додати матеріал

приховати рекламу

Ринок лакофарбових матеріалів в Україну

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

Зміст

Введення

Розділ 1 Сучасний стан ринку лакофарбових матеріалів

1.1 Огляд ринку вітчизняних виробників лакофарбових матеріалів

1.2 Огляд ринку зарубіжних виробників лакофарбових матеріалів

Розділ 2 Загальна характеристика лакофарбових матеріалів

2.1 Вихідна сировина для одержання лакофарбових матеріалів

2.2 Властивості лакофарбних матеріалів

2.3 Асортимент лакофарбових матеріалів

Розділ 3 Порівняльна оцінка якості лакофарбових матеріалів вітчизняних і зарубіжних виробників

Висновок

Література

Введення

В даний час на прилавках магазинів можна побачити достаток лакофарбових виробів у всіляких упаковках і найрізноманітнішого призначення. Вже практично не залишилося таких поверхонь, для яких не можна було б підібрати певний тип і марку лаку і фарби. Зараз можна не тільки придбати фарбу потрібного кольору, але і потрібний відтінок за допомогою автоматичних колеровочних установок або готових колеровочних паст.

Лакофарбові матеріали (ЛКМ) мають дві основні функції: декоративну і захисну. Вони оберігають дерево від гниття, метал - від корозії, утворюють тверді захисні плівки, що оберігають вироби від руйнівного впливу атмосфери та інших впливів і подовжують термін їх служби, а також надають їм гарний зовнішній вигляд. Лакофарбові покриття довговічні. Для їх нанесення не потрібне додаткове, складне устаткування, і вони легше оновлюються. Тому такі покриття широко застосовуються як в побуті, так і у всіх галузях промисловості, на транспорті і в будівництві.

Властивості лакофарбних покриттів залежать не тільки від якості застосовуваних ЛФМ, а й від таких факторів, як спосіб підготовки поверхні до фарбування, правильний вибір і дотримання технологічного режиму забарвлення і сушки.

З кожним роком до ЛФМ і покриттів на їх основі пред'являються все більш жорсткі вимоги у зв'язку з появою нових технологій у промисловості, будівництві і формуванням сучасних естетичних смаків у споживача. Це стосується в рівній мірі як захисних, так і декоративних властивостей покриттів, які визначаються фізико-хімічними показниками всіх компонентів лакофарбової рецептури і, в першу чергу, пленкообразователя і пігменту. В значній мірі змінити властивості покриттів можна хімічною модифікацією або введенням іншого (як правило, більш високого за вартістю) пленкообразователя, але це дорогий і трудомісткий шлях.

Захисна і декоративна функції лакофарбових матеріалів (ЛФМ) відомі дуже давно. З моменту появи ЛКМ як вони самі так і способи їх нанесення постійно удосконалюються. За останній час асортимент ЛКМ різко змінився: від натуральних фарб поступово перейшли до матеріалів на синтетичній основі, органічнорозтворювальним, з високим сухим залишком, порошковим і т. д.

Мета роботи: розглянути ринок лакофарбових матеріалів, їх склад, а також дати товарознавчо-комерційну оцінку асортименту ЛФМ.

Завдання курсової роботи:

1) розглянути сучасний стан ринку лакофарбових матеріалів;

2) дати загальну характеристику лакофарбових матеріалів;

3) розглянути властивості лакофарбових покриттів;

4) проаналізувати асортимент лакофарбових матеріалів;

5) проаналізувати конкурентоспроможність лакофарбових матеріалів.

1 Сучасний стан ринку лакофарбових матеріалів в Україну

В даний час в Україні виробляється близько двох тисяч найменувань лакофарбових матеріалів. У 2007 році ємність українського ринку склала 0,5 млн. тонн у натуральному вираженні і 1 млн. доларів США - у вартісному вираженні. Обсяг українського ринку лакофарбової продукції в порівнянні з країнами ЄС ще досить малий. Якщо в країнах Євросоюзу обсяги продажу фарб на душу населення сягають 12 кг, а в найбільш благополучних з них (наприклад, в Велокобрітаніі) - 20 кг, то в Україну в 2004-му році цей показник 4,4-4,5 кг. За оцінками маркетологів, в 2004-му році український ринок лаків і фарб досяг обсягів виробництва у 280-290 тис. т. І в той же час, певне відставання від європейських ринків за обсягами реалізованої продукції свідчить про великий потенціал вітчизняного ринку. Разом з тим вже в 2008-му році у виробництві лаків та фарб спостерігалося скорочення обсягів продукції на 16,1% в порівнянні з попереднім роком. Все це свідчить про еволюційні процеси ринку, які завершаться найближчим часом.

У 2008 році вітчизняний ринок лакофарбових матеріалів продовжував динамічно розширюватися. За підрахунками, ємність даного товарного ринку збільшилася на 12-15% - з 254 тис. т в 2006 році до 285 тис. т в 2008. П'ять років вітчизняний ринок лакофарби демонструє досить високі темпи приросту: у 2006 році приріст українського ринку ЛФМ становив 12-15%, в 2007 році - близько 10%, в 2009 - близько 15%. При цьому фахівці відзначають, що найбільш динамічно в Україні розвивається сегмент водно-дисперсійних матеріалів. Найбільшим попитом в Україні користуються алкидні та водно-дисперсійні фарби: на перші припадає 55-60% загального ринку ЛФМ, а на другі - 30-35%. Частка ринку олійних і порошкових фарб маркетологи оцінюють компанії в 5-7% кожна. За останні 3-5 років склад українського ринку ЛФМ помітно розширився. Так, якщо в 2001 році виробництвом лакофарбових матеріалів займалися трохи більше 50 компаній, то до початку 2007 року на цьому ринку вже працювало понад 150 виробників фарб, у тому числі - і великі міжнародні виробники фарб, що володіють власними виробничими потужностями в багатьох країнах Європи та світу . Зрозуміло, збільшення числа виробників істотно загострило конкуренцію на вітчизняному ринку ЛФМ. Тому, починаючи з 2006-2007 року, і виробники, і імпортери лакофарбової продукції перейнялися оптимізацією внутрішніх бізнес-процесів і стали більше уваги приділяти рекламної підтримки своєї продукції.

    1. Огляд ринку вітчизняних виробників лакофарбових матеріалів

Незважаючи на численний склад, лідерами українського ринку виробництва фарб можна назвати не більше 10 компаній:

- ТОВ ВП "ЗИП" - м.Дніпродзержинськ Промислове підприємство "ЗІП" засноване в 1995 році з унікальною місією - робити краще життя своє і людей, робити її зручніше, комфортніше. Сьогодні "ЗІП" - лідер у лакофарбовій промисловості Україні. Підприємство, яке входить в п'ятірку найсильніших лакофарбових компаній у СНД.

- ДЛФЗ, ТОВ СП "Мефферт Ганза Фарба" - м.Дніпропетровськ

Німецька компанія "Meffert AG Farbwerke" заснована в 1947 році в м. Бад Кройцнах, недалеко від Франкфурта-на-Майні. На даний момент компанія входить до числа найбільших лакофарбових підприємств Німеччини. У 2002 році компанія виробила понад 120 000 тонн лакофарбових матеріалів, при цьому загальний оборот концерну в грошовому вираженні склав більше 190 млн. євро. На українському ринку компанія працює вже 10 років. Найбільш відомі торгові марки "d ü fa", "Profi Tec" і "Flamingo", виробнича програма яких включає в себе більше 30 ключових груп ремонтних і оздоблювальних матеріалів для повного циклу робіт від підготовки та відновлення до повної фінішної обробки. Бездоганна якість гарантує безумовний успіх. Контроль якості здійснюється сертифікованою лабораторією згідно стандартам DIN EN ISO 9001. Особлива гордість концерну - привласнення ряду продуктів знака "Блакитний ангел", символ абсолютної екологічності продукції за стандартом DIN EN ISO 14001.

- ЗАТ "Лакма" - м.Київ

- ЗАТ "Лакма" сьогодні - це крупний виробник лакофарбових матеріалів і сухих цинкових білил в Україну. Компанія успішно впровадила дві міжнародні системи: стандарти ISO-9001 та ISO-14001 - це постійний контроль управління якості на підприємстві.

- АТЗТ "Хімрезерв» "(м.Київ)

- ТОВ "Фарби Колорит" - м.Київ

Фарби ТМ КОЛОРИТ виробляються в Києві підприємством ТОВ "Тіккуріла", що входять до складу концерну Tikkurila. Усі товари ТМ КОЛОРИТ мають маркування "Екологічно чисто та безпечно". Якість матеріалів забезпечено системою менеджменту якістю, відповідно до міжнародного стандарту ISO 9001:2000 (Сертифікат № 213598 виданий Bureau Veritas).

- ТОВ "ТД" Композит-Сервіс "- м.Київ

Компанія "Композит-Сервіс" - динамічно розвивається вітчизняний виробник лакофарбової продукції. Бренд "Композит" входить в десятку найвідоміших промислових торгових марок сегмента лакофарбового виробництва на Україну. Продукція: акрилові і латексні фарби, акрилові емалі, грунтовки, антисептики, клеї, алкідні фарби, компанія виробляє також омивачі для скла "Композит" зимовий і літній - рідина для бачка омивача скла автомобіля.

- ТзОВ "Снєжка-України" - м.Яворів

ТзОВ "Снєжка-України" - один з лідерів лакофарбової промисловості України, і найбільший виробник продукції на водній основі. В асортименті заводу є водоемульсійні фарби, акрилові емалі, шпаклювальні маси, захисні та захисно-грунтуючі засоби, клеї. Завод був заснований в 1999 р. у м. Яворів (Львівська обл.) Польською фабрикою FFiL Sniezka SA спільно з українськими партнерами.

Підприємство дбає про високу якість продукції та його екологічності, тому використовує лише високоякісну європейську сировину. Продукція "Снєжки-України" отримала визнання споживачів і медаль "Вибір року" (2006, 2007, 2008 рр.)..

"Снєжка" представляє на Україні цілу гаму виробів українського і польського виробництва. Найбільш відомими є - "СНЄЖКА ЕКО", "МАХ", акрилова і фталева емаль "SUPERMAL", лаки і засоби догляду за деревом "DREWKORN" і "LAKIEROBEJCA", шпаклівка "ACRYL-PUTZ" та інші засоби спеціального призначення.

- "Емпілс" (ВАТ "Елакс", Україна) - м.Одеса

Концерн "Емпілс" - найбільший в Росії і в країнах СНД виробник декоративних покриттів для споживчого ринку, систем індустріальних покриттів і оксиду цинку (цинкових білил). До складу концерну "Емпілс" входять три виробничі майданчики: ЗАТ "Емпілс" (Росія, м. Ростов-на-Дону, лакофарбове і цінкобелільное виробництво), і ВАТ "Елакс" (Україна, м. Одеса, лакофарбовий завод). Підприємства концерну випускають продукцію під торговими марками "Ореол", "Емпілс" і "Розквіт".

- "Омега" - м.Донецьк

Підприємство заснована 27 серпня 1997 року. Свою комерційну діяльність підприємство почало з реалізації лакофарбних матеріалів - таких відомих виробників, як Дніпропетровський ЛКЗ і Київський завод «Лакма».

Основними видами діяльності підприємства є: виробництво клеїв, лакофарбових матеріалів, покрівельних матеріалів і виробництво сировини для цих матеріалів.

Малюнок 1. Структура українського ринку лакофарбових матеріалів по виробниках,%

Сьогодні ці компанії випускають близько 40% всієї вітчизняної продукції (у фізичному вираженні), а в майбутньому вони будуть забезпечувати до 50% потреб українського ринку. Незважаючи на численний склад, лідерами українського ринку виробництва фарб можна назвати не багатьох.

Обсяг українського ринку ЛФМ:

20026г. - 187 тис. т

2007 р. - 203 тис. т

2008 р. - 254 тис. т

2009 р. - 285 тис. т

Виробництво лакофарбових матеріалів в Україну

За даними Держкомстату, в 2007 році в Україні було вироблено близько 236 тис. т лакофарбової продукції, імпортовано - майже 50 тис. т і експортовано близько 8 тис. т різних ЛКМ. А в 2004 році обсяг місцевого виробництва ЛКМ становив близько 200 тис. т ЛКМ, обсяг імпорту - близько 64 тис. т і обсяг експорту - близько 10 тис. т. Отже, в 2007 році ємність українського ринку ЛФМ склала приблизно 285-288 тис. т, а в 2006 році - 254 тис. т. Таким чином, приріст вітчизняного ринку ЛФМ склав 12-15% (у фізичному вираженні).

Ринок ЛКМ розширюється за рахунок роботи вітчизняних виробників. Так, згідно з даними Держкомстату, в 2007 році обсяг виробництва лаків і фарб в Україні збільшився на 18%, у той час як обсяг імпорту цієї продукції зріс лише на 5%. Таким чином, в 2007 році частка ринку, займана вітчизняною продукцією, підвищилася на 2% - з 83% (у 2006 році) до 85% (у 2007 році).

1.2 бзор ринку зарубіжних виробників лакофарбових матеріалів

Tikkurila (Тіккуріла)

Фінський концерн Tikkurila заснований в 1862 році. У 2004 році в концерні Tikkurilla працювало близько 2.300 чоловік, і продажі нетто склали 440 млн. євро. Своїм завданням концерн поставив створення фарб для декоративного оформлення і захисту поверхонь. Tikkurila розвиває, ринки і виробляє фарби і покриття для широких споживчих верств, професійних живописців і індустріальних користувачів. В даний час концерн Tikkurila має виробництва фарб в семи європейських країнах і комерційні представництва ще в шести країнах. Tikkurila - частина міжнародний концерн хімічної промисловості Kemira. Продукція Tikkurila відзначена численними міжнародними сертифікатами з охорони навколишнього середовища.

Beckers (Беккерс)

Основний ряд продукції даного виробника фарб представляють водоемульсійні фарби і лаки на водній основі Alcro-Beckers AB. Концерн Beckers AB був заснований в 1865 р. Сьогодні крім підприємств в Швеції, Норвегії, Фінляндії та Англії концерн має заводи в Італії (Beckers-Siquam), Німеччини (Beckers-Pegrol), Франції (Beckers-Archipel). Шведський концерн Beckers AB використовує при виробництві фарб тільки першокласні і пройшли контроль якості інгредієнти, що пройшли сертифікацію відповідно до ISO 9000. Відділ наукових досліджень і розробок компанії Beckers постійно займається розробками нових, кращих видів продукції. При цьому використовуються нові винаходи в області застосування сировинних ресурсів: характеристик продукції, забезпечення безпеки користувача та захисту навколишнього середовища. Серед продукції концерну Beckers AB можна відзначити: фарба для стін і стель, фарба для підлоги, емалі, прозорі лаки, антікорри та захисні фарби для металевих поверхонь.

Flugger (Флюггер)

Концерн Fl ü gger заснований в Данії в 1890 році. Концерн Fl ü gger - сьогодні один з провідних виробників фарб, дистриб'юторів і дилерів в Скандинавії з декоративного фарбі, абразивним продуктам, фарби для дерев'яних поверхонь, фарби для стін, інструментів для фарбування та ін Концерн Fl ü gger має в штаті приблизно 1.400 чоловік. Товарообіг концерну складає приблизно 1,4 мільярда DKK. Коцерн представлений на фондовій біржі з 1983 року. Фабрика в Kolding (Швеція), яка виробляє всю фарбу на основі води, є однією з найсучасніших фабрик фарби в Північній Європі. Концерн є не тільки виробником фарб. Шпалери марки Fiona фабрики шпалер концерну в Faaborg (Данія) широко відомі. Фахівці фабрики роблять щороку кілька нових, виняткових колекцій для будівельного ринку. Проектувальники Fiona постійно створюють привабливі рішення з оригінальними квітами і малюнками. Щітки й інструменти для фарбування виготовляються на фабриці в Bodafors в Швеції.

Feidal (Файдаль)

Лакофарбовий концерн "Feidal Lacke + Farben GmbH" (6 заводів у Німеччині та 4 підприємства в Європі) відомий своєю високоякісною продукцією не тільки в Західній Німеччині (існує з 1926 р.), але і в інших країнах Європи. Лакофарбовий концерн "Feidal Lacke + Farben GmbH" пропонує лакофарбові матеріали німецького виробництва (більше 130 найменувань), які за своїми експлуатаційними якостями задовольнять попит самого вимогливого покупця, тому що метою "Feidal" при розробці і виробництві продукції для будівництва є простота у використанні і добротне якість цих матеріалів. У січні 1998 року в Москві була створена спільно з концерном "Feidal Lacke + Farben GmbH" виробнича фірма ТОВ "Файдаль Продакшн".

Підприємство FEIDAL в даний момент є одним з найбільш авторитетних виробників фарб в Європі. Найбільш великі заводи фірми знаходяться в містах Дюйсбурге, Крефельде, Дрездені, Дортмунді, найпотужнішої промислової федеративної землі Німеччини - в Північному Рейні - Вестфалії. В основу програми виробництва FEIDAL покладені 4 основні напрями:

- Дисперсійні фарби;

- Емалі і лаки;

- Сухі суміші: шпаклівки, клеї, вирівнюючі склади і т.д.;

- Антикорозійні склади промислового призначення.

Dulux (Дюлюкс)

Продукція марки Dulux (Англія) від концерну ICI (Ай-Сі-Ай) відрізняється високим європейським якістю, економічною витратою, низькою собівартістю покриття і широким спектром застосування. Компанія активно просуває торгову марку на території Росії. Британський концерн ICI (Imperial Chemical Industries PLC) - одна з найбільших хімічних компаній в світі, всесвітньо визнаний лідер у галузі виготовлення фарб, вибухових речовин і промислових хімікатів. Комерційна діяльність концерну підкріплена потужною дослідницькою та технологічною базою, а також виробничої та технічною експертизою, що забезпечує постійне вдосконалення технологічних процесів і продукції.

ICI Paints (Ай-Сі-Ай Пеінтс) - підрозділ концерну, найбільший в світі виробник фарб, який реалізує свою продукцію (фарби, лаки, грунтовки, захисні покриття) уже понад сімдесят років. За обсягом випущеної і реалізованої продукції (близько 1,5 мільярдів літрів в рік) "Ай-Сі-Ай Пеінтс" займає перше місце в світі.

На український ринок надходять такі види марок зарубіжних виробників фарб, як Sopro (Сопро), Mapei (Мапей), Rasch (Раш), Marburg (Марбург). Найбільш великими виробниками лакофарбових матеріалів в Росії є такі підприємства:

- ВАТ «Лакокраска», що входить в холдинг «Ярославські фарби» (м.Ярославль). Підприємство створено в 1999 році, виробляє п'ять видів продукції: лаки, смоли, емалі та барвники, пігменти, порошкові фарби. Істотну частку в його продукції складають автомобільні фарби.

- ТОВ «Текс» (м. Санкт-Петербург). Підприємство створено в 1994 році, виробляє водоемульсійні фарби, шпаклівки, емалі, лаки, антисептики, барвники, грунтовки, клеї, масляні фарби. В даний час ТОВ «Текс» належить близько 10% російського ринку лакофарбових матеріалів будівельного призначення. Торгова марка «Текс» є лідируючою в Північно-Західному регіоні Росії по групі лакофарбових матеріалів будівельно-побутового призначення.

- ЗАТ «Емпілс» (м. Ростов-на-Дону), входить в промислову групу «Нова співдружність». Продукція підприємства випускається під марками «Ореол», «Емпілс» і «Розквіт», асортимент налічує 29 найменувань. Одне з основних напрямків діяльності компанії - виробництво емалей для сільськогосподарської техніки. ЗАТ «Емпілс» - єдине підприємство галузі, виробничі потужності якого завантажені на сто відсотків.

Рисунок 2. Частки основних країн-експортерів лакофарбових матеріалів в Україну,% (за матеріалами досліджень агентства «УкрБізнесКонсалтинг»)

Ринок ЛКМ в Україну - динамічний і різноманітний. Вплив дрібних підприємств на середу виробників фарб помітно слабшає - покупці почали приділяти більше уваги якості продукції, а обсяги роздрібної торгівлі фарбами, де домінували виробництва такого типу, поступово зменшуються на користь корпоративних замовлень. Дрібні підприємства поступово залишають ринок і у зв'язку з недавнім зростанням цін на сировину для фарб, що, в свою чергу, пов'язано зі зростанням світових цін на нафту. Лакофарбове виробництво не належить до високорентабельних - що менші обсяги випуску, то важче доводиться дрібним підприємствам, при цьому лідери опиняються у більш вигідному становищі.

Згідно з матеріалами досліджень агентства «УкрБізнесКонсалтинг», на частку кожного з трьох зазначених виробників припадає близько 8% обсягу російського виробництва лакофарбових матеріалів. Згідно з даними, наведеними Асоціацією виробників будівельних матеріалів, станом на 2009 рік у п'ятірку найбільших виробників лакофарбових матеріалів в Україну входили наступні компанії: АТЗТ «Хімрезерв» (16,2% від загального виробництва), ЗАТ «Лакма» (12,7%) , «Емпіліс» (8%), ТОВ «Снєжка України» (7,3%), ТОВ «Фарби Колорит» (7,2%).

Імпортна продукція становить 40-50% обсягу українського ринку лакофарбових матеріалів. Для ринку характерний високий рівень конкуренції, боротьби за збут між вітчизняними та зарубіжними виробниками.

Згідно з даними, наведеними агентством Symbol Marketing, серед підприємств-виробників лакофарбові матеріали яких поставляються в Україну, лідирують такі:

Таблиця 1. Найбільші компанії - експортери лакофарбових матеріалів на український ринок



Експорт лакофарбових матеріалів в 2008 році склав 13,8% від загального обсягу українського виробництва, досягнувши 90,7 тис. тонн. Основні обсяги експортних поставок доводяться на країни СНД - Казахстан (31%), Білорусь (26%), Узбекистан (17%), а також на країни Балтії. Експортна частка органоразбавляємих лакофарбових матеріалів на основі синтетичних полімерів склала 75%, водорозбавляються лакофарбових матеріалів - 10,3%. Лакофарбова продукція відноситься до числа найбільш затребуваних у будівництві матеріалів. Попит на лакофарбові матеріали в останні роки характеризується стабільною тенденцією до збільшення, при цьому не тільки з боку будівельників, а й серед представників інших галузей - виробників меблів, машинобудівників та інших. У 2004 році споживання лакофарбових матеріалів на душу населення в Україні склало 6,5 - 7,4 кг (за даними, наведеними агенцією «УкрБізнесКонсалтинг»).

Результати досліджень, проведених агентством Symbol-Marketing, свідчать про те, що найбільш затребуваними серед споживачів є такі види лакофарбових матеріалів, як водоемульсійні фарби, грунтовки, водно-дисперсійні фарби, емалі. Ці матеріали використовують більше 90% організацій, що займаються ремонтно-будівельними роботами. Серед споживачів-професіоналів (фахівців будівельних, архітектурних і торговельних організацій) найбільш популярна торгова марка Tikkurila, її назвали 19,7% учасників дослідження.

Вивчення прихильності професійних споживачів лаків і фарб вітчизняної та зарубіжної продукції показало, що більшість споживачів (54,8%) не має в цьому плані виражених переваг (див. малюнок 3). Лакофарбові матеріали імпортного виробництва воліють 27,9% споживачів, які брали участь в дослідженні. Матеріалами вітчизняного виробництва віддають перевагу 17,3% споживачів.

Рис.3. Уподобання споживачами-професіоналами лакофарбових матеріалів вітчизняного та зарубіжного виробництва,% (за матеріалами досліджень агентства Symbol Marketing)



Найбільш якісними, на думку споживачів, є лакофарбові матеріали, що випускаються під марками Tikkolor, Beckers, Crown & Jobi. При цьому споживачі-професіонали в цілому задоволені якістю більшості марок лакофарбових матеріалів, представлених на українському ринку.

Український ринок лакофарбових матеріалів характеризується тенденцією до зростання, що становить близько 12% на рік. Значною мірою зростання ринку лакофарбових матеріалів пов'язаний з активним розвитком будівельної галузі в Україні, яке продовжиться в найближчому майбутньому.

Сприятлива ситуація, що склалася на українському ринку лакофарбових матеріалів, привертає увагу зарубіжних виробників, активно прагнуть інвестувати кошти для відкриття власних виробництв в Україну.

2 Загальна характеристика лакофарбових матеріалів

Лакофарбовими матеріалами називають вязкожідкіе склади, що наносяться на поверхню конструкції тонким шаром, який через кілька годин твердне і утворює плівку, міцно зчіплюється з підставою. До лакофарбових матеріалів відносяться: 1) грунтовки та шпаклівки для підготовки поверхні до фарбування; наносячи їх, отримують однорідні і рівні поверхні, 2) барвисті склади (фарби), які застосовуються в в'язко-рідкому або пасти вигляді, утворюють покриття потрібного кольору, 3) сполучні речовини та пігменти, з яких виготовляють барвисті склади, 4) лаки, що створюють плівку, що відрізняється блиском; 5) розчинники та розріджувачі лаків і фарб, 6) пластифікатори, отверджувачі полімерних фарб та інші спеціальні добавки.

Лакофарбові матеріали застосовують для архітектурної обробки фасадів будівель, вони надають приміщенням гарний вигляд, створюють в них необхідні санітарно-гігієнічні умови. Нерідко лакофарбові матеріали допомагають захистити матеріал конструкції від руйнівних впливів середовища.

Все ширше застосовують лакофарбові матеріали спеціального призначення. Одні з них є хімічно стійкими, ними покривають металеві та залізобетонні конструкції для запобігання від корозії, інші необхідні для захисту деревини (антисептичні і вогнезахисні фарби для дерева).

Є жаротривкі лаки, якими фарбують промислове обладнання. Санітарно-технічне обладнання, металеві трубопроводи також потребують захисної забарвленням.

Лакофарбова промисловість випускає в основному готові матеріали, перед їх вживанням додають лише розчинники або розріджувачі. Збірні конструкції і деталі повинні надходити з заводів на будівництво з повною готовністю, тобто в остаточно обробленому вигляді. Для цього на заводах збірних будівельних конструкцій передбачається конвеєрна лінія обробки елементів.

2.1 Вихідна сировина для одержання лакофарбових матеріалів

1. Сполучні (плівкоутворювальні) речовини

Сполучними речовинами в барвистих складах є наступні матеріали: полімери - у полімерних фарбах, лаках, емалях; каучуки - в каучукових фарбах; похідні целюлози - в нітролаку; оліфи - в олійних фарбах; клеї (тваринний і казеїновий) - у клейових фарбах; неорганічні в'яжучі речовини - у цементних, вапняних, силікатних фарбах.

Полімери застосовують у фарбах і лаках разом з розчинником, а також в поєднанні з оліфою або цементом (полімерцементні барвисті склади). Застосування синтетичних полімерів значно скоротило витрату рослинних олій на приготування будівельних фарб і дало можливість випускати але нові види довговічних і економічних барвистих складів. Широке застосування полімерних лаків і емалей привело до майже повної відмови від імпорту дорогих природних смол (шелаку, копалла, даммара), що ввозяться з Індії та інших країн. Перш основною сировиною лакофарбової промисловості були природні смоли і рослинні масла.

Речовина - головний компонент барвистого складу, який визначає консистенцію фарби, міцність, твердість і довговічність утворюється плівки. Сполучне вибирають, враховуючи і міцність його зчеплення (адгезію) з основою після затвердіння. Захисні властивості лакофарбового покриття по відношенню до металу, бетону чи іншого матеріалу залежать як від єднального, так і від застосованого пігменту. Наприклад, алюмінієвий пігмент уповільнює корозію сталі, у той час як малярна сажа її прискорює.

2. Пігменти

Пігменти являють собою тонкі кольорові порошки, нерозчинні в речовині і розчиннику. Від них залежить не тільки колір, але і довговічність лакофарбового покриття. Подібно заповнювача в будівельних розчинах і бетонах, пігмент зменшує усадочні деформації плівки при її твердінні («висиханні») і при коливаннях вологості навколишнього середовища. Штучні пігменти з великою фарбувальної здатністю розбавляють білим тонкодисперсних наповнювачів, що здешевлює барвистий склад.

Наповнювачі: крейда, мелений вапняк або гіпс, порошки сірчанокислого барію або тальку, не знижують атмосферостойкости покриття. Неорганічні пігменти складаються з оксидів і солей металів різного кольору.

Барвисті склади, що випускаються заводами, а також готуються на місці будівельних робіт, містять найчастіше неорганічні пігменти. Органічні пігменти - це малярська сажа, графіт і синтетичні фарбувальні речовини, що володіють високою фарбувальною здатністю. До них відносяться пігменти: жовтий і помаранчевий светопрочность, червоний, блакитний. Пігменти бувають природні (крейда, охра, мумія, залізний сурик, кіновар) і штучні.

До штучних пігментів, одержуваних шляхом хімічної переробки сировини, відносять білила, крони, ультрамарин, малярську блакить і ін Білі пігменти. До них відносяться білила, крейда, вапно, алюмінієва пудра. Титанові білила представляють собою тонкий порошок діоксиду титану TiO2. Їх вважають кращими із сучасних білил: вони светостойки, мають гарну покриває здатністю, неотруйні. Застосовують для виготовлення масляних, емалевих та інших зовнішніх і внутрішніх фарб по металу, дереву, штукатурці. Цинкові білила (в основному оксид цинку ZnO) светостойки, неотруйні. Однак, як і свинцеві білила, недостатньо стійкі до дії лугів.

Свинцеві білила - білий порошок основного карбонату свинцю 2РbСО3 * Pb (ОН) 2. Внаслідок токсичності їх застосовують рідко. Темніють при дії сірководню, сірчистого газу та інших сірчистих сполук. Тому свинцеві білила не можна, наприклад, змішувати з ультрамарином. Літопоновие білила, що складаються з обложених ZnS і BaSO4, на світлі жовтіють. У зв'язку з чим їх застосовують у суміші з блакитним пігментом лише для внутрішніх фарбувань. Мел широко використовується як пігмент і наповнювач для разбеліванія кольорових пігментів. Найчастіше входить до складу клейових забарвлень приміщень, силікатних фарб, побелок стель.

Повітряну вапно застосовують, головним чином, для побілки фасадів будівель. Алюмінієвий пігмент має пластинчасту форму часток, завдяки якій отримують барвисте покриття, що має «панцирні» будову. Алюмінієва масляна забарвлення металевих конструкцій охороняє їх від корозії, оскільки утворюється плівка водостійка, практично непроникна для ультрафіолетових променів і довговічна.

Жовті пігменти - крони і охри. Цинковий крон (хромат цинку) застосовують і основному для антикорозійних забарвлень металевих покриттів. Свинцеві крони (на основі хромату і сульфату свинцю) - це пігменти, що мають колір від лимонного до помаранчевого. Жовті крони змінюють свій колір під дією розчину лугів (червоніють).

Свинцеві крони токсичні, робота з ними вимагає дотримання вимог охорони праці. Охри, звані іноді; земляними фарбами, складаються з гідроксиду заліза з домішкою глини. Колір охри може бути від світло-жовтого і золотистого до темно-жовтого в залежності від вмісту оксиду заліза і домішок. Прокаленная охра набуває коричневого або червоний колір.

Коричневі пігменти. Ця група пігментів включає умбру і ряд змішаних пігментів, одержуваних із залізного сурику і мумії. Умбра, як і охра, належить до земляних фарб. Це тонкий порошок глини, пофарбований у природних умовах Fе2О3, МnО2 та іншими домішками в різні відтінки коричневого кольору.

Зелені пігменти - оксид хрому, цинкова зелень і інші змішані пігменти. Оксид хрому Сr2О3 володіє багатьма перевагами: стійкий до дії лугів, кислот та підвищених температур; для отримання зеленувато-синіх відтінків додають ультрамарин. Цинкову зелень одержують змішуванням кронов з малярною блакиттю і наповнювачем (BaSO4); вона стійка до дії лугів.

Сині пігменти: ультрамарин і блакить малярська. Ультрамарин отримують сплавом каоліну із содою та сіркою (або Na2SO4 і вугіллям). Найбільшого поширення знайшов синій ультрамарин, службовець пігментом в будівельних фарбах, застосовуваний також для забарвлення паперу і в побуті («синька» використовується для підсинювання білизни, льону). Склад ультрамарину наближено виражається формулою Na4Al3Si3S2O12. Хоча він стійкий до води, мила і слабким лугів, кислоти знебарвлюють ультрамарин, розкладаючи його з виділенням сірководню та кремнієвої кислоти. Малярська блакить є інтенсивно-синю сіль тривалентного заліза складу Fе4 [Fе (СN) 6] 3. У воді і кислотах блакить практично нерозчинні, але луги її розкладають з виділенням Fe (OH) 3. Тому при нанесенні на бетон або свіжу штукатурку ця фарба втрачає свій синій колір.

Червоні пігменти. З цієї групи пігментів найбільш відомі: залізний сурик - тонкий порошок оксиду заліза цегляно-червоного кольору, штучна мумія - пігмент, який має різні відтінки залежно від співвідношення складових частин Fe2O3 і CaSO4, природна мумія - тонкий мінеральний порошок, забарвлений в природних умовах оксидами заліза в червоний колір, свинцевий сурик - порошок червоно-оранжевого кольору, який містить в основному PbO * Pb2O3. Редоксайд - червоний железооксідний пігмент, стійкий до лужного середовища.

Чорні та сірі пігменти - малярська сажа, діоксид марганцю, тонкомолотий графіт. Малярська сажа - порошок майже чистого вуглецю.

Пігменти, що містять вуглець в вільному стані (до них відноситься сажа), утворюють з залізом гальванічну пару, прискорює корозію стали. Діоксид марганцю МnО2 (піролюзит), одержуваний з марганцевої руди, світло-і лугостійкі, порівняно дешевий пігмент. Графіт містить 70-95% вуглецю, в подрібненому вигляді застосовується як сірий пігмент. Основні властивості пігментів. Дисперсність пігменту впливає на всі його основні властивості. Чим дрібніше частинки пігменту, тим вище його покриваність і барвна здатність (до досягнення оптимального ступеня дисперсності).

Поліфракціонний складу пігменту дозволяє отримати щільне барвисте покриття при мінімальному витраті сполучного речовини. Укривистість характеризує витрата барвистого складу (по масі) на одиницю, що фарбується.

Барвна здатність - це властивість пігменту передавати свій колір білому пігменту. Маслоємність характеризується кількістю (в м) оліфи, необхідним для перетворення 100 г пігменту в пасти. Світлостійкість - властивість зберігати свій колір при дії ультрафіолетових променів. Більшість природних пігментів (охра, залізний сурик і ін) светостойки.

Літопоновие білила жовтіють на світлі, деякі органічні пігменти знебарвлюються. Атмосферостійкість - властивість тривалий час протистояти впливу атмосферних факторів: води, кисню повітря, сірчистих та інших газів, попі ремінному зволоженню і висиханню, нагрівання і охолодження.

Антикорозійні властивості характеризують здатність пігменту (у поєднанні з відповідним сполучною) утворити покриття, що захищає сталь від корозії (анодна захист). При фарбуванні сталевих конструкцій слід використовувати антикорозійні пігменти. До числа таких пігментів відносяться, наприклад, алюмінієва пудра, цинкові білила, цинкові і свинцеві крони, свинцевий і залізний сурик. Алюмінії в ряді напруг металів займає місце вище заліза. При утворенні гальванічної пари алюмінії стає анодом, прагне перейти в стан іонів, а залізо є катодом і не піддається зміні; утворюється плівка гідроксиду алюмінію захищає поверхню сталевої конструкції. Інші з перерахованих пігментів, наприклад, свинцевий сурик, дають у суміші з маслом оліфи нерозчинні солі жирних кислот, теж охороняють метал від корозії.

2.2 Властивості лакофарбних матеріалів

Властивості водорозбавляються ЛФМ залежать від того, які полімери використовувалися як єднальний. Наприклад, плівкоутворювачі на основі чистого акрилу добре зберігають свої властивості в умовах інтенсивного ультрафіолетового опромінення, що дозволяє виготовляти на їх основі фарби для зовнішнього застосування, що перевершують по атмосферостойкости алкідні лакофарбові матеріали аналогічного призначення. Широкий вибір плівкотвірних для латексних фарб дозволяє створювати на їх основі ЛКМ різного призначення, що відрізняються простотою застосування і швидким висиханням, а відсутність летких розчинників дає можливість віднести ці склади до категорії екологічно чистих матеріалів.

На упаковці продукту складу сполучного, як правило, не вказується (солідні фірми іноді призводять мінімальну інформацію в прикладених листівках-інструкціях), але кінцевого споживача це питання цікавити не повинен. При покупці фарби набагато важливіше з'ясувати її переважне призначення відповідно до умов експлуатації.

Покриття, що утворюється після висихання фарби, виконує захисно-декоративні функції. Простіше кажучи, воно повинне сховати під собою поверхню підстави (покриваність), захистити її від можливих механічних впливів (стійкість) і забезпечити необхідний рівень візуального комфорту (декоративність). Саме ці властивості і визначають придатність фарби для експлуатації в тих чи інших умовах.

Укривистість - одна з найважливіших характеристик матеріалу, що дозволяє об'єктивно порівнювати споживчі властивості різних фарб. Продукція більшості західноєвропейських фірм відповідає міжнародному стандарту ISO 6504 / 1, згідно з яким під покривістістю мається на увазі площа, яку можна покрити одним літром фарби (м2 / л). При цьому фарба повинна на 98% вкривати підкладку, забарвлену чорними і білими смугами або квадратами. Чим керуються виробники з третіх країн, визначаючи покриваність своєї продукції, в точності невідомо.

Нерідко на упаковці з фарбою вказується не покриваність, а витрата (м2 / п, м2/кг або навіть г / м;). Цей параметр є істотно менш певним, оскільки сильно варіюється в залежності від властивостей поверхні, на яку наноситься фарба. З цієї причини ставитися до цифр, наведених на упаковці, слід з відомою обережністю. Наприклад, одна і та ж фарба, що має покриваність 10-13 м2 / л (ISO 6504 / 1) може забезпечувати витрата за раніше пофарбованої поверхні 10-12 м2 / п, по зашпакльованої поверхні 7-9 м2 / л, а по оштукатуреної поверхні 3-5 м2 / л. Технологія нанесення, застосовуваний малярський інструмент і кваліфікація виконавця також впливають на витрату фарби.

Стійкість. Відразу обмовимося, що ніякі лакофарбові матеріали не здатні успішно протистояти "колупання" цвяшком або хуліганських витівок улюбленого кота. Під цим терміном мається на увазі стійкість до миття, водостійкість (що не одне й те саме), стійкість до стирання, стійкість до впливу хімічних реагентів і здатність протистояти утворенню цвілі.

Цей показник є визначальним при виборі фарби для конкретних умов експлуатації. Матеріал, призначений для фарбування стель у спальнях і віталень, допускає, як правило, тільки легке миття і може бути використаний для обробки стін лише в відвідуваних, сухих приміщеннях. Стіни у вітальнях і спальнях повинні фарбуватися фарбами з підвищеною стійкістю до миття, що витримують не менше 2 тис. проходів щіткою, а в приміщеннях, внутрішні поверхні яких піддаються досить інтенсивному впливу (кухні, туалети, сходові клітки і т.п.) бажано застосовувати матеріали , що допускають не мене 5 тис. проходів.

Деякі водорозчинні фарби випускаються як в матовому, так і в напівматовому (а іноді і в напівглянсовим) виконанні. Як правило, стійкість матової фарби трохи нижче, ніж напівматовою, а тим більше напівглянсової фарби тієї ж марки.

Водно-дисперсійні фарби, призначені для використання у вологих і сирих приміщеннях, повинні володіти підвищеною водостійкістю і фунгіцидними властивостями. Випробування на водостійкість проводять тим же методом, що й випробування на стійкість до миття, з тією лише різницею, що пофарбована поверхня попередньо піддається впливу вологи від мокрої тканини, дотичної з тестованої поверхнею протягом певного часу. Здатність матеріалів цієї групи перешкоджати виникненню цвілі забезпечується присутністю у складі фарб фунгіцидних добавок. Серед усіх водорозбавляються фарб водостійкі склади відрізняються найбільшою стійкістю до миття і стирання (більше 10 тис. проходів щіткою).

Водно-дисперсійні матеріали втрачають свої властивості при замерзанні, тому в холодну пору року їх необхідно зберігати в опалюваних приміщеннях і транспортувати в термостатированной фургонах. З цієї причини не рекомендується купувати матеріали цього типу на відкритих будівельних ринках в зимовий період. Немає правил без виключень: деякі фірми виробляють водорозчинні фарби (так звана "зимова формула"), здатні витримувати обмежену (зазвичай до п'яти) кількість циклів заморожування-відтавання без погіршення властивостей, що обов'язково повинно бути вказано на упаковці.

Хімічна стійкість до дії лугів і кислот. Ряд пігментів змінює свій колір або знебарвлюється при зіткненні з лужними розчинами. Наприклад, малярська лазур в лужному середовищі знебарвлюється, свинцевий залізний крон червоніє. Подібні пігменти не застосовують для виготовлення барвистих складів, що наносяться на поверхню свіжою бетону або цементно-вапняної штукатурки. Щелочестойкими є майже всі природні пігменти (охри, мумія, умбра, перекис марганцю), а також багато штучних пігменти (титанові білила, оксид хрому, органічні пігменти: червоний і оранжевий). Для виготовлення спеціальних кислотостійких фарб застосовують тільки кислотостійкі пігменти (графіт, титанові білила, оксид хрому). Пігменти, що містять сполуки свинцю (свинцеві білила, свинцеві крон і сурик), токсичні і при їх застосуванні необхідно дотримуватися встановлених правил охорони праці.

2.3 Асортимент лакофарбових матеріалів

1. Полімерні фарби

Полімерна фарба є суспензією пігменту в розчині полімеру або перхлорвінілової смоли. До добре зарекомендували себе фасадних фарб належать кремнійорганічні емалі, перхлорвінілова фарба, епоксидно-поліамідна композиція. Внаслідок високої атмосферостійкості фарби оздоблення фасаду будівлі зберігається 10-12 років і більше, її можна очищати від пилу, промиваючи водою. Кремній-органічні покриття непроникні для крапельно-рідкої води, але пропускають водяну пару з приміщення назовні. Такі покриття не перешкоджають природної вентиляції приміщень, але в той же час захищають зовнішні Стьопи будівель від зволоження. Полімерні фарби широко застосовують для обробки стінових панелей і блоків повної заводської готовності, а також для забарвлення і відновлення фасадів існуючих. Витрати на обробку одиниці поверхні полімерними фарбами, віднесені до одного року експлуатації, нижче порівняно з іншими барвистими складами. Каучукові фарби отримують шляхом диспергування хлоркаучук в летючому розчиннику. Оскільки каучукові фарби хімічно стійки і володіють високою водостійкістю, то їх застосовують для захисту від корозії металевих та залізобетонних конструкцій.

Позитивною властивістю хлоркаучукових і кумаронокаучукових фарб є висока еластичність плівки, завдяки чому захисне покриття слід за деформаціями конструкції і зберігається без тріщин, Ефіроцеллюлозние фарби є пігментовані дисперсії нітро-або етилцелюлози в летючих розчинниках. Нітролаки часто застосовують замість масляних фарб, причому ці лаки висихають значно швидше масляних барвистих складів. Як видно, полімерна фарба містить органічний розчинник у такій кількості (30-50% по масі), яка необхідна для додання складу малярської консистенції. Після нанесення покриття розчинник випаровується (випаровується) і на поверхні, що фарбується утворюється атмосферостійка плівка.

Дисперсія полімеру в летючому розчиннику повинна змочувати матеріал, тоді вона проникає в пори матеріалу (бетону, цегли і т. д.), забезпечуючи міцне зчеплення утворюється плівки з основою. Полімерні фарби швидко висихають, однак при цьому безповоротно губляться цінні продукти - летючі органічні розчинники. Більшість розчинників горить, їх пари вогненебезпечні та вибухонебезпечні. Накопичуючись в закритих приміщеннях, пари розчинників шкідливо впливають на здоров'я людей; крім того, вони можуть бути причиною пожежі, тому при їх використанні мають дотримуватися встановлені заходи охорони праці та протипожежної безпеки. Безпечнішими і економічними є емульсійні барвисті склади па основі полімерів, що не містять летких розчинників або містять їх у невеликих кількостях.

2. Полімерні емульсійні (латексні) фарби

Полімерної емульсійної фарбою називають барвистий склад з двох змішуються рідин, в якому частки (глобули) однієї рідини (дисперсна фаза) розподілені в іншої рідини (дисперсійне середовище або зовнішня фаза). Для отримання стійкою, практично не розшаровується емульсії необхідно при її виготовленні ввести відповідний емульгатор.

Емульгатор є поверхнево-активна речовина, яка адсорбується однієї з рідин на поверхні розділу фаз, знижуючи її поверхневий натяг. Разом з тим навколо частинок (глобул) дисперсної фази утворюється механічна міцна оболонка, що перешкоджає укрупненню і злиття глобул. До числа емульгаторів відносяться переважно речовини, що володіють значною полярністю, вони містять активну полярну і неактивну групи. Полярна група нерідко представлена ​​гідроксилом ОН, карбоксилом СООН, а також групами COONa. При виготовленні емульсій, застосовуваних у будівництві, емульгаторами часто служать Лігносульфонати (зазвичай у вигляді сульфітно-дріжджової бражки), натрієві солі нафтенових кислот (милонафт), абіетат натрію (омилення каніфоль) та ін

Емульсійні барвисті склади типу «полімер у воді» містять полімерів, дисперговані у воді, у вигляді дрібних глобул. Крім пленкообразующего речовини (синтетичної смоли або каучуку) і води, барвистий склад містить емульгатор, пігмент і добавки, що покращують властивості фарби. Емульсійні фарби зазвичай поставляють у вигляді пасти, яку на місці застосування розбавляють водою до малярської консистенції. Воду з нанесеною на поверхню емульсійної фарби частково вбирає пористу підставу (бетон, штукатурка і т.п.), а решта в покритті вода випаровується. В результаті емульсія розпадається і через 1-2 год утворюється міцне гладке матове покриття, світло-і водостійке. Завдяки своїй пористості покриття газопроникність. Тому емульсійними фарбами нерідко забарвлюють непросохлої поверхні штукатурки або бетону, оскільки волога з матеріалу підкладки може випаровуватися через пори покриття.

Емульсійні фарби нетоксичні, пожежо-і вибухобезпечні. Їх застосовують для зовнішніх і внутрішніх малярних робіт. Поливінілацетатна фарба являє собою пігментовану водну дисперсію полівінілацетату, пластифицированную дибутилфталат; застосовують для фарбування по бетону, штукатурці, дереву, для обробки деревно-волокнистих плит і деталей з гіпсобетону. Бутадіенстірол'ную фарбу використовують переважно для високоякісного фарбування всередині будівель. Для цієї ж мети застосовують емульсійну фарбу марки СЕМ, що складається з гліфталевого лаку, води, емульгатора і спеціальних добавок. Акрілатниє фарби, що відрізняються високою атмосферостойкостью, застосовують для довговічною фарбування фасадів будівель, а також для обробки вологих приміщень. Їх випускають білого, помаранчевого та інших квітів. Водостійкі емульсійні барвисті покриття можна промивати водою з милом.

3. Полімерцементні фарби

Полімерцементні фарби виготовляють на основі водної дисперсії полімеру і білого портландцементу, в них зазвичай вводять пігмент і наповнювач (вапняну муку, тальк тощо). Для отримання полімерцементних фарб нерідко використовують поливинилацетатную дисперсію. Полімерцементні склади застосовують для заводської обробки великих панелей і блоків, а також для фарбування фасадів будинків (по бетону, штукатурці, цеглі).

3 Порівняльна оцінка якості лакофарбових матеріалів

вітчизняного і зарубіжного виробників

Для порівняльної оцінки якості лакофарбових матеріалів вітчизняного і зарубіжного виробників, будуть взяті такі зразки:

  • Вітчизняний представник: емаль алкіду уретанова для зовнішніх і внутрішніх робіт. ЗАТ «Лакма» м.Київ ТУ 2312-023-54357046-2005

  • Зарубіжний представник: Feidal, Німеччина. Емаль для зовнішніх і внутрішніх робіт.

Дані про оцінку якості досліджуваних зразків представлені в таблиці 2.

Аналіз якості лакофарбових матеріалів починається з визначення кольору. Визначення кольору проводитися візуальним порівнянням випробуваного покриття з еталонним зразком картотеки або за допомогою спектрофотометра (визначення координат кольору). Як еталон порівняння найчастіше використовуються картотека RAL і власні картотеки підприємств-виробників ЛФМ. Власні картотеки дозволяють задовольнити будь-які бажання споживача щодо кольору. Товщина лакофарбового шару, умови сушіння, робоча в'язкість і розчинник вказуються зазвичай в описі матеріалу.

Колір плівки емалі повинен знаходитися в межах допустимих відхилень, встановлених зразками кольору каталогу або контрольними зразками кольору.

Зовнішній вигляд плівки. Після висихання плівка повинна бути гладкою, однорідною, без розшаровування, віспин, патьоків, зморшок і сторонніх включень. Допускається невелика шагрень.

Наступний етап - визначення часу і ступеня висихання. Час висихання - проміжок часу, протягом якого досягається певний ступінь висихання при заданій товщині шару лакофарбового і за певних умов сушіння. Ступінь висихання характеризує стан поверхні ЛФМ, нанесеного на пластину, за певних часу і температурі сушіння. Товщина лакофарбового шару, умови сушіння, робоча в'язкість і розчинник вказуються зазвичай в описі матеріалу. Для визначення часу висихання до ступеня 3 на висохлу плівку накладають листочок друкарського паперу з щільністю від 60 до 70 г/м2. На папір накладається гумова пластинка з твердістю по Шору А 35 +5 умовних одиниць, на яку встановлюють гирку масою 200 г, і витримують протягом 30 с. Потім папір знімають будь-яким способом, не призводить до пошкодження плівки. Якщо ЛКМ висохло достатньо, папір не прилипає до покриття.

Під часом повної полімеризації мається на увазі термін, після проходження якого плівка ЛКМ набуває максимально можливі захисні властивості.

Визначення ступеня розбавлення до робочої в'язкості. Під робочою в'язкістю матеріалу увазі умовну в'язкість, при якій даний ЛКМ наносити найбільш доцільно. Визначається кількість розчинника (у відсотках), що слід додати, щоб розбавити ЛКМ до робочої в'язкості. Тип розчинника наведено в нормативній документації на ЛКМ.

Визначення чистоти. Суть методу полягає у визначенні наявності механічних включень і висипу в тонкому шарі рідкого ЛКМ певної товщини. Для визначення чистоти ЛКМ наносять методом наливу на чисту скляну пластину і оглядають її візуально в розсіяному світлі. Ступінь перетирання менше 25 мкм можна отримати тільки на лаках, що не мають механічних включень і висипу.

Визначення зовнішнього вигляду лаку. Суть методу полягає у візуальному визначенні прозорості та опалесценції (слабкої білуватого або помутніння) проби непігментовані ЛФМ, налитої в пробірку з прозорого скла. Огляд проводиться в світлі при певних умовах.

Декоративні атмосферостійкі пігментовані ЛКМ можна отримати тільки на прозорих без опалесценції лаках.

Визначення блиску (глянець). Суть методу кількісного визначення блиску лакофарбового покриття (ЛКП) полягає у вимірі величини фотоструму, порушуваного відбитим від випробуваного покриття світлом.

Кут вимірювання 45 °. Товщина лакофарбового шару, умови сушіння, робоча в'язкість і розчинник вказуються зазвичай в описі матеріалу. ЛКМ наноситься на рівну скляну пластинку. Блиск визначається у відсотках.

Для грунтовок або інших покриттів, до яких не пред'являються високі вимоги по декоративності, блиск визначають візуально без кількісної оцінки.

Таблиця 2. Таблиця визначення блиску

Найменування

Блиск,%

Глубокоматовое покриття

0 - 3

Матове покриття

4 - 19

Напівматове покриття

20 - 36

Напівглянсові покриття

37 - 49

Глянсове покриття

50 - 59

Високоглянсові покриття

Більше 60

Визначення міцності плівки при ударі. Суть методу полягає у визначенні міцності плівок ЛКМ при ударі від вільного падіння вантажу масою 1 кг і більше на пластину зі сталі 08 кп товщиною 0,8-1,0 мм з випробуваним ЛКП.

Товщина лакофарбового шару, умови сушіння, робоча в'язкість і розчинник вказуються зазвичай в описі матеріалу.

Результатом випробування є максимальна висота в сантиметрах, при якій при падінні вантажу покриття не руйнується. Максимальна шкала приладу 50 см.

Визначення твердості плівки по маятниковому приладу. Суть методу полягає у визначенні часу загасання (числа коливань) маятника при зіткненні його з лакофарбовим покриттям.

Маятниковий прилад з лічильником числа коливань, штативом і предметним столиком, на який поміщають випробовувані пластинки, укомплектований маятниками типу Кеніга (маятник А) або Персоза (маятник Б). Для випробувань застосовують один з маятників, т.к. результати випробувань з використанням різних маятників не порівнянні. За діапазону вимірювання маятники ідентичні, але на поверхнях з низьким коефіцієнтом тертя маятник типу Персоза (маятник Б) може прослизати.

За результат випробування приймають відношення часу загасання маятника при зіткненні з ЛКП до часу загасання маятника при зіткненні з контрольною скляній полірованої пластиною. Час загасання коливань на скляній пластині (скляне число) для маятника Кеніга становить 250 +10 С, а для маятника Персоза не менше 420 с.

Товщина лакофарбового шару, умови сушіння, робоча в'язкість і розчинник вказуються зазвичай в описі матеріалу.

Твердість - це опір поверхневих шарів матеріалу Місцевим деформацій. Твердість покриття забезпечує його цілісність при механічних впливах і визначається когезійний властивостями матеріалу покриття.

Визначення еластичності плівки при вигині. Метод полягає у визначенні мінімального діаметра металевого циліндричного стрижня, згинання на якому пофарбованої металевої пластинки не викликає механічного руйнування або відшаровування одношарової або багатошарової лакофарбової плівки.

Товщина лакофарбового шару, кількість шарів, умови сушіння, робоча в'язкість і розчинник вказуються зазвичай в описі матеріалу.

Найменування показників

Емаль алкіду уретанова для зовнішніх і внутрішніх робіт. ЗАТ «Лакма», Україну, Київ

Емаль для зовнішніх і внутрішніх робіт. Feidal, Німеччина

1.Визначення кольору

світло-жовтий

коричнево-жовтий

2.Цвет плівки емалі

в межах допустимих відхилень

відповідає

3.Внешняя вид плівки

присутсвуют патьоки

гладка, однорідна, без розшаровування

4.Время висихання, повне / між шарами

12/5-6

4 / 4

5.Время повної полімеризації

6

4

6.Степень розбавлення

19%

5%

7.Определеніе чистоти

наявність механічних включень, висипу не виявлено

наявність механічних включень, висипу не виявлено

8.Внешній вид лаку

отсутсвие прозорості та опалесценції

отсутсвие прозорості та опалесценції

9.Определеніе блиску

41%

78%

10. Міцність плівки при ударі по приладу У-1, см

50

50

11. Твердість покриття по маятниковому приладу типу ТМЛ (маятник А), умов. од.

0,25

0,1

12. Еластичність плівки при вигині, мм.

1

1

13. Стійкість покриття до статичного впливу розчину миючого засобу, циклів, не менш

- Лужного (15% р-р)

- Кислотного (20% р-р)





5

5





не нормується

не нормується

14.Область застосування

всередині і зовні

всередині і зовні

15. Площа фарбування 1 л, м2

8-10

10-12

16. Чи потрібна грунтовка

да

да

Висновок

У будівництві та ремонті не обійтися без лакофарбових матеріалів. Магазини та ринки буквально завалені лакофарбової продукцією різних марок. Фарби, емалі, лаки, шпаклівки, антисептики, грунтовки - лакофарбових матеріалів безліч і всі вони мають різні властивості і призначення. Розібратися в такому достатку товарів складно навіть професіоналам, що й казати про людей непосвячених. Не всі виробники поставляють на ринок якісну продукцію, а тому великий ризик придбати лакофарбові матеріали вельми сумнівного походження. Отже достаток фарб, що з'явилися на ринку за останні роки має зворотний бік. Проблема   вибору. Це важливо, тому що неправильно обрана фарба обійдеться, в кінцевому рахунку, дорожче своєї вартості.

У цій роботі ми досліджували 2 зразки лакофарбових матеріалів, вітчизняного і зарубіжного виробників. Аналізуючи дані наведені у таблиці 2, можна визначити, що зразок 2, а саме емаль закордонних виробників відповідає високим вимогам якості даного продукту. Завдяки своїм унікальним властивостям, матеріали фірми "Feidal" можуть наноситися і сохнути при негативних температурах (до -30 градусів). Дані якості лакофарбних матеріалів "Feidal" дозволяють проводити фарбування і захист від корозії в будь-який час року. Це є невід'ємним перевагою в ряді інших перед вітчизняним виробником. Також всі показники відповідають державним стандартам. Забезпечують отримання високо глянсового декоративного покриття з відмінними захисними властивостями. Володіє в порівнянні з емаллю   ЗАТ «Лакма»   підвищеною твердістю плівки, блиском.

Емаль вітчизняного виробника поступається в якості «Feidal» в декількох показниках, таких як: блиск, ступінь розбавлення, ступінь полімеризації і стійкість покриття до впливу розчину миючого засобу. Однак, вагомим аргументом не якісного товару є, то що в емалі виявлено хімічно-шкідливі домішки, що не є екологічно-чистим продуктом. Це пов'язано з розчинником, його якістю і кількістю. Розчинники - продукт для здоров'я небезпечний, викликає дерматити, що вражає слизову, дихальні шляхи, так що, чим менше розчинника використовується у фарбі, тим краще.

На українському ринку ЛФМ останні роки відбувається поступальне зростання споживання. Здавалося б, кращих умов для розвитку галузі і не можна уявити. Але, з іншого боку, це викликає збільшення конкуренції на ринку. Пов'язано це, в першу чергу, з приходом на ринок зарубіжних виробників не поступаються в якості продукції вітчизняним, і тим самим залучаючи покупця. Наприклад, в донецькій роздрібній торгівлі дана продукція представлена ​​приблизно 80 марками. При цьому 60 марок має іноземне походження, і лише близько 30 - російське. З чим може бути пов'язаний такий успіх імпортної продукції ЛКМ? По-перше, якість вітчизняних ЛКМ поки що далеко від європейських стандартів, так як основними продуктами, споживаними в Україну, досі залишаються традиційні лаки і фарби, виробництво яких не завжди відповідає вимогам екології (можуть міститися шкідливі домішки). Це ми спостерігаємо на прикладі другого зразка. По-друге, це обмеженість асортименту, малий вибір у вітчизняних лакофарбових матеріалів.

Але головною, на мій погляд, причиною вибору споживачів імпортної продукції можна назвати психологічний ефект сприйняття споживачами зарубіжних лакофарбових матеріалів як спочатку більш якісних і екологічних порівняно з українськими. Виходом з останньої ситуації може бути створення українських брендів.

Література

1. Брозовського Д.І. та ін Основи товарознавства промислових та продовольчих товарів. Підручник для бух. отд-ний технікумів сов. торгівлі. М., "Економіка", 1977

2. Пугаєвській, Б.Д. Семак. Товарознавство непродовольчіх товарів. Частина 1 Підручник для СТУДЕНТІВ товарознавчіх спеціальностей віщіх закладів освіти. - К.: НМЦ "Укоопосвіта", 1999. - 596

3. Товарознавство промислових товарів. У 3-х т. Т. II Підручник для товарознавець. отд-ний кооп. технікумів. М., "Економіка", 1973.

4. Товарознавство непродовольчих товарів: Підручник для учнів товарознавець. від. кооп. технікумів. В 4-х т. Т.IД. І. Брозовського, В.П. Склянников, М.К. Ємцов и др. - М.: Економіка, 1984. - 288 с.

5. Алексєєв Н.С. та ін Теоретичні основи товарознавства непродовольчих товарів, Москва, 1988 р.

6. Барченкова В.І. Основи товарознавства непродовольчих товарів, Москва, 1991 р.

7. Довідник товарознавця: непродовольчі товари - Москва, 1988 р.

8. Ресурси Інтернет-сайту www.rambler.ru

  1. Горчаков Г.І., Баженов Ю. М. Будівельні матеріали. Підручник для вузів. Стройиздат. 1986

  2. Рибьев І. А. Загальний курс про будівельні матеріали. Підручник для вузів. Москва. 1987

  3. Матеріали інтернет-ресурсу www.tecs.ru

  4. Матеріали інтернет-ресурсу www.sadolin.ru

  5. Матеріали інтернет-ресурсу www.yarko.ru

  6. Матеріали інтернет-ресурсу himtek. Yaroslavl. Ru

  7. Миколаєва, Товарознавство споживчих товарів М. 1997

  8. Лакофарбова промисловість, журнал.

Посилання (links):
  • http://www.rambler.ru/
  • http://www.tecs.ru/
  • http://www.sadolin.ru/
  • http://www.yarko.ru/
  • Додати в блог або на сайт

    Цей текст може містити помилки.

    Маркетинг, реклама и торгівля | Курсова | 185кб. | скачати

    Схожі роботи:
    Виробництво лакофарбових матеріалів
    Проектування комплексу виробництв лакофарбових матеріалів і розчинників
    Ринок цінних паперів в Україну
    Маркетинговий аналіз ринок ринку гітар в Україну
    Фінанси гроші бюджетна кредитна і банківська системи РФ валютний ринок і ринок цінних паперів
    Ринок цінних паперів Фондовий ринок України
    Ринок цінних паперів і ринок капіталу
    Ринок капіталу і ринок цінних паперів
    Ринок капіталу та кредитний ринок
    © Усі права захищені
    написати до нас
    Рейтинг@Mail.ru