Поняття світогляду

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Ставропольський технологічний інститут сервісу
Філія ЮРГУЕС
Реферат
з дисципліни: Філософія
тема: Поняття світогляду
Виконала: Чапліна Галина
Ставрополь

Зміст
Введення. 3
1. Світогляд та його методологічні функції в побудові картини світу 4
2. Структура світогляду. 7
3. Типологія світоглядів. 8
3.1. Особливості повсякденного світогляду. 9
3.2. Особливості релігійного світогляду. 11
3.3. Основні особливості філософського світогляду. 12
Висновок. 13
Література. 14

Введення

СВІТОГЛЯД - система узагальнених поглядів на світ і місце людини в ньому, на відношення людей до оточуючої їх дійсності і самим собі, а також зумовлені цими поглядами основні життєві позиції людей, їх переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності, ціннісні орієнтації. Світогляд - це далеко не всі погляди і уявлення про навколишній світ, а тільки їх граничне узагальнення. Зміст світогляду групується навколо того чи іншого рішення основного питання філософії. В якості суб'єкта світогляду реально виступають група і особистість. Світогляд є ядром суспільної та індивідуальної свідомості. Вироблення світогляду - суттєвий показник зрілості не тільки особистості, але і певної соціальної групи, суспільного класу. За своєю сутністю світогляд - суспільно-політичний феномен, що виник з появою людського суспільства.

1. Світогляд та його методологічні функції в побудові картини світу

Розрізняють поняття «світогляд», «загальна картина світу», «світовідчуття», «світосприйняття», «світогляд», «світорозуміння». Між всіма цими поняттями існує тісний взаємозв'язок і єдність. Нерідко вони вживаються як синоніми. Разом з тим між цими поняттями є й відмінності. Загальна картина світу - це синтез знань людей про природу і соціальної реальності. Сукупність природних наук утворює природничо-наукову картину світу, а суспільних - соціально-історичну картину дійсності. Створення загальної картини світу - завдання всіх областей знання.
За допомогою світогляду людина будує картину світу певної епохи або свою власну. Світогляд - це комплексне уявлення про те, як вести себе в цьому світі і по відношенню до Простору, і по відношенню до Часу. Наприклад, світогляд західноєвропейців вважається активним, раціональним і лінійним (культура «чоловічого типу»), а світогляд народів Сходу - споглядальним, ірраціональним і нелінеарізірованним (культури «жіночого типу»). Світогляд - спосіб побудови картини світу.
Картина світу - це узагальнене знання про будову, устрій світу, закономірності його розвитку. Картина світу є вихідним пунктом і результатом діяльності світогляду.
Картина світу задається людині (чи спільноти) ззовні (тобто зовнішніми умовами існування) відразу після народження в «згорнутому» вигляді, а потім, в процесі реальної життєдіяльності, на основі одержуваного досвіду життя, вона дешифрується, коригується і видозмінюється відповідно до новими об'єктивними умовами і суб'єктивними бажаннями людини. Картина світу, таким чином, певною мірою довільна, а певною мірою - обумовлена ​​об'єктивними обставинами.
Чим системний, ширше і глибше світогляд, тим точніше картина світу, тим успішніше життєдіяльність особистості або спільноти людей, тому що точніше і адаптивний стає програма людської життєдіяльності, тобто її світоглядна стратегія. Це - основна функція світогляду. Вона називається методологічної (метод - спосіб; логос - вчення; функція виконання), оскільки саме світогляд особистості або суспільства визначає які саме способи будуть використовуватися для досягнення життєвої мети. Справа в тому, що люди, здійснюючи будь-яку діяльність, живуть не тільки в Справжнім (як тварини), але, одночасно, і в минулому, і в Справжнім часі, і в Майбутньому. Тому, крім інстинктів і безумовних рефлексів, їм потрібні особливі розумові конструкції, що дозволяють людям впевнено почувати себе і в самооцінці, і в своїх прогнозах на майбутнє. Крім мети, люди зазвичай керуються у своїй поведінці і більш-менш загальними установками, загальними правилами дії, заборонами, приписами та обмеженнями. Саме ці загальні установки і складають методологію в широкому сенсі.
Людина утверджує себе в предметному світі не тільки за допомогою мислення, але і за допомогою всіх своїх пізнавальних здібностей. Цілісне усвідомлення і переживання впливає на людину реальності у формі відчуттів, сприймань, уявлень та емоцій утворюють світовідчуття, світосприйняття і світогляд. Світорозуміння являє собою лише понятійний, інтелектуальний аспект світогляду. Для світогляду ж характерна ще більш висока інтеграція знань, ніж у загальній картині світу, і наявність не тільки інтелектуального, але і емоційно-ціннісного ставлення людини до світу.
Світогляд у величезної кількості абсолютно різних людей має безліч спільних рис у різних відносинах. Так, світогляд може бути науковим чи антинауковим, релігійним або атеїстичним, повсякденним або філософським, але воно завжди прагне до цілісності і успішності щодо абсолютно конкретних обставин. Однак досягаються ця цілісність і ця успішність різними способами. Художнє, міфологічне, релігійний світогляд формуються при переважному значенні світовідчуття; науковий світогляд діє в основному на рівні світорозуміння; філософське здійснює спробу системно гармонізувати обидва рівні; а буденне світогляд - це довільне змішання світовідчуття з світорозумінням.
Будучи відображенням світу і ціннісним ставленням до нього, світогляд відіграє і певну регулятивно-творчу роль, виступаючи в якості методології побудови загальної картини світу. Жодна конкретна наука сама по собі не є світогляд, хоча кожна з них з необхідністю містить у собі світоглядне початок.
Поняття світогляду співвідноситься з поняттям «ідеологія», але вони не збігаються за своїм змістом: світогляд ширше ідеології. Ідеологія охоплює лише ту частину світогляду, яка орієнтована на соціальні явища. Світогляд ж в цілому відноситься до всієї об'єктивної дійсності і до людини.

2. Структура світогляду

Будучи важливою складовою частиною внутрішнього світу людини, світогляд має складну структуру.
Світогляд людини неодмінно виявляє себе в різних феноменах його духовного життя і поведінки: у поглядах, віруваннях, переконаннях, вчинках і т.п. Але в них самих слід бачити лише окремі прояви більш глибоких структур або шарів світогляду.
Основний структуроутворюючий елемент світогляду - питання, які виникають перед людиною разом з початком його свідомого життя:
- «Про сущому» (що означає існувати і бути справжнім або реальним);
- «Про належному» (що володіє вищою цінністю, тобто є благом, а що цінністю не володіє або є «антіценность»; до чого в кінцевому рахунку слід прагнути і чого уникати);
- «Про реалізацію належного в сущому» (яким чином, якими шляхами можна досягти належного, коротше - як жити в цьому світі, керуючись обраними цінностями).
Центральна проблема світогляду - питання про місце і призначення людини в світі. Від її вирішення залежить відповідь на інші світоглядні питань. Хоча і вони, у свою чергу, впливають на вирішення цієї проблеми.
Зазначеним групам світоглядних проблем-запитань відповідають пізнавальна, ціннісна та програмно-поведінкова підсистеми світогляду, в яких і відбувається формування поглядів, переконань, життєвих стратегій.

3. Типологія світоглядів

Світогляд кожної людини глибоко індивідуально. Воно несе в собі риси, обумовлені особливостями історичної епохи, в яку живе людина, її вихованням і освітою, професійною діяльністю. На ньому залишають відбиток стан фізичного і душевного здоров'я і багато іншого. Розрізняються не тільки конкретні погляди, але і самі способи осмислення світоглядних проблем, роль логіки і образності у побудові світогляду, ступінь і характер його емоційності.
Але світогляду людей не тільки відрізняються. У них багато спільного. І за змістом - є погляди, широко поширені і навіть пануючі в суспільстві або його окремих шарах. Наприклад, релігійні погляди певного штибу. І за способами організації цих поглядів. Наприклад, надання особливого значення особистому авторитету людини, що формулює погляди, або, навпаки надання більшого значення логічної стрункості самих поглядів і т.п.
Наявність спільних рис дозволяє розглядати світогляд вже не окремої людини, хоча і воно часом представляє інтерес, а тип світогляду, властивий великому числу людей.
У найзагальнішому вигляді і з відомою часткою умовності всі типи світоглядів можна розділити на соціально-історичні і екзистенційно-особистісні.
Соціально-історичні типи формуються на різних етапах розвитку людства і відрізняються перш за все засобом, яким світогляд стає доступним людям у різні історичні епохи. Найважливішими соціально-історичними типами світогляду є: архаїчний, або самий древній (анімізм, тотемізм, фетишизм і т.п.), міфологічний, релігійний і філософський. Вони відрізняються не просто різною постановкою світоглядних проблем, але і принципово різними способами їх вирішення.
Екзистенційно-особистісні типи світогляду формуються на різних стадіях духовного становлення людини і розрізняються, головним чином, тим способом, яким індивід засвоює собі світоглядні досягнення людства і сам продукує їх. Світогляд окремої людини може формуватися або стихійно, або цілеспрямовано. В останньому випадку роль індивіда може бути або, по-перевазі, пасивної, коли він некритично (догматично) засвоює готові погляди, або активною, коли він веде усвідомлений (інтенціональний - навмисний) світоглядний пошук. В останньому випадку йому необхідно критично поставитися до власного внутрішнього світу і зайнятися рефлексією, тобто дати собі звіт в тому як, якими засобами, на яких підставах буде будується його світогляд. Цим індивідуальним способам формування світогляду відповідають стихійний, догматичний і інтенціонально-рефлексивний типи світогляду.
Слід сказати, що на інших підставах можна виділяти й інші типи світогляду.
Розглянемо три типи світогляду більш докладно.

3.1. Особливості повсякденного світогляду

Буденне (житейська) світогляд - історично первинна форма світогляду як в онто-, так і філогенезі. Цілісність повсякденного світогляду досягається за рахунок переважання в мисленні асоціативності та встановлення довільній зв'язку знань про різні сфери буття; шляхом випадкового (неупорядкованого) змішування результатів світовідчуття і світорозуміння результатів в єдине ціле. Головна особливість повсякденного світогляду - його фрагментарність, еклектичність і безсистемність.
Тільки категоріальне мислення здатне розвиватися з змістовного, а не формального протиріччя, тому що формальні протиріччя усуваються з такого мислення автоматично, на рівні безумовних рефлексів. Без розвиненого категоріального мислення світогляд найчастіше залишається суперечливим не тільки на змістовному, але й на формально-логічному рівні.
При діяльності такого типу світогляду зазвичай порушуються всі закони формальної логіки.
На основі повсякденного світогляду історично першим стихійно народжується міф - тобто творче відображення світу свідомістю, головною відмітною особливістю якого є логічні узагальнення, порушують логічний закон достатньої підстави. Логічні посилки для міфологізованого сприйняття дійсності при цьому є, вони лежать в основі практичного досвіду людини, але висновки про будову і законах існування дійсності в міфі, як правило, цілком відповідні спостережуваних фактів з життя природи, суспільства і людини, відповідають цим фактам лише в довільно вибирає число взаємозв'язків.
Міф - це найбільш простий творчий спосіб подолання незнання шляхом прямого моделювання в сфері незнаної знайомих (відомих) зв'язків і закономірностей. Величезне підмога при міфологізації повсякденного світогляду відіграє потреба і здатність людини до фантазії, що формується в суспільстві в силу вже згадуваної необхідності існування людини одночасно і в минулому, і в сьогоденні, і в майбутньому, та до того ж при переважанні умовних зв'язків над безумовними.

3.2. Особливості релігійного світогляду

Міфологічна свідомість історично передує релігійному. Релігійний світогляд більш системно, ніж міфологічне, воно досконаліше в логічному плані. Системність релігійної свідомості припускає його логічну впорядкованість, а спадкоємність з міфологічним свідомістю забезпечується за рахунок використання в якості основної лексичної одиниці образу.
Релігійний світогляд «працює» на двох рівнях: на теоретико-ідеологічному (у формі теології, філософії, етики, соціальної доктрини церкви), тобто на рівні світорозуміння, і суспільно-психологічному, тобто рівні світовідчуття. На обох рівнях релігійність характеризується насамперед вірою в надприродне (надприродне), вірою в диво. Чудо суперечить закону. Законом називають незмінність у змінах, неодмінну однорідність дії всіх однорідних речей. Чудо суперечить самій сутності закону: Христос ішов по воді, аки по суші і це чудо є. Міфологічні уявлення не мають уявлення про диво: для них природно саме протиприродне.
Релігійний світогляд вже розрізняє природне і протиприродне, вже має обмеження. Релігійна картина світу набагато контрастніше, ніж міфологічна, багатшими фарбами.
Вона набагато критичніше міфологічної, і менш самовпевнені. Проте все, виявлене світорозумінням незрозуміле, що суперечить розуму, релігійний світогляд пояснює універсальної силою, здатною порушити природний хід речей і гармонізувати будь хаос.
Віра в цю зовнішню надсили і є основою релігійності. Релігійна філософія, таким чином, так само як і теологія, виходить з тези про наявність у світі якоюсь ідеальною надсили, здатною за своїм уподобанням маніпулювати і природою, і долями людей. При цьому і релігійна філософія, і теологія, обгрунтовують і доводять теоретичними засобами і необхідність Віри, і наявність ідеальної надсили - Бога.
Релігійний світогляд і релігійна філософія є різновидом ідеалізму, тобто такого напрямку в розвитку суспільної свідомості, в якому вихідної субстанцією, тобто підставою світу, виступає Дух, ідея. Різновидами ідеалізму є суб'єктивізм, містицизм і ін Протилежністю релігійного світогляду є атеїстичний світогляд.

3.3. Основні особливості філософського світогляду

Філософія може бути і релігійної, і атеїстичної, - залежно від того, яким вихідним світоглядним тезою вона керується при побудові своєї системи. Але основною особливістю філософського світогляду є його критичність по відношенню навіть до власних вихідним тезам.
Філософський світогляд виступає в понятійної, категоріальної формі, в тій чи іншій мірі спираючись на досягнення наук про природу і суспільство і володіючи певною мірою логічної доказовості.
Основні риси філософського світогляду:
- Концептуальна обгрунтованість;
- Систематичність;
- Універсальність;
- Критичність.
Незважаючи на свою максимальну критичність і науковість, філософія надзвичайно близька і до повсякденної, і до релігійного і навіть до міфологічного світогляду, бо так само як і вони, вона вибирає напрямок своєї діяльності вельми довільно.

Висновок

Світогляд є загальне розуміння світу, людини, суспільства, що визначає соціально-політичну, філософську, релігійну, моральну, естетичну, науково-теоретичну орієнтацію людини.
Світогляд - це не тільки зміст, але й спосіб усвідомлення дійсності, а також принципи життя, що визначають характер діяльності. Характер уявлень про світ сприяє постановці певної мети, з узагальнення яких утворюється загальний життєвий план, формуються ідеали, які надають світогляду дієву силу. Зміст свідомості перетворюється на світогляд тоді, коли воно набуває характеру переконань, повної і непохитної впевненості людини в правоті своїх ідей.
Всі типи світогляду виявляють деяку єдність, охоплюючи певне коло питань, наприклад, як дух співвідноситься з матерією, що таке людина і яке його місце в загальній взаємозв'язку явищ світу, як людина пізнає дійсність, що таке добро і зло, за якими законами розвивається людське суспільство . Гносеологічна структура світогляду утворюється в результаті узагальнення природно-наукових, соціально-історичних, технічних і філософських знань.
Світогляд має величезний практичний життєвий сенс. Воно впливає на норми поведінки, на ставлення людини до праці, до інших людей, на характер життєвих прагнень, на його побут, уподобання та інтереси. Це свого роду духовна призма, через яку сприймається і переживається все навколишнє.

Література

1. Васильєва Т.С. Основи філософії. - Перм: Вид-во Томського ун-та, Перм. від., 1991. - 276 с.
2. Крапивенский С.Е. Соціальна філософія. - Волгоград: Комітет з друку, 1996. - 352 с.
3. Коротка філософська енциклопедія. - М.: Прогрес, 1994. - С.201-202.
4. Спиркин А.Г. Основи філософії. - М.: Політвидав, 1988. - 592 с.
5. Філософський енциклопедичний словник. - М.: Радянська енциклопедія, 1986. - С.431-432.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Філософія | Реферат
37.5кб. | скачати


Схожі роботи:
Феномен світогляду
Екологічні світогляду
Філософія як тип світогляду
Формування світогляду декабристів
Становлення світогляду В Хлєбнікова
Двоїстість світогляду ФМДостоевского
Специфіка філософського світогляду
Феномен наукового світогляду
Язичництво у системі світогляду людини
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru