додати матеріал


Платоспроможність підприємства

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ЗМІСТ
ВСТУП. 3
1. Платоспроможності і фінансового стану ПІДПРИЄМСТВА 4
1.1. Поняття платоспроможності підприємства. 4
1.2. Платоспроможність як відображення фінансової стійкості підприємства 7
2. АНАЛІЗ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА .. 14
2.1.Фінансовая звітність підприємства - інформаційна база фінансового аналізу 14
2.2. Аналіз платоспроможності підприємства. 16
ВИСНОВОК. 26
ЛІТЕРАТУРА .. 27
ВСТУП
Фінанси займають особливе місце в економічних відносинах. Їх специфіка проявляється в тому, що вони завжди виступають у грошовій формі, мають розподільний характер і відбивають формування і використання різних видів доходів і нагромаджень суб'єктів господарської діяльності сфери матеріального виробництва, держави й учасників невиробничої сфери.
Фінанси підприємств, будучи частиною загальної системи фінансових відносин, відбивають процес утворення, розподілу і використання прибутків на підприємствах різних галузей народного господарства і тісно пов'язані з підприємництвом, оскільки підприємство є формою підприємницької діяльності.
Практично застосовуються сьогодні в Росії методи аналізу і прогнозування фінансово-економічного стану підприємства відстають від розвитку ринкової економіки. Незважаючи на те, що в бухгалтерську і статистичну звітність вже внесені і вносяться деякі зміни, в цілому вона ще не відповідає потребам управління підприємством в ринкових умовах, оскільки існуюча звітність підприємства не містить будь-якого спеціального розділу або окремої форми, присвяченій оцінці фінансової стійкості окремого підприємства. Фінансовий аналіз підприємства проводиться факультативно і не є обов'язковим.
Тому метою моєї роботи є аналіз ліквідності та платоспроможності як основних елементів фінансово-економічної стійкості, що є складовими частинами загального аналізу фінансово-економічної діяльності підприємства в ринковій економіці.
1. Платоспроможності і фінансового стану ПІДПРИЄМСТВА
1.1. Поняття платоспроможності підприємства
Платоспроможність є одним з показників, що характеризують фінансовий стан підприємства.
Під платоспроможністю підприємства розуміють його здатність в строк і в повному обсязі задовольняти платіжні вимоги постачальників техніки і матеріалів відповідно до господарськими договорами, повертати кредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет. Можливість регулярно і своєчасно погашати боргові зобов'язання визначаються в кінцевому підсумку наявністю у підприємства грошових коштів, що залежить від того, якою мірою партнери виконують свої зобов'язання перед підприємством. Крім того, при певному розмірі джерел коштів у підприємства тим більше грошей, чим менше інших елементів активів. У процесі обороту коштів гроші то вивільняються, то знову прямують як витрати на поповнення необоротних та оборотних активів.
Аналіз платоспроможності необхідний не тільки для підприємства з метою оцінки і прогнозування фінансової діяльності, але і для зовнішніх інвесторів (банків). Перш ніж видавати кредит, банк повинен упевнитися в кредитоспроможності позичальника. Те ж повинні зробити і підприємства, які хочуть вступити в економічні відносини один з одним. Особливо важливо знати про фінансові можливості партнера, якщо виникає питання про надання йому комерційного кредиту або відстрочки платежу [1].
Особливо важливо знати про фінансові можливості партнера, якщо виникає питання про надання йому комерційного кредиту або відстрочки платежу.
Платоспроможність надає позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому платоспроможність спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективного його використання.
Щоб вижити в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, треба добре знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку повинні займати власні кошти, а яку - позикові.
Головна мета аналізу платоспроможності - своєчасно виявляти і усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви покращення фінансових можливостей підприємства.
При цьому необхідно вирішувати наступні завдання:
1. На основі вивчення причинно-наслідкового взаємозв'язку між різними показниками виробничої, комерційної і фінансової діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції покращення платоспроможності.
2. Прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи з реальних умов господарської діяльності і наявність власних і позикових ресурсів.
3. Розробка конкретних заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів.
Аналізом платоспроможності підприємства займаються не лише керівники і відповідні служби підприємства, але і його засновники, інвестори. З метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки для оцінки умов кредитування, визначення ступеня ризику, постачальники для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції для виконання плану надходження коштів до бюджету і т.д. Відповідно до цього аналіз поділяється на внутрішній і зовнішній [2].
Внутрішній аналіз проводиться службами підприємства і його результати використовуються для планування, прогнозування і контролю. Його мета - встановити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні і позикові кошти таким чином, щоб забезпечити нормальне функціонування підприємства, отримання максимального прибутку і виключення банкрутства.
Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, контролюючими органами на основі інформації, що публікується звітності. Його мета - встановити можливість вигідно вкласти кошти, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити ризик втрати.
Основними джерелами інформації для аналізу платоспроможності і кредитоспроможності підприємства служать бухгалтерський баланс (форма № 1), звіт про прибутки і збитки (форма № 2), звіт про рух капіталу (форма № 3) та інші форми звітності, дані первинного й аналітичного бухгалтерського обліку, які розшифровують і деталізують окремі статті балансу [3].
Аналіз платоспроможності підприємства здійснюють шляхом порівняння наявності та надходження коштів з платежами першої необхідності. Розрізняють поточну і очікувану (перспективну) платоспроможність.
Поточна платоспроможність визначається на дату складання балансу. Підприємство вважається платоспроможним, якщо у нього немає простроченої заборгованості постачальникам, за банківськими позичками та інших розрахунках.
Очікувана (перспективна) платоспроможність визначається на конкретну майбутню дату шляхом порівняння суми його платіжних засобів з терміновими (першочерговими) зобов'язаннями підприємства на цю дату.
1.2. Платоспроможність як відображення фінансової стійкості підприємства
Фінансовий стан підприємства є комплексним поняттям, яке залежить від багатьох факторів і характеризується складом і розміщенням коштів, структурою їх джерел (забезпеченість фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства), швидкістю обороту капіталу, здатністю підприємства погашати свої зобов'язання в строк і в повному обсязі ( фінансові відносини з іншими юридичними та фізичними особами), а також іншими чинниками. Отже, під фінансовим станом розуміється здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Це найважливіша характеристика його ділової активності і надійності.
Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його гарне фінансове стані. Тобто, запорукою виживання та основою стабільного стану підприємства служить його стійкість. Стійке фінансове становище підприємства не є подарунком долі чи щасливим випадком історії. Це - результат вмілого, прорахованого управління усією сукупністю виробничих і господарських факторів, що визначають результати діяльності підприємства. Отже, на стійкість впливають різні причини - і внутрішні, і зовнішні:
¾ виробництво і випуск дешевої, що користується попитом;
¾ міцне становище підприємства на товарному ринку;
¾ високий рівень матеріально-технічної оснащеності виробництва і застосування передових технологій;
¾ налагодженість економічних зв'язків із партнерами;
¾ ритмічність кругообігу засобів, ефективність господарських і фінансових операцій;
¾ мала ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності і т.д.
Таке розмаїття причин обумовлює різні грані самої стійкості, яка стосовно до підприємства може бути спільною, фінансової, цінової і т.д., а залежно від факторів, що впливають на неї - внутрішньої і зовнішньої.
Внутрішня стійкість підприємства - це такий стан матеріально-речової і вартісної структури виробництва і реалізації продукції, і така її динаміка, за якої забезпечується стабільно високий результат функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості лежить принцип активного реагування на зміну внутрішніх і зовнішніх факторів.
Виділяють ще так звану успадковану стійкість, яка визначається наявністю відомого запасу міцності, що захищає підприємство від несприятливих дестабілізуючих факторів.
Загальна стійкість підприємства в умовах ринку вимагає, перш за все, стабільного отримання виручки, причому достатньої за своїми розмірами, щоб розплатитися з державою, постачальниками, кредиторами, працівниками та ін Одночасно для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і виконання всіх зобов'язань у нього залишалася прибуток, що дозволяє розвивати виробництво, модернізувати його матеріально-технічну базу, поліпшувати соціальний клімат і т.д. Іншими словами, загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух грошових потоків, що забезпечує постійне перевищення надходження коштів (доходів) над їх витрачанням (витратами).
Своєрідним дзеркалом стабільно утворюється на підприємстві перевищення доходів над витратами є фінансова стійкість. Вона відображає такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперебійний процес виробництва та реалізації продукції, а також витрати по його розширенню та оновленню. Тому, визначення меж фінансової стійкості підприємств відноситься до числа найбільш важливих економічних проблем в умовах переходу до ринку. Отже, фінансова стійкість повинна характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, яке відповідає вимогам ринку і відповідає потребам розвитку підприємства. Виходячи з цього, можна сказати, що фінансова стійкість є головним компонентом загальної стійкості підприємства [4].
Для оцінки фінансової стійкості підприємства необхідний аналіз його фінансового стану, який виражається в освіті, розподілі та використанні фінансових ресурсів. Цей «набір» зумовлює і логіку аналізу - послідовне, поетапне розгляд всіх процесів, пов'язаних з наявністю фінансових ресурсів, їх формуванням, розподілом і використанням.
Для характеристики фінансового стану підприємства потрібно спочатку оцінити умови, які спричиняють картину руху грошових коштів - їх наявність на підприємстві, напрямки та обсяги витрачання, забезпеченість грошових витрат власними ресурсами, наявні резерви і т.п. Іншими словами, визначається те, від чого залежить платоспроможність підприємства, що є найважливішим компонентом (ознакою) фінансової стійкості, оскільки платоспроможність визначає можливість підприємства розплачуватися за своїми зобов'язаннями.
При хорошому фінансовому стані підприємство стійко платоспроможне, при поганому - періодично або постійно неплатежеспособно.
Зміст платоспроможності лише на перший погляд зводиться до наявності вільних грошових коштів, необхідних для погашення наявних зобов'язань. У ряді випадків і при відсутності вільних грошових коштів, потрібних для розрахунку за борговими зобов'язаннями, підприємства можуть зберігати платоспроможність, якщо вони в змозі швидко продати щось зі свого майна і завдяки виручених засобів розплатитися. У інших же підприємств такої можливості немає, бо вони не володіють активами, які могли б бути швидко перетворені в грошові кошти. Оскільки одні види активів звертаються в гроші швидше, інші - повільніше, необхідно групувати активи підприємства за ступенем їх ліквідності, тобто по можливості звернення в грошові кошти.
Для визначення платоспроможності підприємства з урахуванням ліквідності його активів зазвичай використовують баланс. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні розмірів коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності, з сумами зобов'язань по пасиву, згрупованими за термінами їх погашення.
Класифікація активів і пасивів балансу, їх зіставлення дозволяють дати оцінку ліквідності балансу, яка являє собою ступінь покриття зобов'язань підприємства такими активами, термін перетворення яких у грошові кошти відповідає терміну погашення зобов'язань.
Вищою формою стійкості підприємства є його здатність розвиватися в умовах мінливої ​​внутрішнього і зовнішнього середовища. Для цього підприємство повинно володіти гнучкою структурою фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним є підприємство при наявності в нього передумов для одержання кредиту і спроможності своєчасно повернути взяту позику зі сплатою належних відсотків за рахунок прибутку та інших фінансових ресурсів.
Кредитоспроможність тісно пов'язана з фінансовою стійкістю підприємства. Вона характеризується тим, наскільки акуратно (тобто у встановлений термін і в повному обсязі) розраховується підприємство за раніше отриманими кредитами, чи має воно здатністю при необхідності мобілізувати грошові кошти з різних джерел і т.д. Але головне, чим визначається кредитоспроможність - це поточне фінансове становище підприємства, а також можливі перспективи його зміни. Якщо у підприємства падає рентабельність, воно стає менш кредитоспроможним. Зміна фінансового становища підприємства в гірший бік у зв'язку з падінням рентабельності може спричинити за собою і більш важкі наслідки через нестачу грошових коштів - зниження платоспроможності та ліквідності. Виникнення при цьому кризи готівки призводить до того, що підприємство перетворюється на «технічно неплатоспроможне», а це вже може розглядатися як перший ступінь на шляху до банкрутства і служити для кредиторів приводом для відповідних правових дій.
Все вищевикладене дозволяє стверджувати, що фінансова стійкість - комплексне поняття, що виражає такий стан фінансових ресурсів підприємства, їх розподіл і використання, яке забезпечує йому розвиток на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику.
Отже, фінансовий стан залежить від усіх сторін і результатів виробничо-господарської, комерційної і фінансової діяльності об'єднань (підприємств, установ), тобто від їх господарської активності в цілому:
¾ від виконання виробничих планів;
¾ зниження собівартості продукції і збільшення прибутку;
¾ від стану і розміщення коштів, їх джерел;
¾ зростання ефективності виробництва (ефективності використання виробничих і фінансових ресурсів);
¾ поліпшення взаємозв'язків з постачальниками сировини і матеріалів, покупцями продукції, удосконалювання процесів реалізації і розрахунків.
Якщо виробничий і фінансові плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. І, навпаки, в результаті невиконання плану по виробництву і реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виручки і суми прибутку і як наслідок - погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності.
Стійкий фінансовий стан в свою чергу робить позитивний вплив на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективного його використання. Головна мета фінансової діяльності - вирішити, де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання максимального прибутку.
Тому, з точки зору управління фірмою причини неплатоспроможності можуть бути зведені до двох основних: недостатній облік вимог ринку (по пропонованому асортименті, за якістю товару, за ціною і т.д.) і незадовільний фінансовий керівництво підприємством, коли воно неправильно враховує ризики, робить серйозні помилки, надлишково обтяжується зобов'язаннями. У першому випадку говорять про хворобу бізнесу, у другому - про хворобу фінансового менеджменту.
Незадовільний фінансовий стан характерний неефективним розміщення коштів, їх іммобілізацією, поганий платіжної готовністю, простроченою заборгованістю перед бюджетом, постачальниками і банками, недостатньою стійкістю реальною і потенційною фінансовою базою, зумовленої несприятливими тенденціями у виробництві. Фінансовий стан фірми може бути напруженим, якщо поряд з показниками задовільного стану фінансів є ознаки його погіршення, несприятливо позначаються на виробничій та господарської діяльності.
2. АНАЛІЗ ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА
2.1.Фінансовая звітність підприємства - інформаційна база фінансового аналізу
Збір і аналітична обробка вихідної фінансової інформації залежать від того, хто є основним споживачем або користувачем фінансової звітності фірми (підприємства, організації), а також від переслідуваних ними інтересів [5]:
¾ інвестори (власники, рядові акціонери, інституційні інвестори) - аналізують фінансові звіти для підвищення прибутковості капіталу, забезпечення стабільності становища фірми (збільшення або зменшення частки власного капіталу, ефективність використання ресурсів адміністрацією підприємства);
¾ кредитори (комерційні банки та інші інституціональні позикодавці, постачальники) - на підставі фінансової інформації фірми визначають вигідність приміщення в підприємство своїх капіталів і виробляють умови комерційного кредитування даної фірми (доцільність продовження кредиту, гарантії його повернення);
¾ профспілки та службовці з приводу оцінки здатності даної фірми виплачувати більш високу зарплату;
¾ постачальники та замовники продукції фірми з приводу оцінки її здатності виконувати взяті зобов'язання;
¾ державні органи з приводу виконання податкових зобов'язань, виконання вимог державного регулювання фінансової діяльності фірми;
¾ населення з приводу перспектив ділових контактів з фірмою;
¾ ділові та наукові кола, вивчають потенційне місце фірми в своїй галузі, на національних та зарубіжних ринках, і визначають її рейтинги.
Отже, все різноманіття зв'язків, в які фірма вступає з суб'єктами зовнішнього середовища, базується на фінансовій інформації про цю фірму, що дозволяє їм оцінювати можливість практичної реалізації своїх економічних інтересів у взаємовідносинах з даною фірмою. Найбільш інформативною формою для аналізу й оцінки фінансового стану підприємства є форми бухгалтерської звітності.
У першу чергу - це бухгалтерський баланс (форма № 1). Згідно з діючими нормативними документами баланс в цей час складається в оцінці нетто. Актив балансу характеризує майнову масу підприємства, тобто склад і стан матеріальних цінностей, що знаходяться в безпосередньому ведення господарства. Пасив балансу характеризує склад і стан прав на ці цінності, що виникають у процесі господарської діяльності підприємства у різних учасників комерційної справи (підприємців, акціонерів, держави, інвесторів, банків і т.д.).
Баланс відображає стан господарства в грошовій оцінці. У РФ актив балансу складається в порядку зростання ліквідності коштів, тобто в прямій залежності від швидкості перетворення цих активів в процесі господарського обороту в грошову форму. У пасиві балансу угруповання статей дана за юридичною ознакою, тобто вся сукупність зобов'язань підприємства за отримані цінності і ресурси розділяється по суб'єктам: перед власниками і перед третіми особами (кредиторами, банками та ін.) Статті пасиву балансу групуються за ступенем терміновості погашення (повернення) зобов'язань.
Підсумок балансу дає орієнтовну оцінку суми коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства. Ця оцінка є обліковою і не відображає реальної суми грошових коштів, яку можна виручити за майно, наприклад, у разі ліквідації підприємства. Поточна «ціна» активів визначається ринковою кон'юнктурою і може відхилятися в будь-яку сторону від облікової, особливо в період інфляції.
Баланс дозволяє оцінити ефективність розміщення капіталу підприємства, його достатність для поточної і майбутньої господарської діяльності, оцінити розмір і структуру позикових джерел, а також ефективність їх залучення.
На основі інформації балансу зовнішні користувачі можуть прийняти рішення щодо доцільності та умов ведення справ з даним підприємством як з партнером, оцінити кредитоспроможність підприємства як позичальника, оцінити можливі ризики своїх вкладень, доцільність придбання акцій даного підприємства і його активів і інші питання.
2.2. Аналіз платоспроможності підприємства
Завдання аналізу ліквідності балансу виникає в умовах ринку у зв'язку з посиленням жорсткості фінансових обмежень і необхідністю давати оцінку кредитоспроможності підприємства, тобто його здатності вчасно і повністю розраховуватися за всіма своїми зобов'язаннями. Ліквідність балансу визначається як ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких в гроші відповідає терміну погашення зобов'язань. Від ліквідності балансу слід відрізняти ліквідність активів, яка визначається як величина, зворотна часу, необхідному для перетворення їх в грошові кошти. Чим менше час, який буде потрібно, щоб цей вид активів перетворився в гроші, тим вище його ліквідність.
У процесі аналізу необхідно визначити, які види діяльності і які елементи активів і пасивів сприяли приросту або зменшення грошових коштів і в якій мірі. Якщо, наприклад, грошові кошти зменшуються, а дебіторська заборгованість зростає, це може сигналізувати про погіршення платіжної дисципліни покупців; якщо збільшення грошових коштів супроводжується зростанням позикових джерел і зниженням власного капіталу, то таке збільшення грошових коштів треба розглядати скоріше як випадкове, ніж як постійну тенденцію : грошові кошти в цьому випадку можуть накопичуватися в результаті невиконання зобов'язань підприємства перед кредиторами. Тому, визначивши причини зміни суми грошових коштів можна відповісти на питання, в якому напрямку треба змінити активи і пасиви, щоб на кінець звітного періоду суми грошових коштів збільшилися.
Більш глибока оцінка платоспроможності проводиться за допомогою коефіцієнтів платоспроможності, є відносними величинами. Вони є вимірниками того, яку частину боргів підприємство може погасити за рахунок тих чи інших елементів оборотних активів і в якій мірі загальна величина оборотних активів перевищує борги. Загалом питання ставиться так: якщо всі кредитори одночасно зажадають від підприємства погашення боргів, чи здатне воно це зробити і одночасно зберегти всі умови для продовження своєї діяльності.
Одним з головних показників, що характеризує платоспроможність підприємства є наявність власних оборотних коштів, який можна визначити як величину, на яку загальна сума оборотних коштів зазвичай перевищує суму короткострокових зобов'язань.
Сенс показника в тому, що поточні зобов'язання є боргами, які повинні бути виплачені протягом одного року, а оборотні кошти - це активи, які представляють готівку, або повинні бути перетворені на неї, або витрачені протягом року. Як відомо, поточні зобов'язання повинні бути погашені з оборотних коштів. Якщо сума оборотних коштів виявляється більше суми поточних зобов'язань, то різниця дає величину власних оборотних коштів, призначених для продовження господарської діяльності. Саме з величини оборотних коштів здійснюється купівля товарів, вона служить підставою для отримання кредиту і для розширення обсягу реалізованої товарної маси.
Недолік власних оборотних коштів може призвести до банкрутства підприємства, тому зміни величини власних оборотних коштів від одного звітного періоду до іншого аналізуються з великою увагою.
Значення цього показника визначається коефіцієнтом забезпеченості власними засобами, який розраховується як відношення різниці між капіталом і резервами і фактичною вартістю необоротних активів до фактичної вартості оборотних активів.
Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими за термінами їх погашення і розташованими у порядку зростання термінів.
У залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові кошти, активи підприємства поділяються на такі групи:
Перша група (А 1) включає в себе абсолютно ліквідні активи, такі як готівка і короткострокові фінансові вкладення (цінні папери).
Друга група (А 2) - це швидко реалізовані активи: товари відвантажені, дебіторська заборгованість, податки за придбаним цінностям. Ліквідність цієї групи оборотних активів залежить від своєчасності відвантаження продукції, оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу у банках, попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форм розрахунків та ін
Третя група (А 3) - це повільно реалізовані активи (виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція). Значно більший строк знадобиться для перетворення їх у готову продукцію, а потім в грошову готівку.
Четверта група (А 4) - це важко реалізовані активи: основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові вкладення, незавершене будівництво, витрати майбутніх періодів, довгострокова дебіторська заборгованість з відстрочкою платежу на рік і більше.
Відповідно, на чотири групи розбиваються і зобов'язання підприємства:
П 1 - найбільш термінові зобов'язання, які повинні бути погашені протягом місяця (кредиторська заборгованість і кредити банку, терміни повернення яких настали, прострочені платежі);
П 2 - середньострокові зобов'язання з терміном погашення до одного року (короткострокові кредити банку);
П 3 - довгострокові кредити банку і позики;
П4 - власний (акціонерний) капітал, що знаходиться постійно в розпорядженні підприємства.
Для визначення ліквідності балансу слід зіставити підсумки наведених груп по активу і пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо мають місце такі співвідношення [6]:
А1 ≥ П1
А2 ≥ П2
А 3 ≥ П 3
А 4 ≤ П 4
Зіставлення підсумків першої групи по активу і пасиву, тобто А 1 і П 1 (терміни до 3-х місяців), відбиває співвідношення поточних платежів і надходжень.
Порівняння підсумків другої групи по активу і пасиву, тобто A 2 і П 2 (терміни від 3 до 6 місяців), показує тенденцію збільшення або зменшення поточної ліквідності в недалекому майбутньому. Зіставлення підсумків по активу і пасиву для третьої і четвертої груп відбиває співвідношення платежів і надходжень у відносно віддаленому майбутньому. Аналіз, проведений за даною схемою, досить повно представляє фінансовий стан з точки зору можливостей своєчасного здійснення розрахунків.
Виконання перших трьох нерівностей з необхідністю тягне виконання і четвертого нерівності, тому практично істотним є зіставлення підсумків перших трьох груп по активу і пасиву. Четверте нерівність носить «Балансуючий» характер і в той же час має глибокий економічний сенс: його виконання свідчить про дотримання мінімального умови фінансової стійкості - наявність у підприємства власних оборотних коштів. У випадку, коли одна або кілька нерівностей системи мають знак, протилежний зафіксованим в оптимальному варіанті, ліквідність балансу більшою або меншою мірою відрізняється від абсолютної. При цьому нестачу коштів по одній групі активів компенсується їх надлишком по іншій групі, хоча компенсація при цьому має місце лише з вартісної величині, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замістити більш ліквідні.
Також для оцінки ліквідності та платоспроможності підприємства розраховують відносні показники: коефіцієнт абсолютної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності і коефіцієнт поточної ліквідності.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (норма грошових резервів) визначається відношенням коштів і короткострокових фінансових вкладень до всієї суми короткострокових боргів підприємства. Він показує, яка частина короткострокових зобов'язань може бути погашена за рахунок наявної готівки. Чим вище його величина, тим більше гарантія погашення боргів. Однак і при невеликому його значенні підприємство може бути завжди платоспроможним, якщо зуміє збалансувати приплив і відтік грошових коштів за обсягом і термінами. Тому, будь-яких загальних нормативів і рекомендацій за рівнем даного показника не існує. Доповнюють загальну картину платоспроможності підприємства наявність або відсутність у нього прострочених зобов'язань, їх частота і тривалість.
Коефіцієнт швидкої (термінової) ліквідності - відношення сукупності грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень і короткострокової дебіторської заборгованості, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, до суми короткострокових фінансових зобов'язань. Задовольняє звичайне співвідношення 0,7-1. проте воно може виявитися недостатнім, якщо більшу частку ліквідних коштів становить дебіторська заборгованість. Частина якої важко своєчасно стягнути. У таких випадках потрібно більше співвідношення. Якщо в складі оборотних активів значну частку займають грошові кошти та їх еквіваленти (цінні папери), то це співвідношення може бути меншим.
Коефіцієнт поточної ліквідності (загальний коефіцієнт покриття боргів До ТЛ) - відношення всієї суми оборотних активів, включаючи запаси, до загальної суми короткострокових зобов'язань, він показує ступінь покриття оборотними активами оборотних пасивів [7]:
До ТЛ =
Перевищення оборотних активів над короткостроковими фінансовими зобов'язаннями забезпечує резервний запас для компенсації збитків, яка може понести підприємство при розміщенні й ліквідації всіх оборотних активів, крім готівки. Задовольняє зазвичай коефіцієнт більше 2.
Якщо коефіцієнт поточної ліквідності менше нормативу, але намітилася, тенденція зростання цих показників, то визначається коефіцієнт відновлення платоспроможності (К ВП) за період, що дорівнює шести місяцям [8]:
До ВП =
Де До ТЛ 1, К ТЛ 0 - відповідно фактичне значення коефіцієнта ліквідності в звітному і попередньому періоді;
До ТЛнорм. - Нормативне значення коефіцієнта поточної ліквідності;
6 - період відновлення платоспроможності, міс.;
Т - звітний період, міс.
Якщо К ВП> 1, то в підприємства є реальна можливість відновити свою платоспроможність, і навпаки, якщо До ВП <1, у підприємства немає реальної можливості відновити свою платоспроможність у найближчий час.
У разі, якщо фактичний рівень К ТЛ дорівнює нормативному значенню або вище його, але намітилася тенденція його зниження, розраховують коефіцієнт втрати платоспроможності (К УП) за період, що дорівнює трьом місяцям [9]:
До УП =
Якщо К УП> 1, то у підприємства має реальну можливість зберегти свою платоспроможність протягом трьох місяців, і навпаки.
Таким чином, аналіз ліквідності балансу зводиться до перевірки того, покриваються чи зобов'язання в пасиві балансу активами, термін перетворення яких у грошові кошти відповідає терміну погашення зобов'язань.
Загальний показник ліквідності балансу слід використовувати для комплексної оцінки ліквідності балансу в цілому. За допомогою даного показника здійснюється оцінка зміни фінансової ситуації в організації із точки зору ліквідності. Даний показник застосовується також при виборі найбільш надійного партнера з декількох потенційних партнерів на основі звітності. Він показує ставлення суми всіх ліквідних коштів підприємства до суми всіх платіжних зобов'язань (короткострокових, довгострокових і середньострокових) за умови, що різні групи ліквідних засобів і платіжних зобов'язань входять до зазначених сум з ваговими коефіцієнтами, враховують їх значимість з точки зору термінів надходження коштів та погашення обязательств. Даний показник дозволяє порівнювати баланси підприємства, що відносяться до різних звітних періодів, а також баланси різних підприємств і з'ясовувати, який баланс більш ліквідний.
Загальний показник ліквідності балансу виражає здатність підприємства здійснювати розрахунки за всіма видами зобов'язань - як по найближчих, так і по віддаленим. Тобто цей показник не дає уявлення про можливості підприємства в плані погашення саме короткострокових зобов'язань. Тому для оцінки платоспроможності підприємства використовуються три відносних показника ліквідності, різняться набором ліквідних коштів, що розглядаються в якості покриття короткострокових зобов'язань.
Для оперативного аналізу поточної платоспроможності, щоденного контролю за надходженням коштів від продажу продукції, від погашення дебіторської заборгованості та іншими надходженнями грошових коштів, а також для контролю за виконанням платіжних зобов'язань перед постачальниками та іншими кредиторами складається платіжний календар, в якому, з одного боку, підраховуються готівку та очікувані платіжні кошти, а з іншого боку - платіжні зобов'язання на цей же період (1, 5, 10, 15 днів, місяць).
Оперативний платіжний календар складається на основі даних про відвантаження та реалізації продукції, про закупівлі засобів виробництва, документів про розрахунки з оплати праці, на видачу авансів працівникам, виписок з рахунків банків та ін
При аналізі платоспроможності, крім кількісних показників, слід вивчити якісні характеристики, які не мають кількісного зміни, які можуть бути охарактеризовані, як залежні від фінансової гнучкості підприємства.
Фінансова гнучкість характеризується здатністю підприємства протистояти несподіваним перерв в надходженні грошових коштів у зв'язку з непередбаченими обставинами. Це означає здатність брати в борг з різних джерел, збільшувати акціонерний капітал, продавати і переміщати активи, змінювати рівень і характер діяльності підприємства, щоб вистояти в умовах, що змінюються.
Здатність брати в борг грошові кошти залежить від різних факторів і схильна до швидкого зміни. Вона визначається прибутковістю, стабільністю, відносним розміром підприємства, ситуацією в галузі, складом і структурою капіталу. Найбільше вона залежить від такого зовнішнього чинника, як стан і напрямки зміни кредитного ринку. Здатність одержувати кредити є важливим джерелом грошових коштів, коли вони потрібні, і також важлива, коли підприємству необхідно продовжити короткострокові кредити. Заздалегідь домовлений фінансування або відкриті кредитні лінії (кредит, який підприємство може взяти протягом певного терміну і на певних умовах) - більш надійні джерела отримання коштів при необхідності, ніж потенційне фінансування. При оцінці фінансової гнучкості підприємства приймається до уваги рейтинг його векселів, облігацій і привілейованих акцій; обмеження продажу активів, ступінь випадковості витрат, а також здатність швидко реагувати на мінливі умови, такі, як страйк, падіння попиту або ліквідація джерел постачання.
У теорії і практиці ринкової економіки відомі й деякі інші показники, які використовуються для деталізації та поглиблення аналізу перспектив платоспроможності. Найбільш важливе значення з них мають прибуток і здатність заробляти, тому що саме ці чинники є визначальними для фінансового здоров'я підприємства. Під здатністю заробляти розуміється здатність підприємства постійно отримувати дохід від основної діяльності в майбутньому. Для оцінки цієї здатності аналізуються коефіцієнти достатності грошових коштів та їх капіталізації.
Коефіцієнт достатності грошових коштів ( ) Відображає здатність підприємства їх заробляти для покриття капітальних витрат, приросту оборотних коштів і виплати дивідендів. Розрахунок проводиться за такою формулою [10]:

Коефіцієнт достатності грошових засобів, що дорівнює одиниці, показує, що підприємство здатне функціонувати, не вдаючись до зовнішнього фінансування. Якщо цей коефіцієнт нижче одиниці, то підприємство не здатне за рахунок результатів своєї діяльності підтримувати виплату дивідендів і нинішній рівень виробництва.
Коефіцієнт капіталізації грошових коштів ( ) Використовується при визначенні рівня інвестиції в активи підприємства і розраховується за формулою [11]:


Рівень капіталізації грошових коштів вважається достатнім у межах 8-10%.
ВИСНОВОК
У сучасних умовах головними завданнями розвитку економіки є підвищення ефективності виробництва, а також заняття стійких позицій підприємства на внутрішньому і міжнародному ринках.
Для здійснення ефективної діяльності будь-якому підприємству необхідно проводити аналіз своєї діяльності в динаміці за кілька років, щоб була можливість виявити недоліки своєї роботи та вжити заходів щодо їх ліквідації. Платоспроможність та фінансова стійкість є найважливішими характеристиками фінансово-економічної діяльності підприємства в умовах ринкової економіки. Якщо підприємство фінансово стійке, платоспроможне, воно має перевагу перед іншими підприємствами того ж профілю в залученні інвестицій, в отриманні кредитів, у виборі постачальників і в підборі кваліфікованих кадров. Нарешті, воно не вступає в конфлікт з державою і суспільством, тому що виплачує своєчасно платить податки в бюджет, внески до соціальних фондів, заробітну плату - робітникам і службовцям, дивіденди - акціонерам, а банкам гарантує повернення кредитів і сплату відсотків по них.
Чим вище стійкість підприємства, тим більше воно незалежно від несподіваної зміни ринкової кон'юнктури і, отже, тим менше ризик опинитися на краю банкрутства.
Внаслідок цього, у сучасних російських умовах особливого значення набуває серйозна аналітична робота на підприємстві, пов'язана з вивчення і прогнозуванням його фінансового стану. Своєчасне і повноцінне виявлення «больових точок» фінансів підприємства дозволяє здійснити комплекс попереджувальних заходів, що запобігають можливе його банкрутство.
ЛІТЕРАТУРА
1. Абрамова М.С., Грачов А.В.. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства; Навчально-практичний посібник; - М.: «Справа і Сервіс», 2000.
2. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Фінансовий аналіз. М.: Річ навіть і сервіс, 1999.
3. Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія аналізу господарської діяльності: Підручник. М.: Фінанси і статистика, 2000.
4. Донцова Л. В, Никифорова Н.А. Аналіз бухгалтерської звітності. М.: Річ навіть і сервіс, 2002.
5. Ковальов А.І., Привалов В.П. Аналіз фінансового стану підприємства - вид. Третій исправ., Доп. - М.: Центр економіки і маркетингу, 2004.
6. Савицька Г.В. Аналіз виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств: Підручник. - М.: ИНФРА-М, 2003.
7. Фінанси. / Под ред. проф. В.М. Родіонова. М.: Фінанси і статистика, 1996.
8. Фінанси. Грошовий обіг. Кредит: підручник для вузів / Під ред. Л.А. Дробозиной. М.: Фінанси і статистика, 1997.
9. Фінансовий аналіз діяльності фірми. М.: Іст-Сервіс, 1997.
10. Хедервік К. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємства. М.: Фінанси і статистика, 1996.
11. Хорн Дж. К. Ван. Основи управління фінансами: Пер. з англ. / Под ред. Я.В. Соколова. М.: Фінанси і статистика, 1997.
12. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. Методика фінансового аналізу. М.: Инфра-М, 1997.
13. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. Фінанси підприємства. М., 1998.
14. Парушіна Н.В., Аналіз фінансових результатів за даними бухгалтерської звітності / / Бухгалтерский облік, 2002, № 5.


[1] Фінанси. / Под ред. проф. В.М. Родіонова. М.: Фінанси і статистика, 1996, с. - 82
[2] Фінансовий аналіз діяльності фірми. М.: Іст-Сервіс, 1997, с. -116
[3] Савицька Г.В. Аналіз виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств: Підручник. - М.: ИНФРА-М, 2003, с. - 285
[4] Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С. Фінанси підприємства. М., 1998, с. - 83
[5] Донцова Л.В., Никифорова Н.А. Аналіз бухгалтерської звітності. М.: Річ навіть і сервіс, 2002, с. - 39
[6] Савицька Г.В. Аналіз виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств: Підручник. - М.: ИНФРА-М, 2003, с. - 347
[7] Савицька Г.В. Аналіз виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств: Підручник. - М.: ИНФРА-М, 2003, с. - 348
[8] Савицька Г.В. Аналіз виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств: Підручник. - М.: ИНФРА-М, 2003, с. - 348
[9] Там же.
[10] Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Фінансовий аналіз. М.: Річ навіть і сервіс, 1999, с. - 264
[11] Там же.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Курсова
88.5кб. | скачати


Схожі роботи:
Платоспроможність підприємства 2
Платоспроможність і ліквідність підприємства
Ліквідність і платоспроможність банку 2
Ліквідність і платоспроможність банку
Фінансова стійкість і платоспроможність підприємств
Платоспроможність підприємств її аналіз та шляхи зміцнення
Платоспроможність позичальника та кредитний ризик банку
Вплив іноземного перестрахування на платоспроможність вітчизняних страхових компаній на прикладі
Вплив іноземного перестрахування на платоспроможність вітчизняних страхових компаній на прикладі
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru