додати матеріал

приховати рекламу

Поняття та сутність державного управління

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

Варіант № 1
1. Поняття та сутність державного управління.
Під органом державного управління (виконавчої влади) слід розуміти політичну організацію (установа).
Ці органи покликані практично забезпечити повсякденне керівництво у сферах господарської, соціально культурної та адміністративно-політичної діяльності.
Кожен з органів управління (виконавчої влади) має відповідною компетенцією, тобто наділений правами і покликаний виконувати обов'язки для виконання покладених на нього завдань і функцій.
У самому державному органі виділяють відносно відособлені структурні підрозділи - головні управління, управління, відділи.
• Органи державного управління (виконавчої влади) здійснюють свою діяльність на основі та на виконання закону, тобто їх діяльність підзаконна. У той же час ці органи відносно самостійні, діють у межах своєї компетенції. Вони покликані здійснювати виконавчу і розпорядчу діяльність, реалізовувати завдання та функції виконавчої влади.
• Органи державного управління як частина державного апарату наділяються державно-владними повноваженнями, виступають від імені держави. Вони мають право видавати від імені держави юридичні акти, які є обов'язковими для виконання тими суб'єктами, кому адресовані ці акти, вживати заходів щодо їх реалізації, в тому числі різні методи - переконання, стимулювання, примусу.
Орган виконавчої влади становить собою відокремлений ланка (структуру) державного апарату, яка від імені держави в межах своєї компетенції здійснює виконавчу (виконавчо-розпорядчу) діяльність у процесі повсякденного, оперативного управління (керівництва) господарської, соціально-культурній, адміністративно-політичною діяльністю.
Органи державного управління - суб'єкти виконавчої влади та інші державні структури (ланки), покликані здійснювати державно-управлінську діяльність.
У своїй діяльності органи управління підпорядковуються вищестоящому виконавчо-розпорядчого органу і відповідному представницькому органу: Рада Міністрів відповідальний перед Парламентом - Національними зборами, місцеві виконавчі і розпорядчі органи підконтрольні відповідним Радам в межах їх компетенції.
• За правовими підставами утворення органів державного управління можна виділити:
- Орган виконавчої влади, створення яких передбачено Конституцією - Рада Міністрів Республіки Білорусь і місцеві виконавчі і розпорядчі органи (виконавчі комітети області (міста Мінська), міста, району, селища і сільради);
- Утворені відповідно до поточного законодавства (міністерства, державні комітети, комітети при Раді Міністрів та інші органи державного управління).
• У залежності від території діяльності виділяються: центральний орган, центральні та місцеві органи державного управління (органи виконавчої влади).
Республіканські органи державного управління (виконавчої влади) поширюють свою діяльність на всю територію держави.
Центральним органом державного управління є Рада Міністрів Республіки Білорусь, до республіканських органів належать міністерства, державні міністерства, державні комітети, комітети при Раді Міністрів.
Місцеві органи державного управління (виконавчої влади) діють у межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці (області, міста, району, селища, сільської ради). До них відносяться: обласні, Мінський міський, міські, районні виконкоми, місцева адміністрація районів у місті. Виконкоми селищних та сільських Рад, управління (комітети) та відділи виконкомів. Крім того, створюються місцеві територіальні органи республіканських органів державного управління (відділення залізниці, річкові пароплавства та ін.)
• За обсягом і характером компетенції органи державного управління (виконавчої влади) поділяються на органи загальної, галузевої, міжгалузевої і спеціальної компетенції.
Органи управління загальної компетенції - Уряд (Рада Міністрів), обласні, Мінський міський, міські, районні виконкоми, місцева адміністрація районів у місті - об'єднують і направляють відповідно діяльність міністерств, державних комітетів, комітетів при Раді Міністрів або відповідно комітетів, управлінь і відділів виконкомів ( адміністрації). Вони володіють необхідним обсягом державно-владних повноважень для забезпечення єдності, узгодженості роботи окремих ланок державного апарату управління.
Органи міжгалузевого управління (виконавчої влади) покликані координувати, контролювати і регулювати діяльність галузевих та інших органів управління зі спеціальних питань у межах їх компетенції. До них відносяться: міністерства економіки, фінансів, статистики та аналізу та ін; Комітет з матеріальних резервів, Комітет по стандартизації, метрології та сертифікації при Раді Міністрів тощо, а так само аналогічні управління (комітети та відділи) виконкомів.
Органи галузевого управління здійснюють керівництво окремими галузями державного управління і координують діяльність інших галузевих і міжгалузевих органів. Це - міністерства архітектури та будівництва, освіти, охорони здоров'я, промисловості і зв'язку та ін, Державний комітет по авіації, Комітет лісового господарства при Раді Міністрів, а також відповідні комітети, управління та відділи обласних, міських. Районних виконкомів.
Органи державного управління спеціальної компетенції здійснюють спеціальні функції (виконавчі, контрольні, регулюючі та ін) у встановлених сферах ведення. До них можна віднести Комітет з цінних паперів. Комітет з проблем наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС при Раді Міністрів Республіки Білорусь.
• По порядку дозволу підвідомчих питань органи державного управління (виконавчої влади) поділяються на колегіальні і єдиноначальні.
Колегіальні органи державного управління (виконавчої влади) очолюють колегією осіб. На колегії приймаються рішення з найважливіших питань компетенції органу більшістю голосів членів колегії. Поточні, другорядні питання можуть вирішуватися одноосібно головою, його заступником або іншим членом колегії. До колегіальним органам державного управління належать: Рада Міністрів Республіки Білорусь, обласні, міські, виконавчі районні комітети, виконкоми селищних, сільських Рад депутатів.
Єдиноначальні органи управління очолюються однією особою - керівником. Йому належить право ухвалювати остаточне рішення з усіх питань, що становлять компетенцію державного органу. Єдиноначальні органами є міністерства, державні комітети, комітети, управління (комітети) та відділи виконкомів.
У залежності від джерел фінансування державні органи управління класифікуються на бюджетні і госпрозрахункові.
Бюджетні органи державного управління фінансуються з республіканського бюджету, госпрозрахункові - за рахунок відрахувань від прибутку підприємств, організацій.
У системі державного управління особлива роль належить Президентові Республіки Білорусь. Згідно зі ст. 79 Конституції Республіки Білорусь (в ред. 1996 р.) Президент республіки Білорусь - Глава держави.
Президент не є главою виконавчої влади, проте йому належить широке коло повноважень як гаранта Конституції Республіки Білорусь, прав і свобод громадян у забезпеченні реалізації основних напрямів внутрішньої і зовнішньої політики, охорони суверенітету Республіки Білорусь, її національної безпеки. Політичної та економічної стабільності. За ним зберігається ряд повноважень щодо здійснення виконавчої влади.
• Адміністрація Президента Республіки Білорусь є конституційним органом державного управління, що забезпечує діяльність Президента Республіки Білорусь в області державної кадрової політики та ідеології, що здійснюють підготовку, виконання і контроль за виконанням рішень Президента Республіки Білорусь.
Виконавчу владу в Республіці Білорусь здійснює Уряд - Рада Міністрів Республіки Білорусь - центральний орган державного управління. Уряд у своїй діяльності підзвітний Президенту Республіки Білорусь і відповідально перед Парламентом Республіки Білорусь. Повноважень Уряду 5 років. Уряд складає свої повноваження перед новообраним Президентом Республіки Білорусь.
Уряд Республіки Білорусь - колегіальний орган. До складу Ради Міністрів Республіки Білорусь входять за посадою Прем'єр - міністр Республіки Білорусь, Глава Адміністрації Президента Республіки Білорусь, Голова Правління Національного банку, Президент Національної академії наук Білорусі, міністри, Голова Комітету державної безпеки, Голови державних комітетів прикордонних військ, з авіації, митних комітетів . Голова Правління Білоруського республіканського союзу споживчих товариств.
Для оперативного вирішення питань, які входять до компетенції Ради Міністрів, в якості його постійного органу діє Президія Ради Міністрів.
Рада Міністрів як орган виконавчої влади покликаний здійснювати різноманітні функції, і наділений широкими повноваженнями в усіх сферах життя держави (економічної, соціально-економічної, адміністративно-політичною). Вони закріплені в Законі Республіки Білорусь «Про Раду Міністрів Республіки Білорусь та підпорядкованих йому державних органах».
Виконавча влада реалізується також за допомогою керівництва Радою Міністрів системою підлеглих йому республіканських органів управління. Рада Міністрів з метою здійснення такого роду функцій вживає заходів щодо забезпечення реалізації в повному обсязі підлеглими йому республіканськими органами державного управління наданих їм прав і повноважень; затверджує в установленому порядку положення про республіканських органах державного управління, якщо інше не передбачено актами Президента Республіки Білорусь; скасовує акти республіканських органів державного управління, підпорядкованих Раді міністрів, якщо вони суперечать Конституції Республіки Білорусь, законами Республіки Білорусь, актам Президента, постановами Ради Міністрів, розпорядженням Прем'єр-міністра Республіки Білорусь, не відповідають загальнодержавним інтересам або не мають достатнього фінансового або юридичного обгрунтування, за винятком рішень , які можуть бути скасовані тільки Президентом Республіки Білорусь.
Зміст, форми впливу Ради Міністрів на підпорядковані йому органи визначаються у вельми загальному вигляді. Рада Міністрів керує цими державними органами, координує, спрямовує і контролює їх роботу.
Указом Президента Республіки Білорусь від 24сентября 2001 р. № 516 «Про вдосконалення системи республіканських органів державного управління та інших державних організацій, підпорядкованих Уряду Республіки Білорусь» визначається необхідність у підвищенні статусу Міністра як керівника основної структури в системі державного галузевого (функціонального) управління, його ролі у проведенні державної політики у відповідній галузі (сфері діяльності).
Відповідно до Указу Президента Республіки Білорусь від 24 вересня 2001 р. № 516 в систему республіканських органів державного управління та інших державних організацій, підпорядкованих Уряду Республіки Білорусь, входять:
- Міністерства Республіки Білорусь;
- Комітет державної безпеки, Державний комітет прикордонних військ, Державний митний комітет та комітети при Раді Міністрів Республіки Білорусь.
Найменування міністрів та інших державних органів управління неадекватно відображає їх роль і місце в системі державних структур. Поняття «республіканський» перш за все, ідентифікується з формою правління. У Союзі РСР поняття «республіканський» орган несло сутнісну навантаження. Республіканські міністерства (державні комітети) представляли одне з ланок в ієрархічній системі державних органів управління на відміну від союзних. В даний час поняття «республіканський» орган державного управління ідентично поняттю «загальнодержавний».
До 1997 р. Міністерства, державні комітети називалися центральними органами державного управління, так нині позначається лише Рада Міністрів. Центральний державний орган - це орган, що поширює свою діяльність на всю територію держави (на відміну від місцевого органу). Природно, такими ознаками мають не тільки Рада Міністрів, але і міністерства, державні комітети, комітети при Раді Міністрів.
Міністерство - республіканський орган державного управління (функціональний або галузевої), який проводить державну політику, здійснює регулювання і управління у певній галузі (сфері діяльності) та координує діяльність у цій галузі (сфері) інших республіканських органів державного управління Республіки Білорусь.
Комітет при Раді Міністрів Республіки Білорусь - республіканський орган державного управління, що реалізує функцію державного регулювання в конкретній сфері діяльності.
Що стосується державних комітетів, то такий їх характеристики в Указі від 24 вересня 2001 р. № 516 не міститься.
Для міністерств, державних комітетів, комітетів при Раді Міністрів як підсистем державного управління, виконавчої і розпорядчої діяльності властиві ознаки, що відрізняють їх від інших державних органів:
- Вони є республіканські (центральні) органи виконавчої влади, що поширюють свої повноваження в цілому на територію Республіки Білорусь;
- Утворюються Президентом Республіки Білорусь;
- У своїй діяльності підпорядковуються Раді Міністрів, а міністерства і державні комітети з окремих питань діяльності, передбаченим законодавством, можуть підкорятися Президентові Республіки Білорусь.
Нарешті, республіканські органи державного управління мають специфічними ознаками, що дозволяє відрізняти їх конкретну різновид залежно від змісту. У юридичній літературі (як і раніше) виходять з поділу органів управління на галузеві та функціональні.
• Міжгалузеві органи державного управління представляють по суті різновид загального управління. Вони покликані забезпечити проведення єдиної державної політики в масштабах країни усіма що знаходяться в їх підпорядкуванні державними органами управління, установи, установами, підприємствами та іншими суб'єктами (незалежно від форм і видів власності) з реалізації тієї чи іншої функції (планування, матеріально-технічне постачання, забезпечення науково-технічного прогресу, організація і оплата праці тощо)
Міжгалузеві органи вправі здійснювати: регулювання, видаючи в межах своєї компетенції нормативні правові акти, обов'язкові для виконання всіма міністерствами та іншими суб'єктами; координацію їх діяльності; надання організаційно-методичної допомоги; контроль за діяльністю державних органів при здійсненні ними відповідних функцій.
Забезпечення міжгалузевого управління спочатку здійснювалося державними комітетами, (виключення становило лише Міністерство фінансів). В даний час воно здійснюється, по суті, всіма республіканськими органами управління. Однак міністерства стали основою його організаційно-правової форми. Таке управління здійснюється міністерствами: фінансів; економіки; по податках і зборах; природних ресурсів та охорони навколишнього середовища; з надзвичайних ситуацій; статистики та аналізу. Міністерство праці та соціального захисту здійснює як галузеве, так і міжгалузеве управління.
Функції міжгалузевого управління в межах їх компетенцій покладено також на Комітет із земельних ресурсів, геодезії і картографії при Раді Міністрів, Комітет по матеріальних резервах при Раді Міністрів, Комітет з науки і технологій при Раді Міністрів Республіки Білорусь, Комітет по стандартизації, метрології та сертифікації при Раді Міністрів Республіки Білорусь.
• Можна виділити органи управління спеціальної діяльності (функції). До таких державним органам управління можуть бути віднесені комітети при Раді Міністрів: з проблем наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС, з цінних паперів.
Структура міністерств, державних комітетів, комітетів при Раді Міністрів. Він в праві створювати департаменти, в тому числі покликані здійснювати спеціальні (виконавчі, контрольні та регулюючі) функції у певних сферах ведення, віднесені до компетенції відповідного міністерства. Однак департаменти не володіють правами юридичної особи, якщо інше не встановлено Президентом Республіки Білорусь.
У систему державних органів управління належать також об'єднання (установи), підпорядковані Раді Міністрів. Ці об'єднання (установи) розглядаються як господарюючих суб'єктів. У той же час вони здійснюють управління, координацію щодо входять в їх систему організацій (підприємств, установ).
Республіканські органи державного управління наділені компетенцією: загальної для всіх їх форм, особливою, характерною для їх окремих форм (видів), а також конкретної, яка властива для окремого міністерства, державного комітету, комітету при Раді Міністрів.
Компетенція республіканських органів державного управління залежить від змісту керованої області діяльності. Розширення ринкових відносин, утвердження економічних методів управління спричинили скорочення функцій і повноважень міністерств щодо керівництва промисловістю, сільським господарством та іншими галузями економіки.
Міністерства, державні комітети несуть відповідальність за стан справ у таких галузях в «межах їх компетенції». У той же час у сферах адміністративно-політичного будівництва зберігається централізоване управління.
Особливості компетенції кожного з республіканських органів державного управління визначаються індивідуальними положеннями про них, а також іншими законодавчими актами.
Галузі, сфери діяльності очолюються міністрами, головами державних комітетів, комітетів при Раді Міністрів Республіки Білорусь.
• Місцеве управління - це форма організації та діяльності місцевих виконавчих і розпорядчих органів для вирішення питань місцевого значення виходячи із загальнодержавних інтересів та інтересів населення, що проживає на відповідній території.
Виконавчим і розпорядчим органом на території області (міста Мінська), району, міста, селища, сільської ради є виконавчий комітет, а на території району в місті - місцева районна адміністрація.
• Адміністрація організацій (підприємств і установ) - це орган, який здійснює безпосереднє управління цими суб'єктами. До її складу включаються директор (керуючий, їх заступники, начальники управління, відділів, спеціалісти та ін
Правове становище підприємств визначається Законом від 14 грудня 1990 р. «Про підприємства» (в редакції Закону від 14 травня 2001р.).
Державні службовці - суб'єкти адміністративно-правових відносин, в які вони вступають у результаті заняття посади в державному апараті шляхом призначення, обрання або затвердження.
Державні службовці служать державі, виконують його волю, виражену в приписах - законів та інших нормативних правових актах; проводять у життя державну політику, реалізують на практиці державні функції, представляють державу у його різноманітних взаєминах, вирішують державні завдання в економічній, соціальній та адміністративно-політичної сферах.
Оплата праці державних службовців здійснюється, як правил, за рахунок держави, з державного бюджету.
Діяльність державних службовців Республіки Білорусь, їх правове становище регулюються Законом від 23 листопада 1993 р. «Про основи служби в державному апараті», іншими законодавчими та нормативними актами.
Згідно із Законом «Про основи служби в державному апараті» до службовців належать громадяни Республіки Білорусь, які: займають у встановленому порядку посади в апараті Парламенту, Президент Республіки Білорусь, Ради Міністрів, Конституційного Суду, Центральної Комісії Республіки Білорусь з виборів і проведення республіканських референдумів, міністерств , державних комітетів та інших центральних органів управління, органів місцевого управління; в судах, прокуратурі, державних нотаріальних конторах, органах державного контролю, Національний банк Республіки Білорусь, у дипломатичних представництвах і консульських установах, митних органах; в інших державних органах, які створюються Національних зборах Республіки Білорусь та її органами, Президентом Республіки Білорусь; наділені відповідними повноваженнями і отримують за свою працю встановлену державою зарплату.
Для реалізації своїх владних повноважень у процесі державного управління органи виконавчої влади використовують такі правові форми як:
видання адміністративно-правових актів (правових актів управління);
укладання договорів (наприклад, адміністративних договорів, міжнародних угод);
вчинення інших юридично значимих дій, що викликають певні правові наслідки (складання звітів, реєстрація фактів, видача довідки про місце роботи, складання адміністративних протоколів і т.д.).
Для досягнення поставлених перед ними завдань суб'єкти виконавчої влади видають величезну кількість правових актів. З їх допомогою встановлюються нові юридичні норми, змінюються або скасовуються старі (правотворча діяльність), формуються нові правовідносини, змінюються, припиняються раніше діяли (правозастосовча діяльність).
З кожним роком розширюється договірна практика суб'єктів виконавчої влади. Якщо в минулому вони в основному були стороною у трудових відносинах (колективних, трудових договорах), то тепер вони укладають багато адміністративних договорів (угоди між різними суб'єктами управління, контракти про службу в міліції, збройних силах і т. д.).
І хоча при вступі до цивільно-правові угоди вони виступають в іншій якості, діють як юридичні особи, їх участь у цивільно-правових договорах можна розглядати як допоміжну діяльність, що сприяє виконанню їх основний - управлінської функції. Велика роль виконавчої влади у підготовці, а часто і в ув'язненні державно-правових договорів між суб'єктами Федерації, міждержавних та інших міжнародних договорів.
Здійснення суб'єктами управлінської діяльності, реалізація покладених на них функцій виражаються в певних юридично значимих діях. Ці дії отримали в юридичній літературі найменування форм адміністративно-правової, управлінської діяльності. До них відносяться: видання правових актів, проведення організаційних заходів, здійснення матеріально-технічних операцій.
Виконавча і розпорядча діяльність державних органів управління в процесі керівництва економічним, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом реалізується насамперед у виданні правових актів.
Правові акти - це документи, приписи, видані в письмовій формі, мають державно - владний характер, що встановлюють обов'язкові правила поведінки або регулюють конкретні управлінські відносини, що приймаються уповноваженою суб'єктом (державним органом) у межах її компетенції.
Правові акти залежно від їх юридичних властивостей поділяються на нормативні та індивідуальні.
Нормативні акти містять у собі загальні правила поведінки суб'єктів (норми права), регулюють однотипні суспільні відносини, розраховані на відносно тривалий термін дії та багато кратне застосування (наприклад, положення про міністерства, державні комітети, Правила дорожнього руху та ін.)
Індивідуальні акти містять розпорядження від конкретних обставин персоніфікованого характеру (наказ про зарахування на роботу, застосування заохочень, стягнень).
Крім того, існують акти змішаного характеру, які містять як загальні правила (норми права), так і індивідуальні розпорядження по конкретних управлінських справах.
Організаційні заходи включають організацію роботи з об'єднання зусиль людей, працівників державного органу, об'єднання, підприємства, установи для виконання покладених на них функцій і завдань. Вони виражаються у проведенні нарад, конференцій, у вивченні, узагальненні та поширенні досвіду роботи, організації управлінської праці.
Матеріально-технічні операції мають допоміжне значення. За допомогою їх забезпечується реалізація інших форм управлінської діяльності, наприклад підготовка матеріалів для видання правового акта, збір та обробка інформаційних матеріалів, ведення діловодства.
У процесі здійснення управлінської діяльності, забезпечення необхідної поведінки учасників суспільних відносин застосовуються різні методи.
Методи управління - сукупність способів, прийомів, засобів цілеспрямованого впливу суб'єкта (управителя) на свідомість, волю об'єкта (керованого).
Виділяють такі методи управління: ідеологічні (переконання), адміністративні та методи стимулювання.
Реалізація цілей, функцій і завдань управління забезпечується ідеологічними методами (переконання). Вони являють собою сукупність заходів впливу на свідомість суб'єкта. Це знаходить вираз у вихованні службовців державного апарату, роз'ясненні змісту і цілей прийнятих правових актів та заходів, що проводяться державними органами. Методи ідеологічні (переконання) є основними.
Адміністративні методи управління виражаються в адміністративному нормотворенні, розпорядництво, в адміністративній юрисдикції. Вони виражають відносини «влада - підпорядкування» між суб'єктами. За порушення приписів вище стоять державних органів можуть застосовуватися заходи примусу (дисциплінарні, адміністративні).
Поняття адміністративного правопорушення сформульовано в ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КпАП).
Адміністративним правопорушенням визнається посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління протиправне, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, за яке законодавством передбачена адміністративна відповідальність.
Адміністративна відповідальність настає лише в тому випадку, якщо правопорушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до чинного законодавства кримінальної відповідальності.
Всім адміністративним правопорушенням притаманні загальні ознаки: суспільна небезпека; протиправність; винність; караність діяння.
Адміністративні стягнення тісно пов'язані між собою, утворюють струнку систему і є каральними за своєю суттю, оскільки складаються в обмеженні або позбавлення будь-яких прав чи благ.
У КпАП (ст. 23-31) закріплені такі види адміністративних стягнень:
а) попередження;
б) штраф;
в) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
г) конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення;
д) позбавлення спеціального права, наданого даному громадянинові (права керування транспортним засобом, права хоти);
е) виправні роботи;
ж) адміністративний Арети.
В умовах ринкових відносин відбувається звуження застосування адміністративно-розпорядчих заходів та підвищення самостійності підлеглих суб'єктів (органів, підприємств), творчих начал, ініціативи в їх роботі.
Методи стимулювання як сукупність державно-правових заходів виражаються в заохоченні дій суб'єкта (особи) нематеріальними та матеріальними благами і спрямовані на спонукання його до позитивних дій з метою отримання вищих якісних і кількісних показників у роботі.
Моральне стимулювання виражається в заохоченні дій особи, прийнявши відповідне подяки, нагородження Почесною грамотою, почесними медалями («Відмінник охорони здоров'я», «Відмінник культури»), значками, присвоєння почесних звань («Заслужений юрист», «Заслужений діяч науки» тощо), нагородження орденами та ін
Методи матеріального стимулювання полягають у наданні суб'єкту (особі) майнових благ (як правило, виражених у грошовій формі). У свою чергу, цей метод підрозділяється на групи: метод економічного стимулювання, метод матеріального заохочення.
Метод економічного стимулювання забезпечується економічними важелями впливу (госпрозрахунок, кредит, економічні санкції) на поведінку суб'єкта (підприємства, трудового колективу).
Матеріальне заохочення виражається в підвищенні рівня оплати праці працівника, застосування інших заходів матеріального заохочення (премії, нагородження цінним подарунком та ін.)
Використання в комплексі різноманітних форм і методів створює гарантії для ефективної роботи державних органів управління, об'єднань, підприємств, організацій та установ.

Література:
1. Конституція Республіки Білорусь 1994 року (зі змінами та доповненнями, прийнятими на республіканських референдумах 24 листопада 1996 І 17 жовтня 2004 р.) - Мн.: Амалфея, 2006. - 48 с.
2. Основи права: підручник / Г.А. Василевич, А.В. Барков, Т.С. Бойко та ін; під заг. Ред. Г.Б. Шишко. - Мн.: Амалфея, 2002 .- 848 с.
3. Основи права: підручник / під общ.ред. Г.Б. Шішко.-Мн.: Амалфея, 1998 .- 768 с.
4. Трудове право: підручник / В.І. Семенков, В.М. Артемова, Г.А. Василевич та ін; під заг. Ред. В.І. Семенкова. 2-е вид. , Перераб. і доп .- Мн.: Амалфея, 2002 .- 672 с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Контрольна робота | 60,5кб. | скачати

Схожі роботи:
Поняття та сутність державного управління 2
Республіка Поняття і сутність Основні форми державного устрою в зарубіжних країнах
Поняття і наукові засади державного управління
Поняття та види форм державного управління
Поняття і загальна характеристика державного управління в облас
Поняття державного управління в галузі охорони навколишнього середовища
Законність у сфері державного управління поняття принципи гарантії
Законність у сфері державного управління поняття принципи гарантії
Поняття державного управління в галузі охорони навколишнього приро
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru