Показники прибутку Фінансові ризики та їх класифікація

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ

Автономності освітньої установи

СЕРЕДНЬОГО ПРОФЕСІЙНОГО ОСВІТИ

«ТЮМЕНСЬКИЙ КОЛЕДЖ ТРАНСПОРТУ»

Контрольна робота

на уроках: Фінансовий менеджмент

Виконав: студент гр. М-2

Перунова. І.В.

Перевірив викладач:

Разбойнікова А.Ю

Тюмень 2009

Прибуток як результат підприємницької діяльності

Як економічна категорія прибуток характеризує результат будь-якої підприємницької діяльності. Прибуток - один з основних фінансових показників плану та оцінки господарської діяльності підприємства. За рахунок прибутку здійснюється фінансування заходів з науково-технічного та соціально-економічному розвитку підприємств, збільшення фонду оплати праці їх працівників.

Прибуток - це грошове вираження основної частини грошових накопичень, створюваних підприємствами будь-якої форми власності. Прибуток є показником, що найбільш повно відображає ефективність виробництва, обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. Разом з тим прибуток впливає на зміцнення комерційного розрахунку, інтенсифікацію виробництва при будь-якій формі власності.

Прибуток є не тільки джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, але і набуває все більшого значення у формуванні бюджетних ресурсів, позабюджетних і благодійних фондів. Прибуток як кінцевий фінансовий результат діяльності підприємств являє собою різницю між загальною сумою доходів і витратами на виробництво і реалізацію продукції з урахуванням збитків від різних господарських операцій. Таким чином, прибуток формується в результаті взаємодії багатьох компонентів як з позитивним, так і негативним знаком.

Провідне значення прибутку як фінансового показника підприємницької діяльності підприємства разом з тим не означає його унікальності. Аналіз стимулюючої ролі прибутку показує, що в окремих господарюючих суб'єктах переважає прагнення витягти високий прибуток з метою збільшення фонду оплати праці на шкоду виробничому і соціальному розвитку колективу. Більш того, виявлені факти отримання «незароблених» прибутку, тобто утворюється не в результаті ефективної господарської діяльності, а шляхом зміни, наприклад, структури продукції, що випускається аж ніяк не в інтересах споживачів. Замість виробництва низькорентабельною, але має великий попит продукції, підприємства збільшують виробництво більш вигідною для них і більш дорогий високорентабельної продукції.

У ряді випадків зростання прибутку обумовлене необгрунтованим підвищенням цін на продукцію.

Прагнення будь-якими шляхами отримати високий прибуток з метою збільшення фонду оплати праці призводить до зростання обсягу грошової маси в обігу, не забезпеченої товарними ресурсами. Звідси - подальше зростання цін, інфляція, а, отже, емісії грошей.

Таким чином, абсолютне збільшення прибутку підприємства не завжди об'єктивно відображає підвищення ефективності виробництва в результаті трудових досягнень колективу.

Якщо прибуток виражається в абсолютній сумі, то рентабельність - це відносний показник інтенсивності виробництва. Він відображає рівень прибутковості щодо визначеної бази.

Підприємство рентабельно, якщо сума виручки від реалізації продукції достатні не тільки для покриття витрат на виробництво і реалізацію, але і для утворення прибутку.

Важливим чинником зростання рентабельності в нинішніх умовах є робота підприємств з ресурсозбереження, що веде до зниження собівартості, а отже, - зростання прибутку. Зниження собівартості має бути головною умовою зростання прибутковості і рентабельності виробництва.

Багатоаспектне значення прибутку посилюється з переходом економіки держави на основи ринкового господарства. Справа в тому, що акціонерне, орендне, приватне або іншої форми власності підприємство, отримавши фінансову самостійність і незалежність, мають право вирішувати, на які цілі і в яких розмірах спрямовувати прибуток, що залишився після сплати податків до бюджету та інших обов'язкових платежів і відрахувань.

Прибуток в торгівлі є грошовим вираженням вартості додаткового продукту, створеного продуктивною працею працівників торгівлі. Прибутком для торгівлі є різниця між продажною ціною товарів та ціною їх придбання, включаючи витрати обігу. Прибуток торговельного підприємства є грошовим вираженням частини додаткового продукту, що характеризує результати їх комерційно-фінансової діяльності.

Розрізняють декілька прибутків: прибуток від реалізації, балансовий і чистий прибуток.

Прибуток від реалізації - це різниця між валовим доходом і витратами на реалізацію товарів (витратами обігу). Прибуток є результуючим показником господарської діяльності торгової фірми.

Балансовий прибуток - сума прибутку підприємства від реалізації продукції та доходів від інших видів діяльності. Балансова прибуток, як кінцевий фінансовий результат виявляється на підставі бухгалтерського обліку.

Чистий прибуток являє собою різницю між балансовим прибутком і сумами відрахувань і платежів до бюджетів різних рівнів. Позареалізаційні (додаткова) діяльність також має доходи і витрати, що в кінцевому підсумку утворює результат нетто або чистий прибуток підприємства.

Розміри прибутку і можливості її зростання знаходяться в складній залежності від ряду факторів, найважливіші з яких наступні:

-Обсяг реалізації

- Структура товарообігу

-Величина інших доходів і витрат, що входять до складу прибутку (відсотки отримані і сплачені, доходи від участі в інших організаціях, інші операційні і позареалізаційні доходи і витрати)

-Рівень оподаткування прибутку.

Фактори, що впливають на прибуток можна розділити на зовнішні і внутрішні.

До зовнішніх факторів належать:

політична стабільність

стан економіки

демографічна ситуація

кон'юнктура ринку, в тому числі ринку споживчих товарів

темпи інфляції

ставка відсотка за кредит.

До внутрішніх факторів належать:

обсяг валового доходу (і, відповідно, фактори, що його визначають)

продуктивність праці працівників

швидкість оборотності товарів

наявність власних оборотних коштів

ефективність використання основних фондів.

Це чинники, що впливають на величину прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, яку ще називають чистим прибутком.

Чистий прибуток може бути спрямована на сплату місцевих податків і зборів, освіта резервних фондів, здійснюються відрахування на благодійні цілі, сплачуються відсотки по позиках банків, отриманих на заповнення недоліків оборотних коштів, на придбання основних засобів, нематеріальних активів та інших активів, а також відсотків за засобам, взятим у позику у інших організацій. З чистого прибутку сплачуються також штрафи і витрати по відшкодуванню збитку, що підлягає відповідно до чинного законодавства внесенню до бюджетів різних рівнів.

Розрізняють бухгалтерську і економічний прибуток.

Бухгалтерський прибуток відрізняється від економічної на величину імпліцитних витрат.

Залежно від умов формування прибутку розрізняють і інші її види.

- Економічний прибуток

- Бухгалтерський прибуток

-Максимально можливий прибуток

-Нормативна

-Мінімально допустима

-Недоотриманий

-Збиток

-Прибуток від основної (торгової) діяльності

-Прибуток від інвестиційної діяльності

-Прибуток від фінансової діяльності

-Нормована

- Надмірна

-Сезонна

Показники прибутку відображають прибуток як економічну категорію і мають взаємозалежні кількісну та якісну сторони. Відповідно різноманітності видів прибутку в аналізі використовується велика кількість показників. Найбільш поширена система показників, це система показників, що визначається бухгалтерською звітністю.

Прибуток являє собою кінцевий фінансовий результат господарської діяльності підприємства. Однак фінансовим результатом може виступати не тільки прибуток, але і збиток, що виник, наприклад, через надмірно високих витрат або недоотримання доходів від реалізації товарів у зв'язку із зменшенням обсягу поставок товарів, зниженням купівельного попиту

Таким чином, прибуток є фінансовим результатом діяльності торгового підприємства, отриманими в результаті взаємодії показників: валового доходу, витрат обігу, позареалізаційних доходів і витрат.

Зацікавленість підприємств у виробництві та реалізації якісної, користується попитом на ринку продукції, відбивається на величині прибутку, яка при інших рівних умовах знаходиться в прямій залежності від обсягу реалізації цієї продукції. Всі ці питання особливо актуальні у наш час, коли вся економіка України знаходиться в глибокій кризі. Таким чином, зараз перед економістами стоїть серйозне завдання виведення економіки з кризи, стабілізації підприємств і переведення їх з збиткових в рентабельні, що в кінцевому підсумку повинно привести до одужання російської економіки.

Ризик у фінансовому менеджменті

Метою підприємництва є отримання максимальних доходів при мінімальних витратах капіталу в умовах конкурентної боротьби.

Реалізація зазначеної мети вимагає порівняння розмірів вкладеного у виробничо-торгову діяльність капіталу з фінансовими результатами цієї діяльності.

Разом з тим, при здійсненні будь-якого виду господарської діяльності об'єктивно існує небезпека-«ризик» втрат, обсяг яких обумовлений специфікою конкретного бізнесу. Ризик-це ймовірність виникнення втрат, збитків, недонадходжень планованих доходів, прибутку.

У разі настання подібного події можливі три принципово різних результату

-Збиток

-Прибуток

-Нульовий результат

Безумовно, ризиком можна керувати, тобто вживати заходів до прогнозування настання ризикової події і далі розробляти комплекс заходів, що дозволяють знизити ступінь ризику або зменшити його негативні наслідки.

Особливістю фінансового ризику є імовірність настання збитку в результаті проведення яких-небудь операцій у фінансово-кредитній і біржовій сферах, здійснення операцій з фондовими цінними паперами, тобто ризику, який витікає з природи цих операцій.

Основні поняття фінансових ризиків і їх класифікація

Фінансові ризики пов'язані з імовірністю втрат фінансових ресурсів (грошових коштів).

Під фінансовими ризиками розуміється ймовірність виникнення непередбачених фінансових втрат (зниження прибутку, доходів, втрати капіталу і т.п.) у ситуації невизначеності умов фінансової діяльності організації.

Фінансові ризики підрозділяються на три види:

1. ризики, пов'язані з купівельною спроможністю грошей

2. ризики, пов'язані з вкладенням капіталу (інвестиційні ризики)

3. ризики, пов'язані з формою організації господарської діяльності організації.

До ризиків, пов'язаних з купівельною спроможністю грошей, відносяться наступні різновиди ризиків: інфляційні і дефляційні ризики, валютні ризики, ризики ліквідності.

Інвестиційний ризик виражає можливість виникнення непередбачених фінансових втрат у процесі інвестиційної діяльності підприємства.

До ризиків, пов'язаних з формою організації господарської діяльності, належать: авансові та оборотні ризики.

Оцінка рівня ризику є одним з найважливіших етапів ризик - менеджменту, так як для управління ризиком його необхідно перш за все проаналізувати і оцінити. В економічній літературі існує безліч визначення цього поняття, проте в загальному випадку під оцінкою ризику розуміється систематичний процес виявлення факторів і видів ризику та їх кількісна оцінка, тобто методологія аналізу ризиків поєднує взаємодоповнюючі кількісний і якісний підходи.

Джерелами інформації, призначеної для аналізу ризику є:

- Бухгалтерська звітність підприємства.

- Організаційна структура та штатний розпис підприємства.

- Карти технологічних потоків (техніко-виробничі ризики);

- Договори і контракти (ділові і юридичні ризики);

- Собівартість виробництва продукції.

- Фінансово-виробничі плани підприємства.

Виділяються два етапи оцінки ризику: якісний і кількісний.

Завданням якісного аналізу ризику є виявлення джерел і причин ризику, етапів і робіт, при виконанні яких виникає ризик.

Основна мета даного етапу оцінки - виявити основні види ризиків, що впливають на фінансово-господарську діяльність. Перевага такого підходу полягає в тому, що вже на початковому етапі аналізу керівник підприємства може наочно оцінити ступінь ризикованості за кількісним складом ризиків і вже на цьому етапі відмовитися від втілення в життя певного рішення.

Підсумкові результати якісного аналізу ризику, у свою чергу, служать вихідною інформацією для проведення кількісного аналізу, тобто оцінюються тільки ті ризики, які присутні при здійсненні конкретної операції алгоритму прийняття рішення.

На етапі кількісного аналізу ризику обчислюються числові значення величин окремих ризиків і ризику об'єкта в цілому. Також виявляється можливий збиток і дається вартісна оцінка від прояву ризику і, нарешті, завершальною стадією кількісної оцінки є вироблення системи антиризикових заходів і розрахунок їх вартісного еквівалента.

Кількісний аналіз можна формалізувати, для чого використовується інструментарій теорії ймовірностей, математичної статистики, теорії дослідження операцій. Найбільш поширеними методами кількісного аналізу ризику є статистичні, аналітичні, метод експертних оцінок, метод аналогів.

Суть статистичних методів оцінки ризику полягає у визначенні ймовірності виникнення втрат на основі статистичних даних попереднього періоду та встановленні області (зони) ризику, коефіцієнта ризику і т.д. Достоїнствами статистичних методів є можливість аналізувати і оцінювати різні варіанти розвитку подій і враховувати різні фактори ризиків у рамках одного підходу. Основним недоліком цих методів вважається необхідність використання в них імовірнісних характеристик. Можливе застосування таких статистичних методів: оцінка ймовірності виконання, аналіз ймовірного розподілу потоку платежів, дерева рішень, імітаційне моделювання ризиків, а також технологія «Risk Metrics».

Сьогодні управління ризиками є ретельно планованим процесом. Завдання управління ризиком органічно вплітається в загальну проблему підвищення ефективності роботи підприємства. Пасивне ставлення до ризику і усвідомлення його існування, замінюється активними методами управління.

Ризик - це фінансова категорія. Тому на ступінь і величину ризику можна впливати через фінансовий механізм. Такий вплив здійснюється за допомогою прийомів фінансового менеджменту і особливої ​​стратегії. У сукупності стратегія і прийоми утворюють своєрідний механізм управління ризиком, тобто ризик-менеджмент. Таким чином, ризик-менеджмент представляє собою частину фінансового менеджменту.

Ризик-менеджмент представляє собою систему управління ризиком і економічними, точніше, фінансовими відносинами, що виникають в процесі цього управління. Систему управління ризиком можна охарактеризувати як сукупність методів, прийомів і заходів, що дозволяють певною мірою прогнозувати настання ризикових подій і вживати заходів до виключення або зниження негативних наслідків настання таких подій.

В основі ризику-менеджменту лежать цілеспрямований пошук і організація роботи по зниженню ступеня ризику, мистецтво отримання і збільшення доходу (виграшу, прибутку) у невизначеній господарській ситуації.

Кінцева мета ризик-менеджменту відповідає цільової функції підприємництва. Вона полягає в отриманні найбільшого прибутку при оптимальному, прийнятному для підприємця співвідношенні прибутку і ризику.

Метою управління фінансовим ризиком є зниження втрат, пов'язаних з даним ризиком, до мінімуму. Втрати можуть бути оцінені в грошовому вираженні, оцінюються також кроки щодо їх запобігання. Фінансовий менеджер повинен зрівноважити ці дві оцінки і спланувати, як краще укласти угоду з позиції мінімізації ризику.

Фінансовий ризик виникає в процесі відносин підприємства з фінансовими інститутами (банками, фінансовими, інвестиційними, страховими компаніями, біржами і ін)

Підприємництва без ризику не буває. Найбільший прибуток, як правило, приносять ринкові операції з підвищеним ризиком. Проте у всьому потрібна міра. Ризик обов'язково повинен бути розрахований до максимально припустимої межі. Як відомо, всі ринкові оцінки носять різноманітний характер. Важливо не боятися помилок у своїй ринковій діяльності, оскільки від них ніхто не застрахований, а головне - помилок не повторювати, постійно коректувати систему дій з позицій максимуму прибутку. Менеджер покликаний передбачати додаткові можливості для пом'якшення крутих поворотів на ринку. Головна мета менеджменту, особливо для умов сьогоднішньої Росії, домогтися, щоб при самому гіршому розкладі мова могла йти тільки про деяке зменшення прибутку, але не в якому разі не стояло питання про банкрутство. Тому особлива увага приділяється постійному вдосконаленню управління ризиком - ризик-менеджменту.

Література

Казначевская Г.Б. Економічна теорія. Підручник для коледжів. - Ростов-на-Дону: Фенікс, 2006.

Фінанси. Навчальний посібник. Під ред. Професори А. М. Ковальової. - М.: Фінанси і статистика, 2001.

Моляков Д.С., Шохін Є.І. Теорія фінансів підприємств. - М.: Фінанси і статистика, 2000.

правління організацією. Підручник. Під ред. А. Г. Поршнева, В. П. Румянцевої. - М.: Инфра-М, 1997.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Контрольна робота
59.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Класифікація витрат і доходів підприємств фінансові методи управління і використання прибутку
Фінансові ризики 2
Фінансові ризики
Фінансові ризики 3
Фінансові ризики 2 Сутність і
Фінансові ризики підприємства
Фінансові ризики 2 Поняття і
Фінансові ризики та методи їх зниження
Фінансові ризики в діяльності підприємства
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru