додати матеріал


Проект заходів щодо зниження собівартості послуг в АТ Асфальтстрой р Москви

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

Університет Сервісу

Інститут економіки підприємництва та комерції
ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ
Тема:
Проект заходів щодо зниження собівартості послуг (продукції) на прикладі АТ «Асфальтстрой» м.Москва
Виконала
Студентка групи
ЕЗТ-4-1
Канева Надія
Москва - 2003 р.
ЗМІСТ
"1-3" ВСТУП ............................................ .................................................. ... 3
РОЗДІЛ 1. ЗАВДАННЯ І ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ АНАЛІЗУ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ ........................................... .................................................. . 6
1.1. Значення, завдання та джерела аналізу собівартості продукції .... 6
1.2. Структура і склад собівартості продукції ................................... 8
1.3. Аналіз узагальнюючих показників собівартості продукції ......... 10
РОЗДІЛ 2.Аналіз ПОКАЗНИКІВ І СТРУКТУРИ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ АТ «АСФАЛЬТСТРОЙ »..................................... ............ 16
2.1. Характеристика діяльності АТ «Асфальтстрой »......................... 16
2.2. Аналіз собівартості одиниці продукції ...................................... 20
2.3. Аналіз структури та динаміки собівартості продукції .............. 23
2.4. Фактори зміни загальної суми витрат на виробництво продукції 35
2.5 Аналіз собівартості окремих видів продукції ......................... 38
2.6. Аналіз прямих матеріальних витрат .............................................. 43
2.7. Аналіз непрямих витрат ............................................... .................... 52
ГЛАВА 3.ПРЕДЛОЖЕНІЯ щодо вдосконалення системи управління ВИТРАТАМИ НА ВИРОБНИЦТВО ....................................... ............... 64
3.1. Розробка методики прогнозного формування витрат підприємства 64
3.2. Розрахунок прогнозних величин планованих витрат на 2004 рік ....... 72
3.3.Організаціонно-технічні заходи скорочення витрат на виробництво 77
3.4.Економіческій результат від скорочення витрат підприємства ........ 85
ВИСНОВОК ................................................. ........................................ 87
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ................................... 98

ВСТУП

В умовах конкурентного ринку величезне значення набуває раціональне використання ресурсів виробництва, управління витратами виробництва, фінансами підприємства.
Рівень витрат будівельної продукції значною мірою визначається самим підприємством-виробником. В основі вартості витрат виробництва лежать об'єктивні фактори: потреба в сировині, механізмах, робочій силі, сформований рівень цін на ці ресурси. У той же час на собівартість продукції істотно впливає раціональне та ефективне використання цих ресурсів.
Зниження витрат будівельно-монтажних робіт можна досягти за рахунок:
· Застосування продуктивної техніки;
· Підвищення змінності зі зміною режиму роботи будівельних організацій, транспорту, зайнятого на перевезеннях в межах будмайданчика, впровадження економічної технології;
· Реорганізації управління будівельним виробництвом;
· Економії матеріалів за рахунок раціонального постачання, зберігання і витрачання.
Існують і більш тонкі та приховані чинники, які вимагають залучення наукових методик, великої інформаційної бази, економічно висококваліфікованих управлінських кадрів:
· Вибір раціональних темпів, термінів будівництва;
· Оптимізація номенклатури випуску продукції, типів робіт;
· Прерозподіл раціональної ступеня використання виробничої потужності;
· Політика поновлення будівельних машин;
· Вибір ефективного портфеля замовлень;
· Оптимальне управління запасами сировини, матеріалів, конструкцій;
· Професійний маркетинг.
Зниження собівартості БМР можна досягти:
· За рахунок зниження витрат на будівельні матеріали, деталі, конструкції.
· За рахунок збільшення вироблення при поліпшенні використання будівельних машин.
· За рахунок підвищення продуктивності праці за рахунок збільшення сборности будівництва.
Особливу увагу необхідно приділити елементу «Скорочення накладних витрат». У цих цілях складається реальна кошторис накладних витрат і робиться зіставлення її з розміром накладних витрат, передбачених в кошторисній вартості СМР.
Таким чином розгляд шляхів удосконалення управління витратами в будівництві, їх планування набуває все більшої актуальності.
Мета цієї роботи - розглянути формування собівартості будівельної організації і намітити шляхи її зниження.
Виходячи з мети роботи визначено і завдання:
· Провести аналіз процесу формування витрат на виробництво підприємства будівельної індустрії
· Провести аналіз складу та динаміки витрат на виробництво
· Намітити шляхи і засоби вдосконалення управління витратами.
Об'єктом дослідження в даній роботі визначена будівельна організація АТ «АСФАЛЬТСТРОЙ».
При написанні роботи були використані керівні документи Держбуду РФ, праці вітчизняних авторів і внутрішні документи досліджуваної організації.

РОЗДІЛ 1. ЗАВДАННЯ І ДЖЕРЕЛА ІНФОРМАЦІЇ АНАЛІЗУ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ

1.1. Значення, завдання та джерела аналізу собівартості продукції

Повна собівартість продукції - це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і реалізацію. Собівартість продукції має велике значення для економіки підприємства, тому що розмір одержуваної ним прибутку значною мірою залежить від рівня собівартості. Як відомо, прибуток є різниця між виручкою від реалізації продукції і її повною собівартістю. Отже, якщо собівартість нижча, то прибуток вище, і навпаки. Підприємствам необхідно домагатися підвищення рентабельності, ліквідації збитковості виробництва, збільшення прибутку не за рахунок підвищення цін на свою продукцію, а за рахунок зниження собівартості і поліпшення її якості, тому що саме по собі підвищення цін на продукцію ніякої реальної вигоди суспільству не несе.
Аналіз собівартості продукції має винятково важливе значення. Він дозволяє з'ясувати тенденції зміни даного показника, виконання плану по його рівню, визначити вплив факторів на його приріст або зниження і на цій основі дати оцінку роботи підприємства і визначити можливості і резерви зниження собівартості продукції.
Склад витрат, що включаються до собівартості продукції, визначається Положенням про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) та про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку, затвердженим постановою Уряду РФ.
Одним з основних чинників формування прибутку є собівартість реалізованої продукції. Якщо вона за звітний період підвищилася, то при інших рівних умовах розмір прибутку за цей період обов'язково зменшиться за рахунок цього фактора на таку ж величину.
Між розмірами величини прибутку і собівартості існує зворотна функціональна залежність. Чим менша собівартість, тим більший прибуток, і навпаки. Це видно з формули обчислення розміру прибутку (П), де собівартість (С) віднімається з виручки від реалізації (РП): П = РП-С. Собівартість є однією із складових частин елементів цього об'єкта управління. Аналіз, виконуючи одну з основних управлінських функцій, входить до управляючої підсистему, і недостатнє його функціонування в цій ланці приводить до зниження ефективності системи управління собівартістю в цілому.
Собівартість промислової продукції - це поточні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції, виражені в грошовій формі. У собівартості знаходить відображення вартість споживаних у процесі виробництва засобів і предметів праці (амортизація, вартість сировини, матеріалів, палива, енергії і т.д.), вартість живої праці (оплата праці), вартість покупних виробів і напівфабрикатів, виробничі послуги сторонніх організацій.
Повна собівартість продукції відображає сукупні витрати виробничих ресурсів, питома собівартість (собівартість, яка припадає на 1 крб. Продукції) - ефективність використання ресурсів. Собівартість - це основний ціноутворюючий і прібилеобразующій фактор, тому аналіз собівартості дозволяє, з одного боку, дати узагальнюючу оцінку ефективності використання ресурсів, з іншого - визначити резерви збільшення прибутку і зниження ціни одиниці продукції.
Основними завданнями аналізу собівартості продукції є:
• виявлення резервів зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;
• об'єктивна оцінка виконання плану по собівартості і її зміни щодо минулих звітних періодів, а також дотримання чинного законодавства, договірної і фінансової дисциплін.

1.2. Структура і склад собівартості продукції

На підприємствах планування і облік собівартості продукції ведеться в розрізі елементів витрат і калькуляційних статей витрат.
Елементи витрат поділяються на 4 групи: а) матеріальні витрати (сировина і матеріали, покупні вироби і напівфабрикати, паливо й енергія), б) витрати на оплату праці (зарплата і відрахування на соціальні потреби), в) амортизація ОЗ; г) інші витрати (знос Нематеріальних активів, орендна плата, обов'язкові страхові платежі, відсотки по кредитах банків, податки, що включаються до собівартості продукції, відрахування в позабюджетні фонди тощо). Таким чином, планування і облік собівартості продукції за елементами витрат створює умови для контролю та аналізу собівартості продукції в розрізі елементів, складових сам процес виробництва продукції: витрати предметів праці (матеріальні витрати); витрати самої праці (оплата праці та відрахування на соціальні потреби); витрати засобів праці (амортизація ОЗ); накладні витрати (інші витрати).
З впровадженням нової техніки і вдосконаленням організації виробництва зменшується частка витрат на оплату праці і зростає частка матеріальних витрат і частка амортизації ОС. Зміна структури витрат у бік зменшення питомої ваги матеріальних витрат при відносному збільшенні витрат на оплату праці пов'язане зі структурними зрушеннями в складі продукції.
Отже, групування витрат за елементами дозволяє провести аналіз матеріаломісткості, енергоємності, трудомісткості, фондомісткості продукції та встановити вплив технічного прогресу на собівартість продукції, тобто вести контроль за правильністю напрямки розвитку собівартості продукції в цілому по підприємству.
Угрупування витрат за статтями калькуляції потрібна для обчислення собівартості окремих видів виробів у багатономенклатурному виробництві. Угрупування витрат за статтями калькуляції вказує, на які цілі і в яких розмірах зроблені витрати, що полегшує шляхом аналізу пошук резервів для їх скорочення. Статті калькуляції включають в себе: сировину і матеріали, поворотні відходи, покупні вироби і напівфабрикати, паливо і енергія на технологічні цілі, основна і додаткова зарплата виробничих робітників, відрахування на соціальні потреби виробничих робітників, витрати на підготовку і освоєння виробництва, загальновиробничі витрати, загальногосподарські витрати, втрати від шлюбу, інші виробничі витрати, комерційні витрати, управлінські витрати.
Всі калькуляційні статті витрат слід підрозділити на дві групи за ознакою їх залежності від обсягів виробництва продукції:
а) постійні, не залежать від обсягу виробництва (амортизація ОЗ, оренда приміщень, податок на майно, погодинна оплата тощо);
б) змінні, що змінюються, як правило, пропорційно обсягу виробництва продукції (відрядна зарплата, сировину і матеріали, паливо і енергія на технологічні цілі та ін.)
Необхідність розподілу калькуляційних витрат на постійні та змінні має велике аналітичне значення, тому що дає можливість простежити вплив постійних витрат на рівень собівартості продукції при зміні обсягу виробництва: при зростанні обсягу виробництва продукції сума постійних витрат в її собівартості знижується обернено пропорційно і навпаки. Змінні витрати в цьому випадку ніякого впливу на собівартість продукції не надають, тому що в собівартості одиниці продукції вони становлять постійну величину.

1.3. Аналіз узагальнюючих показників собівартості продукції

Узагальнюючі показники собівартості продукції служать для загальної оцінки рівня витрат виробництва по підприємству в цілому або по його структурних підрозділах, і до таких показників відносяться абсолютні показники:
• Технологічна собівартість (витрати, пов'язані з технологією виробництва продукції: сировина, матеріали, паливо, енергія, заробітна плата основних виробничих робітників);
• Собівартість окремих цехів і підрозділів (технологічна собівартість + цехові витрати);
• Повна собівартість продукції, яка відображає витрати на виробництво, управління і реалізацію (виробнича собівартість + комерційні витрати);
• Собівартість одиниці окремих видів продукції.
Зниження собівартості продукції є найважливішим чинником розвитку економіки підприємства. Під собівартістю продукції, робіт і послуг розуміються виражені в грошовій формі витрати усіх видів ресурсів: основних фондів, природного і промислового сировини, матеріалів, палива і енергії, праці, використовуваних безпосередньо в процесі виготовлення продукції і виконання робіт, а також д 1я збереження і поліпшення умов виробництва і його вдосконалення. Склад витрат, що включаються до собівартості продукції, їх класифікація за статтями визначаються державним стандартом, а методи калькулювання - самими підприємствами.
На ряду з змінними витратами на підприємстві є можливість скорочення і постійних витрат. Перш за все, пропонуємо зменшити витрати по зведенню тимчасових споруд, ремонту власних та орендованих будівель на 5%.
Найважливішою частиною скорочення постійних витрат є скорочення адміністративно-господарських витрат. Організації необхідно раціонально відраховувати кошти на зарплату службовцям і співставляти її з ростом заробітної плати робітників, не допускаючи невиправданого зростання. Також важливо зменшити розхід по реалізації будівельної продукції. У результаті постійні витрати або їх частина зменшиться на 7%.
Позначивши шляхи скорочення постійних і змінних витрат, а також провівши інші заходи підприємство збільшить загальний обсяг прибутку.
Цю прибуток можна направити на різні заходи:
¨ оновлення виробництва;
¨ придбання передової технології організації праці і виробництва;
¨ підвищення рівня матеріального стимулювання власників організації;
¨ часткової ліквідації кредиторської заборгованості.

3.4.Економіческій результат від скорочення витрат підприємства [6]

Таким чином, проведені розрахунки прогнозу питомих ваг складових загальних витрат дозволять нам встановити ліміти на їх формування при плануванні виробництва 2003 року.
Знаючи їх прогнозних величини і порівнявши з розрахунками, проведеними за прийнятою системі складання кошторисів, ми можемо провести, за необхідності, коригування останніх.
Отже, проведення прогнозного розрахунку є потужним інструментом реального планування витрат на виробництво робіт у планованому році.
Для визначення ефекту від підтримки оптимальної величини замовлення у 2003 році зробимо порівняння теоретичної та фактичної величини запасів та їх оборотності, для чого складемо аналітичну таблицю 34.
Таблиця 34
Показники
2004р
Зміни
Факт
Розрахунок
Реалізація, тис. грн (Р)
179263
179263
19206,84
Період оборотності запасів дні, Про = 360 * З / Р
16,75
9,35
-7,4
Розрахунок економії оборотних коштів (Е ок) зробимо за формулою:
Е ок = ВР пл (Про ок.пл-Про ок.баз.) / 360
Е ок = 179263,84 * (9,35-16,75) / 360 = -3684,87 тис.руб.
Як видно, в результаті підтримки економічного розміру запасу відбулося відносне вивільнення оборотних коштів. Фінансовий результат від прискорення оборотності склав 3684,87 тис.руб.
Розрахунок ефективності організаційно-технічних заходів зведемо в таблицю 35 при цьому за базове значення величин витрат візьмемо прогнозні значення, розраховані раніше.
Таблиця 35
Найменування показника
2003 рік (ожід.)
2004 рік (прогноз)
З урахуванням заходів
Економія
Обсяг СМР
160,057
160,057 * 1,12 = 179,264
Витрати на матеріали
79,069
154,669 * 0,586 = 90,636
90,636 * 0,94 = 85,198
5,438
Витрати на паливо
18,812
154,669 * 0,1414 = 21,8702
21,8702 * 0,96 = 20,9954
0,88
Витрати на зарплату
19,357
154,669 * 0,1505 = 23,2777
23,2777 * 0,96 = 22,3466
0,93
Постійні витрати
19,08
154,669 * 0,133 = 20,571
20,571 * 0,93 = 19,131
1,44
Матеріальні витрати всього
110,36
90,636 +21,8702 +23,2777 +20,571 = 156,3549-147,671
85,198 +20,9954 +22,3466 +19,131 = 147,671
8,69
Таким чином, за рахунок впровадження комплексу заходів, спрямованих на зниження витрат, підприємство зможе отримати їх економію, в порівнянні з прогнозною величиною, в сумі 8,68 млн. руб.

ВИСНОВОК

З представленої роботи можна зробити наступні висновки.
Собівартість промислової продукції - це поточні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції, виражені в грошовій формі. Аналіз собівартості дозволяє дати оцінку ефективності використання ресурсів і визначити резерви збільшення прибутку і зниження ціни одиниці продукції.
У собівартості знаходять вираження всі витрати підприємства, пов'язані з виробництвом і реалізацією продукції. Її показники відображають ступінь використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, якість роботи окремих працівників і керівництва в цілому.
Для ефективного функціонування промислових підприємств повинен також проводиться функціонально-вартісний аналіз, тобто метод одночасного і взаємозв'язаного дослідження функцій об'єкта і вартості цих функцій.
Аналіз собівартості продукції асфальтобетонного заводу зроблений по п'яти основних напрямках:
1. аналіз витрат на карбованець товарної продукції;
2. аналіз собівартості одиниці продукції;
3. аналіз повної собівартості товарної продукції в цілому та за елементами витрат;
4. аналіз собівартості окремих видів продукції;
5. аналіз окремих статей витрат.
Узагальнюючим показником собівартості продукції у промисловості є собівартість на карбованець товарної продукції. На зміну рівня витрат на 1 карбованець товарної продукції впливають три чинники:
• структура випущеної продукції;
• рівень витрат на виробництво окремих виробів;
• ціни і тарифи на спожиті матеріальні ресурси;
• ціни на товарну продукцію.
Під час вищезазначеного аналізу з'ясувалося, що за 5 років АТ «Асфальтстрой» знизила витрати на карбованець товарної продукції на 5,8%, що на 2,5 більше, ніж у середньому по галузі. У порівнянні з планом у 2003 році на АБЗ витрати на карбованець товарної продукції знизилися на 7,22 руб., В тому числі за рахунок збільшення обсягу виробництва продукції на 2,47 руб., Зміни структури на 0,29 руб., За рахунок підвищення оптових цін на 13,04 руб., незважаючи на значне подорожчання матеріалів у зв'язку з інфляцією.
За рахунок збільшення обсягу випуску продукції, зміни структури товарної продукції та збільшення рівня відпускних цін на продукцію сума прибутку в цілому по підприємству збільшилася на 2073 руб.
Собівартість одиниці продукції в цілому по підприємству розраховується діленням сукупної собівартості на кількість продукції. Собівартість одиниці продукції на асфальтобетонному заводі зросла за аналізований період на 11,12 руб. На рівень собівартості вплинули:
• структурні зрушення у випуску продукції: зросла питома вага асфальту, знизилася питома вага бетону;
• собівартість одиниці продукції по кожному найменуванню.
Аналіз собівартості також проводився за такими економічними елементами витрат:
матеріальні витрати;
• витрати на оплату праці;
• відрахування на соціальні потреби;
амортизація основних засобів.
Аналіз витрат за елементами передбачає визначення структури витрат, тобто процентне співвідношення окремих елементів витрат у загальній сумі витрат, при цьому звітні дані порівнюються з плановими. Аналіз собівартості за елементами показав, що очікувані фактичні витрати АБЗ за 2003 рік вище планових на 5218 тисяч рублів, або на 23%. Перевитрата відбулося за всіма видами і особливо з матеріальних витрат за рахунок зростання цін на матеріали. Збільшилася сума як змінних, так і постійних витрат. Змінилася декілька і структура витрат: збільшилася частка матеріальних витрат і амортизація основних засобів у зв'язку з інфляцією, а частка зарплати зменшилася.
На загальну суму витрат вплинули наступні фактори:
• зміна обсягу випуску продукції в цілому по підприємству;
• зміна її структури;
• зміна рівня змінних витрат на одиницю продукції;
• зміна суми постійних витрат на весь випуск продукції.
Даний аналіз показав, що загальна сума витрат на асфальтобетонних заводах вище планової на 5218 тис. руб. Сума витрат зросла у зв'язку з перевиконанням плану по випуску продукції на 2748 тис. руб. За рахунок зміни структури випуску продукції сума витрат також зросла на 5 тис. руб. Це свідчить про те, що в загальному випуску продукції збільшилася частка затратоемкую продукції. Через підвищення рівня питомих змінних витрат перевитрата витрат на виробництво продукції склав 2345 тис. руб. Постійні витрати зросли в порівнянні з планом на 120 тис. руб., Що також послужило однією з причин збільшення загальної суми витрат. За рахунок зростання цін витрати на аналізованому Асфальтобетонний завод зросли на 2176,03 тис. руб., А за рахунок ресурсоємності - на 289 тис. руб.
При аналізі собівартості окремих видів продукції вироблено порівняння фактичних витрат на одиницю продукції з плановим в цілому і по статтях витрат.
На зміну собівартості одиниці продукції впливають такі фактори:
• обсяг виробництва продукції;
• сума постійних витрат;
• сума питомих змінних витрат.
У ході аналізу собівартості окремих видів продукції асфальтобетонного заводу з'ясувалося, що на загальне збільшення собівартості 1 тн асфальту на 8,60 руб. вплинули наступні фактори: збільшення обсягу виробництва продукції привело до зниження собівартості на 7,62 руб., зміна суми постійних витрат призвело до підвищення собівартості на 2,13 руб., зміна суми питомих змінних витрат призвело до збільшення собівартості на 14,09 руб. Факторний аналіз собівартості бетону показав, що на збільшення собівартості 1 куб. м. на 16,46 руб. вплинули чинники: зменшення обсягу виробництва продукції привело до підвищення собівартості на 1,59 руб., зміна суми постійних витрат - до зниження собівартості на 2,94 руб., зміна суми питомих змінних витрат - до підвищення собівартості на 17,81 руб.
Потім більш детально була вивчена собівартість товарної продукції по кожній статті витрат, для чого фактичні дані порівнювали з плановими. При аналізі собівартості асфальту дані планової та звітної калькуляцій показали, що перевитрата витрат стався за статтями: сировина і матеріали, електроенергія, загальнозаводські витрати. Особливо великий перевитрата був допущений з матеріальних витрат у зв'язку з інфляцією. Так, пісок, що поставляється ВАТ «Монолітстройматеріали», подорожчав на 18,23 руб. за 1 куб.м., мінеральний порошок, що поставляється ВАТ «» ШтернЦемент »-на 5,3 руб. за 1 тн., бітум 000 «Сімаран» на 60 руб. за 1 тн, щебінь гранітний фракції 5-20 ЗАТ «Промнеруд» - на 17,5 руб. за 1 куб.м. підвищилися витрати на електроенергію, а витрати на паливо зменшилися у зв'язку із заміною циклічних змішувачів на виробництво асфальту потоковими методами з застосуванням фінських змішувачів «Машинері». При аналізі собівартості бетону за статтями витрат з'ясувалося, що перевитрата витрат стався за статтями змінних витрат, особливо з матеріальних витрат і енергоносіях в зв'язку в інфляцією. Так, пісок ВАТ «Монолітстройматеріали» подорожчав на 19,23 руб. за 1 куб.м., щебінь ЗАТ «Промнеруд» подорожчав на 12,07 руб. за 1 куб.м., цемент ВАТ «Штернемент» подорожчав на 35 руб. за 1 тн. І в зв'язку з тим, що обладнання Штеттер вимагає заміни, частина обладнання стала непридатною, збільшилася частка ручної праці в собівартості продукції. Внаслідок чого АТ «Асфальтстрой» змушена була скоротити обсяг випускається бетону як затратоемкую продукції і збільшити частку асфальту в загальному обсязі виробництва продукції.
Далі був проведений аналіз окремих статей витрат. Першим був розглянутий аналіз прямих матеріальних витрат, які займають найбільшу питому вагу в собівартості продукції в порівнянні з іншими статтями витрат. Мета цього аналізу - знайти резерви економії матеріальних витрат на асфальтобетонних заводах і виробити заходи щодо їх використання. Розмір витрат на матеріали залежить від трьох основних чинників.
• зміна обсягу продукції;
• зміна структури продукції;
• рівня матеріальних витрат у собівартості окремих виробів.
У ході аналізу прямих матеріальних витрат асфальтобетонного заводу з'ясувалося, що витрата матеріалів на виробництво продукції в порівнянні з плановими збільшився на 4645,93 тис.руб., В тому числі за рахунок зміни: обсягу виробництва продукції - на 4,59 тис. руб., цін на сировину і матеріали - на 2501,95 тис.руб. Питома ж витрата матеріалів не змінився, тому що при виробництві асфальту і бетону закладка виробляється точно з дозиметрії за рецептурою згідно ГОСТу.
Сума матеріальних витрат на випуск окремих виробів залежить від тих же факторів, крім структури виробництва продукції. Витрата матеріалів на випуск асфальтобетонної суміші збільшився на 4306,51 тис.руб., В тому числі за рахунок збільшення обсягу виробництва продукції - на 2680,02 тис.руб., За рахунок зростання цін на сировину і матеріали - на 1626,49 тис. руб.
Аналіз прямих трудових витрат - це наступний етап аналізу собівартості за окремими статтями. Трудові витрати займають велику питому вагу в собівартості продукції, але поступаються лише матеріальним витратам. На відхилення загальної суми цих витрат по підприємству в цілому і по окремих його цехах і підрозділах вплинули наступні фактори: зміна обсягу реалізації продукції, зміна зарплатоемкості. На збільшення витрат на оплату праці на 191 тис.руб. в цілому по заводу вплинули наступні фактори: збільшення обсягу реалізації продукції призвело до підвищення на 755 тис.руб., зниження зарплатоемкості призвело до зниження на 564 тис.руб. Аналіз прямих трудових витрат окремо по цеху виробництва асфальтобетону показав, що на збільшення трудових витрат у порівнянні з планом на 140,4 тис.руб. вплинули чинники: зростання обсягу продукції привела до підвищення на 262,2 тис.руб. і зниження зарплатоемкості - до зниження на 121,8 тис.руб. По цеху виробництва бетону відхилення від плану по трудових витрат склало +50,6, на їх збільшення вплинули наступні фактори: зміна обсягу продукції призвело до підвищення на 49,5 тис.руб., А збільшення зарплатоемкості призвело до підвищення на 1,1 тис . руб. Для нормальної роботи підприємств необхідно, щоб темпи зростання продуктивності праці були не нижче темпів зростання заробітної плати одного працівника. Для цього був розрахований коефіцієнт випередження (відставання) в цілому по підприємству, який виявився рівним 1,24%, і окремо по цеху виробництва асфальтобетонної суміші та бетону, які відповідно рівні 1,18 і 0,99. Як видно, продуктивність праці в уже згадуваному асфальтобетонному заводі росте більш високими темпами, ніж зростає заробітна плата працівників.
Наступним етапом аналізу собівартості асфальтобетонного заводу був аналіз непрямих витрат, які представлені наступними комплексними статтями: витрати на утримання та експлуатацію устаткування, цехові витрати, загальнозаводські витрати, комерційні витрати. Як з'ясувалося, комерційних витрат на асфальтобетонному заводі немає, зважаючи на відсутність тари та упаковки на товари, витрат на рекламу, транспортних послуг на вироблений товар.
Витрати з утримання та експлуатації машин і устаткування включають в себе амортизацію машин і технологічного обладнання, витрати на їх ремонт, експлуатація, витрати по внутризаводскому переміщенню вантажів, знос МШП та інше.
У ході аналізу витрат з утримання та експлуатації машин та обладнання на АБЗ з'ясувалося, що ці витрати зросли в порівнянні з планом на 114 тис. руб. в тому числі, у зв'язку зі збільшенням випуску продукції на 15,2% на 70 тис. руб. Відносний перевитрати склав 44 тис. руб. При цьому зросла амортизація за рахунок впровадження другої установки «Машинері» для випуску асфальту.
Аналіз цехових і загальногосподарських витрат має велике значення, оскільки вони займають значну питому вагу в собівартості продукції. Дані витрати розподіляються між окремими видами виготовленої продукції пропорційно всім прямим витратам, за винятком покупних матеріалів.
Даний аналіз на асфальтобетонному заводі показав, що в складі цехів і загальногосподарських витрат приблизно 13 займають змінні витрати. У цілому по АТ цехові і загальногосподарські витрати зменшилися на 6000 рублів.
АТ «Асфальтстрой» протягом 2003 року провело велику роботу щодо виявлення та запобігання непродуктивних витрат. Були скорочені витрати на стільниковий зв'язок для управлінського персоналу до мінімуму. За цей період не було втрат від псування і недостачі матеріалів, готової продукції, простоїв з вини підприємства.
Основним джерелом резервів зниження собівартості продукції на асфальтобетонному заводі є збільшення обсягу її виробництва за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства.
При розгляді можливих резервів по кожній статті з'ясувалося, що резерв за статтею «матеріали» залежить тільки від зовнішнього чинника: зміна цін на ринку сировини. За статтею «оплата праці» резервів не виявилося, так як заробітна плата на АБЗ занижується до мінімуму, щоб зберегти відпускні ціни на продукцію на потрібному рівні, незважаючи на інфляцію. Резерву скорочення витрат на утримання основних засобів також немає, так як установки циклічного методу виробництва асфальту, хоча і застаріли, не можуть бути повністю замінені на більш продуктивні установки «Машинері», внаслідок неможливості їх використання при низьких температурах. АТ «Асфальтстрой» постійно знижує витрати з накладних витрат за рахунок розумного скорочення апарату управління, економічного використання коштів на відрядження, поштово-телеграфні витрати та канцелярські витрати, скорочення втрат від псування продукції і ліквідації простоїв. Але при цьому АТ не скоротила витрати на охорону праці, техніку безпеки, підготовку кадрів, внаслідок того, що невиконання цих заходів може обернутися АТ великою шкодою, ніж економія, яку отримали б по цій статті. На закінчення цього аналізу було визначено резерви зниження собівартості 1 т асфальту і 1 т бетону, які відповідно рівні: - 5,64 руб. і -3,92 руб.
Отриманий економічний ефект асфальтобетонного заводу за 2003 рік у значній мірі досягнуто за рахунок правильної маркетингової політики фірми «Асфальтстрой», придбання сировини і матеріалів за нижчими цінами, ніж в основних постачальників. АТ «Асфальтстрой» постійно контролює і підвищує якість продукції, що випускається з метою підвищення її конкурентоспроможності, так для підвищення якості продукції, що випускається асфальтобетонної маси на АБЗ фірми було придбано вібросито.
Таким чином, АТ «Асфальтстрой» був перевиконаний план по всіх установлених для подібного виробництва показниками, на АТ проведена велика робота по зниженню собівартості і підвищенню конкурентоспроможності продукції, що випускається.
Незважаючи на отримані досягнення в ході аналізу були виявлені такі недоліки:
· Виробничі потужності використовувалися тільки на 1 / 3;
· Застаріле обладнання потребує заміни і як наслідок цього йде збільшення частки ручної праці:
· Відсутність реклами на продукцію не дозволяє збільшити обсяг випуску продукції з-за обмеженості кола покупців;
· Відсутність власного парку вантажного автотранспорту, внаслідок чого продукція реалізується тільки самовивозом, зменшує кількість покупців.
Виходячи з вищесказаного, можна навести наступні пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і подальшого ефективного розвитку підприємства:
· Максимально можливе використання виробничих потужностей підприємства;
· Раціональна організація ремонту та обслуговування обладнання та інших основних фондів;
· Підвищення відсотка завантаження обладнання;
· Реалізація застарілого обладнання, інвентарю та інструментів;
· Скорочення частки ручної праці за рахунок впровадження прогресивної техніки, технології;
· Розширення парку вантажного автотранспорту з використанням автобетонозмішувачів. Використання власного автотранспорту для доставки матеріалів і сировини постачальників на Асфальтобетонний завод, що значно зменшує витрати на матеріали і сировину, так як доставка займає велику питому вагу в загальній вартості придбаних матеріалів;
· Використання різних форм реклами продукції;
· Подальший розвиток маркетингу з пошуку більш вигідних клієнтів і постачальників. При цьому слід звертати увагу не тільки на ціни і якість самих матеріалів потенційних постачальників, а також на територіальне розташування бази підприємства-постачальника, чим ближче вона розташована до АБЗ, тим менше вартість доставки, а, отже, і загальна вартість матеріалів;
• використання нових найбільш прогресивних добавок для виробництва продукції, що забезпечують високу якість;
· Розробка заходів щодо економного використання матеріалів, запчастин, енергії;
· Збільшення асортименту продукції, зокрема випуск грубозернистої асфальтобетонної суміші, необхідної для благоустрою великих магістралей. Така необхідність виникає особливо в даний час при будівництві третього транспортного кільця;
· Подальший матеріальне заохочення працівників за якість продукції, своєчасне забезпечення об'єктів матеріалами, за високі трудові показники і за виконання індивідуальних виробничих завдань;
· Поліпшення організації праці;
· Раціональне використання робочого часу для запобігання внутрішньовиробничих проблем;
· Поліпшення організації і обслуговування робочих місць та умов праці;
· Подальше підвищення кваліфікації працівників;
· Вдосконалення організації роботи з клієнтами;
· Повна комп'ютеризація виробничого процесу та диспетчерської служби, в результаті дані про відпустку продукції негайно будуть передаватися по модемного зв'язку до бухгалтерії фірми, що прискорить процес обробки даних і здачі бухгалтерської звітності в строк. Також використання комп'ютерного зв'язку між АТ та АБЗ дозволить своєчасно передавати заявки на відпуск продукції, що дозволить забезпечити об'єкти асфальтом і бетоном, як продукції, що не підлягає зберіганню;
· Установка другий автовагів для прискорення процесу обслуговування клієнтів і постачальників.
Крім цього нами запропоновано ввести в практику планування витрат логістичні методи.
У третьому розділі нами було проведено розрахунок економічного розміру запасу та визначено економічний ефект від цього.
Виконання висловлених рекомендацій забезпечить АТ «Асфальтстрой» високу ефективність роботи і підвищення конкурентноздатності.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства. / Под ред. проф.Н.П.Любушіна. М.: ВО «ЮНИТИ», 1999.
2. Аналіз господарської діяльності в промисловості. / Под ред. В.І. Стражева. Мн.: Вишейшая школа, 1999.
3. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Фінансовий аналіз. М.: ДІС, 1997.
4. Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія аналізу господарської діяльності: Учеб. М.: Фінанси і статистика, 1997.
5. Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу: Учеб. М.: Фінанси і статістіка.2000.
6. Балабанов І. Т. Основи фінансового менеджменту: Учеб. посібник-М.: Фінанси і статистика, 1998.
7. Бард BC Фінансово-інвестиційний комплекс. - М.: Фінанси і статистика, 1998.
8. Журавльов В.В., Саврук І.Т. Аналіз господарсько-фінансової діяльності підприємств; СПб.: Політехніка, 2001.
9. Ковальов В.В. Введення у фінансовий менеджмент .- М.: Фінанси і статистика, 2001.
10. Ковальова А.М., Варенникова Н.П., Богачова В.Д. Фінанси.: М. Фінанси і статистика, 2001.
11. Кузнєцов Ю. В. Проблеми теорії і практики менеджменту. СП6:
12. Ліпсіц І.В., Косов В.В. Інвестиційний проект. - К.: Вид-во ВІК, 1996.
13. Методичні вказівки з оцінки ефективності інвестиційних проектів та їх відбору для фінансування. СПб: Стройиздат, 1999.
14. МоляковД.С., Шохін Є.І. Теорія фінансів підприємств. - М.: Фінанси і статистика, 2000.
15. Податки / Под ред. Д.Г. Чорниця. - М.: Фінанси і статистика, 2000.
16. Неруш Ю. М. Логістика. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000
17. Русак Н.А., Русак В.А. Фінансовий аналіз суб'єкта господарювання. Мн.: Вишейшая школа, 1997.
18. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства. Мн.: «Нове знання», 1999.
19. Селезньова М.М., Іонова А.Ф. Фінансовий аналіз: Навчальний посібник. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001.
20. Сергєєв. В.І. Логістика в бізнесі. М: ИНФРА-М, 2001
21. Довідник з функціонально-вартісного аналізу. / Под ред. М.Г. Карпуніна, Б.І. Майданчика. М.: Фінанси і статистика, 1998.
22. Степанов І. С. та ін Економіка будівництва. М.: Изд-во «Юрист», 2000.
23. Треньов М.М. Управління фінансами. - М.: Фінанси і статистика, 1999.
24. Управління організацією: Підручник. - 2-е іздУПод ред. А.Г. Поршні-ва, В.П. Румянцевої. - М.: Инфра-М, 1997.
25. Чистов Л. М. Вимірювання і аналіз результату та ефективності виробництва. М.: Стройиздат, 1984.
26. Чистов Л. М. Ресурсні моделі в системі ефективного управління. СПб: Изд-во СПбГУ, 2000.
27. Чистов Л. М. Економіка будівництва. СПб: Питер, 2001
28. Чудаков А.Д. Логістика. М.: Видавництво РДЛ., 2001
29. Шеремет А.Д. Комплексний економічний аналіз діяльності підприємства (питання методології). М.: Економіка, 1974.
30. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. Методика фінансового аналізу. М.: ИНФРА-М,. 1996.


[1] Неруш Ю. М. Логістика. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000
[2] Сергєєв. В.І. Логістика в бізнесі. М: ИНФРА-М, 2001
[3] Сергєєв. В.І. Логістика в бізнесі. М: ИНФРА-М, 2001
[4] Сергєєв. В.І. Логістика в бізнесі. М: ИНФРА-М, 2001
[5] Сергєєв. В.І. Логістика в бізнесі. М: ИНФРА-М, 2001
[6] Вихідні дані отримані в плановому відділі підприємства
Собівартість продукції, представляючи собою витрати підприємства на виробництво й обіг, є основною порівняння витрат і доходів, тобто самоокупності основоположного ознаки ринкового господарського розрахунку. Собівартість - один з узагальнюючих показників інтенсифікації і ефективності споживання ресурсів.
Завданнями аналізу собівартості продукції є:
· Оцінка обгрунтованості і напруженості плану по собівартості продукції, витратам виробництва і звертання на основі аналізу поведінки витрат;
· Встановлення динаміки і ступеня виконання плану по собівартості;
· Визначення факторів, що вплинули на динаміку показників собівартості і виконання плану по них, величини і причини відхилень фактичних витрат від планових;
· Аналіз собівартості окремих видів продукції;
· Виявлення резервів подальшого зниження собівартості продукції.
Аналіз собівартості продукції спрямований на виявлення можливостей підвищення ефективності використання матеріальних, трудових і грошових ресурсів у процесі виробництва, постачання і збуту продукції.
Основні джерела інформації:
· Дані статистичної звітності;
· Ф. № 5-з «Звіт про витрати на виробництво і реалізацію продукції»;
· Дані бухгалтерського обліку: синтетичні і аналітичні рахунки, що відображають витрати матеріальних, трудових і грошових коштів;
· Відповідні відомості, журнали - ордери, планові і звітні калькуляції собівартості продукції.
Аналіз витрат на карбованець товарної продукції
Важливий узагальнюючий показник собівартості продукції, який є відносним - витрати на карбованець товарної продукції, який вигідний тим, що, по-перше, дуже універсальний: може розраховуватися в будь-якій галузі виробництва, і, по-друге, наочно показує прямий зв'язок між собівартістю і прибутком. Визначається він відношенням загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції до вартості виробленої продукції в діючих цінах.
У процесі аналізу нам слід вивчити також динаміку витрат на карбованець товарної продукції і провести міжгосподарські порівняння за цим показником.
Таблиця 1
Динаміка витрат на карбованець товарної продукції
АТ «Асфальтстрой»
АТ «Бетон»
У середньому по отpаслей
Рік
Рівень показника,
коп.
Темп росту,%
Рівень показника,
коп.
Темп зростання,
%
Рівень показника, коп.
Темп росту,%
1999
89,3
100
88,9
100
89,0
100
2000
88,5
99,1
88,3
99,3
88,4
99,3
2001
87,9
98,4
88,0
98,9
87,8
98,7
2002
86,2
96,5
86,8
97,6
86,5
97,2
2003 (ожид)
85,17
94,8
85,9
96,6
86,1
96,7
З таблиці 1 видно, що за п'ять років АТ «Асфальтстрой» добилося певних успіхів у зниженні витрат на карбованець товарної продукції. За цей період рівень даного показника на аналізованому підприємстві знизився на 5,8%, у підприємства-конкурента «Бетон» - на 3,4%, а в середньому по галузі - на 3,3%. Отже, за темпами зниження витрат на карбованець продукції, АТ «Асфальтстрой» випереджає інші підприємства по галузі.
Наступний етап аналізу - вивчення виконання плану і визначення впливу факторів на зміну рівня даного показника.
Витрати на рубль товарної продукції безпосередньо залежать р »т зміни загальної суми витрат на виробництво і реалізацію продукції і від змін вартості виробленої продукції. На загальну суму витрат впливають обсяг виробництва продукції, її структура, зміна перемінних і постійних витрат, які в свою чергу можуть збільшитися або зменшитися за рахунок рівня ресурсоємності продукції і цін на спожиті ресурси. Вартість товарної продукції залежить від обсягу випуску, його структури і цін на продукцію.
Взаємозв'язок перелічених факторів показана на рис.1:
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Зміна витрат на карбованець товарної продукції
Зміна обсягу випуску продукції
Зміна структури випуску продукції
Зміна середнього рівня відпускних цін на продукцію
Зміна рівня питомих і змінних витрат
Зміна суми постійних витрат
Зміна цін у зв'язку з інфляцією
Зміна якості продукції
Зміна якості продукції
Зміна якості продукції
Зміна вартості спожитих ресурсів
Зміна рівня ресурсоємності продукції
Зміна ринків збуту
Зміна якості продукції
Зміна якості продукції

Рис. 1. Взаємозв'язок факторів, що визначають рівень витрат на карбованець товарної продукції
Вплив факторів першого рівня за зміну витрат на карбованець товарної продукції розраховується способом ланцюгової підстановки за даними про випуск товарної продукції.
Товарна продукція
Тис.руб.
за планом
Σ (VВПiпл х Цiпл)
24840
фактично за плановою
структурі і планових цінах
Σ (VВПiф х Цiпл)
± Δ ТПстр
28624
фактично за цінами плану
Σ (VВПiф х Цiпл)
28724
фактично за фактичними цінами
Σ (VВПiф х Цiф)
33 179
Аналітичні розрахунки (таблиця 2) показують, що Асфальтобетонний завод зменшив витрати на карбованець товарної продукції на 7,22 коп. (84,1 - 91,32), в тому числі за рахунок:
• збільшення обсягу виробництва продукції на 2,47 коп. (88,85-91,32);
• зміни структури виробництва на 0,29 коп. (88,56-88,85);
• підвищення оптових цін на продукцію на 13,04 коп. (84,1-97,14). Інші фактори викликали підвищення цього показника відповідно 8,16 і 0,42 к.
Таблиця 2
Розрахунок впливу факторів на зміну суми витрат на карбованець товарної продукції
Фактор
Витрати на рубль товарної продукції, коп.
Обсяг виробництва
Структура виробництва
Рівень питомих змінних витрат
Сума постійних витрат
Відпускні ціни на продукцію
План
= 22685/24840 = 91,32
План
План
План
План
План
Ум. 1 = 25433/28624 = 88,85
Факт
План
План
План
План
Усл.2 = 25438/28724 = 88,5 б
Факт
Факт
План
План
План
Усл.3 = 27783/28724-96, 72
Факт
Факт
Факт
План
План
Усл.4 = 27903/28724 = 97,14
Факт
Факт
Факт
Факт
План
Факт = 27903/33179 = 84,1
Факт
Факт
Факт
Факт
Факт
А oбщ .= 84, l-91, 32 = -7,22 к.
-2,47
-0,29
+8,16
+0,41
-13,04
Сума постійних і змінних витрат залежить від рівня ресурсу ємності і зміни вартості матеріальних ресурсів у зв'язку з інфляцією.
Щоб встановити вплив досліджуваних факторів на зміну суми прибутку, необхідно абсолютні прирости витрат на карбованець товарної продукції за рахунок кожного фактора помножити на фактичний обсяг реалізації продукції, виражений у планових цінах.
На згадуваному асфальтобетонному заводі обсяг реалізації продукції дорівнює обсягу товарної продукції, так як вся продукція реалізується відразу по об'єктах ЗАТ «Моспромстрой» або постійним замовникам з огляду на те, що асфальтобетон та товарний бетон - продукція, що не підлягає зберіганню.

РОЗДІЛ 2.Аналіз ПОКАЗНИКІВ І СТРУКТУРИ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ АТ «АСФАЛЬТСТРОЙ»

2.1. Характеристика діяльності АТ «Асфальтстрой»

Об'єкт аналізу - АТ «Асфальтстрой», що входить до складу ЗАТ «Моспромстрой».
Закрите акціонерне товариство «Моспромстрой» засновано відповідно до постанови Уряду Російської Федерації від 25.12.1990 р. № 601. Статут зареєстровано Міністерством фінансів РРФСР 27 грудня 1990 Засновниками товариства є фізичні особи, які володіють акціями ЗАТ «Моспромстрой» станом на 01.10.1999 року загальною чисельністю 28 336 чоловік, а також юридичні особи: Комітет з управління майном м. Москви, Московський акціонерний комерційний банк будівельників, АТ «Будсервіс», АТ «Новатор».
Товариство є юридичною особою і має у власності відокремлене майно. До складу товариства входять: АТ «Асфальтстрой», філія «Зеленоградстрой», «Інпредстрой», «Промбуд», «Мосстрой-4», «Мосстрой-16», «Монтажстройіндустрія», «Орбіта», «Континент», «Мосспецпромстрой» , «Декор», «Електрофакс»,. «Мосфундаментстрой», «Сакти», «Мосстрой-механізація-3», «Прогрес», «Інтер'єр», «Бетон», «Спецбуд-225», «Термінал», «Експерт», «УЮТ», «Моспромстройкомплект».
Статутний фонд товариства складає 120 000 000 деномінованих рублів, розділений на 1 200 000 штук акцій номінальною вартістю 100 рублів кожна. У тому числі звичайних акцій в кількості 1120487 штук і вартістю 112 048 700 рублів і привілейовані у кількості 79 513 штук, номінальною вартістю 7951300 карбованців. Статутний капітал товариства може бути збільшений шляхом збільшення номінальної вартості акцій або розміщення додаткових акцій і зменшений за рішенням зборів акціонерів шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення їх загальної кількості, в тому числі шляхом придбання та погашення частини акцій, у випадках і порядку, передбачених законодавством. ЗАТ «Моспромстрой» розміщує акції по закритій підписці, тобто акції продаються тільки працівникам товариства.
АТ «Асфальтстрой», безпосередньо входить до складу ЗАТ «Моспромстрой», здійснює будівельну діяльність на підставі ліцензії МСЛ 001426-2. До складу АТ «Асфальтстрой» входять Асфальтобетонний завод, два госпрозрахункових виробничих підрозділи, що спеціалізуються на виробництві загальнобудівельних і бетонних робіт, два госпрозрахункових виробничих підрозділи, що спеціалізуються на виробництві асфальтобетонних робіт, госпрозрахунковий підрозділ з озеленення та благоустрою, госпрозрахунковий підрозділ, що спеціалізується на мощенні тротуарів і доріг різними видами плитки та бруківки і госпрозрахунковий підрозділ, що забезпечує вироблені АТ роботи власної будівельною технікою та механізмами.
АТ «Асфальтстрой» займається виготовленням асфальтової маси, бетону, виконує загальнобудівельні роботи, роботи з влаштування доріг, тротуарів, майданчиків, з облаштування бетонних підлог і підстав за технологією «Тремікс», з благоустрою та озеленення на об'єктах житлового будівництва, соціального виробничої інфраструктури міста Москви . Очікувана частка випуску товарної продукції 2003 року в загальному обсязі виробництва робіт у порівнянні з 2002 роком зросла з 18 до 25%. АТ «Асфальтстрой» виробляло роботи з благоустрою та озеленення на таких вступних об'єктах, включених до програми ЗАТ «Моспромстрой», як швидкобудуюємі катки (на вулицях Глаголєва, Карамзіна, Чоботовской, Старостіна, Лісовий і т.д.), загальноосвітні школи, а також по таких об'єктах, як Московський Зоопарк, Храм Христа Спасителя, Столешніков пер., Манежна площа, за прямими договорами зроблені значні обсяги робіт на такому важливому об'єкті Уряду Москви, як Московська кільцева дорога, і т.д. АТ «Асфальтстрой» була генеральним підрядником на таких важливих об'єктах, як ГМИИ ім. Пушкіна, Великий театр, Ліонозовскій міськмолзавод, Автобусний парк на Алтуф'євському шосе, брала активну участь у будівництві Пам'ятника Перемоги на Поклонній горі.
Робота АТ «Асфальтстрой» характеризується наступними показниками:
Таблиця 3
Основні показники роботи АТ «Асфальтстрой» за 2001 - 2003 г.
Показники
Одиниця виміру
2001
2002
2003 (ожід.)
Обсяг робіт
тис.руб.
88840
102050,6
160057
У тому числі СМР, с / с
тис.руб.
64000
72505
126878
Випуск товарної продукції
тис.руб.
24840
29545
33179
Послуги (оренда)
тис.руб.
-
48,0
48
Чисельність працівників
чол.
570
555
571
Вироблення
тис.руб.
155,85
183,87
214,6
Асфальтобетонний завод займається виробництвом асфальтобетонної суміші та товарного бетону. Вся продукція сертифікована і має Знак відповідності Системи «Мосстройсертіфікація» ОС «НІІМК МАДІ (ТУ)».
До складу АБЗ входить шість цехів:
• змішувальний цех № 1, що виробляє асфальтобетон потоковим методом з використанням новітніх фінських установок «Машинері»;
• змішувальний цех № 2, що виробляє асфальтобетон застарілим методом вогневої обробки по циклічної схемі;
• нефтебітумний блок, що виробляє нафтобітум для виробництва асфальтобетону;
• БРУ «Штеттер» - з виробництва бетону;
• механічний цех і
• електроцех - підсобні цехи з обслуговування основних цехів.
У 2002 році середня чисельність працюючих на АБЗ склала 64 особи, у тому числі ІТР - 10 осіб. Середній розряд робітників 5,6. Всі робочі володіють суміжними професіями.
Робота асфальтобетонного заводу за 2003 рік (очікуване) характеризується наступними показниками:
Таблиця 4
Очікувані показники роботи асфальтобетонного заводу за 2003 р.
Показники
Одиниця виміру
План
Факт
%
Випуск продукції
- Асфальт
- Бетон
тис. тн.
тис. куб.м.
92,0
19,0
115,6
17,9
125,6
94,2
Загальний обсяг випуску
продукції
тис. руб.
24840
33197
133,6
Прибуток від реалізації
тис.руб.
6764
10005
147,9
При цьому темпи зростання загального обсягу випуску продукції і прибутку від реалізації по відношенню до 2002 року склали відповідно 112% і 172%, що поліпшило і стабілізувало фінансовий стан АТ у цілому.
Основними цілями АТ «Асфальтстрой» є:
• отримання прибутку;
• зниження собівартості продукції;
• нарощування виробничого потенціалу;
• розробка і застосування науково-технічних досягнень у будівництві та виробництві.
Аналіз собівартості продукції асфальтобетонного заводу дозволяє дати більш правильну оцінку рівню показників прибутку і рентабельності, досягнутому на підприємстві.
Таблиця 5
Розрахунок впливу факторів на зміну суми прибутку
Фактор
Розрахунок впливу
Зміна суми прибутку, тис. грн.
Обсяг випуску товарної продукції Структура товарної продукції
Рівень змінних витрат за одиницю продукції
Збільшення суми постійних витрат на виробництво і реалізацію продукції
Зміна рівня відпускних цін на продукцію
-2,47 Х28724/100
-0,29 Х28724/100 +8,16 х28724/100
+0,42 Х 28724/100

-13,04 Х28724/100
+709
+83
-23444
-121
+3746
РАЗОМ
У тому числі за рахунок зміни ресурсоємності
вартості ресурсів
+1,006 Х28724/100 +7,58 х28724/100
+2073
+289
-2176

2.2. Аналіз собівартості одиниці продукції

Проведемо аналіз собівартості одиниці продукції на асфальтобетонного заводу. Дані аналізу собівартості одиниці продукції представлені у таблиці 6.
Собівартість одиниці продукції в цілому по підприємству (гр.5, гр.6) розраховується діленням сукупної собівартості (гр.7, гр.9) на кількість продукції. Як видно з даних таблиці, собівартість одиниці продукції зросла на 11,12 руб. (175,98 - 164,86). На рівень собівартості вплинули:
1) структурні зрушення у випуску продукції: зросла питома вага асфальту, знизилася питома вага бетону;
2) собівартість одиниці продукції по кожному найменуванню.
Таблиця 6
Дані для аналізу впливу обсягу, структури продукції на собівартість одиниці продукції
Наимен. продукції
Кількість виробів
Собівартість од. продукції, грн.
Собівартість продукції, грн.
Відхилення від плану
собівартості
продукції
План
Факт
План
Факт
План
Умовно
Факт
Шт.
%
Шт.
%
Асфальт
92
66,86
115,6
72,91
166,96
175,56
15360
19301
20294
+4934
Бетон
45,6
33,14
42,96
27,09
160,64
177,12
7325
6901
7609
+284
Разом
137,6
100
158,6
100
164,86
174,98
22685
26202
27903
+5218
Для оцінки впливу структурних зрушень на собівартість одиниці продукції проведемо перерахунок собівартості одиниці продукції за планом на фактичний випуск по кожному найменуванню продукції. Діленням отриманої суми на фактичний обсяг випуску визначимо планову собівартість одиниці виробу при фактичній структурі:
C (D 1) = (ΣQ i 1 xC 0) / (ΣQ i 1)


Де C (D 1) - усереднена собівартість одиниці виробу по фактичній структурі.
За даними таблиці отримуємо:
C (D 1) = (115,6 х 166,96 + 42,96 x 160,64) / 158,56 = 165,25 руб.
Той же результат може бути отриманий перерахунком планової собівартості на фактичні питомі ваги кожного найменування.
C (D 1) - (166,96 х 72,91 + 160,64 x 27,09) / 100 == 165,25 руб.
Таким чином, вплив структурних зрушень на собівартість одиниці продукції становитиме:
AC (D) == C (D 1)-С ° = 165,25 - 164,86 = 0,39 руб.
Вплив змін у собівартості одиниці продукції за видами продукції на усереднений показник собівартості визначається відніманням перерахованого на фактичну структуру показника собівартості з фактичної собівартості одиниці продукції.
ΔС (Сi) = С 1 - C (D 1) = 175,98-165,25 = 7 0,73 руб.
Таким чином, елімінування впливу структурних зрушень на собівартість одиниці продукції дозволяє отримати об'єктивну оцінку зростання собівартості.
На величину сукупної собівартості продукції, крім розрахованих факторів, впливає обсяг випуску продукції.
Алгоритм розрахунку впливу обсягу, структури продукції і собівартості одиниці продукції на сукупну собівартість представлений в таблиці 7.
Таблиця 7
Схема розрахунку впливу факторів на сукупну собівартість
Показник
Алгоритм розрахунку
Розрахунок
Розмір, руб.
Планова собівартість

22685
22685
Собівартість продукції при фактичних обсязі, структурі і планової собівартості одиниці

26202
26202
Вплив обсягу та структури продукції на собівартість
ΔC (Q "D) = С 1 - С °
26202 - 22685
3517
Вплив обсягу виручки продукції на сукупну собівартість
ΔC (Q) = ΔQxC °
(158,56-137,6) x164, 86
3455,5
Вплив структури випуску продукції на сукупну собівартість
а) ΔC (D) = ΔC (D) x Q 1
або
6) ΔC (D) = ΔC (Q, D) - ΔC (Q)
0,39 х158, 6
3517-3455,5
61,8
61,5
Вплив зміни собівартості одиниці продукції за групами товарів на сукупну собівартість
ΔC (C) = ΔC u xQ 1
(175,98-164,86) x 158,56
1763
Сукупний вплив чинників
Стор.4 + стор.6
3455,5 + 1763
5218,5
Відносний перевитрата склав 1763 рубля.

2.3. Аналіз структури та динаміки собівартості продукції

Вивчення структури витрат на виробництво і її зміни за звітний період по окремих елементах витрат, а також аналіз статей витрат фактично випущеної продукції є наступним етапом поглибленого аналізу собівартості і з тією ж метою - пошук шляхів і джерел зниження витрат і збільшення прибутку.
Аналіз структури витрат на виробництво починається з визначення питомих ваг (у відсотках) окремих елементів витрат у загальній сумі витрат та їх зміни за звітний період (за рік, рідше за квартал). Для наочності такого аналізу використовується проста аналітична таблиця 8, у якій перераховуються елементи витрат і відображається їх величина в сумі і відсотках до підсумку. Ці дані показуються окремо: базові (минулого звітного періоду, планові), фактичні та зміна (-:) цих показників за аналізований період.
Найбільш загальними для багатьох галузей промисловості елементами витрат є: матеріальні витрати (сировина і матеріали, покупні комплектуючі вироби і напівфабрикати, паливо, електроенергія, теплоенергія і т.д.), витрати на оплату праці, відрахування на соціальні потреби, амортизація основних засобів, інші витрати (знос нематеріальних активів, орендна плата, обов'язкові страхові платежі, відсотки по кредитах банку, податки, що включаються до собівартості продукції, відрахування в позабюджетні фонди тощо)
Угруповання витрат по елементах необхідна для того, щоб вивчити матеріаломісткість, енергоємність, трудомісткість, фондомісткість і встановити вплив технічного прогресу на структуру витрат. Якщо частка заробітної плати зменшується, а частка амортизації збільшується, то це свідчить про підвищення технічного рівня підприємства, про зростання продуктивності праці. Питома вага зарплати скорочується і в тому випадку, якщо збільшується частка покупних комплектуючих виробів, напівфабрикатів, що говорить про підвищення ролі рівня кооперації та спеціалізації.
Таблиця 8
Аналіз витрат на виробництво продукції на АБЗ (очікувані 2003 року)
Cyмма, тис. руб.
Структура витрат,%
План
Факт
+, -
План
Факт
+, -
Матеріальні витрати
Заробітна плата
Відрахування до фонду соціального захисту Амортизація основних засобів
Інші витрати
14961 2726
1050
1570
2378
19794 2917
1123
1650
2419
+4833 +191
+73
+80
+41
65,95 12,02
4,63
6,92
10,48
70,94 10,46
4,02
5,91
8,67
+4,99
-1,56
-0,61
-1,01
-1,81
Повна собівартість
22685
27903
+5218
100,0
100,0
-
У тому числі:
Змінні витрати
18076
23174
+5098
79,68
83,05
+3,37
Постійні витрати
4609
4729
+120
20,32
16,95
-3,37
Як видно з таблиці 8, фактичні витрати АБЗ 2003 вище планових на 5218 тисяч рублів, або на 23%. Перевитрата відбулося за всіма видами і особливо з матеріальних витрат за рахунок зростання цін на матеріали. Збільшилася сума як змінних, так і постійних витрат. Змінилася декілька і структура витрат: збільшилася частка матеріальних витрат і амортизації основних засобів у зв'язку з інфляцією, а частка зарплати зменшилася (див. рис. 2).
Вивчення структури витрат по цих елементах (а при необхідності і за найважливішим складовим їх частин), а також відбулися змін за звітний період дозволяє дати оцінку раціональності такої структури, а також зробити висновок про необхідність і можливість її зміни в бік зниження матеріаломісткості або трудомісткості.
\ S
Рис.2. Очікувана фактична структура витрат на виробництво продукції за звітний рік
Для повного висновку про можливість вишукування резервів зниження цих витрат необхідно також вивчити витрати по їх функціональної ролі у виробничому процесі. За цією ознакою вони групуються по калькуляційних статтях витрат в залежності від зв'язку з виробництвом, його організацією, обслуговуванням, управлінням і збутом.
Кількість і найменування калькуляційних статей у різних галузях промисловості неоднаково. Методичними рекомендаціями Держбуду Росії з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт і послуг) на промислових підприємствах (Москва, 1994 р.) рекомендується наступний склад калькуляційних статей:
- Сировина та матеріали;
- Зворотні відходи (віднімаються);
- Паливо і енергія на технологічні цілі;
- Основна заробітна плата виробничих робітників;
- Додаткова заробітна плата виробничих робітників;
- Відрахування в бюджет і позабюджетні фонди від коштів на оплату праці;
- Витрати на підготовку і освоєння виробництва;
- Витрати на утримання та експлуатацію устаткування;
- Цехові витрати;
- Загальнозаводські витрати;
- Втрати від браку;
- Інші виробничі витрати;
- Позавиробничі витрати (або комерційні витрати).
Витрати за статтями собівартості відрізняються від витрат з її елементів тим, що вони відображають витрати, які пов'язані з виробництвом і реалізацією товарної продукції за цей звітний період. Витрати ж за елементами показують всі вироблені підприємством витрати ресурсів за звітний період, включаючи витрати і на зростання залишків незавершеного виробництва, витрати, віднесені на рахунок витрат майбутніх періодів, і т.п.
Угрупування витрат за статтями витрат дозволяє характеризувати зв'язок витрат з результатами, їх роль у технологічному процесі, управлінні і обслуговуванні, у внутрішньогосподарському розрахунку, виділити прямі та непрямі, змінні та постійні витрати і тим самим повніше розкрити резерви їх економії.
У галузевих інструкціях з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції можуть вноситися зміни в наведену вище типову номенклатуру статей і витрат з урахуванням особливостей техніки, технології та організації виробництва у відповідній галузі і питомої ваги в собівартості продукції окремих видів витрат.
До статті «Сировина і матеріали" включаються витрати на сировину та матеріали, які утворюють основу продукції, що виготовляється або є необхідними компонентами при її виготовленні.
При виділенні самостійної статті «Покупні комплектуючі вироби, напівфабрикати» в неї включаються витрати на придбання готових виробів і напівфабрикатів, що вимагають додаткових витрат праці на їх обробку або складання при укомплектуванні продукції, що випускається.
У статті «Сировина і матеріали" відображаються також витрати на допоміжні матеріали (якщо вони на виділяються в окрему статтю), що використовуються на технологічні цілі.
З витрат на сировину та матеріали, що включаються до собівартості продукції, виключається вартість поворотних відходів. Під зворотніми відходами виробництва розуміються залишки сировини, матеріалів або напівфабрикатів, що утворилися в процесі перетворення вихідного матеріалу в готову продукцію, що втратили повністю або частково споживчі якості вихідного матеріалу (хімічні або фізичні властивості, в тому числі повномірної, конфігурацію тощо), і в силу цього використовуються з підвищеними витратами (зниженням виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням.
Не належать до відходів залишки матеріалів, які відповідно до встановленої технологією передаються в інші цехи підприємства год якості повномірного матеріалу для виготовлення інших деталей або виробів основного виробництва.
Відходи підрозділяються на поворотні (використовувані і невикористовувані в виробництві) та безповоротні. Поворотними, використовуваними у виробництві, вважаються відходи, які можуть бути спожиті самим підприємством для виготовлення продукції основного або допоміжного виробництва. Поворотними, невикористовуваними у виробництві, вважаються відходи, які можуть бути спожиті підприємством лише як матеріали, палива, на інші господарські потреби чи реалізовані на сторону. Безповоротними вважаються відходи, які не можуть бути використані при даному стані техніки, і технологічні втрати: угари, усушка, випаровування.
Зворотні відходи оцінюються (безповоротні відходи оцінці не підлягають) у наступному порядку:
а) за зниженою ціною вихідного сировини і матеріалів (за Це / е можливого використання), якщо відходи можуть бути використані для основного виробництва, але з підвищеними витратами (зниженим виходом готової продукції), або використовуються для потреб допоміжного виробництва або виготовлення предметів широкого вжитку ( товарів культурно-побутового призначення та господарського вжитку);
б) за встановленими цінами на відходи за вирахуванням витрат на їх збір і обробку, коли відходи, обрізки, стружка, сплески і ін йдуть у переробку всередині підприємства або здаються на сторону;
в) за повною ціною вихідної сировини або матеріалів, якщо відходи реалізуються на сторону для використання в якості кондиційного сировини або повномірного (повноцінного) матеріалу.
Здача відходів повинна передбачатися в нормах і ліміти, ча основі яких на підприємствах організується ретельний контроль за їх повним і раціональним використанням.
До статті «Паливо і енергія на технологічні цілі» включаються витрати на всі види безпосередньо витрачаються в процесі виробництва продукції палива і енергії (як отриманих з боку, так і вироблених самим підприємством).
Витрати на покупну енергію складаються з витрат на її оплату за встановленими тарифами, а також трансформацію і передачу до підстанцій або зовнішніх вводів цехів. Витрати на енергію, що виробляється енергетичними цехами підприємств. Включаються до собівартості продукції цих підприємств за цеховою собівартістю енергії.
У статті «Основна заробітна плата виробничих робітників» планується і враховується основна заробітна плата, як виробничих робочих, так і інженерно-технічних працівників, безпосередньо пов'язаних з виготовленням (виробленням) продукції. До складу основної заробітної плати виробничих робітників включається:
1. оплата операцій і робіт за відрядними нормами і розцінками, а також погодинна оплата праці;
2. доплати за відрядно і почасово-преміальною системами оплати праці.
Основна заробітна плата виробничих робітників прямо включається до собівартості відповідних видів продукції (груп однорідних видів продукції). Ту частину основної заробітної плати виробничих робітників, пряме віднесення якої на собівартість окремих видів продукції ускладнене, рекомендується включати в неї на основі розрахунку (виходячи з обсягу виробництва, переліку робочих місць і норм обслуговування) кошторисної ставки цих витрат на одиницю продукції (виріб, замовлення, машинокомплект і т.п.). Фактична заробітна плата цих робочих включається до собівартості окремих видів продукції, товарного випуску та незавершеного виробництва пропорційно до кошторисних ставок. Ці ставки повинні періодично переглядатися при зміні обсягу виробництва, технології, тарифних ставок і т.п.
У статті «Додаткова заробітна плата виробничих робітників» плануються і враховуються виплати, передбачені законодавством про працю або колективними договорами за межі не пророблена на виробництві (не явочное) час: оплата чергових і додаткових відпусток, компенсація за невикористану відпустку, оплата пільгових годин підлітків, оплата перерв роботі годуючих матерів, виплати винагород за вислугу років та ін
До статті «Відрахування в бюджет і позабюджетні фонди від коштів на оплату праці» включаються відрахування в позабюджетні фонди за встановленими ставками від суми основної та додаткової заробітної плати виробничих робітників.
До витрат, включених до статті «Витрати на підготовку і освоєння виробництва», відносяться:
• витрати на освоєння нових підприємств, виробництв, цехів та агрегатів (пускові витрати);
• витрати на підготовчі роботи в добувній промисловості.
В аналізованому АТ «Асфальтстрой» ця стаття не оформляється окремим рядком.
  До статті «Витрати на утримання та експлуатацію устаткування" відносяться витрати на утримання, амортизацію та поточний ремонт виробничого та підйомно-транспортного устаткування, цехового транспорту, робочих місць, а також амортизація. Знос витрати на відновлення інструментів і пристосувань.
На багатьох підприємствах, у тому числі і в АТ «Асфальтстрой», замість однієї статті використовується дві статті: «Амортизація» і «Витрати на утримання та експлуатацію устаткування».
Витрати на утримання та експлуатацію устаткування розподіляються між видами продукції способами, що забезпечують найточніше обчислення їх собівартості.
Як правило, розподіл зазначених витрат між видами продукції проводиться виходячи з величини цих витрат годину роботи устаткування і тривалості його роботи (з урахуванням вартості, складності, потужності та інших характеристик устаткування) при виготовленні одиниці відповідного виду продукції.
До статті «Цехові витрати" належать: заробітна плата апарату управління цехів, амортизація та витрати на утримання та поточний ремонт будівель, споруд та інвентарю загальноцехового призначення; витрати на досліди, дослідження, раціоналізацію і винахідництво цехового характеру, витрати на заходи з охорони праці та інші витрати цехів, пов'язані з управлінням та обслуговуванням виробництва. До складу фактичних цехових витрат включаються втрати від простоїв, втрати від псування матеріальних цінностей та технологічної оснастки при зберіганні в цехах, а так само інші невиробничі витрати і втрати.
Загальна величина витрат на утримання та експлуатацію устаткування, а також цехових витрат підприємства в цілому є сумою відповідних витрат цехів основного виробництва; витрати на утримання та експлуатацію обладнання і цехові витрати допоміжних цехів включаються до собівартості валової і товарної продукції підприємства через собівартість робіт і послуг, виконуваних допоміжними цехами для основного виробництва.
Цехові витрати кожного цеху включаються тільки до собівартості продукції, яка виготовляється даними цехом (в тому числі до собівартості робіт (послуг), виконуваних для інших цехів або непромислових господарств). При визначенні частки цехових витрат, що відноситься до робіт (послуг), виконуваних для свого капітального будівництва та капітального ремонту основних засобів, а також для непромислових господарств, з їх складу виключаються витрати, які не пов'язані з виробництвом цих робіт (послуг).
Цехові витрати, як правило, розподіляються між окремими видами виготовленої продукції пропорційно всім прямим витратам, за винятком покупних матеріалів.
До статті «Загальнозаводські витрати» відносяться витрати, пов'язані з управлінням підприємством і організацією виробництва в цілому: заробітна плата персоналу заводоуправління з відрахуваннями на соціальне страхування, витрати на відрядження і підйомні при переміщенні співробітників, на службові роз'їзди та утримання легкового транспорту, конторські, типографські, поштово-телеграфні та телефонні витрати, амортизація, утримання та поточний ремонт будівель, споруд та інвентарю загальнозаводського призначення, витрати на організований набір робочої сили, на підготовку кадрів, техніка безпеки, податки, збори, відрахування, витрати на охорону, утримання вищестоящих організацій та інші витрати загальнозаводського характеру.
Загальнозаводські витрати, як правило, розподіляються між окремими видами виготовленої продукції пропорційно всім прямим витратам, за винятком покупних матеріалів.
До статті «Втрати від шлюбу» відноситься вартість остаточно забракованої продукції, вартість матеріалів, напівфабрикатів (деталей), зіпсованих при налагодженні обладнання понад норм, а такх; е витрати на виправлення браку та перевищують встановлені норми витрати на гарантійний ремонт. В аналізованій АТ «Асфальтстрой» ця стаття відсутня.
У статті «Позавиробничі витрати (або« комерційні витрати ») плануються і враховуються такі витрати, пов'язані зі збутом продукції:
• Витрати на тару і упаковку на складах готової продукції;
• Витрати на доставку продукції на станцію (пристань) відправлення, завантаження у вагони, судна, автомобілі та інші транспортні засоби;
• Витрати на утримання власної товаропровідної мережі (магазини і т.п.);
• витрати на рекламу.
Продукція асфальтобетонного заводу в основному реалізується за рахунок постійних клієнтів, які мають свій автотранспорт, і генпідрядних фірм ЗАТ «Моспромстрой», тому АТ «Асфальтстрой» не потребує вищеперелічених витрат.
У порядку подальшого аналізу в першу чергу приділяється увага тих статей, за якими утворилися великі перевитрати, непродуктивні витрати і втрати, а також займає велику питому вагу в собівартості продукції.
Аналітичну цінність для подальшого пошуку резервів економії витрат матеріальних, трудових і фінансових ресурсів будуть мати й такі розрахункові аналітичні показники, як питомі ваги перерахованих калькуляційних статей у одному рублі окремо випущеної і реалізованої товарної продукції. Вони розраховують я шляхом розподілу суми витрат по кожній статті на суму товарної продукції відповідно випущеної і реалізованої.
Значне місце в собівартості продукції займають матеріальні і трудові витрати.
У залежності від обсягу виробництва усі витрати підприємства можна розділити на постійні та змінні. Змінні витрати залежать від обсягу виробництва і продажу продукції. В основному це прямі витрати ресурсів на виробництво і реалізацію продукції (пряма заробітна плата, витрата сировини, матеріалів, палива, електроенергії та ін.) Окремі елементи змінних витрат у свою чергу залежно від темпів їх зміни підрозділяються на пропорційні, прогресивні і дегресивним. Але в середньому змінні витрати змінюються пропорційно обсягу виробництва продукції. При аналізі змінних витрат необхідно визначити не тільки величину абсолютного перевитрати (або абсолютної економії), яка невиправдана відповідним підвищенням обсягу виробництва. І, навпаки, можлива економія при абсолютному перевитрату, якщо обсяг виробництва підвищується більш швидкими темпами, ніж витрати.
Постійні витрати не залежать від динаміки обсягу виробництва і продажу продукції. Одна їх частина пов'язана з виробничою потужністю підприємства (амортизація, орендна плата, заробітна плата управлінського і обслуговуючого персоналу на погодинній оплаті і загальногосподарські витрати), інша - з управлінням і організацією виробництва і збуту продукції (витрати на дослідницькі роботи, рекламу, на підвищення кваліфікації працівників і т.д.) Можна також виділити індивідуальні постійні витрати для кожного виду продукції, загальні для кількох однорідних видів продукції та загальні для підприємства в цілому. При аналізі постійних витрат можна отримати економію чи перевитрату, пов'язаний саме з тим, що ці витрати в межах виробничої потужності від обсягу продукції не залежать. Тому із зростанням кількості випущеної продукції в кожну одиницю цієї продукції буде включатися менша частина постійних витрат при їх незмінною величиною на весь випуск продукції.
Розрізняють також витрати прямі і непрямі.
Прямі витрати пов'язані з виробництвом певних видів продукції (сировина, матеріали, зарплата виробничих робітників і ін.) Вони прямо відносяться на той чи інший об'єкт калькуляції.
Непрямі витрати пов'язані з виробництвом кількох видів продукції і розподіляється по об'єктах калькуляції пропорційно відповідній базі (основної та додаткової зарплати робітників або всім прямим витратам, виробничої площі і т.д.). Прикладом непрямих витрат є загальновиробничі та загальногосподарські витрати, витрати на утримання основних засобів та ін

2.4. Фактори зміни загальної суми витрат на виробництво продукції

Загальна сума витрат (3 заг) може змінитися через обсягу випуску продукції в цілому по підприємству (V ВП заг), її структури (УДi), рівня змінних витрат на одиницю продукції (Вi) і суми постійних витрат на весь випуск продукції (А ):
3 заг = Σ (VB П заг х УДi х Вi) + А.
Дані для розрахунку впливу цих факторів приведені в таблиці 10.
З таблиці видно, що у зв'язку з перевиконанням плану по випуску продукції в умовно-натуральному вираженні на 15,2% (КМП = 1,152) сума витрат зросла на 2748 тис.руб. (25433 - 22685).
За рахунок зміни структури випуску продукції сума витрат також зросла на 5 тис.руб. (25438 - 25433). Це свідчить про те, що в загальному випуску продукції збільшилася частка затратоемкую продукції.
Через підвищення рівня питомих змінних витрат перевитрата витрат на виробництво продукції склав 2345 тис.руб. (27783 - 25438).
Постійні витрати зросли в порівнянні з планом на 120 тис.руб, що також послужило однією з причин збільшення загальної суми витрат.
Таким чином, загальна сума витрат вище планової на 5218 тис.руб. (27903 - 22685), у тому числі за рахунок перевиконання плану за обсягом виробництва продукції та зміни її структури вона зросла на 2753 тис.руб. (25438 - 22685), а за рахунок зростання собівартість продукції - на 2465 тис.руб. (27903-25438).
Таблиця 10
Вихідні дані для факторного аналізу очікуваної загальної суми витрат на виробництво і раелизацию продукції за АБЗ у 2003 році
Фактори зміни витрат
Витрати
Сума, тис. грн
Обсяг випуску продукції
Структура продукції
Змінні витрати
Постійні витрати
За планом на плановий випуск продукції: 3 заг = Σ (VB Пiпл + Вiпл) + Апл.
(137,6 х 131,3662) +4609
22685
План
План
План
План
За планом, перерахованим на фактичний обсяг виробництва продукції при збереженні планової структури
Σ (VBПiпл + Вiпл) КМП + Апл.
(137,6 х 131,3662) х 1,52 + 4609
25433
Факт
План
План
План
За плановому рівню на фактичний випуск продукції при фактичній її структурі
Σ (VBПiф + Вiпл) + Апл.
(158,56 х 131,3662) + 4609
25438
Факт
Факт
План
План
Фактичні при плановому рівні постійних витрат Σ (VBПiф + Вiф) + Апл. (158,56 х146, 1529) +4609
27783
Факт
Факт
Факт
План
Фактичні Σ (VBПiф + Вiф) + Аф. (158,56 х146, 1529) +4729
27903
Факт
Факт
Факт
Факт
Зміна питомих змінних і постійних витрат може відбуватися як за рахунок підвищення рівня ресурсоємності продукції, так і за рахунок зростання цін на ресурси. Для визначення впливу останнього фактора на зміну собівартості продукції необхідно фактична кількість спожитих ресурсів за звітний період помножити на планові ціни або ціни базисного періоду і порівняти з фактичною їх вартістю у звітному періоді.
Таблиця 11
Вплив зростання цін на зміну собівартості продукції
Матеріали
Одиниця виміру
Витрати на 1 м 3 бетону
Факт
План
Відхилення
Ціна за одиницю з доставкою (без ПДВ)
Вартість
Ціна за одиницю з доставкою (без ПДВ)
Вартість
Пісок
куб.м / т
0,494 / 0,72
85,83
42,4
66,6
32,9
Щебінь
куб.м / т
0,857 / 1,2
91,67
78,56
79,6
68,21
Цемент
тн.
0,31
320,4
99,93
285,4
89,48
Вода
куб.м / т
0,2
7,1
1,42
7,1
1,42
Разом витрат за матеріалами
221,71
191,01
+30,07
Разом на 17,9 тис.куб.м.
549,53 тис.руб
Таблиця 12
Вплив зростання цін на зміну собівартості продукції
Матеріали
Одиниця виміру
Витрати на 1 м 3 асфальту
Факт
План
Відхилення
Ціна за одиницю з доставкою (без ПДВ)
Вартість
Ціна за одиницю з доставкою (без ПДВ)
Вартість
Пісок
куб.м / т
0,316 / 0,49
85,83
27,13
66,6
21,05
Щебінь
куб.м / т
0,221 / 0,32
162,5
35,86
145
32,05
Мінеральний порошок
тн.
0,132
146,96
19,4
141,66
18,7
Бітум
тн.
0,058
780
45,24
720
41,46
Разом витрат за матеріалами
127,63
113,56
+14,07
Разом на 17,9 тис.куб.м.
+1626,5
Разом за рахунок подорожчання матеріалів
2176,03
Відтак за рахунок зростання цін витрати на аналізованому Асфальтобетонний завод зросли на 2176.03 тис.руб., А за рахунок ресурсоємності - на 289 тис.руб. (2465 - 2176.03).

2.5 Аналіз собівартості окремих видів продукції

У ринкових умовах господарювання актуальним залишається числення (розрахунок) фактичної собівартості одиниці кожного виду продукції (вироби, робіт, послуг) і її аналіз з метою реальної оцінки їх рентабельності та вишукування додаткових резервів зниження витрат.
В якості бази порівняння беруться калькуляції, розраховані за техніко-обгрунтованими нормативами, среднеплановим нормам, договірних та інших умов. При цьому розрахунки ведуться окремо за змінними і постійних витрат. Останні урахуванням їх постатейного, хоча і слабкою. Зв'язку з виробництвом і реалізацією продукції) додаються до змінних за певними ознаками або баз їх розподілу за видами продукції: прямих матеріальних витрат, зарплати виробничих робочих, машино-годинах роботи устаткування і т.п.
Правильний вибір бази розподілу постійних витрат за видами продукції та її обязаюльное використання при фактичному калькулюванні робить істотний вплив на визначення ступеня рентабельності окремих видів виробів, робіт і послуг, враховуючи, що в сучасних умовах продажна ціна встановлюється ринком, аналоги - державою.
Вплив факторів першого порядку на зміну рівня собівартості одиниці продукції за допомогою факторної моделі:
Сi = Ai / VВПi + Bi
Використовуючи цю модель і дані таблиці 13 зробимо розрахунок
впливу факторів на зміну собівартості асфальтобетонної суміші
методом ланцюгової підставки:
Спл = Aпл / VВПпл + Bпл = 3429/92 + 129,68 = 166,96 руб.
Сусл1 = Апл / VВПф + ВПЛ = 3429/115, 6 + 129,68 = 159,34 руб.
Сусл2 = Аф / VВПф + ВПЛ == 3675/115, 6 + 129,68 = 161,47 руб.
Сф = Аф / VВПф + Вф = 3675/115, 6 + 143,76 = 175,76 руб.
Таблиця 13
Вихідні дані для факторного аналізу очікуваної собівартості асфальтобетонної суміші за 2003 рік
Показник
За планом
Фактично
Відхилення від плану
Обсяг виробництва, тн. (VBП)
92
115,6
+23,6
Сума постійних витрат, руб. (А)
3429
3675
+246
Сума змінних витрат на одиницю продукції, грн. (В)
129,68
143,76
+14,08
Собівартість 1 тн., Руб.
166,96
175,76
+8,60
Загальна зміна собівартості одиниці продукції становить:
Δ З заг. = С ф - З пл = 175,76 = 166,96 = 8,60 руб.,
в тому числі за рахунок зміни:
а) обсягу виробництва продукції:
Δ З v вп = С усл1 - З пл = 161,47 = 159,34 = +2,13 руб.,
б) суми постійних витрат:
Δ С а = С усл2 = С усл1 = 161,47 = 159,34 = +2,13 руб.,
в) суми питомих змінних витрат:
Δ З b = З ф - З усл2 = 175,56 - 161,47 = 14,09 руб.
Якщо скласти отримані відхилення, отримаємо (-7,62 + 2,13 + 14,09 = +8,60) загальна зміна собівартості продукції.
Аналогічні розрахунки роблять по кожному виду продукції. Проведемо факторний аналіз собівартості бетону.
Таблиця 14
Вихідні дані для факторного аналізу очікуваної собівартості товарного бетону за 2003 рік
Показник
За планом
Фактично
Відхилення від плану
Обсяг виробництва, тис. тн. (VBП)
(1 тн. = 2,4 куб.м)
45,6
42,96
-2,64
Сума постійних витрат, тис. крб. (А)
1180
1054
-126
Сума змінних витрат на одиницю продукції, грн. (В)
134,76
152,58
+17,82
Собівартість 1 тн., Руб. (С)
160,64
177,10
+16,46
Використовуючи цю модель і дані таблиці 14, зробимо розрахунок впливу факторів на зміну собівартості бетону методом ланцюгової підстановки:
Спл = Апл / VВПпл + ВПЛ = 1180/45, 6 + 134,76 = 160,64 руб.
Сусл1 = Апл / VВПф + ВПЛ = 1180/42, 96 + 134,76 = 162,23 руб.
Сусл2 = Аф / VВПф + ВПЛ = 1054/42, 96 + 134,76 = 159,29 руб.
Сф = Аф / УВПф + Вф = 1054/42, 96 + 152,58 = 177,10 руб.
Загальна зміна собівартості одиниці продукції становить:
Δ Собщ = Сф - Спл = 177,10 - 160,64 = +16,46 руб.,
  в тому числі за рахунок зміни
а) обсягу виробництва продукції:
Δ Cv в n == Сусл1 - Спл = 162,23 - 160,64 = +1,59 руб. (За рахунок зменшення VВП);
б) суми постійних витрат:
Δ Са = Сусл2 - Сусл1 = 159,29 - 162,23 == -2,94 руб.,
в) суми питомих змінних витрат:
ΔСв = Сф - Сусл2 = 177,10-159,29 = +17,81 руб.
Якщо скласти отримані відхилення, отримаємо (+1,59 - 2,94 + 17,81 = +16,46) загальне відхилення собівартості продукції.
Потім більш детально вивчимо собівартість товарної продукції по кожній статті витрат, для чого фактичні дані порівняємо з плановими або даними за минулі періоди.
Таблиця 15
Аналіз собівартості асфальтобетонної суміші за статтями витрат
Статті витрат
Витрати на одиницю продукції, грн
Структура витрат,%
План
Факт
+ -
План
Факт
+ -
1
Сировина і матеріали
113,56
127,63
+14,07
68,02
72,70
+4,68
2
Паливо на технологічні цілі
3,5
3,4
-0,1
2,09
1,93
-0,16
3
Електроенергія на технологічні цілі
4,38
4,49
+0,11
2,62
2,56
-0,06
4
Основна заробітна плата виробничих робітників
5,95
5,95
0
3,56
3,39
-0,17
5
Відрахування на соцстрах
2,29
2,29
0
1.37
1.3
-0,07
6
Амортизація
14,2
12
-2,2
8,51
6,84
-1,67
7
Витрати на утримання та експлуатацію обладнання
3,4
2,94
-0,46
2,04
1,67
-0,37
8
Цехові витрати
11,08
8,67
-2,41
6,64
4,94
-1,7
9
Загальнозаводські витрати
8,60
8,19
-0,41
5,15
4,67
-0,48
Разом виробнича собівартість
116,96
175,56
+8,6
100
100
-
Наведені дані показують, що перевитрата витрат стався за статтями: сировина і матеріали, електроенергія, загальнозаводські витрати. Особливо великий перевитрата допущений з матеріальних витрат у зв'язку з інфляцією. Так пісок, що поставляється ВАТ «Монолітстройматеріали» подорожчав на 19,23 руб. за 1 куб.м., мінеральний порошок, що поставляється ВАТ «ШтернЦемент» - на 5,3 руб. за 1 тн, бітум 000 «Сімаран» на 60 руб. за 1 тн, щебінь гранітний фракції 5-20 ЗАТ «Промнеруд» - на 17,5 руб. за 1 куб.м. Підвищилися витрати на електроенергію, а витрати на паливо зменшилися у зв'язку із заміною циклічних змішувачів на виробництво асфальту потоковими методами з застосуванням фінських змішувачів «Машинері».
Аналогічні розрахунки робляться по кожному виду продукції.
Виявлені відхилення є об'єктом факторного аналізу.
Таблиця 16
Аналіз собівартості 1 куб.м. товарного бетону (1куб.м. = 2,4 тн) за статтями витрат
Статті витрат
Витрати на одиницю продукції, грн
Структура витрат,%
План
Факт
+ -
План
Факт
+ -
1
Сировина і матеріали
79,58
92,38
+12,8
49,54
52,17
+2,67
2
Паливо на технологічні цілі
2,25
2,36
+0,11
1,40
1,33
-0,07
3
Електроенергія на технологічні цілі
1,24
1,35
+0,11
0,77
0.76
-0,01
4
Основна заробітна плата виробничих робітників
37,32
40,79
+3,47
23,23
23,03
-0,2
5
Відрахування на соцстрах
14,36
15,71
+1,35
8,94
8,87
-0,07
6
Амортизація
5,8
6,15
+0,35
3,61
3,47
-0,14
7
Витрати на утримання та експлуатацію обладнання
1,16
1,37
+0,21
0,72
0,77
+0,05
8
Цехові витрати
10,66
8,75
-1,91
6,64
4,94
-1,70
9
Загальнозаводські витрати
8,27
8,26
-0,01
5,15
4,66
-0,49
Разом виробнича собівартість
160,64
177,12
+16,48
100
100
-
Наведені дані показують, що перевитрата витрат стався за статтями змінних витрат, особливо з матеріальних витрат енергоносіїв у зв'язку з інфляцією. Так пісок ОА, 0 «Монолітстройматеріали» подорожчав на 19,23 руб. за 1 куб.м., щебінь ЗАТ «Промнеруд» подорожчав на 12,07 руб. за 1 куб.м., цемент ВАТ «ШтернЦемент» подорожчав на 12,07 руб. за 1 куб.м., цемент ВАТ «ШтернЦемент» подорожчав на 35 руб. за 1 тн. У зв'язку з тим, що обладнання Штеттер вимагає заміни, частина обладнання стала непридатною, збільшилася частка ручної праці в собівартості продукції, АТ «Асфальтстрой» змушена була скоротити обсяг випускається бетону як затратоемкую продукції і збільшити частку асфальту в загальному обсязі виробництва продукції.

2.6. Аналіз прямих матеріальних витрат

У собівартості продукції велику питому вагу займають матеріальні витрати. Їх частка в промисловій продукції складає більше половини її собівартості, а в окремих галузях промисловості вона перевищує 90-95% всіх витрат. Враховуючи цю особливість, яка ніколи важливий напрямок і джерело резервів зниження собівартості і зростання прибутку, а також чималі проблеми в ринкових умовах із забезпечення виробництва матеріальними ресурсами відповідного асортименту, якості та ритмічності поставок, аналізу матеріальних витрат має приділятися велика увага і місце в аналізі собівартості продукції.
На величину матеріальних витрат і їх зміна в процесі виробництва і реалізації продукції впливає безліч різноманітних факторів, в тому числі і факторів, пов'язаних з особливостями технології та організації виробництва конкретної продукції, робіт і послуг.
Активне управління цими факторами можливо за умови, що центри відповідальності за матеріальні витрати будуть своєчасно отримувати достатньо повну аналітичну інформацію про направлення (позитивному або негативному) і силі їх дії на собівартість продукції. Створення такої інформації забезпечується наступною методикою аналізу матеріальних витрат, в основу якої покладено дедуктивний метод дослідження техніко-економічних процесів у господарській діяльності, які відображають специфіку окремих галузей промисловості.
Загальна сума витрат по цій статті (рис.3) залежить від обсягу виробництва продукції (VB П), її структури (Уdi) і зміни питомих витрат на окремі вироби (УМЗi). Останні в свою чергу залежать від кількості (маси) витрачених матеріалів на одиницю продукції (Уni) та середньої ціни одиниці матеріалів (Цi).

Прямі матеріальні витрати на виробництво продукції
Обсяг товарної продукції
Структура товарної продукції
Рівень витрат на одиницю продукції
Витрата сировини і матеріалів на одиницю продукції
Прогресивність норм витрат матеріалів
Зміна норм витрат
Якість сировини і матеріалів
Відходи і втрати сировини і матеріалів
Ціна
придбання
Рецептура сировини
Заготівельні витрати
Транспортні витрати
Середня вартість одиниці сировини і матеріалів
Якість сировини
Розцінки сировини
Відстань
перевезення
Вид транспорту
Тарифи на послуги транспорту
SHAPE \ * MERGEFORMAT
Прямі матеріальні витрати на виробництво продукції
Обсяг товарної продукції
Структура товарної продукції
Рівень витрат на одиницю продукції
Витрата сировини і матеріалів на одиницю продукції
Прогресивність норм витрат матеріалів
Зміна норм витрат
Якість сировини і матеріалів
Відходи і втрати сировини і матеріалів
Ціна
придбання
Рецептура сировини
Заготівельні витрати
Транспортні витрати
Середня вартість одиниці сировини і матеріалів
Якість сировини
Розцінки сировини
Відстань
перевезення
Вид транспорту
Інфляційні процеси
Тарифи на послуги транспорту

Рис. 3 Структурно-логічна схема факторної системи прямих матеріальних витрат
Вплив цих факторів на зміну загальної суми матеріальних витрат визначається способом ланцюгової підстановки, для чого необхідно мати наступні дані:
Витрати матеріалів на виробництво продукції
а) за планом
Σ (VBП iпл x Урiпл х Цiпл)
137,6 тис.тн х 1 х 102,3
14076,71
б) за планом, перерахованим на фактичний випуск продукції при плановій її структурі
Σ (VВПiпл х Урiпл х Цiпл) хКтп
137,6 тис.тн х 1 х 102,3 х1, 152
16216,10
в) по плановим нормам і плановим цінам на фактичний випуск продукції при фактичній її структурі
Σ (VВПiф х Урiпл х Цiпл)
158,56 тис.тн х 1х102, 3
16220,69
г) фактично за плановими цінами
Σ (VВПiф х Урiф х Цiпл)
158,56 тис.тн х 1 x 102,3
16220,69
д) фактично
Σ (VВПiф х Урiф х Цiф)
158,56 тис.тн х 1 x 118,079
18722,64
Згідно з цими даними, витрати матеріалів на виробництво продукції збільшився на 4645,93 тис.руб., В тому числі за рахунок зміни:
обсягу виробництва продукції 16216,10-14076,71 = +2139,39
структури виробництва продукції 16220,69-16216,10 = +4,59
питомої ваги витрат матеріалу 16220,69-16220,69 = 0,00
цін на сировину і матеріали 18722,64-16220,69 = +2501,95
Разом: +4645,93
Як видно, питома витрата матеріалів не змінився, тому що при виробництві асфальту і бетону закладка виробляється точно з дозиметрії за рецептурою згідно ГОСТу.
Сума матеріальних витрат на випуск окремих виробів залежить від тих же факторів, крім структури виробництва продукції:
М3i = VВПi хУрi хЦi
Витрати матеріалів на випуск асфальтобетонної суміші тис.тн
а) за планом
Σ (VBП iпл x Урiпл х Цiпл)
92 тис.тн х 1 х 113,56
10447,52
в) по плановим нормам і плановим цінам на фактичний випуск продукції при фактичній її структурі
Σ (VВПiф х Урiпл х Цiпл)
115,6 тис.тн х 1х 113,56
13127,54
г) фактично за плановими цінами
Σ (VВПiф х Урiф х Цiпл)
115,6 тис.тн х 1 x 113,56
13127,54
д) фактично
Σ (VВПiф х Урiф х Цiф)
115,6 тис.тн х 1 x 127,63
14754,03
Звідси видно, що витрата матеріалів на випуск асфальтобетонної суміші збільшився на 4306,51 тис.руб., В тому числі за рахунок зміни:
обсягу виробництва продукції питомої ваги витрат матеріалу цін на сировину і матеріали
13127,54-10447,52 = +2680,02
13127,54-13127,54 = 0,00
14754,03-13127,54 = +1626,49
Разом: +4306,51
Якщо аналізується собівартість не всього випуску, а одиниці продукції, то розрахунок впливу факторів на зміну суми матеріальних витрат проводиться за моделлю:
УМ3 i = У pi x Ц i
Витрата сировини і матеріалів на одиницю продукції залежить від їхньої якості, заміни одного виду матеріалу іншим, зміни рецептури сировини, техніки, технології та організації виробництва, кваліфікації працівників, відходів сировини та ін Спочатку потрібно дізнатися зміна питомої витрати за рахунок того або іншого чинника, а потім помножити на планові ціни і фактичний обсяг виробництва 1-го виду продукції. У результаті отримаємо приріст суми матеріальних витрат на виробництво цього виду вироби за рахунок відповідного чинника:
ΔM 3 xi = ΔYpxi x Ц i пл х VВПiф
Рівень середньої ціни матеріалу залежить від ринків сировини, інфляційних факторів, внутрішньогрупової структури матеріальних ресурсів, рівня транспортних і заготівельних витрат, якості сировини і т.д. Щоб дізнатися, як за рахунок кожного з них змінилася обш-^ я сума матеріальних витрат, необхідно зміну середньої ціни i-го виду або групи матеріалів за рахунок 1-го виду або групи матеріалів за рахунок 1-го чинника помножити на фактичну кількість використаних матеріалів відповідного виду:
ΔM3xi = ΔЦхi х Урiф х VВПiф
На багатьох підприємствах можуть мати місце понадпланові зворотні відходи сировини, які можна реалізувати або використовувати для інших цілей. Якщо зіставити їх вартість за ціною можливого використання і за вартістю вихідної сировини, то дізнаємося, на яку суму збільшилися матеріальні витрати, включені до собівартості продукції.
Аналіз прямих трудових витрат
Прямі трудові витрати займають значну питому вагу в собівартості продукції, яка поступається лише питомій вазі матеріальних витрат, і роблять великий вплив на формування її рівня. Тому їх аналізу потрібно приділити особливу увагу і виявити резерви економії. Так як це умовно-змінна стаття, то необхідно знайти абсолютну або відносну економію по заробітній платі в залежності від обсягу продукції. Отже остаточною метою аналізу прямих трудових витрат є виявлення резервів економії та раціонального використання видатків на оплату праці.
Джерелами аналізу є:
Статистичний звіт з праці;
• Форма № 5, № 2 додаток до балансу;
• Дані поточного обліку праці та заробітної плати, які використовуються при внутрішньому аналізі (відомості, звіти, первинні документи).
Одним з найважливіших напрямків аналізу є загальна оцінка витрат на оплату праці по організації в цілому, при цьому динаміка витрат на оплату праці порівнюється з динамікою таких показників, як обсяг реалізації продукції, прибуток.
Таблиця 17
Аналіз очікуваних витрат на оплату праці на асфальтобетонних заводах за 2003 рік
Показник
План
Факт
Відхилення
Темп росту,%
ФОТА, тис. руб.
2249
2440
+191
108
Обсяг реалізації продукції, тис. грн.
24840
33179
+8339
134
Заробітна плата на 1 рубль продукції
0,0905
0,0735
-0,017
0,81
Тепер визначимо вплив на відхилення по Фонду оплати праці двох основних факторів методом абсолютних різниць:
1) Зміна обсягу реалізації продукції:
+8399 Х 0,0905 = +755. Це виправдане збільшення Фонду оплати праці, пов'язане із зростанням обсягу продукції;
2) Зміна зарплатоемкості:
-0,017 Х 33 179 = -564. Це зменшення Фонду оплати праці за рахунок зниження зарплатоемкості.
Якщо скласти відхилення, отримані в цих двох випадках, отримаємо загальне відхилення по Фонду оплати праці (755 + (-564)) + 191.
Такий же аналіз проводять за окремими видами діяльності, цехах та інших підрозділах організації, тому що в кожному з них складається порядок витрачання коштів на оплату праці.
Проведемо аналіз прямих трудових витрат окремо по цеху виробництва асфальтобетону і цеху виробництва бетону. Тепер, як і в попередньому аналізі, визначимо вплив на відхилення по Фонду оплати праці двох основних факторів методом абсолютних різниць:
Таблиця 18
Аналіз очікуваних витрат на оплату праці за 2003 цеху з виробництва асфальтобетонної суміші
Показник
План
Факт
Відхилення
Темп росту,%
ФОТА, тис. руб.
547,4
687,8
+140,4
125,6
Обсяг реалізації продукції, тис. грн.
16928
25,37,0
+8109
147,9
Заробітна плата на 1 рубль продукції
0,03234
0,02747
-0,00487
85,1
1) Зміна обсягу реалізації продукції:
+8190 Х 0,03234 = +262,2. Це виправдане збільшення Фонду оплати праці, пов'язане із зростанням обсягу продукції;
2) Зміна зарплатоемкості:
-0,00487 Х 25307 = -123,8. Це зменшення Фонду оплати праці за рахунок зниження зарплатоемкості.
Якщо скласти відхилення, отримані в цих двох випадках, отримаємо загальне відхилення - (262,2 + (-121,8)) = 140,4.
Таблиця 19
Аналіз очікуваних витрат на оплату праці за 2003 рік цеху з виробництва бетону
Показник
План
Факт
Відхилення
Темп росту,%
ФОТА, тис. руб.
1701,6
1752,2
+50,6
103,0
Обсяг реалізації продукції, тис. грн.
7912
8142
+230
102,9
Заробітна плата на 1 рубль продукції
0,21507
0,21520
+0,00013
100,1
Тепер визначимо вплив на відхилення по Фонду оплати праці двох основних факторів методом абсолютних різниць:
1) Зміна обсягу реалізації продукції:
+230 Х 0,21507 = 49,5. Це виправдане збільшення Фонду оплати праці. пов'язане із зростанням обсягу продукції;
2) Зміна зарплатоемкості:
+ 0,00013 х 8142 = +1,1 Це збільшення Фонду оплати праці за рахунок збільшення зарплатоемкості.
Якщо скласти відхилення, отримані в цих двох випадках, отримаємо загальне відхилення по Фонду оплати праці (49,5 + 1,1) = 50,6
Наступний етап аналізу прямих трудових витрат - це аналіз співвідношень між темпами росту продуктивності праці і середньої заробітної плати одного робітника. Для нормальної роботи підприємств необхідно, щоб темпи зростання продуктивності праці були не нижче темпів зростання заробітної плати одного працівника, у зворотному випадку відбувається проїдання доходів, а в перспективі розорення держави. Це співвідношення характеризується Коефіцієнтом випередження (відставання) темпів зростання продуктивності праці порівняно з темпами росту середньої заробітної плати.
До опер (відставши) = темп зростання продуктивності праці / темп зростання середньої заробітної плати = Обсяг виробництва в% / ФОТА у% = (134/108)% = 1,24%
Якщо коефіцієнт менше одиниці, то продуктивність праці зростає більш повільними темпами, ніж зростає заробітна плата працівників. У нашому випадку в цілому по асфальтобетонного заводу коефіцієнт більше одиниці. Отже, продуктивність праці на підприємстві, що аналізується росте більш високими темпами, ч "м зростає заробітна плата працівників.
Такий же коефіцієнт можна розрахувати окремо по цеху виробництва асфальтобетонної суміші (До опер (відставши) = 147,9-125,6 = 1,18) і по цеху виробництва бетону (До опер (відставши) - 102,9 / 103,0 = 0,99 близький до одиниці). Як видно, у першому випадку коефіцієнт більше одиниці, отже, продуктивність праці по цеху виробництва асфальтобетонної суміші зростає більш високими темпами, ніж зростає заробітна плата працівників цього цеху, у другому ж випадку коефіцієнт близький до одиниці, отже, продуктивність праці по цеху виробництва бетону зростає більш повільними темпами, ніж зростає заробітна плата працівників даного цеху.
Зниження собівартості продукції забезпечується лише в тому випадку, якщо продуктивність праці буде рости більш високими темпами, ніж середня заробітна плата одного працівника.
У АТ «Асфальтстрой» оплата праці робітникам - відрядникам проводиться за безнарядной системі. Фонд заробітної плати встановлюється щомісячно у процентному відношенні від обсягу випущеної продукції у фактично діючих оптових цінах підприємства по положенню фірми «Про оплату праці працівників АБЗ» від 1 листопада 1994 року. Приробіток розподіляється між членами бригади з урахуванням фактично відпрацьованого часу і з застосуванням коефіцієнтного трудової участі. Це стимулює робітників до збільшення випуску продукції, підвищення її якості та конкурентноздатності підприємства.
Заробітна плата робітникам - повременщикам нараховується за тарифними ставками (окладами) і відповідно до відпрацьованого часу. Премія їм нараховується в розмірі до 100% за умови безперебійного обслуговування виробничих ділянок, відсутність аварій і простоїв за якісне та своєчасне виконання завдань.
З метою стимулювання зростання продуктивності праці, підвищення професійної майстерності робітників, окремим робочим встановлюються і виплачуються диференційовані надбавки в розмірі до 50% тарифної ставки (окладу) за високі трудові показники і за виконання індивідуальних виробничих завдань.
Оплата за роботу у вихідні та святкові дні, в надурочний та у нічний час проводиться згідно з чинним законодавством. Доплата за роботу вихідні та   святкові дні оплачується в подвійному розмірі, за нічний час - у підвищеному розмірі, передбаченому у колективному договорі, за понаднормову роботу - за перші дві години роботи в полуторному розмірі, в наступні години - в подвійному розмірі. На підприємстві повинні вироблятися заходи щодо відмови від понаднормових робіт. Робіт у нічний час, вихідні та святкові дні та забезпечення рівномірного завантаження. Тому в АТ «Асфальтстрой» організована постійна тризмінна робота для своєчасного забезпечення об'єктів будівництва ЗАТ «Моспромстрой» і покупців бетоном та асфальтом як продукції, що не підлягає зберіганню.
Доплата за керівництво бригадою, класність проводиться на підставі Положення «Про оплату праці робітників АБЗ». В АТ проводиться також доплата до заробітної плати робітникам за якість виконаних робіт.

2.7. Аналіз непрямих витрат

Непрямі витрати в собівартості продукції представлені наступними комплексними статтями: витрати на утримання та експлуатацію устаткування, загальновиробничі і загальногосподарські витрати, комерційні витрати. Аналіз цих витрат проводиться шляхом порівняння фактичної їх величини на гривню товарної продукції в динаміці за 5-10 років, а також з плановим рівнем звітного періоду. Таке зіставлення показує, як змінилася їх частка у вартості товарної продукції в динаміці і в порівнянні з планом, і яка спостерігається тенденція - зростання чи зниження.
Аналіз непрямих витрат проводиться окремо по умовно-постійних та умовно-змінним статтями. Умовно-постійні витрати: цехові (загальновиробничі), заводські (загальногосподарські) витрати; частину витрат по експлуатації та утриманню обладнання. Умовно-змінні витрати: витрати на електроенергію для виробничих потреб, знос інвентарю.
У процесі подальшого аналізу з'ясовують причини, що викликали абсолютне і відносне зміна непрямих витрат. За своїм складом це комплексні статті. Вони складаються, як правило, з кількох елементів витрат.
Витрати з утримання та експлуатації машин і устаткування включають в себе амортизацію машин і технологічного обладнання, витрати на їх ремонт, експлуатацію, витрати по внутризаводскому переміщенню вантажів, знос МПБ і ін Деякі види витрат (наприклад, амортизація) не залежать від обсягу виробництва продукції та є умовно-постійними. Інші повністю або частково залежать від його зміни і є умовно-змінними. Ступінь їх залежності від обсягу виробництва продукції встановлюється за допомогою коефіцієнтів, величина яких визначається або досвідченим шляхом, або за допомогою кореляційного аналізу за великою сукупністю даних про обсяг випуску продукції і суму цих витрат.
Для перерахунку планових витрат на фактичний випуск продукції можна використовувати наступну формулу:
ЗСК = ЗПЛ х (100 + VТП% х Кз) / 100,
де ЗСК - витрати, скоректовані на фактичний випуск продукції; ЗПЛ - планова сума витрат за статтею; VТП% - перевиконання (недовиконання) плану по випуску товарної продукції,%; Кз - коефіцієнт залежності витрат про обсягу виробництва продукції.
Дані, наведені в таблиці 20, показують, що при абсолютному перевитрату 114 тис.руб. відносний перевитрата становить 44 тис.руб. Витрати на утримання машин і устаткування зросли на 70 тис.руб. у зв'язку зі збільшенням випуску продукції на асфальтобетонних заводах на 15,2%. Це виправданий перевитрата. Решта суми перевитрати частково викликана інфляцією, частково внутрішніми причинами.
Таблиця 20
Витрати на утримання машин і устаткування на асфальтобетонного заводу, тис.руб.
Сума
витрат
Витрати за планом в перерахунку на фактичний випуск продукції
Відхилення від плану
Витрати
Коефіцієнт залежності витрат від обсягу випуску
У тому числі за рахунок
План
Факт
Загальне
Обсягу випуску
Рівня витрат
Амортизація
0,00
1570
1650
1570
+80
-
+80
Ремонт
0,35
180
203
201
+23
+21
+2
Експлуатаційні витрати
0,75
151
158
189
+7
+38,
-31
Знос МПБ
1,00
34
38
45
+4
+11
-7
Разом
-
1935
2049
2003
+114
+70
+44
Загальна сума амортизації залежить від кількості машин і устаткування, їх структури, вартості та норм амортизації. Вартість устаткування може змінитися за рахунок придбання більш дорогих машин і їх переоцінки у зв'язку з інфляцією. Норми амортизації змінюються досить рідко і лише за рішенням уряду. Середня норма амортизації може змінитися через структурних зрушень у складі фондів:
ΔНА = Σ (ΔУд1 х Hai).
Питома амортизація за одиницю продукції залежить ще і від об'єму виробництва продукції. Чим більше продукції випущено на даних виробничих потужностях, тим менше амортизації та інших постійних витрат припадає на одиницю продукції.
На величину експлуатаційних витрат впливають кількість експлуатованих об'єктів, час роботи і питомі витрати на одну машино-годину роботи.
Витрати на капітальний, поточний і профілактичний ремонт можуть змінитися через обсягу ремонтних робіт, їх складності, ступеня зношеності основних фондів, вартості запасних частин і ремонтних матеріалів, економного їх використання.
На суму витрат по внутрішньому переміщенню вантажів впливають вид транспортних засобів, повнота їх використання, ступінь виконання виробничої програми, економне використання коштів на утримання та експлуатацію рухомого складу.
Сума зносу МПБ змінюється за рахунок обсягу виробництва продукції та рівня витрат на один виріб, який у свою чергу залежить від того, наскільки раціонально та економно використовуються інструменти, малоцінний інвентар, налагоджений чи дієвих контроль за їх збереженням і справністю.
Аналіз цехових і загальногосподарських витрат має велике значення, оскільки вони займають значну питому вагу в собівартості продукції.
Таблиця 21
Аналіз цехових і загальногосподарських витрат на асфальтобетонного заводу, тис.руб.
Витрати
План
Факт
Відхилення
Цехові
Загальногосподарські
1505
1169
1378
1302
+127
-133
Разом
У тому числі:
постійні
змінні
2674
1779
895
2680
1790
920
-6
-19
+25
З таблиці 21 видно, що приблизно 1 / 3 займають змінні витрати, величина яких змінюється в залежності від ступеня виконання плану по продукції. Тому умовно-змінну суму скорегуємо на відсоток виконання плану з виробництва товарної продукції (115,6%) і отриманий результат можна порівняти з фактичною сумою витрат. У підсумку маємо зміна суми накладних витрат за рахунок економії за кошторисом:
Δ HP = (2680 - (895 (1,152 + 1779) = 2680 - 2810 = -130 тис.руб.
Якщо перераховану суму зіставити з плановою, дізнаємося, як змінилися накладні витрати за рахунок обсягу виробництва продукції:
Δ HP = 2810 - 2674 = +136 тис.руб.
Такий же результат можна отримати, якщо помножити планову суму змінних витрат на відсоток перевиконання (недовиконання) плану по випуску продукції і розділити на 100:
Δ HP = 895 х 15,2 / 100 = +136 тис.руб.
Перевитрата змінних накладних витрат у зв'язку зі збільшенням обсягу випуску продукції вважається виправданим.
Для аналізу цехових і загальнозаводських витрат за статтями витрат використовують дані аналітичного бухгалтерського обліку. За кожною статтею виявляють абсолютне і відносне відхилення від плану і їх причини.
Кожна стаття цехових і загальнозаводських витрат вимагає ретельної перевірки. Підприємство намагається максимально скоротити ці витрати, виявляє непродуктивні витрати, такі як втрати від псування і недостачі матеріалів, готової продукції, оплата простоїв з вини підприємства, перевитрата палива і електроенергії. Але не можна скорочувати ці витрати до нескінченності. Невиконання заходів щодо поліпшення умов праці, техніки безпеки, охороні підприємства, перепідготовці кадрів завдають більшої шкоди, ніж сума отриманої економії. Необхідні відрядження працівників з обміну досвідом, вивчення нової техніки і технології.
Таблиця 22
Фактори зміни цехових і загальнозаводських витрат
Стаття витрат
Фактор зміни витрат
Зарплата працівників апарату управління
Зміна чисельності * (кількості) персоналу та середньої зарплати (зміна окладів, виплата премій, доплати)
Зміст основних фондів Амортизація
Освітлення, опалення, водопостачання та ін
Зміна вартості фондів і норм амортизації
Зміна норм споживання та вартості послуг
Витрати на поточний ремонт, випробування, досліди
Зміна кількості машин і витрат на утримання однієї машини
Утримання легкового транспорту
Кількість відряджень, середня тривалість, середня вартість одного дня відрядження
Витрати на відрядження
Кількість працівників і їх зарплата
Витрати на утримання сторожової охорони
Кількість людино-днів простою і рівень оплати за один день простою
Оплата простоїв
Кількість матеріалів і їх вартість
Втрати від псування і недостачі матеріалів і продукції
Зміна суми нарахованої зарплати і процентних ставок обкладань по кожному виду
Злом і відрахування від зарплати
Зміна обсягу намічених заходів та їх вартості
Витрати на охорону праці
І т.д.
Аналіз цехових і загальнозаводських витрат у собівартості одиниці виробу проводиться з урахуванням результатів, отриманих при аналізі їх в цілому по підприємству. Дані витрати розподіляються між окремими видами виготовленої продукції пропорційно всім прямим витратам, за винятком покупних матеріалів.
Сума цих витрат, яка припадає на одиницю продукції (У HP), залежить від зміни:
- Загальної суми цехових і загальнозаводських витрат (НРобщ),
- Суми прямих витрат, які є базою розподілу накладних (БР);
- Обсягу виробництва продукції (V ВП i). Дані залежності можна представити наступним чином:
УНРi = НРобщ (Бpi / Бробщ) / VB П i, або УНРi = НРобщ Удi / Увni.
Для розрахунку впливу зазначених факторів на зміну собівартості одиниці продукції скористаємося даними таблиці 23.
Таблиця 23
Вихідні дані для факторного аналізу накладних витрат у складі собівартості асфальтобетонної суміші
Показник
План
Факт
Загальна сума цехових і загальногосподарських витрат, тис.руб.
2674
2680
Загальна сума прямих витрат підприємства, що є базою розподілу накладних витрат, тис.руб.
20011
25223
У тому числі по асфальтобетонної суміші, тис.руб
13549
18345
Частка асфальтобетонної суміші в загальній сумі прямих витрат,%
67,71
72,73
Сума цехових і загальнозаводських витрат, віднесена на асфальтобетонну суміш, тис.руб
1811
1949
Обсяг виробництва продукції асфальтобетонної суміші, тис.тн
92
115,6
Сума накладних витрат у розрахунку на 1 тн, тис.руб.
19,68
16,86
Зміна витрат за статтею:
16,86 - 19,68 = -2,82 тис.руб.
У тому числі за рахунок зміни:
загальної суми накладних витрат
(2680 - 2674) х 0,6771 / 92 = +0,044 тис.руб.
питомої ваги асфальтобетонної суміші в загальній сумі прямих витрат
(2680 х (0,7273 - 0,6771) / 92 = +1,46 тис.руб. Обсягу виробництва продукції
(2680 х 0,7273 / 115,6) - (2680 х 0,7273 / 92) = -4,33 тис.руб.
Таблиця 24
Вихідні дані для факторного аналізу накладних витрат у складі собівартості товарного бетону
Показник
План
Факт
Загальна сума цехових і загальногосподарських витрат, тис.руб.
2674
2680
Загальна сума прямих витрат підприємства, що є базою розподілу накладних витрат, тис.руб.
20011
25223
У тому числі по товарному бетону, тис.руб.
6462
6878
Частка бетону в загальній сумі прямих витрат,%
32,29
27,27
Сума цехових і загальнозаводських витрат, віднесена на бетон, тис.руб.
863
731
Обсяг виробництва бетону, тис.тн.
45,6
42,96
Сума накладних витрат у розрахунку на 1 тн. тис.руб.
18,93
17,03
Зміна витрат за статтею:
17,03-18,93 =- 1,9 тис.руб.
У тому числі за рахунок зміни:
загальної суми накладних витрат
(2680 - 2674) х 0,3229 / 45,6 = +0,04 тис.руб. питомої ваги асфальтобетонної суміші в загальній сумі прямих витрат
(2680 х (0,2727 - 0,3229) / 45,6 = -2,95 тис.руб. Обсягу виробництва продукції
(2680 х 0,2727 / 42,96) - (2680 х 0,2727 / 45,6) = +0,98 тис.руб.
Визначення резервів зниження собівартості продукції
Для визначення резервів зниження собівартості продукції на аналізованому асфальтобетонному заводі складемо зведену таблицю витрат у цілому по підприємству і по кожному виду продукції окремо.
Таблиця 25
Зведена таблиця даних про очікувані витратах асфальтобетонного заводу за 2003 рік
Асфальт
Бетон
Разом
Обсяг, тн.
План
Факт
План
Факт
План
Факт
92
115,6
45,6
42,96
137,6
158,56
Витрати
Матеріали
Паливо
Електроенергія
10447,52
322
402,96
14754,03 393,04
519,04
3629,19
102,6
56,54
3968,61 101,39
58
14076,71 424,6
459,5
18722,64 494,43
577,04
Разом матеріальні витрати
11172,48
15666,11
3788,33
4128
14960,81
19794,11
Основна
заробітна плата виробничих робітників
Відрахування на соціальне страхування
547,4
210,75
687,8
264,8
1701,6
655,12
1752,2
674,6
2249
865,87
2440
939,4
Разом змінні витрати
11930,63
16618,71
6145,05
6554,8
18075,68
23173,51
Амортизація
Витрати на утримання та експлуатацію обладнання
Цехові витрати Загальнозаводські витрати
13,6
312
1019
792
1386
340
1002
947
264
53
486
377
264
59
376
355
1570
365
1505
1169
1650
399
1378
1302
Повна собівартість
15360
20294
7325
7609
22685
27903
У тому числі постійні витрати
3429
3675
1180
1054
4609
4729
змінні витрати
11931
16619
6145
6555
18076
23174
товарна продукція
16928
25037
7912
8142
24840
33179
Розглянемо резерви зниження собівартості продукції на аналізованому асфальтобетонного заводу.
Основним джерелом резервів зниження собівартості промислової продукції є збільшення обсягу виробництва за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства. У 1999 році була пущена в дію 2-я установка «Машинері», яка на період освоєння використовувалася тільки на 1 / 3 своєї потужності. Резерв збільшення випуску асфальтобетону за рахунок повного використання обладнання «Машинері» - 25 тис.тн.
Також неповно використовувалася установка БРУ «» Штеттер »- через що був недовиконаний план з випуску бетону на 45,6 - 42,96 = 2,64 тис.тн.
Резерв випуску бетону при запуску устаткування на повну потужність становить 8,6 тис.тн.
При збільшенні обсягу виробництва продукції зростають тільки змінні витрати (пряма зарплата робітників, прямі матеріальні витрати та ін), сума ж постійних витрат, як правило, не змінюється, в результаті знижується собівартість виробів.
Розглянемо можливі резерви скорочення витрат на асфальтобетонних заводах по кожній статті.
За статтею «Матеріали» втрат по залежних від фірми причин немає. Матеріали для виробництва асфальту і бетону надходять від постачальників через ваги АБЗ, де ретельно перевіряють їх вага з урахуванням вологості і усушки. Також в лабораторії АБЗ перевіряють якість вступників матеріалів на їх відповідність ГОСТу. Сировина завантажується в установки з виробництва асфальту і бетону строго на підставі рецептури з перевіркою кожної порції лабораторією АБЗ. Лабораторія АБЗ ретельно стежить за якістю продукції, що випускається, тому що в основному продукція реалізується для виконання робіт на об'єктах ЗАТ «Моспромстрой» або постійними покупцями. Від якості асфальту і бетону залежить якість виконання робіт на об'єктах для фірми в цілому. Тому в останні роки продукція виготовляється без шлюбу. Завдяки правильній маркетинговій політиці фірми «Асфальтстрой» сировину та матеріали купуються за нижчими цінами, ніж в основних постачальників по м. Москві. Тому резерв за статтею «матеріали» залежить тільки від зовнішнього чинника: зміна цін на ринку сировини.
За статтею «Оплата праці» резервів також немає, так як заробітна плата знижується до мінімального рівня, внаслідок того, що АТ прагнути зберегти ціни на продукцію на потрібному рівні, незважаючи на інфляцію.
Резерву скорочення витрат на утримання основних засобів за рахунок реалізації, передачі в довгострокову оренду і списання непотрібних машин немає, так як установки циклічного методу виробництва асфальту, хоча і є застарілими, не можуть бути повністю замінені на більш продуктивні установки «Машинері», так як при низьких температурах нижче - 10 градусів Цельсія використовувати установки «Машинері» заборонено, внаслідок цього в зимовий період асфальт проводиться тільки циклічним методом.
АТ «Асфальтстрой» постійно знижує витрати з накладних витрат за рахунок розумного скорочення апарату управління, економічного використання коштів на відрядження, поштово-телеграфні і канцелярські витрати, скорочення втрат від псування продукції і ліквідації простоїв. Але так як ця стаття включає в себе охорону праці і техніку безпеки, підготовку і перепідготовку кадрів, то АТ до зниження витрат за цією статтею підходить дуже обережно. Так у цьому році на охорону праці на АБЗ витрачено 143,9 тис. рублів. У навчальному центрі «Експерт» пройшли перепідготовку 12 осіб, і навчено другим (суміжним) професіям 32 людини. Ці витрати підвищили собівартість, але невиконання цих заходів могло обернутися АТ великою шкодою, ніж економія, яку отримали б по цій статті.
З вищесказаного можна зробити висновок, що основний резерв зниження собівартості на АБЗ - збільшення випуску продукції.
Величина резервів може бути визначена за формулою:
Р ↓ С = Св-Сф = (Зф-Зд) / VВПф + Р ↑ VВП-Зф/VВПф,
де Св, Сф - відповідно можливий і фактичний рівень собівартості вироби; Зд - додаткові витрати, необхідні для освоєння резервів збільшення випуску продукції.
I. Фактичний випуск асфальтобетонної суміші становить 115,6 тис.тн, резерв його збільшення 25 тис.тн, фактична сума витрат на виробництво всього випуску асфальтобетонної суміші 20294 тис.руб. Додаткові змінні витрати на освоєння резерву збільшення виробництва продукції 25 х 149,76 = 3594. Визначимо резерв зниження собівартості 1 тн. асфальту:
Р Сасф = (20294 + 3594) / (115,6 + 25) - 2388/140, 6 = 23888/140, 6 -20294/115, 6 == 169,90 - 175,56 = -5,64 руб .
II. Фактичний випуск бетону становить 42,96 тис.тн, резерв його
збільшення 8,6 тис.тн, фактична сума витрат на виробництво
всього випуску бетону 7609 тис.руб. Додаткові змінні
витрати на освоєння резерву збільшення виробництва продукції
8,6 х 152,58 = 1312
Визначимо резерв зниження собівартості 1 тн. бетону, використовуючи ту ж формулу, що і в попередньому розрахунку:
Р Сбет = (7609 + 1312) / (42,96 + 8,6) - 7609/42, 96 - 8921/51, 56 -7609/42, 96 = 173,02 - 177,12 = -3,92 руб.

ГЛАВА 3.ПРЕДЛОЖЕНІЯ щодо вдосконалення системи управління ВИТРАТАМИ НА ВИРОБНИЦТВО

3.1. Розробка методики прогнозного формування витрат підприємства

Найважливішим завданням підприємства є створення системи планування і управління витратами.
Управління та планування має в своїй основі прогнозування величини керованого об'єкта.
У нашому випадку об'єктом є маса витрат і, зокрема, їх питома вага в обсязі виробленої продукції.
Останнім часом при плануванні застосовуються методи логістичного підходу до управління виробництвом.
Ми пропонуємо проводити прогнозування витрат на планований період одним з таких методів - методом екстраполяції динамічних рядів.
При плануванні та управлінні логічними активностями часто використовуються різні методи і моделі прогнозування. Від точності та достовірності прогнозів споживчого попиту, витрачання матеріальних ресурсів, рівня запасів і т.п. безпосередньо залежить ефективність реалізації практично усіх логістичних концепцій. У практичній діяльності використовуються різні методи прогнозування в залежності від необхідної точності (достовірності), обсягу і виду вихідної інформації та інших факторів.

Прогнозування є невід'ємною частиною різних видів логістичного планування, стратегічного, тактичного, оперативного. Економічний прогноз дозволяє встановити можливі напрямки і різні варіанти розвитку, а також допомагає у виборі конкретних цілей її функціонування. Тому основне призначення прогнозу в логістиці полягає у розкритті тенденції зміни мікро-і макрологистической середовища та отримання імовірнісних кількісних і якісних оцінок динаміки логістичних активностей, необхідних персоналу менеджменту фірми.
Для отримання прогнозу (у п) якого-небудь параметра (у) об'єкта або процесу ми повинні мати певну модель прогнозування, яка використовує ретроспективну (минулої) інформацію за певний інтервал часу в минулому (період спостереження або глибина ретроспекції), інформацію про параметр «у »у даний момент часу і іноді прогнозну інформацію про зовнішнє середовище. Точність і достовірність одержуваного прогнозу у п буде залежати від обсягу, точності та достовірності вихідної інформації, коректності застосованого методу (моделі) і глибини прогнозу.
В даний час налічується дуже велика кількість (близько 200) різних методів прогнозування, з яких переважна частина відноситься до фактографическим, тобто методах, що використовують кількісну інформацію про минуле поведінці об'єкта (процесу), - ретроспективну інформацію.
У логістичному менеджменті найчастіше використовуються фактографічні методи, для яких вихідна інформація має вигляд динамічних (тимчасових) рядів. Як правило, динамічні ряди економічних або техніко-економічних показників, використовувані в логістиці, мають невелику кількість даних (точок), тому називаються короткими динамічними рядами.
Зміни вихідної ретроспективної інформації носить випадковий (стохастичний) характер, тому більшість методів, що застосовуються логістичними менеджерами, для цілей прогнозування (наприклад, споживчого попиту), є ймовірнісно-статистичними.
Прогнозування за допомогою екстраполяції грунтується на перенесенні подій і тенденцій (наприклад, в зміні попиту, обсягів випуску продукції та обсягів продажів), що мали місце в минулому, на майбутнє. Методи екстраполяції в логістиці застосовуються для так званих еволюційних (повільно мінливих) подій. Якщо прогнозовані події, процеси і показники можуть у майбутньому змінюватися стрибками, мати розриви в часі і т.п. (Так звані «революційні» процеси), то застосовувати методи екстраполяції можна. У той же час методи екстраполяції накладають певні обмеження на вихідну інформацію (по кількості даних, довжині динамічних рядів і т.д.).
Прогнозування на основі екстраполяції динамічного ряду однієї змінної включає наступні етапи [1]:
¨ приведення вихідної інформації до вигляду, зручного для подальшої обробки (згладжування та вирівнювання ретроспективного ряду);
¨ вибір виду функції (апроксимуючої залежності для прогнозної екстраполяції);
¨ оцінювання параметрів апроксимуючої залежності;
¨ розрахунок прогнозних значень досліджуваного показника;
¨ оцінка точності прогнозу і розрахунок довірчих інтервалів.
При розробці прогнозних моделей на основі екстраполяції велике значення має спосіб представлення вихідних даних (ретроспективної інформації) та процедури їх попередньої обробки.
До основних способів попередньої обробки вихідної інформації належать згладжування та вирівнювання динамічного ряду.
Згладжування застосовується для усунення випадкових відхилень (шуму) з експериментальних значень вихідного ряду. Згладжування проводиться за допомогою многочленів, що наближають (зазвичай за методом найменших квадратів) групи досвідчених точок.
Логістичне управління витратами передбачає управління запасами матеріальних ресурсів так, як зберігання зайвих запасів різко збільшує витрати на виробництво.
Не розглядаючи різні системи управління запасами, зробимо розрахунок економічно виправданого розміру запасів.
Враховуючи, що номенклатура застосовуваних матеріалів дуже велика, розрахунок зробимо по інертним матеріалами.
Одна з класичних і найбільш поширених на практиці оптимізаційних моделей управління запасами - модель економічного розміру замовлення (Economic order quantity - EOQ). Ця модель [2] (рис. 6) передбачає такі припущення:


Рис. 4. Модель економічного розміру замовлення
1. попит (витрата) є безперервним, а інтенсивність попиту - const;
2. період між двома суміжними замовленнями (поставками) постійний (t сз = t сп = const);
3. попит задовольняється повністю і миттєво;
4. транзитний і страховий запаси відсутні;
5. ємність складу не обмежена;
6. витрати на виконання замовлення (К) і ціна продукції, що поставляється протягом планового періоду постійні;
7. витрати на підтримку запасу одиниці продукції протягом одиниці часу постійні і рівні h.
У будівельній індустрії на частку виробничих запасів припадає близько 60% обігових коштів, 40%-НЗВ і інш. На підприємствах управління запасами часто зводиться тільки до визначення нормативів НЗВ різних категорій. Підвищення ефективності повинно забезпечуватися також за рахунок застосування економіко-математичних моделей управління запасами.
Період розрахунку запасів і прийнята одиниця виміру часу повинні збігатися. Це може бути день, тиждень, рік та ін. За кількістю розглянутих різновидів ресурсів або продуктів моделі бувають однопродуктовие (i = 1) і багатопродуктових (i = l, .., n). Витрати можуть вимірюватися у будь-яких грошових одиницях - крб., $, У. е. та ін. Натуральні одиниці вимірювання обсягів (замовлення, запасу, дефіциту та ін.) Залежать від фізичної форми ресурсу (шт., метри, тонни і інш.).
Тут будуть розглянуті однопродуктовие завдання з розрахунковим періодом один рік, грошовою одиницею рубль і натуральної одиницею - тонна.
Основні параметри теорії запасів
t - середня тривалість інтервалу (Order interval) між двома черговими поставками ресурсу, дні / замовлення;
D - попит (Demand per day), тонн / рік;
Y - шуканий розмір замовлення тонн / замовлення;
h - витрати зберігання одиниці запасів за один рік, грн. / тонн-день (Holding cost per unit per day);
К - витрати на оформлення замовлення, що не залежать від обсягу замовлення,
руб. / замовлення (Setupcost per unit per day
При наведеному мінімальному наборі даних вирішується завдання управління запасами найпростішого типу - однопродуктовая статична модель з постійним детермінованим попитом, миттєвим поповненням запасу і відсутністю дефіциту.
У такій моделі максимальний поточний запас ресурсу Q (Maximum inventory) (мг / запас) збігається з обсягом тільки що надійшов замовлення Y:
Q = Y = D * t.
Запас рівномірно, з інтенсивністю D руб в день, витрачається від максіального обсягу Q до нуля, тому середній поточний запас Q 'у будь-який день зберігання визначиться за формулою:
Q '= (Q +0) / 2 = Q / 2 (або Y / 2)
   Сенс завдання про запаси зводиться до визначення такого розміру замовлення Y = Y *, який підтримує необхідний обсяг запасів з мінімальними сумарними витратами на оформлення та зберігання запасів, грн. / замовлення-день. Замовлення Y * називається економічним (оптимальним) розміром замовлення (Economic Order Quantity - EOQ).
У різних варіантах рішення обсяги замовлень можуть не збігатися, тому порівняння ефективності можливо тільки при розрахунку витрат на однакову одиницю часів.
Сумарні витрати в рублях на одиницю часу Z (Y) або STCU (Subtotal Cost per Unit time), необхідні для оформлення та зберігання запасу, відповідного замовлення обсягом в У одиниць (кг), знаходяться за формулою:
Z (Y) = K * D / Y + h * Y / 2
Пояснимо, що оскільки t = Y / D, фрагмент формули D / Y відповідає поділу постійних витрат К на інтервал замовлення в днях.
На рис. 6 видно, що, функція Z (V) -; комбінована, є об'єднанням гіперболічної залежності витрат з оформлення K * D / Y (лінія Order) і зростаючої лінійної залежності витрат по зберіганню h * Y / 2 (лінія Holding). Графік сукупної функції витрат на забезпечення запасу Z (Y) виражається опуклої (вниз) кривої (лінія Total).
Видно неозброєним оком, що мінімум функції Z (Y) знаходиться в тій точці (в "низині"), де дотична до лінії графіка паралельна осі абсцис, а отже тангенс кута між дотичною та віссю абсцис дорівнює нулю. Тангенс - це відношення приросту (позитивного чи негативного) функції до приросту аргументу, тобто перша похідна. Таким чином, мінімум функції Z (Y) визначиться при тому значенні Y, при якому похідна dZ (Y) / d Y = 0.
Продиференціюємо функцію Z (Y), прирівняємо її нулю і вирішимо рівняння. Корінь рівняння позначимо Y *. Оскільки при величині замовлення, рівної Y *, забезпечується мінімум витрат, замовлення в обсязі Y * називається економічним розміром замовлення.
dZ (Y) / d Y = (K * D / Y + h * Y / 2) '= (K * D / Y)' + (h * Y / 2) '=- KD / Y 2 + h / 2 . Прирівняємо до 0:
- KD / Y 2 + h / 2 = 0.
Помножимо на Y 2
-KD + h Y 2 / 2 = 0
KD = h Y 2 / 2
= EOQ
формула економічного розміру замовлення Уїлсона.
В оригіналі формула для економічного розміру замовлення (EOQ) була отримана Ф.У. Харрісом в 1913 р. Проте в теорії управління запасами вона більше відома як формула Уілсона.
Оптимальний час між двома замовленнями t сз * і кількість замовлень за рік N * будуть відповідно рівні
t сз * = Y * / D, років; N *= D / Y * і
Важливу роль у теорії управління запасами, зокрема в класичній моделі EOQ, відіграє визначення моменту замовлення (t з) або точки замовлення / перезаказа (Reorder point - ROP), тобто досягнення при витрачанні запасу зі складу такого рівня (Q з) , коли необхідно робити замовлення.
Точка замовлення може бути визначена для класичної моделі з використанням параметра λ, інтенсивності попиту за формулою [3]
                                                               ROP = Q з = λ * t зп
Величина часу запізнювання поставки (t зп) в закупівельному менеджменті відповідає провідному часу виконання циклу замовлення.
Необхідно відзначити, що EOQ модель мало чутлива в певних межах до помилок у вихідній інформації або неточності прогнозування попиту. Це пояснюється пологим характером (малу кривизною) графіка загальних витрат в області оптимального розміру замовлення.
Класична EOQ модель є ідеалізованою схемою, що ілюструє процес управління закупівлями і запасами (оптимізації) при повністю детермінованих параметрах. На практиці постійно доводиться стикатися з різними ситуаціями, що викликають невизначеність параметрів попиту, замовлення та поставок.
Якщо припустити, що параметри управління запасами ROP, Y * = EOQ, t сз були визначені для класичної моделі при середній інтенсивності попиту λ, а реальний попит є випадковою величиною, розподіленою за нормальним законом, то щільність розподілу величини ROP вкладається в діапазон (ROP - Зσ, ROP + Зσ) - за правилом «шість сигм».
Невизначеність вихідних параметрів систем управління запасами викликається численними ризиками, наприклад, у термінах поставки продукції, обсяги поставок, якість, асортимент; ризиками, пов'язаними зі стихійними лихами, можливістю розкрадань, пожеж, природних втрат і т.п. Пов'язана з цими причинами невизначеність також може викликати явище дефіциту, причому невизначеними можуть бути всі параметри моделі управління запасами або їх окремі комбінації.
Для елімінування можливості виникнення дефіциту створюють страхові (гарантійні) запаси. Тоді для моделі EOQ величина точки замовлення буде дорівнює
                                                         ROP = Q з + Q стр                                      

3.2. Розрахунок прогнозних величин планованих витрат на 2004 рік

Для прогнозування питомих витрат скористаємося методом екстраполяції динамічних рядів Брауна [4], для чого побудуємо таблицю витрат на один карбованець виробленої продукції по півріччях (таб. 26).
Таблиця 26
2-е
1999
1-е
2000
2-е
2000
1-е
2001
2-е
2001
1-е
2002
2-е
2002
1-е
2003
2-е
2003
t
1
2
3
4
5
6
7
8
9
y (t)
80,25
81,31
82,36
82,78
83,12
83,55
84,21
84,75
85,17
На підставі цієї таблиці побудуємо графік тенденції розвитку динамічного ряду. (Рис 5.)


Рис.5. Графік тенденції розвитку динамічного ряду.
Аналіз графіка показує, що тенденція розвитку динамічного ряду може бути описана рівнянням прямої


Для розрахунку коефіцієнтів а 0 і а 1 складемо систему рівнянь
nа + вΣt = Σy
аΣt + вΣtІ = Σty
Для вирішення отриманої системи нормальних рівнянь складемо допоміжну таблицю. (Табл.27.)
Таблиця 27
Допоміжна таблиця для вирішення системи рівнянь
t
y (t)
(Tt cp)
(Tt cp) ^ 2
yt - y cp t
(Y t-y cp t) (tt cp)
y p (t)
Et
1
80,25
-4
16,00
-2,81
11,22
80,76
-0,51
2
81,31
-3
9,00
-1,75
5,24
81,33
-0,02
3
82,36
-2
4,00
-0,70
1,39
81,91
0,45
4
82,78
-1
1,00
-0,28
0,28
82,48
0,30
5
83,12
0
0,00
0,06
0,00
83,06
0,06
6
83,55
1
1,00
0,49
0,49
83,63
-0,08
7
84,21
2
4,00
1,15
2,31
84,20
0,01
8
84,75
3
9,00
1,69
5,08
84,78
-0,03
9
85,17
4
16,00
2,11
8,46
85,35
-0,18
60,00
34,47

де

звідки
підставивши значення коефіцієнтів у рівняння прямої отримаємо вирівняні значення і зробимо розрахунок прогнозу витрат на один рубль продукції на два квартали наперед, (табл. 28) за тієї умови, що всі умови функціонування підприємства залишаться незмінними.
Таблиця 28
Розрахунок прогнозу обсягів реалізації на два півріччя вперед № кроку
шагашага
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
Ісх.дан
80,25
81,31
82,36
82,78
83,12
83,55
84,21
84,75
85,17
прогноз
80,76
81,33
81,91
82,48
83,06
83,63
84,20
84,78
85,35
85,93
86,50
Макс.
80,76
81,33
81,91
82,48
83,06
83,63
84,20
84,78
85,35
86,28
86,88
Мін.
80,76
81,33
81,91
82,48
83,06
83,63
84,20
84,78
85,35
85,57
86,13
За отриманими даними будуємо графік прогнозу (рис.6.)


Рис.8. Графік прогнозу витрат на один рубль продукції.
Аналогічні розрахунки проведемо для структури витрат і загальний результат зведемо в таблицю 29.
Таблиця 29
матеріали
Заробітна плата
Енергоносії
1-е 2004
2-е2004
1-е 2004
2-е2004
1-е 2004
2-е2004
макс
58,93
59,89
15,48
15,90
14,31
14,53
прогноз
58,65
59,60
15,05
15,45
14,14
14,36
Мін.
58,21
59,30
14,63
15,00
13,98
14,19
Для розрахунку теоретичної запасу на 2004 рік використовуємо дані, представлені плановим відділом підприємства. Відповідно до цих даних, обсяг будівельної продукції передбачено збільшити на 12%. При такому збільшенні обсягу випуску продукції річна потреба в інертних матеріалах становить 10750 тонн. Середньозважена ціна однієї тонни становить 50 рублів (за даними планового відділу).
Виходячи з цього і проведемо розрахунок теоретичного запасу інертних матеріалів. При розрахунку оптимального розміру замовлення приймаємо:
Вихідні дані
Значення
З
50
D
10750
h
0,6
До
60
t, днів
14
Звідки:
Y * = 1466тн.
Визначимо оптимальний час між замовленнями
t сз = 1466/10750 * 52 = 7,1 тижнів.
Визначимо точку відновлення замовлення за формулою
ROP = 10750/2/52 = 103,39 тн.
Розрахунок страхового запасу зробимо за формулою [5]:

де δ - параметр (аргумент) функції Лапласа Ф (δ);
σ Q 3 - С.К.О. точки замовлення;
N - кількість замовлень за рік.
N = 10750/1466 = 7,33
Параметр δ визначається за величиною довірчої ймовірності γ з умови
Ф (δ) = γ
Розрахуємо страховий запас при наступних вихідних даних:
γ = 0,9 приймаємо, як цілком забезпечує точність визначення страхового запасу
δ Q 3 визначаємо виходячи з правила "шести сигм".
δ Q3
γ
N
Інертний матеріал
5169
0,9
73
Розрахунок проводимо за формулою
Спочатку за таблицями Лапласа знаходимо з рівняння
Ф (δ) = γ / 2 = 0,9 / 2 = 0,45.
З таблиці функції Лапласа знаходимо, що d = 1,65. Підставляючи знайдене значення у формулу, отримаємо
Q стр cc = 1,65 х 5169 / = 3159 тн.
Таким чином, з імовірністю 0,9 при заданих характеристиках розрахований страховий запас. Точка перезаказа буде, відповідно, дорівнює
ROP '= ROP + Q стр
Розрахунок зведемо в таблицю 30.
Таблиця 30
Підсумковий результат розрахунку точки перезаказа
ROP
Q стр
ROP '
ROP 'тис.руб.
Інертні матеріали
103,39
3159
3262,39 * 50
163,11
За даними планового відділу питома вага витрат на інертні матеріали складає 35% у загальному обсязі матеріальних витрат. Тому, з деякими допущеннями можна вважати, що теоретичний запас матеріалів буде мати величину 1466 * 50 / 0,35 = 209,43 тис. руб.

3.3.Організаціонно-технічні заходи скорочення витрат на виробництво

Практична робота з економії ресурсів на підприємстві повинна бути організована таким чином:
¨ за результатами аналізу собівартості визначаються планові завдання на економію матеріальних і трудових ресурсів;
¨ на підставі цих завдань формується план організаційно-технічних заходів;
¨ визначається реальність впровадження того чи іншого заходу, уточнюється його ефективність;
¨ захід включається до плану організаційно-технічних заходів.
Заміна ручної праці, частка якого дуже велика, може дати помітний ефект щодо вивільнення робітників.
Домогтися зниження собівартості можна в основному за рахунок економії трудових і матеріальних ресурсів.
Практична робота з економії трудових ресурсів на підприємстві ведеться наступним чином.
На підставі прогнозного аналізу витрат визначаються планові завдання на економію матеріальних і трудових ресурсів. На підставі цих завдань формується план організаційно-технічних заходів. Визначається реальність впровадження того чи іншого заходу, уточнюється його ефективність.
Заміна ручної праці, частка якого дуже велика, дасть помітний ефект щодо вивільнення робітників.
Всі планові показники виробничих і допоміжних підрозділах розраховуються лише на підставі оргтехплана. Технічні відділи розробляють плани поточної роботи, включаючи туди виконання заходів оргтехплана. Відділ кадрів розробляє план набору та перепідготовки працівників так само у суворій відповідності з оргтехпланом.
Всі фактори, що впливають на зниження трудомісткості, враховані в плані організаційно-технічних заходів. До них відносяться: впровадження нових технологічних процесів, підвищення уніфікації деталей, збільшення частки технічно обгрунтованих норм, коректування помилково встановлених та застарілих норм на розрахункове розширення зон обслуговування, підвищення кваліфікаційного рівня робітників і, як наслідок, скорочення чисельності за рахунок підвищення рівня якості.
Відповідно до обраним видом тактики розробляються заходи, які повинні дозволити будівельної організації поліпшити її фінансовий стан: це скорочення витрат, зміцнення дисципліни на підприємстві, відстрочка боргів і розрахунків з постачальниками. Особлива увага повинна бути приділена виявленню і використанню наступних внутрішніх резервів будівельної організації: підвищення якості продукції, що допоможе або збільшити ціни на будівельну продукцію або зберегти хоча б колишніх замовників.
Розрахунок резервів проведемо за даними будівельної організації за 2003 рік.
У першу чергу розробимо заходи, спрямовані на скорочення змінних витрат.
Перш за все розглянемо як можна скоротити витрати на матеріали. Виділимо наступні шляхи їх скорочення: зменшення вартості матеріалів за рахунок недопущення відхилень за сортами і марками, пошук постачальників більш дешевих матеріалів, зменшення відстані перевезень матеріалу шляхом максимального їх скорочення, робота і мінімальним числом посередників, зменшення шлюбу матеріалів, зменшення витрат на заготівлю і складування матеріалів шляхом ретельного їх розміщення. Реалізація цих заходів допоможе будівельній організації скоротити витрати на матеріали на 6%. Шляхи можливого зниження витрат на експлуатацію машин і механізмів лежать і в більш раціональному нормуванні та підвищення ефективності. Необхідно раціонально комплектувати машини по потужності і структурі, правильно використовувати машини на будмайданчику, механізаторів потрібної кваліфікації, скоротити витрати по використанню машин на виправлення браку.
У результаті витрати за цією статтею можуть скоротитися на 4%. Витрати на основну зарплату робітників можна знизити за рахунок скорочення робочого часу на виконання одиниці робіт.
Визначимо шляхи зменшення цих витрат: зменшення внутрішніх простоїв, зменшення часу на переробку шлюбу, скорочення робіт, пов'язаних доопрацюванням матеріалів, використання робочих необхідної кваліфікації, також важливим є дотримання розміру оплати праці.
Витрати за цією статтею можна скоротити за допомогою наступних заходів: підвищення універсальності знань для виконання різних видів робіт, зниження рівня шлюбу, внаслідок зменшення оплати за виправлення браку, зниження оплати понаднормових робіт.
Після реалізації цих заходи будівельна організація зможе знизити витрати за цією статтею на 6%.
До енергоємним виробництвам відноситься і виробництво збірного залізобетону. На 1 м 3 збірного залізобетону в середньому витрачається понад 90 кг умовного палива. До 70% теплоти йде на теплову обробку виробів. Теплову ефективність виробництва збірного залізобетону можна істотно підвищити, знизивши теплові втрати, пов'язані з незадовільним станом пропарювальних камер, теплових мереж, запірної арматури і засобів контролю витрати пари.
Поряд зі зменшенням теплових втрат найважливіше значення для економії паливно-енергетичних ресурсів у виробництві збірного залізобетону набуває розвиток енергозберігаючих технологій: застосування високоміцних та швидкотверднучих цементів, введення хімічних добавок, зниження температури та тривалості нагрівання, нагрів бетону електрикою і в середовищі продуктів згоряння природного газу та ін . Прискоренню теплової обробки сприяють способи формування, що забезпечують застосування більш жорстких сумішей і підвищення щільності бетону, використання гарячих сумішей, суміщення інтенсивних механічних і теплових впливів на бетон. Прискорення теплової обробки досягається при виготовленні конструкцій з високоміцних бетонів. Тривалість теплової обробки бетонів марок М 600-М 800 можна знизити з 13 до 9-10 год без перевитрати цементу. Ефективною технологією прискореного тверднення є безкамерний спосіб, заснований на створенні штучного масиву бетону пакетуванням.
Поряд з економією палива зниження матеріаломісткості будівельних виробів у великій мірі досягається раціональним використанням вихідних компонентів і особливо таких, як цемент, сталь, деревина, азбест і ін Економія цих матеріалів досягається на всіх етапах їх виробництва і застосування.
На підприємстві значна економія цементу може бути досягнута при оптимізації складів бетонів, застосуванням сумішей підвищеної жорсткості з ущільненням на резонансних та ударних вібромайданчик, попередніми розігрівом бетонних сумішей і витримуванням виробів після теплової обробки, збільшенням тривалості теплової обробки, розширенням обсягу виготовлення конструкцій з мінусовими допусками, удосконаленням технологічного устаткування і контрольно-вимірювальної апаратури.
Одне з найбільш перспективних напрямків зниження витрати цементу - застосування хімічних добавок. Такі традиційні хімічні добавки, як СДБ, дозволяють знижувати витрату цементу на 5-10%. Можливе зниження витрати цементу при застосуванні новітніх добавок суперпластифікаторів складає 15-25 '%. Додатковий джерело економії цементу при високій якості бетону - застосування статистичного контролю міцності. Призначення необхідної міцності бетону з урахуванням його однорідності забезпечує, при підвищеній культурі виробництва, зниження витрат цементу на 5-10%.
Найефективніше напрямок зниження витрати металу у залізобетоні-застосування для арматури високоміцної сталі. Арматурна сталь різних класів і видів є у відомих межах взаємозамінні.
У табл .-- наведені значення коефіцієнта приведення і економії металу при використанні арматурної сталі різних класів.
Значний резерв з економії металу забезпечується при виготовленні напруженої арматури з високо міцного дроту і канатів. Економія металу досягається також при більш точних розрахунках конструкцій відповідно до дійсними умовами їх роботи під навантаженням, наближенням армування до вимог розрахунку, оптимізацією конструктивних рішень.
При виготовленні арматурних виробів для збірного залізобетону економію стали отримують при зварюванні сіток і каркасів на автоматичних лініях з поздовжньої і поперечної подачею стрижнів з бухт, при розширенні всіх видів контактного зварювання, безвідходної стикуванні стрижнів, в тому числі різних діаметрів, виготовленні закладних деталей методом штампування.
Освоєння бетону високих марок - ще один важливий резерв зниження витрати металу при виробництві залізобетону. Підвищення марки бетону на один щабель знижує витрату сталі приблизно на 50 кг / м 3.
При виготовленні металевих конструкцій ефективне застосування легованих сталей, економічних профілів металопрокату. Застосування трубчастих профілів в будівельних конструкціях у порівнянні з кутиковими дає економію до 30%.
У будівництві все більшого значення набуває проблема економного витрачання лісоматеріалів. Прогресивною тенденцією є максимальне використання замість деревини місцевих будівельних матеріалів, а також арболіта, фіброліту, деревно-стружкових, деревно-волокнистих плит і ін Суттєвого зниження матеріаломісткості можна добитися вдосконаленням конструктивних рішень клеєних конструкцій, використанням для них елементів з водостійкої фанери. Застосування фанери дозволяє скоротити витрату деревини на 20-40%.
Таблиця 31
Зниження витрати цементу при введенні укрупнюються добавок
Вид і модуль крупності (М), укрупнювальні добмок
Середнє зниження витрати цементу при збагаченні природного піску з модулем крупності
1,5-2
1-1,2
Пісок природний середній,
Мк = 2,1-2,5
5
5
Пісок природний великий,
Мк = 2,6-3,25
15
12
Кам'яний відсів класифікований, Мк = 3-3,5
20
15
0тходи гірничо-збагачувальних комбінатів класифіковані, Мк = 2,5-3
8
7
Шлаки ТЕЦ, Мк = 2,5-3,5
5
5
Гранульовані шлаки
5
5
Таблиця 32
Відносний витрата цементу (%) в бетоні при зміні нормальної густоти цементу
Нормальна густота цементу,%
Огносітельниі витрата цементу,%, для бетону марок
Нормальна густота цементу,%
Відносний витрата цементу,%, для бетону марок
М200-М300
М400
М500
М200-М300
М400
М500
24
25
26
27
98
100
102
103
98
100
102
105
98
100
103
107
28
29
30
104
105
107
109
112
118
111
115
129
Таблиця 33
Економія металу при використанні стержневої арматури різних класів
Клас арматури
Коефіцієнт приведення
Економія металу,%
Клас арматури
Коефіцієнт приведення
Економія металу,%
А-I
А-II
А-III
A-IV
1
1,21
1,43
1,95
Про
17
30,1
48,7
AV
Ат-IV
Ат-V
Ат-VI
2,2
1,95
2,2
2,4
54,7
48,7
54,7
58,4
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Будівництво та архітектура | Диплом | 852.7кб. | скачати

Схожі роботи:
Економічне обгрунтування заходів щодо зниження собівартості вантажних перевезень
Аналіз собівартості продукції та розробка заходів щодо її зниження на прикладі УП Галушки механічний
Розробка заходів щодо зниження собівартості й підвищення рентабельності виробництва РУП МАЗ
Розробка заходів щодо зниження собівартості й підвищення рентабельності виробництва РУП МАЗ 2
Аналіз собівартості послуг і продукції шляхи її зниження
Розробка заходів щодо зниження різнотовщинності смуги на стані кварто 1700
Техніко економічні та організаційні заходи щодо зниження собівартості й підвищення прибутку
Аналіз собівартості продукції коксового цеху 2 КХП ВАТ НТМК та заходи щодо її зниження
Організаційні заходи щодо зниження витратах на надання послуг МУП ЖКГ гідролізний
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru