Проблема взаємодії природи і суспільства

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

1. Сутність сучасних підходів до проблеми взаємовідносин в системі «природа-суспільство». Основні тенденції у розвитку ідей енвайроментамума
Проблема взаємодії природи і суспільства набула особливої ​​гостроти на сучасному етапі, який характеризується переходом від індустріальної до постіндустріальної фази розвитку - в загальносвітовому масштабі і від жорстко централізованої до ринкової економіки - в державах пострадянського простору. Сьогодні стало очевидним, що завдання збереження навколишнього середовища та економічного розвитку взаємопов'язані: руйнуючи і виснажуючи природне середовище неможливо забезпечити сталий економічний розвиток. Ідея сталого розвитку, що виникла в результаті усвідомлення людством обмеженості природно-ресурсного потенціалу для економічного зростання, а також небезпеку, що насувається необоротних негативних змін у навколишньому середовищі, знайшла широке визнання у світі. Виходячи з рекомендацій та принципів, викладених у документах Конференції ООН з навколишнього середовища і розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 р.), у багатьох країнах розроблено національні концепції та стратегії сталого розвитку, які передбачають забезпечення збалансованого розв'язання соціально-економічних завдань, проблем збереження сприятливого навколишнього середовища та природно-ресурсного потенціалу для задоволення потреб нинішнього і майбутніх поколінь людей.
Проблема взаємовідносин природи і людини дуже багатогранна і має різнобічні аспекти: філософські, соціальні, юридичні, політичні, економічні та ін Багатьох вчених у різні історичні епохи цікавили питання розвитку цих взаємодій, вплив природного середовища на людину, його господарську діяльність.
Взаємовідносини суспільства і природи характеризуються певними закономірностями, можна навіть виділити кілька якісно своєрідних етапів взаємодії природи і суспільства. На перших двох етапах: в епоху і новокам'яного століттях природний чинник відігравав важливу роль: погіршилися природні умови, знизилася продуктивність полювання. У цей період почали активно вирубувати ліси, будувати канали і т.д. На третьому етапі, який пов'язують з промисловим переворотом на межі XVIII-XIX ст., В господарський оборот залучаються все нові і нові джерела сировини та енергії. Промислове виробництво збільшило можливості як перетворення навколишнього середовища в інтересах людини, так і збільшило порушення екологічного балансу. Відносини між природою та суспільством в багатьох країнах світу, особливо у великих індустріальних районах, стали набувати критичний характер.
Ці тенденції незмірно посилилися з настанням у другій половині XX ст. епохи науково-технічної революції (НТР), вона ознаменувалася появою принципово нових способів отримання сировини та енергії. Підйом науки і техніки привів у ряді випадків до невиправданої марнотратства при експлуатації природних ресурсів, і як наслідок, - до скорочення орних земель і погіршення їх якісних характеристик, виснаження колись багатющих покладів вугілля, нафти, газу, знищення лісів, винищення багатьох видів тварин і рослин , що росте дефіциту прісної води, інтенсивного забруднення атмосфери. Подальше неконтрольоване, некероване розвиток такої діяльності людей таїть у собі небезпеку глобальної екологічної катастрофи.
В даний час вже існує ряд глобальних екологічних проблем: це зміна глобального клімату (яке пов'язане з «парниковим ефектом» - значним викидом в атмосферу «парникових газів»); руйнування озонового шару Землі - поява так званих «озонових дірок»; випадання кислотних дощів і транскордонне забруднення повітря; скорочення площі лісів; скорочення біологічного різноманіття; деградація земель і ін
Основна особливість глобальних проблем полягає в тому, що жодна країна, самостійно не може з ними впорається. Природне середовище окремо взятої країни є складовою частиною планетарної екологічної системи, і вирішення таких глобальних проблем, як охорона озонового шару, запобігання антропогенного зміни клімату і т.д. нереально без об'єднань зусиль всього світового співтовариства.
Крім глобальних екологічних проблем, існують і так звані національні і екосистемні проблеми, що існують відповідно на рівні окремо взятої країни і окремої екосистеми. Наприклад, в Росії актуальною проблемою народного господарства є знешкодження і переробка відходів, забруднення атмосфери пересувними джерелами, перш за все автотранспортом, посилення забруднення поверхневих і підземних вод, в т.ч. використовуються для потреб питного водопостачання, в результаті чого 50% населення Росії змушений користуватися водою не відповідає стандартам і багато інших.
Погіршення стану навколишнього середовища вимагає прийняття негайних заходів з його охорони. Питання стану навколишнього середовища і її захисту вивчає така наукова дисципліна як енвайроментологія. Основними заходами щодо захисту навколишнього середовища є:
- Облік питань навколишнього середовища та розвитку в процесі прийняття політичних і економічних рішень;
- Дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього середовища і екологічних стандартів;
- Використання економічних засобів та інструментів для покриття витрат, пов'язаних із забрудненням навколишнього середовища (введення плати за забруднення, штрафні санкції);
- Впровадження техніки і технології, що відповідають екологічним вимогам;
- Введення системи екологічних обмежень та регламентацій режимів природокористування;
- Проведення екологічної експертизи та оцінки впливу на навколишнє середовище при здійсненні тієї чи іншої господарської діяльності;
- Освіта особливо охоронюваних природних територій, природних об'єктів всесвітньої спадщини і т.д.
- Проведення природоохоронних заходів, таких як благоустрій території, посадка лісу, благоустрій берегів малих річок, розчищення джерел, зон відпочинку та ін
- Здійснення міжнародного співробітництва в галузі охорони навколишнього середовища і т.д.
У процесі охорони навколишнього середовища важлива роль належить громадським рухам «зелених» (наприклад, російське екологічний рух «Кедр»), Всеросійське товариство охорони природи, Російський екологічний союз.
Нормативи плати за забруднення природних ресурсів, їх призначення
На етапі переходу до ринкової моделі господарювання головним елементом економічного механізму природокористування стає цінове, або податкове регулювання. Інструменти цінового регулювання, використовуваного у вітчизняній господарській практиці, можна умовно поділити на заохочувальні (пільгове оподаткування, пільгове кредитування), примусові (ресурсні платежі, платежі за забруднення, штрафи за перевищення лімітів), і компенсаційні заходи (відшкодування нанесеного збитку, створення природоохоронних фондів та ін).
Платежі за забруднення природних ресурсів вперше були введені в 1990-х рр.. з ініціативи Державного комітету СРСР з охорони природи. Потрібно відзначити, що до 90-х років введення плати за забруднення розглядалося мало не як «визнання» права на забруднення, що суперечило офіційним політико-ідеологічним канонам того часу. До того ж практично відсутні методичні опрацювання щодо введення такої плати.
Справляння плати за забруднення виконує ряд економічних функцій:
- Стимулюючу;
- Акумулюючу;
- Розподільчу;
- Контрольну.
Зокрема, вона стимулює підприємства до зниження шкідливих викидів, забезпечує механізм досягнення проектних показників, а також сучасного рівня технологій (робота за кращою технології), що спрямоване в цілому на забезпечення структурної перебудови економіки. Тим самим у підприємств-забруднювачів складається альтернатива: продовжувати забруднювати, що пов'язано зі значними платежами, що впливають на їх господарське становище, або, навпаки, спрямовувати кошти на екологічний оновлення виробництва, ресурсозбереження, що веде до оздоровлення навколишнього середовища та зниження пріродоемкості національного доходу. Крім того, в результаті платежів за природокористування утворюється стійке джерело фінансування природоохоронних заходів у вигляді фондів охорони природи.
Введення платежів за забруднення навколишнього середовища спонукає керівників підприємств знаходити резерви на придбання та введення в дію установок з очищення газів, що відходять, очисних споруд та іншого природоохоронного обладнання; надає стимулюючу дію на підприємства які не мали розроблених та затверджених томів науково-технічних нормативів гранично допустимих викидів ( ГДВ) і гранично допустимих скидів (ПДС).
Крім цих функцій екологічні платежі дозволяють вирішувати такі завдання:
· Забезпечувати облік природного фактора в складі виробничих витрат і результатів;
· Погоджувати інтереси підприємств сфери природокористування, споживачів природних ресурсів і народного господарства в цілому;
· Враховувати специфіку процесу природокористування при організації взаємовідносин підприємств з органами влади та управління, кредитно-фінансовою системою, державними і місцевими бюджетами;
· Компенсувати збитки власнику природних ресурсів при вилученні останніх зі сфери традиційного використання або погіршення їх якості;
· Хоча б частково відшкодовувати збиток реципієнтам від забруднення та виснаження навколишнього середовища.
Платежі за забруднення навколишнього середовища, є, по суті, різновидом плати за природні ресурси, а в якості природних ресурсів тут виступає асиміляційний потенціал природного середовища, тобто плата за викиди (скиди) забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище розглядається як плата за використання асиміляційну здатності природного середовища до розведення і нейтралізації шкідливих речовин.
В основу розробки нормативів плати за забруднення повинні бути покладені такі принципи:
- Плата за забруднення навколишнього середовища повинна стимулювати природокористувачів до здійснення природоохоронних заходів та поліпшення екологічної обстановки в країні;
- Плата за забруднення повинна передбачати платежі за кожний конкретний інгредієнт, що міститься в скиди конкретного підприємства;
- Плата повинна формуватися на основі єдиних міжгалузевих підходів, тому що збиток від забруднення навколишнього середовища залежить не від галузевої приналежності підприємства, а від складу й маси скидів забруднюючих речовин;
- Плата повинна враховувати регіональну екологічну неоднорідність території;
- Порядок справляння плати за забруднення повинен розроблятися на основі діючих законів і бути гранично простим і зрозумілим.
В даний час базові нормативи плати за викиди в атмосферу забруднюючих речовин від стаціонарних та пересувних джерел охоплюють 217 інгредієнтів забруднення, за скидання забруднюючих речовин у поверхневі і водні об'єкти - 198 інгредієнтів забруднення. [1]
Базові нормативи плати за викиди (скиди) конкретних забруднюючих речовин визначаються як добуток питомої економічного збитку від викидів (скидів) забруднюючих речовин у межах допустимих нормативів або лімітів на показники відносної небезпеки конкретного забруднюючої шкідливої ​​речовини для навколишнього середовища і на коефіцієнти індексації плати.
Базові нормативи плати за розміщення відходів визначаються як добуток питомих витрат на розміщення одиниці (маси) відходу 4 класу токсичності на показники, що враховують класи токсичності відходів, і на коефіцієнти індексації плати.
Методика розрахунку платежів за забруднення навколишнього середовища зводиться до наступного. Плата за викиди забруднюючих речовин в атмосферу від стаціонарних джерел (П атм) визначається за наступною формулою:
n
П атм = ΣН бнi * До е. * М нi + 5Н бнi * До е.лi - М нi) + 25Н бнi * До е.i - М лi),
i = 1

де: i - вид забруднюючої речовини (i = 1, 2, 3, ..., n);
Н бнi - базовий норматив плати за викид 1 т i-го забруднюючої речовини в межах гранично допустимих нормативів, руб.;
До е - коефіцієнт екологічної ситуації і екологічної значимості атмосфери в даному регіоні;
М н i, М л i, М i - викид i-го забруднюючої речовини в атмосферне повітря відповідно в межах гранично допустимого нормативу, ліміту і загальний викид, т.
Плата за скиди забруднюючих речовин у поверхневі і підземні водні об'єктив) визначається за наступною формулою:
p
П в = ΣН в бнi * К в е * М в нi + 5Н в бнв л - М в нi) + 25Н у бнi * К в ев i - М в лi),
i = 1
де: i - вид забруднюючої речовини (i = 1, 2, 3, ..., n);
Н в бн i - базовий норматив плати за скидання 1 т i-го забруднюючої речовини в розмірах, які перевищують гранично допустимі нормативи скидів, руб.;
К в е - коефіцієнт екологічної значимості водного об'єкта;
М в н i, М у л i, М в i - скидання i-ї речовини у водний об'єкт відповідно в межах допустимого нормативу, ліміту і загальний скидання, т.
Плата за розміщення відходіво) визначається за наступною формулою:
n
П в = ΣC л i * М л i + 5С л ii - М л i),
i = 1
де: i - вид відходу (i = 1, 2, 3, ..., n);
С л i - ставка плати за розміщення 1 т i-го відходу в межах встановлених лімітів, руб.;
М л i - фактичне розміщення i-го відходу в межах встановлених лімітів;
М i - загальна кількість розміщення даного відходу.
Базові нормативи плати за розміщення відходів встановлюються диференційовано залежно від класу небезпеки.
Існуюча система платежів за забруднення навколишнього середовища має ряд істотних недоліків. Головний із них - низький рівень платежів. Плата за забруднення зараз настільки мала, що підприємствам набагато вигідніше забруднювати навколишнє середовище, вносити за це плату в екологічні фонди і не здійснювати природоохоронні заходи. У Росії, наприклад, базові ставки за скидання фосфору й азоту у водні об'єкти, відповідно в 165 і 900 разів менше, ніж у Німеччині. Крім того, в порівнянні з 1991 р. відбулося відносне зниження їх в результаті невідповідності індексації базових ставок платежів рівнем інфляції.
Економічне значення асиміляційного потенціалу навколишнього середовища
Під асиміляційним потенціалом навколишнього середовища (АПОС) розуміється її здатність знешкоджувати і переробляти шкідливі домішки без зміни своїх основних властивостей. Асиміляційна здатність навколишнього середовища являє собою специфічний природний ресурс.
Завдяки наявності в природного середовища здатності асимілювати деяку кількість шкідливих викидів, ми маємо можливість заощаджувати на природоохоронних витратах. У кінцевому підсумку ця економія і визначає цінність асиміляційного потенціалу природного середовища.
Асиміляційний потенціал навколишнього середовища накладає кількісно-якісні обмеження на територіальну організацію виробництва і розселення людей, в результаті чого, господарська діяльність, організована на певній території, лімітується виходячи з сумарної гранично допустимого навантаження на біогеоценоз. Т.ч. загальна допустиме навантаження визначається межами екологічної ємності території.
Гранично допустиму антропогенне навантаження на територію можна визначити за такою формулою:
Σ (М + К) <Е,
де: М - кількісне вплив (масштаб) i-го джерела на природне середовище;
К - якісне вплив i-го джерела;
Е - екологічна ємність території. [2]
Дослідження з питання визначення асиміляційну ємності території ведуться досить давно в рамках вивчення реакції навколишнього середовища на вплив шкідливих домішок. Є чимало робіт, де вказані конкретні значення порогових величин концентрації різних забруднювачів та їх поєднань, при яких екологічні системи зберігають свої основні властивості, тобто екологічну рівновагу не порушується. Дані показники, подібно показниками родючості грунтів, якості родовищ корисних копалин, обсягу наявних водних ресурсів тощо, виступають об'єктивними характеристиками природного середовища, що визначають силу і спрямованість наслідків інтенсивного антропогенного впливу для еколого-економічної системи.
На певній стадії розвитку суспільства масштаби впливу на навколишнє середовище стають такими, що виникає реальна загроза виходу екологічної системи зі стану рівноваги. У подібному випадку суспільство стикається з об'єктивними фактами обмеженості асиміляційну ємності території і з'являється проблема її раціонального використання.
В економіці природокористування існує таке поняття як обсяг гранично допустимих викидів (ПДВ) і якщо обсяг забруднювачів, що потрапляють у навколишнє середовище, не перевершує ПДВ, то дана територія сама без додаткових природоохоронних витрат справляється із вступниками в неї шкідливими речовинами і знешкоджує їх без будь-яких істотних для себе наслідків (типу зміни внутрішньої структури).
Слід зазначити, що значення ПДВ диференційовані різноманітні забруднювачів і їх поєднаннями. Крім того, розміри граничних викидів не збігаються для окремих територій, що становить об'єктивну основу диференціації асиміляційну ємності різних регіонів. Широко известно, например, что способность к самостоятельному восстановлению основных свойств окружающей среды в северных регионах существенно ниже, чем в южных и в средней полосе.
Ценность ассимиляционного потенциала определяется той ролью, которую он играет в процессе формирования затрат и результатов. С одной стороны, его наличие позволяет частично выбрасывать отходы производства в окружающую среду и тем самым экономить на затратах по очистке выбросов от загрязнителей. С другой стороны, устойчивость экологических систем к загрязнению, способность перерабатывать и обезвреживать отходы предотвращает потери (ущерб), которые могут быть вызваны ухудшением основных свойств окружающей среды. Сбереженные затраты предотвращения загрязнения (или предотвращенный ущерб) определяют основу экономической оценки ассимиляционного потенциала.
Существуют определенные проблемы использования ассимиляционного потенциала окружающей среды, которые обусловлены жизненной необходимостью пользования природными благами и связанными с этим негативными последствиями. В современной хозяйственной практике имеет место так называемый открытый доступ к использованию АПОС. Это приводит к тому, что в окружающую среду поступает неконтролируемое количество загрязняющих веществ. Бесконтрольное присвоение АПОС предприятиями-загрязнителями чрезвычайно опасно с экологической точки зрения; оно также существенно искажает показатели экономической эффективности хозяйственной деятельности, поскольку издержки основного производства не отражают стоимости потребляемых природных ресурсов. Кроме того, следует учитывать проблему несовпадения интересов различных экономических субъектов: деятельность предприятий – загрязнителей наносит вред не только обществу в целом, но и другим хозяйствующим субъектам.

Література
1. Бобильов С.М. Економіка природокористування: Навчальний посібник. - М.: ТЕИС, 1997. - 272 с.
2. Глушкова В.Г. Економіка природокористування: Навчальний посібник. - М.: Гардаріки, 2003. - 448 с.
3. Голуб А.А. Економіка природокористування. - М.: Аспект Пресс, 1995. - 188 с.
4. Лукьянчиков М.М. Економіка та організація природокористування: Підручник для вузів. - М.: ЮНИТИ - ДАНА, 2002. - 454 с.
5. Природокористування. Підручник / За ред. Арустамова Е.А. - М.: Видавничий Дім «Дашков і К», 2000. - 284 с.
6. Фомічова О.В. Економіка природокористування: Підручник. - М.: Изд-во торгова корпорація «Дашков і К», 2005. - 396 с.
7. Холіну В.М. Основи економіки природокористування: Підручник. - СПб.: Вид-во Питер, 2005. - 672 с.
8. Хрускотів А.П. Економіка природокористування: діагностика і звітність підприємств: Навчальний посібник. - М.: Видавництво РУДН, 2002. - 448 с.
9. Шимова О.С. Економіка природокористування: Навчальний посібник. – М.: ИНФРА – М, 2005. - 377 с.
10. Екологія і економіка: Підручник для вузів / Під ред. Е.В. Гірусову. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. - 396 с.
11. Екологічні основи природокористування: Навчальний посібник / За ред. Ю.Н. Соломенцева. - М.: Вища школа, 2002. - 253 с.


[1] Шимова О.С. Економіка природокористування: Навчальний посібник. – М.: ИНФРА-М, 2005.С.286.
[2] Глушкова В.Г. Економіка природокористування: Навчальний посібник. – М.: Гардарики, 2003.С. 315.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Екологія та охорона природи | Контрольна робота
43.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Економічні аспекти взаємодії суспільства і природи 5
Рішення проблеми взаємодії суспільства і природи
Економічні аспекти взаємодії суспільства і природи 2
Економічні аспекти взаємодії суспільства і природи
Економічні аспекти взаємодії суспільства і природи 2
Економічні аспекти взаємодії суспільства і природи 3
Філософський аналіз взаємодії природи і суспільства Вчення про сенс
Проблема взаємодії природи і культури у творчості Набокова
Інше - Проблема взаємодії природи і культури у творчості в. в. Набокова
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru