусиками, якими рослини можуть чіплятися одна за одну або в сумішках закріплюватися на інших високоросліших рослинах. Листочки яйцеподібні, оберненояйцеподібні, довгасті, округлі, ромбічні, різної величини. Прилистки великі, більші, ніж листочки, напівсерцеподібної форми, зубчастою основою охоплюють стебло. Стебло, листки і прилистки покриті восковим нальотом.
У природі трапляються форми гороху з непарнопірчастими та багаторазово парнопірчастими листками, а також з листками у вигляді розгалужених вусиків (горох вусатий).
Квітки у посівного гороху величиною від 15 до 36 мм, переважно білого кольору, зрідка – голубого. У сортів з простим стеблом квітки розміщуються по 1–2 на квітконіжках вздовж стебла; з фасційованим (штамбовим) стеблом квітконіжки з 2–5 квітками розміщуються у верхній частині стебла, утворюючи суцвіття – несправжній зонтик. У польового гороху квітки різного кольору, частіше фіолетово-червоного.
Плід – біб. За будовою стулок бобів посівний і польовий горох поділяються на лущильні й цукрові сорти. У стулках лущильних сортів гороху, які вирощують в основному для одержання стиглого зерна, внутрішні боки стулок вистелені пергаментним шаром клітин, який надає міцності й жорсткості плодам. У цукрових сортів, насіння яких використовується для консервування або безпосереднього вживання в їжу в недостиглому стані, пергаментний шар клітин відсутній. Такі плоди є досить ніжними і часто використовуються у їжу «на лопатку» – цілими.
За формою боби у лущильних сортів бувають прямими, зігнутими і шаблеподібними, з тупою або загостреною верхівкою, у цукрових – мечоподібними з гладенькою поверхнею стулок та чоткоподібними, в яких добре помітні на стулках перетяжки між насінними гніздами.
Розмір бобів у гороху визначається їхньою довжиною і шириною. За довжиною вони поділяються на невеликі (3 – 4,5 см), середні (4,6–6 см), великі (6,1–10 см) та дуже великі (більше 10 см); за шириною – на вузькі (0,3–0,4 см), середні (0,5–0,8 см) й широкі (0,8–1,2 см).
У сортів гороху зернового напряму в кожному бобі міститься у середньому 5–6 насінин з відхиленнями від 3–4 до 12 насінин. За формою насіння округле, кутасте, округло-кутасте, квадратне. Поверхня його гладенька або зморшкувата.
Забарвлення насіння у посівного гороху, насінна оболонка якого прозора, визначається кольором сім'ядолей і може бути біло-рожевим, жовтим, оранжевим, сизо – або оливково-зеленим, з світлим, рідше темним рубчиком. У польового гороху насіння сіре, буре, коричневе або чорне, що залежить від забарвлення насінної оболонки, часто з крапчастим, мармуровим або плямистим малюнком, з темним насінним рубчиком.
1.3 Різновидності гороху
Поширений у виробництві посівний горох поділяється на різновидності за такими основними ознаками: висотою та формою стебла; забарвленням сім'ядолей, насіння і насінного рубчика; розміром насіння і будовою бобу.
За цими ознаками горох поділяють на карликовий та напівкарликовий, у яких висота не перевищує 25–60 см, середньорослий – 60–90 і високорослий – з стеблом понад 90 см; з простим або фасційованим стеблом; насінням крупним (маса 1000 шт. понад 250 г.), середнім (170–250 г.) або дрібним (менше 170 г.), рожевого, зеленого, оливкового або воскового кольору та світлим чи темним насінним рубчиком, жовтими або зеленими сім'ядолями.
Сорти: Аграрій, Акціонер, Богатир чеський. Грант Дамир 4, Вінничанин, Дельта, Люлінецький короткостеблий, Надійний, Напарник, Неосипаючий 1, Рапорт, Топаз 2, Труженик, Харківський 29 та ін., аз кормових Богун, Зерноукісний 92, Резонатор, Усатий 90 тощо. [5 ст. 250–260]

1.4 Технологічна карта по вирощуванню гороху і його економічне обґрунтування
Розглянувши ботанічні характеристики, характерні морфологічні ознаки посівного та польового гороху ми можемо розрахувати технологічну карту для вирощування цієї сільськогосподарської культури, а також зіставимо таблицю по економічному обґрунтуванню. Технологічну карту я буду робити за прикладом (типовою технологічною картою по вирощуванню гороху в поліссі).
Економічне обґрунтування вирощування гороху в 2008 році (в розрахунку на 150 га)

Показники
Од. вим
Кількість
Ціна за одиницю, грн
Вартість всього, грн
Вихід продукції
тонн
300
700
210000
Виробничі витрати:
насіння
т/га
0.35
900
315
Міндобрива-суперагро
15
1300
19500
Зоби захисту рослин:
-гербіцид Базагран М
л
375
39.91
14966
-інсектицид БІ-58
л
150
49,80
7470
Пальне
л
6858
6
41148
Мастила (5%)
грн
1371
Ремонт
грн
29802
Загальні виробничі витрати та інше (15% від попередніх витрат)
грн
19923
Амортизація (10% від вартості попередніх витрат)
Грн
15150
Заробітна плата (тарив+ підвищена ОП)
Механізовані роботи
Л-год
813
6.71
5455
Ручні роботи
Л-год
187.5
4.53
849.3
Орендна плата на землю
грн
21450
Разом витрат
грн
195795
Собівартість 1т з (ПДВ)
грн
652.66
Ціна реалізаці 1т з (ПДВ)
грн
700
Прибуток (умовний)
На 300 тонах
грн
14202
На 150 га
грн
14203.5
Рентабельність (умовна)
%
7.3

2. Технічне обслуговування трактора Т-150К
2.1 Загальні відомості про систему технічного обслуговування
Система технічного обслуговування і ремонту – це комплекс положень і норм, які визначають організацію, порядок виконання робіт по технічному обслуговуванню, ремонту машин у заданих умовах експлуатації з метою забезпечення високоякісної експлуатаційної обкатки нових і відремонтованих машин, їх технічного обслуговування, зберігання та ремонту відповідно до умов, передбачених нормативною документацією.
Технічне обслуговування – це система профілактичних заходів, спрямованих на запобігання передчасному спрацюванню деталей тракторів, підтримування їх у роботоздатному стані і підвищення довговічності.
Періодичність технічного обслуговування тракторів можна вимірювати в мотогодинах їх роботи або масі використаного палива.
Основу технічного обслуговування тракторів становлять щозмінне, перше, друге, третє і сезонні технічні обслуговування (ЩТО, ТО-1, ТО-2, ТО-3 і СТО). Крім цього, технічне обслуговування виконують до (після) транспортування, перед початком експлуатації нового (капітально відремонтованого) трактора, а також перед встановленням на зберігання і після нього.
Щоденне технічне обслуговування виконують для підтримання надійного технічного стану тракторів, усунення виявлених несправностей і забезпечення нормальних умов їх роботи протягом зміни.
Перше, друге, третє технічні обслуговування виконують з метою кращого контролю за станом тракторів, визначення технічного стану окремих спряжень їх агрегатів і вузлів, забезпечення оптимальних регулювальних параметрів та умов, при яких розвиток дефектів у деталях відбувається з мінімальною інтенсивністю. [15 ст. 55–60]
Сезонне технічне обслуговування виконують для підготовки тракторів до осінньо-зимової або весняно-літньої експлуатації. При цьому всі необхідні вузли і резервуари тракторів промивають і заповнюють спеціальними зимовими або літніми сортами масел. Відповідно до умов експлуатації заряджають акумулятори.
Зберігання включає операції по консервації тракторів, підтриманню їх стану під час довгочасного зберігання та розконсервації. Такі заходи запобігають пошкодженню тракторів і втратам ними роботоздатності під дією агресивних факторів зовнішнього середовища.
ЩТО і ТО-1 трактора Т-150К рекомендують виконувати на пунктах технічного обслуговування бригади і в центральних ремонтних майстернях господарств, ТО-2, ТО-3 та поточний ремонт – на станціях технічного обслуговування, а капітальний – на спеціалізованих підприємствах.
Система технічного обслуговування і ремонту спрямовується на забезпечення в процесі експлуатації і після ремонту стану тракторів відповідно до технічних умов. Однак цього необхідно досягти з мінімальними витратами трудових і матеріальних ресурсів.
Технологічні процеси технічного обслуговування і ремонту трактора Т-150К розроблені Державним науково – дослідним інститутом ремонту та експлуатації машино-тракторного парку.
2.2 Технологічний процес технічного обслуговування
Технологічний процес технічного обслуговування – це комплекс контрольно-оглядових, мийно-очисних, діагностичних, змащувально-заправних і регулювально-кріпильних робіт.
Контрольно-оглядові роботи включають перевірку показань контрольно-вимірювальних приладів, звукового сигналу, систем освітлення, гальмування, двигуна, агрегатів силової передачі, агрегатів гідравлічних систем та ін. Під час огляду особливу увагу приділяють виявленню місць підтікання води, масла, палива та електроліту.
Мийно-очисні роботи виконують за допомогою струминних мобільних машин типу ОМ-5361 (ОМ-830), агрегатів технічного обслуговування АТО-4822, АТО-1500 Г., АТО-1768, пароводоструминного очисника ОМ-3360А, а також установки високого тиску ОМ-5285.
Для прикладу ознайомимося з однією із машин. Мобільна машина ОМ-5361 призначена для зовнішнього миття машин і їх агрегатів струменем холодної води під тиском 100 кгс/см2. Вона обладнується комплектом насадків, які забезпечують різну форму струменя.
Діагностичні роботи під час ЩТО виконують трактористи, ТО-1, ТО-2 – ланка майстра-наладчика, ТО-3 і СО – ланка майстра-діагностика.
Під час ЩТО діагностують трактор головним чином з метою перевірки готовності його до виконання робіт, передбачених змінним завданням, а також справності механізмів і систем, від яких залежить безпека праці. У процесі ТО-1, ТО-2 діагностування встановлюють перелік і обсяг необхідних обслуговуючих та запобіжних робіт, виявляють несправності, а також перевіряють загальний стан тракторі, їх механізмів і систем. Під час ТО-3 і СО, крім того, встановлюють потребу тракторів у ремонті, прогнозують їх залишковий ресурс і оцінюють якість технічного обслуговування.
Залежно від умов і обсягів діагностичних робіт для визначення технічного стану тракторів можна застосовувати різні методи і засоби. Під час ЩТО діагностують шляхом випробування, огляду і обслужування механізмів і систем.
Під час ТО-1 і ТО-2 для визначення технічного стану машин, їх механізмів та систем використовують переносні комплекти діагностичних приладів КИ-13901, а ТО-3, СО – пересувні діагностичні установки КИ-4270, КИ-4270А, пересувні ремонтно-діагностичні майстерні або стаціонарні діагностичні комплекти КИ-6169 і КИ-5308А. Комплект КИ-13901 виготовлений у вигляді переносного контейнера, в якому розміщені контрольно-діагностичні прилади, пристрої, а також інструмент і технічна документація. Його доцільно використовувати в бригадах і відділеннях господарств з парком більше десяти тракторів.
Пересувні діагностичні установки КИ-4270 й КИ-4270А комплектують найбільш досконалими контрольно-діагностичними засобами, набором слюсарного інструменту, матеріалами та інвентарем, які необхідні для діагностування і усунення дрібних несправностей. [7 ст. 95–110]
Пересувну ремонтно-діагностичну майстерню ГОСНИТИ-3 оснащують не тільки діагностичними засобами, але й набором ремонтно-технічного обладнання і оснастки.
Технічний стан трактора контролюють за допомогою діагностичних установок КИ-4270 і КИ-4270А на пунктах технічного обслуговування або на центральних садибах господарства.
Пересувні ремонтно-діагностичні майстерні доцільно використовувати після наробітку тракторами міжремонтного ресурсу і безпосередньо у польових умовах.
За останній час для діагностування тракторів під час ТО-1 і ТО-2 на пунктах технічного обслуговування широко застосовують стаціонарні пости первинної діагностики КИ-6163, а при проведення ТО-3 на станціях технічного обслуговування тракторів (СТОТ) – стаціонарні діагностичні комплекти КИ-5308А.
Пост первинної діагностики КИ-6163 обладнують серійними приладами, а також спеціально розробленими кутомірами КИ-6155 і витратоміром КИ-6157. Цей комплект розрахований на обслуговування десяти тракторів.
Для діагностування трактора під час ТО-3 на СТОТ можна використовувати автоматизовані діагностичні установки (АДУ) типу «Урожай», за допомогою яких можна перевірити понад 60 параметрів тракторів. АДУ автоматично визначає стан спряжень трактора, а також подає команди на виконання регулювальних, заправних і ремонтних робіт.
Діагностування трактора виконують у певній послідовності. Спочатку визначають загальні показники технічного стану машин, їх механізмів і систем. Якщо значення загальних показників перевищують граничні або їх не можливо визначити без попереднього усунення виявленої несправності, виконують допоміжні (заявочні) діагностичні роботи, спрямовані на детальну перевірку цих же механізмів і систем. Внаслідок цього забезпечується можливість диференційованого діагностування кожного трактора.
Діагностування двигунів СМД-60 (СМД-62) рекомендують починати з оцінки їх загального технічного стану, який можна визначити за зовнішніми ознаками і кількісними показниками їх питомої витрати палива.
Зовнішніми ознаками несправностей можуть бути підвищена тривалість пуску, димність випускних газів, прискорене вигоряння масла, виникнення сторонніх стуків, недопустиме зниження тиску масла в системі мащення та ін.
Під час діагностування прогнозують залишковий і гарантований ресурс безвідказної роботи тракторів. Залишковий ресурс спряжень і механізмів трактора Т-150К визначають за коефіцієнтом технічного ресурсу. Для цього в Українському філіалі ГОСНИТИ розроблені спеціальні таблиці, які значно скорочують час і трудомісткість процесу прогнозування та усувають необхідність виконання складних підрахунків. Ці таблиці розраховані на спеціалістів, які виконують діагностичні роботи в фермерських господарствах.
Змащувально-заправні роботи включають періодичну заміну і поповнення масел в картер двигуна, агрегатах трансмісії, ходової частини, баках гідравлічних систем, змащення консистентними мастилами і маслами підшипників, шарнірних з’єднань тощо. До заправних робіт відносять також поповнення баків паливом, системи охолодження – водою.
Агрегати і вузли трактора Т-150К треба змащувати відповідними маслами і мастилами згідно з картами, розробленими заводами-виготівниками, а також ГОСНИТИ.
Питома вага змащувально-заправних робіт у загальному обсязі робіт по технічному обслуговуванню становить близько 40% тому під час їх виконання слід використовувати технічні засоби. Агрегати і вузли трансмісії, ходової частини слід змащувати за допомогою електромеханічного або пневматичного солідолонагнітачів. Перший створює у подавальному шлангу 130–150 кг/см2, його продуктивність 150 г./хв. Пневматичний переносний солідолонагнітач ОЗ-1153 встановлюють на механізованих заправках і технічних обслуговувань, обладнаних компресорами. Пневматичний солідолонагнітач створює тиск у подавальному шлангу до 350–400 кгс/см2. Його продуктивність 64 см3/хв. [9 ст. 46–58]
Масла в картерах двигуна, трансмісії і ходової частини змінюють зразу після зупинки трактора, коли вони мають меншу в’язкість. Після заливання масла в картері і системі мащення двигунів залишаються осади, які можуть дуже швидко забруднити свіже мастило і зменшити строк його роботи. Для усування цих осадів систему мащення і картер двигуна промивають за допомогою спеціальної установки ОМ-2871. ЇЇ підключають до системи мащення двигуна за допомогою нагнітального рукава і набору змінних штуцерів. Після цього підігріву до температури 55–65 градусів мийну рідину (індустріальне масло) подають в двигун і з нього зливають в бак через приймальну трубку. Механічні домішки, які знаходяться у мийній рідині, затримують спеціальним фільтром, що забезпечує її багаторазове використання. Після промивання в систему мащення двигуна можна заливати свіже масло. Час промивання системи мащення – 10–15 хвилин.
Перед заправкою з паливних баків і картерів треба зливати відстій (осад), очистити і промити картери і фільтрувальні елементи грубої й замінити фільтрувальні елементи тонкої очистки. Промиваються також паливні баки.
Система охолодження. Систему охолодження двигунів у літній час заповнюють м’якою чистою водою. Якщо застосовують жорстку воду, то її кип’ятять, додаючи 6–7г каустичної або 10–20 г. побутової соди. Потім воду фільтрують. В разі застосування води, в якій є хлор або сірчанокислі солі, для захисту необхідно додавати рідке скло. Концентрація останнього повинна становити 10г на 1дм3.
Взимку система охолодження трактора Т-150К слід заправляти незамерзаючими рідинами-антифризами. Найпоширеніші етиленгліколеві антифризи марок 40 і 65, які не замерзають при температурах відповідно -45 і -65 градусів. Під час сезонного обслуговування з систем охолодження необхідно виділити шлам і накип. Для цього за добу до обслуговування в систему охолодження замість води заливають спеціальний розчин, який складається з 150 г. фосфату натрію, 20 г. їдкого калію, 250 г. їдкого натрію на 10 дм3 води. Температуру розчину у системі охолодження доводять до 75–95 градусів, зупиняють двигун і зливають розчин разом зі шлаком.
Накип виділяють шляхом заповнення системи охолодження содовим (100г побутової соди, 50 г. гасу або 75г каустичної соди і 25 г. гасу на 10 дм3 води) чи кислоти (6% розчин молочної кислоти, нагрітий до температури 30–40 градусів) розчином. Трактор з цим розчином повинен відпрацювати одну зміну. Після видалення накипу систему охолодження старанно промивають чистою водою.
Кріпильно-регулювальні роботи. Послаблення різьбових з’єднань призводить до передчасного спрацювання механізмів машин, пошкодження і виходу їх з ладу. Слід знати, що багаторазове підтягування кріплень без необхідності сприяє їх швидкому ослабленню внаслідок виникнення залишкових деформацій і зминання різьби. Отже, різьбові з’єднання треба підтягувати відповідно до встановленої періодичності обслуговування, враховуючи призначення і умови їх роботи.
Різьбові кріплення ділять на три групи. До першої відносять кріплення, від яких залежить безпечна робота тракторів (гальма, рульове керування), другої – їх надійність (кріплення двигуна, коробки передач, ресор) і до третьої – герметичність систем (паливо-, повітро-, водо і маслопроводи).
З’єднання першої групи слід перевіряти найбільш старанно. Деякі з них перевіряють за допомогою динамометричних ключів. Різьбові з’єднання другої групи контролюють оглядом, а також пробним підтягуванням, а третьої – оглядом (за наявністю підтікання рідини, падіння тиску за приладами) і обслужування (по шипінню). [12 ст. 185–190]
2.3 Графік технічного обслуговування
Для того, щоб розрахувати кількість ТО під час виконання трактором операцій по вирощуванню гороху потрібно розробити графік технологічного обслуговування трактора Т-150К. Порядок виконання ТО потрібно спланувати таким чином, щоб він не припадав на виконання трактором певних польових робіт. Робити ТО ми будемо по кількості випрацьованого палива, а як виконувати ТО для трактора Т-150К ми ознайомилися раніше. Під час виконання графіка технічного уходу було видно, що трактор Т-150К під час основного обробітку ґрунту випрацьовує палива стільки скільки потрібно для виконання два рази ТО-1. Тому для запобігання передчасного спрацювання механізмів перше ТО-1 ми поставимо до початку робіт, а друге ТО-1 ми поставимо після виконання робіт. Під час розробки графіка також слід не забувати про сезонне технічне обслуговування, яке повинно виконуватися в квітні (підготовка трактора до весняно-літньої експлуатації), а також в жовтні (підготовка трактора до осінньо-зимової експлуатації). Тому на графіку сезонне технічне обслуговування ми поставимо 5.04 і 30.10.
Періодичність технічного обслуговування тракторів Т-150 і Т-150К
Вид обслуговування
Тривалість роботи, мотогодин
Використане паливо, кг
ЩТО
Перед початком кожної зміни
ТО-1
60
1200
ТО-2
240
480
ТО-3
960
19800
СТО
Під час переходу до осінньо-зимової чи весняно-літньої експлуатації
Висновок
В процесі виконання курсової роботи в першій частині ми ознайомилися з технологією вирощування гороху. Навчилися розробляти технологічну карту, обирати машино-тракторний парк для виконання робіт по вирощуванню. Ознайомилися з агротехнічними строками по вирощуванню гороху в нашому регіоні. Ми також підібрали машино тракторний парк для вирощування гороху до якого входять: Т-150, Т-150К, ДТ-75, МТЗ-80, ДОН-1500, а також такі машини ЛДГ-10, ПЛН-4.0, БЗСС-1.0, АПОГ-6, ЗСЗ-3.6, РЖТ-1.8, ОП-2000, ЖРБ-2.4. Під час виконання ми також розробили таблицю по економічному обґрунтуванню вирощування гороху з якої стало видно, що прибуток не великий, але він все ж таки є, тому вирощування гороху є рентабельно. Основною проблемою рентабельності гороху є велика вартість паливо-мастильних матеріалів, а також мінеральних добрив та ядів для боротьби зі шкідниками.
В другій частині ми ознайомилися з основними операціями і видами технічного обслуговування які потрібні для забезпечення високоякісної, безперебійної роботи трактора. Розробили графік технічного обслуговування трактора Т-150К за яким ми визначили кількість ТО яких потрібно було зробити при виконанні їм робот по вирощуванню гороху. Основною проблемою технічного обслуговування є застаріла матеріальна база, а також висока вартість запчастин до трактора.
В процесі роботи виконані такі завдання:
§     проаналізували літературу, що стосується даного питання;
§     визначили сутність технологічної карти по вирощуванню гороху та ТО для трактора Т-150К ;
§     з’ясували причини розроблення технологічної карти та проведення ТО;
§     визначили умови для ефективної організації роботи по вирощуванню гороху та проведення ТО;
§     проаналізували порядок створення технологічної карти та ТО для трактора Т-150К.

Список використаної літератури
1. Буряков А.Т. Кузьмин М.В. Справочник по механизации полеводства. М., «Колос», 1971
2. Венченков Н.А. и др. Механизация обробки почвы. М., «Колос», 1972.
3. Губко В.Р., Цілуйко А.С. Трактори Т-150 і Т-150К. Використання тракторів на ранніх весняних роботах. – «Механізація сільського господарства», 1976, №7.
4. Гапоненко В.С., Войтюк Д.Г., Сільськогосподарські машини і основи експлуатації машино-тракторного парку. К., «Вища школа», 1975
5. Карпенко С.О., Родіонов О.М. Нова сільськогосподарська техніка. К., «Урожай», 1972, №2
6. Діденко М.К. Експлуатація машино-тракторного парку. К., «Вища школа», 1975.
7. Кашуба Б.П. Трактори Т-150 і Т-150К. – «Механізація сільського господарства», 1972, №2
8. Технічна діагностика машин (за редакцією В.І Кирси). К., «Урожай», 1975
9. Цілуйко А.С. Раціональне комплектування і використання агрегатів. К., «Урожай», 1974
10. Технология ремонта машин и оборудывания (под редакцией И.С. Левитского). М., «Колос», 1975
11. Гурвич А.М. Трактори и автомобили. – 3-е издание., переработан и дополнин М., «Колос», 1983.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Сільське, лісове господарство та землекористування | Курсова
108.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Розробка технологічної карти по вирощуванню і збиранню гороху трактором Т-150К
Розробка організаційно-технологічної карти на виробництво льону
Розробка технологічної карти на вантажно розвантажувальні роботи
Розробка технологічної карти на зведення типового поверху
Розробка технологічної карти на виробництво паль квадратного перетину
Розробка технологічної карти на вантажно-розвантажувальні роботи для ТОВ Уралтранс
Створення технологічної карти туристської подорожі
Технологічний розрахунок комплексу ТО з розробкою операційно-технологічної карти
Розробка і впровадження технології обробітку гороху в господарстві
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru