приховати рекламу

Провадження у справах про адміністративні правопорушення 3

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Міністерство освіти Республіки Білорусь
БІЛОРУСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Курсова робота
з дисципліни «Адміністративне право та процес».
Тема: Провадження у справах про адміністративні правопорушення
Мінськ 2007

План:
Введення
Глава 1. Поняття провадження у справах про адміністративні правопорушення, його принципи і завдання.
1.1Понятіе адміністративного процесу та адміністративного провадження
1.2 Обставини, що виключають адміністративний процес
1.3 Звільнення від адміністративної відповідальності
Глава 2. Учасники провадження у справах про адміністративні правопорушення, їх права та обов'язки.
Глава 3. Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення.
3.1 Порушення справи про адміністративне правопорушення
3.2 Заходи процесуального забезпечення
3.3 Розгляд справи про адміністративне правопорушення та прийняття рішення
3.4 Докази
3.5 Адміністративне стягнення
3.6 Оскарження та опротестування рішення
3.7 Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень
Висновок
Список використаної літератури

Введення
У першочерговому порядку слід відзначити, що провадження у справах про адміністративні правопорушення регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення від 21 квітня 2003 року, а також Процесуально-виконавчим кодексом Республіки Білорусь про адміністративні правопорушення від 20 грудня 2006 року.
В останні роки в адміністративному законодавстві відбулися значні зміни, пов'язані, перш за все, з прийняттям великої кількості нормативного матеріалу, спрямованого, з одного боку, на вдосконалення правового регулювання у сфері державного управління, з іншого боку, розширенням судового контролю за діяльністю виконавчої влади та її посадових осіб.
Значна кількість праць присвячено безпосередньо виробництву у справах про адміністративні правопорушення, серед яких виділяються праці таких вчених, як Д.М. Бахрах, Крамник О.М., Круглов В.А., І.Б. Кардашова, Ківайко В.М., М.Я. Масленников, Т.В. Обиденнова, Е.Н. Ренова, та ін
Запропонована тема: "Провадження у справах про адміністративні правопорушення" - цікава тим, що дозволяє наочно зрозуміти й простежити принципи державного управління та контролю складним штучним організмом, створеного людьми - державою.
Питання про адміністративні правопорушення, їх припинення та провадженні у справах про адміністративні правопорушення є актуальним, тому що глибокі соціальні зміни в політичному і суспільному житті нашої країни неминуче призводять до необхідності вдосконалення її правової системи, в тому числі і вдосконалення інституту адміністративних правопорушень.
В якості цілей і завдань я ставлю повноцінний аналіз і всебічний розгляд даної теми.
Виділено мною наступні основні частини курсової роботи, як найкращим чином відображають суть розглянутого питання:
1 Поняття провадження у справах про адміністративні правопорушення, його принципи і завдання.
2. Учасники провадження у справах про адміністративні правопорушення, їх права та обов'язки.
3. Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Кожна глава роботи містить різні трактування основоположних визначень різними вченими для створення можливості застосування порівняльного аналізу понять.

РОЗДІЛ 1: Поняття провадження у справах про адміністративні правопорушення, його завдання та принципи.
Поняття адміністративного процесу та адміністративного провадження.
Перш ніж перейти безпосередньо до розгляду теми про провадження у справах про адміністративні правопорушення, я вважаю за доцільне ознайомитися та проаналізувати такі поняття, як адміністративний процес і адміністративне провадження.
Згідно ст.1.4 Процесуально-виконавчого кодексу Республіки Білорусь про адміністративні правопорушення від 20 грудня 2006 року [1] (надалі іменується ПІКоАП) адміністративний процес - це встановлений цим Кодексом порядок діяльності його учасників у справі про адміністративне правопорушення.
Вчений Дятлов О.М., у свою чергу, вказує, що адміністративний процес - це відповідна процедура, що проходить в рамках, встановлених процесуальними правовими нормами, а їх сукупність, об'єднана спільною функцією, становить виробництво. Адміністративний процес здійснюється з дотриманням принципів, що використовуються в державному управлінні. [2; c.232]
Адміністративні процеси - це владна діяльність публічної адміністрації, яка здійснюється у рамках адміністративно-процесуальної форми і складається у вирішенні певних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів. [3, с. 546]
Адміністративний процес, подібно цивільного та кримінального процесу, має складну структуру і складається з ряду виробництв, виступаючи по відношенню до них як загальне поняття. Якщо адміністративний процес є порядок вирішення індивідуальних справ у сфері державного управління, то адміністративне виробництво - це вже порядок розгляду та вирішення якоїсь певної категорії справ у сфері управління. Слід зазначити, що в науці адміністративного права немає поки ще єдиного підходу до класифікації адміністративних проваджень, що багато в чому зумовлюється суперечками з приводу обсягу і змісту самого адміністративного процесу. [4; с.124-125]
Незважаючи на відсутність згоди в цьому питанні, всі вчені виділяють провадження у справах про адміністративні правопорушення, його значення в системи адміністративного процесу.
Т.ч. стало зрозуміло, що система адміністративного процесу має певну структуру, нехай і не узгоджену між усіма адміністративістів. Проте всі сходяться в думці про те, що в цю структуру входить розглядається поняття.
Поняття провадження у справах про адміністративні правопорушення, його принципи і завдання
Для початку необхідно визначити, що розуміється під адміністративним правопорушенням. Згідно зі ст. 2.1 Кодексу Республіки Білорусь про адміністративні правопорушення від 21 квітня 2003 року (надалі іменується КпАП [5] адміністративним правопорушенням визнається протиправна винна, а також характеризується іншими ознаками, передбаченими цим Кодексом, діяння (дія або бездіяльність), за яке встановлено адміністративну відповідальність. Адміністративним правопорушенням може бути діяння у вигляді:
1. закінченого адміністративного правопорушення;
2. замаху на адміністративне правопорушення.
Т.ч. можна перейти безпосередньо до визначення провадження у справах про адміністративні правопорушення. Розглянемо визначення кількох вчених:
Сухаркова А.І.: Провадження у справах про адміністративні правопорушення - це заснована на законі і викриття у форму правових відносин діяльність державних органів і посадових осіб, спрямована на розгляд справ про адміністративні правопорушення, здійснювана в особливому адміністративно-процесуальному порядку, і застосування в необхідних випадках адміністративних стягнень. [4; с.125]
Рябцев Л.М. : Провадження у справах про адміністративні правопорушення - врегульована адміністративно-процесуальними нормами закону діяльність державних органів (посадових осіб), спрямована на своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне розгляд, дозвіл справ про адміністративні правопорушення та застосування у необхідних випадках адміністративних стягнень.
Гавриленко Д.А. : Провадження у справах про адміністративні правопорушення являє собою регламентовану адміністративно-процесуальними нормами діяльність державних органів, спрямовану на розгляд справ про адміністративні правопорушення. [6, с. 343]
Основна функція адміністративно-процесуальних норм регламентувати:
Завдання і принципи виробництва
Процесуальне становище сторін, їх принципи і завдання
Підвідомчість розгляду і ведення справ
Докази у виробництві
Заходи процесуального примусу і забезпечення
Порядок, строки порушення справ та направлення їх для розгляду по підвідомчості
Порядок і строки розгляду справ
Порядок оскарження, опротестування і перегляду рішень
Порядок виконання рішень [7, с.141]
Залежно від обсягу та складності процесуальної діяльності розрізняють спрощене (прискорене) виробництво, звичайне і особливе. [8, с.155-156]
Відповідно до законодавства, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є:
-Своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи;
-Дозвіл його в точній відповідності з законодавством;
-Забезпечення виконання винесеної постанови;
-Виявлення причин і умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень;
-Попередження правопорушень, виховання громадян у дусі дотримання законів, зміцнення законності.
Зазначений перелік завдань можна звести до двох взаємопов'язаним загальним завданням: юрисдикційної (справедливе рішення справ) і профілактичної (попередження нових правопорушень).
Кожна з перерахованих завдань конкретизована в адміністративно-процесуальних нормах, які містяться в КпАП. [4; с.126]
У зв'язку з тим, що аналізованих виробництво є різновидом адміністративно-юрисдикційного процесу, тому принципи діяльності у них загальні (ПІКоАП Гл.2). А саме:
1.Закон
2.Обеспеченіе прав і свобод
3.Непрікосновенность особистості
4.Презумпція невинності
5.Уваженіе честі і гідності особистості, ділової репутації
6.Непрікосновенность житла та інших законних володінь
7.Оператівность виробництва
8.Публічность адміністративного процесу
9.Обеспеченіе права на захист фіз. особи, щодо якої ведеться адміністративний процес
10.Всеобщее рівність і т.д.
Зазначені принципи пов'язані між собою, здійснюються в нерозривній єдності, утворюючи гармонійну систему почав виробництва. Тільки послідовна реалізація всіх принципів дозволить досягти цілей і завдань адміністративно-юрисдикційного процесу, а відповідно і провадження у справах про адміністративні правопорушення. [8, с.158]
Провадження у справах про адміністративні правопорушення, будучи складовою частиною адміністративно-юрисдикційного процесу, має свою структуру, утворену сукупністю стадій, що характеризуються специфічною функціональною спрямованістю, відносну самостійність і логічною завершеністю.
Адміністративне провадження, будучи складовою частиною адміністративного процесу, відрізняється від інших адміністративних проваджень головним чином вмістом вирішуваних завдань. [9, с. 14]
Таким чином, у провадженні у справах про адміністративні правопорушення уповноваженими на те органами адміністративної юрисдикції реалізуються общеюрісдікціонние принципи, що мають свою специфіку, обумовлену адміністративно-правовою природою виникаючих правовідносин, регульованих за допомогою застосування адміністративно-процесуальних норм. Принципи процесу визначають засоби досягнення його цілей.
Як видно з вищевикладеного, визначення поняття провадження у справах про адміністративні правопорушення трохи варіюються в різних вчених, однак не суперечать один одному. Крім того, принципи та завдання даного виробництва дуже різноманітні і, у свою чергу, також відображають сутність даного поняття.
Обставини, що виключають адміністративний процес
Обставини, що виключають адміністративний процес вичерпним переліком зазначені у ст. 9.6 ПІКоАП. Перерахуємо деякі з них з частини першої зазначеної статті, передбачені для фізичної особи:
1-відсутність події адміністративного правопорушення;
2-відсутність в діянні складу адміністративного правопорушення;
3-закінчення строків накладення адміністративного стягнення;
4-прийняття законодавчого акту РБ, що усуває адміністративну відповідальність;
5 - неосудність фізичної особи, яка вчинила діяння і т.д.
Розглянемо обставини, що виключають адміністративну відповідальність для юридичної особи:
1-смерть індивідуального підприємця;
2-обставини, передбачені пунктами 1-4 цієї статті;
3-недоказанновсть винності юридичної особи або індивідуального підприємця і т.д.
Порядок провадження у справах про адміністративні правопорушення визначається законодавством Республіки Білорусь. Основна частина норм права міститься в КпАП Республіки Білорусь. Разом з тим певне число адміністративно-процесуальних норм в КпАП не включено. Серед них можна виділити дві групи:
1. встановлені законами колишнього СРСР і чинні до цього часу на території РБ (напр., специфічні правила розгляду справ про дрібне хуліганство);
2. ряд уточнюючих, конкретних положень КпАП міститься в підзаконних актах (напр., порядок огляду громадян на стан сп'яніння при наявності достатніх підстав припускати, що вони керують транспортним засобом у стані сп'яніння, міститься в спеціальній спільної інструкції МВС, МОЗ, Мін'юсту) [10, с .142]
Звільнення від адміністративної відповідальності
Адміністративне деліктне право регулює суспільні відносини, які пов'язані з адміністративним правопорушенням. Воно регулює суспільні відносини в різних сферах життєдіяльності суспільства шляхом встановлення заборон на вчинення небезпечних діянь під загрозою застосування адміністративного стягнення. [11, с. 8-9]
Звільнення від адміністративної відповідальності є одним з важливих інститутів адміністративно-деліктного права.
Звільнити від адміністративної відповідальності - означає не накласти на винну особу адміністративне стягнення, незважаючи на наявність підстави для цього, скасувати накладене стягнення або замінити його більш м'яким. Для звільнення від адміністративної відповідальності потрібно ряд умов:
-Наявність підстави для притягнення до адміністративної відповідальності;
-Справа про скоєння правопорушення має бути розглянуто компетентним органом;
-Переконаність органу в досягненні цілей без застосування адміністративного стягнення. [12, с.269-270]
Відповідно до гл.8 КпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, може бути звільнена від адміністративної відповідальності лише у випадках, передбачених цим Кодексом:
1.малозначітельность правопорушення (ст. 8.2)
2.Наличие обставин, що пом'якшують відповідальність (ст. 8.3)
3. примирення з потерпілим (ст. 8.4)
4. наявність таких суб'єктів відповідальності, як військовослужбовці та інші особи, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів або спеціальних положень (ст. 8.5)
5.болезнь винної особи (ст. 8.6)
6.освобожденіе від адміністративної відповідальності жертв торгівлі людьми.
За наявності обставин, що виключають визнання діяння адміністративним правопорушенням або виключають адміністративний процес, компетентний орган зобов'язаний вчинити так, як наказує закон: не вважати діяння адміністративним правопорушенням і не починати адміністративний процес або винести постанову про припинення процесу у справі про адміністративне правопорушення. [12, с .273]

РОЗДІЛ 2: Учасники провадження у справах про адміністративні правопорушення, їх права та обов'язки.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення складається з дій ряду органів та осіб. Важливу роль у цій діяльності відіграють державні і громадські органи, їх посадові особи, які уповноважені вживати передбачених законом заходів з виявлення та попередження адміністративних проступків, застосуванню і виконанню стягнень.
У виробництві беруть участь і інші суб'єкти. Одні з них захищають свої інтереси. Інші залучаються лише при виробництві окремих процесуальних дій, сприяють виробництву.
У залежності від ролі і призначення, змісту та обсягу повноважень, форм і методів участі органів у справі їх можна розділити на кілька груп:
1. компетентні органи і посадові особи, наділені правом видавати владні акти, складати правові документи, що визначають рух і долю справи: складають протоколи про правопорушення, направляють справи за підвідомчістю, опротестовують постанови;
2.органи і посадові особи, які можуть приймати постанови у справі, скасовувати і змінювати їх;
3. органи та посадові особи, які виконують постанови (бухгалтери, судові виконавці і т.д.)
Чіткого розмежування процесуальних функцій, як в кримінальному процесі, у провадженні у справах про адміністративні правопорушення немає. Нерідко функції розслідування, вирішення справи і виконання постанови про накладення стягнення виконують одні й ті ж органи чи посадові особи (наприклад, органи охотнадзора).
Суб'єкти, що мають особистий інтерес у справі: особа, яка притягається до відповідальності, потерпілий та його законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники, адвокати). На відміну від суб'єктів першої групи ніхто з представників даної групи не користується владними повноваженнями.
- Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право ознайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою; оскаржити постанову по справі; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката . Крім того безперешкодно спілкуватися зі своїм захисником наодинці і конфіденційно, припинити повноваження свого захисника, захищати себе самостійно; заперечувати проти дій судді тощо (ст. 4.1. ПІКоАП)
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. У відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, передбачених ст. 11.4:
- Фіз. особа, щодо якої ведеться адміністративний процес, визнає свою провину або письмово порушує клопотання про розгляд справи за його відсутності;
-Фіз. особа, щодо якої ведеться адміністративний процес, законний представник особи, щодо якої, сповіщені належним чином, ухиляються від явки і неможливо здійснити їх привід.
При розгляді деяких категорій справ присутність особи, яка притягається до відповідальності обов'язково: дрібне хуліганство, розпивання спиртних напоїв у громадських місцях або поява в п'яному вигляді, що ображає людську гідність суспільну мораль, у громадських місцях та ін У разі його ухилення від явки за викликом органу, розглядає справу, ця особа може бути піддано приводу.
- Потерпілий - особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Має право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, приносити скаргу; давати пояснення, подавати докази, брати участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення, примиритися з особою, щодо якої ведеться адміністративний процес. Також потерпілий зобов'язаний з'являтися за викликами судді, посадової особи органу, провідного адміністративний процес; давати пояснення; підкорятися законним розпорядженням. (Ст. 4.2 ПІКоАП)
- Свідком у справі про адміністративне правопорушення може бути викликана будь-яка особа, якій можуть бути відомі будь-які обставини, що підлягають встановленню у даній справі. Свідок зобов'язаний з'явитися за викликом органу, підкорятися законним розпорядженням судді і дати правдиві свідчення.
Свідком не може бути:
1-особа, щодо якої ведеться адміністративний процес;
2-особа, яка в силу віку, фізичних або психічних недоліків не здатне правильно сприймати обставини, що підлягають встановленню у справі про адміністративне правопорушення, і давати про них пояснення;
3-захисник і представник потерпілого, особи, щодо якої ведеться адміністративний процес, - щодо обставин, які їм стали відомі у зв'язку з виконанням обов'язків захисника або представника;
4-священнослужитель - щодо обставин, відомих йому з сповіді. (Ст. 4.6)
- Законні представники вправі представляти законні інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми, або якщо в силу своїх психічних і фізичних вад вони не можуть самі здійснювати свої права;
Законний представник фізичної особи не вправі здійснювати будь-які дії проти інтересів представленого ним учасника адміністративного процесу. (Ст. 4.3 ПІКоАП)
Захист прав і законних інтересів юридичної особи здійснюють їх представники, що діють в межах прав, наданих їм законодавством РБ, установчими документами або довіреністю. Повноваження представника юридичної особи підтверджуються довіреністю, оформленої відповідно до законодавства РБ, або документами, що засвідчують його службове становище і дають право представляти інтереси юридичної особи без довіреності. (Ст. 4.4 ПІКоАП)
- Захисник і представник
Захисник надає юридичну допомогу фізичній особі, щодо якої ведеться адміністративний процес, а представник - потерпілому, а також індивідуальному підприємцю, стосовно якого проводиться адміністративний процес. Як захисник можуть виступати адвокати, причому повноваження адвоката посвідчуються ордером, виданим юридичною консультацією. В якості представника потерпілого та індивідуального підприємця, щодо якої ведеться адміністративний процес, можуть брати участь адвокати та інші особи, яким вони довірили представляти свої інтереси.
Захисник і представник зобов'язані представляти документи, що підтверджують їх повноваження; бути за викликами для захисту інтересів подається особи, підкорятися законним розпорядженням судді, посадової особи органу, провідного адміністративний процес. (Ст. 4.5 ПІКоАП)
Експерт призначається органом, у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення у випадках, коли виникає необхідність у спеціальних знаннях. Має право знайомитися з матеріалами справи, заявляти клопотання, брати участь у виробництві окремих процесуальних дій, давати висновки, подавати скарги на дії судді. (Ст. 4.7 ПІКоАП)
Перекладач призначається органом, у провадженні якого перебуває справа про адміністративне правопорушення. Він зобов'язаний з'явитися за викликом органу і виконати повно і точно доручений йому переклад.
Має право знайомитися з матеріалами справи, подавати скарги. Зобов'язаний відмовити від участі в адміністративному процесі, якщо він не володіє знаннями, необхідними для перекладу; засвідчити правильність перекладу своїм підписом.
Понятий - не зацікавлена ​​в результаті справи повнолітня особа, яка бере участь у виробництві процесуальної дії для посвідчення його факту, ходу і результату у випадках, встановлених цим Кодексом (ст. 4.10 ПІКоАП)
Потерпілим, свідкам, експертам, понятим і перекладачам відшкодовуються у встановленому порядку витрати, понесені ними у зв'язку з явкою в орган. Особам, які не є робітниками і службовцями, виплачується винагорода за відрив їх від звичайних занять. [4, с.131-133]

РОЗДІЛ 3: Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення, будучи складовою частиною адміністративно-юрисдикційного процесу, має свою структуру, утворену сукупністю стадій, що характеризуються специфічною функціональною спрямованістю, відносну самостійність і логічною завершеністю. [4, с. 133]
Під стадією слід розуміти таку порівняно самостійну частина виробництва, яка поряд із загальними завданнями має тільки властиві їй цілі і особливості, що стосуються учасників процесу, їх прав і обов'язків, строків вчинення процесуальних дій і характеру оформлення процесуальних документів, які як би підбивають підсумок діяльності.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення передбачає певні процесуальні стадії, кожна з яких має певне призначення. До них відносяться:
1.возбужденіе справи
2.Рассмотрение справи і прийняття рішення
3.обжалованіе та опротестування рішення
4.ісполненіе прийнятого рішення. [13, с.454]
Крім стадій виділяються і менш великі елементи у справі етапи. Етап характеризує порядок здійснення групи взаємозалежних процесуальних дій і представляє відносно самостійну частину виробництва.
Таким чином, кілька етапів утворюють стадію. іноді поняття стадія та етап змішуються, що приводить до неточностей в аналізі правозастосувального виробництва. Наприклад, М. Я. Масленніков указує, що стадіями адміністративного юрисдикційного виробництва є етапи здійснення відповідних дій. Він відзначає також, що стадія не завжди закінчується складанням окремого процесуального документа. [14, с. 14]
Заходи процесуального забезпечення
У ході провадження у справах про адміністративні правопорушення щодо громадян, які притягуються до відповідальності, можуть застосовуватися процесуальні заходи адміністративного примусу (або заходи процесуального забезпечення): привід, доставлення, затримання, особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, відсторонення від керування транспортом й огляд на стан сп'яніння, заборона експлуатації транспортного засобу та ін
Адміністративне затримання як міра примусового впливу на правопорушників має двоїстий характер. Воно покликане забезпечити, з одного боку, як припинення правопорушення, так і можливість залучення до відповідальності, а з іншого - тільки притягнення порушника до відповідальності.
Право на адміністративне затримання належить лише певному колу органів (посадових осіб), уповноважених на те законодавством РБ, а саме:
1-органам внутрішніх справ;
2-прикордонними військами;
3-старшим у місці охороняється об'єкта посадовою особою воєнізованої охорони;
4-посадовими особами військової автомобільної інспекції;
5-посадовими особами митних органів
Існують загальні та спеціальні види затримання. Вони розрізняються по підставах, терміну і порядку здійснення. Загальне затримання здійснюється з метою припинення правопорушення, встановлення особи, складення протоколу не понад 3 години. До затримання має більш тривалі терміни, застосовується тільки при вчиненні конкретного правопорушення, зазначеного в законі. [4, с. 129-130]
Адміністративне затримання не допускається щодо:
1) особи, посада якого включена до кадрового реєстру Глави держави Республіки Білорусь;
2) члена Ради Республіки, депутата Палати представників Національних зборів Республіки Білорусь і місцевих Рад депутатів;
3) судді;
4) народного засідателя.
Зазначені особи, затримані за вчинення адміністративного правопорушення, доставлені в орган, що веде адміністративний процес, повинні бути звільнені негайно після з'ясування їх особи. [15]
Доставлення і затримання е виробляється до складання протоколу про провину, на стадії адміністративного розслідування.
Привід здійснюється після складання протоколу, на стадії розгляду справи.
Особистий огляд може бути 2 видів. Перший здійснюється тоді, коли факт правопорушення не встановлений, а є лише обгрунтовані припущення про те, що порушник приховує при собі предмети і документи, які можуть мати значення для вирішення справи. Другий вид - це особистий огляд, поєднаний із затриманням. Він проводиться при затриманні правопорушника перед приміщенням його в кімнату адміністративно затриманих і здійснюється уповноваженим на те посадовою особою у присутності 2 понятих однієї статі з оглядуваним.
Огляд ручної поклажі здійснюється, як правило, в присутності їх власника або власника.
Арешт товарів, транспортних засобів та інших речей здійснюється посадовими особами, у присутності власника речей і двох понятих. У випадках, не терплять зволікання, арешт речей може бути здійснений у відсутності їх власника. У разі необхідності застосовується фото-і кінозйомка, відеозапис, інші встановлені способи фіксації речових доказів. [16, с. 104]
Медичний огляд являє собою проведене фахівцями (зазвичай лікарями) за пропозицією уповноважених органів держ. управління дослідження фізичного або психічного стану людини з метою отримання відомостей, що мають доказове значення в адміністративній справі.
В адміністративній практиці ОВС широко застосовуються заходи адміністративно-процесуального забезпечення, спрямовані на:
-Припинення протиправних дій;
-Встановлення особи правопорушника;
-Виявлення і вилучення доказів у справі;
-Вилучення та зберігання речей, що підлягають конфіскації;
-Своєчасний розгляд адміністративної справи;
-Виконання прийнятого рішення. [8, с. 336-338,341,343,]
Порушення справи про адміністративне правопорушення та адміністративне розслідування
Незважаючи на безліч дискусій з приводу визначення початкової стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення, більша частина вчених вважають, що вона містить стадію порушення справи про адміністративний проступок і адміністративне розслідування.
Порушення і розслідування - це комплекс процесуальних дій, спрямованих на встановлення обставин порушення, їх фіксування і кваліфікацію.
Підставою для порушення адміністративної справи і провадження розслідування є вчинення особою діяння, яке містить ознаки адміністративного порушення.
Приводами до порушення і розслідування справи про адміністративне правопорушення можуть бути: заяви (усні та письмові) свідків, потерпілих, родичів та інших громадян; повідомлення посадових осіб, адміністрацій підприємств, установ, організацій, судово-слідчих органів, сигнали преси та інших засобів масової інформації та ін Правове значення приводу до порушення і розслідування полягає в тому, що він викликає публічну діяльність повноважних органів, осіб, зобов'язує їх реагувати на сигнал про адміністративне правопорушення.
Чинним законодавством термін виробництва адміністративного розслідування чітко не визначений. У ході адміністративного розслідування встановлюється факт вчинення адміністративного правопорушення, збираються докази, що підтверджують винність особи, виявляються обставини, за яких вчинено проступок.
Суб'єкти розслідування наділені широкими правами: вимагати від громадян, посадових осіб пояснень, подання необхідних документів, доставляти порушника в ОВС, застосовувати інші заходи процесуального примусу. [4, с. 133-134]
У ході адміністративного розслідування встановлюється факт вчинення адміністративного правопорушення, збираються докази, виявляються обставини, за яких вчинено проступок.

Докази
Рішення завдань адміністративного провадження здійснюється за допомогою доведення, яке включає в себе виявлення, процесуальне оформлення, дослідження й оцінку доказів. Докази - фактичні дані, інформація, на основі якої встановлюються обставини справи. За допомогою доказів встановлюється істина, ступінь провини правопорушника в процесі розгляду справ про адміністративні правопорушення. У зв'язку з цим докази повинні мати правовий характер. Не можна використовувати докази, які були отримані з порушенням закону (напр. якщо мали місце загрози). Не можуть бути доказами також фактичні дані, що повідомляються свідком, якщо він не може вказати джерело своєї поінформованості.
Докази встановлюються слід. засобами: протокол про адміністративне правопорушення; поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; показаннями потерпілого, свідка, висновком експерта; речовими доказами; протоколом про вилучення речей і документів, а також показаннями технічних засобів, що застосовуються при нагляді за дорожнім рухом, затвердженим у встановленому порядку в якості вимірювальних приладів, а також іншими документами. (ПІКоАП ст.6.3.2)
Уповноважений орган (посадова особа) оцінює зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
У науковій літературі прийнято ділити докази за різними критеріями на первісні і похідні, прямі та непрямі, обвинувальні і виправдувальні. Також виділяють групи доказів:
-Свідчення, пояснення різних осіб, найчастіше учасників провадження. До даної групи можна віднести і висновки експертів;
-Речові докази і документи, що є матеріальними носіями інформації. [8, с.160-161]
Протокол. Встановлено певні вимоги до змісту протоколу з метою забезпечення подальшого ведення виробництва з найбільшою ефективністю і законністю. У протоколі зазначаються: дата і місце його складання; посада, ПІБ особи, яка склала протокол; відомості про особу порушника; час, місце вчинення і суть адміністративного правопорушення; адреси свідків і потерпілих, пояснення порушника і т.д.
У разі відмови особи, яка вчинила правопорушення, від підпису протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка вчинила правопорушення, вправі уявити що докладалися до протоколу пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від їх підписи.
Протокол-підставу для подальшого провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Завершальний етап першої стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення - направлення матеріалів розслідування на розгляд. За загальним правилом, справи повинні пересилатися керівником органу, працівники якого справили адміністративне розслідування. Т.ч., на останньому етапі стадії адміністративного розслідування перевіряється якість розслідування взагалі і складеного протоколу зокрема, вирішується питання, куди направити справу, і відбуваються технічні дії: упаковка, реєстрація, пересилання та ін [2, с.134-135]

Розгляд справи про адміністративне правопорушення та прийняття рішення
Розгляд справи про адміністративне правопорушення - центральна стадія виробництва, в рамках якої найбільш виразно проявляються багато важливі риси, властиві юрисдикційної адміністративно-процесуальної діяльності.
Участь особи, яка вчинила правопорушення, та законного представника - обов'язково. Захисник бере участь у справі в тому випадку, якщо про це клопоче приваблюваний, а при неявці захисника розгляд справи відкладається, а термін не більше 5 днів. Деякі справи розглядаються як за місцем вчинення правопорушення, так і за місцем проживання правопорушника. Адміністративні комісії та комісії у справах неповнолітніх розглядають справи на місці проживання правопорушника. Встановлено певні строки розгляду справ. Як правило, вони розглядаються протягом 5 діб з дня надходження протоколу до органу, уповноваженого розглядати справи. Виходячи з обставин, можуть встановлюватися й інші терміни.
Передбачені також випадки призупинення розгляду справи. При призначенні експертизи - на період її проведення. Слід зазначити, що ст. 7.6 КпАП передбачені так звані строки давності накладення адміністративного стягнення. Як правило, воно не може бути накладено пізніше 2 місяців з дня вчинення правопорушення, стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про відмову в порушенні кримінальної справи або його припинення.
На думку проф. Савіної А.В. виділяються наступні етапи розгляду справ про адміністративні правопорушення:
1-підготовка справи до розгляду і слухання;
2-аналіз зібраних матеріалів, обставин справи;
3-прийняття постанови;
4-оголошення постанови
Два види постанов:
1-про призначення покарання
2-про припинення справи [7, с.44]
Розгляд справи починається з оголошення складу колегіального органу або представлення судді, посадової особи органу, провідного процес і розглядає дану справу. Подальший етап-з'ясування обставин, від яких залежить вирішення, а саме:
-Чи було справді вчинено правопорушення;
-Винна дана особа в його скоєнні;
-Чи підлягає вона адміністративній відповідальності;
-Чи є обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність;
-Чи є підстави для звільнення від відповідальності при малозначності та інших обставин;
-Чи заподіяно правопорушенням майнової шкоди.
При розгляді справи колегіальним органом ведеться протокол. Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, суд, орган, що веде процес, виносять постанову по справі.
Постанова колегіального органу приймається простою більшістю голосів його членів, присутніх на засіданні, і підписується головуючим і секретарем. Інші постанови підписуються одноосібно суддею або посадовою особою органу, провідного процес. Передбачено, що постановою у справі про адміністративні правопорушення можуть бути наступні заходи:
-Про накладення адміністративного стягнення;
-Про припинення справи про адміністративне правопорушення;
-Про передачу матеріалів за місцем роботи притягається до відповідальності для притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Постанова про припинення справи виноситься за наявності обставин, що виключають адміністративний процес, а також при оголошенні усного зауваження внаслідок малозначності правопорушення.
Рішення у справі про накладення стягнення вступає в силу через 10 днів після його винесення, якщо воно не було чи опротестоване, а при накладенні стягнення у вигляді адміністративного арешту та депортації - протягом 5 днів. Виняток становить стягнення штрафу на місці і штрафу, внесеного добровільно у розмірі 0.5 нижньої межі, передбаченого санкціями КпАП, згідно з відповідною статтею якого, воно вступає в силу з моменту винесення рішення.
[17, с.102-106]
У постанові по справі має бути вирішено питання про вилучені речі і документи.
Адміністративне стягнення
Згідно зі ст. 6.1 КпАП адміністративне стягнення є мірою адміністративної відповідальності.
Адміністративне стягнення, що накладається на фізичну особу, застосовується з метою виховання фізичної особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим фізичною особою, яка вчинила таке правопорушення, так і іншими фізичними особами. Адміністративне стягнення, що накладається на юридичну особу, застосовується з метою попередження вчинення нових адміністративних правопорушень. Ст. 6.2 КпАП встановлює, що за вчинення адміністративних правопорушень застосовуються такі види адміністративних стягнень: попередження; штраф; виправні роботи; адміністративний арешт; позбавлення спеціального права; позбавлення права займатися певною діяльністю; конфіскації; депортація; стягнення вартості предмета адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 6.3 КпАП попередження, штраф, виправні роботи та адміністративний арешт застосовуються в якості основного адміністративного стягнення.
Позбавлення спеціального права, позбавлення права займатися певною діяльністю, а також депортація можуть застосовуватися як у вигляді основного, так і додаткового адміністративного стягнення. Конфіскація, стягнення вартості предмета адміністративного правопорушення застосовуються в якості додаткового адміністративного стягнення. За одне адміністративне правопорушення можуть бути накладені основне або основне і додаткове адміністративні стягнення.
Загальним правилом накладення адміністративних стягнень (ст. 7.1. КпАП) є дотримання законності та індивідуалізації покарання.
Законність означає, що орган (посадова особа), який розглядає справу про адміністративне правопорушення, тільки одне з стягнень вказаних у санкції статті (винятком є ​​спеціальна конфіскація).
З Особливої ​​частини і у санкціях статей Загальної частини КпАП визначено розміри, як правило мінімальний і максимальний, що накладаються стягнень, за межі яких орган (посадова особа), який накладає стягнення, не правомочний виходити.
Оскарження та опротестування рішення
Ця стадія, як і всі інші стадії, здійснюється строго на нормативній основі. Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова районного (міського) народного суду (народного судді) про накладення адміністративного стягнення є остаточним і оскарженню в порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення не підлягає. [6, с. 137]
У юридичній літературі цю стадію називають переглядом постанов. [18, с.73-76]
Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Стадія оскарження (перегляду) на відміну від інших стадій провадження у справах про адміністративні правопорушення є факультативною, необов'язковою. Правом перегляду постанови про адміністративне правопорушення наділені вищестоящий орган (посадова особа), суд, орган (посадова особа), який прийняв постанову. Процесуальними підставами перегляду можуть бути: скарга особи, щодо якої винесено постанову; скарга потерпілого; протест прокурора; розсуд органу, що прийняв постанову.
Адміністративне законодавство встановило два канали, по яких правопорушник або потерпілий може подати спеціальну скаргу на прийняту постанову:
а.) до вищого органу
б.) до районного (міського) або арбітражний суд, тобто постанови оскаржуються або в адміністративному порядку, або в судовому.
Встановлений порядок оскарження різний: або надається можливість вибору інстанції для подачі скарги, або вона інстанція визначається однозначно, або допускається двоступінчастий порядок подачі скарги. У тих випадках, коли скарга подається до судових органів, рішення суду є остаточним. [8, с.354-354]
Скарга подається до органу (посадовій особі), який виніс постанову по справі, якщо інше не встановлено законодавством. Скарга, що протягом 3 діб надсилається разом із справою до органу, правомочний її розглядати, і якому вона адресована.
Оскарження постанови у справі може бути зроблено протягом 10 днів з дня винесення постанови. Відповідно до закону скарга і протест на постанову по справі про адміністративне правопорушення розглядається правомочними на те органами у 10-денний термін з дня їх надходження. Може бути прийняте одне з таких рішень:
-Залишити постанову без зміни, а скаргу або протест без задоволення;
-Скасувати постанову і направити справу на новий розгляд;
-Скасувати постанову і припинити справу про адміністративне правопорушення;
-Змінити міру і вид стягнення.
При перегляді справи в порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення по скарзі громадянина, протесту прокурора, розсуд голови вищестоящого суду стягнення не може бути посилено. [6, с. 139-140]
Копія рішення за скаргою або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення протягом 3 днів надсилається особі, щодо якої її винесено, потерпілому - на його прохання. Про результати розгляду протесту повідомляється прокурору. [13, с.462]
Виконання постанов про накладення адміністративних стягнень
Виконання постанов - завершальна стадія виробництва, сутність якої полягає в практичній реалізації адміністративного стягнення, призначеного правопорушнику.
У процесі виконання постанови особа, яка вчинила адміністративний проступок, фактично зазнає відповідні поневіряння та обмеження особистого морального і матеріального характеру. [8, с. 359]
Виконанням постанови зайняті різні державні органи. При цьому вони здійснюють двояку за своїм характером діяльність: за зверненням постанов до виконання і по безпосередньому приведення їх у виконання. Першу з них здійснюють юрисдикційні органи (посадові особи), тобто ті, які вирішують питання про відповідальність винних і виносять постанови про накладення адміністративних стягнень. Другу здійснюють спеціально уповноважені на те органи держави в порядку, встановленому законодавством РБ. І та, і інша діяльність утворюють єдину стадію виконання постанов, але є її різними етапами. [6, с. 141]
Не підлягає виконанню постанова, якщо воно не було приведено у виконання протягом 3 місяців з дня набрання чинності. Загальний порядок виконання стягнень визначається проектом ПІКоАП, а окремі положення деталізуються іншими законодавчими актами та нормативно-правовими актами державних органів. [17, с.111]
У разі винесення кількох постанов про накладення адміністративних стягнень на одне і те ж особа кожна постанова виконується окремо.
Орган, який виніс постанову про накладення адміністративного стягнення, припиняє виконання постанови у випадках:
-Видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення;
-Скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність;
-Смерть особи, щодо якої винесено постанову. [13, с.463]

Висновок
У цій роботі були викладені основні принципи й елементи виробництва у справах про адміністративні правопорушення. У зв'язку з проведеним аналізом точок зору різних вчених напрошується висновок про те, що провадження у справах про адміністративні правопорушення є невід'ємною частиною адміністративного процесу і однією з основ функціонування інституту адміністративних правопорушень.
Розглянуте виробництво має пов'язані завданням і в той же час відокремлені метою і призначенням стадії - відносно самостійні частини виробництва.
На жаль, питання правопорушень (а точніше проблема правопорушень) завжди буде актуальним, тому що створити ідеальне суспільство з правосознательнимі громадянами і посадовими особами, що володіють високим рівнем правової культури і дотримують правозаконності, можна тільки ідеалізуючи це питання в теорії. На практиці це, на мій погляд, практично неможливо виконати. Хоча суспільству властиво прагнути до кращого, а кожній особистості - до ідеалу.
Тому при належному виконанні своїх завдань, а також дотримання принципів адміністративний процес, а зокрема, провадження у справах про адміністративні правопорушення має можливість наблизити практику до ідеалізованої теорії, шляхом власного вдосконалення та відповідності вимогам законності.

Використана література:
[1] Процесуально-виконавчий кодекс Республіки Білорусь про адміністративні правопорушення від 20 грудня 2006 р . - Мінськ: НЦПІ РБ, 2007
[2] Дятлов О.М. Адміністративне та кримінальне право: навчально-методичний посібник / Мінськ: БНТУ, 2006
[3] Бахрах Д.М., Россинський Б.В. Адміністративне право: підручник для вузів. - Москва, 2004
[4] Сухаркова А.І., Постнікова А.А. Адміністративне право Республіки Білорусь .- Могилів, 1999
[5] Кодекс Республіки Білорусь про адміністративні правопорушення від 21 квітня 2003 р .- Мінськ: НЦПІ РБ, 2007
[6] Гавриленко Д.А. Навчальний посібник / під ред. д-ра юр. наук проф. Гавриленко Д.А. - Мінськ, 2002
[7] Савіна А.В. Основи права: відповіді на екзаменаційні питання. - Мінськ, 2007
[8] Адміністративне право: навчальний посібник / Л.М. Рябцев, Т.А. Василевич, - Мінськ, 2007
[9] Масленников М. Л. Провадження у справи про адміністративні
правопорушення .- Москва, 1994
[10] Бачило А.Л. Порівняльне адміністративне право: короткий курс лекцій. - Мінськ, 2003
[11] Крамник О.М. Адміністративно-деліктне право: загальна частина: посібник для студентів вузів. - Мінськ, 2004
[12] Круглов В.А. Адміністративна відповідальність: загальні положення. - Мінськ, 2004
[13] Мах І.І. Адміністративне право Республіки Білорусь: курс лекцій. - Гіусті БДУ, 2006
[14] Масленников М.Л. Провадження у справах про адміністративні правопорушення. - Москва, 1994
[15] Сайт МВС РБ / Інформаційно-довідкові матеріали Академії МВС: http://mvd.gov.by/modules.php?name=News&file=print&sid=3305
[16] Ківайко В.М. Адміністративний процес: практичний посібник. - Мінськ, Академія МВС РБ, 2006
[17] Дикун І.П. Адміністративний процес: навчальний посібник. - Мінськ: Гіусті БДУ, 2005
[18] Д.М. Бахрах. Провадження у справах про адміністративні правопорушення. - Москва, 1989
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Курсова
97кб. | скачати


Схожі роботи:
Провадження у справах про адміністративні правопорушення
Провадження у справах про адміністративні правопорушення 2
Провадження у справах про адміністративні правопорушення 2
Провадження у справах про адміністративні правопорушення 5
Провадження у справах про адміністративні правопорушення 6
Провадження у справах про адміністративні правопорушення 4
Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення
Стадії провадження у справах про адміністративні правопорушення 2
Заходи забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення

Нажми чтобы узнать.
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru