Психофізична підготовка студентів до майбутньої професійної діяльності

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

ВСТУП

Сучасна російська дійсність, що характеризується скороченням тривалості життя, смертністю в працездатному віці, високими показниками захворюваності та смертності дітей, закономірно актуалізує проблему зміни в самій системі суспільних цінностей.

Цінність здоров'я в цьому випадку повинна розглядатися державою як ключова, оскільки здоров'я нації в цілому залежить від здоров'я кожного її громадянина і є умовою не тільки розвитку і зростання, але і виживання суспільства.

Актуальність даної проблеми визначається, перш за все, погіршенням в останні десятиліття стану здоров'я учнівської молоді. Дане явище асоціюється з рядом об'єктивних і суб'єктивних причин:

  • низьким економічним рівнем життя більшої частини студентів,

  • умовами навчальної діяльності,

  • відсутністю механізму стимулювання культури здорового способу життя учнів,

  • низькою активністю по відношенню до свого здоров'я,

  • зниженням інтересу студентів до гармонії духовного і фізичного початку в особистості.

Багато в чому це обумовлено і тим, що існуюча система освіти не розглядає збереження та поліпшення стану здоров'я як один із пріоритетів своєї діяльності, в результаті ж організація та зміст освіти ведуть до його погіршення у всіх учасників освітнього процесу.

За статистикою за останнє десятиліття в кілька разів зросла захворюваність по багатьом формам інфекційної та хронічної патології. Це наочно можна побачити в нашій групі студентів четвертого курсу спеціальності «Фінанси і кредит». Чим старше курс, тим більше в нашій групі людей або повністю звільнених від фізичної культури, або звільнених частково (спец. група) за станом свого здоров'я.

Зниження народжуваності і скорочення частки дітей у загальній чисельності населення веде до старіння суспільства. У 41 суб'єкті Російської Федерації діти та підлітки становлять менше 1 / 5 частини населення. Зниження рівня і якості життя в сукупності з подальшим поширенням куріння, алкоголізму, наркоманії, ВІЛ / СНІД, зростанням дорожньо-транспортних пригод сприяли підйому смертності не тільки від хронічних, але і соціально обумовлених захворювань.

Люди почали вмирати все більш молодими, і у молодих ж відзначається найбільший приріст смертності: за 2000-2005 рр.. її показник у 19-24-річних зріс майже на 87%. При збереженні в Росії сучасного повікова рівня смертності, з числа юнаків, які досягли зараз 16 років, до 60 років доживуть трохи більше половини.

Не випадково у провідних країнах світу реалізуються спеціальні освітньо-оздоровчі програми, які істотно знижують захворюваність і смертність населення. Процентне співвідношення факторів обумовлюють здоров'я людини є наступним:

  • людський фактор-25% (фізичне здоров'я-10%, психічний-15%);

  • екологічний фактор-25%;

  • соціально-педагогічний фактор-40%,

  • медичний фактор-10%.

Дане процентне співвідношення факторів, що детермінують здоров'я говорить про те, що визначальним серед них є спосіб життя людини.

Можливість охорони здоров'я чи освіти вирішити питання про здоров'я людини є ілюзією. Тут «переплутали рейки»: здоров'я - «це підсумкова характеристика виховання, формування внутрішніх резервів, а наука про виховання у нас поки одна-педагогіка!».

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ Психофізична підготовка СТУДЕНТІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1.1 Місце і роль фізичного виховання в процесі підготовки людини до професійної діяльності

Фізична культура як навчальний предмет має складну будову, вона включає в себе вплив на фізіологічні системи організму займаються, вдосконалення фізичних і морально-вольових якостей і психологічної стійкості, на нервово-емоційну, розумову сфери студентів.

Заняття фізичною культурою у ВНЗ є процесом планомірного, систематичного впливу на студентів під відповідальним наглядом і керівництвом викладачів, які покликані дати майбутнім фахівцям знання і сформувати у них глибоке розуміння соціального значення фізичної культури і спорту в умовах виробничої діяльності і на основі фізичної культури сформувати особистість.

Великі виховні й освітні можливості фізичного виховання не реалізуються самі по собі, якщо відповідним чином не організований процес викладання.

Масові обстеження, анкетні опитування студентської молоді свідчать, що поряд зі студентами по справжньому захопленими і регулярно займаються фізичною культурою і спортом, зустрічається ще значна частина студентів, яка не використовує ці кошти в режимі своєї життєдіяльності.

Фізична культура як навчальна дисципліна у вищому навчальному закладі за змістом, організації та проведення занять істотно відрізняється від уроків з фізкультури в середній школі.

З 1995 року у вищих навчальних закладах була введена нова навчальна програма з фізичної культури, зміст якої відображало основні напрямки реформи вищої освіти в Росії, які стверджують принципи гуманістичного характеру освіти і пріоритету загальнолюдських цінностей життя і здоров'я людини.

За законом РФ «Про освіту» освітній заклад створює умови, що гарантують охорону і зміцнення здоров'я учнів.

Для реалізації цього напрямку в усіх вищих навчальних закладах, за всіма спеціальностями в освітньо-професійні програми включений цикл з десяти навчальних гуманітарних і соціально-економічних дисциплін в обсязі 1082 години (філософія, історія, іноземна мова, фізична культура, педагогіка, психологія та інші) .

У вимогах Державного стандарту до рівня підготовленості осіб, які завершили навчання за всіма спеціальностями, у списку знань і умінь з фізичної культури внесено:

  • розуміти роль фізичної культури у розвитку людини і підготовці фахівця;

  • знати основи фізичної культури і здорового способу життя;

  • володіти системою практичних умінь і навичок, які забезпечують збереження і зміцнення здоров'я, розвиток і вдосконалення психофізичних здібностей і якостей, самовизначення у фізичній культурі;

  • набути досвіду використання фізкультурно-спортивної діяльності для досягнення життєвих і професійних цілей.

Метою фізичного виховання студентів є формування фізичної культури особистості.

Для досягнення поставленої мети передбачається вирішення виховних, освітніх, розвиваючих і оздоровчих завдань, які відповідають вимогам Державного стандарту.

Однією з важливих соціальних функцій фізичного виховання в процесі навчання студентів є функція, пов'язана із забезпеченням їх навчально-трудової активності і високої професійної працездатності після закінчення вищого навчального закладу.

Саме на це і спрямована навчальна програма, яка стала прогресивним кроком у формуванні всебічно і гармонійно розвиненої особистості випускника вищого навчального закладу з високим ступенем готовності до соціально-професійної діяльності.

Результатом навчання має бути створення стійкої мотивації і потреби до здорового і продуктивного стилю життя, фізичного самовдосконалення, досягнення максимального рівня фізичної підготовленості.

Відмінними особливостями навчальної програми є її широка загальноосвітня спрямованість, наявність методико-практичних занять та підсумкової атестації.

Необхідність подальшого розвитку фізичної культури і спорту серед студентів обумовлена ​​запитами і правами особистості молодих людей, віковими та індивідуальними особливостями їх розвитку, постійно мінливих умов життєдіяльності, «соціальним замовленням» суспільства на підготовку висококваліфікованих фахівців.

Це замовлення передбачає обов'язкову наявність у майбутніх фахівців загальної та професійної культури, фізичного і психічного здоров'я, високої працездатності, здатності освоювати і збагачувати культурний потенціал суспільства.

1.2 Формування психофізичної готовності студентів під час навчання професії

В умовах функціонування і розвитку постіндустріального та інформаційного суспільства у студентів, майбутніх фахівців-професіоналів, необхідно формувати дбайливе ставлення до невідновлюваних ресурсів здоров'я з позицій багатофакторності вибору. На практиці знання здоров'я заощадження також необхідно фахівцям всіх рангів та профілів управління, оскільки дає можливість перемістити акценти рішення проблем здоров'я у напрямках раціональної організації діяльності на виробничому, регіональному, державних рівнях.

З педагогічних позицій для ефективного досягнення результатів здоровьесбереженія безсумнівно значущим стає вибір коректних підходів до навчання і виховання суб'єктів освітнього процесу, орієнтованих на гуманістичний підхід в освіті і зачіпають проблему індивідуальної, особистісно-орієнтованої педагогіки.

Грунтуючись на цілісній концепції здоров'я, навчання здоровому способу життя має на увазі собою не тільки фізичне самовдосконалення, оволодіння методиками оздоровлення, збереження здоров'я, а й формування мотиваційної і смислової сфери здоров'я: ціннісного ставлення до здоров'я, потреби до самопізнання і самовдосконалення.

Труднощі впровадження здоров'язберігаючих технологій в освітній процес вузу посилюється тією обставиною, що в системі ціннісних орієнтацій цього вікового періоду учнів їхнє власне здоров'я ще не займає скільки-небудь помітного місця. Має місце і те, що цінність здоров'я визнається всіма формально, а згадка про завдання здоров'язбереження в описі педагогічних технологій, методів і систем майже не зустрічається. Тому особливо важливо обгрунтування комплексу педагогічних умов впровадження здоров'язберігаючих технологій в освітній процес вузу.

Метою реалізації здоров'язберігаючих технологій у ВНЗ, які розкривають інноваційну суть навчально-виховного процесу як відкритої системи, є формування у особистості рефлексивного, творчого, морального ставлення до власного життя і здоров'я у співвідношенні з життям інших людей.

Отже, з точки зору педагогів найбільш оптимальними умовами

реалізації здоров'язберігаючих технологій будуть наступні:

  1. цільове:

    • формування ціннісного ставлення до здоров'я.

  2. змістовні:

  • валеологізації змісту освіти;

  • валеологізації виховного процесу вузу.

  1. технологічні:

  • валео-педагогічний моніторинг;

  • навчальна дисципліна, цілеспрямовано формує когнітивну, емоційно-вольову та поведінкову сторони психофізичної культури.

Глава 2. ПЕДАГОГІЧНА ТЕХНОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ Психофізична підготовка СТУДЕНТІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1 Технологія контролю психофізичного стану студентів та управління ім

Відомо, що протягом навчального періоду центральна нервова система (ЦНС) студента відчуває надзвичайно велике навантаження. Крім навчального навантаження позначається також екологічний вплив навколишнього середовища (великі обсяги часу перед екраном комп'ютерного монітора, перебування в погано провітрюваних приміщеннях, гранична скупченість на місцях занять тощо). Напруга посилюють соціально-побутові проблеми (особливо у студентів, що живуть у гуртожитку), проблеми міжособистісних відносин у побуті і в навчальній групі, постійний дефіцит часу. Сукупність цих факторів впливу на ЦНС студента, багато з яких можна визначити як стресові, дає підставу класифікувати структуру його діяльності у навчальний період як діяльність людини-оператора.

З точки зору психології професійної діяльності людині-оператору необхідно в умовах постійного ліміту часу сприймати і обробляти великий обсяг інформації, аналізувати зміну ситуації, приймати конструктивні рішення і робити дії (рухові, управлінські), спрямовані на ефективне їх виконання. Цілком очевидно, що такий рід діяльності пред'являє надзвичайно високі вимоги до психофізичної функції людини-оператора (в даному випадку студента). Саме високий рівень функціонального стану психофізичної сфери забезпечує студенту можливість в конкретний відрізок часу якісно реалізувати наявний власний психомоторний та інтелектуальний потенціал, що в кінцевому підсумку визначає ефективність його навчальної, а згодом і професійної діяльності.

Між тим високе навантаження, обумовлена ​​специфікою навчальної та побутової діяльності студента, викликає перенапруження саме психофізичної сфери, що може призводити до перевтоми. Підсумок такого процесу - зниження успішності, тобто виникає як би "зачароване коло".

Зі сказаного стають ще більш очевидними банальні істини: необхідні раціональне чергування праці і відпочинку в режимі дня, активний руховий режим у канікулярний час і т.п. Проте досвід будь-якого педагога свідчить, що донести ці "одкровення" до свідомості молодого (18-20 років) людини надзвичайно важко. Запас сил молодого організму такий, що, здається, ніколи не вичерпається. Необхідність організації режиму власного відпочинку, що сприяє рекреаційним процесам, стимулюючого реабілітацію психофізичної функції, не представляється актуальною для осіб студентського віку. Прозріння (і то далеко не завжди) наступає, коли відбувається зрив адаптації і юнак чи дівчина змушені звернутися до лікаря у стресовому або, навпаки, депресивному стані.

Тому важливою професійною якістю педагога, працюючого у вузі, слід визнати здатність такого впливу на рефлекторний апарат студента, яке могло б запустити ланцюжок "рефлексія - інтерес - мотив" і викликати реакцію активної дії. Дії внутрішнього, спрямованого на перегляд деяких життєвих установок і звичок студента, і зовнішніх дій, пов'язаних з вирішенням конкретних рухових завдань з реалізації ідеї, що донесла до його свідомості педагогом.

Ефективним засобом такого впливу педагога може стати об'єктивна інформація про психофізичному стані конкретного студента. Пред'явлена ​​студенту в доступній для розуміння, зручною для сприйняття формі, така аутоінформація покликана індивідуалізувати сприйняття тривіальної і, здавалося б, загальновідомої істини, актуалізувати її для конкретної особистості. За допомогою такої інформації викладач отримує можливість пробудити інтерес молодої людини до важливої ​​складової власного здоров'я, поставити перед ним проблему управління нею. У такому випадку ця інформація може стати мотивуючим фактором, спонукаючи студента до цілеспрямованого дії.

Отримання такої інформації можливо на основі вимірювання електрошкірного опору (ЕКС). Відомі дослідження, що встановлюють взаємозв'язок здатності людини до безпідставного зміни рівня активності ЦНС і готовності його до високо результативною професійної (навчальної) діяльності. У більш пізніх дослідженнях на основі вивчення особливостей зміни показника ЕКС у спортсменів (як моделі діяльності людини-оператора) визначені як взаємозв'язок цієї динаміки з успішністю спортивної діяльності, так і дев'ять можливих конфігурацій цієї динаміки.

Розвиток цієї теми в дослідженні проблеми контролю та керованої корекції психофізичного стану (ПФС) людини-оператора в МГТУ ім. Н.Е. Баумана призвело до розробки інформаційно-методичної системи (ІМС) "Релакс" для контролю і управління ПФС людини-оператора.

Для оцінки ПФС випробуваний виконує стандартну програму з завданнями спочатку - релаксації (5 хв), а потім - активації (5 хв). Автоматичне вимірювання трьох значень ЕКС (базового, в кінці фази релаксації і в кінці фази активації) і обробка цих результатів за спеціальним алгоритмом дозволяють отримати кількісну оцінку ПФС обстежуваного - індекс ПФС. Діапазон оцінок виглядає наступним чином: більше 35 - "відмінно", 25-35 - "добре", 15-25 - "задовільно", менше 15 - "незадовільно". Але оскільки ранжування кількісних оцінок поширюється в обидві сторони від оптимуму (у бік стресового перезбудження і в бік депресивного стану), то ІМС, яка реалізує технологію, надає спостерігачу також графічну конфігурацію динаміки ЕКС (рис. 1). Геометрична форма цієї кривої розкриває якісну сторону ПФС в рамках теоретично можливих варіантів.

Таким чином, якісна оцінка (графік) ілюструє індивідуальні особливості динаміки ПФС конкретного обстежуваного, що відрізняють її від гармонійного оптимуму, а кількісна (індекс ПФС) показує глибину, силу процесу. База даних, створювана системою, дає можливість відстежувати індивідуальну динаміку процесу на етапі реабілітації, а також завчасно на ранніх стадіях діагностувати прикордонні стану ЦНС, що передують зриву адаптації (рис. 2).

На основі апробування запропонованої методики контролю на великому статистичному матеріалі (більше 120 чол. - Спортсменів високої кваліфікації та студентів) в даний час розроблені шкала кількісних оцінок ПФС, розгорнуті характеристики поточного стану психофізичної сфери та рекомендації щодо корекції цього стану. Характеристики-рекомендації складають спеціалізовану базу даних у вигляді сторінок електронного блокнота. Роздруківку такої сторінки отримує кожен випробуваний у відповідності з результатами тестування (рис. 3).

Досвід організації контролю ПФС серед студентів в МГТУ ім. Н.Е. Баумана показує, що можливість отримання інформації з кількісною оцінкою власного стану та аналізу його динаміки (протягом семестру вона, як правило, негативна) викликає живий інтерес до засобів та методів парирування незадовільної ситуації. Для прикладу наведемо опис експерименту з визначення якості відпочинку з точки зору реабілітації психофізичної функції, проведеного в період зимових канікул.

У період сесії було обстежено 38 студентів з метою визначення індексу ПФС. Зимові канікули 16 студентів з цієї групи провели на базі відпочинку в Підмосков'ї. Протягом цього часу у них щодня визначався індекс ПФС. Інша частина обстежуваних відпочивала довільно, без проміжного спостереження. На початку весняного семестру у всіх що беруть участь в експерименті (30 чол.) Знову був вимірі індекс ПФС. Як видно з таблиці, у студентів, які відпочивали в домашніх умовах, будь-якої достовірної динаміки індексу ПФС не відзначено.

Що стосується учасників експерименту, які відпочивали на базі відпочинку, то необхідно відзначити, що в режим їх дня була включена ранкова розминка на повітрі (40-45 хв). При цьому шість чоловік (з 16) відмовилися від участі в цих заняттях. Мотиви були названі одного плану: я - "сова", мені треба відіспатися після сесії тощо Оскільки в іншому умови життя учасників експерименту, які відпочивали на базі, не розрізнялися, то при обробці результатів це дозволило розділити вибірку на дві підгрупи за цією ознакою. Результати такого додаткового експерименту показують, що у студентів, які провели канікули на базі відпочинку, індекс ПФС збільшився в середньому на 34,09%. При цьому цікаво, що у "сов" достовірної динаміки не відмічено, а весь груповий приріст "забезпечили" ті студенти, які не знехтували ранкової розминкою на повітрі.

Такий підхід до проблеми оцінки ПФС не тільки дає можливість викладачеві самому переконатися, наскільки якісно був організований їм відпочинок групи, а й продемонструвати будь-якому члену цієї групи вміст його власного відпочинку (індивідуальну траєкторію корекції ПФС). Не дивно, що сприйняття такої інформації викликає запитання до викладача: а що робити, якщо ..?, А як ..? Тому роздруківки з рекомендаціями щодо корекції ПФС, отримані кожним студентом, також стають в цьому випадку засобом індивідуального впливу, логічно завершуючи цю частину технологічного ланцюжка.

Подібні фрагменти з аналогічними ж функціями, безсумнівно, можуть бути сформовані з орієнтацією на інші складові процесу фізичного виховання у вузі (освітні, розвитку фізичних якостей і рухових навичок). Таким чином, реальністю стає формування інформаційного простору процесу фізичного виховання, що володіє функціями навчального середовища.

2.2 Аспекти оптимального програмування занять з фізичної культури зі студентами

В даний час у сучасній педагогіці проблема взаємодії виховання відповідно до розвитку особистості студента, в тому числі фізичним, належить найбільш актуальним. З огляду на умови соціальної та екологічної середовища проживання, особливого значення набуває динаміка фізичного розвитку людей, як фактора, що відображає рівень фізичного розвитку організму, особливо на етапі перших років навчання у вузі.

Вирішення проблеми здоров'я людини завжди було, є і буде найважливішою і складним завданням, розв'язуваної людським суспільством на всіх етапах його розвитку. Це важливо тому. Що саме здоров'я людини визначає його можливість жити повноцінним життям, неповторно цікавою і щасливою. Здоров'я-запорука комфорту людини сьогодні і впевненість у завтрашньому дні ще й тому, що саме здоров'я лежить в основі тривалості життя і народження здорових і повноцінних дітей.

Особливе місце в системі засобів зміцнення здоров'я належить фізичній підготовці. Ця обставина особливо важливо для майбутніх фахівців, оскільки оволодіння професією вимагає професійної надійності, професійного довголіття та бездоганного здоров'я.

Серед загальних і спеціальних завдань, що вирішуються у сфері фізичної культури, виділяються такі, як:

  • зміцнення здоров'я,

  • підвищення рівня загальної працездатності,

  • розвиток основних фізичних якостей.

Успішне вирішення цих завдань у стінах вищих навчальних закладів надзвичайно важливо, оскільки тільки у вузі існує обов'язкова для всіх студентів державна програма з фізичного виховання і саме у вузі створюється фундаментальна база здоров'я на багато років вперед, оскільки після закінчення навчального закладу обов'язкових занять з фіз.воспітанію немає.

Недостатня, обмежена рухова активність сприяє виникненню і гострого перебігу таких захворювань, як гіпертонічна хвороба, атеросклероз, інфаркт міокарда, вегето-судинна дистонія, ожиріння і цілий ряд інших захворювань.

Таким чином, можна констатувати, що у молодих людей внаслідок гіподинамії виникає і розвивається передчасна функціональна слабкість внутрішніх органів, дистрофічні явища опорно-рухового апарату і передчасно формується "старечий" механізм регуляції функціонального стану органів і систем.

Поряд з гіподинамією, досить виражений негативний вплив на стан здоров'я людини роблять стреси. Високий вимушений темп професійної діяльності, постійний дефіцит часу в побуті-це вже стрес.

У світлі вищесказаного особливого значення набуває визначення ролі психофізіологічних особливостей розвитку молодих людей в умовах онтогенезу, соціальної активності і мотивів при формуванні прагнення до систематичних занять фізичними вправами, як засобу зміцнення здоров'я, а також значимості мотиваційно-емоційного фактора формування здорового способу життя. Тим більше що стійкі мотивації фізичного вдосконалення, виховані в молодості в кожній людині, перетворюються на систему загальноприйнятих уявлень, норми поведінки, що визначають престижність високого рівня здоров'я і фізичного вдосконалення людини, на суттєвий критерій оцінки його як особистості в цілому.

Високі вимоги сучасного життя до стану здоров'я посилюють значення фізичної культури як оздоровчого чинника, особливо для тих молодих людей, які у зв'язку з перенесеними захворюваннями не можуть повною мірою використовувати можливості загальноприйнятої системи фізичного виховання. Велика кількість досліджень, присвячених проблемам фізичного виховання у спеціальному медичному відділенні вузів, вказують на незадовільність існуючої системи фізичного виховання.

Різноманітність відхилень у стані здоров'я, різний рівень фізичної підготовленості пред'являють особливі вимоги до проведення занять зі студентами спеціальних медичних груп, припускають індивідуальний підхід у заняттях фізичними вправами.

Ситуація, що до теперішнього часу методика занять оздоровчої спрямованості ефективна далеко не для всіх, оскільки у спеціальних медичних групах об'єднані особи з різними захворюваннями, різним рівнем фізичної підготовленості і працездатністю.

У зв'язку з цим висувається завдання розробки та обгрунтування диференційованого підходу до вибору оптимальної навантажень і спрямованості вправ в заняттях з урахуванням мотиваційних установок до фізичного вдосконалення у взаємозв'язку з психоемоційними особливостями організму студентів.

Аналіз літератури дозволили встановити, що використання в заняттях тренажерів сприяє підвищенню інтересу до занять фізичними вправами, піднімають емоційний фон, полегшують оволодіння технікою виконання вправ, сприяють інтенсифікації навчального процесу, забезпечують ефективне поліпшення фізичної підготовленості.

Індивідуальний підхід до студентів спеціальної медичної групи сприяє піднесенню емоційного фону і зацікавленості у заняттях фізкультурою.

Індивідуальний підхід виражається в необхідності індивідуального підбору вправ і їх дозування для розвитку рухових якостей, індивідуальної дозі навантаження в уроці в залежності від фізичних можливостей студентів, в індивідуальному підборі вправ лікувально-профілактичної спрямованості в залежності від діагнозу.

Оскільки комплексне вирішення цих завдань при груповому методі навчання не представляється можливим, знайдено вирішення цього питання у використанні програмованого навчання за індивідуальними програмами в заняттях при збереженні урочної форми.

Враховуючи всі ці фактори, я вважаю доцільним використання в заняттях зі студентами спец. мед. групи вправ, які виконуються за допомогою тренажерних пристроїв для вирішення задач оздоровчо - прикладної підготовки студентів спеціальних медичних груп.

У результаті анкетування студентів, було встановлено, що якісні зміни фізичної підготовленості студентів можна отримати при дотриманні таких умов, як:

  • перебудова навчального процесу на основі ціннісних орієнтацій;

  • об'єктивної самооцінки стану і поліпшення здоров'я засобами фізичної культури;

  • визначення у студентів мотивації до пріоритетних фізичних навантажень на основі постійної інформації про ефективність впливу занять на стан організму в цілому та конкретні функціональні органи і системи;

  • орієнтація на якісні зміни у фізичному стані і використання для цього методичного інструментарію та оціночної градації;

  • стимулювання за досягнення відповідної індексацією.

Проведені дослідження дозволили обгрунтувати методику використання фізичних вправ на тренажерах спрямованої дії на розвиток рухових якостей. Отримані результати підтверджують ефективність комплексного підходу програмованого навчання з використанням тренажерних пристроїв. Індивідуальні програми занять збільшують ефективність занять з фізичного виховання, розширюють діапазон рухів, піднімають рівень знань і умінь студентів, підвищують інтерес до занять фізичними вправами, покращують фізкультурну освіту, сприяють оздоровчо - прикладної готовності до майбутньої професійної діяльності.

2.3 Психофізичні вправи

Психофізичні вправи називаються так, оскільки їх психічний компонент накладається на фізичний рух, причому останнє допомагає оволодінню першим. Ідея розробки таких вправ була закладена на початку 20-го століття Пітером Доновіт і продовжена Омрамом Михайлом Айванхова, а потім нами.

Перше з таких вправ називається "Пробудження". Людина прокидається після довгого сну самоізоляції від гармонії, краси, любові зовнішнього світу. (Стоячи піднімаємо руки вгору і потягується, як після сну). Впускаємо в себе все чисте, світле, життєве, що є поза нами. Відчуваємо, як зверху проливається цілий водоспад дивно прозорих, світлих, тонких емоцій, ранкової свіжості. Наповнюємося ранкової свіжістю. Наповнюємося цими хвилями, переповнює ними себе! (Руки опускаються до плечей, допомагаючи цьому заповнення, потім знову піднімаються й опускаються, і так кілька разів). Досягаємо максимально високого і тонкого емоційного стану.

Друга вправа-"Віддання". Руки широким жестом розходяться від грудей вперед і в сторони: те, що ми отримали, ми повинні віддати іншим людям: мірою духовності людини є її здатність віддавати. Та й щоб наповнити посудину свіжої чистою водою, його треба спочатку спорожнити. Застояна вода протухає. Хто не спорожняє себе, віддаючи, що має,-той не оновлюється, не росте духовно сам. Повторимо вправу ще і ще, розливаючи, віддаючи щедро, даром, без бажання отримати винагороду, все добре, що накопичили самі. Надсилаємо далеко вперед найтонші і сильні хвилі струмує свіжої і чистої любові. У грудній клітці розкривається квітка, що виділяє ніжне пахощі. Надсилаємо ці світлі почуття вперед.

Третя вправа-"Примирення". Піднімемо праву руку над головою, сконцентруємося в долоні і безпосередньо оточує її просторі. Плавно опускаючи руку перед собою, малюємо нею в просторі синусоїду з напівперіодом близько 30 см. Пальма направляємо ребром вперед по ходу її руху. Відчуваємо простір, у якому рухається рука, як якесь енергетичне поле, якому ми задаємо нову характеристику: світ, гармонію, спокій. "Продовжують" руку вдалину. (Уявімо собі різні варіанти руху танцю: різкі, швидкі, кутасті, або ж навпаки - м'які, плавні, витончені. Кожен такий вид танцю відповідним чином налаштовує і глядача, і виконавця). І цей простий і потужний жест, що символізує гармонію, по оволодінні вправою (його треба добре відчути), буде ефективно допомагати кожному в будь-якій ситуації, навіть якщо його виконувати, не супроводжуючи рухами тіла.

Четверта вправа-"влізання". Піднімемо руки вгору долонями назовні і будемо опускати їх раз по раз через сторони, роблячи гребки. З кожним таким рухом ми як би вилуплюється з черговою грубою оболонки, стаючи все світліше, чистіше, піднімаємося все ближче до джерела світла-сонця. Ось воно вже близько, ось ще кілька гребків - і ми досягаємо його. Впливає в простір чистісінького і найтоншого світла, насолоджуємося перебуванням у ньому. Спускаємося знову на землю, але тепер вже з сонцем у своїх грудей. Ось опустилися. І світимо на всіх людей і на все живе з грудей сонячним світлом!

Ці вправи можна виконувати в точності так, як вони тут описані, і вони принесуть величезну користь, в тому числі, в очищенні біоенергетичних структур організму і порятунок від хвороб.

ВИСНОВОК

Фізична культура у вищому навчальному закладі є невід'ємною частиною формування загальної та професійної культури особистості сучасного фахівця, системи гуманістичного виховання студентів. Як навчальна дисципліна, обов'язкова для всіх спеціальностей, вона є одним із засобів формування всебічно розвиненої особистості, оптимізації фізичного і психофізіологічного стану студентів у процесі професійної підготовки.

В основі навчально-виховного процесу у вищій навчальної школи лежить комплексний, системний характер освіти, виховання та професійної підготовки фахівців, у яких органічно зливаються формування світогляду, суспільно-політичне, трудове, моральне, фізичне, естетичне та інші види виховання.

Причому, виховання залишається об'єктивною реальністю, найважливішою частиною людської культури, історії, цивілізації. Як не парадоксально це може здатися, саме вища школа в умовах нестабільності сучасного суспільства залишається найбільш важливим інститутом виховання.

Час довів, що виховання успішно тільки тоді, коли воно системно. В даний час у вищій школі починають складатися гуманістичні виховні системи. При цьому кожна загальна система освіти повинна відводити належне місце і фізичного виховання і спорту. Це необхідно для встановлення рівноваги і зміцнення взаємозв'язків між складовими елементами освіти.

Гарне психофізичний розвиток особистості підвищує біологічні можливості життєдіяльності, дозволяє успішно протистояти погіршується екологічних умов, переносити високі психічні та фізичні навантаження, ефективно функціонувати в звичайних і екстремальних умовах.

Однак треба завжди пам'ятати, що фізична культура у своєму арсеналі містить гострі засоби, які при їх неправильному використанні можуть виховати у студентів негативні духовні (моральні, вольові, психічні) якості, тому кожен викладач на навчальних заняттях ретельно контролює цей процес.

Крім чисто виховних заходів однією з важливих чинників у цьому напрямку є створення у студентів стійкої мотивації щодо виконання вимог професійно-прикладної фізичної підготовки (ППФП).

Таким чином, більшість прийнятих у системі фізичного виховання і самовиховання форм занять може бути використано тією чи іншою мірою з метою ППФП. Разом з тим зміст їх визначається не тільки вимогами професійної діяльності і не замикається на ній. ППФП неодмінно потрібно розглядати в єдності з іншими складовими цілісної системи виховання і в залежності від їх характеру в індивідуально-конкретному вираженні знаходити найбільш виправдане на тому чи іншому етапі співвідношення різних форм занять, що дозволяють реалізувати личностно і соціально значимі цілі.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

  1. Алабін В.Г., Скрипко А.Д. Тренажери та тренувальні пристрої у фізичній культурі і спорті. - Мінськ: Вища школа, 1979. - 194 с.

  2. Андерсон О.А. Механізм електродерматіческіх реакцій. - Рига, 1985.

  3. Бальшевіч В.К. Перспективи розвитку загальної теорії і технологій спортивної підготовки і фізичного виховання (методологічний аспект). / / Теорія і практика фізичної культури. - 1999, № 4. - 21с.

  4. Баранов В.М., Попов Н.Д., Чабан І.П. Фізичні вправи на тренажерах. / / Методичні рекомендації. - Одеса. - 1983, № 1. - 34 с.

  5. Бацявічене Н.М. Вплив занять з фізичної культури на студентів зі слабкою фізичною підготовленістю. / / В кн.: Методика фізичного виховання у ВНЗ. - Вільнюс, 1980. - 5с.

  6. Буйліна Ю.Ф. Теоретична підготовка юних спортсменів.,

  7. Вилеский М.Я. Основи професійної спрямованості студентів педагогічних інститутів. - М., 1980.

  8. Дінер В.Л. Теорія і методика фізичної культури. - Краснодар, 2001

  9. Жбанков О.В., Лебедині О.М. Комп'ютеризована система як засіб, управління психофізичним станом спортсмена / / Теор. і практ. фіз. культ., 1994, № 11, с. 46-48.

  10. Жолдак В.І. методи вдосконалення фізичного виховання у ВУЗі. - М., 1983.

  11. Жолдак В.І. методи вдосконалення фізичного виховання у ВУЗі. - М., 1983.

  12. Ільїн В.І. ППФП студентів у ВНЗ. Науково-методологічні та організаційні основи. - М., 1978.

  13. Курамшина Ю.Ф. .- М.: Фізкультура і спорт, 1981

  14. Мільнер Є.Г. Формула життя. - М.: ФиС, 1991.

  15. Рєзанов В.І., Кисельов А.І. та ін У кн.: Діагностика та регуляція емоційних станів. - М.: АН СРСР, 1990, с. 170.

  16. Рєзанов В.І., Кисельов А.І. та ін Тез. докл. Всесоюзн. наук. призначення;. "Проблеми психічних станів у спорті". Цахкад-зорі, 1987, с. 202.

  17. Фомін Н.А. Фізіологія людини. - М.: Просвещение; Владос, 1995.

Посилання (links):
  • http://lib.sportedu.ru/2SimQuery.idc?Title=перспективы% 20развітія% 20общей% 20теоріі% 20і% 20технологій% 20спортівной% 20подготовкі% 20і% 20фізіческого% 20воспітанія
  • http://lib.sportedu.ru/Press/TPFK/
  • http://lib.sportedu.ru/2SimQuery.idc?Author=баранов% 20в
  • http://lib.sportedu.ru/2SimQuery.idc?Author=попов% 20Н
  • http://lib.sportedu.ru/2SimQuery.idc?Author=чабан% 20і
  • http://lib.sportedu.ru/2SimQuery.idc?Title=физические% 20упражненія% 20на% 20тренажерах
  • http://lib.sportedu.ru/2SimQuery.idc?Author=бацявичене% 20Н
  • http://lib.sportedu.ru/2SimQuery.idc?Title=влияние% 20занятій% 20по% 20фізіческой% 20культуре% 20на% 20студентов% 20со% 20слабой% 20фізіческой% 20подготовленностью
  • http://lib.sportedu.ru/2SimQuery.idc?Title=методика% 20фізіческого% 20воспітанія% 20в% 20вузе
  • Додати в блог або на сайт

    Цей текст може містити помилки.

    Психологія | Курсова
    88кб. | скачати


    Схожі роботи:
    Готовність студентів-психологів до професійної діяльності
    Формування готовності студентів психологів до професійної діяльності
    Формування готовності студентів-психологів до професійної діяльності
    Дослідження професійної мотивації студентів педагогічного вузу
    Психологічний супровід розвитку професійної самосвідомості студентів
    Фізична культура в загальнокультурної та професійної підготовки студентів
    Професійна установка як компонент структури професійної свідомості студентів
    Концепція розвитку тестової технології контролю рівня навченості студентів в системі професійної
    Професійно-прикладна фізична підготовка студентів машинобудівних спеціальностей на основі
    © Усі права захищені
    написати до нас
    Рейтинг@Mail.ru