приховати рекламу

Попередження злочинності

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

План
Введення
1.Поняття, цілі і завдання попередження злочинності
2. Види, рівні, напрями попередження злочинності
3. Заходи попередження злочинності: їх види і класифікація
4. Суб'єкти та об'єкти профілактичної діяльності. Роль органів внутрішніх справ у попередженні злочинності.
Висновок
Література

Введення
Питання попередження злочинності повинні перебувати в центрі уваги суспільства та держави.
Філологічна значення термінів «попередження», «запобігання», «профілактика» є єдиним. Наприклад, «Словник сучасної російської літературної мови» дає таке тлумачення терміну «попередження»: «своєчасними заходами випереджати чиї-небудь дії, запобігати що-небудь». У Енциклопедичному словнику термін «попередження» є синонімом «профілактики» (від грецького - запобіжний), як захід запобігання хвороб в медицині, поломки та пошкодження механізмів і вузлів у техніці. Таким чином, однозначні не тільки терміни «попередження», «запобігання», «профілактика», а й «запобігання».
Але з цих трьох термінів найбільш загальнопоширеним залишається «попередження». Про це говорять багато авторів (Антонян Ю.М. Про поняття профілактики злочинів, - в кн.: Питання боротьби зі злочинністю. М., 1977, вип. 26, с. 27-29. О. В. Філімонов. Індивідуальна профілактика злочинів . Томськ, 1985, с.8).
Мета роботи: розкрити:
1.Поняття, цілі і завдання попередження злочинності
2. Види, рівні, напрями попередження злочинності
3. Заходи попередження злочинності: їх види та класифікацію
4. Суб'єкти та об'єкти профілактичної діяльності. Роль органів внутрішніх справ у попередженні злочинності.
Актуальність роботи:

1. Поняття, цілі і завдання попередження злочинності
Попередження злочинності - це струнка багаторівнева система заходів державного і громадського характеру, спрямованих на усунення причин і умов злочинності або їх нейтралізацію (ослаблення, обмеження) і тим самим сприяють скороченню злочинності.
Попередження злочинів передбачає:
здійснення глибоко продуманих і взаємно пов'язаних заходів; взаємодія державних і громадських заходів;
проведення заходів економічного, виховного та культурного характеру у поєднанні в необхідних випадках із заходами примусу, що грають допоміжну роль;
ліквідацію причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень або злочинів;
своєчасне реагування громадськості на ті або інші провини людей, їх аморальну поведінку з метою не допустити більш глибоких конфліктів із суспільством, що ведуть до порушень закону і правопорядку.
У спеціальних дослідженнях про поняття попередження або профілактики висловлено чимало суджень. Але найбільш поширеним є визначення його як «заходи або сукупності заходів» державних і громадських органів та організацій, спрямованих на усунення або нейтралізацію причин і умов злочинів.

1. Профілактика (попередження) злочинності включає заходи покликані:
запобігти майбутні злочини;
зберегти тенденції зниження злочинності і позитивного зміни її характеру та структури;
викорінити причини злочинності
2. Попередження злочинності спрямоване на вирішення наступних завдань:
• забезпечення соціально-економічної політики держави, що діє на мінімізацію причин злочинності;
• попередження окремих видів злочинності за допомогою нейтралізації обумовлюють їх специфічних причин і умов;
• попередження вчинення злочинів окремими особами.
Попередження злочинності засноване на принципах.
• гуманізму;
• раціональності;
• наукової обгрунтованості;
• законності.
Головна мета попередження злочинності - утримання злочинності її на соціально толерантному рівні за допомогою усунення або нейтралізації породжують її причин.
Діяльність з попередження злочинності здійснюється шляхом впливу на:
· Причини та умови злочинів, пов'язані з суспільством в цілому і конкретними громадянами, які не є злочинцями (потенційні жертви злочинів). Необхідно вплив на такі загальні для всіх видів злочинів криміногенні чинники, як безробіття, нелегальна міграція і т. д. Як окремий вид попереджувальної діяльності може розглядатися віктимологічні профілактика злочинів, спрямована на корекцію поведінки потенційних жертв.
· Процеси самодетермінації та самовідтворення злочинності і окремі злочинці. Необхідно спеціальне попереджувальний вплив, орієнтований на найбільш небезпечні види злочинності, такі як організована злочинність.
· Окремі «гарячі точки», де стикаються суспільство і злочинність в процесі контролюючої та правоохоронної діяльності.
Заходи попередження злочинності можуть бути спрямовані на населення в цілому, групи ризику і тих, хто вже здійснював правопорушення.
У теорії кримінології всі види превентивної діяльності діляться на два напрямки - кримінальну репресію і власне превенції.
Перший напрямок передбачає попередження злочинів, що здійснюється в рамках кримінального судочинства і пов'язане, в основному, з призначенням покарання за скоєний злочин. У цьому ж напрямку вивчаються питання криміналізації та декриміналізації, а також попереджувальної ефективності засобів, що використовуються в рамках кримінального судочинства.
Другий напрямок об'єднує всі заходи, які знаходяться поза рамками кримінальної юстиції та спрямовані на усунення будь-якої можливості здійснення злочину. Як правило, вони знаходяться під юрисдикцією адміністративного, цивільного, сімейного, трудового та інших галузей права, що не входять в криміналістичний цикл. Віддаючи належне необхідності вдосконалення системи кримінально-правового контролю за протиправною поведінкою, більшість вчених визнають переваги і ефективність саме превентивного, власне кримінологічного впливу на злочинність.

Види попередження злочинності

Система заходів попередження злочинності, як і понятійний апарат, є не менш різноманітною, хоча за своєю природою все різноманіття заходів впливу можна звести до двох методів - стимулювання та обмеження. Залежно від підстав і цілей дослідження, заходи попередження можуть бути класифіковані наступним (але не вичерпним) чином:
за рівнем: загальносоціальні, спеціально-кримінологічні, індивідуальні;
за масштабом: загальнодержавні, регіональні (на окремому об'єкті), відносно групи осіб:
за змістом: політичні, економічні, соціальні, культурно-виховні, організаційно-управлінські, технічні, правові і т.д.;
за механізмом впливу: заходи стимулювання, міри покарання, заходи з відновлення та заходи захисту (безпеки);
за суб'єктами впливу: заходи, здійснювані органами всіх галузей влади; заходи, реалізовані окремими органами, організаціями, установами; заходи, здійснювані окремими громадянами;
по об'єкту: заходи попередження корисливої, насильницької, економічної, професійної, організованої злочинності, злочинності неповнолітніх, жінок і т.д.;
по галузі законодавства, що регламентує заходи попередження: конституційно-, адміністративно-, цивільно-, кримінально-правові, а також цивільно-, адміністративно-, кримінально-процесуальні.

Загальне попередження злочинності

Коріння злочинності завжди криються в негативних суспільних явищах, соціальних, політичних, економічних і духовних проблеми, властиві конкретному суспільству. Тому найбільш ефективними в плані зменшення кількості скоєних злочинів у довгостроковій перспективі є заходи, спрямовані на зміцнення економіки, забезпечення населення робочими місцями, соціальні програми підвищення життєвого рівня, формування в суспільстві позитивного морального клімату, придушення таких пов'язаних зі злочинністю явищ, як пияцтво і наркоманія, бродяжництво, бідність, нелегальна міграція, міжнаціональні та інші конфлікти.
Звичайно, щодо багатьох перелічених явищ (наприклад, безробіття і зловживання спиртним) не може йти мови про їх повної ліквідації. Проте цілеспрямовані заходи, вжиті державою і суспільством можуть значно скоротити їх негативний вплив: так, хороша організація та фінансування служб зайнятості дозволяє не тільки зменшити безробіття, а й поліпшити життєвий рівень вимушено безробітних, утримати їх від моральної деградації і звернення до незаконних засобів отримання доходу; грамотна організація антиалкогольної пропаганди і забезпечення доступу молоді до не пов'язаних з випивкою формам дозвілля (спорт, творчість, політична діяльність) може призвести до значного зменшення споживання алкоголю найбільш схильною до його негативних ефектів групою - молоддю і неповнолітніми.
До заходів загальної профілактики відноситься і створення прозорої для громадського контролю системи державного управління, що перешкоджає виникненню і дії корупційних схем.
У цілому загальна профілактика злочинності спрямована на забезпечення гідного існування людини в суспільстві, створення умов для досягнення нормальних потреб (у житло, матеріальному достатку, роботу, дозвілля і відпочинку) законними засобами.
Розробку та реалізацію заходів загального попередження ведуть всі органи держави із залученням фахівців різних галузей: економістів, соціологів, політиків, управлінців, психологів і т. д. Кримінологи також беруть участь в цьому процесі, надаючи аналітичні огляди статистичних даних, прогнозуючи результативність запропонованих заходів з точки зору їх впливу на злочинність і здійснюючи кримінологічну експертизу нормативних актів та соціально-економічних програм.

Спеціальне попередження злочинності

Спеціальне попередження здійснюється шляхом впливу на соціальні групи, окремих осіб і організації або сфери діяльності, щодо яких є підстави вважати, що вони мають підвищену криміногенністю або віктимна.
Так, наприклад, підвищена криміногенність окремої особистості може визначатися попередніми фактами вчинення злочинів (в цьому випадку кримінологічне попередження спрямоване на недопущення рецидиву), адміністративних і посадових правопорушень, аморальних вчинків, поведінкою, яка явно не відповідають виконуваної соціальної ролі, цільовими установками, досягнення яких неможливо для даної людини з використанням законних засобів. Схожими є і криміногенні характеристики соціальних груп: сюди може бути віднесена антисуспільна, протестна спрямованість групи, політичний чи соціальний радикалізм, що входять в протиріччя з притаманними суспільству в цілому моральні установки і системи цінностей.
Окремі сфери діяльності та об'єкти також можуть бути більш схильні до скоєння злочинів, наприклад, зважаючи на їх привабливості для злочинців (сховища матеріальних цінностей), слабкою правовою і технічної захищеності, непрозорості для державного та громадського контролю, що створює умови для організації «тіньової» діяльності. Необхідно враховувати і віктимологічні аспект: в силу своїх особистих особливостей (наприклад, схильності до зловживання алкоголем), належності до соціальної (бомжі) або професійної групи (таксисти, охоронці, інкасатори) деякі люди частіше стають жертвами злочинів. У відношенні таких сфер діяльності, об'єктів та осіб також повинна вестися спеціальна профілактика, спрямована на підвищення їх захищеності від вчинення злочинів.
А. І. Долгова виділяє такі різновиди заходів спеціального попередження злочинності:
· Раннє попередження злочинності. Запобіжні заходи можуть носити упереджувальний характер, розроблятися і вводитися в дію на підставі прогнозів, що пророчать можливе підвищення криміногенності окремих соціальних факторів. Так, наприклад, якщо в державі планується ослаблення міграційного режиму або очікується вступ в дію інших обставин, що підвищують приплив мігрантів, необхідні заходи щодо створення достатньої кількості робочих місць для мігрантів, забезпечення їх соціальної, економічної та побутової інтеграції в суспільство, запобігання можливих конфліктів на національному і расовому грунті.
· Безпосереднє попередження злочинності направлено на нейтралізацію криміногенних факторів, що вже діють в суспільстві. Наприклад, недоліки законодавства, що регулює економічну та фінансову діяльність можуть призводити до формування «сірих» економічних схем, коли ще не є прямих порушень закону, але товарообіг і фінансові потоки виключаються зі сфери контролю держави. Такі схеми легко переростають у систему економічної злочинної діяльності, породжують корупцію і ведуть до виникнення організованих злочинних формувань. Тому важливими є заходи, спрямовані на повернення подібних категорій суб'єктів у правове поле: вдосконалення законодавства, спрощення правових процедур, пов'язаних з економічною діяльністю, податкові та фінансові амністії.
· Попередження самодетермінації злочинності пов'язано з припиненням діяльності організованих злочинних формувань і окремих злочинців, спрямованої на залучення до злочинність все нових осіб та суспільних груп. Самодетерминация злочинності відбувається на всіх рівнях, починаючи з держави і суспільства в цілому (шляхом лобіювання організованою злочинністю законів, що полегшують злочинну діяльність, корумпування вищих посадових осіб держави, пропаганди цінностей, пов'язаних зі злочинним способом життя - «блатний романтики») і закінчуючи міжособистісними зв'язками . Відповідно, заходи, спрямовані на протидію самодетермінації злочинності повинні носити комплексний характер: від створення в суспільстві позитивного морального і правового клімату, атмосфери нетерпимості до злочинності та її проявам і до надання можливості конкретним особам, раніше здійснював злочину, реалізувати свій особистісний потенціал законними засобами.
У числі головних принципів як загального, так і спеціального попередження злочинності всіма кримінологами називається законність. Неприпустимо застосування запобіжних заходів, що носять дискримінаційний характер, необгрунтовано обмежують права та законні інтереси громадян.

Індивідуальне попередження злочинів

Адресатом індивідуального попередження, яке може розглядатися як один з видів спеціального попередження, є конкретна людина, особисті характеристики якого об'єктивно говорять про можливість здійснення їм у майбутньому злочинного діяння.
Об'єктом індивідуального попередження може ставати як безпосередньо людина, її негативні соціальні якості, так і соціальна мікросередовище, його навколишнє (сім'я, побут, трудовий колектив).
Необхідність застосування до особи індивідуального попереджувального впливу визначається шляхом встановлення комплексу пов'язаних з ним криміногенних факторів:
· Вчинення в минулому правопорушень і аморальних вчинків.
· Деформовані ціннісні орієнтації, неповна соціалізація особистості, низький рівень правосвідомості.
· Наявність патологічних психічних порушень, що носять криміногенний характер (деякі психічні аномалії, сексуальні девіації і т.д.).
· Формування особистості в соціальному оточенні, що має неблагополучний характер: в неповній сім'ї, в умовах аморального і протиправного поведінки батьків і близьких родичів і т.д.
· Несприятливі умови життя: погані матеріальні і житлові умови, негативний соціально-побутової клімат і т.д.
Оскільки індивідуальне попереджувальний вплив здійснюється щодо осіб, ще не скоїли злочин, і пов'язане з певним вторгненням в сферу приватного життя, при його здійсненні правоохоронних та інших органів не повинні виходити за рамки допустимого впливу. Застосування правоогранічівающіх і примусових заходів можливе лише стосовно певних категорій осіб, зазначених у законі (наприклад, умовно засуджених або вчинили правопорушення).
Зважаючи на це основним методом, застосовуваним при індивідуальному попередженні злочинів, є метод переконання. Этот метод направлен на формирование у лица позитивных представлений об обществе, коррекцию негативных социальных ориентаций путём использования педагогических и психологических приёмов воздействия.
Основным способом убеждения является беседа , представляющая собой свободный диалог с лицом. Беседа может проводиться с различными целями. Она может носить ознакомительный характер, когда необходимо установить контакт с лицом, получить «из первых рук» информацию о характеристиках его личности, социально-бытовых условиях. Последующие беседы могут носить предупредительный (информирование лица о возможных последствиях его поступков) или воспитательный характер. Помимо бесед, к числу способов убеждения относится вовлечени е лица в социальные организации и группы, способные оказать на него позитивное воспитательное воздействие: спортивные секции, трудовые и творческие коллективы, общественные организации .
Более сложен для применения, хотя и более эффективен метод оказания помощи . Он связан с реализацией конкретных мер, направленных на личностное развитие и улучшение социально-бытового положения лица: направление его на работу или учёбу , улучшение бытовых условий, формирование благоприятной микросоциальной среды .
Наконец, если убеждение и оказание помощи оказались неэффективными, может применяться метод принуждения . Если убеждение и оказание помощи должно осуществляться в основном государственными социальными службами и общественными организациями, то применение мер принуждения — прерогатива правоохранительных органов . В числе основных мер принуждения, применяемых в рамках индивидуального предупреждения преступлений, называются:
· Меры административной ответственности , носящие как карательный (например, штраф ), так и социально-оздоровительный характер (изоляция от общества путём административного ареста или административного задержания ).
· Принудительное лечение алкоголизма и наркомании , направленное не только на улучшение состояния здоровья лица, но и на предотвращение совершения противоправных поступков в результате алкогольной или наркотической деградации личности.
· Пресечение нарушений ограничений, наложенных на лицо вследствие ведения им противоправной деятельности (например, в результате условного осуждения или условно-досрочного освобождения ).
Специальными видами индивидуального предупреждения являются профилактика безнадзорности и правонарушений несовершеннолетних, а также выявление лиц, совершивших нераскрытые преступления, которые могут продолжать преступную деятельность ( следственная и оперативно-розыскная деятельность ).
Другие основания классификации мер предупреждения преступности
Меры предупреждения преступности могут классифицироваться и по другим основаниям. Так, Г. М. Миньковский в зависимости от территориального и социального охвата выделяет:
· Общегосударственные меры.
· Региональные меры, осуществляемые в отдельном административно-территориальном образовании (область, район).
· Местные меры, ограничивающиеся пределами одного муниципального образования или населённого пункта.
· Объектные меры, осуществляемые в конкретной организации.
· Контингентные меры, направленные на определённые социальные группы .
Этот же автор классифицирует меры предупреждения по содержанию и основному направлению воздействия , выделяя:
· Социально-экономические меры, связанные с повышением жизненного уровня населения, предоставлением социальных гарантий.
· Меры, связанные с социально-правовым контролем , основанным на прозрачности и доступности для проверок процесса принятия решения государственными органами и должностными лицами , ведения хозяйственной деятельности, управления финансовыми потоками.
· Организационно-управленческие меры, основанные на повышении эффективности работы правоохранительных и иных государственных органов за счёт лучшей организации труда их служащих.
· Идейно-нравственные меры, предполагающие формирование в обществе убеждений и ценностных ориентаций, связанных с правопослушным поведением.
· Социально-психологические меры, направленные на подавление негативных криминогенных тенденций и умонастроений в обществе, например, связанных с национализмом , повышенной тревожностью, боязнью социальных катаклизмов.
· Медицинские и психолого-педагогические меры, связанные с предупреждением распространения социально опасных заболеваний , лечением лиц, имеющих психические отклонения , психологической и социальной коррекцией поведения десоциализированных субъектов.
· Технические меры, включающие установку технических средств, усложняющих совершение преступлений (охранная сигнализация ), либо позволяющих осуществлять контроль за деятельностью, связанной с возможностью совершения преступлений ( контрольно-кассовые аппараты , камеры видеонаблюдения ), а также меры информационной безопасности .
· Правовые меры, связанные с совершенствованием уголовного законодательства и прочих нормативно-правовых актов, являющихся основой для борьбы с преступностью.

3. Субъекты и объекты предупреждения преступности
Предупреждение преступности может быть как отдельным направлением деятельности государственного или общественного органа или конкретного лица, так и выступать побочным результатом его действий. В соответствии с этим можно выделить специализированные и неспециализированные субъекты предупреждения преступности.
В деятельности специализированных субъектов предупреждение преступности является основным или одним из основных направлений .
К числу таких субъектов традиционно относятся правоохранительные органы : суд , прокуратура , милиция , службы госбезопасности , таможни и т. д. В России функции предупреждения преступности также выполняют Совет Безопасности РФ и Межведомственная комиссия по социальной профилактике правонарушений .
К числу специализированных субъектов также относятся контролирующие органы: налоговые, антимонопольные, осуществляющие санитарно-эпидемиологический , природоохранный , финансовый и иные виды надзора и контроля.
К числу негосударственных субъектов , осуществляющих предупреждение преступности в рамках своей основной деятельности, в литературе относятся общественные организации и лица , содействующие правоохранительным органам в осуществлении охраны правопорядка ( добровольные народные дружины , общественные пункты охраны порядка , внештатные сотрудники и общественные помощники правоохранительных органов), частные охранные предприятия и службы безопасности, специализированные средства массовой информации .
Круг неспециализированных субъектов чётко не определён. Практически все организации и граждане участвуют в процессе предупреждения преступности, создавая рабочие места, благоустраивая подведомственные им территории, организуя досуговую деятельность несовершеннолетних и т.д.
Масштаб и сфера превентивных мер, таким образом, неизбежно требуют четкого понятия объекта деятельности по предупреждению преступности , определяемого в научной литературе с различной степенью научной точности. Так, некоторые ученые под объектами системы профилактики преступлений определяют: преступность в целом, детерминанты преступности, личность правонарушителя и условия ее формирования, нуждающиеся в коррекции. Делается также посылка на то, что объектами ранней профилактики являются такие виды поведения, как аморальное и противоправное, в то время как преступное поведение относится к сфере специально-криминологической профилактики.
Другие к объектам предупреждения преступности относят три категории явлений. К первой категории относятся экономические, социальные, политические, психологические и иные факторы, которые обуславливают состояние и динамику преступности. Ко второй категории относится деятельность людей, которая должна соответствовать нормам права и социального взаимодействия. При этом характер деятельности может быть самым различным – профессиональным, административно-управленческим, технологическим и т.п. Наконец, третья категория в качестве объекта профилактической деятельности предполагает личность преступника, понимаемую как социальный процесс формирования ее криминогенно значимых свойств и качеств.
Наиболее полное определение объекта предупреждения преступности дано, на наш взгляд, под данным термином «… отдельные или совокупность различных (по происхождению, сферам, формам и интенсивности проявлений) негативных явлений и процессов реальной действительности материального или духовного характера, которые приводят к возникновению причин и условий, способствующих совершению преступлений ». При этом выделяются такие характерные качества объекта предупредительной деятельности, как его криминогенность, динамичность, потенциальность возрастания, латентность.
Функция органов внутренних дел в предупреждении преступности изложена в нормативно- правовых актах органов внутренних дел. Так, в «Наставлении о деятельности служб и подразделений органов внутренних дел по предупреждению преступлений ( в редакции от 7 июля 1995 р .). отмечено, что в соответствии с действующим законодательством Российской Федерации, а также положениями международных соглашений о правах человека предупреждение преступлений является одним из приоритетных направлений государственной деятельности в борьбе с преступностью.
Основными задачами органов внутренних дел по предупреждению преступлений являются:
1.2.1. Защита жизни, здоровья, прав и свобод граждан, собственности, интересов общества и государства от преступных и иных противоправных посягательств; охрана общественного порядка и обеспечение общественной безопасности.
1.2.2. Выявление и анализ причин и условий, способствующих совершению преступлений, принятие мер по их устранению.
1.2.3. Обеспечение активного привлечения общественности к работе по предупреждению преступлений, информирование населения о средствах и способах правомерной защиты от преступных посягательств.
1.2.4. Установление лиц, подготавливающих преступления либо покушающихся на их совершение; склонение этих лиц к отказу от преступной деятельности, принятие мер к пресечению преступлений.
1.2.5. Выявление лиц, противоправные деяния которых дают основания принимать к ним соответствующие меры предупредительного воздействия.
1.3. К объектам деятельности органов внутренних дел по предупреждению преступлений относятся:
1.3.1. Причины и условия, способствующие совершению конкретных преступлений или облегчающие их совершение.
1.3.2. Юридические лица и граждане, в отношении которых органами внутренних дел в соответствии с законодательством принимаются меры по обеспечению соблюдения ими установленных ограничений, правил, нормативов и стандартов.
1.3.3. Лица, подготавливающие преступления либо покушающиеся на совершение преступления.
1.3.4. Лица, в отношении которых органами внутренних дел осуществляется контроль за соблюдением установленных для них в соответствии с законом ограничений.
1.3.5. Лица с устойчивым противоправным поведением, а также лица, привлекаемые к ответственности за совершение преступлений.
1.3.6. Лица, являющиеся потенциальными жертвами преступления вследствие своего поведения либо образа жизни.
1.4. Основными субъектами осуществления органами внутренних дел деятельности по предупреждению преступлений являются подразделения криминальной милиции, милиции общественной безопасности, предварительного следствия, государственного пожарного надзора, учреждения по исполнению наказаний.
1.5. Другие подразделения органов внутренних дел в соответствии со своей компетенцией обеспечивают деятельность основных субъектов по реализации задач предупреждения преступлений.
Определены о сновные предупредительные меры, осуществляемые органами внутренних дел:
2.1. Меры по устранению и нейтрализации криминогенных факторов, способствующих совершению преступлений:
2.1.1. Обеспечение личной безопасности граждан, жизнь, здоровье или имущество которых объективно находятся в опасности.
2.1.2. Создание на основе анализа криминогенной обстановки условий, объективно препятствующих совершению преступления на определенной территории (объекте).
2.1.3. Реализация оперативно-розыскной информации о лицах, подготавливающих преступление, с целью принятия необходимых мер для их склонения к отказу от доведения преступления до конца.
2.1.4. Своевременное разобщение выявленных преступных групп, в том числе организованных, и прекращение преступной деятельности входящих в них лиц.
2.1.5. Оперативное реагирование с использованием всех имеющихся сил и средств органа внутренних дел на сообщения граждан, должностных лиц и иную информацию о совершаемых или совершенных преступлениях в целях задержания преступников с поличным и раскрытия преступлений по "горячим следам".
2.1.6. Принятие исчерпывающих мер к розыску и задержанию лиц, скрывающихся от органов дознания, следствия и суда, уклоняющихся от исполнения уголовного наказания.
2.1.7. Накопление, систематизация и использование информации о лицах, совершивших преступления или административные правонарушения, с целью обеспечения своевременного принятия к ним предусмотренных законом мер.
2.1.8. Внесение в соответствии с законом в соответствующие государственные органы, общественные объединения, должностным лицам представлений об устранении причин и условий, способствующих совершению преступлений.
2.1.9. Инициативное оказание услуг по защите и охране имущества всех форм собственности на основе заключения договоров в порядке, определенном действующим законодательством Российской Федерации и ведомственными нормативными актами.
2.1.10. Организация технических и инженерных мероприятий по обеспечению безопасности дорожного движения и пожарной безопасности.
2.2. Уголовно-правовые, уголовно-процессуальные и административные меры предупреждения преступлений:
2.2.1. Контроль за поступлением, прохождением материалов по уголовным делам и делам об административных правонарушениях, принятие по ним соответствующих решений.
2.2.2. Применение предусмотренных законодательством мер воздействия к лицам, совершившим административные правонарушения или преступления, не представляющие большой общественной опасности, в целях предупреждения с их стороны тяжких преступлений.
2.2.3. Использование уголовно-процессуальных мер, направленных на предупреждение повторных преступлений со стороны лиц, не взятых под стражу в период предварительного следствия.
2.2.4. Выявление и привлечение к предусмотренной законом ответственности лиц, вовлекающих несовершеннолетних в преступную деятельность, совершение административных правонарушений, потребление наркотических, лекарственных и других средств, влекущих одурманивание, доводящих подростков до состояния опьянения.
2.2.5. Своевременное пресечение административных правонарушений на улицах в других общественных местах, жилищах граждан и на объектах транспорта; принятие предусмотренных законом мер к лицам, допустившим эти правонарушения.
2.3. Иные предупредительные меры:
2.3.1. Обеспечение патрулирования силами органов внутренних дел и общественности в местах с наиболее высоким уровнем преступности.
2.3.2. Проведение комплексных и целевых оперативно-профилактических операций по выявлению и пресечению деятельности преступных групп, задержанию преступников и других правонарушителей, улучшению криминогенной обстановки на территории обслуживания органа внутренних дел.
2.3.3. Консультирование населения, в том числе граждан, в отношении которых наиболее вероятно совершение преступлений, о мерах защиты от преступных посягательств; распространение памяток и другой печатной продукции; использование в этой работе средств массовой информации.
2.3.4. Привлечение населения, общественности к работе по предупреждению правонарушений и охране общественного порядка в жилых микрорайонах, населенных пунктах, на объектах массового пребывания граждан.
2.3.5. Осуществление взаимодействия с соответствующими государственными органами, министерствами, ведомствами, учреждениями, организациями, общественными объединениями, благотворительными и иными фондами, религиозными конфессиями, трудовыми коллективами в работе по предупреждению правонарушений.
2.3.6. Осуществление мер по контролю за соблюдением лицами, освобожденными из мест лишения свободы, установленных для них в соответствии с законом ограничений с целью недопущения с их стороны преступлений.
2.3.7. Обеспечение контроля за несовершеннолетними, систематически допускающими правонарушения; оказания им содействия в бытовом и трудовом устройстве.
2.3.8. Инициативное внесение в органы здравоохранения ходатайств о направлении хронических алкоголиков и наркоманов, систематически совершающих правонарушения либо ущемляющих права и законные интересы других граждан, в наркологические учреждения органов здравоохранения или лечебно-трудовые профилактории.
2.3.9. Постоянное наблюдение за поведением арестованных, осужденных лиц и граждан, содержащихся в ЛТП, с целью предупреждения совершения преступлений и иных правонарушений в местах их размещения и работы.

Завдання:
В Чувашской Республике в 2004 р . было совершено 186 убийств, что на 7,9 % меньше, чем в 2003 р . Определите количество убийств, совершенных в 2003 р . в Чувашской Республике.
Відповідь:
2003- х преступлений-100%
2004- 186-(100%-7,9 %)
186*100:92,1=201 Ответ: в 2003 р . совершено 201 убийство

Висновок
Значение предупреждения преступлений было понятно ещё мыслителям античности и Нового времени . Чезаре Беккариа писал:
Лучше предупреждать преступления, чем карать за них. Это составляет цель любого хорошего законодательства, которое, в сущности, является искусством вести людей к наивысшему счастью или к возможно меньшему несчастью, если рассуждать с точки зрения соотношения добра и зла в нашей жизни.
Беккариа Ч. О преступлениях и наказаниях. М., 1995. С. 123
По мнению большинства криминологов, предупреждение преступности более эффективно, чем другие методы борьбы с преступностью . Ущерб, наносимый преступностью обществу, огромен. На «чёрном счету» преступности не только материальные потери, но и жизни, отобранные убийцами , искалеченные судьбы. Чем выше уровень преступности , тем выше и связанные с ней косвенные затраты, связанные с обеспечением деятельности правоохранительных органов , выключением значительной части населения из процесса общественного воспроизводства.
Предупреждение преступности имеет своей целью не допустить наступления этого ущерба. Предупредительные меры, осуществляемые на ранних стадиях формирования преступной личности , позволяют «малой кровью» осуществить ресоциализацию потенциального преступника, вернуть его к нормальной жизни в обществе.
Борьба с преступностью, ее планирование, координация между регионами, внутри них и органами, ведущими эту борьбу, необходима, ибо преступность не признает границ.

Література
1. Криминология: Учебник для вузов / Под общ. ред. А. І. Долгової. 3-тє вид., Перераб. і доп. М., 2007.
2. Кримінологія: Підручник / За ред. Н. Ф. Кузнецовой, В. В. Лунеева. 2-е вид., Перераб. і доп. М., 2004.
3. Кримінологія: Підручник / За ред. Б. В. Коробейникова, Н. Ф. Кузнецовой, Г. М. Миньковского. М., 1988.
4. Постановление Правительства РФ «О Межведомственной комиссии по социальной профилактике правонарушений Правительства Российской Федерации» от 29 декабря 2007 р . № 1648 // Российская газета. 1998. 29 січня.
5. Кримінологія: Підручник / За ред. В. Н. Кудрявцева, В. Е. Эминова. 3-тє вид., Перераб. і доп. М., 2005.
6. Курганов С. И. Криминология. М., 2007.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Контрольна робота
73.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Принципи та види попередження злочинності
Попередження злочинності у зарубіжних країнах
Особливості попередження загальнокримінальної корисливої ​​злочинності
Детермінація та попередження злочинності серед персоналу органів
Поняття злочинності 2
Соціологія злочинності
Поняття злочинності 3
Жертвоприношення злочинності
Поняття злочинності 4
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru