приховати рекламу

Представництво і довіреність Республіка Білорусь

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Зміст:
Тема: Представництво і довіреність ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .3
1. Поняття, сторони та види представництва ... ... ... ... ... ... ... .. 3
2. Поняття та види довіреності ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 6
3. Передоручення і припинення довіреності ... ... ... ... ... ... ... ... .8
Завдання ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 11
Юсупов замовив в ательє костюм зі свого матеріалу. Термін виконання замовлення був визначений на 13 вересня. Ательє виготовило костюм до встановленого терміну, однак Юсупов не з'явився за його отриманням. У ніч на 14 вересня в приміщенні ательє сталася пожежа, в результаті якого частина майна була знищена, в тому числі і костюм Юсупова.
Чи може Юсупов пред'явити вимогу до ательє?
Чи зміниться рішення, якщо б пожежа сталася в ніч на 12 вересня?
Список використаних джерел ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .14

Тема: Представництво і довіреність
1. Поняття, сторони та види представництва.
Особливістю цивільного права є можливість встановлення і здійснення, майнових прав і обов'язків за допомогою іншої особи - представника. Під представництвом розуміється вчинення представником від імені репрезентованої в силу повноваження, заснованого на довіреності, законодавстві або акті уповноваженого на те державного органу або органу місцевого управління та самоврядування, угод, які безпосередньо створюють, змінюють і припиняють цивільні права та обов'язки подається (п.1 ст .183 ЦК). Отже, сутність представництва в тому, що представник укладає угоди з третіми особами не від свого імені, а від імені акредитуючої, у зв'язку з чим між представляють, і третіми особами встановлюється правовий зв'язок у вигляді конкретних правових відносин. Права і обов'язки по таких угодах та іншим юридичним діям виникають, змінюються і припиняються безпосередньо у яку представляють.
Представництво - це правовідношення, учасниками якого є три суб'єкти:
• представлений,
• представник,
• третя особа, що вступило в правовий зв'язок з акредитуючою.
Як представляється, можуть виступати громадяни, як дієздатні, так і недієздатні, а також юридичні особи.
Представниками можуть бути громадяни та юридичні особи, що володіють дієздатністю (тобто для громадян - досягли 18-річного віку). У законі можуть бути встановлені обмеження на виконання представницьких функцій окремими категоріями осіб. Наприклад, не можуть виступати в якості представників сторін у судовому процесі особи, виключені з колегій адвокатів, судді, слідчі і прокурори (ст.73 ЦПК Республіки Білорусь).
В якості третьої особи може також виступати будь-який суб'єкт цивільного права. Закон прямо забороняє представнику здійснювати угоди від імені подається стосовно себе особисто, а також щодо іншої особи, представником якої він одночасно є, за виключення випадків комерційного представництва (п.3 ст.183 ЦК).
В основі представництва лежить так зване повноваження. Повноваження - це право виступати представником іншої особи, здійснювати юридично значимі дії для нього. Виникнення у представника необхідного повноваження закон пов'язує з волевиявленням подається, а також з іншими юридичними фактами, спеціально зазначеними в законі. Відповідно до п.1 ст.183 ГК повноваження може грунтуватися на довіреності, законодавстві або акті державного органу або органу місцевого управління або самоврядування. Відповідно виділяють і види представництва [[1]]:
1) законне представництво;
2) представництво, засноване на адміністративному акті;
3) добровільне представництво.
Законне представництво виникає в силу прямої вказівки в законодавстві. Так законними представниками неповнолітніх дітей є їхні батьки (ст.73 КпШС Республіки Білорусь).
Повноваження представника при представництві, засноване на адміністративному акті визначені відповідним адміністративним актом. Прикладом такого представництва є представництво опікунів та піклувальників, які призначаються спеціальними державними органами (ст.146 КпШС).
Добровільне (договірне) - представництво, засноване на договорі. На практиці таке представництво оформляється довіреністю.
Якщо стороною договору стає особа, яка постійно і самостійно представительствующее від імені підприємців при укладенні ними договорів у сфері підприємництва, виникає так зване комерційне представництво (ст.185). Даний вид представництва є новим для нашого законодавства і має ряд суттєвих особливостей. На відміну від звичайного представника комерційний має право одночасно представляти обидві сторони в угоді, за згодою цих сторін та в інших випадках, прямо передбачених законодавством.
При одночасному представництві різних сторін в угоді комерційний представник зобов'язаний виконувати дане йому доручення з дбайливістю звичайного підприємця. Він має право вимагати сплати обумовленої винагороди та відшкодування, понесених ним при виконанні доручення витрат від сторін договору в рівних частках, якщо інше не передбачено угодою між ними.
Комерційне представництво здійснюється на підставі договору, укладеного в письмовій формі і містить вказівки на повноваження представника, а за відсутності таких вказівок - також і довіреності (п.3 ст.185 ЦК).

2. Поняття та види довіреності.
Доручення - це письмове уповноваження, яке видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами. Видача довіреності є одностороннім правочином, а тому для її здійснення згоди представника не потрібно. Однак видача довіреності звичайно грунтується на попередній домовленості між довірителем і представником.
Доручення - важливий юридичний документ, і цивільне законодавство пред'являє до його складання та утримання певні формальні вимоги, що забезпечують перш за все інтереси третіх осіб.
Довіреність повинна бути здійснена в письмовій формі. Довіреність на вчинення правочинів, що потребують нотаріальної форми, повинна бути нотаріально посвідчена, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом його керівника чи іншої особи, уповноваженої на це її установчими документами, скріпленим печаткою цієї організації. Довіреність від імені юридичної особи, заснованого на державній власності або власності адміністративно-територіальної одиниці, на отримання або видачу грошей та інших майнових цінностей повинна бути підписана також головним (старшим) бухгалтером цієї організації (п.5 ст.186 ЦК).
Довіреність на одержання заробітної плати та інших платежів, пов'язаних з трудовими відносинами, на одержання винагороди авторів і винахідників, пенсій, допомог і стипендій, виплат громадянам у банках і на одержання кореспонденції, в тому числі грошової і посилкової, на вчинення інших дій, які не потребують нотаріальної форми посвідчення, може бути посвідчена організацією, в якій довіритель працює або навчається, житлово-експлуатаційною організацією за місцем його проживання та адміністрацією стаціонарного лікувального закладу, в якому він перебуває на лікуванні (п.4 ст186 ЦК).
Термін дії довіреності обмежений і не може перевищувати трьох років. Конкретний термін її дії вказується в довіреності. Якщо в дорученні строк не зазначений, вона зберігає силу протягом одного року з дня її вчинення. Виняток допускається лише для нотаріально посвідченої довіреності призначеної для вчинення дій за кордоном, яка зберігає силу до її скасування особою, яка видала довіреність. Тому довіреність, в якій не вказана дата її вчинення, незначна (ст.187 ЦК).
За змістом та обсягом повноважень розрізняють разову, спеціальну і загальну довіреності. Разова довіреність видається на вчинення певної дії, наприклад, на отримання грошей за поштовим переказом, на обмін жилого приміщення. Спеціальна довіреність передбачає вчинення протягом певного часу низки однорідних дій, наприклад, отримання в перебігу декількох місяців заробітної плати. Загальна (генеральна) довіреність видається на вчинення протягом певного часу ряду різноманітних дій, наприклад генеральна довіреність на управління та розпорядження майном довірителя.

3. Передоручення і припинення доручення.
Особа, якій видана довіреність, повинна особисто вчиняти ті дії, на які вона уповноважена. Однак в силу ст. 188 ДК воно може передоручити їх вчинення іншій особі, якщо уповноважена на це довіреністю або примушена до цього обставинами для охорони інтересів видала довіреність, наприклад, при захворюванні представника. При цьому передав повноваження іншій особі повинен сповістити про це видав довіреність, і подати йому необхідні відомості про особу, якій передані повноваження. Невиконання цього обов'язку покладає на передав повноваження відповідальність за дії особи, якій він передав повноваження, як за свої власні (п.4 ст.188 ЦК).
Довіреність, що видається в порядку передоручення, повинна бути нотаріально посвідчений.
Термін дії довіреності, виданої в порядку передоручення, не може перевищувати строку дії довіреності, на підставі якої вона видана, а припинення довіреності тягне за собою і припинення передоручення.
Дія довіреності припиняється з підстав, зазначених у п.1 ст. 189 ЦК. У зв'язку з тим, що довіреність - документ строковий, то закінчення строку довіреності припиняє її дію.
До інших підстав припинення довіреності відносяться [[2]]:
• припинення юридичної особи, від імені якої видана довіреність;
• припинення юридичної особи, якій видана довіреність;
• смерть громадянина, який видав довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім;
• смерть громадянина, якому видано довіреність, оголошення її померлою, визнання її недієздатною, обмежено дієздатним або безвісно відсутнім.
Серед підстав припинення довіреності слід зазначити, що особа, яка видала довіреність, може в усякий час скасувати довіреність або передоручення, а особа, якій довіреність видана, - відмовитися від неї. Угода про відмову від цього права недійсна. При цьому особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, зобов'язана сповістити про її скасування особу, якій довіреність видана, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими дана довіреність. Права і обов'язки, що виникли в результаті дій особи, якій видана довіреність до того, як ця особа дізналася або повинна була дізнатися про її припинення, зберігають силу для видав довіреність, і його правонаступників щодо третіх осіб. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або повинна була знати, що дія довіреності припинилась.
За припинення довіреності особа, якій вона видана, або її правонаступники зобов'язані негайно повернути довіреність.
Неуповноваженим визнається особа, яка уклала угоду, на вчинення якої у нього не було повноважень, або перевищувала дане повноваження.
Чинний ЦК інакше, ніж ЦК Республіки Білорусь 1964 визначає правові наслідки укладення угод не уповноваженою особою. Раніше такі угоди не вабили ніяких правових наслідків і визнавалися недійсними не відповідають закону.
Відповідно до п.1 ст. 184 ГК угода, укладена не уповноваженою особою вважається укладеною від імені і в інтересах вчинила її обличчя. Це означає, що права і обов'язки по даній угоді виникають у неуповноваженого особи, яке і повинно виконувати виникли на її основі зобов'язання і нести майнову відповідальність перед третіми особами за невиконання або неналежне виконання.
Однак якщо згодом представлений схвалить дії неуповноваженого особи, то угода буде вважатися зробленої від імені акредитуючої (за звичайними правилами про представництво). Схвалення має йти в розумний термін. Воно повинно бути явно виражене - у письмовій формі або шляхом конклюдентних дій, що свідчать про схвалення. Схвалення може бути звернено до представника чи іншій стороні в угоді.
Наступне схвалення угоди акредитуючою створює, змінює і припиняє для нього цивільні права і обов'язки по даній угоді з моменту її вчинення.

Завдання.
Юсупов замовив в ательє костюм зі свого матеріалу. Термін виконання замовлення був визначений на 13 вересня. Ательє виготовило костюм до встановленого терміну, однак Юсупов не з'явився за його отриманням. У ніч на 14 вересня в приміщенні ательє сталася пожежа, в результаті якого частина майна була знищена, в тому числі і костюм Юсупова.
Чи може Юсупов пред'явити вимогу до ательє?
Чи зміниться рішення, якщо б пожежа сталася в ніч на 12 вересня?
Рішення:
Мета зобов'язання досягається тільки в результаті його виконання. Виконання зобов'язань означає вчинення кредитором і боржником тих дій, які складають зміст їх прав і обов'язків.
Чинне цивільне законодавство передбачає два основних принципи виконання зобов'язання:
• принцип належного виконання;
• принцип реального виконання.
Належним виконанням зобов'язання визнається виконання, вироблене відповідно до умов договору та вимог законодавства, а якщо такі умови і вимоги відсутні, то зобов'язання має бути виконано відповідно до звичайно ставляться. Належне виконання зобов'язання передбачає дотримання містяться в ньому умов щодо суб'єктів, предмета, терміну, місця, способу виконання, порядку розрахунків і т.п.
Відповідно до принципу реального виконання боржник зобов'язаний здійснити фактичну передачу кредитору предмета зобов'язання (передати річ, поставити товари, здати побудований об'єкт або інший результат виконаної роботи, доставити вантаж у визначене місце і т.д.) без права заміни виконання грошовою компенсацією. Він не звільняється від виконання зобов'язання в натурі, незважаючи на сплату неустойки (штрафу, пені) при простроченні або іншому неналежному виконанні зобов'язання і відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням (п.1 ст.367 ЦК).
Крім того, можна виділити факультативні принципи виконання зобов'язань, такі як, принцип економічності, принцип співробітництва при виконання зобов'язань.
Строком виконання зобов'язання вважається календарна дата або період часу, коли боржник зобов'язаний вчинити акт зі здійснення мети зобов'язання, а кредитор - прийняти належне виконання. Термін виконання окремих зобов'язань збігається з моментом їхнього виникнення, після чого дія зобов'язання припиняється (наприклад, купівля-продаж товарів за готівковий розрахунок, перевезення пасажирів на міському транспорті). Більшість видів зобов'язань виповнюється після закінчення більш-менш тривалого часу після їх вчинення.
Припинення зобов'язань означає втрату прав і обов'язків їх учасниками. З моменту припинення зобов'язання жодна зі сторін не зобов'язана вчиняти дії щодо його виконання і не має права вимагати вчинення таких дій. Правовий зв'язок між сторонами переривається, не викликаючи виникнення нових або додаткових обов'язків (щодо сплати неустойки, відшкодування збитків тощо).
Припинення зобов'язання не завжди означає, що мета сторонами досягнуто. У деяких випадках в силу тих чи інших обставин, зазначених у законодавстві, зобов'язання припиняється, не будучи виконаним, і кредитор залишається незадоволеним. Тому припинення зобов'язання не виключає можливості виникнення нової зобов'язання між тими ж сторонами з метою усунення виниклого дисбалансу (наприклад, зобов'язання внаслідок безпідставного збагачення).
Правоприпиняючі юридичні факти пов'язані, як правило, з одним із елементів зобов'язання: його суб'єктами (наприклад, ліквідація юридичної особи), об'єктом зобов'язання (наприклад, неможливість виконання, яка настала в результаті загибелі індивідуально-визначеної речі, за яку жодна із сторін не відповідає ), або його змістом (наприклад, угода про залік зустрічних вимог).
Так, відповідно до ст. 372 Цивільного кодексу РБ особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином, несе відповідальність за наявності вини (умислу або необережності), крім випадків, коли законодавством або договором передбачено інші підстави відповідальності. Якщо інше не передбачено законодавством або договором, особа, яка не виконала зобов'язання або виконала його неналежним чином при здійсненні підприємницької діяльності, несе відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання неможливо внаслідок непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних за даних умов обставин.
Таким чином, Юсупов не може пред'явити вимогу до ательє, рішення не змінитися, навіть якщо б пожежа сталася в ніч на 12 вересня.

Список використаних джерел.
1. Цивільний кодекс Республіки Білорусь 1998 р . № 218-З (зі змінами та доповненнями) в ред. від 08.01.2004 р. - Мн.: Національний центр правової інформації Республіки Білорусь, 2004
2. Цивільне право. Підручник. / За заг. ред. проф. В.Ф. Чигир. - Мн.: Амалфея, 2002
3. Цивільне право. Підручник / За заг. ред. А.Г. Калпин. - М.: МАУП, 2001
4. Колбасін Д.А. Цивільне право. Вид-е 2-е, доп. і перераб.: - Мн.: МНО, 2001
5. Маньковський І.А. Цивільне право Республіки Білорусь. - Мн.: Молодіжне, 2003


[1] Маньківський І.А. Цивільне право Республіки Білорусь. - Мн.: Молодіжне, 2003, стор 94
[2] Цивільне право. Підручник. / За заг. ред. проф. В.Ф. Чигир. - Мн.: Амалфея, 2002, стор 82
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Контрольна робота
35.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Представництво і довіреність
Представництво та довіреність в цивільному праві
Представництво Довіреність Правове регулювання робочого вр
Представництво Довіреність Правове регулювання робочого часу
Представництво і довіреність як спосіб здійснення субєктивного права і виконання юридичного
Республіка Білорусь і ООН
Республіка Білорусь як об`єкт туризму
Республіка Білорусь як приклад відкритої ринкової економіки
Республіка Білорусь як приклад відкритої економіки факторний аналіз

Нажми чтобы узнать.
© Усі права захищені
написати до нас