Платіжний баланс 2 Сутність і

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст

Введення

Сутність і структура платіжного балансу. Фактори, що впливають на його стан

Методи регулювання платіжного балансу

Тести

Висновок

Список використаної літератури

Введення

Міжнародні розрахунки являють собою важливий елемент міжнародних валютних відносин. Статистичні показники, зведені у баланси міжнародних розрахунків, характеризують зв'язок національної економіки з системою світового господарства в різних аспектах. У період вільної конкуренції інтерес до проблеми обліку міжнародних економічних операцій і їх належного відображення в платіжному балансі був обумовлений головним чином прагненням окремих держав, запобігти відплив золота в періоди економічних і кредитних криз.

Перехід капіталізму в сучасну стадію, відзначений зростанням вивозу капіталу, швидким розвитком інших міжнародних економічних операцій, привів до розширення змісту платіжних балансів.

Баланси міжнародних розрахунків являють собою сукупність надходжень до платежів даної країни по відношенню до решти світу за відомий період чи на певну дату.

Особливе місце в системі балансів міжнародних розрахунків займає платіжний баланс. Він являє собою статистичне узагальнення операцій, здійснюваних за даний період між країною і зовнішнім світом. Стан платіжного балансу характеризує загальний стан національної економіки.

Обрана тема для контрольної роботи актуальна не тільки в сучасних питаннях світової економіки, а й для розуміючи всього курсу світової економіки в цілому.

Мета даної роботи - вивчити теоретичні основи платіжного балансу і його структур. Завдання даної роботи є:

1. Розкрити сутність, структуру платіжного балансу, а також вивчити фактори, що впливають на його стан.

2. Вивчити методи регулювання платіжного балансу.

Сутність і структура платіжного балансу. Фактори, що впливають на його стан

Платіжний баланс являє собою статистичне узагальнення економічних угод, здійснюваних за даний період між резидентами даної країни (домашніми господарствами, фірмами, і урядом) і зовнішнім світом. Найважливіша макроекономічна функція платіжного балансу полягає у відображенні міжнародних економічних відносин даної країни з зарубіжними партнерами, що дозволяє визначити оптимальну поточну грошово-кредитну фіскальну політику держави [1].

В основі побудови платіжного балансу лежить принцип подвійного запису - будь-яка економічна угода знаходить подвійне відображення шляхом запису по кредиту однієї статті і за дебетом іншої. У більшості країн світу платіжні баланси складаються відповідно до Керівництва, розробленого фахівцями Міжнародного валютного фонду. Для цілей порівняльного аналізу та агрегування при складанні балансів міжнародних розрахунків використовується єдина система визначення економічних змінних. Передбачається єдиний підхід у визначенні економічної території держави або країни, що підлягає обліку, у визначенні резидентів і нерезидентів, у визначенні міжнародних відносин, а також єдина система оцінки угод на певний момент часу [2].

Платіжний баланс включає в себе ряд блоків.

I. Баланс поточних операцій (рахунок поточних операції), відображає міжнародний рух товарів і послуг [1], що складається, в свою чергу, з:

1) торгового балансу;

2) балансу послуг;

3) балансу доходів;

4) балансу некомерційних платежів.

П. Баланс руху капіталу (рахунок операцій з капіталом і фінансових операції), показує джерела фінансування руху товарів і послуг [1];

III. Балансуюча стаття (зміна офіційних резервів), яка представляє собою офіційні резерви, або резервні активи. До резервним активам можуть ставитися золото, валютні активи та інше

Розглянемо докладніше складові балансу поточних операцій.

Торговий баланс - фундамент платіжного балансу. Він будується на основі даних митної статистики, що враховує обсяги реально перетинають кордон товарів.

Баланс послуг включає платежі й надходження від купівлі-продажу всіх видів послуг, як виробничих, так і особистого характеру.

Баланс доходів представлений споживчими перекладами зарплат, спадщин, стипендій, пенсій; відсотками і дивідендами по капіталовкладеннях; платежами за ліцензії, технічну допомогу, використання винаходів; гонорарами і ін

Баланс некомерційних платежів (або односторонні трансферти) - це платежі, зроблені однією країною на адресу іншої країни без отримання у відповідь товарів і послуг (наприклад, іноземна гуманітарна допомога).

Баланс руху капіталів і кредитів - це співвідношення ввозу і вивозу приватних і державних капіталів, отримання та надання міжнародних кредитів, тобто співвідношення продажу та купівлі активів [3].

Структуру платіжного балансу в загальному вигляді можна представити у вигляді таблиці (Мал. 1).

Рис. 1 [1]

1. Рахунок поточних операцій

1) Товарний експорт

2) Товарний імпорт

Сальдо торговельного балансу

3) Експорт послуг

4) Імпорт послуг

5) Доходи (оплата праці, доходи від інвестицій)

6) поточні трансферти

Сальдо балансу по поточних операціях

2. Рахунок операцій з капіталом і фінансових операцій (баланс руху капіталу)

7) Приплив капіталу

8) Відтік капіталу

Сальдо балансу руху капіталу

Сальдо балансу по поточних операціях і балансу руху капіталу

3. Зміна офіційних резервів

Сальдо платіжного балансу

Сальдо платіжного балансу відображає різницю між сумою виплат іноземним державам та сумою, отриманою від них. Сюди входить широкий спектр різноманітних платежів і надходжень, таких, як вартість товарів і послуг, у тому числі фрахт і страхові платежі, витрати

і доходи від туризму, кредити і інвестиції, виплати відсотків і дивідендів.

Позитивне сальдо платіжного балансу свідчить, що надходження перевищують виплати. Дефіцит балансу означає, що виплати перевищують надходження. Значний вплив на стан платіжного балансу надає валютний курс.

Стан платіжного балансу характеризує і загальний стан національної економіки. Платіжні баланси країн, як правило, знаходяться в нерівновазі. Саме нерівновагу платіжного балансу, будучи регулятором внутрішньоекономічних процесів, надає в свою чергу зворотний вплив на стан економіки.

Так, постійне негативне сальдо балансу по поточних операціях загрожує національній валюті знеціненням і спонукає до залучення іноземного капіталу. При цьому для економіки важливо, в якій формі буде відбуватися приплив іноземного капіталу. Приплив довгострокових підприємницьких інвестицій може сприяти пожвавленню економіки, хоча і вимагатиме надалі виплати доходів на іноземні інвестиції. Довгострокові державні та приватні банківські позики збільшать зовнішній борг країни з усіма наслідками, що випливають негативними наслідками. Будуть накопичуватися борги, обслуговування яких обходиться все дорожче.

Стійке позитивне сальдо балансу по поточних операціях, навпаки, створює основу для вивозу капіталу і зміцнює становище національної валюти.

Негативні наслідки для економіки можуть викликати різкі коливання сальдо балансу по поточних операціях. Зростання позитивного сальдо може стимулювати інфляцію, тоді як сплеск негативного сальдо дестабілізує зовнішньоекономічні операції, оскільки провокує зниження курсу національної валюти. У цілому рівновага платіжного балансу залежить в першу чергу від стану сальдо балансу по поточних операціях [4].

На стан платіжного балансу впливає ряд чинників. Світова економіка:

1. Нерівномірність економічного і політичного розвитку країн, міжнародна конкуренція.

2. Циклічні коливання економіки. У платіжних балансах знаходять вираз коливання, підйоми і спади господарської активності в країні, оскільки від стану внутрішньої економіки залежать її зовнішньоекономічні операції. Коливання платіжного балансу, обумовлені механізмом промислових циклів, сприяють перенесенню внутрішньоекономічних циклічних процесів з однієї країни в інші. Зростання виробництва викликає збільшення імпорту палива, сировини, устаткування, а при уповільненні темпів економічного зростання ввезення товарів скорочується. Експорт товарів, капіталів, послуг більшою мірою реагує на зміни умов світового ринку. При млявому господарському розвитку вивіз капіталу зазвичай збільшується. При прискореному розвитку економіки, коли зростають прибутки, посилюється кредитна експансія в країні, підвищується процентна ставка, темп вивозу капіталу падає. У силу асинхронності сучасного економічного циклу його коливання впливають на платіжний баланс найчастіше непрямо. Світові економічні кризи призводять до великомасштабних дефіцитів платіжних балансів то одних, то інших країн.

3. Зростання закордонних державних витрат. Важким тягарем для платіжного балансу є зовнішні урядові витрати, які переслідують різноманітні економічні та політичні цілі.

4. Мілітаризація економіки і військові витрати. Непряме вплив військових витрат на платіжний баланс визначається їх впливом на умови виробництва, темпи економічного зростання, а також масштабами вилучення з цивільних галузей ресурсів, які могли б використовуватися для капіталовкладень, зокрема в експортні галузі. Якщо експортні галузі завантажені військовими замовленнями, а кошти, які можна застосувати для розширення вивозу товарів, спрямовуються на військові цілі, це приводить до скорочення експортних можливостей країни. Гонка озброєнь викликає збільшення імпорту військово-стратегічних товарів, в тому числі багатьох видів сировини (нафти, каучуку, кольорових металів), понад нормальні потреб мирного часу.

5. Посилення міжнародної фінансової взаємозалежності. У сучасних умовах рух фінансових потоків стало важливою формою міжнародних економічних зв'язків. Це зумовлено збільшенням масштабів вивезення капіталів, розвитком світового ринку позичкових капіталів, включаючи євроринки, фінансові ринки, в умовах лібералізації умов угод. Важливим чинником руху капіталів стали посилення не рівноваги платіжного балансу і потреба в залученні позикових коштів для покриття його пасивного сальдо. У підсумку фінансова взаємозалежність країн стала сильнішою комерційної взаємозалежності. Це посилює валютні і кредитні ризики, в першу чергу ризик неплатоспроможності позичальника. Двоїсте вплив вивозу капіталу на платіжний баланс країни-експортера полягає в тому, що він збільшує його пасив, але служить базою для припливу в країну відсотків і дивідендів через певний період. Вивіз капіталу відволікає кошти, які могли б бути використані для модернізації експортних галузей.

6. Зміни в міжнародній торгівлі. НТР, зростання інтенсифікації господарства, перехід на нову енергетичну базу викликають структурні зрушення в міжнародних економічних зв'язках. Більш інтенсивної стала торгівля готовими виробами, у тому числі наукомісткими товарами, а також нафтою, енергоресурсами. Це загострює конкуренцію на світовому ринку

7. Вплив валютно-фінансових чинників. Девальвація зазвичай заохочує експорт, а ревальвація стимулює імпорт за інших рівних умовах. Нестабільність світової валютної системи погіршує умови міжнародної торгівлі і розрахунків. В очікуванні зниження курсу національної валюти відбувається зсув термінів платежів по експорту і імпорту: імпортери прагнуть прискорити платежі, а експортери, навпаки: затримують отримання вирученої іноземної валюти. Достатній невеликий розрив у термінах міжнародних розрахунків, щоб викликати значний відплив капіталів з ​​країни.

8. Негативний вплив інфляції. Це відбувається в тому випадку, якщо підвищення цін знижує конкурентоспроможність національних товарів, утрудняючи їх експорт, заохочує імпорт товарів і сприяє відтоку капіталів за кордон.

9. Надзвичайні обставини (форс-мажор) - неврожай, стихійні лиха, катастрофи і т.д. негативно впливають на платіжний баланс [6].

Методи регулювання платіжного балансу

Платіжний баланс здавна є одним з об'єктів державного регулювання. Це обумовлено наступними причинами.

По-перше, платіжним балансам властива неврівноваженість, що виявляється в тривалому й великому дефіциті в одних країн і надмірному активному сальдо в інших. Нестабільність балансу міжнародних розрахунків впливає на динаміку валютного курсу, міграцію капіталів, стан економіки. Наприклад, покриваючи дефіцит поточних операцій платіжного балансу національною валютою, США сприяли експорту інфляції в інші країни, створенню надлишку доларів в міжнародному обороті, що підірвало Бреттонвудскую систему в середині 70-х років.

По-друге, після скасування золотого стандарту в 30-х роках XX ст. стихійний механізм вирівнювання платіжного балансу шляхом цінового регулювання діє вкрай слабо. Тому вирівнювання платіжного балансу вимагає цілеспрямованих державних заходів.

По-третє, в умовах глобалізації господарських зв'язків підвищилося значення платіжного балансу в системі державного регулювання економіки. Завдання його зрівноважування входить у коло основних завдань економічної політики держави поряд із забезпеченням темпів економічного росту, стримуванням інфляції та безробіття.

Матеріальною основою регулювання платіжного балансу служать:

1) офіційні золотовалютні резерви;

2) національний дохід, що перерозподіляється через державний бюджет;

3) особиста участь держави в міжнародних економічних відносинах як експортера капіталів, кредитора, гаранта, позичальника;

4) регламентація зовнішньоекономічних операцій за допомогою нормативних актів і органів державного контролю.

При регулюванні платіжного балансу виникає проблема: які країни (що мають активне сальдо чи дефіцит) повинні вживати заходів щодо його вирівнювання. Міркування теоретиків і практиків вимоги з цього питання різні. Зазвичай під тиском внутрішніх і зовнішніх факторів проблема вирівнювання платіжного балансу найбільш гостро постає перед країнами, що мають дефіцит. Країни з активним балансом міжнародних розрахунків закликають їх «навести лад у власному домі»: обмежити інфляцію, проводити дефляційну політику, стимулювати експорт, стримувати імпорт товарів і т.д. Такі вимоги після другої світової війни США пред'являли країнам Західної Європи, які мали хронічний дефіцит платіжного балансу. У 60-х і першій половині 80-х років становище змінилося; країни Західної Європи, перш за все ЄС, виступали з аналогічними закликами до США. Країни з дефіцитом платіжного балансу зазвичай наполягають, щоб їх партнери з активним балансом послабили митні та інші обмеження імпорту, розширили вивіз капіталу [5].

Держава регулює платіжний баланс трьома основними методами.

1. Прямий контроль над імпортом капіталу.

Використовуються різного роду обмеження і посилюють заходи в галузі митної політики, переказу за кордон доходів з іноземних інвестицій і т.д. Подібного роду заходи можуть дати короткочасний ефект, але в довгостроковому плані вони негативно позначаться на конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, а також відлякають іноземних інвесторів.

2. Дефляція. Це політика обмеження попиту, спрямована на уповільнення зростання цін чи на їх зниження. Вона є ефективним способом боротьби з інфляцією та її наслідками. Стиснення грошової маси в економіці досягається шляхом:

а) вилучення грошей через знищення купюр, виведених з обігу, та обміну їх на нові, але в меншій кількості; блокування банківських депозитів;

б) проведення грошово-кредитної політики, спрямованої на зменшення кредитних ресурсів комерційних банків. Для цього використовується збільшення облікової ставки, випуск державних позик і т.д.;

в) реалізації бюджетно-податкової політики, орієнтованої на перевищення державних доходів над витратами. Відбувається податкове вилучення коштів із споживання та інвестицій. Наслідки дефляції суперечливі. З одного боку, вона супроводжується підвищенням реальної процентної ставки, що викликає приплив іноземного капіталу, з іншого - підвищує валютний курс і стимулює імпорт, послаблюючи експортні можливості.

3. Регулювання валютного курсу. Зниження валютного курсу за інших рівних умов стимулює експорт і скорочує імпорт [4].

Тести

1. Торговий баланс є:

а) всю суму річного експорту товарів;

б) всю суму річного імпорту товарів;

в) різницю між вартістю експорту та імпорту;

г) різницю між сумою всіх платежів, отриманих країною з-за кордону і сумою всіх платежів, здійснених нею за кордоном.

Відповідь: В, т. к. торговий баланс - це співвідношення вартості експорту та імпорту товарів за деякий період.

2. Іспанія вирішує встановити контроль над зовнішньою торгівлею з тим, щоб знизити дефіцит платіжного балансу. Одним з результатів цього рішення буде:

а) зниження рівня інфляції в країні;

б) зниження темпів економічного зростання;

в) зниження іспанського експорту;

г) зниження іспанського імпорту.

Відповідь: Г. Дефіцит платіжного балансу означає, що виплати перевищують надходження. Тому для того щоб знизити дефіцит платіжного балансу необхідно знизити виплати, тобто знизити іспанська імпорт, за яким повинні наслідувати виплати.

3. Виберіть з перерахованих варіантів відповідей ті, які відносяться до методів державного регулювання платіжного балансу:

а) прямий контроль над імпортом капіталу;

б) підтримка співвідношення між запасами золота і пропозицією грошей в країні;

в) дефляція;

г) збереження курсу національної валюти незмінним відносно валют інших країн;

д) регулювання валютного курсу.

Відповідь: А, В, Д. Держава здійснює контроль над імпортом капіталу трьома основними методами.

1. Прямий контроль над імпортом капіталу. Використання обмежувальних заходів у галузі митної політики, посилення переказів за кордон доходів з іноземних інвестицій. Як правило, це оперативні короткочасні заходи, що застосовуються у випадках крайньої необхідності.

2. Дефляція - це політика обмеження попиту, мета якої - уповільнення зростання цін або їх зниження. Вона є ефективним способом боротьби з інфляцією та її наслідками.

3. Регулювання валютного курсу. Зниження валютного курсу за інших рівних умов стимулює експорт і скорочує імпорт.

Висновок

Усі країни є учасницями сучасного світового господарства. Активність цієї участі, ступінь інтеграції окремих країн у світове господарство різні, але немає такої країни, яка в тій чи іншій мірі не була б пов'язана нитками економічної взаємодії з навколишнім світом. Зовнішньоекономічні операції країни з її партнерами є світогосподарські зв'язки, що об'єднують національні економіки в світове господарство.

Світогосподарські зв'язки у своєму розвитку проходять певні етапи, зміна яких характеризує посилення цілісності світового господарства, піднесення змісту міжнародних економічних відносин: від торгівлі і послуг - до вивозу капіталу і подальшого створення міжнародного виробництва, далі - до формування єдиного світового ринку валют, кредитів, цінних паперів . Генераторами еволюції світогосподарських зв'язків є розвинені країни світу, що становлять ядро світового господарства. Якісно новий етап характеризується посиленням єдності економічної діяльності цих країн. Даний етап є результат дії об'єктивної тенденції інтернаціоналізації та глобалізації господарського життя, об'єднання національних ринків товарів, послуг, капіталів, фінансових ресурсів у світові ринки.

На загальному тлі інтернаціоналізації господарського життя складається складна мозаїка відносин; перевагу одних країн в одних сферах світогосподарських зв'язків поєднується з партнерством, відставанням або проходженням за лідерами в інших. Крім економічних існують політичні, військові, культурні та інші відносини між країнами, що породжують грошові платежі і надходження. Багатогранний комплекс міжнародних відносин країни знаходить відображення у балансовому рахунку її міжнародних операцій, який за традицією називається платіжним балансом.

Список літератури

1. Світова економіка в питаннях і відповідях. - М.: Вузівський підручник, 2006.

2. Протас В.Ф. Світова економіка: структурно-логічні схеми. - М.: Пріор-издат, 2002.

3. Економічна теорія: Підручник / За ред. І.П. Ніколаєвої. - М.: ТК Велбі: Проспект, 2006.

4. Світова економіка: Учеб. посібник для вузів / Під ред. І.П. Ніколаєвої. - М.: Финстатинформ, 2001.

5. Міжнародні валютно-кредитні та фінансові відносини / За редакцією Л.М. Красавиной. - М.: ФІНАНСИ І СТАТИСТИКА, 2000

6. Світова економіка: Підручник / Раджабова З.К. - М.: Инфра-М, 2002 (серія «Вища освіта»).

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Контрольна робота
64.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Платіжний баланс 3
Платіжний баланс
Платіжний баланс 2
Платіжний баланс 2
Платіжний баланс 3
Платіжний баланс 4
Платіжний баланс України
Валютні відносини та платіжний баланс
Платіжний баланс Республіки Білорусь
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru