Референтна група та її вплив на індивіда

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Федеральне агентство з освіти ГОУ ВПО

«Уральський державний педагогічний університет»

Факультет психології

Кафедра психології розвитку

Реферат

Референтна група та її вплив на індивіда

Виконавець:

Пузан Я.Г.

Єкатеринбург 2008

ВСТУП

З самого народження людина є частиною численних груп, які впливають на формування його особистості. У процесі спілкування в групі індивід засвоює соціальні норми. Включення до групи якісно змінює особистість, а найбільші зміни відбуваються під впливом так званих референтних (еталонних) груп.

Вперше, поняття референтної групи було введено Гербертом Хайменом в 40-х роках XX століття і надалі розвивалося в роботах цілого ряду американських соціологів [1].

Розрізняються референтні групи, в які індивід безпосередньо входить, і ті, на які індивід орієнтується у своїй поведінці.

Референтна група дає нам зразок для наслідування і порівняння. Теорія референтної групи показує, що встановлення соціальних зв'язків або розрив їх природно несуть з собою особливі когнітивні установки. Приєднуючись до певної групи, індивід «знає», що світ такий-то і такий-то. Переходячи з однієї групи в іншу, він повинен «знати», що раніше помилявся. Кожна група дивиться на світ «з власної дзвіниці».

Деякі експерименти, проведені соціальними психологами, з метою з'ясування впливу групових думок на сприйняття фізичних об'єктів, дають нам можливість усвідомлення цієї потреби. Ключовий термін, який використовують соціологи для позначення обговорюваних явищ - «интериоризация». Той же самий процес, менш інтенсивний за якістю, відбувається кожного разу, коли дорослої людини приймають у новий соціальний контекст, або в нову соціальну групу.

Таким чином, суспільство знаходиться не тільки «поза», а й «всередині» нас - як частина нашого внутрішнього буття. Суспільство не просто контролює наші рухи, воно надає форму нашої самоідентичності, нашим думкам і нашим почуттям.

Актуальність теми. Більшість психологів, які займаються даною проблемою, згодні з тим, що поняття референтної групи і, особливо, її функції пов'язані з нормами та цінностями.

Розкриття структури референтності є важливою проблемою дослідження референтності. Але ще більш важливою проблемою є також невивчені досі причини виникнення та розриву референтних зв'язків.

Чому саме цей, а не який-небудь інший суб'єкт в результаті соціального сприйняття стає значущим для індивіда і складаються референтні відносини?

Чому з плином часу референтні для індивіда суб'єкти втрачають свою значимість, і складаються нові (іноді мають дуже різні, майже протилежні норми і цінності) референтні відносини?

Ціннісні орієнтації індивіда формуються під впливом його референтних відносин, але яким же чином утворюються референтні відносини?

1. Історія виникнення і розвитку поняття референтності

Вперше термін «референтна група» зустрічається у Г. Хаймена в 1942 р. Він використав це поняття для позначення групи людей, з якою випробуваний порівнює себе при визначенні свого статусу [1].

Пізніше Т. Ньюком визначав референтну групу як групу, до якої індивід зараховує себе психологічно і тому поділяє її цілі та норми і орієнтується на них у своїй поведінці [Там же].

М. Шериф остаточно затвердив поняття «референтна група» в американській психології. М. Шериф акцентував увагу на те, що референтна група і група членства часто не збігаються, і референтна група саме та, до якої індивід може відносити себе психологічно, причому, свідомо чи несвідомо [Там же].

Всі автори, які займаються дослідженням референтних груп, працювали, вкладаючи у зміст поняття «референтна група» різне значення, і вели дослідження в різних напрямках.

У 1952 р. Г. Келлі, узагальнивши всі дослідження в області референтних груп, прийшов до висновку, що поняттям «референтна група», як правило, визначаються два види різних відносин між індивідом і групою, пов'язаних, з одного боку, з мотиваційними, а , з іншого боку - з перцептивними процесами. З цього він робить висновок, що термін «референтна група» використовується для опису двох типів зовсім різних груп, і це подвійне використання терміну говорить про те, що референтна група може виконувати різні функції у формуванні соціальних установок індивіда.

Він виділяє дві функції референтної групи: нормативну і порівняльну, вважаючи, що «перша функція полягає в тому, щоб встановлювати і нав'язувати стандарти для індивіда ...; друга функція референтної групи полягає в тому, що вона є еталоном, стандартом і відправною точкою для порівняння, за допомогою якої індивід може оцінювати себе або інших »[2. С. 200].

Більшість психологів, які займаються даною проблемою, згодні з виділенням цих двох функцій.

При оцінці теорій референтних груп слід відзначити, що в них досліджується дуже важливий соціально-психологічний феномен. Приділяється достатня увага зв'язку самооцінки індивіда з його приналежністю до групи, а також впливу зовнішніх груп, їх цінностей і норм на соціальні установки і поведінку індивіда.

Згадка теорій референтних груп зустрічається в працях А.В. Петровського, М.Г. Ярошевського, Г.М. Андрєєвої, Р.С. Немова та ін Але перша спроба дати визначення поняттю «референтність» та впорядкувати відомості про референтних групах, отриманих шляхом аналізу праць зарубіжних авторів, належить Є.В. Щедріної. Вона систематизує результати зарубіжних досліджень з проблеми референтних груп і робить спробу заповнити наявні прогалини, також вводить поняття референтності, уточнює взаємозв'язок між феноменом референтності як якістю міжособистісних відносин і референтною групою.

Необхідною умовою, на думку Є.В. Щедріної, є вивчення феномена референтності. При цьому, особливістю введеного поняття референтності є «своєрідним перенесення уявлень про відносини між індивідом і його референтною групою на систему міжособистісних відносин індивіда в групі» [4. С. 116].

Сама якість референтності виявляється в умовах постійно виникає у груповій діяльності ситуації співвідношення суб'єкта зі значимими для нього об'єктами. Причому, об'єктами можуть виступати цілі і завдання спільної діяльності, емоційні і конфліктні ситуації, учасники спільної діяльності, об'єктивні труднощі, що виникають при її здійсненні, особисті якості суб'єкта і т. д.

Таким чином, співвідношення суб'єкта та об'єктів орієнтації здійснюється опосередковано, через звернення до ціннісних орієнтацій іншого або інших членів колективу, шляхом звернення до значимого іншому.

Означене Є. В. Щедріної розуміння референтності, полягає в тому, що «спрямованість індивіда на певний значущий для нього об'єкт може бути реалізована за допомогою встановлення взаємодії з іншим індивідом» [4. С. 118].

Таке розуміння референтності увазі трактування об'єкта орієнтації, як володіє особистісної значимістю, а трактування іншого значимого суб'єкта, як носія особистісно значущою для першого суб'єкта інформації.

Таким чином, референтність, на думку Є.В. Щедріної, виражає залежність суб'єкта від іншого індивіда і виступає як «виборче відношення до нього в умовах задач орієнтації в особистісно значущу об'єкті» [Там само. С. 119].

Одночасно з поняттям референтності Є.В. Щедріна розглядає чинники, що лежать в основі певної системи міжособистісних відносин і проявляються при вивченні зв'язку індивіда з референтною для нього групою: ціннісно-нормативний фактор, фактор порівняння, фактор прагнення до підвищення соціального статусу та оціночний фактор.

Якщо говорити про емпіричному дослідженні референтності Є.В. Щедріної, можна відзначити, що, хоча інтерес попередніх дослідників в основному полягав у виявленні референтних для даного індивіда груп, членом яких він не є, або в оцінці тенденцій індивіда приймати свою групу членства в якості референтної, то в своєму дослідженні Є.В. Щедріна робить спробу якісно охарактеризувати явище референтності шляхом виявлення своєрідною референтної групи - кола осіб, референтних для даного індивіда і входять разом з тим у його реальну групу.

Результати досліджень Є.В. Щедріної є основними в області референтності і референтних груп у вітчизняній психології.

2. Нормативна і порівняльна функція референтних відносин

Референтні відносини виконують різні функції. На даний момент більшість зарубіжних психологів погоджуються з виділенням або двох функцій референтних відносин (референтних груп) - порівняльна і нормативна (за Г. Келлі). Саме ці функції представляють особливий інтерес при вивченні взаємозв'язку ціннісних орієнтацій особистості та її референтних відносин.

Нормативна функція референтної групи полягає в тому, що дана група забезпечує стандарти поведінки та групові норми для індивіда. Це означає, що норми і цінності індивіда формуються під впливом його референтної групи. Як правило індивід привласнює норми і цінності, які існують в референтній групі.

Порівняльна функція референтної групи полягає в тому, що група може служити точкою відліку для оцінювання індивідом себе та інших людей. Норми і цінності, які існують в референтній групі індивіда частіше за все є для нього абсолютними, і відповідно до них він оцінює поведінку, здібності, особистісні якості людей (в тому числі і свої).

Обидві ці функції лежать в основі формування ціннісних орієнтацій особистості, хоча кожна з них має свій власний зміст, але, як справедливо зауважує Є.В. Щедріна, ніхто не стане заперечувати, що ціннісні аспекти характерні для референтних груп, які Г. Келлі відніс до категорії нормативних. Однак, на її думку, вони притаманні й так званим порівняльним референтним групам: «орієнтуючись на норми та цінності своєї референтної групи, індивід не може не порівнювати їх зі своїми нормами і цінностями ...

Отже, ми можемо прийти до висновку про те, що як для порівняльних референтних груп характерний ціннісний момент, так для нормативних груп - момент співвіднесення порівняння ... »[4. С. 114].

Таким чином, ці дві функції референтних груп мають глибокої внутрішньої зв'язаністю.

Швидше за все, несправедливо говорити про існування різних видів референтних відносин (нормативні, порівняльні, спонукальні і оціночні). Кожен суб'єкт референтних відносин (індивід або група) реалізує в більшій чи меншій мірі всі ці функції.

3. Вплив референтності на особистість

Процеси пізнання особистості іншої людини і самої себе розглядаються у вітчизняній психології як дві сторони діалектично єдиного процесу, що грунтуються на тісній внутрішнього зв'язку між особистістю та суспільством. Досліджуються різні аспекти взаємозв'язку самопізнання з пізнанням особистістю інших людей.

Ряд дослідників розглядають питання про те, як сформувалася в особистості знання про себе впливає на розуміння нею іншої особистості.

Вивчається також онтогенетично первинне вплив пізнання іншого на самопізнання особистості. «Вирішальний вплив на особистість надає склалася у неї система суб'єктивно-оцінних індивідуально-виборчих відносин з іншими людьми. Оптимальні можливості для самопізнання виникають у спілкуванні людини з тими з них, яких він виділяє як значущих інших »[3.С. 30].

Т.К. Комарова і С.В. Кондратьєва у своєму дослідженні «Взаємозв'язок самопізнання і пізнання інших людей в ранній юності» визначають поняття «еталон» як «сукупність уявлень про найцінніші якості особистості, свого роду мірка в процесах пізнання нею інших людей і самого себе» [3. С. 31].

Формування таких цінностей як якості особистості (здібності, риси характеру тощо) мають найбільше значення для формування всієї особистості.

Реалізація оцінює функції еталона, на думку Т.К. Комарової та С.В. Кондратьєвої, дозволяє індивіду виокремити тих людей з кола найближчого спілкування, у яких рівень розвитку значущих якостей вище, ніж у нього. Порівнюючи себе з цими людьми (значущими іншими) щодо значущих якостей, індивід у результаті порівняння отримує своєрідну самооцінку. Застосування еталона як мірки в пізнанні суб'єктом оточуючих людей створює можливості для реалізації виділяється Т.К. Комарової та С.В. Кондратьєвої мотиваційної функції еталона, коли він виступає для суб'єкта як мету саморозвитку. Таким чином, значимий інший задає індивіду «зону найближчого розвитку».

Отже, ставлення референтності виникає як результат сприйняття індивідом соціального суб'єкта (іншого індивіда, групи, спільності і т. п.), якщо їх норми і цінності певною мірою збігаються, але у суб'єкта сприйняття значущі для нього якості менш розвинені.

Руйнування референтних відносин відбувається в результаті або досягнення індивідом того еталону, який був для нього метою саморозвитку і причиною виникнення відносини референтності, або розчарування індивіда в значимому іншому, як наслідок помилки (суб'єктивності) соціального сприйняття.

За допомогою досягнення єдиного зразка та одночасно формування наступного, який буде надалі досягатися, особистість проходить етапи формування і розвитку.

ВИСНОВОК

Референтні відносини виникають на основі соціального сприйняття, складаються в отриманні індивідом інформації (думок, оцінок і т. п.) від значимого суб'єкта (обмін інформацією, якщо референтність взаємна) і проявляються у взаємодії індивіда із значущим іншим, або в прагненні до цього взаємодії.

Ціннісні орієнтації індивіда формуються під впливом його референтних відносин, але яким же чином утворюються референтні відносини?

Референтность, як вибіркове ставлення до суб'єктів, породжується потребою індивіда у виробленні уявлень про значущу для нього об'єкті. Але прийняття думки іншого і згоду з ним неможливо, якщо дана думка значно суперечить нормам і цінностям індивіда. Визначення референтних груп, що вводяться західними авторами, хоча і поверхово, але досить точно відображають причини виникнення і підтримки референтних відносин. Можна припустити, що в процесі соціального сприйняття індивідом соціальних суб'єктів відбувається пізнання норм і цінностей цих суб'єктів і порівняння зі своїми нормами і цінностями, а результатом може з'явитися (при певному рівні збігу) потреба в спілкуванні та взаємодії.

Отже, причиною виникнення відносин референтності є певний рівень збігу норм і цінностей індивіда і його уявлень про норми і цінності пізнаваного (сприйманого) індивіда.

Звідси можна зробити два висновки. По-перше, в силу того, що свої норми і цінності індивід порівнює з сприймаються поведінкою іншого індивіда або з зовнішніми проявами діяльності групи, то висновки індивіда можуть бути помилковими, що призводить до розчарування в значимому суб'єкті при наближенні до нього. По-друге, кількість значимих суб'єктів (друзів, референтних груп) залежить від рівня збігів норм і цінностей, при якому з'являється потреба в комунікації та взаємодії.

Низький рівень і, як наслідок, наявність численних референтних зв'язків, у поєднанні з сугестивністю, може призвести до важкого внутрішньоособистісних конфліктів, якщо об'єкти референтних відносин індивіда мають протилежно спрямовані норми і цінності. Незначні зміни в цінностях індивіда, що відбуваються під впливом численних значущих інших, можуть, складаючись, утворювати нову ціннісну структуру, що призводить до розриву одних референтних зв'язків і утворення інших.

Таким чином, можна припустити, що між референтними стосунками індивіда і структурою його ціннісних орієнтацій існує певний взаємозв'язок. Тим не менш, характер зв'язку, що існує між референтними стосунками індивіда і структурою ціннісно-орієнтаційної сфери його особистості, не вивчений, також як і динаміка зміни індивідуальної структури ціннісних орієнтацій під впливом структури ціннісних орієнтацій референтних партнерів.

Референтность як феномен міжособистісних відносин має безліч аспектів вивчення. Багато психологів говорять про значний вплив референтних груп на людину. Враховуючи референтні відносини індивіда, можна визначити його особистісну, мотиваційну, ціннісну, професійну спрямованості. Вивчення системи таких відносин індивіда можна використовувати як метод психодіагностики. І, звичайно, певним чином, впливаючи через значущого іншого на індивіда, можна контролювати і регулювати (певною мірою) формування його особистості, зокрема структури його ціннісних орієнтацій і провідних мотивів.

ЛІТЕРАТУРА

  1. Андрєєва Г.М. Сучасна соціальна психологія на Заході / Г.М. Андрєєва та ін - М., 1978. - 271 с.

  2. Келлі Г. Дві функції референтних груп / / Сучасна зарубіжна соціальна психологія. Тексти / За ред. Г.М. Андрєєвої и др. - М., 1984. - С. 197-203.

  3. Комарова Т.К. Взаємозв'язок самопізнання і пізнання інших людей в ранній юності / Т.К. Комарова, С.В. Кондратьєва / / Психол. журн. - 1991. - Т. 12, № 3. - С. 30-37.

  4. Щедріна Є.В. Референтность як характеристика системи міжособистісних відносин / Є.В. Щедріна / / Психологічна теорія колективу / Под ред. А.В. Петровського. - М., 1979. - С. 111-127.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Психологія | Реферат
54.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Референтна група та її місце в сучасному житті людини
Біт група Бітлз і рок група Пінк Флойд представники класичної
Біт-група Бітлз і рок-група Пінк Флойд - представники класичного британського року
Особливості онтогенезу моральності індивіда
Соціалізація індивіда Девіантне поводження
З чого починати з індивіда або з інститутів 2
З чого починати з індивіда або з інститутів
Роль і значення сновидінь в психічному житті індивіда
Адаптація як процес і результат пристосування індивіда до середовища
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru