додати матеріал


приховати рекламу

Поняття види і дійсність угод

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Реферат на тему:

«Поняття, види і дійсність угод»

Виконав: Микулич С.М.

студент IV курсу заочного відділення ЕФ,

спец. ТЕС, гр. 306426

Перевірив: Скобелєва Ю.В.

Мінськ 2010р.

ЗМІСТ

  1. Поняття угоди

  2. Види угод

  3. Умови дійсності угод

Література

1. ПОНЯТТЯ УГОДИ

Правочин є одним з основних понять цивільного законодавства будь-якої держави. Щохвилини в світі і в кожній країні відбувається безліч угод, що породжують, змінюють або припиняють цивільні права або обов'язки учасників угоди. В якості останніх можуть виступати фізичні особи (громадяни Республіки Білорусь, іноземні громадяни та особи без громадянства), юридичні особи (різні організації, які мають право самостійно діяти, набувати права і нести обов'язки), Республіка Білорусь та її адміністративно-територіальні одиниці. Що ж таке угода? Які їх види, яким вимогам вони повинні задовольняти?

Відповідно до Цивільного Кодексу Республіки Білорусь від 7 грудня 1998 р. N 218-З під с ділками визнаються дії громадян і юридичних осіб, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків

Отже, угода - це дія, що має юридичні наслідки (юридичний факт). Це прояв зовні внутрішнього стану людини, що здійснює операцію. Найчастіше угода відбувається активною поведінкою учасників угоди, але у випадках, спеціально обумовлених законодавством, угода може відбуватися і пасивним поведінкою, коли особа мовчить, а закон пов'язує з мовчанням юридичні наслідки.

Юридичну дію буде вважатися угодою тільки в тому випадку, якщо воно правомірно, тому не є угодами юридичні дії осіб, які не відповідають чинному законодавству, хоча за зовнішнім виглядом ці дії можуть бути прийняті за угоду. Такі дії, що суперечать закону, не породжують правових наслідків, властивих даному типу угод, і не можуть розглядатися в якості угоди, що породжує бажані наслідки. У законі такі дії іменуються недійсними угодами. У ряді випадків вони можуть спричинити тяжкі наслідки для їх учасників. Наприклад, громадяни уклали угоду про обмін білоруських рублів на долари. Така угода незначна. Не є угодами та інші незаконні дії, наприклад дії, які заподіюють шкоду майну інших осіб (заподіяння шкоди, невиконання зобов'язань і т.п.).

Угода - правомірне юридична дія, спрямована на досягнення певного юридичного результату. Цим угода відрізняється від інших правомірних юридичних дій, іменованих юридичними вчинками, з якими закон також пов'язує виникнення, зміну або припинення прав і обов'язків. До таких вчинків, зокрема, відносяться виявлення скарбу, знахідка, створення твору науки, літератури чи мистецтва. Так, знайшов загублену річ, зобов'язаний негайно повідомити про це особу, що її загубила, або власника речі, або будь-кому іншому з відомих йому осіб, що мають право отримати її, і повернути знайдену річ цій особі (ст. 228 ЦК) або заявити в міліцію або органу місцевого управління та самоврядування. Письменник, який написав книгу, має право самостійно розпорядитися своїм твором. До всіх таких дій правила про угоди не застосовуються.

Те, що угода характеризується спрямованістю на досягнення певного результату, не означає, що особа, яка вчиняє правочин, повинна представляти в деталях той правовий результат, що настане після укладення угоди. Достатньо, щоб учасник угоди мав загальне уявлення про її наслідки. Наприклад, продавець повинен знати, що після укладання угоди і не вдягнув її в належну форму він зобов'язаний передати покупцеві продану річ, наприклад, житловий будинок. Продавець може і не знати, що він відповідає за недоліки товару, які були виявлені покупцем, хоча продавець не мав відомостей про ці недоліки до їх виявлення покупцем. Наприклад, покупець виявив в купленому ним будинку серйозний будівельний дефект і вимагає усунення дефекту продавцем або за рахунок продавця або розірвання договору. Продавець буде нести відповідальність за ці недоліки, навіть якщо він не знав про їх наявність у проданому майно (ст. 445 - 447 ЦК).

Угода - це дія вольове, що здійснюється з волі учасника угоди. Але воля є внутрішнім станом особи. Вона повинна бути виражена зовні, в іншому випадку вона не має юридичної сили. Зовнішнє вираження волі іменується волевиявленням. Оскільки угода - дія вольове, вона може відбуватися лише тими особами, які розуміють значення своїх дій та можуть керувати ними, тобто тільки дієздатними особами.

Воля особи, що здійснює операцію, може зовні виражатися письмово, усно, у випадках, передбачених законодавством, - мовчанням, а для угод, для яких законом не встановлена ​​певна форма, - діями особи, що свідчать про його волю здійснити операцію. Наприклад, продавець надіслав листа громадянину, з яким він раніше вів переговори про продаж піаніно. У листі він повідомляє про свою згоду укласти угоду на узгоджених раніше умовах. Отримавши такий лист, покупець перевів на рахунок продавця заздалегідь обумовлену суму. Операція буде вважатися досконалою. Якщо той, хто послав такий лист, відмовиться від передачі проданої ним речі, він буде нести відповідальність за невиконання умов договору.

На практиці нерідко зустрічаються випадки, коли воля учасника угоди не збігається з її зовнішнім виразом (волевиявленням). Наприклад, одна зі сторін угоди після її здійснення приходить до висновку, що вона помилялася щодо предмета угоди, і вимагає визнання угоди недійсною на тій підставі, що воля цієї сторони не відповідає волевиявленню. У таких випадках виникає питання, чому має віддаватися перевага - волі або волевиявленню. У теорії і на практиці виходять з того, що воля і волевиявлення осіб, що вступають в угоду, повинні збігатися. Якщо воля особи не відповідає волевиявленню (наприклад, угода укладена під впливом помилки, обману, погрози, насильства), угода визнається недійсною. Невідповідність волі і волевиявлення повинна довести сторона, яка посилається на цю обставину.

Від волі особи в угоді слід відрізняти мотив, за яким було вчинено правочин. Невиправдані мотиву не впливає на дійсність угоди. Наприклад, громадянин здав в оренду гараж і автомобіль строком на один рік, оскільки збирався на час, що збігається з терміном дії договору оренди, переїхати на роботу в іншу країну. Однак після закінчення декількох місяців він змушений був повернутися додому, оскільки не виправдався його прогноз про високі заробітки. Він зажадав від орендаря достроково повернути йому здане в оренду майно. Орендар в цьому випадку має право відмовити орендодавцеві у поверненні майна, оскільки термін, обумовлений угодою, ще не закінчився.

Для більшості угод необхідно наявність волевиявлень двох або більше осіб. Всі такі угоди іменуються договорами. Будь-який договір є угодою, хоча не кожна угода є договором. Як правило, договір - двостороння угода, але бувають договори, які укладаються групою осіб (наприклад, договір про спільну діяльність з будівництва багатоквартирного будинку). Такі договори іменуються багатостороннім правочином. Для укладення деяких угод недостатньо наявності волевиявлень осіб, що вступають в угоду, а потрібно і передача речі. До таких договорів, наприклад, належать договори позики, дарування.

2. ВИДИ УГОД

Угоду можна вивчати лише за умови їх класифікації. Без цього практично неможливо знайти відповідний нормативний акт і правильно застосувати його до даної операції при її укладанні, виконанні та розгляді можливих спорів. Угоди діляться на види за різними класифікаційними підставах.

За кількістю сторін, що уклали угоду, розрізняють одно-, дво-і багатосторонні угоди. Для виникнення односторонньої угоди досить волевиявлення однієї особи. Типовими прикладами односторонньої угоди є складання заповіту, видача довіреності, відмова від права переважної купівлі відчужуваної частки у праві спільної власності. Про те, що громадянин склав заповіт і що нотаріус його засвідчив, спадкоємці можуть і не знати, тим не менше після смерті спадкодавця зазначені у заповіті особи стануть спадкоємцями, якщо вони в шестимісячний термін візьмуть спадщину (ст. 1071 ЦК). Інші спадкоємці, не зазначені в заповіті, до спадкування покликані не будуть, за винятком випадків, коли відповідно до закону вони користуються правом на обов'язкову частку (ст. 1064 ЦК). Аналогічно вирішується питання і у разі будь-якої іншої односторонньої угоди. В окремих випадках волевиявлення особи, що здійснює односторонню угоду, повинна бути доведена до відома іншої особи. Наприклад, довіритель має право скасувати доручення, а повірений - відмовитися від доручення повсякчас. Угода про відмову від цього права мізерно (п. 2 ст. 867 ЦК). Але, якщо повірений відмовився від договору доручення за умов, коли довіритель позбавлений можливості інакше забезпечити свої інтереси, повірений зобов'язаний відшкодувати довірителю завдані припиненням договору збитки (частина 3 ст. 868 ЦК). Як довіритель, так і повірений, відмовляючись від договору доручення, що передбачає дії повіреного як комерційного представника, повинен повідомити іншу сторону про припинення договору не пізніше, ніж за тридцять днів, якщо договором не передбачений більш тривалий термін.

Двосторонні угоди відбуваються волевиявленням двох сторін і іменуються взаємними угодами або договорами. При укладанні договору сторони не тільки повідомляють один одному свою згоду укласти договір, але і погоджують свої волевиявлення при визначенні умов договору. Договори складають основну масу угод.

Багатосторонні угоди (багатосторонні договори) здійснюються узгодженням волевиявлень трьох і більше сторін. Їх слід відрізняти від двосторонніх угод (договорів), в яких на кожній зі сторін є кілька осіб. Наприклад, два брати і дві сестри отримали після смерті батька приватизовану померлим квартиру. Вони продають її подружжю. На боці продавця чотири особи, на стороні покупця - два. Угода взаємна (договір), а не багатостороння. Багатостороння угода відрізняється від двосторонньої тим, що в кількох осіб, які виступають на одній стороні, є однакова спрямованість їх волевиявлень. Прикладом багатосторонньої угоди може бути договір про спільну діяльність за пайовим будівництва багатоквартирного житлового будинку. Всі сторони такого договору мають одне намір - побудувати житловий будинок, в якому кожна зі сторін отримає квартиру. У двосторонній угоді спрямованість волевиявлень неоднакова: продавець передає право власності, а покупець його здобуває.

У залежності від інтересу сторін в угоді розрізняють оплатне і безоплатні угоди. Одні угоди можуть бути тільки оплатним. Кожна зі сторін оплатній угоди робить будь-які дії на користь іншої сторони: передає майно, виконує роботу, надає послугу, платить за отримане гроші і т.п. Інші угоди можуть бути тільки безоплатними, наприклад, договір дарування. Якщо сторони оформлять договір купівлі-продажу квартири як договір дарування, такий договір буде визнаний недійсним, оскільки договір дарування не може бути оплатним. Коли обдаровуваний приймає на себе обов'язок довічно утримувати дарувальника, договір також буде визнаний недійсним з тих самих підстав.

Деякі угоди можуть бути як безоплатними, так і оплатним, в залежності від того, як вирішать сторони при укладенні такої угоди. Такі, наприклад, договори зберігання, доручення, позики.

У залежності від того, в який момент угода визнається досконалою, угоди поділяються на консенсуальні і реальні. Консенсуальної визнається угода, для здійснення якої досить угоди сторін. Після того, як сторони досягнуть угоди і в необхідних законом випадках зодягнуться цю угоду в належну форму, угода укладена, і сторони зобов'язані виконати свої обов'язки. Невиконання останньої тягне майнову відповідальність, а в ряді випадків і відшкодування моральної шкоди, заподіяної іншій стороні. Для укладення реальної угоди недостатньо досягнення угоди сторін, потрібно ще й передача майна, визначеного родовими ознаками. Типовим прикладом реальної угоди є договір позики. Поки предмет позики не переданий позичальникові, договору позики немає, є тільки обіцянка надати позику.

Залежно від підстав угоди, розрізняють каузальні і абстрактні угоди. Каузальною угодою іменують угоду, правова підстава якої відомо. Це може бути покупка, виконання певної роботи або надання послуги. Підстава угоди може ставитися до минулого (було отримано позику), до теперішнього (відбувається купівля-продаж) або до майбутнього (страхове відшкодування буде отримано, якщо настане страховий випадок). Вимога щодо каузальною операції можна оскаржити, посилаючись на те, що підстава угоди недійсною, наприклад, оспорюється договір дарування вказівкою на те, що насправді його уклали з метою уникнути звернення стягнення на автомобіль, а не подарувати його.

Абстрактною угодою є угода, дійсність якої не залежить від її заснування. Типовим прикладом угоди є належно оформлений вексель. Він зберігає силу незалежно від того, що було підставою його видачі.

Особливий вид угод складають біржові угоди. Біржова угода - це угода про взаємну передачу прав і обов'язків відносно майна (товарів, цінних паперів тощо), допущеного до обігу на біржі. Біржові угоди укладаються учасниками біржі в біржовому зборах в порядку, встановленому законодавством про товарних і фондових біржах і біржовими статутами. Біржові угоди можуть оформлятися маклерським записками. Угоди, укладені на біржі, підлягають реєстрації на ній. У Республіці Білорусь укладання біржових угод повинно здійснюватися відповідно до законів від 12 березня 1992 р. "Про цінні папери і фондових біржах" * і від 13 березня 1992 р. "Про товарні біржі". До біржових операціях, в залежності від їх змісту, застосовуються правила про відповідний договір (купівлі-продажу, комісії тощо), якщо із законодавства, угоди сторін істоти угоди не випливає інше. Спори, пов'язані з укладанням біржових угод, розглядаються в біржовому арбітражі, рішення якого може бути оскаржене в судовому порядку.

Фідуціарні угоди. У юридичній літературі виділяють групу угод, іменованих фідуціарні (від латинського fides, fiducia - совість, довіра). Один з учасників угоди довіряє іншому і надає йому великі правомочності. Відмітна особливість такої угоди полягає в тому, що втрата довіри дає підставу для припинення угоди в односторонньому порядку. Прикладом може служити договір доручення. Довіритель вправі скасувати доручення, а повірений (відмовитися від нього у всякий час (п. 2 ст. 867 ЦК).

3. УМОВИ ДІЙСНОСТІ УГОД

Угода визнається дійсною за умови, що особи, які беруть участь в угоді, дієздатні для її здійснення, їхня воля збігається з її зовнішнім виразом - волевиявленням, зміст угоди відповідає законодавству і вона одягнена в належну форму. Якщо угода не задовольняє хоча б одному з цих умов, вона може бути визнана недійсною. Неправильна угода не породжує передбачених нею наслідків, яких сторони бажали, здійснюючи операцію, але це не означає, що вона не має юридичної сили. Наслідки недійсності угод передбачені законодавчими актами для кожного виду недійсних угод. Вони можуть бути дуже несприятливими для сторін, її вчинили, або для однієї з них.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна бути дієздатним для здійснення даної угоди. За загальним правилом угоди можуть здійснювати тільки повністю дієздатні громадяни. З цього правила є винятки для окремих категорій громадян з урахуванням обсягу їх дієздатності (глава "Громадяни (фізичні особи)").

Дієздатність юридичних осіб, як і їх правоздатність, встановлена ​​установчими документами, що визначають мету і предмет діяльності даної юридичної особи. Орган юридичної особи, що здійснює від імені угоду, повинен мати повноваження на її вчинення (глава "Юридичні особи").

Угода - дія вольове. Здійснюючи операцію, особа виявляє свою волю зовні, тобто здійснює волевиявлення. Мають місце випадки, коли воля учасника угоди не відповідає його волі. Така угода іменується угодою з вадами волі. Учасник такої угоди вправі оскаржити її дійсність, посилаючись на невідповідність його волі волевиявленню. До таких операцій відносяться угоди, зроблені під впливом помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угоди, які громадяни змушені здійснювати на вкрай невигідних для себе умовах, внаслідок збігу важких обставин ( кабальна угода).

Змістом угоди як юридичного факту, є сукупність її умов. Щоб угода була дійсною, її умови повинні відповідати законодавству, не порушувати імперативних норм права. З числа угод, які не відповідають законодавству, ст. 170 ЦК виділяє угоди, вчинення яких заборонено законодавством. Зміст правочину може не відповідати диспозитивним нормам законодавства. Сторони можуть укласти угоду, взагалі не передбачену законодавством. У таких випадках зміст правочину має відповідати основним засадам цивільного законодавства.

Умовою дійсності угоди є полегшення її в приписану законом форму.

Л ІТЕРАТУРА

Цивільне право в 3т. Т.1: підручник / А. В. Каравай Г 75 [и др.]; під ред. В. Ф. Чигир. - Мінськ: Амалфея, 2008.-864 с. (С.466-470 поняття угод, 470-476 види угод, 479-480условія дійсності угод)

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Реферат
49.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Поняття і види угод Умови дійсності угод Умови і строки угод
Поняття і види угод
Поняття та види угод
Поняття види і форми угод
Поняття нерухомості та угод з нею Види і
Поняття і види угод у цивільному праві Республіки Казахстан
Поняття види та умови дійсності угод із землею в Республіці Білорусь
Види угод
Види угод 2
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru