додати матеріал


Розподіл прибутку

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Формування і розподіл прибутку
Прибуток як економічна категорія являє собою грошовий вираз вартості реалізованого чистого доходу, основну форму грошових накопичень господарюючих суб'єктів. Вона характеризує фінансовий результат підприємницької діяльності підприємства, є показником, що найбільш повно відображає ефективність виробництва, обсяг і якість проданої продукції, рівень її собівартості, стан продуктивності праці.
Прибуток - одне з основних джерел фінансових ресурсів підприємств, формування централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів.
Прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності господарюючих суб'єктів формується в результаті взаємодії багатьох компонентів як з позитивним, так і негативним значенням. У її складі враховується прибуток від усіх видів діяльності підприємства:
прибуток від продажу продукції, товарів, робіт і послуг нетоварного характеру;
• прибуток від продажу іншої продукції, основних фондів, іншого майна і нематеріальних активів;
• прибуток від операцій з цінними паперами і валютними цінностями;
• прибуток від фінансових операцій;
• прибуток (збитки) від позареалізаційних операцій.
Основною складовою частиною прибутку підприємства є прибуток від продажу товарної продукції. Вона визначається у вигляді різниці між виручкою (без акцизів, податку на додану вартість та експертних тарифів) і собівартістю проданої продукції і послуг.
На величину прибутку від продажу товарної продукції впливають як чинники, які залежать від діяльності підприємства (зміна державних регульованих цін, природні і транспортні умови і т.д.), так і чинники, які перебувають у компетенції підприємств.
У складі факторів, що впливають на величину прибутку від продажу товарної продукції і знаходяться в компетенції підприємства є:
- Зміна обсягу виробництва і продажу продукції. Чим більше обсяг продажу продукції, тим, в кінцевому рахунку, більше прибутку отримає підприємство, і навпаки.
- Зміна рівня собівартості продукції. Зв'язок між величиною прибутку і рівнем собівартості зворотний. Чим нижча собівартість продукції, що продається, визначається рівнем витрат на її виробництво і продаж, тим вищий прибуток, і навпаки.
- Рівень застосовуваних цін.
Прибуток як найважливіша категорія ринкових відносин виконує наступні функції:
- Оціночну;
- Стимулюючу;
- Госпрозрахункову.
Оціночна функція прибутку виявляється в тому, що прибуток використовується як основного критерію економічної ефективності виробництва та використання основних виробничих фондів ..
Стимулююча функція прибутку виявляється в тому, що вона є джерелом матеріального заохочення працівників, розширення виробництва і вирішення соціальних проблем на підприємствах, а також джерелом сплати прямих податків до бюджету.
Госпрозрахункова функція прибутку виявляється в тому, що передбачає не тільки покриття своїх витрат своїми доходами, але й одержання накопичень (прибутку) для стимулювання працівників і вирішення інших питань.
Абсолютна величина прибутку дуже важлива, коли мова йде про фінансові ресурси, які можуть бути використані підприємствами, товариством. Однак для характеристики ефективності господарювання підприємства цього абсолютного показника недостатньо. Отже, щоб оцінити результати господарювання, його ефективність, ефективність використання доданків процесу виробництва, за допомогою яких отримано прибуток, її суму слід віднести до відповідних показників. У результаті ми отримаємо показник ефективності, або просто рентабельності.
Рентабельність - це відносний показник інтенсивності виробництва, що характеризує рівень прибутковості (окупності) відповідних складових процесу виробництва або сукупних витрат підприємства. У практиці господарювання обчислюються наступні показники рентабельності:
• рентабельність продукції;
• рентабельність виробництва;
• рентабельність виробничих фондів;
• рентабельність вкладення в підприємство.
Рентабельність продукції можна розрахувати по всій проданої продукції і по окремих її видах. Рентабельність всієї проданої продукції розраховується як відношення прибутку, отриманого від продажу всієї продукції, до її собівартості. Для цього можна використовувати наступну формулу:
Р = (П / С) 100%
де Р - рівень рентабельності продукції,%;
П - прибуток, отриманий від продажу всієї продукції, грн.;
С - собівартість всієї проданої продукції, грн.
Рентабельність виробництва визначається як відношення підсумкової (балансовою) прибутку до собівартості проданої продукції, товарів, робіт і послуг.
Р = Балансовий прибуток / Собівартість проданої продукції
Рентабельність проданої продукції можна розрахувати і як відношення прибутку до виручки (обороту) від реалізації продукції. У даному випадку рівень рентабельності буде показувати, скільки отримано прибутку (у відсотках або копійках) на одну гривню проданої продукції в оцінці за цінами продажу.
Рентабельність виробничих фондів розраховується як відношення підсумкової (балансовою) прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів і матеріальних оборотних активів. Даний показник рентабельності можна розрахувати за формулою

де Р - рівень рентабельності,%;
П - підсумкова (балансова) прибуток, грн.;
Ф 0 - середньорічна вартість основних виробничих фондів, грн.;
З - середньорічна вартість нормованих матеріальних оборотних активів, грн.
У даному випадку розрахований рівень рентабельності буде характеризувати ефективність використання основних виробничих фондів і матеріальних оборотних активів, тобто скільки прибутку отримано на одиницю вартості даних фондів.
Рентабельність вкладень у підприємство в загальному вигляді визначається за вартістю всього майна, наявного в розпорядженні підприємства. Визначення цього показника проводиться діленням підсумкової (балансовою) прибутку на середньорічну величину загального підсумку балансу.
Р = Балансовий прибуток / Підсумок балансу
Рентабельність власних вкладень визначається як відношення чистого прибутку до середньорічної суми власних коштів, що розраховується по балансу (без інвестицій і незавершеного будівництва).
Р = Чистий прибуток / Середньорічна сума власних коштів
Даний показник дозволяє визначити ефективність використання інвестованих власниками коштів у підприємство і дізнатися, скільки копійок чистого прибутку «заробив» кожен рубль власних коштів.
Рентабельність довгострокових фінансових вкладень (вкладень в акції та інші цінні папери, вкладень у вигляді пайової участі в інших підприємствах) підприємств розраховується як відношення суми доходів від цінних паперів і пайової участі в інших підприємствах до загального обсягу довгострокових фінансових вкладень.
Планування прибутку
Планування прибутку є складовою частиною фінансового планування і найважливішим ділянкою фінансово-економічної роботи на підприємствах. Планування прибутку виробляється роздільно по усіх видах діяльності підприємства:
- Від продажу товарної продукції;
- Від продажу іншої продукції і послуг нетоварного характеру;
- Від продажу основних фондів, іншого майна і нематеріальних активів;
- Від нереалізаціонних доходів і витрат.
Основним методом планування прибутку від продажу товарної продукції є метод прямого рахунку і аналітичний метод.
Прибуток по товарному випуску продукції планується на основі кошторису витрат на виробництво і продаж продукції і її вартості в діючих цінах продажу без ПДВ, акцизів
ПТП = (ВТП * Ц) - (ВТП * С),
де ПТП - прибуток за планованому випуску товарної продукції
ВТП - випуск товарної продукції в планованому періоді в натуральному вираженні
Ц - ціна за одиницю продукції без ПДВ, акцизів
С - собівартість одиниці товарної продукції
Прибуток від продукції, що продається в планованому періоді розраховується за наступною формулою:
Прп = Пон + ППП-пок
де Прп - прибуток від продажу продукції в планованому періоді
Пон - прибуток у залишках продукції, не проданої на початок планованого періоду
Ппп - прибуток по товарній продукції, що передбачається до випуску в планованому періоді
Пок - прибуток у залишках продукції, яка не буде продана в планованому періоді
Дана методика розрахунку прибутку застосовується, як правило, при невеликому асортименті продукції, що випускається. В умовах випуску широкого асортименту продукції та необхідності планування прибутку на рік і велику перспективу її розрахунок на відповідний плановий період проводиться аналітичним методом. При цьому методі прибуток розраховується не за кожним видом продукції, що випускається в планованому році продукції, а по всій товарній продукції на підставі її собівартості та базової (очікуваної) рентабельності. Розрахунок можна зробити за формулою
Рб = (По / СТП) * 100%
де Р б - базова (очікувана) рентабельність;
П 0 - очікувана сума прибутку за звітний базисний рік;
З тп - собівартість товарної продукції базисного року.
Розрахунок прибутку по товарній продукції на підставі базової рентабельності можна зробити за формулою
Пп = Т з / б х Р б,
де Пп - прибуток по товарній продукції планованого року;
Т з / б - обсяг товарної продукції в оцінці за собівартістю базового періоду;
Р б - базова (очікувана) рентабельність,%.
Для визначення загальної суми прибутку від продажу продукції до прибутку від продажу товарної продукції додається (віднімається) зміна прибутку в нереалізованих залишках готової продукції на початок і кінець планованого року.
Для визначення підсумкової (загальної) суми прибутку по підприємству до суми прибутку від продажу продукції додають прибуток від продажу послуг, основних фондів і нематеріальних активів, прибуток від операцій з цінними паперами і валютними цінностями, від здачі майна в оренду та ін, а також враховують позареалізаційні доходи і витрати. При цьому прибуток по зазначених операціях планується, як правило, на підставі прогнозів у вирішенні тих чи інших операцій. Прибуток (збитки) від позареалізаційних доходів і витрат визначається, як правило, на осноне аналізу їх за минулі роки.
Крім розрахунку прибутку методом прямого рахунку та аналітичним методом існує ще й так званий метод суміщеного розрахунку. У ньому поєднуються елементи розрахунку прибутків першого і другого способів. А саме, вартість товарної продукції в цінах планованого року і за собівартістю звітного року визначаються методом прямого рахунку, а вплив на планову суму прибутку зміни собівартості, якості, асортименту, цін та інших факторів встановлюється за допомогою аналітичного методу.
Розрахунок і розподіл прибутку підприємства
Прибуток - кінцевий фінансовий результат діяльності господарюючого суб'єкта. Вона синтезує в собі фінансові результати роботи підприємства від різних сфер діяльності:
• операційної (основної);
• іншої операційної;
• фінансової та інвестиційної
• позареалізаційних операцій.
Основною складовою частиною прибутку підприємства є прибуток від продажу продукції, робіт, послуг - валовий прибуток.
Валовий прибуток являє собою різницю між чистим доходом (виручкою) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг). При цьому чистим доходом (виручкою) від реалізації вважається сума грошових коштів, що надійшли підприємству від продажу (відпустки) продукції (товарів, робіт, послуг) за цінами реалізації без податку на додану вартість, акцизного збору, інших податків, наданих знижок і ін
Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства по виробництву реалізованої продукції, (робіт, послуг).
Валовий прибуток є одним з доданків, необхідних для визначення результату (прибутку) від операційної діяльності.
Прибуток від операційної (основної) діяльності визначається як сума валового прибутку та інших операційних доходів за вирахуванням адміністративних витрат, витрат на збут продукції та інших операційних витрат.
При цьому до складу інших операційних доходів включають:
• дохід від операційної оренди активів;
• дохід від операційних курсових різниць;
• вартість відшкодування раніше списаних активів;
• дохід від реалізації оборотних активів та ін,
До складу адміністративних витрат включаються загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням виробництва: основна і додаткова заробітна плата управлінського (керівного) персоналу з відрахуваннями на соціальне страхування; витрати на службові відрядження апарату управління підприємством; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання тощо); витрати на послуги зв'язку і т.д.
До складу витрат на збут продукції включаються:
• витрати, пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг);
• витрати на утримання підрозділів, що займаються збутом продукції;
• витрати на рекламу продукції;
• витрати на пакувальні матеріали;
витрати на оплату праці продавців;
• витрати на транспортування готової продукції та ін
До складу інших операційних витрат включають:
• собівартість реалізованих виробничих запасів;
• сумнівні (безнадійні) борги;
• збитки від уцінки запасів і від операційних курсових різниць;
• визнані економічні санкції;
• відрахування для забезпечення майбутніх операційних витрат;
• інші витрати.
Прибуток від операційної діяльності враховується при визначенні прибутку від виробничо-фінансової (звичайної) діяльності підприємства.
Прибуток від виробничо-фінансової (звичайної) діяльності підприємства визначається як сума прибутку від операційної діяльності, доходів від участі в капіталі, фінансових та інших доходів за вирахуванням витрат, пов'язаних з участю в капіталі, фінансових та інших витрат.
У складі інших фінансових доходів враховуються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій.
До складу інших доходів включають:
• дохід від реалізації фінансових інвестицій та необоротних активів;
• дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають в процесі звичайної діяльності підприємства, але не пов'язані з його операційною діяльністю.
У складі фінансових витрат враховуються витрати на сплату відсотків за користування кредитами, отриманими за облігаціями, випущеними з фінансової оренди, та інші витрати підприємства, пов'язані із залученням позикового капіталу.
У складі витрат, пов'язаних з участю в капіталі, враховуються збитки, завдані інвестиціями в асоційовані, дочірні або спільні підприємства.
До складу інших витрат включають:
• собівартість реалізованих фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів;
• збитки від неопераційних курсових різниць;
• збитки від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів;
• інші витрати, що виникають у процесі звичайної діяльності, але не пов'язані з операційною діяльністю підприємства.
Результат (прибуток, збиток) від виробничо-фінансової (звичайної) діяльності - основне доданок для визначення підсумкового прибутку (збитку) підприємства.
Підсумковий прибуток підприємства являє собою суму прибутку від виробничо-фінансової (звичайної) діяльності, скориговану на позареалізаційні доходи і витрати.
При цьому у складі позареалізаційних доходів враховують:
страхове відшкодування, отримане за втрачене майно від стихійного лиха, пожежі, техногенних аварій;
• кошти, отримані в порядку відшкодування втрат від стихійних лих;
• інші позареалізаційні доходи.
До складу позареалізаційних витрат включають:
• невідшкодовані збитки від загибелі майна в результаті стихійних лих, пожеж, техногенних аварій;
• витрати на заходи щодо попередження стихійних лих;
• збитки від інших позареалізаційних операцій.
Загальна схема формування підсумкової прибутку підприємства представлена ​​на рис. 2.
Підсумковий прибуток господарюючого суб'єкта підлягає розподілу. При її розподіл має забезпечуватися як формування доходів держави, так і покриття потреб підприємств щодо розширення виробництва, матеріального стимулювання працівників і вирішення соціальних питань.
Основні принципи розподілу прибутку підприємств в ринкових умовах господарювання:
• розподіл прибутку між державою і підприємством як господарюючим суб'єктом повинно проводитися з урахуванням інтересів держави у формуванні на відповідному рівні бюджетів та зацікавленості підприємств у стимулюванні їх діяльності;
• вилучення відповідної частини прибутку державою до бюджету у вигляді податків повинно провадитися за твердим невисоким ставками;
• прибуток, що залишився в розпорядженні господарюючого суб'єкта; повинна розподілятися за його розсуд з напрямком її у відповідних частинах на накопичення і споживання.
Виходячи з цього, отримана господарюючим суб'єктом прибуток використовується, в першу чергу, на сплату до бюджету встановлених законами України податків і платежів - податку на прибуток, розрахованого відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також інших платежів до бюджету, які сплачуються за рахунок прибутку.
Що залишилася після цього прибуток вважається чистим прибутком підприємства, яка розподіляється на його розсуд. Підприємство залишилася у нього чистий прибуток може направляти на виплату власникам дивідендів, на поповнення статутного фонду (капіталу), на створення і поповнення резервного фонду (капіталу) та на інші цілі. Частина прибутку може залишатися нерозподіленим. При цьому порядок розподілу та використання прибутку на підприємстві фіксується в його статуті і встановлюється положенням, розробленим відповідними службами підприємства і затвердженим його керівником.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Контрольна робота
38.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Формування і розподіл прибутку 2
Планування і розподіл прибутку
Формування та розподіл прибутку
Формування і розподіл прибутку 2
Формування і розподіл прибутку
Планування розподіл і використання прибутку
Планування прибутку на підприємстві та її розподіл
Формування і розподіл прибутку на підприємстві 2
Формування і розподіл прибутку на підприємстві
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru