додати матеріал


Порушення спінального кровообігу Етіологія патогенез клініка діагностика лікування

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Реферат на тему:

Порушення спінального кровообігу. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика, лікування

Класифікація порушень спінального кровообігу.

1. Минущі порушення спінального кровообігу:

а) синкопальний вертебральний синдром Унтерхарншейдта;

б) синдром раптового падіння — дроп-атаки;

в) мієлогенна переміжна кульгавість;

г) каудогенна переміжна кульгавість.

  1. Гострі розлади спінального кровообігу:

а) ішемічний спінальний інсульт;

б) геморагічний спінальний інсульт — крововилив у речови­ну спинного мозку; в) крововилив під оболонки спинного мозку.

  1. Хронічні порушення спінального кровообігу:

а) дисциркуляційна ішемічна мірєлопатія.

Етіологія. Серед причин порушення кровопостачання спин­ного мозку значне місце належить патології серцево-судинної системи вродженого (коарктація аорти, варикоз, артеріо-венозні та артеріальні аневризми, гіпоплазія спінальних судин) або на­бутого (атеросклероз, його поєднання з артеріальною гіпертензі­єю, цукровий діабет, артеріїти, флебіти та інші запальні процеси в оболонках спинного мозку, хвороби серця) характеру.

Частою причиною порушень спінального кровообігу можуть бути процеси, що впливають на судини ззовні: стиснення аорти та її гілок пухлинами в ділянці грудної або черевної порожнини, компресія корінцево-спінальних артерій і корінцевих вен гри­жею дистрофічне зміненого міжхребцевого диска.

Дисгемію може викликати травма аорти або її гілок під час операцій на аорті чи на близько розташованих органах, а також виконання деяких медичних маніпуляцій (епідуральної блокади, спинномозкової анестезії). Провокуючими чинниками бувають легка травма, фізичні перенапруження, різкі рухи, переохоло­дження тощо.

Патогенез. По довжині спинного мозку виділяють два арте­ріальні басейни: верхній — на рівні шийних та 1-Й верхніх груд­них сегментів, який отримує кров з хребетних артерій і гілок підключичних, і нижній — всі сегменти спинного мозку, розта­шовані нижче II грудного, який постачається кров'ю сегментни­ми гілками аорти. Сполучаючись, вони утворюють передню спі-нальну артерію Адамкевича, яка кровопостачає більшість груд­них, поперекових і крижових сегментів.

Іноді окремо формується нижня додаткова корінцево-спіна-льна артерія Депрож-Готерона, яка несе кров до конусу та епіко-нусу спинного мозку. Вени спинного мозку проходять паралель­но артеріям, мають зв'язок з венозними сплетеннями, а через них — з венами порожнини тіла. Регуляція спінального кровообігу, як і мозкового, здійснюється за допомогою трьох механіз­мів: біогенного, метаболічного та неврогенного.

За умови недостатності спінального кровообігу найвразливі-ими є ділянки суміжного кровопостачання, проте нерідко вражаються потовщення спинного мозку, які добре постачаються

кров'ю. Безпосередньою причиною розвитку порушень спінального кровообігу є тромбоз чи емболія однієї з корінцево-спінальних артерій на тлі слабкості серцевої діяльності, порушення се­рцевого ритму, розвитку синдрому обкрадання.

Клініка. Розрізняють гострі та повільно прогресуючі (хро­нічні) порушення спінального кровообігу. Гострі розлади частіше мають ішемічний характер. Вони перебігають як минущі порушення або як інфаркт (ішемічний інсульт) спинного мозку.

Минущі порушення спінального кровообігу — це клінічна форма, яка розвивається гостро та характеризується регресом вогнищевої симптоматики протягом 24 годин з моменту виникнення. У деяких випадках після минущої ішемії спинного мозку залишається легка органічна неврологічна симптоматик; при відсутності суб'єктивних порушень функції. Клінічна карти на минущих порушень спінального кровообігу залежить від рівня враження та локалізації вогнища ішемії.

Ураження верхнього судинного басейну супроводжується розвитком синкопального вертебрального синдрому Унтерхарншейдта: у хворих із шийним остеохондрозом під час різких поворотів голови виникає напад з раптовою короткочасною (на 2-3 хв.) втратою свідомості. Спостерігається також значна слаб­кість у кінцівках, м'язова гіпотонія. Симптоми регресують через 3-5 хвилин. У проміжку між нападами хворі скаржаться на від­чуття тяжкості, тупий біль та оніміння у ділянці шиї та рук. Напад є наслідком ішемії стовбурової частини головного та ший­ного потовщення спинного мозку.

Другий варіант минущих порушень у верхньому спінальному басейні відомий як синдром раптового падіння — дропатак. При різкому повороті голови в сторону або вираженому перерозгинанні у шийному відділі (відкидання голови назад) розвивається раптова м'язова слабкість і хворий падає. Напад триває від декількох секунд до 1-2 годин. Свідомості хворий не втрачає. Синдром виникає на тлі дегенеративно — дистрофіч­ного ураження шийного відділу хребта (остеохондрозу) і зумо­влений минущою ішемією сегментів шийного потовщення спин­ного мозку.

Минущі порушення спінального кровообігу у нижньому ар­теріальному басейні, зокрема у руслі артерії Адамкевича, діс­тали назву мієлогенної переміжної кульгавості. Вона здебі­льшого виникає після фізичного навантаження, тривалої ходьби і клінічне проявляється слабкістю і онімінням ніг, іноді імпера­тивними покликами до сечовипускання. Після нетривалого від­починку (5-Ю хв) ці явища зникають.

У випадку минущої ішемії у басейні артерії Депрож-Готерона виникає каудогенна переміжна кульгавість. Під час ходьби у хворих виникають болісні парестезії у вигляді поколю­вання, оніміння у дистальних відділах ніг та ділянці промежини. Якщо хворий продовжує йти і не відпочиває, з'являється слаб­кість ніг — синдром кінського хвоста. Причиною подібних роз­ладів є остеохондроз поперекового відділу хребта або вроджене звуження хребетного каналу. Нерідко минущі порушення спіна­льного кровообігу повторюються і є передвісниками розвитку стійкої ішемії спинного мозку.

Ішемічний спінальний інсульт (інфаркт спинного мозку) розвивається гостро. Захворюванню часто передують короткоча­сна слабкість кінцівок, минущі розлади чутливості (оніміння, печія, неприємні відчуття у м'язах), біль у зоні іннервації ший­них, поперекових або крижових корінців, а також порушення функції тазових органів у вигляді імперативних покликів до се­човипускання або його затримки. Клінічна картина спінального інсульту поліморфна і залежить від локалізації та поширеності вогнища ішемії. Найчастіше інфаркт розвивається у зонах сумі­жного кровопостачання.

Для шийного рівня характерна тетраплегія, розлади чутливо­сті та порушення функції тазових органів за центральним типом.

Ураження грудного відділу спинного мозку проявляється Центральним паралічем ніг, провідниковими розладами всіх ви­дів чутливості та тазовими порушеннями за центральним типом.

При локалізації вогнища на рівні поперекового потовщення виникає млява нижня параплегія з порушенням чутливості в ногах, розладами сечовипускання. Однак, незалежно від рівня, спінальний інфаркт супроводжується грубими трофічними розладами, швидким розвитком пролежнів у ділянці крижів, сідниць, на спині та п'ятах. Порушення функції тазових органів вимагає катетеризації сечового міхура, яка несе за собою інфіку­вання сечового міхура та висхідний пієлоцистит. Пролежні та пієлоцистит є джерелом виникнення сепсису у таких хворих, що робить прогноз для одужання і життя сумнівним.

За сприятливого перебігу захворювання та зменшення явищ ішемії неврологічні симптоми піддаються зворотному розвитку. Однак у хворих спостерігаються стійкі залишкові явища у ви­гляді парезів та порушеннь чутливості.

Геморагічні порушення спінального кровообігу включають гематомієлію (крововилив у сіру речовину спинного мозку) та гематорахіс (крововилив під оболонки спинного мозку).

Повільно прогресуючі (хронічні) ішемічні порушення спіна­льного кровообігу отримали назву дисциркуляційної ішеміч­ної мієлопатії, або вертеброгенної мієлопатії. Для них характе­рні певні клінічні синдроми:

  • аміотрофічний, який супроводжується млявими парезами рук
    та ніг, міотрофіями, фібрилярними посмикуваннями м'язів. Захворювання нагадує хронічну форму поліомієліту або біч­ний аміотрофічний склероз;

  • спастичний синдром включає нижній спастичний парапарез;

  • синдром сирингомієлії та задніх стовпів виникає у випадку
    порушення кровопостачання у системі задніх спінальних ар­терій.

Для всіх клінічних форм мієлопатії характерним є перева­жання рухових розладів над чутливими.

Лікування. У гострому періоді минущих порушень спіналь­ного кровообігу та ішемічного спінального інсульту обов'язкове дотримання суворого ліжкового режиму.

Використовують засоби, які нормалізують серцеву діяльність, артеріальний тиск, покращують мікроциркуляцію (реополіглю-кін, пентоксифілін, плавікс, діпірідамол), кровопостачання (каві­нтон, серміон, ксантинолу нікотинат), метаболізм нейронів тка­нини спинного мозку (пірацетам, церебролізин, актовегін, сол-косерил), запобігають набряку спинного мозку (манітол, фуросемід, гліцерин). При показаннях застосовують глюкокор-тикоїди (дексаметазон, преднізолон), антигістамінні засоби (та-вегіл, супрастин, діазолін), вітамінотерапію. Іноді використову­ють гепарин у малих дозах, фраксипарин.

Для профілактики вторинної інфекції призначають антибіо­тики та сульфаніламіди. При спінальних порушеннях дихання застосовують штучну вентиляцію легенів. Хворі з патологією аорти потребують хірургічного лікування.

У відновному періоді застосовують антихолінестеразні засо­би (прозерин, нівалін), міорелаксанти (сирдалуд, мідокалм, бак-лофен, меліктин), фізичні методи лікування, масаж, лікувальну фізкультуру.

На стадії залишкових явищ спінального інсульту рекоменду­ють санаторно-курортне лікування (Саки, Євпаторія, Хмельник, Миронівка), застосування грязевих аплікацій та ванн.

Догляд. Необхідно ретельно слідкувати за шкірою, за чис­тотою натільної та постільної білизни, не менше двох разів на день вмивати та підмивати хворих, обережно годувати з ложеч­ки та напувати з поїльника.

Слід контролювати тазові функції, попереджувати натяг па­ралізованих м'язів і розвиток контрактур, часто повертати хво­рого, укладати паралізовані кінцівки у найкращому фізіологіч­ному положенні з використанням валиків під колінні суглоби та підошви, застосовувати перкусійний масаж з метою профі­лактики пневмонії, проводити УФО ділянок, які постійно трав­муються.

При затримці сечовипускання продиться катетеризація се­чового міхура з постійним промиванням антисептичними розчи­нами (2% колларгол, протаргол, 5% фурацилін) для запобіган­ня циститу та висхідного поширення інфекції. З метою профілак­тики пролежнів протирають шкіру камфорним спиртом, використовують функціональні ліжка зі спеціальними матраца­ми. При появі пролежнів — мазеві пов'язки (мазь каланхое, Мазь Вишневського), асептичні присипки. Некротизовану ткани­ну видаляють хірургічним шляхом.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Астрономія | Реферат
29.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Синдром роздратованого кишечника етіологія патогенез клініка діагностика принципи лікування
Інфекційно-токсичний шок Етіологія патогенез клініка лікування
Етіологія патогенез класифікація клініка та діагностика одонтогенних гострої інфекції
Діабетична кома патогенез клініка етіологія Діагностика Екстрена медична допомога на до госп
Геморагічний шок Етіологія Клініка Діагностика Лікування
Патогенез клініка діагностика і лікування синдрому Маллорі Вейсса
Рахіт етіологія патогенез клініка
Клініка діагностика і лікування відкритих артеріальних проток Класифікація клініка та діагностика
Респіраторна кома Етіологія Клініка патогенез Невідкладна допомога
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru